Звітність банків

12.1. СУТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗНАЧЕННЯ ЗВІТНОСТІ

Звітність як складова методу бухгалтерського обліку є його за­вершальним етапом. Поділ бухгалтерського обліку на фінансо­вий та управлінський, кожний з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні, передбачає використання узагаль­нених показників банківської діяльності та стану грошово-кредит­ного ринку, призначених як для внутрішніх, так і зовнішніх корис­тувачів інформації. Для зовнішніх користувачів насамперед призна­чається фінансова (бухгалтерська) звітність, котра використовується також самим банком. Фінансова звітність являє собою систему езаємозв 'язаних узагальнених показників, що відображають фінан­совий стан та результати діяльності банку за звітний період.
Во­на складається з допомогою підрахування, групування і спеціально­го оброблення даних поточного бухгалтерського обліку.

Водночас фінансова звітність не дає змоги керівництву банку де­тально оцінювати, всебічно аналізувати й контролювати діяльність філій, інших структурних підрозділів, мати детальну оперативну ін­формацію, необхідну для прийняття рішень на різних рівнях управ­ління банком. Тому, окрім фінансової звітності, встановлюються форми статистичної звітності, що грунтуються на даних управ­
лінського бухгалтерського обліку і використовуються для створен­ня системи грошово-кредитної та банківської статистики.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, жорстко регулюється міжнародними стандартами та чинним зако­нодавством України. Звітність грунтується на міжнародних принци­пах бухгалтерського обліку. До неї пред'являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо вона є його складовою (прин­ципи бухгалтерського обліку детально викладено у розділі 11). Вод­ночас окремі з вимог специфічні щодо фінансової звітності. Насам­перед, інформація фінансової звітності має грунтуватися на даних аналітичного й синтетичного обліку, причому мусить забезпечува­тися тотожність даних цих обліків, а також тотожність показників балансів, бухгалтерських звітів та даних синтетичного й аналітич-

ного обліків. Ще до складання фінансової звітності в бухгалтерсь­кому обліку мають бути відображені всі операції, які здійснювалися у банку за звітний період.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є до­
стовірність та реальність інформації,
які забезпечуються доку­ментуванням банківських операцій, проведенням періодичних ін­вентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Обов'язковою вимогою до фінансової та статистичної звітності є її порівнянність,
зіставлення показників звітного періоду з аналогіч­ними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій. Якщо ж відбулися зміни правил бухгалтерського обліку, то банк повинен за­безпечити порівнянність звітності через перерахування даних мину­лого звітного періоду за новими правилами та відобразити результа­ти таких змін на окремих рахунках доходів та витрат.

Фінансова звітність банку має оприлюднюватись,
але за умови на­явності аудиторського висновку, складеного з дотриманням відповід­них норм та стандартів. Цей висновок повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності.

Звітність має бути дієвою,
тобто забезпечувати необхідною ін­формацією внутрішніх і зовнішніх користувачів, розкривати кіль­кісні та якісні сторони явищ, що вивчаються. Водночас вона не повинна бути громіздкою та трудомісткою, а раціонально побудова­ною
й економічною.
Цьому має сприяти розроблення Національним банком України централізованої стандартної програми для форму­вання усіх форм фінансової звітності з операційного дня банку.

Основне призначення фінансової та статистичної звітності поля­гає в наданні користувачам правдивої та достовірної інформації про майновий та фінансовий стан банку, про результати його господар­сько-фінансової діяльності за звітний період. Користувачам також необхідна інформація, яка дає змогу краще розібратися в особливо­стях здійснюваних банками операцій. Така інформація їм потрібна завжди, а особливо тоді, коли банк перебуває під посиленим конт­ролем та подає Національному банку інформацію, яка не завжди призначена для оприлюднення. Тому розкриття інформації у фінан­сових звітах банку мусить бути достатньо вичерпним для того, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю ризи­ків, пов'язаних з кредитними та іншими операціями банку.

Користувачами звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні

та фізичні особи, заінтересовані в результатах господарської діяль­ності банку, в тому числі власники, засновники та акціонери банку, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного зако­нодавства мають право на отримання інформації, що міститься у фі­нансовій звітності.

Головним користувачем звітності комерційних банків виступає Національний банк України, котрий виконує роль центрального банку держави та функцію банківського нагляду. Відповідною інформацією щодо стану грошового обігу та діяльності банківської системи корис­туються міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна.

12.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВІТНОСТІ БАНКІВ

Залежно від цілі використання показників звітність банків поді­ляють на державну статистичну звітність та банківську звітність.

Державна статистична звітність подається банками усіх ви­
дів та форм власності, включаючи Національний банк України, міс­цевим статистичним органам за формами і в порядку, встановле­ному Державним комітетом статистики України відповідно до чинного законодавства з питань державної статистики.
Ця звіт­ність містить інформацію, яка є типовою для будь-якого суб'єкта господарювання і яка узагальнюється органом державної статисти­ки в цілому по народному господарству для розроблення статистики національних рахунків з розподілом за секторами економіки. Така звітність включає дані про фінансові результати діяльності, чисель­ність працюючих, використання робочого часу, оплату праці, наяв­ність основних фондів, капітальні вкладення, діяльність обчислю­вальних центрів, використання обчислювальної техніки, кількість автотранспорту, а також іншу інформацію.

Банки складають спеціальну звітність, котра подається окремим користувачам і містить цільову інформацію. Так, банки подають по­датковим органам декларацію про прибуток, податкову декларацію про податок на додану вартість тощо. Джерелами спеціальної звіт­ності є дані бухгалтерського та статистичного обліку.

Банківська звітність
— це спеціальна звітність, що подається лише банками та іншими фінансовими посередниками, які викону­ють банківські операції.
Форми банківської звітності, порядок її складання та подання згідно з чинним законодавством визначаються Національним банком України. Дані банківської звітності є основою для розроблення грошово-кредитної і банківської статистики, яка використовується для виконання Національним банком України ре­гулюючих та наглядових функцій.

Статистичні показники, що відображають здійснювані банківсь­ким сектором кредитні й депозитні операції, використовуються для

аналізу поведінки цього сектора, результатів грошово-кредитної по­літики та політики банківського нагляду. Крім того, грошово-кре­дитна статистика дає змогу проаналізувати вплив банківського сек­тора на економіку держави.

Банківська звітність залежно від змісту і джерел її складання по­діляється на фінансову і статистичну, на офіційну й оперативну.

Фінансова звітність
відображає фінансовий стан банку та ре­зультати діяльності за звітний період. Вона складається на підставі даних фінансового обліку. Характерною рисою фінансової звітності є те, що вона складається з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Це закладено в самій структурі форм фінансо­вої звітності, внутрішній та міжформеній ув'язці показників.

До складу фінансової звітності у країнах з розвинутою ринковою економікою включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, додатки залежно від пот­реб користувачів інформації. Річний фінансовий звіт супроводжу­ється також пояснювальною запискою.

До статистичної звітності
належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній і в іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.

Статистична звітність містить інформацію, необхідну для побу­дови системи статистичних даних, які відповідають регулюючим цілям та цілям банківського нагляду. Джерелом статистичної звіт­ності переважно є дані статистичного та бухгалтерського обліку.

На базі статистичного обліку складається звітність про внутріш­ній аудит, про взаємовідносини з правоохоронними органами та ін.

Офіційна звітність
має, як правило, постійний характер і відоб­ражає дані, що обов'язково відповідають бухгалтерському та стати­стичному обліку. До офіційної звітності належить місячна, квар­тальна, піврічна та річна звітність.

Оперативна звітність
— це звітність, сформована на основі оперативних даних. Вона може мати незначні розбіжності з даними обліку, враховуючи терміновість її надання з метою використання для прийняття управлінських рішень. До оперативної звітності на­лежить щоденна, щотижнева й подекадна звітність. Строки надання оперативної звітності обчислюються годинами.

За характером спрямування розрізняють звітність для внутріш­нього управління банком (внутрішня звітність)
і для зовнішніх ко­
ристувачів інформації (звітність за межі банку).

Внутрішня звітність у вигляді розшифрувань та переліків вста­новлюється самим банком з урахуванням його інтересів і подається підпорядкованими установами (підрозділами) банку на адресу голо­вного банку, що має статус юридичної особи.

Звітність, яка подається Національному банку України та орга­нам державної статистики, складається юридичними особами відпо- відно до чинного законодавства і використовується як зовнішніми користувачами, так і самим банком.

За обсягом інформації, яку відображає звітність, вона буває пов­ною і скороченою. Повна звітність
подається після скороченої і мі­стить детальні дані з тих чи інших операцій банку.

За ступенем узагальнення звітність розподіляють на первинну,
що подається банком як юридичною особою або подається до банку його філіями, та зведену
(консолідовану), котра узагальнює дані первинної звітності по регіону, по банку — юридичній особі, по банківській системі в цілому.

Залежно від періодичності подання розрізняють звітність поточ­ну та річну. На практиці поточна звітність
подається за певний звітний період. У банківській системі поточна звітність може скла­датися і подаватися щоденно, щотижнево, два рази на місяць, щомі­сячно, щоквартально, двічі на рік, за запитом.

За обсягом відображення результатів діяльності та здійснених опе­рацій річна звітність
є більш повною і деталізованою, ніж поточна.

За способом відправлення звітність банків може подаватись електронною чи звичайною поштою.

Залежно від суб'єкта, тобто з погляду того, хто складає банківсь­ку звітність, розрізняють звітність Національного банку України
та звітність комерційних банків.
У свою чергу, склад та зміст звітнос­ті, яку складають Національний банк України і комерційні банки, різняться між собою, що пов'язано з тією роллю, яку виконують во­ни в економіці країни. У цьому зв'язку зміст звітності установ та підрозділів Національного банку України характеризує виконання ним ролі центрального банку. Тому пакет звітності, яку складає На­ціональний банк України як центральний банк держави, можна умовно розділити на дві частини:

1) фінансова звітність;

2) статистична звітність грошово-кредитного та банківського ха­рактеру.

Крім того, підрозділи Національного банку України подають статистичну звітність для складання платіжного балансу та міжна­родної інвестиційної позиції України, беручи до уваги те, що стати­стика такого напряму розробляється Національним банком України.

Статистична звітність грошово-кредитного характеру має такінапрями: загальнобанківська статистика; монетарна статистика; ста­тистика банківського нагляду; статистика операцій з іноземною ва­лютою; емісійно-кредитна статистика; статистика готівково-грошо­вого обігу.

Статистична звітність для складання платіжного балансу та мі­жнародної інвестиційної позиції України дає узагальнювальну оцінку економічного стану країни та ефективності її зовнішньо­економічних зв'язків.

12.3. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ УСТАНОВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Як уже зазначалося, склад та зміст звітності установ Національ­ного банку України значною мірою визначається тими функціями й операціями, які він виконує як центральний банк країни. Але, як і в інших видах економічної діяльності, однією з основних форм звіт­ності банків є бухгалтерський баланс.

Банківський баланс

— це бухгалтерський баланс, який відобра­жає стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовому виразі на певну дату.
Актив і пасив балансу поділяються за окремими статтями балансу. Кожна стаття характеризує окремий вид госпо­дарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групу­ються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зо­бов'язань (пасивні рахунки). Форма банківського балансу односто­роння, тобто рахунки послідовно розміщуються згори донизу.

Установи Національного банку України складають щоденні
і мі­сячні баланси.
Щоденне складання балансу є характерною особливі­стю бухгалтерського обліку в банках. Воно забезпечує щоденний і повний облік банківських операцій та контроль за наявністю грошо­вих коштів і цінностей, які розміщені в банку.

Баланс містить лише залишки (сальдо) рахунків бухгалтерського обліку на певну дату, тому в банківській практиці його називають саль­довим.
Крім сальдового балансу, установи Національного банку Украї­ни складають місячний оборотно-сальдовий баланс,
котрий передбачає подання інформації за оборотами та вихідними залишками (сальдо) за балансовими та позабалансовими рахунками за звітний місяць.

Усі три види балансів складаються за повною номенклатурою ра­хунків відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку На­ціонального банку України» (характеристика бухгалтерських рахун­ків та планів рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України та в комерційних банках викладена у розділі 11). Активні та пасивні рахунки відображаються окремо у строгій послідовності за балансовими рахунками (рахунки IVпорядку), групами (рахунки IIIпорядку), розділами (рахунки IIпорядку) і класами (рахунки І по­рядку), а позабалансові рахунки — за рахунками четвертого порядку та групами. Баланс активів і пасивів формується за даними рахунків 1—5 класів, а позабалансові рахунки — за даними 9 класу.

У щоденному і місячному балансах, а також оборотно-саль­довому балансі, усі суми розподіляються за ознаками резидентності (резиденти і нерезиденти) та виду валюти (національна валюта й іноземна валюта, яка, у свою чергу, поділяється на вільно конверто­вану та неконвертовану).

Схематично баланс банку складається з трьох частин:

1) баланс активів і пасивів, причому сума активів завжди дорів­нює сумі зобов'язань та власного капіталу банку;

2) доходи та витрати банку, різниця між якими впливає на роз­мір власного капіталу банку;

3) позабалансові рахунки, сума активних позабалансових рахун­ ків має дорівнювати сумі пасивних позабалансових рахунків.

Звіт про прибутки та збитки є обов'язковою формою фінансово­го звіту Національного банку України. Форма складається щоквар­тально за звітний період, нарощеним підсумком з початку року, а також за звітний рік.

Звіт про прибутки та збитки
має горизонтально-вертикальну фор­му, що дає змогу наочно уявити
формування результатів діяльності банку. Він грунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні — у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. При цьому доходи і витрати показуються згідно з принципом нарахування, тобто вони відображаються в обліку в тому періоді, в якому були зроб­лені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати гро­шових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і зв'язок з доходом може бути визна­чений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У та­ких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація.

У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки Національного банку України можна подати так:

Доходи	Витрати
Процентні доходи	Процентні витрати
Чистий процентний прибуток (збитки)
Комісійні доходи	Комісійні витрати
Результат від торговельних операцій	Адміністративні витрати
Інші операційні доходи	Інші операційні витрати
Чистий операційний прибуток (збитки)
Інші доходи	Інші витрати
Надходження за сумнівними активами	Витрати за сумнівними активами
Чистий прибуток (збитки) без врахування
непередбачених обставин
Непередбачені доходи	Непередбачені витрати
Чистий прибуток (збитки) до сплати податків
Сплата основних податків
Чистий прибуток (збитки)
Відрахування з прибутку

12.4. СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ УСТАНОВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Крім фінансової звітності, складаються також форми статис­тичної звітності, які дають окремим користувачам детальнішу ін­формацію стосовно окремих статей основної звітності, додаткову інформацію для поглибленого розкриття функцій та операцій Наці­онального банку України.

Звіт за доходами Державного бюджету України представле­ний двома формами: щоденною та місячною. У них відображається виконання державного бюджету України наростаючим підсумком, починаючи з початку року, за підрозділами класифікації доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів (розділами, парагра­фами, символами) і за групами за балансовими рахунками «Кошти Державного бюджету України» та «Кошти бюджетів України до розподілу».

Під час складання звітності за операціями з валютними ціннос­тями та майном використовуються такі форми:

1) щоквартальна форма про надані резидентам реєстраційні сві­доцтва на одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кре­ диторів та загальні відомості щодо умов кредитування;

2)щоквартальна форма про кількість декларувань резидентамиУкраїни валютних цінностей та майна, що належать їм та перебуваєза межами України;

3)щоквартальна форма про стан декларування резидентамиУкраїни валютних цінностей та майна, що належать їм та знахо­дяться за межами України. У ній надається інформація про фінансо­ві та майнові вкладення за кордон;

4)щоквартальна форма про залишки коштів на рахунках, відкри­тих на підставі ліцензії Національного банку підприємствами-рези-дентами України в закордонних банках. Звіт подається окремо закожним зарубіжним рахунком і у валюті, в якій він ведеться;

5)дві форми: перша — щоденна про залишки коштів на валют­ них рахунках за видами валют, друга — щомісячна про обороти замісяць за рахунками в іноземних валютах.

Для регулювання готівково-грошового обігу призначені такі форми звітності:

1. Щоденна форма про рух готівки, в якій відображаються зали­шок готівки у сховищі на початок дня, надходження та вилученняготівки зі сховища, залишок готівки у сховищі на кінець дня. Вонаскладається в національній валюті за індексами та номіналами.

2. Щоденна форма про рух резервних фондів банкнот і монет, уякій відображаються залишок резервних фондів на початок та кі­нець дня, надходження та вилучення (відправлення) готівки, а також

сума знищених банкнот і монет. Як
і попередня форма, вона склада­ється за індексами та номіналами.

3. Щомісячна форма про реалізацію ювілейних та пам'ятнихмонет, що містить інформацію про рух кожного найменування нумі­зматичної продукції і слугує джерелом для проведення аналізу реа­ лізації зазначеної продукції та прийняття відповідних рішень. Скла­дається ця форма звітності в натуральному (в штуках) та вартісному (у гривнях) вираженні за кожним видом нумізматичної продукції.

4.Квартальні форми, які характеризують організацію роботи зготівкового обігу, у тому числі прогнозні розрахунки касових обо­ротів за статтями приходу і видатків.

5. Щоденна та місячна форма звітності про касові обороти в роз­різі статей доходу і витрат.

6. Місячна форма про результати перевірок дотримання касовоїдисципліни господарськими органами та комерційними банками.

7. Дві місячні форми звітності про виявлення фальшивих банк­нот, відповідно гривні та іноземної валюти.

Річна форма звітності про кількість клієнтів та особових рахунків складається за інституційними секторами економіки та кодами валют.

Стан контрольно-ревізійної роботи в установах Національного банку України характеризує форма звітності, яка складається за ре­зультатами роботи за перше півріччя і за рік. Зазначена форма звіт­ності містить інформацію про:

кількість проведених ревізій і перевірок;

встановлені за результатами перевірок суми незаконних витрат коштів і матеріальних цінностей, а також суми недостач, розтрат і крадіжок;

вжиті заходи за результатами ревізій і перевірок.

Одночасно зі звітом про роботу ревізійної служби Національного банку України складаються відомості, в яких конкретизуються ос­новні показники зазначеної форми звітності.

У разі потреби установи Національного банку складають форму звітності, яка містить дані про чисельність, склад і переміщення працівників Національного банку України.

12.5. ФІНАНСОВА ТА СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Склад і зміст фінансової та статистичної звітності комерційних банків насамперед визначається тим, що вони безпосередньо здій­снюють обслуговування юридичних та фізичних осіб, виконують широкий спектр банківських операцій.

Комерційні банки, як і установи Національного банку України, скла­дають щоденні й місячні баланси,
а також місячний оборотно-сальдо-

вий баланс.
Методологія та порядок складання сальдового балансу та оборотно-сальдового балансу комерційного банку по суті ті самі, що й в установах Національного банку. Винятком є лише те, що комерційні банки під час заповнення цих форм звітності використовують свій план рахунків — «План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України», який затверджується Національним банком України. Заува­жимо також, що комерційні банки, котрі мають філії, розташовані за межами України, подають регіональним управлінням Національного банку окремі місячні оборотно-сальдові баланси таких філій. При цьо­му форма оборотно-сальдового балансу таких філій нічим не відрізня­ється від тієї, яку подають банки, розташовані на території України.

Крім сальдових та оборотно-сальдових балансів, комерційні банки складають місячний балансовий звіт.
Він характеризує фінансовий стан банку, відображає його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Усі суми

в балансовому звіті розпо­діляються за ознаками резидентності та виду валюти (національна та іноземна, у тому числі вільноконвертована, неконвертована).

У загальному вигляді балансовий звіт складається з трьох окре­мих частин: активів, зобов 'язань
і капіталу.
Сукупні активи банку мають дорівнювати сумі сукупних зобов'язань та власного капіталу. Статті балансового звіту згруповані за економічним змістом і роз­міщені в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зобов'язань (пасивні рахунки).

Активи балансового звіту
комерційного банку представлені та­кими основними статтями:

1.Валюта, монета і банківські метали. У цій статті валюта роз­ бивається на національну та іноземну, а остання, у свою чергу, навалюту країн Організації економічного співробітництва і розвитку(ОЕСР), валюту країн СНД та Балтії, валюту інших країн.

2. Дорожні та інші чеки.

3. Кошти в банках представлені коштами на коррахунку та ін­шими коштами в Національному банку України, а також коштамина коррахунках в інших банках. Останні, у свою чергу, поділяються на кошти на коррахунках у банках України, країн ОЕСР, країн СНДта Балтії, інших країн.

4. Депозити та кредити в інших банках показуються по банкахУкраїни, країнах ОЕСР, країнах СНД та Балтії, інших країнах.

5. Цінні папери представлені двома статтями: цінні папери впортфелі банку на продаж та на інвестиції.

6. Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам.

7. Вкладання банками коштів у компанії показується за інвести­ціями в асоційовані компанії та дочірні компанії.

8. Нематеріальні активи.

9. Матеріальні активи.

10.Інші активи.

Необхідно зауважити, що до статей 4—6, 8—10 балансового зві­ту застосовано принцип обережності (обачливості), і тому балансові залишки цих видів активів коригують на створені резерви під мож­ливі втрати (знецінення, зношування). Вони обліковуються у балан­сі на контрактивних рахунках. Отже, балансовий звіт включає в під­сумок лише нетто зазначених видів активів.

Зобов'язання в балансовому звіті представлені такими статтями:

1. Кореспондентські рахунки Національного банку України та ін­ ших банків.

2. Депозити та кредити, отримані від інших банків.

3. Кредити, отримані від Національного банку України.

4. Кошти клієнтів, представлені двома статтями — коштами дозапитання та строковими депозитами.

5. Цінні папери власного боргу, емітовані банком.

6. Кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій.

7. Субординована заборгованість банку.

8. Інші зобов'язання.

Власний капітал банку в балансовому звіті представлено статут­ним капіталом (з виділенням сплаченої та несплаченої частки), не­розподіленими прибутками і резервами поточного та минулих років, різними видами збитків, іншими фондами і резервами банку.

Фінансові результати діяльності комерційного банку відобража­ються у квартальній звітності про прибутки та збитки.
Інформа­ція про доходи та витрати дається у двох колонках: перша деталізує доходи або витрати за звітний квартал поточного року наростаючим підсумком, а друга — за відповідний період минулого року. Вимоги щодо складання цієї форми звітності комерційними банками анало­гічні тим, які були висвітлені у попередньому параграфі під час ха­рактеристики звітності про прибутки та збитки, яку складають уста- нови Національного банку України.

У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна представити так:

Доходи	Витрати
Процентні доходи	Процентні витрати
Комісійні доходи	Комісійні витрати
Результат від торговельних операцій
Інші банківські операційні доходи	Інші банківські операційні витрати
Інші небанківські операційні доходи	Інші небанківські операційні витрати
Зменшення резервів за заборгованістю	Відрахування в резерви
Непередбачені доходи	Непередбачені витрати
Прибуток (збиток) до сплати податку
Податок на прибуток
Чистий прибуток (збиток)

Крім зазначених вище форм банківської звітності, комерційні банки складають також звітність, яка разом з фінансовою звітністю є основою розроблення грошово-кредитної й банківської статистики в цілому по Україні, а також дає іншим користувачам детальнішу інформацію стосовно окремих операцій, які виконують комерційні банки, або статей балансу.

Звітність, що характеризує кредитні операції комерційних бан­ків, охоплює:

1.Звіт про кредитний портфель (місячний). Він складається здвох частин — міжбанківський і небанківський ринок. Міжбанків­ський ринок по вертикалі представлений кредитами та фінансовимлізингом, наданими та отриманими, а всередині цих розділів даєтьсярозшифрування кредитів та фінансового лізингу за ознакою строко-вості. Небанківський ринок представлений видами кредитів, які, у свою чергу, розбиваються за суб'єктами з державною та недержав­ною формами власності. Форма звітності зберігає ознаки резидент-ності та мультивалютності.

2. Квартальний звіт про класифіковані активи. Він характеризуєміжбанківський ринок кредитів та фінансового лізингу окремо побанках резидентів і нерезидентів, а також небанківський ринок. Не­банківський ринок, як і в попередній формі звітності, представленийвидами кредитів окремо по підприємствах з державною і недержав­ною формами власності. По горизонталі активи розподіляються за­лежно від їхньої якісної характеристики.

3. Дві форми — щоденна і місячна, що містять інформацію просуми і процентні ставки за кредитами. При складанні щоденної фор­ми звітності враховуються обсяги і процентні ставки за кредитами та коштами за операціями РЕПО, що надані та отримані від іншихбанків, а також обсяги і процентні ставки за кредитами, наданимикомерційними банками юридичним та фізичним особам. Усерединізазначених груп види кредитів класифікуються також за ознакоюстроковості.

Місячна форма звітності враховує обсяги, кількість угод і про­центні ставки за видами кредитів, що надані комерційними банками юридичним та фізичним особам. Обидві форми звітності (щоденна й місячна) зберігають ознаки резидентності й мультивалютності.

4. Дві місячні форми звітності, що містять інформацію про нара­хування процентів на активи. Перша характеризує прострочені ак­тиви, за якими не нараховуються проценти, у тому числі окремо побанківському та небанківському ринках, державних і недержавнихпідприємствах, а також строках тривалості сумнівних кредитів.

Друга форма характеризує заборгованість за простроченими кре­дитами, за якими ще нараховуються проценти, а також суми нара­хованих процентів за такими кредитами. Прострочені кредити та нараховані проценти класифікуються також за ознаками тривалості

простроченості заборгованості, а також банківського та небанківсь­кого ринку, державних і недержавних підприємств.

5. Дві тижневі форми про заборгованість за кредитами клієнтів-резидентів України, які характеризують стан заборгованості за кре­дитами, що надаються суб'єктам господарювання відповідно за га­ лузями економіки та формами власності, а також за видами еконо­мічної діяльності.

6. Місячний звіт про заборгованість за пролонгованими кредита­ми містить інформацію про такі кредити в розрізі міжбанківського та небанківського ринку, державних та недержавних підприємств,короткострокових та довгострокових кредитів, а також строків про­лонгації.

7. Низка форм місячної звітності, кожна з яких характеризує за- •боргованість за кредитами під конкретним кутом зору: за галузямиекономіки; видами економічної діяльності; секторами економіки;цільовим спрямуванням; за формами власності.

Заборгованість за кредитами в усіх зазначених формах звітності включає: основний борг; пролонговану, прострочену і сумнівну за­боргованості. Характерною ознакою форм звітності про залишки за­боргованості за кредитами є їхня мультивалютність.

Іншу групу форм звітності представляють форми, в яких міс­титься інформація про депозитні операції комерційних банків. Заз­начені форми звітності за багатьма ознаками відповідають формам звітності, які характеризують кредитні операції. Депозитні операції банку характеризують такі форми звітності:

1. Звіт про залишки за депозитами складається щомісячно, збері­гає ознаки резидентності і мультивалютності. Перша частина звіт­ ності враховує залишки залучених і розміщених депозитів на між­банківському ринку за строками. Друга частина — небанківськийринок — виділяє депозити за секторами економіки, у тому числі застроками. Сюди ж включаються рахунки за довірчими операціямита ощадні сертифікати.

2. Щоденна та місячна форми звітності, що містять інформаціюпро суми і процентні ставки за депозитами. Для них характернимиознаками є резидентність та мультивалютність.

Під час складання щоденної форми звітності враховуються обся­ги і процентні ставки за депозитами, розміщеними в інших комер­ційних банках та залученими від них. Враховуються також обсяги і процентні ставки за строковими депозитами бюджету, суб'єктів гос­подарської діяльності та фізичних осіб, що залучені банком. У свою чергу, зазначені показники деталізуються за строками розміщення (залучення) коштів.

Місячна форма звітності враховує обсяги, кількість угод і про­центні ставки за строковими депозитами бюджету, юридичних та фізичних осіб, а також за коштами до запитання фізичних осіб. За-

значена у звітності інформація деталізується за строками залучення коштів.

3.Дві щотижневі форми звітності про залишки за депозитнимизобов'язаннями клієнтів—резидентів України, що містять дані прозалишки коштів на рахунках юридичних та фізичних осіб по галузяхекономіки (видах економічної діяльності), формах власності, валю­тах та строках залучення коштів.

4. Інформацію про залишки за депозитними зобов'язаннямимістить ряд форм місячної звітності, кожна з яких характеризуєзобов'язання під конкретним кутом зору: за галузями економіки;секторами економіки; видами економічної діяльності; за формамивласності.

5. Звіт про залучені кошти та їхні залишки, що складається і ви­користовується для визначення розміру обов'язкових резервів.

Стан портфеля цінних паперів комерційного банку характеризує місячна форма звітності з Мультивалютною ознакою.

У цій формі звітності по вертикалі виділено два розділи: цінні папери в портфелі банку на інвестиції та цінні папери в портфелі банку на продаж. Усередині цих розділів цінні папери згруповані за емітентами. Зауважимо, що ця форма звітності містить суми нара­хованого до отримання доходу, а також резерви під знецінення цін­них паперів. Це дає змогу орієнтовно визначити якість портфеля цінних паперів банку.

Звіт за доходами Державного бюджету України представлений двома формами, які складають не тільки комерційні банки, а й ус­танови Національного банку України. Характеристика зазначених форм звітності дана у попередньому параграфі цього розділу.

Інформацію про сплату комерційними банками пені за переви­щення нормативного терміну проходження платежів містить відпо­відна квартальна форма звітності.

Інформація про кількість клієнтів та особових рахунків, відкри­тих комерційними банками юридичним та фізичним особам, дається у відповідній річній формі звітності.

Зовнішньоекономічну діяльність та операції банків з іноземною валютою характеризують такі форми звітності:

1. Звіт про окремий зовнішній державний борг та про приватнийборг, гарантований державою. Він складається щоквартально і міс­тить два розділи. Перший розділ описує умови угоди щодо одержаннягарантованого кредиту, а другий дає графік розподілення кредиту таамортизаційних і процентних платежів за окремим зовнішнім держа­вним боргом і гарантованим державою приватним боргом.

2. Річна форма звітності про стан окремо зовнішнього державно­го боргу та приватного боргу, гарантованого державою, що характе­ризує фактичні операції з обслуговування довгострокового боргу зазвітний рік. Інша річна форма містить дані про прогнозовані платежі

з обслуговування зовнішнього негарантованого довгострокового (з первинним або подовженим строком погашення боргу понад один рік) боргу за звітний рік.

3. Квартальна форма звітності містить інформацію про залученнята обслуговування іноземного довгострокового гарантованого абонегарантованого урядом кредиту. Прогнозовані операції з одержан­ня і погашення зазначених кредитів у поточному та наступному запоточним році більш детально з розбиттям за кварталами наводять­ся в іншій річній формі, котра містить також інформацію про май­бутні операції з обслуговування кредиту.

4. Курс та обсяги операцій з іноземною валютою характеризуютьдві щоденні форми звітності: одна форма подає інформацію прокупівлю і продаж іноземної валюти на біржі, на міжбанківськомута міжнародних валютних ринках; друга форма характеризує опера­ції купівлі та продажу готівкової іноземної валюти, а також її зали­шок у касах банку й обмінних пунктів, що працюють на агентськихугодах.

5. Щоденна форма звітності про рух коштів на кореспондентсь­ких рахунках іноземних банків в українських банках, що міститьдані про залишок готівки на початок і кінець робочого дня, а такожпро зарахування і списання коштів з коррахунку. Інша щоденнаформа містить інформацію щодо обсягів операцій з безготівковоюіноземною валютою.

6. Дві місячні форми звітності, що містять дані про роботу об­мінних пунктів. В одній із них указуються дані про кількість пунк­тів обміну іноземної валюти та забезпеченість їх оргтехнікою, удругій — оборот з купівлі та продажу готівкової іноземної валютиза їхніми кодами.

7. Місячна форма звітності про порушників законодавчо встанов­лених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями,що характеризує дотримання резидентами строків розрахунків, а та­кож звітність про надані дозволи на продовження терміну завер­шення розрахунків за такими операціями, звітність про які подаєть­ся щомісяця.

8. Щоденна форма звітності про відкриті валютні позиції банку,що складається ним за кожною іноземною валютою окремо. Іншащоденна форма містить інформацію про зважену відкриту валютнупозицію.

9. Щоденна форма звітності про розшифрування валютних ра­хунків, що містить дані про залишки в іноземній валюті та їхнійгривневий еквівалент на всіх балансових рахунках та позабалансо­ вих (за дебетом і кредитом) з розподілом їх за операціями з резиде­ нтами та нерезидентами і за кодами валют. Місячна форма містить відомості про обороти за місяць в іноземній валюті та їх гривневийеквівалент за всіма балансовими та позабалансовими рахунками (за

дебетом та кредитом) з розподілом їх за операціями з резидентами та нерезидентами України та розшифруванням за видами валют.

Для контролю і регулювання діяльності комерційних банків ви­користовуються такі форми звітності:

1. Квартальна форма звітності про списання безнадійної заборго­ваності за рахунок резерву, створеного для відшкодування можли­вих втрат за кредитами комерційних банків, подається за кредитнимі лізинговим портфелями банку.

2. Звітність про резерви, яка характеризує залишки та зміни в ре­зервах банку на покриття можливих збитків за наданими кредитамита фінансовим лізингом (подається за підсумками роботи банку зазвітний квартал).

3. Звіт про достатність капіталу (щомісячна), що дає можливістьвизначити капітал банку за основним та додатковим капіталом, а та­кож активи банку з урахуванням ступеня їхніх ризиків. Зазначенаформа звіту дає змогу також визначити норматив платоспроможнос­ ті банку.

4. Щоквартальна звітність про структуру кредитів банку, інфор­мація якої необхідна для розрахунку та обліку резерву на можливівтрати за позичками.

5. Місячна форма звітності, що дає змогу контролювати дотри­мання комерційними банками економічних нормативів.

6. Три місячні та одна щоденна форми звітності, які характери­зують надані банком кредити під визначеним кутом зору: одна —про кредити інсайдерам (за позичальниками), інші три форми —про надані «великі» кредити.

Інформацію про організацію роботи з готівкового обігу дають такі форми звітності:

1. Щоденна та місячна форми звітності про касові обороти банку за статтями доходів і видатків.

2. Форма звітності, яка складається комерційними банками закожні п'ять днів і характеризує стан заборгованості за заробітноюплатою залежно від причин її виникнення.

3. Квартальні форми, які характеризують організацію роботи зготівкового обігу, у тому числі прогнозні розрахунки касових обо­ротів за статтями приходу і видатків.

4. Місячна звітність про результати перевірок дотримання суб'єк­ тами господарювання касової дисципліни.

Інформацію про виявлені банками порушення, що можуть свід­чити про злочинну діяльність, містить відповідна форма звітності за півріччя та звітний рік.

Специфічною групою форм звітності є форми, які подаються комерційними банками і використовуються Національним банком України для складання платіжного балансу та міжнародної інвести­ційної позиції України:

1. Дві місячні форми звітності відповідно комерційного банку тапідприємства про фінансові операції з нерезидентами України.

2. Три квартальні форми звітності, що характеризують міждер­жавний рух капіталів відповідно у формі портфельних, прямих таінших інвестицій.

12.6. ПОРЯДОК ПОДАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ

Звітність складається і подається за визначеними адресами ус­тановами Національного банку України, комерційними банками — юридичними особами, філіями всіх комерційних банків, що є ре­зидентами і нерезидентами України, включаючи філії іноземних банків. Банки подають, залежно від видів, звітність: засновникам, учасникам — відповідно до установчих документів; Національно­му банку України; органам державної статистики; податковим ор­ганам; іншим користувачам у випадках, установлених чинним за­конодавством.

Типові форми фінансової та статистичної звітності, що подають­ся до Національного банку, та інструкції про порядок їх заповнення розробляються і затверджуються Правлінням Національного банку України за погодженням з Державним комітетом статистики Украї­ни. Забороняється вимагати подання фінансової та статистичної звітності за формами, не затвердженими в установленому порядку, а також за невстановленими адресами.

Комерційні банки, що мають філії, складають зведену фінансо­ву звітність у цілому по комерційному банку (юридичній особі) за областями і подають Національному банку України. Регіональні управління Національного банку України на основі отриманих від установ комерційних банків звітів складають зведену за регіоном звітність.

Порядок складання, періодичність, терміни та способи подання комерційними банками та підрозділами Національного банку Украї­ни фінансової та статистичної звітності регламентуються правила­ми, затвердженими Правлінням Національного банку України.

Що стосується державної статистичної звітності, то інформація про її форми, періодичність та терміни подання міститься у табелі форм державної статистичної звітності, що подаються Державному комітету статистики України.

Звітність складається в грошовому виразі в одиницях, установ­лених для кожної форми окремо, з округленням сум до одиниць так, щоб були збережені правильність підсумків та повний збір даних звітів.

Датою подання банківської звітності вважається день фактично­го передавання її за належністю, якщо подання здійснюється елект-

ронною поштою, а у разі надсилання її поштою з повідомленням про вручення адресату — дата його одержання, зазначена на штем­пелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Якщо дата по­дання звітності припадає на неробочий день, то термін подання звіт­ності переноситься на перший після вихідного робочий день.

Для відправлення звітності переважно використовується елект­ронна пошта Національного банку України. З метою зменшення об­сягів та прискорення передачі звітної інформації через електронну пошту, підвищення рівнів достовірності та автоматизації її форму­вання Національним банком України впроваджена технологія об­роблення банківської звітності, яка грунтується на принципі еконо­мічних показників. Згідно з цим принципом передавання інформації від банків здійснюється у вигляді набору конкретних економічних показників, за якими відповідні форми звітності формуються без­посередньо в Національному банку України. Ці економічні показ­ники автоматично беруться з операційного дня банку і у вигляді стандартних форматів файлів передаються через електронну пошту до Національного банку України безпосередньо або через Централь­ну розрахункову палату, де здійснюється автоматизоване оброблен­ня отриманої інформації.

Форми звітності підписуються керівником і головним бухгалте­ром банку або їхніми заступниками. Зазначені посадові особи не­суть повну відповідальність за достовірність, повноту і своєчасність подання звітності. Крім того, звітність має містити інформацію про виконавців, які склали ту чи іншу форму звітності (прізвище, номер телефону). Файли мають електронний підпис.

Зміни до даних фінансової та статистичної звітності, що нале­жать як до поточного, так і до минулого року (після затвердження цієї звітності), у разі їх перекручення, вносяться у тому звітному пе­ріоді, в якому були виявлені перекручення. Виправлення помилок у звітності підтверджуються підписом посадових осіб банку із зазна­ченням дати виправлення. Якщо помилки у звіті виявлено після йо­го відправлення, то банк надсилає повторно до НБУ виправлені файли чи форми.

Для забезпечення доступності, гласності та відкритості для заін­тересованих користувачів річна фінансова звітність банків про нас­лідки фінансово-господарської діяльності, майновий і фінансовий стан є відкритою для опублікування, крім випадків, передбачених законодавством. Достовірність та повнота звітності, що публікуєть­ся, підтверджується аудиторською організацією у випадках, уста­новлених чинним законодавством.

Крім зазначеного вище, Україна як член Міжнародного валютно­го фонду відповідно до його Статуту зобов'язана подавати йому ін­формацію, яка використовується Фондом для ефективнішого вико­нання своїх функцій, зокрема для здійснення наглядових функцій,

виявлення загальноекономічних та фінансових проблем, полегшує підготовку даних, призначених для надання допомоги.

Інформація, що подається МВФ, є узагальненою, тобто в ній не приводяться дані за окремими юридичними особами (корпораціями, банками тощо), але вона має достатню деталізацію, необхідну для виконання МВФ наглядових функцій.

Національний банк України, беручи до уваги зобов'язання держа­ви щодо виконання угод з МВФ, подає Фонду таку інформацію про:

— баланс Національного банку України;

— зведений баланс комерційних банків;

— процентні ставки за кредитами Національного банку Українита комерційних банків;

— обмінний курс гривні до іноземних валют;

— структуру валютних резервів;

— звіт про рух коштів на рахунках МВФ;

— окремі депозити й активи Ощадного банку України. Звітність подається на паперових та магнітних носіях.Міжнародному банку реконструкцій та розвитку (Світовому бан­ку) подаються дані про:

— зовнішній державний борг та про приватний борг, гарантова­ний державою;

— графік розподілення кредиту та амортизаційних і процентнихплатежів за зовнішнім державним боргом і приватним боргом, га­рантованим державою;

— окремі зовнішні державні борги та приватні борги, гаранто­вані державою;

— уточнення умов угод за кредитами, отриманими державою та гарантованими державою (подається у разі необхідності виправлен­ня даних, поданих раніше);

— зовнішній приватний негарантований борг.

Національний банк України щорічно подає Верховній Раді Украї­ни звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи республіки. Крім того, Верховна Рада України щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл йо­го прибутку.

Річний баланс Національного банку України і зведений баланс банківської системи України публікуються в засобах масової ін­формації.