Аналіз ліквідності підприємства

Вступ

1. Сутність значення ліквідності для підприємства

2. Ліквідність підприємства й фінансова стабільність

3. Аналіз бухгалтерського балансу підприємства

4. Розрахунки і аналіз показників ліквідності

5. Методика розрахунків та аналізу чистих активів підприємства

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

В умовах ринкових відносин винятково велика роль аналізу фінансового стану підприємства. Це пов'язане з тим, що підприємства здобувають самостійність і несуть повну відповідальність за результати своєї виробничо-господарської діяльності перед співвласниками (акціонерами), банком і кредиторами.

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають його здатність погасити свої боргові обставини.

Основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства є:

- оцінка динаміки складу й структури активів, їхнього стану й рухи;

- оцінка динаміки складу й структури джерел власного й позикового капіталу, їхнього стану й рухи;

- аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стабільності підприємства й оцінка зміни її рівня;

- аналіз платоспроможності підприємства й ліквідності активів його балансу.

Вартість майна й боргових прав, якими розташовує підприємство на звітну дату, відображається в активі балансу. Джерела власних коштів, а також зобов'язання підприємства по кредитах, позикам і кредиторській заборгованості відображаються в пасиві балансу.

Головними ознаками угруповання статей активу вважають ступінь їхньої ліквідності, тобто швидкості перетворення в готівку, і напрямок використання активів у господарстві підприємства. Залежно від ступеня ліквідності, активи підприємства розділяють на дві більші групи: необоротні активи й оборотні активи. Оборотні активи більш ліквідні, чим необоротні.

До необоротних активів ставляться: вартість основних коштів, нематеріальних активів; капітальних вкладень, довгострокові фінансові вкладення. Основні кошти здобуваються для довгострокового використання підприємством.

До складу оборотних (поточних) активів включають: готівка, цінні папери, дебіторську заборгованість, запаси товарно-матеріальних цінностей і витрати. Ці активи є оборотними в тім розумінні, що вони перебувають у постійному циклі перетворення їх у кошти. Ті оборотні активи, які легко перетворити в наявні кошти, прийнято вважати легкореалізованими активами. До них ставляться, крім коштів, цінні папери й дебіторська заборгованість. Запаси й витрати - це повільно реалізовані активи.

Фінансова стабільність підприємства характеризується системою абсолютних і відносних показників. Вона визначається співвідношенням вартості матеріальних оборотних коштів (запасів і витрат) і величин власних і позикових джерел коштів для їхнього формування є сутністю фінансової стабільності підприємства.

Найбільш узагальнюючим абсолютним показником фінансової стабільності є відповідність або невідповідність (надлишок або недолік) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниці між величиною джерел коштів і величиною запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість джерелами власних і позикових коштів, за винятком кредиторської заборгованості й інших пасивів.

Фінансова стабільність підприємства оцінюється по співвідношенню власних і позикових коштів, по темпах нагромадження власних коштів у результаті поточної й фінансової діяльності, співвідношенню мобільних і іммобілізованих коштів підприємства, достатнім забезпеченням матеріальних оборотних коштів власними джерелами.

Термін «ліквідність» (від панцира.
Liquidus - рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у кошти.

Поняття ліквідність означає можливість вчасно й повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед всіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу, оптимальним розміщенням і величиною коштів по статтях активу й пасиву балансу з урахуванням відповідних строків.

Іншими словами, ліквідність базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими - власним капіталом, притягнутими й розміщеними їм коштами шляхом оперативного керування їхніми структурними елементами.

З обліком цього у світовій теорії й практиці ліквідність прийнята розуміти як «запас» або як «потік». При цьому ліквідність як «запас» містить у собі визначення рівня можливості виконувати свої зобов'язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу шляхом зміни структури активів на користь їхніх високоліквідних статей за рахунок наявних у цій області невикористаних резервів.

Ліквідність як «потік» аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку здатності протягом певного періоду часу змінювати сформований несприятливий рівень ліквідності або запобігати погіршенню досягнутого, об'єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного керування відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових коштів, підвищення фінансової стабільності банку шляхом зростання доходів.

Таким чином, кожне підприємство повинне самостійно забезпечувати підтримка своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності й проведення надалі науково обґрунтованої економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення й резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Для здійснення операційної діяльності, пов'язаної із залученням коштів і їхнім розміщенням в умовах ринкової невизначеності майбутнього попиту й надходжень наявних коштів за певний період, потрібні кошти в їхній ліквідній формі, тобто такі активи, які могли б бути легко й швидко перетворені в готівку з невеликим ризиком втрат або взагалі без нього.

Таким чином, ліквідність - це можливість використати активи в якості наявних коштів або швидко перетворювати їх у такі.

Підприємство вважається ліквідним, якщо суми наявних коштів і інших ліквідних активів, а також можливості швидко мобілізувати кошти з інших джерел достатні для своєчасного погашення боргових і фінансових зобов'язань.

У вітчизняній економічній літературі, на відміну від сталої міжнародної термінології, часом змішуються два поняття - ліквідність балансу й платоспроможність, що надалі приводить до ототожнення методів і способів підтримки ліквідності й платоспроможності. Якщо перше більшою мірою справа самого підприємства й він самостійно вибирає в конкретних умовах ті або інші способи підтримки своєї ліквідності на рівні встановлених норм, то друге, як правило, ставиться до функцій держави.

Отже, підприємство вважається ліквідним, якщо суми його коштів, які має можливість швидко мобілізувати з інших джерел, дозволяють вчасно виконувати зобов'язання по пасиві. Необхідно підкреслити, що з метою підтримки своєї стабільності підприємство повинне мати певний ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового становища.

Баланс уважається ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації коштів по активі покривати термінові зобов'язання по пасиві.
Можливість швидкого перетворення активів у грошову форму для виконання його зобов'язань визначається поруч факторів, серед яких вирішальної є відповідність строків розміщення коштів строкам залучення ресурсів. Інакше кажучи, який пасив по строку, таким повинен бути й актив; тоді забезпечується рівновага в балансі між сумою й строком вивільнення коштів по активі в грошовій формі й сумою й строком майбутнього платежу по зобов'язаннях.

На ліквідність балансу впливає структура його активів: чим більше частка першокласних ліквідних коштів в обший сумі активів, тим вище ліквідність. Активи по ступені їхньої ліквідності можна розділити на три групи:

1. Ліквідні кошти, що перебувають у негайній готовності, або першокласні ліквідні кошти. У їхньому числі - каса, кошти на коррахунку,
першокласні векселі й державні цінні папери.

2. Ліквідні кошти в розпорядженні, які можуть бути перетворені в кошти. Мова йде про кредити й інші платежі на користь банку зі строками виконання
в найближчі 30 днів, умовно реалізованих цінних паперах, зареєстрованих на біржі (як і участь в інших підприємствах і банках), і інших цінностях (включаючи нематеріальні активи).

3. Неліквідні активи - це прострочені кредити й ненадійні борги, будинки й спорудження, що належать підприємству й ставляться до основних фондів.

Ліквідність балансу оцінюється за допомогою
розрахунку спеціальних показників, які відображають співвідношення активів і
пасивів, структуру активів. У міжнародній практиці чаші всього в цих цілях використаються коефіцієнти ліквідності.
Останні являють собою співвідношення різних статей активу балансу з певними статтями пасиву або,
навпаки, пасивів з активами. Показники ліквідності в різних країнах мають різні назви, неоднакові методики їхнього вирахування, що зв'язано зі сформованою практикою
й традиціями залежать
від спеціалізації й
величини, проведеної політики в області кредиту й ряду інших обставин. Звичайно для оцінки ліквідності застосовуються коефіцієнти короткострокової й середньострокової ліквідності; вони обчислюються як відношення короткострокових ліквідних активів або
середньострокових активів до відповідним по строках пасивам. У ряді країн ринкової економіки підприємства зобов’язані підтримувати коефіцієнти ліквідності не нижче певного рівня, називаного нормою ліквідності.

Стабільність фінансового стану підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів (ratio
). Вони розраховуються як співвідношення абсолютних показників активу й пасиву балансу. Аналіз фінансових коефіцієнтів укладається в порівнянні їхніх значень із базисними величинами, а також у вивченні їхньої динаміки за звітний період і за кілька років.

Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства, його незалежність від позикових коштів є коефіцієнт автономії, що обчислюється по формулі:

, (1)

де Іс - джерела власних коштів

В - загальний підсумок балансу (загальна сума фінансування).

Він показує частку власних коштів у загальній сумі всіх коштів підприємства, авансованих їм для здійснення статутної діяльності.

Мінімальне граничне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0.5. Таке значення показника дає підстави припускати, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

Коефіцієнт автономії доповнюється коефіцієнтом співвідношення позикових і власних коштів, рівним відношенню величини зобов'язань підприємства по притягнутим позиковим коштам до суми власних коштів. Формула розрахунку цього показника має такий вигляд:

, (2)

де КТ
– довгострокові кредити й позикові кошти;

Кt
– короткострокові кредити й позикові кошти;

rР
– розрахунки та інші пасиви.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів указує, скільки позикових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Нормальним уважається співвідношення 1:2, при якому одна третина загального фінансування сформована за рахунок позикових коштів.

Важливою характеристикою стабільності фінансового стану є також коефіцієнт маневреності (Км), дорівнює відношенню власних оборотних коштів підприємства до суми джерел власних оборотних коштів підприємства до суми джерел власних і довгострокових позикових коштів. Він обчислюється по формулі:

, (3)

де Ес - наявність власних оборотних коштів;

Іс
– джерела власних коштів;

КТ
– довгострокові кредити й позикові кошти;

F - основні кошти й інші необоротні активи (підсумок І роздягнула активу балансу)

Коефіцієнт показує, яка частка власних коштів підприємства перебувають у мобільній формі, що дозволяє більш-менш вільно маневрувати цими коштами. Як оптимальна величина коефіцієнт маневреності може бути прийнятий у розмірі 0.5.

Крім коефіцієнта маневреності застосовуються коефіцієнти мобільності всіх коштів підприємства й оборотних коштів. Перший з них визначається відношенням вартості всього майна підприємства по формулі:

, (4)

де Z - запаси й витрати (рядка 211-215, 217 ІІ роздягнула балансу)

ra
– дебіторська заборгованість;

d - кошти й цінні папери;

B - загальний підсумок балансу;

Ra
– всі оборотні активи.

Він характеризує частку коштів для погашення боргів. Чим вище значення коефіцієнта, тим більше в підприємства можливостей забезпечувати безперебійну роботу, розраховуватися із кредиторами.

Коефіцієнт мобільності оборотних коштів визначають розподілом найбільш мобільної їхньої частини (коштів і короткострокових фінансових вкладень) до вартості оборотних коштів. Формула розрахунку:

, (5)

де d - кошти й цінні папери;

Ra
– всі оборотні активи.

Цей коефіцієнт показує частку абсолютно готових до платежу коштів у загальній сумі коштів, що направляють на погашення довгострокових боргів.

Одним з основних показників стабільності фінансового стану є забезпеченість запасів і витрат власними джерелами їхнього формування (Ко), дорівнює відношенню суми власних оборотних коштів і довгострокових позикових коштів до вартості запасів і витрат підприємства. Він обчислюється по наступній формулі:

, (6)

Нормальне обмеження цього показника, отримане на основі даних господарської практики, становить 0.6 - 0.8.

Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення (Кпі), дорівнює відношенню суми основних коштів, капітальних вкладень, устаткування, виробничих запасів і незавершеного виробництва до вартості всього майна підприємства. Обчислюється цей коефіцієнт по наступній формулі:

, (7)

Нормальним уважається наступне обмеження цього показника: Кпі
³ 0.5. Паритетний принцип вкладення коштів у майно виробничої сфери й сфери обігу створює сприятливі умови як для створення виробничого потенціалу, так і для фінансової діяльності.

Приватними значеннями коефіцієнта майна виробничого призначення є показники, що характеризують частку основних коштів і матеріальних оборотних коштів у вартості майна. Перший з них (КF
) обчислюється відношенням вартості основних коштів до підсумку балансу по формулі:

КF
= F / B , (8)

Коефіцієнт матеріальних оборотних коштів (КZ
), дорівнює відношенню вартості запасів і витрат до підсумку балансу, обчислюється по формулі:

KZ
= Z / B , (9)

Поряд з показниками характеризующими структуру майна підприємства, необхідно обчислювати й аналізувати коефіцієнти, що показують частку довгострокової й короткострокової заборгованості в джерелах коштів підприємства. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кд) визначається відношенням суми довгострокових кредитів і позикових коштів до суми джерел власних коштів і довгострокових кредитів і позик. Він обчислюється по формулі:

, (10)

Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Кк) виражає частку короткострокових зобов'язань підприємства в загальній сумі зовнішніх зобов'язань і обчислюється по формулі:

, (11)

Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів (Ккз) характеризує частку кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній сумі зовнішніх зобов'язань підприємства. Він обчислюється по формулі:

, (12)

Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат (Каз) показує частку власних оборотних коштів до загальної суми основних джерел коштів для формування запасів і витрат. Формула його розрахунку:

, (13)

Коефіцієнт прогнозу банкрутства Кпб характеризує питома вага чистих оборотних коштів у сумі активу балансу. Він обчислюється по формулі:

, (14)

Якщо підприємство зазнає фінансових труднощів, то даний коефіцієнт знижується.

Ринкові умови господарювання ставлять за обов'язок підприємству в будь-який період часу мати можливість терміново погасити зовнішні зобов'язання (тобто бути платоспроможними) або короткострокові зобов'язання (тобто бути ліквідним).

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більше, ніж довгострокові й короткострокові зобов'язання. Підприємство ліквідне, якщо його поточні активи більше, ніж короткострокові зобов'язання. При цьому важливо враховувати, що для успішного фінансового керування діяльністю підприємства наявні кошти більше важливі, чим прибуток.

Ліквідність активів і терміновість зобов'язань можуть бути лише приблизно визначені по бухгалтерському балансі в ході зовнішнього аналізу. Підвищення точності оцінки ліквідності балансу відбувається в рамках внутрішнього аналізу на базі даних бухгалтерського обліку.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства підрозділяються на наступні групи:

1. Найбільш ліквідні активи. До них ставляться всі статті коштів підприємства й короткострокових фінансових вкладень (цінні папери). Для підсумку даної групи можна записати наступну формулу розрахунку:

А1
= d

де d - кошти й короткострокові вкладення.

2. Швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість та інші активи беруться з ІІІ розділу активів балансу.

А2
= ra

3. Повільно реалізовані активи. До них ставляться статті з ІІ розділу активу балансу. Запаси сировини, матеріалів, МПБ, готової продукції, товарів і витрати в незавершеному виробництві, а також заборгованість учасників по внесках у статутний капітал, і стаття «Довгострокові фінансові вкладення» з І розділу активу «Необоротні активи».

А3
= Z + FT
+RT
, (15)

де FT
– довгострокові фінансові вкладення;

RT
– заборгованість учасників по внесках у статутний капітал.

4. Важко реалізовані активи - статті Й роздягнула активу «Необоротні активи», за винятком статті цього розділу, включену в попередню групу.

А4
= F – FT
, (16)

Пасиви балансу групуються по ступені терміновості їхньої оплати:

1. Найбільш термінові зобов'язання. До них ставляться кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах та інші короткострокові пасиви.

П1
= rР

2. Короткострокові пасиви - короткострокові кредити й позикові кошти.

П2
= Кt

3. Довгострокові пасиви - довгострокові кредити й позикові кошти.

П3
= КТ

4. Частка збереження балансу активу й пасиву підсумок даної групи зменшується на суму по статті «Витрати майбутніх періодів» (Sf
). До отриманого підсумку цієї групи додаються статті: «Доходів майбутніх періодів» (Д), «Фонди споживання» (Ф), «Резерви майбутніх витрат і платежів» (рn
)

П4
= Іс - Sf
+ Д + Ф + рn
, (17)

На практиці обчислюють три відносних показники ліквідності.

При вирахуванні першого показника як ліквідні кошти (чисельника дробу) беруться тільки кошти в касі, на банківських рахунках, а також цінного папера. Як знаменник - короткострокові зобов'язання.

, (18)

Другий показник відрізняється від першого тем, що в чисельнику до раніше наведеної суми додаються суми короткострокової дебіторської заборгованості, реальної до одержання.

, (19)

Третій показник ліквідності (коефіцієнт покриття або поточної ліквідності) у чисельнику містить ще вартість матеріально-виробничих запасів, які продавши якщо буде потреба, можна перетворити в готівку. Формула розрахунку коефіцієнта покриття (Кп
) виглядає так:

, (20)

Оборотні кошти в грошах готові до платежу й розрахунків негайно, тому відношення цієї частини оборотних коштів до короткострокових зобов'язань підприємства називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Його значення зізнається теоретично достатнім, якщо воно досягає 0.2 - 0.25.

Якщо на покриття короткострокових зобов'язань мобілізувати кошти в розрахунках з дебіторами, можна одержати коефіцієнт ліквідності (другий показник ліквідності). У світовій практиці він одержав назву коефіцієнта критичної оцінки, або терміновості. Теоретично виправдані оцінки цього коефіцієнта лежать у діапазоні 0.7 - 0.8.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності виступає загальний коефіцієнт покриття (третій показник ліквідності), у розрахунок якого в чисельнику включають всі оборотні кошти, у тому числі матеріальні. Оптимальним є співвідношення 1:2.

Вирахування трьох різних показників ліквідності не випадково. Справа в тому, що кожний з них, застосовуваний у конкретному випадку, дає ту картину, стабільності фінансового становища, що цікавить конкретного споживача інформації. Наприклад, для постачальника сировини, матеріалів і послуг великий інтерес представляє перший показник; для банку , що кредитує дане підприємство, - другий, а для власника акцій і облігацій - третій.

ліквідність коефіцієнт чистий актив

Вся статистична інформація, що збирає в балансах на будь-яких інших рахунках, підлягає уважному вивченню й аналізу, що дозволяє визначити стан справ і можливі шляхи розвитку підприємства.

Насамперед варто провести порівняння даних, що приводять у балансах різних періодів шляхом порівняння абсолютних цифр і індексації.

Уже при первинному аналізі можна зробити висновок про те, що в даного підприємства в 2009 році збільшилася дебіторська заборгованість. Деяке збільшення запасів в 2008 році може бути симптомом утруднень зі збутому, а вже в 2009 році запаси на кінець року зменшилися. Вкладення в основні кошти в 2008 році в порівнянні з 2009 роком не провадилися.

Зіставлення отриманих даних по активі й пасиву дає вже більше повну картину фінансово-економічного розвитку аналізованого підприємства. В 2008 році виросла кредиторська заборгованість, а в 2009 році зменшилася. Довгострокових зобов'язань у підприємства немає. В 2008 році було збільшення власних коштів, а в 2009 році зменшення власних коштів несприятливо позначається на фінансовому становищі БМУ «Запоріжстальбуд - 1». Баланс дозволяє дати загальну оцінку зміни всього майна підприємства, виділити в його складі оборотні й необоротні кошти, вивчити динаміку структури майна.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. Їхній аналіз дозволяє зробити висновок про те, у які активи вкладені знову притягнуті фінансові ресурси або які активи зменшилися за рахунок відтоку фінансових ресурсів. Приклад аналітичного розрахунку представлений у таблицях 1 і 2.

Таблиця 1. Аналіз складу й структури майна

ВАТ «БМУ Запоріжстальбуд-1», 2008 рік

Таблиця 2. Аналіз складу й структури майна

ВАТ «БМУ Запоріжстальбуд - 1», 2009 рік

Як видно з таблиць загальна вартість майна підприємства, включаючи гроші й кошти в розрахунках, збільшилася за 2008 рік на 1994,2 тис.грн., а за 2009 рік - зменшилася на 2874,9 тис.грн.

У складі майна на початок 2008 року оборотні кошти становили 9403,2 тис.грн., а в 2009 році - 12247,8 тис.грн. За 2008 рік вони збільшилися на 2213,5 тис.грн., а в 2009 році зменшилися на 2926,8 тис.грн. Запаси й витрати відповідно зросли на 2259,8 тис.грн. і знизилися на 563,3 тис.грн.

Кошти й вартість цінних паперів в 2008 і 2009 роках зменшилися на 585,9 тис.грн. і 722,7 тис.грн. Дебіторська заборгованість за останній рік знизилася на 1766,0 тис.грн.

Іммобілізовані кошти зменшилися як в 2008 році, так і в 2009 році на 0,2 тис.грн. і 230,3 тис.грн. Відбулося це, головним чином, внаслідок зменшення вартості основних коштів і капітальних вкладень.