Міністерство освіти і науки України
Національний університет харчових технологій
Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
Контрольна робота
з дисципліни: “Міжнародний фінансово – інвестиційний менеджмент”
Виконала:
студентка 6 курсу
(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД
Перепада Алла
Перевірив:
Викладач
Стахурська Світлана Валеріївна
Київ – 2009
Зміст
1. Визначення впливу інфляції на результати інвестиційної діяльності
2. Інвестиційна діяльність міжнародних корпорацій
3. Задача 1 варіант № 1
4. Задача 2 варіант № 1
Список використаної літератури
1. Визначення впливу інфляції на результати інвестиційної діяльності
У фінансово-інвестиційній практиці постійно доводиться зустрічатися з впливом інфляції, яка з часом знецінює вартість грошових коштів.
Для оцінки інфляції використовують такі показники:
1) темп інфляції (Ті) – характеризує приріст середнього рівня цін в певному періоді і виражається в частках одиниці;
2) індекс інфляції (Іі) – загальний темп росту.
Іі = 1 + Ті
При розрахунках, пов’язаних з коригуванням грошових потоків з урахуванням інфляції використовують такі поняття суми грошових коштів:
номінальна вартість грошових коштів – без урахування зміни інфляції;
реальна вартість грошових коштів – з урахуванням зміни інфляції.
Розрізняють три варіанти (випадки) врахування інфляції в інвестиційних проектах:
при коригуванні нарощеної суми грошових коштів;
при формуванні ставки відсотку, яка використовується для нарощення та дисконтування;
при визначенні рівня доходу від інвестицій.
Розглянемо ці три випадки конкретніше.
Врахування інфляції при коригуванні нарощеної суми грошових
коштів
Sp = ,
де Sp – реальна майбутня вартість;
Sн – номінальна майбутня вартість.
Якщо одразу відома процентна ставка та прогнозні індекси інфляції, то Sp можна розрахувати таким чином:
Sp =
Врахування інфляції при формуванні ставки відсотку, яка використовується для нарощення та дисконтування з урахуванням інфляції
Загалом реальна процентна ставка (ір) з урахуванням інфляції формується так:
ір = і - Ті
При порівнянні номінальної ставки відсотку (і) з темпом інфляції (Ті) можливі три ситуації:
і = Ті – в цьому випадку не буде приросту реальної вартості грошей, приріст поглинається інфляцією;
і > Ті – реальна вартість грошей зростає, не дивлячись на інфляцію;
і < Ті – в цьому випадку інвестування є збитковим.
В світовій практиці необхідна ставка дисконту з урахуванням інфляції визначається з формули Фішера:
(1+ ір) * (1+ Ті) = 1+ і ,
звідси:
Врахування інфляції при визначенні рівня доходу від інвестицій з урахуванням інфляції
При формування рівня доходів від інвестицій з урахування темпу інфляції передбачається визначати розмір так званої "інфляційної премії":
П = Др * Ті
Д = Др + Пі = Др * (1 + Ті ),
де Д – загальна сума доходу;
Др – дохід ринковий;
Пі – "інфляційна" премія.
Рівень доходу
"Інфляційна премія "
Загальна
сума доходу
Дохід
ринковий
Темп інфляції
Рис. 1. Залежність номінальної суми необхідного інвестиційного доходу і розміру "інфляційної премії" від темпу інфляції
Метод спрощення інвестиційних розрахунків.
Оскільки прогнозування темпів інфляції є складним і в значній мірі ґрунтується на припущеннях, то допускають і наступний метод: вартість інвестованих коштів при їх наступному нарощенні або вартість їх повернення при наступному дисконтуванні перераховується з національної валюти в одну з міцних іноземних валют. Перерахунок здійснюється за курсом національного банку на момент здійснення розрахунків. Після цього нарощення або дисконтування вартості коштів здійснюється за ставкою відсотку без урахування інфляції. Наприклад, при інвестуванні за рахунок кредитів комерційного банку за ставку дисконту беруть процентну ставку валютного кредиту цього банку.
Необхідність і сутність визначення вартості грошей у часі
Фінансовий менеджмент потребує постійного здійснення розрахунків, пов’язаних з надходженням грошових коштів в різні періоди часу. Ключову роль в цих розрахунках відіграє оцінка вартості грошей в часі. У відповідності з концепцією вартості грошей в часі однакова сума грошей в різні періоди часу має неоднакову вартість : ця вартість в теперішній час завжди є вищою, ніж в будь-якому майбутньому періоді. Зміну часової вартості грошей можна пояснити наступним чином. Грошова одиниця в попередньому році була такою ж, як і в поточному. Але наслідки інфляції чітко ілюструють, що купівельна спроможність грошей змінюється з плином часу. Розглядаючи реальну вартість грошей, підприємці повинні брати до уваги не тільки руйнівні дії інфляції, а також і здатність інвестування, адже мета фінансового менеджменту - це можливість з грошей робити додаткові гроші. Багато підприємств мають декілька варіантів вкладення грошей, їх мета на цей час - обрати з цих варіантів найбільш прибутковий.
Основними причинами втрачання вартості грошей є: інфляція, наявність ризику і віддання підприємцями переваги наявним грошам.
Інфляція пов'язана із загальним підвищенням цін у країні. Коли зростають ціни, падає вартість грошової одиниці. Враховуючи те, що в майбутньому ціни зростатимуть, вартість грошової одиниці в наступні роки буде ще нижчою, ніж в попередні. Таким чином, купівельна спроможність грошової одиниці сьогодні вища, ніж буде завтра. Ризик або невпевненість у майбутньому також зменшують вартість грошей. Через невпевненість у майбутньому ризик з часом зростає. Більшість підприємців хоче уникнути ризику, тому вище цінує гроші, які є сьогодні, аніж ті, що мають бути в майбутньому. Ті суб'єкти підприємницької діяльності, які погоджуються віддати свої наявні гроші сьогодні в обмін на їх більшу кількість у майбутньому, жадають більш високої компенсації у вигляді певної винагороди за цей ризик.
Всі суб'єкти господарювання віддають перевагу наявним грошам, ніж очікуваним у майбутньому, тобто “симпатизують” високій ліквідності. Втіленням ліквідності і є наявні гроші. Якщо підприємець інвестує ці гроші, сподіваючись доходів у майбутньому, тобто міняє гарантовані “живі” гроші на ризикованіші доходи у майбутньому, то цей “обмін” можливий за умови, що майбутні доходи повинні бути достатньо високі. Це необхідно, щоб виправдати ризик, на який погоджується інвестор, оскільки він сподівається на високу винагороду як компенсацію за втрату ліквідності. Таким чином, із вищевикладеного можна зробити наступні висновки :
1. Сьогодні гроші дорожчі, ніж завтра.
2. Гроші втрачають свою вартість через інфляцію, ризик, схильність до ліквідності.
Перехід до ринкової економіки супроводжується появою нових для підприємств України видів діяльності. До них можна віднести вибір варіантів вкладання грошових коштів, оцінка ефективності інвестицій, тощо. Відкрито нові можливості використання капіталу: участь в різноманітних ризикових проектах, придбання цінних паперів, нерухомості; вкладання грошей на депозитні рахунки комерційних банків. Розміщуючи капітал в один з обраних проектів, фінансовий менеджер планує не тільки з часом повернути вкладені гроші, а й отримати бажаний економічний ефект. Таким чином, гроші набувають такої об”єктивно існуючої характеристики, як часова вартість. В нашій країні інвестиційна діяльність для багатьох суб”єктів підприємницької діяльності є дещо новим видом діяльності, тому, коли фінансовий менеджер збирається обрати той чи інший варіант вкладення грошових коштів, він повинен чітко визначити відповіді на основні запитання для здійснення інвестиційного проекту: який початковий капітал, процентна ставка, період вкладення коштів, можливість нарахування складного процента раз на рік чи частіше (з якою частотою?), репутація фірми, в справу якої інвестуються кошти, економічна та політична стабільність в країні, тощо.
Розглянемо методичний інструментарій оцінки вартості грошей за простими відсотками.
При розрахунку суми простого відсотка в процесі прирощення вартості використовується формула:
І = PV * n * i, де
І - сума відсотка за обумовлений період часу вцілому;
PV – початкова сума грошових коштів (теперішня вартість);
n – кількість інтервалів , по яких здійснюється розрахунок відсоткових платежів, в загальному обумовленому періоді часу;
і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом.
Майбутня вартість вкладання грошей сьогодні з урахуванням нарахованої суми відсотка визначається за формулою:
FV = PV + I = PV * ( 1 + n * i )
Множник ( 1 + n * i ) називають множником або коефіцієнтом нарощення суми простих відсотків.
( 1 + n * i ) завжди > 1.
Методичний інструментарій оцінки вартості грошей за складними відсотками
Для розрахунку майбутньої суми вкладу (вартості грошей) в процесі його прирощення за складними відсотками використовується формула:
FV = PV * ( 1 + i )n, де
FV – майбутня вартість вкладу (грошових коштів) при його нарощенні за складними відсотками;
PV – початкова сума вкладу (грошових коштів);
і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом;
n – кількість інтервалів , по яких здійснюється кожний відсотковий платіж, в загальному обумовленорму періоді часу.
Відповідно, сума відсотка І в цьому випадку визначається за формулою:
І = FV – PV.
Слід зазначити, що складний відсоток може нараховуватись декілька разів в межах одного року. Якщо m-кількість разів нарахування складного процента протягом року , тоді майбутня вартість FV депозиту PV при ставці процента і після n років складає:
Проблема “гроші-час” не нова , тому відпрацьовано зручні моделі та алгоритми, які дозволяють орієнтуватися в справжній вартості майбутніх дивідендів з позицій поточного періоду.
Різноманітність задач щодо визначення зміни вартості грошей в часі можна звести у такі групи:
І. Компаундирування - визначення майбутньої вартості грошей. (FV, future value - майбутня вартість, англ.):
1.1. вкладених водночас на певний термін під певний % (просте компаундирування);
1.2. вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний % - це визначення FV анюїтетів або ренти:
1.2.1. компаундирування звичайної (відстроченної) ренти - це визначення FV ренти, вклади по якій проводяться в кінці кожного періоду;
1.2.2. компаундирування вексельної ренти - визначення FV ренти, вклади по якій проводяться на початку кожного періоду.
ІІ. Дисконтування - визначення поточної (теперішньої) вартості грошей (PV, present value - теперішня вартість, англ.):
2.1. отримуємих в майбутньому водночас (просте дисконтування);
2.2. отримуємих в майбутньому через рівні проміжки часу:
2.2.1. в кінці кожного періоду – це визначення теперішньої вартості звичайних анюїтетів, або PV звичайної (відстроченної) ренти;
2.2.2. на початку кожного періоду - це визначення PV вексельної ренти.
Як здійснюється оцінка грошей з урахуванням зміни їх вартості у часі
З плином часу вартість грошей змінюється. Найдорожчими є ті гроші, які підприємство має сьогодні. Якщо воно очікує отримати їх за певний період часу, то їхня теперішня вартість буде нижчою. Причиною цього є, по-перше, можливість інвестувати вільні кошти вже сьогодні з тим, щоб отримати додаткові прибутки; по-друге - є ризик неповернення грошей, а тому чим більший період очікування, тим вищим буде ризик; по-третє - за період очікування можливе зростання цін на активи, необхідні підприємству для провадження діяльності.
В умовах, коли надходження (вибуття) коштів очікуються через певні проміжки часу (більше 1 року), і за умови, що поточна оцінка цих надходжень (платежів) є нижчою, ніж реальна сума до отримання (до сплати), активи або зобов'язання підприємства оцінюються за теперішньою вартістю. Чим довший період очікування, тим меншою буде їх поточна оцінка.
Отже, розрахунок теперішньої вартості передбачає дисконтування, яке враховує зниження купівельної вартості грошей та ризик їх неотримання (несплати).
Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх платежів (за мінусом суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Теперішня вартість майбутніх грошових надходжень визначається за формулою :
ТВ = МВ * (1 + r)n, де
ТВ - теперішня вартість майбутніх грошових надходжень, грн;
МВ - майбутня вартість грошових надходжень, грн;
r - відсоткова ставка;
n - кількість періодів.
Наприклад, підприємство приймає рішення інвестувати кошти з метою отримання через 2 роки 2000 грн. Потрібно визначити суму, яку слід інвестувати, враховуючи, що ставка за відсотками становить 30% річних.
Теперішню вартість майбутніх грошових надходжень, тобто суму, яку потрібно вкласти сьогодні, щоб через 2 роки отримати 2000 грн, визначаємо за формулою :
ТВ = 2000 : (1 + 0,3)2 = 2000 : 1,69 = 1183,43 (грн).
Отже, підприємству необхідно вкласти в інвестиції 1183,43 грн, щоб за теперішньої ставки за відсотками отримати через 2 роки 2000 грн.
Дисконтування грошових потоків здійснюють за умови, що в найближчі періоди часу не буде надходження коштів за активи. Наприклад, виплати за активи, придбані на умовах фінансової оренди, або надходження чи здійснення платежів за інвестиціями у довгострокові облігації, чи виплати за довгостроковими позиками. При розрахунку теперішньої вартості користуються спеціальними таблицями.
Дисконтування здійснюють лише для довгострокових активів та зобов'язань, за якими нараховуються відсотки. Концепція дисконтування грошових потоків не може бути використана для оцінки всіх активів підприємства через неможливість точно визначити імовірні ставки дисконту та особливість оцінки цього активу на підприємстві, неможливість визнати вплив від його використання на фінансовий стан підприємства.
Вплив інфляції на оцінку інвестиційних проектів
Інфляція є постійною супутницею економічного життя планети з того моменту, коли гроші перестали вільно обмінюватися на золото і, навпаки, були введені обмеження на вивіз золота за державний кордон. Таким чином, з початку XX ст. інфляція стала постійною дійовою особою економічного життя, особливо після Другої світової війни. Інфляція впливає на обидві складові інвестиційного проекту: грошовий потік і ставку дисконтування. Розглянемо, у який спосіб інфляція може бути врахована при оцінюванні інвестиційного проекту.
Ставка дисконтування та інфляція. Коли людина йде до банку і вкладає гроші на депозитний рахунок, вона відмовляється від їх споживання в даний момент. За таку відмову вона хоче одержати певну плату, припустимо 10 %, щоб мати через рік можливість спожити більшу кількість товарів. Чи означає це, що через рік її купівельна спроможність збільшиться на 10%?
Звичайно, що ні, якщо в суспільстві існує інфляція. Припустимо, що її рівень становить 6 %. Це означає, що одиниця товару, яка коштує сьогодні 1 дол., завтра коштуватиме 1, 06 дол. Нехай людина поклала в банк 100 дол. на один рік, а по завершенні цього року отримала 110 дол. Вона вважає, що за 110 дол. зможе придбати 110 одиниць товару, які у минулому році коштували 1 дол. Але це не так, вона зможе придбати лише 110/1,06 = 103,8 одиниць товару. Тобто купівельна спроможність людини зросла тільки на 3,8%, а іншу суму "з'їла" інфляція.
Для аналізу впливу інфляції на ставку дисконтування використовують такі визначення:
* реальна ставка - ставка, на яку реально збільшується купівельна спроможність (у нашому випадку 3,8 %).
Ця ставка не враховує інфляції;
* номінальна ставка - ставка, на яку номінально (теоретично) збільшується купівельна спроможність (у нашому випадку 10%). Ця ставка враховує інфляцію. Для розрахунку реальної ставки застосовують таку формулу:
Реальна ставка = (1 + Номінальна ставка) / (1 + Ставка інфляції) -1
Грошовий потік та інфляція. Аналізуючи грошовий потік, розрізняють два визначення:
* реальний грошовий потік - грошовий потік від реалізації продукції, який розрахований без урахування інфляції;
* номінальний (дійсний) грошовий потік - грошовий потік від реалізації продукції, що розрахований з урахуванням темпів інфляції.
Це означає, що якщо в інвестиційному проекті буде розрахований грошовий потік, відповідно до якого ціна на продукцію буде збільшуватися щорічно на 2%, незважаючи на темпи інфляції (наприклад, завдяки зростанню авторитету торгової марки), то ми матимемо справу з реальним грошовим потоком. У такому разі, коли ціни і пов'язаний із ними грошовий потік будуть розраховані з урахуванням інфляції (тобто, наприклад, щорічно ціни будуть змінюватися на 5% через інфляцію і на 2% завдяки зростанню авторитету торгової марки), ми матимемо справу з номінальним (дійсним) грошовим потоком.
Вибір ставки дисконтування. Загальним принципом під час оцінювання інвестиційних проектів є те, що для дисконтування слід використовувати ту ставку, яка була взята для розрахунку грошового потоку. Тобто у Ра31 використання номінальної ставки дисконтування необхідно враховувати номінальний грошовий потік, а при використанн реального грошового потоку - реальну ставку, о ° випадках результати мають бути однаковими.
Приклад. Припустимо, що підприємство А має так номінальний грошовий потік:
рік 0 - 1 000
рік 1 600
рік 2 650
Номінальна ставка процента дорівнює 14 %, а індекс інфляції прогнозується на рівні 5%.
Яка ж ЧСВ проекту?
Розв'язання. При використанні номінальних значень ЧСВ дорівнює:
-1000 + 600/1,14 + 650/ (1,14*1,14) = 26,47
Використовуючи реальні значення необхідно спочатку визначити реальний грошовий потік:
Рік 0: - 1000,00
Рік 1: 600/1,05 = 571,43
Рік 2: 650/(1,05 * 1,05) = 589,57
Реальна ставка процента дорівнює:
1,14/1,05 – 1 = 0,0857143 (8,57143%.)
ЧСВ дорівнює:
-1000 + 571,43 / 1,0857143 + 589,57 / (1,0857143 * 1,0857143) = 26,47.
Як бачимо, в обох випадках значення ЧСВ однакове.
Для оцінювання інвестиційної привабливості застосовують п ять основних методів, про які мова йшла вище.
Дослідження показують, що найпоширенішими є методи чистої сьогоднішньої вартості і періоду повернення вкладених інвестицій. При цьому методи розрахунку дисконтуванням широко використовуються в США і поступово набувають популярності в інших країнах.
Великий вплив на оцінку ефективності капіталовкладень має рівень інфляції. Для урахування інфляції при оцінюванні інвестиційного проекту застосовують два методи:
1 Аналіз реального грошового потоку, при визначенні якого використовуються ціни без урахування інфляції;
2. Аналіз номінального грошового потоку, при розрахунку якого використовуються ціни з урахуванням інфляції.
2. Інвестиційна діяльність міжнародних корпорацій
Міжнародні корпорації – це великі об'єднання промислових, торгових, транспортних або банківських фірм і компаній, діяльність яких виходить за межі країн базування, забезпечуючи для них сприятливі позиції у сфері виробництва, збуту, закупівлі товарів і надання послуг.
Основні види міжнародних корпорацій:
1. Транснаціональні корпорації (ТНК) – їхня головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьох країнах світу. ТНК – це найбільші компанії переважно з однонаціональним акціонерним капіталом і характером контролю над діяльністю всієї корпорації. ТНК здійснюють свою ділову активність в інших країнах, організовуючи там філії та дочірні компанії, що мають самостійні служби виробництва та збуту продукції, науково-дослідні центри і ін. Типові приклади ТНК: фірми "Дженерал Моторс", "Форд", концерн "Нестале".
2. Багатонаціональні корпорації (БНК) – головна компанія належить капіталу двох або більше країн, а філії організовані в різних країнах. Це трести, концерни та інші виробничі об'єднання, що є міжнародними фірмами не тільки за ареалом своєї діяльності, але й за контролем над ними. БНК об’єднують національні компанії двох або більше країн на виробничій і науково-технічній базах, що належать власникам цих країн. Наприклад: концерни "Юнілевер", "Фіат-Сітроєн".
3. Міжнародні корпоративні спілки – найчастіше набувають організаційної форми консорціумів. Утворюються на виробничій, науково-технічній і комерційній основі. Є спеціальними об'єднаннями промислових, банківських та інших концернів, мета яких полягає у вирішенні масштабних економічних завдань. Наприклад: консорціум "Airbus Industry".
Одним із головних завдань інвестиційної діяльності корпорацій є прагнення до процедури злиття ("поглинання"), в якій відображаються інвестиційні можливості компанії, напрями її стратегічного розвитку та ефективність фінансового менеджменту. Мотиви до злиття:
а) ефект синергізму (економія витрат, економія фінансів, підвищення результативності управління, посилення впливу на ринку);
б) критерій компенсації оподаткування;
в) придбання фондів;
г) вкладання капіталу в різні підприємства;
д) особисті стимули менеджерів.
Типи "поглинань":
1. Горизонтальне злиття – відбувається, коли одна фірма об'єднується з тією, яка має таке ж саме виробництво.
2. Вертикальне злиття – коли одна фірма об’єднується з іншою, яка є її постачальником або споживачем її продукції.
3. Конгенеретичний – означає близький за природою та за діями, і тому відповідний тип злиття охоплює близькі підприємства, але не виробників однієї продукції (горизонтальне злиття), або фірм, що знаходяться у зв'язку виробник – постачальник (вертикальне злиття). Прикладом конгенеретичного злиття є придбання Philip Morris компаній General Foods і Kraft.
4. Конгломеративне злиття – має місце, коли об'єднуються далекі підприємства.
Досліджуючи галузеві і регіональні особливості виробничої та інвестиційної діяльності провідних світових транснаціональних корпорацій, аналіз здійснимо на прикладі діяльності ТНК у трьох галузях світової економіки: автомобілебудівної промисловості, виробництві електроніки і електроустаткування і фармацевтичної промисловості.
Транснаціональні корпорації, що випускають автомобілі і комплектуючи до них, займають провідне місце в світовій економіці. Так, за даними «Financial Times», сумарна ринкова капіталізація компаній цієї галузі, які входять до списку «FT 500», у 2005 році становила 408,070 млрд. дол.
Проаналізуємо цю галузь на прикладі двох лідируючих в світі ТНК: «General Motors» і «Ford Motor».
У цих корпораціях у період з 1998 по 2002 роки існувала єдина тенденція в зміні обсягів продажу. Так, з 1998 по 2000 роки вони зростали в обох ТНК: в корпорації «General Motors» зростання становило 14,5%, в компанії «Ford Motor» - 25,1%. У 2000 році стався спад: в ТНК «General Motors» на 4,0%, в корпорації «Ford Motor» на 10,1%. Загалом за останні 4 роки обсяги продажу за рік в ТНК «General Motors» зросли на 9,9%, в компанії «Ford Motor» - на 12,5%. Усереднений показник по двом ТНК становив 11,1%. Динаміка прибутків цих компаній істотно відрізнялася одна від одної. Так, в корпорації «General Motors» обсяг прибутку коливається від 2,956 млрд. дол. до 6,002 млрд. дол. у 1998 та 2000 роках, 4,452 млрд. і 601 млн. дол у 2000 і 2001 роках.
У компанії «Ford Motor» прибуток у 7 млрд. дол. у 1997 році змінився рекордним зростанням в 1998 році до 22 млрд. дол. Однак, після цього цей показник постійно зменшувався, і знизився до 5,453 млрд. дол. за 2001 рік.
У 2005 році компанія «Ford Motor» зайняла у рейтингу 293 місце, її сумарна ринкова капіталізація склала 19 941,35 млн. дол., а річний оборот – 171 652 млн. дол. Що до «General Motors», то у цьому ж році ця компанія посіла 360 місце з ринковою капіталізацією у 16 600,24 млн. дол. і оборотом у 193 517 млн. дол.
Сукупний річний обсяг інвестицій ТНК «General Motors» після спаду у середині 90-х років постійно зростав, досягнувши на початку XXI ст. 31,5 млрд. дол. 2005 рік був також надто складним для цієї компанії, але все рівно інвестиції посилювалися, наприклад, для оновлення товарного асортименту та відродження маркетингової стратегії в Північній Америці, і склали приблизно 1 біл. дол. У корпорації«Ford Motor» сукупні інвестиції залишалися досить стабільними, коливаючись на рівні 32,5 млрд. дол.
Структура інвестиційної діяльності варіювалася по корпораціях. У ТНК «General Motors» переважали прямі інвестиції, спрямовані або на розвиток виробництва, або на операції по злиттю і поглинанню. Ці інвестиції частково фінансувалися за рахунок скорочення портфельних. Так, за останні три роки сукупний обсяг портфельних інвестицій корпорації «General Motors» знизився на 91,5 млрд. дол.
На відміну від компанії «General Motors» в ТНК «Ford Motor» наприкінці 90-х років прямі інвестиції складали в середньому тільки 31% від сукупних вкладень корпорацій. При цьому за 4 роки обсяг портфельних інвестицій ТНК «Ford Motor» зріс на 94 млрд. дол.
Транснаціональні корпорації, що випускають електроніку і електроустаткування, займають істотне місце в світовій економіці. Так, за даними «Financial Times», сумарна ринкова капіталізація провідних компаній цієї галузі, які входять до списку «FT 500», у 2005 році становила 1 063,362 млрд. дол., що значно випереджає відповідний показник автомобільної галузі.
Проаналізуємо цю галузь на двох ТНК: «General Electric» - №1 в рейтингу найбільших світових корпорацій на 2005 рік і «Motorola» - №148.
У цих компаніях наприкінці 90-х років спостерігалося стійке зростання обсягу продажу. Середньорічний приріст коливався від 7,2% для корпорації «Motorola» до 22,8% для компанії «General Electric».
У період з 1998 по 2001 роки тенденції у діяльності ТНК суттєво змінилися. Так, якщо з 1998 по 2000 роки продаж зростав: в «General Electric» з 100 млрд. дол у 1998 році до 131,6 млрд. у 1999 і 129,8 млрд. дол. у 2000 році; в «Motorola» з 29,4 млрд. дол. у 1998 році до 30,9 млрд. у 1999 і 37,6 млрд. дол. у 2000 році, то у 2001 році спостерігався значний спад. В ТНК «General Electric» продаж зменшився на 3,9 млрд. дол., а в «Motorola» - на 7,7 млрд. дол.
Незважаючи на спад у 2001 році, усереднений показник приросту обсягу продажу у 2001 році для цих корпорацій становив 10,9%. Однак це зростання було досягнуто, насамперед, завдяки вдалої діяльності ТНК «General Electric».
Аналогічна ситуація була властива і прибуткам корпорацій. Так, якщо 2000 рік ці компанії закінчили із сукупними прибутками, то у 2001 році ситуація суттєво погіршилась – збитки в ТНК «Motorola» становили 3,9 млрд. дол.
Прибуток компанії «General Electric» у 2005 році становив 16,819.0 млн. дол., а ринкова капіталізація - 382 233,1 млн. дол. ТНК «Motorola» має значно нижчі показники: прибуток - 1,532.0 млн. дол., а ринкова капіталізація - 36 683,7 млн. дол.
Існує значна диференціація в динаміці інвестиційної діяльності досліджуваних корпорацій. Так, річний обсяг інвестицій ТНК «General Electric» виріс в середньому на 53%. З іншого боку, для ТНК «Motorola» спад становив 36,5%.
Наприкінці 90-х років простежувалася кореляція між динамікою інвестиційної діяльності і прибутком ТНК. Саме у ТНК, що істотно скоротили обсяг інвестицій прибуток змінився збитками.
Велика частина інвестицій цих ТНК є прямими і спрямованими або на розвиток виробництва, або на операції по злиттю та поглинанню. Так, частка прямих інвестицій в сукупному обсязі інвестицій коливається від 56% в ТНК «General Electric» до 100% в ТНК «Motorola» (при цьому прямі інвестиції цієї корпорації частково фінансувалися за рахунок портфельних, які за три роки скоротилися на 919 млн. дол.).
За даними «Financial Times», сумарна ринкова капіталізація провідних ТНК, діючих у фармацевтичній промисловості, у 2005 році становила 1 536,742 млрд. дол., що значно випереджає відповідні показники раніше досліджених галузей світової економіки.
ТНК США за обсягами продажу на світовому ринку фармацевтичної продукції упевнено випереджають конкурентів всіх інших країн. Тому для аналізу я обрала ТНК «Johnson&Johnson», яка посідає 8 місце у рейтингу найбільших корпорацій світу, з ринковою капіталізацію в 199 711,4 млн. дол. та корпорацію «Pfizer», яка займає 9 місце і має ринкову капіталізацію 195 944,6 млн. дол. станом на 2005 рік.
У цих фармацевтичних компаніях позитивні тенденції зростання обсягу продажу не змінювалися понад 10 років, так за останні 4 роки продаж в ТНК «Pfizer» зріс на 119,4%, в «Johnson&Johnson» - на 49,5%. У 2005 році обсяг продажу компанії «Johnson&Johnson» становив 50,514 млн. дол. (порівняно з 2004 роком зріс на 6,7%).
Чистий прибуток ТНК «Johnson&Johnson» у 2005 році склав 10,411 млн. дол., перевищивши прибуток 2004 року на 22,4%, щодо чистого прибутку «Pfizer», то він у 2005 році склав 8,085 млн. дол., знизившись відносно 2004 року на 3 276 млн. дол. Це свідчить про те, що прибутковість фармацевтичних компаній усереднено погіршується.
Існує значна диференціація в динаміці інвестиційної діяльності корпорацій, що досліджуються. Тільки у компанії «Johnson&Johnson», лідируючої по цьому показнику, обсяг інвестицій постійно збільшується. В компанії ж «Pfizer» зростання інвестицій не є постійним.
У ТНК «Johnson&Johnson» станом на 1 січня 2006 року загальний обсяг вкладених інвестицій складав 14,713 млн. дол. Тут обсяг прямих інвестицій значно перевищував портфельні. У «Pfizer» портфельні інвестиції зросли на 3 млрд. дол., прямі лише на 99 мільйонів.
Європейський Союз являє собою найпривабливішу країну для іноземних інвесторів. Активна участь країн ЄС у міжнародному русі капіталу здійснює істотний позитивний вплив на підвищення конкурентноздатності їхніх національних економік. Це, насамперед, пов’язано з тим, що у всіх досліджуваних країнах ЄС вивезені прямі закордонні інвестиції перевищують увезені ПЗІ. У результаті позитивний вплив вивезених ПЗІ на міжнародну конкурентноздатність продукції, виробленої національними виробниками, перевищує негативний вплив увезених ПЗІ, головною метою яких є максимізац
Аналізуючи наслідки діяльності філій ТНК для економік країн ЄС, слід відзначити, що найбільшу інвестиційну привабливість має економіка Великобританії, до якої у період з 1980 по 2001 роки надійшло 482,9 млрд. дол. закордонних капіталовкладень. За нею йдуть Франція – 366,53 млрд. дол. іноземних інвестицій, Німеччина – 159,5 млрд. і Італія – 83,2 млрд. дол.
Розглянемо вплив інвестицій ТНК на прикладі З’єднаного Королівства, Франції, Німеччини та Італії.
Станом на 2002 рік у З’єднаному Королівстві функціонувало біля 2 400 промислових філій ТНК з кількістю працюючих в 750 000 чол. Їх сумарний оборот складав £141,9 більйонів, корпорації в основному працювали в галузях автомобілебудування (22%), електроніки та електроустаткування (18%), хімічній промисловості (13%). Найбільші іноземні філії ТНК, розташовані у Великій Британії, є дочірніми підприємствами американських корпорацій-гігантів, наприклад, «Ford Automotive Holdings» (автомобілебудування) з річним обсягом продажу в £8 048 млн. та 35 000 працюючих або «The Ogilvy Group Inc» (сфера реклами) з обсягом продажу 4 223 млн. дол. та 10 200 працюючих. Треба відмітити, що саме для цієї країни активна участь у міжнародному русі капіталу не дає позитивного ефекту. У цій країні значне вивезення прямих закордонних інвестицій призводить до переміщення частини виробництва з “материнських” корпорацій в іноземні філії. При цьому англійські ТНК реалізують на національному ринку значну частину продукції, випущеної в іноземних філіях, що суттєво погіршує торговельний баланс країни.
Істотна частина європейських прямих закордонних інвестицій спрямовується на операції щодо злиття і поглинання в країни ЄС. Світовим лідером за обсягами злиттів і поглинань поза національною економікою в 1999 році стали ТНК саме Великої Британії, що брали участь у 30% міжнародних ЗіП. Для англійських компаній основним об'єктом ЗіП є американські фірми.
Розглядаючи положення Франції в сфері міжнародного руху капіталу, необхідно відзначити, що для неї характерним є перевищення експорту капіталу над його імпортом. У більшій мірі це забезпечується перевищенням французьких прямих інвестицій за кордон над прямими іноземними інвестиціями у Францію. Портфельної ж інвестиції, навпаки, в останні роки залучаються в країну у великих обсягах , ніж направляються за рубіж.
Франція – один з лідерів Західної Європи по кількості діючих на її території іноземних промислових компаній. На сьогодні на їхню частку приходиться 1/5 від числа всіх зайнятих у промисловості, 25% сумарного об’єму інвестицій у цей сектор економіки і біля 30% обороту промисловості. Поясненням може бути вигідне географічне і стратегічне положення Франції, стабільність її політичної і законодавчої бази.
У 2001 р., як і в попередні роки, у Франції експорт прямих інвестицій перевищив їхній імпорт. Однак у порівнянні з 2000 р. відбулося 51% падіння французьких прямих інвестицій за кордон з 190,5 млрд. євро до 92,5 млрд., що пов’язано з глобальним зниженням кількості злиттів і поглинань. Найбільшу активність в експорті прямих інвестицій у 2001 р. виявили телекомунікаційний і енергетичний сектори. Відбулися деякі зміни й у розміщенні французьких інвестицій. Якщо в 2000 р. на країни, що не входять в ЄС, приходилося 75% експорту прямих інвестицій, то в 2001 р. у зв'язку з поглинанням компанії "Оранж" компанією "Франс телеком" частка цих країн скоротилася до 51%. При цьому 16% французьких інвестицій було спрямовано в США і 10% - у Великобританію.
У 2004 році потоки ПЗІ у Францію впали майже на половину, з 42 біл. дол. у 2003 році до 24 біл. дол. у 2004, що також пов’язано зі скороченням ЗіП.
Високий ступінь концентрації капіталу в Німеччині внаслідок його інтенсивного нагромадження в післявоєнні роки, а також наявність у країні тих або інших факторів виробництва визначають для ФРН особливості руху капіталу: структуру і спрямованість інвестиційних потоків. Так, для Німеччини характерна висока вартість робочої сили, а ресурси на 80% імпортуються з інших країн. Крім того, ФРН імпортує високі технології, тобто для Німеччини характерний відносний брак основних виробничих факторів. Тому розміщення німецького виробництва в інших країнах має велике значення як для економічного розвитку Німеччини в цілому, так і для посилення її міжнародної спеціалізації.
Німеччина - найбільший у світі експортер капіталу. Особливістю ФРН є те, що, займаючи 4 місце в світі по обсягу прямих інвестицій (9,5% світового експорту), країна вивозить у кілька разів більше капіталу, чим одержує сама. Внаслідок структурних особливостей німецької економіки на Німеччину практично не поширюється підвищена привабливість Європейського Союзу для іноземних інвесторів, і економічні вигоди ФРН імпорту капіталу більш ніж скромні (у значній мірі вони покриваються за рахунок виплати дивідендів). Це одна з традиційних проблем Німеччини, хоча останні тенденції свідчать про значне поліпшення інвестиційного клімату ФРН.
Італійська економіка характеризується значним перевищенням вивозу капіталу над ввозом. Власники великих капіталів воліють інвестувати кошти в закордонну економіку, тому що знаходять економічні умови в Італії найменш вигідними в порівнянні з іншими країнами Євросоюзу. Зокрема , рівень оподатковування корпорацій в Італії є одним з найвищих у Європі - 41,2%.
Дефіцит прямих інвестицій за останні 5 років став характерний для багатьох країн Євросоюзу. Однак, в Італії цей розрив є найбільшим. Тільки в 2002 році прямі інвестиції італійців за рубіж склали 7,4 млрд. євро, у той час, в італійську економіку був внесений всього 1,1 млрд. прямих інвестицій. Такий розрив обумовлений ростом показника вивозу капіталу - з 2001 по 2002 рік прямі інвестиції в закордонні економіки зросли на 80%, у той час як ввіз збільшився лише на 14,5%.
Аналізуючи структуру інвестицій в італійську економіку, можна виявити ознаки кризи. За останні два роки практично цілком припинився ріст інвестицій в індустріальні галузі, в основному в автомобілебудування. Приріст інвестицій у транспортні галузі за 2002 рік упав до 0,2% у порівнянні з 7,3% у 2001 році. Галузі будівництва також не показують росту інвестицій, що спостерігався до 2000 року. Це можна пояснити спробами уряду скоротити потік мігрантів шляхом уведення більш твердих адміністративних бар'єрів. Таким чином, традиційні галузі італійської економіки вже зараз починають втрачати конкурентноздатність.
3. Задача 1 варіант № 1
Таблиця 1.
Вихідні дані для розв’язання задачі
| Показники |
Одиниця вимірювання |
Значення |
| 1. Ціна устаткування, що підлягає впровадженню, без ПДВ |
грн |
34700 |
| 2. Транспортні витрати* |
% до ціни |
3 |
| 3. Заготівельно-складські витрати* |
% до ціни |
2 |
| 4. Монтаж обладнання* |
% до ціни |
8 |
| 5. Обсяг виробництва: |
||
| в базисному році |
тонн |
80 |
| в проектному році |
тонн |
110 |
| 6. Ціна 1 тонни продукції |
грн |
9200 |
| 7. Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу |
грн |
33130 |
| 8. Витрати на демонтаж (від п. 7) |
% від пункту 7 |
4 |
| 9. Маса устаткування, що здаватиметься як металобрухт |
тонн |
9 |
| 10. Ціна 1 тонни металобрухту |
грн |
850 |
| 11. Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість) |
грн |
10550 |
| 12. Обігові кошти підприємства (за базисний рік) |
грн |
6700000 |
| 13. Обсяг виробництва підприємства (за базисний рік) |
грн |
92700000 |
* Послуги здійснюють сторонні організації, розмір витрат вказаний без урахування ПДВ.
Інвестиційні витрати визначаються за формулою:
(11) [1]
де – загальна сума інвестиційних витрат ;
– нові капіталовкладення (вартість нових основних засобів) з урахуванням їх придбання, транспортування, монтажу, науково-дослідних, проектних, складських та будь-яких інших витрат, включаючи податок на додану вартість (ПДВ);
– витрати на демонтаж старого обладнання, що знімається з балансу;
– кошти, які будуть отримані в результаті реалізації демонтованого обладнання;
– балансова (залишкова) вартість основних засобів, які демонтуються і знімаються з балансу;
– збільшення (зменшення) вартості оборотних активів у зв'язку зі змінами обсягів виробництва (реалізації) продукції, що очікуються.
Розрахуємо вартість нового обладнання.
Таблиця 2.
Розрахунок вартості нового обладнання
| Показники |
Значення |
| Ціна нового устаткування без ПДВ, грн. |
34700 |
| Транспортні витрати, % |
3 |
| Заготівельно-складські витрати, % |
2 |
| Монтаж, % |
8 |
| Сума, % |
13 |
| Сума, грн. |
4511 |
| Вартість обладнання без ПДВ, грн. |
39211 |
| Вартість обладнання з ПДВ, грн. (помножити на 1,2) |
47053,2 |
| Вартість обладнання з ПДВ, тис. грн. |
47,0532 |
2. Розрахуємо необхідні інвестиції на поповнення обігових коштів, оскільки передбачається збільшення обсягу продукції з 80 до 110 тонн.
Вважаємо, що сума обігових коштів підприємства повинна збільшуватись пропорційно до збільшення обсягу виробництва. За даними балансу обігові кошти складали 6700000 грн. За звітністю обсяги виробництва склали 92700000 грн. За проектом очікується приріст обсягів виробництва в натуральному виразі 110 – 80 = 30 тонн за базисною ціною 9200 грн. /т. Цей обсяг становитиме:
Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною = 9200 * 30 = 276000 (грн)
Визначимо приріст обігових коштів:
Складаємо пропорцію:
92700000 грн. (ОВ за звітністю) – 6700000 (обігові кошти)
276000 (приріст обсягу виробництва) – .
Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва = 276000 * 6700000 / 92700000 = 19948,22 (грн)
3. Витрати на демонтаж – 4 % від початкової вартості обладнання, яке буде демонтуватись:
Д = 33130 * 0,04 = 1325,2 грн.
4. Комплекс обладнання, яке демонтується можна реалізувати:
а) частину як металобрухт: 9 тонн за ціною 850 грн. /т. В результаті підприємство поверне собі кошти (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):
Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт = 9 * 850 *0,75 / 1,2 = 4781,25 грн.
б) іншу частину обладнання реалізуємо іншому підприємству за ціною, що відповідає залишковій вартості. В результаті підприємство отримає (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):
Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству = 10550 * 0,75 / 1,2 = 6593,75 грн.
Загальна сума надходжень від ліквідації обладнання становитиме 4781,25 + 6593,75 = 11375 грн.
5. Визначимо загальну суму інвестиційних витрат:
Інвестиційні витрати = 47053,2 + 1325,2 + 19948,22 + 10550 – 11375 = 67501,62 (грн).
Таблиця 3.
Зведена таблиця із результатами розрахунку
| Показники |
Одиниця виміру |
Числове значення |
| Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) без ПДВ |
грн |
39211 |
| Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) з ПДВ |
грн |
47053,2 |
| Необхідні витрати на демонтаж |
грн |
1325,2 |
| Приріст обсягу виробництва у натуральному виразі |
тонн |
30 |
| Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною |
грн |
276000 |
| Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва |
грн |
19948,22 |
| Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт |
грн |
4781,25 |
| Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству |
грн |
6593,75 |
| Загальний чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання |
грн |
11375 |
| Інвестиційні витрати |
грн |
67501,62 |
Відповідь: нові капіталовкладення з ПДВ становлять 47053,2 грн., інвестиційні витрати – 67501,62 грн.
4. Задача 2 варіант № 1
Оцінку ефективності інвестиційного проекту здійснюють за показниками:
чистий приведений доход;
індекс (коефіцієнт) доходності;
індекс (коефіцієнт) рентабельності;
період окупності (недисконтований та дисконтований).
Нижче наведені основні формули для розрахунку показників.
Чистий приведений дохід (чиста теперішня вартість) при одноразовому вкладанні інвестиційних витрат (ЧПДо) визначається так:
,
де – сума чистого грошового потоку за окремі інтервали загального періоду експлуатації проекту. Розраховується за формулою:
,
де – сума чистого додаткового прибутку, що очікується, грн.;
– приріст амортизації (зміна загальної суми амортизації) у зв'язку зі зміною вартості основних засобів;
t – період життєвого циклу проекту;
n – кількість періодів в загальному розрахунковому періоді t ;
р – ставка дисконту (в частках одиниці).
Критеріальне значення ЧПД
Індекс (коефіцієнт) доходності при одномоментних інвестиційних витратах по реальному проекту розраховується за наступною формулою:
,
де ІДо – індекс (коефіцієнт) доходності по інвестиційному проекту при одномоментному здійсненні інвестиційних витрат.
Критеріальне значення ІД
Період окупності може розраховуватись за двома методами – статичним (бухгалтерським) і дисконтним.
Недисконтований показник періоду окупності (ПОн) визначається статичним методом і розраховується за наступною формулою:
,
де – середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту.
Дисконтований показник періоду окупності (ПОд) визначається за наступною формулою:
.
Таблиця 4.
Вихідні дані для розрахунку
| Показники |
Одиниця вимірювання |
Значення |
| 1. Повні витрати 1 т продукції: |
||
| базисний варіант |
грн. |
7620 |
| проектний варіант |
грн. |
6986 |
| 2. Оптово-відпускна ціна продукції: |
||
| базисний варіант |
грн. /т |
9110 |
| проектний варіант |
грн. /т |
9060 |
| 3. Обсяги виробництва: |
||
| базисний варіант |
т/рік |
80 |
| проектний варіант |
т/рік |
110 |
| 4. Інвестиційні витрати |
грн. |
69100 |
| 5. Амортизаційні відрахування у витратах на 1т продукції: |
||
| базисний варіант |
грн. |
33,6 |
| проектний варіант |
грн. |
87,9 |
| 6. Ставка дисконту |
% |
21 |
| ставка дисконту |
коефіціент |
0,21 |
| 6а. Коефіціент дисконтування |
коефіціент |
1,21 |
| 7. Життєвий цикл проекту |
років |
5 |
| 8. Додатковий прибуток за рік |
грн. |
108940 |
| Додатковий чистий прибуток за рік |
грн. |
81705 |
| 9. Приріст амортизації за рік |
грн. |
6981 |
| 10. Чистий грошовий потік за рік |
грн. |
88686 |
1. Розраховуємо чистий грошовий потік.
Додатковий прибуток за рік становитиме:
ΔП = Ппроект – Пбазис = (Цпроект – ПВпроект) * ОВпроект – (Цбазис – ПВбазис) * ОВбазис = (9060 - 6986) * 110 – (9110 - 7620) * 80 = 108940 (грн)
ΔПч = 108940 * 0,75 = 81705 (грн)
ΔА = Апроект – Абазис = 87,8 * 110 – 33,8 * 80 = 6981 (грн)
ЧГП = 81705 + 6981 = 88686 (грн)
Вважаємо, що обсяги виробництва будуть щорічно однакові, а, отже, відповідно рівними будуть щорічно чисті грошові потоки.
На основі отриманих розрахунків оцінимо доцільність інвестиційного проекту.
2. Оцінка ефективності (доцільності) проекту.
Чистий приведений доход (ЧПД)
Для розрахунку цього показника на практиці використовують коефіцієнт дисконтування – αt = 1/(1+р)t, тоді ЧПД розраховується за формулою:
.
Розрахунок зведемо в таблицю.
Таблиця 5.
Розрахунок чистого приведеного доходу (у грн)
| Показники |
Роки |
Всього |
|||||
| 0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
| 1. Інвестиції |
69100 |
69100 |
|||||
| 2. Чистий грошовий потік |
0 |
88686 |
88686 |
88686 |
88686 |
88686 |
443430 |
| 3. Коефіціент дискон-тування |
1 |
0,8264 |
0,6830 |
0,5645 |
0,4665 |
0,3855 |
не вирахо-вується |
| 4. ЧГП дискон-тований |
0 |
73294,21 |
60573,73 |
50060,93 |
41372,67 |
34192,29 |
259493,8 |
| 5. Кумуля-тивний потік |
-69100 |
4194,21 |
64767,95 |
114828,88 |
156201,55 |
190393,85 |
не вирахо-вується |
ЧПД = 190393,85 грн. ЧПД більший від 0 – проект можна рекомендувати до впровадження.
Таблиця 6.
Розрахунок показників ефективності впровадження проекту
| Показники |
Значення |
| Чистий приведений дохід |
190393,85 |
| Індекс (коефіціент) доходності |
3,7553 |
| Середній чистий грошовий потік за рік недисконтований |
88686 |
| Період окупності недисконтований |
0,7792 |
| Середній чистий грошовий потік за рік дисконтований |
51899 |
| Період окупності дисконтований |
1,3314 |
Індекс (коефіцієнт) доходності
259493,8 / 69100 = 3,7553 (грн/грн)
Тобто з 1 грн. інвестицій ми отримаємо 3,7553 грн. дисконтованого чистого грошового потоку за весь період життєвого циклу проекту. ІД більший одиниці. Інвестування є доцільним.
Період окупності
а) недисконтований:
69100 / 88686 = 0,7792 (років);
б) дисконтований:
69100 / 51899 = 1,3314 (років)
Отже, недисконтований період окупності складає 0,8261 року, а дисконтований період окупності – 1,4424 року. І 0,8261, і 1,4424 менше 6 років. Отже, період окупності в межах життєвого циклу проекту.
Висновок: за показниками чистого приведеного доходу, періоду окупності та індексу доходності проект можна рекомендувати до впровадження.
Список використаної літератури
1. Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050206, 8.050206 "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" всіх форм навчання. – К. : НУХТ, 2009. – 83 с.
2. Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Метод. вказівки до вивч. дисципліни та викон. контрол. роботи для студ. спеціальності 7.050206, 8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності“ та спеціалізації 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" напряму 0502 "Менеджмент" усіх форм навчання / Уклад.: С.В. Стахурська. – К.: НУХТ, 2009. – 31 с.
3. http://www.vuzlib.net/fm_P/4-1.htm наукова електронна бібліотека
4. http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2001/41/41pr12.html щотижнева газета «Дебет-кредит»
5. http://www.tnu.in.ua/study/books.php?do=file&id=621 електронні книги
6. http://enbv.narod.ru/text/Econom/uzed/str/22.html наукова електронна бібліотека
[1]
Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Метод. вказівки до вивч. дисципліни та викон. контрол. роботи для студ. спеціальності 7.050206, 8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності“ та спеціалізації 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" напряму 0502 "Менеджмент" усіх форм навчання / Уклад.: С.В. Стахурська. – К.: НУХТ, 2009. – с. 24.