ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Реферат
з курсу:
“ Державне регулювання економіки”
на тему:
“Державна підтримка малого підприємства. ”
Виконала:
студентка гр.ФБРі-31
Меленчукова Т.Є.
Перевірила:
Поєдинок О.П.
ІРПІНЬ-2007
ПЛАН
Вступ
1.Роль малих підприємств у економіці
2.Державна підтримка малого підприємства:принципи та напрямки
3.Державна підтримка малих підприємств в Україні: проблеми й перспективи
Висновок Список використаної літератури
Вступ
Мале підприємництво має особливе значення у перехідний період до ринкової економіки: воно стимулює економічну конкуренцію, структурну перебудову економіки, формування нової соціальної верстви — підприємців-власників, які складають соціальну базу економічної реформи, забезпечують стабільність суспільства і певні гарантії незворотності руху до ринку
Розвиток малого підприємництва здійснюється в результаті проведення послідовної державної політики в цьому важливому секторі ринкової економіки.
Державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної економічної та соціальної політики України і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу, які передбачаються урядом у сфері малого бізнесу.Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва, зокрема забезпечення: системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва; цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації;рівноправного доступу суб'єктів малого підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних інформаційних та інших ресурсів.
1.Роль малих підприємств у економіці.
Насамперед необхідно чітко визначити поняття "мале підприємництво". У статті І Закону України "Про підприємництво" дається таке визначення: "підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку". При визначенні поняття "мале підприємництво" слід враховувати не стільки кількісні показники, скільки якісну характеристику. Стосовно до України — малі підприємства — це організаційно-економічний вид підприємств, які згідно ст. 2 Закону "Про підприємства в Україні" кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників з градацією за сферами діяльності.
Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємство здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів та послуг.
Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення ( у тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід економічно розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво в сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, у найзанедбанішій у нас галузі господарського життя). Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим чинником, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування "середнього класу", а отже, й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.
Істотний внесок вносити малий бізнес у формування конкурентного середовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першорядне значення. Не можна також забувати, що малі підприємства менше впливають і на екологічне становище. Немаловажна роль малого бізнесу в здійсненні прориву в ряді найважливіших напрямків НТП, насамперед в області електроніки, кібернетики й інформатики.
Отже, значення малого бізнесу в ринковій економіці дуже велике. Без малого бізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в змозі. Становлення та розвиток його є однією з основних проблем економічної політики в умовах переходу від адміністративно-командної економіки до нормальної ринкової економіки. Малий бізнес у ринковій економіці - головний сектор, що визначає темпи економічного росту, структуру і якість валового національного продукту.
2.Державна підтримка малого підприємства: принципи та напрямки.
Державна підтримка малого бізнесу – це насамперед створення державою організаційно-правових умов для розвитку підприємницьких структур. Державні програми підтримки малого бізнесу повинні враховувати стан бюджетної, кредитно-фінансової системи, рівень населення для ефективного та своєчасного прямого та непрямого впливу на розвиток підприємництва.
Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва, зокрема забезпечення:
— системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;
— цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації;
— рівноправного доступу суб'єктів малого підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.
Слід також зауважити, що розвиток державної підтримки є досить повільним процесом. Хоча існує багато програм, проте вони є малодієвими. Цього є недостатньо. Краще розробити один проект по розвитку малого бізнесу, але він буде точним, враховувати якомога більше деталей, існувати не лише на папері, або бути введеним у дію неповністю, а необхідно забезпечити його реальне виконання. Тобто, необхідно врахувати потужності та можливості держави. Держава може бути організатором цього проекту, необов’язково вона повинна усі завдання виконувати самотужки. Дієвіше буде якщо вона залучатиме і недержавний сектор, у тому числі й малі фірми також.
Інтенсивний розвиток малих підприємницьких структур не може не відбуватися без втручання держави. Держава як інституційна основа розвитку національної економіки і суспільства має брати активну участь у формуванні політики щодо сприяння розвиткові підприємницьких структур. Для цього вона повинна використовувати економічні важелі й механізми сприяння. Також, необхідно запозичати досвід у країн, де розвиток підприємництва пройшов довгий та суперечливий шлях.
Державна підтримка розвитку малого бізнесу повинна включати в першу чергу формування сприятливого податкового середовища. Одною з причин є те, що коефіцієнт краху серед малих фірм дуже високий. Чим менший бізнес, тим вищий цей коефіцієнт. Нові підприємства найменшого розміру (до 9 працюючих) мають менш як 75% шансу вижити протягом першого року і близько одного шансу з трьох у наступні чотири роки і далі. Трохи більші фірми (щонайменше 20 працюючих) мають 95% вірогідності виживання в перший рік, а за чотири наступні роки цей рівень становить вже 50%. Запроваджена спрощена система оподаткування відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування” має певні недоліки, які потребують доопрацювання : крім єдиного податку підприємство сплачує ще низку податкових платежів, що суттєво не зменшило навантаження на суб’єкти господарювання. Слід запровадити систему диференціації ставок податків залежно від величини податкової бази. Для новостворених фірм слід запровадити податкові пільги, які дадуть можливості розвинути власний бізнес. Потребують пільгового оподаткування фірми, які працюють у пріоритетних умовах діяльності. Доцільно розвивати пільгову систему кредитування малого бізнесу. Доцільно надавати довгострокові послуги( понад 5 років) під пільговий відсоток підприємствам, які уже мають 2/3 капіталу для здійснення інвестицій. Така фінансова підтримка надасть можливість підприємству акумулювати необхідні фінансові ресурси для реалізації бізнесу, прискорить окупність проекту. Умовою надання пільгової позики має бути наявність у підприємницької структури більшої частини необхідного капіталу, що мінімізує ризик неповернення кредиту.
В підтримці і сприяння розвитку малого бізнесу можна виділити кілька напрямів системи державної політики, а саме фінансово - кредитна, організаційно - технічна, інформаційна та консультаційна, також допомога суб’єктам підприємницької діяльності у процесі пошуку споживачів та адаптуванні на ринку збуту продукції. Продовжуючи про необхідність запровадження та вирішення проблеми фінансових ресурсів, необхідних для авансування процесу господарювання, з якою зустрічаються бізнесмени. В цьому напрямі можна виділити такі види фінансово - кредитної підтримки малого підприємництва:
- Пряме державне фінансування;
- Пряме державне кредитування;
- Недержавне кредитування;
- Державне гарантування кредитів;
- Недержавне гарантування кредитів;
Взагалі фінансування підприємництва державою вважається неринковим і тому недоцільним засобом державного впливу на розвиток економічних процесів. Але на практиці дотування залишається поширеним важелем економічної політики багатьох країн. Наприклад, сума щорічних дотацій в Сполучених Штатах Америки з бюджету становить 300 млрд. доларів. Водночас у високорозвинених країнах пряма державна підтримка або надається, або має соціальне забарвлення. На сьогодні основним засобом державної підтримки малого бізнесу є банківський кредит. А відомим фактом є те, що банківські установи не бажають мати справу з таким „клієнтом”, як малий бізнес. Пояснити таке явище можна такими причинами, як : відсутність застави, надто малий розмір позики і на короткий термін, значний ризик, незначні прибутки в абсолютному вираженні порівнян
Враховуючи обмежені фінансові можливості держави, фінансово - кредитна політика повинна будуватися на принципах широкого залучення різних недержавних джерел фінансування. Недержавні організації, місія яких полягає у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва ( в тому числі й у фінансовій сфері), створюється за рахунок нагромадження капіталів підприємців, підприємницьких структур комерційного характеру, комерційних банків тощо. Завданням держави – стимулювати цей процес і створювати для нього відповідні умови.
Одним із важливих напрямів підтримки малого бізнесу може стати запровадження державою механізму стимулювання комерційних банків до надання позик (пільгових) малим підприємствам. Його істотним елементом може бути звільнення від оподаткування банківських коштів, що спрямовуються у фонд кредитів малому бізнесу та надання державної гарантії повернення позики. Варто поширити на сектор малого підприємництва і новітні банківські послуги, а саме факторинг, фінансовий лізинг та овердрафт.
Малі підприємства-основа економічної стабільності будь-якої країни.Саме тому державна підтримка цього сектору є необхідною.
3.Державна підтримка малих підприємств в Україн:проблеми і переспективи.
У Доповіді Президента України Верховній Раді України 11 жовтня 2004 року зазначалося про необхідність "забезпечення прискорення формування приватного сектора, утворення такої критичної маси, при якій він зможе відігравати відчутну роль в економіці, виступати реальним конкурентом державних підприємств".
На думку багатьох фахівців, основними напрямками дальшого розвитку малого підприємництва в Україні в найближчій перспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки;забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу;стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого підприємництва. Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи. Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізмів державного регулювання та контролю підприємницькоїдіяльності.
Важливим фактором, який позитивно вплине на формування фінансового забезпечення малого підприємництва – це застосування різних форм забезпечення гарантій повернення позикових коштів підприємницьким структурам. Механізм державного гарантування кредитів для малого підприємництва базується переважно на авторитеті держави, як безперечно платоспроможного та відповідального гаранта позик. Я вважаю, що держава повинна також залучати недержавне гарантування – це комерційними організаціями, банками, приватними фінансовими установами, іноземними інвесторами, товариствами взаємного гарантування, громадськими організаціями тощо. Тобто, підсумовуючи вищесказане існують проблеми, які перешкоджають повноцінному розвиткові малого бізнесу. Однією з найголовніших перешкод більшої частини підприємництва є проблема пошуку та отримання фінансових ресурсів.
Фінансово – кредитна допомога малому підприємництву повинна формуватися за такими принципами:
1. Стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських установ до надання позик і розширення послуг фірмам шляхом звільнення від оподаткування коштів, що спрямовуються у фонд кредитів малому підприємництву, надання державних гарантій повернення позики;
2. Переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово – кредитну підтримку малого сектору економіки, з прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг із метою стимулювання процесу кредитування малого бізнесу;
3. Активізація процесу створення та діяльності недержавних гарантій, страхових умов для обслуговування малого бізнесу через створення відповідних мотиваційних механізмів зацікавленості в цій діяльності з наданням пільгових умов для їхнього функціонування;
4. Ефективне використання іноземної допомоги й активне виявлення своєї позиції у взаємовідносинах із міжнародними фінансовими організаціями;
5. Сприяння процесу самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у розв’язанні своїх фінансово – кредитних проблем за допомогою створення установ взаємного фінансування та гарантування.
Держава також повинна сприяти формуванню інфраструктури підтримки малого бізнесу, організовувати державну підготовку та перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів цього виду підприємництва. Це повинно бути забезпечено шляхом створення та забезпечення діяльності бізнес – центрів, бізнес – інкубаторів тощо. У всіх областях необхідно, щоб формувалися інформаційні банки даних стану та розвитку малого бізнесу, ділових пропозицій іноземних фірм і потенційних інвесторів щодо розвитку підприємництва. Необхідно створювати інженерні центри, технопарки, центри соціального партнерства, та інші ланки інфраструктури, які є необхідні для розвитку малого бізнесу. Позитивним було б якщо таких інформаційних центрів як „Сегмент” було більше. Це пояснюється тим, що мала фірма не може успішно розвиватися без створення успішної системи інформаційного обслуговування. Головним завданням таких фірм має бути : забезпечення доступу підприємців до інформації. Це може бути правова, маркетингова, науково – технологічна, комерційна інформація. Щодо кадрового забезпечення доцільно використовувати налагодження контактів з навчальними закладами, налагоджувати мережу центрів перепідготовки. На сьогодні ця проблема не є одною з основних, бо існують багато центрів та закладів, які займаються навчанням, підвищенням кваліфікації підприємців.
Одним із значущих напрямів розвитку малого бізнесу є матеріально – технічна та інноваційна підтримка. Забезпечення сприятливих умов та інноваційного клімату для розвитку малих підприємств повинно передбачати розробку та впровадження механізму передачі малим фірмам виробничих площ та виробничих потужностей, у тому числі й тих що вивільняється у процесі ліквідації або реорганізації підприємств – банкрутів, формування розвинутого ринку нерухомості, розробку механізму передачі малим підприємствам нових технологій, а також обладнання, яке необхідне для здійснення бізнесу, на пільгових умовах, розширення сфери надання робіт і поставок для державних потреб, сприяння забезпеченню їх матеріально – технічними та іншими ресурсами з боку державних структур. Необхідно фінансово підтримувати ті фірми, які здійснюють інноваційну діяльність, впроваджують нові технології та інноваційні проекти, за рахунок Державного інноваційного фонду. Держава має сприяти створенню регіональних інноваційних фондів, надавати допомогу у проведенні наукових досліджень, у впровадженні прогресивних технологій, сприяти пошуку замовників та виконавців інноваційних проектів для малого бізнесу.
Винятково важливою проблемою є питання поліпшення доступу до зовнішніх джерел фінансування, створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу в сфері малого підприємництва, що передбачає створення та підтримку регіональних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо, формування сітки фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів.
Взагалі розвиток малого підприємництва - важлива економічно-політична проблема, розв'язання якої потребує цілісної системної методології розвитку малого підприємництва з точки зору як бюджету і податків, так і ставлення держави до малого бізнесу. Початок дійсного піднесення в розвитку малого підприємництва в цілому є неминучим, проте воно значною мірою де термінуватиметься реальним піднесенням та пожвавленням розвитку всієї економічної системи України.
Висновок
На основі аналізу ринку України, розвитку малого бізнесу можна зробити висновок, що формування підтримки підприємництва повинне відбуватися на основних двох рівнях – це державному та регіональному. На державному рівні повинні визначатися мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малого підприємництва, його загальні межі.
Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик іпрацюють згідно з новими вимогами, що ставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такий бажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.
Розвиток малого бізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу : формуванням середнього класу, ростом економічної активності населення, створенням нових робочих місць, розробкою нововведень та ін.
Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов’язки суб’єктів малого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крім використання нормативів прямої дії для функціонування суб’єктів малого бізнесу через митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а також за допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі роль держави є вирішальною.
Список використаної літератури:
1) Закон України "Про підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000р. №2063-ІІІ
2) Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва" від 21.12.2000р. №2157-ІІІ
3) Буряк П.Ю., Маринець В.П. "Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні"// Фінанси України. – 1999р. - №6. с.95-98
4) Дуб Л. "Питання розвитку малого бізнесу в Україні"//Вісник Української Академії державного управління при Президенті України. – 2000.- №2. –с.162-168
5) Микитюк О.І. "Фінансове забезпечення розвитку малих підприємств"// Фінанси України. – 1999р. - №6. – с.55-61