Предмет і метод мікроекономіки

/>
олігополія, монополістична конкуренція

. Це ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну.

Досконалу

конкуренцію

і чисту монополію

називають ідеальними ринковими структурами.

У сучасних економіках лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні структури, а найбільш поширеними є олігополія

та монополістична конкуренція

, які належать до реальних ринкових структур

. Мікроекономічні дослідження реальних ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальних ринкових структур.

1.3.
Методи мікроекономічних досліджень

Мікроекономіка, як і будь-яка наука, має свій метод пізнання, тоб­то певні прийоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об’єкт дослідження. Цей метод є сукупністю взаємопов’язаних загальних

та специфічних

методів.

До загальних методів

відносяться спостереження, відбір фактів, статистичний та економічний аналіз. Із спостереження

і відбору фактів починається будь-яке дослідження. Важливо відібрати ключові факти

, які відображають процес, що вивчається. З метою впорядкування доволі хаотичної фактичної інформації використовують статистичний аналіз

, який дозволяє ви­явити динаміку і тенденції розвитку досліджуваного процесу. Економічний аналіз

починається з абстрагування, тобто відкидання другорядних, несуттєвих елементів і виділення суттєвих. Так формується ідеальний образ, який не співпадає з реальним предметом, але дозволяє відстежити властивості та взаємозв’язки, характерні для даного процесу. Аналіз також вимагає деяких припущень. Найчастіше застосовується припущення „за інших рівних умов”

, яке дозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів.

До специфічних методів

мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічне моделювання.

Граничний аналіз

– один з головних методів мікроекономіки – це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора.

Економічне моделювання

– це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. Економічна модель

є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об’єктів. За способами вираження розрізняють вербаль­ні (словесне описання), математичні (виражені формулами), графічні, табличні, комп’ютерні, змішані моделі.

Модель конструюється за певними правилами і включає три елементи: 1) мету, 2) обмеження, 3) вибір рішення

. Основним завданням моделі є визначення точки рівноваги

мікросистеми. У стані рівноваги суб’єкт цілком реалізує всі свої можливості, як правило, до­сягає оптимального стану і не має жодних стимулів змінювати своє положення за незмінності інших умов.

Межа

виробничих можливостей

або крива трансформації виробничих можливостей


– модель, яка ілюструє ситуацію обмеженості ресурсів, необхідності компромісного вибору та оцінки його альтернативної вартості. Вона єднає точки максимально можливого виробництва двох благ за умови цілковитого використання обмежених ресурсів. Рис. 1.1 представляє криву трансформації економіки, в якій виробляються засоби виробництва (y
) та предмети споживання (x
)
. Кутовий коефіцієнт нахилу кривої трансформації показує альтернативну вартість виробництва двох благ .

У ситуації обмеженості ресурсів нарощування виробництва одного блага можливе лише за рахунок скорочення виробництва іншого. Така ситуація вважається ефективною

, оскільки забезпечує одержання найкращого результату від використання наявних ресурсів. Межа виробничих можливостей є опуклою спадною зі зростаючим в міру просування донизу кутом нахилу, що є проявом закону зростання альтернативної вартості

, який діє внаслідок недосконалої взаємозамінюваності ресурсів.

Всі точки на межі виробничих можливостей (А,В,С)
є точками ефективного розподілу ресурсів. Всі точки над нею (Н)
є недосяжними за даного обсягу ресурсів і даної технології. Всі точки під нею (К)
відповідають неповному використанню ресурсів, є неефективними. Щоб розширити виробничі можливості, потрібно або збільшити обсяги ресурсів у суспільстві, або підвищити ефективність їх використання за рахунок технологічних інновацій, що зрушить криву трансформації далі від початку координат. Це означає, що відбувається економічне зростання.

Мікроекономіка виконує загальнотеоретичну

та практичну функції

, які реалізують два види аналізу – позитивний і нормативний.

Позитивний аналіз

дає відповідь на запитання „що є”, вивчає реальний стан речей в економіці, з’ясовує об’єктивні взаємозв’язки між економічними явищами, формує наукові уявлення про принципи поведінки мікроекономічних суб’єктів.

Нормативний аналіз

відповідає на запитання „що повинно бути”, представляє оцінкові судження про стан об’єкта чи суб’єкта економіки згідно з певними критеріями, які залежать від поглядів вченого, його прихильності до певних теоретичних концепцій. Результати позитивного аналізу дозволяють визначити шляхи досягнення нормативних цілей.