МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
КИЇВСЬКОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
РЕФЕРАТ
з курсу „Міжнародні економічні відносини
”
на тему „Наслідки розширення ЄС для України
"
ВИКОНАВЕЦЬ:
студентка IІІ курсу
спеціальності 6.050.106.03
групи ДФК-31
денної форми навчання
БІЛОУС ІННА ДМИТРІВНА
Перевірила: Сисюк Л.П.
ВІННИЦЯ 2008
План
Вступ
1. Розширення Євросоюзу: як його бачать громадяни ЄС і населення України
2. Фактори впливу розширення ЄС на Україну в торгово-економічній сфері
3. Проблеми міграції в контексті розширення ЄС
4. Політичні фактори руху ЄС на схід
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Проголосивши сімнадцять років тому незалежність, Україна визначила свій шлях розвитку в напрямку побудови демократичного суспільства, крок за кроком скеровуючи свій поступ в напрямку Європейського вибору. Сьогодні інтеграція України в ЄС - проголошена стратегічною метою держави. Проте існує цілий ряд економічних, соціально-політичних та інших чинників, що істотно ускладнюють інтеграційний рух.
Про європейський шлях України говорилось задовго до того, як інтеграція в ЄС була задекларована ключовим загальнополітичним пріоритетом в інтеграційній промові Президента Л. Кучми (листопад 1999 року) і визначена в урядовій програмі стратегічною метою держави (березень 2000 року).
1. Розширення Євросоюзу: як його бачать громадяни ЄС і населення України
За останніми даними "Євробарометру", позиції населення країн ЄС щодо розширення Союзу неоднозначні і далекі від одностайної підтримки цього процесу.43% населення країн ЄС згодні з тим, що Союз має бути розширено за рахунок нових країн-членів; водночас, 35% опитаних не підтримують процесу розширення.
Цікаво, що значна більшість прихильників розширення ЄС проживає переважно у країнах з відносно нижчим рівнем економічного розвитку (Греція, Ірландія, Іспанія, Португалія). Натомість у країнах-лідерах ЄС (Велика Британія, Німеччина, Франція), які помітно впливають на визначення стратегії ЄС, частка прихильників розширення трохи перевищує третину.
Досить стримано ставляться громадяни ЄС щодо можливості набуття членських квитків у Євросоюз. Лише п’ята частина респондентів (21%) вважають, що ЄС має бути відкритим для всіх бажаючих, а майже половина (44%) допускають таку можливість лише для окремих держав.
Враховуючи високий рівень розвитку демократії у країнах ЄС (а отже - впливу громадськості на позиції політиків) та ту обставину, що переважна більшість (71%) громадян країн ЄС висловилася за відкладення розширення в разі виявлення його негативних наслідків, можна зазначити, що процес розширення Союзу може мати непередбачуваний перебіг, з точки зору підтримки його громадськістю країн - членів ЄС.
Цікаві також погляди населення України, до кордонів якої рухається ЄС. Наші співвітчизники оцінюють процес розширення ЄС стримано позитивно. Найбільша частка населення (32,1%) впевнена, що розширення ЄС покращить його відносини з Україною.
Лише кожен десятий (9,6%) дотримується протилежної думки (діаграма "Як вплине процес розширення ЄС на його відносини з Україною").
Бажано, щоб поява заможного сусіда - ЄС на українських кордонах стала не підсилювачем традиційних очікувань допомоги, а стимулом для перебудови власного господарства.
Нині в суспільстві наявний потенціал зміцнення європейських орієнтацій населення. Його може активізувати покращання співробітництва України з ЄС, країнами-кандидатами, а також - їхня зацікавленість щодо інтеграції України до європейського співтовариства.
Однак саме це викликає у наших громадян помітний скепсис: лише 18,4% респондентів вважають, що країни ЄС ставляться до України як до потенційного рівноправного партнера; більшість населення (62,4%) переконані, що члени ЄС або байдужі до можливого членства України в ЄС (35,4%), або ставляться до нього скептично, вважаючи, що Україна не має перспектив вступу до ЄС (27%).
Водночас наші співвітчизники усвідомлюють значне економічне відставання, що стримує українську євроінтеграцію: найбільша частина громадян (39,8%) вважають реальним вихід нашої держави на економічний рівень провідних країн ЄС лише через 20 років.
Однак, попри це, більшість із них (66%) переконані в необхідності вступу України до ЄС протягом найближчих 5-10 років. Очевидно, ставлення громадян визначатиметься не геополітичними перевагами безпосереднього сусідства з ЄС, а конкретними результатами співробітництва з розширеним Євросоюзом і тим, чи вдасться мінімізувати можливі негативні наслідки його розширення для України.
2. Фактори впливу розширення ЄС на Україну в торгово-економічній сфері
Наближення ЄС до українських кордонів не дає підстав як для надто "рожевих", так і для драматичних сценаріїв розвитку економічних відносин. Очевидно, слід тверезо визнати, що сучасний стан української економіки та рівень економічного співробітництва з ЄС не зумовить ні швидкого вступу України до Євросоюзу, ні її ізоляції у разі розширення останнього.
Наслідки процесу розширення ЄС для України переважною мірою визначатимуться, з одного боку, внутрішніми інституційними та структурними перетвореннями в Євросоюзі в його розширеному вигляді, стратегією зовнішніх відносин ЄС на східному напрямку, а з другого - здатністю України до ефективних інституційних і структурних перетворень всередині країни. Тобто ключ української євроінтеграції слід шукати, швидше, не в Брюсселі, а в Києві.
Членство в Союзі протягом останнього десятиріччя не створювало істотних перешкод для розвитку торгово-економічних зв’язків з іншими країнами.
Переорієнтація країн-кандидатів на розвиток торгово-економічних зв’язків саме з членами ЄС переважною мірою вже відбулася (країни-кандидати вже тепер другий за обсягом торговий партнер ЄС після США, тоді як на ЄС припадає понад 65% зовнішньої торгівлі цих країн).
Отже, немає достатніх підстав вважати, що саме собою входження окремих країн до складу ЄС має однозначно призвести до згортання їхніх торгово-економічних відносин з Україною.
Експортно-імпортні операції країн-кандидатів з нинішніми членами Євросоюзу вже здійснюються на основі вільної торгівлі, а спільний зовнішній митний тариф, до якого приєднаються нові члени Союзу, в середньому нижчий, ніж існуючі сьогодні національні митні рівні.
Водночас у ряді випадків відбудеться збільшення рівня тарифного захисту. Особливо це стосується країн Балтії, з якими Україна має угоди про вільну торгівлю, що повинні втратити чинність після приєднання цих країн до ЄС. Скорочення українського експорту до країн регіону може сягнути 15-20%.
Розширення ЄС може призвести до загострення конкуренції між українськими виробниками та підприємствами нових членів ЄС на єдиному ринку Євросоюзу. Але це торкнеться переважно підприємств сектора чорної металургії. Проте цей вплив може бути обмеженим - через приєднання нових членів ЄС до європейських соціальних стандартів і норм захисту довкілля.
Україна може навіть посилити свої конкурентні переваги в секторах, особливо чутливих до конкуренції за ціновими параметрами товарів, - адже в країнах - нових членах Євросоюзу зросте вартість виробництва.
Це створить стимули до перенесення окремих, простіших, виробництв на територію України. Але навряд чи такий розвиток можна зарахувати до сприятливих з погляду далекосяжної стратегії України.
Позиції українських виробників продукції з підвищеним рівнем доданої вартості в коротко - та середньостроковій перспективі істотно не зміняться - з огляду на незначні поточні обсяги такого експорту до країн-кандидатів. У довгостроковій перспективі вони залежатимуть від досягнення Україною європейських технічних стандартів і європейського рівня якості.
Позиції українських аграрних виробників на розширеному ринку ЄС залежатимуть від двох чинників: по-перше, рівня їх відповідності стандартам Євросоюзу; по-друге, тих змін, яких зазнає його Спільна сільськогосподарська політика. У цьому контексті Україна повинна чітко визначитися з пріоритетними напрямами зближення українських та європейських стандартів і технічних вимог, що застосовуються у сільському господарстві.
Загалом, абсолютна більшість проблем для українських експортерів, які викличе розширення ЄС, кореняться у відставанні України від країн-кандидатів у сфері ринково спрямованих соціально-економічних перетворень та за темпами економічної і технологічної модернізації, що впливає на конкурентоспроможність у відкритому ринковому середовищі.
3. Проблеми міграції в контексті розширення ЄС
Рух ЄС на схід супроводжуватиметься запровадженням візового режиму сусідніми країнами-кандидатами, зміцненням прикордонного контролю, посиленням боротьби з нелегальною міграцією, що торкається інтересів мільйонів наших співвітчизників.
Набуває актуальності в цьому плані проблема регулювання трудової міграції і забезпечення соціального захисту громадян України. Адже запровадження в країнах-кандидатах європейського порядку регулювання цієї сфери призведе до обмеження можливостей працевлаштування громадян України.
З другого боку, не секрет, що левову частку потоку трудових ресурсів України на Захід становить нелегальна трудова міграція, що викликає, м’яко кажучи, проблемність у стосунках України з країнами ЄС та державами-кандидатами. (За різними оцінками, у 2000 р. в Польщі неофіційно працювало 60-100 тис. українських громадян, у Чехії - близько 100 тис., у Словаччині - близько 50 тис
Водночас лише заборонні заходи з боку країн ЄС та країн-кандидатів не розв’яжуть проблеми викорінення нелегального працевлаштування українських громадян на їхніх територіях.
Зрозуміло, що в близькому майбутньому Україна не зможе самотужки кардинально скоротити безробіття і значно підвищити життєвий рівень населення. Тому пропозиція нелегальної робочої сили з України існуватиме і стимулюватиме попит на неї з боку тіньового сектора економіки країн ЄС.
Очевидно й те, що для подолання нелегальної трудової міграції недостатньо зусиль самої лише України (хоча, безперечно, вони мають бути визначальними). Потрібно спільно з ЄС та країнами-кандидатами комплексно розв’язувати цю проблему: від допомоги у створенні робочих місць в Україні - до легалізації трудових міграційних потоків шляхом збільшення відповідних квот. У середньостроковій перспективі необхідне укладення угод України з ЄС щодо трудової міграції і соціального захисту українських працівників за кордоном.
Посилення боротьби з нелегалами в розширеному євроклубі, встановлення на його кордонах антиміграційних бар’єрів у вигляді жорсткого прикордонного і візового режимів (якщо не буде активізовано спільних зусиль та збільшено допомогу Україні) можуть значною мірою перекласти тягар цієї транснаціональної проблеми на нашу країну.
Україна може перетворитися на державу-накопичувач нелегалів, що дестабілізуватиме її внутрішню ситуацію. Відтак виникне зона нестабільності безпосередньо на кордонах Європейського Союзу.
Боротьба ЄС з нелегалами потребує не встановлення бар’єрів на західному кордоні України, а впорядкування, власне, усіх кордонів на схід від Європи та передусім - східних і північних кордонів України, через які потрапляє в Україну основний транзитний потік нелегалів.
Запровадження візового режиму може вплинути на свободу пересування українських громадян і на рівень їхнього добробуту (через можливе скорочення прикордонної торгівлі) не саме собою.
Візовий режим перетинання кордонів, процедури прикордонного контролю, заходи з усунення нелегальної міграції - звичайна міжнародна практика. Але в ситуації України впровадження віз поєднується з проблемами внутрішнього характеру: низьким рівнем життя громадян, що вимушує їх, зокрема, до демпінгу на ринку праці, участі в кримінальному бізнесі тощо; недостатньою правовою культурою (поведінка наших громадян за кордоном - тема окремої і не дуже приємної розмови).
Зокрема цим пояснюється прагнення країн ЄС і країн-кандидатів відгородитися від України бар’єром віз і жорстких процедур прикордонного контролю. Тому необхідна передумова мінімізації негативного впливу цих заходів ЄС на українських громадян - у першу чергу приведення у відповідність до стандартів Євросоюзу внутрішньої соціально-економічної ситуації в Україні.
4. Політичні фактори руху ЄС на схід
По завершенні нинішнього етапу розширення ЄС західні кордони України стануть східними рубежами Євросоюзу. Це якісно нова політична ситуація, яка значною мірою визначатиме як характер контактів з нашим європейським партнером, так і перспективи подальшого розвитку України.
В інтересах ЄС - забезпечити мир і стабільність поблизу своїх кордонів, мати своїми сусідами стабільні, демократичні та економічно розвинені держави з прогнозованою і дружньою зовнішньою політикою. Тому слід очікувати зростання політичного тиску ЄС на Україну, насамперед у напрямі зміцнення демократичних інституцій, забезпечення прав людини, свободи ЗМІ, посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією у владних структурах.
Очевидно, цей тиск найбільше відчуватиметься протягом наступних місяців, з огляду на наближення парламентських виборів в Україні. Від їх прозорості, демократичності, відповідності європейським стандартам залежатимуть подальші відносини ЄС з Україною і загалом перспективи європейської інтеграції країни.
Рух ЄС до українських кордонів на тлі розвитку Спільної європейської політики безпеки і оборони дасть змогу нашій державі взяти активнішу участь у зміцненні безпеки на континенті. Саме у сфері безпеки Україна вже сьогодні може зробити реальний внесок у забезпечення стабільності в зоні інтересів ЄС - по лініях миротворчості, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, стратегічних транспортних перевезень тощо.
Вступ до ЄС держав, із якими Україна має традиційно добрі відносини, та отримання ними відповідних квот у керівних органах Союзу може сприяти просуванню українських інтересів у ЄС, дозволить використовувати напрацьовані механізми регіонального співробітництва для поглиблення контактів з Європейським Союзом.
Слід наголосити на ще одній важливій обставині. Розширення ЄС супроводжується поглибленням співпраці Євросоюзу з Росією. Отже, рух України до Європи, крім іншого, зумовлюватиметься рівнем і характером її відносин з РФ. Це означає, зокрема, необхідність поглиблення економічного співробітництва з Росією для зміцнення національної економіки - як основи реалізації власних політичних цілей у Європі.
Загалом, наближення ЄС до українських кордонів об’єктивно зміцнює вплив європейської спільноти на Україну. В політичному плані цей процес можна розглядати як позитивний - такий, що сприяє запровадженню в Україні європейських стандартів. Водночас трансформація ЄС може породити чимало проблем для України.
Очевидно, що характер та рівень співробітництва України з розширеним ЄС, загалом перспектива української євроінтеграції - насамперед залежатимуть від внутрішніх трансформацій в Україні, від створення умов для стабільного демократичного розвитку, піднесення вітчизняної економіки.
Висновки
Україна прийняла рішення про європейський напрямок своєї зовнішньоекономічної політики, дотримання якого очікується і в майбутньому після останнього розширення ЄС. Тепер ЄС-27 посідає місце найбільшого торговельного партнера України, замінивши Росію Сьогодні як Україна, так і ЄС зацікавлені у підтримці та розвитку міцних, передбачуваних, прозорих і відкритих торговельних відносин.
ЄС вважає, що ключовою передумовою інтеграції України в європейський економічний простір є успішне завершення внутрішніх реформ, що тривають нині в державі.
У 2007 році загальний обсяг двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС досяг 34,7 млрд. євро причому цей показник постійно зростає з часу економічної кризи 1998 року. У період між 2000 та 2007 роками обсяг торгівлі товарами між країнами зріс більш, ніж утричі: експорт збільшився з 5,5 млрд. євро до 22,4 млрд. євро, а імпорт - з 4,8 млрд. євро до 12,4 млрд. євро. Частка України у зовнішній торгівлі товарами ЄС зросла більш, ніж удвічі за цей же період. У 2007 р. на Україну припадало 2% експорту та 1% імпорту країн ЄС, і Україна була 16 найбільшим торговельним партнером ЄС-27
Значна частина українських товарів, що ввозиться на ринок ЄС, користується перевагами Генеральної системи преференцій. Нова система преференцій ЄС, що діє з 1 січня 2006 р., передбачає позитивні новини для країн-бенефіціарів (включаючи Україну) щодо стабільності, передбачуваності та простоти. Частка імпорту товарів з України, які підпадають під ГСП, значно зросла з 2000 р., а частка використання ГСП досягла 72,5% всіх товарів, які підпадали під відповідну систему у 2006 р. Україна займає 12 позицію серед бенефіціарів ГСП з обсягом відповідного імпорту в розмірі 1,73 млн. євро. Преференційний імпорт диверсифікований і включає такі товарні позиції, як хімікалії, рослинні олії, мінерали, чорні метали, машинне та механічне обладнання.
Що стосується прямих іноземних інвестицій (ПІІ), то їхнє надходження з країн ЄС було на низькому рівні до 2005 року (дещо більше 224 млн. євро у 2004 році), коли компанії з ЄС зробили дві великі покупки у сталеливарній та фінансовій галузях. У результаті чистий притік ПІІ з країн ЄС-25 у 2005 р. сягнув 5,3 млрд. євро і обсяги ПІІ продовжують зростати. Згідно з даними Держкомстату України, сукупний обсяг ПІІ в Україну з країн ЄС склав 15 млрд. євро на 1 січня 2008 р., що становить 2.3 загального обсягу ПІІ в Україні. Покращення інвестиційного клімату, зокрема через більш ефективне виконання положень уже прийнятого законодавства, та завершення процесу реформ мають важливе значення для залучення більших інвестицій в Україну.
Одразу після підписання протоколу про приєднання України до СОТ 18 лютого 2008 р. у Києві були розпочаті переговори (Комісаром ЄС з питань торгівлі Пітером Мандельсоном та Президентом Країни Віктором Ющенко) про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Розширення ЄС у травні 2004 і січні 2007 рр. року виявилося сприятливим для розвитку українсько-європейських відносин завдяки загальному зниженню рівня зовнішнього захисту нових членів ЄС після приведення їхніх тарифів у відповідність до тарифів Співтовариства та завдяки поширенню на них спільного торговельного режиму і правил єдиного ринку. Усунення внутрішніх кордонів і гармонізація нормативно-правової бази та стандартів між членами ЄС означає вільний рух товарів і послуг. Розширення дало українському бізнесу прямий доступ до єдиного великого гармонізованого ринку ЄС, який охоплює понад 500 мільйонів чоловік. Спрощення та стандартизація є особливо корисними для малого та середнього бізнесу, адже саме для них витрати на дотримання торговельних процедур завжди є пропорційно вищими.
Список використаних джерел
1. Аніловська Г. Інтеграція України у світове господарство. // Фінанси України. - 2006. - №1.
2. Вовчак В., Висоцький К., Літошенко Н., Дубінчак О. Україна на шляху до ЄС. Передумови інтеграції: загальні питання // Україна на шляху європейської інтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. - К.: Мінекономіки України, CDG, 2007. - С.40-49.
3. Вплив розширення ЄС на Україну // Національна безпека і оборона. - 2005. - №11. - С.9-41.
4. Зінчук В. "Нова" Європа борозни не зіпсує? // Високий Замок, 15.07.2008. Електронна стаття з серверу http://www.wz. lvіv.ua.
5. Розвиток взаємної торгівлі країн Європейського Союзу в умовах поглиблення інтеграційних процесів: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01/В.П. Пісоцький; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. - К., 2000. - 20 с. - укp.
6. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред.А. А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг. - економ. ун-т, 2000. - 336 С.