РефератыФинансыУпУправління оборотним капіталом підприємства на прикладі ВАТ Південний ГЗК

Управління оборотним капіталом підприємства на прикладі ВАТ Південний ГЗК

ВСТУП


В умовах України перехід до ринку супроводжується для багатьох підприємств влученням до зони господарської невизначеності і високого ризику. А тому, більшість підприємств стоїть перед необхідністю об’єктивної оцінки фінансового стану, платоспроможності та надійності своїх партнерів, постійного догляду за якістю розрахунково-фінансових операцій і платіжної дисципліни.


В господарській практиці при оцінці стану підприємства велику увагу приділяють аналізу та визначенню раціональності розміщення оборотного капіталу, так як саме від швидкості перетворення оборотних коштів у грошову форму залежить ліквідність підприємства, отримання прибутку з кожного обороту. В зв’язку з цим виникає необхідність у встановленні та обґрунтуванні критерію раціонального використання джерел фінансування оборотних коштів та ефективності використання їх.


Від стану та розміщення оборотного капіталу, правильного вибору джерел його фінансування на підприємстві також залежить фінансова стійкість та стабільність діяльності суб’єкта. Фінансово стійке підприємство має переваги в залученні інвестицій, отриманні кредитів, виборі постачальників і споживачів; воно більш незалежне від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури, отже, у нього менше ризик бути неплатоспроможним і опинитися на межі банкрутства. Рішення задач стабілізації фінансового стану організації вимагає знаходження джерел фінансових ресурсів, їх раціонального розподілу, ефективного використання в ході проведення фінансового аналізу, який дає оцінку фінансової діяльності господарюючого суб’єкта, та прийняття управлінських рішень.


Обґрунтованість та дієвість фінансових рішень в умовах ринкової економіки значною мірою залежать від якості фінансово-аналітичних розрахунків. Зміст та значущість таких розрахунків виходять за межі простих арифметичних дій або обчислення окремих безсистемно відібраних показників. У разі застосування моделей, які б дозволили здійснювати поглиблену оцінку фінансового стану та оцінювати можливості підприємства щодо його розвитку, можна було б своєчасно вживати заходів для покращання фінансового стану.


Мета дипломної роботи – визначення оптимальної методики аналізу оборотного капіталу підприємства, а також надання рекомендацій базовому підприємству щодо управління оборотним капіталом з метою раціоналізації його розміщення та підвищення ефективності використання оборотних коштів.


Досягнення мети передбачається шляхом вирішення наступних послідовних задач:


- вивчення та узагальнення теоретичних засад управління оборотним капіталом суб’єктів господарювання;


- характеристика базового підприємства та визначення його загального фінансового стану за три роки;


- дослідження існуючих методик аналізу оборотного капіталу та визначення оптимальної для застосування в роботі;


- проведення аналізу стану та ефективності використання оборотного капіталу ВАТ „Південний ГЗК”;


- розробка комплексу рекомендацій щодо покращення стану оборотного капіталу та підвищення ефективності його використання на базовому підприємстві.


Визначену проблему досить давно і успішно вивчають науковці та економісти всього світу (Бланк І.А, Брігхем Є., Буряк Л.Д., Гропеллі А., Ковальов В. В., Нікбахт Е., Поддєрьогін А.М., Терещенко О.О.), та в умовах постійних змін в оточуючому зовнішньому середовищі та впровадження нових підходів до використання оборотного капіталу в середині господарюючих суб’єктів дане питання завжди залишається актуальним для подальших досліджень, постійно з’являються нові фактори, дію яких необхідно вивчати та оптимізовувати діяльність під їх впливом.


Предметом дослідження в дипломній роботі виступає оборотний капітал підприємства.


Об’єктом вивчення є базове підприємство – відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.


Дипломна робота виконана за допомогою методів порівняльного аналізу із застосуванням аналізу фінансових коефіцієнтів для практичних матеріалів, методи узагальнення та дедукції й індукції – для досліджень теоретичного матеріалу.


Інформаційними джерелами для проведення досліджень є: підручники, монографії, статистичні збірники, публікації в періодичних виданнях, мережі Інтернет, а для аналізу оборотного капіталу підприємства – документи бухгалтерської звітності – “Баланс” (форма №1) та “Звіт про фінансові результати” (форма №2) тощо.


Для оформлення, виконання розрахунків та побудови прогнозних моделей в роботі доцільно використовувати засоби ЕОМ – програмне забезпечення ПК – OSWindows-ХР, програми Word та Ехсеl, їх надбудови.


РОЗДІЛ 1


ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ХАРАТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


1.1
Економічна сутність оборотного капіталу,
його роль у фінансово-господарській діяльності підприємства


Діяльність суб’єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних складових: виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.


Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.


На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).


Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого – як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.


В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як “предмети праці”, “матеріальні активи”, “гроші, що обертаються”. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.


По-перше, оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.


По-друге, оборотні кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну “оборотний капітал”. Тобто у літературі існує ототожнення понять “оборотні кошти”, “оборотний капітал”, “оборотні активи” та “поточні активи”. Тому надалі необхідно визначити сутність, економічний зміст та можливі відмінності між зазначеними поняттями.


У західній літературі під оборотним капіталом розуміють категорію “працюючий капітал”. Американські економісти Ю. Брігхем і Л. С. Гапенский наводять дві дефініції працюючого капіталу: валовий працюючий капітал, під яким розуміють поточні активи, або чистий працюючий капітал, під яким розуміють різницю між: поточними активами і поточними пасивами [18].


У працях інших англійських і американських авторів працюючий капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними пасивами, що характеризує ступінь ліквідності короткострокової фінансової діяльності. Перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями розглядається як капітал, що перебуває в обігу. Така думка виражена в працях Росса С., Уолша К. й інших [38].


Розглянемо визначення оборотних коштів, що дають вчені-економісти України та Росії.


Білоліпецький В.Г. визначає обігові кошти, як грошові ресурси, вкладені у виробничі фонди та фонди обігу. Головне їх призначення - забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції, повноти і вчасного фінансування підприємницької діяльності за мінімальних витрат товарно - матеріальних цінностей [14].


Бланк І.О. вважає, що оборотні (поточні) активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують виробничо-комерційну (операційну) діяльність та повністю переробляються протягом одного виробничо-комерційного циклу [16].


Буряк Л.Д. визначає оборотні кошти як грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції [36].


Згідно думки російського економіста Ковальова В.В. до оборотних коштів відносяться мобільні активи підприємства, що являються грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу [22].


Павловська О.В. та Притуляк Н.М. вважають, що оборотні кошти - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [26].


Партін Г.О. ототожнює поняття “обігові кошти” та “оборотний капітал”. Він вважає, що це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку [27].


На думку Поддєрьогіна А.М. оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку [36]. З ним погоджується і Філімоненков О.С., згідно якого оборотні кошти - це вартість, що авансована в кругообіг виробничих оборотних фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва й обертання [35].


Покропивний С.Ф. визначає оборотні кошти як сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу [20].


Слав’юк Р.А. говорить, що оборотні кошти - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності [30].


Шелудько В.М. виокремлю поняття оборотних активів та говорить проте, що це та частина активів, що обслуговують господарський процес і забезпечують його неперервність. У бухгалтерському обліку до таких активів відносять активи, які споживаються або реалізуються протягом одного операційного циклу або протягом року [38].


Вітчизняні нормативні акти також приділяють увагу трактуванню поняття “оборотні кошти”. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 “Баланс" оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [6].


Отже, оборотні кошти - це кошти, що являють собою авансовану в грошовій формі вартість для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечує неперервність процесу виробництва та своєчасність здійснення розрахунків.


Також в цілому існує певна ідентичність понять – оборотні кошти та оборотний капітал. Загалом, поняття “капітал” виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії “грошовий капітал” розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.


Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.


У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов’язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.


На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.


Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:


Г — Т ... В ... Т' — Г', (1.1)


де Г – кошти, що авансуються;


Т – предмети праці (товар);


В – виробництво;


Т' – готова продукція (товар);


Г' – кошти, отримані від реалізації створеної продукції [33].


Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + DГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.


Таким чином, кругообіг оборотного капіталу (рис. 1.1) здійснюється протягом одного виробничого циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує неперервність виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.




Рис. 1.1. Кругообіг оборотних коштів підприємства


Отже, оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. В процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм, відбувається самозростання капіталу. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.


1.2 Склад та структура оборотних коштів підприємства, джерела їх фінансування


В організації оборотних коштів слід розрізняти їх склад та структуру.


Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей). Структура ж оборотних активів – це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі [24].


Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансова).


У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 1.2).




Рис. 1.2. Склад і розміщення оборотних коштів


До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.


Фонди обігу – це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.


Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.


Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів – це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.


Цілеспрямоване управління оборотними коштами та ефективністю їх використання визначає необхідність їх попередньої класифікації. Бланк І.О. вважає, що з позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується за такими основними ознаками (див. рис. 1.2).


Згідно Поддерьогіна А.М., Філімоненкова О.С., Шеремета А.Д. оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:


1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;


2) за методами планування, принципами організації та регулювання;


3) за джерелами формування [35, 36, 37].


Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.


Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер – сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.


Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.


Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.


Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.


По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.


По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.


По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.


По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.


Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період – рік (як правило), півріччя, квартал.


До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.


Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 “Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття” Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів установлено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.


Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.


У залежності від джерел формування оборотні активи поділяються на власні, позикові та залучені.


Власні кошти – це кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), що будуть необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно знаходяться у підприємстві та строк користування ними не встановлюється. Тут є важливим відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, бо як їх надлишок, так і недостача негативно впливають як на ефективність їх використання, так і на ефективність виробництва.


У наш час значною проблемою для більшості підприємств народного господарства України є недостача оборотних активів, що є однією з основних причин їх збитковості.


Позикові кошти - це кошти, що отримуються підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття затрат виробництва. Вони надаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути повернені банку.


Залучені кошти - це кошти, що не належать підприємству, однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться в його обігу.


Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, яка лежить в основі функціонування підприємства, специфіки організаційної побудови підприємства та інших факторів.


Джерела формування власних оборотних активів державних підприємств при їх організації визначаються вищестоящою організацією. Ними є, як правило, кошти бюджету, кошти інших однотипних підприємств, централізовані кошти вищестоящих органів управління.


На підприємствах, що основані на колективній формі власності, на момент їх організації оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, безвідплатних внесків інших підприємств та громадян.


Протягом подальшої роботи підприємств поповнення їх оборотних активів може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків підприємств, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб та ін.).


Власні джерела, що направлені на створення оборотних активів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду (статутний капітал).


Фактична наявність власних та прирівнюваних до них джерел формування оборотних активів визначається за балансом річного звіту підприємства як різниця між підсумком першого розділу пасиву балансу та підсумком першого розділу активу балансу.


Склад та структура джерел формування оборотних активів не є постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і затрат і можуть змінюватися з часом. Однак збільшення частки власних активів та зменшення частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно-обґрунтованого співвідношення між власними та позиковими джерелами формування оборотних активів є одною з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.


Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.


Для ефективного управління оборотними коштами важливою є їх класифікація за видами. Розглянемо її більш детально.


Запаси – це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу для управління підприємством, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва. Запаси включають:


сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;


незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою й складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;


готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;


товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;


малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більш як одного року або одного операційного циклу, якщо він триває більше за один рік.


Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості перед підприємством постачальників, споживачів продукції, інших юридичних та фізичних осіб, фінансових і податкових органів.


До складу оборотних активів включається тільки поточна дебіторська заборгованість, яка виникає в процесі нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.


Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг – це дебіторська заборгованість щодо якої існує невпевненість щодо її погашення. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості, яка здійснюється групуванням за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.


Грошові кошти та короткострокові фінансові інвестиції є найбільш ліквідними активами підприємства. Грошові кошти – це кошти в національній та іноземній валюті у касі підприємства, на поточних та інших рахунках у банку та депозити до запитання [16]. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у визначені суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості [16].


Оборотні активи підприємства на відміну від необоротних мають досить рухливу структуру. При змінах на ринку залежно від сезону, роботи постачальників тощо запаси сировини, готової продукції та залишки на розрахунковому рахунку можуть коливатись у значних межах. При цьому завжди можна визначити максимальний і мінімальний рівні оборотних активів. Різницю між максимальним та мінімальним рівнем оборотних активів називають сезонною (змінною) складовою, оскільки при стабільній ситуації в економіці значні коливання рівня оборотних активів переважно пов'язані із сезонним характером діяльності підприємства. Мінімальний рівень оборотних активів визначає постійну (системну) складову оборотного капіталу (рис. 1.3).


Змінна складова оборотного капіталу відображує додаткові оборотні активи, необхідні для забезпечення виробничого циклу в пікові періоди або як страховий запас. Так, при зростанні ділової активності збільшується обсяг продаж, що викликає збільшення товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів [22].




Рис. 1.3. Структура активів підприємства


Системна складова характеризує ту частину оборотного капіталу, потреби в якій залишаються відносно незмінними протягом усього операційного циклу. Іншими словами, це той необхідний мінімальний рівень оборотних активів, який потрібен для здійснення виробничої діяльності.


Високий рівень страхового запасу та потреби в додатковому оборотному капіталі є необхідними для підприємств, що функціонують у країнах з перехідною економікою, оскільки саме додаткові запаси сировини, матеріалів, готової продукції забезпечують безперебійну роботу підприємства при збоях у постачанні та важко прогнозованому збуті.


Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.


По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.


По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).


По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.


По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.


По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання [20].


Нормативною базою регулювання оборотних коштів є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” ,де визначаються загальні вимоги до розкриття статей оборотних коштів; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, в якому визначаться сутність запасів підприємства, наводиться їх складові та приділена увага методам оцінки запасів; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, де визначаться сутність дебіторської заборгованості, методологія визначення резерву сумнівних боргів та чистої реалізаційної вартості [8].


Таким чином, оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди. Обороні кошти також класифікуються за джерелами формування; методами планування та за участю у кругообігу коштів. Нормативною базою регулювання оборотних коштів є Стандарти бухгалтерського обліку.


1.3 Характеристика діяльності ВАТ «Південний ГЗК» та оцінка його фінансового стану


Відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” створене у відповідності з рішенням Фонду державного майна України від 30 листопада 1994 року №67-АТ шляхом перетворення орендного підприємства „Південний ГЗК” у відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, зареєстроване Виконавчим Комітетом Криворізької Міської Ради, розпорядженням №508-р від 29 грудня 1994 року.


Форма власності ВАТ “Південний ГЗК”- колективна.


Вид економічної діяльності акціонерного товариства - відкритий видобуток руд чорних металів (гірничорудна промисловість).


Предметом діяльності акціонерного товариства є:


- виконання робіт по відкритому видобутку і збагаченню магнетитових кварцитів, виробництву агломерату, іншої продукції виробничо-технічного призначення, їх збут;


- виготовлення і збут товарів народного споживання, надання послуг населенню;


- ведення підсобного господарства по виробництву, переробці і реалізації сільськогосподарської продукції;


- організація підприємств громадського харчування.


ВАТ "Південний ГЗК" включає в себе 7 основних та 24 допоміжних структурних підрозділів на правах цехів та 27 відділів і служб апарату управління. Основними підрозділами є: рудоуправління, яке займається відкритим видобутком руд (бідні залізні кварцити), виробництвом щебеню, кисню, азоту; управління залізничного транспорту - займається внутрішніми кар'єрними перевезеннями до дробарок видобутої руди та супутніх пустих порід, скельних порід у відвали.


ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" реалізує свою продукцію металургійним заводам України, а також в Польщу, Чехію, Словакію. Споживачами продукції на Україні є наступні металургійні заводи: ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського", ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат", ВАТ "Донецький металургійний комбінат", ВАТ "Макіївський металургійний комбінат".


Для того, щоб мати більш широке уявлення про діяльність підприємства, необхідно проаналізувати його основні показники, такі як обсяг промислової продукції, чистий прибуток, витрати на виробництво, виручка від реалізації, зобов’язання тощо.


Потрібна інформація наведена у зведеній таблиці основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства за два останні роки.


Проаналізуємо динаміку результатів діяльності підприємства за 2004 – 2005 роки (табл. 1.1):


Таблиця 1.1


Аналіз динаміки основних результатів господарської діяльності ВАТ „Південний ГЗК” за 2004 – 2005 роки






































































Показники 2004 рік, тис.грн 2005 рік, тис.грн Відхилення, тис.грн Темп росту, %
Обсяг промислової продукції в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору:
у діючих цінах 835856 1431709 + 595853 171
у порівняних цінах 877861 814313 - 63548 93
Фінансові результати від операційної діяльності - 190820 97936 + 288756 -
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування - 286208 71854 + 358062 -
Чистий прибуток (+), збиток (-) - 262821 25829 + 288650 -

Затрати на виробництво,


в т. ч. на:


1044748 1649880 + 605132 158
оплату праці 115152 164803 + 49651 143
амортизаційні відрахування 76141 93487 + 17346 123
собівартість виробленої продукції 1044727 1644678 + 599951 157
Виручка від реалізації без ПДВ 856522 1364835 + 508313 159

Значення всіх показників у 2005 році збільшилося, що свідчить про успішну роботу підприємства протягом року. Виключення становить обсяг промислової продукції підприємства у порівняних цінах (зменшення показника становить 63548 тис. грн. або 7%).


Обсяг промислової продукції підприємства у діючих цінах збільшився на 71%, або на 595853 тис. грн.


Значення фінансового результату від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування та чистого прибутку у 2004 році мали від’ємний результат, збиток. Головна причина полягала у великій собівартості продукції, яка перевищила чисту виручку, і це негативно вплинуло на наступні показники фінансових результатів. У підсумку підприємство в 2004 році отримало чистий збиток в розмірі 262821 тис. грн. В 2005 році значення вищезазначених показників мали позитивне значення, тобто підприємство працювало прибутково. Відповідно, прибуток від операційної діяльності становив 97936 тис. грн., прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – 71854 тис. грн., чистий прибуток 25829 тис. грн. (зростання становить 288756 тис. грн., 358062 тис. грн., 288650 тис. грн., відповідно).


Затрати на виробництво збільшилися на 58%, в тому числі зросли витрати на оплату праці (на 49651 тис. грн. або на 43%), амортизаційні відрахування збільшилися на 17346 тис. грн., що говорить про проведення оновлення основних засобів.


Виручка від реалізації продукції зросла у 2005 році на 59% або на 508313 тис. грн. у порівнянні з 2004 роком. Пропорційно темпам росту виручки від реалізації зросла собівартість продукції – на 57%, те що темпи були дещо нижче позитивно вплинуло на розмір валового прибутку потім.


Для того, щоб мати більш чітке уявлення про фінансово-господарську діяльність досліджуваного підприємства проведемо аналіз майна та джерел фінансування в динаміці та структурі за останні три роки на підставі звітності за формою 1 „Баланс” за 2003 – 2005 роки (дод. А1, А2, А3). Спочатку проаналізуємо динаміку (табл. 1.2).


На кінець 2003 року спостерігається збільшення майна на 237883 тис. грн., що було спричинено значним зростанням оборотних активів – на 237218 тис. грн., а саме – запасів та дебіторської заборгованості за розрахунками, на 20% та 65% відповідно. Разом з тим спостерігається зменшення дебіторської заборгованості товарного характеру – на 28%. Треба також зазначити зменшення грошових коштів (на 38%), що говорить про погіршення ліквідності підприємства.


Зважаючи на значне зменшення дебіторської заборгованості за товари та збільшення запасів, можна зробити висновок, що повернені гроші від покупців та замовників були спрямовані на поповнення запасів підприємства.



Таблиця 1.2


Аналіз динаміки майна та джерел його формування на ВАТ „Південний ГЗК” за 2003 – 2005 роки.





















































































































































































































































Показники Початок 2003 року Кінець 2003 року Кінець 2004 року Кінець 2005 року Відхилення, тис. грн.(+;-) Темп росту, %
2003 рік 2004 рік 2005 рік 2003 рік 2004 рік 2005 рік
Необоротні активи 1030052 1030684 1024522 1033250 + 632 - 6162 + 8728 100 99 101
Оборотні активи: 835573 1072791 985989 914201 + 237218 - 86802 - 71788 128 92 93
Запаси 155445 187098 175879 248651 + 31653 - 11219 + 72772 120 94 141
Векселі одержані 21669 21669 11042 10443 0 - 10627 - 599 0 51 95

дебіторська


заборгованість за товари, роботи


249658 178952 165234 102405 - 70706 - 13718 - 62829 72 92 62

дебіторська


заборгованість за розрахунками


403324 664291 600181 531017 + 260967 - 64110 - 69164 165 90 88
грошові кошти 5331 3290 4566 6377 - 2041 + 1276 + 1811 62 139 140
інші оборотні активи 146 17491 29087 15308 + 17345 + 11596 - 13779 11980 166 53
Витрати майбутніх періодів 35 68 76 122 + 33 + 8 + 46 194 112 161
РАЗОМ 1865660 2103543 2010587 1947573 + 237883 - 92956 - 63014 113 96 97
Власний капітал та прирівняний до нього 1102153 1171437 909563 941312 + 69284 - 261874 + 31749 106 78 103
Позиковий капітал: 756635 925578 1094824 1000372 + 168943 + 169246 - 94452 122 118 91

довгострокові


зобов’язання


57830 122254 224466 229901 + 64424 + 102212 + 5435 211 184 102
короткострокові кредити банків 14845 41940 117455 244564 + 27095 + 75515 + 127109 282 280 208
Векселі видані 187407 196701 230392 198150 + 9294 + 33691 - 32242 105 117 86
Кредиторська заборгованість за товари, роботи 398008 259350 246687 166226 - 138658 - 12663 - 80461 65 95 67

Поточні


зобов’язання за розрахунками


98545 305333 275824 161531 + 206788 - 29509 - 114293 310 90 59
Доходи майбутніх періодів 6872 6528 6200 5889 - 344 - 328 - 311 95 95 95
РАЗОМ 1865660 2103543 2010587 1947573 + 237883 - 92956 - 63014 113 96 97

Збільшилася сума необоротних активів на 632 тис.грн., що можливо здійснилось за рахунок збільшення довгострокових зобов’язань (на 64424 тис. грн.). Одночасне збільшення запасів і необоротних активів свідчить про розширення діяльності підприємства, що пояснювалося закупівлею нового обладнання.


Інша ситуація спостерігається у 2004 році – майно підприємства зменшилося на 92956 тис. грн. Зміна пояснювалася одночасним зменшенням необоротних та оборотних активів (на 1% та 8% відповідно). Зменшення останніх було спричинено зменшенням запасів (на 6%), векселів одержаних (на 49%), та дебіторської заборгованості за всіма видами – відповідно на 8 % та 10%. Остання зміна є позитивною для підприємства, оскільки його покупці та боржники вчасно розраховуються за своїми зобов’язаннями, і на підприємстві з’являються вільні кошти, які можуть бути вкладені на необхідні заходи. Платоспроможність на підприємстві трохи покращується, про що свідчить зростання грошових коштів (на 39%).


Впродовж 2005 року спостерігається зменшення майна підприємства ще на 63014 тис. грн., що відбулося головним чином через зменшення оборотних активів, а саме: дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 62829 тис.грн. або 38%) і дебіторської заборгованості за розрахунками (на 69164 тис.грн. або на 12%). Це вказує на покращення розрахунково-платіжної дисципліни дебіторів за останній період. Ліквідність підприємства також покращується завдяки зростанню грошових коштів (на 1811 тис. грн.).


Треба також відмітити збільшення необоротних активів за останній рік (на 8728 тис. грн.), що було спричинено зростанням основних засобів. Очевидно, що досліджуване підприємство розширює виробництво і для цього закуповує додаткове обладнання, адже разом з цим спостерігається паралельне збільшення запасів (на 72772 тис. грн. або 41%), що також вказує на збільшення виробництва.


Власний капітал на кінець 2004 року зменшився на 22%, що є негативним. Водночас, спостерігається зростання позикового капіталу протягом 2003 – 2004 років. Таку тенденцію формує збільшення довгострокових зобов’язань (на 111% та 84%), короткострокових кредитів банків (на 182% та 180% відповідно), та векселів виданих (на 5% та 17%).


На кінець 2004 року позиковий капітал перевищує власний, що є негативним для підприємства, оскільки зменшується його фінансова стійкість, тобто платоспроможність в довгостроковому плані.


Позитивним для підприємства є зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги протягом періоду на 35% та 5% відповідно, що свідчить про погашення підприємством своїх боргів перед постачальниками.


На кінець 2005 року співвідношення між власним та позиковим капіталом змінюється у напрямку підвищення фінансової стійкості підприємства (власний капітал зростає на 31749 тис. грн., а позиковий зменшується на 94452 тис. грн. або 9%). Зменшення останнього відбулося за рахунок зниження кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 33%), та поточних зобов’язань за розрахунками (на 41%).


На кінець 2005 року спостерігається також збільшення довгострокових зобов’язань та короткострокових кредитів банків.


Проаналізуємо структуру майна та джерел його формування на ВАТ „Південний ГЗК” за 2003 – 2005 роки (табл. 1.3):


Таблиця 1.3


Аналіз структури майна та джерел фінансування ВАТ „Південний ГЗК” у 2003 – 2005 роках












































































































































































































































































Показники Початок 2003 року Кінець 2003 року Кінець 2004 року Кінець 2005 року Відхилення питомої ваги, в.п.
тис.грн. питома вага, % тис.грн. питома вага, % тис.грн. питома вага, % тис.грн. питома вага, % 2003 рік 2004 рік 2005 рік
Необоротні активи 1030052,0 55,2 1030684,0 49,0 1024522,0 51,0 1033250,0 53,1 -6,2 2,0 2,1
Оборотні активи: 835573,0 44,8 1072791,0 51,0 985989,0 49,0 914201,0 46,9 6,2 -2,0 -2,1
Запаси 155445,0 8,3 187098,0 8,9 175879,0 8,7 248651,0 12,8 0,6 -0,1 4,0
Векселі одержані 21669,0 1,2 21669,0 1,0 11042,0 0,5 10443,0 0,5 -0,1 -0,5 0,0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи 249658,0 13,4 178952,0 8,5 165234,0 8,2 102405,0 5,3 -4,9 -0,3 -3,0
Дебіторська заборгованість за розрахунками 403324,0 21,6 664291,0 31,6 600181,0 29,9 531017,0 27,3 10,0 -1,7 -2,6
Грошові кошти 5331,0 0,3 3290,0 0,2 4566,0 0,2 6377,0 0,3 -0,1 0,1 0,1
Інші оборотні активи 146,0 0,0 17491,0 0,8 29087,0 1,4 15308,0 0,8 0,8 0,6 -0,7
Витрати майбутніх періодів 35,0 0,0 68,0 0,0 76,0 0,0 122,0 0,0 0,0 0,0 0,0
Разом 1865660,0 100,0 2103543,0 100,0 2010587,0 100,0 1947573,0 100,0 - - -
Власний капітал та прирівняний до нього 1102153,0 59,1 1171437,0 55,7 909563,0 45,2 941312,0 48,3 -3,4 -10,5 3,1
Позиковий капітал: 756635,0 40,6 925578,0 44,0 1094824,0 54,5 1000372,0 51,4 3,4 10,5 -3,1
Довгострокові зобов’язання 57830,0 3,1 122254,0 5,8 224466,0 11,2 229901,0 11,8 2,7 5,4 0,6
Короткострокові кредити банків 14845,0 0,8 41940,0 2,0 117455,0 5,8 244564,0 12,6 1,2 3,8 6,7
Векселі видані 187407,0 10,0 196701,0 9,4 230392,0 11,5 198150,0 10,2 -0,7 2,1 -1,3
Кредиторська заборгованість 398008,0 21,3 259350,0 12,3 246687,0 12,3 166226,0 8,5 -9,0 -0,1 -3,7
Поточні зобов’язання за розрахунками 98545,0 5,3 305333,0 14,5 275824,0 13,7 161531,0 8,3 9,2 -0,8 -5,4
Доходи майбутніх періодів 6872,0 0,4 6528,0 0,3 6200,0 0,3 5889,0 0,3 -0,1 0,0 0,0
Разом 1865660,0 100,0 2103543,0 100,0 2010587,0 100,0 1947573,0 100,0 - - -

Аналіз структури майна та джерел його формування на досліджуваному підприємстві показав, що необоротні активи займають досить велику частку в його майні. На початок 2003 року співвідношення необоротних та оборотних активів становило 55% : 45%, що є нормальним для підприємства гірничої промисловості, адже основні фонди потребують великих капіталовкладень. На кінець 2003 року частка необоротних активів зменшилася і становила 49%. Відповідно, частка оборотних активів збільшилася до 51%.


На кінець наступного року – 2004 – ситуація змінилася діаметрально в інший бік: необоротні зросли до 51%, а оборотні знизилися до 49%. А на кінець 2005 року співвідношення необоротних та оборотних активів склало 53,1% : 46,9%.


У складі оборотних активів найбільшу частку займають дебіторська заборгованість за розрахунками – на кінець 2003 року вона зростає на 10% до 31,6% від всього майна підприємства, а на кінець 2005 року її питома вага склала 27,3%, що дуже багато.


Частка дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги зменшилася на кінець 2003 року на 4,9 в.п. - з 13,4% до 8,5%, протягом 2004 року зменшилася ще на 0,3 в.п. і за 2005 рік ще на 2,9 в.п.


Питома вага запасів на початок 2003 року складала 8%, потім зменшилася на 1 в.п., і до кінця 2004 року залишалася незмінною. Інша ситуація спостерігається у 2005 році – частка запасів збільшилася на 4 в.п., і становила відповідно 13%.


Частка дебіторської заборгованості як товарного характеру, так і за розрахунками зменшилася на 3 в.п. в обох випадках. Найбільшу частку в оборотних активах у 2005 році продовжує займати дебіторська заборгованість за розрахунками – 27%.


Протягом 2003 – 2005 років у складі поточних пасивів спостерігається поступове зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (з 22% у 2003 році до 9% у 2005 році) та поточних зобов’язань за розрахунками (з 15% на кінець 2003 року до 8% на кінець 2005 року). Така зміна свідчить про покращення платіжної дисципліни на підприємстві, тобто воно вчасно розраховується зі своїми кредиторами за придбану продукцію.


Власний капітал на початок 2003 року мав питому вагу 60%, а позиковий відповідно 40%, що є нормальним для досліджуваного підприємства, і свідчить про його фінансову надійність. Але на кінець 2004 року співвідношення між власними і залученими коштами змінилося в протилежному напрямку. Частка власного капіталу становила 45%, а позикового – 55%. Така зміна була спричинена значним зростанням довгострокових зобов’язань та короткострокових кредитів банків. Власний капітал, навпаки, зменшився. Ця ситуація є негативною для підприємства з точки зору погіршення фінансової стійкості – зросла залежність перед кредиторами. У 2005 році співвідношення власних та позикових коштів дещо змінюється і становить 48% : 52%.


На кінець 2005 року найбільшу частку в позиковому капіталі займають короткострокові кредити банків – 13% та довгострокові зобов’язання – 12%. Залучення у господарський оборот позикового капіталу у вигляді банківських кредитів та інших позичок є нормальним явищем фінансово-господарської діяльності підприємств. Помилковим є твердження про те, що повна відмова підприємства від використання кредитів свідчить про його високу фінансову стійкість та раціональне використання фінансових ресурсів, бо саме залучення у необхідних розмірах кредитних ресурсів створює для підприємства умови для максимально ефективного використання всіх, у тому числі власних, фінансових ресурсів. Зокрема, короткотерміновий банківський кредит в оборотні кошти дає змогу підприємству вкладати власний оборотний капітал у створення лише постійних мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат на виробництво, створювати у мінімальних розмірах інші активи, а всі потреби в оборотних коштах, які носять тимчасовий характер, задовольняти за рахунок кредитів на умовах поворотності. Довгострокові кредити на капітальні вкладення допомагають підприємству прискорювати процес розвитку своєї матеріально-технічної бази темпами, які випереджають темпи накопичення для цих цілей власних фінансових ресурсів.


Проаналізуємо результативність діяльності базового підприємства – його рентабельність, використовуючи дані балансу та звітів про фінансові результати за 2003 – 2005 роки (дод. Б1, Б2, Б3) (табл. 1.4):


Таблиця 1.4


Аналіз показників рентабельності ВАТ „Південний ГЗК”


за 2003 – 2005 роки














































Коефіцієнти 2003 рік 2004 рік 2005 рік Відхилення
2004 рік 2005 рік
Рентабельність активів (ROA) 0,03 - 0,13 0,01 - 0,16 + 0,14
Рентабельність власного капіталу (ROE) 0,06 - 0,25 0,03 - 0,31 + 0,28
Рентабельність інвестованого капіталу (ROIC) 0,05 - 0,22 0,02 - 0,27 + 0,24
Рентабельність поточних активів (ROCA) 0,07 - 0,26 0,03 - 0,33 + 0,29
Рентабельність продажу (ROS) 0,07 - 0,31 0,02 - 0,38 + 0,33

У 2003 році всі показники мали невелике значення, але позитивне. Незначна величина рентабельності говорить про те, що підприємство отримувало прибуток, але не в тому розмірі, щоб говорити про якісне господарювання. Рентабельність активів складала 3%, власного капіталу – 6%, тобто на 1 гривню вкладеного в підприємство власного капіталу за рік було отримано лише 6 копійок прибутку. Рентабельність продажу у 2003 році становила 7%. Це означає, що з кожної гривні чистої виручки підприємство отримувало 7 копійок чистого прибутку.


У 2004 році ВАТ „Південний ГЗК” працював збитково, і отримало чистий збиток в розмірі 262821 тис. грн. Це відповідно негативно вплинуло на рентабельність підприємства, і всі показники мали від’ємне значення. Підприємство отримало збиток внаслідок високої собівартості продукції, яка у 2004 році перевищила чисту виручку, що й призвело до негативних наслідків в роботі підприємства.


За 2005 рік збитковість було подолано, але й достатнього рівня прибутковості не було нарощено: коефіцієнти рентабельності за всіма розрахованими показниками не перевищували 3%, хоча і були більшими за нуль. Тобто в прибутковості не було навіть досягнуто невисокого рівня 2003 року.


Отже, фінансово-майновий стан базового підприємства – ВАТ „Південний ГЗК”, яке займається видобутком та збагаченням руд чорних металів, – характеризується досить стабільним рівнем майна та джерел фінансування, нестабільністю фінансових результатів, нестабільністю ділової активності.


РОЗДІЛ 2


МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ РАЦІОНАЛЬНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА


2.1 Методичні засади аналізу стану та ефективності використання оборотного капіталу суб’єктів господарювання


Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності – відповідні конкретні заходи


Оборотні засоби підприємств весь час перебувають в русі, переходячи з однієї стадії до іншої.


Послідовне проходження оборотними засобами стадій кругообігу зі зміною форм вартості називається оборотністю. Оборотність оборотних засобів тісно пов'язана з їх віддачею і є однією з найважливіших характеристик інтенсивності використання засобів підприємства і його ділової активності. Характеризується оборотність коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного обороту.


Коефіцієнт (швидкість) оборотності оборотних засобів (К) в процесі виробництва і реалізації продукції є основним показником їх використання і визначається за формулою:


, (2.1)


де РП - обсяг виготовленої продукції (чиста виручка від реалізації продукції), грн.;


ОЗ - середній залишок оборотних засобів за звітний період.


Чиста виручка дорівнює різниці між доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і податком на додану вартість і акцизним збором. Середній залишок оборотних засобів обчислюється як середньохронологічна величина.


Коефіцієнт оборотності оборотних засобів показує, скільки оборотів відбудеться протягом року або скільки чистої виручки припадає на одиницю оборотних засобів. Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів. Пришвидшення їх оборотності дозволяє зменшити потребу оборотних засобів і використати вивільнені кошти для збільшення обсягу виробництва.


Загалом швидкість обороту оборотних активів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства: чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство, тому абсолютне або відносне зростання оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту [36].


Коефіцієнти оборотності обчислюють і для окремих складових оборотних активів:


Коефіцієнт оборотності запасів (КОЗ) вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Він визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої суми запасів, яку визначають як середньоарифметичну величину між залишками виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів на початок і кінець звітного періоду. Визначити оптимальне для будь-якого підприємства значення цього показника важко, тому слід враховувати особливості конкретного виду економічної діяльності. Однак, позитивною тенденцією є пришвидшення оборотів порівняно з попереднім періодом: чим вища оборотність запасів, тим менше коштів відволікається на їх придбання.


Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КОДЗ) - це відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньої дебіторської заборгованості. Коефіцієнт показує скільки оборотів за звітний період здійснює дебіторська заборгованість, а також у скільки разів виручка перевищує її величину. Зменшення значення (кОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів, тобто є позитивна тенденція до його збільшення.


Оберненим показником до швидкості обороту є коефіцієнт закріплення оборотних засобів (Кз):


або , (2.2)


який характеризує скільки оборотних засобів чи окремих їх видів припадає на одну гривню чистої виручки (для запасів - собівартості реалізованої продукції). Позитивною тенденцією вважається зменшення цього показника за кілька періодів [ 19 ].


Важливою характеристикою ефективного використання оборотних засобів є час (період) їх обороту (Ч) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності оборотних засобів за такою формулою:


, тобто , (2.3)


де Т – кількість днів, за яку обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30, квартал – 90, півріччя – 180 і рік – 360 дням).


Час обороту вказує, скільки днів необхідно підприємству для поповнення його оборотних засобів і дорівнює середньому періоду від авансування коштів у виробництво продукції до отримання коштів від її реалізації. Чим менша тривалість обороту, тим менша потреба підприємства у власних оборотних засобах. Вивільнені засоби можна використати для нарощування обсягів виробництва без залучення додаткових засобів [15].


Час обороту обчислюють і для окремих складових оборотних активів.


Період обороту запасів (ЧОЗ) - визначається за формулою:


, тобто , (2.4)


де Зз - середні залишки запасів, грн.;


СРП - собівартість реалізованої продукції, грн.


Показник (ЧОЗ) вказує на час, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Зменшення значення (ЧОЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.


Період погашення дебіторської заборгованості (Чодз) - це середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення:


, тобто (2.5)


де ЗДЗ - середня дебіторська заборгованість.


Зменшення значення (ЧОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, особливо в умовах інфляції. Хоча іноді збільшення часу вважається обгрунтованим, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення виручки від реалізації продукції.


Період операційного циклу (ЧОЦ) - є сумою періодів запасів і дебіторської заборгованості, що можна записати в такому вигляді:


ЧОЦ = ЧОЗ + ЧДЗ, (2.6)


тобто, дорівнює тривалості перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти. Підприємства намагаються зменшувати загальну тривалість операційного циклу [33].


Період фінансового циклу (ЧФЦ) - період обороту коштів, який обчислюється як різниця між періодом операційного циклу і періодом погашення кредиторської заборгованості. Скорочення тривалості фінансового циклу для підприємства є позитивним, однак від'ємне значення показника свідчить про нестачу коштів, тобто підприємство живе "в борг".


Слід зазначити, що перелічені вище показники можна визначити для окремих видів виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції чи товарів, зокрема особливо ретельно вивчаються матеріальні ресурси (сировина, матеріали, напівфабрикати, куповані вироби тощо).


Для обчислення показників оборотності оборотних активів важливо, щоб вірно були розраховані величини, що їх визначають, - середній залишок оборотних активів і сума оберту.


Середньорічний залишок оборотних активів обчислюється як середньохронологічна величина, тобто шляхом додавання половини залишку оборотних активів на початок і кінець року та повної суми їх залишків за інші місяці (квартали) року та ділення отриманої суми на 12 (або на 4).


До суми оберту включають виручку від реалізації продукції, робіт і наданих послуг.


Оборотність оборотних активів є фінансовим якісним показником і має велике значення в роботі підприємств. Чим швидше обертаються оборотні активи, тим менше їх необхідно для виконання плану виробництва та реалізації продукції, тим за інших рівних умов більше прибутку отримає підприємство, вище буде його рентабельність. Якщо ж трапилось зниження оборотності оборотних активів, то це приводить до їх додаткової потреби, неефективного використання та заморожування [24, 33, 36].


Розмір вивільнення або заморожування оборотних активів у зв'язку з прискоренням або зниженням їх оборотності визначається множенням суми одноденного оберту (виручки) за звітний період на кількість днів прискорення або зниження оборотності у звітному році порівняно з базисним періодом:


, (2.7)


де S - сума вивільнення (заморожування) оборотних активів;


РО - сума оберту (виручки) за звітний рік;


Д - кількість днів у звітному періоді;


ОБ, О0 - оборотність у днях у базисному та звітному періоді, відповідно.


Прискорення оборотності оборотних активів має велике народногосподарське значення, тому що в цей час із запасів підприємств вивільняються величезні суми коштів, які можна додатково направляти на фінансування розширення виробництва.


Крім показників оборотності, оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці здійснюється за системою показників: узагальнюючі показники (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів); індивідуальні показники (ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів).


Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, який визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції. Він показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.


Матеріаловіддача продукції - обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні затрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.


Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється як відношення матеріальних витрат до собівартості виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва, тобто чи є воно матеріаломістким [20].


Коефіцієнт використання матеріалів визначається як відношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат, розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1, то це свідчення перевитрат, а якщо менше 1 - економії матеріальних ресурсів.


Окремі науковці, зокрема Суторміна В.М, Стоянова О.С., до коефіцієнтів, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу відносять показники ліквідності. Розглянемо їх більш детально.


Коефіцієнт загального ліквідності (Кзл) розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:


(2.8)


Показує ступінь покриття поточних пасивів поточними активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів. Критичне значення цього коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства [29, 31].


Коефіцієнт швидкої ліквідності (розрахункової платоспроможності) (Кшл) розраховується як відношення грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості до поточних пасивів:


(2.9)


Показує здатність виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості. Критичне значення не встановлюється. Позитивним вважається стабільність значення цього показника в межах 0,6–0,8 або дотримання його середньогалузевого значення.


Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової ліквідності) (Кал) розраховується як відношення грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до поточних пасивів:


(2.10)


Показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно сплачена за рахунок високої ліквідності. Критичне значення 0,2 + 0,35. Значення коефіцієнта нижче 0,2 - зовнішня ознака неліквідності. Але зростання показника вище критичної межі також не вважається позитивною тенденцією, оскільки може призводити до падіння дохідності підприємства


Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості розраховується як відношення дебіторської заборгованості до кредиторської. Показує ступінь покриття кредиторської заборгованості вимогами на користь підприємства. Позитивним є стабільність показника, що свідчить про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Доцільно вивчити структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за строками погашення, а також порівняти даний показник з середньогалузевим рівнем. Рекомендоване значення 1.


Коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами (Кзвк) розраховується як відношення власних оборотних коштів до оборотних активів:


style="text-align:center;"> (2.11)


Показує ступінь покриття поточних зобов'язань власними оборотними активами. Даний показник використовується як узгоджувальний у законодавстві деяких країн, зокрема в Росії, де його критичне значення встановлено в розмірі 0,1. В будь-якому випадку підвищення показника свідчить про фінансове оздоровлення підприємства, покращення його ліквідності; зниження показника є негативним явищем, сигналом потенційної втрати ліквідності, зростання залежності від кредиторів [38].


Таким чином, оборотні кошти підприємства перебувають у постійному русі, переходячи з однієї стадії в іншу Оборотність оборотних активів оцінюють за такими показниками: швидкість обороту, коефіцієнт закріплення, період обороту оборотних засобів та їх складових. Для ефективності використання матеріальних ресурсів використовують також такі показники: матеріаломісткість і матеріаловіддача продукції, питома вага матеріальних витрату собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів та їх окремих видів. Чим швидше відбувається кругообіг, тим більше продукції підприємство може виготовити та реалізувати при сталому їх розмірі. Крім того, збільшення швидкості обороту відображає підвищення економічного потенціалу підприємства, оскільки дозволяє вивільнити частину оборотних засобів для розвитку виробництва. Водночас, здійснюючи господарську діяльність, підприємство повинно намагатися не лише пришвидшувати рух засобів, але й отримувати максимальну віддачу від їх використання.


2.2 Аналіз оборотних коштів ВАТ «Південний ГЗК»


Перш, ніж оцінювати ефективність використання оборотних коштів та раціональність розміщення оборотного капіталу підприємства, необхідно детально проаналізувати стан, динаміку та структуру оборотних коштів (табл. 2.1).


Найбільшу частку в оборотних активах підприємства займає дебіторська заборгованість за виданими авансами (54, 51 та 46% відповідно). Зменшення частки протягом 2003-2005 роках пояснюється зменшенням суми заборгованості, яке у 2004 році становило 69593 тис.грн. або 12%, а на кінець 2005 року сума заборгованості зменшилася на 86946 тис.грн. або 17%, що вказує на поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни на ВАТ ”Південний ГЗК”, тобто, його боржники вчасно погашають свої зобов’язання і кошти підприємства не відволікаються з обігу.


Також на початок 2003 року велику частку в оборотному капіталі займає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (30%). Протягом наступних років, як і у випадку з дебіторською заборгованістю за розрахунками, відбувається значне зменшення суми товарної дебіторської заборгованості (на 28,8% та 38% відповідно). Зменшення суми товарної дебіторської заборгованості призвело до зменшення її частки в оборотних активах, яка становила протягом 2004 – 2005 років 17% та 11% відповідно.


Що стосується виробничих запасів підприємства, то їх частка починаючи з кінця 2003 року навпаки зростала і становила 14%, 16% і 22% відповідно. На кінець 2005 року разом із збільшенням суми виробничих запасів (на 46033 тис.грн.) також відбувається збільшення незавершеного виробництва (на 5156 тис.грн. або 492%) та готової продукції (на 24107 тис.грн. або 136%). Можливо це пов’язано з розширенням виробництва, адже на підприємстві збільшився обсяг промислової продукції, сума виручки від реалізації продукції, та зросла сума основних засобів. В такому разі зростання запасів на ВАТ „Південний ГЗК” можна розцінювати як позитивну зміну.


На кінець 2004 року зменшилася сума векселів одержаних (на 10627 тис.грн. або 49%), а у 2005 року зменшення становило 599 тис.грн., що також свідчить про позитивні зміни в розрахунковій дисципліні.


Негативним явищем у складі оборотних активів протягом 2003 – 2005 років є збільшення дебіторської заборгованості з бюджетом (на 142%, 63% та 17%).


Розглянемо зміни в такій складовій оборотних активів, як грошові кошти. Їх сума в національній валюті постійно зростає протягом 2003-2005 років (на 717 тис.грн., 3834 тис.грн. та 828 тис.грн.), що свідчить про зростання платоспроможності підприємства. Грошові кошти в іноземній валюті навпаки на початок 2003 року становили 5316 тис.грн., але протягом наступних років їх сума зменшувалася ( на 2758 тис.грн., 2558 тис.грн., відповідно).


Таблиця 2.1


Аналіз динаміки та структури оборотного капіталу ВАТ “Південний ГЗК” за 2003-2005 роки










































































































































































































































Показник 2003 рік 2004 рік 2005 рік Відхилення (+;-), тис.грн. Темп росту, %
на початок, тис.грн. питома вага, % на кінець, тис.грн. питома вага, % на кінець, тис.грн. питома вага, % на кінець, тис.грн питома вага, % 2003 рік 2004 рік 2005 рік 2003 рік 2004 рік 2005 рік
Запаси: виробничі запаси 144659 17 146008 14 153339 16 199372 22 + 1349 + 7331 + 46033 101 105 130
незавершене виробництво 1602 0 1034 0 1047 0 6203 1 - 568 + 13 + 5156 65 101 592
готова продукція 8496 1 39185 4 17764 2 41871 5 + 30689 - 21421 + 24107 461 45 236
товари 685 0 870 0 3725 0 1200 0 + 185 + 2855 - 2075 127 428 32
Векселі одержані 21669 3 21669 2 11042 1 10443 1 - - 10627 - 599 - 51 95
Дебіторська заборгованість 249658 30 178952 17 165234 17 102405 11 - 70706 - 13718 - 62829 72 92 62
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом 22090 3 53383 5 86857 9 101902 11 + 31293 + 33474 + 15045 242 163 117
за виданими авансами 344299 41 574221 54 504628 51 417682 46 + 229922 - 69593 - 86946 167 88 83
Інша поточна дебіторська заборгованість 36935 4 36687 3 8696 1 11433 1 - 248 - 27991 + 2737 99 24 131
Грошові кошти:
в національній валюті 15 0 732 0 4566 0 5394 0 + 717 + 3834 + 828 4880 624 118
в іноземній валюті 5316 1 2558 0 - - 983 0 - 2758 - 2558 + 983 48 - -
Інші оборотні активи 146 0 17491 1 29087 3 15308 2 + 17345 + 11596 - 13779 11980 166 53
Разом оборотних активів 835573 100 1072791 100 985989 100 914201 100 + 237218 - 86802 - 71788 128 92 93

Далі розглянемо ліквідність підприємства (табл. 2.2):


Таблиця 2.2


Аналіз ліквідності ВАТ „Південний ГЗК” за 2003 – 2005 роки








































Показники На початок 2003р. На кінець 2003р. На кінець 2004р. На кінець 2005р. Відхилення (+;-)
2003 рік 2004 рік 2005 рік
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,008 0,004 0,005 0,008 - 0,004 + 0,001 + 0,003
Коефіцієнт критичної ліквідності 0,97 1,08 0,90 0,84 + 0,11 - 0,18 - 0,06
Коефіцієнт поточної ліквідності 1,2 1,34 1,13 1,19 + 0,14 - 0,21 + 0,06

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності значно менше за нормативне (0,2 – 0,25), що пояснюється відсутністю на підприємстві поточних фінансових інвестицій та незначною сумою грошових коштів, що зберігаються на рахунках в банках.


Значення наступного показника – коефіцієнта критичної ліквідності, навпаки, перевищує нормативне (0,6 – 0,8), що означає можливість покрити короткострокові борги за рахунок грошових коштів та надходжень від дебіторів. На кінець 2003 року значення коефіцієнта збільшується на 0,11 і становить 1,08. Це пояснюється зростанням дебіторської заборгованості за розрахунками. На кінець 2004 року значення коефіцієнта зменшується на 0,18, але все рівно залишається вище нормативного, що свідчить про ліквідність підприємства. В кінці 2005 року значення коефіцієнта також зменшується (на 0,06), що пов’язано зі зменшенням дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Але підприємство в змозі покрити свої поточні борги за рахунок готівки та надходжень від дебіторів (значення показника становить 0,84, що є більшим за нормативне значення), і це позитивно характеризує платоспроможність досліджуваного підприємства.


Але тут найбільш яскраво проявляється вплив стану розрахунків підприємства, оскільки, якщо наступний аналіз розрахунково-платіжної дисципліни з’ясує, що наявні значні суми простроченої та безнадійної заборгованості, то можливість покрити термінові вимоги за рахунок найбільш ліквідних коштів не є безперечною.


Коефіцієнт поточної ліквідності протягом досліджуваного періоду залишався в межах нормативу (1 – 2), що свідчить про покриття поточних боргів підприємства поточними активами або оборотним капіталом. Та незадовільний стан дебіторської заборгованості може призвести до того, що і цей показник не буде вважатися оптимальним


В цілому можна сказати, що ВАТ „Південний ГЗК” платоспроможне.


Далі проаналізуємо показники ділової активності підприємства за період 2003 – 2005 років в динаміці (табл. 2.3).


Позитивним явищем в роботі підприємства є збільшення оборотності виробничих запасів, також треба відмітити збільшення динаміки оборотності (та зменшення періоду погашення) товарної дебіторської заборгованості, що також є позитивною зміною, адже зменшився період вилучення коштів з обороту.


Період погашення товарної кредиторської заборгованості зменшився на 88 днів у 2004 році та на 29 дні у 2005 році. З однієї сторони це позитивно, адже поліпшилась платіжна дисципліна підприємства. Але з іншого боку зменшився період користування підприємством безкоштовно залученими коштами.


Що стосується терміну оборотності нетоварної дебіторської та кредиторської заборгованості, то спостерігається його збільшення у 2004 році, і він є досить тривалим, що вказує на необхідність поліпшення платіжної дисципліни на підприємстві. Але у 2005 році спостерігається зменшення періоду погашення нетоварної кредиторської та дебіторської заборгованості (на 98 та 121 дні, відповідно), що вказує на певне поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни на підприємстві.


Таблиця 2.3


Аналіз показників ефективності використання оборотних коштів


ВАТ „
Південний ГЗК”
за 2003-200
5
роки
, днів

















































































Показник 2003 рік 2004 рік 2005 рік Відхилення (+;-)
2004 рік 2005 рік
Коефіцієнт загальної оборотності активів 809 857 522 + 48 - 335
Коефіцієнт оборотності поточних активів 391 434 250 + 43 - 184
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів 82 58 61 - 24 + 3
Коефіцієнт оборотності готової продукції 10 12 8 + 2 - 4
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 313 346 188 + 33 - 158
Коефіцієнт оборотності товарної дебіторської заборгованості 87 72 35 - 15 - 37
Коефіцієнт оборотності нетоварної дебіторської заборгованості 226 273 152 + 47 - 121
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 295 318 169 + 23 - 149
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості товарної 185 97 68 - 88 - 29
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості не товарної 161 212 114 + 51 - 98

Період оборотності дебіторської заборгованості на підприємстві є довшим, ніж кредиторської. Це є негативним явищем, яке свідчить про вилучення коштів з товарного обороту.


Треба також відмітити збільшення оборотності активів та поточних активів (на 48 та 43 дні відповідно). У 2005 році оборотність активів, як загальних так і поточних значно покращується, оскільки суттєво збільшується (на 335 та 184 дні відповідно).


Оборотність кредиторської заборгованості в цілому та окремо товарної й за розрахунками підсумком за три роки покращилася, але постійно покращувалася лише оборотність товарної, іншої – у 2004 році погіршувалась. Це пояснюється певним зменшенням обсягів реалізації, але їх зниження було не настільки значним.


Таким чином, керівництву підприємства слід звернути увагу на склад та обсяг активів, а особливо на дебіторську заборгованість, а також і на кредиторську заборгованість, оскільки там спостерігаються різноспрямовані тенденції.


Таблиця 2.4


Аналіз динаміки дебіторської заборгованості ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 – 2005 роках











































































































Показ


ник


Станом на 1 січня року, тис. грн. Відхилення
за 2003р. за 2004р. за 2005р.
2003 2004 2005 2006 тис. грн. темп росту, % тис. грн. темп росту% тис. грн. темп росту, %
Векселі одержані 21669 21669 11042 10443 0 100 -10627 51 -599 95
Дебіторська заборгованість, всього 652982 843243 765415 633422 190261 129 -77828 91 -131993 83
в т. ч.:
за товари, роботи, послуги 249658 178952 165234 102405 -70706 72 -13718 92 -62829 62
за розрахунками з бюджетом 22090 53383 86857 101902 31293 242 33474 163 15045 117
за виданими авансами 344299 574221 504628 417682 229922 167 -69593 88 -86946 83
інша поточна 36935 36687 8696 11433 -248 99 -27991 24 2737 132
Разом заборгованість 674651 864912 776457 643865 190261 128 -88455 90 -132592 83

Динаміка дебіторської заборгованості свідчить, що протягом 2004 року вона зросла за всіма статтями, крім товарної та іншої поточної, в результаті чого загальний розмір її зріс на 28% – з 674651 тис. грн. до 864912 тис. грн. Рівень кінця 2003 року і був найвищим за весь період дослідження 2003 – 2005 років. Наступного року заборгованість дебіторів знизилася на 10% - до 643865 тис. грн., а протягом останнього – 2005 – року вона знизилась ще на 17% до 643865 тис. грн. Рівень кінця 2005 року – найнижчий за всі три роки.


Товарна дебіторська заборгованість впродовж всього періоду дослідження знижувалася (з 249658 тис. грн. на 01.01.2003 року до 102405 тис. грн. на 01.01.2006 року), як і векселі отримані (з 21669 тис. грн., відповідно, до 10443 тис. грн.). Заборгованість за авансами виданими суттєво зросла у 2003 році – на 67% (з 344299 тис. грн. до 574221 тис. грн.), а наступні два роки зменшувалася – до 229922 тис. грн. на 01.01.2006 року, тобто на кінець періоду трьох років вона була нижче за початок 2003 року.


Тобто розрахунково-платіжна дисципліна покупців та постачальників по відношенню до базового підприємства дещо покращилася.


Проблемною виявилася стаття дебіторської заборгованості по розрахункам з бюджетом: протягом всіх трьох років вона постійно зростала, темпи її росту, відповідно, складали 242%, 163%, 117%. Хоча темпи і пригальмувалися, але суму накопичено значну.


Розглянемо як зазначені зміни вплинули на структуру дебіторської заборгованості (табл. 2.5).


В структурі заборгованості дебіторів ВАТ „ПівдГЗК” найбільшу питому вагу займають впродовж всіх трьох років борги по авансам виданим – тобто комбінат передплатив постачальникам кошти, а продукцію отримає з відстрочкою. Їх питома вага зросла з 51% на початок 2003 року до 65% на кінець 2005 року.


Таблиця 2.5


Аналіз структури дебіторської заборгованості ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 – 2005 роках




















































































































Показник Станом на 1 січня року Відхилення питомої ваги, в.п.
2003 2004 2005 2006 за 2003р за 2004р за 2005р
тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, %
Векселі одержані 21669 3 21669 3 11042 1 10443 2 -1 -1 0
Дебіторська заборго-ваність, всього 652982 97 843243 98 765415 99 633422 98 1 1 0
в т. ч.:
за товари, роботи, послуги 249658 37 178952 21 165234 21 102405 16 -16 1 -5
за розрахунками з бюджетом 22090 3 53383 6 86857 11 101902 16 3 5 5
за виданими авансами 344299 51 574221 66 504628 65 417682 65 15 -1 0
інша поточна 36935 6 36687 4 8696 1 11433 2 -1 -3 1
Разом заборгованість 674651 100 864912 100 776457 100 643865 100 - - -

На другому за розмірами місці у 2003-2004 роках буда товарна дебіторська заборгованість (її питома вага складала 37% на початок 2003 року та 21% протягом всього 2004 року), але на кінець 2005 року з нею друге місце розділила заборгованість по розрахункам з бюджетом, їх частки дорівнювали по 16% кожна.


Питома вага векселів отриманих та іншої поточної дебіторської заборгованості незначні – по 2% на кінець 2005 року, протягом трьох років вони зменшували свою частку в складі заборгованості дебіторів.


Далі проаналізуємо кредиторську заборгованість, її динаміку (табл. 2.6):


На підприємстві спостерігаються ідентичні тенденції у динаміці кредиторської та дебіторської заборгованості – і та й інша знизилися за три роки дослідження, що є позитивним для характеристики розрахунків. Загалом заборгованість ВАТ „ПівдГЗК” перед постачальниками, бюджетом, позабюджетними фондами та працівниками зменшилася з 683960 тис. грн. до 398807 тис. грн. з 01.01.2003 року до 01.01.2006 року.


Таблиця 2.6


Аналіз динаміки кредиторської заборгованості ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 – 2005 роках















































































































































Показник Станом на 1 січня року, тис. грн. Відхилення
за 2003р. за 2004р. за 2005р.
2003 2004 2005 2006 тис. грн. темп росту, % тис. грн. темп росту, % тис. грн. темп росту, %
Векселі видані 187407 196701 230392 198150 9294 105 33691 117 -32242 86
Кредиторська заборгованість, всього 496553 278090 262568 200657 -218463 56 -15522 94 -61911 76
в т. ч.:
за товари, роботи, послуги 398008 259350 246687 166226 -138658 65 -12663 95 -80461 67

поточні зобов’язання за розрахунками:


- з одержаних авансів


340 4902 128 112 4562 1442 -4774 3 -16 88
- з бюджетом 3330 4830 4103 18930 1500 145 -727 85 14827 461
- з позабюджетних платежів 153 182 0 0 29 119 -182 0 0 -
- зі страхування 2106 2774 3607 4653 668 132 833 130 1046 129
- з оплати праці 5118 6052 8043 10736 934 118 1991 133 2693 134
- інші поточні зобов'язання 87498 286593 256943 127100 199095 328 -29650 90 -129843 50
Разом заборгованості 683960 474791 492960 398807 -209169 69 18169 104 -94153 81

Якщо безпосередньо кредиторська заборгованість зменшилася з 496553 тис. грн. до 200657 тис. грн. – більше, ніж у 2 рази за три роки, то заборгованість по векселям виданим, навпаки, зросла, хоч і не на багато – з 187407 тис. грн. до 198150 тис. грн. Це свідчить скоріш за все про те, що підприємство все більше своєї заборгованості перед постачальниками оформлює за допомогою векселів.


Звертає на себе суттєве зменшення товарної кредиторської заборгованості майже у 2,5 рази (з 398008 тис. грн. до 166226 тис. грн.), заборгованості з оплати праці, а також зменшення сум за статтею інших поточних зобов’язань (з 286593 тис. грн. на 01.01.2004 року до 199095 тис. грн. на 01.01.2006 року), що позитивно характеризує не тільки тенденції в розрахунках, а й прозорість інформації, розкриваючи її більш точно за статтями основної заборгованості. Але слід сказати, що інша поточна кредиторська заборгованість мала значне зростання у 2003 році – з 87498 тис. грн. до 286593 тис. грн., темп росту склав 328%.


Зросла заборгованість перед бюджетом (з 3330 тис. грн. на 01.01.2003 року до 18930 тис. грн. на 01.01.2006 року, темп росту 461%), але її сума набагато менша у порівнянні із заборгованістю бюджету перед базовим підприємством.


Найбільші темпи росту спостерігалися за статтею поточних зобов’язань по авансам отриманим – 1442% темпу росту, проте суми тут невеликі та значно менші за заборгованість по авансам виданим.


Розглянемо які зміни відбулися в структурі кредиторської заборгованості (табл. 2.7).


Зазначені вище зміни у динаміці кредиторської заборгованості призвели до того, що на підприємстві протягом трьох років домінувала кредиторська заборгованість над векселями виданими, а на 01.01.2006 року їх частки зрівнялися. В складі кредиторської заборгованості найбільша питома вага належить товарній (58% на 01.01.2003 року та 42% на 01.01.2006 року), а на другому місці – інші поточні зобов’язання, частка яких зросла з 13% на 01.01.2003 року до 32% на 01.01.2006 року.


Слід відмітити, що на 01.01.2004 року та на 01.01.2005 року інші поточні зобов’язання мали найбільшу питому вагу в складі всієї кредиторської заборгованості, включаючи векселі видані, – відповідно, 60% та 52%.


Таблиця 2.7


Аналіз структури кредиторської заборгованості ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 – 2005 роках



























































































































































Показник Станом на 1 січня року Відхилення питомої ваги, в.п.
2003 2004 2005 2006 за 2003р за 2004р за 2005р
тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, %
Векселі видані 187407 27 196701 41 230392 47 198150 50 14 5 3
Кредиторська заборгованість, всього 496553 73 278090 59 262568 53 200657 50 -14 -5 -3
в т. ч.:
за товари, роботи, послуги 398008 58 259350 55 246687 50 166226 42 -4 -5 -8

поточні зобов’язання за розрахунками:


- з одержаних авансів


340 0 4902 1 128 0 112 0 1 -1 0
- з бюджетом 3330 1 4830 1 4103 1 18930 5 1 0 4
- з позабюджетних платежів 153 0 182 0 0 0 0 0 0 0 0
- зі страхування 2106 0 2774 1 3607 1 4653 1 0 0 1
- з оплати праці 5118 1 6052 1 8043 2 10736 3 1 0 1
- інші поточні зобов'язання 87498 13 286593 60 256943 52 127100 32 48 -8 -20
Разом заборгованості 683960 100 474791 100 492960 100 398807 100 - - -

Даний факт є вельми незадовільним – підприємство „приховувало” інформацію щодо сутності заборгованості за словами „інша”, але ситуація почала покращуватися у 2005 році.


Про якість заборгованості свідчать показники простроченості заборгованості (табл. 2.8):


Таблиця 2.8


Аналіз якості дебіторської та кредиторської заборгованості


ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 – 2005 роках






















































Показник Станом на 1 січня року Відхилення
2004 2005 2006 за 2004р за 2005р
Дебіторська заборгованість, тис. грн. 864912,0 776454,0 643865,0 -88458,0 -132589,0
в тому числі прострочена, тис. грн. 697973,0 529449,0 280748,0 -168524,0 -248701,0
питома вага простроченої дебіторської заборгованості в її загальній сумі, % 80,7 68,2 43,6 -12,5 -24,6
Кредиторська заборгованість, тис. грн. 761384,0 752903,0 525907,0 -8481,0 -226996,0
в тому числі прострочена, тис. грн. 265213,0 302533,0 161825,0 37320,0 -140708,0
питома вага простроченої кредиторської заборгованості в її загальній сумі, % 34,8 40,2 30,8 5,4 -9,4

За три роки частка простроченої заборгованості, як дебіторської, так і кредиторської, зменшується, що співпадає із загальними тенденціями по Україні.


Так, на початок 2004 року прострочена дебіторська заборгованість ВАТ „ПівдГЗК” складала 80,7% від її загального розміру, а на кінець 2005 року – 43,6%, це також не є нормальним рівнем, але позитивною є динаміка. Кращий стан має кредиторська заборгованість, тут прострочена частка складає 30,8% на кінець 2005 року, а її найбільше значення було на початок цього ж року – 40,2%.


Підприємству вкрай необхідно вживати заходів зі страхування від ризиків неплатежів та вживати різноманітних заходів зі стягнення боргів, а самим не допускати прострочок платежів постачальникам та іншим контрагентам.


Маючи значний рівень простроченої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (18399 тис. грн. із загальної їх суми 43626 тис. грн. або 42,2%), підприємство не створює резерву сумнівних боргів.


Найбільшу проблему в оборотних активах являє собою дебіторська заборгованість, а в її складі – заборгованість бюджету, що може підтвердити аналіз і прогноз за допомогою лінійної екстраполяції тенденцій минулих періодів на наступні – принаймні на один рік в майбутньому можна спрогнозувати на підставі рівнянь тренду можливі, очікувані обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей (рис. 2.1):




Рис. 2.1. Прогноз обсягів дебіторської та кредиторської заборгованостей ВАТ «Південний ГЗК»


З рисунку 2.1. видно, що за умови незмінності умов та тенденцій минулих років у майбутньому слід очікувати подальше зростання дебіторської заборгованості при зменшення кредиторської. Ріст дебіторської заборгованості буде спричинено переважно подальшим зростанням її по розрахункам з бюджетом. При чому рівень апроксимації по прогнозу обсягів дебіторської заборгованості по розрахункам з бюджетом з поміж трьох прогнозованих величин є найбільшим – 0,9884, що говорить про досить невелику можливу похибку прогнозу. Відповідно, по цій статті у базового підприємства виникла одна з найбільш серйозних проблем.


Останнім кроком проаналізуємо джерела фінансування оборотних коштів на підприємстві (табл. 2.9):


Таблиця 2.9


Коефіцієнти покриття оборотних активів джерелами фінансування


ВАТ „Південний ГЗК” за 2003 – 2005 рр.












































































Показники На початок 2003 р. На кінець 2003 р. На кінець 2004 р. На кінець 2005 р. Відхилення (+;-)
2003 р. 2004 р. 2005 р.
Чисті оборотні кошти (ЧОК) 136768 269467 115631 143730 +132699 -153836 +28099
Власні оборотні кошти (ВОК) 78938 147213 - 108835 - 86171 +68275 -256048 +22664
Коефіцієнт маневреності 0,07 0,13 - 0,12 -0,09 +0,06 -0,25 +0,03
Коефіцієнт закріплення ЧОК в запасах товарно-матеріальних цінностей 0,88 1,44 0,66 0,58 +0,56 -0,78 -0,08
Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів чистими оборотними коштами 0,16 0,25 0,12 0,16 +0,09 -0,13 +0,04
Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів 0,93 0,88 1,13 1,1 -0,05 +0,25 -0,03
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень 0,06 0,12 0,22 0,22 +0,06 +0,1 0

Чисті оборотні кошти мають бути позитивною величиною, характеризується розрахунковим показником „робочий або оборотний капітал”. На досліджуваному підприємстві ЧОК присутні протягом 2003-2005 років і мають тенденцію до збільшення, що є дуже позитивним для підприємства, оскільки це означає, що воно стабільно працює і фінансово стійке, оборотні кошти фінансуються не тільки поточними зобов’язаннями. На кінець 2004 року зазначений показник зменшується (на 153836 тис.грн.), але в наступному – 2005 році – знову зростає і становить 143730 тис.грн.


Ще одним важливим показником, який визначає джерела фінансування оборотного капіталу, є показник ВОК або власні оборотні кошти, який характеризує суму оборотних коштів, що була профінансована за рахунок власного капіталу. Протягом 2003 року цей показник був позитивним, і на кінець цього року збільшився на 68275 тис.грн., що позитивно характеризувало фінансову діяльність підприємства. Але протягом двох наступних років значення показника було від’ємним, що вказує на відсутність власних оборотних коштів.


Аналогічна ситуація спостерігається з коефіцієнтом маневреності. Тобто, на кінець 2003 року його значення збільшується з 0,07 до 0,13 (на 0,06) і перевищує нормативне (0,4 - 0,6), що є позитивною зміною у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами, а на кінець 2004 – 2005 років він має від’ємне значення. Це означає, що на кінець періоду на підприємстві зменшується його незалежність і гнучкість, що є негативним явищем.


Коефіцієнт закріплення ЧОК в запасах характеризує ступінь покриття товар-матеріальних запасів постійним капіталом. Так як протягом досліджуваного періоду значення цього коефіцієнта знаходиться в межах нормативу (0,6-0,8), а на кінець 2003 року перевищує його (1,44), то можна зробити висновок, що на ВАТ „Південний ГЗК” товарно-матеріальні запаси майже повністю покриваються довгостроковими джерелами фінансування.


Наступний коефіцієнт – забезпеченості оборотних коштів чистими оборотними коштами зростає на кінець 2004 року та 2005 року (на 0,09 і 0,04, відповідно), а також перевищує нормативне значення протягом всього періоду, що свідчить про задовільний фінансовий стан підприємства і можливість проводити незалежну фінансову політику.


Таким чином, на базовому підприємстві – ВАТ „Південний ГЗК” – спостерігається зростання оборотного капіталу в 2003 році та подальше постійне зниження його розміру протягом 2004 – 2005 років. Також слід зазначити, що при такому стані оборотних коштів відбулося збільшення оборотності виробничих запасів, зменшення періоду користування підприємством безкоштовно залученими коштами через те, що період погашення товарної кредиторської заборгованості зменшився. Суми дебіторської та кредиторської заборгованостей зменшувались, питома вага простроченої частини також зменшувалася, оборотність та рентабельність спочатку погіршувались, а останнього року також покращилися. Такий склад та структура оборотних коштів, що склалася на кінець 2005 року загалом призвела до нормальної ліквідності у середньостроковому та довгостроковому періоді.


Негативними моментами є: рівень абсолютної ліквідності, який знаходиться на рівні майже нульовому і говорить про неліквідність у найбільш короткостроковому періоді; великі суми дебіторської заборгованості по розрахункам з бюджетом та їх збільшення, великі суми дебіторської заборгованості по авансам виданим, відсутність резерву сумнівних боргів при наявності значної частки прострочених платежів, значні суми по векселям виданим в противагу невеликому використанні векселів у розрахунках з дебіторами; недостатність власних джерел фінансування для оборотних коштів.


Далі спробуємо визначити можливості та шляхи подолання незадовільних показників, розробити рекомендації з підвищення якості оборотних коштів, їх стану та ефективності використання за допомогою методів управління оборотним капіталом.


РОЗДІЛ 3


МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ З РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ РОЗМІЩЕННЯ ОБОРТНОГО КАПІТАЛУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ


3.1 Методи управління оборотним капіталом на підприємстві


Наявність у господарському обігу підприємства власних обігових коштів у розмірах, які покривають нормативні потреби в них, а також залучення кредитних та інших позичених ресурсів ще не є гарантією створення умов для нормального господарювання. Підприємство має забезпечити раціональне розміщення цих ресурсів за призначенням.


Про не раціональне використання власних і позичених оборотних коштів свідчать відволікання їх у:


- понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, якщо вони не прокредитовані банком;


- дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги не оплачені в строк покупцями;


- іншу дебіторську заборгованість (за претензіями, за розрахунками з підзвітними особами тощо);


- різні витрати, що перевищують наявні джерела їх фінансування.


Діюча система оподаткування прибутку підприємств спонукає до недопущення накопичення запасів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів як на складах підприємств, так і в залишках незавершеного виробництва і готової продукції: якщо за звітний квартал підприємство допустило приріст цих запасів, на відповідну суму збільшується об’єкт оподаткування – балансовий прибуток (через зменшення суми валових витрат). Тому безконтрольне завезення матеріальних ресурсів ведуть до прямих матеріальних збитків у вигляді збільшення податкових платежів до бюджету.


Значний обсяг фінансових ресурсів, що інвестуються в оборотні активи, різноманіття їх видів і конкретних різновидів, визначальна роль в прискоренні обороту капіталу і забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов, визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням ефективністю використання оборотних активів.


Боротьба за прискорення оборотності оборотних активів повинна проводитись одночасно на всіх трьох стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання.


Крім того з метою управління ефективністю використання оборотних коштів на підприємстві проводиться політика управління поточними фінансовими потребами.


При цьому потрібно вирішувати наступні завдання:


перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну величину;


прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;


Поточні фінансові потреби – це різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю, або, різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також в дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості. З другого боку поточні фінансові потреби – це не покрита ані власними засобами, ані довгостроковими кредитами, ані кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів, або нестача власних оборотних коштів, тобто потреба в короткостроковому кредиті.


Враховуючи гостроту проблеми нестача власних оборонних засобів, приділимо увагу природі поточних фінансових потреб і способам їх регулювання.


Для фінансового стану підприємства сприятливо: отримання відстрочки платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників підприємства (якщо має місце заборгованість по зарплаті), від держави (якщо в короткостроковому періоді є заборгованість по сплаті податків) тощо. Відстрочки платежу дають джерело фінансування, породжуване самим експлуатаційним циклом.


Несприятливим для підприємства є:


заморожування певної частини засобів в запасах (резервних і поточних запасах сировини, запасах готової продукції). Це породжує першочергову потребу підприємства у фінансуванні.


надання відстрочки платежу клієнтам. Такі відстрочки відповідають, проте, комерційним звичаям. Підприємство утримується при цьому від негайного відшкодування витрат — звідси друга найважливіша потреба у фінансуванні [16].


Для підприємства важливим є, щоб комерційний кредит постачальників перекривав клієнтську заборгованість. Тоді у підприємства в кожний даний момент виявляється грошових коштів навіть більше, ніж необхідно для забезпечення безперебійності виробництва (величина поточних фінансових потреб виявляється при цьому негативною). Задача тоді зводиться до розрахунку розумної тривалості відстрочки платежів по поставках сировини (послугам інших організацій) і реалізації готової продукції (послуг). Величина поточних фінансових потреб неоднакова для різних галузей і навіть для підприємств однієї і тієї ж галузі. На поточні фінансові потреби роблять вплив:


• по-перше, тривалість експлуатаційного і збутового циклів: чим швидше сировина перетворюється на готову продукцію, а готова продукція – в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в запасах сировини і готової продукції;


• по-друге, темпи зростання виробництва: оскільки поточні фінансові потреби витікають безпосередньо з величини обороту, остільки і величина їх зраджується паралельно динаміка обороту; більший обсяг випуску вимагає і великих засобів на сировину, матеріали, енергоносії і інше. Крім того, в умовах інфляції підприємства вважають за краще створювати солідні запаси сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового зльоту цін;


• по-третє, сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також постачання сировиною і матеріалами. Неспівпадання термінів надходжень і платежів може довести підприємство до відсутності засобів для здійснення розрахунків у виконання своїх зобов'язань – так званої технічної неплатоспроможності (розриву ліквідності);


• по-четверте, стан кон'юнктури: при “розігрітому” і висококонкурентному ринку недоцільним та небезпечним для продавця є залишитися без товару для найшвидшої поставки покупцю. Щоб випередити конкурентів, потрібно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Загальновідомо також, що нарощування обороту приводить звичайно до розбухання дебіторської заборгованості підприємства, оскільки конкуренція вимушує продавця привертати покупців все більш вигідними умовами комерційного кредиту;


по-п'яте, величина і норма доданої вартості: чим менше норма доданої вартості, тим більшою мірою комерційний кредит постачальників здатний компенсувати клієнтську заборгованість. Проблема полягає в том, що при високій нормі доданої вартості і, здавалося б, невеликого ступеня залежності підприємства від закупівель сировини, фірмі доводиться просити своїх постачальників про більш тривалі відстрочки платежів [15].


Чим більше норма доданої вартості, тим більше поточні фінансові потреби. Більш того, у підприємств з підвищеною нормою доданої вартості зазначені потреби зростають швидше, виручки від реалізації.


Проте немає сенсу без крайньої необхідності штучно знижувати норму доданої вартості: це може перекреслити всі зусилля по підйому рівня рентабельності; по-друге, щоб “обернутися” по термінах виплат і надходжень, підприємство може вдатися до банківського кредиту (зокрема, у формі овердрафту), або до обліку векселів, або до нової, прогресивної форми фінансування поточних потреб – факторингу.


Головною задачею управління ефективністю оборотних коштів є скорочення періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості і збільшення середнього терміну оплати кредиторської заборгованості (в межах ділової етики), з метою зниження поточних фінансових потреб, аж до перетворення їх в негативну величину. Тут ми розглядаємо в основному ті можливості маневру по скороченню поточних фінансових потреб підприємства і термінів оборотності оборотних коштів, які знаходяться на межі фінансів і збуту:


• принцип дорогої закупівлі і дешевого продажу товару, повністю відповідний формулі Дюпона;


• знижки покупцям за скорочення термінів розрахунку (спонтанне фінансування);


• облік векселів і факторинг.


Використання моделі Дюпона передбачає перетворення чистої рентабельності до наступного вигляду:


, (3.1)


де КМ – комерційна маржа;


КТ – коефіцієнт трансформації.


Перший фактор – другий дріб – у формулі показує, який чистий прибуток дає кожна гривна обороту (звичайно виражають у відсотках). По суті, це чиста економічна рентабельність обороту, або чиста рентабельність продажів, чиста рентабельність реалізованої продукції. У підприємств з високим рівнем прибутку КМ перевищує 20 і навіть 30%, у інших ледве досягає 3% – 5% [16].


Другий фактор – другий дріб – показує, скільки гривень виручки знімаються з кожної гривни активів, тобто в яку виручку трансформується кожна гривна активів. Другий фактор у даній моделі можна також сприймати як оборотність активів. В такому трактуванні він показує, скільки разів за даний період обертається кожна гривна активів.


Регулювання економічної рентабельності зводиться до дії на обидві її складові, обидва фактори. При низькій прибутковості продажу необхідно прагнути прискорення обороту капіталу і його елементів і, навпаки, визначена тими або іншими причинами низька ділова активність підприємства може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво продукції або зростанням цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності продажу [23].


На перший фактор впливають такі чинники, як цінова політика, обсяг і структура витрат тощо. Другий фактор складається під впливом галузевих умов діяльності, а також економічної стратегії самого підприємства. Урівноважити високі темпи обох факторів складно, оскільки виручка присутня в чисельнику одного співмножника і в знаменнику іншого. Тому при нарощуванні обороту вдається збільшити економічну рентабельність тільки тоді, коли під збільшений дохід підставляють “нероздуті” активи, і чистий прибуток починає рости швидше за виручку [22].


В аналізі чинників зміни рентабельності головне – вирішити питання, який з показників змінюється сильніше і швидше, надаючи тим самим більш сильну дію на загальний рівень економічної рентабельності активів. Наочно така ситуація представлена на рисунку 3.1.




Рис. 3.1. Економічна рентабельність як добуток комерційної маржі та коефіцієнта трансформації


Ідеальна позиція тяжіє до зони III, але на практиці з'єднати високу КМ з високим КТ буває, як правило, дуже важко, оскільки при нарощуванні виручки КТ збільшується, а КМ знижується якщо тільки, як було відзначено вище, чистий прибуток не зростає швидше за чистий дохід від реалізації.


У більшості підприємств показники розташовуються між зонами І і II. При цьому будь-яке зниження до зони IV небезпечно, оскільки загрожує падінням економічної рентабельності.


Для підприємства завжди важливо вибрати галузь, сферу діяльності. Дійсно, відмінності у фондомісткості і цінові чинники можуть зробити вирішальний вплив на рівень економічної рентабельності. Але, незалежно від галузевої приналежності, підприємства мають в свій розпорядженні все-таки певну свободу маневру, щоб посилить КМ (впливаючи на собівартість, знижуючи витрати по реалізації продукції, упорядкувавши адміністративно-управлінські витрати) і поліпшити КТ. Останнє, втім, вимагає більш тонких інструментів. Тобто треба “поглинати” машини, запаси, товарну заборгованість, щоб не відволікати надмірні кошти. Кожна зайва гривня активу може стати гальмом для розвитку підприємства [16].


чим більше коштів задіяно для досягнення заданої величини виручки, тим більше зусиль затрачуватимуть на їх конверсію у разі переорієнтації діяльності підприємства;


якщо підприємство звертається до нових видів і сфер діяльності, керуючись лише максимізацією КМ і недооцінюючи КТ, наслідки загрожують бути плачевними.


Спонтанне фінансування передбачає надання знижок покупцям за скорочення строків розрахунків. Спонтанне фінансування уявляє собою відносно дешевий спосіб отримання коштів; таке кредитування не вимагає від клієнту забезпечення та приваблює достатньо довгими строками пільгового періоду.


Суторміна В.М., в свою чергу, виділяє такі основні умови, які впливають на окремі статті працюючого капіталу [29].


Таким чином, враховуючи велике народногосподарське значення прискорення оборотності оборотних активів, кожне підприємство при плануванні потреби в них на наступний (черговий) рік, повинно передбачити прискорення їх оборотності. Основними шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів. Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу. У сфері обертання прискорити обіг оборотних активів можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості тощо.


Таблиця 3.1


Економічні умови, що впливають на ефективність


оборотних коштів

















Стаття Вплив
Дебітори

Обсяг продажу


Термін продажу в кредит


Ефективність кредитного контролю та інкасації


Товарно-матеріальні запаси

Час, необхідний для підготування до випуску продукції


Мінливість у попиті на продукцію підприємства


Виробничий цикл


Кількість виробничих потоків


Обсяг планового реального випуску і продажу


Кредитори

Обсяг купівлі


Тривалість кредиту


Короткострокове фінансування

Усі перелічені вище


Інші умови платежів ( надходження коштів, доступність кредиту, процентні ставки)



3.2 Рекомендації з підвищення ефективності використання оборотних коштів ВАТ «Південний ГЗК»


Спочатку визначимо заходи, які мають позитивно вплинути на стан та ефективність використання оборотних коштів підприємства, потім складемо прогнозні баланс та звіт про фінансові результати, за допомогою цифрового матеріалу яких можна буде оцінити ефект пропозицій та рівень покращення фінансового стану.


Великою проблемою для ВАТ «Південний ГЗК» є від’ємне значення власних оборотних коштів, тобто на суму 91938 тис. грн. необоротні активи фінансуються залученими коштами.


Найбільші проблеми спостерігаються в оборотних коштах: у підприємства велика дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом та за виданими авансами, зростає нагромадження готової продукції, збільшується інша поточна дебіторська заборгованість.


На подолання саме цих проблем необхідно спрямувати зусилля з оптимізації структури майна підприємства, що у підсумку має привести до підвищення фінансового стану комбінату.


Як відомо, нарощування сум готової продукції, що зберігається на підприємстві, призводить не тільки до погіршення фінансового стану підприємства, його ліквідності, а й до зростання витрат на зберігання (додаткові складські площі, заробітна плата персоналу тощо), тому зростання суми готової продукції на базовому підприємстві є неефективним і потребує заходів з оптимізації.


Так, за три роки обсяги готової продукції на балансі зросли з 8496 тис. грн. до 41871 тис. грн. Довести рівень наступного року до показників 2003 року важко, але повернутися до рівня початку 2005 року досить можливо, необхідно проаналізувати роботу з покупцями, розробити схему видобутку та відвантаження, графік транспортних перевезень та умови Incoterms. В разі провадження заходів можна передбачити повернення до визначеного рівня у 17764 тис. грн. Від реалізації даної продукції кошти надійдуть на розрахункові рахунки комбінату та можуть бути використані на фінансування потреб, погашення заборгованості підприємства тощо. Наприклад, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець 2005 року складає 166226 тис. грн. плюс векселі видані в сумі 198150 тис. грн. проти дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги в 102405 тис. грн. та векселі отримані в сумі 10443 тис. грн. Отже співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю є незадовільним і кошти від реалізації готової продукції пропонуємо направити на погашення кредиторської заборгованості. Сума погашення складе: 41871 – 17764 = 24107 тис. грн.


Важливо звернути увагу на значне зростання іншої поточної заборгованості: на початок 2005 року її сума складала 8696 тис. грн., а на кінець року – 11433 тис. грн.


Застосовуючи програму стягнення дебіторської заборгованості за всіма правилами необхідно повернутися до рівня початку 2005 року, тобто стягнути 2737 тис. грн. і кошти також спрямувати на зменшення кредиторської заборгованості.


ВИСНОВКИ


Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у засоби виробництва для здійснення розширеного їхнього відтворення.


За умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого – як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.


У західній літературі під оборотним капіталом розуміють категорію “працюючий капітал”, у вітчизняній – ототожнюють з оборотними фондами та оборотними коштами.


Оборотні кошти – це кошти, що являють собою авансовану в грошовій формі вартість для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечує неперервність процесу виробництва та своєчасність здійснення розрахунків.


Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну.


Кругообіг оборотного капіталу здійснюється протягом одного виробничого циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується, виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує неперервність виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.


Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди. Обороні кошти також класифікуються за джерелами формування; методами планування та за участю у кругообігу коштів. Важливою є класифікація оборотних коштів за їх видами, згідно якої вони поділяються на запаси, дебіторську заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти. Нормативною базою регулювання оборотних коштів є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, в яких визначаються сутність та методологічні засади формування інформації про відповідні види оборотних активів.


Базовим підприємством для проведення практичних досліджень виступило Відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, яке займається відкритим видобутком руд чорних металів. Загалом фінансовий стан досліджуваного підприємства є задовільнім, за останні три роки воно підвищило рентабельність, ділову активність, платоспроможність задовільна.


Стан оборотних коштів оцінюють в абсолютному їх вираженні, визначають динаміку та структуру їх, зміни, тенденції, структурні зрушення тощо.


Другим важливим моментом при аналізі оборотного капіталу є визначення ефективності його функціонування, для чого використовують показники оборотності. Оборотність оборотних активів оцінюють за такими показниками: швидкість обороту, коефіцієнт закріплення, період обороту оборотних засобів та їх складових. Для ефективності використання матеріальних ресурсів використовують також такі показники: матеріаломісткість і матеріаловіддача продукції, питома вага матеріальних витрату собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів та їх окремих видів.


Третя складова аналізу оборотного капіталу – це визначення джерел фінансування оборотних котів.


У ВАТ «Південний ГЗК» оборотні кошти зросли протягом 2003 року. А впродовж наступних двох років зменшувались. Найбільшу частку в оборотних активах підприємства займає дебіторська заборгованість за виданими авансами


Позитивним явищем в роботі підприємства є збільшення оборотності виробничих запасів, також треба відмітити збільшення динаміки оборотності (та зменшення періоду погашення) товарної дебіторської заборгованості, що також є позитивною зміною, адже зменшився період вилучення коштів з обороту.


Найбільшу проблему в оборотних активах являє собою дебіторська заборгованість, а в її складі – заборгованість бюджету, що може підтвердити аналіз і прогноз за допомогою лінійної екстраполяції тенденцій минулих періодів на наступні – принаймні на один рік в майбутньому можна спрогнозувати на підставі рівнянь тренду можливі, очікувані обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей


За три роки частка простроченої заборгованості, як дебіторської, так і кредиторської, зменшується, що співпадає із загальними тенденціями по Україні. Маючи значний рівень простроченої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (18399 тис. грн. із загальної їх суми 43626 тис. грн. або 42,2%), підприємство не створює резерву сумнівних боргів.


За умови незмінності умов та тенденцій минулих років у майбутньому слід очікувати подальше зростання дебіторської заборгованості при зменшенні кредиторської, що підтвердили методи прогнозування, застосовані для цієї складової оборотного капіталу. Ріст дебіторської заборгованості буде спричинено переважно подальшим зростанням її по розрахункам з бюджетом.


Негативними моментами для Південного ГЗК виявились також: рівень абсолютної ліквідності, який знаходиться на рівні майже нульовому і говорить про неліквідність у найбільш короткостроковому періоді; великі суми дебіторської заборгованості по розрахункам з бюджетом та їх збільшення, великі суми дебіторської заборгованості по авансам виданим, відсутність резерву сумнівних боргів при наявності значної частки прострочених платежів, значні суми по векселям виданим в противагу невеликому використанні векселів у розрахунках з дебіторами; недостатність власних джерел фінансування для оборотних коштів.


Кожне підприємство при плануванні потреби в них на наступний рік, повинно передбачити прискорення їх оборотності. Основними шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів. Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу. У сфері обертання прискорити обіг оборотних активів можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості тощо.


На подолання проблем необхідно спрямувати зусилля з оптимізації структури майна підприємства, що у підсумку має привести до підвищення фінансового стану комбінату, ефективності використання оборотних коштів.


Першим кроком при наданні практичних рекомендацій було запропоновано впровадити використання резерву сумнівних боргів по товарній дебіторській заборгованості, його сума (16556 тис. грн.) була визначена на підставі звітності підприємства про прострочені суми товарної дебіторської заборгованості, але зменшені на суми, термін позовної давності яких минув.


Оцінивши запропоновані рекомендації з урахуванням ризику, було зроблено висновок, що підприємству доцільно одночасно впроваджувати всі надані рекомендації для нівелювання ризику по кожному окремому заходу, тобто тут буде діяти диверсифікація ризику.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV


2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР


3. Про платіжні системи і переведення коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ


4. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ


5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р.


6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. “Баланс”, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р.


7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати": затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №397/3690


8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.07.1999р. №237


9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20


10. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості відбувається в безспірному порядку на підставі виконавчих надписів нотаріусів: Постанова Кабінету міністрів України від 29.06.1999р. №1172


11. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ – М.: ДИС, 1999–148 с.


12. Балабанов И.Т. Риск - менеджмент. - М.:Финансы и статистика, 1996.- 188с.


13. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства, - К.: Либідь, 1998. – 384с.


14. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы – М.: Инфра-М, 1999 – 298 с.


15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника – Центр, 1999. – 592с.


16. Бланк И.А. Управление активами. – К.: “Ника-Центр”, 2000.- 720 с.


17. Бреслав Е. Риски финансирования в теории и на практике // Консультант. – 2005. – № 19.– с. 11


18. Брікхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: Молодья, 1997. – 1000с.


19. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, — 1996. — 584с.


20. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.- Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.


21. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.:МАУП, 2001. – 152с.


22. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: ФиС, 2000.- 512 с.


23. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.посіб.-К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.- 378с.


24. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 365с.


25. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. з англ. В.Ф.Овсієнка та В.Я.Мусієнка; - К.: Основи, 1993. - 383с.


26. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 388с.


27. Партин Г.О., Завгородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Львів: ДБІ НБУ, 2003. – 265с.


28. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. – К.: Издательский дом «Максимум», 2001. – 600с.


29. Семенченко Ж.О. Сумнівна та безнадійна заборгованості. – 2-ге вид., доп. – Х.: Фактор, 2000. – 84с.


30. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. Видання 2-ге, доповн. і переробл. – Луцьк: Ред.-вид. відд. „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 456с.


31. Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом/ Под Ред. Е.С. Стояновой. – (Серия «Финансовый менеджмент для практиков») – М.: Изд-во «Перспектива», 1998. – 128с.


32. Стоянова Е.С., Штерн М.Г. Финансовый менеджмент для практиков: Краткий профессиональный курс. – М.: Изд-во «Перспектива», 1998. – 239с.


33. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554с.


34. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. -412с.


35. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К. Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360с.


36. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536с.


37. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. М.:ИНФРА-М, 1996.-176с.


38. www.aup.ru/finance


39. www.ukrstat.gov.ua

Сохранить в соц. сетях:
Обсуждение:
comments powered by Disqus

Название реферата: Управління оборотним капіталом підприємства на прикладі ВАТ Південний ГЗК

Слов:16026
Символов:151532
Размер:295.96 Кб.