Ціна як вираз вартості одиниці товару або послуги за конкретних умов місця та часу має певні відхилення від реальної споживної вартості. Саме тому віддавна рівень і динаміка цін були об’єктом статистичного спостереження.
Нині державна статистика відстежує та досліджує роздрібні ціни, тарифи на послуги, оптові ціни підприємств, кошторисні ціни на будівельні об’єкти, ціни зовнішньої торгівлі. Окрім того, органи державної статистики здійснюють внутрішньорегіональні та міждержавні порівняння цін і тарифів, аналізуючи їх динаміку, а також обчислюють індекси-дефлятори, щоб оцінити динаміку макроекономічних показників системи національних рахунків, зміни фізичного обсягу виробництва в окремих галузях народного господарства, динаміку споживання різних прошарків населення та купівельну спроможність грошей.
За ринкових відносин для вирішення цих завдань потрібні особливі методики статистичного спостереження та дослідження, що враховують специфіку об’єкта та значущість отримуваних результатів на міждержавному, загальнодержавному, регіональному, галузевому, місцевому та інших адміністративно-господарських рівнях.
Здобута інформація про ціни й тарифи широко використовується в маркетинговій діяльності для дослідження загального стану товарного та фінансового ринків і окремих їх сегментів, вивчення інвестиційної та страхової діяльності, виробничого, невиробничого і особистого споживання, загального оцінювання рівня життя, а також для аналізу інших, не менш важливих аспектів економічної практики.
Система національних рахунків передбачає оцінювання потоків продукції та послуг за цінами, які фактично застосовуються в операціях. Неринкові товари й послуги оцінюються за собівартістю. Розрізняють ціни виробників та ціни покупців. Ціна виробника відбиває ринкову вартість випуску, що склалася на підприємстві, яке виробляє продукцію або надає послуги. Ціна покупця — це ринкова вартість товарів і послуг разом із торговельними й транспортними націнками. Вивчаючи тему, слід чітко з’ясувати сфери використання та складові оптових і роздрібних цін, взаємозв’язок між ними, а також особливості цін, що діють в окремих галузях (промисловості, будівництві, транспорті й зв’язку, сільському господарстві, міжнародній торгівлі та інших галузях). Водночас потрібно оволодіти методикою спостереження за рівнем цін на підприємствах — виробниках товарів і послуг, підприємствах торгівлі та місцевих ринках.
Зміни цін і тарифів досліджують індексним методом, а також за допомогою різних прийомів аналізу рядів динаміки.
У разі індексного дослідження залежно від вибору базових або поточних рівнів кількісних показників для зважування застосовують формулу Ласпейреса (1871) або Пааше (1874):
(індекс Ласпейреса);
(індекс Пааше),
де — ціна одиниці конкретного товару (послуги) відповідно в базовому та звітному періоді; — кількість реалізованого конкретного товару (послуги) відповідно в базовому та звітному періоді; — індивідуальний індекс цін на окремий товар (послугу).
Індекс Ласпейреса, як правило, дещо більший, ніж індекс Пааше. Таку системну залежність називають ефектом Гершенкрона. Вивчаючи тему, слід з’ясувати, чому на макрорівні доцільніше застосовувати формулу Ласпейреса, а також причину, з якої запропонований І. Фішером «ідеальний» індекс цін, що поєднує арифметично індекси Ласпейреса та Пааше, не набув широкого застосування у статистичній практиці.
Статистичне спостереження за рівнем цін здійснюється щомісячно. Загальні індекси за рік обчислюють за так званою рекурсивною схемою як добуток помісячних ланцюгових індексів. Опрацьовуючи матеріал підручника, слід з’ясувати, якій з наведених схем загальних індексів цін за рік відповідає знайдений узагальнюючий індекс; як визначається середньомісячний темп зміни рівня цін; як досліджується динаміка середніх цін на окремі види товарів та послуг за допомогою індексного методу.
Методика застосування індексного методу для дослідження динаміки цін за окремими галузями народного господарства має певні особливості.
Зведені індекси цін на продукцію промисловості щомісячно обчислюють за формулою Ласпейреса на підставі індивідуальних індексів цін на окремі продукти — представники основних груп промислової продукції та загальної вартості випуску по цих групах в попередньому місяці. Індекс цін за рік обчислюють за рекурсивною схемою.
Індекс цін у капітальному будівництві обчислюють на підставі динаміки цін на окремі елементи технічної структури капітальних вкладень з урахуванням частки їх вартості в загальному обсязі цих вкладень. При цьому зміни цін за окремими елементами капітальних вкладень зважуються на частку цих елементів у загальному обсязі капітальних вкладень. Вивчаючи підручник, слід з’ясувати, на які саме елементи в разі такого розрахунку поділяються капітальні вкладення, а також які додаткові дослідження цін здійснюються в капітальному будівництві.
Індекси тарифів на вантажні перевезення обчислюють за кожним видом транспорту та в цілому, виходячи з індивідуальних індексів тарифів і загальної виручки за окремі види перевезень звітного періоду. Зведений індекс розраховується за формулою середньогармонічного індексу Пааше. Індивідуальні індекси тарифів обчислюють за станом на 22 число кожного місяця. Річний індекс обчислюють як добуток помісячних індивідуальних індексів послуг-представників.
Динаміку імпортних та експортних цін досліджують за допо
Споживчі ціни є кінцевими цінами, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та сплачують послуги для власних потреб. Державна статистика досліджує динаміку споживчих цін у цілому, а також окремо на продовольчі товари та платні послуги населенню. Крім загальнодержавних індексів споживчих цін такі індекси розробляють для окремих адміністративно-територіальних одиниць і груп населення.
Щодо кола офіційно зареєстрованих торговельних підприємств динаміку цін щомісячно аналізують за середньозваженою формулою Ласпейреса. Динаміку цін при цьому фіксують за групами товарів і послуг на підставі індивідуальних індексів, що стосуються товарів — представників окремих груп. Зведений індекс за рік обчислюють згідно з рекурсивною системою. Помісячні індекси середніх цін на міських ринках визначають на підставі даних прямого вибіркового спостереження (опитування) працівниками органів статистики, під час якого фіксуються модальні ціни на конкретні товари та кількість реалізованої продукції за товарами-представниками. Індекси цін реалізації платних послуг також обчислюють щомісячно на підставі даних про динаміку цін і тарифів за окремими видами послуг-представників та загальний обсяг виручки за групами відповідних послуг.
Узагальнюючим показником динаміки споживчих цін є індекс споживчих цін на товари та послуги, який обчислюють окремо за продовольчими, непродовольчими товарами та послугами населенню. При цьому беруть інформацію на підставі щомісячної реєстрації за фіксованим набором товарів і послуг, які входять до умовного «споживчого кошика». Зважування здійснюють з огляду на розрахункову структуру витрат сімей (домогосподарств) на кожний товар або послугу, а також на питому вагу споживчих витрат населення окремих регіонів у загальних витратах сектору домашніх господарств у державі в цілому. Загальний індекс споживчих цін і тарифів розраховують за ідеологією індексу Ласпейреса, беручи до уваги базову питому вагу витрат домогосподарств на окремі товари або послуги, які входять до умовного споживчого кошика. Така питома вага визначається за матеріалами бюджетних обстежень населення згідно з формулою
,
де — індекси середніх цін на окремі товари та послуги, які включено до складу споживчого кошика; — частка витрат на купівлю окремих груп товарів і послуг у базовому періоді.
Дослідження споживчих цін доповнюється аналізом витрат населення та його окремих груп на стандартні набори найважливіших товарів і послуг (наприклад, вартості набору з 22 найважливіших продуктів харчування). Кількість кожного товару в наборі на душу населення є стандартною (зорієнтованою на нормативи споживання). Аналогічні розрахунки виконують за наборами непродовольчих товарів, а також послуг.
Міждержавні та внутрішні міжрегіональні індекси цін і тарифів призначені для порівняння їх рівня у просторі. Територіальні індекси залежно від структури зважування можуть мати різні рівні. Як правило, на практиці таке зважування здійснюють за структурою реалізації регіону або країни, де рівень цін порівнюється з іншими. При міжнародних порівняннях рівень цін перераховують у вільно конвертовану валюту.
Основні макроекономічні показники СНР насамперед оцінюються в поточних цінах конкретного періоду. Водночас дослідження зміни рівня, співвідношень та структури цих показників у часі потребує переоцінювання в порівнянні ціни. Принципово таке переоцінювання можна виконати трьома методами: методом безпосереднього переоцінювання, методом дефляції та методом індексів фізичного обсягу. Вивчаючи підручник, слід звернути увагу на інформаційне забезпечення та технологію перерахунку за цими методами.
Найчастіше перерахунок основних макроекономічних показників системи національних рахунків (ВВП, ВНП, НД) з поточних у порівнянні здійснюють за допомогою спеціальних індексів-дефляторів, які являють собою коефіцієнти перерахунку фактичного звітного рівня узагальнюючого показника у вартісні вимірники (ціни) базового періоду. Наприклад, індекс-дефлятор ВВП являє собою індекс цін, що використовується для корегування фактичного номінального обсягу ВВП з урахуванням інфляції та розрахунку на цій основі реального його обсягу :
,
де — індекс-дефлятор; — кількість продукції (послуг) у звітному періоді; — фактично діючі ціни поточного періоду; — ціни базового періоду, взятого за основу під час дослідження динаміки ВВП.
Як правило, ціни базового періоду встановлюються незмінними протягом певної кількості років. Тому індекси-дефлятори є самостійними показниками, що характеризують співвідношення вартості продукції звітного періоду з вартістю тієї самої продукції за цінами базового року.
Річні індекси-дефлятори не мають між собою арифметичного зв’язку і використовуються лише для переоцінювання вартісних показників звітного періоду в базові ціни.
Крім дефлятора ВВП зміни цін на макрорівні характеризують індекси-дефлятори національного доходу та валового національного продукту, а також індекс купівельної спроможності грошей. Останній обчислюється як величина, обернена до індексів-дефляторів ВВП, ВНП та НД. Додатковою характеристикою зміни купівельної спроможності грошей є динаміка купівельної спроможності грошей у споживчому секторі (за матеріалами бюджетних обстежень) та величина, обернена до індексу-дефлятора загального обсягу споживання населенням матеріальних благ і послуг.