Вступ.............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Бюджетна система як головна ланка фінансової системи....5
Поняття бюджетної системи.......................................................5
Суть і значення Державного бюджету.......................................8
РОЗДІЛ 2. Будова бюджетної системи України.....................................12
2.1 Структурна побудова бюджетної системи...............................12
2.2 Принцип побудови бюджетної системи...................................13
РОЗДІЛ 3. Досвід зарубіжних країн щодо побудови бюджетної
системи...................................................................................16
Висновок.....................................................................................................18
Список використаної літератури..............................................................19
ВступВирішальною і провідною ланкою фінансової системи є бюджет, за допомогою якого здійснюється перерозподіл більшої частини національного доходу. Бюджет забезпечує існування держави, розвиток її економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду коштів є необхідним не тільки для розв’язання проблем усієї країни, але й в першу чергу — для задоволення потреб розвитку економіки в цілому.
Зміцнення економічних відносин в умовах переходу до ринкової економіки та її удосконалення вимагають підвищення ролі бюджету як системи економічного розподілу і перерозподілу ВВП, здійснюваних через фінансову систему. Не можна також забувати, що бюджет виконує не тільки розподільчі функції — він бере активну участь і у формуванні ресурсів держави.
Бюджетні відносини потребують державного регулювання. Воно ж досягається, зокрема, шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності, через впровадження виваженої податкової політики. Держава планує бюджет, його доходи і видатки, регулюючи через доходи всі бюджети — за рахунок передання загальнодержавних доходів на регіональні й місцеві рівні.
Форми та методи бюджетної роботи і бюджетного планування змінюються, але бюджет завжди є об’єктивною необхідністю.
Було б великою помилкою показувати державний бюджет як своєрідну касу: з одного боку державні кошти до нього находять, а з другого – витрачають на різні потреби держави. Це призвело б до хибного розуміння головного — економічних відносин, які зумовлюють створення і використання централізованого державного фонду коштів через бюджет. Слід пам’ятати, що за сухими цифрами бюджету стоїть реальне життя. Джерела находжень коштів до бюджету, їх направлення і використання в процесі розширеного відтворення визначають системою економічних і суспільних відносин, які складають матеріальну основу для фінансів.
Науковий аналіз розвитку змісту бюджету в період переходу до ринкової економіки у порівнянні з його функціями при директивній формі управління, розкриття діалектики розвитку змісту і форми становлення й розвитку економічних категорій ринкових відносин є одним з основних, відправних методологічних положень при вивченні суті державного бюджету.
РОЗДІЛ 1. Бюджетна система як головна ланка фінансової системи
1.1 Поняття бюджетної системи
Фінансову систему України утворюють:
1) фінанси підприємств усіх форм власності, відрахування до бюджету та різних фондів;
2) державний і місцевий бюджети, або консолідований бюджет;
3) централізовані державні та інші фонди;
4) фондовий ринок.
Бюджетна система будь-якої країни організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави.
Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.
Нові економічні відносини, які запроваджуються в Україні, потребують змін і в бюджетній системі. Щодо вирішення цієї проблеми існують різні підходи:
— зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку приоритетних напрямів виробництва, стабілізації національної валюти;
— при збереженні централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів;
— надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок між її окремими ланками. Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.
Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономно Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему.
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.
Бюджет області об’єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
До складу бюджету району входять районний бюджет та бюджети районів і міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.
Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міський чи районний у місті раді народних депутатів адміністративно підпорядковані інші міста, селища або сільські населені пункти, то бюджети цих міст, селищ, сіл об’єднуються відповідно у бюджеті міста або у бюджеті в місті.
Бюджетний устрій грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.
Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.
Принцип достовірності вимагає формування бюджету на основі реальних показників, науково обгрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.
Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.
Принцип наочності обумовлює відображення показників бюджетів у взаємозв’язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності щодо результатів порівняльного аналізу, визнання темпів і пропорцій економічного розвитку.[4]
Головним ланцюгом бюджетної системи України є Державний бюджет, з якого фінансуються заходи загальнодержавного значення в галузі господарського, культурного будівництва, оборони держави, утримання органів державної влади і управління. Через Державний бюджет провадиться перерозподіл частини загальнодержавних доходів між Автономною Республікою Крим та областями у вигляді субвенцій, субсидій та дотацій з метою економічного вирівнювання регіонів.
Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. При цьому, складаючи і виконуючи свої бюджети, відповідні органи влади й управління враховують загальнодержавні інтереси.
1.2. Суть і значення державного бюджету
Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові кошти. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є Державний бюджет. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її заходів.
Доходна база бюджетів всіх рівнів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідний ланці бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані базу для залучення й витрачання грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують, можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядних органів, що складають і виконують бюджет.
Конституцією України надано виняткове право затверджувати бюджет держави Верховної Раді, а адміністративно-територіальні бюджети — відповідним представницьким органам. Після затвердження Державний бюджет набуває силу закону.
Бюджети всіх рівнів складаються та виконуються згідно з бюджетною класифікацією.
Бюджетна класифікація — це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за 0однорідними ознаками; вона забезпечує можливість порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дій держави по надходженню дохідних джерел і напрямах використання одержаних коштів.
Держава повинна мати централізований фонд коштів, з якого вона фінансує заходи, передбачені законодавчими чи нормативними актами. Для виконання цієї функції держава регламентує всі відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням бюджету. Бюджетні відносини не можуть провадитись в життя без бюджетного регулювання, тому що вони завжди мають державно-владний характер.
Бюджетне регулювання передбачає законодавчо закріплені відсоткові відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів, встановлені на даній території, а також дотацій і субвенцій до бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних обгрунтувань, в які включаються: статистичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний стан зазначених регіонів; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального й екологічного стану та ефективного використання природних ресурсів територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівностей між адміністративними територіями, про виконані в попередні роки програми й досягнуті результати про діючі програми та програми, зо розробляються, з прогнозом наслідків їх виконання.
Бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення бюджетної політики, починаючи від прийняття закону про державний бюджет або рішення місцевої ради народних депутатів про місцевий бюджет і аж до їх застосування державними органами. Ц необхідних випадках бюджетна політика держави здійснюється в примусовому порядку (списання коштів бюджету з підприємств-платників, недоїмка на відповідні дати).
Бюджетне фінансування — це безповоротне направлення коштів відповідних бюджетів (державного, обласного, міського, районного, селищного, сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров’я або інші заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закладу, установі чи підприємству або згідно зі зведеними кошторисами витрат по міністерству, відомству, управлінню.
Бюджетне фінансування будується на принципах: обгрунтованості величини витрат; чіткого цільового використання коштів; обліку виконання запланованих в бюджеті заходів; контролю за ефективним використанням коштів.
Бюджетні резерви — це фонди непередбачених витрат, які створюються у відповідних бюджетах для безперебійного фінансування запланованих в бюджетах за умов зниження доходів чи у разі фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру.
Розміри бюджетних резервів залежать від співвідношення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не перевищують 3 % обсягів бюджетів.
Як доходи бюджету, так і видатки (бюджетне фінансування) мають групуватися по однотипних ознаках, тобто класифікуватися.
Бюджетна класифікація — обов’язкове групування доходів і видатків бюджету по підрозділах (однорідних ознаках) з наданням чим підрозділам точних назв і порядкових номерів (статей).
Бюджетна класифікація забезпечую чіткість бюджетного планування і прогнозування, а також надає можливість об’єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків по відповідних ланках бюджетної системи.
Основою бюджетної класифікації доходів є джерела доходів, а основою класифікації — цільове використання коштів. Дані групуються також по галузевих та відомчих ознаках, що відображає як зобов’язання, так і розміри фінансування.[5]
В період побудови ринкової економічної системи потрібно вирішувати питання дефіциту бюджету, неінфляційних джерел фінансування видатків, фінансування витрат на соціально-культурну сферу та соціальний захист населення, стабілізації економіки і необхідності реального зростання ВВП.
Вирішення цих питань повинно йти, в першу чергу, через збалансування бюджету за рахунок наповнення доходної його частини, ефективності витрачення бюджетних коштів, скорочення мережі бюджетних установ та удосконалення структури управління. Необхідною умовою є зменшення навантаження на дохідну частину бюджету за рахунок залучення позабюджетних джерел фінансування.
На виконання як державного, так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання ВВП, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.
РОЗДІЛ 2. Будова бюджетної системи України
2.1. Структурна побудова бюджетної системи
Виділення видів бюджетів ґрунтується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Установлено два основні види бюджетів — центральні та місцеві. У країнах з федеральним устроєм існують два різновиди центральних бюджетів: загальнодержавний та центральні для членів федерації. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни: в Україні — області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані (регіональні) — обласні, районні, міські та бюджети базового рівня — сіл, селищ, міст, районів у містах.
Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.
Останні створюються за рішенням районних, міських Рад. народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі господарського та культурного будівництва, на оборону, утримання центральних органів державної влади й державного управління. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями й містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування господарського й культурного будівництва, що здійснюється органами місцевого самоврядування.
2.2.Принцип побудови бюджетної системи
Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів:
єдності всіх бюджетів;
автономності кожного бюджету.
Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.
Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно.
Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування бюджетної системи:
принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною, політикою;
принцип збалансованості - це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети:
принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;
принцип обгрунтованості - формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
принцип субсидіарності - розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
принцип цільового використання бюджетних коштів - кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
З вищенаведеного видно, що Бюджетний кодекс України передбачає поєднання принципів єдності й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає.
РОЗДІЛ 3. Досвід зарубіжних країн щодо побудови бюджетної системи
Бюджетний кодекс Російської Федерації (БК РФ) визначає бюджет як "форму утворення й витрати фонду коштів , призначених для фінансового забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування".
Бюджетна система РФ - це заснована на економічних відносинах і державному устрої РФ, регульована нормами права сукупність федерального бюджету, бюджетів суб'єктів РФ, місцевих бюджетів і бюджетів державних позабюджетних фондів. Бюджетним обладнанням називають принципи організації й побудови бюджетної системи, а також взаємозв'язок між окремими її ланками. Бюджетна система РФ, відповідно до Бюджетного кодексу РФ, містить у собі три рівні: федеральний бюджет і бюджети державних позабюджетних фондів; бюджети суб'єктів РФ і бюджети територіальних державних позабюджетних фондів; місцеві бюджети. Перший і другий рівні бюджетної системи, відповідно до Бюджетного Кодексу, тлумачаться досить широко, тобто містять у собі крім безпосередньо державного бюджету бюджети державних позабюджетних фондів. Сукупність бюджету відповідної до території з бюджетами державних позабюджетних фондів прийнято називати бюджетом розширеного уряду. Бюджетним кодексом РФ регламентуються наступні принципи, відповідно до яких будується й розвивається бюджетна система РФ:
1. Принцип єдності бюджетної системи
2. Принцип розмежування доходів і витрат між рівнями бюджетної системи.
3. Принцип самостійності бюджетів
4. Принцип повноти відбиття доходів і витрат бюджетів, бюджетів державних позабюджетних фондів
5. Принцип збалансованості бюджету
6. Принцип ефективності й ощадливості використання бюджетних коштів
7. Принцип загального (сукупного) покриття витрат
8. Принцип гласності
9. Принцип вірогідності бюджету
10. Принцип адресности й цільового характеру бюджетних коштів.
ФРН
Фінансова система ФРН - це сукупність фінансових відносин, існуючих у рамках даної суспільно-економічної формації; у вузькому змісті - система фінансових установ держави.
Фінансова система ФРН включає федеральний бюджет, бюджети 16 земель, громад, спеціальні урядові й позабюджетні фонди, фінанси Федеральної залізної дороги (Бундесбан) і Федеральної пошти (Бундеспост), державних підприємств, органів соціального страхування, федерального відомства по праці. Уся країна розбита на фінансові округи.
Сполучною ланкою між бюджетом федерації й бюджетами земель є вищі фінансові дирекції. Вони поєднують кілька фінансових округів.
Формально всі ланки бюджетної системи автономні, тобто самостійно становлять бюджет, стягуют податки, збори, витрачають кошти на виконання функцій, що підпадають під них юрисдикцію.
Бюджетний процес і фінансовий контроль
Бюджет виступає головною ланкою фінансової системи ФРН, його структура й бюджетний процес відповідають федеративному характеру державного ладу. У держбюджет включаються доходи й витрати трьох рівнів адміністративного керування - федерації (центральний бюджет), земель (регіональні бюджети), і громад (місцеві бюджети). Зведений (консолідований) держбюджет виходить шляхом додавання доходів і витрат бюджетів усіх трьох рівнів за винятком міжбюджетних трансфертів (субсидій, дотацій). З 1974 р. у держбюджет включаються засоби фонду соціального страхування й соціального забезпечення.
Висновки
Бюджет є формою планомірного накопичення і використання коштів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади, регіонального та місцевого самоврядування.
Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.
Структура бюджетної системи України визначається її Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.
Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок між її окремими ланками. Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.
Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономно Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.
Головним ланцюгом бюджетної системи України є Державний бюджет, з якого фінансуються заходи загальнодержавного значення в галузі господарського, культурного будівництва, оборони держави, утримання органів державної влади і управління. Через Державний бюджет провадиться перерозподіл частини загальнодержавних доходів між Автономною Республікою Крим та областями у вигляді субвенцій, субсидій та дотацій з метою економічного вирівнювання регіонів.
Використані джерела:
Бюджетний кодекс України
Конституція України.
Бюджетна політика та боргова стратегія України у 2003 році / [Буковинський С.А., Вахненко Т.П., Кораблін С.О. та ін.]; НАН України. Ін-т екон. прогнозування; За ред. І.О.Луніної. — К., 2002. — 95 с.
Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 2000р. – 383 с.
В.Д.Базилевич, Л.О.Баластрик. Державні фінанси. Навч.посібник/ За заг.ред.Базилевича В.Д. – К.: Атіка, 2002 р. – 368 с.
Фінансова компанія. Журнали України / Львівська обл. / м. Львів