Господарські товариства як сучасна форма господарювання в Україні

Львівський інститут банківської справи

Університет банківської справи

Національного банку України

Кафедра економіки та

управління персоналом

Курсова робота

тема

“Господарські товариства як сучасна форма господарювання в Україні ”

Виконала студентка

Весна Ірина

Курс 2, група 201-ОА

спеціальність “Облік і Аудит”

Науковий керівник

викладач кафедри Л. Б. Сіверська

Львів 2008

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи функціонування господарських товариств в Україні

1.1 Інституціональні основи господарських товариств

1.2 Види господарських товариств

2. Вплив витрат, пов’язаних зі збутом продукції, на фінансово-економічні показники діяльності господарських товариств

3. Основні напрямки розвитку господарських товариств в Україні

3.1 Розвиток законодавчої бази господарських товариств

3.2 Основні завдання і цілі господарських товариств

3.3 Зарубіжний досвід розвитку господарських товариств і його застосування в Україні

4. Висновки

5. Література

6. Додатки

ВСТУП

Серед організаційно-правових форм підприємництва України визначальне місце належить господарським товариствам. Історія їх розвитку самим безпосереднім чином пов’язана з розвитком ринку, оскільки завдяки цій формі зростає можливість залучення до господарювання в якості суб’єктів підприємництва більш широких верств населення суспільства , перетворення громадян на активних , відповідально-правових учасників економічних відносин

Розвиток господарських товариств є в значній мірі основою збільшення внутрішнього інвестування економіки, оскільки є засобом концентрації капіталу за допомогою об’єднання індивідуальних капіталів , постійного розширення обсягу внутрішнього капіталу країни .

В сучасних умовах господарювання, коли Україна знаходиться на етапі переходу до ринкової економіки. Важливим і необхідним є дослідження господарських товариств, як сучасної форми господарювання. Оскільки, найбільш поширеною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є господарські товариства ,які являються основою ринкової економіки у більшості країн Європи.

Також актуальність цієї теми полягає в тому, що господарські товариства засновують свою діяльність на активній участі в управлінні товариством відносно великої групи підприємців .Тобто, громадське товариство є засобом демократизації господарських відносин. Ефективна робота підприємства можлива лише тоді ,коли функції господаря закріплені не за однією особою, а хоча б невеликою, але згуртованою групою людей ,що асоціює інтереси всього колективу , в правовому в правовому відношенні опосередковує деякі найбільш складні сфери діяльності (фінанси, рух майна, оплата праці тощо).

Мета мого дослідження полягає в тому , щоб визначити важливість і ефективність функціонування господарських товариств в Україні .

Завдання мого дослідження полягає в тому ,щоб визначити інституціонально-правові основи господарських товариств і їх види, скласти їхній порівняльний аналіз. На основі порівняльного аналізу, а також при застосуванні досвіду зарубіжних країн визначити шляхи вдосконалення нормативно-правової бази і підвищення ефективності функціонування господарських товариств.

· Універсальність організаційно-правової форми господарських товариств дає можливість її застосування для підприємств ,інших господарських організацій низової ланки економіки ,що мають на меті отримання прибутку (банки, страхові компанії),неприбуткових господарських організацій (фондові біржі),господарських об’єднань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств).

· Наявність в учасників господарських товариств корпоративних прав :право участі в розподілі прибутку товариства ,право участі в його управлінні ,право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації.

· Основний правовий титул майна товариства –право власності, джерелами формування якого є вклади засновників та учасників товариства;вироблена продукція; отримані доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших право чинів ,не заборонених законом.

· Подільність майна товариства на частки ,розмір яких визначається установчими документами товариства.

· Корпоративний характер управління –учасниками товариства (в персональних товариствах )або системою органів (об’єднання капіталів).

· Можливість для засновників вибору форми товариства з п’яти передбачених законом: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

Вище перелічені характерні риси господарських товариств , визначають їхнє важливе місце в курсі “Економіка підприємств”. Оскільки , основне завдання курсу “Економіка підприємств” є ефективне використання ресурсів підприємства .Адже, згідно статистичних даних 2007 року господарські товариства є найефективнішою організаційно-правовою формою господарювання в Україні, завдяки простоті їхнього створення і функціонування.

При написанні курсової роботи я використала два нормативно-правові акти, сім літературних джерел.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ В УКРАЇНІ

1.1
Інституціональні основи господарських товариств

Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними або юридичними особами на договірних засадах шляхом об’єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Правове становище господарських товариств регулюється Господарським кодексом України(статті 79-92), Цивільним кодексом України (статті 113-162),Законом України від 19.09.1991 року “Про господарські товариства ”,де вказано, що господарські товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Всім їм притаманні деякі спільні ознаки:

· Товариство –це добровільний союз, об’єднання не менше двох осіб. Максимальне число учасників не обмежується, але на практиці у товаристві об’єднується невелике коло осіб;

· Господарські товариства є договірним об’єднанням. Як юридичні особи ,утворюються на підставі укладання засновницького договору ;

· Забезпечення діяльності господарських товариств здійснюється на засадах поєднання майнових засобів та нематеріальних активів, у цьому випадку останні називають, ще особовими елементами.

Звідси – внески учасників майнового товариства можуть вноситись повністю або частинами як у матеріальній формі, так у формі послуг, прав інтелектуальної власності, знань тощо. Вплив особового елементу на діяльність товариства здійснюється у вигляді виконання робіт, надання послуг, участі в управлінні, представництві.

Всі види господарських товариств за українським законодавством є юридичними особами. Вони можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства проводиться за правилами встановленими Законом України “Про підприємства в Україні”. Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються національним банком України в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність.[9.ст.130]

Товариство зобов’язане у п’ятиденний строк повідомити орган, що здійснив реєстрацію, про зміни, які стались в установчих документах. Ці зміни вносяться до державного реєстру підприємств. Зміни в установчих документах товариства вносяться до державного реєстру за тими ж правилами, що і державна реєстрація товариств.

Основними документами для створення господарських товариств є установчий договір та статут. Вони включають: вид господарського товариства, предмет і мету його діяльності, склад засновників та учасників, найменування товариства та його місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і покриття збитків, склад органів управління, порядок прийняття ними рішень порядок внесення змін в установчі документи, порядок ліквідації та реорганізації товариства.[5.с109]

Довірчий характер відносин між учасниками товариств формують і відповідні управлінські відносини. Рішення з тих чи інших питань функціонування товариств приймається одноголосно, якщо в засновницькому договорі не встановлена інша норма, наприклад про необхідність згоди більшості учасників.

Товариства при здійсненні господарської діяльності виступають у підприємницькому обороті під своєю фірмовою назвою. Призначення назви полягає у ідентифікації підприємця, індивідуалізації його діяльності на ринку. Найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств – прізвища, найменування учасників товариства.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім осіб, стосовно яких встановленні обмеження законодавчими актами України.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств на рівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Права та обов’язки учасників товариства визначаються законодавством та засновницькими документами товариства не можуть звужувати ті права і відміняти ті зобов’язання, якими наділені учасники згідно законодавства.

Відповідно до ст.10 Закону “Про господарські товариства” учасники товариства мають право:

· Брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установах документах, за винятком випадків, передбачених згаданим Законом;

· Брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди);

· Вийти з товариства;

· Одержувати інформацію про діяльність товариства.

На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про діяльність товариства, протокол зборів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені установчими документами та законодавством України .

Обов’язки учасників товариства:

· Виконувати вимоги, встановлені установчими документами товариства і рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

· Виконувати свої зобов’язання перед товариством, в тому числі і пов’язанні з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

· Не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

· Нести інші обов’язки, що передбачені Законодавством України та установчими документами товариства.

Господарське товариство є власником: майна, переданого йому засновником і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; іншого майна, набутого на підставах ,не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою і іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі інтелектуальна власність), грошові кошти. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти ,кошти одержані в кредит та під заставу .

Засновники товариства мають право самостійно визначати ціну вкладів. Слід звернути увагу на необхідність правильної оцінки вкладів, що зроблені у формі інтелектуальної власності - винаходи, промислові зразки, знаки фірми, гудвіли, вироби мистецтва та інші нематеріальні активи. Вони завжди повинні фіксуватись у матеріальній формі, на певних носіях – на папері, магнітному диску. При цьому слід зазначити, який конкретно об’єкт цих прав і в якій формі передається у власність товариства.

У товаристві створюється резервний капітал у розмірі, визначеному установчими документами, але не менше 25% від статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного(страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути менш ніж 5 відсотків суми чистого прибутку .

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці .Чистий прибуток, одержаний після сплати податку на прибуток, інших платежів і відрахувань, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання.

Товариство має змінювати розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів, крім випадків , передбачених чинним законодавством.

Перевірку фінансової діяльності товариства здійснюють державна податкова адміністрація та інші державні органи у межах їх компетенції, ревізійні органи товариства та аудиторські організація.

Припинення діяльність товариства відбувається шляхом його реорганізації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства або ліквідації.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства, а у випадках, коли воно зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також примусовий поділ за постановою антимонопольних органів.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов’язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

· Після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

· За рішенням вищого органу товариства;

· На підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення арбітражного суду про визнання товариства банкрутом.

Ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією. У випадках банкрутства чи припинення діяльності товариства за рішенням суду або арбітражного суду ліквідаційну комісію призначають ці органи.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в одному з офіційних органів преси інформацію про строки подання кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходи щодо оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором , за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як 250 неоподаткованих мінімумів.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, розподіляються між учасниками товариства.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

1.2
Види господарських товариств

За 1 статтею Закону України “Про господарські товариства ” до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерне товариство – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном; акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належним їм акцій.

Органи управління і контролю акціонерних товариств: вищий орган - загальні збори акціонерів, які вирішують питання стратегічного характеру; виконавчий орган – правління, дирекція чи директор, забезпечує виконання рішень загальних зборів та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства; також акціонерні товариства можуть створювати спостережну раду, проміжний орган між загальними зборами і виконавчим органом і ревізійна комісія (ревізор) як суто контрольний орган.

Статутний фонд акціонерного товариства розподіляється на визначене число рівних між собою часток - акцій рівної номінальної вартості. Рівність часток, що становлять одну акцію, є обов’язковим. Загальна ж доля акцій, яка є власністю акціонера може бути різною.

Акціонерні товариства бувають двох видів: відкрите акціонерне товариство і закрите акціонерне товариство[ст.81 ГК України, ст.25 Закону “Про господарські товариства”].

До відкритого акціонерного товариства належать акціонерні товариства, акції яких можуть розповсюджуватися шляхом вільної, відкритої підписки та доступної всім бажаючим купівлі - продажу на біржі. В товариствах цього виду засновники повинні мати лише визначену частину акцій, а більша їх частина розміщується серед потенційного необмеженого кола інвесторів, акціонер має право на свій розсуд зробити перевідступку належних йому акцій будь-яким третім особам; в товариствах цього виду вільно відбувається зміна акцій між ними, це товариство з не фіксованим складом учасників.

Однією з вагомих переваг акціонерного товариства відкритого типу є те, що долі учасників, які представлені в акціях, можуть вільно переходити від одного власника до другого. Акції можуть передаватися третім особам, продаватися, даруватися, закладатися під заставу.

Закриті акціонерні товариства – це товариства акції яких розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Звичайно цей розподіл акцій і утворення товариства відбувається одночасно. Закрите акціонерне товариство має фіксований склад учасників - акціонерів. Акції розподіляються серед заздалегідь визначеного числа інвесторів.

Акціонери можуть перевідступати належні їм акції тільки зі згоди інших акціонерів. В закритому акціонерному товаристві існує жорстка система колективного контролю з боку засновників над персональним складом акціонерів , а також до числа належних їм акцій. Якщо хто-небудь із засновників захоче вийти із товариства, то переважне право на придбання акцій належать іншим акціонерам і вже потім, якщо ніхто не захоче скористатись своїм правом на їх придбання, вони можуть бути продані третім особам.

Акціонерне товариство властивості зворотності не має. При виході з акціонерного товариства у володаря акцій є один вихід - перевідпустка акцій іншим учасникам. Статути закритих товариств складніші за статути відкритих. При їх складанні велику увагу приділяють підготовці спеціального розділу – Порядок перевідпустки акцій.

Створення акціонерного товариства відрізняється певною складністю і включає ряд етапів: укладення між засновниками договору про спільну діяльність; реєстрація повідомлення про випуск акцій; проведення установчих зборів; реєстрація товариства. Ініціатива щодо створення товариства виходить від засновників – юридичних осіб та громадян. В якості одного з таких засновників при акціонуванні державних підприємств може виступати Фонд державного майна України або за його дорученням державні холдінги.

Товариства з обмеженою відповідальністю – товариство, що має статутний фонд, розділений на частки розмір яких визначається установчими документами. Учасники таких товариств несуть відповідальність в межах їх вкладів в майно товариства.

Установчі документи, крім загальних, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Господарське об’єднання з обмеженою відповідальністю є статутним товариством, засновницькими документами якого є установчий договір і статут. В доктрині заснування таких товариств права їх учасників на корпоративних звичаях, корпоративній діловій практиці, корпоративних прецедентах. Зокрема, до корпоративних нормативних актів відносяться установчі документи. За їх допомогою можуть бути розширені або обмежені права всіх або окремих учасників товариства. Крім того в цих документах визначають:

· Вид товариства, найменування, предмет і цілі його діяльності, склад засновників і учасників;

· Розмір і порядок створення статутного фонду;

· Порядок розподілу між учасниками прибутку та збитків;

· Склад і компетенція органів управління товариства і порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одноголосна згода;

· Порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства;

· Розмір часток кожного із учасників і розмір, склад і порядок внесення ними внесків;

· Порядок вибуття із членів товариства.

Особливістю товариства з обмеженою відповідальністю є наявність статутного капіталу, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальних заробітних плат.

Статутний капітал виконує ряд найважливіших функції. До однієї з них відноситься функція матеріального забезпечення підприємницької діяльності товариства. Важливою функцією статутного капіталу є те, що він є гарантією захисту інтересів кредиторів за рахунок встановлення мінімального розміру статутного фонду, що в значній мірі перешкоджає зниженню вартості майна товариства нижче гарантованої мінімальної величини статутного капіталу.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Кількість голосів учасників визначається пропорційно розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства. До компетенції зборів належить: визначення основних напрямків діяльності товариства, внесення змін до статуту підприємства, створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств.

Правове регулювання фінансових питань товариства з обмеженою відповідальністю переноситься на рівень корпоративних норм. У цьому товаристві створюється виконавчий орган – колегіальний (дирекція)або одноосібний (директор). Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не учасниками товариства. Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників, організовує виконання їх рішень і не вправі приймати рішення і не вправі приймати рішення, обов’язкові для учасників товариства.

Товариство з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

За своїм правовим положенням це товариство дуже схоже з товариством з обмеженою відповідальністю. Воно також має статутний капітал, який розподілений на частини визначених установчими документами розмірів. Подібна в цих товариствах і структура управління. При заснуванні товариства з додатковою відповідальністю, підготовці установчих документів слід дотримуватись того ж порядку, який встановлений для утворення товариства з обмеженою відповідальністю.

Повним господарським товариством визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Повною є тільки відповідальність учасників у зовнішніх зносинах з кредиторами.

Товариство цього виду об’єднує висока зацікавленість у спільній діяльності, довірчий характер відносин між учасниками. Звідси випливає необхідність жорстокого контролю за веденням справ і зміною складу учасників. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.

Особливе значення в повному товаристві надається чіткому вирішенню відносин майнового характеру. Так, установчий договір про повне товариство, крім загальних для господарських товариств умов, повинен визначити розмір частки кожного з учасників. З передачею частки третій особі здійснюється одночасний перехід усієї сукупності прав та обов’язків, що належали учаснику, який вибув з товариства або віддав частину своєї частки.

При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників. При цьому правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника перед товариством, що виникли за час його діяльності, також за борги товариства перед третіми особами.

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в установчому договорі.

Звернення стягнень в інтересах сторонніх осіб за власними зобов’язаннями учасника на його частку майна у повному товаристві не допускається. Хоча кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки майна учасника - боржника на погашення боргу. Решта учасників з метою збереження товариства можуть виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника.

Принциповим елементом, який накладає на діяльність повного товариства своєрідний правовий режим, є посилення відповідальності учасників за зобов’язання товариства. Вона характеризує такими ознаками:

· За масштабом – необмежена;

· За характером відповідальності – солідарна;

Повні господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступити в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені.

Командитне товариство-товариство, яке включає поряд з одним або декількома учасниками, які несуть повну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства.[9.ст.141]

Принциповою відмінністю командитного товариства від інших видів товариств є те, що в командитному товаристві приймають участь дві категорії засновників, а саме: особи, що повністю відповідають за зобов’язаннями товариства у формі солідарної відповідальності і особи відповідальність яких обмежується розмірами їх внесків у майно товариства.

Посилена відповідальність таких товариств ґрунтується на довірі між учасниками, а також є гарантією довіри до товариства з боку його партнерів, оскільки ризик виконання зобов’язань гарантується не тільки майном товариства, а й майном його учасників.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.

Довірителі свого капіталу – вкладники-командитники – відповідають за зобов’язаннями товариства в розмірі свого вкладу.

Присутність обмеженої відповідальності, коли власник капіталу віддає перевагу участі у справі без посереднього її ведення, певної віддаленості від клопотів і відповідальності організаторів, сприяє залученню до майна командитного товариства достатньо великого капіталу. Однак командитне товариство все ж об’єднує невелику кількість осіб і часто воно виникає з командитного товариства.

Виникає командитне товариство на підставі укладання засновницького договору, який підписується всіма повними учасниками. У цьому договорі, окрім умов, що є загальними для господарських товариств, відображається розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форма їх участі у справах товариства. В установчому договорі стосовно вкладників-командитників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники-командитники.

Обов’язки вкладників зводяться до основних двох:

· Вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими установчим договором.

· Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю щодо управління справами товариства.

Командитне товариство в процесі своєї діяльності може бути реорганізоване чи ліквідоване. При цьому діяльність товариства, окрім умов, загальних для всіх видів товариств, припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю.

При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство, як і у випадку ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру.

2. ВПЛИВ ВИТРАТ, ПОВ’ЯЗАНИХ ЗІ ЗБУТОМ ПРОДУКЦІЇ, НА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ.

Фінансово-економічні показники діяльності підприємства “Еліта”

№ з/п	Показники	Кількість
1.	Основні матеріали на 1 вибір “А” з ПДВ ,грн.	246
2.	Допоміжні матеріали на 1 виріб“А” з ПДВ.грн.	36
3.	Зворотні відходи на 1 виріб, % від вартості основних матеріалів	4
4.	Річний випуск виробів “А”, шт.	30006
5.	Основна зарплата робітників за один виріб “А”, грн.	51
6.	Додаткова заробітна плата, % від основної зарплати	10
7.	Кількість устаткування, шт.	36
8.	Вартість одиниці устаткування з ПДВ, грн.	19200
9.	Загальновиробничі розподілені витрати, % до основної зарплати	110
10.	Адміністративні витрати, % до основної зарплати	80
11.	Рентабельність одиниці продукції,%	18
12.	Середньоспискова чисельність працівників, чол	256
13.	Оборотний капітал,грн..	2550006
14.	Середньорічна вартість основного капіталу, грн	18000000
15.	Втрати від знецінення запасів, грн	7994
16.	Одержані дивіденди від ЦП, грн.	114994
17.	Дохід від інвестицій в інші підприємства, грн..	13394
18.	Інші операційні доходи, грн..	36006
19.	Плата за користування довгостроковим кредитом, грн.	18206
20.	Доходи від оренди майна, грн.	116006
21.	Витрати на збут на один виріб“А” , грн..	24
22.	Податок на прибуток, ПДВ, нарахування на зарплату	25%, 20%, 36.96%

Використовуючи дані таблиці необхідно визначити:

1. Гуртову і відпускну ціну одного виробу.

2. Вартість товарної продукції.

3. Фондовіддачу, фондомісткість і фондоозброєність основних фондів.

4.Показники оборотності оборотних засобів підприємства( умовно допускаємо, що вся виготовлена продукція буде реалізована).

5. Продуктивність праці в натуральних і вартісних показниках.

6. Собівартість реалізованої продукції.

7. Фінансовий результат діяльності підприємства (валовий дохід, чистий дохід, валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування і чистий прибуток).

8. Загальну і розрахункову рентабельність підприємства.

Обчислення:

І частина

Спочатку визначаємо собівартість одного виробу А

Собівартість продукції – це вартісна форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут.

Собівартість одиниці продукції = основні матеріали + основна зарплат + додаткова зарплата + нарахування на зарплату + Ана 1 виріб + загальновиробничі витрати +витрати на збут - зворотні витрати.

1.Визначаєм вартість основних матеріалів без ПДВ :

Основні матеріали - це матеріальні цінності, призначені для використання в господарській діяльності платника більше одного року, вартість яких більша 1000грн.

240+6=246грн. –вартість основних матеріалів з ПДВ

Х- вартість основних матеріалів без ПДВ

Х=(246*100)/120=205грн.

2.Обчислюємо вартість основних матеріалів без ПДВ:

Вартість допоміжних матеріалів з ПДВ =36 грн.

Х - Вартість допоміжних матеріалів без ПДВ

Х=(36*100)/120=30грн.

3. Обчислюємо зворотні відходи на 1 виріб:

Зворотні відходи 4% від вартості основних матеріалів без ПДВ

205- вартість основних матеріалів без ПДВ

205*0.04=8.2грн.

4. Визначаємо додаткову заробітну плату робітника за 1 виріб:

Додаткова зарплата становить 10% від основної зарплати

51грн.-основна зарплата робітника.

51*0.1=5.1грн.- додаткова з/п працівника

5. До собівартості продукції включається нарахування на зарплату , відрахування: у Пенсійний фонд 33.2% , фонд соціального страхування 1.5%, фонд страхування на випадок безробіття 1.3%, фонд страхування на випадок безробіття у легкій промисловості 0.96%.

Загальна сума нарахування на зарплату становить 36.96%.

(51+5.1)*36.96%=56.1*0.3696=20.73грн.

Нарахування на заробітну плату здійснюється від суми основної і додаткової зарплати.

6. Обчислюємо амортизацію(А):

6.1 Обчислюємо вартість верстата без ПДВ :

Вартість 1 верстата=19200

(19200*100 )/120=16000грн.

Загальна вартість верстатів :

Кількість верстатів=36

36*16000=576000грн.

Від загальної вартості верстата без ПДВ нараховується амортизація по кварталах, так як верстати належать до третьої групи основних засобів ,норма амортизації(На) для якої =6%

6.2 Обчислюємо Аза 1квартал :

576000*0.06=34560грн.

6.3 Обчислюємо А за 2квартал:

(576000-34560)*0.06=32486.4грн.

6.4 Обчислюємо А за 3квартал:

(541440-32486.4)*0.06=30537.216грн.

6.5 Обчислюємо А за 4квартал:

(508953.6-30537.216)*0.06=28704.983грн.

6.6 Обчислюємо А за 1 рік:

34560+32486.4+30537.216+28704.983=97088.6грн.

6.7 Обчислюємо А на 1 виріб:

Річний випуск продукції = 30006

А на 1 виріб=97088.6/30006=3.235грн.

7. Розраховуємо загально-виробничий розподіл витрат, як 110% до основної зарплати.

Загально виробничий розподіл витрат=(51*110)/100=56.1грн.

8. Розраховуємо адміністративні витрати, як 80% до основної зарплати.

Адміністративні витрати=51*0.8=40.8грн.

витрати на збут=24грн.

9. Обчислюємо повну собівартість 1 виробу:

205+30+51+5.1+20.73+3.235+56.1+40.8+24-8.2=427.765грн.

10.Розраховуємо гуртову ціну (ГЦ) виробу, тобто внутрішня ціна виробника ,яка включає повну собівартість виробу і прибуток .

Рентабельність 18% означає, що прибуток підприємства з одного виробу 18%,

ГЦ=427.77+(427.77*0.18)=504.77грн.

13. Відпускна ціна(ВЦ) –ціна ,за якою продукція з підприємства відпускається споживачам. Відпускна ціна включає гуртову ціну з ПДВ.

ВЦ=504.77+(504.77*0.2)=605.77грн.

14. Розраховуємо вартість товарної продукції.

Товарна продукція(ТП)-готова продукція, виготовлена на підприємстві та призначена для реалізації.

ТП=Гуртова ціна*кількість виробів

ТП=504.77*30006=15146128грн.

15.Розраховуємо фондовіддачу:

Фондовіддачу(Фвідд.)- показник ефективності використання основних виробничих фондів, який обчислюється через співвідношення вартості товарної продукції (ТП) до середньорічної вартості основних фондів (ВОФср) підприємства.

Фвідд.=ВТП/ВОЗ

Фвідд.=15146128/18000000=0.84грн.

16. Розраховуємо фондомісткість:

Фондомісткість(Фміст.)-показник, що відображує, на яку суму потрібно придбати основних виробничих фондів підприємства для випуску необхідних обсягів продукції.

Фміст. =ВОЗ/ВТП

Фміст. =18000000/15146128=1.19грн.

17. Розраховуємо фондоозброєність:

Фондоозброєність(Фозб.)- показник ефективності використання основних виробничих фондів працівниками підприємства, розраховується через співвідношення середньорічної вартості основних фондів підприємства до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу.

Фозб. =ВОЗ/ССч

Фозб. =18000000/256=70312.5грн./чол.

Визначимо показники оборотності і оборотних засобів підприємства

До них належать:

18. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів(Коб.)- показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції до середньорічного залишку нормативних оборотних засобів.

Коб.=ВРП/Возн

ВРП=ВТП

Коб.=15146128/2550006=5.94

18.1 Розраховуємо тривалість 1 обороту :

365/5.94=61.45днів

19. Розраховуємо продуктивність праці у кількісному і вартісному вираженні:

Продуктивність праці - показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

19.1 Продуктивність праці у кількісному вираженні:

Кількість продукції/кількість працівників=30006/256=117.21шт.

19.2 Продуктивність праці у вартісному вираженні:

ВТП/ кількість працівників=15146128/256=59164.56 грн.

Визначимо фінансовий результат діяльності підприємства:

20. Розраховуємо валовий дохід-виручка від реалізації продукції з ПДВ:

Валовий дохід(ВД) = відпускна ціна 1 виробу* к-сть виробів

ВД=605.77*30006=18176734.62грн.

21. Розраховуємо чистий дохід (ЧД)–валовий дохід без ПДВ:

ЧД=(18176734.62*100)/120=15147278.85грн.

22. Розраховуємо валовий (балансовий )прибуток(Пвал.)-чистий дохід без собівартості. За новими стандартами бухгалтерського обліку до собівартості не включаються адміністративні витрати і витрати на збут.

Собівартість РП=собівартість 1виробу*річний випуск виробів

Собівартість 1 виробу= повна собівартість 1 виробу-адміністративні витрати-витрати на збут=427.765-40.8-24=362.965грн.

Пвал=15147278.85-(30006*362.965)=4256151.06грн.

23. Розраховуємо операційний прибуток(ОП) –валовий дохід без операційних витрат із врахуванням операційних доходів.

Операційні доходи –відображають суми від операційної діяльності підприємства, крім виручки від реалізації продукції, у даному випадку до них належать: доходи від оренди майна -116006грн.,інші операційні доходи-36006грн.

Операційні доходи=доходи від оренди майна+інші операційні доходи=116006+36006=152012грн.

Операційні витрати включають : адміністративні витрати до основної зарплати=40.8грн.

Адміністративні витрати= 40.8*30006=1224244.8грн.

Витрати на знецінення запасів=7994грн.

Витрати на збут річного випуску продукції =витрати на збут одиниці продукції*річний випуск продукції =24*30006=720144грн.

Операційні витрати=1224244.8+7994+720144=1952382.8грн.

ОП=4256151.06 +152012-1952382.8=2455780.26грн.

24. Розраховуємо прибуток від звичайної діяльності(ЗП)- операційний прибуток, скоригований на величину фінансових та інших доходів і фінансових та інших витрат.

У даному випадку до фінансових та інших доходів відносимо:

Одержані дивіденди від ЦП=114994грн.

Дохід від інвестицій в інші підприємства=13394грн.

До фінансових та інших витрат належать плата за користування довгостроковим кредитом =18206грн.

ЗП=2455780.26+114994+13394-18206=2565962.26грн.

25. Розраховуємо чистий прибуток(Пчист.)- це прибуток ,що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток.

Пчист.=(2565962.26*100)/125=2052769.808грн.

26. Розраховуємо рентабельність-відносний показник ,що характеризує рівень ефективності роботи підприємства.

26.1 Розраховуємо загальну рентабельність:

Загальна рентабельність=Пвал./(Возсер.+Возн.)*100%

Загальна рентабельність = 4256151.06 / (18000000+2550006) *100% = 20.7%

26.2 Розраховуємо розрахункову рентабельність:

розрахункова рентабельність= Пчист./(Возсер.+Возн.)*100%

розрахункова рентабельність = 2052769.808/(18000000+2550006) *100%=10%

Відповіді:

1. Гуртова ціна одного виробу = 504.77грн

відпускна ціна одного виробу =605.77грн.

2. Вартість товарної продукції=15146128грн.

3. Фондовіддача=0.84грн.

Фондомісткість=1.19грн.

фондоозброєність =70312.5грн./чол.

4.Показники оборотності оборотних засобів підприємства:

Коефіцієнт оборотності=5.94

Тривалість 1обороту=61.45 днів

5. Продуктивність праці в натуральних показниках=117.21шт.

В вартісних показниках=59164.56грн.

6. Собівартість реалізованої продукції=362.965грн.

7. Фінансовий результат діяльності підприємства:

валовий дохід=18176734.62грн.

чистий дохід=15147278.85грн.

валовий прибуток=4256151.06грн.

операційний прибуток=2455780.26грн.

прибуток від звичайної діяльності до оподаткування= 2565962.26грн.

чистий прибуток=2052769.808грн.

8. Загальна рентабельність=20.7% розрахункова рентабельність=9.9%

ІІ частина (після змін)

Як вплине зменшення витрат на збут продукції в розмірі 1

.5%?

Щоб дати відповідь на це запитання, спочатку визначимо показники на які вплине зміна витрат на збут.

Від витрат на збут залежить собівартість 1 виробу, гуртова ціна, відпускна ціна, вартість товарної продукції, фондовіддача, фондомісткість, коефіцієнт оборотності оборотних засобів, тривалість 1 обороту, продуктивність праці у вартісному вираженні, валовий дохід, чистий дохід, валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток, загальна рентабельність, розрахункова рентабельність.

витрати на збут=24грн.(до змін)

витрати на збут =24-(24*0.015)=23.64грн.(після змін)

Назва показника	Значення до змін	Значення після змін
Витрати на збут	24грн.	23.64грн.
Собівартість 1 виробу	427.765грн.	427.405грн.
гуртова ціна	504.77грн	504.335грн.
відпускна ціна	605.77грн.	605.202грн.
вартість товарної продукції	15146128грн.	15133076.01грн.
фондовіддача	0.84грн.	0.84грн.
фондомісткість	1.19грн.	1.19грн.
коефіціент оборотності оборотних засобів	5.94	5.93
тривалість 1 обороту	61.45днів	61.55днів
продуктивність праці у вартісному вираженні	59164.56грн.	59113.58грн.
валовий дохід	18176734.62грн.	18159691.212грн.
чистий дохід	15147278.85грн.	15133076.01грн.
валовий прибуток	4256151.06	4252750.38грн.
операційний прибуток	2455780.26грн.	2452379.58грн.
прибуток від звичайної діяльності	2565962.26грн.	2562561.58грн.
чистий прибуток	2052769.808грн.	2050049.264грн
загальна рентабельність	20.7%	20.6%
Розрахункова рентабельність	10%	10%

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що зниження витрат на збут на 1.5% впливає на: собівартість 1 виробу, гуртову ціну, відпускну ціну, вартість товарної продукції, фондовіддачу, фондомісткість, коефіцієнт оборотності оборотних засобів, тривалість 1 обороту, продуктивність праці у вартісному вираженні, валовий дохід, чистий дохід, валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток, загальну рентабельність, розрахункову рентабельність. Зі зменшенням витрат на збут на 1.5% усі вище перелічені показники зменшуються, окрім фондомісткості і розрахункової рентабельності вони залишаються незмінними. Отже, при зниженні витрат на збут підприємство знизить ціну власної продукції, а також і власний прибуток.

3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ В УКРАЇНІ

3.1 Розвиток законодавчої бази господарських товариств

Як відомо, на сьогодні господарські товариства є найбільш популярною формою організації підприємницької діяльності як за кордоном, так і в Україні.

Законодавство ж України про господарські товариства останнім часом суттєво еволюціонувало та зазнало позитивних змін.

Основним законодавчим актом, що регулює діяльність господарських товариств в Україні є Закон України «Про господарські товариства»Основним законодавчим актом, що регулює діяльність господарських товариств в Україні є Закон України «Про господарські товариства». Відповідні норми щодо діяльності господарських товариств з’явились також і в новому Цивільному та Господарському кодексах України, які набули чинності на початку 2004 р.

Існує також низка спеціальних законодавчих актів, що регулюють діяльність та особливості правового статусу акціонерних товариств – закони України «Про цінні папери та фондову біржу», «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» тощо.

Оскільки багато питань, врегульованих спеціальним законом, знайшли регулювання також і в нових кодексах, це призвело до конфлікту відповідних норм та виникнення питань щодо порядку їх застосування. Так, деякі з юристів дотримуються думки про те, що пріоритет мають норми спеціального закону, яким є Закон України «Про господарські товариства».

Основна група практикуючих юристів все ж таки притримується позиції щодо пріоритету норм більш пізнього закону, якими фактично є нові кодекси.

Спеціальний закон знаходить застосування лише стосовно питань, не врегульованих кодексами, або у випадках, якщо бланкетні норми останніх відсилають до спеціального закону (якщо інше не врегульовано законом).

Організаційно-правові форми господарських товариств

Основними видами господарських товариств є повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. Слід визнати, що поряд із господарськими товариствами в нашій країні завжди існувала певна кількість інших видів (організаційно-правових форм) підприємств, як, наприклад, приватне підприємство, орендне підприємство тощо.

Дані організаційно-правові форми не завжди відповідали світовим стандартам, й відповідно, не були повністю зрозумілими іноземним контрагентам, що також ставало стримувальним чинником для розвитку господарських відносин на міжнародному рівні. Так, наприклад, зазначені організаційно-правові форми підприємств, на відміну від господарських товариств, не мали мінімального статутного фонду, а також чітко встановленої єдиної структури.

Із набуттям чинності новим ЦК України це питання врегулювалося законодавчим шляхом. Стаття 84 нового ЦК України прямо встановлює, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, можуть бути створені виключно як господарські товариства або виробничі кооперативи.

Це обмеження має також і негативний бік. Так, до набрання чинності новим ЦК України будь-який підприємець мав можливість зареєструвати суб’єкт підприємницької діяльності – юридичну особу у формі приватного підприємства, навіть не маючи у своєму розпорядженні великих грошових коштів, обмежившись лише мінімальною, необхідною для початку бізнесу сумою.

На сьогодні для створення товариства з обмеженою відповідальністю засновник повинен мати у своєму розпорядженні кошти для мінімального статутного капіталу, який наразі становить 23 700 грн. Така сума досить велика для підприємців – початківців, та є одним із стримувальних чинників для розвитку малого підприємництва.

До найбільш поширених організаційно-правових форм слід віднести товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю.

Суттєвою новелою нового законодавства є те, що з 1 січня 2004 р. законодавство дозволяє створювати господарські товариства з одним учасником. Відповідна норма міститься у п. 2 ст. 114 ЦК України. Водночас, законодавець встановив певні обмеження щодо застосування даної норми,

та встановив, що господарське товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (п. 2 ч. 1 ст. 141, п. 4 ч. 2 ст. 153 ЦК України). Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦК України). Дану новелу досить позитивно сприйняли як українські підприємці, так і іноземні інвестори, котрі при інвестуванні в Україну були змушені підшукувати іншого формального засновника для створення в Україні підприємства, й відповідно, враховувати інтереси цього другого засновника (акціонера) під час прийняття стратегічних рішень.

Суттєвим внеском нового законодавства є те, що господарські товариства дозволено створювати на основі статуту без обов’язкового підписання установчого договору. Таким чином законодавець вирішив тривалий спір щодо призначення та статусу установчого договору: чи є цей договір установчим документом, або лише внутрішнім документом засновників, яким урегульовано їх взаємні права та обов’язки стосовно товариства.

Змінений також порядок формування статутного фонду – на момент реєстрації товариства учасники повинні зробити внески у розмірі не менш ніж 50% загальної суми їх внесків. За нормами Закону України «Про господарські товариства» учасники мали внести на момент реєстрації не менш ніж 30% їх внесків.

Останні зміни суттєво вплинули також і на питання компетенції органів управління господарських товариств, а також на порядок прийняття рішень даними органами. Так, згідно із абзацом 1 п. 2 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Таким чином, законодавець надав можливість зацікавленим особам самостійно встановлювати кворум товариства та визначати питання, стосовно яких рішення має прийматися певною кількістю голосів.

Змінений перелік питань, щодо яких рішення має прийматися кваліфікованою більшістю голосів: абзац 2 п. 2 ст. 98 ЦК України встановлює, що рішення про внесення змін до статуту, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ¾ голосів, якщо інше не встановлено законом. Новою нормою є те, що учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами питання вчинення з ним правочинну та щодо спору між ним і товариством.

На особливу увагу заслуговують положення ст. 144 ЦК України, які стосуються питання формування статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю. Так, до набуття чинності ЦК України питання збереження розміру статутного фонду господарського товариства взагалі не було врегульовано законодавством України, що фактично не давало можливості кредиторам товариства реалізувати свої вимоги до товариства.

Так, законодавство України містило та містить норми щодо порядку формування статутного фонду при первинному розміщенні, які зобов’язують учасників здійснити формування статутного фонду протягом року з моменту створення товариства. Однак норми законодавства України не містили зобов’язань товариства щодо збереження розміру статутного фонду, а також не встановлювали строк, протягом якого має здійснюватися формування статутного фонду товариства у випадку прийняття рішення про його збільшення.

Стаття 144 ЦК України вирішила це питання. Так, згідно п. 3 ст. 144 ЦК України у випадку, якщо учасник протягом першого року діяльності товариства не сплатить повністю суму своїх вкладів, товариство має оголосити про зменшення статутного капіталу або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації. Аналогічні положення встановлені і щодо акціонерних товариств (п. 3 ст. 155 ЦК України). Таким чином, законодавець вжив відповідних заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Слід звернути увагу читача також на новий підхід до контролюючого органу товариства з обмеженою відповідальністю. Стаття 146 ЦК України передбачає створення органу, що здійснює постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу. При цьому, виходячи із змісту статті, створення такого органу не є обов’язковим. Таким чином, законодавець надав можливість учасникам товариства вільно обирати засіб контролю за діяльністю товариства та його виконавчого органу. Так, якщо Закон про господарські товариства в існуючій редакції передбачає обов’язкове створення контрольно-ревізійної комісії, яка на практиці дуже рідко створювалась, ЦК надав можливість учасникам товариства самостійно обирати засіб контролю за діяльністю товариства, – або шляхом залучення сторонніх експертів (аудиторських компаній) або шляхом створення постійного органу товариства, який виконував би відповідні контрольні функції.[10. c.12]

Суттєві зміни торкнулись також й питання відчуження учасником ТОВ належної йому частки у статутному фонді товариства. Так, на відміну від норм Закону України «Про господарські товариства», новий ЦК встановив чіткий строк (1 місяць), впродовж якого учасники товариства мають право реалізувати своє право на приоритетне придбання частки, що відчужується учасником товариства. При цьому законодавець надає можливість змінити цей строк за домовленістю сторін.

Відповідних змін зазнали положення законодавства України щодо виходу учасника із товариства – п. 1 ст. 148 ЦК встановив, що учасник має право вийти з товариства за умови повідомлення товариства про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Акціонерні товариства. Суттєвих змін зазнало також і законодавство України про акціонерні товариства. Так, остаточно вирішено спір щодо статусу закритих акціонерних товариств та порядку обігу їх акцій. Як відомо, на сьогодні існувала досить суперечлива судова практика з питання статусу акцій закритого акціонерного товариства. Як приклад тут можна навести відомий спір на пивному ринку України.

Пункт 3 ст. 81 ГК України прямо визначив, що акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або з-поміж заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами.

Суттєво змінений порядок управління та компетенція органів акціонерного товариства. Насамперед, це стосується питання розподілення повноважень між органами акціонерного товариства. Так, як відомо, чинна редакція Закону України «Про господарські товариства» надає досить великі можливості акціонерам товариства вільно встановлювати компетенцію органів управління, зокрема спостережної ради, за винятком питань, віднесених до виключної компетенції зборів акціонерів. Пункт 2 ст. 159 ЦК України значно розширив коло питань, що належать до виняткової компетенції загальних зборів акціонерів, встановивши, зокрема, що до цього кола питань належить питання утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Раніше дане питання не належало до кола виняткових питань загальних зборів, що дозволяло передавати його до повноважень спостережної ради. Таким чином, у випадку виникнення необхідності швидкої зміни виконавчого органу, слід чекати чергових або поза чергових зборів акціонерів, що не завжди відповідає інтересам акціонерів. Пункт 2 ст. 160 ЦК України також надав право законодавцеві встановлювати виняткову компетенцію спостережної ради. Сподіваємося, що після прийняття спеціальних законів або адаптації чинних до нових кодексів, ситуація буде виправлена.

3.2 Інновації у розвитку господарських товариств

Світова практика свідчить про існування багатьох видів господарських товариств ,які знайшли місце і в Україні. Найбільшого поширення набули акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Менш поширеними в Україні є товариства з додатковою відповідальністю, виникнення яких передусім викликане формуванням довірчих товариств, мало в Україні товариств з повною відповідальністю та командних .

З розвитком ринкових відносин в Україні господарські товариства почали розділяти на дві групи: корпоративного і некорпоративного типу.

Для вивчення корпоративного управління слід чітко зрозуміти суть господарських товариств корпоративних типу ,визначити їх специфічні риси і відмінності .Оскільки систему управління в основному залежить від організаційно-економічних форм господарських товариств ,то їх безпосередньо організаційні структури і є основою для побудови тих чи інших управлінських відносин і прямо впливають на них. У першій темі ми визначили, що корпоративні риси мають акціонерні товариства та товариства з додатковою відповідальністю, в яких управління відокремлене від власності.[6.ст.49]

Оскільки акціонерні товариства в усьому світі мають найбільше поширення, то їм як об’єкту управління.

Однією з форм об’єднання капіталів та господарювання є створення і функціонування підприємств у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

В Україні та за кордоном такі товариства набули великого поширення. Окрім того , в регуляторних системах багатьох країн існує організаційно-правова норма компанія з обмеженою відповідальністю, яка має риси, спільні з українським закритим акціонерним товариством та товариством та товариством з обмеженою відповідальністю.

Некорпоративні товариства, це товариства які не можна вважати корпоративними або корпоративними воно є лише за окремими ознаками. Найяскравішим прикладом товариств некорпоративного типу є товариства з додатковою відповідальністю.

До таких форм товариств спостерігається неоднозначність підходів в аспекті визнання їх корпораціями або не корпораціями. Така риса корпоративного управління, як відокремленість функцій управління, як відокремленість функцій управління від власності, тут простежується, існує поділ майна на частки. Проте порівняно з акціонерним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю вони є специфічними і мають відмінні риси.

Уряд України у 2009 році планує збільшити кількість господарських товариств в Україні, а також збільшити їхню ефективність виробництва.

Перед господарськими товариствами України у 2009 році стоять такі завдання: підвищення технологічного рівня виробництва (розвиток нових форм взаємодії підприємств – зі створенням численних інноваційних та екоінноваційних кластерів; розвиток експортного потенціалу кластерів; розвиток експортного потенціалу та імпортозаміщення, запровадження європейських принципів державного ринкового нагляду за додержанням вимог щодо безпеки продукції та послуг); прискорений розвиток машинобудування з метою техніко-технологічного оновлення підприємств галузей економіки, випереджаючий розвиток легкої і харчової промисловостей, переробки металургійної, сільськогосподарської, хімічної та іншої продукції з високою часткою доданої вартості; удосконалення нормативно-правової бази з питань акціонування підприємств; удосконалення механізму контролю за ефективністю використання підприємствами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, зменшення обсягів непродуктивних витрат і втрат ресурсів під час виробництва послуг, забезпечення цільового використання амортизаційних відрахувань, що входять до складу собівартості послуг; забезпечення фінансової підтримки створення системи державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій; сприяння збільшенню ємності внутрішнього ринку продовольства та підвищенню ефективності виробництва продукції сільського господарства, зокрема створення та модернізація великотоварних ферм; створення виробничих потужностей по виробництву біопалива. Інноваційний розвиток економіки та подолання технічного відставання. застосування механізмів державної підтримки інноваційної та інвестиційної діяльності, в тому числі шляхом пільгового кредитування за рахунок коштів державного бюджету та компенсації відсотків за кредитами комерційних банків.

3.3 Зарубіжний досвід розвитку господарських товариств і його застосування в Україні

Виникнення господарських товариств у сучасному вигляді закордоном припадає на кінець на кінець 16-17століття ,коли у Голландії була заснована Нідерланська об’єднана Ост-Індська компанія для індійської торгівлі з основним капіталом 6.5 млн. Флоринів. На існування акціонерних товариств вказує те, що у Франції в 17столітті зустрічаються акції на пред’явника . Протягом 16-17 століття у Франції, Англії, Німеччині, Данії, Португалії , Швеції виникають господарські товариства у формі акціонерних компаній.

Щодо України , то формування акціонерного капіталу відбулося у рамках Російської імперії ,де його розвиток був започаткований заснуванням у 1757р. “Російської у Константинополі торговельної компанії”. До речі , розвиток господарських товариств відбувався досить повільно ,оскільки більш ніж через сто років після заснування першого акціонерного товариства відбувався досить повільно , оскільки більш ніж через сто років після заснування першого акціонерного товариства, у 1860році, їх налічувалось лише 100 з капіталом близько 350 млн. Рублів.[8.ст.157]

В наш час товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства виступають двома найбільш вагомими організаційно-правовими формами підприємництва як у нас ,так і за кордоном . Акціонерні товариства –це переважно форма організації великого капіталу , а товариства з обмеженою відповідальністю характерні для малого та середнього бізнесу.

Наприкінці 80-х років у ФРН нараховувалось близько 400 тисяч товариств з обмеженою відповідальністю, але приблизно 80% з них володіли капіталом менше 100 тисяч марок і тільки 4% мали капітал понад 1млн марок. Середній розмір капіталу акціонерного товариства в цей період перевищував 50 млн. Марок.

У Франції кількість товариств з обмеженою відповідальністю на той час була теж майже 400 тисяч.

Важливу роль і місце цих двох видів товариств в економічному житті викликали особливу увагу до них законодавців , що знайшло відображення в особливій повноті та деталізації правових аспектів їхньої діяльності.

В Європі досить чітко проводиться межа між акціонерним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це не тільки об’єднання капіталу ,але також і об’єднання невеликої кількості осіб , які добре знають один одного і несуть солідарну відповідальність за результати підприємницької діяльності.

Акціонерні товариства – це товариства , де акумулюються кошти великої кількості як фізичних так і юридичних осіб.

Участь у акціонерному товаристві такої кількості осіб вимагає більш деталізованої його правової регламентації , на відміну від товариств з обмеженою відповідальністю.

В Європейських країнах нагромаджено достатній досвід у розвитку акціонерної справи , в організації і діяльності товариств з обмеженою відповідальністю, який можна було б використати в Україні. Такі країни можна умовно розподілити на дві групи.

До першої групи належать Франція і Німеччина, де відповідне законодавство склалось давно , воно деталізоване і досить стабільне .

Друга група – це Чехія ,Угорщина ,Болгарія, які ще недавно входили в соціалістичну систему , а тепер досить успішно переходять до ринкової економіки і мають певні успіхи в розвитку і становленні підприємницького права .

Перша група країн може зацікавити нас стабільним деталізованим законодавством ,яке висвітлює і характеризує організаційно-правові форми підприємництва. Досвід цих країн – це також результат і немалої кількості помилок , особливо на початку практики акціонування .

Законодавство другої групи країн може бути корисним тим , що воно відображає не стільки те, що є, скільки те, що повинно розвиватись або знаходиться на стадії становлення .

Акціонерне право і право товариств з обмеженою відповідальністю у названих країнах виступає у різних законодавчих формах:

· розділи в торгових кодексах;

· розділи в зведеному законі про торгівельні компанії;

· у вигляді окремого закону про акціонерні товариства і закону про товариства з обмеженою відповідальністю.

Історично склалось так ,що в торговельних кодексах Франції та Німеччини відповідних розділів немає. Акціонерне право вже давно виділилось з них, а регламентування товариств з обмеженою відповідальністю закріплено законодавчо пізніше інших видів торговельних компаній і в свій час в кодекси не ввійшло.

Сьогодні в Німеччині Торговельний кодекс регламентує три види товариств :

· повне;

· командитне;

· тихе.

У країні діє закон про товариства з обмеженою відповідальністю, який було прийнято ще в 1892р. З того часу він постійно змінювався і доповнювався. Останні доповнення було зроблено в 1980 році. Акціонерний закон прийнято в 1965 році .У цьому законі 410 статей ,розділених на 5 книг (у Законі України 26статей).

Протягом досить довгого часу французька система права щодо діяльності товариств була подібна до німецької . Поряд з Торговельним кодексом діяв закон про акціонерні товариства 1867року і Закон про товариства з обмеженою відповідальністю 1925 року.

У 1966 році цю систему було принципово змінено: почав діяти єдиний Закон про торговельні товариства ,який деталізує деякі положення Закону.

Правова система Європейського співтовариства теж має значний вплив на формування правової системи Німеччини і Франції. Європейське співтовариство видало кілька директив ,які стосуються діяльності АТ, ТОВ та інших типів компаній.

Угорщина має багато спільного з французьким законодавством щодо створення і господарювання господарських товариств. У 1988 році було прийнято Закон про господарські товариства , до якого в 1991 року внесли доповнення та зміни. У законі понад 300 статтею. Крім ТОВ та АТ, Закон регламентує також діяльність також повного і командитного товариств.

Чехословаччина пішла іншим шляхом. Так, наприкінці 1991 року було прийнято Торговельний кодекс, який містить широке коло питань стосовно торговельного права. Регламентування діяльності товариств займає в ньому значне місце ,але не таке домінуюче , як в угорському законодавстві. Кодекс регламентує також діяльність кооперативів , договірні зобов’язання та їх забезпечення , окремі види торговельних зобов’язань, конкуренцію, порядок ведення торговельних реєстрів та бухгалтерської звітності. Окремий розділ присвячено підприємницькій діяльності іноземних громадян. [8.с.161]

Регламентування діяльності товариств у межах торговельних кодексів трохи менше, ніж у спеціальних законах. Як показує практика ,в тому числі досвід Франції та Німеччини, воно характерне для початкового етапу розвитку акціонерного права. Далі слідує етап, який потребує більшої деталізації. Це важливо також і тому, що в цих питаннях небажаним є регламентування підзаконними нормативними актами, інструкціями різних відомств, тобто тим, що характерне правовій системі України.

Таким чином, основними тенденціями в розвитку сучасного акціонерного права є:

· удосконалення заходів щодо захисту інтересів і рядових акціонерів;

· збільшення правомочності органів управління АТ;

· посилення судового контролю за створенням та діяльністю АТ;

· розширення прав працівників АТ щодо участі в управлінні АТ;

· регламентування порядку випуску акцій, збільшення та зменшення основного капіталу, неможливість збільшення прибутку за рахунок основного капіталу;

· особлива увага до процесів реорганізації АТ, перетворення їх в інші види товариств, і навпаки, а також до відносин між різними, але економічно взаємопов’язаними АТ.

Деякі види господарських товариств поки що не знайшли в Україні достатнього поширення. Наприклад, поєднання АТ з командитним товариством. Таке поєднання дістало назву акціонерної командити. Її економічне значення невелике і використовується вона переважно тоді, коли командитне товариство намагається збільшити свій капітал на акціонерній основі.

Можливе поєднання ТОВ і командитного товариства навіть у такій формі, коли відповідальним у межах свого майна виступає ТОВ а командитними –учасники цього ж товариства.

Також великий інтерес являють ТОВ однієї особи. Воно стало досить поширеним, особливо після того, як з’явилась можливість створення такого товариства, а не тільки його формування в результаті зосередження всіх паїв учасників в одних руках.

Товариство однієї особи – це дуже зручна форма обмеження ризику і відповідальності певного підприємця, із засобів і майна якого юридично відокремлюється частина, яка складає статутний капітал товариства.

Поява товариства однієї особи викликала значні зміни в традиційній концепції торговельного товариства. Раніше вважалось, що товариство являється договором двох або кількох осіб.

У 1985 році названій статті цивільного кодексу Франції з’явилось доповнення: «Товариство у випадках, передбачених законом, може бути створене за волевиявленням однієї особи».

Слід підкреслити, що в економічно розвинутих країнах більшість малих підприємств. У Франції протягом 1986 року зареєстрували свої підприємства 142 тисячі чоловік. У США, де ведення власного бізнесу вважається дуже престижним, 1989році кількість малих підприємств, що перебувають в індивідуальній власності, досягла 13 млн з 19млн об’єктів, що складають сектор малого бізнесу.

На підтвердження слід зазначити, що досить поширеною формою організації малих фірм є товариства або партнерства, які об’єднують двох або більше співвласників на паях. Кількість партнерів у США наблизилась до 1.8млн, що становить близько 10% від числа усіх фірм.

Таким чином, характеризуючи малі підприємства, господарські товариства інших країн, не можна залишити поза увагою особливості їх формування щодо форми власності, правового статусу, організації взаємодії. Стосовно цього корисним було б ознайомлення і використання законодавства інших країн. А також на основі багаторічного досвіду зарубіжних країн вдосконалювати законодавчу базу і функціонування господарських товариств в Україні.

ВИСНОВКИ

Як відомо, на сьогодні господарські товариства є найбільш популярною формою організації підприємницької діяльності як за кордоном, так і в Україні.

Але, нажаль в Україні розвиток господарських товариств гальмується в основному через невідповідність нормативно – правової бази, до умов розвитку ринкової економіки і господарських товариств.

Законодавство ж України про господарські товариства останнім часом суттєво еволюціонувало та зазнало позитивних змін. Оскільки багато питань, врегульованих спеціальним законом, знайшли регулювання також і в нових кодексах, це призвело до конфлікту відповідних норм та виникнення питань щодо порядку їх застосування. Одночасне набуття чинності Цивільним і Господарським кодексами призвело не тільки до конфлікту норм із нормами інших законів, а й навіть до конфлікту між самими кодексами, позаяк їх норми досить суперечливі і по-різному регулюють однакові питання.

Попри зміни, які відбулись у законодавстві протягом останнього часу, все ж таки залишається велика кількість невригульваних, конфліктних питань. Але як свідчать статистичні дані останніх років господарські товариства в Україні набули широкого поширення , і далі спостерігається тенденції до їх розвитку.

Уряд України поставив перед господарськими товариствами у 2009 ряд завдань серед, яких: підвищення технологічного рівня виробництва (розвиток нових форм взаємодії підприємств – зі створенням численних інноваційних та екоінноваційних кластерів; розвиток експортного потенціалу кластерів; розвиток експортного потенціалу та імпортозаміщення, запровадження європейських принципів державного ринкового нагляду за додержанням вимог щодо безпеки продукції та послуг); прискорений розвиток машинобудування з метою техніко-технологічного оновлення підприємств галузей економіки, випереджаючий розвиток легкої і харчової промисловостей, переробки металургійної, сільськогосподарської, хімічної та іншої продукції з високою часткою доданої вартості; удосконалення нормативно-правової бази з питань акціонування підприємств; удосконалення механізму контролю за ефективністю використання підприємствами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, зменшення обсягів непродуктивних витрат і втрат ресурсів під час виробництва послуг, забезпечення цільового використання амортизаційних відрахувань, що входять до складу собівартості послуг; забезпечення фінансової підтримки.

Для досягнення цих цілей і завдань необхідне подальше реформування нормативно-правової бази України у сфері господарських товариств, а також підтримка уряду у сфері інвестування та нормування податкових ставок.

Оскільки, розвиток господарських товариств свідчить про розвиток ринкової економіки в Україні ,що може означати приближення нашої країни до входу в Європейську спільноту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України „Про господарські товариства” / Нове законодавство України. Випуск 3. – К., 1993.

2. Господарський кодекс України.-К: Істина, 2003.-208 с.

3. Господарське законодавство України : Збірник нормативних актів/ Щербина В.С. –К:Атіка ,2001-464 с.

4. Цивільний кодекс України

5. Вінник О.М. Господарське право / Курс лекцій – К: Атіка, 2004.-624с.

6. Євтушевський В.А. Корпоративне управління : підручник / Євтушевський В.А ., 2006.-406 с.

7. Захарчин Г.М. Основи підприємництва : навчальний посібник / Вища освіта XXI століття ,2008.-437 с.

8. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання : Навчальний посібник / за редакцією професора Воротіної Л.І., 2002. -307с.

9. Правові основи підприємницької діяльності /за редакцією Шакуна В.І., Мельника П.В. –К.-Правові джерела .-1997.-780 с.

10.Юридична газета // трансформація законодавства України про господарські товариства Бондарєв Тимур-№19(31) 20.10.2006р.

Додаток А

Спільні риси господарських товариств

Спільні риси господарських товариств

Наявність права юридичної особи

Зміст і порядок державної реєстрації

Джерело формування права власності

Ризик випадкової втрати або пошкодження власного майна

Система оподаткування

Порядок використання чистого прибутку

Порядок припинення діяльності товариства

Додаток Б

Відмінності між поняттями “виключення” і “вихід” учасника з ТзОВ

.і Поняття	Зміст поняття
Виключення	1. Примусове припинення участі у товаристві, ініціатива виходить від інших чинників. 2. Можливе лише за підстав, передбачених ст. 56 Закону України "Про господарські товариства". 3. Здійснюється за рішенням вищого органу. 4. Породжує суб'єктивний обов'язок учасника припинити корпоративні відносини з товариством внаслідок прийняття такого рішення загальними зборами учасників товариства
Вихід	1. Добровільне волевиявлення учасника. 2. Підстави не мають значення. 3. Здійснюється за рішенням самого учасника. 4. Є безумовним суб'єктивним правом учасника. Товариство є суб'єктом лише пасивного обов'язку — не перешкоджати. Це право не може бути обмежене установчими документами чи рішенням органів товариства

Додаток В

Переваги і недоліки господарських товариств

Переваги ГТ	Недоліки ГТ
Кращі можливості для розвитку і розширення своєї діяльності	Невисока оперативність у прийнятті рішення
Кращі можливості матеріально-фінансового забезпечення	Повна особиста відповідальність (для повного і командитного товариств)
Безперервність діяльності	Більша регламентованість із боку держави (для акціонерного товариства)
Менше психологічне навантаження на кожного учасника
Спеціалізація учасників за напрямами діяльності
Додаткове джерело доходу (для АТ)

Додаток Г

Порівняльна характеристика господарських товариств

Основні ознаки і характеристики	Акціонерне товариство (АТ)	Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ)	Товариство з повною відповідальністю (ТзПВ)	Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ)	Товариство зі змішаною відповідальністю (командитне)
1	2	3	4	5	6
Засновницькі документи	Установчий договір, статут	Установчий договір, статут	Установчий договір	Установчий договір, статут	Установчий договір
Ступінь відповідальності	Обмежена в межах своїх часток акцій	Обмежена в межах вкладів у майно	Солідарна (необмежена) всім своїм майном	В межах вкладів і додатково належним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника	Солідарна для дійсних членів і обмежена вкладом у майно для членів-вкладників
Система управління	Загальні збори акціонерів — вищий орган; рада акціонерів, правління — виконавчий ППРЯТТ	Збори учасників — вищий орган; дирекція — виконавчий	Органи управління не створюються; справи товариства ведуться за загальною згодою учасників	Збори учасників — вищий орган; дирекція — орган виконавчий	Органи управління не створюються, діє договір доручення, який поширюється для дійсних членів
Статутний фонд	Встановлюється у розмірі суми 1250 мінімальних заробітних плат	Встановлюється у розмірі суми 100 мінімальних заробітних плат	Самостійно встановлюють розмір СФ у засновницьких документах	Встановлюється у розмірі суми 100 мінімальних заробітних плат	Законодавчо не встановлюється розмір СФ, але обмежується розмір частки вкладників (не більше 50 % майна товариства)
Контроль учасників	Незалежне від своїх учасників; взаємовідносини на договірній основі	Незалежне від своїх учасників	Великий контроль учасників товариства	Незалежне від своїх учасників	Великий контроль учасників товариства
Період функціонування	Необмежений; найбільш стабільне — смерть чи вихід одного із акціонерів не впливає на існування фірми	Необмежений, створюється на невизначений термін	1. Обмежений (смерть чи вихід одного із партнерів означає припинення існування ТзПВ)	Обмежений — створюється на певний термін або для досягнення певної мети	1. Необмежений, у випадку смерті чи виходу одного із членів-вкладників. 2. Обмежений в аналогічних випадках з дійсними членами, якщо договором не обумовлено інше
Основні ознаки і характеристики	Акціонерне товариство (АТ)	Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ)	Товариство з повною відповідальністю (ТзПВ)	Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ)	Товариство зі змішаного відповідальністю (командитне)
Засновницькі документи	Установчий договір, статут	Установчий договір, статут	Установчий договір	Установчий договір, статут	Установчий договір
Ступінь відповідальності	Обмежена в межах своїх часток акцій	Обмежена в межах вкладів у майно	Солідарна (необмежена) всім своїм майном	В межах вкладів і додатково належним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника	Солідарна для дійсних членів і обмежена вкладом у майно для членів-вкладників
Система управління	Загальні збори акціонерів — вищий орган; рада акціонерів, правління — виконавчий орган '_	Збори учасників — вищий орган; дирекція — виконавчий	Органи управління не створюються; справи товариства ведуться за загальною згодою учасників	Збори учасників — вищий орган; дирекція — орган виконавчий	Органи управління не створюються, діє договір доручення, який поширюється для дійсних членів