Тема "Ціна і вартість робочої сили. "
Зміст
Вступ
Робоча сила - як особливий товар ринка праці
Вартість робочої сили
Ціна робочої сили
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вибір мною даної теми пояснюється її актуальністю, як у наш час, так і в різні історичні етапи розвитку політичної економії.
Тема була актуальною протягом всього розвитку економіки. Кожен економіст намагався торкатися цієї проблеми - вартості та ціни робочої сили, висвітлюючи той чи інший бік питання. Та всі вони (чи то вітчизняні, чи то іноземні економісти) прийшли до єдиного висновку: робоча сила є вирішальним фактором в господарстві, в економіці, в суспільстві, так як всі речові фактори без праці мертві. Як сказав Д. Рікардо: “праця - це батько всього людського багатства, а його мати - це земля”.
Тема вартості та ціни робочої сили є актуальною нині і в нашій країні. Більш того, вона є досить проблемною, а вирішення цієї проблеми - проблеми трудових ресурсів, заробітної плати, ринку праці та ін. є надзвичайно необхідним на сучасному етапі розвитку України. Робоча сила є важливим товаром в процесі виробництва, а робітник - цінним ресурсом для господарства країни. Та нажаль їх показники в різних регіонах України є неоднаковими - більше того, залишають бажати кращого, що викликає ряд проблем, котрі необхідно розв’язати.
Слід також наголосити на тому, що ступінь розробки проблеми вартості робочої сили в науковій літературі є досить високим. Багато економістів-сучасників торкаються цієї теми, звертаються до неї в своїх наукових працях. Серед них можна назвати таких: Гуць М., Чернівецька Л., Теліщук Л., Костишина Т., Соколик М., Гальчинський А. та ін.
Мета даної роботи полягає в зверненні особливої уваги на одну з основних властивостей товару “робоча сила” - на її вартість, висвітлити головні аспекти вартості та ціни робочої сили, зазначивши роль факторів, які на неї впливають; показати роль пропозиції робочої сили на ринку праці та її вплив на вартість та ціну товару “робоча сила”.
В роботі також розкривається сутність заробітної плати. Пояснюється яким саме чином вона пов’язана з вартістю робочої сили і чи можна говорити про тотожність цих понять. Висвітлюються чинники, що впливають на рівень заробітної плати, та основні її функції.
Робоча сила -
як особливий товар ринка праці
Для початку своєї контрольної роботи, я розкрою повне значення поняття "робоча сила". Робоча сила - це сукупність фізичних та розумових здібностей, якими володіє людина і використовує щоразу, коли виробляє будь-які економічні блага.
Робоча сила перетворюється на товар лише в умовах капіталістичної власності. Для перетворення робочої сили на товар власник робочої сили повинен бути вільною особою. По-перше, необхідно, щоб людина була особисто вільна і могла розпоряджатися своєю робочою силою. Ця умова виникає внаслідок ліквідації особистої кріпосної залежності. По-друге, необхідно, щоб така особисто вільна людина була "вільною" від засобів виробництва, тобто позбавленою останніх, а тому змушена продавати свою робочу силу. Ці умови виникають як наслідок обезземелювання колишніх кріпосних селян.
Проте для перетворення робочої сили на товар лише цих умов недостатньо: у суспільстві необхідна ще і наявність осіб, які володіють засобами виробництва і грошима, мають змогу купувати робочу силу та на основі її використання здійснювати виробництво.
Товар "робоча сила" - сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці як об'єкт відносин купівлі-продажу між найманим працівником і власником засобів виробництва. Особливістю капіталістичного виробництва є те, що воно ведеться на основі найманої праці, тобто на основі продажу і купівлі робочої сили. Наймана праця - праця, що включається у процес виробництва через продаж робочої" сили найманим працівником власнику засобів виробництва. Купівля-продаж робочої сили, що перетворює її на товар, є економічним відношенням між власником робочої сили - найманим працівником та власником грошей - капіталістом. Отже, перетворення робочої сили на товар є першим ступенем переходу капіталістичної власності зі свого юридичного змісту (належності найманому робітнику робочої сили, а капіталісту - грошей та засобів виробництва) в економічний зміст, тобто в реальні економічні відносини.
Робоча сила завжди продається в кредит, тобто оплачується після використання її капіталістом. Робочий авансує капіталістові споживчу вартість своєї робочої сили, вартість якої оплачується через певний строк з моменту її купівлі, тобто після того, як капіталіст протягом якогось часу вже використав робочу силу.
Особливістю товару робоча сила полягає також у тому, що її не можна так би мовити „ покласти до складу на зберігання”, як це можна зробити з іншими товарами. Якщо робітник не продав свою здатність до праці, то йому як власнику робочої сили нема жодної користі з цього. Більш того, він не буде мати прибутку, отже і всіх необхідних для свого існування життєвих засобів.
Є ще одна особливість робочої сили, як товару. Це - корисність цього товару після його купівлі, коли він вже починає використовуватись. Робоча сила не знижується при використанні, а навпаки всі блага людства і бере участь у збагаченні всіх верств населення.
Характер товару робоча сила зумовлює взаємозв'язок економічних, соціальних, політичних, природно-демографічних, морально-етичних, психологічних факторів і процесів, що впливають на динаміку ринку робочої сили.
Серед особливостей функціонування товару робоча сила як біосоціальної сутності слід виділити:
▪ гнучкість, мінливість, адаптивність (через свідомість і аналіз) до природного навколишнього середовища, здатність на дію та протидію;
▪ робоча сила - активна сила, суб'єкт і об'єкт відтворювального процесу, елемент продуктивних сил і носій економічних відносин, реалізатор економічних інтересів і потреб;
▪ здатність самореалізовуватись, самопродаватись;
▪ здатність створення додаткових вартостей, а не просто перенос частини своєї вартості;
▪ носій робочої сили є одночасно і споживачем благ;
▪ товар робоча сила не можна навантажити і свавільно перемістити з одного географічного пункту, регіону в інший;
▪ з часом в процесі споживання товару робоча сила до певної межі відбувається нарощування його якостей як споживчої вартості;
▪ суспільство не може повністю контролювати процес відтворення робочої сили.
Виробником своїх якостей є насамперед сам носій робочої сили, а також держава, колектив та інші соціуми навколишнього середовища;
▪ процес ціноутворення, показники еластичності попиту і пропозиції товару робоча сила мають суттєві відмінності;
▪ продаж робочої сили не можна відкласти, очікуючи на сприятливішу економічну кон'юнктуру, бо саме це для більшості населення є єдиним джерелом забезпечення свого існування;
▪ такі явища, як запас, резерв, що є об'єктивно необхідними для забезпечення безперервності процесу виробництва, щодо робочої сили завжди означають втрати. Збережені та невикористані трудові ресурси є загубленими для суспільства, оскільки їх уже неможливо повернути у виробництво.
Механізм функціонування ринку праці відображає взаємодію попиту і пропозиції на робочу силу, які врівноважуються її ціною. Процес формування попиту на робочу силу безпосередньо визначається речовим факторам виробництва та опосередковано відображає вплив інших чинників:
▪ чисельності покупців робочої сили та їхніх грошових доходів, що реально можуть бути інвестовані в трудові ресурси;
▪ можливості певної взаємозамінності живої праці та знарядь праці залежно від рівня цін на них;
▪ продуктивності праці й ринкової вартості (ціни) створюваного нею товару.
Вартість робочої сили
В процесі виробничої діяльності робоча сила постійно вдосконалюється - набирається досвіду, знань, отримує освіту тощо. Вступаючи в сферу виробництва для забезпечення себе засобами існування власник робочої сили може використати один з двох варіантів:
1. Створити власне приватне підприємство і виробляючи товари або послуги пропонувати їх на ринку.
2. Пропонувати свою здатність до праці уже функціонуючим підприємствам, тобто продавати свою робочу силу.
В такому разі робоча сила перетворюється в товар. Стаючи товаром, робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість і споживчу вартість.
Споживча вартість робочої сили - здатність людини своєю працею створювати новий продукт і нову вартість величина якої більша, ніж вартість самої робочої сили.
Вартість робочої сили - затрати суспільно необхідного робочого часу, потрібні для відтворення робочої сили. Визначається вартістю товарів та послуг, необхідних для забезпечення нормального існування людини в певних соціально-економічних умовах. На ринку вартість робочої сили проявляється в вигляді заробітної плати.
Якісне визначення вартості товару "робоча сила" утворюють відносини < купівлі-продажу > робочої сили між найманим робітником і капіталістом. Кількісне визначення вартості товару робоча сила зводиться до величини її вартості, яка визначається кількістю суспільно необхідної абстрактної праці, потрібної для виробництва життєвих засобів", що забезпечують відтворення робочої сили, і зводиться до вартості цих життєвих засобів - до вартості так званого "споживчого кошика". До його складу входять товари, споживання яких стало типовим, характерним для певної країни в певний час і забезпечує відтворення робочої сили певної якості (кваліфікації).
В економічній теорії існує концепція, яка ототожнює робочу силу з працею (А. Сміт, Д. Рікардо та їх послідовники). Відповідно до цієї концепції найманий працівник продає, а капіталіст купує та оплачує не здатність працівника до праці, а саму працю.
Проте продати працю неможливо, оскільки праця - це доцільне використання розумових і фізичних сил людини в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. Складовими частинами процесу виробництва є сама праця, знаряддя праці й предмет праці. Тому праця є процесом, що здійснюється за наявності засобів виробництва - знарядь і предметів праці. Але найманий працівник позбавлений засобів виробництва, вони є власністю капіталіста. Тому найманий працівник не може здійснити процес праці, а поки процесу праці немає, не існує і живої праці. Продати ж те, чого не існує, неможливо, тому концепція про продаж найманим працівником своєї праці ірраціональна. Свою працю, і лише в уречевленій формі, може продати лише той, хто є власником засобів виробництва, хто з їх допомогою здійснює процес виробництва і в ньому уречевлює працю у виробленому товарі, який пропонується для продажу. Такої можливості найманий працівник не має, він може продати свою здатність до праці, а не саму працю.
Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпечення необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо. На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили.
Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні ля відтворення робочої сили.
На величину вартості робочої сили впливають певні чинники. Одні збільшують її, інші - зменшують. До чинників, що збільшують вартість робочої сили належать:
розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства;
збільшення втрат на житло, транспортних витрат;
підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.
Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили, зумовлюється підвищенням продуктивності праці і впливає на зниження вартості робочої сили. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання. Це пояснюється тим, що темпи зростання вартості робочої сили через включення в неї маси вартостей нових товарів та послуг значно більші, ніж темпи зниження їх внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці. До складу вартості робочої сили входить:
безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);
натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;
витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);
витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;
витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);
податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).
Вартість робочої сили, як і будь-якого іншого товару, визначається робочим часом, необхідним для виробництва і відтворення цього специфічного товару. Це означає, що робоча сила, являючи собою здатність до праці, невіддільна від самої людини, збереження її нормальної життєдіяльності, що можливо лише шляхом задоволення її потреб, для чого живий організм потребує певної суми життєвих засобів.
Таким чином робочий час, необхідний для відтворення робочої сили, є часом необхідним для створення засобів існування, необхідних для підтримання життя її власника. Тож сума життєвих засобів повинна бути достатньою для підтримання працівника у стані нормальної життєдіяльності.
Споживча вартість робочої сили виявляється в процесі споживання робочої сили (тобто праці, а не здатності до праці), який є процесом виробництва товарів, вартості і додаткової вартості. З погляду споживної вартості специфіка цього товару виявляється в тому, що у процесі його споживання він не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Отже, в основу визначення споживної вартості товару покладено абстрактну працю (певну її кількість). Конкретна праця не є для капіталіста специфічною вартістю, оскільки вона не впливає на процес самозростання вартості. Тому специфічність вартості товару робоча сила полягає у здатності до такої кількості абстрактної праці, яка перевищує необхідні витрати праці на відтворення самої робочої сили.
Заробітна плата - це ціна (грошовий вираз вартості) товару робоча сила. Вона буде опускатися нижче вартості в тому випадку коли існує надмірна пропозиція робочої сили (безробіття) і отримує тенденцію до зростання, в випадку дефіциту робочої сили.
Сутність заробітної плати розкривається у її функціях:
І. Відтворювальна функція. Заробітна плата повинна бути достатньою для розширеного відтворення робочої сили відповідної професії.
ІІ. Стимулююча функція. Заробітна плата має набути таких форм і систем, які сприяють найбільш повне використання здібностей, знань, досвіду власника робочої сили.
ІІІ. Регулююча функція. Заробітна плата повинна стимулювати розподіл праці між галузями і сферами виробництва, відповідно до інтересів найбільш ефективного розвитку національної економіки.
В плані купівельної спроможності отримуваної заробітної плати розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - сума грошових знаків, які отримує власник робочої сили за виконану роботу. Реальна заробітна плата - кількість товарів та послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату.
Ми бачимо, що сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості. Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні.
У сучасних умовах попит на робочу силу в країнах з ринковою економікою завжди менший її пропозиції, тобто постійно існує безробіття. У зв'язку цим навіть у періоди активної ділової кон'юнктури наявність безробітних стримує вимоги зайнятих працівників щодо поліпшення умов продажу їхніх послуг. В умовах, коли безробіття в розвинутих країнах стало хронічним, закон попиту і пропозиції фактично діє за наявності постійного перевищення пропозиції над попитом робочої сили. Це перевищення також коливається залежно від циклу ділової кон'юнктури.
Концепція, згідно з якою найманий працівник продає не робочу силу, а свою працю, не дає раціональної відповіді й на питання - чим визначається вартість пр
Ціна робочої сили
Обґрунтував відмінність (про яку було сказано в попередньому розділі) К. Маркс. Як і будь-який інший товар, робоча сила має ціну. Ціною робочої сили є вартість товару "робоча сила", що виражена в грошовій формі, тобто в грошах. У реальних відносинах між найманим працівником і капіталістом ціна робочої сили виступає у формі заробітної плати. Тому заробітна плата, з одного боку, є ціною, тобто перетвореною формою вартості товару робоча сила, а з іншого - економічним відношенням між найманим працівником і капіталістом у сфері обігу (купівлі-продажу) товару "робоча сила". Згідно з концепцією, що ототожнює робочу силу з живою працею, заробітна плата є платою за працю. Саме таке трактування заробітної плати викладається в підручниках "Економікс" різних авторів.
Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою і профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди профспілок і роботодавців тощо. У генеральній угоді зазначається мінімальна ціна робочої сили, що дає змогу нормально існувати. У зв'язку зі змінами умов життя, праці, в виробництві угоди через певні періоди мають оновлюватися.
На ціну робочої сили впливає її якість. чим вищий освітній рівень працівника, тим вища якість праці, а отже, й ціна.
Для роботодавця (покупця робочої сили) інтерес в цьому акті (купівлі-продажу робочої сили) зовсім протилежний. Для нього робоча сила - джерело додаткової вартості, а отже, і майбутніх прибутків. Чим дешевше він купує (наймає) робочу силу, тим на більший прибуток може розраховувати. Отже, якщо ми говоримо про певну спільність інтересів між найманим працівником, який продав свою робочу силу, і роботодавцем, який її купив, то очевидно, що припускаємося помилки, оскільки для одного (продавця) в цьому акті йдеться про виживання, а для іншого (покупця) - про можливість отримати більший або менший прибуток. Таким чином можна зробити висновок: чим вища заробітна плата (плата за робочу силу), тим меншим є прибуток підприємця, і, навпаки.
Купівля-продаж робочої сили об’єктивно на поверхні виступає у формі купівлі-продажу праці, тому вартість (а отже, й ціна) робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Перетворена форма, оскільки заробітна плата враховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між необхідною і додатковою працею, приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набуває форми ціни робочої сили. Отже, заробітна плата - це грошовий вираз вартості і ціни товару “робоча сила” та результативності функціонування робочої сили.
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.
Ціна робочої сили залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні.
Які ж фактори впливають на формування ціни робочої сили? Можна виділити п'ять основних груп факторів, що відображені на рис.1:
1. Природно-кліматичний фактор. Вартість товару "робоча сила", що лежить в основі ціни робочої сили (зарплати), включає в себе вартість необхідних засобів існування робітника та його сім'ї, в першу чергу таких, як їжа, одяг, житло. Цілком зрозуміла така ситуація, що в різних кліматичних поясах люди потребують різну кількість матеріальних благ для свого існування. Тому й ціна робочої сили, за всіх інших рівних умов, не буде однаковою в країнах, розташованих в теплому й холодному кліматах.
2. Цивілізаційний фактор (ступінь розвитку). Залежно від цього фактору в різних країнах маємо різні потреби в духовних і соціальних благах (вартість яких теж входить до вартості товару робоча сила). Тому й ціна робочої сили (заробітна плата) вища в таких країнах, що знаходяться на вищих щаблях науково-технічного та соціально-духовного прогресу, порівняно з країнами відсталими.
3. Економічний фактор. Під ним розуміється ступінь збалансованості трудових ресурсів і робочих місць, від чого залежить рівень зайнятості населення. Це - вирішальний фактор який впливає на попит і пропозицію робочої сили. Якщо наявність трудових ресурсів перевищує наявні робочі місця, пропозиція робочих ресурсів обганяє попит на них, що неминуче веде до падіння ціни робочої сили, і навпаки.
4. Соціальний фактор. Під ним розуміється рівень організованості найманих робітників у їх боротьбі проти спроб роботодавців знижувати заробітну плату. В першу чергу, це об'єднання робітників у профспілки, союзи, партії, що захищають інтереси трудящих, робітничі спілки тощо. Чим вищий рівень організації трудових верств населення, тим вища заробітна плата. Зокрема, низький рівень заробітної плати в Україні в сучасних умовах, затримки в її виплаті значною мірою зумовлені відсутністю відповідної організації, яка могла б протистояти організованому наступу новітньої буржуазії на життєвий рівень трудящих.
5. Інституціональний фактор. Мається на увазі рівень захищеності найманих працівників від роботодавців з боку держави: встановлення мінімального рівня заробітної плати, законодавчі обмеження щодо тривалості робочого дня, встановлення соціальних гарантій тощо.
Також слід звернути увагу і на відмінності заробітної плати в різних країнах. Національний рівень заробітної плати залежить від ряду чинників (рис.2):
Чинники, що визначають національний рівень заробітної плати.
Рівень суспільної продуктивності праці в країні, узагальнюючим показником якого є обсяг є обсяг ВНП на душу населення. Важливе значення мають темпи розвитку виробництва.
Величина вартості робочої сили, що передусім залежить від попереднього чинника. Водночас необхідно враховувати ціну та обсяг природних та традиційних потреб, що склалися історично. Важливе значення мають витрати на підготовку працівника.
Інтенсивність праці, що має свій рівень в кожній країні. Праця, яка не досягає середньої інтенсивності, потребує на виробництво певного товару більше часу, ніж це є суспільно необхідним в цій країні, і тому не є працею нормальної якості. Відповідно заробітна плата вища в країнах, в яких висока інтенсивність праці. Конкуренція на ринку праці є співвідношенням попиту і пропозиції на робочу силу.
Організація заробітної плати в країні, оцінки міри праці та результатів виробництва, визначення частки, форми і системи заробітної плати. Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну.
Реалізація відтворювальної функції передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності. Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місті.
Реалізуюча функція заробітної плати реалізує загальновживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань.
Соціальну функцію спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне, договірне регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.
Заробітна плата існує у двох основних формах: почасовій і відрядній. Почасова заробітна плата це оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Для визначення рівня оплати робочої сили з’ясовують погодинну ставку заробітної плати, яку називають ціною праці.
Ціна робочої сили = денна вартість робочої сили середня тривалість робочого дня. Погодинна оплата праці як різновид почасової використовується для подовження тривалості робочого дня. Під час економічної кризи підприємці скорочують робочий час з одночасним зниженням погодинної заробітної плати, що призводить до зниження заробітної плати нижче від вартості робочої сили. Відрядна або поштучна заробітна плата це оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Вона є перетвореною формою погодинної заробітної плати. Витрати робочої сили за цієї форми заробітної плати вимірюється кількістю і якістю виробленої продукції. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників.
В сучасній економічній системі застосовують такі системи заробітної плати: тарифні, преміальні, колективні форми оплати. Їх вибір залежить від трьох основних факторів: а) ступені контролю робітником кількості і якості виробленої продукції; б) ретельності, з якою продукція може бути врахована; в) рівня витрат, пов’язаних із впровадженням тієї чи іншої системи оплати праці. Тарифна система є основою організації оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно - кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівники залежно від їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Застосування преміальних форм оплати праці ґрунтується на прийомах відрядної і погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За норматив береться найменш можливий обсяг виробітку, завдяки чому він поширюється на більшість робітників. Ця система передбачає інтенсифікацію праці, поліпшення морального і соціального клімату на підприємствах. В умовах стимулювання, що ґрунтується на погодинних формах заробітної плати, за норму береться обсяг роботи, що її виконує, як правило, робітник середньої кваліфікації за одну годину. За перевиконання цієї роботи на 1% заробітна плата зростає також на 1%, але загальний розмір надбавок не перевищує 15-20% загального заробітку. Така система стимулює переважно кількість праці, а перевірку якості покладено на контролерів і майстрів. Колективні системи заробітної плати передбачають виплату частини заробітної плати з преміального фонду, створюваного шляхом відрахувань від загальної вартості продукції при досягненні попередньо узгоджених між адміністрацією і профспілками показників діяльності підприємств.
Висновки
Ринок робочої сили існує не одне століття. Суть його залишилась та сама, однак форми, інституціональні межі, механізми, за допомогою яких він функціонує, зазнали серйозних змін, зумовлених науково-технічним розвитком, новими можливостями конкретної держави, підприємців і самих працівників у формуванні людської особистості.
Особливість розвитку ринку робочої сили в сучасних умовах полягає у суперечливій взаємодії процесів його регулювання та перегулювання. Суб'єктами регулювання є профспілки, об'єднання підприємців, держава. Умовою ефективного регулювання ринку робочої сили є організація оперативного вивчення й аналізу кон'юнктури попиту на робочу силу та пропозиції робочих місць з боку роботодавця, а також орієнтація сукупного робітника при виборі сфери зайнятості та місця роботи. Важливим інструментом тут є колективна тарифна угода, що визначає розмір заробітної плати, тривалість робочого часу, відпустки, порядок найму та звільнення, форми компенсування ризику, систему соціальних виплат тощо.
При оцінці вартості робочої сили враховують вартість виконаної роботи, витрати на оплачуваний (але не відпрацьований) робочий час, премії і разові виплати, розмір заробітної плати в натуральній формі, пільги, допомоги у натуральній та грошовій формах, витрати підприємців на оплату житла працюючих, їх соціальне забезпечення та ін.
За оцінками спеціалістів, в Україні за базовий рівень вартості робочої сили приймається безпосередньо вартість праці, в основі якої лежить рівень заробітної плати, що є недостатнім для оцінки робочої сили.
Заробітна плата - це грошовий вираз вартості і ціни товару “робоча сила” та результативності функціонування робочої сили.
Правильна організація заробітної плати є необхідною умовою ефективного стимулювання праці. В умовах ринкової економіки заробітна плата одночасно є перетвореною формою вартості робочої сили (або ціною товару “робоча сила”), формою розподілу за результатами праці та об’єктом конкуренції на ринку праці.
Подальше реформування заробітної плати має здійснюватися шляхом підвищення ціни робочої сили, встановлення єдиних регуляторів і рівноцінних умов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі; удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати.
Удосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічної (структурної, податкової, цінової) політики. Дійовість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну.
Загалом сучасному ринок праці в Україні притаманне перевищення пропозиції робочої сили над попитом (виникнення безробіття), низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості (зубожіння населення), зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва і зростання чисельності незайнятого населення та ін.
Всі ці явища є негативними чинниками в існуванні товару робочої сили, а також небажаними явищами для розвитку країни в цілому; для подолання цих явищ необхідно негайно вжити заходів з боку держави і законодавства. У сучасній Україні в перехідний період, коли здійснюються докорінні соціальні, економічні та політичні перетворення, відбувається зростання проблем зайнятості, відсутність вирішення яких веде до росту напруження на ринку праці, посилення труднощів з працевлаштуванням населення, особливо молоді та жінок, зниження ефективності використання робочої сили, зростання повного, часткового і прихованого безробіття тощо. Як наслідок зростає чисельність малозабезпеченого населення, посилюються процеси соціального розшарування та маргіналізації, втрачають упевненість у майбутньому поліпшенні власного добробуту уразливі групи людей, багатьом з них стають недоступними навіть середні доходи, освіта і достойний людини спосіб життя. За таких умов найбільш радикальним напрямком вирішення існуючих проблем є прийняття конкретних заходів щодо поліпшення ситуації із зайнятістю населення і скорішого повернення безробітних у сферу суспільно-корисної діяльності.
Список використаної літератури
1. Базилевич В.Д. Економічна теорія, політекономія: Підручник - К.: “Знання-Прес”, 2004.
2. Башнянин Г.І. Загальна економічна теорія. Ч 1. - К.: “Ніла-Центр Ельга”, 2000
3. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки. // Україна: аспекти праці - 2005 - № 2.
4. Економіка підприємства: Підручник/За ред. Покропивного. - Вид.2-ге, перероблене і доповнене - К.: КНЕУ, 2005. - 528с.
5. Історія економічних вчень: Підручник. /За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко - К.: 2001.
6. Історія економічної теорії: Підручник / С.М. Злубко - К.: Знання, 2005 - 719с
7. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підручник - К.: Вид. центр “Академія”, 2000 - 304с.
8. Чернівецька Л. Ринок праці та заробітної плати. // Економіка. Фінанси. Право - 2001 - № 10.
9. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2005 - 480с.
10. www.bookz.com. uа
11. Борисов Е. Экономическая теория, Москва: Юрист, 1997.
12. Долішній М.І., Злупко С.М., Злупко Т.С., Токарський Т.Б. Труд, потенціал, зайнятість і ринок праці, Львів, 1997.
13. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І., Основи економічних знань: навчальний посібник, Київ: Вища школа, 1998.
14. Куликов Г.Т. Оплата труда в Украине: проблемы и пути их решения в переходной период, Киев: Знание, 1996.
15. Міністерство праці та соціальної політики України, науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин: Рекомендації щодо визначення заробітної плати в залежності від особистого внеску працівника в кінцевий результат роботи підприємства, Київ: 1999.
16. Науковий економічний та суспільно-політичний журнал Україна: Аспекти праці
17. Нечай Т., Іларіонов В. Заробітна плата в період трансформації економіки. №8 - 1997 р.
18. Костишина Т. Еволюція форм заробітної плати в Україні у перехідний період. №8 - 1997 р.
19. Уманський О., Першукова Т. Вартість, ціна робочої сили та заробітна плата. №3 - 1999 р.