Душі людської доброти

Виховна година

на тему:

Мета:

формувати моральні основи дитячої особистості засоба­ми слова; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; роз­вивати культуру мовлення, спілкування і поведінки учнів; вихову­вати потребу в самовдосконаленні та самовихованні.

Обладнання:
грамзапис пісні Теодора Кукурудзи «Світ не без доб­рих людей»; «Дерево мудрості» (на гілках якого висять написи муд­рих висловів: «Добре ім'я краще від багатства», «Нічого так дешево не дається і так дорого не цінується, як ввічливість», «Хто людям добра бажає, той і собі має», «Життя дано людині на добрі справи», «Світ не без добрих людей», «Усе добре пам'ятай, а зла уникай», «Посієш учинок, виросте звичка», «За добро добром платять», «З добром дружись, а лихих — стережись»); словник; гра «Виправ по­милку»; роздатковий матеріал «Правила доброго чарівника».

Учитель.

Діти, перш ніж розпочати наше заняття, привітаймо­ся з
нашими гостями. Привітно всміхнувшися, ми побажали одне одному доброго дня.

Як ви думаєте, від чого так повіяло теплом? Від чого на крапли­ну сонця, на краплину щастя збільшилось у світі? Від чого на крап­лину радіснішим стало наше життя? — Так, навіть від одного доб­рого слова стає краще й тепліше на душі.

А чи завжди ми буваємо добрими одне до одного?.. Один муд­рець сказав, що людина — це її вчинки. Усе своє життя люди пізна­ють, що таке добро і зло, гарно і погано... Але шлях до доброти непростий і не завжди легкий, тому треба вчитися доброти, учити­ся бути уважним до людей, берегти і дбати одне про одного.

Сьогодні ми спробуємо зробити ще декілька кроків на шляху доброти. А в помічники я пропоную взяти: мислення, увагу до сло­ва, творчість і фантазію. Ми вчитимемося спостерігати, згадувати, думати, творити, відчувати, робити висновки.

...Здавна на Землі цінувалося праведне життя — життя чес­не, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, го­тові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, тактовні, вдячні, чесні, терпимі, щедрі. Дуже важливо вміти втриматися від шкідливих звичок, учинків та лихих намірів. Очевидно, ви знаєте, що за свої вчинки треба відповідати перед Богом, людь­ми, своєю совістю. Зло завжди буде покарано... Але як учинити щодо людей, які нас образили? Відповісти образою на образу? Помститися?

Зло породжує тільки зло... Кращим за помсту є прощення. Тому треба вчитися перемагати свій гнів, бути поблажливим, терпимим до ворогів і не брати прикладу з тих, хто вас зневажає чи кривдить. Здатність людини прощати ближньому зло, не мститися йому, утримуватися від сварки — свідчить про силу та красу людської душі.

З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, мило­сердя були основою життя, і про це народ висловлювався в усній народній творчості. Вашим домашнім завданням було відшукати й підготувати прислів'я та приказки про добро і зло.

Учні.
Добро довго пам'ятається; Хто людям добра бажає, той і собі має; Не одежа красить людину, а добрі діла; Зла людина зліша вовка; Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла і сподівайся; Злі язики страшніші зброї; Поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя.

Учитель.

Я вам нагадаю ще таке народне прислів'я: «Мудра людина не завдасть образи, а мужня — не стерпить її». Як ви його розумієте? Тобто розумна людина ніколи нікого не зневажатиме та зверхньо не ставитиметься до інших.

Тож розважимося і пограємо у гру «Виправ помилку». Ви маєте знайти початок прислів'я у правій колонці, а його закінчення — у лівій.

Добре слово ібезмежна.

Вітер рушить гори,мороз зігріє.

Сила словащо дощ у посуху.

Тепле слово і взалізні ворота відкриває.

Добре слово людиніа зле руйнує.

Добро слово дім побудує яким відкривають серця.

Слово — ключ,а слово — дружбу.

Мале зле слововелику образу творить.

А зараз

, діти, давайте поміркуємо вголос. Які якості людської поведінки ви б віднесли до доброти?

(Чесність, вдячність, щедрість, привітність, працелюбність, тер­пимість, милосердя.)

Чи можна прожити без доброти? Чому?

(Без доброти люди були б злі; жорстокі, байдужі, було б важко
так жити.)

Що означає бути добрим?

(Це вміти бачити, відчувати того, хто потребує нашої допомоги, наших добрих слів і вчинків. Треба вчитися не бути байдужим, твори­ти добро.)

Кого в нашому класі можна назвати добрим?

На що, на вашу думку, схожа доброта? Мені здається, що на усмішку матусі, а вам?

Пригадайте якийсь випадок із вашого життя чи життя товаришів, пов'язаний із людською добротою, який вам особливо запам'ятався.

(Учні розповідають.)

Учитель.
Діти! А чи знаєте ви, що слово — це справжнє диво. Воно може бути другом, а може бути ворогом. Словом можна по­тішити, підбадьорити, підняти зі зневіри людину, а можна образи­ти, завдати смутку, поранити і навіть убити. Ось як образно і вдало висловлюється про слово великий педагог, письменник В.Сухомлинський: «Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактов­не — приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати усмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину».

(Зауваження слід давати дуже обережно, тактовно, щоб людина
не образилася (обов'язково наодинці, а не при сторонніх). Зауваження слід робити лише стосовно поганих звичок, рис характеру, які людина
може виправити, і в жодному разі щодо вад її зовнішності.)

Діти, а чи знаєте ви, що кожен із вас може бути добрим чарів­ником? І для цього зовсім не потрібна чарівна паличка. Бо чарів­ник — це добра людина, яка дарує радість іншим. І я вам можу підказати правила для чарівника.

1. Правила доброти.

Подивися навколо — хто потребує поради, доброго слова, співчуття, допомоги.

Постав себе на місце іншого. Зрозумій і виконай його бажання. Прощай помилки іншим. Принеси іншому радість.

2.
Правила чесності.

Сказав — зробив.

Помилився — визнай.

Забув — попроси пробачення.

Говори те, що думаєш.

Не впевнений — не обіцяй.

Не можеш сказати правду — поясни, чому.

Не видавай чужу таємницю.

3.
Правила ввічливості.

Ввічливість — це вміння поводитися так, щоб іншим було приємно, затишно з тобою.

Будь завжди привітним: вітайся при зустрічі, дякуй за допо­могу, відходячи — попрощайся.

Не примушуй за тебе хвилюватися. Ідеш — скажи, куди йдеш та о котрій годині повернешся.

Не капризуй і не бурчи. Твоє капризування може зіпсувати настрій іншим.

Підступне зло на Землі, але невтомні й непереможні сили добра. А починається боротьба зі злом найперше з подолання у собі таких простих, звичайних, загальнолюдських вад, як заздрість, лінощі, байдужість, нечесність, хитрість, лукавство. Пам'ятайте! Щоб люди поважали вас, приязно ставилися до вас, завжди дотримуйтеся золотого правила вихованості:«Ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб люди ставилися до вас!»

Діти, ще раз повторимо і запам'ятаємо прислів'я і приказки про добро.

(Учні знімають і зачитують написи з «Дерева мудрості». Лунає
пісня
Теодора
Кукурудзи «Світ не без добрих людей», діти підспіву­
ють.)

Хай мудрість та доброта стане вам девізом у житті!