Реферат
(з мікроекономіки)
на тему:
«Закон України “Про підприємництво”»
План
1. Законодавство про підприємництво
2. Поняття, правова основа, основні види та форми підприємництва в Україні
3. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
4. Тимчасові заборони на здійснення підприємницької діяльності
Законодавство про підприємництво
У літературі визначилася позиція законодавства про підприємництво як самостійною галуззю законодавства. Інколи його узагальнено характеризують як самостійний масив правових норм, що регулюють відносини між особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, або з їх участю. Конкретніше природа законодавства про підприємництво визначена вченими, які вважають законодавство про підприємництво комплексною галуззю законодавства, визнають підприємницьке право галуззю законодавства, в я кій в єдиних нормативних актах співіснують норми цивільного й адміністративного права.
Підприємницьке законодавство як галузь законодавства - це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини в сфері підприємництва. Ці нормативні акти містять норми, категорії та інститути декількох галузей права, що регулюють різноманітні за характером відносини.
Ця галузь законодавства почала формуватися ще в період існування СРСР.
У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:
- Конституція України, що містить норми про підприємництво;
- блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, основним із яких є Закон України «Про підприємництво»;
-
нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво (наприклад, Цивільний кодекс України).
Підприємницьке законодавство України регулюючі підприємництво закони, декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, у тому числі тих державних органів, що здійснюють державне регулювання підприємництва, контроль і нагляд за ним.
Найбільшу значимість мають законодавчі акти.
Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність слід назвати Закони України «Про підприємництво» від 07.02.91 р., «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р., «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р., «Про лізинг» від 16.12.97 р. тощо.
Нарівні з ними велике значення мають закони, що не тільки регулюють відносини у сфері підприємництва, а й стосуються цих відносин. Це закони України «Про власність» від 07.02.91 р., «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06. 91 р., «Про рекламу» від 03.07.96 р., «Про страхування» від 07.03.96.р., «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р., «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93.р., «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.93 р., «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.97 р. тощо.
Серед Указів Президента України усфері підприємництва слід виділити такі: «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» від 03.02. 98 р., «Про деякі заходи з регулювання підприємницької
діяльності» від 23.07. 98 р., «Про спрощену систем оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р..
Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо положення, затвердженні постановами уряду України. Серед них Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів від 25.05.98 р.; Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. До числа цих актів також належить Постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31.12.92 р. тощо.
Значну роль у сфері підприємництва мають локальні нормативні акт, що розробляються і приймаються безпосередньо суб’єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб’єкта в цілому, його окремих структурних частин або відокремлених підрозділів, або встановлювати режим комерційної таємниці тощо.
Не можна не помітити, що в цілому виявити обсяг і структуру законодавства про підприємництво як галузі законодавства складно, зважаючи на те, що хоча воно й формувалось і розвивалось дуже швидко, однак недостатньо системно й упорядковано. Незважаючи на швидкий і в цілому прогресивний розвиток законодавства про підприємництво, існує безліч відносин у сфері підприємництва, що зовсім не врегульовані законом, або його регулятивний вплив є надзвичайно слабким через безліч підзаконних нормативних актів, що знижує ефективність правового впливу на підприємницьку діяльність. Правове регулювання підприємницької діяльності значно послаблене тим, що переважними актами законодавства про о підприємництво є підзаконні акти. Вони, внаслідок неповноти регулювання , невідповідності складності і важливості різноманітних відносин у сфері підприємництва, не можуть належни чином регламентувати їх. Хоча в окремих ситуаціях слід визначити доцільність прийняття таких підзаконних актів для невідкладного переборення прогалин у праві, однак в цілому лише закони здатні заповнити відсутє правове регулювання.
Поняття, правова основа, основні види та форми підприємництва в Україні
Підприємництво – це безпосередня, самостійна, систематична на власний ризик діяльністьо з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку.
Нормативно-правова база підприємницької діяльності ще тільки формується, тому відносини у сфері підприємництва регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, а також низкою законів , серед яких закон: «Про підприємництво» (1991р.), «Про господарські товариства» (1991 р.), «Про власність» (1992 р.), «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (1992 р.), «Про оренду державного та комунального майна» (1992 р.), «Про відновлення прлатоспроможності платника або визнання його банкрутом»
(1992 р.), «Про Антимонопольний комітет України» (1993 р.), «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996 р.), «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (1997 р.), «Про відновлення платоспроможності платника або визнання його банкрутом» (1999 р.), «Про державну підтримку малого підприємства» (2000 р.) та ін.
Конституція України і закони України закріплюють принципи, основні види та форми підприємницької діяльності.
Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. (Ст. 42 Конституції України).
Принцип свободи, вільного вибору виду підприємництва виявляються у тому, що суб’єкти підприємницької діяльності мають право обрати будь-яку її форму. Організапційно-правова форма підприємницької діяльності визначається законами.
Принципи підприємництва в Україні
1 вільний вибір видів діяльності;
2 вільне наймання працівників;
3 вільне розпорядження прибутком, залишається після внесення платежів установлених законодавством;
4 залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльностімайна та коштів юридичних осіб і громадян;
5 самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблювальної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
6 залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;
7 самостійне здійснення підприємцем, юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Суб’єктами підприємництва або суб’єктами підприємницького права називають юридичні або фізичні особи, які безпосередньо здійснюють передбачену законодавством та їхнім статутом підприємницьку діяльність.
Суб’єкти підприємницької діяльності
1. Громадяни України.
2. Іноземні громадяни.
3. Юридичні особи України.
4. Іноземні юридичні особи.
5. об’єднання юридичних осіб.
Види підприємницької діяльності: вільна, дозвільна (ліцензована), державна.
Вільна підприємницька діяльність означає, що підприємець має право без жодних обмежень здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Дозвільна (ліцензована) підприємницька діяльність здійснюється лише за спеціальним дозволом (ліцензією), що видається Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом.
Державна підприємницька діяльність - це діяльність, якою можуть займатися тільки державні підприємства (наприклад, діяльність з виготовлення військової зброї
Підприємницька діяльність характеризується низкою ознак, які відрізняють її від господарської діяльності..
Ознаки підприємницької діяльності
1 ініціативність – здійснюється за власним розсудом, без будь-яких застережень;
2 систематичність – має постійний характер;
3 здійснюється на власний ризик підприємця;
4 прагнення до отримання прибутку;
5 підприємництво здійснюється від особистого імені підприємця та під свою майнову відповідальність;
6 напрямок діяльності – виробництво продукції, виконання роібт, надання послуг, торгівля.
Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
Підприємництво в Україні здійснюється в різних організаційно-правових формах. Організаційно-правова форма визначає: характер взаємовідносин між засновниками підприємства; режим майнової відповідальності за забов’язанням підприємства; ступінь захисту інтересів кредиторів; порядок керівництва і розподіл одержавних прибутків; можливі джерела фінансування його діяльності. Законодавством передбачена можливість здійснення підприємництва приватною особою без утворення підприємства. Поширеною є тенденція утворювати для здійснення бізнесової діяльності приватні та колективні підприємства.
Підприємство – основна організаційно-правова форма здійснення підприємницької діяльності в Україні – самостійний статутний суб’єкт господарювання, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
В Україні поширюється така організаційно-правова форма підприємницької діяльності як інноваційні (впроваджувальні) підприємства.
Як один із напрямків підприємництва законодавство передбачило здійснення лізингу.
Лізинг – це діяльність. яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів. Лізингодавець передає у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майно, що є власністю лізингодавця. За умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів, майно лізингодавця стає власністю лізингоодержувача.
Підприємницькою діяльністю можуть займатися також організації. Якщо підприємства виробляють певну продукцію (товар), то організації виконують певні роботи (науково-дослідницькі, будівельні тощо), надають різні послуги.
В Україні широкого розмаху набрало мале підприємництво. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва, яка була затверджена Законом України від 21 грудня 2000 р., передбачає:
1 вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;
2 сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємницттва;
3 формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності;
4 активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва;
5 впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва;
Законодавство також передбачило підстави, за яких підприємницька діяльність може бути припинена:
5 з власної ініціативи підприємця;
6 на підставі рішення суду або арбітражного суду;
7 у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;
8 на інших підствах, передбачених чинним законодавством України.
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчих комітетах міської, районної у місті ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або міцем проживання фізичної особи.
Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи подають такі документи:
1. Реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;
2. Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи – платника податку;
3. Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи подають такі документи:
1. Рішення власників майна про створення юридичної особи;
2. Статут;
3. Реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;
4. Документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності;
5. Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності проводиться протягом п’яти робочих днів.
В інтересах держави та суспільства законодаство України передбачає разом з тимчасовими заборонами на здійснення підприємницької діяльності постійні обмеження на її здійснення.
Тимчасові заборони на здійснення підприємницької діяльності
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарських судів, державного нотаріату, а такожорганів державної влади і управлінн, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками, а також займати керівні посади в товариствах і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
Законодавець визначив окремі види підприємницької діяльності,на злійснення яких необхідно отримати ліцензію. Обмеженню (ліцензуванню) підприємницької діяльності підлягають тільки ті її види, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, навколишнє природне середовище, безпеку держави.
Без ліцензії не можуть здійснюватися
1 пошук (розвідка) корисних копалин;
2 медична та ветеринарна практика;
3 виробництво вибухових речовин і матеріалів;
4 посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;
5 організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійна діяльність;
6 виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, окремих видів пневматичної зброї та торгівля нею;
7 розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і препаратів;
8 надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами;
9 виготовлення і реалізація алкогольних напоїв і пива та інших 19 видів господарської діяльності.
Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватися певних умов та правил здійснення цього виду діяльності, які встановлює Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган.
Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на впровадження зазначеного в ній виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Для отримання ліцензії (дозволу) на кожний вид діяльності подається заява до органу, що видає ліцензію, в якій зазнаяається :
- відомості про заявника (для фізичних осіб – прізвище, паспортні дані; для юридичних осіб – повне найменування, банківські реквізити, організаційно-правова форма );
- вид діяльності, на який заявник має намір отримати ліцензію;
термін дії ліцензії.
Рішення щодо заяви повинно бути прийняте відповідним органом у строк не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, який підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, якщо спеціальним законом не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види господарської діяльності. Термін дії ліцензії не може бути меншим, ніж три роки.
Монополізм і конкуренція у підприємницькій діяльності
Необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності є обмеження монополізму та забезпечення добросовісної конкуренції. На забезпечення цієї умови спрямовані закони «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Можливі форми зловживання монопольним становищем
1. Нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагента у нерівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору, в т. ч. нав’язування товару, непотрібного контрагентові;
2. Обмеження або припинення виробництва, вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту чи встановлення монопольних цін;
3. Встановлення монопольно високих цін на сввої товари, що може призвести до порушення прав споживачів, або монопольно низьких цін, що може привести до обмеження конкуренції тощо.
Прояви недобросовісної конкуренції
1. Неправомірне збирання комерційної таємниці;
2. Дискредитація суб’єкта підприємницької діяльності;
3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу;
4. Порівняльна реклама;
5. неправомірне використання товару іншого виробника;
6. Неправомірне використання чужих позначень, упаковки, рекламних матеріалів тощо.
Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення Антимонопольним комітетом, його територіальним відділенням штрафу у розмірі до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.