Міністерство аграрної політики України
Дніпропетровський державний аграрний університет
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Підвищення ефективності використання оборотних засобів
(на прикладі ТОВ “Україна” Царичанського району Дніпропетровської області)
Виконав:
студ. гр.ОА-5-05
Перевірила:
.
Дніпропетровськ 2007
Зміст
Вступ
Розділ І. Наукові основи поняття оборотних засобів та джерел їх утворення
1.1. Економічний зміст оборотних засобів та їх класифікація
1.2. Джерела утворення оборотних засобів
Розділ ІІ. Природно – економічна характеристика господарства та організація його фінансової роботи
2.1. Природно – економічні умови господарювання та організаційна структура господарства
2.2. Ресурсний потенціал господарства та ефективність його використання
2.3.Склад і структура оборотних засобів у ТОВ “ Україна ”
Розділ ІІІ. Підвищення економічної ефективності використання оборотних засобів
3.1. Ефективність використання оборотних засобів та шляхи їх підвищення
3.2. Прогнозування вартості оборотних засобів в ТОВ “ Україна ” за допомогою трендового аналізу
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Підприємства сфери матеріального виробництва здатні підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами (знаряддями виробництва) є також оборотні засоби у вигляді, головним чином, предметів праці – запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тари тощо. Подібно до основних засобів. Вони також функціонують у сфері виробництва, тобто – також засоби виробництва.
Крім того, наявність товарно – грошових відносин, ринкові умови господарювання викликають постійне перетворення вироблених товарів у гроші. Тому поряд із виробничими засобами кожне підприємство для підтримання безперервності процесу відтворення повинне завжди мати певні запаси готових виробів власного виробництва, а також вкладати певну суму коштів у розрахунки. Ці кошти функціонують у сфері обігу, тому називаються засобами обігу.
Отже є об'єктивна необхідність у дослідженні оборотних засобів підприємства як складової безперервності і ефективності процесу виробництва. Крім дослідження оборотних засобів, актуальним є і аналіз джерел їх утворення, так як необхідно, щоб оборотні засоби були вкладені одночасно і на усіх стадіях кругообігу.
Для створення необхідного обсягу оборотних фондів і фондів обігу підприємство авансує фінансові ресурси.
Той факт, що кошти, які вкладені в оборотні виробничі фонди і в фонди обігу, після завершення кожного кругообігу повністю відшкодовуються у грошовій формі, є підставою з'єднати їх в поняття оборотні засоби (кошти) на відміну від основних засобів (коштів).
Основними завданнями дослідження оборотних засобів підприємства та джерел їх утворення є оптимальне розміщення оборотних активів, та формування їх за рахунок власних і позичених ресурсів
Оптимізація розміщення оборотних засобів створює підгрунття для цільового і економічного використання фінансових ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві ті обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності і зміцненню фінансового стану підприємства.
Для цього підприємство повинно якісно розподіляти норматив власних оборотних коштів. Нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів на всіх стадіях руху оборотних фондів обігу.
Для підприємства потрібно визначити яка частина власних фінансових ресурсів буде направлена на фінансування оборотних засобів та скільки потрібно коштів ззовні для здійснення своєї поточної діяльності, тобто авансувати в оборотні активи.
При цьому така оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів ґрунтується на забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучених фінансів.
Джерелами інформації для проведення аналізу з даної теми в ТОВ “Україна” є:
– баланс підприємства за попередні роки та звітний період;
– звіт про фінансові результати;
– звіт про власний капітал;
– звіт про рух грошових коштів;
– розрахунок нормативу власних обігових коштів;
– розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості.
Мета курсової роботи: дослідити оборотні засоби ТОВ «Україна» та визначити основні шляхи по підвищенню ефективності їх використання.
Завдання: Розглянути виробничо-фінансову діяльність підприємства, дослідити оборотні засоби та шляхи підвищення ефективності їх використання, проаналізувати зміну рівня оборотних засобів на майбутнє.
Розділ І Наукові основи поняття оборотних засобів та джерел їх утворення
1.1 Економічний зміст оборотних засобів
Діяльність об'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів і самої праці.
Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.
На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживчу вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).
Таким чином, за умов товарно – грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого – як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.
В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Найчастіше можна знайти на два визначення оборотних коштів.
По – перше, оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.
По – друге, оборотні кошти – активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну “оборотний капітал”. Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять – оборотні кошти та оборотний капітал.
У зарубіжній літератури окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.
Узагалі поняття “капітал” виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії “грошовий капітал” розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько – підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.
Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну.
На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.
У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.
На першій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансових у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і по частковою стадією наступного обороту капіталу.
Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:
Г – Т...В...Т1
– Г1
де Г – кошти, що авансуються; Т – кредити праці; В – виробництво; Т1
– готова продукція; Г1 –
кошти, отримані від реалізації отриманої продукції.
Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г1
=Г+∆Г, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансовою сумою.
Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки.
У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні засоби) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (додаток А).
1.2. Джерела формування оборотних засобів
Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.
Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень.
Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно – матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.
Власні джерела формування оборотних засобів.
Як правило, мінімальна потребі підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування на цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих запасів.
Підприємства, вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів – засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.
На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.
Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. При цьому слід зазначити, що ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23. 02. 96р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів “Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій”. Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10% загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.
Обсяг коштів, що спрямовуються на поновлення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.
До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємства, а проте, йому не належать. До їх використанням за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.
Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.
Методика визначення власних оборотних коштів не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони у І розділі пасиву балансу.
Основним критерієм оптимізації може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок, зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначитися за формулою:
,
де - рівень фінансування підприємства за рахунок власних котів, %;
- обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош. од.;
- загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, грош. од.
Банківські кредити як джерело формування оборотних коштів.
Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.
Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.
У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.
Призначення банківських кредитів – фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платниками та іншими зобов'язаннями.
Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.
Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормативних товарно – матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.
Сума кредиту з урахуванням залишку нормативних тварино – матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між плановою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.
Короткостроковий кредит, не залежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, станом товарного і грошового обігу.
Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати власних джерел фінансування, тобто критичне значення його коефіцієнта дорівнює 0,5. що більша ця величина, то кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел). Динаміка коефіцієнта фінансової незалежності підприємств України за 2002 – 2005роки свідчить про стійку тенденцію до зменшення: 2002-й рік – 0,82, 2003-й – 0,76, 2004-й – 0,66, 2005-й рік – 0,59. У 2005 році цей коефіцієнт практично наблизився до критичної межі.
Фінансова стійкість характеризується співвідношенням власних і позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство є фінансово стійким і відносно незалежним від зовнішніх джерел фінансування.
Однією з причин, яка гальмує стійкий розвиток підприємства в Україні, є обмеженість кредитно фінансових ресурсів.
Вирішити труднощі з отриманням коштів, поліпшити фінансовий стан, зміцнити економічну безпеку можна за допомогою сучасної форми кредитування – овердрафту.
Овердрафтна операція – це короткостроковий кредит, який надається на кілька днів.
Від звичайної позики відрізняється тим, що кошти можна отримати без застави. При овердрафті на погашення заборгованості спрямовуються всі кошти, які зараховуються на поточний рахунок клієнта. А тому обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів.
Овердрафт дуже зручний саме як кредит під бігові кошти платоспроможним позичальникам. Кредитування у формі овердрафту досить ризиковане для банку в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні. Однак майже половина кредитних операцій сьогодні відбувається саме овердрафтній формі, і ця операція знаходиться на першій сходинці у рейтингу нових кредитних ресурсів.
Залучені кошти як джерело формування оборотних засобів
До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.
Вексель є найпростішою і найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.
Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємством за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, від споживача одержує вексель або інше боргове зобов'язання.
Використання комерційного кредиту набули певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власностей. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки скорочує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.
Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.
Іншими словами, кредиторська заборгованість – це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за:
– розрахунками з бюджетом;
– за розрахунковими документами, строк сплати яких не настав і які не сплачено в строк;
– за невідфактурованими поставками – розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк;
– за короткостроковими кредитами.
Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якою її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальника за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість , що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів.
За кредиторської заборгованості постачальників залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі.
В Україні склалася парадоксальна ситуація: що більше в обороті підприємства товарів і грошей підприємства – постачальники, то більше це його влаштовує. Однак таке “перекачування” капіталу (хоча й тимчасове) в кінцевому підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює обертання оборотних коштів у народному господарстві в цілому.
Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства. Сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними засобами.
Розділ ІІ Природно – економічна характеристика господарства та організація його фінансової роботи
2.1.Природно – економічні умови господарювання та організаційна структура господарства
ТОВ “Україна” розташоване в південно – східній частині Царичанського району, в с. Бабайківка, на віддалі 18 км від районного центру, з яким з'єднується асфальтовою дорогою. Господарство віддалене від обласного центру на 110км.
В ТОВ “Україна” функціонує молочно – товарна та свино – товарна ферми, тракторна та рільнича бригади, ремонтна майстерня, пилорама, ДКУ. Землекористування господарства являє собою один досить компактний масив. Структура земельних угідь наведена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Динаміка і структура земельних ресурсів, землезабезпеченість
| Показники |
2005 рік |
2006 рік |
2006 р. у % до 2005 р. |
||
| га |
% |
га |
% |
||
| Загальна земельна площа: |
1803,0 |
- |
2053,0 |
- |
113,9 |
| в т.ч. с.-г. угіддя |
1801,0 |
100,0 |
2051,0 |
100 |
113,9 |
| із них рілля |
1466,6 |
81,4 |
1549,2 |
75,5 |
105,6 |
| сінокоси |
25,0 |
1,4 |
25,0 |
1,2 |
100,0 |
| багаторічні насадження |
309,4 |
17,2 |
476,8 |
23,2 |
154,1 |
| Коефіцієнт с.-г. освоєння землі |
0,99 |
- |
0,99 |
- |
100,0 |
| Коефіцієнт розораності землі |
0,81 |
- |
0,75 |
- |
92,6 |
| Припадає на одного працівника: |
|||||
| с.-г. угідь |
10,5 |
- |
15,5 |
- |
147,6 |
| ріллі |
8,5 |
- |
11,7 |
- |
137,6 |
Отже, на 2006 рік коефіцієнт освоєння землі під сільськогосподарське виробництво становить 0,99; коефіцієнт розореності сільгоспугідь становить 0,75, що є досить високими показниками.
За внутрігосподарським землевпорядкуванням на орних землях виділено польову, ґрунтозахисну сівозміни.
Рельєф території, на якій розташоване господарство, переважно рівнинний. Сільськогосподарське підприємство знаходиться в лісовій зоні. Клімат цієї зони помірно – континентальний літо тепле, зима помірно холодна. Середньорічна температура +70
С. Землі господарства розташовані у зоні достатнього зволоження, середньорічна кількість опадів досягає 500 – 550мм. Сніговий покрив нестійкий. Вегетаційний період для сільськогосподарських культур сягає 190 – 200 днів. Сума активних температур дорівнює 2500 – 29000
С за рік.
В господарстві перевантажують чорноземи і дерново – підзолисті ґрунти. Весняно – польові роботи в господарстві починаються у кінці березня. Якість земляних угідь, їх структура, а також грунтовокліматичні умови сприяють успішному розвитку виробництва сільськогосподарської продукції. Підвищенню урожайності також сприяє значна кількість опадів, достатня частина яких припадає на період вегетації сільськогосподарських культур.
ТОВ “Україна” створено на засадах угоди між учасниками товариства: Винниченко Віктор Андрійович, Школьний Микола Олександрович, Приступа Володимир Михайлович. Воно створене в процесі реорганізації шляхом перетворення СП “Лучанське” і його правонаступником.
Управління підприємством здійснюється Зборами Учасників і Директором Товариства. На загальних Зборах учасників вони мають кількість голосів пропорційно їх часток у Статутному фонді (34%, 33% і 33% відповідно). Загальні Збори складаються не рідше двох разів на рік. Виконавчим органом Товариства є Директор Товариства, що обирається строком на 5 років – Винниченко Віктор Андрійович. Директор підзвітний Зборам Учасників і організовує виконання їх рішень; готує балансовий звіт про підсумки діяльності за поточний рік.
Трудові відносини Товариства з своїми працівниками регулюються Законодавством України про працю з урахуванням особливостей, що визначені трудовим договором. Прийом та звільнення працівників, оплата їх праці та інші питання трудових відносин входять до компетенції Директора Товариства.
Згідно Статуту Директор здійснює поточне керівництво господарством та координує діяльність всіх виробничих з допомогою їх керівників: головного бухгалтера, головного економіста, агронома, завідуючого фермою, старшого механіка, бригадирів. Для сучасної системи ведення господарства характерно поглиблення спеціалізації на основі підвищення концентрації виробництва. Спеціалізація господарства визначає його виробничий напрямок. Для того щоб визначити виробничий напрямок господарства потрібно спочатку проаналізувати товарну продукцію. (Таблиця2.2.)
Таблиця 2.2.
Структура товарної продукції
| Види реалізованої продукції |
2003рік |
2006рік |
2006 р. у % до 2005 р. |
||
| Тис.грн |
% |
Тис.грн |
% |
||
| Зерно |
157,5 |
27,9 |
762,0 |
70,8 |
483,8 |
| Цукрові буряки |
215,4 |
38,1 |
45,0 |
4,2 |
20,9 |
| Овочі |
0,1 |
0,02 |
8,0 |
0,7 |
8000,0 |
| Інша продукція |
|||||
| рослинництва |
1,6 |
0,3 |
7,0 |
0,6 |
437,5 |
| Всього по рослинництву |
374,7 |
66,4 |
822,0 |
76,3 |
219,4 |
| Молоко |
94,4 |
16,7 |
173,0 |
16,1 |
183,3 |
| ВРХ |
66,9 |
11,8 |
27,0 |
2,5 |
40,4 |
| Свині |
21,0 |
3,7 |
39,0 |
3,6 |
182,0 |
| Інша продукція |
|||||
| тваринництва |
3,7 |
0,7 |
15,0 |
1,4 |
405,4 |
| Всього по тваринництву |
190,0 |
33,6 |
254,0 |
23,6 |
133,7 |
| Разом |
564,7 |
100,0 |
1076,0 |
100,0 |
190,5 |
Як видно з даних таблиці після реорганізації господарство збільшило виручку від реалізації продукції рослинництва і зменшило частку тваринницької продукції. Крім того по рослинництву збільшилось в декілька разів виробництва зерна і набагато знизилось (з 38% до 4%) вирощування цукрового буряка. Також значно знизилось вирощування і відгодівля ВРХ, з 2003р. по 2006р. частка ВРХ зменшилась від 12% до 2.5%відповідно. Отже, за аналізуємий період господарство змінило свій виробничий напрямок. В 2003р підприємство орієнтувалося на виробництво цукрового буряка, зерна і молока. В 2006р господарство взяло зерново – молочний напрямок виробництва сільськогосподарської продукції.
Щоб розрахувати коефіцієнт спеціалізації господарства , потрібно застосувати наступну формулу:
;
де - питома вага готової продукції;
- порядковий номер;
::
0,45 – рівень спеціалізації середній. Для рівня поглибленої спеціалізації цей показник потрібно підвищити до значення 0,50 – 0,65, що сприятиме росту виходу продукції при високій ефективності виробництва.
2.2. Ресурсний потенціал господарства та економічна ефективність його використання
До ресурсів господарства належать земельні та трудові ресурси, виробничі фонди, енергоресурси. Важливими моментами аналізу ресурсного потенціалу є їх наявність в господарстві, оцінка їх розміру та вартості впродовж аналізуємого періоду. За допомогою таблиці розглянемо показники розмірів та вартості ресурсів в динаміці.
Таблиця 2.3.
Динаміка вартості ресурсів та основних економічних показників господарства
| Показники |
2003р. |
2004р. |
2005р. |
2006р. |
2006 у % до 2003р. |
|
| 1. |
Виручка від реалізації продукції (без ПДВ), тис.грн.. |
941 |
1303 |
1883 |
2039 |
216,7 |
| 2. |
Валова продукція , тис. грн. |
2532 |
1870 |
1135 |
1390 |
55 |
| 3. |
Площа с.-г. угідь, га |
2051 |
1801 |
1801 |
2051 |
77,5 |
| 4. |
Площа ріллі, га |
1605 |
1266,6 |
1266,6 |
1549,2 |
96,5 |
| 5. |
Середньорічна кількість робітників, чол. |
228 |
190 |
172 |
132 |
57,8 |
| 6. |
Вартість осн. засобів, тис. грн. |
5738 |
5314 |
5307 |
5213 |
90,8 |
| 7. |
Вартість оборотн. Засобів, тис. грн. |
1411 |
934 |
1290 |
1512 |
107,2 |
| 9. |
Енергоресурси, к.с. |
5100 |
5162,2 |
5030 |
5168,8 |
101,3 |
За аналізований період площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 22.5%, а площа ріллі на 3%, що пов'язане з реорганізацією господарства в ТОВ “Україна” та виходом з нього працівників з своїми земельними паями. Однак цей факт майже не змінив розміру ріллі.
Майже у двічі знизилась середньорічна кількість працівників: в 2003році їх численність була 228 чол., до 2006 року вона знизилась до 132 чол. Величина енергоресурсів залишилась майже незмінною, так як за аналізуємі роки господарство немало можливості поновлювати автопарк, кількість сільськогосподарських машин та їхні енергоресурси. В підприємстві широко застосовується сезонна оренда високоякісних комбайнів та їхньої сільськогосподарської техніки, що є більш економічно вигіднішим. Відповідно і вартість основних виробничих фондів за даний період знизилась на 9.2%. вартість оборотних засобів зросла на 7.2%.
Незважаючи на зниження майже всіх видів ресурсів в господарстві, це не привело до погіршення виробництва і відповідно його результатів. Так, виручка від реалізації продукції зросла на 116.7%, при знижені собівартості виробленої продукції на 45%. В 2003 році виробництво було збитковим і валові збитки склали 164 тис.грн., в звітному періоді господарство отримало валовий прибуток в розмірі 372тисгрн.
Для більш детального аналізу трудових ресурсів розглянемо таблицю 2.4.
Таблиця 2.4.
| Наявність та використання трудових ресурсів |
|||
| Показники |
2005 |
2006 |
2006 р. у % до 2005 р. |
| Середньорічна кількість працівників, чол. |
172 |
132 |
74,2 |
| Ними відпрацьовано – всього, т. люд.-год. |
134 |
112 |
83,6 |
| Відпрацьовано одним середньорічним працівником, люд.-год. |
779,1 |
848,5 |
108,9 |
| Річний запас робочого часу, т. люд.-год. |
331,1 |
254,1 |
76,7 |
| Коефіцієнт використання робочого часу |
0,4 |
0,4 |
100,0 |
| Трудозабезпеченність |
9,6 |
6,4 |
66,7 |
Дані з таблиці показують що за один рік (2006р. в порівняні з 2005р) трудозабезпеченість зменшилась на 33,3 %, на це вплинуло зменшення чисельності працівників і збільшення площі сг угідь. Коефіцієнт використання робочого часу залишився незмінним. Щодо відпрацьованого часу одним працівником за рік ,то цей показник збільшився на 69,4 години.
Економічна ефективність с.-г. виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.
Проаналізуємо головні економічні показники ефективності сільськогосподарського виробництва ТОВ “Україна” . Для їх визначення потрібно знати ряд вихідних показників, що також занесені у таблицю.
Таблиця 2.5.
Основні показники економічної ефективності с.-г. виробництва
| Показники |
2003рік |
2006рік |
2006р. у %, до 2003р. |
|
| 1. |
Сільськогосподарських угідь, га |
2051 |
1591 |
77,5 |
| 2. |
Середньорічна вартість основних і оборот. фондів, тис. грн.. |
6942 |
5321 |
76,6 |
| 3. |
Виробничі витрати, тис. грн. |
2532 |
1810 |
71,5 |
| 4. |
Прямі затрати праці на виробн. продукції, люд.-год. |
238 |
183 |
76,9 |
| 5. |
Середньорічна чисельність працівників, чол.. |
228 |
132 |
57,9 |
| 6. |
Виручка від реалізації, тис. грн.. |
941 |
2039 |
216,6 |
| 7. |
Валовий прибуток, тис. грн.. |
-164 |
372 |
336,8 |
| 8. |
Чистий прибуток, тис. грн.. |
- |
272 |
- |
| Валова продукція, грн.. |
||||
| на 1 га с.-г. угідь |
0,450 |
1,280 |
284,4 |
|
| на 100грн. фондів |
13,5 |
38,3 |
283,7 |
|
| на 1 грн. витрат |
0,37 |
1,13 |
305 |
|
| на 1 люд.-год. |
3,9 |
11,14 |
285,6 |
|
| на 1 працівника |
4127 |
15447 |
374,3 |
|
| Валовий доход, грн. |
||||
| На 1 га с.-г. угідь |
-80 |
0,230 |
310 |
|
| На 100 грн. фондів |
-2,36 |
6,99 |
396,5 |
|
| На 1 грн. витрат |
-0,06 |
0,20 |
436 |
|
| На 1 люд.-год. |
-0,69 |
2,03 |
392 |
|
| На 1 працівника |
-719,3 |
2818 |
419,7 |
|
| Прибуток, грн. |
||||
| На 1 га с.-г. |
- |
0,170 |
- |
|
| На 100 грн. фондів |
- |
5,11 |
- |
|
| На 1 грн. витрат |
- |
0,15 |
- |
|
| На 1 люд.-год. |
- |
1,49 |
- |
|
| На 1 працівника |
- |
2060 |
- |
|
| Рівень рентабельності, % |
||||
| Фондів (п.7:п.2) |
-2,36 |
6,9 |
9,26 |
|
| Продажів (п.7:п.6) |
-17,4 |
18,2 |
35,6 |
|
В звітному році зросла виручка від реалізації продукції на 116,6%, виробництво було прибуткове: чистий прибуток в 2006році склав 272тис.грн. В 2003р сільськогосподарське виробництво в господарстві було збиткове (164тис.грн збитків), тому порівняно з 2006р всі
В звітному році чистий прибуток на 1га с.-г. угідь був у розмірі 170грн, на 100 грн. фондів – 5.11грн, на 1грн витрат–0.15грн., на 1люд.-год.-1.49грн., на 1працівника – 2062грн.
Щодо фондів господарства, то їх характеристика наведена в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6.
Наявність та ефективність використання основних та оборотних фондів
| Показники |
2005 |
2006 |
2006 р. у % до 2005 р. |
| Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн. |
5307,0 |
5213,0 |
98,2 |
| Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн. |
1290,0 |
1512,0 |
117,2 |
| Виручка від реалізації, тис. грн. |
1883,0 |
2039,0 |
108,3 |
| Фондооснащеність, тис. грн. |
294,7 |
254,2 |
86,3 |
| Фондоозброєність, тис. грн. |
30,9 |
39,5 |
127,8 |
| Фондовіддача, тис. грн. |
0,2 |
0,3 |
150 |
| Фондомісткість, тис. грн. |
5,0 |
3,3 |
66,0 |
| Норма прибутку, % |
- |
4 |
- |
З даної таблиці видно, що виручка від реалізації зросла на 156 тис.грн.,
Фондооснащеність зменшилась на 13,7 %, а фондоозброєність збільшилась на 27,8 % - це відбулось за рахунок зменшення кількості працівників.
Всі ці показники свідчать про різне підвищення економічної ефективності використання ресурсів господарства в звітному році, незважаючи на те, що всі ресурси підприємства після реорганізації зменшилась, або залишилась на незмінному рівні (оборотні фонди).
Отже, господарство за аналізуємий період стало отримувати значні прибутки зменшивши при цьому свій ресурсний капітал, що свідчить про більш раціональне і повне використання своїх ресурсів, яке призвело до росту економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та рентабельності господарства.
2.3.Склад і структура оборотних засобів у ТОВ “Україна”
Оборотні засоби (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання та отримання прибутку.
До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.
До фонду обігу належать: залишки готової продукції на складі господарства, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені у короткострокові цінні папери.
Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.
Для аналізу складу, структури і динаміки оборотних коштів порівнюють дані балансу на кінець звітного періоду з базовим періодом (підсумок ІІ і ІІІ розділів активу) і вивчаються зміни, що відбулися в складі оборотних коштів вцілому, а після цього – в розрізі окремих статей оборотних коштів. Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:
Причини збільшення оборотних коштів:
а) прибуток (після сплати податку);
б) амортизаційні відрахування;
в) приріст власних засобів;
г) збільшення заборгованості по кредитах і позиках;
д) збільшення зобов'язань по кредиторській заборгованості та ін.
Причини зменшення оборотних коштів:
а) витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;
б) капітальна вкладення;
в) довгострокові фінансові вкладення;
г) зменшення кредиторської заборгованості.
Зміна вартості оборотних коштів не завжди однозначно позитивна чи негативна. Якщо при збільшенні оборотних засобів підприємство втягнулося в велику дебіторську заборгованість або виявився надлишок оборотних запасів, то це збільшення не приведе до ефективного використання оборотних активів. І навпаки зменшення оборотних коштів за рахунок прискорення їх обертання є позитивною зміною в оборотних активах.
Аналіз нашого господарства по оборотних коштах докладніше подано в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7.
Структура і динаміка коштів ТОВ “Україна”
| Статті активу |
2003р. |
2004р. |
2005р. |
2006р. |
2006р. у % до 2003р. |
||||
| тис. грн.. |
% до підсумку |
тис. грн.. |
% до підсумку |
тис. грн.. |
% до підсумку |
тис. грн.. |
% до підсумку |
||
| І запаси і затрати в т. числі: |
1327 |
94 |
775 |
83 |
984 |
762 |
1109 |
73,3 |
83,6 |
| - сировина і матеріали |
148 |
10,5 |
55 |
5,8 |
84 |
6,5 |
62 |
4,1 |
41,9 |
| - паливо |
60 |
4,2 |
6 |
0,6 |
39 |
3,0 |
22 |
1,5 |
36,6 |
| -буд. матеріали |
30 |
2,1 |
3 |
0,3 |
10 |
0,7 |
11 |
0,7 |
33,7 |
| - запасні частини |
21 |
1,5 |
7 |
0,7 |
17 |
1,3 |
15 |
0,9 |
71,4 |
| - матеріал с/г призначення |
415 |
29,4 |
240 |
25,7 |
283 |
21,9 |
278 |
18,3 |
66,9 |
| - твар. на вирошув. і відгодівлі |
213 |
15,1 |
217 |
23,2 |
280 |
21,7 |
219 |
0,14 |
102,8 |
| - МШП |
72 |
5,1 |
38 |
4,1 |
60 |
4,6 |
55 |
3,6 |
76,4 |
| - незавершене виробництво |
171 |
12,1 |
183 |
19,5 |
165 |
12,8 |
272 |
17,9 |
159,0 |
| - готова продукція |
197 |
13,9 |
26 |
2,8 |
46 |
3,5 |
175 |
11,6 |
88,8 |
| - товари |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
| ІІ дебіторська заборгов. за тов., роботи і послуги |
32 |
2,3 |
3 |
0,3 |
127 |
9,8 |
179 |
11,8 |
559 |
| ІІІ дебіторська заборгованість за розрахунками |
1 |
0,07 |
81 |
8,6 |
69 |
5,3 |
78 |
5,1 |
7800 |
| IVІнша дебіторська заборгованість |
47 |
3,3 |
74 |
7,9 |
8,9 |
6,9 |
74 |
4,9 |
157,4 |
| V Грошові кошти |
1 |
0,07 |
1 |
0,1 |
21 |
1,6 |
72 |
4,7 |
7200 |
| VI Інші оборотні активи |
3 |
0,2 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
| Виробничі оборотні фонди (п. І) |
1327 |
94 |
775 |
83 |
984 |
76,2 |
1109 |
73,3 |
83,6 |
| Фонди обігу (п. ІІ – п. VI) |
84 |
6 |
159 |
17,0 |
306 |
23,8 |
403 |
26,7 |
479,7 |
| Разом |
1411 |
100 |
934 |
100 |
1290 |
100 |
1512 |
100 |
107,1 |
В таблиці запропоновано структуру оборотних засобів господарства за ряд років, щоб побачити зміни, які відбулися за період більший, ніж звітний рік.
З 2003року по 2006рік оборотні активи господарства зросли не 7.1%. З них фонди обігу зросли в чотири рази, а виробничі оборотні фонди зменшились на 24.4%. в базовому році фонди обігу займали лише 6% в оборотних активах, а в звітному році їх частка зросла до 26,7%, що свідчить про нагромадження коштів на рахунку в банку (72тис.грн проти 1тис.грн в 2003році) та на дебіторській заборгованості, яка також дуже зросла за аналізуємий період. Це є негативною тенденцією, так як нагромадженні кошти в фондах обігу не беруть участі в виробничому обороті.
В структурі виробничих оборотних фондів найбільшими статтями є сировина і матеріали, тварина на вирощуванні і вид годівлі, матеріали сільськогосподарського призначення, готова продукція, незавершене виробництво. За ці роки відбувся ріст часток таких статей як “тварини на вирощуванні і відгодівлі” (на 2,8%), “незавершене виробництво” (59%). інші статті в запасі і витрат знизилися, як і знизилася і сама частка виробничих оборотних фондів. Особливо знизилась вартість палива, будівельних матеріалів, сировини і матеріалів та матеріалів сільськогосподарського призначення.
Зміни, що відбулися в структурі оборотних засобів є негативними , але не згубними для господарства і є нормальним явищем в даний час для сільськогосподарського господарства. За сприятливих умов кошти з розрахункового рахунку можна швидко і успішно застосувати у господарському обороті, а при настанні строків оплати повернуться гроші від дебіторів, що приймали участь у збуті продукції.
Підвищення частки дебіторської заборгованості, якщо це не відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, свідчить про поліпшення збуту продукції прискорення обертання оборотного капіталу. Про те і зменшення залишків коштів свідчить можливо не скільки про високий рівень управління грошовими потоками на підприємстві, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.
Отже, господарство повинно бути заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, розрахунків.
Розділ ІІІ. Підвищення економічної ефективності використання
оборотних засобів
3.1. Ефективність використання оборотних засобів та шляхи їх підвищення
Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Для виявлення змін в оборотних засобах порівняємо показники звітного року – 2006 – з показниками базового року – 2003р, тобто величина власного капіталу + довгострокові кредити банків + довгострокові позики – необоротні активи.
В 2003 році вартість власних оборотних коштів була 1043тис.грн (4139 + 0 – 3096).
В 2006 році вартість власних оборотних коштів склала 1225тис.грн (1263 + 2826 – 2864).
Власні оборотні кошти зросли за аналізуємий період на 182тис.грн. Слід розрізняти поняття “оборотні кошти” і “власні оборотні кошти”. Власні оборотні кошти – це джерела коштів, а саме – частина власного капіталу підприємства, що розглядається як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів дорівнює перевищенню поточних активів над зобов'язаннями.
До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної власності оборотних коштів у майні підприємства (Кр.в). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:
Цей коефіцієнт показує, яку частину у майні підприємства займають оборотні засоби. В звітному році ця частина зросла на 3% і склали 34%. цей коефіцієнт може зростати чи знижуватись залежно від конкретних обставин, але бажано, щоб частина оборотних коштів у майні господарства забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних коштів.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів в господарстві використовують показники оборотності цих засобів.
З усіх фінансових ресурсів тільки невелика частина вільна – грошові кошти в касі або на розрахунковому рахунку. Інші знаходяться в обігу: вкладені в основні і бігові кошти, причому оборотні засоби є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Вони безперервно поновлюються, минаючи всі стадії виробничого процесу.
Прискорення обертання обігових коштів має велике значення для стабільності фінансового стану підприємства, виходячи з наступних основних причин:
По – перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо господарство, що має невеликий обсяг коштів, але більш ефективно їх використовує, може робити такий оборот, як і господарство з більшим обсягом коштів.
По – друге, з оборотністю пов'язана відносна величина витрат, що знижує собівартість одиниці продукції.
По – третє, прискорення обороту та тій або іншій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) зменшують прискорити оборот на інших стадіях.
Слід наголосити, що робота в умовах ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування оборотних коштів. Обов'язковість використання нормативів, встановлених вищою за рівнем організацією, залежить від їх економічної доцільності.
Якщо нормативи використовують в рамках внутрішнього аналізу, то їх дотримання повинно контролюватися. В процесі аналізу з'ясовуються причини утворення понаднормативних або не повних нормативів. Це можливо тільки в умовах внутрішнього управлінського аналізу.
Аналіз обігових коштів проводиться як в цілому, так і по окремих статтях, в середині статей – по групах, в середині групи – по видах для виявлення змін або нестач цінностей.
Методика аналізу оборотності обігових коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних засобів господарства за звітний різ з аналогічними показниками за базовий рік. Таким чином, виявляються тенденції поліпшення або погіршення. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, постачальників.
Таблиця 3.1.
Аналіз оборотності оборотних коштів за звітний період господарства
| Показники |
2003рік |
2006рік |
відхилення |
|
| 1. |
Виручка від реалізації, тис. грн. |
941 |
2039 |
1098 |
| 2. |
Кількість днів періоду що аналізується |
360 |
360 |
0 |
| 3. |
Одноденна виручка, тис. грн. |
2,61 |
5,66 |
3,05 |
| 4. |
Середній залишок оборотних коштів, тис. грн. |
1241,5 |
1401 |
159,5 |
| 5. |
Оборотність оборотних коштів, дн. (ряд4хряд2/ряд1) |
474,96 |
247,36 |
-227,6 |
| 6. |
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, кількість оборотів (ряд. 1/ряд.4) |
0,76 |
1,45 |
0,69 |
| 7. |
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті, грн.(ряд.4/ряд1) |
1,31 |
0,69 |
-0,62 |
Виходячи з наведених у таблиці даних, можна сказати, що:
Оборотність оборотних коштів за аналізуємий період прискорилась на 227.6 дня (247.36 – 474.96=227.6), це привело до:
а) збільшення коефіцієнта оборотності засобів на 0.69 обороту (1.45–0.76=0.69);
б) зниження коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 0.62грн (0.69-1.31=0.62);
На зміну оборотності оборотних коштів впливають два фактори:
1. Зміна обсягу виручки від реалізації продукції
2. Зміна середнього залишку оборотних засобів.
Вплив першого фактора визначається так:
Середній залишок обігових коштів (2003рік) / одноденну виручку за звітний рік – оборотність обігових коштів за 2003 рік.
В нашому випадку оборотність оборотних коштів прискорилася на 227,6 дні, в тому числі за рахунок:
1) зростання обсягу виручки від оборотності прискорилася 255,61 дні
(1241,5/5,66 – 474,96 = 255,61)
2) вплив зміни середнього залишку оборотних коштів визначається :
зміну середнього залишку /фактичну одноденну виручку.
За даними нашого розрахунку, збільшення середнього залишку оборотних коштів на 159,5тис.грн. уповільнила оборотність обігових коштів на 28,18 дня (159,5/5,66=28,18).
Разом: -255,61 + 28,18 = 227,6 дні.
Слід звернути увагу, що в такій галузі виробництва, як сільське господарство, оборотність оборотних коштів взагалі дуже висока, може бути понад 360 дні.
Метою аналізу оборотності обігових коштів є також визначення грошових коштів, що були вивільнені з обороту в наслідок прискорення оборотності обігових коштів або додатково залучені в оборот внаслідок уповільнення оборотності обігових коштів. Для цього проводиться розрахунок:
різниці оборотності обігових коштів в днях множиться на звітну одноденну виручку.
За нашими даними, прискорення оборотності оборотних коштів на 277,6 дні вивільнило з обігу грошові кошти в сумі 1288,2тис грн. (-27,3х5,66=1288,2тис.грн.).
Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оборотності обігових коштів, можна визначити, користуючись коефіцієнтом завантаження коштів в обороті. Так, якщо в 2003 році для одержання з однієї грн. виручки було витрачено 1,31грн оборотних коштів, то в звітному 2006 році тільки 0,69грн., тобто менше на кожну грн. виручки.
Слід наголосити, що в умовах ринкової економіки, аналізуючи тільки оборотність коштів, не можна дати однозначну оцінку щодо прискорення або уповільнення їх оборотності.
Для цього необхідно вивчати конкретну виробничу ситуацію. Так, інколи високий показник оборотності обігових коштів може вказувати на недостатність товарно – матеріальних запасів, що в подальшому може гальмувати розвиток бізнесу, а інколи низький показник оборотності виправданий, наприклад, коли очікується підвищення цін на сировину і матеріали.
Для стабілізації фінансового стану важливе значення має швидкість руху грошових коштів. В господарстві завжди повинен бути мінімальний залишок грошових коштів, що покриває поточні зобов’язання. Відсутність такого запасу свідчить про наявність фінансових ускладнень в господарстві. Надмірна їх величина говорить про те, що реально підприємство зазнає збитків, пов’язаних з інфляцією і знецінюванням грошей. Тому в господарстві, поряд із аналізом оборотності матеріальних оборотних коштів, актуальним є аналіз оборотності грошових коштів.
В 2003 рік операційні витрати склали 2532 тис. грн., за 2006 рік – 1810 тис. грн. Мінімальна сума грошових коштів становила відповідно по рокам 1266 тис. грн. (2532/2) і 905 тис. грн. (1810/2). Ця сума грошей потрібна в обороті господарства для підтримання ліквідності протягом року.
Якщо в обороті буде менше, це призведе до погіршення фінансового стану підприємства. Отже, з отриманих в результаті розрахунку даних видно, що всього оборотних грошових коштів було достатньо для покриття мінімальної суми грошових коштів, що необхідна для проведення господарських операцій як в 2003 році так і звітному 2006 році.
Окрім аналізу розрахованих показників оборотності коштів, застосовують і інші види аналізу цього показника. В ринкових умовах підприємство особливу увагу приділяє аналізу виробничо – комерційного циклу, тобто періоду обороту грошових коштів – зв’язком між надходженням і вибуттям оборотного капіталу і грошових надходжень.
Період обігу коштів або виробничо – комерційний цикл – це час між:
а) набуттям сировини і матеріалів і надходженням грошей за продані товари від дебіторів;
б) сплатою грошей за сировину і матеріали і надходженням грошей від дебіторів.
Отже, виробничо – комерційний цикл починається з набуття матеріалів і закінчується надходженням грошей від дебіторів.
1. Період оборотності запасів сировини і матеріалів.
2. Мінус кредит постачальників
3. Період оборотності готової продукції.
4. Строк кредиту для дебіторів
5. Період обороту коштів.
Так можна розкласти по частинах період обороту грошових коштів.
ТОВ купує насінневий матеріал в кредит на 3 місяці, тримає на коморі 1місяць, а після цього висіває. Виробничий цикл розтягується до збору врожаю і його доробки (4 місяці). Строк кредиту для дебіторів 2 місяці.
Таким чином, між перерахуванням грошей за матеріали і одержанням грошей від дебіторів минає 4 місяці (1–3+4+2=4 міс.)
Період обороту грошей можна визначити за даними форми 1 “Баланс” і форми 2 “звіт про фінансові результати”.
Застосувавши такі данні господарства:
1. Обсяг реалізованої продукції 2039тис. грн.
2. дебітори 179тис. грн.
3. Запаси 1109тис. грн.
4. Кредитори 287тис. грн..
Період обігу грошових коштів визначається у такий спосіб:
1. Період оборотності запасів
2. Період інкасації боргу
3. період оборотності кредиторської заборгованості
Отже:
а) період оборотності запасів 6,5 міс;
б) період оборотності кредит заборгов; 2 міс;
в) період інкасації боргу 1 міс;
г) період обороту коштів 5,5 міс.
Таким чином, підприємство розраховується з постачальниками через 2місяці, а продаж запасів здійснює через 6,5 місяці.
Затративши кошти на запаси господарство їх поверне лише через 5,5 місяці. Отже, ТОВ “Україна” потрібно знаходити шляхи швидкого повертання (оборотності) коштів. Але враховуючи специфіку розрахунків, що склалася між сільськогосподарськими підприємствами і особливості самого виробництва (великий період оборотності запасів) це мало ймовірно. В цій ситуації можливе збільшення періоду кредиторської заборгованості або зменшення періоду інкасації боргу.
3.2. Прогнозування вартості оборотних засобів в ТОВ “Україна” за допомогою трендового аналізу
Прогнозування на наступні два роки розрахуємо за допомогою трендового аналізу. Найбільш досконалий спосіб виявлення закономірностей розвитку є аналітичне вирівнювання рядів динаміки. При цьому застосовують трендові криві, тобто це математичні функції за допомогою яких описується основна тенденція. Аналітичне вирівнювання проводиться по прямолінійному тренду:
Yt
= a0
+ a1
t , де
Yt
– теоретичне або вирівняне значення ряду динаміки;
a0
– вирівняний рівень показника у році, який передує початку досліджень;
a1
– середній щорічний приріст або зниження показника;
t – порядковий № (періоду) року.
Отже для початку розрахунків будую допоміжну таблицю для трендового аналізу.
Допоміжна таблиця для трендового аналізу:
| рік |
Вартість основних засобів тис., y |
Розрахункові дані |
||||
| t |
t2
|
yt |
yt
|
yi
|
||
| 2004 |
934 |
1 |
1 |
934 |
924,3 |
9,7 |
| 2005 |
1290 |
2 |
4 |
2580 |
1254,3 |
686,7 |
| 2006 |
1512 |
3 |
9 |
4536 |
1575,3 |
1229,7 |
| ∑ |
3736 |
6 |
14 |
8050 |
3753,9 |
1926,1 |
∑y
= a0
n+ a1
∑t
∑yt
= a0
∑t + a1
∑t 2
, де n кількість років
3736 = a0
3+ a1
6 1245,3 = a0
+ a1
2
8050 = a0
6+ a1
14; 1341,6= a0
+ a1
2.3
Тепер наше рівняння має такий вигляд:
96,3=a1
0,3
Тепер, щоб знайти наші невідомі потрібно:
a1
= 96,3/ 0,3 = 321
a0
=1245,3 - 321*2 = 621,3
Yt
= 621,3 + 321t
Виходядячи з a1
і a0
можемо зробити висновок, що середньорічна вартість основних фондів збільшується на 321. Більш детально це зображено на графіку.
Yt (2007)
= 621,3 + 321*4 = 1905,3
Yt (2008)
= 621,3 + 321*5= 2226,3
В результаті проведеного трендового аналізу можна зробити висновок, що вартість оборотних засобів на наступні 2 роки будуть збільшуватись. Відповідно у 2007 році вони становитимуть 1905,3 тис.грн, а в 2008 – 2226,3 тис.грн.
Висновки і пропозиції
ТОВ “Україна” створено в процесі реорганізації СП “Лучанське” від 28.09.2001року. ТОВ “Україна” має сприятливі природно – економічні умови для сільськогосподарського виробництва: високоякісні земельні угіддя та достатній ресурсний потенціал. В процесі реорганізації господарство втратило частину своїх ресурсів. Так, площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 22,5%, в тому числі площа ріллі на 3%, вартість основних виробничих фондів зменшилася на 10%. Не зважаючи на зниження майже усіх видів ресурсів, це не привело до погіршення економічної ефективності виробництва. Навпаки, всі основні економічні показники результатів діяльності зросли і в звітному 2001році господарство отримало чистий прибуток у розмірі 272тис. грн. та рівень рентабельності 18,2%, що свідчить про більш повне та раціональне використання свого ресурсного потенціалу.
У 2003 році ТОВ “Україна” було збитковим, мало незадовільний фінансовий стан. В результаті оцінки фінансового стану господарство можна зробити такі висновки. За аналізований період в структурі майна підприємства відбулися деякі зміни:
- вартість основних засобів та інших поза оборотних активів знизилась і їх частка в майні становила 65,4%;
- вартість оборотних засобів зросла, на 01.01.2007рік вони складали 34,6% всього майна.
Негативною тенденцією є ріст в оборотних активах частки виробничих запасів, оскільки при цьому заморожуються кошти, які могли б бути задіяними в обороті, але з іншого боку (при дефіциті сировини і високих темпах зростання цін) створення запасів є доцільним. Про неефективне заморожування коштів говорить збільшення дебіторської заборгованості в звітному році.
У короткострокові перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність. В 2006 році всі показники ліквідності зросли і перевищували загально прийнятні нормативи по даним коефіцієнтам. Три коефіцієнта платоспроможності були вище середнього рівня. Отже, це свідчить про те, що господарство відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних та інших фінансових відносин.
Фінансова стабільність підприємство пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторі і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. В 2006 році частка власного капіталу в загальній вартості майна становила майже 30%, що негативним показником, так як загальноприйнятний рівень цього коефіцієнта 60%. Інші коефіцієнти фінансової стійкості свідчать про те, що підсилилась залежність господарства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто знизилась фінансова стійкість. Проте таку ситуацію можна трактувати як ріст довіри кредиторів до господарства, що охоче кредитують його для збільшення господарського обороту. Крім того, запаси і витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел, а короткострокові зобов’язання у виправданих межах, тобто у господарства нормально стійкий фінансовий стан.
Аналіз організації фінансування та економічної ефективності використання оборотних засобів дав такі результати. Виробничі оборотні фонди з 2003 року зменшились на 17 %, фонди обігу зросли на 379,7%. В тому числі дебіторська заборгованість: за роботи і послуги зросла на 459% і становила в 2006 році 11,8% оборотних засобів, по розрахунках – з 1тис. грн. до 78 тис. грн. і ставила 5,1%, інша дебіторська заборгованість – на 57,4% і становила – 4,9%. Це свідчить про неефективне заморожування коштів, у результаті чого уповільнюється швидкість їх обороту, а також є побічні наслідки, пов’язані з ускладненням обліку і контролю. Але водночас слід мати на увазі, що надання покупцям продукції у кредит призводить до зростання обсягу її реалізації. Правильно розроблена і проведена кредитна політика щодо покупців зменшує зростання ризику безнадійних боргів.
Прискорити інкасацію дебіторської заборгованості можна за допомогою векселів і факторингу. Вексельні розрахунки сприяють зміцненню економічної безпеки підприємства, але через нерозвиненість фондового ринку, великий ризик неплатежів, вони в Україні перебувають на етапі встановлення. Зменшити ризик неплатежів і появи боргу можна за допомогою факторингу – операції переуступки боргових прав підприємства іншому суб’єктові (фактору). Факторинг дає можливість одержання основної суми дебіторської заборгованості за вирахуванням комісійного винагороди. На основі проведеного аналізу можна дійти висновку, що структура оборотних засобів значно впливає на показники, як характеризують платоспроможність господарства і перш за все коефіцієнт ліквідності.
Запобігти накопиченню понаднормативних запасів можна, якщо грамотно визначити потребу господарства у тих чи інших матеріальних ресурсах, складати угоди на їх закупівлю виходячи з потреб виробництва, слідкувати за недопущенням порушень постачальниками строків поставки.
Оптимальне розміщення оборотних активів дає можливість вивільнити значну суму коштів і спрямувати їх у виробництво. Для визначення оптимальних запасів оборотних активів треба розрахувати середню норму запасу в днях, а потім і сукупного нормативу (загальної потреби в оборотних коштах). Підприємство здійснює нормування оборотних коштів за загальноприйнятою методикою відповідно до “Типового положення визначення норм запасів товарно – матеріальних цінностей”, щ розроблене згідно Постанову Кабіне6ту Міністрів України та НБУ “Про нормативи запасів товарно – матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття” від 19 квітні 1993року.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використано показники оборотності. За аналізований період оборотність оборотних коштів прискорилась на 228 днів, що привело до зниження коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 0,62гривні.
На зміну оборотності вплинули два фактори:
а) зростання обсягу виручки прискорило оборотність на 256 днів;
б) збільшення середнього залишку оборотних засобів уповільнило оборотність на 28 днів.
В результаті проведених розрахунків визначено, що прискорення оборотності оборотних засобів вивільнило з обігу грошові кошти в сумі 1288,2тис. грн..
Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оборотності оборотних коштів визначено користуючись коефіцієнтом завантаження коштів в обороті.
Так, якщо в 2003 році для одержання з 1 грн. виручки були витрачено 1,34грн. оборотних коштів, то в звітному 2006 році тільки 0,69грн., тобто менше на 0,62грн. на кожну гривню виручки.
Отже, ТОВ “Україна” є нормально фінансово стійким господарством з достатнім рівнем ліквідності і платоспроможності . підприємство за аналізований період в 4 роки стало прибутковим та рентабельним. Хоча на даному етапі воно є досить економічно незалежним від кредиторів, проте не слід збільшувати частку залученого капіталу.
Оборотні засоби господарства використовуються економічно ефективно і фінансується норматив оборотних кошті за рахунок власного капіталу. Проте є резерв оптимізації структури оборотних засобів, за рахунок якого можливе вивільнення додаткових коштів для розширення виробництва.
Список використаної літератури
1. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р.
2. Закон України “ Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.
3. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про підприємництво” від 22 лютого 2000р.
4. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р №996 – XIV.
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р №419 “Про складання фінансової звітності”.
6. Наказ Міністерства фінансів України “Питання складання фінансової звітності” від 24 лютого 2000р. №37
7. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента – М: Финансы и статистика, 1997г.
8. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы – М.: 1998г.
9. Бланк И. А. Управление активами - К.: «Ника – Центр» 2000 – 712с.
10. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник/під ред. Ф. Ф. Битинця, Л. В. Чихлявської, Н. В. Герасимчука. Житомир: ЖІТІ, 2000–448с.
11. Василик О. Д. Державні фінанси України. Навчальний посібник – К.: Вища школа, 1997р.
12. Ефимова О. В. Финансовый анализ. – М.: 1996г.
13. Карбовник А. М. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств. Фінанси України, 2001р. - №9 ст.92
14. Кружик О. Б. Основы финансовой деятельности предприятия – СПб, 1996г
15. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства – К.: 1990р.
16. Павлова В.Н. Финансы предприятия – М.: Финансы и статистика, 1998г
17. Павловська О. В. Формування оптимального розміщення оборотних активів суб’єктів господарювання. Фінанси України – 2001р. №7 ст. 80
18. Пащенко І Л. Прогнозування фінансової діяльності підприємства.
19. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учебное пособие – Минск; М.: «Экоперспектива», 1998г
20. Слав’юк Р. А. Фінанси підприємств. Навчальний посібник – К.: ЦУЛ 2002р.
21. Фінанси підприємств. Підручник/Під ред. Поддєрьогіна А. М. – К.: КНЕУ, 2000р.
22. Шеремет А. Д. Финансы предприятий – М.: Финансы и статистика, 1997г.
Додаток А
Склад і розміщення оборотних коштів
Додаток Б
Класифікація оборотних коштів щодо ступеня ліквідності та ризику вкладень.