Управління оборотним капіталом підприємства на прикладі ВАТ Південний ГЗК

ВСТУП

В умовах України перехід до ринку супроводжується для багатьох підприємств влученням до зони господарської невизначеності і високого ризику. А тому, більшість підприємств стоїть перед необхідністю об’єктивної оцінки фінансового стану, платоспроможності та надійності своїх партнерів, постійного догляду за якістю розрахунково-фінансових операцій і платіжної дисципліни.

В господарській практиці при оцінці стану підприємства велику увагу приділяють аналізу та визначенню раціональності розміщення оборотного капіталу, так як саме від швидкості перетворення оборотних коштів у грошову форму залежить ліквідність підприємства, отримання прибутку з кожного обороту. В зв’язку з цим виникає необхідність у встановленні та обґрунтуванні критерію раціонального використання джерел фінансування оборотних коштів та ефективності використання їх.

Від стану та розміщення оборотного капіталу, правильного вибору джерел його фінансування на підприємстві також залежить фінансова стійкість та стабільність діяльності суб’єкта. Фінансово стійке підприємство має переваги в залученні інвестицій, отриманні кредитів, виборі постачальників і споживачів; воно більш незалежне від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури, отже, у нього менше ризик бути неплатоспроможним і опинитися на межі банкрутства. Рішення задач стабілізації фінансового стану організації вимагає знаходження джерел фінансових ресурсів, їх раціонального розподілу, ефективного використання в ході проведення фінансового аналізу, який дає оцінку фінансової діяльності господарюючого суб’єкта, та прийняття управлінських рішень.

Обґрунтованість та дієвість фінансових рішень в умовах ринкової економіки значною мірою залежать від якості фінансово-аналітичних розрахунків. Зміст та значущість таких розрахунків виходять за межі простих арифметичних дій або обчислення окремих безсистемно відібраних показників. У разі застосування моделей, які б дозволили здійснювати поглиблену оцінку фінансового стану та оцінювати можливості підприємства щодо його розвитку, можна було б своєчасно вживати заходів для покращання фінансового стану.

Мета дипломної роботи – визначення оптимальної методики аналізу оборотного капіталу підприємства, а також надання рекомендацій базовому підприємству щодо управління оборотним капіталом з метою раціоналізації його розміщення та підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Досягнення мети передбачається шляхом вирішення наступних послідовних задач:

- вивчення та узагальнення теоретичних засад управління оборотним капіталом суб’єктів господарювання;

- характеристика базового підприємства та визначення його загального фінансового стану за три роки;

- дослідження існуючих методик аналізу оборотного капіталу та визначення оптимальної для застосування в роботі;

- проведення аналізу стану та ефективності використання оборотного капіталу ВАТ „Південний ГЗК”;

- розробка комплексу рекомендацій щодо покращення стану оборотного капіталу та підвищення ефективності його використання на базовому підприємстві.

Визначену проблему досить давно і успішно вивчають науковці та економісти всього світу (Бланк І.А, Брігхем Є., Буряк Л.Д., Гропеллі А., Ковальов В. В., Нікбахт Е., Поддєрьогін А.М., Терещенко О.О.), та в умовах постійних змін в оточуючому зовнішньому середовищі та впровадження нових підходів до використання оборотного капіталу в середині господарюючих суб’єктів дане питання завжди залишається актуальним для подальших досліджень, постійно з’являються нові фактори, дію яких необхідно вивчати та оптимізовувати діяльність під їх впливом.

Предметом дослідження в дипломній роботі виступає оборотний капітал підприємства.

Об’єктом вивчення є базове підприємство – відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Дипломна робота виконана за допомогою методів порівняльного аналізу із застосуванням аналізу фінансових коефіцієнтів для практичних матеріалів, методи узагальнення та дедукції й індукції – для досліджень теоретичного матеріалу.

Інформаційними джерелами для проведення досліджень є: підручники, монографії, статистичні збірники, публікації в періодичних виданнях, мережі Інтернет, а для аналізу оборотного капіталу підприємства – документи бухгалтерської звітності – “Баланс” (форма №1) та “Звіт про фінансові результати” (форма №2) тощо.

Для оформлення, виконання розрахунків та побудови прогнозних моделей в роботі доцільно використовувати засоби ЕОМ – програмне забезпечення ПК – OSWindows-ХР, програми Word та Ехсеl, їх надбудови.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ХАРАТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1
Економічна сутність оборотного капіталу,
його роль у фінансово-господарській діяльності підприємства

Діяльність суб’єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних складових: виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого – як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як “предмети праці”, “матеріальні активи”, “гроші, що обертаються”. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну “оборотний капітал”. Тобто у літературі існує ототожнення понять “оборотні кошти”, “оборотний капітал”, “оборотні активи” та “поточні активи”. Тому надалі необхідно визначити сутність, економічний зміст та можливі відмінності між зазначеними поняттями.

У західній літературі під оборотним капіталом розуміють категорію “працюючий капітал”. Американські економісти Ю. Брігхем і Л. С. Гапенский наводять дві дефініції працюючого капіталу: валовий працюючий капітал, під яким розуміють поточні активи, або чистий працюючий капітал, під яким розуміють різницю між: поточними активами і поточними пасивами [18].

У працях інших англійських і американських авторів працюючий капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними пасивами, що характеризує ступінь ліквідності короткострокової фінансової діяльності. Перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями розглядається як капітал, що перебуває в обігу. Така думка виражена в працях Росса С., Уолша К. й інших [38].

Розглянемо визначення оборотних коштів, що дають вчені-економісти України та Росії.

Білоліпецький В.Г. визначає обігові кошти, як грошові ресурси, вкладені у виробничі фонди та фонди обігу. Головне їх призначення - забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції, повноти і вчасного фінансування підприємницької діяльності за мінімальних витрат товарно - матеріальних цінностей [14].

Бланк І.О. вважає, що оборотні (поточні) активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують виробничо-комерційну (операційну) діяльність та повністю переробляються протягом одного виробничо-комерційного циклу [16].

Буряк Л.Д. визначає оборотні кошти як грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції [36].

Згідно думки російського економіста Ковальова В.В. до оборотних коштів відносяться мобільні активи підприємства, що являються грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу [22].

Павловська О.В. та Притуляк Н.М. вважають, що оборотні кошти - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [26].

Партін Г.О. ототожнює поняття “обігові кошти” та “оборотний капітал”. Він вважає, що це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку [27].

На думку Поддєрьогіна А.М. оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку [36]. З ним погоджується і Філімоненков О.С., згідно якого оборотні кошти - це вартість, що авансована в кругообіг виробничих оборотних фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва й обертання [35].

Покропивний С.Ф. визначає оборотні кошти як сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу [20].

Слав’юк Р.А. говорить, що оборотні кошти - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності [30].

Шелудько В.М. виокремлю поняття оборотних активів та говорить проте, що це та частина активів, що обслуговують господарський процес і забезпечують його неперервність. У бухгалтерському обліку до таких активів відносять активи, які споживаються або реалізуються протягом одного операційного циклу або протягом року [38].

Вітчизняні нормативні акти також приділяють увагу трактуванню поняття “оборотні кошти”. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 “Баланс" оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [6].

Отже, оборотні кошти - це кошти, що являють собою авансовану в грошовій формі вартість для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечує неперервність процесу виробництва та своєчасність здійснення розрахунків.

Також в цілому існує певна ідентичність понять – оборотні кошти та оборотний капітал. Загалом, поняття “капітал” виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії “грошовий капітал” розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов’язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г — Т ... В ... Т' — Г', (1.1)

де Г – кошти, що авансуються;

Т – предмети праці (товар);

В – виробництво;

Т' – готова продукція (товар);

Г' – кошти, отримані від реалізації створеної продукції [33].

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + DГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.

Таким чином, кругообіг оборотного капіталу (рис. 1.1) здійснюється протягом одного виробничого циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує неперервність виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.

Рис. 1.1. Кругообіг оборотних коштів підприємства

Отже, оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. В процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм, відбувається самозростання капіталу. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

1.2 Склад та структура оборотних коштів підприємства, джерела їх фінансування

В організації оборотних коштів слід розрізняти їх склад та структуру.

Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей). Структура ж оборотних активів – це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі [24].

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансова).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Склад і розміщення оборотних коштів

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу – це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів – це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Цілеспрямоване управління оборотними коштами та ефективністю їх використання визначає необхідність їх попередньої класифікації. Бланк І.О. вважає, що з позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується за такими основними ознаками (див. рис. 1.2).

Згідно Поддерьогіна А.М., Філімоненкова О.С., Шеремета А.Д. оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулювання;

3) за джерелами формування [35, 36, 37].

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер – сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період – рік (як правило), півріччя, квартал.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 “Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття” Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів установлено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

У залежності від джерел формування оборотні активи поділяються на власні, позикові та залучені.

Власні кошти – це кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), що будуть необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно знаходяться у підприємстві та строк користування ними не встановлюється. Тут є важливим відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, бо як їх надлишок, так і недостача негативно впливають як на ефективність їх використання, так і на ефективність виробництва.

У наш час значною проблемою для більшості підприємств народного господарства України є недостача оборотних активів, що є однією з основних причин їх збитковості.

Позикові кошти - це кошти, що отримуються підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття затрат виробництва. Вони надаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути повернені банку.

Залучені кошти - це кошти, що не належать підприємству, однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться в його обігу.

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, яка лежить в основі функціонування підприємства, специфіки організаційної побудови підприємства та інших факторів.

Джерела формування власних оборотних активів державних підприємств при їх організації визначаються вищестоящою організацією. Ними є, як правило, кошти бюджету, кошти інших однотипних підприємств, централізовані кошти вищестоящих органів управління.

На підприємствах, що основані на колективній формі власності, на момент їх організації оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, безвідплатних внесків інших підприємств та громадян.

Протягом подальшої роботи підприємств поповнення їх оборотних активів може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків підприємств, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб та ін.).

Власні джерела, що направлені на створення оборотних активів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду (статутний капітал).

Фактична наявність власних та прирівнюваних до них джерел формування оборотних активів визначається за балансом річного звіту підприємства як різниця між підсумком першого розділу пасиву балансу та підсумком першого розділу активу балансу.

Склад та структура джерел формування оборотних активів не є постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і затрат і можуть змінюватися з часом. Однак збільшення частки власних активів та зменшення частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно-обґрунтованого співвідношення між власними та позиковими джерелами формування оборотних активів є одною з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Для ефективного управління оборотними коштами важливою є їх класифікація за видами. Розглянемо її більш детально.

Запаси – це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу для управління підприємством, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва. Запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою й складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більш як одного року або одного операційного циклу, якщо він триває більше за один рік.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості перед підприємством постачальників, споживачів продукції, інших юридичних та фізичних осіб, фінансових і податкових органів.

До складу оборотних активів включається тільки поточна дебіторська заборгованість, яка виникає в процесі нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг – це дебіторська заборгованість щодо якої існує невпевненість щодо її погашення. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості, яка здійснюється групуванням за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Грошові кошти та короткострокові фінансові інвестиції є найбільш ліквідними активами підприємства. Грошові кошти – це кошти в національній та іноземній валюті у касі підприємства, на поточних та інших рахунках у банку та депозити до запитання [16]. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у визначені суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості [16].

Оборотні активи підприємства на відміну від необоротних мають досить рухливу структуру. При змінах на ринку залежно від сезону, роботи постачальників тощо запаси сировини, готової продукції та залишки на розрахунковому рахунку можуть коливатись у значних межах. При цьому завжди можна визначити максимальний і мінімальний рівні оборотних активів. Різницю між максимальним та мінімальним рівнем оборотних активів називають сезонною (змінною) складовою, оскільки при стабільній ситуації в економіці значні коливання рівня оборотних активів переважно пов'язані із сезонним характером діяльності підприємства. Мінімальний рівень оборотних активів визначає постійну (системну) складову оборотного капіталу (рис. 1.3).

Змінна складова оборотного капіталу відображує додаткові оборотні активи, необхідні для забезпечення виробничого циклу в пікові періоди або як страховий запас. Так, при зростанні ділової активності збільшується обсяг продаж, що викликає збільшення товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів [22].

Рис. 1.3. Структура активів підприємства

Системна складова характеризує ту частину оборотного капіталу, потреби в якій залишаються відносно незмінними протягом усього операційного циклу. Іншими словами, це той необхідний мінімальний рівень оборотних активів, який потрібен для здійснення виробничої діяльності.

Високий рівень страхового запасу та потреби в додатковому оборотному капіталі є необхідними для підприємств, що функціонують у країнах з перехідною економікою, оскільки саме додаткові запаси сировини, матеріалів, готової продукції забезпечують безперебійну роботу підприємства при збоях у постачанні та важко прогнозованому збуті.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання [20].

Нормативною базою регулювання оборотних коштів є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” ,де визначаються загальні вимоги до розкриття статей оборотних коштів; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, в якому визначаться сутність запасів підприємства, наводиться їх складові та приділена увага методам оцінки запасів; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, де визначаться сутність дебіторської заборгованості, методологія визначення резерву сумнівних боргів та чистої реалізаційної вартості [8].

Таким чином, оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди. Обороні кошти також класифікуються за джерелами формування; методами планування та за участю у кругообігу коштів. Нормативною базою регулювання оборотних коштів є Стандарти бухгалтерського обліку.

1.3 Характеристика діяльності ВАТ «Південний ГЗК» та оцінка його фінансового стану

Відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” створене у відповідності з рішенням Фонду державного майна України від 30 листопада 1994 року №67-АТ шляхом перетворення орендного підприємства „Південний ГЗК” у відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, зареєстроване Виконавчим Комітетом Криворізької Міської Ради, розпорядженням №508-р від 29 грудня 1994 року.

Форма власності ВАТ “Південний ГЗК”- колективна.

Вид економічної діяльності акціонерного товариства - відкритий видобуток руд чорних металів (гірничорудна промисловість).

Предметом діяльності акціонерного товариства є:

- виконання робіт по відкритому видобутку і збагаченню магнетитових кварцитів, виробництву агломерату, іншої продукції виробничо-технічного призначення, їх збут;

- виготовлення і збут товарів народного споживання, надання послуг населенню;

- ведення підсобного господарства по виробництву, переробці і реалізації сільськогосподарської продукції;

- організація підприємств громадського харчування.

ВАТ "Південний ГЗК" включає в себе 7 основних та 24 допоміжних структурних підрозділів на правах цехів та 27 відділів і служб апарату управління. Основними підрозділами є: рудоуправління, яке займається відкритим видобутком руд (бідні залізні кварцити), виробництвом щебеню, кисню, азоту; управління залізничного транспорту - займається внутрішніми кар'єрними перевезеннями до дробарок видобутої руди та супутніх пустих порід, скельних порід у відвали.

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" реалізує свою продукцію металургійним заводам України, а також в Польщу, Чехію, Словакію. Споживачами продукції на Україні є наступні металургійні заводи: ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського", ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат", ВАТ "Донецький металургійний комбінат", ВАТ "Макіївський металургійний комбінат".

Для того, щоб мати більш широке уявлення про діяльність підприємства, необхідно проаналізувати його основні показники, такі як обсяг промислової продукції, чистий прибуток, витрати на виробництво, виручка від реалізації, зобов’язання тощо.

Потрібна інформація наведена у зведеній таблиці основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства за два останні роки.

Проаналізуємо динаміку результатів діяльності підприємства за 2004 – 2005 роки (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Аналіз динаміки основних результатів господарської діяльності ВАТ „Південний ГЗК” за 2004 – 2005 роки

Значення всіх показників у 2005 році збільшилося, що свідчить про успішну роботу підприємства протягом року. Виключення становить обсяг промислової продукції підприємства у порівняних цінах (зменшення показника становить 63548 тис. грн. або 7%).

Обсяг промислової продукції підприємства у діючих цінах збільшився на 71%, або на 595853 тис. грн.

Значення фінансового результату від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування та чистого прибутку у 2004 році мали від’ємний результат, збиток. Головна причина полягала у великій собівартості продукції, яка перевищила чисту виручку, і це негативно вплинуло на наступні показники фінансових результатів. У підсумку підприємство в 2004 році отримало чистий збиток в розмірі 262821 тис. грн. В 2005 році значення вищезазначених показників мали позитивне значення, тобто підприємство працювало прибутково. Відповідно, прибуток від операційної діяльності становив 97936 тис. грн., прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – 71854 тис. грн., чистий прибуток 25829 тис. грн. (зростання становить 288756 тис. грн., 358062 тис. грн., 288650 тис. грн., відповідно).

Затрати на виробництво збільшилися на 58%, в тому числі зросли витрати на оплату праці (на 49651 тис. грн. або на 43%), амортизаційні відрахування збільшилися на 17346 тис. грн., що говорить про проведення оновлення основних засобів.

Виручка від реалізації продукції зросла у 2005 році на 59% або на 508313 тис. грн. у порівнянні з 2004 роком. Пропорційно темпам росту виручки від реалізації зросла собівартість продукції – на 57%, те що темпи були дещо нижче позитивно вплинуло на розмір валового прибутку потім.

Для того, щоб мати більш чітке уявлення про фінансово-господарську діяльність досліджуваного підприємства проведемо аналіз майна та джерел фінансування в динаміці та структурі за останні три роки на підставі звітності за формою 1 „Баланс” за 2003 – 2005 роки (дод. А1, А2, А3). Спочатку проаналізуємо динаміку (табл. 1.2).

На кінець 2003 року спостерігається збільшення майна на 237883 тис. грн., що було спричинено значним зростанням оборотних активів – на 237218 тис. грн., а саме – запасів та дебіторської заборгованості за розрахунками, на 20% та 65% відповідно. Разом з тим спостерігається зменшення дебіторської заборгованості товарного характеру – на 28%. Треба також зазначити зменшення грошових коштів (на 38%), що говорить про погіршення ліквідності підприємства.

Зважаючи на значне зменшення дебіторської заборгованості за товари та збільшення запасів, можна зробити висновок, що повернені гроші від покупців та замовників були спрямовані на поповнення запасів підприємства.

Таблиця 1.2

Аналіз динаміки майна та джерел його формування на ВАТ „Південний ГЗК” за 2003 – 2005 роки.

Збільшилася сума необоротних активів на 632 тис.грн., що можливо здійснилось за рахунок збільшення довгострокових зобов’язань (на 64424 тис. грн.). Одночасне збільшення запасів і необоротних активів свідчить про розширення діяльності підприємства, що пояснювалося закупівлею нового обладнання.

Інша ситуація спостерігається у 2004 році – майно підприємства зменшилося на 92956 тис. грн. Зміна пояснювалася одночасним зменшенням необоротних та оборотних активів (на 1% та 8% відповідно). Зменшення останніх було спричинено зменшенням запасів (на 6%), векселів одержаних (на 49%), та дебіторської заборгованості за всіма видами – відповідно на 8 % та 10%. Остання зміна є позитивною для підприємства, оскільки його покупці та боржники вчасно розраховуються за своїми зобов’язаннями, і на підприємстві з’являються вільні кошти, які можуть бути вкладені на необхідні заходи. Платоспроможність на підприємстві трохи покращується, про що свідчить зростання грошових коштів (на 39%).

Впродовж 2005 року спостерігається зменшення майна підприємства ще на 63014 тис. грн., що відбулося головним чином через зменшення оборотних активів, а саме: дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 62829 тис.грн. або 38%) і дебіторської заборгованості за розрахунками (на 69164 тис.грн. або на 12%). Це вказує на покращення розрахунково-платіжної дисципліни дебіторів за останній період. Ліквідність підприємства також покращується завдяки зростанню грошових коштів (на 1811 тис. грн.).

Треба також відмітити збільшення необоротних активів за останній рік (на 8728 тис. грн.), що було спричинено зростанням основних засобів. Очевидно, що досліджуване підприємство розширює виробництво і для цього закуповує додаткове обладнання, адже разом з цим спостерігається паралельне збільшення запасів (на 72772 тис. грн. або 41%), що також вказує на збільшення виробництва.

Власний капітал на кінець 2004 року зменшився на 22%, що є негативним. Водночас, спостерігається зростання позикового капіталу протягом 2003 – 2004 років. Таку тенденцію формує збільшення довгострокових зобов’язань (на 111% та 84%), короткострокових кредитів банків (на 182% та 180% відповідно), та векселів виданих (на 5% та 17%).

На кінець 2004 року позиковий капітал перевищує власний, що є негативним для підприємства, оскільки зменшується його фінансова стійкість, тобто платоспроможність в довгостроковому плані.

Позитивним для підприємства є зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги протягом періоду на 35% та 5% відповідно, що свідчить про погашення підприємством своїх боргів перед постачальниками.

На кінець 2005 року співвідношення між власним та позиковим капіталом змінюється у напрямку підвищення фінансової стійкості підприємства (власний капітал зростає на 31749 тис. грн., а позиковий зменшується на 94452 тис. грн. або 9%). Зменшення останнього відбулося за рахунок зниження кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 33%), та поточних зобов’язань за розрахунками (на 41%).

На кінець 2005 року спостерігається також збільшення довгострокових зобов’язань та короткострокових кредитів банків.

Проаналізуємо структуру майна та джерел його формування на ВАТ „Південний ГЗК” за 2003 – 2005 роки (табл. 1.3):

Таблиця 1.3

Аналіз структури майна та джерел фінансування ВАТ „Південний ГЗК” у 2003 – 2005 роках

Аналіз структури майна та джерел його формування на досліджуваному підприємстві показав, що необоротні активи займають досить велику частку в його майні. На початок 2003 року співвідношення необоротних та оборотних активів становило 55% : 45%, що є нормальним для підприємства гірничої промисловості, адже основні фонди потребують великих капіталовкладень. На кінець 2003 року частка необоротних активів зменшилася і становила 49%. Відповідно, частка оборотних активів збільшилася до 51%.

На кінець наступного року – 2004 – ситуація змінилася діаметрально в інший бік: необоротні зросли до 51%, а оборотні знизилися до 49%. А на кінець 2005 року співвідношення необоротних та оборотних активів склало 53,1% : 46,9%.

У складі оборотних активів найбільшу частку займають дебіторська заборгованість за розрахунками – на кінець 2003 року вона зростає на 10% до 31,6% від всього майна підприємства, а на кінець 2005 року її питома вага склала 27,3%, що дуже багато.

Частка дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги зменшилася на кінець 2003 року на 4,9 в.п. - з 13,4% до 8,5%, протягом 2004 року зменшилася ще на 0,3 в.п. і за 2005 рік ще на 2,9 в.п.

Питома вага запасів на початок 2003 року складала 8%, потім зменшилася на 1 в.п., і до кінця 2004 року залишалася незмінною. Інша ситуація спостерігається у 2005 році – частка запасів збільшилася на 4 в.п., і становила відповідно 13%.

Частка дебіторської заборгованості як товарного характеру, так і за розрахунками зменшилася на 3 в.п. в обох випадках. Найбільшу частку в оборотних активах у 2005 році продовжує займати дебіторська заборгованість за розрахунками – 27%.

Протягом 2003 – 2005 років у складі поточних пасивів спостерігається поступове зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (з 22% у 2003 році до 9% у 2005 році) та поточних зобов’язань за розрахунками (з 15% на кінець 2003 року до 8% на кінець 2005 року). Така зміна свідчить про покращення платіжної дисципліни на підприємстві, тобто воно вчасно розраховується зі своїми кредиторами за придбану продукцію.

Власний капітал на початок 2003 року мав питому вагу 60%, а позиковий відповідно 40%, що є нормальним для досліджуваного підприємства, і свідчить про його фінансову надійність. Але на кінець 2004 року співвідношення між власними і залученими коштами змінилося в протилежному напрямку. Частка власного капіталу становила 45%, а позикового – 55%. Така зміна була спричинена значним зростанням довгострокових зобов’язань та короткострокових кредитів банків. Власний капітал, навпаки, зменшився. Ця ситуація є негативною для підприємства з точки зору погіршення фінансової стійкості – зросла залежність перед кредиторами. У 2005 році співвідношення власних та позикових коштів дещо змінюється і становить 48% : 52%.

На кінець 2005 року найбільшу частку в позиковому капіталі займають короткострокові кредити банків – 13% та довгострокові зобов’язання – 12%. Залучення у господарський оборот позикового капіталу у вигляді банківських кредитів та інших позичок є нормальним явищем фінансово-господарської діяльності підприємств. Помилковим є твердження про те, що повна відмова підприємства від використання кредитів свідчить про його високу фінансову стійкість та раціональне використання фінансових ресурсів, бо саме залучення у необхідних розмірах кредитних ресурсів створює для підприємства умови для максимально ефективного використання всіх, у тому числі власних, фінансових ресурсів. Зокрема, короткотерміновий банківський кредит в оборотні кошти дає змогу підприємству вкладати власний оборотний капітал у створення лише постійних мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат на виробництво, створювати у мінімальних розмірах інші активи, а всі потреби в оборотних коштах, які носять тимчасовий характер, задовольняти за рахунок кредитів на умовах поворотності. Довгострокові кредити на капітальні вкладення допомагають підприємству прискорювати процес розвитку своєї матеріально-технічної бази темпами, які випереджають темпи накопичення для цих цілей власних фінансових ресурсів.

Проаналізуємо результативність діяльності базового підприємства – його рентабельність, використовуючи дані балансу та звітів про фінансові результати за 2003 – 2005 роки (дод. Б1, Б2, Б3) (табл. 1.4):

Таблиця 1.4

Аналіз показників рентабельності ВАТ „Південний ГЗК”

за 2003 – 2005 роки

У 2003 році всі показники мали невелике значення, але позитивне. Незначна величина рентабельності говорить про те, що підприємство отримувало прибуток, але не в тому розмірі, щоб говорити про якісне господарювання. Рентабельність активів складала 3%, власного капіталу – 6%, тобто на 1 гривню вкладеного в підприємство власного капіталу за рік було отримано лише 6 копійок прибутку. Рентабельність продажу у 2003 році становила 7%. Це означає, що з кожної гривні чистої виручки підприємство отримувало 7 копійок чистого прибутку.

У 2004 році ВАТ „Південний ГЗК” працював збитково, і отримало чистий збиток в розмірі 262821 тис. грн. Це відповідно негативно вплинуло на рентабельність підприємства, і всі показники мали від’ємне значення. Підприємство отримало збиток внаслідок високої собівартості продукції, яка у 2004 році перевищила чисту виручку, що й призвело до негативних наслідків в роботі підприємства.

За 2005 рік збитковість було подолано, але й достатнього рівня прибутковості не було нарощено: коефіцієнти рентабельності за всіма розрахованими показниками не перевищували 3%, хоча і були більшими за нуль. Тобто в прибутковості не було навіть досягнуто невисокого рівня 2003 року.

Отже, фінансово-майновий стан базового підприємства – ВАТ „Південний ГЗК”, яке займається видобутком та збагаченням руд чорних металів, – характеризується досить стабільним рівнем майна та джерел фінансування, нестабільністю фінансових результатів, нестабільністю ділової активності.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ РАЦІОНАЛЬНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Методичні засади аналізу стану та ефективності використання оборотного капіталу суб’єктів господарювання

Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності – відповідні конкретні заходи

Оборотні засоби підприємств весь час перебувають в русі, переходячи з однієї стадії до іншої.

Послідовне проходження оборотними засобами стадій кругообігу зі зміною форм вартості називається оборотністю. Оборотність оборотних засобів тісно пов'язана з їх віддачею і є однією з найважливіших характеристик інтенсивності використання засобів підприємства і його ділової активності. Характеризується оборотність коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного обороту.

Коефіцієнт (швидкість) оборотності оборотних засобів (К) в процесі виробництва і реалізації продукції є основним показником їх використання і визначається за формулою:

, (2.1)

де РП - обсяг виготовленої продукції (чиста виручка від реалізації продукції), грн.;

ОЗ - середній залишок оборотних засобів за звітний період.

Чиста виручка дорівнює різниці між доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і податком на додану вартість і акцизним збором. Середній залишок оборотних засобів обчислюється як середньохронологічна величина.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів показує, скільки оборотів відбудеться протягом року або скільки чистої виручки припадає на одиницю оборотних засобів. Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів. Пришвидшення їх оборотності дозволяє зменшити потребу оборотних засобів і використати вивільнені кошти для збільшення обсягу виробництва.

Загалом швидкість обороту оборотних активів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства: чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство, тому абсолютне або відносне зростання оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту [36].

Коефіцієнти оборотності обчислюють і для окремих складових оборотних активів:

Коефіцієнт оборотності запасів (КОЗ) вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Він визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої суми запасів, яку визначають як середньоарифметичну величину між залишками виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів на початок і кінець звітного періоду. Визначити оптимальне для будь-якого підприємства значення цього показника важко, тому слід враховувати особливості конкретного виду економічної діяльності. Однак, позитивною тенденцією є пришвидшення оборотів порівняно з попереднім періодом: чим вища оборотність запасів, тим менше коштів відволікається на їх придбання.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КОДЗ) - це відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньої дебіторської заборгованості. Коефіцієнт показує скільки оборотів за звітний період здійснює дебіторська заборгованість, а також у скільки разів виручка перевищує її величину. Зменшення значення (кОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів, тобто є позитивна тенденція до його збільшення.

Оберненим показником до швидкості обороту є коефіцієнт закріплення оборотних засобів (Кз):

або , (2.2)

який характеризує скільки оборотних засобів чи окремих їх видів припадає на одну гривню чистої виручки (для запасів - собівартості реалізованої продукції). Позитивною тенденцією вважається зменшення цього показника за кілька періодів [ 19 ].

Важливою характеристикою ефективного використання оборотних засобів є час (період) їх обороту (Ч) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності оборотних засобів за такою формулою:

, тобто , (2.3)

де Т – кількість днів, за яку обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30, квартал – 90, півріччя – 180 і рік – 360 дням).

Час обороту вказує, скільки днів необхідно підприємству для поповнення його оборотних засобів і дорівнює середньому періоду від авансування коштів у виробництво продукції до отримання коштів від її реалізації. Чим менша тривалість обороту, тим менша потреба підприємства у власних оборотних засобах. Вивільнені засоби можна використати для нарощування обсягів виробництва без залучення додаткових засобів [15].

Час обороту обчислюють і для окремих складових оборотних активів.

Період обороту запасів (ЧОЗ) - визначається за формулою:

, тобто , (2.4)

де Зз - середні залишки запасів, грн.;

СРП - собівартість реалізованої продукції, грн.

Показник (ЧОЗ) вказує на час, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Зменшення значення (ЧОЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Період погашення дебіторської заборгованості (Чодз) - це середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення:

, тобто (2.5)

де ЗДЗ - середня дебіторська заборгованість.

Зменшення значення (ЧОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, особливо в умовах інфляції. Хоча іноді збільшення часу вважається обгрунтованим, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення виручки від реалізації продукції.

Період операційного циклу (ЧОЦ) - є сумою періодів запасів і дебіторської заборгованості, що можна записати в такому вигляді:

ЧОЦ = ЧОЗ + ЧДЗ, (2.6)

тобто, дорівнює тривалості перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти. Підприємства намагаються зменшувати загальну тривалість операційного циклу [33].

Період фінансового циклу (ЧФЦ) - період обороту коштів, який обчислюється як різниця між періодом операційного циклу і періодом погашення кредиторської заборгованості. Скорочення тривалості фінансового циклу для підприємства є позитивним, однак від'ємне значення показника свідчить про нестачу коштів, тобто підприємство живе "в борг".

Слід зазначити, що перелічені вище показники можна визначити для окремих видів виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції чи товарів, зокрема особливо ретельно вивчаються матеріальні ресурси (сировина, матеріали, напівфабрикати, куповані вироби тощо).

Для обчислення показників оборотності оборотних активів важливо, щоб вірно були розраховані величини, що їх визначають, - середній залишок оборотних активів і сума оберту.

Середньорічний залишок оборотних активів обчислюється як середньохронологічна величина, тобто шляхом додавання половини залишку оборотних активів на початок і кінець року та повної суми їх залишків за інші місяці (квартали) року та ділення отриманої суми на 12 (або на 4).

До суми оберту включають виручку від реалізації продукції, робіт і наданих послуг.

Оборотність оборотних активів є фінансовим якісним показником і має велике значення в роботі підприємств. Чим швидше обертаються оборотні активи, тим менше їх необхідно для виконання плану виробництва та реалізації продукції, тим за інших рівних умов більше прибутку отримає підприємство, вище буде його рентабельність. Якщо ж трапилось зниження оборотності оборотних активів, то це приводить до їх додаткової потреби, неефективного використання та заморожування [24, 33, 36].

Розмір вивільнення або заморожування оборотних активів у зв'язку з прискоренням або зниженням їх оборотності визначається множенням суми одноденного оберту (виручки) за звітний період на кількість днів прискорення або зниження оборотності у звітному році порівняно з базисним періодом:

, (2.7)

де S - сума вивільнення (заморожування) оборотних активів;

РО - сума оберту (виручки) за звітний рік;

Д - кількість днів у звітному періоді;

ОБ, О0 - оборотність у днях у базисному та звітному періоді, відповідно.

Прискорення оборотності оборотних активів має велике народногосподарське значення, тому що в цей час із запасів підприємств вивільняються величезні суми коштів, які можна додатково направляти на фінансування розширення виробництва.

Крім показників оборотності, оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці здійснюється за системою показників: узагальнюючі показники (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів); індивідуальні показники (ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів).

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, який визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції. Він показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.

Матеріаловіддача продукції - обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні затрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється як відношення матеріальних витрат до собівартості виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва, тобто чи є воно матеріаломістким [20].

Коефіцієнт використання матеріалів визначається як відношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат, розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1, то це свідчення перевитрат, а якщо менше 1 - економії матеріальних ресурсів.

Окремі науковці, зокрема Суторміна В.М, Стоянова О.С., до коефіцієнтів, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу відносять показники ліквідності. Розглянемо їх більш детально.

Коефіцієнт загального ліквідності (Кзл) розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:

(2.8)

Показує ступінь покриття поточних пасивів поточними активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів. Критичне значення цього коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства [29, 31].

Коефіцієнт швидкої ліквідності (розрахункової платоспроможності) (Кшл) розраховується як відношення грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості до поточних пасивів:

(2.9)

Показує здатність виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості. Критичне значення не встановлюється. Позитивним вважається стабільність значення цього показника в межах 0,6–0,8 або дотримання його середньогалузевого значення.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової ліквідності) (Кал) розраховується як відношення грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до поточних пасивів:

(2.10)

Показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно сплачена за рахунок високої ліквідності. Критичне значення 0,2 + 0,35. Значення коефіцієнта нижче 0,2 - зовнішня ознака неліквідності. Але зростання показника вище критичної межі також не вважається позитивною тенденцією, оскільки може призводити до падіння дохідності підприємства

Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості розраховується як відношення дебіторської заборгованості до кредиторської. Показує ступінь покриття кредиторської заборгованості вимогами на користь підприємства. Позитивним є стабільність показника, що свідчить про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Доцільно вивчити структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за строками погашення, а також порівняти даний показник з середньогалузевим рівнем. Рекомендоване значення 1.

Коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами (Кзвк) розраховується як відношення власних оборотних коштів до оборотних активів: