Фінансова криза в Україні

ЗМІСТ

Вступ

1. Причини виникнення фінансової кризи в Україні

2. Наслідки фінансової кризи

3. Шляхи подолання фінансової кризи

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Особливостями сучасного стану в світовій економіці є виникнення двох криз: кризи міжнародних кредитно-грошових відносин та кризи на фінансовому ринку. Ці процеси взаємопов`язані між собою. Випадковим є їх збіг у часі, але загострення кожної з досліджуваних проблем цілком закономірно, вважають експерти фінансового ринку.

Світова фінансова криза, що зародилась у США як криза ринку нерухомості і похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку. Основними її причинами експерти називають надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи (ФРС) США, наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях. Сучасна фінансова криза вимагає від світової спільноти адекватних дій, але які з них у цьому випадку можна визнати такими? Для відповіді на це запитання необхідно проаналізувати, по-перше, справжні причини, що породили кризу, і, по-друге, те, наскільки глибокою і тривалою вона буде.

Щодо України, світова фінансова криза сприяла виникненню проблем в банківському секторі. З одного боку, українські банки, які надавали в останні роки великі об’єми кредитних ресурсів не завжди чітко та в необхідному об’ємі здійснювали контроль за фінансовим становищем позичальника, що призвело в результаті до величезної кількості неякісних позичальників по всій країні. З іншого боку, в українську систему за останні роки не надходило потрібного об’єму інвестицій в розвиток банківської системи.

Для розгляду факторів, що спричинили виникнення такої ситуації, слід дослідити глибинні причини подій і знайти правильні рецепти розв’язання існуючих проблем, створити механізми, що допомагатимуть згладити майбутні потрясіння в економіці.

1. Причини виникнення фінансової кризи в Україні

Проблема нестабільності валютно-фінансової системи України має досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого – нестабільність у валютній сфері характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. Основні тенденції розвитку останнього десятиліття, навіть із невдачами у перебігу економічних реформ, у цілому підтвердили обраний теоретичний підхід до ринкових перетворень: східноєвропейські та прибалтійські країни, де було реалізовано найважливіші пункти стандартної програми міжнародних фінансових організацій, змогли порівняно швидко подолати трансформаційну кризу. Водночас менш сумлінні й послідовні у здійсненні запропонованої програми країни СНД, зокрема Росія та Україна, ще й досі продовжують боротися за оздоровлення економіки [11].

Сучасний розвиток валютно-фінансової системи нашої країни характеризується дією так званих позаекономічних чинників, які відчутно впливають на її розвиток. Це, на нашу думку, чинники «стадної поведінки», психологічного ризику, епідемічного поширення кризових явищ та суто політичних зрушень, що впливають на поточний або майбутній стан економіки. Проте вітчизняні вчені не виокремлювали зазначені фактори як такі, що здатні спровокувати складний механізм розгортання тенденцій нестабільності.

Не було зроблено спроби розглянути структурні чи політичні фактори як важливий складник економічних зрушень, а наслідком їх може стати кризова ситуація. Натомість перевагу надавали дослідженню саме базових макроекономічних показників, не зважаючи на те, що більшість криз, які відбулись в останній декаді минулого тисячоліття, розгортались аж ніяк не на фоні економічного спаду чи рецесії світової економіки. Навпаки, їм передував період економічного пожвавлення, який був наслідком вдало імплементованих стабілізаційних програм чи високого економічного зростання.

Вивчення позицій вітчизняних учених та вчених країн СНД (А. Грязнової, О. Василика та К. Павлюка, С. Мочерного, Л. Дробозіної, А. Єпіфанова, І. Сало, І. Д'яконової, К. Рудого, Н. Заяц, В. Попова і М. Монтеса, А. Анікіна й інших) про суть фінансової нестабільності дає підстави припустити, що у сучасному науково-термінологічному обігу найбільш усталеним є розуміння фінансової кризи як порушення рівноваги у функціонуванні системи фінансових відносин, яке проявляється в нестабільності фінансів інститутів та кредитно-фінансових установ і виражається в різкому падінні ВВП, що дестабілізує процес формування та розподілу централізованих фондів держави. Зокрема, на думку О. Василика, фінансова криза – це явища, а показник її наявності – дефіцит державного бюджету [2, с. 594].

Проте, як справедливо зазначають В. Попов та М. Монтес, фінансова криза може розгорнутись і без бюджетних дефіцитів як наслідок погіршення умов торгівлі та балансу у поточних операціях, які разом призводять до підриву валютного курсу, що, в свою чергу, через взаємопов'язаність валютного та фінансового ринків, може негативно вплинути на стан фінансового сектора країни [6, с. 20]. Фінансова криза складається з бюджетної кризи, кризи грошового обігу, банківської, біржової та валютної криз.

На відміну від висвітленого підходу зазначених учених, західні економісти Г. Мінскі, Ч. Кіндлебергер, М. Фрідмен, А. Шварц, П. Кругман, М. Обстфельд, М. Бордо, Р. Дорнбуш, П. Дібвіг, Д. Даймонд, Р. Манделл, Ф. Мишкін, С. Фішер, Г. Камінскі, К. Рейнхарт, А. Веласко, Р. Чанг, Г. Гортон, С. Едвардс, Р. Глік, Е. Роуз, Р. Рігобон, Г. Кальво та інші вже впродовж тривалого часу займаються дослідженням фінансової нестабільності, а тому сучасні вітчизняні досягнення у цій галузі економічної науки переплітаються із західними або їх інтерпретують. Варто відзначити відсутність чіткого розуміння того, що ж саме вважають фінансовою кризою, що є первинним – валютна чи фінансова нестабільність. Зважаючи на зростання взаємозалежності валютного та фінансового секторів, наслідками фінансової кризи (суто фінансової за походженням) можуть стати порушення у банківській, а отже, і валютній сферах, і так само валютна криза може трансформуватись у банківську та фінансову кризи. Так, Ч. Кіндлебергер та Г. Мінскі у моделі фінансової кризи поняття валютної та фінансової кризи вживають як синонімічні, з тією лише різницею, що терміном валютної кризи названо початковий етап більш глибокого за своїми проявами потрясіння, яке охоплює не лише валютне, а й загально фінансове середовище [10, с. 29].

На думку вчених, фінансова криза містить такі елементи, як різке падіння цін на активи, масове банкрутство як у фінансовому, так і нефінансовому секторі та порушення ді­яльності валютного ринку.

Криза, яка нині зароджується у валютно-фінансовому, банківському, виробничому та інших секторах економіки України не є кризою в її канонічному розумінні, адже за своєю специфікою вона не є циклічною. Це відбулося через низку об'єктивних політичних і економічних чинників, зокрема, зниження інвестиційної активності яке спричинило:

обмеженість інвестиційних ресурсів товаровиробників через збільшення коштів для фі­нансування затрат на оплату праці (у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати);

зростання соціальної складової у державних видатках, що значно зменшило порівняно з минулим роком обсяг державних інвестицій та, відповідно, позначилось на інвестиційній діяльності окремих галузей економіки;

пасивність великого бізнесу у прийнятті інвестиційних рішень до закінчення процесу реприватизації, а також через скасування податкових пільг для суб'єктів господарювання спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Криза як специфічна фаза циклу, що характеризується порушеннями рівноваги, зміною звичного устрою або функціонування, є прогнозованою, адже циклічність як така відтворює закономірність розвитку будь якого процесу. Відповідно, криза, викликана об'єктивними циклічними процесами в економіці, не передбачає раптових коливань подібної амплітуди, а, навпаки, характеризується тривалістю фаз зародження та розгортання, які формуються на попередніх етапах. Таким чином, проблеми розгортання кризових явищ в Україні мають досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та мож­ливостями здійснення відчутних економічних реформ. З іншого – кризові явища відрізняються певною специфічністю залежно від сфери їх прояву. Зокрема, валютна криза як складова кризи економічної на українському ґрунті характеризується:

економічно необґрунтованим знеціненням або подорожчанням національної валюти;

різким коливанням валютних курсів;

заміною грошової одиниці або її вартісної основи;

значним обсягом спекулятивних операцій валютою, швидких і значних за масштабами припливів і відпливів валютних резервів;

різкою незбалансованістю міжнародних розрахунків;

погіршенням міжнародної валютної ліквідності тощо.

Крім того, у валютній сфері нестабільність проявляється проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни, а прояви нестабільності у банківській сфері – радше проблемами психологічного характеру, що виражаються в недовірі до банківських установ у період низької прогнозованості економічного розвитку (курсу) країни, а отже, у масовому вилученні коштів навіть попри економічну доцільність (втрата відсотків при достроковому вилученні внесків). Тобто особливість банківської нестабільності полягає у певній хаотичності її виникнення. Макроекономічні базові показники – рівень інфляції, ВВП, граничні показники як внутрішнього, так і зовнішнього боргу перестають на певний час відігравати роль індикаторів стабільності, найважливішими виявляються настрої чи то спекулянтів, що свідомо йдуть на корекцію курсу національної грошової одиниці, чи вкладників, яких об'єднує так звана «стадна поведінка».

Основною причиною фінансової кризи на українському підґрунті є наслідки прийняття і реалізації бюджету, який має соціальну спрямованість попри задекларовані орієнтири на інноваційно-інвестиційний розвиток України. Таким чином, на сучасному етапі, ризики національної фінансової системи перебувають насамперед у площині бюджетно-боргової сфери.

Рисунок 1.1 – Наслідки впливу світової кризи на економіку України

У нашій країні причини фінансової кризи, на нашу думку, полягають у залежності фондового ринку від коштів нерезидентів, надмірній зовнішній заборгованості суб'єктів економіки, нестачі ліквідності в банківській системі. Вплив світової кризи на економіку України схематично зображено на рис. 1.

1.Все ж у найуживанішому значенні будь-яку кризу в українській економіці можуть назвати не лише фінансовою, а й економічною, що свідчить про нечітке сприйняття цієї категорії економічної науки. Хоча, безперечно, усвідомлення можливих взаємозв'язків різних складників фінансової кризи здатне сприяти усвідомленню багатоваріантності тривання кризи, а, отже, підвищити прогнозованість визначення напряму її розгортання із своєчасним виокремленням необхідних механізмів впливу на зародження того чи іншого виду потрясіння у контексті кризи фінансової – чи то валютного, чи то банківського, чи бюджетно-боргового.

Варто зазначити, що попри вкрай нестабільну ситуацію в нашій економіці, йдеться про зниження ділової активності, у малому й середньому бізнесі, відчутні скорочення припливу прямих іноземних інвестицій, відмову великих інвесторів від входження в Україну, країна не перебуває перед ризиком розгортання циклічної, комплексної чи зовнішньої криз. Під останньою – зовнішньою кризою – маємо на увазі кризу, спровоковану світовими деструктивними тенденціями, яким притаманний свій власний ритм, пов'язаний з особливостями динаміки глобальних фінансових ринків.

На сьогодні сформувалися напрями, за якими світова криза здійснює вплив на економіку України.

1. Циклічне уповільнення світової економіки, що в цілому може скоротити попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку і далі за ланцюжком призвести до зменшення надходжень до державного бюджету, девальвації гривні і зниження заробітної плати тощо.

2. Висока волатильність цін на світових товарних ринках, коли спостерігаються різкі стрибки цін на біржові товари, зокрема, залежно від ситуації на фінансових і валютних ринках. У разі їх значного падіння ефект буде такий саме, але ще може додатися проблема скорочення торговельного балансу, що, у свою чергу, здатне негативно позначитися на поточному рахунку, тобто ослабити міжнародну позицію України.

3. Обвал котирувань на світових фондових ринках, який призвів до різкого падіння вартості акцій українських компаній.

Паніка на фінансових ринках, банкрутство великих інвестиційних банків, різке зростання ставок Лібор (значна частина кредитів, залучених від початку кризи, бралася на умовах "плаваючої" ставки, залежної від ставки Лібор) – усе це практично перекриває зовнішні ринки фінансової ліквідності, що загрожує труднощами у рефінансуванні зовнішнього боргу вітчизняними банками і корпораціями.

Попри це варто згадати опосередкований вплив ззовні, який здійснюється на розвиток вітчизняної економіки. Це не лише кон'юнктура світових фінансових ринків, яка визначає позиції експортерів, а отже впливає на стан всієї національної економіки. Беручи до уваги вплив результатів зовнішньоторговельних зв'язків на формування торговельного, а тому і платіжного балансу країни, чинник валютної стабільності за її межами відіграє визначальну роль. Ідеться про порівняння провідних світових валют – долара США та євро, від яких залежатиме стабільність держав у глобальному масштабі. Крім того, надання Україні з боку міжнародних фінансових інституцій на кшталт Міжнародного валютного фонду певних рекомендацій консультативного характеру, які формують ту чи іншу стратегію розвитку валютної політики, спроможне впливати на визначення перебігу подій у нас, зокрема під час можливого кризового розгортання, незалежно від сфери його прояву.

Враховуючи перелічені проблеми, можна дійти таких висновків. На нинішньому етапі розвитку фінансової системи України ризики нестабільності перебувають, насамперед, у площині бюджетно-боргової сфери. Проте найвірогіднішим є виникнення внутрішньої кризи, яка за походженням матиме випадковий характер, що відбудеться через зростання спекулятивного ризику та стадної поведінки, які не завжди корельовані з реальним станом базових макроекономічних показників. А ще можлива криза буде характеризуватись моноаспектністю, адже нині вести мову про можливість розгортання кризи відразу в декількох сферах економіки передчасно.

2. Наслідки фінансової кризи

фінансова криза економіка валютний

Щоб визначити вплив фінансової кризи на українську економіку треба проаналізувати макроекономічні показники. Розглянути вплив кризових явищ на сектори економіки України, а також виділити фактори вразливості економіки. У таблиці 2.1 представлені макроекономічні показники за 2000-2010 рр.

Таблиця 2.1 – Макроекономічні показники за 2000-2010 рр.

2000-2007, середнє	2008	2009	2010 (прогноз)
ВВП, % зміни	7,5	2,3	-15,9	3,0
Дефіцит бюджету, % ВВП	-0,8	-1,5	-7,0	-4,0
Рівень інфляції, %, на кінець року	11,3	22,3	12,3	10,0-13,0
Обмінний курс, грн./дол., на кінець року	5,2	7,7	8,0-9,0	8,0
Рахунок поточних операцій, % ВВП	5,7 (2000-2005) -2,6 (2006-2007)	-7,1	-1,0	0,5
Валові міжнародні резерви, млрд. дол.	1,5 (2000) 32,5 (2007)	31,5	25,0	28,0
Зовнішній борг уряду, % ВВП	21,3 (2003) 8,7 (2007)	9,2	25,8	24,0

Світова криза ліквідності мала сильний негативний вплив на Україну.

1. Індекс фондового ринку ПФТС у 2008 році впав на 74%.

2. В останньому кварталі 2008 року девальвація гривні відносно долара склала 58%.

3. ВВП у 2009 року впав на 15,9%.

4. У січні-липні 2009 року обсяги експорту українських товарів скоротилися на 49% у річному численні.

5. У січні-липні 2009 року обсяг промислового виробництва зменшився на 30% у річному численні.

6. На кінець першого півріччя 2009 року рівень безробіття склав 9% порівняно з 6% у 2008 році.

7. У першому півріччі 2009 року реальні доходи громадян знизилися на 10%.

Вплив кризи на Україну показано у таблиці 2.2. Криза вплинула на Україну сильніше, ніж на інші держави. ВВП за 1 квартал 2009 року знизився та став -20,3 %.

Таблиця 2.2 – Вплив кризи на Україну в порівнянні з іншими державами

Країна	ВВП, % до попереднього року, 1 квартал 2009 року	Девальвація місцевої валюти до долара, %
Україна	-20,3	58, 4 квартал 2008 року
Латвія	-18,0	7,5, 1 квартал 2009 року
Естонія	-15,1	3,4, 1 квартал 2009 року
Литва	-13,6	6,8, 1 квартал 2009 року
Тайвань	-10,2	3,2, 1 квартал 2009 року
Сінгапур	-10,1	5,6, 1 квартал 2009 року
Росія	-9,5	35,0 жовтень 2008 року - березень 2009 року
Мексика	-8,2	26,0 4 квартал 2008 року
Угорщина	-6,7	23,0 жовтень 2008 року - березень 2009 року
Румунія	-6,2	38,0 жовтень 2008 року - березень 2009 року

Проаналізувавши показники реального сектору економіки у 2009 році можна зробити висновки.

1. Падіння ВВП у першому півріччі 2009 року склало 19%.

2. Було зафіксовано суттєве зниження економічної активності у секторах, орієнтованих на експорт, і у секторах, що залежать від кредитних ресурсів(Додаток 1).

Показники експорту та промисловості показують :

1. Протягом серпня-вересня 2008 року ціни на товари на світових ринках різко впали.

2. У січні-липні 2009 року обсяги експорту українських товарів скоротилися на 49% у річному численні.

3. У січні-липні 2009 року обсяг промислового виробництва скоротився на 30% у річному численні(Додаток 2).

Структура експорту України за товарами за 2009 рік(Додаток 3).

Чому вплив кризи на Україну був сильнішим.

1. Відкрита, але не диверсифікована економіка:

- частка експорту у ВВП становить близько 50%,

- продукція металургійної та хімічної промисловості займає 60% загального обсягу експорту товарів з України,

- вузька географія експорту.

2. Висока залежність від притоку іноземного капіталу.

3. Комбінація чинників вразливості, описаних нижче.

Перший фактор вразливості

- великий дефіцит рахунку поточних операцій.

За даними про валовий зовнішній борг за секторами економіки за 2004-2009 рр. можна зробити висновки(Додаток 4).

1. Зовнішній борг приватного сектора у 2006-2008 роках виріс утричі, що значною мірою було викликане стрімким зростанням споживання та інвестицій.

2. На кінець червня 2008 року близько 40 мільярдів доларів зовнішнього боргу необхідно було виплатити протягом одного року.

3. Міжнародні резерви Національного банку України становили 35 мільярдів доларів.

4. Рефінансування зовнішнього боргу стало більш проблематичним в умовах світової кризи ліквідності, що створило додатковий тиск на курс національної валюти.

Другий фактор вразливості - проблеми банківського сектора України.

До проблем банківського сектору України треба віднести(Додаток 5):

1. Світова криза ліквідності змусила банки зіткнутися з наступними проблемами:

- збільшення частки НКК у кредитних портфелях установ,

- відсутність доступу до міжнародних ринків кредитних ресурсів,

- необхідність значних виплат за зовнішніми боргами,

- високі ризики несприятливих коливань валютного курсу.

2. Комбінація перерахованих проблем викликала відтік депозитів з банківського сектора.

3. З жовтня 2008 року по квітень 2009 року клієнти фінансових установ вилучили майже чверть усіх депозитів.

Різке ослаблення кредитування економіки України банками.

З даних про темпи росту обсягів кредитів комерційних банків робимо висновок, що:

1. До початку кризи відношення обсягу виданих позик до ВВП збільшилося з 20% у 2000 році до 77% у 2008 році.

2. Світова криза ліквідності викликала суттєве уповільнення банківського кредитування на тлі:

- ускладнення доступу до міжнародних ринків капіталу та внутрішніх фінансових ресурсів,

- відтоку депозитів з банківського сектора,

- збільшення частки НКК,

- дефіциту грошових ресурсів в економіці.

3. Нацбанк виділив додаткові кошти на підтримку ліквідності установ, однак значна частка цих ресурсів не була спрямована на збільшення банківського кредитування(Додаток 6).

Девальвація гривні була однією з найбільших у світі.

Така різка девальвація була викликана(додаток 7):

- високим ступенем вразливості економіки - дефіцитом поточного рахунку, суттєвими виплатами за зовнішніми боргами, проблемами у банківському секторі,

- недоліками грошово-кредитної політики,

- значною політичною невизначеністю,

- відсутністю спільного бачення органами влади параметрів курсоутворення,

- втратою конкурентоспроможності української економіки.

Втрата конкурентоспроможності української економіки, виходячи з паритету купівельної спроможності.

Таблиця 2.3 – Обчислення обмінного курсу гривні до долара США на основі паритету купівельної спроможності (ПКС)

2002	2003		2004	2005	2006	2007	2008		2009	2010
Індекс інфляції в Україні	-0.6	8.2		12.2	10.3	11.6	16.6	22.3		15.0	13.0
Індекс інфляції в США	2.6	1.9		3.2	3.7	2.2	4.1	0.8		-0.1	0.1
Індекс інфляції в країнах – основних торг. партнерах (ОТП)	9.7	7.4		7.2	6.4	5.9	8.0	7.6		5.5	4.4
Індекс інфляції в країнах ВТЗ*	5.0	3.8		4.7	4.7	3.1	5.0	2.6		1.4	1.3
Фактичний обмінний курс гривні до дол. США	5.33	5.33		5.31	5.05	5.05	5.05	7.7
2002	2003		2004	2005	2006	2007	2008		2009	2010
∆ індексів інфляції в Україні та США	-3.1	6.2		8.7	6.3	9.2	12.0	21.4		15.1	12.9
∆ індексів інфляції в Україні та країнах ОТП	-9.4	0.8		4.7	3.7	5.4	7.9	13.6		8.9	8.2
∆ індексів інфляції в Україні та країнах ВТЗ	-5.3	4.3		7.2	5.4	8.3	11.1	19.2		13.4	11.6
ПКС 2002=100
Співвідносний рівень цін в Україні та США	100	106.2	115.5		122.7	134.1	150.1	182.2	209.8		236.9
Реальний обмінний курс – США	5.7	6.2		6.5	7.1	8.0	9.7	11.2		12.6
Співвідносний рівень цін в Україні та країнах ОТП	100	100.8	105.5		109.3	115.2	124.4	141.3	154.0		166.6
Реальний «ефективний» обмінний курс країни – ОТП	5.4	5.6		5.8	6.1	6.6	7.5	8.2		8.9
Співвідносний рівень цін в Україні та країнах ВТЗ	100	104.3	111.8		117.8	127.5	141.6	168.8	191.4		213.6
Реальний «ефективний» обмінний курс країни – ВТЗ	5.6	6.0		6.3	6.8	7.6	9.0	10.2		11.4

*ВТЗ – країни, валюта яких є основною в зовнішньоторговельних опціях України.

1. Високий рівень інфляції в Україні - середньорічне зростання рівня цін склало 12,5% протягом 2000 - 2008 років.

2. Фактично фіксований обмінний курс гривні.

3. Зазвичай втрата конкурентоспроможності країни компенсується девальвацією національної валюти.

3. Шляхи подолання фінансової кризи

Для вироблення рішень, котрі справді дозволять пом’якшити вплив світової кризи на економіку Україні, необхідно розглянути наступні дані:

Антикризові дії української влади - позитивні досягнення:

1. Отримання фінансової підтримки від МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій.

2. Збереження відносно високого рівня дисципліни у бюджетній сфері.

3. Уникнення значного збільшення соціальних виплат.

4. Проведення аудиту комерційних банків.

5. Підтримка системних фінансових установ.

6. Досягнення певного прогресу щодо переходу до більш вільного режиму курсоутворення.

7. Розробка стратегії з вирішення проблем несистемних банків.

8. Стабілізація цін.

9. Скорочення дефіциту рахунку поточних операцій.

Антикризові дії української влади - недостатні заходи:

1. Неефективна координація антикризових дій.

2. Недостатнє забезпечення кредитними ресурсами економіки України.

3. Слабкий контроль за використанням комерційними банками наданих ресурсів ліквідності та рефінансування.

4. Нездатність досягти згоди щодо збільшення тарифів на комунальні послуги та природний газ.

5. Відсутність стратегій оздоровлення "Нафтогазу України" і Пенсійного фонду.

6. Затримка приватизації і недостатня прозорість процесу роздержавлення.

Найголовніші завдання уряду на даний час.

З огляду на ризики скорочення експорто-орієнтованого виробництва внаслідок падіння світового попиту та ускладнення платежів за експортними операціями, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на розширення внутрішнього попиту на групу експортних товарів і, тим самим, посилення ролі внутрішнього виробництва. Для цього достатньо буде започаткувати нові інфраструктурні та житлові будівельні проекти, що фінансуються з бюджету. Уряд повинен не допустити обвалу цін на зерно нового врожаю через закупівлі Аграрним фондом, аби сільгоспвиробники отримали достатні ресурси для проведення всього комплексу посівних робіт. Це безпосередньо й опосередковано підтримає розвиток металургійної галузі, виробництва коксу, добувної промисловості, хімічної, нафтопереробки, харчової, а також торгівлі та транспорту.

В умовах фінансової кризи стратегічним напрямом діяльності уряду є стимулювання збільшення інвестицій у реальний сектор національної економіки. Для цього, крім активізації реалізації проектів Євро-2012, необхідно розблокувати приватизаційні процеси. Але тут без допомоги Верховної Ради не обійтися, адже нагальним є прийняття Державної програми приватизації. Також необхідно ухвалити низку законопроектів, розроблених урядом і спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості України.

Завдання НБУ.

Аби запобігти банківській кризі, НБУ доцільно прийняти низку рішень, які встановлюють принципи рефінансування комерційних банків з проблемами короткострокової ліквідності під час проявів ознак фінансової кризи. Для запобігання валютній кризі необхідно виробити комплекс заходів, які не дозволять валютним спекулянтам розхитувати курс. При цьому НБУ має й надалі проводити політику збільшення волатильності курсу задля зниження ризиків розбалансування платіжного балансу.

Що повинні зробити підприємці та інвестори.

З огляду на обмеженість внутрішніх фінансових ресурсів в умовах погіршення доступу до зовнішніх кредитів підприємці мають зробити нелегкий вибір: або зупинити виробництво і втратити ринки, тримаючи високі ціни в розрахунку на тимчасові труднощі, або знизити ціни, тим самим відновивши попит на свою продукцію і зберігши споживача. Другий шлях – це шлях тих виробників, які дбають про майбутнє, розширюючи виробництво й заробляючи на «обороті», а перший – шлях спекулянтів, що отримують у короткостроковому періоді надприбутки і виходять з виробництва.

Уряд у цьому плані може взяти на себе зобов’язання провести консультації стосовно підписання меморандумів з інвесторами, представниками великого бізнесу про зниження цін на товари та послуги.

Лише спільна робота уряду та Нацбанку, підтримана Верховною Радою, а також безпосередньо бізнесом, дозволить успішно пройти тест на зрілість української економіки в умовах світової фінансової кризи.

Для покращення ділового середовища Україна має провести наступні реформи:

1. Посилити стабільність і передбачуваність законодавчого поля.

2. Реформувати судову систему.

3. Знизити витрати на ведення бізнесу і спростити регуляторне середовище.

4. Істотно поліпшити систему державного управління.

5. Мінімізувати рівень корупції.

6. Укласти угоду про вільну торгівлю з Європейським Союзом.

7. Стимулювати інвестиції у технології, що збільшують ефективність і продуктивність економіки.

Виходячи з усього вищезазначеного необхідно виділити чинники, які прискорять економічний розвиток:

Експорт та міжнародні кредитні ресурси, які забезпечували високі темпи зростання економіки України протягом останніх років, будуть відігравати менш важливу роль у майбутньому. Новим джерелом зростання мають стати інвестиції.

Експорт стимулюватиметься членством країни у Світовій організації торгівлі, а підписання угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС сприятиме зростанню прямих іноземних інвестицій. Також об'єм інвестицій збільшуватиметься завдяки наявності в Україні кваліфікованої робочої сили.

46-мільйонне населення України є привабливим ринком для іноземних інвесторів, тоді як рівень зарплат у державі становить лише третину від середнього показника у Східній Європі.

Україна володіє унікальним потенціалом зростання в АПК, відносно добре розвинені її інфраструктура та науково-технологічна база. Однак розкриття цього потенціалу потребує покращення якості ділового середовища: за даними Світового банку, Україна займає 142 місце з 183 країн за рівнем легкості ведення бізнесу.

Крім того, певним страховим полісом для України є Євро-2012. Якщо запланований комплекс робіт буде виконано, то ми гарантовано матимемо значний приплив капіталу каналами прямих іноземних інвестицій, середньо- та довгострокових кредитів. Адже така подія у світовому масштабі розглядається інвесторами як іміджева з невисоким рівнем ризику фінансування.

Однак, як кажуть, сподівайся на краще, але будь готовим до гіршого. Наявні загрози потребують як від влади, так і від підприємців певної реакції та прийняття додаткових запобіжних заходів.

Висновок

В роботі виявлено чинники та механізми поширення кризових явищ на фінансовому ринку України. Запропоновано комплекс заходів для зменшення гостроти фінансової кризи та подолання її наслідків.

Україна зіткнулась з серйозними викликами щодо запобігання різкому знеціненню національної валюти й утримання цінової стабільності, уникнення колапсу кредитної системи і підтримання дієздатної платіжно-розрахункової системи, припинення руйнівних процесів ерозії внутрішніх депозитів і втечі резидентів від національної валюти, зменшення масштабів виведення іноземних капіталів і гарантування зовнішньої платоспроможності країн.

Механізми виникнення й поширення кризових явищ на фінансовому ринку України зводяться до такого:

1) значний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу та його подальше зростання в умовах падіння світових цін на металопродукцію поєднуються зі скороченням припливу прямих, портфельних та фінансових інвестицій;

2) погіршення фінансового стану підприємств-експортерів обертається для економіки загостренням ситуації на валютному ринку, скороченням дохідної частини бюджету та виникненням труднощів з обслуговуванням зовнішніх позик і внутрішніх банківських кредитів підприємствами реального сектору;

3) зниження курсу національної валюти за наявності значних валютних дисбалансів у банківському секторі, зменшення реальних доходів населення і наростання негативних тенденцій у сфері виробництва виливаються в істотне погіршення якості банківських активів, а вилучення внутрішніх депозитів та зменшення доступності зовнішнього фінансування – у звуження пасивної бази банківських установ;

Після аналізу причин фінансової кризи можна винести низку заходів щодо зменшення її гостроти:

— у міру поглиблення кризових явищ, коли рефінансування НБУ не матиме стабілізуючого ефекту, а вилучення депозитів із банківської системи триватиме, виникне потреба у наданні урядом спеціальних гарантій кредиторам і вкладникам банків – бланкових гарантій, які матимуть обмежений період дії та поширюватимуться на операції життєздатних банків; зобов`язання уряду щодо гарантування майнових прав вкладників і кредиторів банків повинні бути зафіксовані законодавчо, що сприятиме відновленню довіри громадськості до банківської системи і стабілізації фінансування банків у процесі їх реструктуризації;

—у випадку розгортання повномасштабної фінансової кризи уряд за підтримки урядів основних міжнародних кредиторів України має ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних постачальників шляхом їх пролонгації на 3-4 роки за ставками, під які було надано первісні позики; підписання відповідних угод з кредиторами відверне загрозу масових дефолтів підприємств і банків України і сприятиме стабілізації платіжного балансу;

—основними завданнями управління державним боргом України на 2009-2010 роки мають стати активізація співробітництва з МФО та відродження внутрішнього ринку державних цінних паперів; залучення позик МФО і збільшення обсягу внутрішніх запозичень створять умови для збалансування бюджету, оптимізації валютно-фінансових потоків і пожвавлення інвестиційної діяльності в країні.

Криза – це реальна можливість й необхідність кардинальних реформ, здатних забезпечити прискорений кількісний та якісний розвиток економіки у майбутньому. І думати про це майбутнє необхідно вже сьогодні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛітературИ

1. Бекетов Н., Извольская И., Черная И. Основные проблемы функционирования общих фондов банковского управления и паевых инвестиционных фондов // Финансы и кредит. – 2008. – № 8 (296).

2. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС, 2002. - 608 с.

3. Кашин В.А. Мировой финансовый кризис: причины возникновения и последствия // Финансы: Монография / Гл. ред. Ю.Г. Горнмас. – К.:НІСД №1. – 2009. – С. 14-19.

4. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Гелиос АРВ, 2002. – 352 с. – Гл. 12, VI.

5. Международный валютный фонд (МВФ) (International monetary fund (IMF)). http://www.imf.org/

6. Монтес М. Ф., Попов В. В. «Азиатский вирус» или «Голландская болезнь»? Теория и история валютных кризисов в России и других странах: Пер. с англ. – М.: Дело, 1999. — 136 с.

7. Національний банк України. www.bank.gov.ua/

8. Ослунд А. Кризис: причины и последствия. Независимая информация и аналитика из США. "Washington Profile". – http://www.washprofile.org/ru/node/8204.

9. Офіційний веб-сайт «Державний комітет статистики України». http://www.ukrstat.gov.ua/

10. Рудый К. Финансовые кризисы: теория, история, политика / К. В. Рудый. – М.: Новое знание, 2003. – 399 с.

11. Юрчишин В. Валютна політика країн з перехідною економікою: Навч. посібник. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 28 с.

12. The Bleyzer Foundation. www.bleyzerfoundation.org/ru/

ДОДАТКИ

Додаток 1

Зростання ВВП та головні джерела зростання

Показники секторів української економіки

Додаток 2

Показники реального сектору економіки України

Додаток 3

Структура експорту України за товарами за 2009 р.

Додаток 4

Валовий зовнішній борг за секторами економіки, млрд. дол. за 2004-2009 рр.

Додаток 5

Обсяги депозитів комерційних банків, місяць

Додаток 6

Темпи росту обсягів кредитів комерційних банків, % в річному обчисленні, та частка негативно класифікованих кредитів, % від загального обсягу кредитів.

Додаток 7

Чисті інтервенції НБУ та динаміка обмінного курсу за 2008-2009 рр.