Вступ
В останні роки через різку диспропорцію між зосередженими на регіональному і місцевому рівнях значними зобов’язаннями і наявними бюджетними коштами, з одного боку, та недостатнім ступенем відповідальності з їхнє виконання і використання, з іншого в Україні відбулося загострення кризи державних і регіональних фінансів.
Формування державного бюджету продовжує здійснюватися за методом «від досягнутого». Процес виконання бюджетів дещо поліпшився у зв’язку із удосконаленням казначейської системи. Вона вже дозволила упорядкувати витрати коштів відповідно до прийнятих законів: посилено поточний контроль за цільовою витратою коштів бюджетними установами, реалізується принцип функціонування єдиного рахунку казначейства.
Зберігається широке використання цільових бюджетних фондів і механізмів зв’язаного кредитування як інструментів бюджетного фінансування. Ці інструменти є, як правило, неефективними, оскільки ведуть або до надлишкових витрат, не передбачено чинним законодавством, або до втрати відповідальності на базовому рівні. Позабюджетні фонди продовжують грати надмірну роль у системі державних фінансів.
Управління боргом донедавна продовжувало здійснюватися (як на державному, так і на регіональному рівні), головним чином виходячи з бюджетних потреб.
Метою даної роботи
є аналіз бюджетної політики в Україні як складової комплексної економічної політики держави, її функцій та обмежень, динаміки та ефективності.
Об’єктом дослідження
даної роботи є бюджетна політика України.
Предметом дослідження
– процес здійснення бюджетної політики як важливої сфери діяльності держави.
У роботі застосовано сукупність методів та підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Системний та структурний методи використано при розкритті сутності бюджетного устрою та бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку.
Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з питань бюджетної політики. При написанні роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів з питань бюджетного регулювання.
Автори, спираючись на аналіз бюджетної політики попередніх років, ставлять перед собою завдання пошуку шляхів її вдосконалення з метою використання як одного з важелів стимулювання економічної активності в Україні та забезпечення стійкого економічного зростання.
1.
Бюджет як складова економічної політики держави
Впродовж останніх років бюджетна проблематика в Україні привертає дедалі більшу увагу політиків, аналітиків, засобів масової інформації. Виконання бюджету стало ледь не основним критерієм ефективності роботи уряду. На жаль, головним предметом обговорень та урядових рішень стала проблема забезпечення належних надходжень до державного та місцевих бюджетів та фінансування відповідних видатків. Дискусії, які точаться навколо прийняття Бюджетного та Податкового кодексів, також зосереджені на питаннях збирання та розподілу коштів. Питання оцінки ефективності бюджетних відносин, їхнього впливу на перебіг основних соціально-економічних процесів практично не ставляться. Це дає підстави стверджувати, що сьогодні в Україні спостерігається нехтування бюджетною політикою як такою.
Для того, щоб з’ясувати особливості бюджетної політики в Україні, на мою думку, вкрай важливо розглянути категорії «державний бюджет» та «бюджетна політика» в макроекономічному аспекті, визначивши їхні роль та функції в суспільно-економічній системі.
Під бюджетною політикою слід розуміти цілеспрямовану діяльність держави (в особі органів державної влади і місцевого самоврядування) з використання бюджетної системи для реалізації завдань економічної політики. З огляду на конкретну соціально-економічного розвитку країни бюджетна політика може передбачити різний ступінь перерозподілу національного доходу держави за допомогою бюджету, більший чи менший рівень централізації фінансових ресурсів у рамках бюджетної системи, посилення чи послаблення регламентації використання бюджетних коштів, пріоритетність бюджетного і фінансування тих чи інших заходів, вибір шляхів досягнення збалансованості бюджетних доходів і видатків тощо.
Формування ефективної бюджетної системи – невід’ємна складова процесу розбудови ефективної держави, ринкової економіки і відкритого суспільства. Бюджетна політика разом із грошово-кредитною політикою забезпечують найважливіші економічні функції держави:
- фінансове забезпечення виконання державою своїх функцій;
- підтримку фінансової стабільності та збалансованості в країні;
- забезпечення фінансової цілісності держави;
- створення стимулів для соціально-економічного розвитку.
Державний бюджет відіграє важливу роль в перерозподілі ресурсів відповідно до суспільних інтересів. В умовах ринкової недостатності для більш ефективного розміщення ресурсів застосовується, як правило, високий ступінь перерозподілу коштів, у той час як в досконалій ринковій системі практикується зменшення рівня оподаткування підприємств, передача приватним інститутам функцій соціального захисту. За допомогою бюджетної політики здійснюється цільове спрямування коштів, яке неможливе з точки зору міркувань поточної економічної ефективності, але має стратегічне значення для суспільства: витрати на державні органи, оборону, соціальний захист, науку і освіту, неприбуткові стратегічно важливі виробництва тощо[2,ст.1].
Загальновизнано, що державний бюджет виконує чотири основних функції: фіскальну, регулюючу, стратегічну, структурну та стимулюючу.
Фіскальна функція бюджету полягає у фінансовому забезпеченні виконання державою основних функцій, які належать до сфери її відповідальності. Згідно зі світовою практикою, до беззаперечних завдань держави відносяться забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки, підтримки соціально незахищених прошарків населення, забезпечення захисту навколишнього середовища.
Регулююча функція бюджету спирається на фіскальне перенаправлення частини ресурсних потоків у країні відповідно до встановлених законом про Державний бюджет орієнтирів. Вилучення частини суспільного продукту у вигляді податків та неподаткових надходжень до бюджету дозволяє коригувати напрями використання цього продукту, здійснюючи таким чином вплив як на обсяг сукупного попиту, так і на пропозицію між споживанням та нагромадженням в економіці.
Стратегічна функція бюджету визначається структурою державного споживання та державних інвестицій і реалізується через вплив держави на міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл ресурсів всередині країни відповідно до поставлених довгострокових стратегічних пріоритетів. Зазначена функція набуває особливого значення в перехідних економіках, в яких відбувається суттєва структура перебудова економіки.
Стимулююча функція бюджету знаходить свій вияв через вплив заходів бюджетної політики на активізацію економічних процесів. Полягає у створенні максимально сприятливих умов для ефективної підприємницької діяльності та національних інтересів країни за допомогою податкових стимулів, субсидій або дотацій, здійснення інвестицій у «точки зростання» тощо.
Функціональна збалансованість бюджетної політики має надзвичайну вагу. Зосередження уваги переважно на фіскальних функціях бюджету при нехтуванні його стратегічними функціями веде до втрати стратегічних орієнтирів та руйнування потенціалу довгострокового економічного зростання.
Активізація фіскального тиску та посилення вилучення ліквідних ресурсів у підприємств та населення веде до зменшення децентралізованого інвестиційного потенціалу. Зазначені кошти, які потенційно могли б бути спрямовані на інвестування, перерозподіляються на поточне споживання. Водночас, зменшення розміру наявного доходу зменшує схильність населення до заощадження та підприємств до інвестування. Відтак жорстка фіскальна політика суттєво посилює відповідальність держави за використання вилучених ресурсів у спосіб, який максимально стимулюватиме економічний розвиток та інвестиційні процеси[3,ст.150].
2.
Сутність, поняття та основні завдання реалізації бюджетної політики
Політика
(від грец. politika) – це управління державою чи суспільна діяльність, спрямована на захист соціальних або групових інтересів, завоювання та укріплення державної влади; завдання держави та засоби, шляхи їх досягнення [8, c.159]. Якщо переформулювати це визначення щодо бюджету, то державна бюджетна політика
– це діяльність у сфері управління бюджетом, що спрямовується на досягнення державних цілей. Цілі держави залежать від великої кількості чинників. Важливим чинником є те, що цілі бюджетної політики визначаються цілями держави.
Розглянемо існуючі альтернативні варіанти визначення терміна «бюджетна політика».
Бюджетна політика (або фіскальна політика – fiscal policy) звичайно означає використання оподаткування і державних видатків для регулювання сукупного рівня економічної діяльності [18, c.41].
Згідно з визначенням Н.П. Граціонової, «бюджетна політика – це сукупність рішень, що приймаються органами законодавчої (представницької) та виконавчої влади, пов’язаних з визначенням основних напрямків розвитку бюджетних відносин і виробленням конкретних шляхів їх використання в інтересах громадян, суспільства та держави» [12, c.48].
Т.М. Ковальова та С.В. Барулін вважають, що бюджетна політика як організаційно-фінансова категорія «… являє собою систему заходів і дій органів влади в сфері управління бюджетним процесом на основі розвитку бюджетних відносин у складі загальної економічної політики, спрямованої на реалізацію всіх функцій бюджету з метою досягнення певного на даному етапі економічного і соціального ефекту [13, c.91-92].
Процес вироблення бюджетної політики - це один з елементів системи управління бюджетом, покликаний сприяти розробці та затвердженню основних напрямків бюджетної політики (бюджетна резолюція) відповідно до соціально-економічної політики держави.
Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики – розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та практичного характеру, які здійснює держава через бюджетну систему.
Бюджетна політика держави – це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов’язана з економікою, і може впливати на неї позитивно, так і негативно [13, c.146].
Завданнями бюджетної політики
на сучасному етапі є:
- сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів;
- здійснення податкової політики в напрямів стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг;
- здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні;
- оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;
- пошук додаткових джерел доходів бюджету [7, c.22].
Виходячи з основних завдань розглянемо завдання бюджетної політики на 2009 рік:
1. Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи:
2. Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів.
3. Покращення матеріального становища та добробуту громадян:
Таблиця 1
Цілі і завдання бюджетної політики на 2009 рік
| Головні цілі | Завдання |
| Перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку | · Забезпечення збалансованості і стійкості бюджетної системи. · Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів. · Покращення матеріального стану громадян. |
| Формування раціональної податкової політики, що сприятиме відновленню довіри бізнесу до влади | · Затвердження Стратегії реформування податкової системи. · Поступове зниження рівня податкового навантаження. · Удосконалення системи адміністрування податків. |
| Підвищення відповідальності розпорядників бюджетних коштів за досягнення цілей | · Підвищення якості надання соціальних та медичних послуг. · Реформування Збройних сил і правоохоронних органів. · Пріоритетна державна підтримка реального сектора економіки. |
| Стимулювання динамічного регіонального розвитку | · Створення належних умов для виконання місцевими органами влади покладених на них функцій. |
Економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою різкого зростання інфляції й фіскальної нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку, а пріоритетні напрями бюджетної політики мають бути реалістичними і збалансованими відповідно до статей закону про Державний бюджет. Для їх визначення, та контролю за їх виконанням, необхідно створення відповідної інформативної бази та здійснення моніторингу виконання бюджету, в першу чергу – в розрізі пріоритетів бюджетної політики, тому що врегульована бюджетна система є запорукою стабільної та розвиненої економіки.
3.
Аналіз бюджетної політики за останні роки
Протягом 2007 року Міністерством фінансів розроблено Стратегію модернізації системи управління державними фінансами, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. №888.
Зазначена Стратегія визначає перспективи, принципи і напрями подальшого розвитку всієї системи управління державними фінансами та має на меті забезпечити підвищення ефективності її функціонування шляхом удосконалення нормативно-правового забезпечення і створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління державними фінансами.
Модернізація системи управління державними фінансами спрямована на вирішення таких завдань:
- розширення функціональності фінансової системи;
- удосконалення державного управління бюджетною сферою;
- забезпечення прозорості бюджетного процесу, цілісності актуальності, повноти фінансової звітності;
- здійснення інформаційної підтримки зазначеної системи та задоволення інформаційних потреб державних установ;
- продовження проведення розпочатих реформ у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, місцевих бюджетів, податкової системи та модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі;
- гармонізація нормативно-правового забезпечення системи управління фінансами з прийнятими у державах – членах Європейського Союзу нормами і правилами.
Підсумковим результатом роботи у 2007 році є розроблені законодавчі зміни, що враховані у Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими встановлено[6,ст.1]:
- удосконалення системи сплати рентних платежів;
- збільшення у 5 разів ставок земельного податку для земель населених пунктів;
- диференційовано мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності;
- підвищено ставки акцизного збору на спирт етиловий, горілку і лікеро-горілчані напої, тютюнові вироби та пиво солодове, що унеможливлять мінімізацію сплати податку з алкогольних виробів;
- подовжено пільговий режим оподаткування ПДВ операцій з продажу сільськогосподарської продукції до року
До загального фонду Державного бюджету за 2007 рік при плані 125443,8 млн. грн. надійшло 126101,1 млн. гривень.
Виконані планові завдання за 2007 рік по 40 джерелах надходжень, вагоміші з них:
- податок на прибуток підприємств – надійшло 33227,3 млн. грн.;
- частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету – надійшло 966,5 млн. грн.;
- рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами – надійшло 252,0 млн. грн.;
- мита на товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності – надійшло 5144,7 млн. грн.;
- надходжень від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України надійшло 1889,2 млн. грн.;
- плати за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами – надійшло 217,3 млн. грн.;
- митних зборів надійшло 1 065,9 млн. грн.;
- коштів, отриманих для вчинення консульських дій, надійшло 139,5 млн. грн.;
- плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна – надійшло 504,3 млн. грн.;
- надходжень коштів від продажу землі надійшло 314,5 млн. гривень.
З метою запобігання впливу негативних наслідків світової фінансової кризи на економіку України 31 жовтня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Закон України від 26.12.2008 №835 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановив чіткий розподіл коштів Стабілізаційного фонду у 2009 році.
З метою мінімізації наслідків світової фінансової кризи було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 04.11.2008 №960 «Про затвердження Порядку участі держави у капіталізації банків». Відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою, держава матиме змогу підтримати ліквідність комерційних банків шляхом участі у їх капіталізації та відновити стійкість банківської системи України в кризовий період.
В умовах фінансової та економічної кризи для забезпечення стабільного функціонування бюджетної системи Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26.11.2008 №1036 «Деякі питання організації бюджетного процесу». Зокрема, постановою передбачено забезпечити:
- економію коштів по фонду оплати праці;
- недопущення збільшення чисельності працівників органів виконавчої влади;
- економне і раціональне використання бюджетних коштів органами виконавчої влади;
- збалансованість місцевих бюджетів;
- проведення у повному обсязі розрахунків за електричну енергію, теплову енергію, природний газ, які споживаються бюджетними установами;
- передбачення при затвердженні бюджетів соціальних фондів на 2009 рік необхідного обсягу коштів для підтримки Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для забезпечення фінансування в повному обсязі страхових виплат;
- надання місцевим бюджетам, Пенсійному фонду на умовах повернення безвідсоткових позичок для покриття тимчасових касових розривів за рахунок коштів Єдиного казначейського рахунку.
Бюджетом 2009 року передбачається збільшення фінансування великих інфраструктурних проектів. Зокрема, обсяги видатків державного бюджету на 2009 рік на розвиток дорожнього господарства визначені у сумі 14,9 млрд. грн., що на 5 млрд. грн. перевищує плановий показник 2008 року. Зазначені обсяги, зокрема, забезпечують можливість продовження будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро у м. Запоріжжі. Крім того, передбачається спрямувати кошти на будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, будівництво та реконструкцію об’їзних автомобільних доріг навколо міст підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
4.
Основні завдання подальшого розвитку бюджетної політики та шляхи їх вирішення
Цілі та завдання бюджету на 2010 рік спрямовані на формування сприятливого макроекономічного середовища, проведення послідовної та ефективної податково-бюджетної політики, дотримання жорсткої фінансової дисципліни з формування бюджету на 2010 рік на принципах середньострокового бюджетного планування з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами без звуження існуючих прав та свобод громадян України[14,ст.3].
Основними завданнями подальшого розвитку бюджетної політики
є такі:
1) Покращення матеріального становища та добробуту громадян.
Шляхи виконання:
- забезпечення безумовного виконання встановлених Конституцією України та іншими законами України соціально-економічних прав, державних соціальних стандартів і гарантій;
- встановлення з 1 січня 2010 року мінімальної заробітної плати на рівні об’єктивно обрахованого і законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на основі оновленого набору «споживчого кошика»;
- здійснення оплати праці працівників установ та організацій окремих галузей бюджетної сфери на основі удосконаленої Єдиної тарифної сітки;
- поглиблення диференціації розмірів пенсій.
2) Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи.
Шляхи виконання:
- посилення платіжної дисципліни зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду;
- визначення середньострокових бюджетних пріоритетів та відповідно до них граничних рівнів бюджетних витрат;
- підвищення ефективності та контролю за витрачання бюджетних коштів.
3) Запровадження нових інструментів стимулювання регіонального розвитку.
Шляхи виконання:
- зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування;
- удосконалення механізмів бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо підтримки депресивних регіонів;
- зниження рівня диференціації видатків із місцевих бюджетів у розрахунку на одного мешканця;
- запобігання нецільового та неефективного використання міжбюджетних трансфертів і коштів бюджетів усіх рівнів управління;
- встановлення механізму стимулювання повернення працівників, які мігрували працювати на інші території (країни), на місця постійного проживання на депресивних територіях (встановлення надбавок до оплати праці тощо).
4) Покращення якості надання соціальних послуг населення та забезпечення його високоякісною і доступною медициною.
Шляхи виконання:
- підвищення ефективності системи соціального захисту населення в умовах зростання цін і тарифів на товари і послуги;
- запровадження ефективної системи державного соціального медичного страхування і завершення реформування всієї системи соціального страхування;
- відшкодування державою видатків матеріального забезпечення для незастрахованих осіб;
- запровадження системи загальнообов’язкового соціального медичного страхування.
5) Підвищення рівня безпеки й умов праці в галузях економіки.
Шляхи виконання:
- удосконалення системи державної підтримки створення здорових і безпечних умов праці згідно з вимогами Конституції України і базового Закону України «Про охорону праці»;
- запровадження належного фінансування профілактичних заходів з цих питань та обліку коштів, що виділяються з Державного і місцевих бюджетів на:
а) реалізацію загальнодержавної, галузевих, регіональних цільових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
б) виконання робіт з охорони праці, попередження випадків травматизму й профзахворювань на підприємствах, в установах і організаціях бюджетної сфери (в обсягах не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці).
- розробка концепції забезпечення безпечних умов праці і здоров’я працюючих;
- розробка законодавчих актів щодо забезпечення працюючих лікувально-профілактичним харчуванням (молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами), мийними та знешкоджувальними засобами, газованою солоною водою;
- приведення у відповідність з Цивільним Кодексом Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків»
6) Задоволення потреб та інтересів працюючих і членів їх сімей в послугах культурно-освітніх, фізкультурно-спортивних закладів, змістовному дозвіллі та відпочинку, оздоровленні.
Шляхи виконання:
- забезпечення фінансування науки та освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту у розмірах, установлених законодавством про ці галузі;
- збереження мережі закладів освіти, культури, фізичної культури і спорту, дитячих оздоровчих закладів;
- встановлення державного замовлення на організацію оздоровлення й відпочинку дітей-сиріт, дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей, віднесення видатків на оздоровлення й відпочинок дітей до захищених статей державного і місцевих бюджетів;
- створення умов для розвитку меценатства, інвестицій у культуру, збільшення частки відрахувань з прибутку підприємств на благодійництво та спонсорство.
7) Підвищення конкурентоспроможності національної економіки.
Шляхи вирішення:
- забезпечення зниження рівня інфляції на основі узгоджених заходів Кабінету Міністрів України та Національного банку України;
- реальне визнання освіти і науки головними чинниками досягнення суспільством конкурентоспроможного рівня економічного розвитку;
- забезпечення підтримки пріоритетних галузей та сфер діяльності,створення інноваційної системи розвитку виробництва;
- посилення ролі бюджету у стимулюванні зростання економіки та підвищення рівня життя населення на багаторічну перспективу;
- формування головними розпорядниками бюджетних коштів інвестиційних планів діяльності в розрізі цільових державних програм та інноваційно-інвестиційних проектів зі встановленням конкретних показників результативності та ефективності виконання поставлених цілей.
8) Посилення цільової спрямованості та підвищення ефективності житлової політики.
Шляхи виконання:
- удосконалення (осучаснення) правової бази, яка регулює житлові правовідносини, зокрема переорієнтування на сучасні соціальні потреби по забезпеченню громадян житлом;
- збільшення видатків державного бюджету на фінансування програми будівництва доступного житла, гуртожитків для студентської молоді;
- державна підтримка громадян, які втратили роботу або перебувають у вимушеній безоплатній тимчасовій відпустці по виконанню ними обов’язків за іпотечними договорами;
- забезпечення фінансування за рахунок коштів державного бюджету заходів, пов’язаних з наданням соціального житла малозабезпеченим верствам населення та окремим категоріям громадян, визначеним законодавством.
Проведення у середньостроковій перспективі виваженої і послідовної податково-бюджетної політики дасть можливість забезпечити макроекономічну стабільність, збалансованість та стійкість бюджетної системи, що досягатиметься шляхом зниження податкового навантаження на економіку, проведення системних реформ у соціально-економічній сфері, ефективної політики управління державним боргом, утримання бюджетного дефіциту в економічно безпечних межах, підвищення якості надання соціальних послуг та посилення соціального захисту громадян. Усе це сприятиме стабільному соціально-економічному розвитку держави та підвищенню рівня життя і добробуту громадян України[15,ст.105].
Висновки
Державна бюджетна політика – це діяльність у сфері управління бюджетом, що спрямовується на досягнення державних цілей.
Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики – розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та тактичного характеру які здійснює держава через бюджетну систему.
Завданнями бюджетної політикина сучасному етапі є:
- сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів;
- здійснення податкової політики в напрямів стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг;
- здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні;
- оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;
- пошук додаткових джерел доходів бюджету.
Основними проблемами при формуванні бюджетної політики є:
- максимально точне визначення обсягу ВВП, із урахуванням інших макроекономічних показників: рівня інфляції, обсягу виробництва, споживання та нагромадження;
- впровадження науково обґрунтованих розрахунків дохідної бази бюджету.
Список використаної літератури
1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., із змінами, внесеними Законом України №2222-IV від 8 грудня 2004 року.
2. Закон України «Про бюджетну систему України» від 05.12.1990 р. №512 –ХІ (Закон втратив чинність на підставі Бюджетного кодексу №2542-ІІІ від 21.06.2001 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1991. - №1. – Ст.1.
3. Закон України «Про місцеве самоврядування в України» від 21.05.1997р №280/97-ВР, остання редакція від 30.04.2009 р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. - №24. – Ст.190.
4. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 №586-XIV, остання редакція від 31.01.2009 р. // Відомості Верховної Ради. – 1997. - №20-21. Ст.170.
5. Бюджетний кодекс України. №2542-ІІІ від 21 червня 2001 року, остання редакція від 26.03.2009 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №37-38. – С.189.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. №160 «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2009 рік (Бюджетної декларації)» // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
7. Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2007. – 368 с.
8. Алексєєнко Л.М., Олексієнко В.М., Юркевич А.І. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок (укр..-англ.-рос. тлумач. слов.). – К., 2000. – 529 с.
9. Бескид І.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України // Фінанси України. – 2002. - №8. –С.96-102.
10. Бюджетна децентралізація в Україні в контексті реформи місцевого самоврядування // www.icps.com.ua/doc/Fiscal_Decentra lization_ Ukr. pdf.
11. Ганущак Ю. Міжбюджетні відносини: Все це ми бачили до 2001 року…// Дзеркало тижня. – 2005. - №48(576). – 10-16 грудня 2005.
12. Грацианова Н.П. Совершенствование механизмов формирования эффективной бюджетной политики региона // Проблемы совершенствования бюджетной политики регионов и муниципалитетов России и стран Северной Европы: Материалы Пятой ежегод. междунар. науч-практ. конф. – Петрозаводск, 2005. – Кн. 1. – 246 с.
13. Фінанси. Підручник / За ред. Юрія С.І., Федорова В.М. – К: «Знання», 2008. – 611 с.
14. Лютий І.О., Демиденко Л.М. Формування бюджетної політики економічного зростання // Фінанси України. – 2006. - №10. – С.3.
15. Максюта А.А. Напрями вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні // Україна: Формування основи для стабільного зростання. Меморандум про економічний розвиток. Т.1. – К.: Світовий банк, 2004. – 120 с.
16. Опарін В.М. та ін. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для сам ост. вивч. дисц. – 2-ге вид., перероб. і доп. / В.М. Опарін, В.І. Малько, С.Я. Кондратюк, Г.Б. Коломієць. – К.: КНЕУ, 2002. – 336 с.