Міністерство освіти і науки України
Житомирський державний технологічний університет
Кафедра екології
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з предмету: Промислова екологія
Виконала
студентка 5курсу
група ЗЕО-05-3
Опанасенко Тетяна
Перевірила
:
Кірейцева АннаВікторівна
ЗАВДАННЯ:
1. Нульовий дім
2. Використання енергії припливів
1.
«
Нульовий дім»
Енергозбережні будинки стають усе більш популярними в світі. Будівництво таких будинків – не лише дань сучасній моді, бажання виділитися, побудувати щось незвичайне, ультрасучасне. Зростання популярності “нульових будинків” обумовлене і чисто економічними міркуваннями, можливістю заощадити на комунальних платежах в майбутньому. У статті розглянуті приклади будівництва енергозбережних споруд в Китаї. Будівлі з нульовим балансом енергії – “нульові будинки” – поступово завойовують світ. Вважається, що такі будинки можуть функціонувати повністю автономно і виробляти тепло і електрика для власних потреб самостійно. Такі споруди не залежать або майже не залежать від централізованих електро- і тепломереж. Сонячні колектори і батареї, ветрогенератори і біореактори інтегрують в котеджі, павільйони, висотки і навіть стадіони; використовуються спеціальні системи вентиляції і збору дощової води, застосовуються елементи сонячної архітектури і ряд інших рішень. Все це дозволяє помітно економити на експлуатації таких будівель, а також робить не лише безпечним, але і комфортним перебування в них людини. Приклади “нульових будинків” 20 вересня 2008 р. відбулося урочисте відкриття Центру енергетичних технологій в р. Нінбо (КНР) на території кампусу китайської філії британського університету Ноттінгема. Будівлю Центру спроектувала італійська компанія Mario Cucinella Architects. При проектуванні були використані принципи “нульового будинку”, що дозволяють максимально повно задіювати природні можливості для терморегуляції і освітлення будівлі. Будівля Центру вміщає аудиторії і офіси, невеликий виставковий зал, а також декілька лабораторій: стенди для випробування фасадів, термічна лабораторія для перевірки конструкційних матеріалів, кліматична камера і аеродинамічна труба, лабораторія моделювання сонячного освітлення. Загальна площа будівлі складає 1300 кв. і забезпечується енергією за рахунок фотоелектричних батарей, об'єднаних в сонячну ферму, а також – вітряків. Будівля обладнана акумуляторами, які здатні забезпечувати всю будову електрикою протягом двох тижнів. Правильний розподіл повітряних і світлових потоків залежно від висоти і положення сонця над горизонтом забезпечується спеціальною архітектурою споруди. У будівлі п'ять надземних і один підземний поверх. Всі вони з'єднуються між собою широкою шахтою, що виходить на дах. Цей елемент дозволяє відбитим променям сонця проникати углиб, скорочуючи потребу в електричному освітленні, а також задає дороги для повітряних потоків. На власне охолоджування Центр витрачає всього 7-8 кВт·ч на 1 кв.м/год. Інший приклад “нульової” споруди в КНР – енергозбережна будівля, побудована для університету Синьхуа в Пекіні. Будівля спроектована так, щоб мінімізувати витрати на обігрів і охолоджування. Дах-козирок з одного боку створює тінь в жарку сонячну погоду, з іншої – виробляє електрічеств за допомогою встановлених тут сонячних батарей. Найбільшою “нульовою” спорудою в Китаї повинна стати 300-метрова “Башта перлової річки” (Pearl River Tower) в Гуанчжоу, спроектована американською компанією Skidmore, Owings & Merrill. 300-метрова 69-поверхова “Башта перлової річки” задумана як будівля нульової енергії, тобто, воно не споживатиме електрику із зовнішньої мережі. У башті буде виконано спеціальне подвійне скління південного фасаду (з вентиляцією між стекол), сприяюче зниженню нагріву будівлі. У Будівлі будуть встановлені автоматичні жалюзі, що повертаються на потрібний кут у міру подорожі Сонця по піднебінню, а також що відкриваються в похмуру погоду для збільшення природного освітлення офісів. Все це понизить витрати на кондиціонування. Сонячні батареї вироблятимуть електрику, надлишок якої запасається в спеціальні акумулятори. Окрім фотоелектричних панелей тут змонтовані і сонячні теплові колектори, що нагрівають воду для мешканців хмарочоса. Також американці запланували для “Перлової річки” систему збору дощової води і систему очищення і рециркуляції технічної води (використовуваною, наприклад, для зливу в унітазах), що повинне скоротити до мінімуму потреба будівлі в зовнішньому джерелі вологи. Плавні закруглення стенів хмарочоса покликані направляти вітер наскрізь будівлі через 2 технічних поверху, де будуть встановлені вітрові турбіни для виробництва електроенергії. При цьому будівля спеціально спроектована по переважаючих вітрах. У системі охолоджування будівлі, яка працюватиме в печені і вологому кліматі, архітектори застосували цілий ряд новинок, для мінімізації витрат на підтримку мікроклімату будівлі. Це і пасивні осушувачі вентиляційного повітря (канали вентиляції проходят в підлогах будівлі), і система охолоджування повітря в офісах з високим ККД. На відміну від поширених систем централізованого кондиціонування, вона заснована на циркуляції хладагента по багаточисельних розгалужених каналах, також пронизливих підлоги на всіх поверхах.
Білорусія: «Нульовий будинок»
Мешканець білоруського села Беларучи Євгеній Широков, кандидат технічних наук і колишній співробітник НДІ, побудував унікальний будинок з нульовим енергоспоживанням.
Будинок побудований з екологічно чистих матеріалів, має незвичайну круглу форму й постачений системою біологічної утилізації відходів.
У якості будматеріалів використовувалися солома, дошки й глина; стіни будинку полягають на 95% із соломи й на 5% - із глини. Фундамент будинку зроблений із пляшок. У результаті вартість будівництва будинку виявилася нижче на 40-50% у порівнянні з будівництвом традиційного будинку. Вартість нульового будинку площею 72 кв.м склала 20 тис. дол.
Будинок не підключений до централізованих комунальних систем. Виробництво електрики забезпечують вітряк і сонячні батареї. Лампи житель використовує тільки енергозберігаючі. Будинок постачений системою біологічної утилізації відходів.
Інший приклад "нульового" спорудження в КН - енергозберігаюче будинок, побудований для університету Сіньхуа в Пекіні. Будинок спроектовано таким чином, щоб мінімізувати витрати на обігрів і охолоджування. Дах-козирок з одного боку створює тінь в жарку сонячну погоду, з іншого боку - виробляє електрику з допомогою встановлених тут сонячних батарей. Найбільшим "нульовим" спорудою в Китаї повинна стати 300-метрова "Вежа перловою ріки" (Pearl River Tower) в Гуанчжоу, спроектована американською компанією Skidmore, Owings & Merrill. 300-метрова 69-поверхова "Вежа перловою річки" задумана як будівля нульової енергії, тобто, воно не буде споживати електрику із зовнішньої мережі. У башті буде виконано спеціальне подвійне засклення південного фасаду (з вентиляцією між стекол), що сприяє зниженню нагріву будівлі. Плавні заокруглення стін хмарочоса покликані направляти вітер наскрізь будинку через 2 технічних поверху, де будуть встановлені вітрові турбіни для виробництва електроенергії. При цьому будинок спеціально спроектовано з переважаючим вітрам. У системі охолодження будівлі, яка буде працювати в гарячому і вологому кліматі, архітектори застосували цілий ряд новинок, для мінімізації витрат на підтримку мікроклімату будівлі. Це і пасивні осушувачі вентиляційного повітря (канали вентиляції проходять в підлогах будівлі), і система охолодження повітря в офісах з високим ККД. На відміну від поширених систем централізованого кондиціонування, вона ґрунтується на циркуляції холодагента за численними розгалуженим каналах, також пронизливим підлоги на всіх поверхах. У Будинку будуть встановлені автоматичні жалюзі, повертаються на потрібний кут у міру подорожі Сонця по небу, а також що відкриваються в похмуру погоду для збільшення природного освітлення офісів. Все це знизить витрати на кондиціонування.
Мал 1. Нульовий будинок
Мал 2.Нульовий будинок
Хто-небудь з вас сьогодні може представити будинок, якому зовсім не потрібні зовнішні джерела електроенергії? Варто будинок, сам себе обслуговує електрикою, теплою водою, сам знищує сміття, вироблений його жителями. Жителям російських хрущовок таке здасться фантастикою, проте сьогодні в світі будівництво подібних будинків вже стає модою. Обумовлено це відразу двома чинниками: по-перше, сьогодні модно все, що так чи інакше пов'язано з екологією та енергозбереженням. По-друге, це економічно вигідно: якщо ви підприємець, у різних країнах світу вам обіцяють численні пільги і субсидії з боку уряду. Якщо ж ви представник влади, то вам повинно бути очевидно, що енергозберігаючі будинку в майбутньому зможуть заощадити мільярди доларів і зберегти енергетичний баланс як усередині країни, так і в світі в цілому. Крім того, популяризація «нульових» будинків всередині країни позитивно позначається на її іміджі. Як не дивно, лідером у практичному впровадженні автономних будинків, втім, як останнім часом і в багатьох інших галузях, що вимагають заощадження енергоресурсів, є Китай, активно залучає західних фахівців і західні технології. До останнього часу саме КН була одним з найбільших світових забруднювачів атмосфери, і саме від її рішень щодо збереження світової енергії у великій мірі залежить майбутнє планети. «Нульовий» будинок у сучасній термінології - це такий будинок, що завдяки новим технологіям може самостійно виробляти тепло та електрику для потреб його мешканців. Такі будинки повинні бути повністю незалежні від зовнішніх тепло-і електромереж. Це може досягатися за рахунок використання сонячних панелей для збору енергії, правильної організації повітроводів для економії на обігрів і кондиціонування, біореакторів, які вміють отримувати енергію з органічних відходів, і систем збору дощової води, для того щоб надалі її можна було використовувати для споживання мешканцями . Один з реальних проектів такого роду - відкритий в Нінбо ще у вересні 2008 року Центр енергетичних технологій китайського філії Ноттінгемського університету, будівля якого спроектовано італійськими фахівцями з компанії Mario Cucinella Architects. У будівлі розміщуються офіси, виставковий зал, лабораторії, стенди для випробування фасадів, кліматична камера і аеродинамічна труба. Загальна площа споруди - 1300 кв. м. Всього в ньому шість поверхів: п'ять наземних і один під землею. Висвітлюється будівлю виключно за рахунок фотоелектричних елементів і вітряків. Коли є сонце чи вітер, будівля накопичує енергію і зберігає її в спеціальних акумуляторах. Повністю заряджені батареї здатні обслуговувати будинок холодним повітрям і світлом впродовж двох тижнів - термін, більш ніж достатній для періоду похмурого безвітря. У Нінбо, розташованому в 200 км від Шанхаю, переважно тепло круглий рік, але на власний охолодження в будівлі Центру витрачається всього 7-8 кВт • г на рік на кожен метр площі. Якби не всі ці інноваційні технології, то для обслуговування будівлі на рік йшло б приблизно 450 тонн вугілля, а викиди в атмосферу вуглецю склали б 1081 тонну. Найбільшим автономним будинком у світі може стати «Вежа Перлинний ріки» в Гуанчжоу. Її будівництвом займається американська компанія Skidmore, Owings and Merrill. Башта буде мати 69 поверхів загальною «зростанням» в 300 м. Як і личить справжньому «нульового» дому, вона не буде підключена до зовнішніх джерел електроенергії. Характерна особливість цієї будівлі - наявність подвійного скління з вентиляцією між двома шарами скла. Подібна конструкція дозволить понизити витрати на кондиціонування приміщення. Крім того, в ньому будуть автоматичні жалюзі, які будуть самостійно змінювати кут розкриття в залежності від положення сонця. Буде в будівлі і хороша сонячна електростанція, енергія з якої буде витрачатися не тільки на освітлення, а й на підігрів води. Башта буде збирати дощову воду і очищати її, забезпечуючи себе принаймні технічної води для каналізації та інших потреб. Будуть у вежі і вітряні турбіни для виробництва електроенергії. Власне, не в одному Китаї сьогодні стурбовані енергоспоживанням житлових та службових будинків. Не так давно влади Мінська оголосили про введення в експлуатацію багатоповерхового «енергозберігаючого будинку». У ньому дев'ять поверхів, і на вид це звичайне панельне будівля з площею близько 10 тис. кв. м. Однак це не зовсім звичайний будинок: на його даху встановлені сонячні батареї. Отримуваного ними електрики, за розрахунками про
20 вересня 2008 р. відбулося врочисте відкриття Центру енергетичних технологій у м. Нінбо (КНРкар, Кір, кн., кнур, кор., КПР, курей, курей, УНР) на території кампусу китайської філії британського університету Ноттінгема. Будівлю Центру спроектував італійська компанія Mario Cucinella Architects. При проектуванні були використані принципи "нульового дому", що дозволяють максимально повно задіяти природні можливості для терморегуляції й освітлення будівлі. Будинок Центру вміщає аудиторії й офіси, невеликий виставочний зал, а також кілька лабораторій: стенди для випробування фасадів, термічна лабораторія для перевірки конструкційних матеріалів, кліматична камера й аеродинамічна труба, лабораторія моделювання сонячного висвітлення. Загальна площа будинку становить 1300 кв.м і забезпечується енергією за рахунок фотоелектрічніх батарей, об'єднаних у сонячну ферму, а також - вітряків. Будинок обладнаний акумуляторами, які здатні забезпечувати вся будова електрикою протягом двох тижнів. Правильний розподіл повітряних і світлових потоків залежно від висоти й положення сонця над обрієм забезпечується спеціальною архітектурою спорудження. У будинку п'ять надземних і один підземний поверх. Усі вони з'єднуються між собою широкою шахтою, що виходить на дах. Цей елемент дозволяє відбітим променям сонця проникати вглиб, скорочуючи потребу в електрічнім висвітленні, а також задає шляху для повітряних потоків. На власне охолодження Центр витрачає всього 7-8 кВт • год на 1 кв.м / рік. Інший приклад "нульового" спорудження в КН - енергозберігаючий будинок, побудоване для університету Сіньхуа в Пекіні. Будинок спроектований таким чином, щоб мінімізувати витрати на обігрів і охолодження. Дах-козирок з однієї сторони створює тінь у жарку сонячну погоду, з іншого боку - виробляє електрику за допомогою встановлених тут сонячних батарей. Найбільшим "нульовим" спорудою в Китаї повинна стати 300-метрова "Вежа перлову ріки" (Pearl River Tower) в Гуанчжоу, спроектована американською компанією Skidmore, Owings & Merrill. 300-метрова 69-поверхова "Вежа перлову річки" задумана як будівля нульової енергії, тобто, воно не буде споживати електрику із зовнішньої мережі.У башті буде виконано спеціальне подвійне засклення південного фасаду (з вентиляцією між скла), що сприяє зниженню нагріву будівлі. У Будинку будуть встановлені автоматичні жалюзі, повертаються на потрібний кут у міру подорожі Сонця по небу, а також що відкриваються в похмуру погоду для збільшення природного освітлення офісів. Все це знизить витрати на кондіціонування. Сонячні батареї будуть виробляти електрику, надлишок якого запасається у спеціальні акумулятори. Крім фотоелектрічніх панелей тут змонтовані і сонячні теплові колектори, що нагрівають воду для мешканців хмарочоса. Також американці запланували для "Перлини річки" систему збору дощової води і систему очищення та рециркуляції технічної води (що використовується, наприклад, для зливу в унітазах), що має скоротити до мінімуму потребу будівлі під зовнішнє джерело вологи. Плавні Заокруглення стін хмарочоса покликані направляти вітер наскрізь будинку через 2 технічних поверху, де будуть встановлені вітрові турбіни для виробництва електроенергії. При цьому будинок спеціально спроектовано з переважаючим вітрам. У системі охолодження будівлі, яка буде працювати в гарячому і вологому кліматі, архітектори застосували цілий ряд новинок, для мінімізації витрат на підтримку мікроклімату будівлі. Це і пасивні осушувачі вентиляційного повітря (канали вентиляції проходять в підлогах будівлі), і система охолодження повітря в офісах з високим ККД. На відміну від поширених систем централізованого кондиціонування, вона ґрунтується на циркуляції хладагента за численними розгалуженими каналах, також пронизливий підлоги на всіх поверхах.
2.
Використання енергії морських хвиль та припливів
Дещо більшим від ресурсів гідроенергії є світовий ресурс енергії морських хвиль та припливів.
Найбільш поширеним способом використання енергії морів та океанів є спорудження припливних електростанцій (ПЕС). З 1967 р. у гирлі річки Ране у Франції працює ПЕС потужністю 240 МВт. На черзі спорудження ПЕС у затоці Фанді в Канаді з рекордним 18-метровим припливом, у гирлі річки Северен в Англії із 14,5-метровим припливом та в інших регіонах із великими припливами води.
Перша у світі та найбільша на сьогодні ПЕС міститься у Франції на березі Ла-Маншу в гиолі річки Ране. Приплив у цьому місці переміщує 189 тис. м3 води за секунду. Різниця рівнів становить 13 м, а швидкість течії між містами Брестом і Сен-Мало часто досягає 90 км/год. У середині дамби дуже великого накопичувального резервуара містяться 24 турбо-альтернатори-турбогенератори зі зворотними лопатками ротора турбіни. Кожен з них може функціонувати і як турбіна, і як насос, який працює і в бік моря, і в зворотному напрямку.
Але для України промислове використання цих ресурсів є проблематичним через замерзання Азовського і Чорного морів і відсутність територій для побудови ГЕС. А стосовно припливів— ще й через вкрай низький потенціал: припливна хвиля на Чорному морі не перевищує 10 см, а необхідна висота становить, як мінімум, 5 м.
Перша велика електростанція, що працює на енергії припливів, була побудована в 1968р. в усті ріки Ранс (Франція). Електростанція працює в такий спосіб. Коли починається відлив, заслінки в дамбі закривають, підтримуючи високий рівень води за греблею. При різниці рівнів у 3 м. заслінки відкривають, і вода спрямовується в море, обертаючи лопатки 24-х великих турбін, а разом з ними і ротори електрогенераторів. Коли знову починається приплив, вода через відкриті заслінки проходить за греблю, і цикл повторюється. Варто помітити, що використання джерел альтернативних, поновлюваних видів енергії може досить ефективно знизити відсоток викидів в атмосферу шкідливих речовин, тобто в якомусь ступені вирішити одну з важливих екологічних проблем. Енергія моря може з повною підставою бути приліченою до таких джерел.
До 1979 р. серед усіх проектів використання енергії хвиль, що розглядалися, було виділено чотири:
- "пірнало" Солтера;
- пліт Кокерела;
- випрямлювач Расела;
- коливальна водяна колонка (резервуар).
"Пірнало" Солтера нагадує поплавок, який, піднімаючись і опускаючись одночасно з хвилями, приводить в дію насос, що подає воду під тиском в турбогенератор.
Пліт Кокерела складається з трьох шарнірне з'єднаних понтонів, які перебувають на плаву і відтворюють колихання хвиль, їхнє підняття й опускання приводить в дію гідравлічні тарани, які з'єднують понтони. Стискання і розтягування таранів передається робочій рідині, яка діє на гідравлічний генератор, що виробляє електричний струм.
Випрямлювач Расела регулює рух води таким чином, що вона надходить у турбіну тільки в одному напрямку.
Коливальна водяна колонка (резервуар) відрізняється від попередніх проектів. Вона перетворює енергію хвиль на потенціальну енергію стиснутого повітря, яке потім віддає енергію повітряній турбіні.
Ідея колонки належить японському морському офіцеру Масуді, який винайшов плаваючий хвилеріз. Він довів, що коли хвилеріз зробите у вигляді перевернутої камери з отворами у верхній частині, то висота хвиль усередині буде значно меншою, ніж ззовні, оскільки хвиля вирівнюватиметься під дією потоків повітря, що проходять крізь отвори. Інтенсивні повітряні потоки постійно надходять у середину камери і виходять з неї внаслідок піднімання та опускання колони.
За цим принципом сьогодні працюють плавучі установки, які використовуються для буїв різного призначення. Схему такої установки показано на рис. 13.
В її камері 1, яка має дискову опору 2, міститься турбіна 3. з'єднана з електрогенератором 4. Коли проходить хвиля камера намагається піднятися разом із нею. Опора перешкоджає цьому й таким чином забезпечує інтенсивне проникнення води всередину камери. Стовп води витісняє повітря із середини камери крізь сопловий апарат на лопаті турбіни. Після проходження хвилі вода виходить з камери, а її місце знову займає повітря. Потім цикл повторюється.
На рис. 15 показана схема побудованої в Японії прибійної електростанції потужністю 50кВт. Принцип її роботи приваблює своєю простотою і майже повною відсутністю рухомих частин. Хвиля, яка падає під козирок 1, стискає повітря й жене його крізь сопловий канал 2 до турбіни 3. яка приводить в дію електрогенератор 4.
В Японії створено подібну прибійну електростанцію потужністю 50 кВт. Собівартість виробленої нею електроенергії становить 20-30 ен/кВт·год, що відповідає собівартості електроенергії, яка виробляється дизель-електричними станціями.
Основними причинами, які стримують розвиток хвилевих енергоустановок, є розосередження енергії на великій поверхні, непостійне хвилевідтворення, низька швидкість руху хвиль при значних силах їхньої дії.
Таким чином, коли проектуються хвилеві енергоустановки, слід насамперед вирішувати питання концентрації та акумулювання енергії, а також ефективного її перетворювання з максимальним використанням наявних технічних рішень.
Основними шляхами розвитку хвилевих енергоустановок є підвищення концентрації енергії хвиль і енергоємності акумуляторів, їхньої надійності та ефективності перетворювання енергії.
Усім цим умовам відповідає багатоступінчастий хвилевий насос, схему якого наведено на рис. 16. Одна його ступінь вміщує гофрований патрубок 1, вихідний клапан 2, демпфугачий резервуар 3, вихідний клапан 4 і тонкий гнучкий лист 5, який вертикально входи у воду. За допомогою хвилевого насоса здійснюється перетворення кінетичної та потенціальної енергії на направлений рух рідини. Подальше перетворення кінетичної енергії рідини, що рухається, на електроенергію відбувається за допомогою гідравлічних турбін, які обертають електрогенератор.
У Данії, Норвегії та Швеції станції розташовано на плотах, з'єднаних з насосом, який починає працювати, коли хвилі діють на пліт. Тут використано великий насос, що міститься на дні моря. Поршень насоса з'єднується з плотом за допомогою еластичного дроту. Коли хвилі підіймають пліт, поршень піднімається, вода проходить крізь заповнений блок генератора турбіни, виробляючи електроенергію. Коли хвиля спадає, поршень опускається, витискаючи своєю вагою воду через клапани.
Припливні електростанції (ПЕС)
Віками люди роздумували над причиною морських припливів і відпливів. Сьогодні ми достовірно знаємо, що могутнє природне явище — ритмічний рух морських вод викликають сили тяжіння Місяця і Сонця. Енергія припливів величезна, її сумарна потужність на Землі становить близько 1 млрд. кВт, що більше за сумарну потужність усіх річок світу.
Принцип дії припливних електростанцій дуже простий. Під час припливу вода, обертаючи ротор гідротурбіни, заповнює водоймище, а після відпливу вона з водоймища виходить в океан, знову обертаючи ротор турбіни. Головне — знайти зручне місце для встановлення греблі, в якому висота припливу була б значною. Будівництво й експлуатація електростанцій на морі - складне завдання. Морська вода спричиняє корозію більшості металів, деталі установок обростають водоростями.
Енергія припливу використовує рух води, що викликається припливними течіями, або підйом та опускання рівня моря через припливи. Хоча цей спосіб ще не набув широкого використання, він має потенціал ґенерування електроенергії в майбутньому та є прогнозованішим, аніж енергія вітру та Сонця.
Технологія, яка потрібна для отримання енергії припливу, вже добре розвинута, однак, все ще залишається дорогою. У світі існує лише близько сорока припливних електростанцій.
Велика Британія побудувала декілька суто припливних електростанцій у світі на своєму західному узбережжі, а ще приблизно 30 місць було визначено для подібного будівництва по всій країні. Один з найсучасніших зразків такої установки, який зараз працює в рамках Технологічної програми Міністерства у справах бізнесу, підприємництва та сільського господарства, називається проект Морський потік та працює з червня 2003 оку на північ від берегів Девону.