Лізинг
Зміст
Вступ. 3
1.Лізинг як одна з форм економічної діяльності 5
1.1.Загальні відомості про лізинг. 5
1.2. Класифікація лізингової діяльності 7
2.Порівняльний аналіз діяльності у сфері міських пасажирських перевезень з використанням різних форм власності на транспорт. 14
2.1.Аналіз результатів діяльності підприємця, який використовує власний транспорт. 14
2.2.Аналіз результатів діяльності підприємця, який використовував орендний автомобіль. 21
2.3.Аналіз переваг та недоліків лізингової діяльності в даній сфері виробництва 24
3.Шляхи підвищення ефективності при лізинговій діяльності у сфері міських пасажирських перевезень. 29
3.1. Підвищення ефективності за рахунок використання специфічних форм лізингу 29
3.2.Створення спеціальної лізингової компанії 37
Висновки. 40
Список використаних джерел. 42
Додатки. 44
Вступ
Лізинг в Україні, ще дуже молодий ви економічної діяльності, тому не має юридичного оформлення у законодавчих актах, як спеціальна форма господарювання.
Зважаючи на те, що лізинг дуже прибуткова, він заслуговує на увагу.
Лізингові угоди, як це розуміють на Заході, на Україні не дуже поширені. Найчастіше лізинг плутають із звичайною орендою майна виробничого призначення. Але лізинг значно складніша форма економічної діяльності.
Мета роботи: з’ясувати переваги лізингу перед виробництвом на власному обладнанні. Для досягнення цієї мети було обрано сферу міських пасажирських перевезень. Розвиток малого бізнесу в Україні дуже важлива проблема. А лізинг – це передусім інвестиції у виробництво. І саме малий бізнес гостро потребує таких інвестицій.
Маршрути міста, які обслуговують приватні підприємці, вже стали дуже популярними і користуються попитом. Чимала заслуга в цьому належить лізингу. Це яскравий приклад того, як приватна ініціатива і сучасні методи господарювання роблять збиткове виробництво дуже прибутковим і привабливим для інвесторів.
Щоб розкрити мету, треба виконати декілька завдань. Перше – з’ясувати загальні умови в яких працюють водії-підприємці. Друге – розрахувати основні виробничі показники для водія, який використовував власний транспорт і водія, який скористався лізингом.
Для виконання завдань роботи і розкриття теми використовувались слідуючі методи дослідження.
Збір первинної інформації за допомогою офіційних джерел. Також широко використовувались методи спостереження, експерименту та анкетне опитування водіїв. Інформація зібрана за допомогою цих методів не може вважатися абсолютно вірною, але це реальна інформація і її правдивість була перевірена теоретичним шляхом.
Для розрахунку основних економічних показників використовувались загальноприйняті методи економічного аналізу.
Для обчислення розмірів орендної плати при лізингових угодах були застосовані методи розрахунку орендної плати запропоновані західними економістами.
На основі емпіричного методу дослідження були розраховані деякі похибки, допущені в попередніх розрахунках. На основі цього методу були розроблені деякі прогнози стосовно розвитку лізингу в Україні.
1.Лізинг як одна з форм економічної діяльності
1.1.Загальні відомості про лізинг
Лізинг – це особливий вид оренди. Однак в силу історичних та юридичних причин, термін "лізинг" має різне тлумачення в різних країнах. І для того, щоб більше зрозуміти сутність лізингу як економічної категорії, треба розглянути досвід інших країн.
В Великобританії лізингом традиційно називають фактично всі види оренди, хоча в останній час акцент робиться на інвестиційних операціях у промисловості. Контракт вважається лізинговим, якщо він укладений на строк від 75% строку експлуатації обладнання з виплатою суттєвої (від 25%) частини первісної вартості цього майна і може бути поновлений на пільгових умовах.
В Бельгії найбільш суттєвими ознаками лізингу вважають наступні:
- лізингуєме майно використовується для виробничих потреб;
- орендар має право викупу орендуючого майна по залишковій вартості;
- строк лізингу не повинен перевищувати строк експлуатації майна;
- орендодавець купує майно за попередніми вимогами орендаря;
- розмір орендної платні повинен дозволити орендарю повернути видатки за строк діяльності угоди лізингу.
Іспанські економісти дають таке визначення лізингу: як контрактної системи оренди товарів виробничого призначення на визначений строк. Це визначення не зовсім конкретне.
В Німеччині лізинг розглядають як форму довгострокового фінансування за рахунок залучення коштів "зі сторони". Хоча в Німеччині, Австрії, Нідерландах під лізингом розуміють не лише фінансову угоду, а й інші операції, починаючи від прокату автомобілів, комп’ютерів і закінчуючи складними операціями, спрямованими на реконструкцію заводів-гігантів. В цих країнах чітко окреслено юридичні вимоги для контрактів, які визначаються як лізингові:
- основний строк лізингової угоди повинен складати 40-80% від строку амортизації майна;
- після закінчення угоди орендатор може придбати майно, але по залишковій вартості;
- розмір орендної платні повинен бути чітко визначеним;
- спеціальні машини і устаткування при лізингу знаходяться на повній фінансовій відповідальності орендаря.
У Франції поняття "лізинг" отримав законодавче визначення як банківська операція. Тому лізинговими операціями там дозволено займатися лише банкам та їх спеціальним філіалам.
Однак ближче до суті лізингових операцій стоять визначення японських та американських економістів.
Японська трактова поняття лізингу: "лізинг придбання лізинговою компанією машин та устаткування, яке будь-яка інша компанія хоче взяти у оренду."
Американське визначення майже таке саме. Головне те, що і американські, і японські економісти, головну роль у лізингу відводять посереднику.
Отже, проаналізувавши досвід провідних країн, можна відмітити основні риси лізингової діяльності, а саме:
1) присутність посередника, який бере на себе зобов’язання власника майна;
2) попередня узгодженість між майбутніми орендарем та орендодавцем щодо умов оренди;
3) тип орендуючого (лізингуючого) майна визначається орендарем;
4) строк лізингу близький до періоду амортизації майна. Строк лізингу може бути рівним строку амортизації, може бути менше, або дещо більше, складаючи наполовину , рідко 1/3, ¼ періоду амортизації;
5) періодична, але гнучка виплата орендних платежів (можлива натуральна оплата);
6) можливість викупу лізингуючого майна за залишковою вартістю.
Слід зауважити, що лізингуюче майно не обов’язково повинно бути виробничого призначення. А в ролі суб’єктів лізингової операції можуть бути: банки, лізингові фірми, громадяни, держава, підприємства будь-якої форми власності.
Виходячи з вищевикладеного можна дати визначення лізингу.
Лізинг – це посередницька наперед узгоджена оренда, або лізинг – фінансово-орендна операція, яка забезпечує інвестування засобами виробництва при посередництві лізингової фірми, або банку.
Слід зауважити, що при лізинговій діяльності виникають особливі терміни, які характеризують сторони лізингової угоди.
Лісор – головний суб’єкт лізингової операції. Лісор – це посередник, який купує майно для подальшої оренди цього майна.
Рентер – найчастіше ініціатор лізингової операції, рентер бере у оренду майно, яке купує лісор.
1.2. Класифікація лізингової діяльності
Лізинг дуже складний вид економічної діяльності. Тому неможливо класифікувати лізинг з одного боку, хоча з юридичної точки зору, це дуже зручно. Класифікація лізингової діяльності за різними ознаками наведена у додатку А.
Одна з найголовніших ознак класифікації – кому належить ініціатива лізингової угоди. В зв’язку з цим відокремлюють такі групи лізингових угод:
- звичайний лізинг – ініціатива лізингової угоди належить рентеру;
Звичайний лізинг, або лізинг рентера має специфічні особливості:
1) необхідність для лісора компенсувати всі витрати, пов’язані з придбанням майна у власність;
2) забезпечення лісору норми прибутку не нижче, ніж по звичайним банківським депозитам;
3) наявність угоди щодо відповідальності за майно (страховка, ремонт і т.п.).
- рентинг, або лізинг лісора. Рентинг відрізняється від звичайного лізингу лише строком угоди. При цьому дуже складно запропонувати чіткі часові рамки. Головне у тому, що рентинг коротший за звичайний лізинг, тому за час оренди не відбувається повної амортизації майна і не відбувається повної виплати його вартості (в залежності від виду майна це може бути різний час 1 рік – 15 років (будівлі)). За таких умов відповідальність за таку операцію несе лісор. Для таких умов характерно:
1) лізингуєме майно не втрачає своєї вартості за один строк оренди;
2) посередник виконує функції інформаційного, а не фінансового характеру;
3) лізингуєме майно вдруге здається в оренду тому ж, або іншому рентеру, або повертається для користування власником.
Хайринг або лізинг виробника – це звичайний вид купівлі в кредит. Він займає проміжне положення між звичайним лізингом і рентингом. Строк такої угоди близький до строку амортизації майна. Зараз такий вид лізингу набуває більшого значення. Хайринг – лізинг виробника. Виробник приймає рішення щодо лізингування майна і укладає угоду з посередником. До хайрінгу можна віднести такі види лізингу як контрактний найм і вербований чартер. Контрактний найм застосовується при лізингу автотранспорту. При цьому майно повертається до лісора через 1-3 роки, або переходить у власність рентера. Лісор при цьому забезпечує ремонт лізингуючого майна і отримує фіксовану орендну плату. При цьому виробник частково або повністю відшкодовує витрати лісора, пов’язані з ремонтом.
Вербований чартер застосовується при лізингу літаків або суден. Строк такої угоди 3-8 років, після яких рентер може придбати це майно.
Важливою класифікаційною ознакою є строк лізингової угоди (співвідношення строку і строку амортизації майна). Дана класифікація частково перекриває згадану вище класифікацію.
Фінансовий лізинг – контракт, який передбачає виплату вартості майна за визначений проміжок часу, з фінансовим внеском орендних платежів, плюс забезпечує лісору певний прибуток.
Специфічні риси цієї форми лізингу:
- виняткове право рентера на користування майном впродовж всього строку лізингу;
- наявність основного строку лізингу, впродовж якого сторони не мають права в односторонньому порядку припинити дію угоди, лісер за цей час компенсує свої витрати;
- обслуговує, страхує і відповідає за майно рентер;
- можливість придбання рентером майна по залишковій вартості після закінчення угоди.
Оперативний лізинг вирізняється тим, що за один строк лізингування не відбувається повної компенсації витрат лісора.
Характерні ознаки оперативного лізингу:
- часткова амортизація майна за один період лізингування;
- обслуговування майна майже повністю забезпечує лісор;
- наявність можливості короткого лізингування.
До оперативного лізингу можна віднести більшість операцій, пов’язаних з майном, яке має високі темпи морального старіння і більшість угод рентингового типу.
Дійсний лізинг займає проміжне положення між фінансовим та оперативним лізингом. З одного боку він передбачає право рентера на придбання майна, з іншого – надання лісором додаткових послуг рентеру по страхуванню та утриманню майна. Найбільш поширені угоди 4 – 5 років.
Таким чином, вище запропоновано 6 основних видів лізингових угод. Далі будуть відокремлені специфічні види лізингової діяльності. Ці особливі форми доповнюють 6 основних видів лізингу. Деякі з них мають юридичний статус в різних країнах.
В залежності від того, кому належало майно до угоди, виділяють слідуючі види лізингу:
- лізинг власника (продавця) – контракт під назвою вендер-ліз. Під цією операцією розуміють, що лізингуєме майно спочатку знаходилось у торгового підприємства. Рентер отримує майно від лісора, відносини між ними носять чисто орендний характер;
- довірчий лізинг або угоди типу ліверидж-ліз не лише орендні угоди. За умовами ліверидж-ліз контракту лісор і рентер утворюють компанію, яка купує устаткування у виробника, передає їх в довгострокове користування партнеру-рентеру. Таким чином лісор зацікавлений у бізнесі рентера;
- угоди типу ліз-бек являють собою дуже молодий вид лізингової діяльності. Вся хитрість таких угод полягає в тому, що власник продає майно лісору з умовою його орендувати. При цьому колишній власник, а зараз рентер, повинен повернути з процентами отриману суму у вигляді орендних платежів, а також нести відповідальність за лізинговане майно. На перший погляд безглузда угода дозволяє фірмам залучити додаткові кошти у потрібний період, при цьому отримати значні податкові пільги.
Класифікуючи лізинг за характером лісора, можна виділити такі види:
- прямий лізинг – операція, яку проводить самостійно один лісор (банк, лізингова кампанія і т.д.);
- груповий лізинг передбачає участь у одній угоді кількох лісорів, кожен з яких вносить свій пай, щоб знищити індивідуальний фінансовий ризик. Дуже часто цей вид лізингової діяльності називають акціонерний лізинг;
- роздільний лізинг. Така форма лізингу є дуже складною, бухгалтерський облік охоплює множину осіб (фінансуючи установи. лісори, рентери, виробники). Така угода укладається за допомогою брокерів. Ця угода враховує інтереси всіх сторін і чітко визначає права та обов’язки кожної сторони (дуже часто це робиться за допомогою створення підставного підприємства). За звичайних умов в роздільному або складному лізингу приймають участь 5 сторін: довірчій власник (лісор), фінансуюча організація, брокер, засновники підставного підприємства та рентер.
В залежності від взаємодії між лісором та рейтером виділяють наступні види лізингу:
- чистий, або нетто лізинг, це лізинг за угодою якого всі витрати пов’язані з експлуатацією майна бере на себе рентер, таким чином орендні платежі які отримує лісор є "чистими";
- лізинг типу "бай-бек" – за умовами таких угод між лісором та рентерами встановлюються більш складні відносини. Лісор бере на себе повністю або частково реалізацію продукції, яку виготовляє рентер на лізингуємому майні. Інколи лісор приймає цю продукцію як орендну плату;
- лізинг з послугами передбачає ще більше зобов’язань лісора перед рентером. При цьому розрізнюють лізинг з повним набором послуг, або лізинг зі спеціальним набором послуг.
По способу переходу майна у власність до рентера, лізинг слід ділити на умовний, строковий та безстроковий.
Умовний лізинг по суті є продажем майна в кредит. Рентер по договору з лісором виступає як власник майна з моменту ухвалення угоди. Метою такої угоди може бути отримання податкових пільг.
Строковий лізинг (контракт типу оунешип лізинг) являє собою майже безкоштовну передачу майна у власність рентеру після виплати останнім вартості майна у вигляді орендних платежів за визначений період.
Безстроковий лізинг або лівон-контракт – контракт з можливістю вибору часу купівлі. За такою угодою рентер має право в будь-який момент придбати майно у власність по залишковій вартості.
Щодо України, то в практиці економічних угод використовувались усі види лізингу. Дійсно, що в залежності від специфіки лізингових угод, одні поширені більше, інші менше. У банківській справі більш поширений звичайних фінансовий лізинг. Рентинг, оперативний лізинг розвиваються на базі виробничого прокату, хайрінг та дійсний лізинг нами використовується дуже рідко.
В останній час набуває популярності лізинг власника. В той час як ліверидж-ліз і ліз-бек на українському ринку майже не відомі. Причиною цього може бути недостатня інформованість щодо можливостей ліверидж-ліз та ліз-бек угод, негативний вплив на розвиток цих форм лізингу має не розвинена законодавча база, яка б заохочувала інвестиції.
Однак тенденції розвитку цього виду підприємництва говорять про те, що в майбутньому положення зміниться на краще. І сучасні різновиди лізингової діяльності будуть ширше застосовуватися.
Зважаючи на інфляцію можна передбачити, що розповсюдження зазнають лізингові угоди групового та роздільного типів, тобто ті, де ризик великого фінансування будуть ділити декілька інвесторів. Наприклад, при інтерлізингових угодах це можуть бути закордонна лізингова компанія та вітчизняний банк.
На внутрішньому ринку через недостатньо розвинений сервіс лісори віддають перевагу чистому нетто-лізингу, а застосування бартерних торгівельних операцій дає змогу розвиватися лізингу типу бай-бек.
В майбутньому можна очікувати підвищення числа лізингових операцій з послугами та угод з пільговими умовами викупу лізингового майна.
На сучасному етапі розвитку економіки України лізинг – це "золоте дно". Саме лізинг може дати змогу без кредитів та значних коштів відкрити приватним підприємцям власну справу у тій сфері, де вони більш всього розуміються. І саме лізинг може сформувати середній клас України.
2.Порівняльний аналіз діяльності у сфері міських пасажирських перевезень з використанням різних форм власності на транспорт
2.1.Аналіз результатів діяльності підприємця, який використовує власний транспорт
Перш ніж розпочати аналіз, треба звернути увагу на те, чому саме ця сфера діяльності була обрана для дослідження проблеми лізингу.
Приватні перевезення маршрутами міста порівняно молода галузь (5-6 років). Приватний підприємець виступає у ролі окремого підприємства, тому заробітна плата і прибуток є одним цілим. Засіб праці теж один – автомобіль, тому усілякі шляхи підвищення ефективності будуть стосуватися лише автомобіля і саме він є єдиним предметом лізингу. Предмет праці теж один – бензин. Інші витрати стосуються лише утримання машини. Тому ця сфера є ніби "ідеальним виробництвом": 1 засіб праці, 1 предмет праці, прибуток і заробітна плата є одним цілим.
У нашому місті в сфері пасажирських перевезень діють деякі правила. Розмір платні з одного пасажира визначає міська влада (0,75 грн.). Водії одного маршруту утворюють бригаду, яка на загальних зборах обирає бригадира з числа водіїв. Бригадир виступає представником цього маршруту на зборах асоціації, яка виступає від імені водіїв, веде переговори з міською владою щодо цін та конкурсу (далі).
На кожному маршруті діють неофіційні правила чесної конкуренції (водії не можуть обганяти один одного, щоб встигнути перевезти більше пасажирів, якщо машина одного зламалась на маршруті, інший повинен допомогти, водії працюють по змінах, при цьому робочий час не перевищує 8-10 годин на день, водії дотримуються графіку роботи 3-5 хвилин на посадку).
З'ясувавши загальні умови діяльності у цій галузі необхідно виконати аналіз.
Водій, який вже працював у цій сфері і має певний досвід, неодмінно зіткнеться з проблемою придбання або оренди нового мікроавтобуса. Якщо водій хоче придбати мікроавтобус, то йому знадобляться гроші і не малі (табл. 2.1) 35 000 грн.
Таблиця 2.1
| Параметр |
Значення |
| Ціна "ГАЗелі" |
35 000 грн. |
| Ресурс "ГАЗелі" |
300-500 тис. км |
| Маршрут |
№310 (пл. Визволення - Макулан) |
| Кількість місць |
15 |
| Довжина маршруту |
10 км |
| Кількість машин* |
26 |
| Швидкість руху* |
15-20 км/год |
| Робочий час: |
|
| 1 день |
8-10 годин |
| 1 тиждень |
6 днів |
| 1 рік |
50 тижнів |
*- на даному маршруті.
Щоб розпочати бізнес без власних коштів, треба взяти кредит. Якщо вважати, що є гарант або застава, то кредит в Україні можна одержати під 30-50% річних. Для аналізу – середнє значення 40%. Після року діяльності водій повинен віддати банку:
S = P (1 + i)n
(2.1)
S = 35 000(1 + 0,4)1
= 35 000 ×1,4 = 49 000,
де S – борг перед банком;
Р – величина кредиту;
і – банківський відсоток, поділений на 100;
n – кількість років кредитування.
Машина є, але щоб розпочати діяльність, цього недостатньо. Потрібно отримати ліцензію на право такої діяльності [1].
Державою визначена плата за отримання ліцензії (табл. 2.2) і діє вона протягом трьох років.
Таблиця 2.2
Витрати виробництва у галузі міських пасажирських перевезень
| Витрати |
Значення за період, грн. |
| Поточний ремонт |
250-350 / 1 місяць |
| Бензин А92 |
1,6 / 1 літр |
| Гараж (оренда) |
1-5 / 1 день |
| Ліцензія |
340 / 3 роки |
| Податок на машину |
86,4 / 1 рік |
| Податок на діяльність |
80 / 1 місяць |
| Страховка |
176,8 / 1 рік |
| Конкурс |
200 / 1 рік |
Щоб розпочати роботу, треба виграти конкурс на право працювати на конкретному маршруті. Конкурс проводиться щороку і власник або користувач "ГАЗелі" сплачує 200 грн. (табл. 2.2).
Виконавши всі формальності, водій починає роботу. Для аналізу було випадково обрано маршрут №310 (пл. Визволення – ж/м Макулан). Автомобіль ""ГАЗель"" обрано не випадково (найпопулярніший мікроавтобус на маршрутах міста, вітчизняна збірка (м. Сімферополь)).
Денна виручка водія обчислюється за формулою
ДВ = NnT (2.2)
де ДВ – денна виручка;
N – кількість повних кіл за день;
n – кількість перевезених пасажирів за одне коло;
T - тариф.
З формули (2.2) фіксованим є лише тариф (0,75 грн.), інші величини встановлюються експериментальним шляхом. n – кількість місць 15, звичайно, інколи людей їде менше, а іноді й більше (одні виходять, інші заходять), встановити реальну кількість пасажирів важко, все залежить від часу. Для розрахунків буде використано номінальну кількість місць – 15, тобто n = 15 х 2 = 30. N – кількість повних кіл залежить від швидкості руху; з практичного досвіду, вона становить 15-20 км/год (по маршруту міста, з урахуванням вимушених зупинок і стоянок). Час роботи одного водія дорівнює 8-10 годин (табл. 2.1), середнє значення 9 годин.
V × чр
N = (2.3)
ДМ × 2
де V - швидкість руху по маршруту;
чр
– час роботи;
ДМ – довжина маршруту.
За формулою (2.3) кількість повних кіл 6-10 (середня кількість 8). Але зважаючи на те, що боржник прагне віддати кредит, то він працює більше і перевозить більше пасажирів, особливо вранці та ввечері. Тому для аналізу доцільно взяти N = 9.
За формулою (2.2) денна виручка становить:
9 х 30 х 0,75 = 202,5 грн.
Щоб визначити річну виручку, треба визначити кількість робочих днів на рік. За тиждень водій може працювати 6 днів (1 день на відпочинок та ремонт); із 52 тижнів за рік відпустка буде становити 2 тижні. Тому можна визначити річну виручку:
РВ = ДВ × КД × КТ (2.4)
РВ = 202,5 х 6 х 5 = 60 750 грн.,
де РВ – річна виручка;
КД – кількість робочих днів на тиждень;
КТ – кількість робочих днів за рік.
Треба розрахувати витрати виробництва. Найголовніша витрата – бензин. Для "ГАЗелі" треба використовувати бензин марки А92, щоб двигун не так швидко зношувався. Середня ціна бензину А92 на АЗС міста становить 1,6 грн./л. Згідно з технічними документами ""ГАЗель"" витрачає 20 л бензину на 100 км. Розрахувати денні витрати на бензин можна за формулою:
ДВб = N × 2× ДМ × Р × Ц (2.5)
ДВб = 9 х 2 х 10 х 0,2 х 1,6 = 57,6 грн.,
де ДВб – денні витрати на бензин;
Р – витрати пального на 1 км шляху;
Ц – ціна 1 л бензину.
Річні витрати на бензин можна обчислити за формулою:
РВб = ДВб × КД × КТ (2.6)
РВб = 57,6 х 6 х 50 = 17 280 грн.,
де РВб – річні витрати на бензин.
Витрати на ремонт за опитуванням водіїв становлять 250-350 грн. на місяць. Але норму амортизації можна визначити й теоретичним шляхом, виходячи з того, що залишкова вартість = 10%, а амортизація нараховується не за певний період, а за кожен кілометр комерційного пробігу.
В – 3В
А1к
= (2.7)
РС
35 000 – 3 500
А1к
= = 0,063 грн.
500 000
де А1к
– амортизація на 1 кілометр комерційного пробігу;
В – вартість машини;
3В – залишкова вартість машини;
РС – ресурс (табл. 2.1).
Можна підрахувати річні амортизаційні витрати:
Ар = А1к
× N × 2 × ДМ × КД × КТ (2.8)
Ар = 0,063 х 9 х 2 х 10 х 6 х 50 = 3402,
де Ар - річна амортизація за комерційне використання.
За місяць це становитиме ≈ 83,5, що співпадає з реальними даними.
Важливо відмітити, що при купівлі автомобіля, фірма дає гарантію 20 тис. км. Тобто за цей час машина ремонтується безкоштовно. Тому витрати на ремонт за перший рік діяльності будуть складати:
РР = А1к
(N × 2 × ДМ × КД × КТ – Г) (2.9)
РР = 0,063 (9 х 2 х 10 х 6 х 50 – 20 000) = 2142 грн.,
де РР – річні витрати на ремонт;
Г – гарантія, вимірюється в кілометрах.
Це значення не враховує, що машина їздить поза маршрутом, але нова машина потребує значно меншого ремонту.
Витрати на гараж є невід'ємною складовою витрат, гараж може бути власним, але щоб не враховувати його вартість, доцільно взяти його в оренду, яка становить 1-5 грн./1 день (кооператив "Зірка" ж/м Макулан). Для розрахунку – 3 грн. на день або 1080 грн. на рік.
Податки. Підприємець сплачує фіксований податок у розмірі 80 грн. на місяць [4,3]. Цю суму він сплачує 1 раз на три місяці (240 грн.).
Податок з власника автотранспорту типу мікроавтобус ""ГАЗель"" складає 3,6 грн. за кожні 100 м3
об'єму двигуна і становить 86,4 грн. на рік (об’єм двигуна мікроавтобуса ""ГАЗель"" – 2400 см3
) [2].
Для водія-підприємця доцільно буде застрахувати автотранспорт, щоб уникнути непередбачених витрат. Розмір страховки для автомобілів типу ""ГАЗель"" становить 176,8 грн. за 12 місяців [3].
Валові річні витрати будуть становити:
ВВт = РВб + РР + П + Г + К + Л (2.10)
ВВт = 17 280 + 2 142 + (86,4 + 12 х 80) + 1080 + 176,8 + 200 + 340/3 =
= 22 038,53 грн.,
де ВВт – валові річні витрати;
П – податки (на діяльність та на машину);
Г – гараж;
К – конкурс;
Л – ліцензія.
Чистий прибуток підприємця за перший рік діяльності:
ЧП = РВ – ВВт (2.11)
ЧП = 60 750 – 22 038,53 = 38 711,47 грн.,
де ЧП – чистий прибуток.
Але це не зовсім чистий прибуток, бо підприємець повинен віддати борг 49 000 грн. Кожного місяця у підприємця буде залишатись 38 711,47 / 12 = 3 225,95 грн. Недоцільно накопичувати гроші вдома, краще їх покласти в банк на депозитний рахунок. За приклад взяті відсоткові ставки банку "Фінанси та кредит" на 17 березня 2001 року [17; 3].
Результат такої діяльності викладено в додатку Б. Чистий прибуток від такої діяльності складе 2 831,25 грн. за рік.
Враховуючи прибуток від депозитних внесків і прибуток за останні 3 місяці діяльності, у підприємця на кінець року для повернення кредиту буде:
Г = ДВ + ЗМ × С (2.12)
Г = 25 331,25 + 2 500×3 = 32 831,25 грн.,
де Г – гроші для повернення кредиту;
ДВ – депозитні внески (3 останні);
ЗМ – місяці, з яких не було внесків (3 останні);
С - сума, відкладена за ці місяці (2 500 грн., як і внески).
Грошей на повернення кредиту не вистачить, тому доведеться брати інший кредит під заставу "ГАЗелі". Новий кредит становитиме 49 000- 37 000 = 17 000 грн.
В кінці року водій повинен віддати 23 800 грн. (формула (2.11). Якщо водій буде працювати як і в попередньому році, то він легко віддасть кредит і отримає майже на 10 000 більше, ніж в попередньому.
32 831,25 – 23 800 = 9 031,25 грн. (ліва частина з формули (2.12) мінус новий кредит з відсотками).
Більш детальний аналіз буде наведено в пункті 2.3.
2.2. Аналіз результатів діяльності підприємця, який використовував орендний автомобіль
Орендна форма власності є однією з форм власності по закону. Орендна форма власності передбачає користування майном, але не володіння ним. У сфері міських пасажирських перевезень така форма власності є дуже розповсюдженою. Дуже часто двоє водіїв орендують одне авто, вони на двох сплачують орендну плату, а працюють по змінах (див. 2.1).
Орендні угоди у цій сфері діяльності є дуже різними: від звичайного прокату майже "аварійних" машин до складних лізингових угод, таких як довірчий лізинг, груповий лізинг і т.д.
Головною метою лізингу є перш за все інвестування виробництва, тому треба розглядати лізинг з цих позицій.
Лізингова угода передбачає наявність трьох сторін: виробник, фінансовий посередник, майбутній підприємець. Виробник очевидний – це Самарський автозавод ГАЗ, або сімферопольська фірма, яка збирає "ГАЗелі" з російських запчастин. Посередником може бути будь-яка фінансова установа (банк, лізингова фірма і т.д.). У ролі третьої сторони виступає водій-підприємець, або кілька водіїв, але буде розглядатися один водій (для створення більш ідеалізованого процесу виробництва). Цей водій повинен мати досвід роботи у цій сфері діяльності, інакше інвестор може не погодитись мати справи з недосвідченим підприємцем. Отже водій-підприємець потребує для діяльності новий мікроавтобус. Водій обирає для діяльності ""ГАЗель"", знаходить інвестора, який бере на себе весь фінансовий ризик – така угода буде класифікуватися як лізинг рентера (за реальних умов найчастіше має місце лізинг лісора).
Найголовніше і найважче – це встановити орендну платню.
Ц + Дл
АП = (2.13)
АС
де АП – орендна плата за певний період;
АС – амортизаційний строк служби обладнання;
Ц – ціна майна;
Дл – дохід лісора, який повинен бути не менше, ніж банківський відсоток.
АП і АС вимірюються в однакових одиницях часу, Дл включає чистий дохід, більший ніж банківський відсоток і всі витрати, пов’язані з утриманням майна, якщо майно не знаходиться на повному утриманні рентера.
За реальних умов орендна плата береться за день, тиждень, рідше за місяць, але для теоретичного аналізу краще брати великі фіксовані строки, такі як рік. Отже, треба розрахувати орендну плату за рік. Ціна машини фіксована 35 000. Прибуток повинен бути не менше ніж 27-30% (банківський відсоток по депозитним внескам). Інвестор не буде вкладати кошти в таку ризиковану справу як лізинг, очікуючи 30% річних, тому чистий дохід визначено як 40% річних. При лізинговій угоді велике значення при визначенні орендної плати буде мати і строк контракту і його умови. Якщо вважати, що ресурс "ГАЗелі" ≈ 500 тис. км, то можна визначити і річний показник ресурсу (скільки років працюватиме машина). З пункту 2.1 можна визначити скільки кілометрів проїде автомобіль за рік. Скориставшись показниками формул (2.2), (2.3), (2.4) визначимо річний комерційний пробіг машини (умови роботи водіїв однакові – маршрут, кількість рейсів і т.д.). Річний пробіг складе (9 х 20 х 6 х 50 = 54 000). Але це чистий комерційний пробіг, він не враховує виїзди до гаража,
Вважаючи 500 тис. км ресурсом не береться до уваги те, що: умови експлуатації дуже жорсткі, автомобіль використовується цілий рік і взимку і влітку (перепад температур негативно впливає), стан доріг дуже незадовільний, велике навантаження ≈ 200 км на день – ці умови суттєво знижують термін роботи (реальним ресурсом за таких умов водії вважають ≈ 300 тис. км). Але визначити теоретично вплив цих факторів неможливо навіть на конкретному маршруті, тому вони не будуть враховуватись.
Поділивши ресурс на річний пробіг, можна визначити термін роботи машини. Він складе приблизно 7 років.
З урахуванням вище викладених умов з формули (2.13), орендна плата за рік = (35 000 + 0,4 х 35 000 х 7) = 19 000 грн.
Слід також враховувати те, що будуть витрати, пов’язані з володінням автомобілем (страховка, податки і т.д.). Крім того машина може працювати і значно менше ніж 7 років, а витрати лісор зможе відшкодувати лише через 1,5-2 роки (без урахування інфляції). Враховуючи це, орендна плата повинна складати 20 000 грн. на рік, контракт повинен заключатись не менш ніж на 2-3 роки без права з боку рентера його розірвати, машина повинна ремонтуватись виключно за кошт рентера. Він буде нести і всі витрати, пов’язані з непередбаченими обставинами (які не входять до страховки). Після закінчення строку основного договору рентер може викупити машину по залишковій вартості, взяти її в нову оренду, або припинити стосунки з лісором.
Вище наведений приклад майже стандартної лізингової угоди. З визначенням теоретичним шляхом орендної плати (на практиці рентер виплачує лісору всю вартість машини за значно коротший термін ≈ 1рік). Такі розбіжності пов’язані перш за все з тим, що за сучасних економічних умов України, лісор несе дуже високу фінансову відповідальність (інфляція), або лісор частково бере на себе відповідальність за ремонт (найчастіше лісор і рентер вдвох оплачують дорогий ремонт, або лісор має пільги на СТО), ще термін робот машини може бути значно меншим.
Незважаючи на всі перешкоди, орендна плата становить 20 000 грн. на рік – це головний показник для цього розділу.
Водій-рентер та водій-власник працюють за однакових умов (табл. 2.1). За цих умов річна виручка водія-рентера буде становити ту ж суму, що і у водія-власника, тобто 60 750 грн.
Витрати у водія-рентера будуть дещо іншими. На бензин рентер витрачає ту ж суму, що і власник 17 280 грн., формула (2.6). Водій-рентер буде сплачувати фіксований податок 80 грн. на місяць, плату за ліцензію та за участь у конкурсі 340 / 3 роки та 200 / 1 рік відповідно (табл. 2.2). Витрати на гараж як і у власника 1 080 грн. / рік. Ремонт становитиме ≈ 300 грн. на місяць, але рентер не зможе користуватися гарантійним ремонтом.
За формулою (2.10) можна знайти річні витрати водія-рентера, зважаючи на те, що рентер сплачує орендну плату, сплачує не всі податки та не користується безкоштовним гарантійним ремонтом. Тому річні витрати рентера складуть:
20 000 + 17 280 + 300×12 + 80×12 + 1 080 + 200 + 340/3 = 43 233,33 грн.
За формулою (2.11) можна визначити й чистий прибуток водія-рентера (60 750 – 43 233,33 = 17 516,67 грн.).
Більш детальний аналіз у пункті 2.3.
2.3.Аналіз переваг та недоліків лізингової діяльності в даній сфері виробництва
В пунктах 2.1 та 2.2 проаналізована діяльність підприємців, які працюють в однакових умовах, але використовують різні форми власності на транспорт.
Для того, щоб обрати один із цих способів діяльності, необхідно проаналізувати переваги та недоліки кожної з них.
Перш ніж розпочати аналіз, треба звернути увагу на похибки, які були допущені в попередніх розрахунках. Головне – це інфляція, під її впливом ростуть ціни на пальне, ремонт і т.д., але ж ціни і на проїзд збільшуватимуться (слід зауважити, що ціни на витрати ростуть дуже плавно. А тариф може рости лише великими скачками (0,5 – 0,6 – 0,75 грн.) і це буде визначати різні норми прибутку як в абсолютному, так і у відносному вимірі; це матиме вигляд гри в "обганяли" – витрати повільно ростуть, прибуток зменшується, це продовжується до певного моменту, після чого тариф різко підвищується (20-25%) і дає значно більшу норму прибутку, потім витрати знову повільно зменшують прибуток. Це матиме великий вплив на розрахунки показників на довгий строк (строк амортизації). Але практика доводить, що якщо всі розрахунки переводити на тверду валюту, то за будь-який період усі показники будуть майже рівні, а незначна інфляція такої валюти (1-1,5%) буде лише сприяти згладжуванню протиріч, зважаючи на недовгий строк 5-7 років (до уваги не приймаються можливі глобальні кризи та інші коливання цін на світовому ринку).
Ще дуже важливий недолік – це визначення таких показників як: кількість перевезених пасажирів, робочий час та інше. Підприємець може захворіти або не вийти на роботу з іншої поважної причини. На перший погляд тривалість робочого часу дуже велика. Слід зауважити, що за 8-10 годин водій безпосередньо працює лише 30-40 хвилин з 1 оберт (тривалість переїзду), тому за день він знаходиться на "робочому місці" 5-6 годин, а за тиждень відповідно 30-36 годин – це є нормальний робочий час, визначений законодавством.
Кількість перевезених пасажирів теж є досить умовна величина. Вранці люди їдуть на роботу, тому водій перевозить більше ніж 15 чоловік за рейс, і робить більше рейсів; до обіду пасажиропотік зменшується а ввечері знову росте. В святкові дні та вихідні режим роботи трохи інший. Визначити такі показники теоретично неможливо, тому використовуються номінальні, але вони не дуже різняться з реальними.
Виходячи із теоретичних розрахунків, можна зробити висновки щодо переваг лізингу.
Найголовніша перевага – відсутність фінансового ризику з боку рентера. Це дуже важливо враховуючи реальні економічні умови України, де правила гри визначені не дуже чітко, а кримінальний та адміністративні фактори подекуди грають вирішальну роль.
Взяти кредит в реальних умовах дуже важко, потрібен серйозний гарант або застава, яка значно перевищує розмір кредиту, а у бізнесмена-початківця це не завжди є. Щоб віддати кредит, треба багато працювати, але цьому можуть перешкодити непередбачені обставини, ймовірність яких значна. Тому краще все ж скористатися лізингом. За реальних умов буде важко знайти інвестора але скористатися орендною формою власності дуже нескладно.
Тобто перевага лізингу перш за все у тому, що можна розпочати власний бізнес без значних коштів і при цьому орендувати саме те обладнання, яке необхідне.
Головна перевага діяльності на власному транспорті полягає у тому, що власник не сплачує орендну плату тому отримує значно більший прибуток.
Щоб визначити головні переваги і недоліки лізингу, треба скористатися додатками В і Ф. З структури тарифу відразу видно – оренда "забирає" найбільшу частину виручки (≈30%), бензин теж (≈29%), але незважаючи на це, чистий прибуток становить ≈28% - це досить велика частка (додаток В). Інші витрати не перебільшують 10 %, тому суттєво не впливають на діяльність. Слід також зауважити, що якщо лізингувати машину не більше, як на 2-3 роки, то за цей час витрати на ремонт зростуть несуттєво.
Водій-власник отримує майже фантастичний прибуток 62% (від виручки). Але є дуже багато зауважень. Він повинен віддати кредит з відсотками, тому майже весь цей прибуток перші 2 роки йде на погашення кредиту. З часом машина почне частіше ламатися і витрати на ремонт зростуть (діаграма у додатку Д зроблена на базі першого року діяльності, тому власник має гарантійний ремонт(20 тис.км), наступні роки витрати на ремонт збільшаться). Не враховано і те, що через 3-4 роки машина повинна пройти капітальний ремонт.
Переваги лізингу краще виявлені у додатку Е. Рентер має фіксований чистий прибуток 17516,67 грн. на рік, або приблизно 1459 грн. на місяць, це стала величина за вище викладених умов, а щоб не збільшувати витрати на ремонт можна кожні 2-3 роки укладати договір з новим лісором.
Водій-власник після першого року діяльності лишається у збитку, бо кредит з відсотками є більшим ніж його річний прибуток. Збитки складуть ≈10000 грн. Але не всі гроші підуть на погашення кредиту, бо підприємець витрачав щомісяця приблизно 725 грн., тому новий кредит складе 17000 грн. (пункт 2.1). ( При визначенні збитків не враховувався прибуток від депозитних внесків. Додаток Б, тому доцільно вважати збитки по підсумкам року. Які ≈ 7500 грн.) На другий рік водій-власник, працюючи стільки ж плюс отримуючи прибуток від депозитних внесків (додаток Б), заробить вже "чистими" 17742, 72 грн. при цьому витрачаючи щомісяця теж по 725 грн. як зазначалось у пункті 2.1 після повернення другого кредиту на кінець року у водія лишиться ≈ 9000 грн., які доцільно було б покласти в банк на депозитний рахунок, отримуючи 27% річних, тобто додатково 2430 грн. Після четвертого року діяльності цей внесок можна використати на капітальний ремонт машини, і тому річний прибуток знизиться (додаток Е). А у наступні, після другого року діяльності, середній місячний прибуток складе ≈ 3225 грн. А по закінченні третього та четвертого року діяльності будуть отримані ще додатково 2430 грн. – відсотки від депозитного внеску.
Тому, очевидно, що лізинг дає хоч і менший прибуток, але стабільний і не треба заощаджувати, ризикуючи втратити гроші, щоб повернути кредит, бо перші два роки водій працює на кредит, а строк служби машини всього 7 років.
А якщо рентер буде заощаджувати по 1000 на місяць, то через 3 роки він зможе накопичити ≈ 40000 грн. (з урахуванням відсотків від депозитних внесків). Цього вистачить на придбання машини по залишковій вартості плюс капітальний ремонт, і вже наступні 3-4 роки він буде отримувати прибуток як власник ≈ 3200 грн. на місяць. Тому лізинг у цій сфері діяльності – це значно краще, ніж купівля за рахунок кредиту, якщо врахувати, що рентер, викупивши транспорт, буде отримувати прибуток як власник.
3.Шляхи підвищення ефективності при лізинговій діяльності у сфері міських пасажирських перевезень
3.1. Підвищення ефективності за рахунок використання специфічних форм лізингу
Лізинг – складна форма економічної діяльності, тому в кожній сфері виробництва, для підвищення ефективності, можуть використовуватись різні форми лізингу. В залежності від реальних умов один і той же вид лізингу може дати різну віддачу.
На розвиток лізингу в Україні негативно впливають: соціально-економічна та політична нестабільність, невпорядкованість законодавчої то податкової баз, і головне – інфляція. Інфляція в Україні зараз під контролем, хоча дуже висока і в будь-який момент національна грошова одиниця може різко впасти в ціні. Цей фактор особливо "відлякує" інвесторів від довгострокових лізингових угод
Не зважаючи на всі негаразди лізинг в Україні поступово розвивається і лізингові угоди стосуються майже всіх сфер господарювання.
Існує багато способів підвищити ефективності діяльності транспортних підприємств, зокрема у галузі пасажирських перевезень, за допомогою лізингу.
Перш за все треба подолати негативний вплив інфляції, як очікуваної, так і не очікуваної.
При лізинговій угоді лісор прагне якомога швидше компенсувати свої витрати і отримати певний прибуток. В пункті 2.2 розрахована орендна плата при лізинговій угоді. Як зазначалося, недолік цього методу – розрахунки у національній валюті, яка дуже страждає від інфляції. Тому розрахунки треба вести у твердій валюті. Але слід зауважити, що на території України заборонені розрахунки в іноземній валюті.
Розрахунок орендної плати можна вести по формулі (2.13). але при цьому всі грошові показники будуть мати еквіваленти твердої валюти на час розрахунку.
Строк служби машини не залежить від грошових одиниць, а прибуток лісора буде значно меншим. Банківський відсоток по валютним внескам становить ≈ 7-8% річних. Тому прибуток лісора за рік може бути 10-14% (залежить від домовленості між сторонами).
За основу твердої валюти можна взяти долар США.. А щоб не вести прямий розрахунок у доларах, у контракті можна зазначити, що рентер сплачує лісору орендну плату за певний період у національній валюті, але ця сума становитиме добуток фіксованої плати і курсу долара на момент виплати. Орендна плата може бути визначена за формулою:
(Ц’ + Дл)
АП = ×
Кнбу (3.1)
Рс
де АП – орендна плата у гривнах за певний період;
Ц’ – ціна машини у доларах США;
Дл – прибуток лісора (10-14%);
Рс – ресурс машини, вимірюється в тих же одиницях, що і періоди орендної плати;
– курс долара США по відношенню до гривні на момент виплати орендної плати.
Щоб розрахувати орендну плату по формулі (2.13) і пункту 2.2 потрібно модернізувати формулу (3.1)
(Ц:К’нбу + Д’л)
АП= ×
Кнбу (3.2)
РС
де Ц – ціна машини у гривнях на момент укладення угоди;
К’нбу – курс долара на момент угоди;
Кнбу – курс долара на момент сплати орендної плати.
Вважаючи, що курс НБУ на цей момент 5,42, ціна машини 35000 грн, строк служби 7 років = 84 місяці, місячна орендна плата визначається за формулою (прибуток 12%):
(35 000 : 5,42 + 35 000 : 5,42 × 0,12 × 7)
АП = × Кнбу (3.3)
84
АП = 141,45 × Кнбу (3.4)
де АП – місячна орендна плата в гривнях за місяць;
Кнбу – курс долара США на момент сплати орендної плати.
Для розрахунку орендної плати у доларах США, не має особливого значення, який курс береться за основу: курс НБУ, курс "чорного ринку" або курс конкретного банку. Тому, що ці значення знаходяться майже у постійному відношенні і динаміка підвищення чи пониження цих курсів не впливають на це відношення (курс НБУ на »5% нижче ніж курс "чорного ринку"). Якщо вважати, що вищий курс "чорного ринку" дасть вищий прибуток, то це помилка, бо за формулою (3.2) нижчим буде ціна машини і норма прибутку. А курс НБУ є офіційним і при його визначенні не буде непорозумінь, тому саме цей курс треба брати для обчислення орендної плати.
За допомогою цього методу обчислення орендної плати, лісор буде напевно знати, що його гроші не "з’їсть" інфляція і, що він у будь-якому разі отримає прибуток і компенсує збитки, не зважаючи на ринкову нестабільність. І при цьому у контракті замість фіксованої орендної плати буде права частина формули (3.4).
Такий контракт може укладатися на великий проміжок часу, і такі умови будуть привабливі для інвесторів, не залежно від додаткових умов.
Привабливо для водія-рентера буде виглядати контракт типу оунешинлізинг (пункт 1.2). Головна перевага цього контракту: майже безкоштовна передача машини у власність до водія, після закінчення строку контракту і водій буде отримувати прибутки власника. Але для цього у вигляді орендної плати треба сплатити лісору вартість машини, прибуток і нести повну відповідальність за це майно.
Ця угода буде мати такі умови:
- строк угоди 2 роки, при цьому рентер несе повну відповідальність за це майно і не може в односторонньому порядку розірвати угоду;
- за ці 2 роки лісор повністю компенсує витрати і отримає певний прибуток;
- розрахунки треба вести по схемі, що використовує тверду валюту.
Таким чином ця угода матиме вигляд "нетто лізингу" (пункт 1.2). щомісячна орендна плата буде обчислюватися за формулою
(Ц’ + Д’л)
АП = × Кнбу (3.5)
24
Якщо вважати, що ціна $ 6 500, прибуток 15% річних, то орендна плата за місяць:
(6 500 + 6 500 × 0,15 × 2)
АП = × Кнбу (3.5)
24
Такі умови будуть приваблювати інвестора і, маючи гарантії водій може цілком розраховувати на таку угоду.
Вигода для лісора очевидна, і для водія також. Якщо звернутися до аналізу в пункті 2.2, то витрати водія (без урахування орендної плати) будуть 22 038,53 грн. Із формули (3.5) витрати на оренду будуть 3 525,42 × 12 = 22894,08 грн. Сукупні витрати 44 932,64 грн. Але з ареальних умов ці витрати будуть більше, бо з підвищенням курсу долара буде рости і орендна плата. І тому, вважаючи, що інфляція 13%, за рік водій сплатить за оренду 22 894,08 × 1,13 = 25 870,31 грн., а може ще й більше, зважаючи на непередбачену інфляцію.
Але навіть якщо валові витрати сягнуть позначки » 50 000 грн. на рік все одно залишиться десь » 10 000 грн. прибутку на рік. А через 2 роки водій стане повноправним власником і буде отримувати » 38 000 грн. прибутку на рік (пункт 2.1).
Такий план роботи нагадує роботу власника (пункт 2.1), але є одна суттєва відмінність – водій-рентер не несе повної фінансової відповідальності, йому не треба віддавати кредит. І дуже суттєва перевага – у контракті може бут зазначено, що водій оплачуватиме оренду за кожен робочий день, або за кожну тисячу кілометрів пробігу. Така деталь може застрахувати водія від хвороби, або інших непередбачених обставин, коли він не зможе працювати, а з банком за звичайних умов такої угоди не укладеш.
Умови строкового лізингу дуже нагадують купівлю майна в кредит, і по суті це так, але на практиці купівля "ГАЗелей" в кредит – це велика рідкість. Хоча на території України практикується купівля машин в кредит, але це переважно дешеві автомобілі (ЗАЗ, ВАЗ), а ""ГАЗель"" дорога і потребує більших капіталовкладень, тому зростає ризик, що покупець не зможе сплатити її вартість і тому це дуже негативно впливає на такий вид діяльності.
Підвищувати прибутки можна не лише шляхом зменшення строків лізингу і зниженням орендної плати. Значно більшого ефекту матиме безпосереднє, виробниче співробітництво між лісором-інвестором і водієм-підприємцем.
Така співпраця можлива у рамках угоди, яку на Заході класифікують як ліверидж-ліз або довірчий лізинг (пункт 1.2).
Така угода передбачає тісне співробітництво між лісором і рентером (для юридичного оформлення такої діяльності може бути створене спеціальне підприємство). При такій діяльності лісор зацікавлений у розмірі прибутків рентера і отримує орендну плату не за певний проміжок часу, а отримує ніби відсоток від прибутку рентера.
На практиці це може бути розраховано приблизно таким чином: рентер сплачує фіксовану суму за один робочий день (коли водій працював на маршруті), при цьому у контракті повинно бути зазначено мінімальну кількість робочих днів (в протилежному випадку водій може принести лісору значно менше прибутку, ніж при звичайній угоді), і звичайно, що час, коли мікроавтобус знаходився не ремонтах не повинен враховуватись. При такій угоді не дуже важливим є те, хто несе відповідальність за майно (страховка, ремонт і т.д.).
Враховуючи це, орендна плата за один повний робочий день може обчислюватися за формулою:
Ц + Дл
ПР = (3.6)
СС × РД
де ПР – орендна плата за кожен робочий день;
Ц – ціна мікроавтобуса;
Дл – прибуток за всі роки служби автомобіля;
СС – строк служби машини, вимірюється в роках;
РД – кількість робочих днів на рік.
Обчислювати таку величину немає потреби, бо в залежності від умов, значення будуть дуже різними, але слід зауважити, що при такій угоді не слід вдаватися до "прив’язування" орендної плати до курсу долара, краще кожного року коригувати розмір щоденної орендної плати і оформлювати це періодично (кожен рік укладати нову угоду).
Нараховувати орендну плату можна також за кожен кілометр пробігу за формулою:
Ц + Д × n
ПК = (3.7)
Р
де ПК - плата за кожен кілометр пробігу;
Д – прибуток за рік (не нижче ніж прибуток від депозитних внесків);
Р – ресурс машини у кілометрах пробігу.
n – термін служби машини у роках.
Обчислювати цю величину теж не треба, бо значення n і Р дуже умовні і можуть бути визначені лише при конкретних умовах.
Співробітництво у рамках лівередж-ліз контракту може піти значно далі, ніж обчислення прогресивної орендної плати. Лісор і рентер можуть працювати по змінах на одній машині, при цьому орендна плата буде будь-якою з наведених вище, і зважаючи на прибутки лісора, меншою.
Подібні угоди на практиці використовуються, але більш поширені наступні.
Два водія можуть взяти машину в оренду: вони сплачують фіксовану плату як за одного, а отримують кожний як за повноцінний робочий день (при цьому орендна плата кожного буде в 2 рази менше, ніж у пункті 2.2), до того ж меншою буде плата за гараж і податки (для кожного). Плата за ремонт суттєво не зміниться, бо автомобіль працює з подвійним навантаженням.
Зустрічаються випадки, коли 2 водії купують машину, таким чином, вони дещо послаблюють фінансову відповідальність, отримують прибуток як у пункті 2.1, але машина працює значно менший термін (подвійне навантаження).
Випадки, коли лісор і рентер працюють на одній машині, майже не зустрічаються.
Дуже ефективним у цій сфері діяльності буде застосування групового та роздільного лізингів, головною метою яких є зменшення фінансового ризику лісора (у пункті 3.2).
Лізинг бай-бек та поворотний лізинг можуть значно підвищити ефективність виробництва цієї галузі, але в нашій державі вони не використовуються.
Лізинг бай-бек передбачає тісне співробітництво між лісором та рентером. Незалежно від того, хто несе відповідальність за майно, лісор допомагає або зобов’язується реалізувати продукцію, яку виробляє рентер на лізингуємому устаткуванні. Також можливі випадки, коли лісор отримує орендну плату у вигляді цієї продукції. Така діяльність можлива , коли вироблені товари мають великий попит, або їх виробництво екологічно небезпечне (така діяльність практикується у відносинах між розвиненими країнами і країнами "третього світу").
У галузі транспортних перевезень таких вид лізингу важко застосувати, але вихід є.
Якщо лісором виступає велика компанія або банк, то в межах такого великого міста, як Кривий Ріг виникає проблема щоденних переїздів службовців. Якщо багато службовців живе у межах одного мікрорайону ("Макулан", "Сонячний", "Східний", "Зарічний"), то їм все одно доведеться їздити до місця роботи. Зважаючи на ненадійність громадського транспорту, лісору буде вигідно укласти угоду типу бай-бек з рентером, якщо його маршрут співпадає з маршрутом руху службовців.
На практиці це виглядатиме так. Водій укладає з лізинговою фірмою додаткову угоду за умовами якої в визначений час на одній зупинці збираються службовці цієї фірми і їдуть на роботу на машині орендованій у їх фірми (вранці і ввечері), а за це орендна плата буде зменшена на 15*2*0,75 =23,2грн. при цьому кожний матиме вигоду. Водій отримає додатковий рейс, бо таке перевезення не буде вважатися рейсовим при роботі на маршруті. А лізингова фірма отримає більш згуртований робочий колектив, що неодмінно вплине на роботу персоналу, при цьому за усною домовленістю фірма може нараховувати меншу зарплату працівникам (враховуючи вартість перевезень) і таким чином зменшити подохідний податок у працівників. Тобто при такій угоді вигідно усім: і фірмі, і водію, і працівникам.
Поворотній лізинг може розвиватися на базі підприємства, яке виготовляє дане обладнання, тому розвиток такого виду лізингової діяльності в нашому місті дещо складно.
На практиці це буде виглядати так. Підприємство, яке виготовляє автомобілі "ГАЗель", створює дочірнє транспортне підприємство (Д.П.). За допомогою інвестора, який купує у головного підприємства машини, ДП бере їх в оренду, при цьому всі витрати, що пов’язані з утриманням майна бере на себе рентер, тобто відбувається зниження орендної плати. ДП буде ремонтувати орендовані машини у головного підприємства і, зважаючи на юридичний зв’язок між ними, безкоштовно. Таким чином, виробник отримує додатковий попит на свою продукцію, плюс буде отримувати чималі прибутки з ДП, а ремонтуючи свої ж машини, ці прибутки будуть вище ніж у звичайних транспортних підприємств.
3.2.Створення спеціальної лізингової компанії
Спираючись на теоретичні засади, викладені в пункті 3.1, можна розкрити теоретичні положення створення спеціальної багатоцільової фірми, яка б працювала у сфері пасажирських перевезень.
Перш за все треба визначити засоби підвищення прибутків водія-підприємця.
Підвищувати прибуток можна двома шляхами: підвищувати виручку, при існуючих витратах, або при збільшенні виробництва, та знижувати витрати при існуючій виручці. Перший метод за реальних умов майже неможливий. Водій не може самостійно підвищувати тариф, не зможе зробити більшу кількість рейсів. Єдине, що зможе підприємець – вдатися до додаткових послуг (розміщувати на своєму автомобілі рекламу). Така діяльність практикується, але не часто і зважаючи на нещодавно введені нові правила такої діяльності, приносить не дуже високі прибутки.
Тому єдина можлива стратегія збільшення прибутку – це зменшення витрат про існуючих обсягах виробництва. Саме для цієї мети повинна бути створена спеціальна багатоцільова компанія.
У Кривому Розі мікроавтобуси обслуговують 43 маршрути, а їх загальна кількість перевищує 450 одиниць [15;3]; це суттєва підстава для створення вищезгаданої фірми.
Така компанія неодмінно повинна бути акціонерною, щоб зменшувати фінансовий ризик кожного інвестора. Співзасновниками можуть бути будь-які господарські одиниці (приватні особи, підприємства усіх форм власності, банки, страхові компанії і т.д.). Таким чином, це буде акціонерний лізинг. Головною метою такої фірми буде лізинг мікроавтобусів (не лише для роботи на рейсах міста).
Водій укладатиме угоду з такою фірмою щодо оренди мікроавтобуса і для підвищення ефективності його діяльності ця угода повинна мати наступні умови.
Водій може взяти машину в оренду на підставі строкового лізингу або ні. За умовами строкового лізингу водій за короткий час (не більше 2 років) повинен компенсувати збитки фірмі у вигляді орендних платежів, причому розрахунки повинні бути за схемою у пункті 3.1, формула (3.3). І після чого водій отримає машину у власність (водій не зможе в односторонньому порядку розірвати угоду).
При умовах безстрокового лізингу при обчисленні орендної плати доцільно використовувати методи нарахування "прогресивної орендної плати" формули (3.6), (3.7) за здійснені фірмою послуги по стоянці машин (витрати на гараж). Таким чином, машини будуть постійно "на очах" у фірми і це дасть змогу суттєво знизити витрати на гараж для водія-підприємця.
Значно підвищить прибуток водія співпраця у рамках контракту типу бай-бек лізинг (докладно у п.3.1).
Таким чином, застосовуючи співробітництво з такою фірмою, водій-рентер зможе підвищити свій прибуток за рахунок зменшення витрат і збільшення об’єму послуг (бай-бек лізинг). Теоретично важко підрахувати підвищення прибутків водія-рентера, все залежатиме від умов співробітництва, але таке збільшення може сягати 5-10%. І це без збільшення об’єму виробництва.
Створення такої компанії може значно підвищити ефективність виробництва у даній сфері. Це може призвести до зниження тарифів та розповсюдженню пільг на цей вид міського транспорту. В майбутньому така компанія може об'єднати всіх водіїв мікроавтобусів, тобто замінити вже неефективні АТП. Така компанія може навіть монополізувати ринок, але це не призведе до збільшення тарифів. Тому що кожен водій – самостійний підприємець і прагне збільшити власний прибуток. Тобто може виникнути нова форма господарювання – компанія монополізує ринок, але не виступає як монополія, бо головна її мета – не збільшення власних прибутків, а підвищення ефективності виробництва незалежних підприємців.
Висновки
Лізинг – це не просто оренда і навіть не оренда з правом викупу майна, як дехто вважає. Лізинг – це складна форма господарювання, головна мета якої – інвестування виробництва засобами праці. В деяких країнах це допомагає уникнути податків. Існує багато видів лізингової діяльності від звичайного виробничого прокату до складних форм фінансування, де приймають участь багато сторін і навіть створюються спеціальні підприємства.
В кожній країні лізинг розуміють своєрідно, тому важко дати універсальне визначення лізингу. В Україні лізинг часто ототожнюють з орендою майна виробничого призначення.
Використання лізингу в сфері міських пасажирських перевезень є дуже перспективною справою.
Щоб придбати мікроавтобус, потрібні чималі гроші (35 000 грн.), а у бізнесмена-початківця їх може і не бути. Брати кредит дуже ризиковано. До того ж потрібна застава, а кредит в Україні "коштує" 30-50% річних. А заробити 49 000 грн. за рік у цій сфері на одній машині неможливо, навіть якщо працювати майже без перерв, вихідних і відпусток. Щоб віддати кредит, водій повинен "титанічно" працювати і все одно із зароблених "чистими" 38000 грн. він не віддасть кредит, навіть якщо кожного місяця буде відкладати по 2500 грн. на депозитний рахунок у банк, залишаючи собі щомісяця » 700 грн. Тож йому доведеться брати новий кредит десь 17 000 грн. І знову рік працювати і заощаджувати, щоб віддати другий кредит. Хоча на кінець другого року у водія лишиться » 9 000 грн., які доцільно заощадити, щоб використати на капітальний ремонт мікроавтобуса.
Тож водій, який бере кредит, повинен 2 роки працювати, щоб віддати цей кредит, а строк служби машини не більше 7 років. До того ж непередбачені обставини можуть залишити водія і без грошей і без машини.
Зовсім по-іншому виглядають справи водія, який використовує власний метод роботи – лізинг.
Цей водій сплачує значну орендну плату 20 000 грн. на рік, але фіксованого прибутку 17 000 грн. на рік йому вистачить, до того ж він не повинен віддавати кредит, тобто з початку працює на себе. А якщо водій-рентер придбає мікроавтобус, то він буде отримувати прибуток, як водій-власник » 38000 грн. на рік.
Якщо буде створено спеціальну лізингову компанію з наданням додаткових послуг, то водій-рентер зможе підвищувати свої прибутки на 5-10%, це відбудеться не за рахунок збільшення виробництва чи ціни на проїзд, а за рахунок зменшення витрат, що значно ефективніше.
Витрати водія-рентера, який співпрацює з такою компанією, будуть зменшуватися по кожному показнику.
За рахунок оптової купівлі фірмою бензину, пальне стане значно дешевше, якщо вважати, що витрати на пальне становлять » 17 000 грн.
За рахунок поглибленої співпраці між водієм-рентером і фірмою-лісором буде значно зменшена орендна плата. Це стане можливе за рахунок "прогресивного" нарахування орендної плати. Також орендна плата буде меншою, якщо водій-рентер буде надавати послуги фірмі-лісору щодо перевезення її працівників.
Значної економії можна досягти на ремонті. Навіть якщо фірма-лісор буде купувати запчастини по оптовій ціні, це вже знизить вартість ремонту. А якщо одним із засновників цієї фірми буде завод-виробник мікроавтобусів такого класу, то економія буде ще значнішою.
Певної економії можна досягти за рахунок зменшення витрат на гараж, в цьому знову допоможе фірма-лісор.
Додаткові прибутки отримає не тільки водій-рентер, а й лізингова компанія. Там, де економить водій, фірма теж отримує додатковий прибуток.
Така форма господарювання може поступово витіснити з ринку міських пасажирських перевезень великі АТП. Бо приватна ініціатива, помножена на капітал лізингової компанії, краще ніж безініціативна АТП.
Список використаних джерел
×
1. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" // Голос України, 25 липня 2000 р., №131-132.
2. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів".
3. Постанова Кабінету Міністрів України №842 від 27.05.2000 р. "Про розмір страхових платежів з власників транспортних засобів".
4. Рішення міської ради Кривого Рогу №507 від 26.12.2001 р. "Про розміри фіксованого податку для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність у місті" // Червоний гірник №15, 30 січня 2001 р.
5. Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины.-К.:АСК, 1999.
6. Грызунов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия.-М.: Финансы и статистика, 1998.-206 с.
7. Хрипач В.Я., Сума Г.З., Андросевич Е.И. Экономика предприятия.-Минск: Эконопресс, 2000.-460 с.
8. Економіка підприємств за редакцією А.А.Фастовець.-К, 2000.-571 с.
9. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств / Навчальний посібник.-Львів: Спалах,1998.
10. Внукова Н, Ольховиков. Мир лизинга.-Харьков, 1994.
11. Размещение производительных сил / Учебник для вузов.-М.:Экономика, 1994.-588 с.
12. Примак Т.О. Економіка підприємств / Навчальний посібник.-К., 1994.-107 с.
13. Экономика предприятий под ред. проф. Волкова О.И. / Учебник.-М.: ИНФРА-М, 1998.-414 с.
14. Экономическая география транспорта / Учебник для вузов.-М.: Транспорт, 1991.-280 с.
15. Червоний гірник №10 22 січня 2000 р.
16. Червоний гірник №27 22 лютого 2000 р.
17. Червоний гірник №40 17 березня 2001 р.
Додатки