Реферат
Внутрішні чинники економічного розвитку України
ПЛАН:
1. Особливості сучасного етапу економічного розвитку України.
2. Успадковані макроекономічні проблеми.
3. Основними чинниками економічного зростання
4. Вплив політичних процесів на економічну політику.
5. Економічна динаміка у січні-травні 2005 року
6. Переламний етап для економічного розвитку.
7. Сповільнення темпів промислового зростання.
8. Інноваційна модель розвитку економіки України.
9. Сучасні внутрішні чинники економічного розвитку.
10. Проблеми інноваційного підприємництва в Україні.
11. Завдання державної стратегії сприяння розвитку економіки.
Внутрішні чинники підвищення інноваційног
Особливості сучасного етапу економічного розвитку України
Успадковані макроекономічні проблеми.
2004 рік позначився активною макроекономічною динамікою: темп приросту ВВП склав 12,1 %, промислового виробництва - 15,8 %. Це дозволило забезпечити суттєвий приріст доходів населення, які збільшилися за рік на 25 % (в номінальному вимірі), в тому числі заробітна плата – на 27,7 %.
Основними чинниками економічного зростання (з 2004 року) в Україні стали
:
· зміцнення експортної моделі розвитку: експорт товарів і послуг з України зріс за рік на 37,2 %, а його частка – до 61 % ВВП. Значне випередження темпами зростання експорту темпів зростання ВВП та промислового виробництва засвідчило суттєве посилення цього чинника економічної динаміки;
· активна позитивна динаміка інвестиційних процесів: загальний обсяг інвестицій збільшився на 28,0 %, що стало можливим як завдяки зростанню прибутковості підприємств (офіційний чистий фінансовий результат підприємств України був у 2,1 разу вищим, ніж торік) та довгострокового кредитування (частка довгострокових кредитів зросла на кінець 2004 року до 46,8 %, кредитів в інвестиційну діяльність – до 8,3 %), так і завдяки активізації іноземного інвестування (приплив прямих іноземних інвестицій був на 31 % більше, ніж в 2003 році);
· помітне відновлення значимості чинника зростання споживчого попиту населення: темп приросту реальних наявних доходів склав 16,8 %, що у 2,9 разу більше, ніж в 2003 році, а витрати населення зросли на 24,1 %.
Водночас панування переважно експортних чинників обумовило посилення низки суперечностей, які свідчать про нестійкість економічного розвитку, створюють суттєві загрози для конкурентоспроможності національної економіки та макроекономічної стабільності: зберігається панування цінових чинників конкурентоспроможності щодо основних товарних позицій українського експорту: фізичні обсяги головної експортної продукції – чорних металів зросли протягом 2004 року лише на 10,2 %, причому найбільш зросли фізичні поставки сировинних матеріалів – чавуну, феросплавів, брухту, а вартісні обсяги зросли на 60 %.
Експорт алюмінію та виробів з нього зріс у 1,5 разу при фактично незмінних фізичних обсягах. Випереджаюче зростання цін мало місце при експорті продукції хімічної промисловості, особливо органічних хімічних сполук та мінеральних добрив, фізичні обсяги останніх навіть скоротилися.
Відтак в той час як в експортних галузях прискорено формувалися додаткові фінансові ресурси, пріоритетність цінових чинників конкуренції не заохочувала до їхнього інвестування у якісне переозброєння виробництв та інноваційні процеси у галузях; існує загроза надмірного насичення фінансовими ресурсами експортних галузей, які не спроможні забезпечити достатньо високих темпів розвитку та мають обмежені перспективи розширення, зважаючи на прогнози розвитку світових ринків (насамперед, виробництв низько-технологічної продукції), через відсутність належних інструментів міжгалузевого перерозподілу доходів. Це загрожує уповільненням темпів і зниженням якості економічного зростання, виникненням інфляційного надлишку грошей в економіці, або їхнім відпливом по рахунках руху капіталу. Процеси неврегульованої експансії капіталів, нагромаджених в експортних галузях, стали одним з детонаторів суспільно-політичної кризи в Україні наприкінці 2004 року;
· експортна модель значно підвищує обтяжливість адміністрування ПДВ: у 2004 році 41,6 % нарахованого ПДВ було сплачено у вигляді відшкодування експортерам. Згідно висновків МВС України, сфера відшкодування цього податку стала містким полем для розвитку корупції та зловживань;
· встановлюється жорсткий зв’язок монетарної політики з операціями НБУ на валютному ринку: прагнучи утримати гривню від подорожчання внаслідок значного позитивного торговельного сальдо, Нацбанк вимушений здійснювати гривневі інтервенції і одночасно проводити стерилізацію приросту грошової маси, накладаючи досить жорсткі обмеження у банківській сфері, що додатково обмежує процеси міжгалузевого переливу капіталів;
· створюється високий рівень залежності внутрішньої економічної динаміки, включаючи основні макроекономічні пропорції, від зовнішніх, непідконтрольних національному урядові чинників.
Відбитком на економічній політиці впливу політичних процесів, пов’язаних з підготовкою до президентських виборів 2004 року, стало внесення певних корективів до експортної моделі економічного зростання. Ця корекція полягала насамперед у значному посиленні фіскального тиску на економіку з метою отримання додаткових коштів для фінансування соціальних видатків бюджету та пенсій. Зокрема, у 2004 році обтяжливість ПДВ зросла до 4,9 % ВВП проти 4,7 % у 2003 році, реальна ефективна ставка податку на прибуток підприємств склала 26,4 % за номінальної ставки 25 % (у 2003 році реальна ефективна ставка цього податку становила 35,3 % за номінальної ставки 30 %).
При цьому зростання бюджетних видатків відбувалось на тлі збереження територіальної та галузевої нерівності у податковому навантаженні на бізнес, високого рівня корупції через недосконалість механізмів податкового адміністрування, що обумовило недостатню ефективність їхнього використання та значну кількість прямих зловживань у цій сфері.
Зважаючи на те, що понад 63 % видатків зведеного бюджету було сконцентровано у другому півріччі, причому 46,5 % - у вересні-грудні 2004 року, в економіці України відбулося нагромадження макроекономічних диспропорцій, пов’язаних з посиленням тиску на ринок з боку споживчого попиту, що насамперед відбилося зростанням споживчих цін. Між тим, в період найактивніших бюджетних видатків завдяки стерилізаційній політиці НБУ грошова пропозиція в Україні скорочувалася (загалом за жовтень-листопад грошова маса М3 зменшилася на 9,6 %, або 5 млрд. гривень), що стало однією з причин сповільнення темпів економічного зростання з вересня 2004 року. Відтак фіскалізація економічної політики та наступні ринкові диспропорції стали вагомими економічними передумовами кризових явищ у політичній сфері наприкінці 2004 року.
Політична криза листопада-грудня 2004 року наклала помітний відбиток на макроекономічну динаміку не лише кінця 2004 року, але й першого кварталу 2005 року. Якщо безпосередній вплив кризи на валове виробництво виявився не дуже помітним, в грошово-кредитній сфері кризові явища позначилися значним загостренням диспропорцій. Відбулася втрата комерційними банками частини депозитів населення та суб’єктів господарювання, що, разом з підвищенням ризикованості економічної діяльності, призвело до різкого згортання кредитування.
Загроза кризи ліквідності низки комерційних банків обумовила необхідність використання спеціальних обмежувальних заходів Національного банку, які дозволили запобігти масштабній кризі, проте, логічно продовживши політику попередніх місяців, призвели до втрати позитивного впливу динаміки монетарної сфери на економічне зростання. Станом на кінець року депозити юридичних осіб зменшилися порівняно з 1 жовтня на 1,3 млрд. грн., фізичних – на 3,2 млрд. грн., у тому числі в національній валюті – на 3,1 і 5,1 млрд. грн. відповідно. Обсяги кредитування в національній валюті скоротилися на 0,5 млрд. грн. (перед цим за 9 місяців року вони зросли на 12,1 млрд. грн.). Незважаючи на те, що за останній квартал НБУ спрямував на рефінансування комбанків 19,3 млрд. грн., або 94 % усього річного обсягу, мобілізувавши лише 1,7 млрд. грн., рівень монетизації економіки за цей період знизився. Протягом першого кварталу 2005 року. НБУ змушений був здійснювати заходи щодо стерилізації коштів, наданих в процесі антикризового рефінансування.
Економічна динаміка у січні-травні 2005 року
Накопичені суперечності експортної моделі розвитку, наслідки “агресивної” фіскальної політики та диспропорції грошово-кредитної сфери, викликані політичною кризою, обумовили надзвичайну складність формування економічної політики новопризначеного уряду, яка залишається, на жаль, вельми суперечливою. Як засвідчують статистичні показники перших п’яти місяців 2005 року, в Україні спостерігається низка тривожних тенденцій, які потребують радикального посилення уваги до виваженості та узгодженості заходів економічної політики.
Зокрема, темп зростання ВВП за січень-травень склав 4,7 %, промислового виробництва – 6,2 %, що значно нижче торішніх показників. Востаннє настільки низькі показники зростання спостерігалися восени 2002 року. Непокоять незадовільні показники в секторах, які є індикаторами економічної активності: за підсумками 5 місяців у будівництві спостерігався спад виробництва на 6,7 %, приріст в оптовій і роздрібній торгівлі склав лише 0,1 %, причому оборот роздрібної торгівлі був за цей період на 18,8 % більшим за аналогічний період минулого року, а фізичний обсяг оптового товарообороту зменшився на 4,1 %. У структурі промислової динаміки з травня спостерігається спад виробництва в металургії (-0,3 % у порівнянні з 5 місяцями 2005 року), нафтопереробці (спад 4,5 %). У квітні призупинилося прискорене зростання в машинобудуванні (11,2 % за 5 місяців року).
Темпи зростання експорту сповільнилися за січень-квітень до 9,9 %, хоча його частка у ВВП залишилась високою – на рівні 54 %. Послаблення ролі експорту як чинника економічного зростання супроводжувалося погіршенням його структури. Зокрема, експорт недорогоцінних металів та виробів з них зріс за згаданий період на 31,3 %, а його частка – з 36,7 до 44 % сумарного товарного експорту. Натомість на 18,6 % зменшився експорт механічного та електричного обладнання, машин та механізмів, електрообладнання та їхніх частин.
Слід наголосити на тому, що квітень 2005 року може значною мірою розглядатися як переламний етап для економічного розвитку:
· до цього часу практично вичерпалася інерція зростання, отримана торік;
· з іншого боку, вичерпався негативний ефект політичної кризи кінця 2004 року;
· починає даватися взнаки первинний ефект різкої ревальвації гривні;
· з 1 квітня вступає в дію низка нововведень в тарифній і податковій сферах;
· даються взнаки впливи адміністративних обмежень у ціновій сфері.
Між тим, квітень-травень 2005 року характеризувалися суттєвим погіршенням низки ключових макроекономічних показників. Так, за цей період:
Приріст ВВП в травні порівняно з травнем 2004 року склав лише 3,6 %.
Промислове виробництво в квітні зн
Відтак сумарний спад за два місяці склав 7,9 %. Найтривожнішим є спад в машинобудуванні (на 7,1 % у квітні та 6,9 % у травні), яке було лідером економічного зростання не лише в 2004, але й у першому кварталі 2005 року. Цей спад безпосередньо пов’язується нами з різким скороченням експорту машинобудівної продукції: у квітні в порівнянні з березнем продукції галузі експортовано на 4,6 % менше, а транспортних засобів – на 12 % менше. У травні скорочення обсягів виробництва було відзначене у переважній більшості галузей промисловості.
Нульове зростання зафіксоване навіть у харчовій промисловості. Утім, слід зважати на те, що порівняння з квітнем є не зовсім коректним через значну кількість вихідних днів, які припадають на травень.
Те, що промисловий спад не є наслідком зависокої минулорічної бази порівняння, доводить співставлення динаміки 2004 та 2005 років (рис. 1). Як видно з наведеної діаграми, у квітні-травні 2004 р. вже позначився вихід на “плато”, з якого почалося сповільнення темпів промислового зростання. Це робить спад нинішнього року ще більш відчутним.
| 2004 |
2005 |
Рис. 1. Співставлення темпів зростання промислового виробництва у 2004 та 2005 рр. (% до аналогічного періоду попереднього року, в дужках подано частку галузі в реалізованій продукції промисловості)
Різкі негативні зміни відбулися в сфері зовнішньої торгівлі. У той час як обсяг імпорту товарів у квітні приблизно дорівнював березневому, експорт скоротився на 570 млн. доларів США або на 18,2 %, у результаті чого за квітень сальдо торгівлі товарами стало негативним – 340 млн. доларів США, що знизило сумарне сальдо зовнішньої торгівлі до 760 млн. доларів США. Скорочення відбулося по більшості товарних груп, насамперед – хімічної промисловості, експорту мінеральних продуктів, транспортному машинобудуванню, продукції рослинництва і готової харчової продукції.
Зменшення ролі експорту як чинника економічного зростання потребує переорієнтації на внутрішні чинники розвитку – зростання обсягів споживчого та інвестиційного попиту, а також створення відповідних умов реакції на це зростання з боку пропозиції. Як буде показано далі, становлення цих чинників відбувається в Україні досить повільно.
Хотілося б звернути увагу на деякі узальнюючі моменти, які стосуються складових структури та моделі інноваційної економіки.
В чому все ж-таки полягає об'єктивна необхідність саме інноваційної моделі розвитку економіки України на сучасному етапі? Зовнішні чинники відомі. Це, в першу чергу, глобалізаційні процеси, які сьогодні відбуваються в світі. Україна є складовою світової економіки, постіндустріальна епоха диктує свої вимоги. Це інтеграційні процеси, в яких бере активну участь Україна: євроінтеграційні процеси, Єдиний економічний простір, членство у Світовій організації торгівлі тощо. Це й відкритість економіки України як складової світової економіки та посилення конкурентного тиску на зовнішніх ринках.
Які внутрішні чинники існують сьогодні
?
· По-перше, це забезпечення економічної безпеки держави як складової національної безпеки. Воно відбувається шляхом зміцнення конкурентоспроможності нашої національної економіки і всіх складових.
· Наступне - забезпечення випереджаючого соціально-економічного розвитку. Маються на увазі високі темпи економічного зростання. 6-7 % зростання на рік нам потрібні для того, щоби ми до 2015 року нарешті досягли рівня, який ми мали у 1990 році.
· І останній внутрішній чинник - це формування і реалізація інтелектуального капіталу, в Україні, який сьогодні є, проте потребує подальшого вдосконалення й ефективного використання.
В чому сутність інноваційної моделі розвитку України? Не претендую на якісь абсолютні визначення, але, разом з тим, даю таке авторське визначення - це система пріоритетів, стратегій, механізмів та інструментів, які безпосередньо спрямовані на формування інноваційного типу розширеного відтворення економіки країни. Тут чомусь усі ставлять крапку.
А щодо регіонів та суб'єктів господарювання? Ми повинні починати процес від зворотного, створювати умови для інноваційної моделі розвитку кожного суб'єкта, кожного регіону, і країни, або економіки в цілому. Це перший момент.
Другий момент. Потрібно звернути увагу на два аспекти. Інноваційну економіку, по-перше, слід розглядати як самостійний сектор економіки, а, по-друге, що не менш важливо, як передумову підвищення конкурентоспроможності України, її регіонів і суб'єктів господарювання.
Структура інноваційної моделі може складатися з наступних п'яти складових елементів: системи генерування інновацій - ми сьогодні для цього повинні створити умови; системи формування інтелектуального капіталу; системи комерціалізації інновацій - в нас чимало є інновацій, але немає умов для їхньої комерціалізації і реалізації; системи використання або безпосереднього впровадження інновацій, не лише вітчизняних, а в першу чергу - вітчизняних; і, оскільки ми сьогодні говоримо про державну політику інноваційного розвитку, повинна бути п'ята складова інноваційної моделі - система регулювання інноваційного розвитку економіки.
Одним із важливих аспектів є створення умов для інноваційної моделі розвитку суб'єктів підприємницької діяльності. Які сьогодні існують проблеми у інноваційного підприємництва в Україні?
По-перше, це ускладнений доступ до традиційних джерел економічних ресурсів, куди включаються не лише фінансово-кредитні, а й організаційно-технічні, інформаційні, кадрові тощо.
По-друге, це високий рівень ризику та нестабільності підприємницької діяльності, зокрема, інноваційної підприєм-ницької діяльності.
По-третє, це відсутність інституційних інструментів вирішення проблем ресурсного забезпечення інноваційного підприємництва.
Учетверте, це відсутність сформованого прошарку інноваційно-орієнтованих суб'єктів малого і середнього підприємництва. Ми багато говоримо про середній клас, але мало створюємо умов для його створення.
І п'ята проблема, це несформованість та бездіяльність мережі об'єктів інфраструктури забезпечення реалізації інноваційних проектів. Чи це є гарна динаміка?! Скільки у нас сьогодні бізнес-інкубаторів, кількість яких збільшилася в 2,5 разу? В 2004 році ми мали 73 бізнес-інкубатори, бізнес-центрів - 300, регіональних фондів підтримки - 149, і навіть 17 технопарків. Але скільки з них діють? В кращому випадку, половина. З організаційної точки зору, з точки зору реєстрування, вони рахуються, а діють, по справжньому, лише одиниці. Чому? Основна причина - не створені відповідні умови.
Які сьогодні можуть бути головні завдання державної стратегії сприяння розвиткові інноваційного підприємництва? Це упорядкування і вдосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує безпосередню діяльність інноваційного підприємництва.
Це удосконалення податкової політики стосовно інноваційної діяльності підприємницьких структур. Це формування різних механізмів фінансового забезпечення інноваційної діяльності. Це стимулювання масового створення об'єктів нефінансової структури інноваційної діяльності. Сприяння і вирішення проблеми кадрового забезпечення, стосовно безпосередньо інноваційної діяльності. Не можна сьогодні обійтись і без механізму запуску саморозвитку інноваційного підприємництва.
Тому сьогодні без створення самоорганізаційних інститутів, об'єднань, асоціацій, які б сприяли розвиткові взагалі й інноваційному безпосередньо, ускладнюється і сам розвиток структури інноваційної діяльності.
І на завершення хочу назвати деякі основні чинники, внутрішні і зовнішні, підвищення інноваційного потенціалу економіки України.
Внутрішніх чинників підвищення інноваційного потенціалу України, на нашу думку, повинно бути поки що 10.
· В першу чергу, це вдосконалення інституційно-правового забезпечення інноваційного розвитку.
· Друге, це переорієнтація існуючої державної економічної політики на зміну ставлення до науки, статусу науковця в суспільстві. На жаль, статус науковця - не на першому плані.
· Третє, це зростання обсягів і ефективності державного фінансування науки. Те, що наука мало фінансується, це один бік справи, інший - що неефективно використовуються й кошти, які сьогодні відраховуються з бюджету.
· Четверте, це коригування складу програм, що фінансуються безпосередньо з бюджету, за пріоритетними напрямами розвитку.
· П'яте, це сприяння інноваційному розвиткові регіонів. Ми забуваємо про мезорівень. Це стосується і галузевого підходу до інноваційного розвитку.
· Шосте, це запровадження системи стимулювання розвитку малого і середнього інноваційного підприємництва.
· Сьомий стратегічний пріоритет підтримки інноваційного розвитку - удосконалення системи банківського кредитування і страхування інноваційної діяльності.
· Восьме, це різні форми економічного стимулювання інвесторів.
· Дев'яте, це розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
· І десяте - пропаганда інноваційної діяльності, забезпечення підтримки з боку засобів масової інформації і громадськості.
Ясна річ, ми не можемо не згадати хоча б деякі зовнішні чинники підвищення інноваційного потенціалу. До них належать наступні:
- розвиток процесу глобалізації в світі та інформатизації суспільства;
- організація та розширення спільного виробництва з відомими в світі компаніями;
- розвиток міжнародного трансферу технологій (у сферах, де створені відомі вітчизняні наукові школи, на жаль, їхній потенціал не реалізується);
- сприяння патентуванню за кордоном розробок саме українських вчених, українських доробок;
- залучення до інноваційної діяльності зарубіжних інвесторів, вдосконалення системи їх економічного стимулювання, розробка системи захисту внутрішнього ринку від морально застарілих техніки та технологій.
На жаль, переважно ми говоримо про захист споживчого ринку. Але з метою захисту від морально і матеріально застарілої техніки і технологій також слід вживати відповідні заходи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Гроші та кредит: Підручник /Ред. М.І.Савлук .– К.:КНЕУ, 2001.
2. Грошово-кредитна політика в Україні. /Ред. В. І. Міщенка. - К.: ТОВ “Знання”, 2000.
3. Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000, вип. 12.
4. Економіка і теоретичні основи / Ред. В.Ковальчук – Тернопіль, 1997.
5. Економічна і соціалістична географія світу: Підручник для 10 кл. /За ред. Б.П. Яценка – К.: «Арка», 2002.
6. Лановик Б.Д. Економічна історія: курс лекцій – К., 2000.
7. Лукашевич Л.М. Україна: історико-економічний огляд: Монографія. – К., 1997;
8. Сонько С.П. та ін. Ринок і регіоналістика: Навч. посібник. – К., 2000.
9. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА - М, 2001.
10. Сайт Державного комітету статистики України – www.ukrstat.gov.ua.