Основні напрямки фінансового аналізу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
К
О
Н
Т
Р
О
Л
Ь
Н
А
Р
О
Б
О
Т
А

по дисципліні « Фінансовий аналіз »

Слухач : ........................……………..................Осадчий Ю.П.,

зал. кн. - № 18.

Спеціальність, група : .........................ЗФ – 02 ( фінанси )

Керівник : ..........................................................Яценко О.В.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси 2002 р.

З М І С Т

1. Основні напрямки фінансового аналізу, їх економічна суть..............- 3

2. Спосіб ланцюгових підставок у фінансовому аналізі..............................- 10

3. Задача № 1.................…………............................................................................................................- 13

4. Задача № 2.................…………............................................................................................................- 14

Література .............................................................................................................................................- 15

1. Основні напрямки фінансового аналізу, їх економічна суть.

З переходом України до ринкових відносин відбувається ре­формування бухгалтерського обліку, розподіл його на фінансо­вий та управлінський. Ця перебудова не могла не вплинути і на науку «економічний аналіз».

У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на фінан­совий та управлінський (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема розподілу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фі­нансово-господарської діяльності.

Під терміном «аналіз фінансово-господарської діяльності» слід розуміти єдиний цикл повної аналітичної роботи на мікрорівні.

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформу­вання бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фі­нансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає од­ним з головних інструментів управління діяльністю підприємств.

В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фі­нансовими ресурсами суб'єктів господарювання.

Для того, щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жор­сткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівниц­тву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати пе­вну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфі­кованих робітників для реалізації цієї методики на практиці.

Фінансовий аналіз є одною із найважливіших функцій управ­ління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій економіці.

Суб'єкт господарювання здійснює свою виробничо-торговель­ну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом із конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб'єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банк­рутом. Щоб цього не сталося, господарюючий суб'єкт повинен завжди постійно слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виро­бництва, комп'ютеризація обробки економічної інформації, не­скінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції.

За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань. Серед них:

— якою повинна бути стратегія підприємства для успішного його функціонування?

— якою повинна бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети?

— як підвищити ефективність управління матеріальними, тру­довими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально ор­ганізувати прибуткову діяльність підприємства?

— що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність?

— як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства?

— як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку, панування конкуренції?

На ці та інші життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який є одним з інструментів до­слідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності під­приємства, за допомогою якого відбувається раціональний роз­поділ матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Серед матеріальних, трудових і фінансових ресурсів перше місце посідають фінансові, оскільки вони є єдиним видом ресур­сів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид у мінімальний термін.

Кожен господарюючий суб'єкт для проведення своєї діяльно­сті повинен мати певні фінансові ресурси, які формуються за ра­хунок власних і прирівнених до них позикових коштів.

За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів суб'єкта господарювання.

Кругообіг засобів (коштів) здійснюється за схемою, наведе­ною на рис.1.2

Рис. 1.2. Схема кругообігу коштів підприємства

Для того, щоб розпочати виробництво, необхідні гроші (стадія фінансування). За ці гроші купуються необхідні складові виробничого процесу — машини, устаткування, сировина, матеріали, приймаються на роботу робітники (стадія купівлі засобів і пред­метів праці, прийом на роботу і підготовка відповідних робітни­ків). Далі здійснюється безпосередньо виробничий процес (стадія виробництва продукції і формування її собівартості). Коли виро­блено готову продукцію, її продають (стадія реалізації товару). Після продажу продукції отримують гроші, але не ті, які були на стадії фінансування, а гроші нові. Тут відбувається процес фор­мування фінансових результатів підприємства, їх розподіл. Одна частина спрямовується на подальший розвиток виробництва, ін­ша — на накопичення і т. д., залежно від того, яке підприємство, якої форми власності, яка його основна діяльність. Ці процедури можна віднести до стадії формування і розподілу фінансових ре­зультатів.

З усіх видів ресурсів першочергове значення мають фінансові ресурси.

Фінансовий аналіз являє собою систему способів накопичен­ня, опрацювання, трансформації та використання інформації фі­нансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності госпо­дарюючого суб'єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції.

Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оціню­ванні результатів діяльності та фінансового стану господарюю­чого суб'єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективнос­ті його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити бан­крутства господарюючого суб'єкта, треба добре знати, як управ­ляти фінансовими ресурсами і якою повинна бути фінансова по­літика.

Кожна наука має свій предмет. Предмет науки відповідає на запитання: «Що вивчає ця наука?». Предметом науки «фінансо­вий аналіз» є фінансові відносини, фінансові ресурси та їх потоки в єдиному виробничо-торговельному процесі.

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління, кровотворною системою будь-якого бізнесу, яка забезпечує ус­пішне існування підприємницької діяльності.

Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають ефектив­ність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і рухом коштів закінчується кругообіг засобів господарюючого суб'єкта, оборот всього капіталу підприємства (рис. 1.2). Головна роль тут належить фінансовим ресурсам. Фінанси на рівні підприємства виражають грошові відносини, пов'язані з первинним розподілом вартості суспільного продукту, формуванням і використанням грошових доходів та децентралізованих фондів .

Спочатку на підприємстві грошові засоби формуються в про­цесі утворення статутного фонду. Далі вони інвестуються для за­безпечення, розширення і розвитку виробництва, для забезпечен­ня фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта. Так підприємства мають можливість займатися виробничою і збутовою діяльністю, отримувати від неї доходи. Кошти підпри­ємства зберігаються на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах. Незначна частина коштів знаходиться у касі підприємства.

При здійсненні процесу реалізації продукції (робіт, послуг) на рахунки надходять грошові кошти у вигляді виручки від реаліза­ції. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльно­сті підприємства: від цінних паперів, від вкладання коштів на де­позитні рахунки, від здавання майна в оренду тощо.

Але підприємство розпоряджається лише певною частиною тих грошових коштів, що надійшли. Наприклад, податок на до­дану вартість, мито, суми акцизного збору підприємство повинне перераховувати до бюджету. Інша частина спрямовується на за­міщення засобів, авансованих в основний та оборотний капітал підприємства, на виконання зобов'язань перед бюджетом, здійс­нення відрахувань у позабюджетні фонди та ін. Частина грошо­вих надходжень, що залишається після здійснення всіх обов'яз­кових відрахувань, являє собою валовий та чистий дохід, прибу­ток.Фінансові ресурси

—
це грошові кошти у формі грошових фондів (статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд) та у нефондовій формі (використання грошових коштів для виконан­ня фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими кампаніями і т. д.). Основними джерелами фінансових ресурсів підприємств є власні і залучені кошти.

Перехід на ринкові умови господарювання, існування підпри­ємств з різними формами власності потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів.

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання, оптимальне співвідношення структури джерел їх формування ви­значають ринкову та фінансову стійкість підприємства, його пла­тоспроможність і ліквідність, ділову активність, конкуренто­спроможність.

Від величини фінансових ресурсів, рівня забезпеченості та ра­ціонального їх використання залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально-економічний розвиток під­приємства.

Тому на сьогодні фінансовий аналіз є особливо актуальним, оскільки він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, яка ха­рактеризується визначеною системою показників їх наявності, розміщення та використання.

Крім цього, фінансовий аналіз являє собою систему знань про методи і організаційні форми його проведення. Тому оволодіння знаннями з фінансового аналізу полягає не лише у вивченні фі­нансових ресурсів та їх потоків, але й методики цієї науки. При­чому для підготовки фахівців вивчення методики має першочер­гове значення.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

— вивчення теоретичних основ фінансового аналізу;

— загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості;

оцінка складу та структури активів, їх стану і руху, аналіз основ­ного та оборотного капіталу, аналіз дебіторської заборгованості);

— аналіз ринкової стійкості підприємства;

— аналіз фінансової стійкості (аналіз абсолютних та віднос­них її показників, оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпе­чності);

— аналіз платоспроможності та ліквідності;

— аналіз грошових потоків;

— аналіз ефективності використання капіталу (аналіз прибут­ковості, обертання оборотних коштів, дослідження ефекту фінан­сового важеля);

— оцінка кредитоспроможності підприємства;

— оцінка виробничо-фінансового лівериджу;

— аналіз ділової активності підприємства;

— прогнозування фінансових показників підприємства;

— аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

— стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів нового зниження.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управ­ління підприємством, поліпшенню його економіки, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності і ліквіднос­ті, забезпеченню його конкурентоспроможності і взагалі успіш­ній рентабельній життєдіяльності.

Перехід економіки України до ринкових відносин викликав відповідні зміни в окремих галузях знань. Відбувся розподіл бух­галтерського обліку на фінансовий та управлінський, який, в свою чергу, обумовив відповідний розподіл фінансово-госпо­дарського аналізу (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Види фінансово-господарського аналізу

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансо­вому аналізі, якими є мета та об'єкти дослідження, суб'єкти ко­ристування результатами аналізу, розрізняють два його види:

— зовнішній аналіз

—
базується на звітних даних, що підля­гають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства;

— внутрішній аналіз

—
використовує всю достовірну інфор­мацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за да­ними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв'язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства.

Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначаються ін­тересами користувачів аналітичного матеріалу.

До основних задач зовнішнього фінансового аналізу можна віднести:

— оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства;

— аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

— аналіз ліквідності та платоспроможності;

— досліджування динаміки дебіторської та кредиторської за­боргованості;

— аналіз ефективності вкладеного капіталу;

— оцінювання матеріального стану підприємства;

— аналіз валюти бухгалтерського балансу.

Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фі­нансового стану, що склався на підприємстві, ефективність вико­ристання основних та оборотних засобів, взаємозв'язок показни­ків обсягу, собівартості і прибутку. Результати внутрішнього фі­нансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.

Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпечен­ні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні вла­сного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нор­мального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства.

Користувачів фінансового аналізу можна поділити на три гру­пи (рис. 1.4).

- керівник підпри­ємства, його за­ступники робітники бух­галтерії, фінан­сово-економіч­ного відділу - інші служби - робітники під­приємства

власники-акціо­нери засновники

інвестори - кредитори постачальники аудитори - податкова інспекція

Рис. 1.4. Класифікація користувачів фінансового аналізу

До внутрішніх користувачів належать: керівництво всіх ран­гів: керівник підприємства, його заступники, робітники бухгалте­рії, фінансово-економічного відділу, інші служби підприємства, його співробітники. Кожен з них використовує інформацію, ви­ходячи із своїх інтересів. Наприклад, керівнику важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства та його фінансовий стан; начальнику фінансового відділу необхідно добре володіти інформацією про формування та використання прибутку підпри­ємства; головному бухгалтеру необхідна інформація про надхо­дження та використання грошових коштів підприємства і т. д.

Зацікавленими користувачами є власники-акціонери, заснов­ники, для яких важливо знати рівень ефективності ресурсів, своїх вкладень, визначити розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства.

Сторонні користувачі — це:

• потенційні інвестори, які мають прийняти або відкинути рі­шення про вкладення своїх коштів у підприємство;

* кредитори, які мають бути впевненими у поверненні їм боргу;

• постачальники — із впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів для своєчасного отримання платежів;

* аудитори — якщо необхідно виявити фінансові хитрощі своїх клієнтів;

» податкова інспекція — для виконання плану надходження коштів до бюджету.

Порівняльну характеристику зовнішнього і внутрішнього ана­лізу можна навести у вигляді табл. 1.1.

Таблиця 1.1

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Критерій порівняння	Фінансовий аналіз
	зовнішній	внутрішній
Мета аналізу	Оцінка та економічна діагнос­тика підприємства за даними публічної фінансової звітності, поверхневий аналіз прибутку і рентабельності	Забезпечення планомірного над­ходження грошових коштів та оп­тимальні розміри власного та по­зикового капіталу для створення умов для нормального функціо­нування підприємства
Об'єкти аналізу	Підприємство як єдине ціле	Підприємство як єдине ціле та його структурні підрозділи
Джерела інформації	Форми публічної фінансової звітності	Пакет економічної інформації підприємства
Користувачі інформації	Внутрішні, сторонні, зацікав­лені	Внутрішні
Періодичність аналізу	Складання звітності (рік, квартал)	У міру необхідності для внутрі­шнього користування
Доступність результатів інформації	Доступні всім, хто має певний інтерес у діяльності даного підприємства	Доступні лише керівному складу та працівникам підприємства

Таким чином, особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

—наявність широкого кола суб'єктів аналізу;

—різнобічні цілі користувачів інформації;

—використання публічної звітності, що веде до єдиної типо­вої методики аналізу;

—розв'язання лише певного кола завдань;

—доступність для всіх бажаючих мати інформацію про діяль­ність підприємства;

—прив'язка проведення достовірного аналізу за об'єктивними даними до термінів подання звітності (рік, півріччя, квартал). Особливостями внутрішнього фінансового аналізу виступають:

— вузьке коло суб'єктів аналізу;

— орієнтація результатів аналізу тільки на внутрішнього ко­ристувача, як правило, керівництво підприємства; максимальна їх закритість;

— використання всіх існуючих джерел інформації для прове­дення змістовного глибокого фінансового аналізу;

— застосування поряд з типовими методиками аналізу нерегламентованих прийомів аналітичного дослідження; відсутність регламентації аналізу;

— проведення більш глибокої аналітичної роботи і прийняття правильних управлінських рішень;

— проведення аналізу в міру необхідності у зв'язку із потре­бами управління.

Узагальнюючи, можна зробити висновки, що внутрішній і зов­нішній аналіз доповнюють один одного; разом вони дають реаль­ну картину надходження, стану і використання фінансових ре­сурсів на підприємстві.

2. Спосіб ланцюгових підставок у фінансовому аналізі.

Елімінування

—
один із найважливіших елементів здійснен­ня детермінованого факторного аналізу. Прийом, за допомогою якого виключається дія ряду факторів і виділяється один з них, називається елімінуванням. Він дає змогу визначити величину впливу окремих факторів на досліджуваний показник, оцінити їх позитивну і негативну роль, знайти невикористані резерви під­вищення ефективності діяльності господарства. Аналітичні ре­зультати такого дослідження відіграють важливу роль у розроб­ці і прийнятті оптимальних управлінських рішень, для обґрун­тування яких необхідне проведення факторного аналізу, порів­няння звітних показників з минулими періодами, плановими да­ними, з кращими виробничими результатами інших господарств тощо.

До елімінування належитьспосіб ланцюгових підстановок.

Він застосовується, коли існує функціональний зв'язок між ана­лізованим показником і факторами, тобто є детерміновані факто­рні моделі.

Даний спосіб полягає в отриманні ряду скоригованих значень узагальненого показника шляхом послідовних замін (ланцюгової підстановки) базисних значень факторів на аналізовані.

У першому розрахунку всі фактори знаходяться на базисному рівні. У другому — перший фактор змінюється на аналізований, останні лишаються незмінними (базисний рівень). У третьому роз­рахунку перший фактор лишається на аналізованому рівні, а з ба­зисного на аналізований змінюється другий фактор, останні знову залишаються незмінними на базисному рівні і т. д., залежно від кількості факторів.

Існує правило: чим більше факторів, тим більше розрахунків;

число розрахунків на одиницю більше, ніж показників у розра­хунковій формулі.

Ступінь впливу факторів виявляється послідовним відніманням:

із другого розрахунку віднімається перший (отримується вплив першого фактора); із третього розрахунку — другий (отримуєть­ся вплив другого фактора) і т. д. залежно від того, скільки факто­рів у формулі.

Розглянемо техніку застосування прийому ланцюгових підста­новок при аналізі відхилення — Y
'
(аналізований рівень) від — У° (базисний рівень) за рахунок впливу факторів: Х1, Х
2
,Хх
3
,,... Хп.

Х1°, Х2°,
Хз°,... Хп° —
базисні значення факторів;

Х
1
',Х2',...... Хп,',—
аналізовані значення факторів.

Перший розрахунок (базисний рівень результативного показ­ника):

0 0 0 0 0

Y =f (Х1 , Х2 ,Хз , ... Хп ).

Другий розрахунок (умовне значення результативного показ­ника):

Y
1
=
f
(Х1 '

,
Х2°,

Х
з°,... Хп°)

Третій розрахунок (умовне значення результативного показ­ника):

Y
ІІ =
f
(Х1 '
,
,Х2',
Х3°,
...
Хп°)
.

Четвертий розрахунок (умовне значення результативного по­казника):

Y
ІІ1 =
f
(Х1 '
,
,Х2',
Х3',
...
Хп°)
.

Останній розрахунок (аналізований рівень результативного показника):

Y' =f (Х1 ' , ,Х2',Х3', ......Хп').

Знаходимо:

— вплив зміни першого фактора Х1 на відхилення результати­вного показника D
Y
(Х1):
D
Y
(Х1) =
Y
1
—
Y0
;

—
вплив зміни другого фактора хг на відхилення результатив­ного показника D
Y
(Х2):
D
Y
(Х2) =
Y
ІІ

-
Y
1;

— вплив зміни третього фактора Хп на відхилення результати­вного показника D
Y
(Х3):
D
Y
(Х3) =
Y
ІІ1 -

Y
ІІ;

— вплив останнього фактора Хп
на відхилення результативно­го показника

D
Y
(Хп):
D
Y
(Хп) = Y'
— результат попереднього умовного значення результативного показника (Уп-1).

Алгебраїчна сума впливу факторів обов'язково має дорівню­вати загальному відхиленню результативного показника:

D
Y
=
D
Y
(Х1) +
D
Y
(Х2)+
D
Y
(Х3)+......+
D
Y
(Хп);

Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки в розрахунках.

При здійсненні розрахунків впливу зміни факторів на відхи­лення результативного показника необхідно завжди ставити ма­тематичні знаки «+» і «-» перед одержаним цифровим результа­том («+» — зростання, збільшення; «-» — зменшення, спадання, зниження величини результативного показника).

При застосуванні цього методу треба виконувати такі правила:

— визначення результативного та визначення факторних по­казників;

— здійснення класифікації факторів на кількісні та якісні. Якщо кількісних більше одного, то визначаються спочатку кіль­кісні фактори першого підпорядкування, потім другого і т. д.

— складання правильної формули залежності результативно­го показника від факторів, при цьому на перше місце в моделі взаємозв'язку показників ставляться кількісні фактори, далі — якісні. Якщо кількісних факторів більше одного, то спочатку розміщуються кількісні фактори першого підпорядкування, потім другого, третього і т. д.

Таким чином, використання прийому ланцюгових підстановок потребує знання взаємозв'язку факторів, їх супідрядності, вміння правильно їх класифікувати і систематизувати, чітко робити роз­рахунки і правильно формулювати висновки.

Задача №1.

За даними, взятими з форми № 2 річного звіту підприємства, проаналізуйте прибуток від реалізації та рівень рентабельності.

ПОКАЗНИКИ	ПРИБУТОК	ЗБИТКИ
1. Виручка від реалізації продукції	1875	*
2. ПДВ	*	300
3. Акцизний збір	*	----
4. Собівартість реалізованої продукції	*	1500
5. Результат від реалізації	75
6. Рівень рентабельності	……	*

Рентабельність продукції 10.

Рішення :

Рентабельність продукції згідно наведених в таблиці даних буде дорівнювати відношенню прибутку до загального обсягу продажу

Р= 75 / 1875 * 100 % = 4 %.

Як видно з розрахунку, рентабельність продукції на шість одиниць менше запланованої. Тобто прибуток підприємство отримало низький.

Необхідно розробити шляхи підвищення прибутку та рентабельності : можливо знизити собівартість продукції, підняти ціну на готову продукцію і т.п.

Задача №2.

Література:

1.
Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб”єктів господарювання: Монографія.-К.: КНЕУ,2001.-378 с.

2.
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», №49/121 від 26.01.2001 ВР України від 2.10.92р. зі змінами і доповненнями ;