Міністерство
освіти і науки України
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
Напрямки ефективного використання основних фондів в сучасних умовах господарювання на базі ДП “Лужанський експериментальний завод”
студента 3-го курсу
групи 331
економічного факультету
МАТЕЙЧУКА Д. І.
Науковий керівник
канд. екон. наук, доцент
КСЬОНДЗ С. В.
Чернівці 2008
Зміст
Вступ................................................................................................................ 3
Розділ 1. Теоретичні основи ефективного використання основних фондів підприємств в сучасних умовах господарювання............................................................... 5
1.1 Місце та роль основних фондів у формуванні результатів господарської діяльності промислових підприємств............................................................. 5
1.2 Методичні підходи щодо складу, структури та оцінки основних фондів промислових підприємств............................................................................... 7
1.3 Система показників ефективного використання основних фондів на підприємствах................................................................................................ 12
1.4 Висновки до розділу 1............................................................................ 14
Розділ 2. Дослідження ефективного використання основних фондів на "Лужанському експериментальному заводі" за 2006-2007рр.............................................. 17
2.1 Техніко-економічна характеристика господарської діяльності на досліджуваному підприємстві................................................................................................... 17
2.2 Оцінка складу та структури основних фондів досліджуваного підприємства за балансовою, відновною, та залишковою вартістю...................................... 19
2.3 Аналіз показників ефективного використання основних фондів на підприємстві, що досліджується.......................................................................................... 24
2.4 Висновки до розділу 2............................................................................ 27
Розділ 3. Шляхи вдосконалення ефективного використання основних фондів на "Лужанському експериментальному заводі"................................................ 28
Висновки і пропозиції................................................................................... 33
Список використаних джерел....................................................................... 35
Вступ
Актуальність теми дослідження.
За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни. За час, що минув від початку радикальної реформи адміністративно-командної системи економіки, значною мірою трансформувались умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі й насамперед – сфера фінансових відносин у суспільстві.
Сучасний етап розвитку нашої держави вимагає особливої уваги до оцінки фінансово-економічного стану підприємства як первинної, основної, самостійної ланки народного господарства, що створює конкретні економічні блага, а отже є першоосновою національного багатства України.
У період переходу до ринкової економіки конкурентної боротьби між товаровиробниками особлива увага повинна приділятися підвищенню ефективності використання основних фондів, а також визначення їх потреби на наступні роки, оскільки від їх раціонального використання залежать усі техніко-економічні показники: випуск продукції, її собівартість, продуктивність праці, прибуток, рентабельність, фінансовий стан.
Саме тому кожне підприємство повинно постійно відтворювати, оновлювати свої основні фонди через капітальні вкладення. Оскільки це покаже які витрати і надходження буде мати підприємство в плановому періоді. Тому дане питання є на сьогодні надзвичайно актуальним і важливим.
Мета та завдання дослідження.
Метою курсової роботи є дослідження потреби підприємства в основних фондах, а також їх складу, структури, стану, забезпеченості та ефективності використання та вплив на темпи підвищення обсягу виробництва підприємства.
Виходячи із наявної мети, можна поставити такі завдання:
Провести аналіз стану і забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, відповідність їх складу, структури та технічного рівня виробничій програмі підприємства.
Оцінити ступінь ефективності використання основних фондів.
Визначити значення основних фондів у відтворювальному процесі підприємства.
Розрахувати потребу підприємства в основних фондах на наступний рік.
Об’єктом дослідження даної роботи є “Лужанський експериментальний завод”.
Структура та обсяг курсової роботи.
Для висвітлення теми і розкриття завдань роботу поділено на вступ, 3 розділи та висновок.
У першому розділі розкриваються теоретично значення відтворювального процесу основних фондів як складової частини ефективності управління підприємством.
Другий розділ роботи присвячений дослідженню загального обсягу, структури, стану, забезпеченості, ефективності використання основних фондів і їх вплив на темп обсягу виробництва підприємства за 2006-2007 роки.
В третьому розділі розглядається визначення потреби підприємства в основних фондах на наступний рік.
Обсяг курсової роботи – 35 сторінок.
Методологічною та інформаційною основою для написання курсової роботи стали законодавча та нормативна база України, праці видатних вітчизняних та зарубіжних економістів і практиків, періодичні видання, а також статистична звітність підприємства.
Розділ 1
. Теоретичні основи ефективного використання основних фондів підприємств в сучасних умовах господарювання
1.1 Місце та роль основних фондів у формуванні результатів господарської діяльності промислових підприємств
Відповідно до П(С)БО 7 “Основні фонди” під основними фондами розуміють матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання для виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду, для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, якщо очікуваний строк їх використання більше одного року або операційного циклу (якщо він більше одного року) [1].
Основні фонди поділяються на фонди виробничого й невиробничого призначення.
Виробничі основні фонди - це частина основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи натуральну форму. Вони належать до таких видів діяльності – промисловість, будівництво, автомобільний транспорт, зв’язок, торгівля та ін.
Невиробничі основні фонди – це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства (охорона здоров’я, освіта, культура)[24. с.22].
Виробничі основні фонди беруть участь у процесі виробництва. Вартість свою переносять на вироблений продукт поступово, частинами, в міру використання і поновляються через капітальні вкладення. На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих фондів пов’язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростання продуктивності праці [4, c.62-80].
Згідно з П(С)БО 7 “Основні фонди” до складу основних фондів включають:
1. Земельні ділянки.
2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.
4. Машини та обладнання.
5. Транспортні засоби.
6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
7. Робоча і продуктивна худоба.
8. Багаторічні насадження.
9. Інші основні фонди [1].
Не належать до основних фондів:
1. Предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості.
2. Предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних фондів, може змінюватися Міністерством фінансів України.
3. Спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості.
4. Спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постійні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби.
5. Формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості і терміну служби [10. с.152].
Співвідношення окремих груп основних фондів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих фондів, передусім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства [7. с.176].
Для обчислення амортизаційних відрахувань основні фонди поділяють на такі групи:
1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.
2. Автомобільний транспорт та вузли, запасні частини до нього, меблі, побутові, електричні, оптичні і електромеханічні прилади та інструменти.
3. Інші основні фонди.
4. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації [6. с.268].
Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих фондів вкладати кошти. Воно зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних фондів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних фондів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних фондів [2. с.272].
Основні виробничі фонди здійснюють господарський оборот (кругообіг), що складається з таких стадій: знос, амортизація, нагромадження коштів для повного відтворення основних фондів шляхом здійснення капітальних вкладень[20. с.343].
Конкуренція спонукає підприємство оновлювати основні фонди і здійснювати їх прискорене списання з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладення коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та інше поліпшення основних фондів [16. с.546].
1.2 Методичні підходи щодо складу, структури та оцінки основних фондів промислових підприємств
Щодо методики аналізу складу, структури та забезпеченості підприємства основними
фондами, то аналіз розпочинають, як правило, з оцінки змін у наявності основних фондів на кінець звітного періоду порівняно з початком та визначенням темпів зростання.
Наступним етапом аналізу є дослідження змін, які відбулися в структурі основних фондів, тобто співвідношення окремих груп основних виробничих фондів. Кожне підприємство повинно намагатися створити оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшуючи її за рахунок оновлення, модернізації устаткування, зменшення частки зайвого малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації і механізації, спеціалізації і кооперування [9. с.204].
Аналіз зміни структури основних фондів проводиться методом порівняння питомої ваги кожної групи основних фондів до їх загальної вартості на кінець звітного періоду з аналогічними показниками на початок періоду.
Особливу увагу слід приділити дослідженню і оцінці активної частини основних фондів, оскільки саме ці засоби характеризують виробничі можливості підприємства [27. с.5].
Оцінку зміни питомої ваги активної частини промислово-виробничих фондів в загальній їх вартості можна дати у вигляді аналітичної таблиці. Найбільш активною частиною основних фондів є устаткування, тому в ході аналізу необхідно встановити кількісну забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів машинами та устаткуванням, визначити їх технічний рівень, відповідність світовим зразкам [28. с.6].
Для узагальненої оцінки стану основних фондів і характеру їх змін розраховують коефіцієнти оновлення, введення, вибуття, приросту та зносу основних фондів.
Коефіцієнт оновлення (Кон) відображає інтенсивність оновлення основних фондів і обчислюється за формулою:
Кон = Фпост/Фкін.р. , (1.11)
де Фпост – вартість основних фондів, що надійшли за відповідний період;
Фкін.р. – вартість основних фондів на кінець року.
Цей коефіцієнт рекомендують розраховувати за всіма основними фондами, промислово-виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів, а також основними видами устаткування.
Коефіцієнт введення (Кввед) обчислюється як відношення введених в дію основних фондів до вартості фондів на кінець відповідного періоду:
Кввед = Фввед/Фкін.р., (1.12)
де Фввед – вартість введених в дію основних фондів [15. с.117-132].
Для повнішого аналізу доцільно порівняти коефіцієнти оновлення усіх основних фондів з коефіцієнтом оновлення активної частини і вивчити, за рахунок якої саме частини основних фондів більшою мірою відбувається її оновлення. Якщо одержимо вищий коефіцієнт оновлення за активною частиною, то це дає підстави для висновку, що оновлення основних фондів здійснюється саме за рахунок активної частини і при всіх інших умовах позитивно впливає на показник фондовіддачі [12. с.378].
Процес оновлення основних фондів передбачає вивчення характеру їх вибуття. Оцінку вибуття основних фондів проводять за коефіцієнтом вибуття (Квиб), який характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних фондів з виробництва і обчислюється як відношення вартості вибулих за звітній період основних фондів (Фвиб.) до вартості фондів на початок цього ж періоду (Фпоч.р.):
Квиб = Фвиб./Фпоч.р. (1.13)
Як і коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття обчислюється за всіма основними фондами, промислово-виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів та основними видами устаткування [26. с.83].
У ході аналізу процеси оновлення та вибуття основних фондів повинні бути взаємно оцінені. Для цього визначається коефіцієнт приросту (Кпр.) основних фондів.
Цей коефіцієнт характеризує рівень приросту основних фондів (окремих їх груп) за відповідний період і обчислюється як відношення вартості приросту основних фондів (Фввед. – Фвиб.) до їх вартості на початок періоду:
Кпр. = (Фввед. – Фвиб.)/Фпоч.р. (1.14)
Усі вищеназвані показники необхідно розглядати у взаємозв’язку, у динаміці за кілька років.
Коефіцієнт зношеності (Кзн.) визначається як відношення суми зношеності (Зн) за відповідний період до початкової вартості цих же основних фондів (Фк):
Кзн. = Зн./Фк (1.15)
Цей коефіцієнт вказує міру залежності основних фондів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості основних фондів, яка перенесена на новостворений продукт.
Коефіцієнт придатності (Кпр.) обчислюється як відношення залишкової вартості основних фондів (Фз) до їх початкової вартості (Фп.):
Кпр. = Фз./Фп. = 1 – Кзн. (1.17)
Цей коефіцієнт показує, що чим більша його величина, відповідно до коефіцієнта зношеності, то кращий технічний стан основних фондів [11. с.104-127].
Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємства основними фондами є фондоозброєність, фондомісткість, коефіцієнт вартості основних фондів в майні підприємства.
Фондоозброєність (Фозб.) – це відношення середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності працівників:
Фозб. = Фсер. / ССЧ, (1.18)
де Фсер – середньорічна вартість основних фондів за балансом;
ССЧ – середньоспискова чисельність працівників [5. с.338].
Коефіцієнт реальної вартості основних фондів – це відношення залишкової вартості основних фондів (Фз) до загальної вартості майна підприємства (ВМ):
Креал. вар. = Фз / ВМ (1.9)
Фондомісткість (Фм) – це показник обернений до фондовіддачі. Він характеризує вартість основних фондів, яка припадає на одиницю вартості продукції (валової, товарної):
Фм. = Фсер. / ТП (1.10)
Ефективність використання основних виробничих фондів характеризується такими показниками, як фондовіддача та рентабельність.
Фондовіддача (Фв) – це відношення товарної продукції до середньорічної (балансової) вартості основних виробничих фондів підприємства:
Фв. = ТП / Фсер., (1.11)
де ТП – обсяг товарної продукції підприємства за звітний період;
Фсер. – середньорічна вартість основних виробничих фондів.
Цей показник показує скільки вироблено продукції в розрахунку на 1 гривню вартості основних фондів.
Рентабельність основних виробничих фондів(Ро.з.) – це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних фондів:
де П – балансовий прибуток за звітний період.
Ро.з. = П / Фсер. (1.12)
Цей показник показує скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на 1 гривню основних фондів [23. с.18].
1.3. Система показників ефективного використання основних фондів на підприємствах
Одним з найважливіших завдань підприємства в сучасних умовах є підвищення ефективності використання основних фондів. Показники ефективності використання основних виробничих фондів зображені на рисунку 1.1 [25. с.46].
В практиці роботи підприємств застосовується також метод інтегральної оцінки, який дозволяв надати узагальнюючу оцінку ефективності використання основних фондів підприємства.
Розрахунок значення інтегрального показника зміни ефективності використання основних фондів КЕФ здійснюється за формулою:
, (1.13)
де ІРФ - індекс зміни прибутковості основних фондів за аналітичний період;
ІФВ - індекс зміни фондовіддачі основних фондів (або доходовіддачі) за аналітичний період [13. с.119].
Рис. 1.1. Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних фондів.
У процесі аналізу виявляються і вивчаються чинники, які тим або інакшим образом впливають на результати діяльності підприємства і зокрема на ефективність використання основних фондів.
Тим самим виявляються шляхи і резерви збільшення ефективності використання основних фондів. Ними можуть бути введення в дію не встановленого обладнання, заміна і модернізація його, скорочення цілоденних і внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне його використання, впровадження заходів по НТП [3. с.232].
Отже, при аналізі основних фондів на підприємстві аналізуються наявність, структура, рух основних фондів. Основним показником використання основних фондів є фондовіддача [22. с.136].
При цьому аналізі складається факторна модель і розраховується вплив кожного чинника ( методами ланцюгових підстановок і абсолютних різниць). Вивчається екстенсивна (за часом) і інтенсивне (по потужності) завантаження підприємства. Розраховуються такі показники, як фондомісткість, що відображає забезпеченість основними фондами підприємства. Також розглядається міра використання площ підприємства [14. с.220].
Після проведення аналізу визначаються шляхи і резерви підвищення ефективності використання основних фондів.
Щоб виявити резерв підвищення ефективності використання основних фондів, доцільно показники фондовіддачі, рентабельності аналізованого підприємства порівняти з аналогічними показниками однотипних підприємств галузі. Аналіз показників ефективності використання основних фондів проводиться методом порівняння фактичного їх рівня за звітний період з аналогічними показниками минулих періодів, вивчається динаміка за кілька років, рівень виконання плану, резерви підвищення ефективності використання основних фондів і вплив зміни їх вартості та ефективність використання за обсягом продукції [19. с.554].
1.4 Висновки до розділу 1
- основні фонди поділяються на фонди виробничого і невиробничого призначення, причому для підприємства важливішими є фонди виробничого призначення;
- склад, структура та використання основних фондів безпосередньо впливають на рентабельність підприємства, його фінансові результати та прибутковість загалом;
- в ринкових умовах необхідно постійно оновлювати основні фонди для випуску високоякісної і конкурентоспроможної продукції;
- для оцінки стану основних фондів розраховують ряд коефіцієнтів: оновлення, введення, вибуття, приросту, зносу та інші;
- основними показниками ефективного використання основних фондів є фондовіддача та рентабельність основних фондів.
Розділ 2
. Аналіз ефективного використання основних фондів на “Лужанському експериментальному заводі” за 2006-2007 роки
2.1 Техніко-економічна характеристика господарської діяльності на досліджуваному підприємстві
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є ДП “Лужанський експериментальний завод”, який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район р-н, смт. Лужани, вул. Центральна, 53.
Основними цілями діяльності є отримання прибутку від виробничої та комерційної діяльності.
З 2004 року завод відповідно до технічного регламенту №30219014-003-2004 розробленого УкрНДІспиртбіопрод завод перейшов на виробництво абсолютованих технічних рідин. З року в рік завод збільшує виробничу програму, поповнюючи її виробництвом нових технічних рідин, а саме:
розчинники для друкарських фарб “РДФ-Ф” ТУ У 24.3-00333380-002-2004. суміш зневодненого флегмового компоненту (99,8%) з етилацетатом або ізопропанолом і бітрексом. Використовується для розбавлення компонентів друкарських фарб при їх виготовленні. В технологічних процесах для підтримки необхідної в’язкості, в якості промивної рідини; розчинення полімерних смол, лакової плівки при виробництві лаків;
розчинники для розведення фарб “РРФ” ТУ У 24.300333380-003-2004. суміш зневодненого флегмового компоненту з етилацетатом, бітрексом. Призначається для: розведення фарб перед використанням, а також підтримки необхідної в’язкості фарб флексографського друку, в процесі друку. Використовується для друкарських фарб призначених для поверхневого друку при поліграфічному оформленні пакувальних матеріалів;
розчинники для флексографського друку ТУ У 24.03-00333380-005-2004. суміш флегмового компоненту ректифікації зневодненого з етилацетатом, бітрексом. Призначається для: розведення друкарських фарб при виготовленні, їх розбавлення перед використанням в якості промивної рідини, як розчинник полімерних смол, лакової плівки. Розчинник використовується при виробництві друкарських фарб, призначений для поверхневого і міжшарового друку, при поліграфічному оформленні пакувальних матеріалів, що використовуються в харчовій промисловості;
рідина універсальна для автомобілів “ГАМАЮН” ТУ У 24.6-00333380-006-2005. суміш зневодненого флегмового компоненту ректифікації (99,8%) з відповідними добавками. Рідина “ГАМАЮН” – призначена для очищення паливної системи двигунів автомобілів від води і смолистих відкладень, для підвищення октанового числа бензинів.
Виробничі потужності дозволяють виготовляти технічні рідини, на основі зневодненого флегмового компоненту ректифікації, за технічними умовами замовника.
Виробництво технічних рідин складний технологічний процес, який пов'язаний з постійним утворенням післяспиртової барди.
Враховуючи вище сказане завод завдяки тісній співпраці з інститутом УкрНДІспиртбіопрод завершує впровадження нової технології утилізації післяспиртової барди з отриманням з неї біогазу.
Ні один спиртовий завод в Україні по даній технології не працює і біогазу не виробляє.
На даний час завод щоденно виробляє 1 тис. м3 біогазу на дослідно-промисловій установці. В 2008 році завод планує збільшити виробництво біогазу в два рази (за рахунок дообладнання промислової біоустановки більшої потужності).
З 2005 року завод переведено в підпорядкування безпосередньо концерну “УКРСПИРТ”. Внаслідок чого підприємство постійно оновлює свої основні фонди.
2.2 Оцінка складу та структури основних фондів досліджуваного підприємства за балансовою, відновною та залишковою вартістю
Щодо аналізу обсягу та структури основних фондів за даними статистичної звітності про наявність та рух основних фондів (ф.№5 "Примітки до річної фінансової звітності") побудуємо аналітичну таблицю, яка буде відображати зміни у складі та структурі основних фондів на основі якої ми проведемо аналіз цих змін.
Як свідчать дані таблиці 2.1., 2006 року в загальному обсязі основних фондів найбільшу питому вагу займали будівлі, споруди та передавальні пристрої – 55,3%; 19,8% - машини і обладнання; транспортні засоби – 16,1%; інші основні фонди – 8,5% та інструменти, прилади, інвентар – 0,3%. В 2007 році ситуація на підприємстві змінилася в позитивну сторону. Зміни відбулися за рахунок надходження і вибуття окремих груп основних фондів. Найбільше надійшло в групу будівлі, споруди та передавальні пристрої 1586,9 тис.грн. (6,8%). За ними йдуть машини та обладнання 140,5 тис.грн. (-1,9%); інші основні фонди 45,7 тис.грн. (-1,0%). Вибули транспортні засоби 110,9 тис.грн. та інструменти, прилади та інвентар – 0,3 тис.грн., що становлять відповідно (-3,9%) та (-0,05%) загального обсягу змін.
Таблиця 2.1
Аналіз змін у складі та структурі основних фондів “Лужанського експериментального заводу” за 2006-2007 роки
| Основні фонди |
За 2006 р. |
За 2007 р. |
Зміни за період 2006-2007 рр.(+;−) |
|||
| Сума, тис.грн. |
Питома вага,% |
Сума, тис.грн. |
Питома вага,% |
Сума, тис.грн. |
Питома вага,% |
|
| Продовження таблиці 2.1 |
||||||
| будівлі, споруди та передавальні пристрої |
4474,7 |
55,3 |
6061,6 |
62,1 |
+1586,9 |
+6,8 |
| машини і обладнання |
1600,5 |
19,8 |
1741,0 |
17,9 |
+140,5 |
-1,9 |
| транспортні засоби |
1304,6 |
16,1 |
1193,7 |
12,2 |
- 110,9 |
- 3,9 |
| інструменти, прилади, інвентар |
26,2 |
0,3 |
25,9 |
0,3 |
-0,3 |
0 |
| інші основні фонди |
688,5 |
8,5 |
734,2 |
7,5 |
+45,7 |
-1,0 |
| Усього основних фондів |
8094,5 |
100 |
9756,4 |
100 |
+1661,9 |
- |
Виключення цілої групи інших основних фондів на 179 тис. грн. та транспортних засобів на 16 тис. грн. вплинуло на загальну вартість основних фондів, яка зменшилася у звітному періоді на 0,9 тис. грн.(0,2%). Хоча в цілому по підприємстві за звітній період спостерігається значний приріст вартості машин та обладнання (131,8 тис. грн.); інструментів, приладів, інвентарю – 157,8 тис. грн.; будівель, споруд, передавальних пристроїв – 3,5 тис. грн.[дані отримані як пояснююча записка до річного балансу].
Наступним етапом аналізу є дослідження змін, які відбулися в структурі основних фондів, основними факторами, які впливають на структуру основних фондів підприємства є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні і географічні умови розміщення підприємства. Кожний фактор здійснює різний вплив на структуру основних фондів.
Особливу увагу при дослідженні слід приділити оцінці активної частини основних фондів, оскільки саме ці фонди характеризують виробничі можливості підприємства [8. с.246].
Таблиця 2.2
Аналіз змін у складі та структурі основних фондів “Лужанського експериментального заводу” за 2006-2007 роки
| Основні засоби |
За 2006 р. |
За 2007 р. |
Зміни за період 2006-2007 рр.(+;−) |
|||
| Сума,тис.грн. |
Питома вага,% |
Сума,тис.грн. |
Питома вага,% |
Сума,тис.грн. |
Питома вага,% |
|
| 1.Активна частина, у тому числі: |
2965,5 |
36,2 |
2992,2 |
30,3 |
+26,7 |
-5,9 |
| - машини і обладнання |
1600,5 |
19,5 |
1741,0 |
17,6 |
+140,5 |
-1,9 |
| - транспортні засоби |
1304,6 |
15,9 |
1193,7 |
12,1 |
- 110,9 |
- 3,8 |
| - інструменти, прилади, інвентар |
26,2 |
0,3 |
25,9 |
0,3 |
-0,3 |
- |
| - робоча і продуктивна худоба |
34,2 |
0,4 |
31,6 |
0,4 |
-2,6 |
- |
| 2. Пасивна частина, у тому числі: |
5235,1 |
63,8 |
6873,5 |
69,7 |
+1638,4 |
+5,9 |
| будинки, споруди та передавальні пристрої |
4474,7 |
54,6 |
6061,6 |
61,4 |
+1586,9 |
+6,8 |
| - інші основні засоби |
688,5 |
8,3 |
734,2 |
7,4 |
+45,7 |
-0,9 |
| - малоцінні необоротні матеріальні активи |
71,9 |
0,9 |
77,7 |
0,8 |
+5,8 |
-0,1 |
| Усього |
8200,6 |
100 |
9865,7 |
100 |
+1665,1 |
- |
Наведені дані показують, що протягом досліджуваного періоду найбільшу питому вагу в складі основних фондів займала пасивна частина, тобто ті основні фонди, які безпосередньої участі у процесі виробництва не беруть: будівлі, споруди і передавальні пристрої; інші основні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи. Питома вага їх за 2006 рік становила відповідно 54,6%; 0,9%; 8,3%; а за 2007 рік – 61,4%; 0,8%; 7,4%. Тобто відбулось збільшення пасивної частини на 1586,9 тис. грн. або 5,9%.
Щодо активної частини основних фондів, то протягом 2006-2007 років їх питома вага в загальному обсязі основних фондів є меншою, ніж частка пасивної частини і становила відповідно по роках 36,2% та 30,3%. Хоча в 2007 році відбулося збільшення машин і обладнання на 140,5 тис. грн., але в загальному обсязі їх частка зменшилась на 5,9%.
Зростання вартості активної частини основних фондів (машин, обладнання, приладів, інструментів, інвентарю) вважається позитивною тенденцією, тому що цей чинник позитивно впливає на підвищення ефективності використання основних фондів, збільшення виробничої потужності підприємства.
Але на “Лужанськом експериментальному заводі” відбувся зворотній процес, тобто збільшення питомої ваги будинків, споруд, передавальних пристроїв; інших основних фондів; малоцінних необоротних матеріальних активів, що свідчить про неефективну політику підприємства щодо оптимальної структури основних фондів. Підприємству важливо визначити в яку групу основних фондів вкладати кошти. Воно зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, транспортних засобів, тобто активної частини, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Звичайно ж, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних фондів необхідні будівлі, споруди, інші основні фонди, тобто пасивна частина.
Кожне підприємство повинно намагатися створювати оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшувати її за рахунок оновлення та модернізації устаткування, зменшення частки зайвого малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації та механізації, спеціалізації і кооперування.
Зростання вартості активної частини основних фондів (машин, обладнання, приладів, інструментів, інвентарю) вважається позитивною тенденцією, тому що цей чинник позитивно впливає на підвищення ефективності використання основних фондів, збільшення виробничої потужності підприємства [25. с. 46].
Для аналізу узагальненої оцінки стану основних фондів і характерності їх змін слід побудувати аналітичну таблицю і розрахувати наступні показники: коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту основних фондів за формулами (1.1); (1.3); (1.5).
Таблиця 2.3
Аналіз показників оновлення, вибуття, приросту основних фондів
| Показники |
2006 рік |
2007 рік |
| Коефіцієнт оновлення |
Кон = 7,6/8200,6 = 0,0009 |
Кон = 1778,9/9865,7 = 0,180 |
| в т. ч. активної частини |
Кон = 4/2965,5 = 0,0014 |
Кон = 140,5/2992,2 = 0,047 |
| Коефіцієнт вибуття |
Квиб = 5,2/8198,2 = 0,0006 |
Квиб = 113,8/8200,6 = 0,014 |
| в т. ч. активної частини |
Квиб = 5/2965,5 =0,0017 |
Квиб = 113,8/2965,5 = 0,038 |
| Коефіцієнт приросту |
Кпр = 7,6-5,2/8198,2 = 0,0003 |
Кпр = 140,5-113,8/8200,6 = 0,003 |
Як свідчать дані таблиці 2.3 у 2006 році відбулось оновлення основних фондів на 7,6 тис. грн., в т.ч. активної частини на 4 тис.грн. А вибуття в даному періоді спостерігається на 5,2 тис.грн., в т.ч. активної частини – 5 тис.грн. Щодо 2007 р., то коефіцієнт оновлення активної частини наближується до коефіцієнта вибуття (Кон = 0,047; Квиб = 0,038). Це свідчить про те, що оновлення основних фондів на підприємстві відбулося за рахунок придбання нових об’єктів, а саме активної частини, тобто заміни старих, зношених об’єктів основних фондів новими, що стимулює зростання економічної ефективності використання основних фондів.
Важливим етапом є дослідження технічного стану основних фондів. Для цього обчислюють та вивчають такі узагальнюючі показники: коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності, які обчислюються за формулами (1.5) та (1.6).
Таблиця 2.4
Аналіз змін технічного стану основних засобів (тис. грн.)
| Основні фонди |
Балансова вартість на кінець 2006 |
Сума зносу (2006 р) |
Балансова вартість на кінець 2007 |
Сума зносу (2007 р) |
Кзн |
Кпр |
||
| 2006 |
2007 |
2006 |
2007 |
|||||
| Будівлі і споруди |
4474,7 |
2250,8 |
6061,6 |
3049,0 |
0,503 |
0,503 |
0,497 |
0,497 |
| Машини і обладнання |
1600,5 |
1090,0 |
1741,0 |
1185,7 |
0,681 |
0,681 |
0,319 |
0,319 |
| Транспортні засоби |
1304,6 |
997,0 |
1193,7 |
912,3 |
0,764 |
0,764 |
0,236 |
0,236 |
| Інструменти, прилади, інвентар |
26,2 |
14,3 |
25,9 |
14,1 |
0,546 |
0,544 |
0,454 |
0,456 |
| Інші основні фонди |
688,5 |
562,5 |
734,2 |
600,0 |
0,817 |
0,817 |
0,183 |
0,183 |
| Усього |
8094,5 |
4914,6 |
9756,4 |
5761,1 |
0,607 |
0,607 |
0,393 |
0,393 |
Відповідно до таблиці 2.4 можна побачити, що початкова вартість основних фондів в 2007 р. порівняно з 2006 р. на 1661,9 тис. грн. збільшилася, і сума зношеності збільшилася на 846,5 тис. грн. і відбулося це за рахунок значного приросту балансової вартості в таких групах основних фондів, як будівлі і споруди, машини і обладнання та інші основні фонди, відповідно на 1586, 140,5 та 45,7 тис. грн. Досліджуване підприємство вводить в експлуатацію нові, ще не використовувані основні фонди.
Дана ситуація показує, що більша частина основних фондів зношені, застарілі. Зокрема дуже високий коефіцієнт зносу інших основних фондів складає 0,817, транспортних засобів – 0,764 та машин і обладнання – 0,681, що є негативною ознакою для розвитку підприємства. Тому належну увагу слід приділити оновленню діючих основних фондів.
2.3 Аналітична оцінка показників ефективного використання основних фондів на “Лужанському експериментальному заводі”
Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємства основними фондами є фондоозброєність та коефіцієнт реальної вартості основних фондів, які обчислюються за формулами (1.8) та (1.9).
Для обчислення показника фондоозброєності нам необхідно спочатку обчислити середньорічну вартість основних фондів:
Фсер(2006 р.) = (8198,2+8200,6) / 2 = 8199,47 тис.грн.
Фсер(2007 р.) = (8200,6+9865,7) / 2 = 9033,15 тис.грн.
В тому числі активної частини:
Фсер(2006 р.) = (2965,6+2965,5) / 2 = 2965,55 тис. грн.
Фсер(2007 р.) = (2965,5+2992,5) / 2 = 2979 тис. грн.
Таблиця 2.5
Аналіз показників забезпеченості підприємства основними фондами
| Показники |
2006 рік |
2007 рік |
Відхилення (+;–) |
| Фондоозброєність, грн. |
Фозб = 8199,4/430 = 19,07 |
Фозб =9033,15/420 = 21,51 |
+ 2,44 |
| Коефіцієнт реальної вартості |
Креал = 3261,4/8200,6 = 0,398 |
Креал = 4081,3/9865,7 = 0,414 |
+ 0,016 |
Дані показники свідчать про те, що фондоозброєність зросла у 2007 р. на 2,44 грн. на кожного працівника. Це є позитивним фактором, що показує забезпеченість основними фондами працівників підприємства, а за рахунок цього і підвищення їх продуктивності праці.
Коефіцієнт реальної вартості показує частку залишкової вартості основних фондів у загальній вартості майна підприємства, що у 2006 р. становила 0,398, а у 2007 р. – 0,414. Отже, спостерігається збільшення цього коефіцієнта на 0,016, яке спричинене збільшенням первісної і залишкової вартості основних фондів, тобто підвищився реальний виробничий потенціал підприємства.
Щодо ефективності використання основних фондів, то вона характеризується такими показниками, як фондовіддача та рентабельність, які обчислюються за формулами: (1.10); (1.11); (1.12). Дані показники наведені в наступній таблиці:
Таблиця 2.6
Аналіз показників ефективності використання основних засобів за 2006-2007рр.
| Показники |
2006 рік |
2007 рік |
Відхилення (+; -) |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
| ТП, тис. грн. |
9093,0 |
20559,5 |
+11466,5 |
| Фсер, тис. грн. |
8199,4 |
9033,15 |
+833,75 |
| у т.ч. активної частини |
2965,55 |
2979,0 |
+13,45 |
| Фвід, грн. |
1,109 |
2,276 |
+1,17 |
| у т.ч. активної частини |
3,066 |
6,902 |
+3,836 |
| Роз, грн. |
0,008 |
0,025 |
+0,017 |
| у т.ч. активної частини |
0,022 |
0,076 |
+0,054 |
| Фондомісткість |
Фм = 8199,44/9093,0 = =0,902 |
Фм = 9033,15/20559,5 = =0,439 |
– 0,463 |
Як свідчать дані таблиці фондовіддача основних фондів, у тому числі і активної їх частини, зросла: на кожну гривню вартості основних фондів випуск продукції збільшився на 1,17 грн., у тому числі на кожну гривню активної частини основних фондів на 3,84 грн.
Фондомісткість також зменшилась на 0,46грн., що в свою чергу, свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.
Аналізуючи показник рентабельності основних фондів, можна побачити, що збільшення прибутку із 65,6 тис. грн. до 225,8 тис. грн. у 2007 р. порівняно із 2006 р., залежить від ефективності використання основних фондів, оскільки цей показник показує яку частину прибутку отримало підприємство в розрахунку на одну гривню основних фондів. Зокрема, по підприємству рентабельність основних фондів спостерігається підвищення цього показника на 0,017 грн. і означає ефективне (прибуткове) використання основних фондів.
Отже, проаналізувавши попередні дані, можна зробити висновок, що досліджуване підприємство за звітний період працювало дуже ефективно. Це видно із показників товарної продукції, яка збільшилась на 11466,5 тис. грн. та прибутковості на 160,2 тис. грн. В свою чергу, підвищилися і показники фондовіддачі, рентабельності та зменшилася фондомісткість основних фондів.
2.4 Висновки до розділу 2
в 2007 році підприємство внаслідок нововведень збільшило балансову вартість основних фондів;
порівняно з 2006 роком збільшився коефіцієнт оновлення основних фондів з 0,0009 у 2006 році до 0,180 – у 2007 році;
коефіцієнт вибуття змінився з 0,0006 до 0,014, що свідчить про вибуття непотрібних основних фондів;
для подальшого розвитку підприємству необхідно звернути увагу на те, що високим є коефіцієнт зносу, зокрема, інших основних фондів – 0,817, транспортних засобів – 0,764, машин і обладнання – 0,681, що є негативним для підприємства;
зросла у 2007 році і середньорічна вартість основних фондів, порівняно з 2006 роком з 8199,47 тис. грн. до 9033,15 тис. грн.;
збільшилась фондоозброєність на 2,44 грн. на кожного працівника;
коефіцієнт реальної вартості збільшився на 0,016, що означає збільшення реального виробничого потенціалу підприємства;
з таблиці 2.6 бачимо, що товарна продукція зросла на 11466,5 тис. грн., тобто більше ніж у 2 рази;
позитивним є також і збільшення фондовіддачі на 1,17 та рентабельності основних фондів на 0,017.
Розділ 3
. Шляхи вдосконалення ефективного використання основних фондів на “Лужанському експериментальному заводі”
Рівень використання основних фондів має важливий вплив на формування багатьох основних показників діяльності підприємств. Одночасно багато якісних показників діяльності підприємства впливають на рівень ефективності використання основних фондів. Таким чином, вони взаємопов’язані. Так, наприклад, продуктивність праці залежить від величини фондовіддачі і фондоозброєності, а фондовіддача залежить від продуктивності праці: при зміні одного з цих показників зміниться інший.
Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої потужності. Виробнича потужність, в свою чергу, змінюється якщо вводять в дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок, які перебувають в єдиному технологічному ланцюгу [17. с.57].
Причинами негараздів, пов’язаних з використанням основних фондів є:
Неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт.
Конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний ремонт.
Недостача кваліфікованої робочої сили.
Недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами.
Інші неузгодження, помилки в організації та управлінні [5. с.338].
В умовах переходу до ринкової економіки значно скоротились обсяги виробництва багатьох підприємств. Це призвело до створення залишків неефективних основних фондів. Їх наявність негативно впливає на фінансові результати діяльності.
Тому слід розробляти заходи щодо поліпшення використання зовсім неексплуатованих або частково експлуатованих основних фондів шляхом сумісної діяльності з іншими суб’єктами господарювання, підприємцями або використання для організації інших видів діяльності, зокрема здачі в оренду або шляхом їх реалізації [16. c.546].
Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі:
Екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих фондів.
Інтенсивний, , до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.
Найважливішими чинниками підвищення ефективності використання основних фондів є:
1. Поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства, зниження частки недіючого устаткування, а також виведення з експлуатації зайвого і неефективно використовуваного устаткування, зокрема транспортних засобів, коефіцієнт зношеності яких дорівнює 0,8. Вирішальне значення для підвищення ефективності використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Зокрема по досліджуваному підприємству за звітній період значно зросла сума зносу в таких групах основних фондів, як машини і обладнання та інструменти, прилади, інвентар. Хоча підприємство і вводить основні фонди, але вони вже застарілі, через це значно зросли коефіцієнти зношеності. Тому обов’язково необхідно замінювати старі основні фонди на нові, що розширить можливості підприємства у виготовленні більшого обсягу продукції.
2. Удосконалення планування, управління, організації праці та виробництва. Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. Скоротивши простої засобів праці, можна збільшити обсяг виготовленої продукції, що призведе до збільшення фондовіддачі і зменшення фондомісткості та обов’язково позитивно вплине на результат діяльності підприємства, оскільки збільшиться розмір прибутку підприємства, а отже зросте його рентабельність.
3. Підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці. За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних засобів, усього майна підприємства. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів поки що перебуває на стадіях становлення і розвитку [15. c.117-132].
Належну увагу слід приділити об’єктам соціально-культурного та побутового обслуговування, тобто невиробничим основним фондам. В цій сфері варто використовувати мало експлуатовані об’єкти шляхом відкриття установ масового обслуговування (наприклад їдальні, спортзали та ін.).
Важливим є також отримання коштів від реалізації зношених, застарілих основних фондів. Для цього слід розміщувати інформацію в засобах масової інформації про можливість продажу або здачі в оренду не використовуваних основних фондів. Можливо на даний момент іншим суб’єктам господарювання вони потрібні як складські приміщення чи в інших якихось цілях [7. c.176].
Таблиця 2.7
Аналіз показників ефективності використання основних фондів за 2006-2007 рр.
| Показники |
2006 рік |
2007 рік |
Відхилення (+; -) |
| ТП, тис. грн. |
20559,5 |
20559,5 |
- |
| Фсер, тис. грн. |
9033,15 |
8762,95 |
-270,2 |
| Фвід, грн. |
2,276 |
2,346 |
+0,07 |
| Роз, грн. |
0,025 |
0,026 |
+0,001 |
| Фм, грн. |
0,439 |
0,426 |
-0,013 |
Отже, як видно з таблиці 2.7 товарна продукція не змінилася і дорівнює 20559,5 тис. грн., тобто підприємство працюватиме на такому самому рівні. Але скоротилася вартість основних фондів на 270,2 тис. грн. і становить 8762,95 тис. грн., що в свою чергу призведе до зменшення середньорічної вартості основних фондів в 2007 р.: Фсер. 2006 = (9033,15 +8762,95) / 2 = 8898,05 тис. грн. внаслідок цього зростуть показники фондовіддачі на 0,07 грн., а також рентабельності основних фондів на 0,001 грн.
Кошти від реалізації даного об’єкта основних фондів можна буде спрямувати на придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та інше поліпшення основних фондів. Що в свою чергу підвищить конкурентоспроможність продукції на ринку, зменшить затрати праці на її виробництво, і в загальному поліпшить фінансово-господарський стан “Лужанського експериментального заводу”.
Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці. Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих фондів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних засобів. Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування [11. c.104-127].
Результати соціологічних досліджень свідчать, що найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Це дає можливість застосувати на практиці дуже простий метод оптимізації термінів експлуатації шляхом мінімізації сумарної величини цих економічних показників [22. c.136].
Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:
технічного переозброєння діючого підприємства;
реконструкції виробництва;
розширення виробничих потужностей підприємства;
нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства [20. c.343].
На мою думку, оновлення основних фондів на даному підприємстві відбувається у двох видах: заміна устаткування, яке являє собою вилучення застарілого або зношеного парку машин і поповнення новим та їх поліпшення (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція тощо).
Висновки і пропозиції
Основні фонди підприємства відносяться до одного із основних ресурсів підприємства, які забезпечують процес виробництва продукції. Вони при ефективному використанні та частковому оновленні можуть приносити підприємству великі прибутки.
В процесі аналізу загального обсягу, структури, стану, забезпеченості, ефективності використання і їх вплив на темпи обсягу виробництва було обчислено такі показники: коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, коефіцієнт зношеності, коефіцієнт придатності основних фондів, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних фондів, фондомісткість, фондовіддачу, рентабельність основних фондів.
Структуру основних фондів “Лужанського експериментального заводу” складають активна частина (інструменти, прилади, інвентар) та пасивна частина (будівлі, споруди, передавальні пристрої, а також інші основні засоби). У 2006 році більшу питому вагу у складі основних фондів становила пасивна частина, а в 2007 році намітилася зворотна тенденція, тобто зростання активної частини в структурі основних фондів. Це зростання відбулося на 174,5 тис.грн. і є позитивною тенденцією, тому що цей чинник позитивно впливає на підвищення ефективності використання основних фондів.
В майбутньому в умовах переходу до ринкових відносин кожне підприємство повинно намагатися створювати оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшувати її за рахунок оновлення та модернізації устаткування, зменшення частки зайвого, малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації та механізації.
Аналіз показників оновлення, вибуття та приросту основних фондів показує, що в 2006 році відбулося оновлення активної частини основних фондів на 7,6 тис. грн., а вибуття спостерігається на 4 тис,грн. Щодо показників оновлення і вибуття у 2007 році, то вони приблизно рівні, тобто підприємство майже в однаковому обсязі залучає нові основні фонди і виводить зношені.
В майбутньому слід приділити більшу увагу заміні зношених об’єктів основних фондів новими, оскільки велика їх частка на підприємстві фізично застаріла (наприклад коефіцієнт зносу інших основних фондів дорівнює 0,8). Тим більше, ще протягом досліджуваного періоду прослідковується значне збільшення прибутку.
Щодо показників забезпеченості підприємства основними фондами, то значно зменшилась фондомісткість, що свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів. Збільшилась частка залишкової вартості у загальній вартості майна підприємства (коефіцієнт реальної вартості), це є позитивним явищем оскільки підвищилась виробнича потужність підприємства.
Ефективність використання основних фондів характеризується підвищенням фондовіддачі та рентабельності основних фондів у тому числі за рахунок активної їх частини. Це є позитивною тенденцією, оскільки показує, що за рахунок більш ефективного використання основних фондів значно збільшився обсяг товарної продукції та прибутку.
Насамперед хочеться сказати те, що для підвищення ефективності використання основних фондів слід розробляти заходи щодо більш ефективного використання зовсім не експлуатованих або частково експлуатованих основних фондів шляхом спільної діяльності з іншими суб’єктами господарювання або підприємцями, використання для інших видів діяльності, зокрема здачі в оренду або шляхом їх реалізації.
Список використаних джерел
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби": затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №290 // Все про бухгалтерський облік. – 2003. – №14
2. Абрютина М.С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебн. Пособие. – М.: Дело и Сервис, 2001. – 272 с.
3. Грідчина М.С. Корпоративні фінанси: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2003. – 232 с.
4. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: "Знання-Прес", 2006. – С. 62-80.
5. Житна І.П., Нескреба А.Н. Економічний аналіз господарської діяльності підприємтсв. - Київ. - 1992 р. 338 с.
6. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. - Київ. - 1998р. 268 с.
7. Іваненко В.М., Горбатюк М.І. Економічний аналіз: Навч. метод. посібник для самост. вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 1999. – 176 с.
8. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. - Київ - 2000 р.- 246 c.
9. Іващенко І.В., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності: Підручник. – К. : КНЕУ, 1999. – 204 с.
10. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: "МАУП", 2001. – 152 с.
11. Кірейцева Г.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: "ЦУЛ", 2003. – С. 104-127.
12. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. - Київ. - 2001р. 378 с.
13. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану. - Київ. - 1999р. – 119 с.
14. Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів.- 1998р. – 220 с.
15. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Львів: "ЛБІНБУ", 2003. – С. 117-132.
16. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк П.Д. та ін. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: "КНЕУ", 2004. – 546 с.
17. Стражева В.И. Анализ хозяйственной деятельности. - Москва.- 1997 г. – 57 с.
18. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислових підприємства. – 2-ге вид., стер. – К.: Алеута, 2003. – 485 с.
19. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: "КНЕУ", 2005. – 554 с.
20. Шеремет А.Д. Финансы предприятий. – М.: ИНФРА. – 1999. – 343 с.
21. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика экономического анализа. - Москва. - 1995 г.
22. Шкарабан С.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. - Тернопіль. – 1999 р. – 136 с.
23. Глиця Г.О. Основні фонди: відтворення з урахуванням нових реалій розвитку // Фондовий ринок. – 2005. – №13. – С. 18.
24. Класифікація основних засобів // Вісник податкової служби України. – 2000. – №43. – С. 22.
25. Морозова М. Модернізація основних засобів // Вісник податкової служби України. – 2001. – №45. – С. 46.
26. Стан основних засобів України // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №6. – С. 83.
27. Циглик І. Виробничий потенціал в системі підприємництва // Економіка. Фінанси. Право. – 2006. – №1. – С. 5
28. Шот А. Оновлення основних засобів – складова частина структурної перебудови економіки // Регіональна економіка. – 1999. – №1. – С. 6