Моделі побудови інформаційного суспільства різних регіонів світу

Моделі побудови інформаційного суспільства різних регіонів світу

Сьогодні практично всі країни світу зрозуміли, що ІС є не примарним майбутнім, а цілком реальним теперішнім. І якщо не жити в ньому і за його законами, то можна взагалі відійти в історію. Це зумовило появу багатьох програм становлення ІС не лише у масштабах окремої держави, а й на глобальному рівні. Основні принципи програм наступні:

· сприяння динамічній конкуренції в області розвитку телекомунікацій;

· заохочення приватних капіталовкладень у розвиток інформаційної інфраструктури;

· участь у розробці гнучкого, здатного до адаптації, законодавства в сфері інформатизації;

· забезпечення відкритого доступу до інформаційних мереж;

· сприяння наданню громадянам ефективних і доступних інформаційних послуг;

· участь в обговоренні міжнародних проблем побудови глобального IS.

Однак кожна країна реалізує ці принципи по-різному, причому план інформатизації країни, буде успішним настільки, наскільки точно він базується на галузях, де дана держава має максимальні переваги перед іншими.

Ключові фактори, що визначають розходження між різними програмами наступні:

· макроекономічна політика держави в контексті формування ІС;

· особливості ідеології побудови ІС;

· специфіка законодавства, що забезпечує (чи гальмує) рух до ІС;

· характеристики національної культури і менталітету, що визначають розвиток ІС.

Отже можна виділити такі основні програми становлення ІС:

1.1. Європейські програми

Основне політиці ЄС – пошук деякого балансу між контролем з боку держави і ринковими законами. ЄС намагається віднайти формулу динамічного сполучення урядових і громадських. Ключовим елементом європейської програми є поняття «соціальна Європа». Саме в цій площині лежать основні розходження між американською і європейською моделями інформатизації. Цей підхід до ролі держави в процесі інформатизації виражений у резолюції ЄС від червня 1993 року. Подібний підхід відбитий у звіті датського Уряду «Інформаційне суспільство 2000», де підкреслюється, що ринку не можна дозволити взяти контроль над стратегією розробки інфомагістралей.

У шведському урядовому звіті 1994 року «ІТ – крила людським можливостям», написаному при консервативному уряді, пропонується введення перехідного періоду, під час якого уряд бере керівництво на себе і є гарантом інтересів не тільки ринку, але й індивідуумів.

Відділ телекомунікацій іспанського уряду також займає схожу позицію, вважаючи, що роль уряду полягає в забезпеченні переходу від послуг для еліти до послуг для всіх.

У той же час в програмах ЄС є акцент на необхідності лібералізації і приватизації виробництва ІТТ. Цей підхід особливо чітко пролунав у звіті ЄС 1994 року, підготовленому під керівництвом
М. Бангеманна, де фінансування розвитку ІС фактично покладено на приватний сектора і ринкові сили.

Основні дискусії під час обговорення ідеології побудови ІС в Європі ведуться по наступним питаннях:

· політика в області приватизації і лібералізації телекомунікацій;

· розвиток універсального обслуговування;

· що розвивати в першу чер

У цілому європейський підхід до інформатизації орієнтований на функціональне і практичне інформування жителів, а не на розваги, як у США. Однак тут необхідно відзначити, що сама ініціатива інформатизації не має в Європі такого великого розмаху, як у США.

Наступний шлях розвитку – це є американо-англійська модель
.

Функції держави зводяться до мінімуму, а діяльність приватних осіб – до максимуму. Передвиборна ініціатива 1993 року Клінтона, заснована на ідеї будівництва інформаційних супермагістралей, створенні національної та глобальної інформаційної інфраструктури з метою посилення економічного розвитку країни. Лежить сьогодні в основі всіх існуючих національних програм побудови ІС. Для Європейських програм болючим питанням було: “що розвивати спочатку мережі чи послуги.” Тут панує думка про те, що необхідно спочатку побудувати мережі для того, щоб розвивалися послуги.

II. Азіатська модель розвитку ІС

Ідеологічно програми розвитку ІС азіатських країн базуються на запереченні західних норм, на утвердженні власних ціннісних орієнтаций і прагненні розробити новий підхід до індустріалізації і соціального розвитку. У основі програм - співробітництво держави і ринку і спроба встановити зв'язок між культурними цінностями, властивими Конфуціанству креативність, ощадливість, відданість, довіра, взаємодопомога , і соціальними трансформаціями.

Тут можна виділити програми, створені Індією, Японією та «азіатські тиграми».

У Японії

Одним з найважливіших факторів досягнення успіху завжди були і дотепер є великі витрати на наукові дослідження і розробки, високий пріоритет технологій в забезпеченні становлення ІС.

Стратегічними цілями програм Японії є:

· побудова тисяч взаємопов'язаних і сумісних телекомунікаційних мереж;

· розробка інформаційних пристроїв, що сполучають можливості комп'ютера, телевізора і факсу;

· розвиток програмного забезпечення й інформаційних послуг;

· підготовка кваліфікованих кадрів, здатних працювати з цими системами.

«Тигри».

Сьогодні регіон Східної і Південно-східної Азії є епіцентром інформаційного розвитку, а країни, які до нього входять часто називають «4 тиграми». Їх програми спрямовані на підтримку макроекономічного і політичного оточення, суворе дотримання принципів ринку. Їх успіх базується на співробітництві держави і підприємців, на втручанні держави в прийняття рішень в області великих вкладень приватного капіталу.

Індія

.
Програми Індії орієнтуються перш за все на запровадження конкуренції в інформаційному секторі. Своїм головним капіталом Індія вважає людські ресурси. Вона має третій по величині (після США і Росії) науково-технічний потенціал у світі при гарній законодавчій системі. Особливості ідеології побудови ІС в Індії – обережність і поступовість, опора на національні культурні корені. Так, перші індійські CD-ROM'и з'явилися з зображенням народного епосу, а засоби мультимедіа, що зображують індійських богів, користаються в країні великою популярністю.

У країні менш одного телефону на 100 жителів, 86% сіл узагалі не телефонізовані, але, Індія поставила перед собою мету – входження в глобальне ІС, і як першу задачу на цьому шляху називає удосконалення системи телекомунікацій.