Міністерство освіти і науки України
Українська академія друкарства
Реферат
з предмету: "Ціни та ціноутворення"
на тему:
"Система цін та особливості вітчизняного
ціноутворення в ринкових умовах"
виконав:
студент групи Б-41
Зінов’єв Максим
Львів-2009
План
Вступ
1. Суть процесу ціноутворення
2. Система цін і ознаки, покладені в її основу
3. Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в умовах переходу до ринку
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В умовах переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин ціна як економічний елемент у системі маркетингового механізму набуває все більшого значення. Вона суттєво впливає на ефективність підприємницької діяльності підприємства, що зумовлено її роллю при формуванні його прибутку. В процесі організації маркетингової діяльності підприємства важливим є формування його цінової політики, що визначає рівень ціни, стратегічний і тактичний підходи до процесу реалізації продукції на ринку у відповідній перспективі.
Встановлення рівня ціни на продукцію є досить складним і трудомістким завданням у процесі ціноутворення на підприємстві. Саме ціна акумулює в собі рівень успіху підприємства, що знаходить своє вираження в обсягах продажів та розмірі прибутку від реалізації продукції. Звичайно, взаємозв'язок понять "ціна" і "прибуток" очевидний. У найпростішому вигляді він виявляється так: чим більший рівень ціни на продукцію, тим більша величина прибутку від реалізації та навпаки. З іншого боку, в умовах ринку дешеву продукцію набагато легше реалізувати і за той самий проміжок часу вона продаватиметься у більшому обсязі, ніж дорогі аналоги. Все це потребує об'єктивного підходу до дослідження процесу ціноутворення на підприємстві з урахуванням особливостей змін маркетингового середовища та ринкової ситуації. При цьому глибокі знання механізму формування ринкової ціни дають змогу чітко визначитися відносно вибору стратегічного напрямку та тактичних підходів у процесі розробки цінової політики та її ефективному проведенні при реалізації продукції на ринку.
На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки підприємства не приділяють достатньої уваги теоретичним питанням і практичному досвіду формування цінової політики на кваліфікованому рівні. Як результат, припускаються суттєвих помилок у процесі ринкового ціноутворення. Так, досить часто ціна на продукцію підприємств визначається на основі вартісного підходу, практично не враховуються особливості попиту на продукцію. Також не повною мірою враховується її зв'язок з іншими елементами маркетингу при реалізації продукції на ринку. Розроблені на підприємствах ціни недостатньо пристосовані до зміни ринкової ситуації, яка в умовах вітчизняної економіки характеризується значним динамізмом. Рівень ціни не завжди відповідає споживчим властивостям продукції, що суттєво впливає на поведінку споживача в процесі її придбання. Більше того, сам процес визначення рівня ціни для кожного сегмента ринку часто має суто умовний характер.
Недоліки вітчизняного ціноутворення в основному зумовлені двома основними причинами. По-перше, дається взнаки спадщина планової економіки, при якій ціни на продукцію визначалися тільки на основі витрат і встановлювалися кожному підприємству директивно відповідно до діючих прейскурантів. По-друге, підприємства не мають певного досвіду у формуванні цінової політики і у використанні ринкової ціни в процесі реалізації продукції. Все це значною мірою ускладнюється недостатнім методичним забезпеченням процесу формування цінової політики підприємства з урахуванням специфіки розвитку вітчизняної економіки, що потребує проведення відповідних досліджень з даної проблеми та підготовки методичних розробок.
Наукове обґрунтування процесу формування цінової стратегії і тактики вітчизняного підприємства потребує більш-досконалого дослідження економічної сутності ринкової ціни, її економічної природи та в цілому всього механізму ринкового ціноутворення. Це дозволить в умовах динамічності кон'юнктури ринку та зростаючої конкурентної боротьби успішно вирішувати поставлене підприємством основне маркетингове завдання, що визначається його корпоративною місією. При цьому важливо використовувати маркетингові підходи до процесу формування ціни на його продукцію з урахуванням перспективи розвитку вітчизняної економіки, характеру ринкових відносин між її суб'єктами, динаміки кон'юнктури ринку та особливостей маркетингового середовища. Звичайно, одержання запланованої величини прибутку вимагає від підприємства активізації його маркетингової діяльності при реалізації продукції, вміння передбачати появу та наслідки небажаних обставин, а також знаходити правильний вихід зі скрутного становища.
1. Суть процесу ціноутворення
Ціноутворення
- це процес встановлення цін на товари та послуги. При ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін відбувається
не на виробництві, не на підприємстві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції
. Ціна товару та його користь проходять перевірку ринком і остаточно формуються на ринку. Кожна фірма ставиться до проблем ціноутворення по-своєму. В дрібних фірмах ціни зазвичай встановлюються головним керівником. У великих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керівники середнього рівня. Однак і тут керівництво подає загальні установки, формує цілі політики цін, затверджує ціни. У галузях, де фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтодобувна промисловість та ін), фірми часто створюють відділи цін, які розробляють ціни або допомагають робити це іншим підрозділам.
Процес ціноутворення здійснюється на основі методології. Методологія ціноутворення
- це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. У зв'язку з цим методологічні принципи можуть бути загальними як для економіки в цілому, так і для групи суміжних галузей, виробництв. Загальні методичні правила визначаються законодавчими органами країни. Ці правила стосуються переліку витрат, що включають до собівартості як розрахункову основу ціни і порядку відображення в ціні елементів прибутку. Методологія процесу ціноутворення єдина для будь-якої системи незалежно від того, хто її встановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства. На основі методології виробляється політика ціноутворення підприємства, а також його стратегія.
Найважливішими елементами методології ціноутворення є принципи ціноутворення:
науковість;
цільова спрямованість;
безперервність;
єдність процесу ціноутворення.
Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосередньо на підприємстві потрібні певні умови. Основні з них:
економічна самостійність;
комерційні умови діяльності;
захищеність;
конкуренція на ринку;
рівновага ринку.
Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, метою, механізмом утворення та дії. Інакше кажучи, методика як елемент методології дає змогу здійснювати політику, яка відповідає економічній стратегії діяльності підприємства. Таким чином, методика ціноутворення
- це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей, виробництв, продуктів.
В умовах адміністративного регулювання
економіки всі елементи ціни виступають у формі нормативів, встановлених керуючими органами. В умовах ринкової економіки
ціна не є нормативом. Основний масив цін представлений вільними цінами, використовувані разом з ними регульовані ціни не ідентичні фіксованим адміністративним цінам. Ступінь свободи, важелі цінового регулювання неоднакові і залежать від специфіки конкретної галузі і виробництва. Із поняттям "методологія ціноутворення" пов'язують таку категорію, як модель ціни.
Модель ціни
- це найбільш принципова форма виразу ціни як економічної категорії. Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначається в першу чергу типом господарської системи. Тип господарської системи, пов'язана з ним методологія ціноутворення, модель ціни - ось вихідні умови, що визначають цінову поведінку учасників господарського процесу.
Цінові методи
- це методи формування цін на товари і послуги в рамках прийнятої цінової стратегії.
Механізм ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через ціни, їх динаміку.
Динаміку цін формують два важливих фактори - стратегічний і тактичний.
Стратегічний фактор
проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі вартості товарів. Навколо вартості постійно відбуваються коливання цін. Процес цей дуже складний. Тактичний фактор
виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку. Перший фактор - це фактор довгострокового, перспективного результату, другий може часто змінюватися (в днях, годинах і т.д.), оскільки динаміка кон'юнктурних зрушень дуже висока. Як перший, так і другий фактори є дуже важливими в умовах ринкової економіки, і ними потрібно досконало оволодіти і навчитися користуватись. Перший фактор ставить у найбільш сприятливі умови ті підприємства, що мають сучасну техніку, технологію, користуються передовими методами організації праці і т.п. Другий - ті підприємства, що досконало і швидко вміють користуватися кон'юнктурою ринку. В цьому випадку потрібні гнучкість, ретельна підготовка виробництва і виробничої інфраструктури, детальне вивчення ринку (маркетинг), а також високопрофесійні виконавці (кадри). Проте найбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на ринку ті підприємства, що мають можливість використовувати обидва фактори. [6, c.11-13]
2. Система цін і ознаки, покладені в її основу
Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані й утворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринкових факторів. Система цін являє собою
сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе. Вона характеризується видами цін, характером взаємозв’язків та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікою цін:
рівень
- це абсолютне кількісне вираження ціни в грошах;
структура
- це визначене співвідношення елементів ціни в% або долях;
динаміка
- це зміна рівня цін в умовах ринку, динаміка цін не завжди передбачена.
Система цін для окремої підприємницької структури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:
1) ціни, за якими підприємницька структура закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;
2) ціни, які використовуються підприємницькою структурою для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;
3) ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.
У цілому система цін також представлена окремими блоками взаємозалежних і взаємодіючих цін.
Тісний взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему, обумовлений двома обставинами:
1) усі ціни формуються на єдиній методологічній основі. Цією основою є закони вартості, попиту й пропозиції, конкуренції;
2) господарська діяльність усіх підприємств (фірм), сфер виробництва й галузей економіки тісно взаємопов'язана і в кінцевому підсумку утворює єдиний господарський комплекс. Взаємозв'язок підприємств і галузей може носити виробничий, технологічний, економічний та інший характер.
Крім цього, система цін тісно пов'язана з економічним середовищем
, в якому вона функціонує. Таке середовище включає
: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від економічного середовища знаходить свій вияв у різних за характером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характерне
функціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системи цін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:
• централізоване встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги відповідними органами державної влади, зумовлене монополією державної власності на засоби та результати виробництва;
• слабке врахування дії об'єктивних економічних законів;
• формування цім у сфері виробництва;
• диктат виробника продукції та послуг над споживачем і відсутність конкуренції;
• диспропорції у рівні оптових, закупівельних і роздрібних цін;
• обмежена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.
У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова система цін
, яка має зовсім інакшу природу, характер і наслідки впливу на розвиток економіки. В умовах ринку існує вільне ціноутворення
. При цьому держава може впливати на нього тільки економічними методами, а саме:
• встановлення граничного рівня ціни;
• визначення і обмеження рівня рентабельності;
• використання податкової політики;
• проведення заходів, які направлені на розвиток конкуренції та ін.
Для ринкової системи цін характерні такі особливі риси:
• децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватної власності на засоби та результати виробництва;
• врахування дії об'єктивних економічних законів;
• формування цін у сфері товарного обміну;
• елементи державного регулювання ринкових цін;
• конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат споживача над виробником;
• динамічна підтримка пропорційності рівнів цін і тарифів;
• розгалужена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін. [5, с.14-15; 6, с.13-15]
3. Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в умовах переходу до ринку
Політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і спрямована на забезпечення:
рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;
збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів та послуг;
об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
розширення сфери застосування вільних цін;
підвищення якості продукції;
соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;
створення необхідних економічних гарантій для виробників;
орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку.
В умовах вітчизняної економіки всі ціни складають єдину цілісну систему
, яка під впливом багатьох чинників безупинно змінюється та розвивається. Дану систему утворюють різні види цін, що між собою тісно пов'язані та взаємозалежні. Кожна окрема ціна і кожна окрема група цін перебувають у постійному розвитку піл впливом таких ринкових факторів
, як співвідношення попиту і пропозиції, конкурентне середовище, структура і тип ринку, податкова політика держави, економічний стан держави тощо. Цінова система має головні, вирішальні ланки
. Рух цін на основні товари в той чи інший бік від їх вихідного рівня відповідно трансформує усю цінову систему. До цих цін відносяться
, перш за все, ціни на видобувну сировину і енергетичні ресурси (руда, вугілля, нафта, газ, електроенергія). Наступний рівень включає ціни на кінцеві вироби машинобудування (машинні комплекси під різні промислові технології), на продукти хімічного виробництва, сільськогосподарську сировину та продовольчі ресурси. Ціни вихідної сировини і паливно-енергетичних ресурсів, які виступають основою матеріальних витрат, відіграють визначальну роль у формуванні ціни на товари.
Провідну роль у всій системі цін відіграють
ціни на продукцію базових галузей промисловості. До них відносяться паливно-енергетичні галузі (вугільна, нафтова, газова, електроенергетика) та металургія. Так, зміни цін на енергоносії дуже швидко відбиваються на рівні цін продукції всіх галузей економіки. Значний вплив на ціни продуктів галузей легкої і харчової промисловості здійснює динаміка цін на продукцію сільськогосподарського виробництва. [3, с.69-71; 4, с. 19]
Процес функціонування цін в єдиній економічній системі характеризується не тільки прямим зв'язком, а й зворотним
. Прикладом цьому є зростання в сучасних умовах цін на енергоносії, що викликає відповідне підвищення цін в інших галузях економіки. Як результат, через певний час підприємства паливно-енергетичного комплексу змушені закуповувати у постачальників устаткування, машини, паливо, сировину та інші матеріально-технічні ресурси за більш високими цінами.
Дослідження системи цін у вітчизняній економіці показали, що взаємозв'язок і взаємозалежність цін у ній визначається трьома основними чинниками:
• єдністю процесу формування витрат у всіх сферах і галузях економіки;
• характером взаємодії всіх елементів ринкового механізму господарювання із сектором державної економіки;
• взаємозв'язком усіх суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції.
Дану систему цін залежно від конкретних ознак можна певним чином систематизувати. Різні автори дають різну класифікацію. Розглянемо, на мій погляд, одну з найправильніших із них (рис.3.1). Така класифікація дає змогу підвищити ефективність діючих цін на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки та створити умови для використання їх у ринковій системі.
| Основні ознаки класифікації цін |
Характер економічного обороту Характер економічного обороту |
Процес просування продукції до споживача Процес просування продукції до |
Час дії | Територія дії | Розрахунок за транспортні послуги |
Новизна продукції | Зовнішня та внутрішня торгівля | Ступінь свободи від впливу держави | Суто ринкові ціни |
Рис 3.1 Основні ознаки класифікації цін в умовах вітчизняної економіки
1. З урахуванням характеру економічного обороту ціни поділяються на:
• оптові ціни
, за якими підприємство реалізує свою продукцію іншим підприємствам, а також збутовим організаціям і посередникам. Оптові ціни виробника включають
повну собівартість продукції, прибуток підприємства-виробника та непрямі податки (акцизний збір з підакцизних товарів, податок на додану вартість і мито). Оптова ціна торгівлі включає оптову ціну виробника та витрати і прибуток збутової організації. Вона також включає податок на додану вартість, визначений за діючою ставкою до величини поверх оптової ціни виробника;
• закупівельні ціни
, що являють собою різновид оптових цін, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям у порядку держзамовлення, а також підприємствам і підприємницьким структурам для подальшої переробки і продажу;
• ціни на будівельну продукцію
, що встановлюються переважно за згодою між замовником і підрядчиком. Можуть бути представлені у вигляді:
прейскурантних цін або кошторисної вартості будівельного об'єкта
;
• тарифи
, що являють собою відповідну плату за надання певних послуг при перевезенні пасажирів і вантажів, у системі побутового та сервісного обслуговування, інших видах обслуговуючої діяльності;
• роздрібні ціни
- це ціни, за якими товари продаються в роздрібній торговій мережі індивідуальним або дрібнооптовим споживачам, переважно населенню. Товари з роздрібної торгової мережі вибувають із сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві або виробництві. Роздрібна ціна включає
оптову ціну, затрати і прибуток торгових організацій.
Значну питому вагу в структурі оптових та роздрібних цін займають
непрямі податки
: акцизний збір та податок на додану вартість. Особливо значна їх частка в таких товарах, як тютюнові вироби та алкогольні напої. Тому визначення їх величини в ціні товарів набуває важливого значення.
Акцизний збір
являє собою непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, який включається до ціни цих товарів. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, а також ставки цього збору затверджуються Верховною Радою України.
Акцизний збір обчислюється у твердих ставках євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів, а для імпортних товарів - до оборотів, які визначаються виходячи з митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, ввізного (імпортного) мита та акцизного збору. Акцизний збір з продажу товарів вітчизняного виробництва обчислюється виходячи з їх вартості за реалізаційними цінами, включаючи акцизний збір, але без сум податку на додану вартість.
Податок на додану вартість (ПДВ)
являє собою частину заново створеної вартості, яка підлягає сплаті до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів. Об'єктом обкладання податком на додану вартість є операції з продажу товарів, робіт та послуг на території України, ввозу та вивозу їх за кордон. Сума цього податку визначається як різниця між загальним обсягом нарахованого податку (податковими зобов'язаннями) та сумою податкового кредиту. Ставка податку на додану вартість встановлюється у відсотках до бази оподаткування, яка визначається, виходячи з вартості товарів, робіт та послуг, за вільними чи регульованими цінами. Основною ставкою податку на додану вартість є 20 відсотків до бази оподаткування (обсяг продажу без ПДВ). Але якщо ціна товару включає податок на додану вартість, то суму цього податку можна визначити за ставкою 16,67 відсотка.
Кожна ціна включає певні елементи
. Такими складовими роздрібної ціни є собівартість, акцизний збір з підакцизних товарів, податок на додану вартість, торгові націнки збутових організацій. Елементи ціни становлять основні частини, що впливають на її рівень. Тому для практики ціноутворення виключно важливе значення має точність визначення її складових елементів. Залежно від виду ціни її складові елементи можуть змінюватися. Питома вага окремих елементів у складі ціни в грошовому виразі становить структуру ціни
.
Структура ціни на різні види продукції не залишається стабільною. Її динамічність вимагає постійного спостереження за змінами з метою вжиття відповідних заходів до того, як такі зміни почнуть негативно впливати на господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання. Для належного керівництва підприємницькою структурою необхідні детальні відомості не тільки про рівень і співвідношення цін, але і про формування їх структури. З цією метою необхідно виконувати відповідні розрахунки для отримання інформації про калькуляції собівартості окремих виробів. Без них підприємницька структура працює наосліп і тому не може застосовувати всю повноту методів і важелів економічного управління. [3, с.74,77,79; 4, с. 20-21]
2. Залежно від особливостей процесу просування продукції до споживача всі ціни можна поділити на три групи:
• оптова ціна підприємства
, по якій одне підприємство реалізує свою продукцію іншому самостійно;
• оптова ціна промисловості
, по якій реалізація продукції підприємства відбувається через збутові організації або посередників;
• роздрібна ціна
, по якій підприємство реалізує промислову продукцію безпосередньо населенню.
3. За часом дії ціни класифікують так:
• довгострокові та короткострокові ціни
;
• поточні ціни
, що змінюються в рамках одного контракту відповідно до коливань кон'юнктури ринку;
• ковзні
, або спадаючі ціни
, що встановлюються залежно від рівня попиту, поступово знижуючись в міру насичення ринку продукцією;
• гнучкі ціни
, що швидко реагують на зміну попиту і пропозиції на ринку;
• сезонні ціни
, що діють у певний період року.
4. За територією дії ціни поділяються на
міжнародні, загальнодержавні (єдині), регіональні та зональні.
Особливістю регіональних та зональних цін є те, що рівень їх визначається регіональними (зональними) органами влади та управління економікою. При цьому враховуються величини витрат на виробництво продукції, особливості її реалізації в регіоні та за його межами, а також інші регіональні чинники ціноутворення.
5. За порядком відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів розрізняють ціни (тарифи) залежно від:
• місця, до якого всі витрати на транспортування бере на себе виробник, а подальше перевезення оплачує покупець
(ціни ФОБ, ФОР, СІФ та франко-ціни);
• зон, для яких встановлюється єдиний тариф по перевезенню пасажирів і вантажів
;
• наявності базисних пунктів, для яких на перевезення однакової продукції встановлюються різні тарифи
. Між цими пунктами тарифи відповідним чином диференційовані.
6. За ступенем новизни продукції розрізняють ціни
на нові товари
та на ті, що реалізуються на ринку вже тривалий час
. Від цього чинника та попиту на продукцію залежить методика визначення рівня ціни.
7. Урахування меж держави в процесі реалізації продукції поділяє ціни на
зовнішні та внутрішні
. На рівень цін зовнішньоторговельного обороту значний вплив мають ціни світових ринків
, що характеризують умови виробництва та реалізації продукції у світовому господарстві. Такі ціни використовуються при експорті та імпорті товарів, певною мірою формуючи економічні зв'язки з іншими країнами. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарних ринків. Внутрішні ціни визначаються особливостями вітчизняних ринку виробників і ринку споживачів, а також рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції відносно імпортних аналогів.
У процесі переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин запроваджена система цін, яка враховує характер впливу держави на процес ціноутворення в умовах підприємства (рис.3.2). Дані ціни залежно від ступеня свободи при їх формуванні та використанні поділяють на фіксовані, регульовані та вільні.
[1; 2; 4, с.21-22].
| Система цін в умовах перехідної економіки |
| Фіксовані ціни | Регульовані ціни | Вільні ціни |
Рис.3.2 Система цін вітчизняної економіки в перехідних умовах до ринку
Фіксовані ціни
на продукцію розробляються відповідними державними органами та затверджуються Управлінням з питань цінової політики при державній адміністрації. Вони залишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. У сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стратегічної сировини (уранову руду, кіновар), дорогоцінні та рідкісноземельні метали, продукцію військового призначення тощо.
Регульовані ціни
встановлюються федеральними або регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких неприпустиме. Регулювання їх здійснюють регіональні (федеральні) органи ціноутворення в межах установлених верхньої та нижньої границь ціни на основі коефіцієнтів зміни цін, граничних рівнів рентабельності або іншими аналогічними методами.
Вільні ціни
формуються на підприємстві та затверджуються його керівництвом. Вони встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. За своєю економічною сутністю вільні ціни є ринковими. Держава у даному разі може прямо впливати на зміну їх рівня через систему фінансового державного механізму або побічно, певною мірою впливаючи на динаміку кон'юнктури ринку. У сучасних умовах фіксовані, регульовані та вільні ціни з урахуванням особливостей їх формування та використання контролюються Державною інспекцією з контролю за цінами при Міністерстві економіки України та відповідними її структурними підрозділами на регіональних рівнях. Це забезпечує підтримку необхідного рівня цінової дисципліни при реалізації продукції в умовах вітчизняного ринку. [1; 3, с.73-74; 4, с.23-24]
8. Залежно від маркетингових цілей
ціна в умовах ринку виконує певні функції і має відповідну назву. В ринковій економіці існує багато різних цін, кожна з яких зорієнтована на певний напрям маркетингової діяльності та характеризується деякими особливостями. Основні види ринкових цін, що діють в умовах сучасної вітчизняної економіки
(рис.3.3).
| Основні види вільних цін |
| Ціна на основі відчутної цінності продукції | Дискримінаційна ціна |
| Трансфертна ціна | Переважна ціна |
| Договірна ціна | Пільгова ціна |
| Біржова ціна | Престижна ціна |
| Аукціонна ціна | Ціна для стимулювання збуту |
| Ціна споживчого сегмента ринку | Ціна на основі рівня поточних цін |
Рис.3.3 Основні види ринкових цін, що використовуються в умовах вітчизняної економіки.
Договірні та контрактні ціни
встановлюються між виробником і споживачем продукції, між підприємством і посередником (збутовою організацією), між посередницькою структурою та покупцем у разі досягнення згоди відносно процесу купівлі-продажу продукції на момент двостороннього підписання договору (контракту).
Трансфертна ціна
застосовується в комерційних операціях в середині підприємства (фірми) в процесі передачі продукції від одного виробничого підрозділу іншому. Вона може встановлюватися на готові вироби, напівфабрикати, сировину, а також на різноманітні послуги. Трансфертна ціна може використовуватися як у процесі функціонування підприємства (фірми) в межах держави, так і за її межами у діяльності міжнародних компаній. Рівень трансфертної ціни повинен визначатися з орієнтацією на оптимізацію процесу реалізації продукції в межах підприємства та досягнення високих загальних результатів його діяльності. При цьому необхідно враховувати такі особливості:
• ціна має бути досить високою, щоб стимулювати діяльність кожного підрозділу в процесі виробництва продукції та її реалізації в межах підприємства через відповідну мережу збуту;
• ціна має бути досить низькою, щоб зовнішньоторговельний підрозділ був конкурентоспроможним на зовнішньому ринку.
Ціна на основі відчутної цінності товару
встановлюється з урахуванням купівельного сприйняття ціннісної значущості продукції споживачем, а не реальних витрат підприємства на її виробництво та реалізацію. Формування такої ціни ґрунтується на основному підході до організації маркетингової діяльності на підприємстві.
Рівень дискримінаційної ціни
визначається ставленням підприємства до конкретних груп споживачів. При цьому враховуються потреби споживачів, їхні вимоги до продукції та купівельна спроможність. Продаж однакової продукції відбувається за двома чи більше цінами, що встановлені безвідносно щодо різниці між ціною та рівнем витрат підприємства.
Аналізуючи види ринкових цін, притаманних вітчизняній економіці, зазначимо, що вони за характером дії переважно відповідають гнучким (еластичним) цінам
. На відміну від стабільних цін вони змінюються залежно від ринкової ситуації та характерні для ринків, де домінують індивідуальні угоди. Сутність гнучких цін полягає в тому, що ще в процесі формування їх рівень свідомо відхиляється в той чи інший бік від середнього рівня ринкової ціни на аналогічні види продукції. Використання таких цін зумовлене особливостями перехідного періоду до ринкової економіки. Більш детально про деяких із них.
При переважній ціні
передбачається зниження її рівня на продукцію, яка займає основну частку ринку (70-80%). Це відбувається за рахунок зменшення величини питомих витрат шляхом зростання обсягів виробництва та економії на витратах з реалізації продукції. Головна мета маркетингової діяльності підприємства при використанні такої ціни полягає у перешкоді проникненню на ринок нових конкурентів.
Пільгові, або стимулюючі ціни
часто використовують у сучасних умовах під час реалізації товарів широкого вжитку. Прикладом такої практики, що має місце при продажу товарів масового попиту, є встановлення підприємством або комерційною структурою збиткових цін
. При цьому, по-перше, збільшується обсяг реалізації цієї продукції, по-друге, споживачі можуть придбати й іншу, яка є поряд, але запропонована за нормальними цінами. Використання пільгових цін доцільно в короткочасному періоді, інакше споживач звикає до їх рівня і починає сприймати як нормальні.
Престижна ціна
встановлюється на ексклюзивні товари дуже високої якості та відповідного іміджу підприємства (фірми). Як правило, такі види продукції характеризуються унікальними ознаками та властивостями.
Ціна для стимулювання збуту
використовується в умовах жорсткої конкурентної боротьби. При цьому тимчасово встановлюється рівень даної ціни нижчий від планового значення, а іноді навіть менший від величини собівартості продукції.
Ціни споживчого сегмента ринку
встановлюються на приблизно аналогічні види товарів і послуг, які реалізуються різним групам споживачів продукції. Залежно від купівельної спроможності кожної із груп визначаються різні рівні ціни на дані види продукції. Основна проблема при використанні таких цін полягає в установленні обґрунтованих співвідношень цін на різноманітні види аналогічної продукції.
Ціна, що формується з урахуванням рівня поточних цін
, зорієнтована на конкурентне середовище. Базою при визначенні її рівня є не величина власних витрат на виробництво та реалізацію продукції, а ціни конкурентів.
Біржові ціни
, як правило, застосовуються при реалізації продукції оптовими партіями на товарних біржах. По аукціонних цінах
продається продукція, що характеризується унікальними властивостями та ознаками. Особливістю біржової та аукціонної цін є те, що їх рівень при продажу продукції значною мірою залежить від майстерності особи, яка проводить даний процес. [3, с.80-86; 4, с.24-26]
Як показав аналіз діяльності вітчизняних підприємств і комерційних структур у сучасних умовах, інші види ринкових цін використовуються меншою мірою
. Зумовлено це тим, що
вони не повною мірою враховують особливості маркетингової діяльності суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції. Крім того, такі ціни базуються переважно на використанні вже розглянутих підходів до формування ринкової ціни.
Кожне підприємство залежно від мети та особливостей маркетингової діяльності при реалізації продукції вибирає одну із ринкових цін. На процес прийняття цінового рішення впливає багато різних чинників
(рис.3.4). В умовах вітчизняної економіки необхідно також ураховувати
ступінь новизни продукції та її споживчі властивості, рівень попиту та його цінову еластичність, коло споживачів продукції, фінансовий стан підприємства, рівень монополізації економіки та характер інфляційних процесів у ній, інші особливості, що визначають результати маркетингової діяльності підприємства.
Маркетингова ціль |
| Конкретні умови ринку | Особливості маркетингового середовища |
| Контрольована підприємством частка ринку | Термін окупності капітальних витрат |
| Швидкість упровадження нової продукції на ринок | Економічне становище підприємства в галузі |
| Вимоги споживачів до продукції | Стан вітчизняної економіки |
| Цінове рішення |
| Вільна ціна |
Рис.3.4 Основні чинники, що впливають на процес прийняття цінового рішення при виборі виду вільної ціни
Кожний із розглянутих чинників по-різному впливає на процес формування цінової політики підприємства. Зумовлено це характером їх дії як у процесі формування ціни, так і при реалізації продукції на ринку. В зв'язку з цим ефективність прийняття цінового рішення значною мірою визначається не тільки кількісним, але і якісним підходом до оцінки впливу даних чинників.
Відношення держави до діючої системи ціноутворення на вітчизняних підприємствах
певним чином визначається особливостями перехідного періоду до ринкових умов (рис.3.5). Звичайно, в цих умовах держава повністю не усувається від процесу ціноутворення як на рівні підприємства, так і в межах усієї країни, але її сучасні функції порівняно з використанням цін при плановій економіці суттєво змінилися. Так, при зростанні концентрації та спеціалізації в окремих галузях виробництва держава повинна певним чином впливати на процес монополізації, який на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки має місце в провідних галузях промисловості.
| Державна цінова політика |
| Формування основних напрямків цінової політики | Обмеження зростання цін на товари першої необхідності в умовах інфляції | Впровадження антимонопольного законодавства |
Цінова підтримка аграрного сектора економіки |
Захист державних інтересів у процесі зовнішньоекономічної діяльності | Контроль над цінами |
| Ринкове ціноутворення |
Рис.3.5 Функції держави в системі ціноутворення при переході до ринкових відносин
Державна цінова політика має бути зорієнтована на
встановлення партнерських економічних відносин між виробниками та споживачами продукції. Реально це проявляється в розробці та прийнятті відповідних законів, що визначають основні правила поведінки суб'єктів на ринку. Такий підхід сприяє створенню умов для здорової конкуренції в процесі реалізації продукції. При цьому держава стримує прагнення окремих підприємців нейтралізувати або послабити таку конкуренцію, в законодавчому порядку коригуючи їх комерційну діяльність на ринку, а також захищаючи інтереси споживачів продукції. [4, с.28-29]
Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін
. Знижки застосовують фірми - виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки
- це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів.
Встановлення знижок має цілий ряд причин:
1. Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма - продавець (відповідно прямий виробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях.
2. У покупця складається враження, що фірма - продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма - продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшує об’єм продажу.
Таким чином розрізняють наступні види знижок:
За оплату товару готівкою
(загальна чи проста знижка). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин строки оплати рахунків за відвантажену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6%.
Кількісна
- зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірі збільшення об’єму партії, що виробляється.
Дилерська
надається дилерам чи посередникам за послуги, пов’язані з просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників.
Спеціальна (персоніфікована),
надається певній категорії покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці.
Сезонна
надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Величина таких знижок доходить до 50-80%.
Бонусна
надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7-8% вартості обороту.
Закрита
робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньофірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за спеціальним міжуправлінською домовленістю.
Непомітна
- форма додаткових безкоштовних послуг продавця покупцю. Наприклад, надання льготних кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів. [6]
Висновок
В умовах переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин ціна як економічний елемент у системі маркетингового механізму набуває все більшого значення. Вона суттєво впливає на ефективність підприємницької діяльності підприємства, що зумовлено її роллю при формуванні його прибутку. В процесі організації маркетингової діяльності підприємства важливим є формування його цінової політики, що визначає рівень ціни, стратегічний і тактичний підходи до процесу реалізації продукції на ринку у відповідній перспективі.
Встановлення рівня ціни на продукцію є досить складним і трудомістким завданням у процесі ціноутворення на підприємстві. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки підприємства не приділяють достатньої уваги теоретичним питанням і практичному досвіду формування цінової політики на кваліфікованому рівні. Як результат, припускаються суттєвих помилок у процесі ринкового ціноутворення. Недоліки вітчизняного ціноутворення в основному зумовлені двома основними причинами. По-перше, дається взнаки спадщина планової економіки. По-друге, підприємства не мають певного досвіду у формуванні цінової політики і у використанні ринкової ціни в процесі реалізації продукції. Все це значною мірою ускладнюється недостатнім методичним забезпеченням процесу формування цінової політики підприємства з урахуванням специфіки розвитку вітчизняної економіки.
У першому розділі була розкрита сама суть процесу ціноутворення. Було встановлено що формування цін відбувається саме на ринку під дією попиту і пропозиції. Процес ціноутворення здійснюється на основі спеціальної методології - це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. Також розкриті її найважливіші елементи. Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними, іншими словами це методика ціноутворення - це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей, виробництв, продуктів.
Другий розділ присвячений системі цін, її суті. Вона являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе. Система цін характеризується рівнем, структурою та динамікою. Система цін для окремої підприємницької структури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін. У ході аналізу було виявлено тісний взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему. Крім цього встановлено, що система цін тісно пов'язана з економічним середовищем, в якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Розкрита суть командно-адміністративної економіки встановлення цін, їй характерне функціонування централізованої системи цін. У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова система цін, де панує вільне ціноутворення. Але навіть при вільному ціноутворенні держава все одно має вплив на ціни. Також у розділі детально були описані характерні риси ринкового ціноутворення.
Третій і основний розділ роботи описує особливості вітчизняного ціноутворення в умовах ринку, де всі ціни складають єдину цілісну систему. Виявлено що кожна окрема ціна і кожна окрема група цін перебувають у постійному розвитку піл впливом ринкових факторів. Виявлено головні, вирішальні ланки системи цін, що суттєво впливають на зміну цілої системи. Рух цін на основні товари в той чи інший бік від їх вихідного рівня відповідно трансформує усю цінову систему. До цих цін відносяться, перш за все, ціни на видобувну сировину і енергетичні ресурси, тобто базових галузей промисловості. Процес функціонування цін в єдиній економічній системі характеризується не тільки прямим зв'язком, а й зворотним. Дослідження системи цін у вітчизняній економіці показали, що взаємозв'язок і взаємозалежність цін у ній визначається трьома основними чинниками:
• єдністю процесу формування витрат у всіх сферах і галузях економіки;
• характером взаємодії всіх елементів ринкового механізму господарювання із сектором державної економіки;
• взаємозв'язком усіх суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції.
Детально описана класифікація системи цін. Різні автори приводять різну класифікацію, але суть їх одна і та сама. Ціни класифікуються за такими основними ознаками: з урахуванням характеру економічного обороту, залежно від особливостей процесу просування продукції, за часом дії, за територією дії, за порядком відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів, за ступенем новизни продукції, з урахування меж держави в процесі реалізації продукції, залежно від маркетингових цілей та інші види ринкових цін які використовуються меншою мірою.
Також досліджено процес прийняття цінового рішення та виявлено, що на нього впливає багато різних чинників. Була розкрита державна цінова політика і її вплив на ринкові ціни. Повністю описана одна із складових частин системи ціноутворення - система знижок, та подана її класифікація.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 року № 507-XII
2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 17 березня 1999 р. №184/98-ВР
3. Артус М.М. Формування механізму ціноутворення в умовах ринкової економіки: Монографія. - Тернопіль. Економічна думка, 2002. - 334 с.
4. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 257 с.
5. Пінішко Василь Степанович, Мединська Тетяна Володимирівна; Ціни і ціноутворення: Львів. комерц. акад. та ін. Львів, 2002.
6. Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: навч. посібник 3-тє вид., виправлене. - К.: Кондор, 2005. - 214с.