Аналіз виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району

Результативне вирівнювання динамічного ряду урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області за рівнянням параболи

Рівняння параболи другого порядку, яке характеризує динаміку урожайності зернових культур, має такий вигляд:

З цих обчислень можна зробити висновок, що у 1999р., тобто році, який передує досліджуваному періоду, вирівняна урожайність зернових культур становить 22,875 ц/га, початкова швидкість зростання урожайності на 2,7661ц., а середня зміна щорічних рівнів урожайності становить -0,142 ц.

3. Показники варіації урожайності зернових культур

Варіація, тобто коливання, мінливість значень будь-якої ознаки є властивістю статистичної сукупності. Вона зумовлена дією безлічі взаємопов'язаних причин, серед яких є основні і другорядні. Основні причини формують центр розподілу, другорядні — варіацію ознак, сукупна їх дія — форму розподілу. Наприклад, урожайність сільськогосподарської культури залежить від якості ґрунту та способів його обробки, якості насіння і кількості внесених добрив, метеорологічних умов і інших об'єктивних та суб'єктивних факторів. Сумісна дія їх і різне поєднання зумовлюють той чи інший рівень урожайності в окремих господарствах, а також закономірність розподілу господарств за цією ознакою.

Статистичні характеристики центру розподілу (середня, мода, медіана) відіграють важливу роль у вивченні статистичних сукупностей. В одних сукупностях індивідуальні значення ознаки значно відхиляються від центру розподілу, в інших — тісно групуються навколо нього, а відтак виникає потреба оцінити поряд з характеристиками центру розподілу міру і ступінь варіації. Чим менша варіація, тим однорідніша сукупність, отже, тим більш надійні і типові характеристики центру розподілу, насамперед середні величини.

Вивчення варіації має велике значення для оцінки сталості та диференціації соціально-економічних явищ, при використанні вибіркового та інших статистичних методів. Для виміру і оцінки варіації використовують систему абсолютних і відносних характеристик, а саме: розмах варіації, середнє лінійне і середнє квадратичне відхилення, коефіцієнти варіації, дисперсію. Кожна з названих характеристик має певні аналітичні переваги при вирішенні тих чи інших завдань статистичного аналізу.

Методика обчислення характеристик варіації залежить від виду ознаки х і наявних даних (незгруповані чи згруповані).

Розмах варіації — це різниця між найбільшим і найменшим значеннями ознаки R= xmax — хmіn. Показник характеризує межі, в яких змінюється значення ознаки.

В інтервальному ряді розподілу розмах варіації визначають як різницю між верхньою межею останнього Інтервалу і нижньою межею першого або як різницю між середніми значеннями цих інтервалів.

Безумовною перевагою розмаху варіації як міри коливання ознаки є його обчислення і тлумачення. Але надійність такої простої характеристики невисока, оскільки вона базується на двох крайніх значеннях ознаки, які часто не є типовими для сукупності, або мають випадковий характер. Тому розмах варіації використовують для попередньої оцінки варіації.

Вплив випадкових причин зменшує так званий квартальний розмах. При його обчисленні використовують перший Q1 і третій Q3 квартилі.

Групування – це розподіл одиниць досліджуваної сукупності на окремі групи за певною ознакою.

Групувальною називається ознака, за якою проводиться групування. Розрізняють: просте та комбінаційне групування. Якщо групування проводиться тільки за однією ознакою воно є простим, а якщо групування проводиться за двома і більше ознаками, воно є комбінаційним (або складним).

При розрахунку відносних величин порівняння, порівнюються величини, які належать одному часовому проміжку, але відносяться до різних об’єктів.

Групуючи райони Харківської області, за їх урожайністю, ми визначили оцінку досягнутого рівня урожайності зернових культур, у 2009р.. Отже, розглянемо це групування в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Оцінка досягнутого рівня урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області у 2009 р.

11 районів ми розділили на дві групи: лідери та аутсайдери. Дослідивши ці райони можна сказати, що їх урожайність по відношенню до середнього рівня по Харківській області (29.2 ц/га) різна. У Красноградському районі урожайність становить 28.4 ц/га, що на 31.5% більша по відношенню до середнього рівня по Харківській області, тобто на 9.2 ц/га; у Золочівському районі більша на 18.5% (або на 5.4 ц/га); у Чугуївському районі на 16.1% (або на 4.7 ц/га; у Барвінківському районі на 15.4% (або на 4.5 ц/га); у Кегичівському районі урожайність більша на 5.5% (або на 1.6 ц/га).

В районах групи аутсайдерів урожайність набагато нижча по відношенню до середнього рівня, а саме: у Шевченківському районі менша на -14.0% (або на -4.1 ц/га); у Первомайському районі на -24.0% (або на -7.0 ц/га); в Ізюмському районі на -6.7% (або на -22.9 ц/га); у Близнюківському районі на -7.4% (або на -25.3 ц/га); у Зміївському районі на -7.5% (або на -25.7 ц/га); найбільш низький показник урожайності у Печенізькому районі. У ньому урожайність по відношенню до середнього рівня по Харківської області, менша на 9.7% (майже на 10%, або на 33.2 ц/га).

Валовий збір – це загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посівів окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний, біологічний і природний процеси відтворення. Для його характеристики використовують систему показників: видовий урожай, біологічний і фактичний урожай.

У вивченні валового збору і врожайності сільськогосподарських культур важливе місце займає питання про закономірності їх зміни в часі. Пізнання цих закономірностей і причин, що їх зумовили, має велике значення для обґрунтованих вирішень різноманітних проблем, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарських культур. Але це пізнання ускладнюється тим, що рівень валового збору і врожайності формується під впливом множини факторів, що діють з різною силою і у різних напрямах.

Розрахунки для визначення показників варіації розглянемо в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Розрахункові дані для визначення показників варіації урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області

На підставі даних таблиці 3.2. визначимо:

1. Розмах варіації:

R=Xmax – Xmin

R=

2. Середнє лінійне відхилення:

d=

d=

3. Дисперсія:

4. Середнє квадратичне відхилення:

5. Показник варіації:

V =

Ці розрахунки показують нам, що середнє лінійне відхилення становить 5,688ц/га, Середнє квадратичне відхилення 7,787ц/га, дисперсія 60,645ц/га, показник варіації 23,87ц/га.

4. Індексний аналіз валових зборів зерна та факторів які зумовлюють їх зміну за 3–5 років

Індекси використовують не лише для визначення загальної зміни складного явища в часі або в просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів, які зумовили цю зміну.

За характером безпосереднього впливу на валовий збір усі фактори можуть бути поділені на дві великі групи, хоча всі вони діють одночасно і у взаємозв’язку. До першої групи належать виробничо-економічні фактори, пов’язані із застосуванням добрив, селекцією і насінництвом, рівнем агротехніки, матеріальною зацікавленістю працівників сільськогосподарського виробництва і т. д. Усі вони цілком залежать від діяльності людини і діють у напрямі підвищення рівня врожайності і збільшення розмірів валового збору. До другої групи належать метереологічні фактори: опади, температура повітря, вологість ґрунту і т. д. Ці фактори не залежать від людини і діють на валовий збір окремих років хаотично, то підвищуючи, то знижуючи їх рівень, при цьому часто дуже значно. Як свідчить практика, в тому числі й розвинутих країн, зменшення врожайності сільгоспкультур від несприятливих погодних умов може сягати 40%. Тому зіставлення валового збору і врожайності за окремі роки може дати невірне уявлення про загальну тенденцію їх зміни. Однак із цього не випливає, що взагалі позбавлено економічного і практичного значення зіставлення валового збору і врожайності за два окремі роки.

У зв’язку з цим у статистиці валового збору сільськогосподарських культур вивчаються як щорічні його рівні, так і середні за ряд років. Такий аналіз здійснюється на основі побудови й оцінки рядів динаміки валового збору сільськогосподарських культур як по щорічних, так і усереднених даних за визначеними інтервалами часу. При побудові рядів динаміки валового збору необхідно суворо дотримуватися умов порівнянності їх рівнів. Насамперед необхідно, щоб вони характеризували територію в однакових межах, мали однакове охоплення і склад об’єктів спостереження, являли собою одні й ті самі показники валового збору, що були визначені за однаковою методологією і одиницею вимірювання, ступенем точності.

Щоб мати відомості про ресурси продукції рослинництва, органи державної статистики визначають очікувані, попередні і фактичні розміри валового збору сільськогосподарських культур.

Очікувані розміри урожаю визначають по зернових культурах, соняшнику, цукрових буряках і картоплі на початку збирання урожаю. Для їх розрахунку використовують фактичні дані про розмір посівних площ, які беруть із заключного звіту про підсумки сівби під урожай поточного року, і дані очікуваної урожайності окремих культур, які визначають на підставі оперативного звіту про хід збирання урожаю (ф.№7-сг). Множачи очікувану урожайність на посівну площу, дістають очікуваний валовий збір продукції основних сільськогосподарських культур.

Попередні розміри валового збору продукції обчислюють за даними звіту про збирання урожаю сільськогосподарських культур (ф.№29-сг), який складають державні і колективні господарства станом на 1 листопада і надсилають в органи державної статистики. Валовий збір для кожної культури визначають як суму фактичного урожаю з незібраних, на звітну дату, площ. Остаточні розміри валового збору сільськогосподарських культур встановлюють статистичні органи за даними форми № 9-АПК “Виробництво і собівартість продукції рослинництва” річних звітів державних і колективних господарств.

Розміри валових зборів продукції у фермерських і особистих господарствах населення обчислюють за посівними площами сільськогосподарських культур. Їх визначають щорічними вибірковими та періодичними (один раз у 5 років) і суспільними спостереженнями за урожайністю, рівень якої встановлюють на підставі даних бюджетних обстежень цих господарств.

Важливим завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збирання і транспортування продукції. Основною причиною втрат соняшника є неповне викопування коренів. Ці втрати визначають перекопуванням пробних ділянок розміром 2х2 м (або 3х3 м).

Під час аналізу даних про урожай оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також вивчають вплив природно - кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогосподарських культурах, індексний метод – при аналізі виконання плану по групі зернових культур.

Розглянемо порядок аналізу виконання плану валового збору групи зернових індексним методом.

Аналіз валового збору в господарствах Кегичівського району представлені в наступній таблиці (4.1):

На основі таблиці проводимо такі розрахунки:

1. Загальний індекс урожайності змінного складу:

2. Загальний індекс урожайності фіксованого складу:

3. Загальний індекс структури посівних площ:

Таблиця 4.1

Вплив факторів на зміну валового збору по окремих зернових культурах в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009 рр.

= = = 0,96957 або 96,95%

Показати взаємозв’язок між індексами:

= * = 0.90304 * 0,96957 = 0,8756 або 87,56%

4. Загальний індекс розміру посівних площ:

= = = 0,87976 або 87,9%

5. Загальний індекс валового збору:

= = = 0,7704 або 77,04%

Показати взаємозв’язок між індексами:

= * * = * =0,90304 * 0,96957 * 0,87976=0,8756 *

0,87976=0,7703 або 77,03%

Подальшим етапом аналізу є розрахунок абсолютних приростів валового збору:

Розглянемо абсолютні збільшення валового збору зерна. На валовий збір впливають урожайність, розмір посівних площ і структура посівів.

1. Загальне абсолютне відхилення валового збору зерна по групі зернових культур, 2009 р. від 2007року:

= 601406,5 – 780655,5 = -179346,22 ц;

Загальне зменшення валового збору зерна дорівнює 179346,22 ц

В тому числі за рахунок впливу трьох факторів:

а) урожайності окремих культур:

= = 601406,5 – 665972,9 = -64566,4 ц/га;

б) розміру посівних площ:

=( - )*=(19558–22231)*35,12 =-93875,76 га;

в) структури посівних площ:

= - *=665972,9–35,12*19558=665972,9 –

686876,96=-20904,06 га

Аналіз проведених розрахунків свідчить, що валовий збір зернових культур у 2009 р. , порівняно з 2007 р. зменшився на 179346,22 ц, у тому числі внаслідок зменшення посівних площ на 93875,76 га, та з урахуванням структури посіву площ, що також зменшилась на 20904,06 га.

Узагальнимо отримані розрахунки в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Результати факторного аналізу валового збору по групі зернових культур в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009 рр.

У результаті проведеного індексного аналізу урожаю і урожайності можна зробити такі висновки: валовий збір зерна у 2009 р. становив 601406,5 ц, що на 22,97% або 179346,22 ц менше урожаю 2007 р. Під впливом зміни урожайності окремих культур, валовий збір зменшився на 9,7% або на -64566,4 ц. у разі поліпшення структури посівних площ отримано приріст валового збору у розмірі -93875,76 ц або на 3,1%. За рахунок розширення посівних площ зернових культур, валовий збір зменшився на 12,03% або -20904,06 ц.

Таблиця 4.3

Розрахунок індивідуальних індексів урожаю і урожайності

На середній розмір урожайності зернових впливають два фактори: урожайність і структура посівної площі.

При обчисленні індексів розрізняють базисний і звітний періоди. Базисним називається період, з рівнем якого проводять порівняння, а звітним – період, рівні якого порівнюються. Відповідно до цього розрізняють базисний і звітний показники. Якщо порівнюють урожайність валової продукції у 2004 р. з 2003 р., то 2003 р. є базисним періодом, а 2004 р. – звітним періодом (а не навпаки, що пояснюється необоротністю часу). При порівнянні фактичних показників за 2004 р. з плановими показниками на поточний рік базою є планове завдання. Якщо порівнюються планові показники на наступний рік з фактичними показниками за попередній рік, базою для порівняння є фактичний рівень попереднього року.

Проведемо розрахунок впливу факторів на валовий збір зерна в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007–2009 рр. (по озимій пшениці).

Таблиця 4.4

Розрахунок впливу факторів на валовий збір озимої пшениці в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009 рр.

На валовий збір окремої культури впливають два фактори: посівна площа і урожайність. Щоб встановити вплив посівної площі на валовий збір, різницю між посівними площами у поточному і базовому роках множать на урожайність у базовому році: (П1
-П0
)·У0
.

Для визначення впливу урожайності на валовий збір різницю між урожайністю у поточному та базовому роках множать на посівну площу у поточному році: (У1
- У0
)·П1
.

посівний зерновий культура урожайність

5.
Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів зернових культур

Підвищення економічної ефективності зернового виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямом дальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно – економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенціальних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур.

Важливим фактором збільшення зерна у степових районах є зрошення земель. Слід відзначити, що в умовах зрошення одержати високі врожаї зернових культур без застосування добрив практично неможливо.

На поливних землях одержують високі і сталі врожаї всіх зернових культур, особливо кукурудзи. За багаторічними даними Інститут зрошуваного землеробства УААН, в передових господарствах південного степу вегетаційні поливи залежно від умов зволоження підвищують урожайність зерна озимої пшениці.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких до хвороб і придатних для вирощування на зрошувальних землях. Особливо значення у цьому зв’язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. В економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур забезпечується використанням добрив, поліпшенням обробітку ґрунту і впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарств надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

За даними наукових досліджень, при збиранні врожаю зернових культур на п’ятий день після повного достигання, втрати зерна не перевищують 3-4 %. На десятий день вони зростають до 17-20 %, а на п’ятнадцятий досягають вже 25%. Отже, господарства, що завершують жнива за 10 днів, одержують практично весь вирощений урожай, а подовження строків збирання зернових культур призводить до значних втрат зерна.

Комплексна механізація – основа підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці на виробництво озимої пшениці в степових районах України

На основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та ін.) формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає використання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв. Економічна ефективність інтенсивних технологій визначається порівнянням додаткових виробничих витрат і додатково одержаної продукції і характеризується зростанням окупності додаткових витрат у зерновому виробництві.

Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-43%). Зерно сильної пшениці добавляють до зерна з низьким вмістом клейковини для одержання стандартного борошна.

Якість зернових культур має велике народногосподарське значення. Закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню доходності зернового господарства, а також, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств.

Одним із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження нових форм організації і стимулювання праці, широке використання активного підряду і орендних відносин у зерновому господарстві. Практика сільськогосподарських підприємств свідчить, що застосування в бригадах та інших внутрішньогосподарських підрозділах прогресивних форм організації і оплати праці за кінцевими результатами сприяє значному підвищенню врожайності зернових культур і продуктивності праці в зерновому виробництві.

Розглянемо таблицю 5.1.

Таблиця 5.1

Показники ефективності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009рр.

На підставі табл. 5.1 можна стверджувати, що за 2008 р. вирощування зернових культур не приносить доходу, а навпаки – збиток. Наприклад в 2008 році -11,3%, а в 2009 р. навпаки вирощування зернових культур приносить доход 3,6%. У відношені 2009 р. до 2007 року, рівень рентабельності зріс на 9,3%, це зумовило скороченню підприємств по виробництву зернових культур. Порівняно з 2008 р. у 2009 році, рівень рентабельності зменшився на 31,9%, за рахунок збільшення повної собівартості 1 ц реалізованого зерна та ціни реалізації.

Таблиця 5.2

Динаміка рівня рентабельності виробництва зерна в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2002-2009 рр.

На графіку рівня рентабельності, чітко видно його спад за останні роки. Тобто підприємці по виробництву та переробці зерна не отримують достойного прибутку, а навпаки, спостерігається збиток.

Висновки і пропозиції:

На підставі проведеного аналізу виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району можна зробити такі висновки:

1. Динаміка посівних площ показує нам, що в 2009 р. по відношенню до 2007 року посівні площі зернових та зернобобових культур зменшилася на 12,03. Чітко видно збільшення посівних площ гороха, що зросли на 96,1%; істотно збільшилися площі жита на 18,3% та проса на 0,4%.

2. Структура посівних площ Кегичівського району за 2007 – 2009 роки змінювалася по різному. У відношені 2009 р. до 2007 р. питома вага площ озимої пшениці зросла на 42%, а у відношені до 2008 р. зменшилась на 56%. Також зросла частка посівних площ ячменю (на 3,5% в відношені до 2007 р.), та на 9,6% (до 2008 р.), гороху – на 1,6% (до 2007р.), та на 1,6% (до 2008 р.).

Досліджуючи динаміку урожайності зернових культур за 10 років у господарствах Кегичівського району, можна показати, що вона коливається.

1. Урожайність зернових та зернобобових культур у 2000 році становила 21,7 ц/га, в наступному 2001 році –35,5 ц/га, а у 2009 році - 30,8 ц/га. Головною причиною коливань урожайності зернових культур є метерологічні фактори.

2. З обчислень, за рівнянням параболи другого порядку, можна зробити висновок, що початкова швидкість зростання урожайності становить 2.7661 ц, а середнє уповільнення зміни щорічних рівнів урожайності становить -0,142 ц.

3. Дослідивши динаміку урожайності зернових за рівнянням прямої лінії, ми визначили, що в 1999році, тобто році який передує досліджуваному періоду, урожайність становила 26,02 ц/га. Протягом 10-ти річного періоду вона збільшувалася в середньому за рік на 1,2 ц/га.

З цих обчислених даних видно, що вирівняна урожайність має чітку тенденцію до зростання.

4. Визначивши середню урожайність зернових культур методом укрупнення періодів та за допомогою ковзної було доведено, що середня урожайність має чітку тенденцію до зростання, що надає хоч якогось оптимізму для працівників галузі, показник урожайності знаходиться в межах від 28,56 до 36,7 ц /га.

5. У результаті проведеного індексного аналізу урожаю і урожайності можна зробити такі висновки: що валовий збір зернових культур у 2009 р. , порівняно з 2007 р. зменшився на 179346,22 ц, у тому числі внаслідок зменшення посівних площ на 93875,76 га, та з урахуванням структури посіву площ, що також зменшилась на 20904,06 га..

6. За розрахунками рівня рентабельності, результати не дуже втішні. за 2008 р. вирощування зернових культур не приносить доходу, а навпаки – збиток. Наприклад в 2008 році -11,3%, а в 2009р. навпаки вирощування зернових культур приносить доход 3,6%. У відношені 2009р. до 2007 року, рівень рентабельності зріс на 9,3%, це зумовило скороченню підприємств по виробництву зернових культур. Порівняно з 2008 р. у 2009 році, рівень рентабельності зменшився на 31,9%, за рахунок збільшення повної собівартості 1 ц реалізованого зерна та ціни реалізації.

Для підвищення урожайності зернових культур в господарствах Кегичівського району і в Україні в цілому необхідно розміщувати посіви цих культур після кращих попередників у системі сівозмін, проводити за потребою на відповідних полях хімічну меліорацію; вирощувати високопродуктивні сорти, які позитивно реагують на підвищений агрофон, а також стійкі проти вилягання; застосовувати диференційовану систему обробітку ґрунту залежно від ґрунтово-кліматичних умов; забезпечувати рослини достатньою кількістю елементів мінерального живлення на основі картограм полів, а також необхідно проводити роздрібне застосування азотних добрив протягом вегетації на основі ґрунтової і рослинної діагностики: регулювати ріст рослин за допомогою ретардантів, застосовувати інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників; індустріалізувати виробництво зерна, своєчасно і доброякісно вирощувати всі технологічні прийоми, спрямовані на накопичення в грунті води, захист ґрунтів від ерозії, створення сприятливих умов розвитку зернових культур. Усе це є складовим індустріальних технологій вирощування зернових культур.

Зернове господарство – основа аграрного сектора економіки України.

Розширення виробництва зерна високої якості гарантує повне забезпечення населення країни продуктами харчування, створення вагомого експортного потенціалу сільськогосподарської продукції, економічну стабільність і незалежність держави.

Список використаної літератури:

1. Аграрная экономика: Учебник / Под ред. М.Н. Малыша.- СПб.: Лань, 2002.- 688с.

2.Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (1990 2000) (інформаційно – аналітичний збірник) // Інститут аграрної економіки української академії аграрних наук. – Київ.- 1999.

3. Афанасьєв В.Н. Формирование цен на продукцию сельского хозяйства / В. Н. Афанасьєв, Е.В. Шеврина // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий.-2003.-№11.-С.19-20.

4. Белокопытов А.В. Уровень интенсивности аграрного труда и факторы ее нормализации / А.В. Белокопытов // АПК: Экономика, управление.-2005.-№5.-С.62-67.

5. Головачев А.С. Организация, нормирование и оплата труда-«Экономическое образование»,2004.-528 с.

6.Горкавий В.К. Статистика: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 415с.

7.
Горкавий В.К. Економіко-статистичний аналіз тенденцій і факторів розвитку сільськогосподарського виробництва. – Х.: Харк. держ. агр. ун-т ім. В.В. Докучаєва, 1997. – 254с.

8.Горкавий В.К., Ярова В.В. Математична статистика: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 384с.

9. Гришаева Л. Диспаритет цен на промышленную и сельскохозяйственную продукцию: природа и факторы / Л. Гришаева // Международный сельскохозяйственный журнал.-2005.-№4.-С.3-7.

10. Демьянов Н.С. Цены реализации продукции растениеводства / Н.С. Демьянов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий.-2004.-№11.-С.44-47.

11. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку.- К.:ІАЕ УААН, 2008.- 574с