МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра політичної економії
Курсова робота на тему:
Функції ринку та форми їх реалізації
Виконав студент
першого курсу
факультету маркетинг
спеціальності 6108-2гр.
Гринь Тарас
Васильович
Перевірив:
Комяков Олександр
Михайлович
Київ-2000
План.
1. Вступ.
2. Ринок як економічна категорія, сутність ринку.
3. Функції ринку.
4. Форми реалізацій функцій ринку.
5. Висновок.
1.Вступ.
У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власно-
сті на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиро-
бників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою , а товаро-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товаро-грошові відноси-
ни є пануючими, в літературі отримала назву “ринкової економіки”.
Ключовим елементом конструкції “ринкової економіки” є ринок. З часу виникнення ринку різні напрями та школи економічної думки неодноразово тлумачили його сутність.
Обравши за предмет розгляду таку тему, як функції ринку та фор-
ми їх реалізації, я маю за мету розкрити економічну сутність ринку,
тобто, що таке ринок, як взагалі одна з категорій товарного виробни-
цтва, що ринок представляє собою, а також визначити його основні функції. І звичайно за рахунок чого реалізуються функції на ринку.
2. Ринок як економічна категорія, сутність ринку.
Мабуть,найпопулярнішим словом сьогодні в нашому суспільстві як
на побутовому рівні,так і в наукових працях, публіцистиці є слово “ринок”.Зумовлено це переходом України в нову систему координат,
якою для нас є ринкова економіка .Які ж причини їївиникнення,умо-
ви, в яких вона відтворюється,функції,які виконує в суспільстві?Для
того, щоб відповісти на ці запитання,слід з’ясувати, що являє собою
ринок.
В науковому плані ринок являє собою складне багатопланове поня-
ття , тому важко дать яке-небуть єдине визначення ринку, яке б повні-
стю відбило його суть.Суть даного поняття заключається в тому ,що
ринок—це сукупність економічних відносин,які виникли з приводу купівлі-продажу товарів та послуг в грошовій формі.
Ринок—це складне багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими оз-
наками. Ринок для американця, західноєвропейця, японця виглядає по-різному, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська “ринкова економіка” тяжіє до класичної моделі підприємства, фран-
цузька тяжіє до державного “дирижизму” [№4 , стр 194 ], західноєвро-
пейська до “соціального ринкового господарства”, а японська до “корпоративного патерналізму”. Відповідно до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не американський або корейський.
Розглянемо ринок, як систему виробничих відносин. Ринкові відно-
сини , як і інші економічні відносини, носять об’єктивний характер. Вони виникають на певній стадії суспільного відтворення—стадії об-
міну. Дуже часто говорять, що ринкові відносини-- це відносини
обміну. Головними суб’єктами ринкових відносин являються прода-
вець та покупець. Суб’єктами ринку можуть бути фізичні чи юридич-
ні особи, держава також може бути суб’єктом ринку.[див. схему №1 на стр. 2]. Крім продавця та покупця на ринку може діяти посередник,
який допомагає продавцю та покупцю найти один одного.
Схема № 1 [ №4 , стр.198 ]
ДЕРЖАВА
Державні, колек- Іноземні фірми та
тивні, приватні громадяни
підприємства та їх
об’єднання
Суб’єкти
Різні установи Громадяни
та організації України
В умовах суспільного поділу праці між виробником (продавець) і споживачем (покупцем) об’єктивно виникають відносини з приводу обміну товару. Розвиток обміну призводить до того, що обмін товара-
ми опосередковується грошима, приймає форму купівлі- продажу.
Тому ринкові відносини , як правило, мають грошову форму.
Об’єктом ринкових відносин виступає товар, який може існувати в самих різних конкретних формах.
Схема №2 [№ 4 , стр.198]
Матеріальні продукти праці
Інтелектуальні
продукти праці Об’єкти Робоча сила
Цінні папери Позичкові капітали,
валюта, золото
Перш за все форму товара приймають безпосередні продукти праці:
машини, тканини, пшениця, та інше. В цьому випадку говорять про ринок товарів. Ринок товарів може розділятись на галузі ринку: ринок сталі, ринок дорогоцінних металів,ринок взуття,ринок сахару та інше.
Якщо об’єктом купівлі-продажу являється послуга, то говорять про ринок послуг; якщо форму товару принімає капітал, то говорять про ринок капіталу. Причому останній може розділитись на грошовий ринок ( ринок короткострокових обов’язків), кредитний ринок ( ринок довгострокових обов’язків), фондовий ринок ( ринок цінних бумаг). Якщо об’єктом купівлі-продажу становиться робоча сила, то
говорять про ринок праці. На ринку землі об’єктом купівлі-продажу
являються земельні участки, які приймають форму товара. Є також ринки золота, ринки валют.
На протязі всієї історії існування ринку, йому присуща тенденція до територіальної експансії—територіальному розширенню та збіль-
шення сфер впливу.Ця тенденція привела до створення трьох зон ри-
нково економічного простору.Розрізняють місцевий, національний і
світовий ринок.
Місцевий ринок--стартова форма ринкової території,яка розвиває-
ться в межах села,міста.На доіндустріальній стадії виробництва міс-
цеві ринки існували в окрузі переважного народного господарства.Із-
за недостатнього розвитку галузевого та територіального поділу пра-
ці,слабого функціонування товарного виробництва локальні ринки
реалізовували порівняно невеликий традиційний набір продуктів.
Національний (внутрішній для країни) ринок створивсь на індустріальній стадії виробництва. На цій стадії поряд з товарним виробництвом з’явились такі транспортні засоби, які відповідали новим маштабам ринкового простору. Досконаліший транспорт, зв’язки та реклама допомогли забезпечити вигідність реалізації товарів у всіх регіонах країни. В ітозі місцеві ринки стали органічними складовими частинами внутрішнього ринку держави.
В результаті міцного розвитку машинного виробництва, появою великого акціонерного капіталу, поглибленням міжнародного поділу праці і появою сучасних засобів транспорту та зв’язку отримав розви-
ток – світовий ринок. Світовий ринок вже довго постачає всім держа-
вам таку сировину, як нафта, олово, каучук, пшениця, сахар, чай, кофе, та інше.
Визначення ринку, як відносин обміну, показує лише його в єдиній системі виробничих відносин, але воно не розкриває всієї повноти вмісту ринкових відносин. Як відомо, власність представляє всі інші виробничі відносини тієї чи іншої економічної системи. Ринкові відносини зародились на базі приватної власності в різних її формах.
Приватна власність породжує економічну обособленість суб’єктів ри-
нку та їх економічну незамкненість. Незалежність суб’єктів ринкових відносин проявляється в здібності самостійно приймати господарські рішення. Діапазон приймаємих рішень дуже широкий. Виробник ви-
рішує , що виробляти і в якому об’ємі , які ресурси використовувати і по якій ціні їх закуповувати, по якій ціні реалізовувати свою продук-
цію, як реагувати на поведінку других суб’єктів ринку. Покупець ви-
рішує, що купувати, в якому об’ємі, по якій ціні, у якого продавця.
Господарські рішення приймаються без якого-небудь зовнішнього адміністративного тиску , на добровільній основі. Мотив поведінки
суб’єктів ринку в умовах господарювання приватної власності один –
особиста економічна вигода. Наслідки прийняття того чи іншого господарського рішень повністю лягають на плечі економічного су-
б’єкта ринку.
Для системи ринкових відносин, які базуються на приватній влас-
ності , характерна наявність прямих зв’язків, як між продавцями та і
між покупцями, так і між виробниками. Це виявляється в відсутності яких-небудь адміністративних органів, які визначали б, хто і кому по-
ставляє готові види продукції. Для ринкових відносин, одним із су-
б’єктів яких являється держава , характерне те, що при наявності цих відносин держава може встановлювати зв’язки між продавцем і по-
купцем.
Для більш повного розуміння ринку слід розглянути його ознаки на сучасному рівні.
По-перше, сучасний ринок є ринком покупців. Що це означає?
Це такий етап ринку, при якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні. Такий етап ринку визначає приоритети покупців по відношенню до продавців. Можна сказати “диктат спо-
живачів” на відміну “диктату продавців”, характерного для нашої сучасної економіки. В такій ситуації підприємець може досягти збіль-
шення своїх доходів лише тоді, коли він поставить на ринок продук-
цію високої якості за доступними цінами.Тому ринок покупців висту-
пає як стимул для постійного відтворення ділових,а не спекулятивних
відносин.Тобто він примушує підприємців шукати джерела своїх при-
бутків у першу чергу у сфері виробництва,а не у сфері купівлі-прода-жу.
Другою обов’язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентн-
ий характер.Це означає, що в системі підприємства кожний суб’єкт виступає як конкуруюча сторона до всіх інших суб’єктів.Можливість конкуренції між учасниками ділових відносин на ринку закладена в їх
економічній самостійності, базою якої є право розпоряджатись об’єк-
тами ринкових відносин.Таке право в минулому базувалось на прива-
тній власності підприємця.В сучасних умовах це може бути і приват-
на, і колективна, і державна власність.Неминучість конкуренції між
підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом покуп-
ців над продавцями.
Третя ознака сучасного ринку--стабілізація відносин між суб’єк-
тами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок – це арена суперни-
цтва підприємств та інших суверенних суб’єктів економіки, кожному
з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження його конкурентних позицій потенцій. А це можливо лише при умові про-
тидії монополізації економіки й широкої інтеграції конкуруючих суб’єктів ринкових відносин.
Характерні ознаки сучасного ринку. Схема №3 [№ 4 стр.197]
Пріоритет покуців Конкурентний
(ринок покупців) характер
Ознаки
Не монополізація, а інтеграція
конкуруючих суб’єктів ринку
Так суткість ринку відбивається і в понятті як “вільного ринку “або “ринку доконаної конкуренції”. Зазвичай в економічній літературі виділяють наступні ознаки вільного ринку:
1). Наявність необмеженого числа конкурентів, вільний доступ на ринок та виход з нього;
2).Абсолютна мобільнсть , рухомість всіх видів ресурсів: трудових, матеріальних та фінансових. Ніхто і ніщо не має стримувати вільних переміщень ресурсів з сфер межи ефективних в більш ефективні. Ця властивість вільного ринку забезпечує постійне ставлення структури економіки , її саморегульованість;
3). Наявність у кожного учасника ринку повної інформації (про ціни, пропозицію та ін.), ця властивість дозволяє кожному учаснику ринку вибирати оптимальну економічну поведінку;
4). Ні один з учасників ринку не може здійснити вплив на рішення, приємні іншими учасниками. Особливо цікаво, що ніхто не може впли-
вати на ринкову ціну. Ціна встановлюється в результаті попиту
пропозиції. Неможливість впливати окремим учасникам ринкових відносин на ціну означає відсутність монополіста.
Звичайно, що всі ознаки сучасного ринку не можуть проявитись в реальному житті в повному об’ємі. Але ця модель дозволяє зрозуміти
сутність ринку в його сучасному етапі.
Функціонуючий ринок—це сукупність найрізноманітніших процесів, акцій і взаємовідносин, які мають свої назви. Без їх розуміння важко орієнтуватися в складних переплетеннях ринкової економіки. Тому розглянемо деякі з них:
Ринкові відносини—це економічні відносини між продавцем й покупцем, які складаються на ринку, у сфері обміну.
Ринкові процеси---економічні процеси, що вібуваються на ринку
й характеризують його стані динаміку.
Ринки бувають збалансовані і незбалансовані. Збалансований— ринок, на якому підтримується повна (загальним обсягом, структурою,
асотименти і якістю товарів) відповідність між попитом і пропозицією. Незбалансований ринок—той, що не має повної відповідності між попитом і пропозицією. [ №4 стр.200].
Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою і з одного боку, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого—забезпечує зв’язок між ви-
робництвом і споживанням, безперевність процесу відтворень , його
цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в дію еконо-
мічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання, вивести країну на рівень сучасних досяжнень науково- технічного і культурного розвитку.
3.Функції ринку.
Для того, шоб як найкраще зрозуміти функції ринку необхідно розглянути погляди декількох авторів, зробити висновок, вирішити найголовніші із них.
Функціями ринку являються :
1).Здійснення остаточного визначень вартості товарів і послуг та іх реалізації, перетворення продукту праці на товар;
2).Забезпечення безперевності процесу суспільного відтворень (зокрема зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв’язку з іншими національними економіками в маштабі світового ринку;
3).Спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивіду-
альні витрати порівняно із суспільно необхідними , підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживних властивостей;
4).Регулюючий вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, проведення у відповід-
ність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадженнь і споживань та інших пропозицій;
5).Сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;
6).Посилення конкуренції між виробниками товаріві послуг у межах як окремих країн, так і світового господарства. [№ 9 стр. 139-140 ]
Автор Журавлоьва виділяє такі функцції ринка:
а) оптимальне (з точки зору прибутковості) розподілення обмеже-
них ресурсів;
б) об’єднання попиту та пропозиції;
в) забезпечення кожному члену суспільства гарантований рівень життя;
г) забезпечення ефективності виробництва;
д) забезпечення соціальної справедливості;
е) задоволення попиту;
є) стимулювання науково-технічного процесу;
ж) збереження навколишього середовища;
з) диференціація виробників.
В економічно розвинутих системах функціями ринку є:
1) відтворення матеріальних передумов для дїї об’єктивних еконо- мічних законів загального характеру;
2) забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб’єктів;
3) блокування господарської і регіональної автаркії , інтернаціона-
лізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах;
4) утворення економічних передумов для демократизації господа-
рського життя;
5) утворення ефективного господарювання ;
6) вимір людської праці, визнання першочергового значення про-
фесійності та компетентності;
7) стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва;
8) встановлення об’єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці;
9) розвиток конкурентних засад.
Отже, як ми бачимо кожен автор трактує функції ринку по-сво-
єму. Тому, на мою думку, слід виділити чотири основні функції ринку: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.
Регулююча функція ринку забезпечує постійнійсть зв’язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперевність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та на виробництво будь-якого товару, науково-технічних прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва,утворення середньої но-
рми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галу-
зями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці.
У зв’язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством, можна зробити вис-
новок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку, як регуля-
тора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загально економіч-
ного явища.
Визнаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна аб-
солютизувати її, як це інколи робиться .У сучасних розвинених ри-
нкових системах рино регулюється також державою і товаровироб-
никами.А це означає, що методи регулювання можуть бути також
державними і недержавними.До перших належать: а)економічні важелі:кредити, податки, ціни, які встановлює держава; б) адмініс-
тративні важелі -- державне замовлення, державні програми, пра-
вила укладання господарських договорів.
Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє за-
охоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, зас-
тосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, сти-
мулювання праці та управління.Якщо суб’єкти господарювання не
прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробниц-
тва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж
суспільно необхідні, то вони будуть не конкурентними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча.
У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи
товаровиробників, виявляє переможців і переможених.Для перших
створюються умови для подальшого розвитку і процвітання, а для
інших постає питання про їх існування.Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами – на багатих і бі-
дних.
Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему го-
ризонтальних і вертикальних зв’язків (підприємств,галузей,регіо-
нів), у тому числі зовнішньоекономічних.У цьому виявляється ін-
тегруюча функція ринку.
Також слід пам’ятати ще одну функцію ринку, яка проявляється в тому, що ринковий обмін слугує засобом здійснення економічних
інтересів продавців (виробників товарів) та покупців (споживачів).
Взаємозв’язок цих інтересів будується на принципі, який чітко сф-
ормував А.Сміт: “Дай мені те, що мені необхідно, і ти отримаєш те, що тобі необхідно...”.Звичайно, що цей принцип особистої ма-
теріальної зацікавленості має на увазі: а)обмін необхідною один одному корисністю; б)еквівалентність ринкової угоди.
4.Форми реалізацій функцій ринку.
Для здійснення функцій ринку необхідні певні умови:
1) реальний плюралізм форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинениз країн Заходу, то для забезпе-
чення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність ( заснована на власній, так і на чужій праці), колективна власність ( у формі акціонерних компаній , кооперативів, власності трудових колективів, тощо), державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як результат різної комбінації названих форм;
2) ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій
( у тому числі олігополій, як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку;
3) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достат-
ніх механізмів його реалізації значно послаблюють монопольні тенденції в еконо
4) добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки державою ( за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку;
5) наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність;
6) конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності;
7) розвинутий і розгалуджений комплекс об’єктів власності, які можуть стати об’єктом купівлі-продажу ( засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій, тощо, послуги, різні види цінних паперів—акцій, облігацій, сертифікати та ін. гроші, нерухомість, предмети споживання.
Розглянемо таке питання як конкурентна ринкова ціна та меха-
нізм її встановленння.
Попит і пропозиція взаємопов’язані, це дві сторони однієї меда-
лі. В кожний момент часу між ними певне співвідношення . нормальним співвідношенням попиту і пропозиції являється їх рівновага. Рівновага—це співвідношення між об’ємом та структурою попиту на товари, послуги та об’ємом, а також струк-
турою їх пропозиції. Рівновазі попиту та пропозиції відповідно
встановлення ринкової конкурентної ціни. Для того, щоб розгляну-
ти механізм встановленння ринкової конкурентної ціни, необхідно об’єднати аналіз попиту та пропозиції.
Малюнок №1. Ринкова конкурентна ціна. ( С- точка рівноваги.)
[№ 10 стр.101]
P
4
3
2
1
Q
З малюнка №1 видно, що тільки при ціні, рівній трьом одиницям, кількість товарів, на які є попит, рівне його кількості, яке буде поставле-
не виробником. Будь-яке знищення ціни призведе до того, що попит буде перевищувати пропозицію. Будь-яке підвищення цін призведе до того, що пропозиція буде перевищувати попит.
Положення А довго утримуватись не може. По мірі накопичень то-
варів конкуруючі продавці будуть дещо знижувати ціни з тим, щоб
реалізувати всі запаси.
Положення Е також являється нестійким. Попит не перевищу пропо-
зицію, сховища пустішають, та невдоволені покупці, які хочуть при-
дбати товар, почнуть давати більш високу ціну. Ціни почнуть рости.
Єдиною врівноваженою ціною, ціною, яка може зберегтись достатньо довгий час являється така ціна, при якій об’єм пропозиції та об’єм попи-
ту рівні одне одному. Конкурентна рівновага завжди знаходиться в точці перетину кривих попиту та пропозиціїю.
Ринкове ціноутворення представляє такий механізм господарювання,
Який здійснюється без централізованого керівництва ( якщо на цьому ринку в якості одного з суб’єктів не виступає держава). Ціна рівноваги координує дії мільйонів людей, кожний з яких переслідує власну ко-
ристь, причому координує таким чином, що кожний з учасників в зді-
лці виграє. В результаті дії багатьох людей, кожний з яких хвилюється
лише про свою вигоду, стихійно і незаплановано виникає більш-менш
впорядкована економічна структура.
Ринкова ціна рівноваги виконує три наступні функції:
передає інформацію; стимулює впровадженню найбільш економічних методів виробництва; розподіляє прибутки ( встановлює, хто і яку частину виробленого продукту отримує).
Важливою характеристикою ринку являється конкуренція. Конкуренція представляє собою одну з форм змагань у виробництві, що
сприяє його розвитку. Змагання сприяє підвищенню якості продукції, зниженнню рострат на його виробництво, появу нових видів продукції, вдосконаленню техніки та технології. Вона стимулює творчість, ініціативність, ріст кваліфікації, проффесіоналізму. Внаслідок чого конкуренція виступає потужним стимулом розвитку продуктивних сил суспільства.
Однак змагання може проявлятись в різних формах. Конкуренція—це
змагання у формі суперничества, коли кожний товаровиробник переслі-
дує власний економічний інтерес, не разуючись з інтересами інших товаровиробників. Внаслідок чого конкуренція виступає як виробниче
відношення: антагоністична боротьба за збереження економічного су-
б’єкта в системі суспільного виробництва та за кращі умови його від-
творення.Тому у конкуренції є і об’єктивні негативні наслідки: соціа-
льне розслоєння суспільства, нерівність, бідність, нестійкість і невизна-
ченість розвитку виробництва.
Було б неправомірно зводити конкуренцію тільки до певної соціаль-
но-економічної форми виробничого суперництва.Конкуренція являє-
ться також складним механізмом координації суспільного виробницт-
ва.Конкурентна система--це складний механізм непроізвольної коор-
динації, діючий через систему цін та ринків, механізм зв’язку, діючий
для об’єднання знань і дій міліонів різних індивідумів. Вона володіє своєрідним внутрішнім порядком, підчиняється своїм специфічним за-
кономірностям.
На певний порядок в економічній системі конкуренції звернув увагу
ще А.Сміт.Ним був проголошений принцип “невидимої руки”: кожний
індивід, переслідуючи тільки свої егоїстичні цілі, як би направляючись
чієюсь невидимою рукою в інтересах досягнення найбільшого блага для всіх.При всіх недоліках конкурентної системи вона діє вже не перше сторіччя.Вона задовольняє по меншій мірі першій потребі, предста-
вленому до любого соціального організму: вона здатна вижити.Система
конкурентних ринкових цін являється досить ефективним способом рі-
шення трьох корінних взаємопов’язаних економічних проблем: що, як
і для кого виробляти? Через систему конкурентних ринкових цін вста-
новлюються всі необхідні пропорції суспільного виробництва.
В Західній економічній літературі широке поширення отримала мо-
дель “досконалої конкуренції”. Досконала конкуренція--це абстракт-
на теоретична модель, змальовуючи функціонування ідеальної децент-
ралізованої економічної системи.Господарські зв’язки в цій системі ор-
ганізовуються на принципах вільного обміну між незалежними еконо-
мічними суб’єктами.
Основними ознаками досконала конкуренції являється відсутність можливості зі сторони любого виробника, продавця чи покупця здійс-
нювати будь-який вплив на загальний рівень ринкової ціни певного то-
вару. Досконалий конкурент--це той, хто може продати (чи купити)
все, що він забажає, по існуючій ринковій ціні, але не в змозі помітно
вплинути на ціну в сторону підвищення чи зниження.
Передумови досконалої конкуренції:
1) наявність в кожній галузі багаточисленних виробників;
2) виробників так багато, що ні один і них невзмозі самостійно вплинути на параметри ринкової рівноваги—об’єму попиту, пропозиції, ціни;
3) всі виробники користуються приблизно однаковими технічними за-
собами;
4) всі виробники випускають приблизно однакові об’єми продукції;
5) реалізована на ринку продукція ідентична по якості;
6) наявність багаточисленного контингенту покупців, які купують приблизно рівну кількість продукції;
7) відсутність обмежень локально-територіального характеру, що пере-
дбачає перш за все розвинуті транспортні та торгівельні зв’язки, розвинуту торгово-банківську систему;
8) миттєва передача господарської інформації (кінцевий споживач має інформацію про характеристику купуємого товару);
9) миттєва реакція попиту та пропозиції кожного учасника на ринкові системи. Під зміною попиту та пропозицією ринкова ціна рівноваги відразу змінюється.
Модель досконалої конкуренції на абстрактному рівні показує найбільш загальні властивості ринкового механізму. Однак ця мо-
дель і не претендує на реалізм. В реальному економічному житті до-
сконалоі конкуренції ніколи не було і бути не може. Але її елементи в тій чи іншій мірі завжди мають місце. Практика ділового життя в цілому відповідає умовам “ недосконалої конкуренції”.
“Степінь недосконалості” конкуренції може бути різним. Виділяють три моделі незаконної конкуренції”монополія, олігополія, диференціація продуту.
Монополія—це окремі наймогутніші підприємства або об’єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес утворення і привлас-
нюють високі (монопольні) прибутки.
Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворень—без-
посереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою мо-
нополізується сфера обігу. На цій основі виникають найпростіші фо-
рми монополістичних об’єднань—картелі та синдикати.
Конкуренція між декількома потужними фірмами називаються
олігополією. На одному ринку стикаються інтереси декількох поту-
жних фірм, кожна з яких мають певну ринкову владу. Олігополії бувають двох видів. На галузевому ринку господарюють невелика кількість продавців ідентичної продукції. Продукція відрізняється не суттєво. Але на неї можна встановити різну ціну, що привабить чи відштовхне покупців. Виробник, таким чином, має деякий контроль
над цінами. У зручному випадку на галузевому ринку мається неве-
лике число диференційованої продукції ( наприклад, ринок машин).
Третя модель недосконалої конкуренції має місце , коли на ринку богато продавців, але продукція їх ідентична. У продукції є розбіжно-
сті ( реальні чи уявні ), які дозволяють продавцю назначати свою ціну. Це модель “диференціації продуктів”. Під цим терміном розуміють всі фактори, які обумовили відносно стійку перевагу по-
купців, віддаючи одним видам взаємозаміняємій продукції порів-
няно з іншими . Наявність деференціації продукції зменшується значення цінової конкуренції. Покупці реагують в меншій мірі ні зміну цін взаїмозаміняючих товарів, виходячи з власних стійких переваг.
Розрізняють форми нецінової конкуренції, їх ділять на основні групи: конкуренція по продукту та конкуренція по умовах продажу.
Конкуренція по продукту проявляється в бажанні захватити части-
ну галезевого ринку конкурента шляхом випуску нового асортимен-
ту і якості товару. Розробка нових моделей, відрізняється від старої продукції тогож призначення часто і якісними перемінами,стала од-
ним з провідних напрямків науково-технічного прогресу.Значна час-
тина витрат на науково-дослідницькі цілі в окремих компаніях пов’я-
зана зі створенням нових видів продукції.
Конкуренція по умовах продажу обіймає всі ті багатогранні засоби, які широко використовуються окремими компаніями для стійкого залучення покупців до своїх товарів.Серед таких засобів перш за
все--реклама, яка здійснює реалізацію тієї чи іншої продукції, на-
дання послуг по споживанню проданої продукції, а також певних пі-
льг постійним чи великим покупцям. При цьому вибір методів неці-
нової конкуренції вирішує в залежності від виду продукту, спеціалі-
зації форми виробника, а також покупців, для яких предназначений
цей предмет.
Які ж функції виконує конкуренція в ринковому господарстві?
Перший напрямок це конкуренція сприяє встановленню рівноваги
цін.Ця властивість конкуренції описувалась раніше, коли розглядався
процес ціноутворення.Тому перейдемо до другого напрямку: конку-
ренція підтримує суспільно нормальні умови виробництва і реаліза-
ції товару.
Завдяки конкуренції в любій галузі виробництва в кожний даний момент на ринку встановлюється загальна (рівна) ціна на однорідні продукти, які мають однакову якість.Це заставляє всіх товаровироб-
ників слідувати єдиній лінії господарської поведінки, чи як говори-
ться слідувати загальним “правилам гри”.В них відбиваються ті ви-
моги суспільного нормального господарювання, які предписують об’єктивні економічні закони.
Рівень рівноважної ціни виступає для товаровиробника як норма-
тив раціонального господарювання.При порушенні такого нормативу
підприємство, яке встановило, припустимо, дуже високу ціну за свою
продукцію заради отримання великого прибутку, може опинитись в
безвихідній ситуації.Попит на дорогоцінні товари впаде і вони не бу-
дуть продаваться.Тоді прийдеться занижувати ціни чи навіть робити
розпродаж товарів по низьким цінам і при цьому терпіти збитки.
Так конкуренція дає наглядний урок всім, хто не враховує суспі-
льно-нормативні умови виробництва та реалізації товарів.
Третій напрямок: ринкове суперництво стимулює науково-техніч-
ний процес та підвищує ефективність виробництва.
Як вже було зазначено, конкуренція веде до врівноваження цін. В таких умовах великий прибуток може отримати лише той товарови-
робник, який затрачує менше ресурсів на одиницю продукції. Він створює товари з низькою індивідуальною вартістю, і реалізує їх по
більш високій ціні.
Четвертий напрямок: протиборство агентів ринку підсилює їх соціально-економічне розслоєння.
В конкуренції приймають участь товаровиробники, які мають неоднакову економічну силу. Звичайно, що не витримують іспит на
міцність,як правило, велика кількість малих фірм. Вони не мають достатньої кількость грошей, сучасних засобів виробництва та інших
господарських ресурсів. Конкуренції властива тенденція до погли-
блення спочатку нерівності, а потім і межі між мілким та великим власником.
В сучасних умовах в розвинутих країнах існує велика кількість мілких підприємців, які створюють свої маленькі підприємства.Але
значна їх частина з них невзмозі тривалий час нормально існувати та
витримати конкуренцію з більш потужними підприємствами.До того
ж постійно росте тей мінімум грошових средств, який дозволяє бути
конкурентноспроможним.
П’ятий напрямок: конкуренція сприяє розвиткуринкового господа-
рства до монополії.
Не по чіємусь умислу, а стихійно та об’єктивно суперництво про-
давців та покупців суттєво змінює всю структуру ринкового просто-
ру.Ці структурні переміни обумовлені слідуючими умовами:
а) конкуренція знищує з ринкової арени всі відсталі та неефективні
господарства.Ця санація економіки супроводжується зазвичай деяки-
ми скороченнями чисельності господарських суб’єктів, особливо по-
мітними в ряді галузей.
б) Ринкове суперництво, як відомо, скріплює позиції потужного виробника. Один промисловий гігант по об’єму випуску продукції можна співставити з сумарною виробничою потужністю декількох і навіть тисяч мілких виробників. Тому ринкове господарство швидше за все збільшується за рахунок абсолютного і відносного посилення ролі великих власників.
в) Головний фронт змагань на ринковому просторі проходить між арміями продавців та армією покупців, які стоять на різних позиціях по відношенню до рівня ціни. Яка ж армія може впевнено виграти битву? Звичайно та, що більше сплочена і в результаті може нав’язати супернику свою ціну. Виходить—як це не пораження пара-
доксальним—перемогу в крупному конкурентному змаганні може дати монополістичне об’єднанням протиборствуючих сил.
Значить, об’єктивна логіка розвитку ринка така, що вільна конку-
ренція сама пропонує монополію, рух йде від одного протиборствую-
чого стану ринку до іншого.
Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулюван-
ня конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєд-
нань монопольно-регулюючих та конкурентних сил на таких чи інших ринках. Засобами державного регулювання є законодавство про правила створення й припинення діяльності підприємств і регу-
лярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.
Найважливіші напрями державного регулювання економіки, а отже, і встановлення рівноваги національного ринку такі:
1) антициклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження рівня інфляції;
2) програмування ( капіталістична планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано ввпливати на обсяг і напрями капіталовкладень, зміну структури народного господарства, тобто має стратагічні цілі.
Для досягнення, як короткочасних, так і тривалих цілей викорис-
товують:
1) пряме ( адміністративне) регулювання, що здійснюється за допо-
могою прийняття актів і дій виконавчої влади;
2) непряме регулювання, що грунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів ( зміна ставки податків, нор-
ми подання податкових пільг та ін.). економічна роль держави в цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання суспі-
льного капіталу в цілому.
Основні методи державного регулювання економіки є:
1) проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних під-
приємств і підприємств немонополізованого суктора економіки;
2) державне стимулювання науково-дослідних і дослідно - конст-
рукторських розробок, або науково-технічна політика;
3) активна амортизаційна політика;
4) кредитно-грошова політика;
5) здійснення структурної або промислової політики.
Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкурен-ції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контро-
лю за його дотриманням. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 вітсотків і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Щоб недопустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюють компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функцій входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції і метою запобігань недобросовісним формам і методам її.
Нині у країнах з ринковою і в тих, що переходять до ринкової економіки, посилюється підтримка держави ринково-конкурентних сил. Незважаючи на специфічні особливості, переорієнтація на пріоритет ринкового механізму в країнах обох степенів розвитку має загальні риси, основу яких становить зміна економічних функ-
цій держави. На перший план було висунуто завдання створити сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання капіталоутво-
рень шляхом здійснення бюджетно- податкової та кредитно-грошової політики;заохочення сил конкуренції і створення приват
ному підприємніцтву певних умов для розгортання ринкової діяль
ності. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, бу-
ли дерегулювання в ряді галузей економіки, реформа управління державними компаніями, ревізія ( або створення ) антимонопольно-
го законодавства.
Рушійні сили розвитку, втілень в товарному виробництві, особ-
ливо в період їх стихійної дії, нерідко зумовлювали потрясінь в господарстві країн розвинутої ринкової економіки, руйнівні еконо-
мічні кризи. Вихід було знайдено в посиленні регулюючих функцій держави. Основою господарської системи, як і раніше, залишається
ринок, проте регулятори цого взаємодіють з внутрішнім фірмовим плануванням і державними важілями централізованого регулювання.
5.Висновок.
Отже, підсумовуючи вище написане у курсовій роботі, можна зробити висновок, що ринок це складне багатогранне явище, який живе за своїми об’єктивними економічними законами. В основі якого лежать складні товарно-грошові відносини. Ринок діє об’єк-
тивно і стихійного розвитку на ньому бути не може(це підтверджує
історичний досвіт), на ринку має існувати реальний плюралізм пра-
ва власності. Приоритетом має бути наданий на ринку споживачам,
саме вони за рахунок свого попиту в значній мірі забезпечують встановленню ринкової ціни, впливають на процес ціноутворення. На мою думку ринок являється посередником між товаровиробни-
ками та споживачами.
Щодо функцій ринку, то слід виділити такі основні його функції
як регулюючу, забезпечення постійного процесу суспільного відт-
ворень, стимулювання, визначення остаточної вартості товарів, і чи не найважливіша функція ринку—це розвиток конкурентних засад.
Саме остання функція визнагає в значній мірі форми реалізації функцій ринку.Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначення ринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу та багато іншого. І безпереч-
но, що значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Як вже було зазначено ринок не може розвиватись стихійно, за ним
повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме дер-
жава має забезпечити цей контроль. І однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики, яка була б спря-
мована на розвиток вітчизняного виробництва та підтримку підпри-
ємництва.
Список використаної літератури:
1.Арутюнова Г.И “Рыночная экономика”: Начальный курс ТОО ”Фи-
рма Плюс”, М.,1994
2.Барр Р. ”Политическая экономия”: М.,1994
3.Борисов Е.Ф ”Экономическая теория”: Учебник. М.:Юристь,1999
4.Башнянин Г.И, Лазур П.Ю та ін./Політична економія/ Київ: ІЗМН , 1999
5.Валовой Д.В “Экономика” М.,1999
6.Гальчинський А.С “Основи економічної теорії” Підручник К.: Ви-
ща шк. 1995
7.Зубко Н.М Экономическая теория Мн.: “НТУАПИ”,1998
8.Климко Г.Н, Нестеренко В.П та ін. Основи економічної теорії:політ-
економічний аспект: За ред. Климко Г.Н, Нестеренко В.П 2-е вид., пе-
рероб., допов.,__К.:Вищ.шк__ Знання,1997
9.Мочерний С.В Основи економічної теорії __К.:Видавничий центр
“Академія”,1998
10.Москвин Д.Д Основы экономической теории (политэкономия):
Учебное пособие для вузов.__М., МИСИС;1998