Східноєвропейський університет економіки та менеджменту
Контрольна робота
з курсу «Інвестиційне кредитування»
Варіант 1
Виконала:
студентка V курсу
групи ЗМФЗ – 41
Дідаш Марина
Анатоліївна
зал. кн. № 501
Перевірила:
викладач курсу
«Інвестиційне кредитування»
Зачосова Наталія
Володимирівна
2008-2009
План
1. Роль фінансово-кредитних організацій у фінансуванні інвестиційної діяльності.
2. Практична частина (5 задач).
3. Список використаної літератури.
1.
Роль фінансово-кредитних організацій у фінансуванні інвестиційної діяльності
Світовий Банк і МВФ розглядають як партнерів по діяльності, спрямований на сприяння економічному процвітанню країн світу.
У перші роки своєї діяльності Світовий Банк переважно надавав допомогу країнам, що розвиваються, в реалізації конкретних проектів розвитку, наприклад, проектів монтажу ліній електропередач чи проектів будівництва автомобільних доріг, мостів і залізниць. Пізніше кількість великих промислових проектів, які фінансувалися Світовим Банком, зменшилася, і набули важливого значення проекти й програми, спрямовані на підвищення продуктивності й життєвого рівня бідних верств сільського і міського населення.
Інтенсивне співробітництво України з Міжнародним Валютним Фондом почалося значно пізніше, ніж країн, які відразу обрали шлях реформ. Першу повноцінну програму - яка передбачала формулювання низки умов із боку Фонду - було узгоджено між Україною та МВФ лише наприкінці 1994 року.
Співробітництво МВФ з Україною не забезпечило миттєвого припинення спаду виробництва або негайного підвищення рівня життя населення.
Світовий Банк і МВФ завжди залишаються організаціями, які взаємно доповнюють здійснювану ними діяльність. Однак надання позик для великомасштабних змін в економічній політиці змусило їхніх співробітників протягом останніх двох десятиліть розширити співробітництво. Світовий Банк ставить за мету створити міцнішу основу для розроблюваних ним конкретних програм, а МВФ намагається сприяти стабільності міжнародної валютної системи.
Проектний цикл Світового Банку здійснюється в шість етапів: вибір, підготовка й оцінка проекту, переговори з приводу проекту і його подання Раді виконавчих директорів, реалізація проекту й контроль за ходом його здійснення і оцінка результатів реалізації проекту. Деякі проектні пропозиції не йдуть далі першого етапу - етапу вибору. Інші підлягають переробці на етапах підготовки й оцінки проекту, тож кінцевий результат значно відрізняється від первинного задуму. Протягом року Світовий Банк затверджує понад 200 проектів.
Вибором проектів і внесенням пропозицій про їх фінансування Світовим Банком в основному займаються уряди країн-позичальників. В окремих випадках проект може бути вибрано після вивчення співробітниками Світового Банку загальноекономічних проблем чи ситуації в якомусь певному секторі. Наприклад, на основі аналізу політики країни в галузі транспорту чи сільського господарства може підтвердитися потреба в будівництві нових під'їзних доріг, щоб забезпечити фермерам вихід на ширший ринок. У рамках програми допомоги в управлінні сектором енергетики, здійснюваної разом із Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй, вибираються пріоритетні проекти в галузі енергетики.
Навіть після завершення підготовчої роботи Світовий Банк не готовий прийняти рішення про фінансування проекту. Насамперед, Банк повинен провести власну незалежну оцінку проекту. Щорічно проводиться близько 150 експертиз проектів на місцях; на це витрачається 3-4 тижні. Група, яка складається із співробітників Світового Банку і консультантів, знайомиться з результатами досліджень, проведених позичальником, і потім проводить власний аналіз чотирьох аспектів проекту - технічного, інституційного, економічного та фінансового.
Звіт Світового Банку про результати оцінки, у якому викладено його рекомендації з приводу умов надання позики - основа для ведення переговорів з позичальником. У ході переговорів співробітники Банку та представники позичальника погоджують заходи, які необхідно здійснити для успішної реалізації проекту.
Після завершення переговорів звіт про результати оцінки, доповідь Президента Світового Банку й кредитні документи подаються на затвердження Ради директорів, до складу якої входять представники країн-членів Банку.
На етапі «
реалізація проекту і поточний контроль за її ходом» здійснюється будівництво дороги чи школи, закупляються і монтуються механізми та інше устаткування, здійснюється підготовка кадрів. Контроль важливий ще й тому, що він дає можливість Світовому Банку надавати позичальникам технічну допомогу, що є однієї з його основних функцій щодо економічного розвитку. На відміну від комерційного банку, який після затвердження позики передає гроші позичальнику, Світовий Банк не виплачує виділених коштів доти, доки він не отримає документального підтвердження, що позичальник витратив гроші на досягнення обговорених цілей, наприклад, придбав вантажні автомобілі, необхідні для будівництва доріг, чи насоси для зрошувальної системи. Суворі правила матеріально-технічного постачання вимагають використання відповідних матеріалів і послуг. Звичайно, ці правила вимагають від позичальника закуповувати товари й послуги через міжнародні конкурентні торги (МКТ), доступ на які відкритий усім підприємствам країн - членів Світового Банку і Тайваневі. Процедура МКТ, що передбачає публікацію оголошення про проведення торгів, забезпечує здійснення замовлень на справедливій і ефективній основі.
Незалежний підрозділ Світового Банку - Департамент з оцінки операцій
- несе відповідальність за результати реалізації проектів. Для того щоб забезпечити його неупередженість, цей департамент підпорядковується безпосередньо Раді директорів і Президенту Світового Банку. У ході оцінки витрат на реалізацію проекту, вигоди, а також графік і ефективність реалізації проекту зіставляються з розрахунковими цифрами. У звіт, який містить оцінку результатів реалізації проекту, включаються також рекомендації щодо підвищення ефективності завершеного проекту в майбутньому. Щорічно для широкого загалу видається огляд «Результати оцінок».
Міжнародний банк реконструкції та розвитку
- основна кредитна установа, що входить у групу Світового Банку, - мобілізує основну частину коштів на світових фінансових ринках. МБРР продає облігації й інші боргові зобов'язання у вигляді цінних паперів пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, іншим банкам і приватним особам усіх країн. Іншими джерелами коштів Світового Банку є його акціонерний капітал і нерозподілений прибуток.
Фінансові ресурси Міжнародної асоціації розвитку
(МАР) - філії Світового Банку, що надає безпроцентні позики зі стягуванням невеликої плати за свої послуги, - майже цілком формуються за рахунок внесків багатших членів.
В групу Світового Банку входить Міжнародна фінансова корпорація
(МФК) - інвестиційний банк, який обслуговує підприємства приватного сектора країн, що розвиваються. МФК надає прямі кредити приватним компаніям і вкладає капітал у їхні акції, а також залучає фінансування з інших джерел для реалізації проектів у приватному секторі. Крім того, МФК надає консультативні послуги й технічну допомогу урядам і підприємствам.
МФК було створено в 1956 р. з метою сприяння приватному підприємництву у світі, що розвивається. Це досягається шляхом фінансування проектів приватного сектора, залучення додаткових фінансових засобів інших інвесторів та кредиторів і надання консультативних послуг і технічної допомоги підприємствам і урядам з питань інвестування.
На відміну від Світового Банку, МФК надає позики приватним компаніям без одержання гарантій від уряду їхніх країн. МФК також купує акції підприємств країн, що розвиваються, і мобілізує додаткові кошти для надання позик і на придбання акцій на міжнародних фінансових ринках.
МФК - найбільше джерело прямого фінансування проектів у приватному секторі країн, що розвиваються. Хоча МФК інвестує й позичає кошти на ринкових умовах, вона не конкурує з приватним капіталом. Вона фінансує проекти, не здатні залучити достатні фінансові засоби на прийнятних умовах з інших джерел. Зазвичай МФК фінансує до 25 відсотків загальної суми витрат на проект, - для того, щоб проект фінансувався переважно приватними інвесторами й кредиторами. Хоча МФК може придбати до 35 відсотків акцій компанії, вона ніколи не стає найбільшим власником акцій і не бере участі в управлінні діяльністю підприємства. Оскільки МФК не одержує урядових гарантій, вона поділяє зі своїми партнерами всі ризики, пов'язані з проектом. МФК фінансує створення нових компаній, а також розширення чи модернізацію існуючих підприємств у різних секторах - від агропромислового до промислового і від енергетичного до гірничодобувного. Ряд проектів МФК передбачає розвиток фінансового сектора країн, що розвиваються, наприклад, за рахунок фінансування діяльності зі створення таких підприємств, як інвестиційні банки й страхові компанії.
МФК може надавати позики на придбання акцій і організовувати випуск квазіакцій, причому в поєднанні, необхідному для того, щоб забезпечити належне фінансування проекту із самого початку. МФК може надавати додаткову фінансову допомогу позиками на випадок непередбачених обставин або надаючи повні або часткові гарантії іншим джерелам фінансування. За останні кілька років МФК відкрила підприємствам країн, що розвиваються, доступ до таких альтернативних інструментів, як валютні й процентні свопи. МФК виступила посередником у кількох таких свопах, здійснених компаніями Мексики, Болівії, Єгипту і Гани, надавши їм допомогу в ознайомленні з методами керування ризиком, які сьогодні широко використовуються компаніями промислово-розвинутих країн, але не відомі компаніям світу, що розвивається.
МФК залучає фінансові засоби інших інвесторів і кредиторів для реалізації проектів у країнах, що розвиваються, за допомогою цілого ряду способів. Активно ведеться пошук партнерів для спільних підприємств і залучення додаткових коштів, поряд зі сприянням іншим установам у наданні позик чи придбанні акцій, що мають відношення до проектів, які фінансуються МФК. За рахунок організації синдикованих позик МФК здатна залучити комерційні банки до кредитування підприємств країн, що розвиваються. При наданні синдикованих позик МФК виступає як офіційний кредитор, підписуючи кредитну угоду разом з позичальником. Комерційні банки беруть участь у позиках МФК. Крім того, МФК гарантує розміщення цінних паперів компаній країн, що розвиваються, на ринку і сприяє вкладенню коштів, які вона допомогла одержати цим країнам, в іноземні акції на їхніх фондових біржах.
У ході проведення оцінки проекту МФК може надати компаніям значну технічну допомогу, наприклад, у виборі партнера чи технології, пошуку ринків збуту їхньої продукції й підготовці найбільш прийнятного фінансування. Крім того, МФК консультує компанії з питань, пов'язаних з фінансовою перебудовою, допомагаючи їм скоротити заборгованість.
Ефективне надання послуг у таких секторах, як енергетика, водопостачання, транспорт і зв'язок, має важливе значення для успішного розвитку приватного сектора. Дедалі більше число країн - членів МФК відкриває сектори, які колись цілком належали державі, для приватних інвестицій та підприємництва. З урахуванням цієї тенденції МФК створила підрозділ, який спеціалізується на розвитку інфраструктури, і ширше розгорнула роботу в цьому напрямі.
Країни Східної і Центральної Європи являють собою широке поле діяльності для МФК. Представники МФК у Варшаві, Празі, Будапешті й Москві здійснюють дедалі більшу кількість проектів. У функції МФК входить фінансування проектів у приватному секторі і надання урядам консультацій зі створення сучасного фінансового сектора, продажу державних підприємств і залучення іноземних інвестицій.
МФК консультує державні структури Росії й України з приводу різних методів приватизації державних підприємств і розробила приватизаційні програми, що можуть використовуватися місцевими органами влади обох держав як зразки. МФК допомогла організувати й провести аукціон з продажу малих підприємств у трьох областях Росії і в українському місті Львові.
МФК вбачає в охороні довкілля одне зі своїх основних завдань і відіграє провідну роль у розширенні участі приватного сектора країн, що розвиваються, у природоохоронній діяльності. МФК посилила діяльність аналізу екологічної прийнятності різних проектів, активізувала залучення ресурсів приватного сектора на створення товарів і послуг, які відповідають екологічним інтересам країн, що розвиваються, а також розширила співробітництво в цій галузі з іншими організаціями.
Заслуговує також на увагу можливість, а в ряді випадків і доцільність залучення коштів такої відомої міжнародної організації, як ЮНІДО - Міжнародна організація Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку
вважає, що саме в таких складних соціально-економічних умовах вітчизняні банки мають активно стимулювати збільшення заощаджень домогосподарств і інших секторів економіки та активно впливати на інвестиційний процес. Мобілізуючи тимчасово вільні грошові кошти, вони забезпечують економіку країни додатковими інвестиційними ресурсами, оскільки кошти одних використовуються іншими на умовах повернення. Банківські кредити підприємцям забезпечують покупку сировини, комплектуючих, палива, енергії, машин і механізмів тощо. В підсумку розширюється виробництво, збільшується капітал, зростають доходи населення, що спричинює збільшення сукупного попиту, інвестиційних вкладень і подальше зростання виробництва.
Зарубіжний досвід показує, що навіть процвітаючі фірми рідко обходяться без довгострокових кредитів.
В Україні кредитні ресурси комерційних банків дуже обмежені, але в останні роки поступово збільшуються. Збільшення кредитної діяльності банків супроводжується зростанням заборгованості.
Важливим показником, який характеризує роль кредитної діяльності банківської системи України, є обсяг кредитів стосовно валового внутрішнього продукту. У кредитному портфелі комерційних банків України на довгострокові кредити припадає приблизно 4%. Ще меншою є частка кредитів комерційних банків у структурі інвестицій. Основна частина кредитних ресурсів спрямовується на кредитування комерційних, фінансових операцій, поповнення обігових коштів підприємств, для потреб торгівлі, різних посередницьких структур та уряду.
Незначна частка кредитів комерційних банків, в тому числі довгострокових у фінансуванні інвестиційного процесу є наслідком кумулятивної дії ряду факторів.
- надмірно високих ставок рефінансування Національного банку.
- середні ставки позикового процента комерційних банків демонстрували динаміку аналогічну обліковій ставці.
- процентні ставки за депозитами, хоча і відповідали тенденції ставки за кредитами, все ж виявилися недостатніми для стимулювання залучення депозитних вкладів, особливо на довгостроковий період.
- реальна процентна ставка за кредитами протягом була також від’ємною. В умовах від’ємного значення реальних процентних ставок за кредитами банкам невигідно займатися довгостроковими кредитними операціями. Вони змушені займатися переважно спекулятивними, зокрема валютними операціями. Відповідно, й основні джерела прибутку та швидке їхнє зростання у комерційних банків були спекулятивними за своїм характером, оскільки забезпечувались валютними операціями та непомірно високими процентами за надані, переважно короткострокові, кредити.
- значна кількість банків зі зміною умов функціонування економіки, її переходу від інфляційного до поступового формування безінфляційного стану продемонструвала неготовність і невміння пристосуватися до нової економічної ситуації, за якої база спекулятивних операцій стала різко звужуватися, а отже, почали зникати можливості отримувати інфляційні надприбутки і втратила платоспроможність.
- велика кількість українських банків є надто слабкими, неспроможними акумулювати достатні кредитні ресурси, обслуговувати інвестиційний процес. З кожним роком все більше комерційних банків перетворюється в неконкурентоспроможні.
Посилити роль довгострокового кредитування у фінансуванні інвестицій можна, з одного боку, шляхом забезпечення позитивних процентних ставок не тільки за кредитами, а й за депозитами, а з другого боку, внаслідок суттєвого зниження процентних ставок за кредитами. Без активної процентної політики очікувати зростання ролі банків в інвестиційному процесі не доводиться.
Інвестиційні проекти приймаються до реалізації в тому випадку, якщо вони відповідають певним пріоритетам. При відборі інвестицій них проектів виходять з того, що інвестиції повинні відповідати одному або кільком наведеним нижче критеріям:
забезпечити джерела фінансування пріоритетних галузей економіки, які сприяють прогресивним структурним перетворенням;
сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах, де здійснюються інвестиції;
супроводжуватися впровадженням сучасних або перспективних ресурсозберігаючих й екологічно безпечних видів технологій;
орієнтуватися на найбільш раціональне використання сировинної бази країни;
сприяти зниженню витрат підприємствами енергоносіїв та сировини на одиницю виготовленої продукції;
сприяти розвиткові потужного експортного потенціалу шляхом забезпечення конкурентоспроможності продукції на міжнародних ринках;
сприяти ліквідації існуючих диспропорцій і дефіцитів на ринку країни.
Ефективність проекту характеризується системою критеріїв, які відображають співвідношення результатів і витрат відповідно до інтересів його учасників.
Ефективність інвестиційних проектів характеризують такі види оцінок:
фінансова
- характеризує наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;
економічна
- характеризує пов'язані з реалізацією проекту витрати і результати, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту та відображають наслідки його здійснення для державного, регіонального чи місцевого бюджетів;
соціальних та екологічних наслідків проекту
, а також витрат, пов'язаних із соціальними заходами та охороною навколишнього середовища.
При визначенні ефективності інвестиційного проекту оцінка результатів і витрат здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого визначається з урахуванням:
термінів спорудження, експлуатації та (за необхідності) ліквідації об'єкта;
амортизаційного терміну служби основного технологічного обладнання;
терміну, за який передбачається досягнення обумовленого обсягу продукції або норми прибутку.
Витрати учасників поділяються на первинні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні та ліквідаційні, що здійснюються відповідно до стадії реалізації проекту.
Для оцінки вартості результатів і витрат можуть застосовуватися базисні, прогнозовані та розрахункові ціни.
Основними критеріями економічної та фінансової оцінки ефективності проектів є:
чистий приведений прибуток (ЧПП);
термін окупності (ТО);
рівень прибутковості (РП).
Допоміжними показниками економічної та фінансової оцінки ефективності проектів можуть бути:
приведені витрати;
створення нових робочих місць;
поліпшення зовнішньоторговельного балансу.
За допомогою кожного з критеріїв економічної та фінансової оцінки проектів визначається:
чи є інвестиційний проект достатньо ефективним;
який із альтернативних проектів ефективніший.
Економічна та фінансова оцінка ефективності проектів передбачає спільний спосіб проведення поточних і майбутніх надходжень і відрахувань коштів до порівняльного виду. Цей спосіб застосовується д
При підготовці і здійсненні інвестиційних проектів слід враховувати ризики, які впливають на їх ефективність.
На ефективність інвестиційних проектів можуть також впливати невизначеності:
невизначеність політичної ситуації, можливість несприятливих соціально-політичних змін у державі або регіоні;
недостатність або неточність інформації щодо динаміки техніко-економічних показників, параметрів нової кон'юнктури, цін, валютних курсів тощо;
недостатність або неточність інформації щодо фінансового ста ну та ділової репутації підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутство, невиконання договірних зобов'язань).
ускладнення природно-кліматичних умов;
невизначеність цілей, інтересів та поведінки учасників;
Економічна оцінка ефективності інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок Державного бюджету, здійснюється з урахуванням таких умов:
при розрахунку прибутковості інвестиційного проекту, що здійснюється в інтересах держави, встановлюється єдина контрольна норма дисконту (у проектах, що фінансуються за рахунок інших джерел, норма дисконту встановлюється підприємством залежно від прибутковості альтернативного вкладання грошей,доступного для цього підприємства);
при економічній оцінці державних проектів враховуються такі результати здійснення проекту (види ефекту), як: тривалий вплив на становище людей, на рівень їх життя, удосконалення економічного становища та умов охорони здоров'я, прогресивність технології, продовження тривалості професійного життя працівників, економія коштів за рахунок поліпшення інфраструктури, система зв'язку тощо.
Показники економічної оцінки відображають ефективність проекту з точки зору інтересів економіки в цілому, а також для регіонів, галузей, організацій і підприємств, що беруть участь у його здійсненні.
Соціальні, економічні та інші результати, які не мають вартісного виразу, також враховуються для прийняття рішення про державну підтримку проектів.
Якщо подивитися на економіку розвинутих країн, то можна побачити, що вона значною мірою базується на нових, високотехнологічних галузях, на так званих постіндустріальних технологіях, до яких у першу чергу належать:
- комп'ютерні й інтернет-технології;
- біотехнологія;
- генна інженерія;
- електронні засоби комунікації і зв'язку.
Сьогодні в Україні високотехнологічних компаній ще небагато. Останніми роками створюється новий напрям роботи, що збільшить їхню кількість. Для реалізації проекту в квітні 2000 року було розроблено програму, в ході реалізації якої повинен бути створений єдиний універсальний інструментарій для реєстрації, оцінки і просування на фондовий ринок як стартових проектів, так і вже успішно працюючих компаній.
Новий проект - це модель, яку в перспективі можна буде застосувати і для виведення на фондовий ринок маси малих і середніх підприємств. Вони також потребують істотної фінансової підтримки, а їхня продукція необхідна населенню. Цей проект важливий і для всієї вітчизняної економіки.
Мета проекту:
створити умови для виходу компаній на ринок капіталу для залучення в них інвестицій;
відпрацювати методику виходу підприємств традиційного сектора економіки на фондовий ринок;
створити поле для залучення коштів дрібних інвесторів на ринок;
на конкретних прикладах відпрацювати питання підвищення культури корпоративного управління.
Залучення тимчасово вільних грошових коштів населення, юридичних осіб та державного бюджету для інвестиційних потреб здійснюється за допомогою банківського кредиту. В умовах нестабільної економіки України, коли інвестиційні можливості підприємств усіх форм власності є обмеженими, а зовнішні інвестиції через низький рейтинг нашої держави на міжнародних ринках капіталу є також незначними, вітчизняним банкам, як найбільш розвиненому сектору серед комерційних фінансових організацій, належить реально впливати на розвиток інвестиційної активності. Вони мають взяти на себе основний тягар інвестиційного процесу, що забезпечує реструктуризацію народного господарства, економічне зростання та трансформацію відносин власності.
Задача 1
Підприємство, що має інвестиційну потребу в 7500 тис. гри, розробило два альтернативних плани фінансування: співвідношення власних та позичкових коштів 30/70 та 40/60. Скориставшись показниками рівня фінансового ризику та строку окупності інвестицій, обґрунтувати найоптимальніший варіант структури джерел, якщо річна величина прибутку до оподаткування та виплати відсотків становить 32 000 тис. грн. ставка податку на прибуток становить 30 %, середня річна ставка за кредит на ринку позичкових капіталів — 17 %, а безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку — 12 %.
Розв'язок
Для визначення фінансового ризику використовується співвідношення «рентабельність — фінансовий ризик» -
(
)
як критерій оптимізації структури капіталу, який визначається за формулою:
де,
Р
— річна величина проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків;
ПК
— величина позичкового капіталу, направленого на фінансування інвестицій;
ВК
— величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій;
r
— середня ставка відсотка по позичкових коштах фінансування, коефіцієнт; — безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коефіцієнт;
— ставка податку та інших відрахувань з прибутку, коефіцієнт.
Здійснимо розрахунок за наведеною формулою:
Вважається оптимальним варіант структури капіталу, в якому показник матиме найбільше значення (
— тах).
Отже, за нашими розрахунками, оптимальною структурою є 40/60.
Показник строку окупності, розраховується за такою формулою:
де, — потреба в капіталі з усіх джерел фінансування.
Здійснимо розрахунок за наведеною формулою.
Строк окупності менший при співвідношенні 40/60.
Отже, робимо висновок про те, що кращим є другий план фінансування.
Задача 2
До банку надійшла заявка на одержання інвестиційного кредиту на суму 20 000 тис. дол. США терміном на 2 роки. Як заставу підприємство пропонує такі матеріальні та фінансові активи:
- будівля, балансова вартість на дату звернення за кредитом 1700 тис. дол. США;
- обладнання технологічне нове — 15 000 тис. дол. США;
- пакет акцій АТ «АВС» — 150 тис. грн..;
- гарантія-поручництво місцевої адміністрації— 50 тис. грн..;
- гарантія-поручництво комерційного банку — 150 тис. грн..
Визначити, чи вистачить для одержання кредиту заставного майна і складіть графік погашення кредиту, якщо відомо, що відсоток за кредит становить 15%; норма амортизації на будівлю енергоблоку — 10% на рік; норма амортизації на обладнання — 20 % на рік; курс долара США до гривні становить 1 до 5,3; кредит видається однією сумою і погашається щоквартально рівними частками. Використайте для розрахунків метод прямолінійного нарахування амортизації.
Розв'язок
1. Визначимо суму кредиту з відсотками,
яку треба повернути в банк.
Для цього визначимо суму щоквартальних виплат боргу без відсотків:
20000 (2 роки 4 квартали) 2500 тис. дол. США.
Використавши формулу нарахування відсотків
визначимо суму відсотків за кожен період:
1 -й квартал першого року
[(20000 + 17500) 2 90] 360 - 15 100 = 703,1 тис. дол. США;
2-й квартал першого року
[(17500 15000)2 - 90]360 - 15 100 = 609,3 тис. дол. США;
і т. д. за кожний період.
Далі складемо графік погашення кредиту (див. табл.).
| Період
|
Заборгованість на початок періоду
|
Заборгованість на кінець періоду
|
Виплати боргу
|
Сума відсотків
|
| 1-й рік
|
||||
| І квартал |
20000 |
17500 |
2500 |
703,125 |
| ІІ квартал |
17500 |
15000 |
2500 |
609,375 |
| ІІІ квартал |
15000 |
12500 |
2500 |
515,625 |
| IV квартал |
12500 |
10000 |
2500 |
421,875 |
| 2-й рік
|
||||
| І квартал |
10000 |
7500 |
2500 |
328,125 |
| ІІ квартал |
7500 |
5000 |
2500 |
234,3756 |
| ІІІ квартал |
5000 |
2500 |
2500 |
140,625 |
| IV квартал |
2500 |
0 |
2500 |
46,875 |
| Усього
|
— |
— |
20000 |
3000 |
Таким чином, загальна сума кредиту з відсотками, яку треба сплатити в банк, становить 23000 тис. дол. США.
2. Визначимо вартість будівлі енергоблоку на момент погашення кредиту.
Для цього використаємо метод прямолінійного нарахування амортизації:
- річний знос:
1700 0,1 =170 тис. дол. США;
- за два роки:
170 2 = 340 тис. дол. США;
- вартість будівлі через два роки:
1700 - 340 = 1360 тис. дол. США.
3. Визначимо вартість обладнання на момент погашення кредиту:
- річний знос:
15000 0,2 = 3000 тис. дол. США;
- за два роки:
3000 2 = 6000 тис. дол. США;
- вартість обладнання через два роки:
15000 - 6000 = 9000 тис. дол. США.
Таким чином, загальна вартість реального майна, яке приймається в заставу, становить 10360 тис. дол. США., тобто (1360 + 9000).
Для комерційного банку це замало тому він проситиме додаткове забезпечення у вигляді: гарантії-поручництва місцевої адміністрації —50 тис. грн.. (або 9,4 тис. дол. США) та гарантії-поручництва комерційного банку — 150 тис. грн.. (або 28,3 тис. дол. США), пакет акцій АТ «АВС» на суму 150 тис. гри (або 28,3 тис. дол. США).
Отже, загальна сума заставного майна становить (10360 + 9,4 +28,3 + 28,3) = 10426 тис. дол. США, що не перевищує суму кредиту з відсотками, які потрібно виплатити банку.
За нормою (яку рекомендує НБУ) вартість застави мас у 2 рази покривати суму кредиту з відсотками.
Таким чином, робимо висновок про те, що за даних умов банк кредит підприємству не надасть.
Задача 3
Інвестиційний проект характеризується таким потоком платежів, які відносяться до кінця року: стартові інвестиції — 10 000 тис. грн..; грошовий потік по роках (тис. грн..): 5000; 4000; 4000; ставка відсотка, прийнята для дисконтування, — і
= 10%. Визначити дисконтований та недисконтований строк окупності інвестиційного проекту.
Розв'язок
Дані розрахунків представимо у вигляді таблиці (у млн.. грн.)
| Рік, і
|
Грошовий потік,
|
Дисконтний множник
|
Дисконтований потік
|
| 0 |
-10 |
1 |
-10 |
| 1 |
5 |
0,91 |
4,55 |
| 2 |
4 |
0,83 |
3,31 |
| 3 |
4 |
0,75 |
3,01 |
Дисконтований період окупності визначаємо наступним чином.
10 - (4,55 + 3,31) = 2,14 млн. грн.
3,01 млн. грн.. — 12 місяців
2,14 млн. грн.. — х
місяців
х
-(12-2,14): 3,01
х
= 8,5 місяців.
Таким чином, дисконтований строк окупності інвестицій становить 2 роки та 8,5 місяця.
Недисконтований період окупності визначаємо наступним чином.
Спочатку визначимо середній щорічний дохід за проектом:
Рс
= (5+4+4) 3 = 4,3 млн. грн.
Строк окупності інвестицій становитиме:
Пу
= 10 : 4,3 = 2,3 року (2 роки та 122 дні).
Задача 4
Визначити середньоквадратичне відхилення за проектом А, використавши дані таблиці.
| Оцінка можливого результату
|
Запроектований дохід
|
Значення ймовірностей
|
Можливий дохід
|
| Песимістична |
200 |
0,20 |
|
| Стримана |
333 |
0,60 |
|
| Оптимістична |
450 |
0,20 |
|
| 1,00 |
Розв'язок
Колонку «можливий дохід» визначаємо множенням запроектованого доходу па значення ймовірностей його отримання.
Отримуємо таблицю наступного вигляду.
| Оцінка
|
Запроектований дохід
|
Значення
|
Можливий дохід
|
| Песимістична |
200 |
0,2 |
40 |
| Стримана |
333 |
0,6 |
199,8 |
| Оптимістична |
4 |
0,2 |
90 |
| Сподіваний дохід (сума) — 329,8 |
Припускаючи, що всі величини за проектом розподілені нормально, тобто доходи розподілені рівномірно між високими та низькими значеннями сподіваних доходів, можна визначити міру мінливості доходів кожного проекту, а також визначити їх відносну ризикованість. Для цього слід відняти по черзі від значення доходів (200, 333 та 450) значення сподіваної о доходу (329,8), тобто
(Е
– Е
r
). Потім одержані значення виводяться в квадрат. У світлі невизначеності значення ймовірності надається кожному відхиленню, щоб одержати одне характерне значення, тобто дисперсію. Корінь квадратний з дисперсії саме і є стандартним, або середньоквадратичним, відхиленням, яке визначається за формулою:
де,
п
— кількість спостережень;
t
— кількість періодів;
— сподіваний дохід;
- значення ймовірності доходів.
Використавши дані попередньої таблиці, складемо таблицю вирахування стандартного відхилення.
| I
|
E
|
Er
|
(E - Er
|
(E - Er
|
Pi
|
(E - Er
|
| 1 |
200 |
329,8 |
-129,8 |
16848,04 |
0,2 |
3369,608 |
| 2 |
333 |
329,8 |
3,2 |
10,24 |
0,6 |
6,144 |
| 3 |
450 |
329,8 |
120,2 |
14448,04 |
0,2 |
2889,608 |
| Дисперсія – 6265,36 |
||||||
Стандартне відхилення — дисперсія =
= 79,15
Задача 5
Підприємство звернулося до банку за кредитом для фінансування інвестиційного проекту. На ринку банківських кредитів безінфляційна кредитна ставка становить 13 %,
а ставка інфляції— 14 %. Імовірність втрати позичених коштів — на рівні 0.195. Визначити, за якою ставкою банк надасть інвестиційний кредит позичальнику.
Розв'язок
Спочатку визначимо безризикову ставку кредиту з урахуванням інфляції, використовуючи наступну формулу.
Далі, використавши нижченаведену формулу, визначаємо відсоткову ставку за інвестиційний кредит з урахуванням ймовірності (ризику) втрати позичених коштів.
Таким чином, у даному конкретному випадку банк має право встановити для позичальника відсоткову ставку на рівні 60 %.