Обґрунтування стратегії ефективного використання потенціалу підприємства “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: Обґрунтування стратегії ефективного використання потенціалу підприємства

“УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКОМЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОЦІНКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

1.1 Сутнісна характеристика потенціалу підприємства та його структура

1.2 Сучасні тенденції розвитку потенціалу підприємства

1.3 Методичні підходи оцінки стану і результативності використання потенціалу підприємства

1.4 Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

2.1 Характеристика держпідприємства “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ” та галузі його діяльності

2.2 Діагностика динаміки балансу та фінансових результатів “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ” за 2002 –2004 роки

2.3 Діагностика платоспроможності “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

2.4 Діагностика фінансової стійкості “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

2.5 Діагностика ділової активності та рентабельності діяльності “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

2.6 Діагностика імовірності банкрутства “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

2.7 Вартісна оцінка абсолютного рівня потенціалу “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

3.1 Інноваційний потенціал підприємства як основа його розвитку

3.2 Підприємницька ідея бізнес-плану інноваційного проекту “Електромагнітна діагностика” розвитку метрологічних послуг на новому сегменті ринку

3.3 Калькуляція кошторисів витрат інноваційного проекту “Електромагнітна діагностика”

3.4 Доходний метод оцінки росту потенціалу та ефективності інвестицій в інноваційних проектах

3.5 Розрахунки показників фінансового прогнозу результатів інноваційного проекту “Електромагнітна діагностика” та росту потенціалу держпідприємства “Укрметртестстандарт”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Сучасний економічний розвиток свідчить про необхідність використання нових теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які надають можливість ефективного подолання складними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та дають змогу своєчасно адаптуватися до нього.

Для ефективного функціонування і забезпечення конкурентоспроможності підприємств та інших суб’єктів господарювання необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними й організаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використання їхніх потенційних соціально-економічних можливостей.

Однак, нажаль, не зважаючи на зрозумілу усім необхідність ефективного менеджменту, який має базуватися на стратегічному мисленні із застосуванням передових досягнень науки управління, рішення, що приймаються керівниками, часто характеризуються імпульсивністю та непередбаченістю. Це є наслідком як нестабільності правового та економічного середовища, так і недостатністю рівня знань про власне підприємство. Причому рішення, як правило, стосуються якоїнебудь однієї сфери діяльності, а інші, не менш значущі напрямки, виходять зпід контролю. Звідсіля задачею економічної теорії є запропонувати керівникові такий інструментарій, який дозволить оперативно оцінювати внутрішні можливості та слабкості підпорядкованої йому господарської одиниці, виявляти скриті резерви та підвищувати ефективність її діяльності.

В економічній літературі поняття «потенціал підприємства» трактується по-різному. При цьому виділяються різні терміни[1]
:

- виробничий потенціал;
- виробничо-економічний;
- економічний;
- ринковий;
- маркетинговий;
- конкурентний.

Нова наукова категорія – “потенціал підприємства” розуміється як сукупність засобів і можливостей підприємств у реалізації ринкової діяльності.

У широкому розумінні поняття “потенціал” це засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розв'язання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи в певній сфері .

Необхідно розрізняти поняття виробничо-економічного і ринкового потенціалу підприємства[2]
.

Ринковий потенціал являє собою максимально можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є мірою використання виробничо-економічного потенціалу. Виробничо-економічний потенціал характеризується розмірами наявних у підприємства основних фондів і персоналу. Однак у сучасних умовах у якості його найважливіших складових необхідно розглядати також застосовувані технології й управлінські ресурси.

Актуальність досліджень дипломної роботи полягає в:

введення в методологію оцінки конкурентоспроможності підприємства поняття економічної категорії “потенціал підприємства”;

- розгляд його структурних теоретичних та методологічних аспектів;

- наповнення поняття “потенціал підприємства” конкретним функціональним змістом для практичного застосування на державному підприємстві “Укрметртестстандарт”.

Метою дипломної роботи
є дослідження потенціалу підприємства та методів його діагностики і підвищення.

Предметом дослідження
є діагностика поточного стану потенціалу підприємства та шляхи підвищення ефективності його використання.

Об’єкт дослідження
– державне підприємство “Укрметртестстандарт” (м.Київ).

Завданнями дипломної роботи були:

а) у розділі 1:

дослідити сутнісну характеристику потенціалу підприємства та сучасні тенденції його розвитку;

узагальнити методичні підходи до оцінки стану й результативності використання потенціалу підприємства;

обґрунтувати основні напрямки та чинники розвитку потенціалу підприємства та підвищення ефективності його використання;

б) у розділі 2:

навести загальну характеристику підприємства та ефективності його господарської діяльності;

дати аналітичну оцінку стану та рівня використання потенціалу підприємства та його складових;

виявити проблемні питання (зони) щодо використання потенційних можливостей підприємства щодо підвищення ефективності його діяльності, а також чинники і резерви конкурентоспроможного розвитку;

в) у розділі 3:

обґрунтувати основні заходи щодо стратегії розвитку підприємства і більш ефективного використання його потенційних можливостей;

провести технікоекономічне обґрунтування найбільш перспективних напрямків стратегічного розвитку використання виявлених можливостей щодо підвищення ефективного господарювання, а також визначити їх вплив на результати діяльності підприємства.

Інформаційне забезпечення
: бухгалтерська, фінансова та управлінська звітність державного підприємства “Укрметртестстандарт” (м.Київ) за 2001 –2004 роки.

Методологічне забезпечення
: сучасні теорії ринкової економіки, системний підхід, публікації вітчизняних вчених з питань структури та оцінки потенціалу підприємства, “вертикально-горизонтальний” аналіз динаміки структур балансових агрегатів та статей звітів про фінансові результати, ретроспективний аналіз коефіцієнтних показників ділової активності та рентабельності, аналітична обробка та групування показників в динаміці .

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКОМЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА ТА ОЦІНКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ЙОГО
ВИКОРИСТАННЯ

1.1 Сутнісна характеристика потенціалу підприємства та його структура

В дискусіях про сутність потенціалу підприємства відмічаєтьсях , що «… необхідно розрізняти поняття виробничо-економічного

і ринкового потенціалу
підприємства. Останній являє собою можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є ступенем використання першого» [69]. Величина виробничо-економічного потенціалу підприємства обумовлює його конкурентоспроможність на цільовому ринку, яка характеризує здатність (сьогоднішню і перспективну) проектувати, виробляти і реалізовувати товари, за своєю якістю більш привабливі для споживачів, ніж продукція конкурентів. Чим більша ця величина, тим у даного суб’єкта господарювання більш стійкі позиції на ринку. Збільшити обсяг потенціалу, а, отже, і підвищити конкурентоспроможність можливо за допомогою інвестицій в людський капітал, техніко-технологічну базу виробництва і удосконалення управління.

Виробничий потенціал підприємства (ВПП)
– це відносини, які виникають на мікрорівні між працівниками підприємства з приводу отримання максимально можливого виробничого результату, якого можна досягнути при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки і технології, передових формах організації виробництва, незалежно від стану зовнішнього середовища [63]. До виробничих ресурсів, що характеризують ВПП, відносять основні фонди, оборотні засоби та трудові ресурси підприємства. Іншими словами, виробничий потенціал підприємства – це потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів.

Під ринковим потенціалом
підприємства
Є.В.Попов розуміє «можливість управління його ресурсами на певних етапах розвитку з метою ефективної взаємодії з ринком» [58]. Кожне підприємство володіє ринковим потенціалом, але не всі використовують його на 100%.

Цей автор виділяє такі складові ринкового потенціалу як елемента стратегічного планування – блок ресурсів, блок системи управління і стратегічного планування підприємства і блок маркетингу (рис. 1.1).

Ці три блоки охоплюють всі основні стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягати намічених цілей.

В управлінському блоці формується місія, виробляється стратегія розвитку, визначаються цілі. Реалізація поставлених цілей здійснюється за рахунок наявних на підприємстві ресурсів (трудових, інформаційних, фінансових, матеріальних). Маркетинговий елемент, доповнюючий структуру ринкового потенціалу підприємства, відображає діяльність персоналу: аналітичну, виробничу, комунікаційну. Таким чином, поняттям «ринковий потенціал підприємства» об’єднуються не тільки ресурси, які взаємодіють із системою управління на різних етапах, а й методи, застосування яких дозволяє найбільш ефективно реалізовувати наявні ринкові можливості.

Маркетинговий потенціал
підприємства трактується вченими як “ступінь готовності, здатності, можливості маркетингової служби підприємства своєчасно і якісно виконувати маркетингові функції, головне завдання – підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах мінливого зовнішнього середовища” [51].

Виділяють також конкурентний потенціал
організації, під яким розуміється її потенційна можливість зберігати або збільшувати конкурентоспроможність у короткотерміновому періоді [60]. Інакше кажучи, цей показник визначається сукупністю параметрів, які визначають можливість (потенціал) і спроможність організації ефективно функціонувати на ринку (утримувати або збільшувати свою ринкову частку, мати достатньо високий рівень рентабельності) в перспективі.

Сосненко Л.С. оперує терміном економічного потенціалу та
трактує його як “здатність підприємства забезпечувати своє довготермінове функціонування і досягнення стратегічних цілей на основі використання системи наявних ресурсів” [63]. Ним розроблена багаторівнева структурна модель формування економічного потенціалу підприємства на основі поетапно-структурного підходу (рис. 1.2)

Поетапно структурний підхід до формування величини економічного потенціалу підприємства передбачає виділення проміжних рівнів потенційних можливостей підприємства. Нижнім рівнем є виробничий потенціал, що являє собою здатність виробничої системи виробляти матеріальні блага, використовуючи ресурси. З’єднуючою ланкою є господарський потенціал, тобто сукупна здатність виробничого потенціалу підприємства і рівня його ділової активності в умовах існуючого маркетингового середовища задовольняти потреби ринку в певному обсязі матеріальних благ та послуг.

Маркетингова складова є інструментом реалізації виробничого потенціалу, який дозволяє йому трансформуватись в економічний.

При цьому скористалися наступними групами показників:

1) показники ефективності виробничої діяльності (чистий дохід від реалізації продукції; витрати виробництва та збуту; собівартість продукції; середньорічна вартість основних виробничих фондів; середньооблікова чисельність працівників; валовий прибуток; відносний показник витрат на 1 грн. продукції; відносний показник продуктивності праці; відносний показник фондовіддачі; відносний показник рентабельності товару);

2) показники, що характеризують фінансове становище підприємства (коефіцієнт автономії; коефіцієнт платоспроможності; коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт оборотності оборотних засобів);

3) показники ефективності організації збуту та просування товару (рентабельність продажів; коефіцієнт затовареності готовою продукцією; коефіцієнт завантаження виробничих потужностей; коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту);

4) показник конкурентоспроможності товару.

Аналіз вище викладених точок зору дає змогу нам визначити ресурсно-виробничий потенціал як сукупність взаємозв’язаних складових: ресурсно-сировинного і виробничого потенціалу, що спрямовані на досягнення ефективного функціонування виробничо-господарської структури
. Кількісні і якісні параметри цих потенціалів, а також їх інтеграція визначають виробничу здатність господарської одиниці. Однак ресурсно-виробничий потенціал, визначаючи можливість випуску матеріальних благ і послуг, не може служити мірою корисного ефекту.

Ресурсно-виробничий потенціал може слугувати характеристикою як самих крупних систем (народного господарства, галузі), так і малих, локальних (об’єднання, підприємства). Але при цьому РВП любої із задекларованих підсистем не функціонує ізольовано, замкнуто. Спостерігається процес взаємопроникнення потенціалів «обмін» їх окремими складовими частинами, що призводить до збільшення ресурсно-виробничого потенціалу кожної підсистеми. Одним з таких потенціалів є економічний потенціал, який характеризується ще й кількістю трудових ресурсів та якістю їх підготовки, величиною виробничих потужностей, наявністю транспортних засобів, виробничою спроможністю господарства та рівнем продуктивності сільськогосподарських угідь, розвитком галузей невиробничої сфери, досягненнями науки і техніки, ресурсами розвіданих корисних копалин, станом здоров’я населення. Економічний потенціал є, таким чином, узагальнюючим показником, що характеризує нагромаджені відтворені ресурси.

Величина виробничо-економічного
потенціалу підприємства визначає його конкурентноздатність
на цільовому ринку, що характеризує здатність
(сьогоднішню і перспективну) проектувати, виготовляти і збувати товари, по своїх цінових і інших якостях у комплексі більш привабливі для споживачів, ніж продукція конкурентів. Очевидно, чим більше ця величина, тим у даної одиниці, що хазяює, найсприятливіші передумови для успішної діяльності і більш стійкі позиції вона може зайняти на відповідному цільовому ринку.

Збільшити обсяг її потенціалу і, отже, підвищити конкурентноздатність можна за допомогою інвестицій у людський капітал, техніко-технологічну базу виробництва й удосконалювання керування.

Аналіз останніх публікацій [6669], присвячених проблемам оцінки потенціалу підприємства дозволяє виділити найбільш вдалий підхід, відповідно до якого до предметних складовим потенціалу промислового підприємства необхідно віднести (рис.1.3) :

ринковий потенціал: потенційний попит на продукцію на частці ринку, зайнятій підприємством; потенційний обсяг попиту на продукцію підприємства на всіх ринках, підприємство і ринок праці, підприємство і ринок факторів виробництва;

виробничий потенціал: потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів.

Під виробничим потенціалом підприємства (ВПП) варто розуміти відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого виробничого результату при найбільш ефективному використанні:

а) інтелектуального капіталу підприємства для пошуку передових форм організації виробництва;

б) наявної техніки з метою одержання найбільш високого рівня технологій;

в) матеріальних ресурсів для забезпечення максимальної економії й оборотності;

фінансовий потенціал: потенційні фінансові показники виробництва (прибутковості, ліквідності, платоспроможності), потенційні інвестиційні можливості.

Оцінка ринкового потенціалу на сучасний момент часу вже детально досліджена й описана багатьма авторами в процесі аналізу переходу України до ринкової економіки. Однак проблема ефективної оцінки фінансового і, особливо, виробничого потенціалу промислового підприємства залишається відкритою.

Рис. 1.3 Узагальнений підхід до структури потенціалу виробничого підприємства ([1113])

Методика визначення рівня ВПП [61] може включати як експрес-оцінку, так і деталізовану оцінку, що проводяться по різних напрямках дослідження (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Система оціночних показників при визначенні рівня ВПП [61]

Напрямок дослідження	Показники оцінки виробничої складової	Показники оцінки матеріальної складової	Показники оцінки кадрової складової
Аналіз руху складових ВПП	Коефіцієнт відновлення ОФ; Коефіцієнт вибуття ОФ; Коефіцієнт приросту ОФ.	Коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів; Коефіцієнт варіації.	Коефіцієнт обороту по прийому; Коефіцієнт обороту по вибуттю; Коефіцієнт плинності кадрів; Коефіцієнт сталості кадрів.
Поточний стан складових ВПП	Коефіцієнт зносу ОФ; Коефіцієнт придатності ОФ; Коефіцієнти використання парку наявного, установленого, зданого в експлуатацію устаткування; Показники, що характеризують фонд часу використання устаткування; Коефіцієнти використання виробничих потужностей.	Коефіцієнт забезпеченості матеріальними ресурсами фактичний; Коефіцієнт забезпеченості матеріальними ресурсами плановий.	Середньорічне вироблення продукції одним працюючим; Показники балансу робочого часу.
Ефективність використання складових ВПП	Фондовіддача; Фондоємністьь; Рентабельність по ОФ; Коефіцієнт завантаження устаткування;Коефіцієнт змінності; Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування;Показник інтегрального навантаження.	Матеріаловіддача продукції; Матеріалоємність продукції; Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції; Коефіцієнт використання матеріалів.	Зміна середнього заробітку працюючих за період; Зміна середньорічного вироблення;Непродуктивні витрати робочого часу;Порівняння середніх тарифних розрядів робіт і робітників; Економія (перевитрата) фонду заробітної плати.

1.2 Сучасні тенденції розвитку потенціалу підприємства

Нестабільність суспільного розвитку та глибинні трансформації економічної системи нашої держави спричинили перебудову всього господарського механізму підприємств, що виявляється у зміні пропорцій між елементами, формуванні нових і руйнуванні старих виробничих зв’язків, переоцінці традиційних орієнтирів розвитку.

Сьогодні в періодичних виданнях і наукових працях домінують два погляди на оцінку сучасного етапу суспільного розвитку: індустріальний і соціальний. Прихильники першого беруть за ключовий фактор розвитку техніко-технологічну
базу виробництва, а другою – соціально-трудовий фактор.

Аналізуючи світові тенденції розвитку, слід указати на основу формування потенціалу сучасних підприємств – персонал. Розвиток концепції управління трудовими ресурсами перетворюється на найважливішу тенденцію, яка перебуває в якнайтіснішому взаємозв’язку і взаємозалежності з іншими основними напрямками загальної еволюції економічної думки: появою і поширенням сотових організацій, формуванням “плоских” ієрархій і “прозорих” систем управління; реінжинірингом виробничо-господарської діяльності; переходом від традиційних принципів управління до нових (партнерство, гуманізація, тощо); розширенням внутрішнь-офірмових ринків; розвитком комп’ютерного та телекомунікаційного забезпечення процесів управління та його віртуалізації.

Теоретичною основою визначення розміру та управління трудовим потенціалом підприємства є концепція “людських ресурсів”, яка виникла в середині ХХ ст. і довела необхідність використання економічних критеріїв для оцінки ролі соціально-трудового фактора у виробництві. Більшість практичних розрахунків за даною концепцією базуються на можливості використання вартості створених робітником економічних благ, а також доходу, отриманого підприємством на цій основі, як критерію цінності співробітника. Інакше кажучи, всі професійно-кваліфікаційні характеристики робітника оцінюються менеджерами тільки в разі можливості їх реалізації в рамках конкретної організації.

Поступове проникнення прогресивних теоретичних концепцій у практику позначилося деформуванням структури потенціалу підприємств. Нині більшість підприємств, розуміючи цінність власного персоналу, намагається за будь-яких умов зберегти кваліфікованих працівників. Великого поширення набуває практика укладення “довічних” трудових угод, яка особливо характерна для японських підприємств. Зазначимо, що за своєю суттю трудовий потенціал підприємств має здатність до спонтанного нарощування, навіть за браком будь-якої фінансової підтримки.

Іншою важливою особливістю потенціалу сучасних підприємств є його інформатизація, що тісно пов’язана із соціально-трудовою складовою. Зв’язок реалізується через процеси нагромадження та обробки комерційної інформації персоналом підприємства в процесі ведення бізнесу. Таким чином цінність персоналу підприємства визначається інформаційними потоками, які він генерує в процесі господарювання. Якість інформаційних потоків в організації безпосередньо впливає на її адаптивність, цілеспрямованість, а отже, і на результативність діяльності. Інформація пов’язує всі процеси підприємницької діяльності в єдину результативну систему. Вона регулює функціонування виробничої підсистеми, сприяє зростанню продуктивності праці персоналу, ефективності використання основних та оборотних фондів, якісно розвиваючи всю економічну систему.

Прискорення темпів науково-технічного прогресу спричиняє зростання частки основних фондів в елементній структурі потенціалу сучасних підприємств, хоч на вітчизняних підприємствах цю тенденцію зумовлено скороченням всіх інших елементів. Аналізуючи досвід господарювання сучасних підприємств, зазначимо найсуттєвіші недоліки визначення потенціалу основних фондів через виробничу потужність підприємства:

1. Практику визначення потенціалу основних фондів на підставі виробничої потужності провідного структурного підрозділу чи виробничої дільниці треба визнати помилковою. Усунення з поля аналізу усього спектра технологічних і комерційних операцій з виготовлення та презентування продукції на ринку дає змогу визначити тільки технічну продуктивність того чи іншого підрозділу. Такий підхід унеможливлює економічно об’єктивне формування вартості будь-якого структурного підрозділу (центру господарювання).

2. Виокремлення провідного структурного підрозділу (виробничої дільниці) для розрахунку потенціалу основних фондів значно деформує результати, оскільки враховуються виробничі можливості тільки одного виду устаткування, що здебільшого становить незначну частку загальної вартості майна.

3. Динамічність розвитку підприємств зумовлює необхідність урахування структурних змін елементів потенціалу основних фондів і пропорцій між ними. Важливість урахування вдосконалення технології, поліпшення організації виробництва, підвищення кваліфікації працівників тощо зумовлено колосальними альтернативними втратами сучасних підприємств.

Зазначимо, що згідно з проведеними розрахунками, елементна структура потенціалу сучасних підприємств формується приблизно на 60 % за рахунок основних фондів, на 25 % персоналу, на 15 % інформації, фондів обігу та оборотних фондів. Ці цифри є середніми значеннями в цілому і, звичайно, різняться залежно від специфіка підприємницької діяльності, однак їх розрахунок базується на статистичних даних, що дає змогу робити висновки про асиметричність інформації через значну “тінізацію” економічних відносин. Але навіть такі дані унеможливлюють констатації ресурсної природи потенціалу сучасних підприємств, який формується на екстенсивній основі. Слід указати на те, що з огляду на темпи науковотехнічного прогресу та зростання нестабільності ринкових відносин у світовій практиці спостерігається збільшення частки наукомістких елементів.

1.3
Методичні підходи оцінки стану і результативності використання потенціалу підприємства

Оцінка потенціалу – це результат визначення та аналізу його якісних і кількісних характеристик підприємства, що ним управляють (керують), а також самого процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на повноту використання потенціалу підприємства, його ефективність.

У наукових працях з проблем формування і реалізації потенціалу підприємств зазвичай недостатньо розроблено питання вимірювання його величини і рівня ефективності використання. Безліч найрізноманітніших думок висловлюється щодо підходів до оцінки потенціалу підприємства, особливо щодо засадничого принципу оцінки: за допомогою загального (глобального) показника чи системи показників?

Деякі економісти вважають, що існує єдиний синтетичний (інтегральний) показник. В цілому поділяючи цю думку, багато науковців припускають, що наявність часткових показників не суперечить існуванню загального. При цьому, на їх погляд, обов’язковою умовою має бути зведення часткових показників до загального. Але існують і інші погляди, що вказують на недоліки інтегральних показників і їхню неефективність за практичного використання, головною причиною чого є складність їхнього розрахунку і недостатня теоретична обґрунтованість порівняння різнорідних величин. Крім того сконструйований на будь-яких принципах загальний синтетичний показник оцінки ефективності діяльності господарської системи і її елементів не може охопити або, точніше, урахувати всі умови перебігу процесу виробництва, рівень його організації. Незалежно від волі та бажання дослідника зведення застосовуваних показників у синтетичні, інтегральні й інші за використання якісно різнорідних або різноспрямованих показників може призвести (або призводить) до суперечливості чи несумісності окремих елементів такого показника.

Для оцінки потенціалу підприємства необхідна всеосяжна система показників, причому в основу конструювання такої системи має бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, а й теоретичні передумови. Тому структурна модель системи показників концептуально має враховувати такі вимоги до її формування:

- загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв’язок і цілеспрямування як окремих показників, їхніх груп, так і всієї системи в цілому;

- забезпечення порівнянності, єдиної спрямованості показників груп, усієї системи;

- можливість регулювання значень величин показників, залежно від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефективності результату;

- можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників.

Слід зазначити, що сукупність оцінних принципів, показників, критеріїв і методів становить методологію оцінки. У загальному вигляді методологію оцінки можна подати як послідовність таких дій: формування категорії, розробка показників, установлення критерію порівняння, вибір способу оцінки, одержання результату оцінки.

Таким чином оцінку величини потенціалу підприємства можна визначити як суму фактичних значень його складових. Але при цьому постає питання: в яких одиницях вимірювати ці складові? Більшість дослідників вважає, що найуніверсальнішим вимірювачем елементів потенціалу підприємства є вартісні одиниці. У такому разі сума вартості елементів характеризуватиме розмір усього потенціалу підприємства. Але і цей метод не такий універсальний, як здається на перший погляд, насамперед ізза труднощів, пов’язаних із вартісною оцінкою трудових ресурсів.

Виходячи з вище зазначеного можна казати, що оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об’єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.

Беручи до уваги наукові праці з проблематики визначення потенціалу окремих підприємств чи соціальноекономічних систем різних рівнів їх усі можна розділити на чотири загальні групи (залежно від їхнього базавого критерію) – ресурсні (витратні), відносні (порівняльні), цільові (результатні) та суб’єктнооб’єктивізовані (експертні).

Як зазначено вище, найоб’єктивнішим та найадекватнішим критерієм оцінки потенціалу підприємств є їх ринкова вартість. Таким чином, базисом для оціночної методології слід вважати сукупність принципів, що базуються на міжнародних стандартах оцінки.

Будь-яку вартість можна розглядати з позицій колишніх, сучасних та майбутніх результатів з урахуванням того, що розширене відтворення можливе тільки тоді, коли в грошовому еквіваленті отримані результати покривають понесені для їх досягнення витрати.

З усієї різноманітності методів визначення вартості потенціалу виокремлюють три традиційні підходи: витратний, порівняльний та результатний (дохідний).

Кожний з цих трьох підходів має багато різних методів оцінки, як то:

1. витратний – метод порівняльної одиниці, метод поділу за компонентами, метод кількісної діагностики, метод обліку витрат на інфраструктуру, метод заміщення, метод індексації даних проектно-кошторисної документації;

2. порівняльний – метод парних продаж, метод статистичних коригувань, експертні методи порівняння, метод мультиплікаторів порівняння;

3. результатний – метод капіталізації доходу, метод дисконтування грошових потоків, метод залишкового доходу.

Стисло економічну суть трьох указаних підходів до оцінки майна підприємства, з огляду на необхідність врахування можливостей його ефективного використання, можна пояснити так:

1. витратний (майновий) – визначає вартість об’єкта за сумою витрат на його створення та використання;

2. порівняльний (ринковий) – визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об’єктами ринкових угод;

3. результатний (дохідний) – оцінює вартість об’єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Кожний з цих підходів має свої переваги та недоліки. Розглянемо їх.

Використання витратного підходу дозволяє:

- оцінювати об’єкти загальнодержавного чи унікального характеру, або за умов малоактивного та нерозвинутого ринку капіталу, нерухомості, землі, тощо;

- аналізувати варіанти найліпшого використання земельної ділянки, техніко-економічних можливостей нового будівництва та різного роду поліпшень;

- остаточно збалансувати величини ринкової вартості підприємства з його можливостями за кожним із структурних елементів.

До недоліків можна віднести:

- використання “колишньої” господарської інформації потребує приведення до одного часового періоду;

- ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середовища;

- із кола досліджень повністю випадають індивідуальні можливості ефективного використання об’єкта.

Порівняльний підхід має наступні переваги:

- орієнтується на поточні фактичні ціни та ринкові умови діяльності, що дає змогу уникнути розбіжності між розрахунковою величиною вартості та її ринковим еквівалентом;

- достовірна фактична інформація підвищує точність аналітичних розрахунків та відображення специфіки об’єкта оцінки, урахувавши фактично досягнуті фінансово-економічні результати;

- дає змогу урахувати не тільки внутрішні особливості об’єкта, а й ринкову ситуацію у цілому.

Однак і недоліків у цього підходу теж багато:

- потребує існування розвинутого, цивілізованого та прозорого ринку об’єктів оцінки;

- неможливість оцінки унікальних чи специфічних об’єктів за браком аналогів для порівняння;

- ігнорування перспектив розвитку підприємств у майбутньому;

- значні витрати часу та ресурсів на збирання та опрацювання великого масиву інформації як про об’єкт оцінки, так і його аналогів;

- необхідність використання складних розрахункових процедур для встановлення адекватних поправок проти аналога, що не завжди можливо.

До переваг результатного підходу можна віднести:

- урахування перспектив діяльності та розвитку підприємства як цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу, виходячи з колишнього досвіду досягнутих результатів та сформованих ринкових умов;

- можливість урахування специфіки ринкових умов для певного об’єкта за допомогою правильного визначення рівня дисконту чи коефіцієнта капіталізації.

Недоліками ж цього підходу є:

- неможливість досягнення абсолютно точних результатів через тривалість періоду оцінки та нестабільність реальних процесів припливу та відпливу капіталу;

- в аналітичних розрахунках використовується прогнозна (імовірнісна), а не фактична господарська інформація;

- аналітичні процедури формування ставок дисконтування та капіталізації мають надто суб’єктивний характер.

Під час аналізу та визначення ринкової вартості необхідно приділяти уваги великій кількості різноманітних чинників, які її фактично і формують. Всі їх умовно можна розділити на три рівні:

1. загальні чинники, безпосередньо не пов’язані з об’єктом оцінки (економічні, соціальні, політичні, природні)

2. локальні чинники, які безпосередньо пов’язані з окремим класом об’єктів оцінки (місцезнаходження, умови продажу, фізичні та фінансово-економічні чинники)

3. індивідуальні чинники, які безпосередньо зумовлені конкретним об’єктом оцінки (матеріально-технічні, ринково-ситуаційні, соціально-трудові, структурно-функціональні).

Розглянемо трохи детальніше кожний із трьох підходів.

Витратний підхід базується на постулаті, що потенційний власник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власних внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного фінансово-майнового результату. Таким чином, методи цього підходу передбачають ресурсну оцінку всіх складових цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу підприємства, на підставі обліку всіх витрат, необхідних для його відтворення (заміщення) на конкретну дату в робочому стані.

Найбільш специфічним елементом витратних методів оцінки потенціалу є різновиди кошторисів, які складаються з метою визначення повних витрат на той чи інший компонент земельно-майнової та соціально-організаційної системи підприємства. Базою для складання кошторисів служить проктна документація, установлені нормативи витрат, робочі креслення, договори на придбання чи виконання робіт, тощо.

На сучасному етапі нерозвиненості національних ринків та недоступності інформації про них, нестабільності економічної системи в Україні в цілому, недостатнього рівня підготовки аналітиків, витратний підхід є найпоширенішим (а іноді й єдино можливим) у вітчизняній оціночній практиці.

Порівняльний підхід базується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічними об’єктами та її використання як бази визначення вартості об’єкта оцінки. В основу методів даного підходу покладено допущення про те, що суб’єкти ринкових відносин укладають угоди по аналогії із заведеними традиціями чи колишнім досвідом. На жаль, абсолютних аналогів окремих елементів потенціалу не існує, тому слід використовувати різні механізми коригування вартості аналога.

Сукупність усіх можливих критеріїв порівняння можна розбити на такі групи: 1) загальні показники сфери діяльності підприємства; 2) показники масштабу діяльності; 3) показники фінансово-економічного стану; 4) показники якості менеджменту; 5) показники ринкової позиції.

За базу порівняння традиційно беруть такі фінансово–економічні показники: сукупний капітал підприємства, сума його чистих активів, виторг від операційної діяльності (загальний валовий дохід), грошовий потік від функціонування об’єкта, чистий прибуток. Середня сума виплачуваних дивідендів, тощо.

Результатний підхід базується на залежності вартості об’єкта оцінки від можливостей його ефективного використання, тобто можливих результатів. Це твердження випливає з тієї думки, що потенційний власник-користувач не заплатить за об'єкт більше, ніж він очікує отримати від його господарського використання. Цей підхід користується поняттями “приплив” та “відплив” капіталу (cash flow – inflow and outflow). Традиційне поняття “грошового потоку” означає суму чистих доходів, пов’язаних з діяльністю підприємства, отриманих з усіх джерел. Традиційно виділяють дві моделі формування грошового потоку підприємства – потік для власного капіталу та потік для сукупного капіталу. Особливості визначення грошових потоків підприємства – це функція фінансового менеджменту та інвестиційного аналізу.

За розрахунків вартості об’єкта в часі використовується шість функцій грошової одиниці (F1
– майбутня вартість грошової одиниці, F2
– нагромадження грошової одиниці за період, F3
– фактор фондозаміщення (коефіцієнт заміщення капіталу), F4
– поточна вартість грошової одиниці, F5
– поточна вартість одиничного ануїтету (фактор поточної вартості ануїтету), F6
– коефіцієнт амортизації грошової одиниці), розрахованих на підставі складних відсотків.

Найтиповішими методами результатної технології розрахунків є капіталізація доходів та дисконтування грошових потоків.

Загальна методологія методу дисконтування передбачає встановлення вартості потенціалу (чи його елементу) на рівні чистого приведеного потоку капіталу від його експлуатації. Загальний розрахунок проводиться за традиційною технологією дисконтування і порівняння грошових припливів та відпливів капіталу підприємства щодо даного об’єкта. Специфіка оцінювання окремих об’єктів виявляється в особливій структурі дисконтної ставки, яка визначається різними методами.

Методи капіталізації базуються на використанні коефіцієнта, який уможливлює переведення чистих потоків капіталу від використання об’єкта у його вартість. У цілому такі методи в основному базуються на трьох теоретичних принципах – очікування, заміщення та попиту і пропонування. Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів – отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвесторавласника.

Залежно від бази визначення норми (ставки) відшкодування капіталу поділяють на норми доходу, норми грошових потоків, норми відшкодування та норми прибутковості. Відповідно до цього заведено розрізняти такі види коефіцієнтів капіталізації:

1. загальний коефіцієнт капіталізації

2. коефіцієнт капіталізації власного капіталу

3. коефіцієнт капіталізації позикового капіталу

4. коефіцієнт капіталізації залежно від об’єкта оцінки.

На закінчення доцільно зазначити, що кожний з названих підходів та спеціальних методів має зазначені вище переваги і недоліки і тільки на основі комплексного використання напрацьованого досвіду оцінки можна досягти реального визначення вартості майна та втіленого у ньому потенціалу.

Тому прикладна оцінка потенціалу підприємства проводиться на основі всіх підходів та всіма доступними методами. Кінцевий вибір величини вартості об’єкта проводиться на основі визначення її середньоарифметичного еквіваленту з урахуванням вагомості отриманих результатів чи суб’єктивної думки експерта. До того ж процес гармонізації отриманих величин вартості не зводиться до механічного усереднення, це імовірнісний розрахунок ринкової вартості, величина якої перебуває в межах від мінімальної до максимальної розрахункової вартості об’єкта. Кінцевий висновок робиться на основі логічних науково обґрунтованих висновків, які передбачають повторний аналіз вартісно-утворювальних факторів, перевірку розрахункових процедур, тощо.

1.4 Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – це комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії сіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме [59], [60]:

1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена і оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

На сучасному етапі розвитку наукових досліджень конкурентоспроможності потенціалу підприємства намітився дуалістичний підхід до визначення її рівнів. Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1) світове лідерство

2) світовий стандарт

3) національне лідерство

4) національний стандарт

5) галузеве лідерство

6) галузевий стандарт

7) пороговий рівень.

Якщо підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможнім.

Згідно з другим поглядом відокремлюють чотири рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Підприємства першого рівня розглядають організацію апарату управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодженням випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Зайвими вважають зміну конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури і функцій відділу збуту та служби маркетингу, оскільки не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів. Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу “зовнішньо нейтральним”. Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановленим його основними конкурентами. А якщо керівники підприємства розуміють його конкурентні переваги на ринку дещо інакше, ніж їхні основні суперники, та намагаються не обмежуватися тими загальними стандартами виробництва, що чинні в галузі, то потенціал підприємства еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На таких підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє її розвитку та удосконаленню. Коли успіх у конкурентній боротьбі стає вже не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління та починає залежати від якості, ефективності управління, організації виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.

Нині потенціал більшості вітчизняних підприємств можна віднести до першого рівня конкурентоспроможності. Однак варто зазначити, що помітні й прогресивні зрушення в діяльності окремих підприємств, які тяжіють до третього і навіть до четвертого рівня конкурентоспроможності потенціалу.

Для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства в закордонній практиці використовуються різноманітні методи, класифікацію яких наведемо у вигляді таблиці.

Таблиця 1.2

Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства [57]

Класифікаційна ознака	Класифікаційна група	Різновиди методів
За напрямком формування інформаційної бази	Критеріальні	· теорія конкурентних переваг М.Портера · аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена · SPACEаналіз · GAPаналіз · LOTSаналіз · PIMSаналіз · модель аналізу МакКінсі 7S · формалізований метод Іванова · методика Ансоффа щодо КСФ · методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” · метод інтегрального критерію · метод таксономічного показника
	Експертні	· STEPаналіз · SWOTаналіз · аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 · метод американської асоціації управління · метод порівнянь · метод рангів · метод вивчення профілю об’єкта · графічна методика Зав’ялова
За способом відображення кінцевих результатів	Графічні	· теорія конкурентних переваг М.Портера · аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена · SWOTаналіз · модель аналізу МакКінсі 7S · метод вивчення профілю об’єкта · графічна методика Зав’ялова
	Математичні	· аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 · формалізований метод Іванова · методика Ансоффа щодо КСФ · методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” · метод американської асоціації управління · метод порівнянь · метод рангів · метод інтегрального критерію · метод таксономічного показника
	Логістичні	· STEPаналіз · SPACEаналіз · GAPаналіз · LOTSаналіз · PIMSаналіз
За можливістю розроблення управлінських рішень	Одномоментні	· аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 · методика Ансоффа щодо КСФ · методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” · метод американської асоціації управління · метод порівнянь · метод інтегрального критерію · метод таксономічного показника · метод вивчення профілю об’єкта · графічна методика Зав’ялова
	Стратегічні	· теорія конкурентних переваг М.Портера · аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена · STEPаналіз · SWOTаналіз · SPACEаналіз · GAPаналіз · LOTSаналіз · PIMSаналіз · модель аналізу МакКінсі 7S · формалізований метод Іванова · метод рангів
За способом оцінки	Індикаторні	· STEPаналіз · SPACEаналіз · GAPаналіз · LOTSаналіз · PIMSаналіз · аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 · формалізований метод Іванова · методика Ансоффа щодо КСФ · методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” · метод американської асоціації управління · метод порівнянь · метод рангів · метод інтегрального критерію · метод таксономічного показника · метод вивчення профілю об’єкта · графічна методика Зав’ялова
	Матричні	· теорія конкурентних переваг М.Портера · аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена · SWOTаналіз · модель аналізу МакКінсі 7S

Надамо деякі пояснення до наведеної в таблиці класифікації.

За напрямком формування інформаційної бази виділяють:

критеріальні методи – за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими.

експертні методи – прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їхнім недоліком, бо іноді суб’єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки.

За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють:

графічні методи – забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об’єктах (рисунках, графіках, діаграмах та ін.).

математичні методи – базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка. Ці методи вважають найточнішими, хоч іноді вони потребують обтяжливих математичних обчислень, тобто спеціальної підготовки працівників.

логістичні методи – є алгоритмізованими методами оцінки, які базуються на логічних припущеннях.

За можливістю розробки управлінських рішень існують:

одномоментні методи – це, по суті, статистичні методи тому, що оцінюють тільки фактичний стан справ, не забезпечуючи можливості розробляння заходів на перспективу

стратегічні методи – уможливлюють не тільки оцінку стану конкурентоспроможності потенціалу підприємства на конкретну дату, а й розробляння стратегічних заходів на перспективу.

За способом оцінки виділяють:

індикаторні методи – вони групуються на використанні системи індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства (фірми) і національної економіки в цілому.

Зупинимось трохи детальніше на цих методах.

Під індикатором розуміють сукупність характеристик, які дають змогу у формалізованому вигляді описати стан параметрів того чи іншого об’єкта, що досліджується, і на цій підставі сформулювати рекомендації з підвищення результативності функціонування об’єкта. Кожен індикатор, у свою чергу, розпадається на низку показників, які відображають стан окремих елементів досліджуваного об’єкта.

Нині індикаторні методи широко використовують зарубіжні інвестори для оцінки конкурентоспроможності потенціалу країни в разі потреби визначення оптимального розміщення виробництва і капіталовкладень. Міжнародна організація “Європейський форум з проблем управління” (зі штабквартирою в Женеві) щорічно визначає рівні конкурентоспроможності потенціалу розвинутих країн, користуючись системою індикаторів, яка налічує близько 340 показників і понад 100 експертних оцінок. Дані аналізу групують за 10ма основними факторами:

1) динаміка економіки (економічний потенціал)

2) виробнича потужність промисловості

3) динаміка ринку

4) фінансова підтримка

5) людський капітал

6) імідж країни

7) забезпеченість сировиною

8) орієнтація на зовнішній ринок

9) інноваційний потенціал

10) суспільний спокій.

Кожен з цих 10 факторів складається з 2040 оціночних індикаторів. Отже, постає складне завдання з відбору найвагоміших індикаторів для оцінки кожного щодо названих факторів.

Матричні методи – в основу покладено ідею розгляду процесів конкуренції в їх взаємозалежності та динаміці. Використовуючи їх, управлінці мають змогу оцінити рівень конкурентоспроможності потенціалу не тільки свого підприємства, а й найближчих конкурентів, що допоможе розробити стратегію поведінки на ринку. Матричними методами широко користуються американські консультаційні фірми, а за належного інформаційного забезпечення такі методи можуть бути надійним інструментом для оцінки конкурентоспроможності потенціалу й вітчизняних підприємств.

РОЗДІЛ 2

ДІАГНОСТИКА СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

2.1 Характеристика держпідприємства “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ” та галузі його діяльності

Державне підприємство “Всеукраїнський державний наукововиробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту справ споживачів (Укрметртестстандарт)” як юридична особа, розпочало свою діяльність з 1 грудня 2003 року. Воно було створено за наказом Держспоживстандарту України, який є розпорядником його майна, шляхом злиття чотирьох організацій державної форми власності:

1. Українського наукововиробничого центру стандартизації, метрології та сертифікації “УкрЦСМ” (на базі якого фактично і відбулося об’єднання);

2. Українського центру випробувань та сертифікації електрообладнання “УкрТЕСТ” (потужної організації, яка займалася виключно сертифікацією електричного обладнання, та, в свою чергу, була створена у 2001 році також шляхом об’єднання трьох державних підприємств, які займалися аналогічною діяльністю);

3. Державного наукововиробничого підприємства “Еталон”

4. Українського центру з проблем захисту прав споживачів

На сьогоднішній день до складу “Укрметртестстандарту” входять 5 інститутів, 4 з яких метрологічні, 7 центрів випробувань та сертифікації, 11 самостійних відділів та Київська філія “Українського центру з проблем захисту прав споживачів”. Загальна чисельність персоналу досягає 950 чоловік.

Сфера діяльності Укрметртестстандарту охоплює всі аспекти так званого “технічного регулювання”, а саме: стандартизації, метрології, сертифікації, державного нагляду (щоправда, цей напрямок був виділений у окрему організацію наприкінці 2004 року), захисту прав споживачів та нагляду за ринком. Всі ці роботи можна віднести до сфери послуг, хоча і дуже специфічних. Крім того незначний обсяг робіт складають роботи, які можна віднести до виробництва, як то виготовлення випробувального та калібрувального обладнання, виготовлення сумішей газів, тощо.

На сьогоднішній день “Укрметртестстандарт” є унікальним підприємством в Україні, яке не має аналогів. Хоча в Україні і існує багато (близько 30) регіональних центрів із стандартизації, метрології та сертифікації, близько 150 інших органів з сертифікації, не підпорядкованих Держспоживстандарту України та понад 700 лабораторій, однак жодна з цих організацій не має, навіть приблизно таких виробничих потужностей та обсягів робіт. Достатньо сказати, що “Укрметртестстандарт” охоплює приблизно 50% робіт з метрології в Україні та близько 25% робіт з сертифікації. Таке положення можна було б сміливо назвати монопольним, однак це не зовсім так, бо на сьогоднішній день, хоча більшість послуг з метрології та сертифікації є обов’язковими, однак замовник може звернутись до будь-якої організації, акредитованої на проведення відповідних робіт, а специфіка “обов’язкових” послуг має дві сторони: з одного боку вона на законодавчому рівні змушує замовника отримувати цю послугу, однак з іншого – замовника, нажаль, менш за все хвилює якість цієї послуги, а потрібен лише результат за найменші гроші та якнайшвидше. Такий стан справ призводить до дуже нечесної конкуренції з боку інших організацій, бо “Укрметртестстандарт”, як державне підприємство, на яке покладені деякі функції держави, насамперед захист населення від небезпечної та неякісної продукції та дотримання законодавства у сфері метрології, а також як “флагман” галузі, не може знижувати якість своїх послуг, а якісна послуга, в свою чергу, не може бути дешевою та швидкою. А юридичний статус, наприклад, сертифікату відповідності, що видає “Укрметртестстандарт” або будь-який з інших 180 органів з сертифікації, абсолютно рівний.

Звичайно, Укрметртестстандарт має деякі важелі, яких не мають інші організації: коли прямо, коли опосередковано, він має змогу впливати на розробку законопроектів та інших нормативних документів у сфері технічного регулювання, бо, як правило, приймає в ній безпосередню участь або надає свої зауваження, займається розробкою стандартів, правил проведення робіт та ін. Однак цей вплив є опосередкований і ніякого безпосереднього впливу на діяльність організацій-конкурентів Укрметртестстандарт не має.

Для кращого уявлення, щодо діяльності Укрметртестстандарту та труднощів, щодо оцінки його потенціалу та аналізу ефективності його функціонуванння, зазначу, що всі вище наведені напрямки діяльності пересікаються один з іншим хіба що на законодавчому рівні, і практично не суміщуються у повсякденній виробничий діяльності основних підрозділів підприємства.

Крім того кожний з цих напрямків є дуже містким сам по собі та містить багато різноманітних видів робіт, які достатньо суттєво відрізняються одна від іншої, як за процедурами та процесами, так і, відповідно, за вартістю, витратами та необхідними ресурсами. Основними з напрямків діяльності є:

1. Метрологія:

- державні приймальні та контрольні випробування засобів вимірювальної техніки (ЗВТ);

- проведення процедур для затвердження типу ЗВТ, оформлення відповідних сертифікатів та ведення Державного реєстру ЗВТ, допущених для застосування в Україні;

- видача висновків щодо можливості ввезення ЗВТ на територію України;

- повірка та калібрування ЗВТ;

- розробка та виготовлення еталонів і робочих засобів вимірювальної техніки;

- акредитація вимірювальних лабораторій;

- державна метрологічна атестація ЗВТ;

- атестація методик виконання вимірювань;

- створення та підтримання у належному стані державних, вихідних та робочих еталонів.

2. Сертифікація:

- електротехніки;

- харчової продукції,

- продукції легкої промисловості;

- будівельних матеріалів;

- систем управління якістю та атестації виробництв;

- персоналу;

- транспортних засобів;

- послуг готелів та підприємств громадського харчування.

3. Стандартизація:

- розробка та впровадження стандартів;

- ведення фонду нормативних документів;

- ведення фонду технічних умов;

- інформаційні послуги з стандартизації;

- видання різноманітних бюлетеней з національної та міжнародної стандартизації, а також законодавчо-правової бази України у сфері технічного регулювання;

- виконання функцій національного секретаріату Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС) та Європейського комітету стандартизації в галузі електротехніки (CENELEC) та ін.

Більше того, по кожному із зазначених видів робіт існує величезна кількість різноманітних видів продукції, кожний з яких має свою вартість відповідної послуги.

Рис.2.1 Структура основних підрозділів “Укрметртестстандарт”

За підсумками роботи за І півріччя 2005 року держпідприємством досягнуті наступні результати, які характеризують галузь його діяльності та перелік основних робіт [75]:

а) Економічні показники за 1 півріччя 2005 року

Обсяг реалізованої продукції (послуг) за І півріччя 2005 року становив 24794,0 тис. грн., що по відношенню до аналогічного періоду 2004 року становить 119 %, в тому числі за напрямками діяльності ( % по відношенню до І півріччя 2004 року):

метрологія 7797,5 тис. грн. ( 122 %);

сертифікація 12935,2 тис. грн. (115%);

стандартизація – 1155,4 тис. грн. ( 137 %);

наука 2119,5 тис. грн. ( 152 %);

інші 786,4 тис. грн. (80 %).

З виконаних обсягів робіт повірка засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) складає 4944,5 тис. грн., госп-договірні роботи 19849,5 тис. грн., що по відношенню до І півріччя 2004 року становить відповідно 135 % і 116 %.

Фактичне бюджетне фінансування по НДР становить 163,5 тис. гри., що становить до кошторисної вартості 98 %.

Собівартість реалізованої продукції (послуг) з адміністративними витратами становить 20415,6 тис. грн.

Одержано прибутку від реалізації продукції (послуг) до оподаткування 1976,54 тис. грн.

Рентабельність реалізації послуг становить 21,4 %.

Облікова чисельність становить 955 чол.

Балансова (залишкова) вартість основних фондів складає: 17242,5 тис. грн.

б) Роботи в підгалузі “Сертифікація” за 1 півріччя 2005 року

Органом з сертифікації продукції і систем якості за І півріччя 2005 року видано 8960 сертифікатів відповідності, в тому числі на харчову продукцію 1069, на послуги 46. Відмовлено у видачі сертифікатів відповідності на 15 найменувань продукції, в тому числі на 2 найменування харчової продукції.

Українським науково-методичним центром підтвердження відповідності та випробувань харчової продукції:

взято участь в двох раундах професійного тестування з "Мuva Кеmрten” (Німеччина), одному раунді професійного тестування з ПрофТест (Україна), 13ти міжлабораторних порівняльних випробуваннях з акредитованими лабораторіями;

проведено випробування 90 зразків харчової продукції за заявками Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів та для ДП „ Державний центр стандартизації, метрології та сертифікації у м. Києві" 78 зразків продукції;

проведені коригуючі дії за результатами оцінки лабораторій Центру випробувань продукції, підтверджуючі документи направлені Латвійському національному бюро з акредитації LАТАК;

освоєно 7 методик та методів визначення вмісту та складу компонентів в харчових продуктах та продовольчій сировині;

проведені роботи щодо підготовки до акредитації Укрметртестстандарту уповноваженим органом з підтвердження відповідності харчової продукції, продовольчої сировини, тютюнових виробів, іграшок, посуду, мийних та парфумерно-косметичних засобів;

підготовлені та направлені в НААУ документи для акредитації Центру випробувань продукції згідно з вимогами ДСТУ ІSО/IЕС 17025;

в) Українським науково-технічним інститутом сертифікації та

випробувань електрообладнання УкрТЕСТ:

завершені роботи з акредитації та отримано атестат акредитації укр.метртестстандарту на відповідність EN 45011 Німецького органу з акредитації DАТесh;

завершені роботи з підготовки підрозділу до акредитації в НАAУ на відповідність вимогам ДСТУ ІS0/IЕС 17025 ;

з метою отримання ліцензії на право проведення випробувань з пожежної небезпеки сформовано пакет документів та направлено до Науково-дослідного інституту пожежної безпеки ;

проводились роботи щодо реалізації розроблених програм перспективного розвитку органу з оцінки відповідності в сфері дії технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки низько-напружного обладнання та технічного регламенту з безпеки машин та механізмів;

розроблені та затверджені плани заходів щодо розвитку робіт з випробувань та сертифікації засобів телекомунікацій, промислових рентгенівських установок та гамма-терапевтичного обладнання, електронних таксометрів;

в рамках Схеми СВ та виконання функцій Національного органу з сертифікації проведено визнання 637 сертифікатів СВ тощо.

г)Науково-технічним центром підтвердження відповідності, стандартизації та випробувань продукції легкої промисловості та засобів індивідуального захисту:

з метою впровадження в дію технічного регламенту щодо безпеки засобів індивідуального захисту працюючих завершені роботи з розроблення восьми стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими;

згідно з планом державної стандартизації на 20042005 роки, завершені роботи з розроблення 8 державних стандартів України на взуття, шкіру та текстиль, гармонізованих з міжнародними та європейськими;

розроблено план поетапного оснащення та дооснащення випробувальної лабораторії з метою подальшої її акредитації в європейських системах акридитації;

створено електронний реєстр виробників продукції м. Києва;

підготовлено комплект документів для акредитації в НААУ випробувальної лабораторії та органу з підтвердження відповідності згідно з вимогами ДСТУ EN 45011 та ДСТУ ISO/ІЕС 17025 тощо.

д) Науковотехнічним центром оцінки виробництв та підтвердження відповідності систем управління проведено:

416 технічних наглядів за сертифікованою продукцією; 13 за сертифікованою системою управління якістю;

обстеження виробництв на 48 підприємствах;

атестацію та доатестацію на 29 виробництвах, видано 38 атестатів виробництв;

сертифікацію систем управління безпечності харчових продуктів на ТОВ "Акванавт";

сертифікацію систем управління якістю та видано сертифікати 15 підприємствам.

е) Науково-технічним центром підтвердження відповідності будівельних матеріалів та координації робіт органу з сертифікації продукції:

видано 207 сертифікатів відповідності, з них 43 на серійне вітчизняне виробництво за схемою з обстеженням виробництва;

розроблені та направлені Угоди про співпрацю з випробувальними центрами щодо проведення випробувань з метою сертифікації у відповідності з вимогами ДСТУ 3411:2004;

розроблено проект процедури оцінювання компетентності вип.робувальних лабораторій ( центрів) у відповідності з вимогами ДСТУ 3411:2004;

розроблені та затверджені організаційн-ометодичні документи Укр.метртестстандарту у відповідності з вимогами ДСТУ 3411:2004 щодо призначення уповноваження Укрметртестстандарту, як органу з сертифікації продукції;

наказом Держспоживстандарту України від 1 лютого 2005 року № 25 Укрметртестандарт призначений та уповноважений на діяльність в Системі сертифікації УкрСЕПРО та отримані відповідні свідоцтва про призначення та уповноваження,

ж) Науково-технічним центром підтвердження відповідності дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ ) та послуг проведено:

сертифікацію ДТЗ, які були у користуванні та видано 4253 сертифікатів відповідності;

сертифікацію ДТЗ, що виробляються серійно та видано 10 сертифікатів;

сертифікацію послуг з ремонту та технічного обслуговування техніки та видано 9 сертифікатів відповідності;

5 технічних наглядів за сертифікованими послугами з ремонту і технічному обслуговуванню ДТЗ та електропобутових приладів;

видано 503 сертифікати відповідності на партії ДТЗ, сільськогосподарську техніку, запасні частини та приладдя до них;

проводились роботи щодо створення та оснащення випробувальної лабораторії з сертифікації ДТЗ,

з) Науково-технічним центром стандартизації, інформаційного

забезпечення та підтвердження відповідності проведено:

сертифікацію готельних послуг та видано 19 сертифікатів відповідності підприємствам;

технічний нагляд за сертифікованими готельними послугами на 39 підприємствах;

сертифікацію послуг харчування та видано 18 сертифікатів відповідності;

технічний нагляд за сертифікованими послугами харчування на 32 підприємствах;

розроблено "Порядок сертифікації послуг із зберігання нафти та нафтопродуктів".

и) Центром сертифікації персоналу:

За результатами 14 засідань атестаційної комісії проведено перевірку та оцінку 275 осіб, які прагнуть здобути сертифікати компетентності. З позитивним результатом пройшли перевірку та оцінку 245 осіб, 30 особам відмовлено у видачі сертифіката компетентності аудитора та рекомендовано пройти повторну перевірку і оцінку атестаційною комісією через 6 місяців.

Всього видано 266 сертифікатів компетентності аудитора та оформлено 193 посвідчення аудитора.

Інспекційний нагляд за сертифікованим персоналом проводився методом анкетування. Перевірено 78 осіб, яким направлено звіти про результати інспекційного нагляду.

В травні 2005 р. закінчено перевірку та оцінку органа з сертифікації персоналу Укрметртестстандарту Латвійським бюро з акредитації LАТАК. Отримано посвідчення про акредитацію органа з сертифікації персоналу Укрметртестстандарту.

к) Метрологія та наукова діяльність

За І півріччя 2005 р.:

проведено повірку 676,3 тис. шт. ЗВТ, в т .ч. з нового виробництва 450,8 тис. шт., з експлуатації 225,5 тис. шт., із них робочих еталонів 12,0 тис. шт.;

атестовано 7,0 тис. шт. ЗВТ;

освоєно 18 нових повірок ЗВТ;

проведено державні випробування 124 типів ЗВТ, із них: державні приймальні випробування 47 типів ЗВТ; державні контрольні випробування 77 типів ЗВТ.

До Державного реєстру України занесено 102 нових типи ЗВТ, крім того, на підставі міждержавних угод занесено 57 типів ЗВТ виробництва Російської Федерації, 4 типи ЗВТ виробництва Республіки Білорусь, 2 типи ЗВТ виробництва Республіки Болгарія, 2 типи ЗВТ виробництва Республіки Литва, 2 типи ЗВТ виробництва Республіки Молдова.

Видано 2864 висновків для митного оформлення ЗВТ, що ввозяться в Україну. Акредитовано самостійно 153 вимірювальних лабораторій та взято участь в акредитації 6 вимірювальних лабораторій.

л) Інститутом метрологічної служби України (№ 1):

Згідно з функціями Головного центру метрологічної служби України:

розроблено і надіслано до Держспоживстандарту України проекти нормативних документів з метрології: "Положення про державний науковий метрологічний центр Держспоживстандарту України державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів", проект "Порядок проведення атестації аудиторів з метрології", проект Порядку надання вихідним еталонам статусу державних еталонів, зміни до проекту ДСТУ 2708 тощо;

надано зауваження, пропозиції та доповнення до проекту Закону України: "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", проекту нової редакції ДСТУ 3231 "Метрологія. Еталони державні та вторинні одиниць вимірювання. Основні положення, порядок розроблення, затвердження, реєстрації, зберігання та застосування", проекту документа "Порядок проведення атестації головних і базових організацій метрологічних служб центральних органів виконавчої влади", проектів плану роботу ПТР та засідань колегії Держспоживстандарту України, ДСТУ 323195, ДСТУ 39682000 тощо;

підготовлено та надіслано в Держспоживстандарт України: "План науководослідних та дослідно-конструкторських робіт з метрології Укрметртестстандарту на 2005 рік", пропозиції до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з метрології Держспоживстандарту України на 2006 рік"; пропозиції до Програми розвитку еталонної бази України 20072010 р.р.

проведено експертизу документів ТО Держспоживстандарту України щодо розширення галузей акредитації на право проведення повірки ЗВТ на право проведення державних випробувань, та експертизу матеріалів підприємств з метою їх акредитації на право проведення повірки ЗВТ;

За станом на 01.07.05 р. до реєстрів занесено:

146 підприємств та організацій (з них 30 підприємств системи Держспоживстандарту України і 116 підприємств та організацій інших органів виконавчої влади);

229 методичних документів із метрології;

28 державних наукових метрологічних центрів та 2 НДІ Держспоживстандарту України .

м) Науково-виробничим інститутом метрологічного забезпечення вимірювань складу, властивостей і кількості речовин і матеріалів(№2):

Виконані відповідні етапи науково-дослідних робіт за темами: 31.12.20.22, 31.12.00.28, 31.36.00.04, 31.36.00.05.

Згідно з Планом Державної стандартизації на 2004 рік продовжувались роботи за НДР '"Гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими" ДСТУ EN 14341 "Теплолічильники. Частина 1. Загальні положення" та НДР "Гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими" ДСТУ EN 14342,4,5,6 "Теплолічильники. Частина 2,4,5,6,"

Взято участь в підготовці звітів спільно з БелГИМ (Республіка Білорусь) про проведення звірень вихідних еталонів спектральних коефіцієнтів спрямованого пропускання в ультрафіолетовій та видимій частинах спектру за темою КООМЕТ 269/ВУ/ОЗ та міжлабораторних порівнянь результатів вимірювань білості папіру за темою КООМЕТ 296/ВУ/ОЗ.

Розроблено:

проект національного стандарту "Метрологія. Стандарттитри для приготування буферних розчинів робочих еталонів рН2 розряду. Загальні технічні умови”;

ТЗ на створення вторинного еталона одиниць спектральних коефіцієнтів пропускання, відбиття та координат кольору і кольоровості;

Виконувались роботи за методикою для прискорених випробувань лічильників води та теплолічильників з метою призначення міжповірочних інтервалів на підставі експериментальних досліджень.

Проведено:

ДПВ 22 типів ЗВТ;

ДКВ 17 типів ЗВ'Г;

ПМГ 1 тип ЗВТ;

ДМЛ 1947 од. ЗВТ:

атестовано робочих еталонів 437 од.;

атестовано МВВ 40 методик;

експертизу документації для занесення до Держреєстру ЗВТ 4 типи ЗВТ;

експертизу міжнародних стандартів 2 док.;

експертизу міжнародних стандартів ISO 2 док.

Освоєно 8 нових повірок ЗВТ.

Розроблені та виготовлені: компаратор для повірки високоточних Тахометрів і світловіддалемірів, макет універсальної установки для повірки куто-вимірювальних приладів, макетні зразки оптико-електронного приладу для контролю зкруглень гострих кромок стандартних діафрагм, три зразки імітатора електронних систем для повірки рНметрів тощо; Розроблено типову методику ДМА вимірювачів детонаційної стійкості бензинів.

Надано методичну допомогу шести територіальном органам з питань проведення ДКВ, виготовлення та атестації стандартних зразків в'язкості, стандартних зразків температури спалаху нафтопродуктів та повірки ЗВТ.

Організовано і проведено пресконференцію "Облік енергетичних ресурсів електричної та теплової енергії, природного газу, води".

н) Науково-виробничим інститутом метрологічного забезпечення вимірювань електромагнітних величин ( № 3):

Виконані відповідні етапи науково-дослідні робот за темами: 08.04.11.07, 08.04.11.08, 09.01.11.06, 08.10.29.09, 08.05.29.10 .

Колегією Держспоживстандарту України остаточно затверджений державний еталон одиниці електричної напруги до 1000 В у діапазоні частот від 20 Гц до 1 МГц .

Розроблено:

вторинний еталон одиниці коефіцієнта масштабного перетворення електричних напруг (КМПЕН) в діапазоні напруг від 63Л до 230 кВ для ВАТ "ВІТ". Розширені діапазони вимірювань вторинного еталона одиниці КМПЕН до 330 Кв;

вторинний еталон одиниці коефіцієнта масштабного перетворення електричних напруг (КМПЕН) для первинної номінальної напруги 27 кВ;

програму прискорених випробувань лічильників електричної енергії виробництва заводу ЗИП "Енергомера" (Росія) з метою встановлення міжповірочного інтервалу та проведенні випробування;

методику вимірювання втрат напруг у вторинних колах трансформатора напруги, проведено апробацію методики на діючих електричних підстанціях;

9 програм та методик державної метрологічної атестації ЗВТ. Освоєно 10 нових повірок ЗВТ

Проведено : ДПВ 2 х типів ЗВТ; ДКВ 10ми типів ЗВТ; ДМА 100од. ЗВТ; ПІМА та МП 24 шт.

випробування 13 видів продукції на відповідність вимогам ЕМС;

повірку та ДМА 87 вихідних еталонів, що належать ТО Держспоживстандарту України.

Підготовлені узагальнені матеріали за результатами державного метрологічного нагляду у сфері обліку електричної енергії, проведеного ТО Держспоживстандарту України

м) Наукововиробничим Інститутом метрологічного забезпечення вимірювань геометричних, механічних та віброакустичних величин (№ 4):

Проведено:

звірення робочих еталонів в галузі вимірювання швидкості повітряного потоку з ДП " Донецькстандартметрологія'";

повірку вихідних еталонів ЗВТ в галузі ультразвукової акустики 7 ТО, в галузі механічних величин 10 ТО Держспоживстандарту України;

ДКВ 5 ти типів ЗВТ; ДМА 315 од ЗВТ:

за контрактами, виготовлено та поставлено 4 установки АУПНТ;

дослідження метрологічних характеристик дослідного зразка еталонної установки для метрологічного контролю еталонних моментомірів та динамометричних ключів.

Введено в експлуатацію модернізований вимірювальний мікроскоп ДИП3 з програмним забезпеченням для реєстрації обробки результатів вимірювань та стандартний зразок для повірки магнітних дефектоскопів.

Розроблено конструкторську документацію на пересувну повірочну установку для повірки колонок для відпуску стисненого метану з вимірюванням доз в одиницях маси.

Надано практичну допомогу 6ти ТО Держспоживстандарту України з питань акредитації на право повірки ЗВТ.

Спільно з Інститутом спеціальних систем і технологій ІМіс виконувались роботи по визначенню вібропоглинаючих властивостей мастичних покриттів.

н) Стан перевірки і держреєстрації нормативної документації.

Проведено перевірку 1225 НД; зареєстровано 1291 НД (627 ТУ та 664 змін до ТУ); відмінено або замінено дію 65 ТУ; анульовано держреєстрацію 980 ТУ у зв'язку з закінченням терміну дії; підготовлено 330 інформаційних повідомлень про закінчення терміну дії ТУ, оброблено 6 інформаційних повідомлень про дозволи на подовження терміну дії ТУ, надано 142 консультації з питань розроблення, узгодження та затвердження НД.

Підготовлені і видані: бібліографічний покажчик "Технічні умови України" №42004, "Інформаційний бюлетень з міжнародної стандартизації" № 4 2004. Проведена робота з підготовки до видання, "Інформаційного бюлетеня з міжнародної стандартизації" №№ 1,22005 та довідника "Продукція, яку виробляють за технічними умовами України. За планом на 01.01.2005р."

Фонд ТУ доукомплектовано на 4639 од., фонд НД па 436 од. Проводились роботи щодо забезпечення підприємств та організацій інформаційними довідниками на СД за їх заявками. Всього виготовлено та передано 86 довідників на СД.

Здійснено переклад та науковотехнічне редагування нормативних документів СС: ( регламент (СС) №853/2004, регламент (СС) № 178/2002, Директива Ради 89/397/ЄЕС, регламент (СС) №854/2004 ).

о) Виробнича діяльність.

Вироблено та поставлено 30 робочих еталонів для ТО Держспоживстандарту України, підприємств та організацій України, а також країн СНД, зокрема:

автоколімаційна установка для повірки нівелірів і теодолітів 4;

набори світлофільтрів КСС02У 10 компл.;

комплект нейтральних світлофільтрів КНФ1 1 компл.;

комплект мір довжини хвиль смуг поглинання 3 компл.;

комплект пристосувань для повірки офтальмометрів 1 компл.

набори світлофільтрів НС01 для повірки димомірів 1 компл.;

комплект пристосувань для контролю геометричних розмірів

діафрагм звужуючих пристроїв 1 компл.;

калібратор КС061/2С 3 шт.

калібратор КК063 З шт.

калібратор КТК063/2 2 шт.

калібратор ККС065 1 шт.

Виготовлено та атестовано: 32 балони еталонних газових сумішей; 207 балонів спеціальних газових сумішей; 2016 балонів повірочних газових сумішей (ПГС), з них для ТО Держспоживстандарту України 51 балон та 44 балони багатокомпонентних ПГС типу природного газу.

За заявками підприємств та організацій атестовано 780 балонів ПГС і повірено 82 балони ПГС.

Виготовлено та атестовано три стандартні зразки в'язкості та два комплекти РЕ рН 2го розряду буферних розчинів.

Атестовано 2 комплекти стандартних зразків температури спалаху нафтопродуктів. Відділом експериментального виробництва та ремонту ЗВТ обсяг реалізованої продукції (послуг) за І півріччя 2005 р, з виготовлення приладів, пристроїв, різноманітних деталей та з ремонту ЗВТ склав 476,8 тис. грн., або 134% відповідно до аналогічного періоду 2004 р. З виконаних обсягів робіт ремонт ЗВТ склав 223,5 тис. грн. або 139% по відношенню до аналогічного періоду 2004 р.

п) Автоматизація виробничої діяльності.

Відділом автоматизації проводились роботи щодо впровадження АСУ "Діло" в підрозділах Центру; АС бухгалтерського обліку "1Спідприємство" (за окремим планом).

Розроблено програмне забезпечення АС: "Облік випробувань", "Табель обліку робочого часу”, “Рахунки та акти", "Реєстрація контрактів", АС " Облік переліків ЗВТ' тощо.

Впроваджено АС "Юридичні особи державного сектора економіки: "Державні підприємства" (версія 2.01 та 2.02).

Протягом 1 півріччя. 2005 р. придбано та введено в експлуатацію 72 од. комп'ютерної та офісної техніки.

Розроблено та введено в експлуатацію англійську версію WEB Порталу Укрметртестстандарту..

Таблиця 2.1

Показники виробітки послуг на 1 робітника підрозділів держпідприємства „Укрметртестстандарт” за 2004 рік

2.2 Діагностика динаміки балансу та фінансових результатів “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ” за 2002 –2004 роки

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів [74].

Метою фінансових звітів є структурована економічна інформація про фінансовий стан, результати діяльності і зміни у фінансовому стані підприємства, що є корисної для широкого кола користувачів у прийнятті ними економічних рішень.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) впроваджені основні форми фінансової звітності [6], що відповідають міжнародним стандартам, і використовуються при розрахунках фінансового стану підприємства й акціонерного капіталу :

Форма №1 “Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату [7];

Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [8];

У табл. А.1, А.2 Додатку А приведені баланси держпідприємства “Укрметртестстандарт” за 2001 2004 роки та звіти про фінансові результати за 2001 2004 роки.

В табл.А.3 – А.6 Додатку А представлені результати “вертикального” та “горизонтального” розрізу при аналізі динаміки статей балансів підприємства та звітів про фінансові результати. Розрахунки виконані з використанням ”електронних” таблиць EXCEL 2000 згідно наступних статистичних алгоритмів.

Практика фінансового аналізу виробила основні методи обробки фінансових звітів [15]:

Горизонтальний аналіз
– порівняння з показниками минулого періоду.

Вертикальний аналіз
– визначення структури підсумкових фінансових показників.

Трендовий аналіз
– порівняння кожного показника звітності з показниками минулих періодів і визначення тренда
тобто основної тенденції динаміки показника.

Аналіз фінансових коефіцієнтів
– відносне порівняння показників звітності (коефіцієнти ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, ділової активності).

Факторний аналіз
– визначення впливу чинників на результативний показник методами класичного факторного аналізу (метод ланцюгових підстановок, метод абсолютних та відносних різниць).

Для кращого розуміння і аналізу досліджуваних статистичних даних, їх потрібно систематизувати, побудувавши хронологічні ряди, які називаються рядами динаміки або часовими рядами.

Кожний ряд динаміки складається з двох елементів [65]:

1) періодів або моментів часу, до яких відносяться рівні ряду(t);

2) статистичних показників, які характеризують інтенсивності рівнів ряду(Y).

У процесі аналізу рядів динаміки обчислюють і використовують наступні аналітичні показники динаміки: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення одного проценту приросту. Обчислення цих показників ґрунтується на абсолютному або відносному зіставленні між собою рівнів ряду динаміки. Рівень, який зіставляється, називають звітним, а рівень, з яким зіставляють інші рівні – базисним. За базу зіставлення приймають початковий (перший) рівень ряду динаміки. Якщо кожний наступний рівень зіставляють з попереднім, то отримують ланцюгові показники динаміки, а якщо кожний наступний рівень зіставляють з рівнем, що взятий за базу зіставлення, то одержані показники називають базисними .

Абсолютний приріст обчислюється як різниця між звітним і базисним рівнями і показує, на скільки одиниць підвищився чи зменшився рівень порівняно з базисним за певний період часу. Він виражається в тих же одиницях виміру, що й рівні динаміки.

або (2.1)

де yi
– звітний рівень ряду динаміки;

yi1
– попередній рівень ряду динаміки;

y1
– початковий рівень ряду динаміки.

Темп зростання обчислюється як відношення зіставлюваного рівня з рівнем, прийнятого за базу зіставлення, і показує, у скільки разів (процентів) зрівнюваний рівень більший чи менший від базисного.

або (2.2)

Темп приросту визначається як відношення абсолютного приросту до абсолютного попереднього або початкового рівня і показує, на скільки процентів порівнювальний рівень більший або менший від рівня, взятого за базу порівняння.

або (2.3)

Абсолютне значення одного проценту приросту визначається шляхом ділення абсолютного приросту на темп приросту за один і той же період.

(2.4)

Середній абсолютний приріст визначається як середня арифметична проста з ланцюгових приростів за певні періоди і показує, на скільки одиниць в середньому змінився рівень порівняно з попереднім.

(2.5)

Середній темп зростання розраховується за формулою середньої геометричної:

(2.6)

Середній темп приросту визначається як різниця між середнім темпом зростання одиницею (якщо середній темп зростання вигляді коефіцієнта), бо 100 (якщо він у процентах)

(у вигляді коефіцієнтів); (2.7)

(у вигляді процентів).

Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності держпідприємства “Укрметртестстандарт” за 2002 –2004 роки, наведених в табл. А.1 – А.6 Додатку А, табл.2.2 – 2.3 та на графіках рис.2.2 – 2.3 , показує :

- валюта активів балансу у 2003 році зросла на + 33,2 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 44,45 % відносно рівня 2003 року, таким чином валюта балансу за два роки зросла з 20,262 млн.грн.. до 38,986 млн.грн..;

- необоротний капітал в активах балансу у 2003 році зріс на + 47,28 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 74,06 % відносно рівня 2003 року, таким необоротний капітал за два роки зріс з 10,735 млн.грн.. до 27,994 млн.грн.., займаючи все більшу структурну долю в активах – 53%(2002), 58,6%(2003) та 71,8%(2004);

- динаміка структурної долі грошових коштів характеризується падінням з рівня 33,0% (2002) до 26,7% (2003) та до 18,7% у 2004 році, при цьому абсолютна величина грошових коштів зросла на 5% з рівня 6,691 млн.грн.. (2002) до 7,273 млн.грн..(2004 рік);

- динаміка структурної долі запасів характеризується падінням з рівня 2,8% (2002) до 2,7% (2003) та до рівня 2,2% у 2004 році, при цьому абсолютна величина запасів зросла більш ніж на 50% з рівня 559 тис.грн.(2002) до рівня 846,3 тис.грн..(2004);

- динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується зростанням з рівня 4,2%(2002) до 5,2%(2003) та падінням до рівня 3,7% у 2004 році, при цьому абсолютна величина дебіторської заборгованості зросла з рівня 847 тис.грн..(2002) до 1,425 млн.грн.. у 2004 році;

Таким чином, для 2001 2004 років для активів держпідприємства “Укрметртестстандарт” характерні процеси абсолютного росту всіх складових оборотних та необоротних активів, що характеризує поступовий розвиток підприємства. В структурі активів у 2004 році присутнє різке нарощення структурної долі необоротних активів на 9,0 млн грн..(доля +23%) за рахунок росту нематеріальних активів (майнові права, які пройшли офіційну оцінку та закріплення у власність підприємства) та росту основних засобів на 4,322 млн.грн.(нарощування інфраструктури держпідприємства за рахунок об’єднання з іншими самостійними підприємствами).

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки та структури майна держпідприємства “Укрметртестстандарт”

Як видно із даних табл.2.3 основними джерелами ресурсів підприємства „Укрметртестстандарт” є власний капітал та позичені кошти, представлені поточними коштами авансів за майбутнє надання послуг (рис.2.3):

- доля власного капіталу поступово підвищувалася з рівня 56,2 %(2002) до 62,6%(2003) та 67,6% (2004), при цьому зростання абсолютної суми власного капіталу відбулося з рівня 11,384 млн.грн. до 26,367 млн.грн.., тобто на +48,5% у 2003 році та ще на +55,45 % у 2004 році;

- структурна доля власних оборотних коштів (власний капітал – необоротні активи балансу) з рівня 3,2% у 2002 році підвищилась до рівня 4,1% у 2003 році та стрімко впала до негативного рівня – 4,2 % у 2004 році, тобто у 2004 році для придбання основних засобів були використані поточні залучені кошти;

- позичений капітал представлений в балансі тільки поточними коштами в розрахунках, а основною долею їх є отримані аванси за виконання майбутніх робіт, структурна доля авансів в балансі поступово зменшується з рівня 33,1% в 2002 році до рівня 26,57% (у 2003) та до рівня 23,3 % у 2004 році.

Таким чином, єдиним джерелом оборотної діяльності держпідприємств “Укрметртестстандарт” є поточні кошти в розрахунках, в основному аванси за майбутні роботи, що є абсолютно нестійким джерелом і може стати причиною банкрутства.

Таблиця 2.3

Динаміка джерел (ресурсів) держпідприємства “Укрметртестстандарт”

Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати держпідприємства “Укрметртестстандарт”, наведених в табл.А.2 – А.6 Додатку А та на рис.2.4 показує :

- обсяги реалізації продукції в 2001 – 2004 році послідовно нарощуються з рівня 17,08 млн.грн.(2001) до рівня 20,26 млн.грн. у 2002 році (зростання на +18,62% відносно 2001 року), до рівня 32,115 млн.грн. у 2003 році (зростання на +36,91% відносно 2002 року) та до рівня 43,855 млн.грн. у 2004 році(зростання на +36,56% відносно 2004 року);

ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції практично відповідає темпам росту обсягів доходів від реалізації, тобто структурна доля собівартості в реалізації послуг є сталою;

Як показує аналіз графіків рис.2.4 :

- темп росту фінансових результатів діяльності у 2002 –2004 роках перевищує темпи росту валюти балансу, що свідчить про інтенсивний розвиток ділової діяльності підприємства;

- темп росту валового прибутку від реалізації показує, що прибутковість діяльності підприємства у 2001 – 2004 роках є нестабільною з різким падінням в 4 рази у 2002 році відносно 2001, зростанням практично в десять разів у 2003 році відносно 2002 року та падінням в 2,5 рази у

- 2004 році відносно 2003 року;

В табл..2.4 представлені результати структурного аналізу операційних витрат.

Таблиця 2.4

Динаміка зміни операційних витрат “Укрметртестстандарт”

№ з/п	Показник	2001		2002			2003			2004
		Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Відхилення до попереднього року, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Відхилення до попереднього року, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Відхилення до попереднього року, %
1	Матеріальні витрати	1318,0	7,97	1315,0	6,22	0,23	3505,0	11,95	166,54	4809,0	10,97	37,20
2	Витрати на оплату праці	6967,0	42,11	9523,0	45,03	36,69	13623,0	46,43	43,05	19964,7	45,54	46,55
3	Відрахування на соціальні заходи	2412,0	14,58	3271,0	15,47	35,61	4772,0	16,26	45,89	7206,9	16,44	51,02
4	Амортизація	1235,0	7,46	1596,0	7,55	29,23	2180,0	7,43	36,59	3639,4	8,30	66,94
5	Інші операційні витрати	4613,0	27,88	5441,0	25,73	17,95	5260,0	17,93	3,33	8223,8	18,76	56,35
Разом операційних витрат	16545,0	100,00	21146,0	100,00	27,81	29340,0	100,00	38,75	43843,8	100,00	49,43
Валова виручка (без ПДВ)	17081	40,79	21051	45,24	23,24	32115	42,42	52,56	43856	45,52	36,56

З таблиці 2.4 видно, що темпи зростання операційних витрат постійно збільшуються, хоча їх структура практично не змінюється. В 2004 році темп зростання операційних витрат майже в півтора рази перевищив темп зростання валової виручки (49,43% проти 36,56% відповідно). Саме цей фактор і зумовив нестачу робочого капіталу та зменшення оборотних активів “Укрметртестстандарту”, а також істотно вплинув на показники прибутковості.

З таблиці 2.5 наведений аналіз структури основних фондів:

- від 12% до 16% пасивні основні фонди (будівлі);

- від 65% до 80% активні основні фонди (обладнання, інструменти);

який свідчить про високий потенціал основних фондів.

Таблиця 2.5

Аналіз структури основних фондів “Укрметртестстандарт”

№ з/п	Група основних засобів	2002						2003						2004
		На початок року		На кінець року		Відхилення		На початок року		На кінець року		Відхилення		На початок року		На кінець року		Відхилення
		Сума, тис. грн	% до підсумку	Сума, тис. грн	% до підсумку	Сума, тис. грн	% до початку	Сума, тис. грн	% до підсумку	Сума, тис. грн	% до підсумку	Сума, тис. грн	% до початку	Сума, тис. грн	% до підсумку	Сума, тис. грн	% до підсумку	Сума, тис. грн	% до початку
1	Земельні ділянки
2	Капітальні витрати на поліпшення земель
3	Будинки, споруди та передавальні пристрої	2211	10,21	2257	9,30	46	2,08	2257	9,30	4741	14,83	2484	110,06	4741	14,83	5743,8	16,04	1002,8	21,15
4	Машини та обладнання	9349	43,19	11360	46,82	2011	21,51	11360	46,82	11757	36,77	397	3,49	11757	36,77	15232	42,53	3475,1	29,56
5	Транспортні засоби	1231	5,69	1227	5,06	4	0,32	1227	5,06	3223	10,08	1996	162,67	3223	10,08	3370,6	9,41	147,6	4,58
6	Інструменти, прилади, інвертар (меблі)	8636	39,89	9133	37,64	497	5,75	9133	37,64	11596	36,26	2463	26,97	11596	36,26	10187	28,45	1408,7	12,15
7	Інші основні засоби	220	1,02	286	1,18	66	30,00	286	1,18	661	2,07	375	131,12	661	2,07	1278,7	3,57	617,7	93,45
Разом основних фондів	21647	24263	2616	12,08	24263	31978	7715	31,80	31978	35813	3834,5	11,99

2.3 Діагностика платоспроможності “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

В таблиці В.3 Додатку В та на рис. 2.4 представлені результати розрахунку коефіцієнтів ліквідності балансу держпідприємства “Укрметртестстандарт” за 2002 – 2004 роки. Як показує порівняння фактичних показників ліквідності та нормативних значень:

- в 2002 році у підприємства були проблеми з строковою ліквідністю, які були виправлені у 2003 році;

- у 2004 році відмічене раніше використання поточних коштів в розрахунках на придбання основних фондів привело до різкого зниження коефіцієнта загальної ліквідності на 20% нижче норматива та зниження коефіцієнта строкової ліквідності на 10% нижче норматива, тобто підприємство стало мало ліквідним в строковому періоді та загально неліквідним.

- традиційне покриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості у держпідприємства “Укрметртестстандарт” замінено покриттям отриманих авансів готівковими коштами, яких в касі підприємства в 2,5 –3 раза більше, ніж необхідно для виконання нормативу абсолютної ліквідності.

2.4 Діагностика фінансової стійкості “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

Аналіз фінансової стійкості, проведений за даними таблиці В.2 Додатку В, та представлений на рис.2.5, показує :

- підприємство не забезпечує власними коштами оборотні активи по нормативу(весь власний капітал імобілізований в необоротних активах);

- підприємство на 15 –20% не виконує норматив фінансової стійкості за рахунок невиконання нормативів коефіцієнтів строкової та загальної ліквідності;

Як показано в таблиці В.5 Додатку В в 2004 році підприємство із зони абсолютно стійкого по покриттю запасів перемістилося в зону кризового стану по покриттю запасів, тобто воно не має джерел довгострокового покриття запасів і може бути за порогом термінової платоспроможності.

2.5 Діагностика ділової активності та рентабельності діяльності
“УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

Аналіз рентабельності активів та власного капіталу держпідприємства “Укрметртестстандарт” показує, що діяльність може бути охарактеризована з двох сторін :

1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку становить загалом дуже низькі значення, підвищилась з рівня 1,04 (2002) до 1,19 у 2003 році та знизилась до рівня 1,12 у 2004 році;

2. Рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації ( різниця між чистим доходом та собівартістю продукції) є позитивною та має високі значення з тенденцію до лінійного зростання у 2003 році та значного падіння у 2004 році (рис.2.6).

3. Рентабельність активів та власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування становить у 2004 році значення (1,3 2,.6) % , які в 56 раз нижче нормативів для промислових підприємств та альтернативної ставки доходності капіталу (15% по банківським депозитам).

Як показує аналіз оборотності агрегатів активів, наведений на рис.2.7, підприємство має сталий цикл оборотності активів, а різке зниження строку оборотності оборотних активів пов’язане з відповідним зменшенням їх структурної долі в активах балансу, при цьому у 2004 році строк оборотності активів ввійшов в нормативний діапазон – не більше 120 днів на 1 оборот.

2.6 Діагностика імовірності банкрутства “Укрметртестстандарт”

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали дві моделі — Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів [39].

Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Zпоказника» — інтегрального показника рівня погрози):

(2.8)

де Х1
= (Поточні активи Поточні пасиви) / Обсяг активу;

Х2
= Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;

Х3
= Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;

Х4
= Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;

Х5
= Виторг від реалізації / Обсяг активу;

При Z < 1,8 імовірність банкрутства дуже висока;

1,8 < Z < 2,7 імовірність банкрутства середня;

2,7 < Z < 2,99 імовірність банкрутства невелика;

Z >
2,99 імовірність банкрутства незначна.

Розрахунок інтегрального показника Альтмана (у міру скептицизму по його застосування для метрологічного підприємств стандартизації та сертифікації) за даними балансу „Укрметртестстандарт” за 2004 рік , дає наступні значення:

Імовірність банкрутства підприємства „Укрметртестстандарт” по Альтману за рахунок високої структурної долі ресурсовіддачі активів в виручку від реалізації та високої долі власного капіталу у джерелах фінансування практично незначна.

2.
7
В
артісна оцінка
абсолютного рівня
потенціалу
“УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

На основі даних проведеної економічної діагностики та даних фінансової звітності „Укрметртестстандарт” (Додатки А), в табл.2.6 сформовані вихідні дані для розрахунку вартісної оцінки потенціалу підприємства.

Як показують результати вартісної оцінки потенціалу [9], проведеної за алгоритмами методичних вказівок КНЕУ, динаміка потенціалу характеризується (табл.2.7) :

- зростанням на 8,63 млн.грн. (на +31,71%) за 2003 рік на момент реорганізації обладнання та структури підприємства;

- зростанням на 14,3 млн.грн.(на 39,86%) у 2004 році відносно рівня 2003 року після розгортання роботи нового обладнання;

Таблиця 2.6

Вихідна інформація для розрахунку вартості потенціалу держпідприємства „Укрметртестстандарт” і показників його використання

№ п/п	Показники	Одиниці виміру	2002 рік	2003 рік	2004 рік
11	Середньорічна вартість основних виробничих фондів	тис.грн.	9 675,00	13 820,00	16 389,70
22	Коефіцієнт капіталізації	%	10,50	10,50	10,50
33	Нормовані оборотні засоби	тис.грн.	7 145,00	7 387,00	7 236,90
44	Коефіцієнт витягу продукції із обігових засобів	%	80,00	80,00	80,00
55	Сумарна вартість нематеріальних активів і земельних ресурсів за експертною оцінкою	тис.грн.	69,00	239,00	9 095,10
66	Середньоспискова чисельність промислововиробничого персоналу (ПВП)	чол.	924	935	976
77	Продуктивність праці на одного працівника ПВП	тис.грн../чол.	22,78	34,35	44,93
88	Товарна продукція у порівняних цінах (з врахуванням інфляції)	тис.грн.	21 051,00	32 115,00	43 855,60
99	Фондоозброєність у розрахунку на одного працівника ПВП	тис.грн../чол.	10,47	14,78	16,79
110	Інноваційні витрати за звітний період	тис.грн.	1 959,00	3 180,00	4 530,90
111	Витрати на управління	тис.грн.	1 306,00	2 120,00	3 020,60
112	Балансовий прибуток (до оподаткування)	тис.грн.	252,00	2 179,00	646,50
113	Повна собівартість товарної продукції	тис.грн.	15 747,00	23 989,00	33 665,30

Таблиця 2.7

Результати розрахунку вартості потенціалу держпідприємства „Укрметртестстандарт” і показників його використання

№ п/п	Показники	Одиниці виміру	2002 рік	2003 рік	2004 рік
11	Фондовий потенціал (ФП)	тис. грн.	8 755,66	12 506,79	14 832,31
22	Потенціал оборотних фондів (ОП)	тис. грн.	5 716,00	5 909,60	5 789,52
33	Потенціал нематеріальних активів(НП)	тис. грн.	69,00	239,00	9 095,10
44	Потенціал технологічного персоналу(ПТП)	тис. грн.	7 099,61	5 523,56	7 542,87
55	Виробничий потенціал(ВП)	тис. грн.	21 640,26	24 178,95	37 259,80
66	Управлінський потенціал (УП)	тис. грн.	1 959,00	3 180,00	4 530,90
77	Інноваційний потенціал (ІП)	тис. грн.	1 306,00	2 120,00	3 020,60
88	Фінансовий потенціал (ФП)	тис. грн.	252,00	2 179,00	646,50
99	Маркетинговий потенціал (МП)	тис. грн.	653,00	1 060,00	1 510,30
110	Науковотехнічний потенціал(НТП)	тис. грн.	2 612,00	4 240,00	6 041,20
111	Інформаційний потенціал(ІНФП)	тис. грн.	2 067,00	4 200,00	4 700,00
112	Інфраструктурний потенціал	тис. грн.	391,80	636,00	906,18
113	Потенціал ОСУ	тис. грн.	195,90	318,00	453,09
Інтегральний потенціал підприємства	тис. грн.	31 076,96	42 111,95	59 068,57

Таким чином, проведена економічна діагностика фінансового стану та потенціалу держпідприємства “Укрметртестстандарт” виявила наступне :

1. Аналіз результатів первинної статистичної о

бробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності держпідприємства “Укрметртестстандарт” за 2002 –2004 роки, показує :

- валюта активів балансу у 2003 році зросла на + 33,2 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 44,45 % відносно рівня 2003 року, таким чином валюта балансу за два роки зросла з 20,262 млн.грн.. до 38,986 млн.грн..;

- необоротний капітал в активах балансу у 2003 році зріс на + 47,28 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 74,06 % відносно рівня 2003 року, таким необоротний капітал за два роки зріс з 10,735 млн.грн.. до 27,994 млн.грн.., займаючи все більшу структурну долю в активах – 53%(2002), 58,6%(2003) та 71,8%(2004);

- динаміка структурної долі грошових коштів характеризується падінням з рівня 33,0% (2002) до 26,7% (2003) та до 18,7% у 2004 році, при цьому абсолютна величина грошових коштів зросла на 5% з рівня 6,691 млн.грн.. (2002) до 7,273 млн.грн..(2004 рік);

- динаміка структурної долі запасів характеризується падінням з рівня 2,8% (2002) до 2,7% (2003) та до рівня 2,2% у 2004 році, при цьому абсолютна величина запасів зросла більш ніж на 50% з рівня 559 тис.грн.(2002) до рівня 846,3 тис.грн..(2004);

- динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується зростанням з рівня 4,2%(2002) до 5,2%(2003) та падінням до рівня 3,7% у 2004 році, при цьому абсолютна величина дебіторської заборгованості зросла з рівня 847 тис.грн..(2002) до 1,425 млн.грн.. у 2004 році;

Таким чином, для 2001 2004 років для активів держпідприємства “Укрметртестстандарт” характерні процеси абсолютного росту всіх складових оборотних та необоротних активів, що характеризує поступовий розвиток підприємства. В структурі активів у 2004 році присутнє різке нарощення структурної долі необоротних активів на 9,0 млн грн..(доля +23%) за рахунок росту нематеріальних активів (майнові права, які пройшли офіційну оцінку та закріплення у власність підприємства) та росту основних засобів на 4,322 млн.грн.(нарощування інфраструктури держпідприємства за рахунок об’єднання з іншими самостійними підприємствами).

Основними джерелами ресурсів підприємства „Укрметртестстандарт” є власний капітал та позичені кошти, представлені поточними коштами авансів за майбутнє надання послуг:

- доля власного капіталу поступово підвищувалася з рівня 56,2 %(2002) до 62,6%(2003) та 67,6% (2004), при цьому зростання абсолютної суми власного капіталу відбулося з рівня 11,384 млн.грн. до 26,367 млн.грн.., тобто на +48,5% у 2003 році та ще на +55,45 % у 2004 році;

- структурна доля власних оборотних коштів (власний капітал – необоротні активи балансу) з рівня 3,2% у 2002 році підвищилась до рівня 4,1% у 2003 році та стрімко впала до негативного рівня – 4,2 % у 2004 році, тобто у 2004 році для придбання основних засобів були використані поточні залучені кошти;

- позичений капітал представлений в балансі тільки поточними коштами в розрахунках, а основною долею їх є отримані аванси за виконання майбутніх робіт, структурна доля авансів в балансі поступово зменшується з рівня 33,1% в 2002 році до рівня 26,57% (у 2003) та до рівня 23,3 % у 2004 році.

Таким чином, єдиним джерелом оборотної діяльності держпідприємств “Укрметртестстандарт” є поточні кошти в розрахунках, в основному аванси за майбутні роботи, що є абсолютно нестійким джерелом і може стати причиною банкрутства.

Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати держпідприємства “Укрметртестстандарт” показує :

- обсяги реалізації продукції в 2001 – 2004 році послідовно нарощуються з рівня 17,08 млн.грн.(2001) до рівня 20,26 млн.грн. у 2002 році (зростання на +18,62% відносно 2001 року), до рівня 32,115 млн.грн. у 2003 році (зростання на +36,91% відносно 2002 року) та до рівня 43,855 млн.грн. у 2004 році(зростання на +36,56% відносно 2004 року);

ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції практично відповідає темпам росту обсягів доходів від реалізації, тобто структурна доля собівартості в реалізації послуг є сталою;

- темп росту фінансових результатів діяльності у 2002 –2004 роках перевищує темпи росту валюти балансу, що свідчить про інтенсивний розвиток ділової діяльності підприємства;

- темп росту валового прибутку від реалізації показує, що прибутковість діяльності підприємства у 2001 – 2004 роках є нестабільною з різким падінням в 4 рази у 2002 році відносно 2001, зростанням практично в десять разів у 2003 році відносно 2002 року та падінням в 2,5 рази у

- 2004 році відносно 2003 року;

Результати структурного аналізу операційних витрат показують, що темпи зростання операційних витрат постійно збільшуються, хоча їх структура практично не змінюється. В 2004 році темп зростання операційних витрат майже в півтора рази перевищив темп зростання валової виручки (49,43% проти 36,56% відповідно). Саме цей фактор і зумовив нестачу робочого капіталу та зменшення оборотних активів “Укрметртестстандарту”, а також істотно вплинув на показники прибутковості.

Аналіз структури основних фондів показав:

- від 12% до 16% пасивні основні фонди (будівлі);

- від 65% до 80% активні основні фонди (обладнання, інструменти);

що свідчить про високий потенціал основних фондів.

Порівняння фактичних показників ліквідності та нормативних значень виявило наступні тенденції:

- в 2002 році у підприємства були проблеми з строковою ліквідністю, які були виправлені у 2003 році;

- у 2004 році відмічене раніше використання поточних коштів в розрахунках на придбання основних фондів привело до різкого зниження коефіцієнта загальної ліквідності на 20% нижче норматива та зниження коефіцієнта строкової ліквідності на 10% нижче норматива, тобто підприємство стало мало ліквідним в строковому періоді та загально неліквідним.

- традиційне покриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості у держпідприємства “Укрметртестстандарт” замінено покриттям отриманих авансів готівковими коштами, яких в касі підприємства в 2,5 –3 раза більше, ніж необхідно для виконання нормативу абсолютної ліквідності.

Аналіз фінансової стійкості показує :

- підприємство не забезпечує власними коштами оборотні активи по нормативу(весь власний капітал імобілізований в необоротних активах);

- підприємство на 15 –20% не виконує норматив фінансової стійкості за рахунок невиконання нормативів коефіцієнтів строкової та загальної ліквідності;

В 2004 році підприємство із зони абсолютно стійкого по покриттю запасів перемістилося в зону кризового стану по покриттю запасів, тобто воно не має джерел довгострокового покриття запасів і може бути за порогом термінової платоспроможності.

Аналіз рентабельності активів та власного капіталу держпідприємства “Укрметртестстандарт” показує, що діяльність може бути охарактеризована з двох сторін :

1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку становить загалом дуже низькі значення, підвищилась з рівня 1,04 (2002) до 1,19 у 2003 році та знизилась до рівня 1,12 у 2004 році;

2. Рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації ( різниця між чистим доходом та собівартістю продукції) є позитивною та має високі значення з тенденцію до лінійного зростання у 2003 році та значного падіння у 2004 році (рис.2.6).

3. Рентабельність активів та власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування становить у 2004 році значення (1,3 2,.6) % , які в 56 раз нижче нормативів для промислових підприємств та альтернативної ставки доходності капіталу (15% по банківським депозитам).

Як показує аналіз оборотності агрегатів активів, підприємство має сталий цикл оборотності активів, а різке зниження строку оборотності оборотних активів пов’язане з відповідним зменшенням їх структурної долі в активах балансу, при цьому у 2004 році строк оборотності активів ввійшов в нормативний діапазон – не більше 120 днів на 1 оборот.

Імовірність банкрутства підприємства „Укрметртестстандарт” по Альтману за рахунок високої структурної долі ресурсовіддачі активів в виручку від реалізації та високої долі власного капіталу у джерелах фінансування практично незначна.

Як показують результати вартісної оцінки, динаміка потенціалу підприємства „Укрметртестстандарт” характеризується :

- зростанням на 8,63 млн.грн. (на +31,71%) за 2003 рік на момент реорганізації обладнання та структури підприємства;

- зростанням на 14,3 млн.грн.(на 39,86%) у 2004 році відносно рівня 2003 року після розгортання роботи нового обладнання;

На рис. 2.9 наведена структура складових потенціалів, враховуємих при розрахунку інтегрального потенціалу підприємства.

Як видно з графіків рис.2.9 основу потенціала держпідприємства “Укрметртестстандарт” становлять традиційно виробничий потенціал, який має структурну частину в 38,7%, та фондовий, який має структурну частину 15,4 %. Дуже низьку структурну долю займаю фінансовий потенціал (0,7%), що віддзеркалює низьку рентабельність діяльності підприємства. Малу долю займає інноваційний потенціал, що для підприємства, яке включає в себе науководослідні інститути, є резервом для подальшого нарощування інтегрального потенціалу підприємства.

РОЗДІЛ 3

ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”

3.1 Інноваційний потенціал підприємства як основа його розвитку

Комплексною характеристикою спроможності підприємства до інноваційної діяльності є його інноваційний потенціал. Це поняття є концептуальним відображенням феномену інновацій. Зовсім недавно воно ввійшло до числа термінів економічної науки як економічна категорія, але в сучасній економічній літературі, у тому числі й українській, відсутнє однозначне його визначення. У наукових працях цей термін вживається, як правило, операційно при розв'язанні інших науков-опізнавальних завдань. У багатьох дослідників автори концентрують свої зусилля на вивченні окремих сторін інноваційного потенціалу, тому в літературі призначені специфічні визначення, які мало співвідносяться між собою. Іноді поняття „інноваційний потенціал" ототожнюється з науковим, інтелектуальним, творчим та науково-технічним потенціалом [68].

У широкому розумінні поняття „потенціал" (лат. „роtenia" сила) – джерела, можливості, засоби, запаси, здібності, ресурси та інші виробничі резерви, які можуть бути використанні в економічній діяльності для досягнення певної мети, розв'язання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи у певній області. Визначення промислового потенціалу підприємства можна сформулювати як сукупність засобів і предметів праці, робітників, їхніх навичок, мотивів і стимулів, виробничих відносин, що склалася за багато років і перебуває у системній єдності. Потенціал це прихована можливість використання виробничої сили ресурсу, він міститься у самому наявному ресурсі.

Аналіз економічних джерел виявив широкий спектр різноманітних визначень поняття „інноваційного потенціалу". Розглянемо деякі з них [35]:

1) інноваційний потенціал сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні інформаційні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності;

2) інноваційний потенціал містить невикористані, приховані можливості накопичення ресурсів, що можуть бути задіяні для досягнення цілей економічних суб'єктів (А.І.Ніколаєв);

3) інноваційний потенціал інтегрована сукупність всіх наявних матеріальних і нематеріальних активів, які використовуються для здійснення інноваційної діяльності підприємства (Н.Чухрай);

4) інноваційний потенціал являє собою сукупність інноваційних ресурсів, які перебувають у взаємозв'язку, та умово-забезпечуючих чинників (процедур), які створюють необхідні умови для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому (В.А.Верба, І.В.Новікова);

5) інноваційний потенціал підприємства його максимальні можливості генерувати високу інноваційну активність, які проявляються в ефективному забезпеченні нових і майбутніх технологій (А.А.Тріфілова);

6) інноваційний потенціал сукупність організованих у певних соціально-економічних формах ресурсів, що можуть за певних діючих зовнішніх і внутрішніх чинників інноваційного середовища бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності, метою якої є задоволення нових потреб суспільства тощо.

Найбільш кращим визначенням є четверте, оскільки воно повніше розкриває сутність поняття „інноваційний потенціал".

Формування інноваційного потенціалу підприємства показано на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Структура інноваційного потенціалу підприємства

Під інноваційними ресурсами підприємств розуміють детермінанти, що визначають здатність системи до інноваційної діяльності та стають її джерелами. Основними детермінантами є: кадрові, науково-технічні, виробничо-технологічні, фінансово-економічні [36].

Умово-забезпечуючими чинниками інноваційного потенціалу підприємства вважають сукупність умов, необхідних для оптимального використання інноваційних ресурсів для отримання найкращих інноваційних результатів. Саме вони прискорюють трансформацію інноваційних ідей в інноваційні продукти або процеси. Основними стимуляторами інноваційних процедур є мотиваційний механізм, інноваційна культура підприємства та організаційно-управлінська структура.

Дослідження інноваційного потенціалу підприємства необхідне для аналізу його найважливіших характеристик та визначення взаємозумовленості складових елементів, тенденцій розвитку, напрямів удосконалення його якості. В даному контексті якість інноваційного потенціалу слід розуміти як сукупність властивостей, як зумовлюють наукоємність продукції підприємства.

Інноваційний потенціал слід розглядати як складну динамічну систему генерування, накопичення і трансформування наукових ідей та науково-технічних результатів в інноваційні продукти та процеси. Інноваційний потенціал підприємства це підсистема цілісної системи, в якій він взаємозумовлено взаємодіє з іншими потенціалами підприємства (кадровим, науково-технічним, виробничо-технологічним тощо).

Інноваційний потенціал є оболонкою загального потенціалу підприємства. Він вміщує елементи кожної із складових загального потенціалу і визначає реальну потенційну можливість системи щодо генерації результатів, які становлять вихідну характеристику інноваційної системи і мають певну значущість для науково-технічного прогресу підприємства.

Існує декілька методик щодо оцінки інноваційного потенціалу підприємства. В даній роботі розглянемо методику оцінки інноваційного потенціалу, яка запропонована В.А.Вербою, І.В.Новиковою [62].

Оцінювання інноваційного потенціалу підприємства необхідно проводити на ґрунті досліджень кадрових, науково-технічних, виробничо-технологічних, фінансово-економічних факторів ресурсної складової та умовозабезпечуючих чинників, необхідних для їх ефективного використання (мотиваційного механізму, інноваційної культури, організаційно-управлінської складової).

В процесі оцінювання слід досліджувати фактори внутрішнього середовища підприємства, тому що воно може активно впливати на кожен з них, домагаючись потрібного результату. Безперечно необхідно також усвідомлювати, що інноваційний потенціал визначає певна множина зовнішніх факторів. Однак окреме підприємство саме по собі дуже мало впливає на зовнішні фактори, під цим впливом вони не можуть змінюватись, отже у методиці не зосереджена увага на вимірі зовнішніх факторів. Для аналізу їх впливу можна використати метод опитування.

Для зручності проведення дослідження необхідно використовувати таку послідовність процедур оцінювання інноваційного потенціалу підприємства.

Першим етапом оцінки інноваційного потенціалу підприємства є вибір об'єкта (одного підприємства чи їх об'єднання) та визначення мети дослідження в залежності від конкретної ситуації. Наступним етапом має бути визначення ступеня залучення підприємства до інноваційного процесу з тим, щоб мати відповіді на питання про діяльність щодо інноваційного циклу, яку здійснює підприємство:

виконує роботи в рамках циклу створення (фундаментальні та прикладні дослідження, дослідно-конструкторські, проектні, технологічні розробки, випробування та промислове освоєння новації);

виконує роботи в рамках циклу реалізації (серійне виробництво та його вдосконалення, а також освоєння новації у споживачів, здійснюючи рекламну діяльність, застосування різних каналів збуту тощо);

працює за повним інноваційним циклом (в рамках обох вищеназваних циклів);

чи має підприємство статус інноваційного.

З'ясування останнього питання набуває істотного значення за надання державної підтримки. Ознайомившись із зарубіжним досвідом та враховуючи особливості вітчизняної економіки, автори багатьох робіт дійшли висновку, що за віднесення підприємств до інноваційних структур можна використати критерій робочий час, витрачений підприємством на проведення наукових досліджень та розробок, з урахуванням коефіцієнту зайнятості дослідженням та розробками фахівців підприємства/організації.

Даний критерій запропоновано у міжнародному посібнику Фраскаті, де комплексно аналізується сфера науково-технічних досліджень та розробок. У відповідності до вимог цього посібника, який ґрунтується на інноваційній моделі лінійного зв'язку, якщо на підприємстві на дослідження і розроби витрачають менше 10% свого робочого часу, воно виключається з розгляду як інноваційна структура,

Інший критерій обсяг виробництва інноваційних продуктів і/або інноваційної продукції. В Законі України „Про інноваційну діяльність" інноваційним підприємством визначається підприємство (об'єднання підприємств будь-якої форми власності), якщо більше 70% обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний період складають інноваційні продукти і/або інноваційна продукція.

Визначити частку робіт, пов'язаних з інноваційним процесом, можна користуючись формою наведеною в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Частка науково-технічної та інноваційної сфер діяльності в загальному обсязі програми робіт підприємства

Види діяльності	Питома вага. %
0		10		20		30		40		50		60		70		80		90		100
Фундаментальні дослідження	1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11
Прикладні дослідження	1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11
Дослідноконструкторські і проектні роботи	1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11
Технологічні розробки	1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11
Дослідне виробництво, пов'язане з випробуванням інновацій		1		2		3 .		4		5		б		7		8		9		10		11
Впровадження промислових інновацій та їх промислове освоєння		1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11
Серійне виробництво інновацій та його вдосконалення		1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11
Освоєння новації у споживачів через широку рекламну діяльність та застосування різних каналів збуту		1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11
Інші види діяльності		1		2		3		4		5		6		7		8		9		10		11
Всього		100%

Для забезпечення репрезентативності оцінки інноваційного потенціалу підприємства кожний показник та кожна з груп показників має коефіцієнти вагомості. Для визначення вагомості параметрів рекомендується використовувати метод експертної оцінки шляхом попарного порівняння показників, яке проводять у такий спосіб.

Якісні оцінки переваг одного параметра над іншим трансформують у кількісні оцінки. Для цього використовують, наприклад, п'ятибальну шкалу, наведену нижче (табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Шкала трансформації якісних оцінок переваги одного показника над іншими в кількісній оцінці

Вагомість першого показника	Кількісна оцінка
Дорівнює вагомості другого	1
Ненабагато більше вагомості другого	2
Більше вагомості другого	3
Набагато більше другого	4
Абсолютне значення порівняно з другим	5

За результатами опитувань експертів будують матрицю попарних порівнянь. Порівняння вагомості параметрів наведено в табл. 3.3. Далі порівнюють кожен параметр рядка з кожним параметром стовпчика. По діагоналі проставляється „однакова вагомість" (тому що порівнюють однакові параметри).

Таблиця 3.3

За кожним із параметрів обчислюють сум балів за рядком. Вона відображує сумарний бал, який набрав кожен із показників (αр). Після цього обчислюють загальну суму балів (α3). Коефіцієнти вагомості параметрів розраховуються за формулою:

(3.1)

Вагомість параметрів визначають експертним методом, враховуючи специфіку галузі, розміри підприємства, наявність інтеграційних зв'язків, рівень залучення підприємства до інноваційної діяльності (які роботи інноваційного циклу здійснює).

Коефіцієнти вагомості можна вимірювати для характеристики основних складових, тобто інноваційних ресурсів, та умово-забезпечуючих чинників інноваційного потенціалу, а також їх групових та одиничних показників.

Третім етапом є оцінка інноваційних ресурсів підприємства, а також визначення складових елементів, які підлягають оцінці, та їхньої вагомості.

Основними факторами та показниками виміру ресурсної складової інноваційного потенціалу підприємства є [36]:

1. кадрові:

а) частка інженерно-технічних працівників та дослідників у загально-списковій чисельності робітників підприємства; з науковим ступенем у загальній їх кількості;

б) середній вік інженерно-технічних працівників та дослідників;

в) плинність робітників підрозділів інноваційної сфери;

г) рівень кваліфікації та досвід працівників інноваційної сфери;

д) рівень креативності працівників (інтенсивність генерування результативних інноваційних ідей);

2. виробничо-технологічні:

а) частка щорічного оновлення продукції (частка нової продукції або такої, що зазнала суттєвих технологічних змін у загальному обсязі виробленої товарної продукції);

б) частка нової експортної продукції в загальному обсязі товарної продукції; продукції вдосконаленої протягом останніх трьох років в загальному обсязі виробленої товарної продукції; інноваційної продукції, виробленої на основі діючих ліцензійних договорів (контрактів) в загальному обсязі товарної продукції"):

в) частка впроваджених нових та суттєво вдосконалених технологічних процесів у загальній їх кількості:

г) питома вага сертифікованої продукції в загальному обсязі виробленої товарної продукції;

д) співвідношення інноваційних продуктів і технологічних процесів на підприємстві;

е) рівень оснащеності підрозділів підприємства технологічним устаткуванням, приладами, оргтехнікою;

є) коефіцієнт щорічного оновлення техніки та обладнання;

3. науковотехнічні:

а) річний приріст кількості наукових публікацій на одного працівника

б) фонд накопичених об'єктів промислової та інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, ноухау);

в) частка об'єктів промислової та інтелектуальної власності, які мають правовий захист, в їх загальній кількості;

г) питома вага поданих заявок на патенти в загальній кількості об'єктів промислової та інтелектуальної власності;

д) частка придбаних (отриманих) у інших підприємств прав на патенти, ліцензій на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків у загальному фонді об'єктів промислової та інтелектуальної власності; частка переданих (проданих) іншим підприємствам;

е) ступінь задоволеності потреб науково-технічних фахівців у необхідній інформації;

є) ступінь відповідності наявних інформаційних фондів інноваційними завданнями організації;

4. фінансовоекономічні:

а) залучення нових джерел фінансових ресурсів за виконання інноваційних завдань;

б) ступінь забезпеченості інноваційного розвитку підприємства фінансовими ресурсами;

в) рівень використання залучених та власних ресурсів для виконання інноваційних завдань;

г) частка інноваційних витрат у загальному обсязі витрат підприємства чи організації; питома вага витрат: на виконання науководослідних та експерименттальних робіт і загальному обсязі витрат підприємства; на придбання результатів науководослідних та експериментальних робіт в загальному обсязі витрат підприємства; на придбання результатів розробок технологій в загальному обсязі витрат підприємства; на придбання засобів виробництва, обладнання й устаткування в загальному обсязі витрат підприємства; на маркетинг та рекламу в загальному обсязі витратної частини бюджету підприємства; частка витрат, пов'язаних з охороною прав на об'єкти промислової власності в загальному обсязі витрат підприємства;

д) річний приріст інноваційних витрат підприємства;

е) частка прибутку підприємства, спрямована на НДЦКР, застосування нової техніки та технологій у загальному прибутку підприємства.

Після аналізу стану інноваційних ресурсів підприємства проводять діагностування умовозабезпечуючих чинників створення умов для оптимального використання цих ресурсів. Повний перелік показників, запропонованих для використання під час аналізу умовозабезпечуючих чинників процедурної складової інноваційного потенціалу наведено в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4.

Фактори та показники виміру процедурної складової інноваційного потенціалу підприємства

Продовження табл..3.4

Наступним етапом буде з'ясування збалансованості інноваційних ресурсів та умовозабезпечуючих чинників підприємства, що створюють оптимальні умови для їхнього використання.

Останнім етапом є висновок про стан інноваційного потенціалу підприємства.

Низький рівень інноваційного потенціалу підприємства характеризується тим, що інноваційні ресурси не відповідають умовозабезпечуючим чинникам. Дисбаланс складових інноваційного потенціалу зумовлює слабку інноваційну активність підприємства. Основними напрямами удосконалення: управлінський аспект розвитку інноваційного потенціалу виявлення „вузьких місць" та бар'єрів розвитку інноваційного потенціалу; розробка інвестиційних рішень, спрямованих на збалансування складових інноваційного потенціалу та підвищення рівня його розвитку.

Проаналізувавши сучасний стан інноваційного потенціалу підприємств України можна визначити основні шляхи підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу підприємств:

1) вдосконалення законодавства щодо інноваційної діяльності підприємств;

2) забезпечення підприємства висококваліфікованими кадрами;

3) забезпечення можливості самореалізації працюючих, заохочення творчої праці, увага кадровій політиці та трудовим відносинам;

4) забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами;

5) забезпечення інформацією про інновації та джерела їх розроблення і розповсюдження;

6) постійне поновлення інформаційного фонду підприємства;

7) розвиток технологічної інфраструктури;

8) постійне вивчення потреб ринку;

9) зміцнення матеріальної та науковотехнічної бази підприємств;

10) оперативність у впровадженні інновацій тощо.

Отже, інноваційний потенціал відіграє надзвичайно важливу роль у діяльності підприємства, оскільки завдяки ефективному його використанню відбувається покращання використання ресурсів підприємств; збільшення обсягів продажу; зміна асортименту продукції та поліпшення його якості, створення нових товарів і послуг, що повніше задовольняють потреби споживачів; зміна умов праці і підвищення її ефективності; приріст і накопичення нових знань, умінь і навиків; покращання системи управління й організації виробництвом; зміна якості і стилю життя людей, формування нової культури.

3.2 Підприємницька ідея бізнесплану інноваційного проекту “Електромагнітна діагностика” розвитку метрологічних послуг на новому сегменті ринку

Необхідність та споживча вартість нової метрологічної послуги :

Сутність та мета інноваційного проекту :

У зв’язку із поступовим наближенням українського законодавства до європейського, в т.ч. і у сфері технічного регулювання, та, відповідно уведенням в дію Європейської Директиви щодо електромагнітної сумісності (далі – ЕМС), створити випробувальну лабораторію, яка б мала можливість проводити випробування електропобутових приладів відповідно до всіх вимог Європейської Директиви, а саме наступних стандартів: EN 550141, EN 550142, EN 6100032, EN 6100033, а також вимог EN 61000413, відповідність якому додатково повинна буде перевірятись після надання чинності зміни 1 до ІЕС 603351:2001. Під час випробувань за стандартом EN 550142 необхідно проводити випробування за стандартами EN 6100042, EN 6100044, EN 6100045, EN 6100046, EN 61000411, на які в ньому є посилання (подробно необходимость и целесообразность я через пару дней (скорее всего ко вторнику) опишу сам, приблизительно на 34 станицы, а если посоветуете, что надо больше, то и на больше).

Сегмент ринку для надання послуги:

Конкуренти на ринку послуги:

Перспективи розвитку ринку для послуги

3.3 Калькуляція кошторисів витрат інноваційного проекту “Електромагнітна діагностика”

Необхідне обладнання для реалізації проекту „Електромагнітна діагностика” (для випробувань за стандартами EN 550141 и EN 6100042 ) ні в Україні, ні в країнах СНД не розробляється.

Маркетинговий аналіз пропонуємого обладнання європейських фірм (коло виробників також дуже обмежене) показав, що найбільш доцільним є варіант купівлі обладнання у двох фірм Haefely Test AG (Швейцария) и Schaffner (Великобритания). Характеристики та вартість обладнання наведені в табл..Д.1, Д.2 Додатку Д.

Враховуючи дані додатку Д, прогноз інвестиційних витрат на впровадження інноваційного проекту виглядає наступним чином:

1. Вартість обладнання – 3 694 805 грн.

2. Вартість доставки , установки та наладки – 184 000 грн.

3. Метрологічна експертиза встановленого обладнання – 70 000 грн.

4. Додаткових будівель та виробничих площ не вимагається.

5. Навчання та стажировка персоналу виробничого цеху – 25 000 грн.

Таким чином, загальна сума інвестиційних витрат на початок проекту становить – 3 930 000 грн. Проект розраховується на три роки (2006 2008).

Заплановані в проекті доходи :

а) за оптимістичним прогнозом

вартість послуг за випробування по комплексу стандартів EN 550142, EN 6100032, EN 6100033 – 1300 грн (без ПДВ) та буде підвищуватись на 50 грн. щорічно;

плануєма кількість щорічних випробувань :

2006 рік – 4800 випробувань;

2007 рік 5520 випробувань;

2008 рік – 5200 випробувань.

вартість послуг за випробуванням по комплексу стандарту EN 61000413 – 480 грн (без НДС) та буде підвищуватися на 20 грн.щорічно;

плануємо кількість щорічних випробувань:

2006 – 880 випробувань;

2007 – 1200 випробувань;

2008 – 1800 випробувань

б) за песимістичним прогнозом

вартість послуг за випробування по комплексу стандартів EN 550142, EN 6100032, EN 6100033 – 1000 грн (без ПДВ) та буде підвищуватися на 50 грн. щорічно;

плануєма кількість щорічних випробувань :

2006 рік – 4920 випробувань;

2007 рік 5880 випробувань;

2008 рік – 3600 випробувань.

вартість послуг за випробуванням по комплексу стандарту EN 61000413 – 400 грн (без НДС) та буде щорічно підвищуватися на 20 грн;

плануєма кількість щорічних випробувань:

2006 – 720 випробувань;

2007 – 900 випробувань;

2008 – 1500 випробувань

Таблиці вхідних даних інноваційного проекту „Електромагнітна діагностика” :

1. Додаткові інвестиції :

1.1 Придбане обладнання, монтаж, наладка та навчання персоналу за рахунок кредиту на 3 роки на суму 4,2 млн.грн..;

1.2 Кредит взятий під 24 % річних (оптимістичний варіант) чи 26% (песимістичний варіант);

1.3 Ринкова вартість обладнання через 3 роки складе 12 % від первісної вартості;

1.4 Затрати на ліквідацію обладнання складуть 15 % від ринкової вартості через 3 років;

1.5 Повернення основної суми кредиту проводиться рівними долями з 1 (першого) року по закінченню кожного з трьох років;

1.6 Збільшення оборотного капіталу з суми кредиту становить 270 000 грн. з загальної суми кредиту 4,2 млн.грн.;

1.7 Сплата процентів за користування кредитом – щорічна;

2. Експлуатаційні витрати на проведення випробувань:

3.1 Видатки на оплату праці на дільницях ( 16 працівників) в перший рік становитимуть (з врахуванням платежів до Пенсійного та соцфондів):

Зарплата = 16* 950грн./міс*1,4*12 міс = 255 360 грн. (оптимістичний варіант) чи 285 000 грн. (песимістичний варіант)

3.2 Видатки на оплату праці будуть збільшуватися кожного року на 13 % ;

3.3 Видатки на матеріали та послуги (енергетика, опалювання) при проведенні випробувань по комплексу стандартів EN 550142, EN 6100032, EN 6100033 становитимуть 140 грн. на кожне випробування (оптимістичний варіант) чи 150 грн. на кожне випробування (песимістичний варіант);

3.4 Видатки на матеріали та послуги (енергетика, опалювання) при проведенні випробувань по комплексу стандарту EN 61000413 становитимуть 60 грн. на кожне випробування (оптимістичний варіант) чи 70 грн. на кожне випробування (песимістичний варіант).;

3.5 Видатки на матеріали та послуги при проведенні випробувань будуть збільшуватися на 10 % за рік;

3.5 Постійні витрати на 1 рік становитимуть 13 200 грн. (оптимістичний варіант) чи 16 700 грн. (песимістичний варіант);

3.6 Постійні витрати будуть збільшуватися на 8 % щорічно;

4. Норма доходу на капітал (номінальна ставка дисконтування ) становить 12 % річних (оптимістичний варіант) чи 14% (песимістичний варіант).

5. Додаткові умови :

5.1 Тривалість життєвого циклу – 3 роки ( для простоти), тобто за 3 років обладнання повністю амортизується(для податку на прибуток);

5.2 Амортизація обчислюється рівними частками протягом терміну служби(щорічними порціями);

5.3 Через 3 роки обладнання демонтується та продається;

5.4 Виробнича площа під нове обладнання є, а для спрощення розрахунків амортизація будинку не враховується;

5.5 Всі інші затрати підприємство сплачує з власних засобів;

5.6 Всі платежі припадають на кінець року;

5.7 Норма доходу на капітал прийнята традиційно;

5.8 Ставка податку на прибуток згідно з Законом України з 2004 р. – 25%.

3.4 Доходний метод оцінки росту потенціалу та ефективності інвестицій в інноваційних проектах

Фінансове інвестування в реальний інвестиційний проект виконується задовго до реального початку його здійснення. Реалізація проекту може тривати роками й десятиліттями. Гроші витрачаються сьогодні і будуть витрачатися протягом довгого часу, а прибуток, що ми його очікуємо , з’явиться не відразу. Але ми знаємо, що виплачена сьогодні одна гривня дорожча за обіцянку заплатити її через рік. Різноцінність валюти в часі пояснюється такими причинами [71]:

- зниження купівельної спроможності й загальне підвищення цін;

- отримання процентного прибутку (якщо гривню віднести в банк);

- ризик (кредитор може не виконати свої боргові зобов’язання).

Так чи інакше відбувається зміна цінності національної валюти, тож у проектному аналізі це необхідно враховувати. У проектному аналізі прийнятий метод порівнювання різночасових грошей, так зване дисконтування [57].

Майбутня цінність Бс сьогоднішніх грошей визначається за формулою:

(3.2)

де С – сьогоднішня сума грошей, що інвестуються;

d – постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на капітал;

t – тривалість розрахункового періоду (в роках);

Сьогоднішня цінність Сб майбутніх грошей визначається таким чином:

(3.3 )

Перерахунок поточних і майбутніх сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяє визначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат і результатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, а потім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, на основі якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.

Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр: 1) засновані на дисконтованих оцінках; 2) засновані на облікових оцінках. До першої групи відносяться критерії:

- чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV);

- індекс рентабельності інвестиції (Probability Index, PI);

- внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);

- модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);

- дисконтований строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До другої групи відносяться критерії:

- строк окупності інвестиції (Payback Period, PP);

- коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).

а) Метод розрахунку чистого приведеного ефекту(ЧДД)

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом прогнозованого періоду. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно виходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати на інвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р1
, Р2
, …, Рn
. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД –чистий дисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [40]:

(3.4)

(3.5)

Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути; NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. Дамо економічне трактування критерію NPV з позиції власників компанії, що по суті і визначає логіку критерію NPV:

- якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії понесуть збиток;

- якщо NPV=0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні;

- якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшиться.

Проект із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь – у випадку реалізації проекту добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(3.6)

де j – прогнозований середній рівень інфляції.

При розрахунку NPV, як правило, використовується постійна ставка дисконтування, однак при деяких обставинах, наприклад, очікується зміна рівня дисконтних ставок, можуть використовуватися індивідуалізовані по роках коефіцієнти дисконтування. Якщо в ході імітаційних розрахунків приходиться застосовувати різні коефіцієнти дисконтування, то формула (3.6) не застосовується, і проект прийнятний при постійній дисконтній ставці може стати неприйнятним.

Показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу комерційної організації у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивен у просторовотимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

б) Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції(ІД,ІДД)

Цей метод є по суті наслідком попереднього. Індекс рентабельності (PI) = ІД(індекс доходності) розраховується по формулі [40]:

(3.7)

Якщо PI>1, то проект варто прийняти; якщо PI<1, то проект варто відкинути; якщо PI=1, то проект є ні прибутковим, ні збитковим.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку PI модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(3.8)

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником: він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень – чим більше значення цього показника, тим вище віддача кожної гривні, інвестованої в даний проект. Завдяки цьому критерію PI дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV (зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, те вигідніше той з них, що забезпечує велику ефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV.

в) Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції(ВНД)

Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при якому NPV = f( r ) = 0.

Іншими словами, якщо позначити IC=CF0
, то IRR знаходиться з рівняння [40]:

(3.9)

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтованих множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1
<r2
таким чином, щоб в інтервалі (r1
, r2
) функція NPV=f(r ) змінювала своє значення з “+” на “” чи з “” на “+”. Далі застосовують формулу

(3.10)

де r1
значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому

f(r1
)>0 (f(r1
)<0)); r2
значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2
)<0 (f(r2
)>0)).

г) Метод визначення строку окупності інвестицій(СО, ДСО)

Цей метод, що є одним з найпростіших і широко використовуємих у світовій обліковоаналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень [28]. Алгоритм розрахунку строку окупності (СО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника СО має вид:

, при якому (3.11)

Нерідко показник СО = РР розраховується більш точно, тобто розглядається і дробова частина року; при цьому робиться припущення, що грошові потоки розподілені рівномірно протягом кожного року.

Тоді формула (10) модифікується для розрахунків як :

(3.12)

Деякі фахівці при розрахунку показника СО= РР рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику WACC, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP) має вид:

, при якому (3.13)

Очевидно, що у випадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди DPP>PP. Іншими словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятним за критерієм DPP= ДСО.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку ДСО(DPP) модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(3.14)

3.5 Розрахунки показників фінансового прогнозу результатів інноваційного проекту “Електромагнітна діагностика” та росту потенціалу держпідприємства “Укрметртестстандарт”

Виходячи із заданих вхідних даних і умови реалізації оптимістичного та песимістичного варіантів проекту „Електронна діагностика”, потрібно розрахувати :

1. Чисту ліквідну вартість обладнання.

2. Ефект від інвестиційної діяльності.

3. Ефект від операційної діяльності.

4. Ефект від фінансової діяльності.

5. Потік реальних грошей.

6. Сальдо реальних грошей.

7. Сальдо нагромаджених реальних грошей.

8. Визначити показники ефективності проекту:

- ЧДД – чистий дохід, що дисконтувався;

- ІД – індекс доходності та ІДД – дисконтований індекс доходності;

- ВНД – внутрішня норма доходності;

- СО – строк окупності та ДСО – дисконтований строк окупності;

- КЕІ – коефіцієнт ефективності інвестицій та ДКЕІ – дисконтований коефіцієнт ефективності інвестицій

9. Дати відповідь на питання : Приймається чи не приймається даний проект при оптимістичному варіанті реалізації?

10. Визначити стійкість проекту при песимістичному варіанті реалізації.

В табл. 3.5 приведений алгоритм та результати розрахунку ліквідної вартості обладнання, яке реалізується через 5 років (повного життєвого циклу):

Таблиця 3.5

Результати розрахунків ліквідаційної вартості обладнання заносяться в табл..3.6 – “Результати інвестиційної діяльності” , в якій занесені результати інвестиційних потоків на підприємство (із знаком ““) Тлікв.операції ліквідації обладнання.

Таблиця 3.6

В табл.3.7,3.8 приведені результати розрахунку операційної діяльності підприємства на основі вхідних даних для оптимістичного та для песимістичного варіантів реалізаціх проекту

Таблиця 3.7

Таблиця 3.8

За результатами розрахунків інвестиційної та операційної діяльностей підприємства ( табл.3.6,3.7,3.8) розраховуємо результати фінансової діяльності підприємства та грошові потоки (табл.3.9,3.10) при оптимістичному та песимістичному варіантах реалізації проекту.

Таблиця 3.9

Таблиця 3.10

В табл. Е.1 – Е.5 Додатку Е наведені розрахунки в “електронних таблицях” EXCEL2000 послідовними приближеннями значення ВНД – внутрішньої норми доходності, тобто такого значення % зміни вартості грошей у часі, яка дозволяє вирівняти дисконтовані інвестиції та чистий дисконтований доход підприємства, тобто ВНД – досягнута фактична рентабельність капіталу.

За результатами наближень табл.Е.1 – Е.5 внутрішня норма доходності оптимістичного та песимістичного варіантів реалізації проекту розраховується як :

для оптимістичного варіанту

для песимістичного варіанту

Таким чином, за результатами розрахунків отримані наступні показники ефективності інноваційного проекту „Електромагнітна діагностика”:

а) Оптимістичний варіант :

чистий дисконтований дохід ЧДД = +4 072 319,74 грн.;

коефіцієнт ефективності інвестиції КЕІ = 241,7%;

дисконтований коефіцієнт ефективності інвестиції ДКЕІ = 190,53%;

строк окупності інвестиції СО = 1,49 року;

дисконтований строк окупності інвестиції ДСО = 1,88 року (що менше строку проекту – 3 роки);

індекс доходності інвестиції ІД = 2,42;

індекс дисконтованої доходності інвестиції ІДД = 1,91;

внутрішня норма доходності проекту ВНД = 61,34%, що значно вище очікуємої номінальної норми дисконтування в проекті 12%;

Таким чином, оптимістичний варіант проекту має позитивні характеристики і при впровадженні оптимістичного розвитку інноваційного проекту потенціал держпідприємства „Укрметртестстандарт” зросте на 4,07 млн.грн., тобто на 9 % від його оцінки майновим методом станом на кінець 2004 року.

а) Песимістичний варіант :

чистий дисконтований дохід ЧДД = 5 030,1 грн.;

коефіцієнт ефективності інвестиції КЕІ = 120,9%;

дисконтова ний коефіцієнт ефективності інвестиції ДКЕІ = 93,45%;

строк окупності інвестиції СО = 2,33 року;

дисконтований строк окупності інвестиції ДСО = 3,01 року, що вище нормативного строку проекту;

індекс доходності інвестиції ІД = 1,21;

індекс дисконтованої доходності інвестиції ІДД = 0,93;

внутрішня норма доходності проекту ВНД = 13,92%, що нижче очікуємої номінальної норми дисконтування в проекті 14%;

Таким чином, песимістичний варіант проекту має практично „нульові” економічні характеристики і при його впровадженні потенціал держпідприємства „Укрметртестстандарт” залишиться на рівні 2004 року. Тобто, досліджений інноваційний проект „Електромагнітна діагностика” є практично безризиковим, оскільки підприємство впровадить нові технології випробувань європейського стилю (значно нарощує свій інноваційний потенціал) і при цьому навіть при песимістичному розвитку подій не отримає збитків і зниження майнового потенціалу.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє виділити найбільш вдалий підхід, відповідно до якого до предметних складовим потенціалу промислового підприємства необхідно віднести :

ринковий потенціал: потенційний попит на продукцію на частці ринку, зайнятій підприємством; потенційний обсяг попиту на продукцію підприємства на всіх ринках, підприємство і ринок праці, підприємство і ринок факторів виробництва;

виробничий потенціал: потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів.

фінансовий потенціал: потенційні фінансові показники виробництва (прибутковості, ліквідності, платоспроможності), потенційні інвестиційні можливості.

потенціал менеджмента підприємства (стратегічне планування, управління, бюджетування та контроль).

Оцінка ринкового потенціалу на сучасний момент часу вже детально досліджена й описана багатьма авторами в процесі аналізу переходу України до ринкової економіки. Однак проблема ефективної оцінки фінансового і, особливо, виробничого потенціалу промислового підприємства залишається відкритою. Для рішення подібної задачі, спочатку варто конкретизувати в теоретичному обороті економічні категорії “виробничий і фінансовий потенціал підприємства”, а потім наповнити їх конкретним функціональним змістом для практичного застосування.

Проведена в дипломній роботі економічна діагностика фінансового стану та потенціалу держпідприємства “Укрметртестстандарт” виявила наступне :

Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності держпідприємства “Укрметртестстандарт” за 2002 –2004 роки, показує :

- валюта активів балансу у 2003 році зросла на + 33,2 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 44,45 % відносно рівня 2003 року, таким чином валюта балансу за два роки зросла з 20,262 млн.грн.. до 38,986 млн.грн..;

- необоротний капітал в активах балансу у 2003 році зріс на + 47,28 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 74,06 % відносно рівня 2003 року, таким необоротний капітал за два роки зріс з 10,735 млн.грн.. до 27,994 млн.грн.., займаючи все більшу структурну долю в активах – 53%(2002), 58,6%(2003) та 71,8%(2004);

- динаміка структурної долі грошових коштів характеризується падінням з рівня 33,0% (2002) до 26,7% (2003) та до 18,7% у 2004 році, при цьому абсолютна величина грошових коштів зросла на 5% з рівня 6,691 млн.грн.. (2002) до 7,273 млн.грн..(2004 рік);

- динаміка структурної долі запасів характеризується падінням з рівня 2,8% (2002) до 2,7% (2003) та до рівня 2,2% у 2004 році, при цьому абсолютна величина запасів зросла більш ніж на 50% з рівня 559 тис.грн.(2002) до рівня 846,3 тис.грн..(2004);

- динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується зростанням з рівня 4,2%(2002) до 5,2%(2003) та падінням до рівня 3,7% у 2004 році, при цьому абсолютна величина дебіторської заборгованості зросла з рівня 847 тис.грн..(2002) до 1,425 млн.грн.. у 2004 році;

Таким чином, для 2001 2004 років для активів держпідприємства “Укрметртестстандарт” характерні процеси абсолютного росту всіх складових оборотних та необоротних активів, що характеризує поступовий розвиток підприємства. В структурі активів у 2004 році присутнє різке нарощення структурної долі необоротних активів на 9,0 млн грн..(доля +23%) за рахунок росту нематеріальних активів (майнові права, які пройшли офіційну оцінку та закріплення у власність підприємства) та росту основних засобів на 4,322 млн.грн.(нарощування інфраструктури держпідприємства за рахунок об”єднання з іншими самостійними підприємствами).

Основними джерелами ресурсів підприємства „Укрметртестстандарт” є власний капітал та позичені кошти, представлені поточними коштами авансів за майбутнє надання послуг:

- доля власного капіталу поступово підвищувалася з рівня 56,2 %(2002) до 62,6%(2003) та 67,6% (2004), при цьому зростання абсолютної суми власного капіталу відбулося з рівня 11,384 млн.грн. до 26,367 млн.грн.., тобто на +48,5% у 2003 році та ще на +55,45 % у 2004 році;

- структурна доля власних оборотних коштів (власний капітал – необоротні активи балансу) з рівня 3,2% у 2002 році підвищилась до рівня 4,1% у 2003 році та стрімко впала до негативного рівня – 4,2 % у 2004 році, тобто у 2004 році для придбання основних засобів були використані поточні залучені кошти;

- позичений капітал представлений в балансі тільки поточними коштами в розрахунках, а основною долею їх є отримані аванси за виконання майбутніх робіт, структурна доля авансів в балансі поступово зменшується з рівня 33,1% в 2002 році до рівня 26,57% (у 2003) та до рівня 23,3 % у 2004 році.

Таким чином, єдиним джерелом оборотної діяльності держпідприємств “Укрметртестстандарт” є поточні кошти в розрахунках, в основному аванси за майбутні роботи, що є абсолютно нестійким джерелом і може стати причиною банкрутства.

Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати держпідприємства “Укрметртестстандарт” показує :

- обсяги реалізації продукції в 2001 – 2004 році послідовно нарощуються з рівня 17,08 млн.грн.(2001) до рівня 20,26 млн.грн. у 2002 році (зростання на +18,62% відносно 2001 року), до рівня 32,115 млн.грн. у 2003 році (зростання на +36,91% відносно 2002 року) та до рівня 43,855 млн.грн. у 2004 році(зростання на +36,56% відносно 2004 року);

ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції практично відповідає темпам росту обсягів доходів від реалізації, тобто структурна доля собівартості в реалізації послуг є сталою;

- темп росту фінансових результатів діяльності у 2002 –2004 роках перевищує темпи росту валюти балансу, що свідчить про інтенсивний розвиток ділової діяльності підприємства;

- темп росту валового прибутку від реалізації показує, що прибутковість діяльності підприємства у 2001 – 2004 роках є нестабільною з різким падінням в 4 рази у 2002 році відносно 2001, зростанням практично в десять разів у 2003 році відносно 2002 року та падінням в 2,5 рази у

- 2004 році відносно 2003 року;

Результати структурного аналізу операційних витрат показують, що темпи зростання операційних витрат постійно збільшуються, хоча їх структура практично не змінюється. В 2004 році темп зростання операційних витрат майже в півтора рази перевищив темп зростання валової виручки (49,43% проти 36,56% відповідно). Саме цей фактор і зумовив нестачу робочого капіталу та зменшення оборотних активів “Укрметртестстандарту”, а також істотно вплинув на показники прибутковості.

Аналіз структури основних фондів показав:

- від 12% до 16% пасивні основні фонди (будівлі);

- від 65% до 80% активні основні фонди (обладнання, інструменти);

що свідчить про високий потенціал основних фондів.

Порівняння фактичних показників ліквідності та нормативних значень виявило наступні тенденції:

- в 2002 році у підприємства були проблеми з строковою ліквідністю, які були виправлені у 2003 році;

- у 2004 році відмічене раніше використання поточних коштів в розрахунках на придбання основних фондів привело до різкого зниження коефіцієнта загальної ліквідності на 20% нижче норматива та зниження коефіцієнта строкової ліквідності на 10% нижче норматива, тобто підприємство стало мало ліквідним в строковому періоді та загально неліквідним.

- традиційне покриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості у держпідприємства “Укрметртестстандарт” замінено покриттям отриманих авансів готівковими коштами, яких в касі підприємства в 2,5 –3 раза більше, ніж необхідно для виконання нормативу абсолютної ліквідності.

Аналіз фінансової стійкості показує :

- підприємство не забезпечує власними коштами оборотні активи по нормативу(весь власний капітал імобілізований в необоротних активах);

- підприємство на 15 –20% не виконує норматив фінансової стійкості за рахунок невиконання нормативів коефіцієнтів строкової та загальної ліквідності;

В 2004 році підприємство із зони абсолютно стійкого по покриттю запасів перемістилося в зону кризового стану по покриттю запасів, тобто воно не має джерел довгострокового покриття запасів і може бути за порогом термінової платоспроможності.

Аналіз рентабельності активів та власного капіталу держпідприємства “Укрметртестстандарт” показує, що діяльність може бути охарактеризована з двох сторін :

1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку становить загалом дуже низькі значення, підвищилась з рівня 1,04 (2002) до 1,19 у 2003 році та знизилась до рівня 1,12 у 2004 році;

2. Рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації ( різниця між чистим доходом та собівартістю продукції) є позитивною та має високі значення з тенденцію до лінійного зростання у 2003 році та значного падіння у 2004 році (рис.2.6).

3. Рентабельність активів та власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування становить у 2004 році значення (1,3 2,.6) % , які в 56 раз нижче нормативів для промислових підприємств та альтернативної ставки доходності капіталу (15% по банківським депозитам).

Як показує аналіз оборотності агрегатів активів, підприємство має сталий цикл оборотності активів, а різке зниження строку оборотності оборотних активів пов’язане з відповідним зменшенням їх структурної долі в активах балансу, при цьому у 2004 році строк оборотності активів ввійшов в нормативний діапазон – не більше 120 днів на 1 оборот.

Імовірність банкрутства підприємства „Укрметртестстандарт” по Альтману за рахунок високої структурної долі ресурсовіддачі активів в виручку від реалізації та високої долі власного капіталу у джерелах фінансування практично незначна.

Як показують результати вартісної оцінки, динаміка потенціалу підприємства „Укрметртестстандарт” характеризується :

- зростанням на 8,63 млн.грн. (на +31,71%) за 2003 рік на момент реорганізації обладнання та структури підприємства;

- зростанням на 14,3 млн.грн.(на 39,86%) у 2004 році відносно рівня 2003 року після розгортання роботи нового обладнання;

Аналіз структура складових потенціалів, враховуємих при розрахунку інтегрального потенціалу підприємства, показав, що основу потенціала держпідприємства “Укрметртестстандарт” становлять традиційно виробничий потенціал, який має структурну частину в 38,7%, та фондовий, який має структурну частину 15,4 %. Дуже низьку структурну долю займаю фінансовий потенціал (0,7%), що віддзеркалює низьку рентабельність діяльності підприємства. Малу долю займає інноваційний потенціал, що для підприємства, яке включає в себе науководослідні інститути, є резервом для подальшого нарощування інтегрального потенціалу підприємства.

Проведене дослідження пропозицій дипломної роботи по нарощенню потенціалу держпідприємства „Укрметртестстандарт” за рахунок інноваційної діяльності показало високу ефективність нарощування інноваційного потенціалу, а за результатами розрахунків отримані наступні показники ефективності інноваційного проекту „Електромагнітна діагностика”(2006 2008 роки):

а) Оптимістичний варіант :

чистий дисконтований дохід ЧДД = +4 072319,74 грн.;

коефіцієнт ефективності інвестиції КЕІ = 241,7%;

дисконтова ний коефіцієнт ефективності інвестиції ДКЕІ = 190,53%;

строк окупності інвестиції СО = 1,49 року;

дисконтований строк окупності інвестиції ДСО = 1,88 року;

індекс доходності інвестиції ІД = 2,42;

індекс дисконтованої доходності інвестиції ІДД = 1,91;

внутрішня норма доходності проекту ВНД = 61,34%, що значно вище очікуємої номінальної норми дисконтування в проекті 12%;

Таким чином, оптимістичний варіант проекту має позитивні характеритики і при впровадженні оптимістичного розвитку інноваційного проекту потенціал держпідприємства „Укрметртестстандарт” зросте на 4,07 млн.грн., тобто на 9 % від його інтегральної оцінки станом на кінець 2004 року.

а) Песимістичний варіант :

чистий дисконтований дохід ЧДД = 5 030,1 грн.;

коефіцієнт ефективності інвестиції КЕІ = 120,9%;

дисконтова ний коефіцієнт ефективності інвестиції ДКЕІ = 93,45%;

строк окупності інвестиції СО = 2,33 року;

дисконтований строк окупності інвестиції ДСО = 3,01 року, що вище

нормативного строку проекту;

індекс доходності інвестиції ІД = 1,21;

індекс дисконтованої доходності інвестиції ІДД = 0,93;

внутрішня норма доходності проекту ВНД = 13,92%, що нижче очікуємої номінальної норми дисконтування в проекті 14%;

Таким чином, песимістичний варіант проекту має практично „нульові” економічні характеристики і при його впровадженні потенціал держпідприємства „Укрметртестстандарт” залишиться на рівні 2004 року. Тобто, досліджений інноваційний проект „Електромагнітна діагностика” є практично без ризиковим, оскільки підприємство впровадить нові технології випробувань європейського стилю (значно нарощує свій інноваційний потенціал) і при цьому навіть при песимістичному розвитку подій не отримає збитків і зниження майнового потенціалу.

На мій погляд, на сьогоднішній день не існує загальновизнаного уніфікованого підходу до оцінки потенціалу підприємства. Навіть саме визначення цього поняття викликає досить жваві суперечки та достатньо розрізняються в різних авторів. Із поняття потенціалу підприємства має вимальовуватись і його структура, яка, як наслідок вище зазначеного, також досі й не знайшла загально визнаного вигляду. Однак я вважаю, що, виходячи з величезної різноманітності видів та специфіки діяльності підприємств, достатньо важко дати придатне для всіх визначення потенціалу, яке б враховувало хоча б основні його аспекти.

Тому я ризикну дати власне, можливо занадто загальне та не наукове, визначення поняття потенціалу підприємства. На мій погляд, потенціал підприємства – це здатність підприємства “виживати”, розвиватись, приносити прибуток та бути корисним для суспільства, виражена в ринковій вартості підприємства або вартості бізнесу. Я вважаю, що тільки підприємство, яке здатне виконувати всі чотири ознаки дійсно має потенціал
.

Що ж стосується структури потенціалу, то я ще раз хотів би зупинитись на деяких моментах. Запропоноване в цій роботі розділення на два великих блоки, ресурсів та управління, вже знайшло своє відображення в сучасній літературі. Однак і досі в більшості авторів переважає ресурсний підхід до оцінки потенціалу підприємства. Зрозуміло, що без ресурсів потенціалу не буде взагалі, однак я б на перше місце в сучасних умовах ставив все ж таки управління, аргументуючи це тим, що успіхи компаній сьогодні нерозривно (це майже тотожні поняття) пов’язують саме з успіхами їх менеджерів. Стосовно ж безпосередньо ресурсів підприємства, то ще раз хотів би підкреслити їх важливість саме в такому порядку:

1. людські

2. інформаційні

3. фінансові

4. матеріально-технічні.

Спробую аргументувати свою думку. Навіть за наявності інформаційних, фінансових та матеріально-технічних ресурсів, але за відсутності кваліфікованих та ініціативних кадрів, будь-який потенціал залишиться не розкритим, та ніколи не призведе до гарних економічних результатів. І навпаки, за наявності професійної, добре організованої та цілеспрямованої команди однодумців всі інші питання будуть вирішені. Щодо важливості інформаційного ресурсу мабуть і казати багато не треба, бо в сучасних умовах надінформатизованого суспільства, саме доступ до інформації, її пошук, аналіз, обробляння та зберігання, відіграють чи не найважливішу роль під час прийняття рішень. Фінансові ресурси я поставив над матеріально-технічним лише тому, що фінанси перетворити в матеріально-технічні ресурси зараз достатньо легко, а от навпаки вдасться далеко не завжди.

Але ці роздуми не можуть бути прийнятними абсолютно до всіх підприємств. Специфіка деяких галузей економіки розставляє зовсім інші акценти. Тому я вважаю, що структура потенціалу підприємств різних галузей економіки та, відповідно, його оцінка має бути розгалужена на окремі напрямки, які мають бути опрацьовані для розробки єдиних підходів оцінки в межах кожної галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” // В редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97ВР ( із змінами станом на 16 січня 2003 року N 429IV )

2. ЗАКОН УКРАЇНИ „ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” //від 12 липня 2001 року N 2658III

3. Методика оцінки майна // Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 грудня 2003 р. № 1891.

4. Методика оцінки вартості майна під час приватизації// Постанова КМУ від 12 жовтня 2000 р. N 1554(Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2002 року N 585)

5. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» // Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 " Звіт про фінансові результати «, Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

9. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потенциал промышленного предприятия. М., 1999. 255с.

10. Ансофф И. Стратегическое управление/ Под ред.Л.И.Евенко. – Пер.с англ. – М.: Экономика, 1989.

11. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. Спб., 1999

12. Армстронг Г., Котлер Ф. Введение в маркетинг. 5е изд. / Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2000.

13. Байе М. Управлінська економіка і стратегія бізнесу. М., 1999.

14. Бартанов А.С. Экономическая диагностика предприятия: организация и методология – М., 1991

15. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: учеб­ник. – М.: Финансы и статистика, 1996.

16. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства. Підручник. – К.: Либідь, 1998.

17. Батенко Л.П., Зав городніх О.А.Ліщинська В.В. Управління проектами: навч. посібник. К., КНЕУ,2003. 231 с.

18. Бланк И. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995.

19. Бойчук І.М. Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: Вво “Сполом”, 1998.

20 Боумэн К. Основы стратегического менеджмента. М., 1997.

21 Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. — К.: КП “ВАЗАКО” Видавництво “Молодь”, 1997.

22. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами. М.: «Финансы и статистика», 1997.

23. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003.

24. Васильков В.Г. Організація виробництва : Навч.посібник. – К. : КНЕУ, 2003 524 с.

25. Виханский О. С. Стратегическое управление. М., 1995.

26. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент. – К.:КНЕУ, 1998.

27. Гаркавенко С.С. Маркетинг. К.: Лібра, 1996.

28. Глазунов В.М. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций.– М.: «ФинстатИнформ», 1997.

29. Головко Т. Методика аналізу фінансової звітності підприємства. – К.: Компас, 2000.

30. Голубков Е.П. Маркетинг: стратегия, планы, структура. – М.: Дело лтд, 1995

31. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, практика и методология. М.: Финпресс, 1998.

32. Гольдштейн Г.Я. Основы менеджмента. Таганрог: ТРТУ, 1995. – 624 с.

33. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. К.: "Скарби", 1998 г.. 384с.

34. Грещак М.Г., Гребешкова О.М.,Коцюба О.С. Внутрішній економічний механізм підприємства : Навч.посібник. – К.: КНЕУ,2001 – 228 с.

35. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки. 2003.№12.С.1217

36. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент. – К.: МАУП, 2000.

37. Економіка підприємства. Підручник в 2х томах / Під ред. С.Ф.Покропивного К.: КНЕУ, 2000 – 528 с.

38. Идрисов А. Б., Картышев С. В., Постников А. В. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. М., 1996.

39. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посібник. К.: МАУП,2000

40. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. М.: Финансы и статистика, 1996г.

41. Коробов М.Я. Фінансовоекономічний аналіз діяльності підприємств. Навчальний посібник. – К.: “Знання”, 2001.

42. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В. Основы маркетинга: Пер. с англ. 2е европ. изд. К.; М.; СПб.: Издат. дом “Вильямс”, 1998.

43. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. Анализ, планирование, внедрение, контроль. М., 1999.

44. Котлер Ф. Маркетинг у третьем тысячелетии. Как создать, завоевать и удержать рынок М., 2000.

45. Крейнина М.Н. «Финансовое состояние предприятия. Методы оценки». М.: ИКЦ «Дис», 1997г.

46. Круглов М. И. Стратегическое управление компанией. М., 1998.

47. Курочкин А.С. Организация производства: Учебн.пособие. –К.: МАУП, 2001 – 216 с.

48. Липсиц И.В., Косов В.В. Инвестиционный проект: методы підготовки и анализа. – М.: «БЕК», 1996.

49. Лютенс Ф. Организационное поведение М., 1999.

50. Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г. Управление проектами – М. “Экономика», 2001 – 574 с.

51. Маркетинг: Під ред. А.Н.Романова. М.; Банки і біржі, ЮНІТІ, 1996.

52. Маркова В. Д., Кузнєцова С. А. Стратегічний менеджмент. Курс лекцій. М.; Новосибірськ, 2000.

53. Менеджмент организации / Под ред. З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. – М.: ИНФРАМ, 1995.

54. Москвін С.О., Бевз С.М., Дідик В.Г. Проектний аналіз. – К.: Лібра, 1998.

55. Организация производства на предприятии : Учебник / под ред. Туровца О.Г. и Сербиновского Б.Ю. – РостовнаДону: издательский центр МАРТ, 2002

56. Организация и методы оценки предприятия (бизнеса) : Учебник / Под ред. В.И. Кошкина. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2002.

57. Оценка бизнеса: Учебник / Под ред. А.Г. Грязновой, М.А. Федотовой. – М.: Финансы и статистика, 2003.

58. Попов Е.В. Рыночный потенциал предприятия, М, «Экономика»,2002 – 559с.

59. Портер М. Конкуренция. М., 2000.

60. Портер М. Конкурентные силы и формирование стратегии //Класика маркетинга /Сост. Б. М. Энис, К. Т. Кокс і ін. Спб., 2001.

61. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. – М.: Перспектива, 1997. – 124 с.

62. Ресурсы инноваций: организационный, финансовый, административный: Учебное пособие для вузов / Под ред. проф. И.П.Николаевой. М.: ЮНИТИ ДАНА, 2003, 318 с.

63. Сосненко Л.С. Анализ экономического потенциала действующего предприятия. – М.: Экономическая литература, 2004.

64. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий. – К.: Максимум, 2001.

65. Статистика підприємництва: навч.посібник / під ред. П.Г.Вашківа – К.:“Слобожанщина” , 1999 – 600 с.

66. Томпсон А., Стрикленд А. Стратегический менеджмент. М., 1998.

67. Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М.А.Бєлова – К.: КНЕУ, 1997 – 208 с.

68. Уткин Э.А., Морозова Г.И., Морозова Н.И. Инновационный менеджмент. – М.: АКАЛИС,1996.

69. Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. Т. Потенціал підприємства:

формування та оцінка: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2003. 316 с.

70. Фінанси підприємств. Підручник /За ред. А.М. Поддєрьогіна – К.:КНЕУ,2000

71. Фінансовий менеджмент. Навчальнометодичний посібник / А.М. Поддєрьогін та ін. – К.: КНЕУ, 2001.

72. Шанк Дж., Говиндараджан В. Стратегічне керування запасами. Нові методи збільшення конкурентноздатності. К., КНЕУ, 1999.

73. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. «Финансы предприятий»/Учебное пособие – 1998 г..

74. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. – К.: “Видавництво А.С.К”, 2003.

75. HTTP://WWW.UKRCSM.KIEV.UA Офіційний Інтернет –сайт “Укрметртестстандарт”

Додаток А

Динаміка балансів та фінансових результатів “Укрметртестстандарт”

Таблиця А.1

Продовження табл.А.1

Таблиця А.3

Продовження табл.А.3

Таблиця А.4

Продовження табл.А.4

Таблиця А.5

Таблиця А.6

Додаток Б

Алгоритми розрахунків економічних показників діяльності підприємства

Таблиця Б.1

Алгоритми розрахунку показників рентабельності

№ п/п	Показник	Умовн позня	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
1	Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності	Rзв	Прибуток від звичайної діяльності / Валюта активів	Форма 2(190) / Форма1 (280)
2	Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком	Rа	Чистий Прибуток / Валюта активів	Форма 2(220) / Форма1 (280)
3	Рентабельність власного капіталу	Rвк	Чистий Прибуток / Власний капітал	Форма 2(220) / Форма1 (380)
4	Рентабельність виробничих фондів	Rвф	Чистий Прибуток / Виробничі фонди	Форма 2(220) /Форма1 (030+100+120)
5	Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації	Rq	Прибуток від реалізації / Виручка	Форма 2(050070080) /Форма 2 (035)
6	Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності	Rqоп	Прибуток від операційної діяльності / Виручка	Форма 2(100) / Форма 2 (035)
7	Рентабельність реал. продукції за прибутком	Rqч	Чистий прибуток / Виручка	Форма 2(220) / Форма 2 (035)
.8	Коефіцієнт стійкості економічного зростання	Ксез	Реінвестований прибуток / Власний капітал	Форма 2(100 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 1 (380)
9	Коефіцієнт реінвестування	Кр	Реінвестований прибуток / Чистий прибуток	Форма 2(100 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 2 (220)
10	Період окупності капіталу	Тк	Активи/Чистий прибуток	Форма 1(280) / Форма 2 (220)
11	Період окупності власного капіталу	Твк	Власний капітал / Чистий прибуток	Форма 1(380) / Форма 2 (220)

Таблиця Б.2

Алгоритми розрахунку показників ділової активності

№ п/п	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
1	Коефіцієнт трансформації	Кт	Чиста виручка від реалізації / Валюта активів	Форма 2(035) /Форма1 (280)
2	Фондовіддача	Фоф	Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди	Форма 2(035) /Форма1 (030)
3	Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	Ко	Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти	Форма 2(035) /Форма1 (260+270)
4	Період одного обороту обігових коштів (днів)	Чо	365/ Ко	365 / Ко
5	Коефіцієнт оборотності запасів ( обороти)	Коз	Собівартість реалізації / Середні запаси	Форма 2(040) /Форма1 (100+120+130+140 +150)
6	Період одного обороту запасів(днів)	Чз	365 / Коз	365 / Коз
7	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості(обороти)	Кдз	Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість	Форма 2(035) /Форма1 (050+170+180+190+200+210)
8	Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	Чдз	365 / Кдз	365 / Кдз
9	Коефіцієнт оборотності готової продукції	Кгп	Чиста виручка від реалізації / Готова продукція	Форма 2(035) /Форма1 (130)
10	Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	Чкз	Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації	Форма 1(500+520+530 +550+580) /Форма 2 (040)
11	Період фінансового циклу (днів) період обороту коштів	Чфц	Чфц= Чоц Чкз	Чфц= Чоц – Чкз
12	Коефіцієнт оборотності власного капіталу(оборотність)	Квк	Чиста виручка від реалізації / Власний капітал	Форма 2(035) /Форма1 (380+430+630)

Таблиця Б.3

Алгоритми розрахунку показників майнового стану

№ п/п	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фін звітності
ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ
1.	Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах	Ч овф	Оборотні виробничі фонди/ Оборотні активи	Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (260+270)
2	Частка основних засобів в активах	Ч оз	Залишкова вартість основних засобів / Валюта активів	Форма 1(030) / Форма1 (280)
3	Коефіцієнт зносу основних засобів	К зн	Знос основних засобів/ Первісна вартість основних засобів	Форма 1(032) / Форма1 (031)
4	Коефіцієнт оновлення основних засобів	К он	Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів/ Первісну вартість основних засобів	Форма 1((031к)(031п)) / Форма1 (031п)
5	Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах	Ч дф	Довгострокові фінансові інвестиції / валюта активів	Форма 1(040+045) /Форма1 (280)
6	Частка оборотних виробничих активів	Ч ова	Оборотні виробничі фонди/ Валюта активів	Форма 1(100+120+270) /Форма1 (280)
7	Коефіцієнт мобільності активів	К моб	Мобільні активи / Немобільні активи	Форма 1(260+270) /Форма1 (080)

Таблиця Б.4

Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості

Показник	Умов. позн.	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1	Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал)	Рк	Оборотні активи – короткострокові зобов ' язання	Форма 1(260+270620630)
2	Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	Кзвк	Власні обігові кошти / оборотні кошти	Форма 1(380+430080) /Форма1 (260+270)
3	Маневреність робочого капіталу	Мрк	Запаси / Робочий капітал	Форма 1(100+120 +130+140+150) /Форма1 (260+270620630)
4	Маневреність власних обігових коштів	Мвок	Грошові Кошти / Власні обігові кошти	Форма 1(230+240) /Форма1 (380+430080)
5	Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів	Кзап	Власні обігові кошти / Запаси	Форма 1(380+430080) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
6	Коефіцієнт покриття запасів	Кпз	"Нормальні" джерела покриття запасів / Запаси	Форма 1(380+430 +480080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
7	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Кавт	Власний капітал / Валюта Пасивів балансу	Форма 1(380+430+630) /Форма1 (640)
8	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Км	Власні обігові кошти / Власний капітал	Форма 1(380+430+630080) /Форма1 (380+430+630)
9	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Кпк	Позиковий капітал/Валюта пасивів	Форма 1(480+620) /Форма1 (640)
10	Коефіцієнт фінансової стабільності ( фінансування)	Кфс	Власні кошти / позикові кошти	Форма 1(380+430+630) /Форма1 (480+620)
12	Коефіцієнт фінансової стійкості	Кфст	Власний капітал + довгострокові зобов ' язання / Валюта пасивів	Форма 1(380+430+480 +630) /Форма1 (640)

Платоспроможність підприємства – це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов [71], визначається системою показників лік відності оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кл.заг
.
) (коефіцієнт покриття) – це відношення поточних активів (Апот
) до поточних зобов’язань (Зпот
):

, (Б.1)

де : поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);

поточні зобов ' язання балансу ( Форма 1 строка 620);

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.

При Кл.заг.
<2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [70].

Коефіцієнт термінової ліквідності (Кл.терм.
) – це відношення активів високої ліквідності (Алікв
) до поточних зобов’язань:

, (Б.2)

де : Алікв
активи високої ліквідності = поточні активи – запаси (Форма 1 строки (260100110120130140150);

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл. абс.
) характеризується відношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г,Цп
) до поточних зобов’язань:

, (Б.3)

де : Г,Цп
– грошові засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1

строки (230+240)) ;

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25 [70].

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей – показує наскількі термінові надходження від боржників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства:

, (Б.4)

де : Здеб – короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки (160+170+180+190+200+210));

Зкред – короткострокова кредиторська заборгованість(Форма 1 строки (520+530+540));

Значення цього коефіцієнту є сприятливими , якщо він перевищує 1,25 [70].

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

В табл.2.14 наведені алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”[58], [59]:

Для оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості(коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [68]:

- власні оборотні кошти (НВОК
);

- власні оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (НВОК
+ Дп
);

- власні оборотні кошти, довго та короткострокові кредити і позики

(НВОК
+ Дп + ДФЗ).

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості [45]:

1. Абсолютна стійкість для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < НВОК

2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: З < НВОК
+Дп

3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < НВОК
+ Дп + ДФЗ

4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство:

З > НВОК
+ Дп + ДФЗ

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Додаток В

Економічні показники діяльності “Укрметртестстандарт”

Таблиця В.1

Таблиця В.2

Таблиця В.3

Таблиця В.4

Таблиця В.5

Додаток Г

ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 10 лютого 2005 року N 273

На виконання пунктів 3.8, 3.9, 3.11, 3.12, 3.14 Порядку визначення початкової вартості пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.01.2004 N 105 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.01.2004 за N 135/8734, наказую
:

1. Встановити розмір умовно безризикової складової ставки капіталізації, яка використовується для розрахунку ставки капіталізації, на рівні 6,5 %.

2. Затвердити розмір премії за галузевий ризик, величини галузевого показника фондовіддачі та середньогалузевого показника сукупної вартості основних засобів та оборотних активів підприємства (ВАТ) (додається).

3. Вважати таким, що втратив чинність, наказ Фонду державного майна України від 05.02.2004 N 236.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Фонду Д. Парфененка.

Голова Фонду

М. Чечетов

Додаток до наказу Фонду державного майна України від 10 лютого 2005 р. N 273

Розмір премії за галузевий ризик, величини галузевого показника фондовіддачі та середньогалузевого показника сукупної вартості основних засобів та оборотних активів підприємства (ВАТ)

Код КВЕД (за першими двома цифрами коду)	Вид економічної діяльності	Розмір премії за галузевий ризик, %	Галузевий показник фондовіддачі	Середньогалузевий показник сукупної вартості основних засобів та оборотних активів підприємства (ВАТ)
01; 02	Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	2.1	0.45	2546.0
05	Рибне господарство	4.3	0.38	1465.0
10; 11; 12	Видобування енергетичних матеріалів	2.7	0.44	94408.8
13; 14	Видобування неенергетичних матеріалів	2.6	0.66	18775.8
15; 16	Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів	1.8	1.35	4520.4
17; 18	Текстильна промисловість та пошиття одягу	3.8	0.79	935.9
19	Виробництво шкіри та шкіряного взуття	3.9	1.05	1456.1
20	Виробництво деревини та виробів з деревини	3.6	1.21	563.1
21; 22	Целюлознопаперова промисловість, видавнича справа	2.8	1.36	1021.4
23	Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки	2.3	1.48	65366.1
24	Хімічне виробництво	2.0	0.86	10224.5
25	Виробництво гумових та пластмасових виробів	3.0	1.00	2975.3
26	Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів	2.8	0.91	2923.8
27; 28	Металургія та оброблення металу	1.4	1.50	12546.0
29; 30; 31; 32; 33; 34; 35; 36; 37	Машинобудування	1.8	0.75	4902.7
40; 41	Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	2.1	0.52	45352.5
45	Будівництво	2.5	1.09	1122.8
50; 51; 52	Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з їх ремонту	1.1	2.26	1780.8
55	Готелі та ресторани	3.7	0.86	418.8
60; 61; 62; 63; 64	Транспорт	1.0	0.66	6229.9
65; 66; 67	Фінансова діяльність	2.1	1.13	6366.9
70; 71; 72; 73; 74	Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	1.1	0.44	3402.4
75	Державне управління	3.8	0.09	12334.2
80	Освіта	4.0	1.14	363.6
85	Охорона здоров'я та соціальна допомога	3.8	0.59	926.8
90; 91; 92; 93	Колективні, громадські та особисті послуги	3.1	0.84	1272.3

Директор Департаменту

Н. Лебідь

Про затвердження Порядку визначення початкової вартості пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах

Наказ Фонду державного майна України

від 23 січня 2004 року N 105

Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Фонду державного майна Українивід 8 квітня 2004 року N 709

Ставка капіталізації (Ск) розраховується як сума її умовно безризикової складової та відповідних премій за ризики, визначених згідно з цим Порядком.

Для розрахунку ставки капіталізації враховуються, у разі їх наявності, такі премії за ризики:

галузевий ризик;

ризик фінансового стану;

додатковий ризик інвестування у ВАТ;

ризик розміру ВАТ;

ризик прогнозування грошового потоку.

Коефіцієнт капіталізації (Кк) визначається на основі ставки капіталізації за формулою

Кк = Ск / 100.

/3/

3.8. Умовно безризикова складова ставки капіталізації встановлюється Фондом державного майна України шляхом опрацювання інформації Національного банку України про процентні ставки у річному обчисленні за депозитами банків України за місяцями календарного року, яка оприлюднюється ним через засоби масової інформації або мережу Інтернет.

Додаток Д

Таблиця Д.1

Випробувальне обладнання фірми Haefely Test AG, комплект якого забезпечує проведення випробувань за стандартами

Тип	Стандарт	Описание, комплект	Цена ( CHF )
PEFT 4010	МЭК 6100044	Генератор кратковременных переходных про­цессов + (встроенное 1фазное УСР, 16 А)	18645
Дополнительно Программное обеспечение Интерфейс IEEE 3фазное УСР Емкостные клещи Набор для поверки Адаптер для поверки Трансформатор напряжения 1:2 Пробник для ближнего поля Real Burst – расширенные функции ИТОГО	6760 1060 14500 2600 2655 415 1000 2830 5665 56130
PSurge 4010	МЭК 6100045 МЭК 61000412	Генератор импульсов большой энергии 0,2 – 4,2 кВ (1,2/50 мкс) 0,1 – 2,1 кА (8/20 мкс) + (встроенное 1фазное УСР, 16 А)	28440
FPSurge 32.1 — 3фазное УСР с автоматическим переключением (32 А)	28440
Дополнительно Программное обеспечение (новое) Программное обеспечение (старое – Win98) Интерфейс IEEE Входной адаптер FPSurge 32.1 Выходной адаптер FPSurge 32.1 ИТОГО	6760 1670 1060 825 825 68020
PAMP 250	МЭК 6100046	Испытательная система по МЭК 6100046
Программное управление Усилитель 28 Вт (0,15 – 230 МГц) Аттенюатор 6 дБ/8 Ом Генератор сигналов 10 кГц – 1,2 ГГц Клещи связи Клещи развязки Комплект для калибровки УСР Комплект для калибровки клещей УСР (устройства связи и развязки): земляфаза L + N + PE L + L2 + L3 + PE L1 + L2 + L3 + N + PE (16 A) L1 + L2 + L3 + N + PE (32 A) AF4 – линии передачи данных AF8 – линии передачи данных 50 Ом – коаксиал. S4 – линии передачи данных неэкраниров. S8 – линии передачи данных неэкраниров. S15 – линии передачи данных неэкранир. S25 – линии передачи данных неэкранир. Т2 – линии передачи данных симметр. Т4 – линии передачи данных симметр. Т8 – линии передачи данных симметр. ИТОГО	5665 20530 1890 18290 5725 3540 650 1890 1300 1650 1650 1650 3540 1650 1650 1650 1650 1650 1890 3300 1650 1890 2830 79290
ВСЕГО	23440 (1027372 грн)

Таблиця Д.2

Випробувальне обладнання фірми Schaffner, комплект якого забезпечує проведення випробувань за стандартами

Тип	Стандарт	Описание, комплект	Цена (грн)
NSG 22003	МЭК 61000411	Трехфазный переключатель переменного тока	252491,47
NSG 100715* 3ph AC source 3x18.5A for NSG 1007 01 с INA 2166 arb card	МЭК 61000413	Генератор напряжения	842792,67
system ProfLine 2105	МЭК 6100032 МЭК 6100033	Однофазная система для измерений	438811,98
system ProfLine 2115 resp.	МЭК 6100032 МЭК 6100033	Трехфазная система для измерений	1133337,41
ВСЕГО	2667433,53

Додаток Е

Таблиця Е.1

Результати розрахунків коефіцієнтів ефективності оптимістичного проекту „Електромагнітна діагностика” Держпідприємства „Укрметртестстандарт” при номінальній ставці дисконтування 12 % річних

Таблиця Е.2

Результати розрахунків коефіцієнтів ефективності оптимістичного проекту „Електромагнітна діагностика” Держпідприємства „Укрметртестстандарт” при варіації ставки дисконтування до 60 % річних

Таблиця Е.3

Результати розрахунків коефіцієнтів ефективності оптимістичного проекту „Електромагнітна діагностика” Держпідприємства „Укрметртестстандарт” при варіації ставки дисконтування до 62 % річних

Таблиця Е.4

Результати розрахунків коефіцієнтів ефективності песимістичного проекту „Електромагнітна діагностика” Держпідприємства „Укрметртестстандарт” при номінальній ставці дисконтування 14 % річних

Таблиця Е.5

Результати розрахунків коефіцієнтів ефективності песимістичного проекту „Електромагнітна діагностика” Держпідприємства „Укрметртестстандарт” при варіації ставки дисконтування до 13 % річних

[1]
Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. Т. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

[2]
Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. – М.: Перспектива, 1997