Вступ
Машинобудівний комплекс займає перше місце по випуску валової продукції, друге місце по основних фондах (25%) і перше місце по промисловому персоналу (42%).
Він забезпечує науково-технічний прогрес і перебудову економіки всієї країни, тому його галузі розвиваються прискореними темпами, а їхнє число безупинно зростає.
Асортимент продукції, що випускається машинобудуванням, надзвичайно великий, що не тільки обумовлює глибоку диференціацію його галузей, але і робить сильним вплив на розміщення виробництва окремих видів продукції.
Машинобудування є ведучою галуззю усієї промисловості, її серцевиною. Воно постачає народному господарству верстати, транспортні засоби (судна, тепловози, електровози, вагони, автомобілі, літаки тощо), сільськогосподарські машини, екскаватори, генератори для електростанцій, технологічне обладнання для заводів, фабрик і тим самим сприяє розвитку всіх галузей народного господарства, впровадженню в них досягнень науково-технічного прогресу. Машинобудування забезпечує економічну незалежність країни. Вітчизняні вчені присвятили дослідженню проблем та перспектив розвитку машинобудівної галузі значну кількість праць. Питання розвитку внутрішнього ринку вітчизняної наукомісткої продукції машинобудування розглядаються у працях Д.В. Малащука, Р.П. Хлистова та інших. Зниження імпортозалежності та активізація експортного виробництва залежить від потенціалу міжнародної діяльності, методика оцінки якого пропонується, зокрема, в праці М.Я. Стадник.
Отож, спробуємо розглянути стан важкого машинобудування в нашій країні.
1. Важке машинобудування як галузь
1.1
Розміщення галузі
Одним з основних індикаторів формування в країні інноваційної системи є рівень розвитку машинобудування. Якщо в структурі промислового виробництва та в структурі експорту країни частка машинобудівної продукції є переважаючою, то можна зробити висновок про достатньо високий рівень конкурентоспроможності економіки в цілому .
Машинобудування – головна, найбільш комплексна та наукомістка галузь промисловості, що визначає рівень науково-технічного прогресу і ріст продуктивності праці в господарстві загалом, оскільки забезпечує його машинами, устаткуванням, приладами та іншою технікою. У розвинених країнах на машинобудування припадає близько і 70% витрат на НДДКР, що здійснюються в обробній промисловості. Саме продукція машинобудування забезпечила революційні зміни в обсягах виробництва різноманітної продукції, характері праці людини, а також постійно висувала все зростаючі вимоги до її кваліфікації, освіти, культури виробництва. Починаючи з XIX століття, машинобудування відіграє ключову роль у розвитку світового господарства і сьогодні об'єднує багато галузей, підгалузей і виробництв. Це зумовлено дуже широким асортиментом продукції, що виробляється. За оцінками, він становить понад З млн видів виробів. Важке машинобудування об'єднує виробництво металургійного, гірничо-шахтного, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. У цій галузі більше підприємств з повним циклом (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення.
Серед підприємств важкого машинобудування найбільший в
Україні Ново-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове, металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові стани неперервної дії, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Реконструйований Старо-Краматорський завод виробляє переважно устаткування для металургійної промисловості.
Великими виробниками металургійного устаткування є Дебальцевський машинобудівний завод, який виготовляє устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування, завод прокатних валків у м. Лутугіне Луганської області та Стахановський ливарно-механічний завод, що виробляє доменне й сталеплавильне устаткування, в т. ч. для механізації й автоматизації металургійних цехів.
Устаткування для металургійної промисловості випускає також Маріупольський завод важкого машинобудування. Виробниками металургійного устаткування, металоконструкцій, установок для неперервного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, апаратів та устаткування для доменних печей, електромагнітних листоукладачів, чавуно- і шлаковозів, потужних роторних вагоноперекидачів стали міста Придніпров'я – Дніпропетровськ, Кривий Ріг і Марганець.
Енергетичне машинобудування
в
Україні було і в минулому розвинене на належному рівні і мало експортне значення. Нині потреба в продукції цієї галузі зростає у зв'язку з реконструкцією енергетичного комплексу країни. Деякі електростанції в Україні експлуатуються від 25 до 40 років. Більшість енергоблоків працює понад 200 тис. год (розрахунковий ресурс – 100 тис, подовжений – 170 тис). ГЕС Дніпровського каскаду працюють 400 тис. год (з 50-х років). Реконструкції потребують 8 великих, 25 середніх ГЕС і одна ГАЕС та багато ТЕС. Перспективним є зростання малої гідроенергетики, для якої також: потрібне нове обладнання. Все це вимагає значного розвитку енергетичного машинобудування.
Вже діє програма зі створення парогазових установок, у т. ч. з газифікацією твердого палива. Відповідно до програми випущено 20% обладнання для першої в Україні парогазової установки ПГУ-345, призначеної для Слов'янської ДРЕС.
1.2 Показники ефективності
Від рівня розвитку машинобудування залежить не лише побутове споживання населення, а й рівень розвитку решти галузей промисловості. Основні показники, які характеризують динаміку розвитку машинобудівної галузі в 2001–2006 рр. наведено в табл. 1.
| Г
|
Таблиця 1.
|
||||||
| Показники |
Роки |
||||||
| N |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
|
| 1 |
Частка в загальному обсязі промислового виробництва, % |
10,2 |
10,7 12,2 |
13,4 |
12,7 |
дані відсутні |
|
| 2 |
Частка в структурі експорту, % |
13,9 |
13,6 |
14,3 |
15,5 |
13,1 |
14,1 |
| 3-і
|
Частка в структурі імпорту, % |
19,8! 20,8 |
23,5 |
24,9 |
26,5 |
28,9 |
|
| 4_| |
Темпи росту виробництва, % |
1) 8,8 |
111,3 |
135,8 |
128,0 |
107,1 |
111,8 |
| 5
|
Темпи росту експорту, % |
125,9 |
108,2 |
135,2 |
^531
|
139,2 |
120,3 |
| 6_
|
Темпи росту імпорту, % |
123,3 |
135,2 |
132,2 |
136,2 |
||
| 7 Середньорічна кількість найманих нра-1 цівників, тис. осіб* |
958 |
867 |
810 6,9 |
дані відсутні |
|||
| 8 |
Частка в середньорічній чисельності найманих працівників у промисловості, % |
7,4 |
7,1 |
7,0 |
дані відсутні |
дані відсутні |
|
Починаючи з 2001 р. для важкого машинобудування характерні досить стійкі темпи зростання виробництва. Так, за 2006 р. порівняно з 2005 р. обсяги виробництва зросли на 111,8%. Значимість динаміки розвитку важкого машинобудування зумовлює необхідність дослідження індексів виробництва в розрізі навіть окремих місяців. Протягом 2006 р. найбільш суттєво зростали обсяги продукції на підприємствах із виробництва автомобільного транспорту (на 36,2%), контрольно-вимірювальної апаратури (на 31,6%), машин для металургії (на 22%), електричних машин і апаратури (на 10,0%). При цьому на підприємствах із виробництва сільськогосподарських машин обсяги продукції скоротились на 21,4%.
Вітчизняні підприємства, не зважаючи на нагальні потреби, ні технологічно, ні фінансово не мають змоги купувати нове обладнання. Як результат, в Україні формується попит на машинонотехнічну продукцію, обладнання, яке було у вжитку. За оцінками експертів, обсяг українського ринку раніше вживаного обладнання коливається від 40 до 120 млн. дол. США на рік. Найбільшим попитом в Україні користується металургійне обладнання, перспективними є сегменти поліграфічного обладнання, підйомні механізми, дерево-оброблювальні верстати, обладнання для текстильної промисловості та сільського господарства, медична техніка. Це відповідає загальносвітовим тенденціям: розширення інвестиційних можливостей в КНР, Індії, Росії, Бразилії та нових членах ЄС зумовило зростання попиту на таке обладнання. Однак, не слід забувати, що це перетворює Україну в ринок збуту для машинотехнічного «секонд-хенду».
Частка машинотехнічної продукції в структурі експорту України, є незначною і коливається протягом останніх років у межах 13–14%. Серед номенклатури експорту переважають: механічне обладнання, машини та механізми, транспортні засоби та прилади тощо; низькою залишається частка наукомісткої продукції. Відносно невелика частка машино-технічної продукції в структурі експорту та сама структура експорту свідчать про низький рівень конкурентоспроможності української машинобудівної продукції. Традиційно зовнішніми ринками збуту для українських машинобудівних підприємств залишаються Російська Федерація, Казахстан та деякі інші країни СНД. Вихід на ринки розвинених країн стане можливим лише за рахунок структурної перебудови галузі та підвищення рівня наукомісткості продукції.
Наведемо дані про виробництво металообробного обладнання в десяти головних верстатобудівних країнах світу в таблиці 2.
Таблиця 2
| № |
Країна |
Обсяги виробництва у 2003 р., млн $ |
Темпи приросту (виходячи з вартості» дол. США), % |
| 1 |
Японія |
7861,6 |
29 |
| 2 |
Німеччина |
7525,2 |
8 |
| 3 |
Італія |
4180,7 |
11 |
| 4 |
Китай |
2910,0 |
24 |
| 5 |
США |
2210,0 |
-4 |
| 6 |
Тайнань |
2064,0 |
16 |
| 7 |
Республік Корея |
2059,0 |
30 |
| 8 |
Швейцарія |
1736,4 |
-5 |
| 9' |
Іспанія |
945,4 |
10 |
| 10 |
Франція |
761,6 |
8 |
Як бачимо, в десятці найбільших виробників переважають країни Західної Європи (Німеччина, Італія, Швейцарія, Іспанія, Франція) та Східної Азії (Японія, Китай, Тайвань, Республіка Корея). У 2003 р. на перше місце у світі вийшла Японія, випередивши Німеччину на 336 млн дол. США. Ці дві країни значно відірвалися від найближчого переслідувача – Італії, і в сумі дають 24% світового виробництва металообробного устаткування. Це є дуже високим показником концентрації виробництва машинобудівної продукції. Ще однією яскравою рисою географії галузі є відносно невисока позиція США – п'яте місце (у країні головна роль належить новітнім наукомістким галузям, пов'язаним з воєнним виробництвом), а також відсутність у першій десятці Канади (11-е місце), Бразилії (13-е місце) та Мексики (відсутня в тридцятці). Китай посів четверте місце, збільшивши у 2003 р. виробництво па 24% та досягнувши обсягів продукції, що виробляється, у 2,9 млрд. дол. США. При ньому в Китаї встановлено рекордну кількість металообробного устаткування – на суму 6,5 млрд. дол. США, що на 2,2 млрд. більше, ніж споживання цієї продукції у країні, що посіла друге місце, – Німеччині. Але при цьому німецькі машинобудівники на 85% забезпечили виробництво власною продукцією. Головною продукцією німецької верстатобудівної галузі завжди були обробні центри, шліфувальні й токарні верстати, включаючи токарні автомати й токарні центри. Майже 90% верстатів, що виробляються в Німеччині, обладнанні ЧПУ, що навіть вище, ніж у японських (86,5%). Цікаво, що загальне машинобудування в Німеччині трохи поступається за кількістю зайнятих лише електротехніці. В цій галузі працює 6,7 тисяч фабрик і заводів – більше, ніж у будь-якій іншій галузі, причому переважна більшість із них – дрібні та середні. Серед великих підприємств виокремлюються заводи «Крупна», які виробляють грандіозні комплексні установки для багатьох галузей промисловості; прокатні стани та ковальсько-пресове обладнання; важкі верстати; транспортні, підйомні та гірничо-транспортні пристрої; роторні екскаватори. У цілому ця галузь німецької промисловості добре оснащена, має велику гнучкість і технологічну ефективність.
України серед 30-ти найбільших виробників немає. З наших сусідів тут присутня Росія, яка опустилася на 22-е місце (після Індії) з обсягами виробництва у 131,0 млн. дол. США, що включає вартість 5672 верстатів і 1659 одиниць ковальсько-пресового устаткування, а також Румунія – 25-е місце з обсягами в 52,8 млн. дол. США та Угорщина – 29-е місце з обсягами виробництва в 9 млн. дол. США.
Висока частка експорту продукції вітчизняного машинобудування є незаперечним доказом його конкурентоспроможності. Зростає попит на цю українську продукцію насамперед на ринках Російської Федерації, Казахстану та деяких інших країн СНД. З урахуванням того, що у відповідних країнах основна увага приділяється паливно-енергетичним галузям, Україна поступово перетворюється на центр машинобудування на теренах СНД. За підсумками 2003 р., питома вага цієї продукції в експорті в Росію досягла 30%, в Казахстан – 42%. У відповідному напрямі йде майже 40% українського експорту механічного обладнання, машин та механізмів, транспортних засобів та приладів.
Імпорт машинобудівної продукції значно вищих технічних характеристик різко збільшується порівняно з вітчизняною продукцію.
Така ситуація пояснюється підвищенням внутрішнього попиту й активізацією процесів модернізації обладнання в промисловості. Внутрішній ринок наповнюється імпортованими товарами. Це насамперед машини та устаткування (співвідношення імпорту до виробництва цих видів продукції коливається у 2002 р. по кварталах від 84,9% до 259,3%), електричні машини (співвідношення імпорту до виробництва в 2002 р.: 73,7% – 86,9%) та засоби наземного, повітряного і водного транспорту (співвідношення імпорту до виробництва в 2002 р.: 55,8% – 74,1%).
Темпи зростання виробництва у 2000–2002 рр. менші, ніж темпи зростання імпорту.
Багато імпортується тих видів продукції, яку могли б виробляти вітчизняні підприємства. Це стосується виробництва машин та устаткування, електричних машин і засобів наземного транспорту, крім залізничного.
Така ситуація є загрозливою для вітчизняної промисловості, адже проникнення імпорту в базових видах економічної діяльності машинобудування, що забезпечують виробництво середньо – та високотехнологічних товарів, досить високе.
Водночас, коефіцієнт експорту машин та устаткування (76,4%), електричних машин (59,4%) та засобів наземного транспорту, крім залізничного (60,3%), високий що свідчить про низьку конкурентоспроможність цієї продукції. Причому проникнення імпорту у виробництві машин та устаткування, електричних машинах та засобів наземного транспорту для розвинених країн у 2–7 разів менший, ніж в Україні, за великих обсягів експорту. Машинобудівний комплекс України намагається зберегти свої конкурентні переваги лише у виробництві літальних, космічних апаратів і частково суден, човнів та інших плавучих засобів.
Така ситуація свідчить про наявність значного потенціалу виробництва імпортозамінної продукції. Зазначена проблема при збільшенні пропозицій інвестиційного капіталу та реконструкції діючих підприємств відповідного профілю може бути досить швидко розв'язана. Важливо враховувати, що проблема імпортозаміщення значною мірою пов'язана зі створенням сучасної мережі передпродажної підготовки, розвитком сервісних центрів, станцій технічного обслуговування тощо. Українські товаровиробники поступаються іноземним експортерам насамперед за цими показниками.
1.3 Перспективи розвитку важкого машинобудування
В умовах становлення в Україні ринкових відносин і подальшого розвитку підприємництва особливо важливе значення має формування самостійного високорозвиненого і конкурентоспроможного народногосподарського комплексу, який відповідав би вимогам сучасного ринкового середовища, соціальної переорієнтації економіки й інтеграції України в систему взаємовигідних і рівноправних світогосподарських зв'язків. Цей процес досить складно проходить в одному з провідних секторів національної економіки і найважливішій його складовій – машинобудуванні.
Машинобудування є провідним підрозділом промисловості, фундаментом технічного прогресу господарства, основою інноваційного розвитку країни. Його продукція надходить до всіх галузей народного господарства. Практика розвинених країн свідчить, що саме цей сектор є
одним з основних джерел формування доходної частини бюджетів усіх рівнів.
Економічна криза в Україні, яка торкнулася всіх галузей економіки, супроводжувалася падінням загального обсягу виробленої продукції в машинобудуванні. Призупинити це падіння можливо тільки за рахунок істотних структурних змін в організації виробництва на підприємствах, які були б адекватними умовам формування та розвитку ринкових відносин в економіці України, а також за рахунок здійснення структурних змін у напрямку пристосування виробництва до потреб розвитку внутрішнього ринку (з урахуванням його потенційного попиту). Тому структурні перетворення вітчизняного машинобудування є нагальною необхідністю.
Державний комітет статистики оприлюднив дані, які свідчать про різке збільшення обсягів експорту машинобудівної продукції з України. За даними Держкомстату, основною причиною зростання є прискорення темпів зростання експорту. Швидше за все, це пов'язано з експортом до сусідньої Росії, де активно ведеться модернізація основних фондів за держпрограмами. Якби модернізація велася в Україні, наші виробники заробили б удвічі менше, трохи втративши на вартості, оскільки експортна продукція завжди дорожча за внутрішню. Водночас, тенденція масового експорту до Росії вважається такою, що насторожує – знижується стійкість української економіки.
У бюджеті на поточний рік було заплановано багато вливань у виробничі потужності наших машинобудівних підприємств. В основному, фінансувалися ті, які велику частину оборотних коштів вкладали в модернізацію. Сьогодні, наприклад, в.о. прем'єр-міністра Віктор Янукович дав доручення включити 200 млн. грн. у проект держбюджету-2008 для НВК «Електровозобудування» (м. Дніпропетровськ). Про це повідомив генеральний директор підприємства Валерій Чумак під час виступу на колегії Міністерства промислової політики, передає РБК-Україна. Він зазначив, що протягом останніх трьох років НВК «Електровозобудування» отримало прибуток 50 млн. грн., з яких 47 млн. грн. були спрямовані на модернізацію виробництва. «У нас немає можливості виділяти на це значні суми через обмежені замовлення «Укрзалізниці», тому прем'єр дав доручення виділити кошти з бюджету з урахуванням стратегічної важливості підприємства» – сказав Чумак.
Разом з тим, державі слід було б звернути увагу на митне законодавство і проблеми з оподаткуванням. Підприємствам це допомогло б значно більше, ніж просте вливання коштів. Що стало основним рушійним елементом у зростанні обсягів продукції машинобудування? Якщо брати, наприклад, вітчизняний автопром, то тут спостерігається зростання за рахунок споживчих кредитів і росту загальної платоспроможності населення. Споживчі кредити зіграли основоположну роль – з кожним роком вони все доступніші, що допомагає українцям купувати машини на вигідніших умовах. Таким чином, збільшення попиту на автомобілі складає в минулому і поточному роках 30%-40%.
Істотне зростання експорту продукції сільського господарства, в свою чергу, стимулює придбання новішої сільськогосподарської техніки.
Усі перераховані вище чинники – стимулятори зростання внутрішнього ринку споживання продукції машинобудування. Проте, вони все ж таки менш істотні, порівняно з тим, скільки української техніки щодня відправляється на експорт. Частка експорту вітчизняної продукції машинобудування коливається від 50% до 99% залежно від підгалузі. У такому разі, в порівнянні з минулим роком, можна говорити про певний стрибок.
Міжнародний центр перспективних досліджень каже, що причиною різкого зростання виробництва слугує те, що внутрішнім виробникам стало вигідно випускати продукцію та інвестувати. Різко зріс попит на вагони. А у виробництві устаткування темпи зростання не такі високі, що частково пов'язане з високими темпами імпорту машинного устаткування. Перспективи в підгалузі хороші, оскільки інвестиційний попит залишатиметься високим завдяки необхідності підвищення енергоефективності виробництва. Ми очікуємо, що темпи зростання в машинобудуванні сповільнюватимуться в найближчі кілька років. В основному, завдяки транспортному машинобудуванню.
Розвиваються енергетичні потужності. Сьогодні в Україні вони донині в дефіциті. Потрібні нові генерації і, відповідно, проектуються нові станції. По-друге, переважна частина існуючих енергопотужностей вже потребує капітального ремонту. Ті самі гідростанції Дніпровського каскаду вже експлуатуються в середньому протягом 50 років, і вимагають капремонту. Не ремонтувати їх не можна, що стимулює пошук коштів із бюджету. Зокрема, Всесвітній банк фінансує ремонт гідропотужностей Дніпровського каскаду, що дозволяє додавати замовлення вітчизняним підприємствам. По-третє, значно розвинувся приватний сектор економіки. Нові власники і приватні компанії зацікавлені в оновленні основних фондів. Я повинен відзначити, що будь-яка галузь машинобудування вимагає енергоспоживання. Тому приватні енергетичні компанії, що формуються в Україні, зацікавлені у відновленні основних фондів, що призводить до додаткових замовлень на підприємствах машинобудування. Щодо перспектив зарубіжних ринків: у Росії помітне зростання виробництва, що вимагає додаткових енергетичних потужностей. Це й наші замовлення, зокрема. Відповідно, наше завдання – бути конкурентоспроможними, відповідати потребам ринку, пропонувати свої послуги в, прямо скажемо, важкій конкурентній боротьбі. Наймогутніші наші суперники – французький Alstom, німецький Siemens, російські «Силові машини», ряд китайський турбінних і генераторних заводів.
Попри те, 67% продукції «Турбоатома» йде на експорт. Ми поставляємо в країни Азійського економічного басейну – Індія, Китай, Філіппіни, а також до Мексики, Латинської Америки. Там теж потрібні нові потужності. Ми знаходимось у тому секторі машинобудівної галузі, який має великий пакет замовлень. На наступний рік ми повністю завантажили своє гідравлічне виробництво – гідротурбіни. Вже практично сформований пакет замовлень на паровиробництво. Ми цей рік у товарному випуску закінчимо в межах 400 мільйонів. А портфель замовлень сформований на мільярд протягом найближчих трьох років. Крім того, ми ведемо кампанію щодо договорів наступного періоду. Маємо можливість не просто шукати договори, а й можемо обирати ті, в яких найбільша рентабельність. За 9 місяців ми отримали 30 мільйонів гривень прибутку. При тому, що в 2007 ми отримали трохи менше за підсумками всього року. Це один із найвищих показників в Україні. Темпи зростання реалізації складають 148%. Разом з тим, держава повинна надавати підтримку галузі, створювати умови для роботи. Нам дуже заважають працювати проблеми з ПДВ. Припустімо, ми вантажимо продукцію на експорт, в той самий час отримуючи заготовки по імпорту. А митниця не приймає векселі, видані податковою. Отже, держава ставить виробника у важкі умови штучно. Чим більше підприємство працює на експорт, тим йому важче економічно.
Виходячи з думок експертів «Главреда», можна відзначити позитивні тенденції у зростанні вагоно- і тепловозобудування, у зв'язку з модернізацією залізниць, що розгортається в Росії. Також можна відзначити зростання в енергетичному машинобудуванні. Цьому сприяє постійне зростання цін на енергоносії, що вимагає впровадження енергозберігаючих технологій. У Європі модернізація енергетичного сектора почалася давно, а в країнах СНД тільки розпочинається. Разом з тим, експерти відзначають циклічність зростання-спаду в галузі. Із закінченням вищезазначених держпрограм у Росії, в українських виробників можуть виникнути серйозні проблеми з ринками збуту своїй продукції.
Індекси обсягу промислової продукції у 2007 році
(наростаючим підсумком, у% до відповідного періоду 2006 р.)
| Сі-чень |
Сі-чень – лю-тий |
Січень – бере-зень |
С-чень – кві тень |
Січень – тра вень |
Січень – чер вень |
Сі чень – ли пень |
Січень-сер пень |
Січень-вере сень |
Січень-жов тень |
|
| Промисловість
|
115,8
|
113,4
|
112,5
|
112,5
|
112,1
|
111,8
|
111,2
|
110,9
|
110,7
|
111,0
|
| Машинобудування |
136,2 |
128,1 |
123,9 |
122,5 |
122,9 |
123,3 |
123,7 |
123,9 |
124,9 |
127,4 |
| виробництво машин та устатковання |
121,4 |
121,2 |
119,4 |
117,4 |
116,6 |
115,8 |
115,4 |
114,8 |
115,6 |
116,2 |
| виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання |
133,5 |
123,2 |
121,1 |
120,6 |
119,5 |
120,3 |
121,2 |
122,0 |
122,5 |
123,8 |
| виробництво транспортних засобів та устатковання |
149,1 |
135,9 |
128,9 |
127,4 |
129,3 |
130,6 |
131,2 |
131,7 |
133,1 |
137,4 |
Таким чином, можемо сказати, що потрібно й надалі підтримувати цю галузь, тому що важке машинобудування має всі шанси стати основоположною галуззю економіки України.
2. Формування показників діяльності підприємства
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці.
Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг.
Для підтримки своєї господарської діяльності підприємство постійно має вести аналіз фінансових та техніко-економічних показників. Таким чином підприємство може прослідити якісь недоліки та вчасно їх ліквідувати.
Тож розглянемо це на прикладі умовного підприємства, для якого і розрахуємо необхідні показники.
2.1 Виробнича потужність підприємства
Виробнича потужність підприємства
– це здатність закріплених за ним засобів праці якісно залучити до максимального випуску продукції за рік в залежності з визначеною спеціалізацією, кооперацією виробництва та режимом роботи.
а) потужності на початок року, Мп.р.:
| , |
(2.1.) |
де n-кількість виробничих агрегатів, од.
По
-паспортна годинна продуктивність головного технологічного агрегату, т
Nзм
-змін за добу,
Дт
-днів на тиждень,
Тзм
-тривалість зміни, год
Кт
-кількість тижнів на рік;
Ттнп
-технологічно-неминучі перерви, год,
Тпзр
-планово-запобіжні ремонти, год.
тис. т
б) середньорічна потужність підприємства
, Мср
– це потужність, яку буде мати підприємство в середньому за розрахунковий період. Визначається за формулою:
| , |
(2.2.) |
де Мп.р.
– потужність на початок року, тис. т;
n, m – час роботи / не роботи відповідно введеної/виведеної потужності за рік, місяців (n=12-Tвв
; m=12-Tвив
, де Твв
, Твив
– місяць у якому вводиться / виводиться потужність);
тис. т
в) річний обсяг виробництва
, Вр – це кількість продукції, яку підприємство планує випустити або фактично випускає протягом року.
| , |
(2.3) |
де Квп
– коефіцієнт використання потужності.
тис. т
Далі розрахуємо основні техніко-економічні показники роботи підприємства.
Трудомісткість продукції
– це показник, який характеризує затрати робочого часу на виробництві одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.
, де
tм
– повна трудомісткість виробничої програми, люд.-год
Вр
– річний обсяг виробленої продукції.
Отримані результати занесемо в таблицю 2.1
Таблиця 2.1 Загальні економічні показники роботи цеху
| № з/п
|
Показники
|
Символ
|
Абсолютні значення
|
| 1 |
Обсяг виробництва продукції за рік, тис. т |
Вр
|
2025,75 |
| 2 |
Кількість виробничих агрегатів, од. |
n |
220 |
| 3 |
Паспортна годинна продуктивність головного технологічного агрегату, т |
По
|
2,4 |
| 4 |
Режим роботи цеху змін за добу днів на тиждень тривалість зміни, год |
Nзм
Дт
Тзм
|
4 7 6 |
| 5 |
Перерви в роботі головних агрегатів за рік, год. - технологічно-неминучі перерви - планово запобіжні ремонти |
Ттнп
Тпзр
|
600 200 |
| 6 |
Вартість головного технологічного устаткування, тис. грн. - одного агрегату - всіх агрегатів |
ОФод
ОФ |
6230 1370600 |
| 7 |
Трудомісткість 1 т, люд.-годин |
tм
|
130,32 |
| 8 |
Вартість всіх інших груп основних фондів, тис. грн. |
ОФінш
|
398000 |
| 9 |
Загальна вартість всіх груп основних виробничих фондів цеху, тис. грн. |
ОФзаг
|
1768600 |
2.2 Склад, чисельність та заробіток персоналу цеху
Розрахуємо чисельності робітників, ефективного робочого часу на одного робітника, заробітної плати (ЗП) основних робочих по відрядно-преміальній системі та фонду ЗП
Ефективний робочий час одного працівника
– це час, протягом якого один працівник працює на підприємстві за рік за винятком святкових, вихідних днів та відпустки.
|
|
(2.4) |
де Теф
– ефективний час роботи одного робітника, год.;
Дк
– календарний період, днів;
Дсв
, Двих
– кількість часу, який припадає на святкові та вихідні дні, днів;
Дв
– тривалість відпустки, днів;
Тзм
– тривалість зміни, год.
Чисельність робітників
– це кількість працівників, яка необхідна для виконання виробничої програми підприємства.
|
|
(2.5) |
де ЧФ – чисельність робітників, що необхідна для забезпечення виконання виробничої програми, осіб;
tм – повна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;
Квн – коефіцієнт виконання норми виробітку.
Номінальна заробітна плата
– це винагорода, як правило, в грошовому вимірі, яке працівник отримує за свою роботу.
Основна заробітна плата
– це винагорода за виконану роботу згідно з установленим нормам. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, розрядних розцінок для робітничих та посадових окладів для службовців.
До додаткової заробітної
плати відносять: винагороди за понаднормову працю, за трудові досягнення та винахідництво, а також особливі умови праці. Вона включає доплати й надбавки до тарифних ставок та посадових окладів в розмірах, передбачених законодавством, премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, враховуючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, винагороди за вислугу років, компенсації тощо.
Мінімальна заробітна плата
– це установлений державою розмір плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватися оплата праці за фактично виконану працівником повну місячну норму праці (в Україні за діючим законодавством вона складає 530 грн).
| , |
(2.6) |
де Звід.пр.
– заробітна плата робітника, яка розрахована за відрядно-преміальною системою, грн.;
Тст
– погодинна тарифна ставка, грн./год;
Нвир.
– годинна норма виробітку, т/год;
В – кількість продукції, виробленої робітником за певний період, т;
Додаткова заробітна плата ставитиме 10% від основної.
Розраховані дані занесемо у таблицю 2.2.
Таблиця 2.2. Склад, чисельність та заробіток персоналу цеху
| Групи та професії працівників
|
Наявна чисельність, люд.
|
Усереднений заробіток, грн.
|
Річний фонд зарплати, грн. (3 х 5)
|
||
| На зміну
|
На добу
|
За місяць
|
За рік
|
||
| 1. Робітники 1.1. Головні робітники - - Разом |
315 |
1260 |
569 |
6828 |
8603280 |
| 1.2. Допоміжні та чергові робітники - - Разом |
43 |
172 |
510 |
6120 |
1052640 |
| 1.3. Молодший обслуговуючий персонал - - Разом Всього робітників |
15 373 |
60 1492 |
285 1364 |
3420 16368 |
205200 9861120 (з них 8964655 – осн. з/п, 896465 – додаткова) |
| 2. Спеціалісти та керівники - спеціалісти - керівники Разом |
107 |
107 |
790 |
9480 |
1014360 |
| 3. Службовці - - Разом |
69 |
69 |
314 |
3768 |
259992 |
| УСЬОГО |
549 |
1668 |
2468 |
29616 |
ФЗПф
|
2.3 Розрахуємо собівартість 1 т і всієї продукції у табл. 2.3
Таблиця 2.3.
| № з/п
|
Калькуляційні
статті
|
Ціна за одиницю ресурсів, грн.
|
Витрати
|
||||
| На одиницю продукції
|
На річний обсяг виробництва
|
||||||
| у натуральному вимірюванні
|
сума, грн.
|
у натуральному вимірюванні
|
сума,
тис. грн.
|
||||
| 1. |
Сировина |
580 |
3 |
1740 |
6077250 |
3524805 |
|
| 2. |
Основні матеріали |
110 |
0,6 |
66 |
1215450 |
133699,5 |
|
| 3. |
Допоміжні матеріали |
1100 |
0,03 |
33 |
60772,5 |
66849,75 |
|
| 4. |
Напівфабрикат та комплектуючи |
||||||
| 5. |
Зворотні відходи (відраховуються) |
||||||
| Разом за відрахуванням відходів (статті 1ч5)
|
1839
|
3725354,25
|
|||||
| 6. |
Паливо |
1000 |
1,0 |
1000 |
2025750 |
2025750 |
|
| 7. |
Електроенергія |
0,32 |
20 |
6,4 |
40515000 |
12964,8 |
|
| 8. |
Пара |
1,7 |
7 |
11,9 |
14180250 |
24106,4 |
|
| 9. |
Вода |
0,4 |
7 |
2,8 |
14180250 |
592,1 |
|
| 10. |
Стисле повітря |
||||||
| Разом (статті 6ч10)
|
1021,1
|
2063413,33
|
|||||
| 11. |
Основна заробітна плата виробничих робітників |
4,4 |
8964,7 |
||||
| 12. |
Додаткова заробітна плата виробничих робітників, 10% |
0,44 |
896,5 |
||||
| 13. |
Відрахування із заробітної плати до фондів |
1,9 |
3944,4 |
||||
| 14. |
Витрати на розвиток виробництва |
246,8 |
500000 |
||||
| 15. |
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (без амортизації) |
10,36 |
21000 |
||||
| 16. |
Амортизація виробничого устаткування |
75,9 |
153780 |
||||
| 17. |
Знос пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати |
253,74 |
514000 |
||||
| 18. |
Цехові витрати |
32,09 |
65000 |
||||
| Разом цехова собівартість
|
3485,73
|
7056353,18
|
|||||
| 19. |
Загальногосподарські витрати |
55,29 |
112000 |
||||
| 20. |
Попутна продукція (відраховується) |
||||||
| Усього: виробнича собівартість
|
3541,02
|
7168353,18
|
|||||
| 21. |
Довідково: ціна за одиницю продукції (визначається за методом «середні витрати + прибуток)» |
(3541,02 + 106,63)= 3647,47 |
|||||
На підставі наведеної в таблицях 2.1; 2.2; і 2.3. інформації виконаємо аналітичні розрахунки головних показників фактичної роботи цеху:
а) сума змінних витрат у собівартості продукції.
Виробничі витрати
– це фактичні витрати виробника на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують досягнення кінцевого результату господарської діяльності.
Змінні витрати
– це витрати, величина яких знаходиться у залежності від зміни обсягу виробництва.
|
|
(2.7) |
де ВЗi
– витрати i
-ої статті змінних витрат на виробництво продукції.
У пит. змін
.= 1839 + 1021,1 + 4,4 + 0,44 + 1,9 =2866,84 грн/т
У змін.
= 3725354,25+ 2063413,33+ 8964,7+ 896,5 + 3944,4 = 5802573,18 тис. грн.
б) сума постійних витрат у собівартості продукції без амортизації:
Постійні витрати
– це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва.
|
|
(2.8) |
де ВПj
– витрати j
-ої статті постійних витрат у собівартості продукції.
Упит.пост
= 246,8 + 10,36 + 253,74 + 32,09 + 55,29 = 598,28 грн/т
Упост
= 5000+21000+514000+65000+112000=1212000 тис. грн.
Загальна сума річних відрахувань на амортизацію (напівпостійні витрати)
Амортизація основних фондів – це систематичний розподіл вартості основних фондів, які підлягають зношуванню, під час строку його корисного використовування.
|
|
(2.9) |
де ОФп
, ОФл
– відповідно первісна та ліквідаційна вартість основних фондів;
Тн – нормативний строк служби основних фондів.
тис грн.
Собівартість
– це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому виразі.
Виробнича собівартість продукції (С) визначається за формулою:
|
|
(2.10) |
Спит
=2866,84 + 598,28 + 75,9 = 3541,02 грн
С = 5802573,18 + 1212000 + 153780 = 7168353,18 грн
1.4. На підставі одержаної калькуляції розрахуємо критичний обсяг продаж (Вкр
) для умов діючого цеху:
|
|
(2.11) |
де Упост
– сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, тис. грн.
А – сума річних відрахувань на амортизацію, тис. грн.;
Узмін
– сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю продукції (грн./1т, грн./1м3
та ін.);
Ц – ціна одиниці продукції.
2.5 Розрахунок ефективності виробництва продукції та використання основних фондів
а) фактична рентабельність продукції
Рентабельність
– відносний показник ефективності єдино часових та поточних затрат.
| , |
(2.12) |
де Ц – ціна даного виду продукції;
С – собівартість цієї продукції.
б) обчислюється фактична сума прибутку на весь річний обсяг:
| ; |
(2.13) |
Пф
=(3647,47 – 3541,02)*2025,75=215641,09 тис. грн
в) обчислюється фактична ефективність капіталу (норма прибутку на капітал):
| , |
(2.14) |
де ОФзаг
– загальна вартість усіх груп основних виробничих фондів (табл. 2.1).
2.6 Проведемо розрахунки для контрактної продукції
Вкотр
=Веф
, де
Веф
=, тис. т,
Вконтр
==2124,49 тис. т;
Собівартість контрактної продукції:
Сконтр
=, грн. 1т, де
ОД
– додаткові одноразові витрати на удосконалення технології, грн
Сконтр
==
=3508,36 грн
Контрактна рентабельність:
R== 3,97%;
Прибуток від контрактного обсягу продаж:
Пконтр
=(Ц-Сконтр
)*Вконтр
= 295543,54 тис. грн
Норма прибутку на додаткові капіталовкладення:
Ндод
== 15,7%
Таким чином, розрахувавши необхідні показники, можемо зробити висновки. Так як на даному підприємстві працює більше, ніж 1000 працівників, то можемо сказати, що це велике підприємство, та безупинне, бо працює 7 днів на тиждень. Підприємство отримує прибутки так як фактичний обсяг виробництва перевищує його критичний обсяг.
Що стосується рентабельності підприємства, то можна сказати, що він досить низький (3%) як і фактична ефективність підприємства (12,2%). Тому підприємству слід звернути увагу на ці показники та вжити відповідних заходів.
3. Вдосконалення виробничо-господарської діяльності підприємства
Для підвищення ефективності нашого виробництва ми впровадили такі заходи:
–
розширили обсяг виробництва продукції внаслідок вводу в дію ще одного додаткового агрегату, техніко-економічні показники якого повністю співпадають з аналогічними показниками наявного устаткування;
–
удосконалили технології виробництва продукції, за рахунок чого досягли:
а) зменшення норми витрат:
– сировини на 8%;
– основних матеріалів на 19%;
– електроенергії на 6%.
б) застосування більш дешевих допоміжних матеріалів, ціна нижче фактичної на 4%.
в) удосконалення використання головного технологічного устаткування, що дозволяє підвищити коефіцієнт використання потужності до 0,9.
Впровадження намічених заходів потребує:
–
додаткових капіталовкладень на придбання головного технологічного устаткування (+К), що дорівнює вартості додаткової одиниці устаткування;
–
додаткових одноразових витрат на удосконалення технології;
–
додаткової чисельності основних виробничих робітників (), що дорівнює чисельності основних виробничих робітників, необхідних для обслуговування додаткової одиниці устаткування на протязі доби тощо.
Тому розрахуємо показники з урахуванням ціх змін:
3.1 Виробнича потужність підприємства
а) потужності на початок року, Мп.р.:
| , |
(3.1.) |
де n-кількість виробничих агрегатів, од.
По
-паспортна годинна продуктивність головного технологічного агрегату, т
Nзм
-змін за добу,
Дт
-днів на тиждень,
Тзм
-тривалість зміни, год
Кт
-кількість тижнів на рік;
Ттнп
-технологічно-неминучі перерви, год,
Тпзр
-планово-запобіжні ремонти, год.
тис. т
б) середньорічна потужність підприємства
| , |
(3.2.) |
де Мп.р.
– потужність на початок року, тис. т;
n, m – час роботи / нероботи відповідно введеної/виведеної потужності за рік, місяців (n=12-Tвв
; m=12-Tвив
, де Твв
, Твив
– місяць у якому вводиться / виводиться потужність);
тис. т
в) річний обсяг виробництва
,
| , |
(3.3) |
де Квп
– коефіцієнт використання потужності.
тис. т
Отримані результати занесемо в таблицю 3.1
Таблиця 3.1 Загальні економічні показники роботи цеху
| № з/п
|
Показники
|
Символ
|
Абсолютні значення
|
| 1 |
Обсяг виробництва продукції за рік, тис. т |
Вр
|
4620,74 |
| 2 |
Кількість виробничих агрегатів, од. |
n |
221 |
| 3 |
Паспортна годинна продуктивність головного технологічного агрегату, т |
По
|
2,4 |
| 4 |
Режим роботи цеху змін за добу днів на тиждень тривалість зміни, год |
Nзм
Дт
Тзм
|
4 7 6 |
| 5 |
Перерви в роботі головних агрегатів за рік, год. - технологічно-неминучі перерви - планово запобіжні ремонти |
Ттнп
Тпзр
|
600 200 |
| 6 |
Вартість головного технологічного устаткування, тис. грн. - одного агрегату - всіх агрегатів |
ОФод
ОФ |
6230 1376830 |
| 7 |
Трудомісткість 1 т, люд.-годин |
tм
|
571,3 |
| 8 |
Вартість всіх інших груп основних фондів, тис. грн. |
ОФінш
|
398000 |
| 9 |
Загальна вартість всіх груп основних виробничих фондів цеху, тис. грн. |
ОФзаг
|
1774830 |
3.2 Розрахуємо чисельності робітників, ефективного робочого часу на одного робітника, заробітної плати (ЗП) основних робочих по відрядно-преміальній системі та фонду ЗП
Ефективний робочий час одного працівника
|
|
(3.4) |
де Теф
– ефективний час роботи одного робітника, год.;
Дк
– календарний період, днів;
Дсв
, Двих
– кількість часу, який припадає на святкові та вихідні дні, днів;
Дв
– тривалість відпустки, днів;
Тзм
– тривалість зміни, год.
Чисельність робітників
|
|
(2.5) |
де ЧФ – чисельність робітників, що необхідна для забезпечення виконання виробничої програми, осіб;
tм – повна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;
Квн – коефіцієнт виконання норми виробітку.
Розрахуємо заробітну плату з урахуванням мінімальної заробітної плати, яка з 1.12.08. становить 605 грн.
| , |
(2.6) |
де Звід.пр.
– заробітна плата робітника, яка розрахована за відрядно-преміальною системою, грн.;
Тст
– погодинна тарифна ставка, грн./год;
Нвир.
– годинна норма виробітку, т/год;
В – кількість продукції, виробленої робітником за певний період, т;
Додаткова заробітна плата ставитиме 10% від основної.
Розраховані дані занесемо у таблицю 2.2.
Таблиця 3.2. Склад, чисельність та заробіток персоналу цеху
| Групи та професії працівників |
Наявна чисельність, люд. |
Усереднений заробіток, грн. |
Річний фонд зарплати, грн. (3 х 5) |
||
| На зміну |
На добу |
За місяць |
За рік |
||
| 1. Робітники |
|||||
| 1.1. Головні роб-ки |
|||||
| - |
|||||
| - |
|||||
| Разом |
322 |
1267 |
569 |
6828 |
8651076 |
| 1.2. Допоміжні та чергові робітники |
|||||
| - |
|||||
| - |
|||||
| Разом |
43 |
172 |
1110 |
13320 |
2291040 |
| 1.3. Молодший обслуговуючий персонал |
|||||
| - |
|||||
| - |
|||||
| Разом |
15 |
48 |
605 |
7260 |
348480 |
| Всього робітників |
380 |
1487 |
2284 |
27408 |
11290596 |
| 2. Спеціалісти та керівники |
|||||
| - спеціалісти |
|||||
| - керівники |
|||||
| Разом |
107 |
107 |
2500 |
30000 |
3210000 |
| 3. Службовці |
|||||
| - |
|||||
| - |
|||||
| Разом |
76 |
76 |
650 |
7800 |
592800 |
| УСЬОГО |
563 |
1670 |
5434 |
65208 |
ФЗП=15093396
|
3.3 Розрахуємо собівартість 1 т і всієї продукції у табл. 3.3
Таблиця 3.3.
| № з/п |
Калькуляційні |
Ціна за одиницю ресурсів, грн. |
Витрати |
|||
| статті |
На одиницю продукції |
На річний обсяг виробництва |
||||
| у нату-ральному вимірю-ванні |
сума, грн. |
у нату-ральному вимірю-ванні, тис. т. |
сума, тис. грн. |
|||
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
| 1. |
Сировина |
661,200 |
2,760 |
1824,912 |
12753,242 |
8432443,875 |
| 2. |
Основні матеріали |
110,000 |
0,486 |
53,460 |
2245,680 |
247024,760 |
| 3. |
Допоміжні матеріали |
1056,000 |
0,030 |
31,680 |
138,622 |
146385,043 |
| 4. |
Напівфабрикат та комплектуючи |
|||||
| 5. |
Зворотні відходи (відраховуються) |
|||||
| Разом за відрахуванням відходів (статті 1ч5) |
1827,200 |
3,276 |
1910,052 |
15137,544 |
8825853,678 |
|
| 6. |
Паливо |
1000,000 |
1,000 |
1000,000 |
4620,740 |
4620740,000 |
| 7. |
Електроенергія |
0,610 |
18,800 |
11,468 |
86869,912 |
52990,646 |
| 8. |
Пара |
1,700 |
7,000 |
11,900 |
32345,180 |
54986,806 |
| 9. |
Вода |
0,600 |
7,000 |
4,200 |
32345,180 |
19407,108 |
| 10. |
Стисле повітря |
|||||
| Разом (статті 6ч10) |
1002,910 |
33,800 |
1027,568 |
156181,012 |
4748124,560 |
|
| 11. |
Основна заробітна плата виробничих робітників |
5,500 |
11205,900 |
|||
| 12. |
Додаткова заробітна плата виробничих робітників, 10% |
0,550 |
1120,590 |
|||
| 13. |
Відрахування із заробітної плати до фондів |
0,367 |
1694,271 |
|||
| 14. |
Витрати на розвиток виробництва |
108,208 |
500000,000 |
|||
| 15. |
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (без амортизації) |
4,545 |
21000,000 |
|||
| 16. |
Амортизація виробничого устаткування |
33,280 |
153780,000 |
|||
| 17. |
Знос пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати |
111,238 |
514000,000 |
|||
| 18. |
Цехові витрати |
14,067 |
65000,000 |
|||
| Разом цехова собівартість |
3215,374 |
|||||
| 19. |
Загальногосподарські витрати |
24,239 |
112000,000 |
|||
| 20. |
Попутна продукція (відраховується) |
|||||
| Усього: виробнича собівартість |
3239,613 |
14953779,000 |
||||
| 21. |
Довідково: ціна за одиницю продукції |
3239,613 + 106,45 = 3346,063 |
||||
| (визначається за методом «середні витрати + прибуток)» |
||||||
На підставі наведеної в таблицях 3.1; 3.2; і 3.3. інформації виконаємо аналітичні розрахунки головних показників фактичної роботи цеху:
а) сума змінних витрат у собівартості продукції.
Виробничі витрати
– це фактичні витрати виробника на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують досягнення кінцевого результату господарської діяльності.
Змінні витрати
– це витрати, величина яких знаходиться у залежності від зміни обсягу виробництва.
|
|
(3.7) |
де ВЗi
– витрати i
-ої статті змінних витрат на виробництво продукції.
У пит. змін
.= 1920,052+1027,568
+ 5,5+ 0,5 +0,367 = 2944,037 грн/т
У змін.
= 8825853,678
+ 4748124,560
+ 11205,900+ 1120,590+1694,271 = 13587999 тис. грн.
б) сума постійних витрат у собівартості продукції без амортизації:
Постійні витрати
– це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва.
|
|
(3.8) |
де ВПj
– витрати j
-ої статті постійних витрат у собівартості продукції.
Упит.пост
= 108,208+ 4,545+ 111,238+14,067 + 24,239= 262,296 грн/т
Упост
= 5000+21000+514000+65000+112000=1212000 тис. грн.
Загальна сума річних відрахувань на амортизацію (напівпостійні витрати)
|
|
(2.9) |
де ОФп
, ОФл
– відповідно первісна та ліквідаційна вартість основних фондів;
Тн – нормативний строк служби основних фондів.
тис грн.
Виробнича собівартість продукції (С) визначається за формулою:
|
|
(3.10) |
Спит
= 2944,037 +262,296 + 33,4= 3239,73 грн
С = 13587999 + 1212000 + 154307 = 14954306 грн
3.4 На підставі одержаної калькуляції розрахуємо критичний обсяг продаж (В
кр
) для умов діючого цеху
|
|
(3.11) |
де Упост
– сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, тис. грн.
А – сума річних відрахувань на амортизацію, тис. грн.;
Узмін
– сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю продукції (грн./1т, грн./1м3
та ін.);
Ц – ціна одиниці продукції.
3.5 Розрахунок ефективності виробництва продукції та використання основних фондів
а) фактична рентабельність продукції
| , |
(3.12) |
де Ц – ціна даного виду продукції;
С – собівартість цієї продукції.
б) обчислюється фактична сума прибутку на весь річний обсяг:
| ; |
(3.13) |
Пф
=(3346,063 – 3239,73)*4620,74=491337,14 тис. грн
в) обчислюється фактична ефективність капіталу (норма прибутку на капітал):
| , |
(3.14) |
де ОФзаг
– загальна вартість усіх груп основних виробничих фондів (табл. 2.1).
3.6 Проведемо розрахунки для контрактної продукції
Вкотр
=Веф
, де
Веф
=, тис. т,
Вконтр
==4620,71 тис. т;
Собівартість контрактної продукції:
Сконтр
=, грн. 1т, де
ОД
– додаткові одноразові витрати на удосконалення технології, грн
Сконтр
==
=3239,93 грн
Контрактна рентабельність:
R== 3,28%;
Прибуток від контрактного обсягу продаж:
Пконтр
=(Ц-Сконтр
)*Вконтр
= 490390,59 тис. грн
Норма прибутку на додаткові капіталовкладення:
Ндод
== 35,53%
Таблиця 3.3. Зведені економічні показники
| № з/п |
Показники |
Базові розрахунки |
Спроектований цех |
Різниця |
| 1 |
Кількість агрегатів у цеху, од. |
220 |
221 |
1 |
| 2 |
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн. |
1768600 |
1774830 |
6230 |
| 3 |
Потужність цеху на початок року, тис. т |
4209,25 |
4209,25 |
|
| 4 |
Кількість продукції, тис. т |
2025,75 |
4620,74 |
2594,99 |
| 5 |
Контрактний обсяг продукції, тис. т |
2124,49 |
4620,71 |
2496,22 |
| 6 |
Собівартість 1 тони продукції, грн./т |
3541,02 |
3239,73 |
-301,19 |
| 7 |
Собівартість 1 тони контрактної продукції, грн./т |
3508,36 |
3239,93 |
-268,42 |
| 8 |
Ціна 1 тони продукції, грн. |
3647,47 |
3346,063 |
-301,407 |
| 9 |
Прибуток, тис. грн. |
215641,09 |
491337,14 |
275696,05 |
| 10 |
Прибуток на контрактний обсяг продукції, тис. грн. |
295543,54 |
490390,59 |
194847,05 |
| 11 |
Норма прибутку на капітал, % |
12,2 |
27,68 |
15,48 |
| 12 |
Норма прибутку на додатковий капітал, % |
15,7 |
35,53 |
19,86 |
| 13 |
Рентабельність продукції, % |
3 |
3,28 |
0,28 |
| 14 |
Рентабельність продукції за контрактом, % |
3,97 |
2,28 |
0,28 |
Таким чином, ми бачимо, що після впровадження вищезазначених заходів на нашому підприємстві підвищилась вартість основних виробничих фондів на 6230 тис. грн., але потужність цеху залишилась незмінною; кількість випускаємої продукції збільшилась на 2594,99 тис. т при зменшенні собівартості на 301,19 грн. за тону, а кількість контрактної продукції – на 2496,22 тис. т при зменшенні собівартості на 268,42, тоді як ціна як ціна знизилась на 301,407 грн. порівняно з базовими розрахунками; прибуток зріс приданих змінах на 275696,05 тис грн., прибуток на контрактний обсяг продукції – на 194847,05 тис грн.; норма прибутку на капітал при цьому зріс на 15, 48%, а норма прибутку на додатковий капітал – на 19,86%. Стосовно рентабельності нашого підприємства можемо відзначити, що вона підвищилась за даних умов на 0, 28%, в тому числі і за контрактом.
Отже, можемо зробити висновок, що впроваджені заходи дали певний результат, але діяльність нашого підприємства так і залишається не рентабельною. Тому за даних умов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, або ризикнути, вживши ще деякі заходи:
· Впровадження маловідходної та безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволить зменшити собівартість;
· Підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки;
· Якісне управління виробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;
· Підприємство має слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу;
· Проведення постійного аналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду.
Висновки
Машинобудування є головною галуззю всієї промисловості, її серцевиною. Продукція підприємств машинобудування грає вирішальну роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу у всіх областях господарства. На частку машинобудівного комплексу припадає майже 30% від загального обсягу промислової продукції. У нашій країні ця галузь розвинена недостатньо. У Японії, Німеччини, США питома вага машинобудування в промисловій структурі складає від 40 до 50%.
Отже, з даної роботи можна дійти висновку, що така галузь як важке машинобудування теж має право на повноправне існування, бо попит на такого роду продукцію все ще існує і в деяких місцях і досі зростає. Якщо наша держава розумно буде надалі вживати правильні заходи щодо покращення виробництва в цій галузі, то зможемо розглянути варіант виходу цієї галузі на міжнародну арену і конкурувати з іншими провідними країнами.
Стосовно ж нашого підприємства, ми бачимо, що воно є достатньо таки великим, але не рентабельним. Тому за даних умов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, або ризикнути, вживши ще деякі заходи:
· Впровадження маловідходної та безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволить зменшити собівартість;
· Підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки;
· Якісне управління виробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;
· Підприємство має слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу;
· Поведення постійного аналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду.
Список використаних джерел
1. Маланов М.Б. Формирование концепции развития машиностроительного комплекса. // Економика и производство, апрель-июнь, 2008
2. О.Г. Стадник. Загальне машинобудування. // Географія, №3 (55), лютий 2006
3. Навчальний посібник: Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка // Є.П. Качан, Т.Є Царик. К.: Видавничий Діл. «Юридична книга», 2005. – 704 с.
4. І.П. Степанчук. Оцінка експортного потенціалу машинобудувальної галузі України. // Економіка, №72, 2004.
5. Д.В. Мала щук. Структурні зміни та перспективи розвитку ринку машинобудувальної продукції. // Зовнішня торгівля: право та економіка. №7,2006.
6. А.О. Касич. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку машинобудування україни. // Актуальні проблеми економіки, №7 (73), 2007.
7. Ю.И. Топчеев. История устройств и систем автоматического управления. // История науки и техники, №12, 2005.
8. С.М. Шкільнюк. Основні напрями та пріоритети інноваційної діяльності в машинобудуванніУкраїни. // Формування ринкових відносин в Україні, №5 (72), 2007.
9. Закон України «Про пріоритетні енапрями інноваційної діяльності в Україні» №433 – IV від 16 січня 2003 – ВР ВВР 2003 – №13.
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р №1094 «Про затвердження порядку формування експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності»