Мiнiстерство освiти і науки Украiни
Розрахункова графічна робота
з предмету «Мікроекономіка»
на тему: Олігополія.
Перевірив Викопав студент
викладач групи
спеціальність
_______________ «Економіка підприємства»
(підпис)
Київ 2007
Зміст
І. Теоретична частина. Олігополістична структура ринку і підприємства.
1. Олігополія, її сутність, розповсюдження і причини існування.
2. Основні моделі олігополістичного ціноутворення.
3. Олігополістична і економічна ефективність. Можливості державного регулювання при олігополії.
ІІ. Розрахункова частина.
Завдання №1.
Завдання №2.
Список використаної літератури.
І. Теоретична частина. Олігополістична структура ринку і підприємства.
1. Олігополія, її сутність, розповсюдження і причини існування.
Олігополія - це ринкова структура, при якій в реалізації якого-небудь товару домінує дуже мало продавців, а поява нових продавців утруднена або неможлива.
Олігополістичний ринок характеризується не багаточисельністю, тобто коли на ринку функціонує небагато фірм. Так, коли ми чуємо “Велика трійка”, “Велика четвірка”, “Велика шестірка”, то очевидно, що галузь є олігополістичною. Наприклад, олігополія включає алюміневу промисловість, в якій три фірми мають тенденцію до панування на ринку; при олігополії 10 чи 15 бензозаправок можуть мати приблизно рівні частки ринку нафтопродуктів в місті середніх розмірів.
Олігополії можуть бути або однорідними, або диференційованими, тобто в олігополістичній галузі можуть випускати стандартизовані або однорідні продукти. До стандартизованих продуктів олігополістичної галузі можна віднести – цемент, гіпс, свинець, технічний спирт, мідь, цинк, сталь та ін. З іншої сторони, фірми, які випускають споживчі товари: автомобілі, шини, миючі засоби, кукурудзяні та вівсяні пластівці, багато побутових електроприладів, є диференційованими олігополіями.
Причини існування олігополій (чому в певній галузі може існувати тільки декілька фірм?):
- ефект масштабу
– багато фірм починають свою діяльність із невисоких технологій та при малих масштабах. Проте, із часом “кмітливі” фірми “розростаються”, а менш енергійні залишаються позаду Так, в США спочатку було біля 80 фірм по випуску автомобілів, на даний момент існує три, а саме “Дженерал моторз”, “Форд” і “Крайслер”, які контролюють 90% автомобільного ринку США. Ефект масштабу може бути досить складним бар’єром
для вступу в галузь, так як для того, щоб ввійти в галузь, необхідно вкласти міліарди доларів.
- інші причини
(бар’єри): володіння патентами та контроль над стратегічною сировиною надзвичайно важливі в хімії, електроніці, алюміневій промисловості; додатковим фінансовим бар’єром для вступу можуть бути витрати на рекламу.
Також для олігополії характерним є ефект злиття. Для злиття можуть сприяти різні причини. Основна причина полягає в тому, що об’єднання двох чи більше конкуруючих фірм може суттєво змінити (збільшити) їх ринкову частку і дати можливість новій і більш крупній виробничій одиниці добитися більшого ефекту масштабу. Іншою причиною є ринкова влада, досягнення якої сприяє злиттю. Так, наприклад, збільшення розміру фірми, до яркого приводить злиття, може дати їй перевагу “крупного покупця” та дозволить фірмі вимагати та добиватися більш низьких, ніж раніше, цін (витрат) від постачальників ресурсів.
Між фірмами в олігополістичній галузі існує певна взаємозалежність. Припустимо, існує три фірми А, Б і В, кожна з яких володіє 1/3 часткою ринку певного продукту. Якщо А зменшує ціну, то її частка ринку відповідно зростає. Відповідною буде і реакція фірм В і Б. Б і В можуть або спустити ціну до ціни рівня А, або ще нижче, ніж А, тим самим розпочинаючи цінову війну. Тобто, це означає, що ні одна із фірм в олігополістичній галузі не наважиться спустити ціну, не прорахувавши всі можливі варіанти поведінки своїх конкурентів. при встановленні ціни олігополіста найважливішими є дані про витрати і об’єм попиту, а також до цього слід додати реакцію зі сторони конкурентів (неопреділений фактор).
Слід підкреслити, що взаємозалежність фірм, внаслідок небагаточисельності в галузі, і як необхідність для фірми передбачати та прораховувати можливі відповідні дії конкурентів внаслідок зміни її цінової політики є унікальними властивостями олігополій. Більша кількість фірм при чистій конкуренції та монополістичній конкуренції, а також відсутність конкурентів при чистій монополії виключають можливість існування взаємозв'язку в цих ринкових структурах. Тобто, можна відмітити, що олігополія існує, коли кількість фірм в галузі така мала, що кожна при формуванні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію зі сторони конкурентів.
2. Основні моделі олігополістичного ціноутворенн.
Щоб розглянути сутність олігополістичного ціноутворення необхідно розглянути чотири різні моделі:
Ціноутворення в умовах олігополії пропозиції
Олігополія пропозиції виникає тоді, коли галузевий попит як сукупний попит безлічі покупців задовольняється невеликим числом виробників. Оскільки на частку олігополіста
доводиться значна частина галузевої пропозиції, що дозволяє йому впливати на ціну, то крива попиту на продукцію олігополії, як і на монополізованому ринку, має негативний нахил. Специфічним чинником ціноутворення на олігопольном
у ринку є те, що при виборі точки на своїй кривій попиту олігополіст
разом з эластичностью попиту і динамікою витрат виробництва бере до уваги можливу реакцію своїх конкурентів. Так, в простому випадку дуопол
ії коли на ринку є лише два продавці (А і В)(РA
РB),
і объемів їх випуску (QA QB)
. Якщо дуополисты
при заданому галузевому попиті, представленому функцією Р
=
P(
Q) =
P(
QA +
QB)
як інструмент конкуренції використовують об'єм випуску, дотримуючись однакової ціни: ра
=
рв = P
т
о прибуток фірми є функцією двох змінних: p(QAQB)=P(QAQB) QA TC(QA). Умовою її максимізації є рівність:
dpA / dqA = dpA / dqA + dpB / dqB * dqB / dqA = 0 (2.1.)
Параметр dqB/dqA
називається коефіцієнтом реакції, який показує, наскільки змінюється випуск фірми В при зміні випуску фірми А на одиницю. Як правило, у момент ухвалення рішення про об'єм випуску фірмі невідоме дійсне значення коефіцієнта реакції, і вона вимушена спиратися на його очікуване значення. Коли конкуренти ведуть “війну цін”, то функція прибутку приймає вигляд pA = pA (PAPB), а умова її максимизації:
dpA / dPA = dpA / dPA + dpB / dPB * dPB / dPA = 0 (2.2.)
В цьому випадку об'єктом прогнозування для фірми стає параметр dPB / dPA.
Характер у відповідь дій одного з конкурентів на дії інших залежить від багатьох об'єктивних і субєктивных обставин. Моделі ціноутворення на олігополістичному ринку повинні містити певний алгоритм взаємозалежності стратегій суперників. Цим пояснюється існування великого числа теорій ціноутворення на ринку олігополії, що розрізняються концепціями формування очікувань олігополіста відносно поведінки конкурентів. При моделюванні поведінки олігополістів
широко використовуються інструменти теорії ігор.
Ціноутворення за лідером
Одній з форм|форма| неявної угоди конкурентів дотримуватися єдиної ціни на ринку гомогенного блага є|з'являтися,являтися| ціноутворення за лідером. На відміну від моделі Штакельберга в даному випадку лідер встановлює не об'єм|обсяг| свого випуску, а ціну на свою продукцію. Як лідер виступає|вирушати| домінуюча за об'ємом виробництва фірма|фірма-виготовлювач|, що має, як правило, нижчі середні витрати|затрата|, ніж аутсайдери. Лідер встановлює ціну, прибуток, що максимізував його, а всі інші фірми|фірма-виготовлювач| — аутсайдери сприймають ціну лідера як екзогенний параметр. Аутсайдери тим самим опиняються в положенні|становище| конкурентної фірми|фірма-виготовлювач|, крива пропозиції|речення| якої співпадає|збігатися| з|із| висхідною ділянкою кривої граничних. Тому лідер, вибираючи ціну, знає, який об'єм|обсяг| продукції запропонують аутсайдери за встановленою|установлений| ним ціною. Отже, для визначення попиту на свою продукцію лідерові потрібно з|із| ринкового попиту відняти пропозицію|речення| аутсайдерів. У графічному вигляді|вид| лідер зображений|змальований| на рис.3. Крива попиту, яка предстає|з'являтися| перед лідером, утворюється в результаті|унаслідок,внаслідок| горизонтального віднімання кривої сукупної пропозиції|речення| аутсайдерів Sa| з|із| кривій галузевого попиту D: при Р >= P1| аутсайдери задовольнять ринковий попит без лідера, а при Р < Р0| аутсайдери підуть з ринку, залишаючи важ попит лідерові.
|
Рис. 2.1. Ціноутворення за лідером на ринку гомогенного блага |
Точка перетину|пересічення| кривих граничної виручки і граничних витрат|затрата| лідера визначає ціну pl|, яка встановиться на даному ринку. За цією ціною аутсайдери запропонують Qa|, а лідер — ql| од|. продукції. По побудов|шикування|і qa| + qb| = Q, тобто pl| |з'являтися,являтися|є рівноважною ціною.
Для представлення алгебри ціноутворення за лідером приймемо, що галузевий попит характеризується формулою Q^D| = а - bР|, функція загальних|спільний| витрат|затрата| всіх аутсайдерів має вид ТСA| = 0.25QA^2, а лідера — ТСl| = a + lql|, де qa,ql| відповідно випуск аутсайдерів і лідера.
Аутсайдери визначають об'єм|обсяг| своєї пропозиції|речення| з|із| рівності Р = Мса|, тобто Р = 0.5QA. Отже, їх функція пропозиції|речення| має вид QA^S| = 2Р|. Тоді функція попиту на продукцію лідера представляється формулою QL^D| = q^d| -QA^S = а - bP| - 2Р| = а - P(b + 2). Відповідно функція ціни попиту на продукцію лідера має вид Р = (а - QL|)/(b + 2). Отже, загальна|спільний| виручка лідера визначається по формулі TRL| = (аQL| - QL^2|)/(b+2|), а гранична виручка: MRL| = (а - 2QL|)/(b+2). З|із| рівності mrl| = МСL| визначається об'єм|обсяг| випуску лідера:
(a - 2QL) / (b + 2) = l Þ QL = (a - (b + 2)l) / 2. (2.3.)
Підставивши цей об'єм|обсяг| випуску в рівняння ціни попиту на продукцію лідера, знайдемо рівноважну ціну:
P* = (a + (b + 2) l) / (2(b + 2)) = a / (4 + 2b) + l / 2. (2.4.)
Іншого характеру|вдача| набуває лідерство на олігопольному| ринку гетерогенного блага. Диференціація продукту ослабляє|послабити,послаблювати| взаємозалежність олігополістів|. Специфічне положення|становище| олігополіста| на ринку гетерогенного блага зв'язане, зокрема, з|із| двома обставинами. По-перше, попит на його продукцію представляється ламаною лінією, показаною на рис.2.2. При зміні ціни в інтервалі { Р’, Р’} монополістичний конкурент знаходиться|перебувати| в положенні|становище| монополіста. Але|та| якщо він підніме ціну на свою продукцію вище Р’, то частина|частка| його покупців піде до конкурентів, тобто купуватиме|купляти,покупати| інший різновид даного блага. Тому за ціною P2| у нього куплять не Q2|, а Q1|. Відповідно, якщо ціна буде нижча Р’, наприклад P1|, то за рахунок залучення частини|частка| покупців своїх конкурентів дана фірма|фірма-виготовлювач| зможе продати не Q3|, а Q4|. По-друге, конкуренція між олігополістами|, що проводять|виробляти,справляти| диференційовані блага, супроводжується|супроводитися| вертикальним зсувом|зміщення| кривої попиту на їх продукцію. Виявивши зменшення попиту на свою продукцію, олігополісти| на відміну від монополістичних конкурентів знижують не об'єм|обсяг| випуску, а ціну. Коли одна з фірм|фірма-виготовлювач| опускає ціну нижче Р, тоді її конкуренти, виявивши відтік |
|
Рис. 2.2. Крива попиту олігополії на ринку гетерогенних благ в короткому періоді. |
покупців, теж|також| понизять|знизити| ціну і повернуть втрачених покупців. В результаті ініціатор зниження ціни за ціною Р1| (рис.2.2) зможе продати тільки|лише| Q3|. Це означає, що крива попиту на його продукцію змістилася вниз. Тому олігополіст| на ринку гетерогенного блага бачить перед собою ламану криву попиту, що постійно зміщується (мал. 2.3). Таким чином, якщо на ринку монополістичної конкуренції дія конкурентів на ринкову позицію окремої фірми|фірма-виготовлювач| виявляється у вигляді горизонтального зсуву|зміщення| кривої попиту на її продукцію, то на олігопольному| ринку гетерогенного блага вплив конкурентів на ринкову позицію окремого виробника виражається|виказується,висловлюється| у вигляді вертикального зрушення|зсув| кривої попиту на його випуск. Зупинимося|зупинятися| на цьому докладніше|детальніше|.
У вигляді|вид| алгебри функція попиту на продукцію олігополіста|, що проводить|виробляти,справляти| гетерогенне благо, записується|занотовується| так:
a - bP + c (P’’ - P), якщо P > P’’,
Q^D = a - bP, якщо P’’ >= P >= P’, a - bP + c(P’’ - P), якщо P’ > P
|
Рис.2.3 Крива попиту олігополії
на ринку гетерогенних благ в
довгому періоді.
|
На олігопольному| ринку гетерогенного блага залежність попиту на продукцію однієї фірми|фірма-виготовлювач| від цін на продукцію її конкурентів виникає з|із| взаємозалежності меж|кордон| монопольних ділянок кривих попиту, тобто від взаємозалежності значень Pi|’, Pi|’. Розглянемо|розгледимо| це на прикладі|зразок| двох фірм|фірма-виготовлювач|: А і В.
На мал. 6 зображені|змальовані| криві попиту на їх продукцію. До тих пір, поки фірма|фірма-виготовлювач| міняє|змінювати,замінювати| ціну в своєму інтервалі {Р’,Р|’}, об'єм|обсяг| виручки її конкурента не змінюється. Але|та| якщо, наприклад, фірма|фірма-виготовлювач| В понизить|знизити| ціну до РB,1| < рв|', те збільшення попиту на її продукцію в розмірі, представленому|уявленому| відрізком h, відбудеться за рахунок частини|частка| колишніх клієнтів фірми|фірма-виготовлювач| А. Тому при системі цін pa,o|, pb,i| об'єм|обсяг| продажів фірми|фірма-виготовлювач| А скоротиться на величину h. На мал. 6 це відображається|відображується| тим, що фірма|фірма-виготовлювач| А “зіскочила” з своєї монопольної ділянки кривої попиту. Щоб повернути покупців (повернутися на монопольну ділянку кривої попиту), що покинули її, фірмі|фірма-виготовлювач| А потрібно понизити|знизити| ціну на свою продукцію. Так пояснюється зсув|зміщення| кривої попиту на продукцію фірми|фірма-виготовлювач| вниз (da,o| —>^ da,1|).
|
|
Оскільки приріст об'єму|обсяг| попиту за рахунок “чужих” покупців у|біля,в| однієї фірми|фірма-виготовлювач| рівний скороченню об'єму|обсяг| попиту у|біля,в| іншої, то вихід за межі монополістичної ділянки кривої попиту одній
фірми|фірма-виготовлювач| супроводжується|супроводитися| аналогічним виходом інший. У міру того як ціна на продукцію однієї фірми|фірма-виготовлювач| наближається до свого нижнього значення Р’, крива попиту другої фірми|фірма-виготовлювач| зміщується так, що початкова|вихідний| ціна на її продукцію наближається до свого верхнього значення Р’. Але|та| якщо при встановленні рівності РB| =РB|’ одночасно досягається і рівність Ра = Ра’, то межі|кордон| монопольних ділянок кривих попиту на продукцію фірм|фірма-виготовлювач| знаходяться|перебувати| в наступному|слідуючий| співвідношенні:
(PA’’ - PA) / (PA - PA’) = (PB - PB’) / (PB’’ - PB) (2.5.)
Це співвідношення визначає відстань зрушення|зсув| кривою попиту на продукцію одного виробника гетерогенного блага при зміні ціни на продукцію його конкурента.
Зсув|зміщення| кривих попиту на продукцію олігополістів| відображає|відбивати| той факт, що в ході “війни цін” фірмам|фірма-виготовлювач| вдається зберегти свій контингент покупців. В результаті|унаслідок,внаслідок| зсуву|зміщення| кривих попиту ціна рівноваги на олігопольному| ринку гетерогенного блага завжди виявляється|опинятися| усередині|всередині| інтервалу { Р’,Р|’}, тобто на монопольній ділянці кривих попиту [4].
При такій ринковій структурі немає постійного лідера, домінуючого над рештою конкурентів за об'ємом виробництва або середнім витратам|затрата|. Лідером виступає|вирушати| та фірма|фірма-виготовлювач|, яка краще за інших орієнтується в кон'юнктурі ринку і пропонує ціну, найбільш вигідну для виробників в даний момент. Таке лідерство, на відміну від домінуючого, називається барометричним. Барометричний лідер не набуває|придбавати| довготривалих переваг перед іншими фірмами|фірма-виготовлювач|, що функціонують в галузі.
Твердість цін і ламана крива попиту
Незмінність ціни можна пояснити, якщо окремі фірми|фірма-виготовлювач| вважають|лічити|, що їх суперники не підуть за будь-яким приростом ціни. В той же час вони припускають|передбачати|, що ті послідують за будь-яким зниженням їх ціни. За цих обставин крива попиту, як її сприймає кожна окрема фірма|фірма-виготовлювач|, має дивну форму|форма|.
Береться вже встановлена|установлений| ціна. Допустимо, що фірми|фірма-виготовлювач| галузі, думають|вважати|, що попит на їх товар буде вельми|дуже| еластичним, якщо вони піднімуть ціни, оскільки їх конкуренти не підвищуватимуть ціни у відповідь. Проте|однак| вони виходять і з|із| того припущення|гадка|, що, якщо вони знизять ціни, то попит стане нееластичним, оскільки решта фірм|фірма-виготовлювач| теж|також| знизить ціну. Різка зміна еластичності|еластичність| попиту фірми|фірма-виготовлювач| при встановленій|установлений| ціні дає криву ламаної форми|форма|.
Рис. 2.5
Рис 2.5 зображає|змальовувати| ламану криву попиту і граничного доходу|доход|. Відзначимо різке падіння граничного доходу|доход|, коли ціна опускається нижче Р, тобто встановленої|установлений| ціни. Це відбувається|походити| через різке падіння надходжень|вступ|, коли фірма|фірма-виготовлювач| знижує свою ціну у відповідь на зниження ціни конкурентів. Фірма|фірма-виготовлювач|, яка знизить ціну втратить|згубити,змарнувати,загубити| у валовому доході|доход|, оскільки граничний дохід|доход| стає негативним|заперечний|, оскільки попит нееластичний при цінах нижче встановленої|установлений| ціни.
На мал. 2.5 максимальні прибутки відповідають розміру випуску, при якому MR=MC| Крива граничних витрат|затрата| - МС1|. Отже, максимізуючим прибутком випуском буде Q` од|., а ціною - Р`. Тепер припустимо|передбачимо|, що ціна одного з ресурсів, необхідного для виробництва товару, зростає. Це зміщує криву граничних витрат вгору|угору| з|із| МС1| до МС2|. Якщо після|потім| збільшення граничних витрат крива МС2| все ще перетинає|пересікати| MR| на ділянці нижче т.А, то фірма|фірма-виготовлювач| не змінить|зрадить| ні ціну, ні випуск. Також скорочення граничних витрат не приведе до яких-небудь змін.
Стійкість ціни підтримуватиметься тільки|лише| при приростах витрат|затрата|, які не зміщують криві граничних витрат вгору|угору| настільки, щоб перетинати|пересікати| криву граничного доходу|доход| вище за т. А, оскільки більший приріст граничних витрат приведе до нової ціни. Тоді існуватиме нова крива попиту з|із| новим зламом. Злам зберігається, тільки|лише| якщо фірми|фірма-виготовлювач| залишаються при своїх переконаннях щодо|відносно| реакції їх конкурентів на ціни після того, як встановиться нова ціна.
Лідерство в цінах
Рис 2.6
Лідерство в цінах - звичайна|звичний| практика на олігополістичних| ринках. Одна з фірм|фірма-виготовлювач| (не обов'язково найбільша) діє як ціновий лідер, який встановлює ціну, щоб максимізувати свої власні прибутки, тоді як інші фірми|фірма-виготовлювач| слідують|прямувати| за лідером. Фірми|фірма-виготовлювач|, що змагаються, призначають ту ж ціну, що і лідер, і працюють при рівні випуску, який максимізував їх прибутки при цій ціні.
Лідируюча|лідерувати| фірма|фірма-виготовлювач| припускає|передбачати|, що інші фірми|фірма-виготовлювач| на ринку не реагуватимуть таким чином, що змінять|зрадять| ціну, яку вона встановила. Вони вирішать|рішать,розв'язати| максимізувати свої прибутки при ціні, встановленій|установлений| лідером як дану. Модель лідерства в цінах називається частковою|частковий| монополією, оскільки лідер встановлює монопольну ціну, засновану на його граничному доході|доход| і граничних витратах. Інші фірми|фірма-виготовлювач| приймають цю ціну як дану.
Мал. 2.6 показує, яким чином визначається ціна при частковій|частковий| монополії. Лідируюча|лідерувати| фірма|фірма-виготовлювач| визначає свій попит, віднімаючи ту кількість товару, яку продають інші фірми|фірма-виготовлювач| при всіх можливих цінах, з|із| ринкового попиту. Крива ринкового попиту D показана на мал. 2.6 на гр. А. Крива пропозиції|речення| всіх інших фірм|фірма-виготовлювач| - Sf| показана на гр. В (мал. 2.6). Кількість товару, пропонована конкурентами фірми|фірма-виготовлювач|-лідера, зростатиме при вищих цінах. Фірма|фірма-виготовлювач|-лідер реалізує менш значну частку|доля| ринкового попиту при вищих цінах.
На мал. 2.6 видно|показно|, що при ціні Pl| випуск складає qd| од|. При цьому крива попиту на гр. В показує, що кількість товару, пропонована іншими фірмами|фірма-виготовлювач|, буде рівна qf=qd-| ql|. Кількість товару, на яки
Фірма|фірма-виготовлювач|-лідер| максимізувала прибутки шляхом вибору ціни, яка робить|чинити| граничний дохід|доход| від задоволення чистого попиту, MRn|, рівним її граничним витратам. Отже, ціна лідера рівна Р1|, і фірма|фірма-виготовлювач|-лідер продасть ql| од|. продукції за цією ціною. Інші фірми|фірма-виготовлювач| приймають ціну Р1| як дану і випускають qf| од|.
Лідерство в цінах можна також пояснити побоюваннями частини|частка| менших фірм|фірма-виготовлювач| у відповідь реакції лідируючої|лідерувати| фірми|фірма-виготовлювач|. Це вірно, коли лідируюча|лідерувати| фірма|фірма-виготовлювач| може виготовляти|виробляти,справляти| при нижчих витратах, ніж її менш крупні конкуренти. Коли таке положення|становище| справ|річ| має місце, то менші фірми|фірма-виготовлювач| можуть коливатися|вагатися| - чи знижувати ціну нижче за лідера. Вони розуміють, що, хоча від зниження ціни вони виграють тимчасово у продажу, але|та| вони програють війну цін, яку розв'яже крупніша фірма|фірма-виготовлювач|, оскільки у них вищі витрати і, отже, їх мінімальна ціна вища, ніж у|біля,в| крупнішої фірми|фірма-виготовлювач|.
Менші фірми|фірма-виготовлювач| на олігополістичних| ринках пасивно слідують|прямувати| за лідером іноді|інколи| і тому, що вони вважають|гадати|, що| крупніші фірми|фірма-виготовлювач| володіють більшою інформацією про ринковий попит. Вони не упевнені щодо майбутнього попиту на свою продукцію і розглядають|розглядувати| зміну ціни лідером як ознаку зміни попиту в майбутньому.
Ціноутворення, що обмежує вхід в галузь.
Фірми|фірма-виготовлювач| на олігополістичних| ринках можуть встановлювати ціни таким чином, що потенційним новим виробникам на ринку було невигідно почати|розпочати,зачати| на ньому торгівлю. Для досягнення цієї мети фірми|фірма-виготовлювач| на ринку можуть встановлювати ціни, які не максимізували їх поточні прибутки. Натомість вони встановлюють ціни з|із| таким розрахунком, щоб утримати нових виробників від входу на ринок і надання|виявлення| знижуючої дії на майбутні прибутки.
Фірми|фірма-виготовлювач| або змовляються, або наслідують приклад інших фірм|фірма-виготовлювач| при встановленні таких цін, які могли б запобігти вступу на ринок “чужаків”. Для досягнення цієї мети вони оцінюють|оцінювати| мінімально можливі середні витрати будь-якого нового потенційного виробника і припускають|передбачати|, що будь-який новий виробник прийме ціну, встановлену|установлений| існуючими фірмами|фірма-виготовлювач|, і її дотримуватиметься.
Графік А на мал. 2.7 показує криву LRAC| потенційного нового виробника на олігополістичному| ринку. Якщо фірма|фірма-виготовлювач| не може сподіватися|надіятися| на ціну, на свій товар, рівну щонайменше P`=LRACmin|, то вона зможе отримувати|одержувати| економічний прибуток, увійшовши на ринок. Графік В (мал.9) показує ринковий попит на товар. Припустимо|передбачимо|, що фірми|фірма-виготовлювач|, що існують|наявний| в галузі, організовують картель, щоб максимізувати поточний прибуток. Тоді вони встановлять ціну Pm|, відповідну випуску, при якому MR=MC|. При цій ціні продавалося б Qm| штук товару, і існуючі фірми|фірма-виготовлювач| ділили б загальний|спільний| випуск між собою. Проте|однак|, оскільки Pm| > LRACmin| потенційних нових виробників, то картель приречений на провал, якщо тільки|лише| не існує бар'єру для входу на ринок. Отже, фірми|фірма-виготовлювач| знають, що встановлювати монопольну ціну марно. При монопольній ціні більше фірм|фірма-виготовлювач| увійде на ринок і пропоновану для продажу кількість товару зросте, отже, ціна і прибутки впадуть.
Рис. 2.7
Ціною, що обмежує вхід на ринок, є|з'являтися,являтися| ціна, достатньо|досить| низька, щоб запобігти появі на ринку як продавців так і нових потенційних виробників. Припустимо|передбачимо|, що криві середніх витрат фірм|фірма-виготовлювач| виглядають так само, як і у нових виробників. В цьому випадку будь-яка ціна вище P` спровокує вхід “чужаків”. Отже, фірмам|фірма-виготовлювач| галузі доведеться|припасти| утримувати ціну на рівні P`=LRACmin|. За цією ціною вони продадуть Ql| продукту, що більше, ніж вони продали б, якби ціна була достатньо|досить| високою, щоб сприяти вступу на ринок нових фірм|фірма-виготовлювач|, але|та| тоді вони отримують|одержувати| нульовий економічний прибуток.
Якщо фірми|фірма-виготовлювач| володіють перевагою низьких витрат|затрата|, яких немає у нових потенційних виробників, то вони зможуть витягувати в довгостроковому плані економічний прибуток при ціні P` і в той же|також| час утримувати потенційних виробників від входу на ринок.
Ціноутворення, що обмежує вхід на ринок, показує, яким чином побоювання перед появою на ринку нових конкурентів можуть підштовхнути прибутки фірми|фірма-виготовлювач|, що максимізували, тимчасово не використовувати свою монопольну владу на ринку.
4.
Олігополістична і економічна ефективність. Можливості
державного регулювання при олігополії.
Оскiльки крива попиту на продукцiю олiгополiста завжди має спадний характер, то для нього цiна i гранична виручка нiколи не збiгаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки i граничних витрат завжди лежатиме лiвiше вiд мiнiмального рiвня середнiх витрат. Отже, олiгополiст завжди обирає таке спiввiдношешя “цiна-обсяг”, де обсяг менший, а цiна вища, нiж на конкурентному ринку. Суспiлъство, погодившись на iснування олiгополiї, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити бiльшу цiну за продукдiю.
Олiгополiст отримує економiчний прибуток не тiльки в короткотермiновому, але й в довготермiновому перiодi, що пов’язане з iснуванням суттєвих бар’ерiв на шляху вступу в галузь нових фiрм-коккурентiв.
На думку деяких економiстiв, олiгополiя навiть бiльш небажана, нiж монополiя, оскiлъки чиста монополiя перебувас пiд постiйним контролем держави, а олiгополiя, маскуючись пiд монополiстичну конкуренцiю, обходить автимонопольне законодавство.
Деякi вченi вказують на позитивний ефект олiгополiї. На їх думку, певнi втрати суспiльства вiд пануванкя олiгополiї перекриваються виграшем вiд впливу олiгополiї на НТП.
ІІ. Розрахункова частина.
Задача № 1
В таблиці наведена інформація про витрати і доходи деякої фірми.
| Q |
TVC |
TC |
ATC |
MC |
P |
TR |
MR |
| 0 |
0 |
150 |
- |
- |
200 |
0 |
- |
| 1 |
110 |
260 |
260 |
110 |
175 |
175 |
175 |
| 2 |
170 |
320 |
160 |
60 |
150 |
300 |
125 |
| 3 |
216 |
366 |
122 |
46 |
135 |
405 |
105 |
| 4 |
250 |
400 |
100 |
34 |
120 |
480 |
75 |
| 5 |
295 |
445 |
89 |
45 |
105 |
525 |
45 |
| 6 |
360 |
510 |
85 |
65 |
90 |
540 |
15 |
1) Заповніть таблицю даними, яких не вистачає.
2) Які постійні витрати фірми?
3) При якому значенні Р і Q прибуток фірми максимальний?
4) Який прибуток (збиток ) отримає фірма в урівноваженому стані?
5) Дана фірма функціонує в умовах досконалої конкуренції? Чому?
6) Графічно зобразіть криві TVC, TC, ATC, MC, TR та MR.
| Q |
TVC |
TC |
ATC |
MC |
P |
TR |
MR |
| 0 |
0 |
150 |
- |
- |
200 |
0 |
- |
| 1 |
110 |
260 |
260 |
110 |
175 |
175 |
175 |
| 2 |
170 |
320 |
160 |
60 |
150 |
300 |
125 |
| 3 |
216 |
366 |
122 |
46 |
135 |
405 |
105 |
| 4 |
250 |
400 |
100 |
34 |
120 |
480 |
75 |
| 5 |
295 |
445 |
89 |
45 |
105 |
525 |
45 |
| 6 |
360 |
510 |
85 |
65 |
90 |
540 |
15 |
|
|||||||
| 3)P=90 Q=6 TR=540(max) |
|||||||
| 6)Графіки кривих: |
|||||||
|
|
|
||||||
|
|
|
||||||
|
|
|
||||||
| |
5) ні, тому що сукупна виручка ТR виробника (конкурентного) зростає прямо пропорційно обсягу його продаж, а гранична виручка товару МR та ціна Р повинні бути рівні між собою а тут не виконується жодна з цих умов тому ні.
| Кільк.т. |
TR-TC |
| 0 |
-150 |
| 1 |
-85 |
| 2 |
-20 |
| 3 |
39 |
| 4 |
80 |
| 5 |
80 |
| 6 |
30 |
| Всього |
-26 |
4) В урівноваженому стані підприємство отримає збитки у розмірі 26 (див табл.), тому що виручка(TR) не окупила повністю витрати на виробництво(TC).
Задача № 2
Фірма планує виробляти 490 одиниць продукції на тиждень. Їй запропоновано декілька технологічно ефективних способів виробництва, представлених даними таблиці:
| Варіанти технологій |
Кількість одиниць праці (L) |
Кількість одиниць капіталу (К) |
| А |
2 |
6 |
| Б |
3 |
4 |
| В |
4 |
3 |
| Г |
6 |
2 |
Ціна одиниці праці – 30 грн./ тиждень. Ціна одиниці капіталу – 50 грн./ тиждень. Визначте економічно ефективний варіант технології. Зобразіть графічно оптимальний вибір фірми за допомогою ізокости та ізокванти.
| Кількість одиниць праці (L) |
Кількість одиниць капіталу (К) |
ТС
|
|
| А |
2 |
6 |
360 |
| Б |
3 |
4 |
290 |
| В |
4 |
3 |
270 |
| Г |
6 |
2 |
280 |
| P на працю L |
P на капітал K |
||
| 30 |
50 |
Як видно найменші витрати йдуть на технологічний спосіб В (ТС=270) при однаковій кількості випуску продукції (490) отже це є найоптимальнішим вибором.
Список використаної літератури:
1. . Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квiцинська Н. Мiкроекономiка: Опорний конспект лекцiй — К.: Четверта хвиля, 1997. — 248 с.
2. Бунич И. Золото партии: Ист.-пуб.гшцист. исслед. К.:
3. А.С.К.; СП6.: Облик, 1997. 352 с.
4. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономіка: В 2-х т. / Общая редакция В.М. Гальперина. — СП6.: экономическая школа, 1999. — Т. 2. — 498 с.
5. . Гамiльтон Джонатан. Методичний посiбник до “Мiкроекономiки” Роберта С. Пiвдайката Денiела Л. Рубiнфелда: Пер. з англ. А. Олiйник та Р. Скiльсъкий. К.: Основи, 1996. 223 с.
6. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб. пособие. — К.: Вища шк., Знания, 1998. — 478 с.
7. Задоя А.О. Мiкроекономiка: Курс лекцiй. К.: Т-во “Знання”, 2000. — 176 с.
8. Карагодова О.О., Черваньов д.М. Мiкроекономiка. — К.: Четверта хвиля, 1997. 208 с.
9. Лисовицкий В.Н. Мікроэкономика: Учеб. пособие для экономич. специальностей Вузов. — К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997. 160 с.
10. . Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мiкроекономiка: Навч.-метод. посiбник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. А.П. Наливайка. К.: К}{ЕУ, 1999. — 208 с.
11. . А.В.Лісовий ,Мікроекономіка курс лекцій, навчальний посібник Киів ЦУП 2003.