1. Глобальні проблеми сучасності
Термін «глобальні проблеми сучасності» був введений у науковий обіг в кінці 60-х років XX ст. Глобальні проблеми - це сукупність таких найгострїших проблем, від вирішення яких залежить подаль ше існування всього людства. Проблеми, які відносяться до глобальних - це наявність зброї масового ураження, стрімке зростання чисельності населення Земної кулі, виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, поглиблення нерівності у розвитку окремих країн, стандартизація життя у масштабах всієї планети. Особливе загострення вказаних проблем спостерігається в останні два десятиліття, тобто в період, що вже отримав свою назву: «епоха глобалізації».
Що ж таке глобалізація і яким чином вона загострює ті протиріччя що ставлять на карту саме існування людства? Вивчення наукових публікацій та документів, які відносяться до даної проблеми, показує різні, а подекуди й суперечливі думки відносно визначення даного феномену. На наш погляд, досить обґрунтоване визначення поняття глобалізації дається в монографії В.П. Ващекіна, ІА Мунтя- на та А.П.Урсула «Глобализация: что это такое?», що вийшла в Москві у 2002 р. В заключному розділі цієї монографії автори викладають своє концептуальне бачення сучасного світу через поняття «глобалізація»:
а) глобалізація - це характерна риса та ведуча тенденція етапу універсалізації постіндустріально-інформаційного суспільства, який веде до залучення людства у новий цивілізаційний етап його розвитку;
б) глобалізація - це нелінійний, пульсуючий, незворотний у принципі і в цілому і зворотний в окремих своїх виявленнях у діалектичний процес зростання цілісності світу на етапі транснаціоналізації життя всього людства;
в)глобалізація - це комунікативне «стискання» планети, інформаційне взаємопроникнення та взаємозалежність, інтеграція багатьох сторін життя сучасного світу як наслідок бурхливого с науково-технічного прогресу;
г)глобалізація - це процес становлення глобальної економіки, що спирається на сектор транснаціональних економічних агентів;
д) глобалізація - це формування світового порядку взаємозалежності, постміжнародних і транснаціональних відносин, які все більше перетворюються в механізми вирішення внутрішніх проблем;
е) глобалізація - це стратегічний проект, що реалізується людством у його спробах свідомого і цілеспрямованого впливу на стихійні процеси світового розвитку для створення бажаного та сприятливого для людей майбутнього, переводу їхнього життя на рейки сталого розвитку;
ж) глобалізація - це, нарешті, камуфляжна форма ідеології глобалізму, яка сповідує об'єктивні тенденції світового розвитку для обґрунтування пріоритетів егоїстичних національних інтересів «грандів» сучасних міжнародних відносин, виправдання політики гегемонізму в світових справах. Проблеми сучасної глобалізації викликають тривогу серед політиків, вчених, громадськості багатьох країн. В цьому зв'язку наочною є позиція лідерів держав та урядів, що була сформована в комюніке «Групи-8» у 1999 р. «Завдання полягає в тому, - сказано в комюніке, - щоб застосувати величезний потенціал глобалізації і при цьому звести до мінімуму пов'язані з нею ризики, розвіявши побоювання з приводу недостатнього контролю за її наслідками. Наша діяльність мусить бути направлена на збереження і примноження благ глобалізації та забезпечення того, щоб вони були доступні для людей у всьому світі. Тому ми закликаємо до спільних дій з метою вирішення цього завдання, а також для повної реалізації можливості глобалізації та підвищення добробуту і сприяння соціальному прогресу за умови бережливого ставлення до навколишнього середовища».
Глобалізація - це складний та багатовимірний феномен, вплив якого стрімко зростає. Останнє актуалізує питання про її структуру і сутність. Концептуалізація процесу глобалізації створює основу для припущення, що даний процес має два рівні - природну, некеровану глобалізацію і глобалізацію штучну, організовану, керовану. Природна глобалізація являє собою еволюційний процес сприйняття різними соціокультурними традиціями досягнень інших соціокультурних традицій. Це сприйняття відбувається переважно добровільно і залежить від рівня розвитку тієї чи іншої соціокультурної традиції, її бажання засвоїти та застосувати в практиці ті чи інші досягнення других соціокультурних традицій.
Штучна глобалізація - це спроба нав'язати силою чи іншими методами - обманом, переконанням, підкупом і т.д. ті чи інші уявлення про світ. При цьому, так як штучна глобалізація пов'язана з примусовим впровадженням економічних, політичних, ціннісно-світоглядних уявлень, то це є революційним процесом. Але насилля не може продовжуватись без кінця, воно святкує тимчасову перемогу, або ж зразу поспіль зазнає поразки. Тому штучна глобалізація характеризує претензії тієї чи іншої країни, релігії, політичної ідеї і т.д. на те, щоб стати універсальною, загальною абсолютною цінністю. Поява такої претензії об'єктивна, вона відображає послаблення інших країн, релігій, політичних ідей, які не змогли втримати ту рівновагу, що склалася раніше у світі в тій чи іншій області. Порушення рівноваги призводить до активізації рівнонаправлених сил, яка завершується прагненням до штучної глобалізації.
Так як глобалізація в її сучасному трактуванні складається з двох складових: із її природної частини, що продовжує природний процес взаємопроникнення різних за своєю суттю соціокультурних досягнень, та її штучної складової, пов'язаною з прагненням ведучих індустріально-розвинутих країн, особливо США, отримати домінуюче становище в світі за допомогою глобалізації, а інструментом в цьому прагненні виступають світові транснаціональні компанії, то процес цей досить складний і суперечливий, його постійно супроводжують як старі, добре вивчені, так і нові, не знані раніше проблеми. Глобалізація безпосередньо або опосередковано торкається не тільки статусу національних держав, але й кордонів концепцій суспільного розвитку, ролі інформації, технології та науки у світі, що трансформується. У цьому світі змінюється роль простору, в ньому одночасно протікають два суперечливих процеси: децентралізація світу, стирання державних і національних кордонів, а з іншої сторони - процес уніфікації на основі поляризації і централізації влади в руках індустріально-розвинутої частини планети на чолі із США. При цьому централізація світу не означає, що протиріччя між США та іншими індустріально-розвинутими країнами планети, що утворюють центр сучасної цивілізації знімаються самі по собі. Сам центр - це складна система, зі своїми внутрішніми суперечками. Цей центр досить рухливий і розвивається за законами складних систем. Важливим джерелом розвитку цієї системи виступають відносини з навколишнім середовищем, що змінюється з часом. Центр являє собою єдине ціле з ряду принципових питань, особливо тих, що торкаються відносин із периферією. Але і в цьому питанні мають місце відмінності серед країн, які входять до центру, оскільки країни центру переслідують не тільки загальні для всього індустріального світу, а свої власні інтереси. Одночасно різнорідною і суперечливою є і «периферія». Країни, що не входять до так званого «золотого мільярду», відрізняються н значній мірі і цей світ є більш нестабільним і нестійким, ніж сні і індустріально-розвинутих країн. Протиріччя в середині цього світу зумовлені рівнем економічного та технологічного розвитку, їх коріння сягає глибин історії. Але для того, щоб зрозуміти найважливіші, глибинні процеси, що відбуваються у світі в XX і на початку XXI ст., достатньо звернутись до двох фундаментальних взаємодій, - взаємодії між людством та біосферою і взаємодії в середині самого світового співтовариства. Ці взаємодії у кількісному відношенні по суті являють собою фундаментальні закономірності динаміки саморуйнування сучасного світу, про що говорять дані, наведені в таблицях 1 і 2.
Таблиця 1. Динаміка взаємодії між людством та біосферою залежність індексу сталості розвитку світу від часу
| Рік | 1910 | 1930 | 1950 | 1970 | 1990 | 2000 |
| Індекс сталості розвитку світу | 0,36 | 0,44 | 0,54 | 1,18 | 1,84 | 2.1 |
Індекс сталості розвитку світу являє собою відношення фактичної щільності та міцності антропогенного навантаження на сушу Землі до допустимого, рівного приблизно 70 кВт/км2
.
Таблиця 2 Динаміка взаємодії в середині світового товариства залежність індексу соціально-економічної дисгармонії світового співтовариства від часу
| Рік | 1820 | 1870 | 1913 | 1960 | 1980 | 1990 | 1997 |
| Індекс соціально-економічної дисгармонії світового співтовариства | 3 | 7 | 11 | 30
|
30 | 45 | 60 |
Із даних таблиці 1 виходить, що в 60-х роках фактичне антропогенне навантаження на біосферу Землі перевищило допустиме. Світ перейшов від стану стійкості до стану саморуйнування. В наш час індекс досягнув значення 2,1 і продовжує зростати. Зростання індексу сталості розвитку світу відображає зростання напруги взаємодії біосфери і людства.
Перша фундаментальна закономірність динаміки світу (таблиця 1) є, по суті, аналітичним узагальненням для XX ст. сценарію 1, розробленого американськими вченими подружжям Медоуз, які по казали, що супернапруга у взаємодії між людством і біосферою призведе традиційний світ (світ такий, яким він є) до стану колапсу десь в районі 2025 р.
Друга фундаментальна закономірність динаміки єдиного світу відображає напругу у взаємодіях в середині світового співтовариства, мірою якої є індекс соціально-економічної дисгармонії. Ця закономірність представлена в таблиці 2. Цей індекс є також мірою матеріального і духовного розшарування людей, тероризму, починаючи із міжнародного, а також наркобизнесу, воєнних та релігійних конфліктів, безробіття, деградації культури та особи.
Кожному значенню індексу дисгармонії світового співтовариства відповідає певний «об'єм тероризму», який умовно можна визначити в доларах, або в других грошових одиницях. Не зменшуючи відповідно індекс дисгармонії світового співтовариства, який сьогодні наближається до відмітки 100(!), неможливо в принципі усунути міжнародний тероризм. Його можна лише перевести з одного виду в другий.
Зростання індексу дисгармонії в другій половині XX ст., в інтервалі 1960-1997 років описується гіперболічною функцією, яка йде у безкінечність в районі 2025 р., тобто в той же час, коли починається колапс традиційного світу, який викликаний напругою у взаємодії людства з біосферою. Саме тому перша чверть XXI ст. стане критичним моментом світової історії, коли буде вирішуватись доля всього людства. Вражаючим збігом в часі завбачених колапсів світу («вибухів історії») демонструється наукова достовірність та глибинний зв'язок у прояві обох видів взаємодії. Визначення глобалістикою (наука про весь світ у комплексі) часу, що залишився для життя нашого традиційного світу у 20-25 років, можна віднести до найважливіших досягнень в області науки про сучасний світ.
Цікаво підкреслити, що індекс соціально-економічної дисгармонії суспільства в середині окремо взятої країни є значно нижчим. За даними, якими оперують вчені, для деяких країн цей індекс становить: Росія - 14,5; США - 8,9; Китай - 8,6; Німеччина - 6,5; Японія - 4,3. Ці дані свідчать, що держави прагнуть пом'якшити свою внутрішню напругу за рахунок зовнішньої.
По суті, у другій половині XX ст. значна частина енергії творення людського генія трансформувалась в енергію руйнування - беззмістовну боротьбу за світове панування та безмірне накопичення матеріального багатства які відбуваються за рахунок неминучого руйнування біосфери Землі.
Отже фундаментальні закономірності динаміки сучасного світу дають можливість зробити висновки, які є життєво важливими для всього людства.
1.Сучасна Земна цивілізація з тими темпами зростання світової економіки і населення, а також соціально-економічними системами в цілому є некерованою і приреченою.
2.Пануюча на планеті стратегія невпинного економічного зростання багатих країн-споживачів в умовах вже перевантаженої.Землі є абсурдною та самогубною для людства. Таке зростання має бути припиненим і трансформованим за історично короткий час у гармонійний розвиток всього людства, тобто в процес кардинального зниження темпів економічного зростання вказаних країн у процес самовдосконалення людини, її творчих і духовних начал. Розвитку людини немає меж. Необхідно також розумно стабілізувати чисельність населення Землі.
3. Очевидним є й те, що вже сьогодні необхідно ввести розумне управління Земною цивілізацією, щоб перевести її із приреченого стану в якісно новий стан життєздатного розвитку.
2. Екологічна криза і проблеми формування ноосферного світогляду
В наш час Земна цивілізація вступила в епоху антропогенно пеевантаженої Землі, критичного стану біосфери, наочним доказом чого є екологічна криза.
Екологічна криза - це виснаження природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища, порушення природного балансу у рослинному і тваринному світі. Виникнення екологічної кризи - це результат невідповідності логіки живої природи і так званої технологічної цивілізації, в якій багато вчених вбачають головну причину виникнення глобальних проблем сучасності. Ця цивілізація виникла порівняно недавно, десь біля 300 років тому, на порівняно невеликому просторі Західної Європи. Протягом двох століть вона підкорила своєму впливові весь світ. Головна особливість цієї цивілізації полягає в тому, що людина попадає у все більшу залежність від умов виробництва і техніки.
Своєрідним ідеологічним обґрунтуванням технологічної цивілізації є концепція прогресу. В основі цієї концепції лежить припущення, що технічний розвиток являє собою безмежне удосконалення та розвиток техніки, що веде до покращення життя людей. На перший погляд концепція прогресує досить зрозумілою, але деталізувати її надзвичайно важко. Безсумнівним є те, що оцінка «прогресивності» досить суб'єктивна. Наприклад, рівень прогресу можна визначити виходячи із об'єму виробленої за одиницю часу (наприклад, за рік) продукції, або ж за станом навколишнього середовища, що мабуть сьогодні стоїть на першому місті серед тих проблем, які потребують негайного вирішення. Справа в тім, що якщо жива природа організована за циклічним принципом, наприклад, трупи тварин поїдаються бактеріями, бактерії є основою для росту рослий, рослини виступають у якості їжі для тварин і т.д., то коли людина вторгається у природу, вона ніби розриває існуючий цикл, в результаті чого відбувається катастрофічне накопичення відходів.
Отже, сучасна екологічна ситуація характеризується як дуже серйозна, що ставить на карту майбутнє земної цивілізації. Лімітними стають для людини чисте повітря, прісна вода, іонізуюче випромінювання, зростаючі психічні навантаження, багатоманітність токсичних речовин, прогресуюче шумове забруднення, масове застосування антибіотиків та гормональних препаратів роблять досить реальною можливість самоотруєння, порушення біологічної основи спадковості людини.
В наш час багато говорять і пишуть про так звані «хвороби цивілізації». Впровадження нових речовин і матеріалів, широке застосування добавок у їжу, консервантів, фарбників, штучних продуктів харчування, добрив разом із забрудненням навколишнього середовища негативно впливають на здоров'я сучасної людини. Інсектициди, гербіциди, миючи засоби та радіоактивні відходи все частіше вражають все живе на планеті. Під впливом змін, що відбуваються у навколишньому середовищі суттєво змінюються причини і походження багатьох традиційних для людини недругів, відбувається зміна «лідерів» серед них. На перше місце вийшли серцево-судинні та онкологічні захворювання. З'являються і принципово нові хвороби, батьківщиною багат
Потужним екологічним фактором сьогодні стає і так званий «фармакологічний прес». В результаті самолікування стрімко зростає кількість випадків медикаментозного отруєння. Ускладнення, викликані прийомом ліків виникають в 30% хворих у процесі стаціонарного лікування. Зростає також приймання транквілізаторів. Щорічна доза снодійних таблеток в Австрії становить 40 млн, біля 20 млн. рецептів на снодійні засоби щорічно виписується в Англії.
Насторожує і та обставина, що коло факторів, так чи інакше травмуючих людський організм невпинно розширюється. Так, наприклад, порівняно недавно було звернуто увагу на «шумове забруднення». Шум викликає небезпечні хвороби не менше, чим хімічне забруднення: порушення серцево-судинної та ендокринної систем, гастрит, язву шлунка, нервове виснаження, зниження опору організму і скорочує життя так само, як і паління. Помічено, наприклад, що жителі паризького передмістя Орлі, де функціонує аеропорт, приймають ліків у 7 разів більше від інших парижан. В Англії кожен четвертий чоловік і кожна третя жінка хворіють неврозами із-за шуму.
«Шумове забруднення» є одним із серйозних факторів, що впливають негативно і на представників тваринного світу. Наприклад, від шуму пролітаючого реактивного літака гинуть личинки бджіл, а в гніздах птахів тріскається шкарлупа яєць. Гостро дефіцитними продуктами в останній час стають прісна вода і чисте повітря. За даними Всесвітньої організації здоров'я (ВОЗ), біля 80% всіх випадків захворювань у світі пов'язані із вживанням неякісної забрудненої води. Засоби масової інформації вже давно б'ють тривогу з приводу екологічного стану таких річок, як Рейн, Ганг, Міссісіпі, Амазонка, Сена, По, Дунай, Дністер, Волга, Дніпро і інших.
Не в кращому стані перебувають моря і океани. За свідченням центру гідрологічних досліджень Великобританії у води Північного моря щорічно надходить 7740 тон свинцю, 5930 - міді, 30900 - цинку, 2880 - хрому, 840 - кадмію, 3650 - нікелю, 44 тони ртуті. Тому не дивно, що у цьому морі зовсім зникли деякі види риб (наприклад, оселедці).
Отже руйнування та забруднення природних біогеоценозів при зводить до загибелі багатьох представників тваринного світу. Людина, розширяючи постійно масштаби своїх господарських програм, все частіше втручається в природні анклави, руйнуючи при цьому місця проживання тварин і комах. Фінські екологи встановили, що птахи, комахи і дрібні тварини витісняються із полів внаслідок їх інтенсивної обробки машинами. Ластівки та інші перелітні птахи масово гинуть із-за того, що традиційні місця їх ночовок зайняті під промисловим будівництвом. За самими скромними підрахунками, щорічно в країнах Середземномор'я гине більш ніж сто мільйонів птахів.
Особливо надзвичайно швидкими темпами гинуть представники флори і фауни Африканського континенту. В Заїрі залишилось всього 12 білих носорогів. Біля мільйона слонів загинули за останні 20 років в районі між Сомалі та Центральною африканською республікою. Треба зауважити, що крупні африканські тварини масово знищуються браконьєрами - контрабандистами. Щорічно на ринках і аукціонах США та Західної Європи продаються тисячі тон слонової кістки. Останнім часом з'явилась і така форма організованої злочинності, як зоомафія, яка спеціалізується на продажу та контрабанді рідкісних, екзотичних тварин.
Поряд з тваринами, зникають також і представники рослинного світу. Міцні в недалекому минулому біоценози поступаються місцем гнітючим своїм одноманітним виглядом, нестійким монокультурним агроценозам, а то й пустельним ареалам, що нагадують місячний ландшафт.
Одним із найбільш цінних національних здобутків кожного на роду є такий природний ресурс, як ґрунти. Видатний російський вчений, засновник ґрунтознавства В.В. Докучаєв наочно показав, що ґрунти є не якимось там фізико-хімічним конгломератом, а являють собою складний специфічний світ зі своєю мікрофлорою і мікрофауною. Для утворення гумусного шару в 1 см потрібно 150 років. В той же час люди в процесі сільськогосподарської та ряду інших видів діяльності, досить нераціонально використовують цей безцінний ресурс. В результаті із 43% непридатних для сільськогосподарського застосування засушливих земель (пустель) 6,7% такими стали внаслідок низького агрокультурного рівня їхньої обробки.
Особливо гнітюче враження від наступу пустель в Азії та Африці. Спостереження з космосу показують, що 53% території Африки і 34% Азії підпадають під опустелювання. За даними ООН в останні десятиліття біля 150 мільйонів селян були змушені кинути свої наділи, тому що їхня земля втратила плодючість. Поряд з цим, некомпетентне проведення складних та масштабних меліоративних заходів призводить до масового засолювання та заболочення грунтів, провокує і прискорює розвиток всіх видів ґрунтової ерозії. Панування монокультури, невисока агротехнічна грамотність, недодержання сівообігу веде до накопичення в ґрунті біологічних токсинів, самоотруєння ґрунту, зменшення його продуктивності. Сучасні чорноземи, наприклад, на думку спеціалістів, вже втратили половину запасів гумусу і зараз перетворюються на пилову масу, через яку майже не проникають повітря, вода та коріння рослин. При існуючому дефіциті орних земель, внаслідок засолення та заболочування ґрунтів, люди змушені вдаватись до «кочового» способу життя, тобто залишати ті ділянки землі, що втратили плодючість і переходити на нові, яких чекає та ж доля. За останні десятиліття все більше ґрунтів йде під розбудову міст, доріг, нафто і газопроводів і т.д. Особливо великими і багатолюдними стають міста. Сьогодні вони займають площу більш, ніж 500 тисяч квадратних кілометрів, що дорівнює території такої країни, як Франція. Міське населення збільшується швидше у два рази, ніж населення Землі в цілому. На 0,3% території Земної кулі сконцентровано 40% населення планети. Тут розміщене майже все промислове виробництво. Жителі міст мають досить високий рівень задоволення соціальних потреб на основі розвинутої духовної та матеріальної культури. Та поряд з цим вони підлягають впливу негативних наслідків науково-технічного прогресу (зростаюче забруднення атмосфери міст і водних джерел, шум, психологічні травми, проблеми відходів і т.д.), що проявляють себе в містах також у концентрованому вигляді. Досить сказати, що номенклатура забруднення атмосфери міст невпинно зростає (окиси сірки, азоту, вуглецю, озоніди, вільні органічні радикали, сполуки свинцю і ртуті, бензопирен і інше).
Атмосфера сучасних великих міст не тільки загрожує здоров'ю людей, її не витримують навіть каміння та метал. Останнє у промислових містах ржавіє у 20 разів інтенсивніше, ніж у сільській місцевості. Древньоєгипетський обеліск «голка Клеопатри», завезений в Нью-Йорк біля ста років тому, за цей час постраждав від ерозії більше, ніж за 2000 років, коли він перебував у Єгипті. Під загрозою руйнування знаходяться історичні пам'ятники та споруди у Римі, Венеції, Мілані, Кельні, Відні, Парижі, Лондоні, Калькутті, Бомбеї, Афінах та в багатьох інших містах.
В недалекі часи людство матиме справу із такою проблемою, як нехватка енергетичних ресурсів. За даними ООН за час свого існування воно спожило 80-85 мільярдів тон різних видів палива, з яких 60 мільярдів було спожито тільки за останні ЗО років. А світові потреби в енергетиці невпинно зростають. В масштабах планети об'єм енергії, що йде на споживання суспільством збільшується у два рази швидше, ніж населення Землі.
Прогресуючий вплив господарської діяльності досить відчутно проявляється навіть у такому явищі, як клімат. Освоюючи нові території, вирубаючи та випалюючи ліси, розорюючи величезні ділянки цілини, постійно розширюючи урбанізовані райони (міста, автостради, аеродроми, трубопроводи і т.ін.), людина змінює характер поверхні Землі її альбедо, порушуючи тим самим тепловий баланс між планетою та атмосферою. Концентрація вуглекислого газу в атмосфері зумовлює так званий парниковий ефект. Значний вплив на клімат здійснюють і інші чинники антропогенного походження: забруднення океанів і морів нафтопродуктами, що веде до порушення вологообігу між атмосферою і океаном, впливові дії на хмари, з метою викликати опади, викиди в атмосферу водяної пари, функціонування зрошувальних систем і т.д. У 1979 р. спеціалісти виявили значне зменшення концентрації озону в антарктичній атмосфері. З того часу кордони озонової діри над шостим континентом розширились. Сьогодні вона розповсюджується на 5 мільйонів квадратних кілометрів. Кордони цієї діри зсуваються в сторону Австралії, Південної Америки і Африки.
Отже, головним наслідком XX ст. і тих революційних процесів, що мали місце в розвитку науки і техніки в цей період було становлення техносфери як штучного середовища життєдіяльності людини, її специфіка полягає в тому, що це не просто надзвичайно високий рівень розвитку технологи та техніки, матеріального виробництва, науки, озброєнь, не просто зумовлений всім цим рівень життя населення держав, які утворили техносферу. Тому особливості техносфери як явища багатогранного можуть бути проаналізовані в декількох варіантах. По-перше, в промисловості розвинутих країн населення не має реальної можливості у випадку соціальної катастрофи повернутися до індустріального способу життя, не ризикуючи при цьому фізичним вимиранням великих мас населення. По-друге економічні центри техносфери (США, Японія, ЄЕС) здатні зберегти своє значення і саме існування лише спираючись на освоєння та використання просторо-ресурсного потенціалу цієї планети. І, нарешті, по-третє, техносфера кінця XX - початку XXI ст. і все, що пов'язане із нею корінним чином змінили природне середовище, в якому проживають люди , при всьому цьому повернення до до індустріальної глобальної екології вже у принципі неможливе. Тому вчені й говорять не просто про техносферу, а про техноценоз, що поступово витісняє біоценоз - біологічні форми життя на планеті.
У сучасних умовах екологічна ситуація в кожній окремо взятій країні перестає бути внутрішньою справою, вона набуває характеру міждержавних відносин. Промисловість США, наприклад, спалює кисню значно більше, а ніж виробляють його зелені масиви, розташовані на американській території. Американська агенція з захисту навколишнього середовища визнає, що Сполучені Штати несуть повну відповідальність за половину аерозольних розпилювачів, які забруднюють атмосферу. В цілому ж США, країна з п'ятьма процентами світового населення дає 40 процентів світових забруднень. Не менші збитки наносять оточуючому середовищу й інші промислово розвинуті країни. Сірчаний ангідрид з Руського промислового басейну попадає в Голландію та країни Скандинавії. Франція звинувачує Італію в забрудненні Лазурного берега, а відходи хімічних підприємств Глазго вдихають тепер жителі норвезької столиці Осло. Глобальна катастрофа на Чорнобильській АЕС нанесла матеріальних збитків народному господарству не однієї країни, а загублене життя чи здоров'я людей, внаслідок цього, економічній оцінці не піддається.
Таким чином, технологічна цивілізація, що розповсюджує свій вплив у всі куточки земної кулі, породжує проблеми глобального масштабу, найгострішою з яких на сьогоднішній день є екологічна проблема. Навіть кисень невдовзі може стати дефіцитним, адже за останні ЗО років транспорт і промисловість забрали цього животворного газу більше, ніж його було спожито людством за всю цивілізацію. Слід зауважити, що проблеми, які в наш час набули глобального характеру вже давно привертають увагу громадськості. Вперше їх дослідження було розпочате в 70-і роки XX ст. Римським клубом. Римський клуб - це міжнародна неурядова організація, яка об'єднує вчених, політичних діячів та широку громад кість різних країн. Заснований цей клуб був у 1968 р. італійським вченим А.ПеччеїЗ самого початку свого існування цей клуб виступив з попередженням про можливі майбутні катастрофи, яких зазнає технологічна цивілізація. З кінця 70-х на початку 80-х років XX ст. члени клубу концентрувати увагу на розробці перспектив розвитку сучасного світу, обґрунтували необхідність формування якісно нового типу мислення, щоб зрозуміти і вирішити глобальні проблеми.
Значним кроком вперед у приверненні уваги громадськості до глобальних проблем стала конференція ООН з навколишнього середовища, яка проходила в Ріо-де-Жанейро у 1992 р. Виражаючи серйозну заклопотаність рівнем антропогенного перевантаження Землі, конфедерація вперше за всю історію людства призвала всі країни до розвитку національної стратегії сталого розвитку.
Рада Землі ( орган, утворений для реалізації рішень конференції) відразу ж після її проведення видала таку формулу Ради Землі «Стабільність - це досить проста концепція; суть якої у тому, щоб жити за справедливістю в рамках наших екологічних можливостей». Кардинальною проблемою новітньої історії, вважає Рада, є формування ноосферного світогляду у людей. Ноосферний світогляд - це система поглядів та уявлень про навколишній світ та місце в ньому людини. При цьому слід враховувати наступне:
Перше. Ноосферний світогляд має віддзеркалювати нову епоху, яка починається із небезпеки зіткнення людства з біосферою Землі. Не поклавши цьому край, людство ризикує зникнути не тільки як соціальна істота, а й як біологічний вид. Друге. Новий світогляд має бути побудований не на основі політичної картини світу, яка є суб'єктивно створеною, змінюваною, і, що головне, не сприймає на практичному рівні ідею збереження Земної цивілізації, а на науках про природу і суспільство, які підпорядковують свої дослідження ідеї збереження Земної цивілізації.
Наука робить такі визначення сучасної доноосферної та майбутньої ноосферної цивілізації.
Земна доноосферна цивілізація - це світ людей, носіїв розуму і духу, який організувався в результаті тривалості еволюції біосфери та людства, на одній із планет Всесвіту - Землі, світ з різноманіттям його етносів, культур, технологій, релігій, соціально-економічних систем, що увібрав в себе всі минулі і сучасні історико-географічні цивілізації, світ, наражений на загрозу катастроф земного і космічного походження, який на завершальній стадії свого існування переступив антропогенну мету біосфери і став в цьому відношенні приреченим.
Земна ноосферна цивілізація - це керована науково і духовно організована цивілізація, яка функціонує в умовах обмежених для її існування можливостей біосфери, репрезентуючи у Всесвіті унікальну планету розуму і духу, яка можливо буде взаємодіяти із позаземними цивілізаціями.
У сучасному світі існують і протистоять один одному два основних полярних світогляди: індивідуалізм «вибранців» цього світу, заснований на прагненні до панування, необмеженого використання органічних природних ресурсів, - та колективізм, що базується на прагненні до розумних суспільних відносин, урахуванні обмежених ресурсів та інтересів майбутніх поколінь.
Висновок
Отже в наш час перед людством постала фатальна дилема: або всі країни з часом сприймуть на рівні практичних дій ідею збереження Земної цивілізації і єдиний ноосферний світогляд, або ж незалежно від них Земна цивілізація зникне. Необхідні неймовірні зусилля вчених, політиків, народів, націй і держав, які були б спрямовані на те, щоб історія пішла шляхом ноосферного розвитку, який гарантує не тільки виживання всього людства, а й життя, достойне кожної людини.
Література
1.Барвінський А.О. Соціологія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 328 с.
2.Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. 2004
3. Сугой О. Экономическая экология.// Наука и жизнь, №5, 2004г. С29
4. Батлук В.А. Основы экологии и охрана окружающей природной среды. Л.: Афиша, 2001. – 335с.
5. Новиков Ю. В.Экология, окружающая среда и человек. М.: Агентство «ФАИР», 1998,— 320 с