Економіка галузі виробництва соків в Україні

Звіт про переддипломну практику

Предмет: «Економіка галузевих ринків»

Економіка галузі виробництва соків в Україні

Зміст

Вступ

1. Аналіз структури галузі виробництва соків в Україні

2. Місце галузі виробництва соків в національній і світовій економіці

3. Загальна характеристика галузі виробництва соків в Україні

3.1Обсяги виробництва соків в Україні в динаміці за 3 роки, динаміка змін обсягів виробництва

3.2 Еластичність попиту на соки в Україні

3.3 Динаміка попиту та фактори, які зумовлюють зміну попиту на соки

3.4 Рівень використання виробничих потужностей заводів по виробництву соків в Україні

3.5 Рівень технологій виробництва соків в Україні

3.6 Інвестиції в основний капітал заводів по виробництву соків в Україні (вітчизняні, іноземні, прямі і портфельні)

3.7 Індекси цін на сокову продукцію в Україні

3.8 Участь іноземного капіталу в галузі виробництва соків в Україні

4. Структура галузі виробництва соків в Україні

4.1 Межі галузі (продуктові, географічні і часові)

4.2 Наявність і види бар’єрів входження на ринок

4.3 Іноземна конкуренція виробництву соків в галузі

4.4 Вертикальна та горизонтальна інтеграція на ринку виробництва соків

5. Поведінка фірм у галузі виробництва соків в Україні

6. Аналіз діяльності ВАТ „Одеський консервний завод дитячого харчування”

(м. Одеса) концерну VITMARK(Україна-Кіпр

6.1 Види бізнесу (диверсифікованість компанії) ВАТ „ОКЗДХ” та конкурентоспроможність на ринку виробництва соків в Україні

6.2 Сфера діяльності ВАТ «ОКЗДХ»

6.3 Організаційна структура ВАТ „ОКЗДХ”

6.4 Структура власності на заводі ВАТ „ОКЗДХ”

7. Розвиток галузі виробництва соків в Україні

7.1 Прибутковість, рентабельність підприємств галузі виробництва соків в Україні

7.2 Якість соків, виробляємих в Україні

7.3 Державно-галузева політика в галузі виробництва соків в Україні

7.4 Державне регулювання галузі виробництва соків в Україні

Висновки

Список літератури

Вступ

Соком називають продукт, що складається на 100% з соку фрукта. Нектар містить від 25 до 99% соку. Соковий напій містить до 25% соку.

На Україні виробники соків використовують два шляхи виробництва соку: відновлення з концентрату і пряме віджимання.

Стиглі плоди сортують, миють і відправляють під прес для отримання соку. Потім в спеціальній вакуумній установці при низькій температурі (40°С) випаровується частина природної вологи (води). В результаті випаровування виходить густа в'язка рідина, схожа на мед, яка називається концентрованим соком. У нім, завдяки щадній температурній обробці, зберігається весь комплекс вітамінів і мінералів, що містяться в свіжих плодах. Концентрований сік заморожують або розливають в спеціальні асептичні ємкості, що дозволяє зберігати його без втрати якості і корисних властивостей протягом декількох місяців і транспортувати на будь-які відстані. Привезений на соковий завод концентрований сік проходить стадію відновлення, коли соку повертають витягнуту з нього вологу в природній пропорції, тобто рівно стільки, скільки раніше випарували. Для цього використовують очищену воду, яка за своїми характеристиками максимально наближена до плодової вологи. Перед упакуванням отриманий сік проходить етап короткострокової (3-4 сек.) термічної обробки методом пастеризації (до 100°С) або стерилізації (вище 100°С), що забезпечує можливість зберігання продукту протягом року без використання консервантів.

Якщо на жодній стадії виробництва концентрованого соку не використовуються харчові фарбники, консерванти і інші хімічні добавки, то виходить справжній 100% натуральний сік.

Свіжовіджатий сік відрізняється від відновленого з концентрату відсутністю стадії концентрації і відновлення соку.

Метою представленого самостійного дослідження є аналіз поточного стану виробництва соків в Україні та загального стану і перспектив галузі.

1. Аналіз структури галузі виробництва соків в Україні

На початку становлення ринкових відносин в Україні виробники соків змагалися за споживача застосовуючи, в основному, демпінгові методи (випускаючи дешеві соки або знижуючи ціну). Із поліпшенням макроекономічної ситуації і зростанням купівельної спроможності населення почали використовувати інші маркетингові інструменти, у т.ч. створення сильних торгових марок як потужного чинника, що може забезпечити прихильність до них споживачів. Проте до перетворення торгових марок у справжні бренди, які б стали сукупним образом, портретом компанії, самого напою, додатковою цінністю для споживача, потрібен час. Хоча якщо підходити до бренду з позицій успішності торгової марки, то на соковому ринку є лідери, торгові марки яких претендують стати брендами.

Конкуренція на ринку соків призвела до зміни лідерів. Якщо у 1997-98 рр. провідні позиції займала „Галичина” (10,5-19,0% обсягу загального продажу соків) і „Джаффа” (12,3-7%), то у 2003-2005 рр. найпотужнішими компаніями були: 1) „Сандора” (ТМ „Sandora”, „Дар”, „Садочок”, „Natural drinks”, „Сандорик” тощо) (Миколаївська обл.); 2) „Вітмарк-Україна” (ТМ “Jaffa”, “Sokko”„Наш сік”, „Соковита” тощо) (Одеська обл.); 3) „Ерлан” (ТМ „Соки Біола”) (м.Дніпропетровськ); 4) „Вінніфрут” (ТМ „Вінні”); 5) „Нідан+” (Закарпатська обл. Компанія забезпечує 96% розливу соків в області); 6) Одеський КЗ дитячого харчування (м.Одеса); 7) „Вімм-Білль-Данн” (Київська обл.).

Перша п‘ятірка у 2005 році контролювала понад 80% сокового ринку, у т.ч. частка „Сандори” дорівнює 45%. Ця потужна компанія займає провідні позиції в асортиментній структурі соків. Так, у випуску томатного соку її частка становить, за експертними оцінками, 34,6%. Одеський КЗ виробляє 18,0%, „Вітмарк-Україна” – 15,7%, „Чумак” – 9,1%. Галузева частка інших компаній становить 31,7% розливу томатного соку. Виноградний сік випускає, в основному, „Сандора”. Частка середніх та дрібних виробників у цьому сегменті українського ринку соків дорівнює 10% галузевого розливу. У сегменті персикового соку компанія „Вітмарк-Україна” має 55%, „Сандора” – 34%. У сегменті вишневого соку лідером є „Сандора” (51% галузевого випуску). Серед крупних виробників яблучного соку лідерами є „Вінніфрут” (30,3%), „Сандора” (25%), „Вітмарк-Україна” (9-10%).

На географічній соковій карті України (рис.1.1) чітко видно “гарячі точки” виробництва, де сконцентровані об'єднання, підприємства та сировинні плантації, які належать флагманам ринку. Самий великий індустрійний плацдарм розміщений в Миколаївській, Одеській та Дніпропетровській областях.

Рис.1.1 – Географічна структура концентрації виробницв соку в Україні по областях

Як показує графік рис.1.1, ближче до півдня країни, дислокуються вітчизняні сокові гіганти – ТОВ “Сандора” (Миколаївська обл.), СП “Вітмарк-Україна” (Одеська обл.) та ЗАТ “Ерлан” (Дніпропетровська обл.). Локальні осередки виробництва соків розміщені в центрі та на заході України. В центрі помітний розвиток сокозаводів Житомирської та Вінницької областей. Західний дивізіон представлений регіональними виробниками – закарпатські, хмельницькі, чернівецькі, львівські підприємства. Серед регіоналів помітні соковики з високим потенціалом: компанія “Майбел” (Сімферополь, Крим), херсонські овочеконсервні заводи.

ТОВ “Сандора” (Миколаїв) - безумовний соковий лідер, контролюючий 47 % сокового ринку. Найбільш відомі бренди: “Сандора Ексклюзив”, “Сандора Морс”, “Сандора Мультиактив”, “Сандора Класика”, “Сандорик”, “Садочок”, “Дар”.

СП “Вітмарк-Україна” (Одеса)– другий гравець в ринковому табелі рангів, який займає 23% сокового ринку України. Найбільш відомі бренди: “Джаффа”, “Соковита” та “Чудо Чадо”.

Частка ЗАТ “Ерлан” (ТМ “Соки Біола” (Дніпропетровськ) тримається в межах 20 %.

Спільна частка компаній “Рідна марка” (Київська обл.), “Вінніфрут” (Вінницька обл.) та “Нідан +” (Закарпаття) складає близько 7%.

Економічна криза майже не позначилася на стратегічних планах транснаціональних водних гігантів — на відміну від локальних гравців, у них досить коштів для подальшої експансії. «Великі іноземні компанії мають шанс не лише зберегти свою частку ринку, а й наростити обсяги реалізації», — стверджує маркетинг-директор сокового бізнесу компанії «Кока-Кола Україна» Ірина Безкровна.

Рис.1.2 Розподіл об”ємів випуску соків в Україні між групами виробників

За даними компанії «Вітмарк-Україна», в останньому кварталі минулого року продаж соків впав на 30%, обсяги виробництва — на 20%. У цілому за підсумками 2008 року місткість ринку CНН (соки, напої, нектари) скоротилася на 15% — до 750 млн л.

Рис.1.3 Розподіл ринку виробництва соків в Україні за результатами 2008 року

При цьому, наприклад, Сандора збільшила обсяг продажів на 6%. У першому кварталі 2009 року реалізація соків і нектарів продовжувала падати. Проте продажі «Кока-Кола Україна» в цьому сегменті зросли на 50%.

Дрібні гравці менш стійкі — саме їх лідери ринку й скуповуватимуть найближчими роками. В умовах кризи великим виробничим компаніям вигідніше купувати підприємства, ніж будувати заводи з нуля й запускати нові торгові марки, адже сьогодні вартість виставлених на продаж компаній значно нижча за докризову. За останні півроку деякі підприємства подешевшали на 30–50%.

В Україні сік поки не став продуктом першої необхідності, якщо споживання цих напоїв у Західній Європі становить у середньому 40–50 л на людину за рік, у Росії — 22 л, то середній український споживач щорічно за даними 2008 року випиває лише 16–17 л. Цей напій і так досить дорогий для мінімального споживчого кошика. А інфляція робить його ще дорожчим.

Основна причина зростання цін — подорожчання закордонної сировини та упаковки. Навіть у випадках, коли в доларах розцінки падають на 25–30%, гривневі ціни все одно підвищуються. У результаті попри всі зусилля сокових виробників стримувати зростання цін, за останні півроку у 2009 році соки й нектари подорожчали в середньому на 15%.

Наприкінці минулого 2008 року практично всі українські виробники соків підвищили ціни на 5–7%.

2. Місце галузі виробництва соків в національній і світовій економіці

Проблема створення та просування торгових марок актуальна для фірм, що працюють на ринку соків України. Цей ринок є перспективним і динамічним. Так, якщо у країнах із вже сформованими ринками щорічні темпи зростання даного сегменту ринку безалкогольних напоїв коливаються на рівні 6%, то в Україні – 25-30%. Проте сучасний рівень споживання цієї вітамінної продукції в Україні відстає від середньоєвропейського.

Україна за своїми кліматичними та грунтово-геологічними умовами має унікальні можливості для вирощування і виробництва плодово-овочевої продукції та виготовлення фруктових і овочевих соків, соковмісних напоїв у широкому асортименті.

В усьому світі соки та нектари традиційно користуються сталим попитом. Крім освіжаючої здатності, поживності, стимулюючої дії, гармонійного смаку, вони містять вітаміни та цілий комплекс біологічно активних речовин, необхідних людям для повноцінного і здорового харчування, особливо на стадії розвитку молодого організму. На жаль, середньостатистичний українець за рік вживає лише близько 8 літрів соків (для порівняння у 1996р.– 700г, 1998р.– 2,5л), в той же час, як росіянин – 12, європеєць – 30, американець – 60 літрів.

За даними Держкомстату України об’єм загальнонаціонального виробництва соків, нектарів та морсів в 2008 році вперше перетнув поділку мільйон тонн (більше 1,07 млрд. л. – таблиця 1.1).

Основну частку виробництва сокової продукції (більше 44%) сладають купажовані соки. При цьому 95% виноградного і апельсинового, 65% яблучного, а також зверх 50% томатного соку займають соки від трьох основних соковиробників.

Об’єм світового виробництва плодових соків оцінюється на теперішній час в 30 млрд. літрів на рік при обігу вище 30 млрд. доларів.

3. Загальна характеристика галузі виробництва соків в Україні

3.1 Обсяги виробництва соків в Україні в динаміці за 3 роки, динаміка змін обсягів виробництва

В Україні діє 78 підприємств-виробників сокової та соковмістної продукції. 6 з них займаються виготовленням сокової продукції дитячого харчування, 2 – виготовленням концентрованих соків, 1 – сухих фруктових концентратів, 69 – сокової продукції загального призначення.

Ємність внутрішнього ринку України на сьогоднішній день близько 500-550 млн. літрів. Ринок не насичений, оскільки споживачами соку є менше 50% населення України. В той же час об'єми споживання на душу населення значно нижче за показники більшості європейських країн. Насичення ринку можливе не раніше 2010 року.

Найбільші темпи зростання споживання демонструє продукція в упаковці об'ємом 0,5 л, крім того, продукція об'ємом в 2 л нарощує частку ринку, тоді як частка інших форматів великих економічних упаковок (перш за все, 1,5 л) - стабільна. Якщо говорити про смакові переваги споживачів, то найбільші темпи зростання показують суміші різних смаків. Зростання популярності сокових поєднань виросло на 3 пункти за показниками частки ринку в I половині 2006 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Протягом 2009-го продаж соків скорочуватиметься. У „Сандорі” вважають, що до кінця року споживання впаде на 3–5%. За найоптимістичнішого сценарію продаж збережеться на рівні 2008-го. А експерти Вітмарк-Україна взагалі прогнозують скорочення обсягу ринку на 13%, до 650 млн літрів — показника 2006 року.

Таблиця 3.1

Україна. Об’єм виробництва соків та сокової продукції по регіонам,

2007- 2008р

Область	Об’єм 2008 рік, тонн	Об’єм 2007 рік, тонн	Приріст 2008/2007, %
Україна	1067276	735828	45
АР Крим	9342	6342	47
Вінницька	82960	56291	47
Волинська	1854	1596	16
Дніпропетровська	114809	83211	38
Донецька	3006	1683	79
Житомирська	19247	15176	27
Закарпатська	42069	31906	32
Запорізька	22	532	0
Івано-Франківська	827	510	62
Київська	1445	815	77
Кіровоградська	0	1	0
Луганська	115	75	53
Львівська	13635	7312	86
Миколаївська	489758	289566	69
Одеська	220079	202856	9
Полтавська	56	54	4
Рівненська	5222	4327	21
Тернопільська	7673	6703	15
Харківська	4870	2084	134
Херсонська	8137	4877	67
Хмельницька	16879	7842	115
Черкаська	3342	2006	67
Чернівецька	15147	4797	216
Чернігівська	6779	5260	29
м. Київ	3	6	0

3.2 Еластичність попиту на соки в Україні

Еластичність попиту на різні марки соку, в основному, залежить від цінового сегменту соку, наведеного в табл.3.2 за станом на кінець 2008 року.

Через зниження купівельної спроможності населення у 2008 -2009 роках продаж скоротився в середньому на ринку на 25–30%. За даними останніх досліджень, у період кризи 2008 -2009 років 36% споживачів готові економити на соках і нектарах. У 2009 році попит знижуватиметься, місткість ринку становитиме приблизно 650 млн літрів — проти 750 млн літрів у 2008-му, при цьому попит переміститься в більш дешеві сегменти сокового ринку України.

Таблиця 3.2

Сегментація ринку соків за ціною (класифікація ТОВ «Сандора»)

Цінова категорія	*Ціна, грн/л**	Торгова марка (Виробник)
Висока (елітна)	Понад 7,5	Rio Grande, J7 («Вімм-Білль-Данн»), Santal (Parmalat), Minute Maid (Coca-Cola)
Вища за середню	6—7,5	Sandora Gold («Сандора»), Jaffa Gold («Вітмарк»), Вінні Gold («Вінфрут») 100% Premium Gold («Вімм-Білль-Данн»)
Середня	5,5—6	Дар («Сандора»), Смак (ДП «Напої»), Мрія («МСТ Регіон»), «Галичина» («Галичина»)
Нижча за середню	4—5,5	Sandora Classic («Сандора»), Jaffa («Вітмарк»), Фрутіко (ДП «Напої»), Вінні («Вінфрут»), «Джус», «Джусік» («Майбел»)
Низька	до 4	Natural Juicy Drink («Вітмарк»), Любимый сад («Вімм-Білль-Данн»), «Галичина Лайт» («Галичина»)

3.3 Динаміка попиту та фактори, які зумовлюють зміну попиту на соки

Українські споживачі довгий час були, і більшою мірою залишаються, прихильниками фруктово-ягідних напоїв власного приготування, яких споживають щороку, за даними Держкомстату України, понад 600 млн. л., тобто до 50% обсягу соків, які випущені заводами – виробниками у 2008 році. Проте активізація здорового образу життя, формування культури споживання сокової продукції, дозволяє розраховувати на переорієнтацію уподобань споживачів щодо напоїв на користь соків.

90% сокової продукції споживає міське населення, близько 50% якого вживає соки щонайменше раз на півроку. Вподобання споживачів щодо соків грунтуються сьогодні, насамперед, на їх купівельних можливостях, а не на прихильності до тих чи інших видів напоїв. Тож бажання споживати та реальне споживання з цієї причини не співпадають.

Як свідчать результати маркетингових досліджень, основними споживачами соку є молоді люди віком 25-34 років, які проживають у містах. І хоча соки як продукт цінують однаковою мірою й чоловіки та жінки, проте за кількістю споживачів все ж таки переважають жінки.

Основні мотивації споживання соків серед міського населення розподіляються наступним чином:

як джерело вітамінів — 48,3 %

як натуральний продукт — 26,1 %

як смачний напій — 8,6 %

як вітчизняний продукт — 3,4 %

як напій, що втамовує спрагу — 3,0 %

Дослідження купівельної поведінки споживачів свідчать про невисокий ступінь їх прихильності до певної торгової марки. Були визначені такі типи покупців стосовно їх ставлення до торгових марок:

Покупці, які орієнтовані на одну марку — 6,7%.

Покупці, які орієнтовані на 2-3 визначені марки-41,4%.

Нестійкі споживачі — 34,1 %.

Щодо смакової прихильності споживачів, то найбільшу перевагу українські споживачі надають апельсиновому, томатному, яблучному, персиковому, ананасовому, мультивітамінному, абрикосовому соковим смакам.

Різноманітний асортимент і правильне ціноутворення є не тільки додатковими перевагами в боротьбі за покупця, але й дозволяють підприємству гнучко реагувати на ринкові зміни, що так необхідно на сьогоднішній день.

Кожен виробник намагається випускати максимально різноманітний асортимент соків і соковмісних напоїв - від 10 до 20 найменувань. Виробництво різних видів сокової продукції дозволяє зменшити ціну на одні товари (як правило, з імпортної сировини чи з великим змістом натурального соку) за рахунок інших (з вітчизняної сировини чи з меншим змістом натурального соку).

Сьогодні, асортиментний ряд зроблених в Україні і завезених соків (включаючи нектари та напої) представляють кілька десятків найменувань, які поділяються на 14 основних сортів (смаків): абрикос, ананас, апельсин, береза, виноград, вишня, грейпфрут, манго, мультивітамін, (8-11 тропічних фруктів), персик, слива, смородина, помідор, яблуко.

Смакові переваги українського споживача, що п'є сік дома, торік дослід-жувала маркетингова компанія Gf-USM, а результати вийшли такі. Лідирує сік апельсина, що п'ють 51,1% українських любителів соків. На другому місці - традиційний для України яблучний сік з показником (40,4%). Третє місце також за традиційним соком - томатним (31,1%). На четвертому місці персиковий (30,0%), а замикає п'ятірку лідерів - виноградний (26,2%). Далі в рейтингу смакових переваг за версією Gf-USM соки: мультивітамінний (22,0%), ананасовий (21,8%), абрикосовий (19,2%), змішаний із двох чи трьох плодових культур (мікс) (18,1%), грейпфрутовий (9,8%), лимонний (9,3%), порічковий (8,4%), сливовий (8,0%), малиновий (7,7%), грушевий (7,4%), банановий (7,0%), вишневий (6,5%), березовий (5,5%), морквяний (4,3%), гарбузовий (1,4%).

Рис. 3.1. Структура продажу соків залежно від смаку (2007 – 2008 роки)

За оцінками операторів сокового ринку перша п'ятірка смаків забезпечує майже дві треті обсягу продажу (рис.3.1). Апельсиновий сік названо операторами незмінним лідером у рейтингу смакових переваг. Друге і третє місця яблуко і томат розділяють зі змінним успіхом, оскільки влітку самий популярний яблучний, узимку - томатний. Останнім часом зростає популярність мультивітамінного соку. Зокрема, за даними компанії «Тетра - Пак Україна», мультивітамін за обсягами виробництва (виробництва в упакуванні «Тетра - Пак», але не споживання) в Україні може уступати тільки томату, яблуку й апельсину. Здобувають популярність також персиковий, ананасовий і абрикосовий.

Цікаво, що в залежності від пори року споживчі переваги міняються. Улітку найбільшою популярністю користаються «легкі» і менш солодкі соки: березовий, яблучний і виноградний. Зате узимку збільшуються обсяги продажів апельсинового, томатного і персикового. Попит же на екзотичні соки залишається більш-менш стабільним протягом усього року.

Незважаючи на те, що найбільший прибуток приносять тільки три види соків виробники не збираються звужувати асортимент. Проте кожний з них намагається придумати щось своє, «ексклюзивне». Наприклад, для ТМ «Сандора» це «ананас - манго - апельсин», для ТМ «Новий Дарунок» - «манго - ананас»; для ТМ «Морс лісова ягода» - «суниця», для ТМ Santal - «черешня», для ТМ «Чудо - ягода» - «брусниця» і т.д. У того самого виду соку можуть бути «під-види». Наприклад, «зелене яблуко» і «червоне яблуко» (ТМ «Sandora»).

Більшість вітчизняних виробників у нинішньому сезоні збираються розширити асортимент товару, що випускається, на 3-5 позицій. В основному це буде продукція з фруктів і ягід, вирощуваних в Україні. Як видно, це зв'язано з бажанням мінімізувати витрати на сировину, що дасть можливість, незалежно від курсу долара, пропонувати свій товар за цінами, максимально доступним для споживача.

І це правильно, тому що дослідження показали, необхідно розширювати асортимент на рівні кожного підприємства: чим більше позицій, тим більше можливість утримати потенційного споживача.

Але необхідно пам'ятати, що розвиток асортименту - справа, яка дорого коштує і тому вимагає великої кількості оборотних коштів. Так, доповнення в асортимент однієї позиції збільшує обсяг продажів від 3 до 5%, а витрати оборотних коштів зростають до 10% на кожен вид. А якщо враховувати необхідність віддавати продукцію на реалізацію, то стає ясно, що необхідний запас оборотних коштів для таких цілей мають тільки лідери.

Тому концепція більшості компаній, що претендують на лідерство в першому десятку, саме і полягає в тім, що б робити в Україні продукт вищої якості в необхідному асортимент і за доступною ціною.

3.4 Рівень використання виробничих потужностей заводів по виробництву соків в Україні

Компанія „Сандора” – 47% обсягу ринку виробництва соків

Проектна сукупна потужність підприємств компанії «Сандора» - близько 1,5 млрд. пакетів соків і сокової продукції за рік. Промислові потужності компанії включають 4 заводи:

• Промислово-переробний комплекс № 1 площею 157 тис. м кв. Завод розташований у с. Миколаївське Миколаївської області. На ньому встановлено 18 ліній розливу виробництва Tetra Pak, на яких виробляються соки в упаковках 0,2, 0,25, 0,5, 1, 1,5 і 2 літри. Середньодобова продуктивність всіх ліній 2,5 млн. пакетів (1,8 млн. л). На заводі працює цех пюре та концентрованих соків, ділянка асептичного зберігання продукції. Склад полуфабрикатів площею 12 тис. м кв. дозволяє зберігати річний запас пюре та концентрованих соків для потреб виробництва. На промисловому комплексі №1 також ведеться переробка фруктів та овочів.

• Завод у с. Роднікове (АР Крим) дозволяє приймати та переробляти 100-120 тонн фруктів і овочів на добу. На заводі встановлено дві технологічні лінії з переробки кісточкової та насіннєвої сировини продуктивністю до 4-х тон на годину.

• Завод в с. Козачі Лагері (Херсонська обл.) спеціалізується на переробці томатів та яблук. Середньодобова виробничість заводу складає 480-500 тонн. На заводі встановлена лінія по переробці овочів та фруктів продуктивністю 20 тон за годину. Завод спеціалізується на переробці томатів та яблук.

• Виробничий комплекс № 2 відкритий в 2006 році. Завод розташований у с. Мішково-Погорілово Миколаївської області. Площа заводу – 60 тис. кв. м. На сьогоднішній день потужності виробничого комплексу № 2 складають 2,13 млн. одиниць продукції на добу. На заводі встановлено 6 ліній з виробництва соків в упаковці Tetra Pak, лінія розливу вин ТМ «Святкова колекція» і «Золота Ольвія» в упаковку 1 л Square, і 2 лінії асептичного розливу соків, сокових напоїв та холодного чаю в РЕТ упаковку. 15 червня 2009 року на виробничому комплексі була запущена нова виробнича лінія. Лінія призначена для випуску газованих напоїв (CSD) у форматах упаковки 0,5л, 1л, 2л, и 2,5л. Потужність лінії складає 170 000 000 літрів/рік або 28 800 пляшок/година. На заводі працює єдиний в Україні автоматизований купажний цех. Рецептура соку, а також повна інформація про кожну одиницю випущеної продукції, зберігається в пам`яті комп`ютера, що необхідно для контролю якості та подальшого аналізу готової продукції. Відмінною особливістю нового заводу являється унікальний цех готової продукції, відвантажування з якого ведеться безпосередньо в залізничні вагони, що заїжджають на міні-перон, розташований на складі готової продукції.

3.5 Рівень технологій виробництва соків в Україні

Компанія „Ерлан” (торгова марка „Біола” – лідер по випуску соків в ПЕТ – плящках)

Виробничий комплекс складається з п'яти ліній: трьох – з випуску газованих напоїв і мінеральної води, а також двох ліній розливу із застосуванням технології холодного асептичного розливу мікробіологічно чутливих напоїв і соків.

Лінії з випуску газованих напоїв потужностями 8/10, 20/22 і 30 тисяч бутилок на годину, а лінії з випуску соків (18 й 30 відповідно), оснащені устаткуванням провідних європейських фірм:

– машинами для видування ПЕТ-пляшок французької фірми SIDEL;

– німецьким устаткуванням BERKEFELD для підготовки до виробництва води;

– лініями з розливу напоїв німецької фірми KHS Maschinen und Anlagenbau AG;

– сироповарочними машинами ADUE (Італія) і DЦHLER (Німеччина).

Для випуску соків і нектарів застосовується унікальна технологія холодного асептичного розливу (ACF), розроблена фірмою KHS. Соки розливаються в блоці холодного асептичного розливу, який встановлений в спеціальній стерильній кімнаті. Технологія дозволяє відмовитися від використання шкідливих для напою консервантів і пастеризації в готовій упаковці і поставляти на ринок високоякісну продукцію в ПЕТ-упаковці.

У 2007 році мала сокова лінія була доукомплектована етикет-автоматом фірми Krones SLEEVEMATIC DS INLINE (Германія), для виробництва соків в пляшці з термозбігальною етикеткою. Також була модернізована лінія з розливу негазованої води в тару ємністю 5 літрів: розливочно-укупорювальний блок фірми "Enoberg SRL" (Італія), етикет автомат Roll-line 1-540 "P.E. SRL" (Італія).

В планах на 2008р. монтаж нової сокової лінії ACF від компанії KHS (Германія) потужністю 40 тис. пляшок за годину.

До 2010 року український ринок соків можуть поділити дві компанії — PepsiCo та Coca-Cola. Економічна криза майже не позначилася на стратегічних планах транснаціональних водних гігантів

Ще до того, як PepsiCo у листопаді 2008 року завершила придбання провідного в Україні виробника соків — компанії «Сандора» (ринкова частка — 47%), з’явилася інформація, що основний конкурент PepsiCo — корпорація Coca-Cola — також готується до великих поглинань. У жовтні минулого року стало відомо, що українське представництво американської компанії має намір придбати ЗАТ «Ерлан» (ТМ «Біола»). Купівля підприємства, яке, за різними даними, контролює від 13% до 20% продажу соків у країні, дала б Coca-Cola (на частку якої припадає 5–6% українського ринку соків) шанс вирватися на друге місце за обсягом продажу соків.

Чи велися переговори — сторони не коментують. Проте вже цього року з’явилася інформація про можливе придбання компанією Coca-Cola іншого сокового виробника — ВАТ «Вінніфрут» (ТМ «Вінні», «Соки України», «ЕКО»), що займає 6–7% ринку. Сьогодні на потужностях Вінніфрута вже випускаються сокові марки Coca-Cola — ТМ Rich і «Добрий». Інтерес до Вінніфрута, за неофіційними даними, виявила й французька Orangina Group, яка 2007 року стала власником Київського заводу безалкогольних напоїв «Росинка».

3.7 Індекси цін на сокову продукцію в Україні

На рис.3.1 – 3.8 наведені результати проведеного маркетингового аналіза цін на сокову продукцію в супермаркетах України станом вересня 2009 року та динаміка цінових сегментів сокового ринку України у 2007 – 2009 роках.

Рис.3.1 Динаміка часток продукції різних цінових сегментів соків у 2007 – 2009 рр., % у натуральному вираженні для упаковки об’ємом 1 л

Як показує аналіз графіків на рис. 3.11 – 3.14 в залежності від об’ємів упаковки ціни на всі види соків (крім гранатового та айвового) знаходяться в наступних діапазонах для рівня вересня 2009 року (грошові сегменти для споживачів):

А) упаковка 0,2 л - 1,69 – 2,89 грн./1 упаковку

Б) упаковка 0,5 л - 3,99 – 5,26 грн./1 упаковку

В) упаковка 1,0 л - 4,90 – 12,88 грн./1 упаковку

Г) упаковка 2,0 л - 9,69 – 13,25 грн./1 упаковку

Рис. 3.2 Цінова конкуренція фірм – виробників соків на ринку України у вересні 2009 (апельсиновий сік)

Рис. 3.3 Цінова конкуренція фірм – виробників соків на ринку України у вересні 2009 (мультифруктовий сік)

Рис. 3.4 Цінова конкуренція фірм – виробників соків на ринку України у вересні 2009 (вишневий сік)

Рис. 3.5 Цінова конкуренція фірм – виробників соків на ринку України у вересні 2009 (ананасовий сік)

Рис. 3.6 Цінова конкуренція фірм – виробників соків на ринку України у вересні 2009 (гранатовий сік)

Рис. 3.7 Цінова конкуренція фірм – виробників соків на ринку України у вересні 2009 (персиковий сік)

Рис. 3.8 Цінова конкуренція фірм – виробників соків на ринку України у вересні 2009 (томатний сік)

3.8 Участь іноземного капіталу в галузі виробництва соків в Україні

На сьогоднішній день більше 76% підприємств по виробництву соків в Україні належить іноземним інвесторам (володіння контрольними пакетами чи портфельні інвестиції), які сумарно вклали в покупку підприємств та їх модернізацію більше 1,5 млрд.доларів США.

Провідні світові виробники солодких вод — Coca-Cola й PepsiCo — не перший рік наввипередки скуповують компанії, освоюючи нові ніші та ринки. Зацікавленість провідних виробників лимонаду в суміжних нішах є логічною. Частка лимонадів у загальному продажі холодних безалкогольних напоїв щорічно скорочується: споживачі чимдалі частіше віддають перевагу сокам і мінеральній воді. Наприклад, у 2006 році в США продаж солодкої шипучки і в PepsiCo, і в Coca-Cola впали на 2–3%.

Серед найбільших покупок Coca-Cola останніх п’яти років —австралійський виробник бутильованих вод Neverfail (30% місцевого ринку), російська сокова компанія «Мултон» (ТМ Rich і «Добрий»), а також американський виробник вітамінізованої води Glaceau. Останнє придбання, про яке стало відомо навесні 2009-го, — міноритарний пакет акцій (від 10% до 20%) британської Innocent Drinks, що випускає в тому числі фруктові напої.

PepsiCo, крім української Сандори, придбала румунський соковий завод Quadrant Amroq Beverages, американського виробника преміум-соків Naked Juice, компанію PJ Smoothies (виробник фруктово-молочних коктейлів, Велика Британія). Крім того, близько місяця тому керівництво Сандори (читай PepsiCo) офіційно повідомило про намір вийти на український ринок мінеральної води. Зараз близько 20% мінерального продажу в Україні припадає на бренд BonAqua, що належить головному конкурентові — Coca-Cola. Чи буде Сандора купувати існуючий український бренд, чи створювати новий або виводити на український ринок російську марку Pepsi (Aqua Minerale) — поки невідомо. Відомо, що 2009 року PepsiCo інвестує в українську компанію близько $50 млн.

4. Структура галузі виробництва соків в Україні.

4.1 Межі галузі (продуктові, географічні і часові)

Галузь виробництва соків має наступну продуктову сегментацію виробництва соків:

1. За вмістом соку:

виробництво натуральних соків;

виробництво купажованих сумішей натуральних соків;

виробництво концентрованих соків для тривалого збереження;

виробництво натуральних соків з концентратів (відновлення соків);

виробництво сокових нектарів(з додаванням цукору) та сокових напоїв з концентратів (відновлення соків);

нове виробництво газованих сокових напоїв.

2. За сировиною:

- фруктові соки;

- овочеві соки;

- суміші овочево-фруктових соків;

- нові суміші фруктових соків та різних настоїв трав і чаїв.

3. Галузь виробництва соків географічно по Україні розташована за принципом:

виробництво натуральних соків та концентратів соків –

виробництво соків з концентратів та виробництво нектарів –

Відповідно до кількості потенційних споживачів і сировинних можливостей основна маса виробництва зосереджена в Центрі, на Півдні й Сході країни. Виробники є не надто прив'язані до місцевих сировинних джерел, що зумовлено переважним використанням у якості сировини згущених соків. Виробництво соків прямого віджиму (nfc-juice) на основі місцевої сировини переважає у скляній тарі місткістю 1, 2, 3 літри, проте деякі виробники соків вже мають у своєму асортименті соки прямого віджиму в картонній упаковці та скляних пляшках.

4. Галузь виробництва соків в часовому розподілі працює цілорічно за принципом:

виготовлення фруктових натуральних соків та концентратів соків - по сезону зрілості фруктів;

виготовлення овочевих натуральних соків – по терміну збереження після збирання врожаю;

виготовлення соків з вітчизняних та імпортних концентратів – цілорічно;

4.2 Наявність і види бар’єрів входження на ринок

Організація виробництва соків – процес який потребує мінімальних капіталовкладень для домашнього виробництва соків для сім’ї та значних капіталовкладень в залежності від масштабу виробництва.

Загальна кількість великих виробників соків в Україні — понад 20, а з урахуванням дрібних і середніх — близько 400. До них належать не лише давно існуючі промислові підприємства (переважно консервні заводи та заводи продовольчих товарів), а й організовані вже в “ринкові” часи виробництва.

Враховуючи, що у розвинених країнах пересічний споживач випиває 30—50 л, а в Україні цей показник становить 4,5 л, перспективи для зростання галузі ще є. Насамперед, це стосується організації виробництв малої і середньої потужності у сільській місцевості, які максимально наближені до сировини.

Сировиною для виробництва соків на цих виробництвах служать здебільшого місцеві різноманітні овочі та фрукти.

Місткість українського ринку фруктів оцінюється на рівні 1,5 млн т, із них імпорт (здебільшого цитрусових і бананів) — 10%. Структура продажів формується на 34% за рахунок яблук, на 8% — груш, на 7% — абрикос і персиків, на 6—7% — винограду, на 6% — вишень і черешень.

Виробництво овочів і фруктів поступово переміщується із громадського сектора в приватний. Так, саме там вирощують 75% томатів, 85 — буряків і моркви, 75% баштанних культур. Аналогічна ситуація і з виробництвом фруктів, 90% якого зосереджене в господарствах населення: 55% — зерняткових культур (яблук і груш), 85% — кісточкових (вишень, абрикосів тощо), 95% ягід. Господарства громадського сектора переважають тільки на ринку товарних яблук і винограду, оскільки технологія їхнього вирощування занадто складна для виробників приватного сектора. При цьому заготівельним організаціям (переробним підприємствам і споживчій кооперації) приватники продають не більше 1% вирощених дарів природи, що пояснюється низьким рівнем закупівельних цін.

Соки класифікують за різними критеріями: залежно від вихідної сировини, технології виробництва та пакування. Тому, розпочинаючи організацію міні-виробництва цієї продукції, потрібно чітко уявляти цільові ринки збуту. Відповідно, виробництво може бути зорієнтовано на випуск як напівфабрикатів — концентрованих соків для промислової переробки, — так і кінцевих продуктів — звичайних соків та концентрованих соків, призначених для продажу населенню.

Соки різняться за способом одержання і вмістом сухих речовин. По-перше, натуральні соки одержують безпосередньо під час першого вичавлювання, потім їх обробляють і пакують. Їх називають соками прямого вичавлювання чи nfc (not from concentrate).

В індустріально розвинених країнах на частку соків першого вичавлювання припадає 20% ринку. Недавно також з’явилася технологія виробництва свіжовичавлених заморожених соків. Вони мають форму блоків і після відповідної технологічної обробки розливаються як звичайні свіжовичавлені соки.

Так звані 100%-ні соки виробляють відновленням концентрату водою. У 100%-му соку вміст води, відповідно, більший, ніж у свіжовичавленому. Однак визнані міжнародні нормативні документи (наприклад, Директива ЄЕС 93/77), що містять якісні показники соків, не встановлюють розбіжностей між соками прямого вичавлювання і соками, відновленими з концентрату. Тобто з позицій законодавчих розпоряджень і справді натурального походження соки зазначених категорій є рівноцінними продуктами.

Ціна соку прямого вичавлювання на 35—50% вища, ніж ціна відновленного 100% соку, що зумовлено більш високими витратами на транспортування і зберігання продукції.

Сокові концентрати тривалого зберігання готують випарюванням води, поки масова частка натуральних розчинних сухих речовин буде збільшена не менш як удвічі. Причиною виникнення цієї товарної категорії стала потреба у скороченні витрат на перевезення соків тропічних фруктів до місць споживання. Технологія концентрування соків дала змогу вирішити цю проблему.

Розрізняють концентровані соки з високим ступенем концентрації (вміст сухих речовин 64—70%) і напівконцентровані чи мутні соки (40—55%), що призначені переважно для проміжного зберігання. Соки з високим вмістом м’якоті (пульпи) концентрують не більш як до 65%.

Концентровані соки розподіляють на дві категорії: для безпосереднього споживання і для промислової переробки. Перші реалізуються через торговельну мережу з відповідним маркуванням і рекомендаціями з розведення.

Виробників сокової продукції більше цікавлять концентровані соки для промислової переробки.

Окрему групу становлять пастоподібні концентрати та концентровані екстракти. Пасти одержують із фруктового чи овочевого пюре із застосуванням згущувачів чи стабілізаторів. Екстракти виробляють обробкою вихідної рослинної сировини ферментними препаратами. Обидві категорії концентратів активно використовують у виробництві різних безалкогольних напоїв і в тому числі соковмісних (соків, нектарів, напоїв).

Сучасні установки для концентрування соків дають змогу не тільки видаляти воду, а й відокремлювати й уловлювати ароматичні компоненти, що згодом додаються у відновлений 100%-ний сік. До додаткових переваг технології концентрування належить можливість купажування (змішування соків із сировини різного сорту чи регіону походження) для коригування смакоароматичних властивостей кінцевого продукту. Зазначимо, що смакові особливості соків першого вичавлювання визначаються винятково характеристиками вихідної сировини й не можуть бути змінені технологічно.

На основі натуральних соків роблять нектари та напої. Нектар являє собою суміш соку, води та цукру, в якій частка соку — мінімум 25%. Нектари роблять з тих фруктів, з яких не можна приготувати 100%-ний сік (чорна смородина, банан). З іншого боку, їх можна розглядати як дешевшу альтернативу натуральному соку. Фруктові напої характеризуються ще меншим вмістом соку — до 10%.

Як видно з сказаного вище, сировинна база для створення міні-цеху з виробництва соків наявна. Першим практичним кроком на шляху реалізації цього проекту має стати оформлення відповідних документів: проектно-кошторисної документації та дозволів різних інстанцій. Розробку технічного проекту на його обгрунтування здійснюють спеціалізовані організації згідно з вимогами ВНТП СГІП-46-25.96 “Проектування підприємств плодоовочевої консервної промисловості”. Вартість цих послуг може становити до 30% вартості встановлюваного обладнання. На підставі проектно-кошторисної документації сертифікують обладнання (в разі потреби), здійснюють атестацію виробництва та продукції, видають дозволи санітарно-епідеміологічної та пожежної служб, інспекції з охорони праці та інших уповноважених органів.

Особлива увага має бути приділена розташуванню підприємства. Його основний принцип — максимальна наближеність до сировини, оскільки витрати на перевезення сировини — найбільші. Отже, слід зменшити радіус сировинної зони, щоб здешевити кінцевий продукт і забезпечити належний контроль якості сировинних ресурсів. Також потрібна зручна транспортна розв’язка, щоб прискорити розвантажувальні роботи та звести нанівець втрати сировини в процесі доставки.

Виробничі приміщення підприємства з випуску соків складаються з: відділення первинного консервування, в якому здійснюють виготовлення напівфабрикатів (концентратів і т. ін.) та їх закладання на тривале зберігання; відділення вторинного консервування, в якому з напівфабрикатів виробляють готову продукцію.

Найкращим як із технологічної, так і з економічної, точок зору варіантом є організація безвідходного виробництва. У цьому разі яблучні вичавки можна, наприклад, переробляти у доволі дорогу харчову добавку — пектин.

Паралельно доцільно налагодити виробництво яблочного пюре, порошку тощо.

Міні-виробництво соків має бути забезпечено також лабораторією, у функції якої входить контроль якості сировини та готової продукції, а також додержання належних параметрів ведення технологічного процесу. Вона має бути обладнана потрібними приладами для фізико-хімічного, мікробіологічного та радіологічного контролю. Іншими елементами інфраструктури підприємства є холодильне господарство, компресорна станція для одержання стисненого повітря, системи опалення, вентиляції, каналізації.

Пропозицію у сегменті імпортного обладнання для виробництва соків також формують фірми з різних країн: Ital Project (Італія), Dialog International (США), PKL (Австрія). Італійські комплекти устаткування коштують до $1 млн (продуктивність — 1 т/год за сировиною). Американське обладнання для виробництва та фасування ще дорожче — від $1,3 до 2,7 тис. Автоматична лінія розливання соків у скляні пляшки коштує близько $2 млн.

Для створення підприємства з виробництва соків потрібні відповідні виробничі площі. Поточна лінія для виготовлення свіжовичавлених соків (продуктивністю 2—5 т/год за сировиною) потребує 1400 м2, а лінія розливу — 300 м2. Висота стелі має становити 4,2—5 м.

Мінімальна вартість основних фондів міні-заводу з виробництва соків становить $200 тис. (витрати на придбання обладнання та збирання будівлі зі сталевих конструкцій). Принаймні половину цієї суми ще добре було б мати “готівкою” для закупівлі сировини та забезпечення мінімальної потреби в обігових коштах. Максимальна вартість “заліза” для організації такого виробництва сягає $3—4 млн.

Для обслуговування виробництва потрібен штат співробітників у 15—20 осіб. Це більше, ніж в інших міні-виробництвах із переробки сільськогосподарської сировини. Така ситуація зумовлена доволі високою трудомісткістю та порівняною складністю виробничого процесу.

Оцінюючи ефективність реалізації подібного інвестиційного проекту, слід спрогнозувати коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, оскільки він істотно впливає на прибутковість виробництва. За експертними оцінками, із завантаженням потужностей наполовину рентабельність виробництва соків становить 20—30%.

4.3 Іноземна конкуренція виробництву соків в галузі

Іноземна конкуренція виробництву соків в Україні практично створюється трьома країнами – Росією, Білорусією, Молдавією.

Основа інозем

ної конкуренції – це перенесення виробництва на територію України на викуплених підприємствах з концентрованих соків, які виготовляють міжнародні сокові корпорації в країнах походження фруктів та перепродають з великим прибутком в країни, які відновлюють концентрати на контролюємих міжнародними соковими корпораціями виробництвах.

Загальна частка прямого імпорту соків вУкраїну не перевищує 10% від обсягу загального споживання та складається з:

гранатового соку;

айвового соку;

соку екзотичних фруктів (папая, кокосовий та інш.)

Деякі соки не можуть бути вироблені в Україні без імпортної сировини, готового концентрату чи поставки вже готового та упакованого соку (гранатовий сік, сік айви) за відсутністю фруктів – апельсини, мандарини, лимони, ананаси, екзотичні фрукти тропічного клімату.

4.4 Вертикальна та горизонтальна інтеграція на ринку виробництва соків

Холдинг (група компаній) "Вітмарк" працює на національному ринку соків більше 10 років, і є одним з його лідерів, який налагодив стійкі вертикальні та горизонтальні інтеграційні зв’язки на ринку виробництва соків.

До складу Холдингу входять: СП "Вітмарк-Україна" ТОВ (Одеса), ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" (ОКЗДХ) (Одеса), Кучурганський завод, Рахнянсько-Лісовий Консервний Завод

Холдинг налагодив тісні партнерські відносини з великими сільськогосподарськими підприємствами України. Під контролем підприємства знаходиться вирощування і збір вітчизняних овочів і фруктів. Постачальники тропічної сировини мають сертифікати якості ISO-9000. До країн-постачальників входять Бразилія, Таїланд, Еквадор, Індія, Ізраїль, Греція, Іспанія, Італія, Китай, Чилі, ПАР та ін.

Холдинг має власну мережу торговельних філій у восьми містах України: Одесі, Києві, Львові, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, Харкові, Сімферополю. У всіх обласних центрах і великих райцентрах функціонують торговельні представництва (загальна кількість – 30). У містах-мільйонниках дистрибуція здійснюється прямими командами, а в обласних центрах - фокусними командами. Крім того, у великих містах працюють пріоритетні команди, що обслуговують мережі Ho-Re-Ca, гіпермаркети, гурт, а також корпоративних замовників.

Експорт здійснюється в 15 країн світу. З країн СНД - у Росію, Білорусь, Молдову, Азербайджан, Казахстан та інші. З країн далекого зарубіжжя постачання здійснюються в Румунію, США, Ізраїль, Австралію.

Холдинг веде активну інноваційну політику, створюючи нові рецептури, продукти, торговельні марки.

5. Поведінка фірм у галузі виробництва соків в Україні

На сьогодні в Україні одним із найбільш активно задіяних інструментів для завоювання симпатій споживачів у середньоціновому сегменті стає тара. Тут можна навести приклад серії "Оранжевих соків", виведеної на ринок в яскравих оранжевих упаковках. Однак, як показав досвід "Владам", одного зовнішнього вигляду для успіху нового продукту виявилось недостатньо. Виробники знизивши ціни на соки у період виходу їх на ринок, дестабілізували ситуацію з попитом на даний товар за короткий термін. Споживачі почали активно купувати новинку. Згодом, ціни на "Оранжеві соки" були підняті до реального рівня. Ціль була досягнута – споживач ознайомився з новим продуктом.

Успішну гру кольорів, гру на парадоксі (якоюсь мірою у цьому жанрі свого часу зарекомендувала себе ТМ "Мрія", запустивши у різнокольорові оптимістичні ряди конкурентів свій строгий чорний пакет) продемонстрував і так званий "Білий Пакет" (компанія "Вітмарк Україна"). Відсутність кольору,підтримана рекламною стратегією довела, що очевидна економія на дизайні дає змогу зекономити не тільки виробнику, але й покупцю (на формі, а не на якості продукту). Як вислід відбулось збільшення попиту на "білі" соки.

Занурившись в історію, можна згадати екзотичне "доміно" ТМ "Джаффа", яке стимулювало купівлю одразу двох упаковок, на яких були зображені половинки привабливих фруктів, що складалися в одне ціле. Дизайнерськийхід був результативний, але локальний у часі. І сьогодні виробники соку задумались над кардинальними змінами тари. Ще рік тому вагомою альтернативою пакету було скло. Серед споживачів давно існує думка про те, що у склі сік краще зберігає свої властивості. Крок за кроком ніша соків у скляній тарі на вітчизняному ринку розширяється. Тепер до вже знайомих соків "Вінні" у трилітрових банках приєднались "Самий сік" (ТМ "Рідна марка") і соки ТМ "Злато дар" (ЗАТ "Крафт"). Неможливо не відмітити досить цікаву інновацію соків торгової марки "Джаффа-Гранд", які з'явилися у маленьких порційних пляшечках, на які компанія-виробник покладає великі надії.

Хоча, як передбачають спостерігачі ринку, в недалекому майбутньому основні баталії суперників розвинуться у сегменті соків ПЕТ. Успішним піонером у цій галузі виступила компанія "Ерлан", яка у 2004 році вивела на ринок нову лінію натуральних соків у ПЕТ під торговою маркою "Біола". Тоді як у нинішньому сезоні до існуючих форматів 0,5 л, 1 і 1,5 л компанія додала і ще успішнішу новинку – сік у ПЕТ місткістю 0,25 л, – яка у рекордний термін здобула не тільки споживача, але і 12 % ринку. Можна також з великим відсотком ймовірності стверджувати, що навіть абстрагуючись від такого, здавалось би, важливого чинника, як ціна, малолітражні соки "Біоли" за певних обставин складуть сувору конкуренцію пляшечкам "Джаффи".

Отже, використання нових видів тари, розширення смакової палітри і збереження при цьому якості продукції дає змогу компаніям-виробникам успішно конкурувати між собою, захоплюючи нові сегменти ринку.

Реклама соків в Україні має як традиційний характер:

наружна реклама;

реклама в пресі

реклама по телебаченню;

інтернет реклама

так і нетрадиційний характер – самореклами за рахунок роботи мерчен-дайзерів в супермаркетах, де оформлення тари, в який розлитий сік є одним із ефективних видів реклами.

Так, наприклад, рекламна компанія нової ТМ „Jaffa Spring” – новинк2009 року від Jaffa! Jaffa Spring - перший в Україні 100% натуральний фруктовий газований напій! Тільки натуральні інгредієнти, завдяки новій асептичній технології виробництва:

- Без консервантів та штучних барвників

- 10% соку Jaffa

- Екстракти корисних трав

Формати для домашнього та індивідуального споживання: 0,5л та 1,5л

Переваги:

- Втамування спраги відтепер смачне та корисне

- Широкий вибір найбільш популярних фруктових смаків

- Доступна ціна

- Приваблива упаковка

- Унікальна пропозиція – абсолютно натуральний продукт

- Відомий бренд Jaffa

- Новинка на ринку України

Безперечно, лідерство у конкурентно-інноваційній боротьбі на вітчизняному ринку соків – відкриття та освоєння не тільки вільної цінової ніші, але й принципово нового сегменту. Саме цю тактику демонструє компанія "Ерлан", яка у 2004 році вивела на ринок нову лінію натуральних соків у ПЕТ під торговою маркою "Біола". Виробники одностайно назвали цей крок подією з великої букви у розвитку ринку соків України. Особливо, якщо врахувати той факт, що минулого сезону до існуючих форматів 0,5 л; 1 л та 1,5 л компанія випустила ще одну успішну новинку – сік у ПЕТ місткістю 0,25 л, – яка за рекордний термін здобула споживача (додаток Д) . Результат очевидний – 12 % ринку.

На успіх "Біоли" вплинуло одразу ж декілька чинників. І зручність малогабаритної упаковки, яку можна використовувати будь-коли, далеко не останній із них. Крім цього, на думку експертів, майже 50 % такого успіху залежить від добре узгодженої дистрибуції. Зокрема, рекламна кампанія і технічна база – "Ерлан" вже не перший рік займається виготовленням безалкогольних газованих напоїв у ПЕТ.

Наскільки жорстка конкуренція на ринку соків України? Як мінімум між чотирма виробниками соків існує достатньо жорстка конкуренція. При цьому, на позиції будь-якого з лідерів готові наступати дрібніші гравці. Гостра конкурентна боротьба на сьогоднішній день не прогноз, але реальність сокового ринку. Вірогідність появи нових крупних гравців ніколи не варто недооцінювати, але вона все ж таки невелика.

Так, в українському роздробі з'явилися соки й нектари Rich виробництва Coca-Cola у новій для національного ринку картонному впакуванню CombiFit Premium виробництва SIG Combibloc. Нове асептичне картонне впакування для товарів премиум-класу були розроблені компанією SIG Combibloc. Першим продуктом, зробленим в Україні в такому впакуванні стали соки й нектары «Rich».

Форма й функції впакування CombiFitPremium, за словами розробників, «підкреслюють ідею високої якості, преміальности продукції. Вузьке впакування зі скошеним верхом виділяються своєю елегантністю, високою якістю й функціональністю...» . На думку представників компанії-виробника, соки «Rich» в упакуванні CombiFitPremium не тільки будуть виділятися на магазинних прилавках. Форма верхньої частини впакування заважає розбризкуванню продукту при наливанні, що створить додаткові зручності споживачеві.

Злиття і поглинання компаній в галузі виробництва соків – процес характерний для України.

08.06.2007 - Компанія Pepsi, другий по величині виробник безалкогольних напоїв у світі, заплатила за 80% української «Сандори» $542 млн. Для порівняння, найбільший український телекомунікаційний оператор «Укртелеком» коштує біля $920 млн.

Покупець також взяв на себе борги української компанії по кредитах. Їхня сума - кілька десятків мільйонів гривень.

Переговори про продаж «Сандори» велися півроку. Основними претендентами були Coca-Cola і Pepsi. У процесі закритих торгів власники зуміли вторгувати майже на $100 млн. більше від стартової ціни.

Зараз «Сандора» випускає 47% вітчизняної сокової продукції. До цього часу частка Pepsi на українському ринку безалкогольних напоїв становила всього 2,1%. В той час як основний конкурент, Coca-Cola, зумів завоювати понад 20% ринку.

Фінансові можливості Pepsi дозволять збільшити частку «Сандори» на ринку до 51-52% до кінця 2007 року. Головним інструментом в реалізації цього плану будуть ефективні маркетингові стратегії однієї з найбільших у світі продуктових компаній з обігом $35 млрд. в рік.

Український ринок соків показує високі темпи росту, і в портфелі брендів Pepsi є успішна сокова марка Tropicana з річним обігом $1 млрд. Однак аналітики вважають, що виробництво соків в Україні буде для Pepsi другорядним. Основні зусилля компанії направляться на ринок солодкої газованої води. В свій час Pepsi упустила український ринок і тепер узялася надолужувати втрачене.

В той же час конкуруюча міжнародна компанія Coca-Cola купує „Вінніфрут” (Вінницька область). Переговори між Coca-Cola та вітчизняною соковою компанією Вінніфрут вийшли на фінішну пряму.

Акціонери „Вінніфрут” закінчили скупку у міноритаріїв 7,47% акцій і таким чином консолідували у своїх руках понад 80% акцій. Компанія Вінніфрут "готова продати всі свої активи".

Те, що Coca-Cola і Вінніфрут близькі до завершення угоди, підтвердили і в конкуруючий компанії „Сандора” (група Pepsi-Cola) . Самій “Сандорі”, за інформацією компанії, поглинути конкурента не дозволив Антимонопольний комітет.

Активні пошуки стратегічного покупця „Вінніфрут” розпочав ще в грудні 2008 року. Цьому сприяв й погіршившийся фінансовий стан підприємства. Приміром, на початок 2009 року борги „Вінніфрут” досягли 170 мільйонів гривень.

Американська компанія Coca-Cola вже давно заявляла про бажання розширити свою присутність на українському ринку, купивши виробника соків і соковмісних напоїв. Однак поки що їй це не вдавалося. У 2007-му Coca-Cola була претендентом на купівлю найбільшого в галузі виробника – „Сандори”. Але тоді її обійшов головний конкурент - американська PepsiCo, що купила Сандору за 542 мільйони доларів.

Тепер Coca-Cola спробує не упустити угоду. По-перше, активи Вінніфрут впали в ціні. А по-друге, обидві сторони угоди вже давно співпрацюють. На потужностях Вінніфрут виробляються соки під торговими марками Rich та Добрий, які належать Coca-Cola (раніше ці торгові марки належали Мултон - другому за обсягами виробнику в Росії).

Зацікавленість „Вінніфрутом” виявила компанія Mergermarket, яка спеціалізується на інформаційному супроводі угод злиття і поглинання. Серед клієнтів цієї компанії і Orangina Group. Остання аж ніяк не новачок на українському ринку. Ще в 2007 році Orangina Group купила 99,7% акцій ВАТ Київський завод безалкогольних напоїв Росинка.

Цікавим є і той факт, що, за даними вітчизняних ЗМІ, і Orangina Group, і Coca-Cola активно цікавилися можливістю придбання контрольного пакета акцій ЗАТ Ерлан (ТМ „Біола”).

6. Аналіз діяльності ВАТ „Одеський консервний завод дитячого харчування” (м. Одеса) концерну VITMARK(Україна-Кіпр)

Холдинг (група компаній) "Вітмарк" працює на національному ринку соків більше 10 років, і є одним з його лідерів.

До складу Холдингу входять: СП "Вітмарк-Україна" ТОВ (Одеса), ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" (ОКЗДХ) (Одеса), Кучуранський завод, Рахнянсько-Лісовий Консервний Завод

У травні 1995 року з виробничої лінії зійшов перший пакет соку в сучасному багатошаровому упакуванні. За даними офіційного сайта "Вітмарк" Хол-динг одним з перших в Україні став випускати сокову продукцію в упакуванні європейського стандарту.

На підприємствах функціонують комплексні технологічні лінії з виробництва готової продукції: 14 ліній Тетрапак, одна лінія з розливу в склопляшку, дві лінії з виробництва дитячого харчування, а також цілий ряд ліній з виробництва пюреоподібних та концентрованих напівфабрикатів. Холдинг самостійно робить усі види концентрованих соків і пюре з місцевих сортів овочів і фруктів, купуючи тільки тропічну сировину. Одеський консервний завод дитячого харчування - одне із найбільших підприємств на території СНД.

Холдинг веде активну інноваційну політику, створюючи нові рецептури, продукти, торговельні марки.

На сьогоднішній день компанія випускає сокову продукцію під наступними торговельними марками:

"Jaffa" - класична серія соків і нектарів у картонному упакуванні.

"Jaffa Select" - серія соків і нектарів преміум-якості в новому форматі упакування - TetraPrisma 1л.

"Jaffa Grand" - елітні соки в порціонному скляному упакуванні. "Соковита" - серія соків і нектарів, в основі яких - вітчизняні фрукти й овочі.

Сік одеського консервного заводу дитячого харчування в білому пакеті - соки з вітчизняних фруктів і овочів (самостійний проект Одеського консервного заводу дитячого харчування).

Холдинг «Вітмарк» - це найбільший український виробник соків, нектарів, сокомістких напоїв, дитячого харчування, пюреобразних і концентрованих напівфабрикатів.

Рік заснування – 1994.

Частка Холдингу на ринку СНН - 25%.

Обіг компанії в 2007 році склав 724 млн. грн.

Основною виробничою базою компанії «Вітмарк-Україна» є Одеський консервний завод дитячого харчування. Вибір саме цього заводу був обумовлений його унікальними виробничими можливостями, а висока репутація заводу - лідера ринку Радянського Союзу в області виробництва дитячого харчування - підтвердили правильність вибору. Завод має в своєму розпорядженні власну сировинну базу, що знаходиться в екологічно чистій зоні Одеської області в районі річки Кучурган. Для того, щоб сировина задовольняла всім стандартам, що застосовуються до дитячого харчування, вже багато років, згідно спеціального рішення Ради Міністрів України, угіддя в цьому районі заборонено удобрювати будь-якими штучними добривами.

Величезні асептичні місткості, розташовані в кучурганському філіалі, дозволяють зберігати свіжовіджатий сік, виготовлений із зібраних на місці екологічно чистих плодів, без використання консервантів протягом року. Соки виготовляються також на Рахнянсько-Лісовому консервному заводі (с.Рахни-Лісові, Вінницька область), де виготовляють також яблучний концентрований сік і пюреобразні напівфабрикати.

Одеський консервний завод дитячого харчування був заснований у 1867 році як приватна консервна фабрика.

За часів Радянського Союзу завод забезпечував близько 60% потреб СРСР в дитячому харчуванні. Декілька поколінь радянських людей виросли на продукції «Рум'яні щічки» Одеського консервного заводу дитячого харчування. Крім того, за спеціальним замовленням, на заводі виготовлялося харчування для радянських космонавтів.

У 90-і роки завод виходить на новий етап розвитку – компанія «Вітмарк-Україна» реконструює завод, оснащує його новітнім західним устаткуванням і починає підготовку до виробництва високоякісних соків під торговою маркою «Jaffa».

А в травні 1995 року з лінії сходить перший пакет соку «Jaffa». Це виявилося справжньою сенсацією, оскільки до цих пір жоден виробник в Україні не випускав соки в картонній упаковці.

У цей же час продукція компанії починає продаватися на всій території пострадянського простору і в країнах далекого зарубіжжя, таких, як: США, Ізраїль, Америка, Австралія, Канада і Туреччина.

У 2002 році компанія випускає сік під назвою «Сік Одеського консервного заводу дитячого харчування». Унікальність його полягала в тому, що він випущений в аскетичній упаковці білого кольору, що істотно виділяє даний продукт серед інших соків. Економія на дизайні упаковки дозволили зробити його високоякісним соком за прийнятною ціною.

У січні 2006г. компанія випускає нову серію соків і нектарів преміум-якості «Jaffa Select» у форматі упаковки - Tetra Prisma 1л, яка до цього була характерна тільки для дорогих соків.

20 грудня 2006 р. ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» виводить на галузевий ринок новий продукт – овочеві і фруктові соки та пюре для дитячого харчування.

До кінця 2006 року компанія «Вітмарк-Україна» зробила споживачам несподіваний подарунок, запропонувавши абсолютно новий продукт у своїй продуктовій лінійці – консервовані фрукти в легкому сиропі “Jaffa Selected fruit”.

В середині червня 2007 року на виробничому майданчику компанії «Вітмарк-Україна» в с. Степанівка (Одеської області) введений в експлуатацію новий виробничий комплекс по розливу соків в ПЕТ упаковку, потужністю понад 200 млн. одиниць продукції в рік.

У липні 2007 року компанія виступила із соціальною ініціативою – створенням Хартії виробників дитячого харчування «За здорове дитяче харчування в Україні» і закликала приєднатися до цієї ініціативи всіх вітчизняних виробників дитячого харчування. Згідно декларації Хартії всі підприємства, що вже приєдналися, добровільно беруть на себе зобов'язання випускати продукцію для дітей тільки найвищої якості, з високоякісної сировини, без додання консервантів. Ініціатива отримала резонанс в суспільних кругах і викликала активний відгук серед виробників – більшість компаній вирішили приєднатися до цієї соціальної ініціативи.

У жовтні 2007 року почався випуск дитячого харчування під ТМ «Чудо-Чадо» в упаковці TetraPack. Це - унікальна пропозиція на ринку України. Соки «Чудо-Чадо» рекомендовані Мінохоронздоров'я і НДІ Харчування для дітей від 5 місяців, вони не містять консервантів, ароматизаторів і фарбників.

У грудні 2007 року компанія отримала офіційне членство у Глобальному Договорі Організації Об'єднаних Націй. Таким чином, компанія ухвалила рішення про те, що в своїй діяльності вона і надалі дотримуватиметься норм соціальної відповідальності бізнесу, задекларованих у Глобальному договорі ООН.

Продукція «Вітмарк» сьогодні експортується до 15 країн світу, розташованих на 3 континентах (Євразія, Північна Америка, Австралія).

Протягом 12 років компанія проводить програму з розвитку виробничих потужностей Одеського консервного заводу дитячого харчування. Завод вже оснащений італійським, фінським, шведським і німецьким устаткуванням.

У 2007 році підприємство відзначило 140-річчя з моменту заснування Одеського консервного заводу дитячого харчування.

У компанії працюють сильні енергійні люди, закохані в свою справу, які прагнуть до успіху і професійного зростання. Великий дружний колектив компанії налічує більше 3000 чоловік.

Успіх компанії залежить, перш за все, від того, чи задоволений покупець продукцією, запропонованою виробником. Об'єми продажів, що постійно зростають, і поступове завоювання все більшої частки на ринку (2-е місце в Україні) свідчать про зростаючий попит на продукцію.Смакові якості соків торгової марки «Jaffa» гідно оцінили не лише споживачі, але й професійні члени дегустаційних комісій багатьох міжнародних виставок та престижних журналів.

6.2 Сфера діяльності ВАТ „ОКЗДХ”

У 2008 році Одеський сік ВАТ „ОКЗДХ” отримав своє власне ім’я – ТМ „НАШ СІК”.

«Наш Cік» – це 100% натуральний продукт, який повністю відповідає нормам здорового харчування, тому що виготовляється з фруктів та овочів, які вирощуються спеціально для ОКЗДП в екологічно чистому районі півдня Одеської області. «Наш сік» багатий на вітаміни й корисні речовини. Він не містить жодних консервантів. «Наш сік» – це абсолютна природа, турботливо збережена, щоби зберегти здоров’я тим, кого любиш.

Cоки від ОКЗДХ змінюють зовнішній вигляд, покращують рецептуру та додають до свого асортименту улюблені смаки екзотичних фруктів

6.3.Організаційна структура ВАТ „ОКЗДХ”

Вiдкрите акцiонерне товариство "Одеський консервний завод дитячого харчування" засновано у вiдповiдностi з Рiшенням регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Одеськiй областi (наказ вiд 11.01.1996 р. №19) шляхом перетворення державного пiдприємства "Одеський ордена "Знак Пошани" дослiдного консервного заводу iм. Ленiна". Приватизацiя пiдприємства здiйснювалася згiдно Декрету Кабiнету Мiнiстрiв вiд 17.05.1993 р. №51-93 та Наказу Президента України вiд 19.01.1995 р. №66/95 "Про прискорення приватизацiї майна в агропромисловому комплексi". Iсторiя пiдприємства бере свiй початок з 1867 р.

ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" має виробничу фiлiю, розташовану у с.Степанiвка Роздiльнянського району Одеської областi. Фiлiя здiйснює випуск готової продукцiї та первинну обробку сировини, її зберiгання для подальшого виготовлення консервiв. В звiтному роцi фiлiєю надавались послуги з оренди примiщень.

На заводi є три основнi технологiчнi цехи:

- овочевий;

- фруктовий;

- фабрикатний

Допоміжні та обслуговуючі підрозділи:

- тарний цех;

- транспортний цех;

- ремонтно-механічний цех;

- холодильник;

- котельня

6.4 Структура власності на заводі ВАТ „ОКЗДХ”

Основними власниками ВАТ „ОКЗДХ” є (табл.6.1):

- Спiльне пiдприємство "Вiтмарк-Україна"(Україна) в формi ТОВ -86,6%;

- Приватна компанiя з вiдповiдальнiстю учасникiв в межах належних їм акцiй "ДеСокко Лiмiтед" (Кіпр) -18,5%;

Таблиця 6.3

Склад акціонерів ВАТ „Одеський консервний завод дитячого харчування”

7. Розвиток галузі виробництва соків в Україні

7.1 Прибутковість, рентабельність підприємств галузі виробництва соків в Україні

В табл. 7.1 наведені результати аналізу динаміка фінансових показників діяльності 3-х підприємств України по виробництву соків у 2006 – 2008 роках (Інтернет- сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України – http://www.smida.gov.ua):

- Одеський КЗДХ компанії ""VITMARK";

- Дніпропетровський завод "Біола" компанії "Ерлан;

- Берегівський завод компанії "Нідан+" (Закарпаття);

Як показує спільний порівняльний аналіз, прибутковість та рентабельність діяльності сокових виробництв України є офіційно низькою, тобто основний прибуток від перепродажу соку кінцевому споживачу зосереджений у посередників в торгівельній мережі.

За результатами 2008 року тільки Одеський КЗДХ компанії ""VITMARK" отримав позитивний чистий прибуток від діяльності з мінімальною рентабельністю власного капіталу в +2,5%, два інших сокових завода мають надзвичайно високий рівень збитків:

Дніпропетровський завод "Біола" компанії "Ерлан” на рівні -47% власного капіталу;

Берегівський завод компанії "Нідан+" (Закарпаття) на рівні -160% власного капіталу, тобто цей завод знаходиться в стадії банкрутства.

Таблиця 7.1

Динаміка фінансових показників діяльності 3-х підприємств України по виробництву соків у 2006 – 2008 роках

7.2 Якість соків, виробляємих в Україні, та перспективи розвитку технологічного процесу виробництва соків в Україні

Український ринок соків за останні декілька років істотно змінився - підвищилася якість продукції, розширився асортимент, покращилася упаковка. Сік не відноситься до товарів першої необхідності, але, як стверджують експерти, категорія соків сьогодні має найбільш високу динаміку зростання серед інших сегментів ринку безалкогольних напоїв, поступаючись за темпами розвитку лише фасованій воді. В той же час, на відміну від інших "безалкогольних" сегментів, ринок соків, нектарів і соковміщуючих напоїв ще далекий від насичення.

Однією з найбільш актуальних проблем галузі є дефіцит вітчизняної сировини для виробничих потреб. Тільки у 2006 році, у зв'язку з аномально несприятливими погодними умовами зими 2005/06, компанії переробили значно менше місцевої сировини фруктової групи, ніж в попередні роки. Особливо це стосується кісточкових культур. Та і яблук, за прогнозами, було перероблено на 20% менше, ніж планувалося. Але справа не тільки в погодних катаклізмах. Щорічно площі садів в Україні зменшуються і, вже через якихось півдесятка років Україна може практично позбутися власного виробництва яблук, груш, слив і персиків.

За таких умов українські виробники соків і нектарів орієнтуватимуться переважно на імпортну сировину, а це приведе до подорожчання кінцевої продукції, що, у свою чергу, може відбитися на купівельній спроможності рядового споживача. Необхідна соціальна державна програма розвитку садівництва й овочівництва, участь законодавчої і виконавчої влади у вирішенні проблем галузі, зокрема, з розробки і просування проектів нормативно-правових актів, регулюючих виробництво продукції і функціонування ринку сокової продукції.

Також важливою проблемою є відсутність можливості представлення і захисту інтересів українського виробника сокової продукції на міжнародному і регіональному рівнях. Українські виробники не мають можливості брати участь у формуванні концепцій розвитку світового сокового ринку, виробленні міжнародних і регіональних стратегій і вимог, а це - потенційний програш на світовому і регіональних ринках. Крім цього, відсутні відпрацьовані підходи до захисту внутрішнього ринку на даний момент і після вступу до Всесвітньої торгової організації (ВТО), а також зі зміцнення позицій української продукції на ринках інших країн. Зокрема нормативна база не повною мірою відповідає сучасним вимогам.

На сьогоднішній день виробники сокової продукції працюють за стандартами, які частково застаріли, тому що багато з них були розроблені і введені в дію ще в часи Радянського Союзу. Виробники також стикаються з тим, що національні стандарти щодо тих чи інших питань, які розроблені різними організаціями, містять в собі суперечливі або недостатньо чіткі і одноманітні вимоги до продукції, її виробництва. Крім того, вимоги і норми вітчизняних стандартів не узгоджені з міжнародними стандартами.

Кажучи про якість сировини, слід зазначити саме проблему значної кількості на ринку дешевої низькоякісної продукції. Заходи із виправлення цієї ситуації дуже ресурсо- і наукоємні. Вкладати засоби одному виробникові невигідно. Нові ідеї у виробництві і сфері якості не можуть ефективно упроваджуватися на підприємствах, оскільки не мають серйозної наукової і експериментальної бази. Наприклад, абсолютно не розвиваються наукоємні напрями нових технологій, нового вигляду упаковки і ін. Також відсутня популяризація серед населення здорового способу життя, формування стійкої звички до споживання соків.

Зараз споживач "виховується" рекламою продуктів далеко не корисних, але споживання яких є ознакою престижності серед певних категорій населення, особливо молоді. Щоб його переорієнтувати з безалкогольних і слабкоалкогольних напоїв на соки, потрібні спільні дії всіх виробників.

7.3 Державно-галузева політика в галузі виробництва соків в Україні

При виробництві соків, нектарів та соковмісних напоїв використовується як вітчизняна, плодова (фруктова, ягідна та овочева) сировина, так і плодова сировина, яка виходячи з природно-кліматичних умов в Україні не вирощується.

Як приклад, можна порівняти основні фізико-хімічні показники тропічного фрукту – банана – з одним із основних компонентів вітчизняної плодоовочевої продукції – яблуком (з розрахунку на 100 грамів).

Таблиця 7.2

Назва плоду	Яблуко	Банан
Вміст білків, г	0,4	1,5
Вміст вуглеводів, г	9,8	21,0
Вміст вітамінів, мг
А	0,03	0,12
В1	0,03	0,04
В2	0,02	0,05
В3	0,07	0,25
В6	0,08	0,38
С	16,0	10,0
Е	0,63	0,4
РР	0,3	0,6
Вміст макроелементів, мг
Залізо	2,2	0,6
Калій	278	348
Кальцій	16	8
Магній	9	42
Натрій	26	31

Саме тому існує гостра необхідність у застосуванні імпортних плодових компонентів (концентрованих соків, плодових пюре, подрібненої натуральної плодової м’якоті), сировина для виробництва яких не вирощується в Україні, а саме: апельсин та інші цитрусові, ананас, банан, гуава, пассіонфрут, манго та багато інших, в яких є великий вміст клітковини, мікроелементів та інших незамінних складових.

Однак, ставка ввізного мита при імпорті вказаної сировини в Україну є високою.

Імпорт концентрованих соків: апельсинового (коди УКТЗЕД 2009 11 19 10, 2009 11 99 10, 2009 19 19 10, 2009 19 99 10), грейпфрутового (коди УКТЗЕД 2009 20 19 10, 2009 20 99 10), інших цитрусових (коди УКТЗЕД 2009 30 19 10, 2009 30 39 10) та ананасового (коди УКТЗЕД 2009 40 19 10, 2009 40 99 10) обкладається ввізним митом у розмірі 2 %, але не менше 0,05 ЄВРО за літр.

А соки тропічних фруктів гуави, манго, мангостана, папайї, плодів тамариндового дерева, плодів дерева акажу, личі, джекфрута, пасіфлори, саподілі, карамболі, патайї не диференціюються на соки натуральні й концентровані. Відповідно до Митного тарифу України вони класифікуються по коду 2009 80 97 00 і обкладаються ввізним митом у розмірі 30 %, але не менше 0,5 ЄВРО за літр, незалежно від того, чи ввозяться вони готовими до вживання, чи підлягають подальшій переробці в готову продукцію, що є нелогічним.

На інші види імпортованої тропічної сировини: фруктові пюре-напівфабрикати (підгрупа 2007), подрібнені фрукти, їх частки, плодову масу та ін. (підгрупа 2008) встановлені ставки ввізного мита в розмірі 2,0 ЄВРО/кг. При таких ставках сума мита в 2, а то й в 3 рази вища вартості самої сировини, внаслідок чого стає практично неможливим її імпорт.

Як приклад можемо порівняти, у скільки обійдеться виробнику соку в Росії й Україні ввезення 20000 кг (або 16 000 літрів при щільності 1,25 г/см3) соку манго концентрованого вартістю 20 000 доларів США.

Таблиця 7.3

Тарифне регулюванні імпорту сировини для виробництва соків та нектарів в Україні

	Російська Федерація	Україна
Код	2009 80 360 1	2009 80 97 00
Ставка мита	5%	30%, але не менше 0,5 євро за 1л
Платежі:
мито	1000 дол. США	6000 дол. США , але не менше 0,5х16 000=8000 Євро
ПДВ	(20 000+1000)х20%=4200 дол. США	(20 000+8000)х20%=5600 дол. США
РАЗОМ	1120+4600 = 5720 доларів США	8000+5600 = 13600 доларів США

Різниця в тарифному регулюванні імпорту сировини для виробництва соків та нектарів в Україні, у порівнянні з Російською Федерацією, тягне за собою такі наслідки:

1. Внаслідок більш низького ввізного мита продукція в РФ має нижчу собівартість, і при ввезенні в Україну без сплати ввізного мита (у відповідності до укладеної міждержавної угоди) ціни на готові соки, нектари, напої та дитяче харчування, вироблені в Російській Федерації, виявляються більш конкурентноспроможними порівняно з українською продукцією.

2. Зростання імпорту продукції з деяких країн СНД призводить до обмеження інтересів українських виробників, змушених скорочувати обсяги виробництва. Це призводить також і до скорочення ввозу імпортної сировини та, відповідно, зменшення надходження мита, податків та зборів у бюджет, скорочення обсягів виробництва та робочих місць.

Таким чином, високі ставки ввізного мита на імпортні напівфабрикати плодів, які не вирощуються в Україні, завдають великої шкоди державі.

Розбіжність у тарифному регулюванні ввозу фруктових та овочевих напівфабрикатів в Україну призводить до:

- неконкурентоспроможності цін на українську продукцію;

- обмеження інтересів українських товаровиробників;

- збільшення імпорту в Україну готових соків, нектарів, соковмісних напоїв та дитячого харчування російського виробництва;

- спаду виробництва соків, нетарів, соковмісних напоїв та дитячого харчування в Україні;

- скорочення обсягів ввозу імпортних напівфабрикатів;

- зменшення надходжень у бюджет від сплати ввізного мита та ін.

Доцільно також встановити різні ставки ввізного мита в залежності від призначення соків, які ввозяться. На сьогоднішній день встановлено єдине мито на соки іноземних виробників, які ввозяться в упаковці місткістю 0,2 – 2,0 літри, призначені для реалізації в оптово-роздрібній мережі, та на свіжовижаті соки, призначені для подальшої переробки вітчизняними виробниками, що ввозяться в бочках, цистернах, флексі-танках місткістю не менше 190 кг. Встановлення більш низьких ставок ввізного мита на свіжовижатий асептичний (заморожений) сік, який ввозиться з метою подальшої переробки і розфасовки, стимулювало б товаровиробників на освоєння цього, популярного в світі, виду продукції (соки NFC – Not From Concentrate).

7.4 Державне регулювання галузі виробництва соків в Україні

На сьогоднішній день на Україні діють наступні нормативні документи, які регламентують виготовлення сокових продуктів:

ДСТУ 2074-92 “Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни та визначення”;

ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять»;

ДСТУ 4283.2:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги»;

РСТ УССР 1726-83 “Сік березовий натуральний. ТУ”;

РСТ УССР 1963-85 “Консерви. Напій з шипшини. ТУ”;

ДСТУ 2138-93 “Консерви. Соки та напої дієтичні. ТУ”;

ДСТУ 4008-2001 “Консерви. Соки фруктові,овочеві та овоче-фруктові для дитячого харчування. ТУ”;

ДСТУ 4066-2002 “Соки плодово-ягідні спиртовані. ТУ”;

ДСТУ 4701:2006 “Соки плодово-ягідні зброджені. ТУ”;

ГСТУ 15.3-16304966-002-2002 “Соки-напівфабрикати фруктові і ягідні, консервовані хімічними консервантами. ТУ”;

ГСТУ 46.023-2002 “Консерви. Соки плодові і ягідні купажовані, натуральні і відновлені. ТУ”;

ГСТУ 46.025-2002 “Консерви. Напої фруктові. ТУ”;

ГСТУ 46.087:2004 “Сік виноградний концентрований неосвітлений. ТУ”;

СОУ 15.3-37-223:2005 “Консерви. Сік березовий купажований. ТУ”;

ГОСТ 656-79 “Соки плодовые и ягодные натуральные. ТУ”;

ГОСТ 657-79 “Соки плодовые и ягодные с сахаром. ОТУ”;

ГОСТ 937-91 “Консервы. Сок томатный. ТУ”;

ГОСТ 16366-78 “Соки плодовые и ягодные с мякотью. ТУ”;

ГОСТ 18192-72 “Соки плодовые и ягодные концентрированные. ТУ”;

ГОСТ 18193-72 “Соки из цитрусовых плодов. ТУ”;

ГОСТ 25892-83 “Сок виноградный натуральный. ТУ”;

ГОСТ 29135-91 “Соки фруктовые. ОТУ”.

З 01.08.2007 року почала діяти на території України остаточна редакція основного національного стандарту сокового виробництва ДСТУ 4283:2007.

Цей документ, який пройшов тривалий термін апробації на виробництві (пробний стандарт ДСТУ-П-4283:2004 вперше був введений з 01.09.2004), складається з двох частин:

- ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять»;

- ДСТУ 4283.2:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги».

Документ розроблений на відповідність Кодексу Аліментаріусу та Дирек-тиви ЄС 2001/112/УС від 20.12.2001, який регламентує міжнародні та європейські вимоги до фруктових соків. ДСТУ 4283 розроблений Технічними комітетами Держспоживстандарту України (ТК 154 “Соки та соковмісні продукти” та ТК 24 “Продукти із овочів і фруктів та обладнання для їх переробки), до складу яких входять представники провідних підприємств – виробників сокової продукції).

Погіршує ситуацію одночасна дія декількох стандартів стосовно сокових продуктів з додаванням цукру, а саме: ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять» та застарілого ГОСТ 657-79 “Консервы. Соки плодовые и ягодные с сахаром. Общие технические условия”. В ДСТУ 4283.1:2007 відсутній термін та визначення поняття “Сік з цукром”, а сокові продукти до складу яких входить цукор в кількості більше 15г/дм3 та в залежності від виду та вмісту фруктової частини можуть називатися “Сік з мякоттю” або “Нектар” (“Коктейль”, “Морс”, “Напій соковий”), а не “Сік з цукром”, як то передбачено ГОСТ 657-79.

Для того щоб сокова продукція українських виробників була конкурентоспроможною, необхідно відповідне законодавче підґрунтя.

Діючими міжнародними нормами щодо правових основ виробництва, оцінки якості та продажу соків у державах-членах Світової організації торгівлі (СОТ), до якої у 2008 р. приєдналась Україна, сьогодні є:

- фрагментарні стандарти Codex Alimentarius;

- відповідні технологічні вимоги щодо виробництва соків, методи аналізу і перелік дозволених харчових добавок, технологічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і забруднювачів, затверджених Комісією СА ФАО/ВООЗ;

- методи фізико-хімічного і мікробіологічного аналізу Міжнародної феде-рації виробників фруктових соків (International Union of Fruit Juice Producers, IFU).

Окрім цього, в окремих державах (групах держав) існують свої регламентуючи документи, наприклад, Директива Ради 2001/11/ЄС від 20 грудня 2001 року щодо фруктових соків та деяких подібних продуктів, призначених для споживання людиною (далі — Директива). Ця Директива визначає задачі дер-жав-членів ЄС, відтворює координовану європейську правову систему, яка формує єдиний внутрішній ринок Європи.

У якості стандарту для оцінки фруктових і овочевих соків в ЄС використовується Code of Practice. AIJN — Звід правил для оцінки якості фруктових та овочевих соків Асоціації сокової промисловості Європейського Союзу (A.I.J.N.) (далі — Звід правил) та ін.

В Україні також поступово формується фундаментальна підтверджувальна база для ідентифікації сокової продукції, однак і сьогодні в державі відсутній нормативний документ, який би регламентував визначені показники якості фруктових та овочевих соків та їх значення. Такі показники повинні визначатися методами, встановленими відповідними стандартами. Саме Звід правил, що встановлює критерії фізико-хімічного складу для конкретних видів фруктових та овочевих соків і пюре, і є вдалим прикладом такого документу європейського рівня.

Висновки

При загальносвітовому обсягу ринку виробництва соків у 2008 році – 30 млрд.літрів/рік обсяг виробництва соків в Україні у 2007 -2008 роках перейшов риску у 1,0 млрд.літрів/рік, тобто сокова підгалузь харчової промисловості України – це вагома частина національної економіки.

Біля 92% українського ринку зосереджено в руках трьох консорціумів. Залишившийся сегмент ринку розділяють між собою декілька десятків гравців (імпортери в тому ж числі), які оперують більш як півсотнею “соковитих” марок. 68% виробництв соку в Україні є власністю іноземних інвесторів, які поступово викупають та модернізують сокові виробництва. Серед іноземних інвесторів боротьбу за сокові виробництва України ведуть дві компанії США – “Coca Cola” (власниця південних заводів компанії „Сандора” та власних заводів в Київській області) та “Pepsi Cola” (власниця “Вінніфрут”, Берегівського СЗ, перспективна власниця ТМ „Біола” концерну „Ерлан”).

Частка ЗАТ “Ерлан” (ТМ “Соки Біола” (Дніпропетровськ) тримається в межах 20 %.

Основа іноземної конкуренції – це перенесення виробництва на територію України на викуплених підприємствах з концентрованих соків, які виготовляють міжнародні сокові корпорації в країнах походження фруктів та перепродають з великим прибутком в країни, які відновлюють концентрати на контролюємих міжнародними соковими корпораціями виробництвах.

гранатового соку;

айвового соку;

соку екзотичних фруктів (папая, кокосовий та інш.)

Українські виробники соків переходять на випуск більш дешевої продукції. Дивлячись на низьку прибутковість чи збитковість діяльності, виробники соків не є привабливими до стратегічних інвесторів. Чи є шанс виправити становище?

До кризи 2008 -2009 рр. ринок соків України стрімко розвивався, демонструючи ріст виробництва на 29%, збільшення експорту на 45% і зниження імпорту на 43% . Українці надавали перевагу сокам замість кольорових газованих напоїв. Зростання доходів населення у більшій мірі позитивно відобразилося на споживанні соків, ніж інших безалкогольних напоїв. Для прикладу, якщо у 2003 році наші співвітчизники вживали 4,85 літрів соків у рік, то у 2007 році – уже 13 літри. Цей рівень «підбирається » до середини середньоєвропейського показника – 30 літрів на людину в рік. Хоча нам навряд чи вдасться за споживанням догнати США- американці в середньому випивають 60 літрів соків у рік на людину.

Головною проблемою ринку залишається дефіцит сировини. Навіть в урожайні роки потреби виробників цієї продукції забезпечуються місцевою сировиною не більше, ніж на 25%. В Україні просто відсутні промислові посадки абрикосів, айви, вишні, персиків та ін. Основними постачальниками являються приватні господарства, яких не можна вважати надійною сировинною базою. В структурі собівартості продукції сировина складає біля 60%. Ціни на деякі її види останнім часом зросли у 1,5-3 рази.Це відбулося у значній мірі внаслідок суттєвої девальвації гривні, що, у свою чергу, спричинило здорожчання кінцевого продукту для споживачів, де ріст цін склав 10-20%

За даними Держкомстату, обсяг виробництва соків за січень-червень 2009 року у порівнянні з аналогічним періодом 2008-го року скоротився більш ніж на 30% і склав 361 тис. тон. Падіння споживання соків може навіть перевищувати цю цифру.На обсяги виробництва безпосередньо вплинуло зниження купівельної спроможності населення, що, у свою чергу, відобразилось на уподобаннях українців. При цьому скорочення споживання в низькому ціновому сегменті усе ж менше, ніж у сегменті дорогих соків. Продажі соків ціною понад 6 грн.(таких марок як «Садочок», «Соки України», а також Миколаївського КЗ, Одеського КЗ та ін) впали менше за інших. У 2008 році і на початку 2009 року ринок не продемонстрував прогнозованого експертами росту перш за все з тієї причини, що соки в умовах кризи не являються товаром першої необхідності.

Друга, не менш важлива проблема виробників соків полягає у системі дистрибуції. Історично біля 65% продукції збувалося через торгівельні мережі, 20%- через кіоски і павільйони, продукція, що залишилась- через середні і невеликі магазини. Мережі, зіткнувшись з падінням продажів, стали затримувати платежі постачальникам. У результаті на балансах виробників значно збільшилась дебіторська заборгованість, що призвело до серйозних проблем з оборотними коштами.

Конкуренція на ринку соків досить висока. Тут представлені коло 20 великих і 400дрібних виробників. Четвірка лідерів займає біля 85% ринку.

Українці надають перевагу сокам місцевого виробництва, частка імпорту складає приблизно 10%. Для того, щоб продавати на українському ринку, перш за все потрібно розуміти внутрішнього споживача. Багато західних компаній не змогли обрати правильну стратегію і змушені були залишити ринок. У той же час лідери галузі роблять спроби різними способами відвоювати частку ринку у своїх конкурентів. Для прикладу, Pepsi, яка придбала «Сандору» за $679 млн, уже інвестувала в її модернізацію $35 млн, таким чином збільшивши виробництво на 10%. Компанія почала забезпечувати торгові точки фірмовим обладнанням, відкривати нові філії прямих продажів, модернізувати наявне обладнання та ін.. Така агресивна політика змусила активізуватись інших гравців. Для прикладу, «Вітмарк» випустив новинку (100%-ий фруктовий газований напій).

Перспективи ринку. У 2009 році очікується падіння обсягів сокового ринку більш ніж на 10% у порівнянні з минулим роком. Буде спостерігатись перехід з дорожчих продуктів на соки і нектари масового сегменту. У підсумку багато інноваційних проектів буде призупинено.

У період кризи купівельна спроможність населення падає, тому багато компаній будуть змушені скоротити виробництвою Дрібні підприємства з маловпізнаваними брендами, певніш за усе, залишать ринок. Торгові мережі зацікавлені у відомих торгових марках, оскільки вони краще продаються. Як тільки торгові підприємства зможуть вчасно розраховуватись з виробниками, у них з’явиться оборотний капітал для відновлення і збільшення виробництва(за умови зростання попиту).Ті компанії, які не втратять частку ринку і вийдуть з кризи з мінімальними втратами, залишаться у виграші.

Інвестиційна привабливість галузі. У зв’язку з суттєвим збільшенням собівартості, що супроводжується зменшенням обсягів продажів, а також із затримками грошових поступлень від торгових мереж практично усі підприємства знаходяться у складному фінансовому становищі.Але якщо одні, що входять у склад ФПГ (наприклад, «Біола», «Ерлан») або лідери(«Сандора»), почуваються більш-менш комфортно, то багато інших мають значно більше фінансових проблем. У ряді випадків це обумовлено колосальним борговим навантаженням. Так, наприклад, частка позичкового капіталу «СП «Вітмарк україна» складає 96%, «Нідан+» - 86%, «Вінніфрут»- 53%, «Пфаннер Бар»- 84%..

Перебуваючи у такому становищі, ці та ряд інших компанії на сьогодні не цікавлять стратегічнго інвестора за багатьма параметрами. Перш за все, через борги, які , до того ж, деякі виробники уже не обслуговують. Для прикладу, «Вінніфрут» довгий час не здійснює погашення відсотків за пози-ками, не кажучи уже про тіло кредиту, тому його продаж компанії «Соса Соla” буде природним і ще одна велика сокова компанія України буде поглинута міжнародним концерном.

Якщо говорити про злиттях і поглинаннях у галузі, то вони також не прогнозуються. Найголовніша угода уже відбулася – Pepsi придбала лідера ринку «Сандору». Невеликі ж регіональні виробники не будуть цікаві великим гравцям, оскільки вони не володіють добре налагодженою дистрибуційною мережею. Більше того, у великих компаній у зв’язку з падінням продажів обладнання працює не на повну потужність.

Єдиним виходом для підприємств, що опинились у період кризу такому скрутному фінансовому становищі, є залучення інвестицій з фондів прямого інвестування. Реалізувавши схему заміщення боргу капіталом, такі фонди зможуть надати компаніям можливість уникнути банкрутства і вижити під час кризи. Більше того, завдячуючи коштам із фондів прямих інвестицій до моменту росту ринку ці підприємства будуть приносити прибутки. А їх вартість практично буде рівна кризовій.

Список літератури

ДСТУ 4283.1:2007 „Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять”;

ДСТУ 4283.2:2007 „Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги”;

ГОСТ 657-79 „ Соки плодовые и ягодные с сахаром. ОТУ”;

ДСТУ 2074-92 «Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни та визначення»;

ДСТУ 4518:2006 «Продукти харчові. Споживче маркування. Загальні правила»

6. ДСТУ 4283.2:2007. Соки та сокові продукти [Текст]. – К. : Держспожив-стандарт України, 2007. – 15с.

7. ДСТУ 4150:2003. Соки, напої сокові, нектари плодово-ягідні та з баштан-них культур [Текст]. – К. : Держспоживстандарт України, 2003. – 15 с.

8. ГОСТ 28562-90. Продукты переработки плодов и овощей. Рефрактомет-рический метод определения растворимых сухих веществ [Текст]. – Вза-мен ГОСТ 8756.2-70 в части разд. 4; введ. 1991-07-01. – М. : Изд-во стан-дартов, 1990. – 15с.

9. ГОСТ 25555.0-82. Продукты переработки плодов и овощей. Методы определения титруемой кислотности [Текст]. – Взамен ГОСТ 2555.0-70; введ. 1983-01-01. − М. : Изд-во стандартов, 1983. – 4с.

10. Технологическая инструкция по производству плодовых и ягодных соков [Текст] // Сб. технолог. инструкций по производству консервов. – М. : Консервплодоовощ, 1992. – Т.2, ч.1. – С. 149– 223.

11. Найченко, В. М. Технологія зберігання і переробки плодів та овочів [Текст] / В. М. Найченко, О. С. Осадчий. – К. : Школяр, 1999. – 502 с.

12. Огляд виробництва плодоовочевих консервів в Україні [Текст] // Агроог-ляд: овочі та фрукти. – 2006. – №31. – С. 12–16.

13.Поддубный В.И. Долгий путь PepsiCo в Украину прошел через "Сандору" // Фондовый рынок. - 2007. - №27. - С. 18 - 23.

14. Портна К. Соковижималки //Контракти. - 2007. - №14. - С. 44-45.

15. Самсонова, А. Н. Фруктовые и овощные соки [Текст] / А. Н. Самсонова, В. Б. Ушева. – М. : Агропромиздат, 1990. – 281 с.

16. Сонячна, М. «Золотий» сік [Текст] / М. Сонячна // Агробізнес сьогодні. – 2007. – №19. – С. 11.

17.Чернявська И. Соковый бум //Инвестгазета. - 2007. - №24. - С. 38 -39.

18. Черкесова Елена. О рыночных баталиях и сочных реалиях// Напитки+, № 7. 2005. – С. 31-34.

19. Черкесова Елена. О рыночных баталиях и сочных реалиях// Напитки+,№ 8. 2005. – С. 32-36.

20. Шобингер І. (ред.) Фруктовые и овощные соки : научные основы и технологии / пер. с нем. Под общий научный ряд. А.Ю. Колеснова, Н.Ф. Берестеня и А.В. Орещенко. – СПб: Профессия, 2004 – 640 с.

21.Шмідт Т. В собственном соку //Бізнес. - 2006. - №13. - С. 121- 124.

22. Шуманн Г. Безалкогольные напитки: сырье, технология, нормативы. – Пер. с нем. – СПб: Профессия, 2004 – 256 с.

23. Эрл М., Эрл Р., Андерсон А. Разработка пищевых продуктов. – Пер. с англ. – СПб: Профессия, 2004 – 420 с.

24. http://www.ukrstat.gov.ua – Офіційний Інтернет- сайт Державного комітета статистики України

25. http://www.smida.gov.ua – Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України

26. http://www.sandora.ua/ - Офіційний Інтернет-сайт компанії „Сандора”

Слов:	21166
Символов:	137405
Размер:	268.37 Кб.

Название реферата: Економіка галузі виробництва соків в Україні