1. Міжнародний поділ праці та формування світового господарства
Кожна країна або група країн у певному регіоні світу спеціалізується на ви-
добутку тієї чи іншої сировини або випуску конкретної продукції. Спеціаліза-
ція даної країни або регіону залежить від природних (географічне положення,
наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими
ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій,
геополітичне положення, менталітет нації і таке інше), економіко-географіч-
них (ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура госпо-
дарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.
Географічний розподіл праці буває двох видів: міжрайонний (у межах дер-
жави) і міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяль-
ності розвивається в одній країні і зв’язує між собою окремі її регіони.
Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремих країн чи їх
угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської
продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому
використанню соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу
країн, налагодженню і розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв’язків.
Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існує при-
наймні шість соціально-економічних угруповань:
1) розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія,
ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада);
2) малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія, Данія,
Нідерланди, Швеція, Австрія та інші).Обидві ці групи спеціалізуються пере-
важно на машинобудуванні (літако-, судно-, автомобілебудуванні), електроні-
ці розробці нових технологій тощо;
3) соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба);
4) країни східної Європи та СНД (Польща, Угорщина, Росія, Україна), що
знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки.
Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічного роз-
витку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу, доТаджикистану, країн колишньої Югославії і Куби, які з різних причин опи-
нилися в ситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує сиро
вину (нафту, електроенергію та вугілля - Польща, Росія, Україна), сільсько-
господарську продукцію (овочі, фрукти - Угорщина, Болгарія, Румунія), про-
дукцію машинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні
автомобілі (Росія), автокари (Болгарія);
5) країни «третього світу» (країни, що розвиваються).Це найчисленніша гру-
па. Вона охоплює близько 130 країн і в міжнародному поділі праці займає
«сировинну» нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки,
Африки, Південно-Східної Азії), напівфабрикати. Але головною стратегіч-
ною продукцією, яку постачає ця група країн (країни Перської затоки і Бли-
зького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) і яка забезпечує їм левову частку ін-
валютних надходжень, є нафта;
6) найбідніші країни (вони власне, належать до країн, що розвиваються), у
яких найнижчі у світі показники економічного розвитку, багато невирішених
соціально-економічних проблем і переважає сировинна або сільськогоспо-
дарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гонду-
рас, Бутан, країни Океанії).
У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це
ставить її господарство в залжність від коливань кон'юнктури світового рин-
ку, а також збіднює галузву структуру господарства. Окермі держави оби-
рають галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні
значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці і слабко
пов'язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промис-
ловості, в тому числі машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншими
галузями економіки країни, оскільки засновані на розвиненому господарстві
і є потужним фактором розвитку всього господарства.
Чи зуміє Україна інтегруватися в європейську і світову економіку? Це пи-
тання непросте. Економісти "Дойче-Банку зробили своє дослідження і дійшли
позитивного висновку. Це деякою мірою можуть підтвердити і дані табл 1.1
Рівень розвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР,
балів [4,361]
Україна має значні виробничі , природні й трудові ресурси, до того ж над-
звичайно вигідне економіко-географічне і геополітичне розміщення у центрі
Європи з прямим виходом до головних сухопутних і морських шляхів спо-
лучення.
2. Стан сучасних зовнішньоекономічних зв'язків України
Зовнішньоекономічні зв'язки України в сучасних умовах стають могутнім
засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економі-
ки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтен-
сивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послу-
гами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і
темпи розвитку.
Зовнішньоекономічна діяльність діє змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому перобладнанню
сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з ос-
новних чинників розвитку господарства України.
Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики
створюють Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (квітень
1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992 р.), "Про іноземні інвес-
тиції" (березень 1993 р.). Концепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяль-
ність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утведжується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм
регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучен-
ня до світового поділу праці разом із збереженням господарського збалансу-
вання та рівноваги внутрішнього ринку України.
Кабінет Міністрів України здійснює зовнішньоекономічну політику відповід-
но до законів України, укладає та забезпечує виконання міжурядових угод,
здійснює заходи щодо раціонального використання державного валютного фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо.
Міжнародні зв'язки України здійснюютьсяяк у зовнішній торгівлі, так і в
економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжна-
родному туризмі та інших формах.
У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві ринкових відно-
син скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством
встановлюється межа частки одного власника в 50 % загального експорту або
імпорту країни, причому порушення ціого положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні об'єднання (асоціації, консорціуми, торгові будинки)
не мають права прямо або опосередковано створювати монополії зовнішньо-
економічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також
будь-якої іноземної країни, транснаціональної корпорації тощо. Забороняють-
ся різного роду угоди, союзи та погоджені дії, спрямовані на поділ ринків
збуту чи джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції.
Такі заходи сприятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими
стандартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, формуванню
гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму.
У нинішніх умовах господарство України перживає тривалу економічну
кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не
відповідає можливостям наших товаровиробників і не забезпечує потреб дер-
жави у валютних надходженнях, необхідних для стабілізації економіки, зни-
ження рівня інфляції та бюджетних витрат.
За даними Міністерства статистики України, експорт за останні роки постій-
но скорочується. Крім того, дуже неефективно є структура експорту, майже 90 % його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за
демпінговими цінами.
Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від'ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у тор-
гівлі з цими країнами зберігається для енергоносіїв, прокату кольорових ме-
талів, целюлози, деревини, каучуку, акумуляторів тощо. У світовий еконо-
мічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних
товарів загальному балансі становить 10-20 %, а рівень експорту готової про-
дукції у світі понад 50 %.
Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови -
йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому
частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту.
Діаграма 1.Динаміка експорту та імпорту України (млн USD) [5,75]
|
|
|
|
|||||||||
|
|||||||||
|
|||||||||
Малюнок 2.2. Зовнішні зв'язки України. [6,598]
|
|
|
|
||||
|
||||
Адже відомо, що Україна виробляла й може виробляти цілий спектр науко-
ємної, складної машинно-технічної продукції: літаки, автобуси, автомобілі,
трактори, комбайни, суда різного призначення, ракетні комплекси, верстати,
турбіни, засоби зв'язку, електроніку, радіо- і телеапаратуру тощо. Реально ос-
новними експортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть
швидко стати підприємства воєнно-промислового комплексу, на яких зосе-
реджені високоякісне обладнання, сучасна технологія, висококваліфіковані
фахівці.
У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної металургії, залізна
руда і кокс, продукти харчової промисловості. Промисловий потенціал України достатній для надходження валюти, необхідної для сплати зовніш-
нього боргу, закупівлі найнеобхіднішого імпорту та оплати інших загально-
державних потреб.
Реалізація цього потенціалу можлива за відповідної пропускної здатності
транспортної інфраструктури, сприятливої соціально-політичної і правової
ситуації та здатності зовнішньоторгових організацій та інших виконавчих
структур до реалізації продукції.
Експортно-імпортні операції здійснюються як на валютній основі, так і у
формі клірингу. Кліринг - система безготівкових розрахунків, які грунтують-
ся на заліку взаємних вимог і зобов'язань і здійснюються через банки або спе-
ціальні розрахункові палати (перша створена в Лондоні в 1775 р.). Популяр-
ною нині стала форма бартерних операцій, тобто безпосереднього обміну то-
варами. Такі товарообмінні операції були найбільш поширені в Україні у 1992 р. і становили тоді майже 50 % загального товарообороту. Однак при такому товарообміні Україна втрачала великі кошти через нееквівалентний
вартісний обмін продовольчих товарів (зерна, цукру, олії) на паливно-мас-
тильні матеріали.
Основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток
і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колиш-
нього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особли-
во з тими, що мають чисельну українську діаспору.
Зовнішньоторгові організації та інші виконавчі структури повинні не тільки
реалізовувати продукцію а традиційних ринках, а й виходити на нові перс-
пективні регіони (особливо в Азію, Африку, Латинську Америку та Австра-
лію). Найважливішою формою економічного співробітництва з країнами
близького зарубіжжя нині є взаємний обмін різними видами сировини, гото-
вої продукції та наукове співробітництво. Однак необхідними є послідовна
і радикальна перебудова механізму економічних зв'язків, здійснення карди- нальних заходів для їх оптимізації. Зокрема, передбачено захист економічних
інтересів України через встановлення митного кордону з республіками ко-
лишнього СРСР. Підписано обопільні угоди з Росією та Білоруссю про спів-
робітництво у галузі зовнішньоекномічної діяльності, які не допускають ре-
експорту товарів, до яких інші учасники угоди застосовують заходи регулю-
вання. Реекспорт таких товарів має здійснюватися лише за письмової згоди та на умовах, що визначаються уповноваженим органом держави, яка є ви-
робником цих товарів. Україна вивозить до країн СНД кам'яне вугілля, чавун
прокат чорних металів, залізну руду, самородну сірку, цемент, сіль, промис-
лове устаткування, автобуси, тепловози, екскаватори, продукцію хімічної промисловості, цукор, масло, фрукти, консерви тощо. В загальному обсязі
вантажів, які щороку вивозяться з України у ці країни, найбільшу частку
мають коксівне вугілля і чорні метали.
Понад 72 % наших поставок отримує Росія. Основним споживачем їх є Центральний район Росії, на який припадає майже 3/4 вивозу продукцій з
України. Значними споживаннями залізної руди, чорних металів, які над-
ходять з України, є Поволжя, Північний Кавказ. Певна кількість чорних
металів, зокрема прокату, вивозиться з України до Санкт-Петербурга, Біло-
русі, держав Балтії, Молдови, цукор - в усі республіки колишнього СРСР (за
винятком Молдови), м'ясо, масло, м'ясні вироби - здбільшого в Росію.
В Україну з інших республік колишньго СРСР найбільше ввозить Росія -70%
Це - нафта, газ, ліс, папір, деякімарки чорних і кольорових металів, машини,
устаткування та інша продукція.
Білорусь постачає в Україну трактори, вантажні автомобілі, електронно-об-
числювальні машини, мінеральні добрива, ліс, папір; Казахстан - кольорові метали, шкірсировину, концентратикольорових металів; Молдова - продукцію прладобудування, виноробної промисловості, килими, виноград;
республіки Середньої Азії - газ, бавовну, концентрати кольорових металів,
тканини, каракуль; республіки Закавказзя - нафту і автомашини, алюмініє-
вий прокат, чай, фрукти, вино, тютюн; держави Балтії - електротовари, трам-
ваї, пральні машини, холодильники, радіоприймачі, мікроавтобуси, рибу і рибопродукти, трикотажні і галантерейні вироби та інші товари широкого
вжитку.
Зовнішньоторговий товарообіг України з Росією, $млн. [5,77]
За сучасних умов Україна налагоджує прямі зовнішньоекономічні відносини
з багатьма країнами світу. Так, на кінець 1996 року нашу державу визнали
понад 160 країн світу, 132 з них встановили з Україною дипломатичні від-
носини. У країни далекого зарубіжжя ми поставляємо машини, трактори, за-
лізну руду, устаткування для гірничо-шахтових, будівельних, електротехніч-
них підприємств, засоби автоматизації, обчислювальну техніку, автомобілі,
прокатні стани, океанські суда, силові трансформатори, магістральні тепло-
вози та багато іншої продукції.
За даними Міністерства статистики, Україна мала в 1995 р. у торгівлі з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром майже 1346,4 млн.
дол. США. Основна частина експорту України припадає на Європу (49,4%),
друге місце посідає Азія (38%), на третьому місці Америка (8,3%), далі йдуть
Африка (4%) та Австралія та Океанія (0,3%). Імпортні поставки за цей самий період надходили в Україну тільки з чотирьох континентів. Найбільша частка
українського імпорту припадає на Європу (68,5%), менша - на Азію (17,3%),
Америку (10,2%) і Африку (4%).
Сьогодні ні розміри експоту, ні його стуктура не можуть задовольнити Україну. Річ у тім, що розміри експорту поки що недостатні: в 1995 р. вони
становили 11566,5 млн. дол. США. У його структурі найбільшу частку мають
сировина, матеріали і товари народного споживання - 87,6 %; машини і
устаткування - 10,3 %, інші товари (у тому числі послуги) - 2,1 %. Тому необхідно переорієнтувати експорт з первинної сировини на нову техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги.
Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне об-
ладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, каву, продукцію
хімічної промисловості та легкої промисловості. Проте необхідно створювати
економічні бар'єри (високе мито тощо) для таких товарів, як жувальна гумка,
напої, тютюнові вироби, радіотовари інші товари широкого вжитку. Це зменьшить дефіцит платіжного балансу і підніме попит на аналогічну вітчизняну продукцію, стабілізуючи виробництво.
Найтісніші економічні зв'язки підтримує Україна з країнами Східної Європи,
зокрема з Угорщиною та Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважає
продукція галузей важкої індустрії: кокс, руда, сірка, чорні метали, устатку-
вання для гірничодобувної та ме
каватори, бульдозери, телевізори, трансформатори, сільськогосподарські машини тощо.
Протягом тривалого часу спостерігається сталість поставок на експорт донецького вугілля, що визначається попитом на нього як у колишніх країнах
РЕВ, так і в ряді капіталістичних країн (Італії, Франції, Єгипті). Об'єктивною
передумовою попиту на це вугілля на європейському, північноафрикансько-
му та близькосхідному ринках є практична відсутність на Землі антрацитово-
го палива, яке має високу калорійність, а головне - недимність.
Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії та ін. Самородна сірка з України надходить до Чехії, Слова-
ччини, ФРН, Угорщини, Румунії.
З країн Східної Європи Україна імпортує машини, верстати, комплексне промислове устаткування для хімічної промисловості, рухомий залізничний
склад, судна, автошини, побутові електроприлади, медикаментами тощо.
У сучасних умовах економічні зв'язки України з країнами Східної Європи
трохи послабилися, але в майбутньому, очевидно, вони, розвиватимуться
більш ефективно.
Україна бере участь в економічному співробітництві з промислово розвине-
ними країнами світу. Понад 20 країн (Австрія, Голландія, Італія, Норвегія,
Франція, Фінляндія, ФРН, Швейцарія, Швеція, США, Канада, Великобрита-
нія, Японія та ін.) отримують з України промислову продукцію і промислову
сировину: залізну і марганцеву руди, кокс, чавун, прокат чорних металів,
графіт, скло, металургійне та гірничо-шахтове устаткування, штучні алмази,
велосипеди, металообробні верстати, прилади автонавантажувачі, а також
цукор, льоноволокно, олію тощо.
До Великобританії з України надходять прокат чорних металів, чавун, феро-
сплави, металообробні верстати, бензол, цукор, льноволокно, хміль, а Україні
Великобританія постачає різні машини, промислове устаткування, хімічні
продукти, вовняні тканини.
До ФРН Україна експортує феросплави, чорні метали, автонавантажувачі,
віконне скло, олію тощо. З ФРН Україна імпортує різні машини й промисло-
ве устаткування, прокат чорних металів, хімічну продукцію.
До Франції з України вивозять антрацит, помпи, металообробні верстати,
фотоапарати, льоноволокно, олію. Франція поставляє Україні потоково-меха-
нізовані й автоматизовані лінії зварювання і складання кузовів кабін тракто-
ра Т-150. На французьких суднобудівних підприємствах виконують замов-
лення Чорноморського пароплавства.
Українські машинобудівники виготовили для США унікальний трансфор-
матор на 500 тис. кВт, Фінляндії - комплект устаткування для атомної еле-
ктростанції.
Україна бере участь в економічному співробітництві з країнами, що розви-
ваються. У попередні роки, за існування СРСР, цим країнам було надано кредити протягом 10 - 12 років. Частка України в цих кредитах за поперед-
німи розрахунками, становить майже 18 млрд. дол.
Традиційні товари експорту країн, що розвиваються, бавовна, джут, вова, арахіс, оливкова олія, натуральний каучук, какао-боби, цитрусові, тютюн та
інше.
Україна вивозить свої товаи до баатьох країн, що розвиваються. У стуктурі
експорту основне місце посідають машини і промислове устаткування. Так,
вантажні автомобілі Кременчуцького заводу поставляють до Індії, Латинської
Америки, Близького Сходу; помпи із Сумського заводу - до Індії, Пакистану,
Сірії. Машини, устаткування, прилади для африканських, азіатських і лати-
ноамериканських країн виготовляють з урахуванням їх роботи в умовах тро-
пічного клімату.
Підписано угоду про постачання нафти і газу з Ірану в Україну. З цією ме-
тою створено українсько-ірансько-азербайджанську компанію, яка збудує цілу систему трубопроводів через Росію в Україну. 45 % внеску - України,
така сама частка Ірану, 10 % - Азербайджану. Угода розрахована на 15 років
Україна поставлятиме до Ірану машини і обладнання для гірничо-добувної
та металургічних підприємств, доріг і морських портів.
Підписана угода між Україною і Тунісом про співробітництво в галузі ірига-
ції, за якою туніських іригаційних спорудах працюватимуть українські фа-
хівці. Туніс постачатиме Україні фосфорити.
Останнім часом право на здійснення зовнішньоекономічних операцій надано
окремим підприємствам і організаціям, внаслідок чого підвищилась актив-
ність їх у зовнішньоекономічній сфері. Зареєстровано більш як 30 тис. учас-
ників зовнішньоекономічних зв'язків.
В економічних зв'язках України із зарубіжними странами використовується
науково-технічне співробітництво. До цього належить торгівля патентами, лі-
цензіями, технічним досвідом тощо. Науково-технічне співробітництво сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню найновіших
технічних досягнень, раціональному використанню природних ресурсів, автотоматизації і механізації технологічних процесів, скороченню строків
будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капітало-
вкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Воно здійснюється
в кількох формах:
матеріальний, тобто обміном продукцією, насамперед наукоємною, створе-
ною за найновішими технологіями;
нематеріальний - у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літера-
турою та ін.;
послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу,
контролю за якістю.
Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі консал-
тингу (технічного консультування і експертизи проектів), лізингу.
У зовнішньоекономічних зв'язках України використовується і така форма нестабільності економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій в українську економіку. В перспективі Україна може надавати цільові кредити у національній валюті зарубіжним державам, під-
приємствам та іншим споживачам під закупівлю вітчизняної машинотехніч-
ної продукції. Таке кредитування сприятиме зовнішньому конвертуванню
української грошової одиниці.
Створення спільних підприємсв - одна з форм економічного співробітництва
України із зарубіжними странами. Ці підприємства діють самостійно, наді-
лені широкими правами для здійснення експортних і імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно вироблену прдукцію і ук-
ладають відповідні угоди. Їх прибуток між учасниками пропорційно вкладу в
статутний фонд.
У 1995 р. на території України діяло понад 2,5 тис. спільних підприємств. За
участю фірм США створено 120 спільних підприємств, Німеччини - 40, Австрії - 22 та ряду інших країн. Найбільше їх у місті Києві (204) та Одеській
області (143).
Різними є профілі спільних підприємств. Так, львівське виробниче об'єднан-
ня "Конвеєр" і болгарсько-угорське товариство "Інтрасмаш", а також гомель-
ське виробниче об'єднання "Гідроавтоматика" уклали договірпро прямі
зв'язки щодо спільного проектування і виробництва автоматизованих транс-
портно-складських систем і засобів гідроавтоматики.
Налагоджуються прямі стосунки із зарубіжними фірмами. Заслуговує уваги співробітництво з фірмою BASF (ФРН) у галузі впровадження інтенсивної
технології виробництва сої на основі застосування хімічних препаратів фірми
Перспективним напрямком розширення зовнішньоекономічних зв'язків, створення спеціальних зон "вільного підприємництва" на території України.
Вільні економічні зони сприятимуть створення умов для залучення інозем-
ного капіталу.
Укаїа має приділяти велику увау міжнародному туризму - галузі, яка най-
швидше дає прибуток. Нині ми приймаємо в себе майже 250 тис. іноземних туристів, що становить лише 0,05 % світової кількості. Проте реально ми вже
тепер можемо обслуговувати до 5 млн. туристів, що може дати майже 1 млрд.
дол. Крім того, резервом для надходження інвестицій до України є плата за транзитні залізничні, автомобільні, повітряі перевезення, транспортування нафти і газу. Все це разом може давати 6 млрд. дол. щороку.
Держава повинна забезпечити експортерам продукції з високим рівнем об-
робки юридично-правовий (законодавчі акти, положення, митні бар'єри), міжнародно-політичний (сприятливі умови для українських експортерів на
міждержавних переговорах; у міжнародних організаціях) та рекламно-про-
пагандистський захист. Необхідно також організовувати кредитування і підтримку експортерів конкурентних на світовому ринку товарів. А разом з
тим захистити нашу економіку, виробництво від низькоякісних товарів, які надходять з інших країн. Для цього впроваджуються свідоцтва та сертифі-
кати, створюються різні нетарифні бар'єри.
Створюється система зовішньоторгових організацій, представництв, торго-
вих будинків та інших структур, які на високому рівні займатимуться проб-
лемами просування товарів на світові ринки, рекламою, та реалізацією продукції українських підприємств.
Отже, перебудова зовнішньоекономічної діяльності України значною мірою
сприятиме її просуванню на світовий ринок та інтегрування у міжнародну
економіку.
Попередні дані Держкомстату України, які базуються на митній статистиці,
свідчать про те, що в минулому році Україна вперше отримала додатнє саль-
до зовнішньоекономічного балансу - $424 млн. За рахунок чого це досягну-
то? По-перше, за рахунок зниження імпортних товарів на $862 млн. По-друге
за рахунок росту експорту товарів та послуг на $390 млн, з яких на послуги
отримано $288 млн. Як і в попередні роки, торгівля товарами принесла нега-
тивне сальдо $2896 млн., яке знизилось на відміну від показника 1996 року
на чверть. Додаткове сальдо в торговлі послугами збільшилось в 1997 році
десь на одну десяту, досягло $3319 млн.
Що ж трапилось? Деякою мірою зиеншилась частка в товарообігу найкруп-
нішого партнера - Росії. Вдвічі зменьшився товарообіг з Туркменістаном. В
обох випадках за рахунок скорочення енергоносіїв.
А ось розклад з перших десяти найбільших партнерів України на мав змін.
Просто країни змінили місця. З третього на друге піднялась Германія, з п'ято-
го на третє - США.
В минулому році декілька звищилась диференційованість зовнішньоторгово-
го обігу. Скажімо, якщо в 1996 році на першу десятку партнерів приходилось
70% обігу, то в 1997 році - близько 65%.
Навіть поверховий аналіз показує, що положення зовнішньоїтогівлі всьго
лише відразило кризис, в якому знаходилась українська економіка в минуло-
му році. Збереженя позицій в експорті послуг зв'язано з геополітичним поло-
женням України, до того ж дві третини його прийшлося на транзат російсь-
кого газу. А "транзитний" газ, як відомо, віддається енергетиці та комуналь-
ній сфері, причому, як правило, без оплати.
Оскільки основний внесок в справу "оздоровлення" українського зовнішньо-
торгового обігу внесло зниження імпорту товарів, є сенс більш уважно погля-
нути на тогівлю товарами.
Якщо вірити офіційній статистиці, по ряду традиційних статей український експорт в минулому році зменьшився порівняно з 1996 роком. Наприклад, вдвічі (до $106 млн) зменьшився вивіз молочних продуктів, втричі (до $127)
експорт зерна, вдвічі (до $104) - продаж за кордон муки, в півтора рази (до
$122 млн) - експорт жирів та масел рослинного та животного походження,
вдвічі (до $331 млн) - вивіз цукру, однієї з основних статей експорту, в чоти-
ри рази (до $114 млн) - вивіз алкогольних та безалкогольних напоїв, на чверть (до $433 млн) - експорт добрив, ( до $186 млн) - вивіз одежі з тексти-
лю. Правда, були і невеликі перемоги: з $236 млн до $278 млн збільшився
експорт насіння підсолнуха, в півтора рази (до $131 млн) - продаж продукції
м'ясопереробки.
Динаміка експорту деяких видів пордукції навіває керівницту країни думки:
варто було на чверть (до $129 млн) збільшиться вивозу з країни кожсирови-
ни, як Кабмін вже в нинішньому році вирішив призупинити цей бізнес.
Найвагомішим в абсолютному вираженні був зріст експорту продукції чорної металургії (з $4187 млн до $5452 млн).
У зв'язку з останнім досягненням серйозні сумніви визивають дані про ім-
порт природного газу. В минулому році відмічено зріст виробництва металу як раз на величину приросту його експорту. Аналіз платіжного балансу не визвав у фінансистів сумнівів що до офіційної статистики, проте щє в лютому
українське керівництво признало наявність боргу вітчизняних споживачів
перед РАО "Газпром" в розмірі $750 млн. Означає це, що дана сума не зара-
хована у зовнішньоторговій статистиці, знає лише один Кабмін. Крайньою мірою лише одна цифра може з'їсти все додаткове сальдо, та щє і на негатив-
не сальдо три сотні мільйонів залишиться. Але це щє не всі сюрпризи імпорту
По мілочах щє багато набереться.
Розподілення імпорту та експорту серед перших п'яти найкрупніших країн
торгових партнерів України [5,76]
|
|
|
|
|
|
|
.
ЕКСПОРТ
1 - Росія 2 - інші країни 3 - Китай 4 - Білорусія 5 - США
6 - Германія 7 - Туркменістан
|
|
|
|
|
|
|
ІМПОРТ
Керівництво прийняло немало шагів для виводу імпорту більшості товарів
з "сірого" стану. Але поки без результату. Наприклад, введення мінімальної
митної вартості тютюнових виробів не вплинули на способи їх імпорту.
Якщо в 1996 році на середню українську душу приходилось імпортного тю-
тюну на пару доларів, то в 1997 році весь цей показник зріс в півтора рази,
імпорт тютюнових виробів ($175 млн).
Введення мінімальних цін на легкові автомобілі збільшило в півтора рази
статтю імпорту, але дані про обсяг ввозу автомобілів має малу сходність.
Ще більш смішними мають вигляд обсяги імпорту кожаної одежі (близько
$6,5 млн), що навіває думку про колективну галюцінацію - бо всі ринки за-
биті турецькою "кожею".
Кожна середньоукраїнська душа витрачає не більше $1 в оптових цінах на
придбання імпортного взуття, та одежі.
Все перелічене вказує на той канал зовнішньої торгівлі, який не тільки взуває
та одягає наших співвітчизників, але також частково годує і навіть постачає
меблі.
Існують різні оцінки обсягів "човникового" імпорту. Наприклад, аналоги з
російськими обсягами дають цифру на рівні $4 млрд. Але оцінки, які базу-
ються на даних про рух готівкової валюти з України та назад, - цифру вдвічі
меньшу. Істина, як ведеться, десь по середині.
Поруч з "човниковим" імпортом існує і "човниковий" експорт, який має мень-
ші маштаби. Його обсяги оцінюють мінімум в $1 млрд., і направлен він вза-
галі на Росію. Головними статтями такого експорту є харчі та деякі види текстильної та взуттєвої продукції.
Минулорічний офіційний прогноз про 10 % зростання зовнішньоторгового
обсягу не відбувся. Можливо, цією невеселою обставиною поясняється дружнє мовчання держструктур з нагоди офіційних цифр, які описують стан
української зовішньої торгівлі в минулому році.
Не виключається, що скоро будуть обнародовані інші цифри, які відлічають-
ся від вже опублікованої митної ститистики. Але смисл дійсності не зміниться
Україна так і є країною з негативним сальдо реального зовнішнього обігу, країною, яка проїдає зовніші займи для піддержання хоч скільки-небудь жит-
тєвого рівня населення. Вона всеж оплачує частину "сірого" імпорту за раху-
нок "сірого" експорту, хоч з кожним роком це стає все важче.
Зовнішньоторгові компанії, які сформувалися, неодмінно будуть лоббіровати
чергові міри, які направлені на подавлення "човникового" бізнесу. До цього
справа, взагалі-то, і йде. Таким чином вже в цьому році можливо, крайньою мірою, частковий "вихід з тіні" цілих товарних груп реального імпорту, що
приведе до "зросту" відповідних статей офіційного товарообігу. Боротьба з
"давальцями" дасть такі ж результати. Любі зверхзусилля керівництва "по
захисту вітчизняного товаровиробника", як і раніше, будуть мало ефективні,
але дуже докучливі. Структура офіційного товарообігу така, що тільки чверть
його відноситься до товарів споживання ( продовольчі та непродовольчі). Ни-
нішній рік буде для експортерів більш вдалий, ніж минулий, оскільки всі
можливості " зростання в ширину" вже вичерпанні. Найбільш вирогідним в
нинішньому році уявляється ріст офіційного імпорту при зменьшені експор-
ту, що знову дасть негативне зовнішньоторгове сальдо. Чого, взагалі-то, і зас-
луговує українська економіка, яка знаходиться в кризисі. Єдина радість - в
Україні схоже з'явилася єдина методика оцінки зовнішньоторгового обігу.
Експрот та імпорт України в 1994-1996 роках, млн USD [5,76]
Об'єм зовнішньої торгівлі України товарами та послугами з десяткою
найбільш крупних партнерів України, млн USD [5,76]