.
ПЛАН
1. Поняття економічних коливань і циклів................................................. 3
2. Вплив інфляції на перерозподіл доходів............................................... 7
3. Практичне завдання..................................................................................... 8
Список використаної літератури................................................................... 9
1. Поняття економічних коливань і циклів
Причина циклічного розвитку економіки криється в конфлікті умов виробництва й умов реалізації, у протиріччі між виробництвом, що прагне до розширення, і не встигаючим за ним ростом платоспроможного попиту.
У різний час економісти пропонували різні теорії, що пояснюють коливання ділової активності. Автори деяких концепцій концентрують свою увагу на нововведеннях. Вони затверджують, що головні технічні нововведення, такі, як залізниці, автомобілі чи синтетичні волокна, дуже впливають на інвестиції і споживчі витрати, а, отже, на виробництво, зайнятість і рівень цін. Але такі великі нововведення з'являються нерегулярно і тим самим сприяють нестабільності економічної активності.
Інші вчені пояснюють економічні цикли політичними і випадковими подіями. Війни, наприклад, можуть бути руйнівними з чисто економічної точки зору. Воістину невгамовний попит на військову продукцію під час воєнних дій може привести до понад зайнятість з гострою інфляцією, за яких, після настання миру і скорочення військових витрат, звичайно випливає економічний спад.
Є і такі економісти, що вважають цикл чисто монетарним явищем. Коли уряд випускає занадто багато грошей, виникає інфляційний бум; порівняно невелика кількість грошей прискорює падіння виробництва і ріст безробіття.
Незважаючи на множинність точок зору, більшість економістів вважає, що фактором, який безпосередньо визначає рівні виробництва і зайнятості, є рівень загальних чи сукупних витрат. В економіці, орієнтованої головним чином на ринок, підприємства виробляють товари і послуги тільки в тому випадку, якщо їх можна вигідно продати. Попросту говорячи, якщо загальні витрати невеликі, багатьом підприємствам невигідно виробляти товари і послуги у великій кількості. Звідси низький рівень виробництва, зайнятості і доходів. Більш високий рівень загальних витрат означає, що зростання виробництва приносить прибуток, тому виробництво, зайнятість і доходи теж будуть зростати. Коли в економіці виникає повна зайнятість, реальний обсяг продукції стає постійним, а додаткові витрати просто підвищують рівень цін.
Традиційними можна назвати наступні напрямки в дослідженні циклів і криз. По-перше, пояснення недоспоживанням населення (обмеженістю платоспроможного попиту), що викликає надвиробництво. Цю позицію розділяли утопісти, до неї, у кінцевому рахунку, примикали марксисти. Ліками від кризи вони вважали стимулювання споживання. Практика тим часом переконує нас у тім, що виникаючий недолік недоспоживання (платоспроможності) є скоріше наслідком, чим причиною кризи.
По-друге, група теорій, поєднуваних поняттям "диспропорціональности" чи "не рівноваги". Кризи обумовлені відсутністю правильних пропорцій між галузями, стихійними діями підприємців. Складовою частиною цієї групи можна так само вважати концепцію, що пояснює кризи помилками в державній фіскальній політиці, збоями в грошовому господарстві чи банківській сфері.
Аналізуючи різні теорії економічного циклу, у першу чергу, можна розділити їх на наступні категорії: теорії, що є екстернальними (зовнішніми) і теорії, що є інтернальними (внутрішніми).
Екстернальні теорії бачать головні причини економічного циклу за межами економічної системи: у сонячних плямах, у відкритті золотих родовищ, освоєнням нових територій пов’язаною з цим міграцією населення, темпах росту населення, у війнах і революціях, могутніми проривами в технології, що дозволяють докорінно змінити структуру суспільного виробництва.
Інтернальні теорії бачать головні причини економічного циклу усередині самої економічної системи. Відповідно до цього підходу, у кожнім підйомі містяться "зерна" спаду, а кожен спад економіки несе в собі "насіння" пожвавлення. І так до нескінченності. Тут має місце самовідтворююча система економічного циклу.
Можна привести простий приклад відносно чисто інтернальної теорії. Усі товари тривалого користування, засоби виробництва мають середню тривалість життя 8 - 10 років, можна намагатися пояснити економічний цикл, чия тривалість коливається в тих же межах. Якщо раптом відбувається бум, і отут уже не важливо з якої причини, то за той самий період часу буде вироблено значне число нових капітальних благ. Через кілька років, ще до того, як ці блага будуть викорис
Фази економічного (ділового) циклу зображено на рис. 1
ВВП
в) бум
г) спад
б) підйом
а) депресія (найнижча точка циклу)
роки
Рис.1
Економічний цикл поділяється на чотири фази:
а) депресія - період швидкого падіння сукупного попиту в сполученні зі швидким падінням ВВП і ростом безробіття, що, зрештою, завершується досягненням нижчої крапки циклу (досягнення нижчої крапки циклу можливо і без депресії).
б) підйом - підвищення сукупного попиту в сполученні з ростом ВВП і скороченням безробіття;
в) бум - період, коли сукупний попит досягає, а потім, у міру наближення до піка циклу, перевищує рівень потенційного ВВП. Досягається повна зайнятість, поява надлишкового попиту приводить до росту загального рівня цін (інфляція).
г) спад - фаза, що слідує за бумом. Сукупний попит знижується, викликаючи спочатку помірне скорочення ВВП і безробіття, а потім, у міру подальшого скорочення сукупного попиту, починається депресія. (Відмінність спаду від депресії полягає в тому, що на спаді рівень цін залишається незмінним, якщо спад переростає в депресію, рівень цін падає).
Циклічність як об’єктивна закономірність економічного розвитку за своїм змістом багато структурна. Якщо в основу критерію класифікації покласти довго тривалість, то вона буде мати: малі цикли – 3-4 роки; середні цикли – 7-11 років; великі цикли – 40-60 років; вікові циклічні коливання, наприклад вікові цикли лідерства. Проте критерій тривалості лише один з можливих. Типи циклів розрізняють неоднозначністю матеріальної основи розвитку, характером впливу на економічні процеси.
2. Вплив інфляції на перерозподіл доходів
Одним із найбільш серйозних наслідків інфляції є перерозподіл доходу. Інфляція знижує купівельну спроможність грошей, тому багато хто вважає, що від інфляції страждає все суспільство. Щоб з'ясувати, чи так це насправді, необхідно проаналізувати, як пов'язані між собою: інфляція, номінальний доход і реальний доход.
Номінальний доход
- це кількість грошей, що одержують домашні господарства за фактори виробництва. Реальний доход
- це номінальний доход, ділений на рівень цін.
Якщо відомий темп інфляції, а також зміна номінального доходу у відсотках (= темп росту номінального доходу), то:
Δ
Y
реальний
(в %) = Δ
Yном
.
(в %) - p
,
де Y - доход.
В умовах інфляції реальний доход:
· знизиться
в тому випадку, якщо номінальний доход зростає темпом, що нижче темпу інфляції;
· не зміниться
, якщо номінальний доход зростає тим же темпом, що й інфляція;
· збільшиться
, якщо номінальний доход зростає швидше інфляції.
Таким чином, не усі несуть утрати від інфляції. Страждають одержувачі фіксованого номінального доходу (державні службовці, пенсіонери, одержувачі допомог), а також власники заощаджень і кредитори.
Виграють підприємці, чиї ціни на готову продукцію ростуть швидше цін на ресурси, боржники, а також держава, що розплачується за своїми обов'язками "дешевими" грошима.
Іншими словами, інфляція "обкладає податком" тих, хто одержує фіксовані грошові доходи, і "субсидіює" тих, у кого грошові доходи ростуть швидше інфляції.
У результаті і відбувається перерозподілу доходів і багатства.
3. Практичне завдання
Завдання:
Подвоєне економічне піднесення (1945-1990 рр.) у США переривалося економічними спадами в 1946,1949-1950,1958,1961, 1970-1972,1975,1982-1983 роках. Визначте скільки років у середньому тривав економічний цикл.
Відповідь:
У середньому цикл тривав 6 років.
Список використаної літератури
1. Бугаян И.Р. Макроекономіка. К: "Фенікс", 2000, 352 с.
2. Бункина М.К., Семенов А.М. Макроэкономика. М.: "Дело и Сервис", 2003, 544 с.
3. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика. М.: МГУ, ИНФРА-М, 1997, 784 с.
4. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. К.: Знання-Прес, 2004. – 615 с.