Особливості розвитку ринку страхових послуг України

>Реалією сьогодення стала активізація міжна­родної діяльності страхових компаній (особливо в Європі у зв'язку із створенням ЄС), а саме злиття страхових компаній, які знаходяться в різ­них країнах та відкриття нових філій за кордо­ном.

5. Однією з проблем є вироблення опти­мального механізму участі іноземного капіталу на українському страховому ринку. В зв'язку з на­буттям чинності Угоди про партнерство та спів­робітництво між Україною та Європейським Сою­зом, безперечно, важко точно спрогнозувати на­слідки "напливу" Іноземних страховиків в Україну. В той же час, на нашу думку, така ситуація має і вагомі позитивні наслідки, а саме:

• зменшиться обсяг перестрахування за кордон України, оскільки на її ринку будуть пра­цювати страховики, що мають значно більші фі­нансові можливості;

• зросте обсяг страхових резервів, який має працювати на внутрішньому ринку інвести­цій;

• в Україну разом з іноземними страхови­ками прийдуть і нові страхові технології;

• значно зменшаться можливості роботи в Україні таких страхових посередників, котрі сьо­годні нелегально збирають з населення України чималі кошти під ерзац-страхові продукти саме по страхуванню життя.

6. В 1997 році згідно ряду договорів України, почалась робота по створенню спеціального ме­ханізму страхування експортно-імпортних ризи­ків. В результаті прийнято постанови про ство­рення фонду "Ексімстрах" (для страхування екс­портних кредитів та інвестицій). В той же час, практична реалізація урядових рішень ще не на­була необхідного рівня, оскільки в цьому процесі беруть участь багато галузей народного госпо­дарства [3, c.15].

7. Окремо виділяється проблема компенсації населенню коштів по договорах змішаного стра­хування життя, укладених ще за радянських ча­сів. Проблема ця відома давно, вона не є прос­тою і потребує комплексного вирішення не тільки на рівні страхового ринку.

В більшості країн страхові компанії активно залучені до пенсійного бізнесу, в рамках якого вони активно та успішно конкурують з іншими ін­ститутами цього ринку (пенсійними фондами та­ке інше) за пенсійні активи. Яскравим прикладом визнання значних успіхів страхового бізнесу в цій сфері стали офіційні дозволи, надані найбільш впливовим страховим компаніям британським та французьким урядами, на право продажу та управління пенсійними коштами в цих країнах.

8. В 1997 році була розпочата робота по роз­витку такого важливого виду як медичне страху­вання. В цьому напрямку налагоджена дійова система страхування іноземних громадян, а з прийняттям в грудні 1998 року постанови КМУ по створенню мережі закладів "Ассістанс-Україна" створюється база для впровадження медичного страхування насе­лення України.

В той же час робота в цьому напрямку ще недостатня і треба терміново вжити ряд ор­ганізаційних заходів по впровадженню цієї системи.

В значній мірі реалізації цих програм за­важає відсутність закону про соціальне стра­хування, оскільки дія Закону України "Про страхування" на соціальне страхування не поширюється.

9. В усіх країнах з ринковою економікою страховий ринок є об'єктом свідомого дер­жавного регулювання та нагляду.

Це обумовлюється, в першу чергу тим, що страхування займає особливе місце як в економіці країни, так і в особистому житті кожного громадянина. Суспільство глибоко зацікавлене в благополучному та соціально­му розвитку страхової справи. На відміну від депозитних вкладів, страхові поліси не га­рантуються жодною державою. Однак в усіх високорозвинених країнах існує ретельно виважене законодавство, що регулює діяль­ність страхового ринку, та встановлені жорс­ткі нормативи, обов'язкові для дотримання страховими компаніями. Ці нормативи по­кликані захищати інтереси застрахованих та гарантувати забезпечення безумовного ви­конання страховими компаніями своїх зо­бов'язань.

Як правило, страховий нагляд в розвине­них країнах світу здійснюється спеціальними урядовими структурами, які по статусу прирівнені до міністерств, їх діяльність регулює­ться законодавством країни про страховий нагляд. Це потужні установи, роль яких для страхового ринку країни можна порівняти тільки із роллю та значимістю Центрального банку для банківської системи. Ці установи розробляють та здійснюють державну полі­тику в галузі страхування, а саме вирішують питання щодо надання та відзиву ліцензій на здійснення страхової діяльності; здійснюють поточний нагляд за діяльністю страхових компаній шляхом ретельного вивчення щок­вартальної звітності страховиків та комплек­сних перевірок страхових компаній; в разі необхідності здійснюють санацію страхових компаній; перевіряють скарги страхувальни­ків; здійснюють регулювання страхового ринку країни шляхом випуску наказів, розпо­ряджень, необхідних для профілактики вини­кнення та запобігання порушень, які зачіпа­ють інтереси страхувальників; здійснюють методичну та інструктивну роботу шляхом випуску інструкцій, вказівок та інших норма­тивних документів; на основі ретельного аналізу тенденцій розвитку світових та наці­онального ринків страхування надають про­позиції щодо внесення необхідних змін до страхового законодавства держави; Проводять велику роз'яснювальну роботу серед населення країни; ведуть електронний банк даних по всіх страхових компаніях, що дає можливість розпо­ділити їх по ступені ризику, розмірах премії таке інше.

В більшості країн Європи та СНД органи стра­хового нагляду фінансуються за рахунок відраху­вань від доходів страховиків, що зменшує відпо­відні витрати державного бюджету. Звичайно, вирішення цього питання в умовах України по­требує цілий ряд суттєвих законодавчих змін, але воно може розглядатись. В Україні регулю­вання діяльності страхового ринку здійснює Ко­мітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Сподіваюсь, що він і в подальшому займатиме відповідне місце в умовах здійснення адміністра­тивної реформи в Україні.

Наявність добре розвинутого страхового рин­ку та потужних страхових компаній з бездоган­ною репутацією дозволяє високорозвиненим державам світу суттєво скоротити бюджетні витрати, зокрема на охорону здоров'я, пенсійне забезпечення та в значній мірі перекласти тягар багатьох інших соціальних виплат на плечі стра­хових компаній.

Вищезазначені проблеми в значній мірі знайшли своє відображення в проекті Закону України "Про внесення змін і доповнень до Зако­ну України "Про страхування" В зв'язку з цим треба відзначити, що 27 липня 1998 року Кабінет Міністрів України за пропозицією Укрстрахнагляду, Мінфіну, Мінекономіки, Національного бан­ку та інших установ, подав до Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про страху­вання ". 18 листопада 1998 року Комітет Верхов­ної Ради з питань фінансів і банківської діяльнос­ті схвалив зазначений проект і рекомендував йо­го на перше читання, яке відбулося 20 травня цього року. В цьому проекті вже враховано цілий ряд пропозицій. Зокрема це стосується:

• напрямів розвитку страхової галузі;

• розширення можливостей страховиків як інституційних інвесторів;

• процедури реорганізації та санації стра­ховиків;

• збільшення статутних фондів до 500 000 ЄВРО тощо.

• удосконалення і розширення можливос­тей системи страхування експортно-імпортних ризиків з використанням можливостей створено­го сьогодні фонду експортних гарантій "Ексімстрах".

• визначення поняття уповноваженої стра­хової компанії.

Загальноприйнятою нормою для страхових компаній є публічне підтвердження ділової ре­путації шляхом регулярного проходження міжна­родних аудиторських перевірок та отримання офіційного рейтингу від таких визнаних в світі консалтингових компаній, як, Standart & Poors, A.M. Best, які щоквартально аналізують стан страхових фірм і публікують офіційні рейтинг страхових компаній по надійності для клі­єнта та дані щодо стану їх платоспроможно­сті. Думаю, не за горами той час, коли і українські компанії також підтягнуться до та­кого рівня.

Ще однією, на мій особистий погляд, го­ловною проблемою страхового ринку Украї­ни є недовіра населення в своїй переважній більшості до страхування як такого. Без змі­ни повернення віри населення, український страховий ринок не зможе піднятися на ноги і зайняти належне йому місце в економічній інфраструктури держави. Ті можна повернути лише поступово, цілеспрямовано і потужно протягом кількох років направляючи зусилля всіх зацікавлених суб'єктів страхового ринку, в першу чергу звичайно страховища, на підвищен­ня страхової культури населення. Оскільки це можна зробити тільки консолідовано, то рівень страхової культури буде показником зрілості страхового ринку України. На сьогоднішній день страховий ринок можна порівняти з немовлям, котре ще не все вміє, але невпинно росте і зу­пинити процес розвитку неможливо. Тому рано чи пізно він виросте і скаже своє вагоме слово.

На сьогодні згідно із Законом України «Про страхування» національний страховий ринок захищається від іноземних страхо­вих компаній та їх конкуренції протекціоністськими нормами.

Вищезазначені норми Закону України «Про страхування» свідчать про захист на рівні законодавства України вітчизняного страхового ринку від іноземного конкурента, який має більші фінансові можливості і сформований за багато років досвід роботи як на вітчизняному страховому ринку, так і на іноземному.

Вже зараз стоїть питання про зняття обмежень щодо участі іноземних інвесторів у статутному фонді страховика. Проте, врахо­вуючи нерозвинутість українського страхового ринку, держава має вжити певних протекціоністських заходів по відношенню до нього з метою захисту національного страхового ринку від знищення іно­земною конкуренцією.

Важливо зрозуміти, що державне регулювання допуску інозем-. них страховиків передбачає встановлення рівноправного партнерст­ва із взаємними правами й зобов'язаннями, що сприятиме інтенсив­ному розвитку процесу інтеграції українського страхового ринку.

Для цього необхідні заходи, завдяки яким на страховому ринку України будуть існувати умови для ефективного державного регу­лювання страхової діяльності та становлення національного стра­хового сектору в економіці поряд з інтеграційним процесом. Варто поетапно визначити шляхи подальшого розвитку страхового зако­нодавства в галузі міжнародного співробітництва, взаємопроник­нення на ринки страхових послуг, прийняття певних кількісних і якісних обмежень щодо доступу іноземних страховиків на страхо­вий ринок України.

У перспективі потребують вирішення питан­ня впорядкування діяльності в Україні представництв та філій страховиків-нерезидентів, а також питання порядку виконання до­говорів страхування при транскордонному способі постачання страхових послуг іноземними страховиками та страховиками-рези­дентами при поширенні дії договорів страхування на іноземну тери­торію тощо.

Тому з урахуванням перспектив приєднання України до ГАТТ/СОТ державне регулювання доступу на український страхо­вий ринок послуг іноземних страховиків має передбачати 3 етапи: підготовка, лібералізація, об'єднання.

Перший етап – це етап стабілізації української економіки вза­галі і фінансового сектору зокрема. Необхідно зняти обмеження Щодо участі іноземного капіталу в статутних фондах страховиків-резидентів України і встановити рівні вимоги до створення та діяльності усіх страховиків. Це сприятиме надходженню іноземних інвестицій до страхового ринку України, а також технологій, стра­хових продуктів на рівні стандартів розвинутих країн без деформації національного страхового ринку.

Крім того, на даному етапі має бути закладено чітке законодав­че підґрунтя з усіх аспектів діяльності страхових компаній, у тому числі встановлення чітких норм проведення реорганізації та бан­крутства страховиків, антимонопольного та податкового законо­давства, здійснення соціально-орієнтованих видів страхування, а са­ме: страхування життя, пенсійного страхування, медичного страху­вання тощо. Останнє стане головним чинником у подальшому роз­витку сегменту особистого страхування в Україні.

Разом з тим необхідно підвищити законодавчі вимоги до ста­тутних фондів страховиків. Цей фактор має відігравати головну роль у забезпеченні фінансової стійкості при створенні нових стра­ховиків, а також спонукатиме діючих страховиків до капіталізації власних коштів.

Не треба забувати і про підвищення рівня страхової культури населення, а також про поступову переорієнтацію його із загально­державних програм соціального страхування на додаткове ко­мерційне страхування. Цей захід дуже важливий, оскільки без ньо­го неможливе становлення страхового ринку України. Він актуаль­ний на будь-якому етапі.

Другий – етап поступального економічного розвитку та перева­жаючої ролі приватного сектору в економіці, завдяки чому зроста­тиме попит на страховий захист. Він найскладніший і водночас найвідповідальніший, адже в цей період під контролем держави не­обхідно здійснити допуск страховиків-нерезидентів на страховий ринок України. Підставами для поступового відкриття страхового ринку України мають стати підвищені вимоги до страховиків-резидентів, наприклад, підвищений розмір статутного фонду, євро­пейські вимоги до платоспроможності з метою забезпечення мож­ливості витримувати конкуренцію іноземних страховиків.

Вже на даному етапі необхідно забезпечити всебічний розвиток особистих видів страхування, завдяки цьому зменшиться наванта­ження на бюджетні видатки щодо соціального захисту населення.

Третій етап – етап прискореного розвитку. В цей час мають за­вершитися роботи з гармонізації страхового законодавства відповідно до директив ЄС у галузі страхування і запровадження разом з країнами ЄС режиму свободи надання послуг у цій галузі. Але до цього часу необхідно завершити прийняття мінімальних рівнів страхового покриття з обов'язкових видів страхування, що приймаються в країнах Центральної Європи.

Вивчення та аналіз потреб і проблем страхового ринку України вже вкотре свідчать про їх тісний взаємозв'язок із загальноеко­номічними проблемами. Головним висновком дослідження інтер­націоналізації страхового ринку України слід визнати те, що без підвищення ефективності його функціонування, подолання тих за­гальних негативних явищ, які існують на ньому, є проблематичним його активне включення в інтеграційні процеси.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. –К.: Знання, 2003. –216с.

2. Головне завдання – подальший розвиток страхового ринку // Україна-Business. – 2003. –10-17 кв.. –с.2

3. Зубарєв В. Стан та проблеми розвитку страхового ринку України // Український інвестиційний журнал. –2002. –№6-7. с.11-17

4. Страхування / за ред. С.Осадця. –К.: КНЕУ, 1998. –528 с.

5. Субачов І.І. Розвиток страхового ринку в Україні як фактор фінансової стабілізації економіки // Фінанси України. –2001 р. –№11