Курсова робота
на тему: «Організація підприємств з іноземним капіталом»
Вступ
На сьогодні, в умовах глобалізації, а також світової економічної кризи, дуже важливим моментом стає актуальність залучення прямих іноземних інвестицій і створення спільних підприємств. Доцільність цього процесу обумовлена тим, що спільне підприємництво й іноземні інвестиції сприяють формуванню власної ринкової інфраструктури України, а додатково залучені інвестиції сприяють виходу окремих підприємств і господарства країни в цілому з кризового стану.
Метою цієї роботи є проведення дослідження іноземної інвестиційної діяльності на Україні та проаналізувати діяльність підприємств з іноземним капіталом, які є формою іноземних інвестицій на Україні. Задачами мають бути: дослідження процесу залучення іноземного капіталу в Україні виявити основні тенденції та форми іноземного інвестування, провести аналіз ефективності діяльності підприємства з іноземним капіталом, виявити фактори, які негативно впливають на діяльність підприємств з іноземними інвестиціями і які стримують залучення іноземних інвестицій, визначити шляхи поліпшення іноземної інвестиційної діяльності в Україні.
На цьому етапі розвитку національної економіки спільне підприємництво відображає оптимальний варіант найефективнішого вкладення капіталу в певні галузі економіки, окупність якого не перевищує розмірів, світовими товарними ринками. Отже, з розвитком прямого іноземного інвестування, припливом венчурного капіталу в Україну створюються передумови для вдосконалення структури національної економіки. Відображаючи закони переливу капіталу в умовах ринку, спільне підприємництво є показником співвідношень сфер матеріального й нематеріального виробництва, оптимізації господарських структур і галузей економіки країни.
1. Теоретичні аспекти підприємств з іноземним капіталом.
1.1 Соціально-економічні передумови та порядок створення спільних підприємств
Спільне підприємство – це одна з форм міжнародного співробітництва, яка є юридично закріпленою угодою між суб’єктами господарювання різних країн про створення самостійної організаційної одиниці, у межах якої партнери домовляються про часткове об’єднання всіх видів ресурсів, спільне виконання певних видів діяльності та пропорційний розподіл прибутку і ризику [12, c. 6].
Згідно з чинним законодавством України, що регулює механізми організації та функціонування СП, до останніх належать підприємства будь-якої правової форми, створені відповідно до законодавства України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція не менш як 20% статутного капіталу і водночас не менша від суми, еквівалентної певній кількості доларів США, а саме:
1) у разі здійснення інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 100 тис. дол. США;
2) у разі здійснення її в конвертованій валюті, валюті України при реінвестиціях, цінних паперах тощо для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 1 млн. дол. США, для інших підприємств (організацій) – 500 тис. дол. США.
Закон України «Про господарські товариства» передбачає можливість створення українсько-іноземних СП у п’яти правових формах: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.
Мотивація створення міжнародних спільних підприємств формується на двох рівнях: на макрорівні (через відповідну стратегічну орієнтацію країн базування та приймаючих країн) та на мікрорівні (мотивація безпосередніх партнерів) [8, c. 9].
Стратегічна орієнтація країн базування та приймаючих країн формується з урахуванням дії вищезгаданих факторів і, в свою чергу, впливає на мотивацію безпосередніх партнерів при створенні спільного підприємства.
Для країн базування, традиційно головними серед яких є промислово розвинуті країни, вирішальним макроекономічним фактором експортної орієнтації прямого підприємницького капіталу є стан балансу увозу і вивозу інвестицій. У зв’язку з цим виділяють групи країн:
1) переважно експортери капіталу (Японія);
2) ті, що зберігають приблизну рівновагу експорту та імпорту капіталу (ФРН, Франція);
3) нетто-імпортери (США, Ірландія, Іспанія).
Безперечно, будь-яке явище має свої плюси та мінуси. Розглянемо переваги та недоліки прямих інвестицій у формі СП для приймаючої країни в таблиці:
Таблиця 1. Переваги та недоліки прямих інвестицій для приймаючої країни
| + |
- |
| імпорт прямих підприємницьких капіталів веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів; |
імпортовані через СП ресурси потребують окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється |
| поширення передової технології і управлінського досвіду, як наслідок, підвищення кваліфікації трудових ресурсів |
спільні підприємства залучають ресурси у своїх цілях, які можуть не збігатися з національними |
| мобілізація і більш продуктивне використання національних ресурсів; сприяння розвитку національної науково-дослідної бази |
СП як канали передачі технологій часто стають відносно закритими анклавами у національній економіці, слабо пов’язаними з іншою її частиною, на яку, проте, падають витрати із забезпечення функціонування анклаву |
| СП як спосіб відновити або підтримати діяльність в умовах кризи |
суттєві експортні надходження найбільш реальні у сировинних галузях в той час, коли в обробній промисловості іноземні інвестиції мають переважно імпортозаміщуючий характер |
| стимулювання конкуренції і пов’язані з цим позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва) |
являючи собою форму проникнення на зарубіжний ринок, СП можуть вступати в угоду з діючою на місцевому ринку олігополією (або ще гірше – монополією); |
| підвищуються попит та ціни на національні (місцеві) фактори виробництва; |
нерегульований розвиток СП може підсилити соціальне розшарування, розшарування значної частини приймаючих країн та маси споживачів |
| збільшуються експортні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних СП |
СП можуть також справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті |
| в умовах слабкого контролю використання держпозик ризик з місцевих переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності |
СП можуть створюватись як тіньова структура для незаконних економічних дій на території реципієнта інвестицій |
Аналізуючи дану таблицю, необхідно в першу чергу відмітити, що СП має свої переваги та недоліки. Але головним чином, СП виступає дуже позитивним явищем, яке характеризує вливання інвестицій, що завжди сприяє росту економіки, особливо в умовах кризи. Необхідно також зазначити, що інвестиції можуть бути як іноземні (інвестиції в країну), так і зарубіжні (інвестиції із країни). І обидва види – явище позитивне та приносить економічний ефект.
При іноземних інвестиціях дуже важливим являється: мобілізація і більш продуктивне використання національних ресурсів, що підвищує загальний рівень продуктивності і доцільності використання національних багатств; сприяння розвитку національної науково-дослідної бази, що актуально і в майбутніх періодах; підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва, а також пропонує споживачу товар належної якості за відповідними цінами [14, c. 25]. Незважаючи на всі плюси, існують і мінуси створення СП. Наприклад, СП можуть справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті
Для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою залучення іноземних інвестицій розглядається як один із факторів ринкової трансформації у контексті їх інтеграції у сучасну світогосподарську систему.
1.2 Механізм управління спільним підприємством
Механізм управління спільним підприємством розглядається як єдина система, що складається з ряду взаємопов’язаних підсистем.
Перша підсистема – правове забезпечення СП – посідає центральне місце серед інших підсистем управління СП, оскільки вона повністю або частково регламентує і регулює їх діяльність. Світовий досвід переконує, що головним для інвестора є стабільність законодавства, яка дозволяє планувати та здійснювати ефективне господарювання діяльністю СП.
Друга підсистема – організаційна структура управління СП, яка має особливості, що полягають в наступному:
представники всіх сторін інвестування утворюють правління, яке є найвищим органом СП, що розглядає та вирішує всі найважливіші питання діяльності СП;
склад дирекції визначається на засіданні правління;
контрольну функцію виконує ревізійна комісія, склад якої визначається правлінням.
Третя підсистема – стратегічне планування виробничо-господарської діяльності і маркетинг в СП, а саме планова та маркетингова діяльність підприємства.
Четверта підсистема – фінансово-кредитні відносини, роль яких в управлінні СП визначається тим, що вони торкаються майже всіх сторін його діяльності. Джерела фінансування СП можуть бути зовнішні (позики, кредити, формування акціонерного капіталу) та внутрішні (прискорена амортизація та зростання частки нерозподіленого прибутку).
П’ята підсистема – кадрове забезпечення та соціальні питання діяльності [12, c. 11].
1.3 Фінансові ресурси спільних підприємств
Особливої уваги потребує група проблем, пов’язана із аналізом джерел формування фінансових ресурсів спільних підприємств. Адже, саме на основі використання фінансових ресурсів будуються економічні методи стимулювання праці, відбувається розширене відтворення на спільних підприємствах. Фінансові ресурси на таких підприємствах, як правило, розглядаються за такими ознаками:
по-перше, це фонди грошових коштів акумуляційного характеру, які виникають і формуються в результаті виробництва та діяльності спільного підприємства;
по-друге, вони виникають у результаті реалізації товарів, робіт чи послуг, тобто це ті доходи, які мають матеріальне покриття;
по-третє, джерелами їх формування є внески співзасновників, амортизація, прибуток, надходження від продажу цінних паперів, а також інші надходження. До формування фінансових ресурсів СП можуть залучатися і позичені кошти – кредити банків, кредиторська заборгованість [7, с. 22].
Основний та оборотний капітал складають статутний фонд по вартості.
Свою специфіку має порядок утворення фондів, реалізації продукції, розподілу прибутків та оподаткування, кредитування та розрахункових операцій, страхування СП.
Склад фондів СП, порядок їх утворення та використання фіксуються в засновницьких документах. Як правило, створюються амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку.
Обов’язковим є також резервний фонд, який фіксується і має становити 25% статутного фонду. При зміні розмірів останнього змінюється й резервний фонд.
Амортизаційні відрахування здійснюються переважно за чинними галузевими нормативами. Проте допускається можливість встановлення в засновницьких документах іншого порядку таких відрахувань, оскільки в західних країнах застосовується швидкий графік амортизаційних відрахувань, а в балансовій системі враховуються різноманітні резерви, не типові для вітчизняної практики. Для ефективної роботи СП важливо виробити оптимальну амортизаційну політику, яка дала б змогу підтримувати основні фонди на сучасному рівні і водночас не допускати зростання собівартості, яка знижує конкурентоспроможність продукції СП.
Обсяг фонду розвитку виробництва, науки і техніки не обмежується. Порядок його утворення (відрахування від прибутків до оподаткування) стимулює акумуляцію та витрати коштів насамперед на розширення виробництва та інноваційну діяльність. За рахунок цього фонду фінансуються витрати СП на маркетинг, тоді як відрахування у фонди матеріального заохочення та соціального розвитку є прямим «відрахуванням» з прибутків, що підлягають розподілу між партнерами.
Тому для СП важливе значення має розробка ефективних систем стимулювання та розв’язання соціальних питань.
Спільні підприємства самостійно планують виробництво й визначають порядок реалізації продукції та послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначають, вираховуючи з одержаної виручки (без податку на додану вартість, акцизного збору) витрати на виробництво та реалізацію продукції, що включається до собівартості продукції.
Залишковий прибуток розподіляється між засновниками спільного підприємства згідно з установчими документами. Основним критерієм розподілу може служити питома вага вкладу кожного учасника СП в статутний фонд.
Важливе значення для функціонування СП має страхування ризиків. Страхування економічних ризиків здійснюється самостійно обраними СП страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними). Страхові премії виплачуються з валового прибутку СП. Спільне підприємство зобов’язане оперативно інформувати страхову компанію про всі суттєві зміни в об’єктах страхування, розмірах страхових сум та ступені ризику. Зазначені дані є підставою для перегляду умов страхування та збільшення страхових премій; договір страхування в частині зобов’язань страхової компанії втрачає силу.
Отже, необхідно зробити висновок, що при створенні та діяльності СП на його масштаби, динаміку та результативність впливає сукупність взаємопов’язаних факторів, серед яких доцільно виділити:
глобально-економічні (стан розвитку світової економіки, головних міжнародних факторних ринків, в тому числі ринку інвестицій; стабільність світової валютної системи; активність страхування міжнародних операцій);
політико-, ресурсно – та загальноекономічні стосовно тієї чи іншої країни (стабільність політичного устрою та уряду, ступінь втручання уряду в економіку, його ставлення до іноземних інвестицій, дотримання міжнародних угод; наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення; темпи економічного росту, рівень інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість національного ринку капіталів, система оподаткування тощо).
2. Особливості створення та діяльності СП в Україні
Стратегічна орієнтація при формуванні нормативно-правової бази створення спільних підприємств на території України виходить з необхідності активної участі нашої держави в міжнародному поділі праці, спеціалізації та кооперації, потреби ефективного використання науково-технічного, виробничого та ресурсного потенціалів.
Схема 1. Цілі створення СП в Україні
Слід відзначити взаємозв’язок основних цілей. По-перше, залучення передової закордонної технології сприяє розв’язанню завдання додаткового виробництва продукції та вивільненню України від імпорту (хоча б частково); по-друге, не байдуже, на якій технологічній основі забезпечується приріст виробництва споживчих товарів; по-третє, визначені цілі реалізуються, як правило, в комплексі. Відповідно до цього, визначаються рівні пріоритетності створення та діяльності СП. Наприклад, такими пріоритетами можуть бути: подолання залежності України від імпо
На території України СП може бути створене:
шляхом його заснування;
у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;
в результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100%-вою іноземною інвестицією.
Процес заснування СП базується на чинному законодавстві України, а саме Господарському кодексі України, ЗУ «Про режим іноземного інвестування».
Вибираючи сферу діяльності, необхідно виходити з того, що СП може здійснювати будь-яку діяльність, яка відповідає цілям, передбачених статутом підприємства, і не заборонена законами, що діють на території України.
Український партнер оцінюється за сукупністю показників:
рівень якості продукції, що випускається, її порівняння зі світовими аналогами;
технічні характеристики обладнання, можливості передачі його частини в складі внеску до статутного фонду;
наявність окремо розташованих будівель або споруд, а також вільних площ у діючих цехах для внеску до статутного фонду;
професійна підготовка та спеціалізація кадрів, можливості залучення їх на СП; забезпеченість території майбутнього СП транспортними комунікаціями і т.д.
Завжди доцільно, по-перше, забезпечити багатоваріантність вибору партнера, а по-друге, проаналізувати можливих партнерів за певною системою критеріїв. З цією метою можуть бути корисними як прямі показники (розміри активів, їх динаміка, кількість працюючих, динаміка прибутку), так і побічні (відношення прибутку до витрат виробництва, рівень продуктивності праці і т. ін.) [7, c. 52].
Важливим критерієм взаємного вибору партнерів є відповідність їх розмірів.
Після проведення попереднього аналізу встановлюються контакти з іноземними партнерами та проводяться попередні переговори, результатом яких є підписання протоколу про наміри, в якому вказуються:
загальний обсяг виробництва, розміри поставок на внутрішній та зовнішній ринки.
розмір статутного фонду, частки власників в ньому.
співвідношення між власними та позичковими коштами, можливі розміри кредиту.
загальні вимоги до технологічного устаткування.
наявність кваліфікованої робочої сили в українського партнера і потреба в іноземному персоналі.
організація продажу та післяпродажного обслуговування.
забезпечення трансферту прибутку іноземного учасника.
джерела надходження і напрямки використання іноземної валюти.
можливості використання маркетингових структур іноземного партнера.
загальні вимоги до рівня економічної ефективності СП [12, c153].
Підготовка техніко-економічного обґрунтування створення спільного підприємства. Особлива увага при цьому приділяється розробці програми реалізації, на базі якої визначається програма виробництва, а також фінансово-економічним показникам, які характеризують результати майбутньої діяльності СП [16, с. 160].
При підготовці проектів установчих документів (Договору про створення СП та його Статуту) партнери закріплюють основні положення у відповідній формі. Статут визначає предмет і цілі підприємства, його місцезнаходження, склад учасників, порядок формування статутного фонду, розмір часток партнерів, склад і компетенцію органів управління підприємством, а також порядок ліквідації підприємства.
Статут є додатком до договору про створення СП і складає його невід’ємну частину, хоча і має самостійне правове значення [16, c. 37].
Після остаточних переговорів і підписання установчих документів проводиться реєстрація СП як юридичної особи в місцевих органах влади (за місцем юридичної адреси СП).
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється місцевими органами влади до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів інформації у трьох примірниках згідно з установленою формою.
Податкові та митні органи й банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов’язаних із фактичним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до встановлених форм та термінів зведену оперативну інформацію про це Міністерству статистики України та органам, які здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій.
Проаналізувавши становище в Україні можна зробити висновок, що при створенні і діяльності СП на території України реалізуються цілі, що сприяють вивозу капіталу у вигляді СП, що забезпечує оновлення техніко-технологічної бази без залучення власних валютних коштів; використання потенціалу іноземного партнера для виробництва конкурентоздатної продукції; розширення експорту продукції використанням торгової марки партнера, його збутової мережі та техобслуговування за рахунок одержання від іноземного партнера матеріалів, які не виготовляються чи дефіцитні, комплектуючих виробів, вузлів і деталей; розподіл з іноземним партнером комерційного ризику, у разі недосягнення економічних результатів, ринків «ноу-хау».
Українське законодавство проводить політику притоку іноземних інвестицій. Але варто зазначити, що при цьому гальмується або свідомо призупиняється процес зарубіжного інвестування, тобто відтоку капіталу з України або ж створення СП на території України, але на основі вітчизняних інвестицій. Треба також відмітити, що стабільна політична ситуація являється одним з вирішальних факторів інвестиційної привабливості, чого не можна сказати про Україну.
Головними мотивами використання СП як стратегії входження в зарубіжний ринок є зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; підвищення ефективності існуючого маркетингу і т.д. В цілому, іноземні інвестиції – позитивне явище, особливо для країн з перехідною економікою та тих, що тільки перейшли до ринкової і потребують інвестицій у всі сфери діяльності. Особливо важливе місце іноземних інвестицій під час подолання світової економічної кризи.
3. Розрахунок показників ефективності зовнішньоекономічної операції на прикладі
Розрахунок ефекту та ефективності зовнішньоекономічної операції проведемо на прикладі контракту №57/05.02 від 05.02.2007 р. Договір було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ АЗОВПРОМСТАЛЬ» з одного боку, яке є підприємством з іноземним капіталом, яке виступає Постачальником, та фірмою «Херба», Німеччина – Покупець, з іншого боку, на продаж продукції металургійного виробництва. Специфікація товару наведена в Додатку 1, який є невід’ємною частиною контракту №57/05.02. Базисною умовою поставки є DAF кордон України (ІНКОТЕРМС-2000).
Даний контракт є рамочним, так як ціна товару встановлюється сторонами в доларах США за одну метричну тону на кожну відгружену партію товару і вказується в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного контракту. Оплата товару проводиться за кожну відгружену партію. 100% передплата на момент початку виробництва протягом п'яти банківських днів після виставляння Постачальником комерційного рахунку коштами факсимільного або електронного зв'язку.
Розрахунок ефекту та ефективності експортної операції здійснюється за формулою:
ЕФЕКТ = ВАЛЮТНА ВИРУЧКА * КУРС – ВИТРАТИ,
при цьому витрати складаються з суми виробничих та комерційних витрат
ЕФЕКТИВНІСТЬ = ЕФЕКТ / ВИТРАТИ
Витрати на виробництво сталі листової гарячекатаної = 350 тн * 350 $ = 122500 $ = 618625 грн. валютний курс на дату заключення контракту 1 $=5,05 грн.
Витрати на виробництво сталі листової холоднокатаної = 200 тн * 398 $ = 79600 $ = 401980 грн.
Витрати на виробництво сталі листової оцинкованої = 300 тн * 620 $ = 186000 $ = 939300 грн.
Виробничі витрати = (122500 $ + 79600 $ + 186000 $)*5,05 грн./$ = 1959905 грн.
Комерційні затрати:
1) Транспортні витрати на перевезення продукції з м. Маріуполь до границі України згідно вимогам поставки складають 10600 грн.
2) Страхування складає 3% вартості контракту = 650100 $ * 0,03 = 19503 $ = 98490,15 грн.
Сума комерційних витрат складає 10600 грн. + 98490,15 грн = 109090,15 грн.
Сукупні витрати = 1959905 грн. + 109090,15 грн. = 2068995,15 грн.
ЕФЕКТ = 650100 $*5,05 грн./ $ – 2068995,15 грн. = 1214009,85 грн.
ЕФЕКТИВНІСТЬ = 1214009 грн./2068995,15 грн = 0,5867 (58,67%)
Таким чином, експортна операція є достатньо рентабельною. Отриманий результат склався завдяки тому, що дана експортна операція проводилась без допомоги посередника-комісіонера, що значно зменшило сукупні витрати постачальника та збільшило ефективність та завдяки умовам поставки DAF.
3.1
Підвищення ефективності контракту. Рекомендації
В розглянутому прикладі контракту наведені дуже вигідні умови для експортера ТзОВ «ПКФ АЗОВПРОМСТАЛЬ». Тому розглянемо варіант підвищення ефективності контракту через зміну умов поставки з DAF на CPT. Але при таких умовах, необхідно дещо змінити умови передплати, щоб дещо піти на поступки покупцю, а саме з повної передплати перейти на по частинну, наприклад, 60% до поставки і 40% після поставки товару.
У випадку CPТ: експортер оплачує експортні митні платежі і транспортування до м. Київ. Страхування перевезення лежить на імпортері. Таким чином: витрати на виробництво не змінюються, але змінюються комерційні затрати:
1) Транспортні витрати на перевезення продукції з м. Маріуполь до м. Київ згідно вимогам поставки складають 7800 грн.
2) Страхування оплачує імпортер
Сукупні витрати = 1959905 грн. + 7800 грн. = 1967705 грн.
ЕФЕКТ = 650100 $*5,05 грн/$ – 1967705 грн. = 1315300 грн.
ЕФЕКТИВНІСТЬ = 1315300 грн./1967705 грн. = 0,6684 (66,84%)
Отже, спостерігаємо підвищення ефективності контракту на 8,17%. Даний результат був досягнутий за допомогою зміни умови поставки на СРТ. На противагу цьому для задоволення також інтересів імпортера були змінені умови передплати. В результаті додатковий ефект склав 1315300 грн. – 1214009,85 грн.= 101290,15 грн. або 8,17%.
Висновки
В результаті проведеної роботи вияснилось, що створення підприємств з використанням іноземних інвестицій, у тому числі і СП – ефективний шлях випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції. Така ефективність забезпечується багатьма факторами: прямою зацікавленістю іноземного партнера у швидкому освоєнні прогресивної технології, в її подальшому вдосконаленні, у своєчасній заміні виробничого устаткування, в контролі за якістю продукції, яка випускається, в поділі між партнерами всієї міри ризику; отримання доступу до певних видів техніки, яку неможливо придбати за каналами ліцензійної торгівлі через існування обмежень; істотним підвищенням продуктивності праці (в середньому вдвічі); можливістю залучення прогресивної технології за каналами прямого інвестування, які не потребують додаткових витрат; сприятливими умовами для вдосконалення виробничої, галузевої та асортиментної структури; зростанням експортного потенціалу; встановленням тісних і тривалих відносин ділового співробітництва з іноземними партнерами; можливістю комплексного отримання ноу-хау (разом з технологічною документацією та технічною допомогою); умовами для підвищення кваліфікації національних кадрів; урахуванням здатності приймаючої сторони сприймати нову техніку та технології; збільшенням масштабів поширення технологічних нововведень; можливістю створення на базі діючих виробництв великої кількості об’єктів спільного підприємництва шляхом розукрупнення великих підприємств і налагодження інтеграційних зв’язків між суміжниками; можливістю в межах ліцензійних угод, укладених додатково до договору при створенні СП, протягом 2–5 років освоїти самостійне виробництво імпортної продукції; відповідальність іноземних партнерів за високу ефективність виробництва на основі наданої нової технології протягом усього періоду функціонування СП.
В результаті аналізу ефективності діяльності підприємства з іноземним капіталом вияснилось, що підприємства зі значними обсягами іноземних інвестицій, як правило, відрізняються гарними показниками виробничої діяльності.
У даний час в Україні кількість підприємств з іноземними інвестиціями значно зросло. Однак темп їх зростання, масштаби залучення іноземного капіталу, галузева структура і географія розміщення далекі від потенційних можливостей такої держави як Україна. Україна, володіючи містким ринком збуту, великим науково-технічним потенціалом, природними ресурсами, кваліфікованою і дешевою робочою силою може бути одним з основних об’єктів залучення міжнародних інвестицій.
Водночас, незважаючи на кількісне зростання заснованих спільних підприємств, обсяг крупних іноземних інвестиції, вкладених в економіку України, залишається незначним. Через відсутність надійних гарантій захисту іноземного інвестування, постійні зміни в законодавстві більшість іноземних інвесторів зайняла вичікувальну позицію щодо України, а багато хто з іноземних співзасновників уже створених СП припинив свою діяльність.
Залученню іноземних інвестицій в українську економіку заважає кілька причин: нестабільність політичної обстановки у країні; економічна криза; зростання безробіття; високий рівень інфляції; не конвертованість національної валюти тощо.
Крім загальних причин, залученню іноземних інвестицій в Україну перешкоджають слабке інформаційне забезпечення іноземних інвесторів про потенційні можливості інвестування; утрудненість доступу до місцевих кредитів фондової діяльності, невдосконаленість процедури оформлення іноземних інвестицій; порівняно високі податки і незначні інвестиційні пільги; недостатнє страхування політичного й економічного ризику.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зі змінами та доп. від 16.11.2006 // «Голос України» – 2007. – №3
2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. №1560-XІІ.
3. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. №887 – XІІ.
4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доп. від 19.12.06. // «Голос України» – 2007. – №5.
5. Багряна Й.В., Рєдіна Н.І., Власюк В.Є., Гетьман О.О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / За ред. д-ра екон. наук, проф. Й.В. Багрової. – Київ, Центр навчальної літератури, 2004.-580 с.
6. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов/ Под ред. Л.Е. Стровского, С.К. Казанцева, Е.А. Парашина и др. – 2-е изд М.гЮНИТИ, 1999. – 823 с.
7. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. – К.: Деміур, 2003. – 296 с.
8. Дегтярьова О.И., Полянова Т.Н., Саркисов С.В. Зовнішньоекономічна діяльність: Учеб.допомога. – М., 1999.
9. Козик В.В., Панкова Л.А., Карп'як Я.С., Григор'єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операціїї й контракти: Навч. посіб. – 2-гі вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.
10. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30 – 124 с.
11. Облік та аналіз ЗЕД/ Ю.А. Кузьмінський, В.Г. Козак, Л. І. Лук’яненко та ін.; За ред. Ю.А. Кузьмінського. – К.: КНЕУ, 2001. – 179 с.
12. Основы внешнеэкономических знаний: Учеб. для эк-го образования / Под ред. И.П. Фоминского. – М.: Межд-ые отношения, 1990 г., – с. 560
13. Рум`янцев А.П., Рум`янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність // Київ, 2004 р. – – с. 375
14. Семенова М.В. Предприятия с иностранными инвестициями: учет и налогооблажение учредителей // Бух. Учет. –1998. – №6.-С. 11–14.
15. Учет и техника проведения внешнеэкономических операций: Учебное пособие /Ермаченко В.Е., Лабунская С.В., Маляревская О.Г., Маляревский Ю.Д. – Х.: Издательский Дом «ИНЖЭК», 2004. – 468 с.
16. Федорова Е.А., Савенков В.А., Организация ВЭД на предприятии: Учеб. пособ. – Тула, 1997 г., – с. 492