Виробництво молока на ДГ Комунар 2

Содержание

Вступ. 2

1. Проблеми виробництва молока: зміст та шляхи вирішення. 4

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства. 14

2.1 Природно-кліматичні умови, місце розташування та організаційна характеристика підприємства. 14

2.2 Спеціалізація, концентрація та рівень інтенсифікації виробництва. 16

2.3 Земельний фонд і ефективність його використання. 19

2.4 Виробничі фонди і ефективність їх використання. 22

2.5 Трудові ресурси і ефективність їх використання. 34

2.6 Розвиток галузей рослинництва та тваринництва.40

2.7 Економічна ефективність роботи підприємства. 64

3. Економічна ефективність виробництва молока. 73

3.1 Технологія виробництва молока. 73

3.2 Організація, нормування і оплата праці при виробництві молока. 75

3.3 Економічна ефективність виробництва молока. 76

4. Маркетингова діяльність підприємства та аналіз виконання бізнес-планів83

4.1 Маркетингова діяльність підприємства. 83

4.2 Виконання бізнес-планів. 84

5. Шляхи підвищення ефективності роботи галузі89

5.1 Удосконалення організації виробництва молока. 89

5.2 Резерви підвищення ефективності виробництва молока. 91

5.3 Економічна ефективність галузі на перспективу. 93

Висновки та пропозиції96

Список використаної літератури. 100

Вступ

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко, як і хліб, людство початок використовувати в їжу більш п'яти тисячоріч назад. Молоко - єдиний продукт харчування в перші місяці життя людини. Винятково важливе значення воно має й у харчуванні дорослого. Для старих, ослабілих і хворих людей молоко є незамінною їжею. "Молоко, - писав академік Й.П. Павлов, - це дивна їжа, приготовлена самою природою". Доведено ним, що цей продукт містить понад ста найцінніших компонентів. У нього входять усі необхідні для життєдіяльності організму речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни. Ці компоненти молока добре збалансовані, завдяки чому легко і цілком засвоюються. З давніх часів молоко використовується і як лікувальний засіб від багатьох хвороб: при лікуванні серця, бруньок і інших органів. Молочні продукти (кисляк, кумис, кефір і ін) є прекрасним лікувальним засобом для людей, що страждають шлунково-кишковими захворюваннями, туберкульозом; гарний ефект вони дають і при отруєннях.

Це актуально, особливо тепер, коли економічна ситуація в Україні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного сільськогосподарського підприємства і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого використання потенціалу галузі і підвищення її ролі в економіці господарства.

Метою дипломної роботи є вивчення кризового становища на ринку молока в Україні, аналіз економічної ефективності виробництва молока, визначення резервів підвищення ефективності виробництва молока, та заходи щодо виходу цієї галузі з кризового становища.

В дипломній роботі були використані наступні методи досліджень: економіко-статистичні і економіко-математичні методи, графічний метод, метод порівняння.

Об’єктом дослідження в дипломній роботі виступає ДГ “Комунар”, яке знаходиться в Харківському районі Харківської області і спеціалізується на виробництві зернових та молока.

До джерел інформації належать: річні звіти за останні 3 роки, методична література та довідники, бізнес-плани за 2000-2002рр., статут підприємства, первинні бухгалтерські документи, поточна статистична звітність, загальні положення щодо оплати праці на підприємстві та деякі особисті спостереження.

1. Проблеми виробництва молока: зміст та шляхи вирішення

Виробництво молока в Україні належить до провідних галузей сільського господарства, що визвано сприятливими умовами для розвитку молочного скотарства та високою питомою вагою молока і молочних продуктів у структурі споживання харчових продуктів населення. За загальною чисельністю молочного стада і валовим виробництвом молока Україна в 1990 році займала відповідно 2 і 3 місце серед країн Європейського континенту. В розрахунку на душу населення було одержано за рік 472,3 кг молока, що значно більше у порівнянні з багатьма високорозвинутими країнами світу. Середньорічне споживання молока і молокопродуктів у перерахунку на молоко досягло 373,2 кг, впритул наблизивши цей показник до раціональних норм харчування.

За 12-річний період ринкової трансформації в молочному скотарстві України відбувся катастрофічний занепад. Співставлення показників розвитку молочного скотарства сільськогосподарських підприємств дозволяє стверджувати, що за вказаний період, починаючи з 1990 року, поголів'я корів у зазначених підприємствах знизилось з 6,19 до 1,8 млн. голів, або в 3,35 рази, річний надій молока на одну корову – з 2941 до 1588 кг, або в 1,85 раза, а рівень споживання молока на душу населення – з 373 до 198 кг, або в 1,88 рази, і в 2000 році наблизився до критично небезпечної межі. Виробнича собівартість 1 ц цільного молока збільшилась з 32,26 руб до 58,64 грн., а комерційна – з 32,90 руб. до 57,98 грн. Значно зросли затрати праці на 1 ц молока з 6.99 до 15.77 люд. - год, що зумовлено прискоренням темпів зменшення поголів'я порівняно з темпами скорочення працівників галузі. Витрати кормів на 1 ц молока підвищились з 1,47 до 1,63 ц к. од., проте їх якісний склад дає змогу лише підтримувати життєздатність поголів'я, а не його продуктивність. Що до концентрованих кормів, то витрати на 1 ц молока зменшились з 0,34 до 0,20 ц к. од. Вихід телят від 100 корів зменшився від 88 до 68 голів, зростає падіж. Реалізаційна ціна 1 ц молока, яке пройшло промислову переробку, збільшилась з 27,81 до 51,82 грн., а собівартість відповідно з 31,45 до 69,45 грн. Рівень рентабельності виробництва молока в 1990 році становив 32,2%, а в 2000 році – мінус 6% [1].

Отже, до кінця 1999 року відбувався процес згортання галузі в сільськогосподарських підприємствах, проте з 2000 року намітились деякі позитивні зрушення. Зокрема, почало збільшуватись поголів'я корів, дещо підвищились надої молока на корову, збільшився середньодобовий приріст молодняку, збільшилось виробництво свинини і яєць. За 2001 рік в цілому галузь спрацювала рентабельне і одержала більше 747 млн. грн., прибутку [4].

Проте слід зазначити, що більшість причин, які зумовили сучасний стан молочного скотарства, лежать не в самій галузі, а в сфері міжгалузевих, насамперед, макроекономічних відносин. А це означає, що економічний механізм працює не на користь сільського товаровиробника, що зумовлює зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку. Стосується це в першу чергу цінової паритетності на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси, які поставляються різними галузями промисловості.

Заглиблення народного господарства в стихію ринку спонукає виробників молока до пошуку та впровадження додаткових заходів до зниження собівартості молока, тобто оптимізації затрат на виробництво продукції.

В умовах переходу до ринкової економіки всі вищезазначені доплати було скасовано. Зважаючи на складний стан у тваринництві, останнім часом Президентом України, Верховною Радою та Урядом України прийнято ряд важливих рішень, спрямованих на поліпшення ситуації в галузі. В останні роки створена необхідна нормативно-правова база. Прийнято Закони України "Про племінну справу у тваринництві", "Про молоко і молочні продукти" та "Про м'ясо і м'ясні продукти". У лютому 2001 року видано спеціальний Указ Президента України "Про заходи щодо стабілізації ситуації на споживчому ринку та розвитку тваринництва у 2001-2002 роках". У липні 2001 року прийнята відповідна постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено програму розвитку тваринництва і птахівництва на 2001-2004 роки.

На Україні діє механізм державної підтримки, який введено у дію у 1998р. Це, зокрема, дотація на молоко і м'ясо, які продають сільськогосптоваровиробники переробним підприємствам. У 2003р. держава заплатила дотації понад 400 млн. грн., або в 1,7 рази більше порівняно з 2001р [6].

У 2003р. держава компенсувала селянам країни 647 млн. грн. за здане молоко та м'ясо, або по 14 копійок на кожний кілограм продукції, це не так багато, проте є вагомою державною підтримкою. Уряд зберіг до 1 січня 2004р. діючий порядок виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, забезпечуватиметься механізм пільгового кредитування і фінансування за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Не дивлячись на всі ці заходи виробництво молока залишається збитковим. Звичайно ніколи не буде рентабельним виробництво, якщо доїти від корови 2,5 тис. літрів молока. При такій продуктивності ніякі закупівельні ціни і дотації не врятують.

Розвиток молокопереробної промисловості тісно пов'язаний із ситуацією в молочному скотарстві. Протягом 1991-2000 років відбулося різке скорочення поголів’я всіх видів худоби, знизилися його продуктивність та обсяги виробництва продукції. На кінець 2000 року порівняно з 1990 поголів'я великої рогатої худоби усіх категоріях господарів зменшилось в 2,6 рази, в тому числі у сільськогосподарські підприємствах – у 4,3 рази; поголів'я корів – відповідно в 1,7 і 3,4 рази [2].

У тваринництві її найважливішим пріоритетом є зупинення зменшення поголів'я в усіх категоріях господарств та інтенсифікація введення тваринницьких галузей підвищення ефективності виробництва м'яса, молока й інших видів продукції. Господарства населення та ферми залишаються основними товаровиробниками молока, що пов'язано з трансформаційними перетвореннями у сільському господарстві. Питома вага господарств населення в 2003 році становила 75,5% загального обсягу молока, виробленого усіма категоріями господарств, що на 2,6 вище, ніж за попередній період (табл.1.1) [3].

Таблиця 1.1

Виробництво молока в Україні за роками, тис. т

Категорії господарств	2000	2001	2002	2003	2003р. в% до 2002р.
Усі категорії	13353,7	21657,9	13429,3	14142,2	105,3
В тому числі:
Сільськогосподарські підприємства усіх форм власності	4681,5	3668,7	3636,2	3468,1	95,4
Господарства населення	8672,2	8989,2	9793,1	10674,1	109,0
Питома вага господарств населення,%	64,9	71,0	7209	75,5	Х

Обсяги пропозиції в господарствах населення постійно збільшуються. У 2003 році порівняно з 2001-м виробництво молока господарствами населення збільшилося і становило 8,8%, тоді як у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності його обсяг скоротився на 1,7%, що зумовлено скороченням поголів'я корів та їхньою низькою продуктивністю.

Молочне скотарство у минулі роки розвивалося на пріоритетах концентрації та спеціалізації, широкого залучення інвестицій у тваринницькі комплекси, формування міжгосподарських підприємств. Ці проекти втілювалися у капітальні приміщення, громіздке обладнання на принципах промислових технологій. Більшість комплексів промислового типу не досягла проектного рівня, ускладнила екологічну ситуацію, а зростання енерго- та капіталоємності приміщень не сприяли поліпшенню утримання худоби. Велика концентрація поголів'я в приміщеннях, незадовільний мікроклімат та багато інших негараздів призвели до погіршення фізіологічного стану худоби, збільшення її вибракування, зниження відтворювальних функцій і молочної продуктивності.

Економіка галузі дотується, але ці дотації не допомагають виправити становище, оскільки багато сільгосппідприємств працювали збитково. Сума збитку вдвічі перевищувала виручку від реалізації молочної сировини заводам. Така ситуація є результатом тінізації економіки, яка проявляється через низьку товарність виробництва. У віддалених підприємствах молоко немає можливості відправляти на переробку, а тому це роблять на місці.

Молочне скотарство, яке займає одне з провідних місць в агропромисловому комплексі, має різні вектори динаміки. В суспільному секторі спостерігається тенденція скорочення поголів'я корів і виробництва молока, а в приватному селянському – до зростання. Але процеси, які відбуваються стихійно, не є однозначно позитивними для розвитку галузевого ринку молока і молочних продуктів [6,7].

Таблиця 1.2

Динаміка середньорічного удою молока від однієї корови, кг

Категорії господарств	Роки						2003
	1990	1995	1998	2000	2002	2003	1 півріччя	За рік
Всі категорії господарств	2863	2204	2103	1988	2219	2317	1180	2460
у тому числі
суспільний сектор	2941	1908	1706	1389	1646	1715	860	1760
приватний сектор	2637	2722	2702	2780	2834	2874	1425	3000

Переважна більшість сільськогосподарських підприємств характеризується низькою продуктивністю корів (табл.1.2). Це є наслідком недогодівлі та хвороб тварин, недоліків в організації виробництва та селекційно-племінній справі тощо. Для ряду областей дана проблема є чи не однією з основних, бо надій на корову, наприклад, в Закарпатській області становив 1324 кг, Волинській – 1363, Рівненській – 1357, Житомирській – 1457, Чернігівській – 1464 кг і продовжує знижуватися. Незважаючи на те, що за 1999-2000 рр. надій молока від 1 фуражної корови в господарствах суспільного сектора зріс на 4,2%, він залишається надзвичайно низьким і до рівня 1990 р. склав лише 58,3%. Продуктивність корів у приватному секторі в 1,7 рази вища, ніж у суспільному, мас чітку тенденцію до зростання. Зміни у власності на землю дозволили удосконалити годівлю худоби в особистих господарствах населення, що вплинуло на збільшення там продуктивності корів. В останні роки значно знижена репродуктивна здатність корів, почастішали аборти, висока яловість. Замість 90 телят на 100 корів одержують лише 70-73. В розрізі областей цей показник коливається від 64 (Тернопільська область) до 81 теляти (Запорізька область). Значна кількість поголів'я худоби (здебільшого молодняка) використовується для розрахунків за паливно-мастильні матеріали та інші матеріально-технічні ресурси, для виплати заробітної плати тощо. Як наслідок, відбулися небажані зрушення в структурі поголів'я великої рогатої худоби; питома вага корів у загальному стаді в 2000 р. зросла до 51%, а в приватному секторі - до 74, 7%. У Волинській, Житомирській, Київській, Полтавській та Рівненській областях вона коливалася в межах 81-82,3%, в Чернігівській і Сумській – сягнула понад 90% (90,3-90,4%). Середній світовий показник у 2000 р. становив 17,1%, у тому числі у США і Канаді 9,1-9,4%, Великобританії - 21,3, Франції - 22,5, Швеції - 26,3, Німеччині та Фінляндії – 33-34,4 відсотка [3,5]. Це означає, що на сучасному етапі економічного розвитку господарства нашої країни не мають можливостей забезпечити власне відтворення стада корів. У зв'язку з реформуванням в аграрному секторі економіки і створенні на селі нових організаційно-правових форм господарювання, яке ще не завершилось, малоймовірно, щоб ситуація у молочному скотарстві в найближчі роки суттєво змінилась на краще.

Сільське господарство перебуває в тяжкому стані, особливо тваринництво. Скорочуються обсяги виробництва, зменшується поголів'я тварин, знижується їх продуктивність. До 2001 р. у тваринництві господарств Харківської області продовжувався спад виробництва майже всіх основних видів продукції. Більш високими темпами скорочувалося виробництво продуктів тваринництва в господарствах суспільного сектору (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Виробництво молока в Харківській області за роками, тис. ц

1990	1995	1998	2001	2002	2003
У всіх категоріях господарств	12706	8124	6073	5923	5396	5856
В сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності	11330	5799	3510	3556	2794	2960
В особистих підсобних господарствах населення	1376	2325	2563	2567	2602	2896

В 2003 р. порівняно з 2002 р. показники по виробництву молока покращились.

За 2003 р. усіма категоріями господарств області вироблено і реалізовано 585,6 тис. тонн молока, що на 8,7% більше, ніж у 2002р.

У господарствах населення, якими вироблено 49% молока, збільшилися обсяги виробництва молока на 11,3%.

Сільськогосподарські підприємства виробництво молока збільшили на 5,9%.

Станом на 1 січня 2004 р. в області налічувалось 484,3 тис. голів великої рогатої худоби (103,9% до січня 2003 р), у тому числі 224,8 тис. голів корів (103,5%).

Продовжується перерозподіл худоби в бік його збільшення в господарствах населення: на кінець 2003 р. у них утримувалось майже третина загальнообласної чисельності великої рогатої худоби (у 2002 р. – 27%, у 1990 р. – 6%) [11].

У сільськогосподарських підприємствах Харківської області в 2003 р. поліпшилися показники продуктивності худоби: проти 2002 р. середній надій молока від однієї корови збільшився на 542 кг і склав 2233 кг, середньодобові прирости на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби збільшилися на 52 г і становили 85 г.

Перевага по виробництву продукції тваринництва в Харківській області залишається за великими підприємствами. Спад виробництва в господарствах суспільного сектору – це тимчасове явище, зумовлене перехідним періодом від планово-розподільної системи до ринкової системи господарювання. Колективні господарства через ціновий диспаритет, низькі ціни на сільськогосподарську продукцію та інші фактори втратили значну частину виробничого потенціалу.

Однією з основних причин недостатніх темпів зростання поголів'я тварин та ефективності виробництва продукції є: істотні недоліки в організації кормової бази, в першу чергу, недосконалість виробничих зв'язків з комбікормовою промисловістю; грубі порушення номенклатури та рецептури кормів.

Важливими резервами збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва та підвищення ефективності галузі є: збільшення використання виробничих потужностей, покращення селекційної роботи, модернізація і придбання обладнання для переробки продукції тваринництва, впровадження методів маркетингової діяльності з метою вивчення ринку споживачів, продукції, конкурентів, створення умов для залучення інвестицій, підготовка висококваліфікованих кадрів нової формації, формування механізму праці на основі удосконалення її організації та оплати й поліпшення умов праці.

Ситуація в тваринництві складна, адже тваринництво - це така галузь, де проблеми не вирішуються впродовж одного року. Щодо чинників, які спричинили таку ситуацію, то їх можна поділити на такі основні групи. Перша - це економічно об'єктивні, які склалися в попередні роки. До них, насамперед, належить неврегульованість у цілому в народногосподарському комплексі економічних взаємовідносин: диспаритет цін, несприятлива податкова та кредитна система. Це зумовило ускладнення ситуації у попередні роки [8].

Відокремлюємо й іншу групу чинників суб'єктивно-господарських, які діють на рівні кожного конкретного господарства, кожного власника. Насамперед, порушені технології, спрощений підхід до селекційно-племінної роботи тощо.

Склалася парадоксальна ситуація: відбулася значна лібералізація цін на тваринницьку продукцію, значно зменшено податки, у бюджеті виділені кошти для здешевлення відсотків за користування кредитом, а ситуація в тваринництві не поліпшилась.

У проекті Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 роки передбачається збільшити виробництво молока в 2010 році з 13,7 до 20 млн. тонн та споживання молока і молокопродуктів з 213 до 330 кг на душу населення [9]. Таких показників планується досягнути за рахунок збільшення поголів'я та підвищення продуктивності корів до 4000 кг молока на рік, поліпшення маточного поголів'я та формування спеціалізованого високопродуктивного молочного стада, організації годівлі за науково обґрунтованими нормами та впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій. Закупівлю молока планується збільшити за рахунок розширення заготівельної інфраструктури переробної промисловості з одночасним створенням механізмів максимального досягнення еквівалентності економічних відносин різних галузей, удосконалення та розширення державної підтримки цін і доходів на молоко з урахуванням кон'юнктури ринку.

На сьогодні головною перешкодою розвитку виробництва молочних продуктів є зменшення обсягів виробництва молокосировини. Диспаритет цін на сільсько-господарську та промислову продукцію призведе до того, що колективне молочне тваринництво може взагалі зникнути як таке. І якщо молокопереробні підприємства не змінять свого ставлення до сільськогосподарського виробника, то у недалекому майбутньому у них виникнуть серйозні проблеми з завантаженням своїх виробничих потужностей [10].

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства
2.1 Природно-кліматичні умови, місце розташування та організаційна характеристика підприємства

ДГ "Комунар'' знаходиться в північно-західній частині Харківської області в приміській зоні м. Харкова Харківського району Харківської області.

Колишня експериментальна база „Комунар” УНДІГА імені О.Н. Соколовського у відповідності з наказом № 292 від 3.12. 1991 р. по УААН експериментальну базу переіменовано в Дослідне господарство „Комунар”. Центральна садиба цього підприємства знаходиться в селищі Коротич Харківської області. Найближча залізно-дорожня колія знаходиться в 1,5 км. За 1 км від господарства пролягає траса Харків-Київ.

В управлінській конторі ДГ „Комунар” розташовані бухгалтерія, економічний відділ, агрономічна служба, інженерна служба, диспетчерська, керівник підприємства. Форма власності на підприємстві - державна. Загальна земельна площа підприємства у 2002 році склала 2478 га, це нижче ніж в середньому по Україні. Площа с/г угідь складає 2174 га або 87,7% від загальної.

Клімат району, в якому знаходиться підприємство, сприяє розвитку сільського господарства, помірно-континентальний, зима м’яка, триває близько 125 днів. Морози чергуються з відлигами, хоча в окремі роки зима буває суворою, з достатком снігу, і більш тривалою, ніж звичайно. Літо переважно жарке, тривалість його до 140 днів. Часто дують вітри: влітку і восени – західні, узимку і навесні – південно-східні і східні. Осінь, як правило, тепла, суха, з великою кількістю сонячних днів. Середньорічна кількість опадів становить 500 мм, випаровування становить також 500 мм. Таким чином, район відноситься до зони недостатнього зволоження, запас вологи в грунті не завжди достатній для зростання сільськогосподарських культур. В окремі роки тривала відсутність опадів у сполученні з високою температурою повітря, відносно низькою вологістю і вітром створюють умови для посушливих і суховійних явищ. Зрідка спостерігаються пильні бурі. Самий дощовий місяць - червень. Що стосується ґрунтів, то переважають могутні українські чорноземи і сірі опідзолені лесові ґрунти. Потужність ґрунтового покриву як правило 110-120 см. Зверху до глибини 40-50 см розташовується гумусовий шар з кількістю гумусу до 8%.

Розмір підприємства визначається розмірами виробничих ресурсів (площею сільськогосподарських угідь, ріллі, засобами виробництва, працівниками) і розмірами виробництва (валовою продукцією, прибутком). Розміри ДГ "Комунар" показані в таблиці 2.1.1

Таблиця 2.1 1

Показники розміру і відтворення сільськогосподарського підприємства

Показники	Од. виміру	Роки			2002р в% до 2001р
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
1. Валова продукція	тис. грн	633,5	531,8	483,9	90,9
2. Загальна земельна площа	га	2478	2478	2478	100
в т. ч.: с. - г. угіддя	га	2174	2174	2174	100
із них рілля	га	1643	1643	1643	100
Середньорічна чисельність робітників	чол.	224	209	192	91,8
Середньорічна вартість основних виробничих фондів та оборотних засобів	тис. грн	9912,8	9821,4	9792	98,7
5. Поголів`я тварин в перерахунку в умовну ВРХ	голів	650	561	516	91,9

Аналізуючи дані таблиці 2.1 1 можна зробити висновок, що на підприємстві присутні ознаки звернутого типу відтворення: у 2002р. обсяг валової продукції склав 483,9 тис. грн., це нижчій показник ніж у попередньому 2001р. на 9,1%. Аналізуючи забезпеченість господарства земельними ресурсами, ми бачимо, що у 2002 р. загальна земельна площа склала 2478 га. Площа сільськогосподарських угідь залишилась незмінною в порівнянні з 2001р. . Середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів у 2002р. склала 9792 тис. грн., це на 0,8% менше ніж у 2001 р. Показник кількості робітників на підприємстві у 2002р. найменший за останні 3 роки – 192 чоловік, це на 8,1% менше, ніж у 2001р. та на 16,67% менше, ніж у 2000р. .

2.2 Спеціалізація, концентрація та рівень інтенсифікації виробництва

Далі необхідно визначити спеціалізацію підприємства. Спеціалізація складається в тому, що кожне сільськогосподарське підприємство використовує свої ресурси на виробництво певного виду продукції, у найбільшому ступені відповідного конкретним природним і економічним умовам. При цьому важливими факторами являються площа угідь, якість ґрунту і рельєф місцевості розташування по відношенню до місця збуту або переробному підприємству, забезпеченість трудовими ресурсами і основними фондами. Вірна внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва - запорука отримання максимальної кількості продукції з одиниці площі при мінімальних витратах.

Основним показником спеціалізації підприємства є структура товарної продукції. Об'єм і структуру товарної продукції ДГ "Комунар" розглянемо в таблиці 2.2.1

Аналізуючи табл.2.2.1 ми бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції досліджуваного підприємства як в 2001 так і в 2002 роках займає молоко, відповідно 42,5 і 38,3%, друге місце займає в 2001р і в 2002р. . зернові і зернобобові – 30,3% і 36,2%, третє в обидва вивчаємі роки займало м’ясо ВРХ: в 2001р. – 12,7%, в 2002р. – 12,2%. Отже, робимо висновок, що підприємство в 2001р. і в 2002р. мало молочно-зерно-м’ясну направленість.

Таблиця 2.2.1

ОБ`ЄМ І СТРУКТУРА ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Продукція	2001		і	Рі(2*і-1)	2002		і	Рі(2*і-1)
	тис. грн	в% до підсумку (Рі)			тис. грн	в% до підсумку (Рі)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Зернові і зернобобові	218,4	30,3	2	90,9	293,6	36,2	2	108,6
2. Соняшник	41,0	5,7	5	51,3	66,4	8,2	4	57,4
3. Овочі відкритого грунту	3,1	0,43	7	5,59	1,5	0,2	8	3
4. Плоди (зерняткові, кісточкові)	1,7	0,23	8	3,45	0,3	0,04	9	0,68
5. Інша продукція рослинництва	53,9	7,5	4	52,5	24,5	3,02	5	27,18
Разом по рослинництву	318,1	44,16	-	-	386,3	47,66	-	-
6. М`ясо: ВРХ	91,3	12,7	3	63,5	99,2	12,2	3	61
7. Свиней	3,2	0,44	6	4,84	6,5	0,8	7	10,4
8. Молоко цільне	306,3	42,5	1	42,5	310,3	38,3	1	38,3
9. Інша продукція тваринництва	1,2	0,17	9	2,89	8,0	1,0	6	11
Разом по тваринництву	402,0	55,81	-	-	424,0	52,3	-	-
Всього по рослинництву і тваринництву	720,1	100	-	317,47	810,3	100	-	317,56

Розрахуємо коефіцієнт спеціалізації за формулою:

Кс = 100/∑ Рі * (2*і-1)

Для 2001 року коефіцієнт спеціалізації складає:

Кс2001 = 100 / 317,47 = 0,314

Для 2002 року коефіцієнт спеціалізації складає:

Кс2002 = 100 / 317,56 = 0,315

Розрахувавши коефіццієнти, робимо висновки, що в господарстві середній рівень спеціалізації.

Далі розглянемо показники рівня і ефективності інтенсифікації господарства, табл.2.2.2

Таблиця 2.2.2

ПОКАЗНИКИ РІВНЯ І ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

ВИРОБНИЦТВА

Показники	Од. виміру	Роки		2002р в% до 2000 р
		2000	2002
1	2	3	4	5
А. Показники рівня інтенсифікації виробництва
1. Припадає на 100 га с. - г. угідь:
- основних виробничих фондів і оборотних засобів	тис. грн	453,1	450,4	99,4
- прямих витрат праці	люд. - год.	10731,4	13040,4	121,5
- енергетичних потужностей	к. с.	374,8	282,6	75,4
- електроенергії	кВт. - год.	11017,8	10049,2	91,2
Б. Показники ефективності інтенсифікації виробництва
1. Припадає валової продукції с. - г. (у поточних цінах)
- на 100 грн матеріальних витрат	грн	40,1	48,7	121,4
-на 100 грн основних виробничих фондів і оборотних засобів	грн	4,8	4,9	102,1
Припадає валової продукції с. - г. (в співстав. цінах 1996 р):
- на 1 середньорічного робітника	тис. грн	3,24	2,96	91,4
- на 100 га с. - г.	тис. грн	29,1	22,2	76,3
3. Рівень сукупної рентабельності	%	-43,9	-21,2	-
4. Норма прибутку	%	-0,4	-2,1	-

Аналізуючи дані табл.2.2.2 можна зробити висновки, що показники рівня інтенсифікації виробництва і показники ефективності інтенсифікації виробництва в 2002р. значно зменшились в порівнянні з 2000р., лише збільшилась кількість валової продукції в розрахунку на 100 грн. матеріальних витрат на 21,4% і на 100 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів – на 2,1%, а також прямих витрат праці – на 21,5%.

2.3 Земельний фонд і ефективність його використання

Земля - це головний засіб виробництва в сільському господарстві. Вона служить тою основою сільського господарства, в якій відбувається переплетення економічних процесів виробництва і відтворення з натуральними. На відміну від інших засобів виробництва, які по мірі використання зношуються і в кінці кінців виходять із строю, земля може постійно покращуватись, отримувати нові якості, підвищувати свою родючість, але лише при правильному її використанні. Всі особливості землі необхідно враховувати комплексно, головну увагу слід приділяти покращенню землі та її родючості.

Склад і структуру земельного фонду ДГ "Комунар" розглянемо в таблиці 2.3.1

Таблиця 2.3.1

СКЛАД І СТРУКТУРА ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ

Показники	Площа, га			Структура,%			Відхилення у 2002 р в співставленні з 2001 р га
	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Загальна земельна площа	2478	2478	2478	100	100	100	-
2. Всього с. - г. угідь	2174	2174	2174	87,7	87,7	87,7	-
Із них: рілля	1643	1643	1643	66,3	66,3	66,3	-
сінокоси	10	10	10	0,4	0,4	0,4	-
пасовища	475	475	475	19,17	19,17	19,17	-
багаторічні насадження	46	46	46	1,86	1,86	1,86	-
3. Площа лісу	134	134	134	-	-	-	-
4. Ставки і водоймища	31,4	31,4	31,4	-	-	-	-
5. Площа ріллі в короткостроковому користуванні господарства	-	-	-	-	-	-	-

Аналізуючи таблицю 2.3.1 ми бачимо, що загальна земельна площа підприємства за останні 3 роки не змінювалась. Вона складає2478. Також не змінювались і площі усіх сільськогосподарських угідь, площа лісу, ставків та водоймищ. . Питома вага сільськогосподарських угідь із загальної земельної площі становить 87,7%, рілля – 66,3%. ДГ "Комунар" не є великим підприємством, так як його земельна площа нижча за середню по Україні.

Структура земельних угідь визначається як відношення окремих видів земельних угідь до загальної площі.

Метою ефективного використання землі є досягнення високих результатів при мінімальних затратах на одиницю продукції та постійному підвищенні родючості грунтів.

Основними показниками використання землі є структурні, натуральні та вартісні показники.

Показники ефективності використання земель розглянемо в таблиці 2.3.2 До структурних показників відносять:

рівень освоєності земель, який визначається як відношення сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі. Рівень освоєності земель за 3 роки не змінився і становив 87,7%;

рівень розораності сільськогосподарських угідь, який визначається як відношення площі ріллі до сільськогосподарських угідь. Рівень розораності в господарстві становить 75,5%.

До натуральних показників відносять:

виробництво молока на 100 га с/г угідь. Цей показник на підприємстві в 2002 році зменшився на 6,3%; виробництво приросту живої маси усіх видів тварин. Даний показник за вивчаємий період зменшився на 20,4%;

урожайність зернових культур зменшилась на 34,6%; соняшника – навпаки, зменшилась на 45,8%.

До вартісних показників відносять:

Виробництво на 100 га угідь:

валової продукції (у співставних цінах 1996 р). У господарстві цей показник зменшився на 9,4%.

валового доходу;

прибутку. В нашому випадку це – збиток, який в 2001 році склав (-) 1,74 тис. грн., а в 2002 р. – (-) 9,7 тис. грн.

Таблиця 2.3.2

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

Показники	Один. вимір	Роки			2002р в% до 2001р
		2000	2001	2002
1	2	3	6	7	6
А. Структурні
1. Рівень освоєності	%	87,7	87,7	87,7	-
2. Рівень розораності	%	75,5	75,5	75,5	-
Б. Натуральні
1. Вироблено на 100 га с. - г. угідь
- молока	ц	297,0	260,3	243,8	93,7
- приросту живої маси усіх видів тварин	ц	18,1	13,7	10,9	79,6
Вироблено на 100 га ріллі
- приросту живої маси свиней	ц	0,9	-	-	-
- зерна	ц/га	590,9	692,4	553,3	93,6
- соняшника	ц/га	58,4	62,4	54,7	87,6
3. Урожайність:
- зернових культур	ц/га	20,9	31,2	20,4	65,4
- соняшника	ц/га	10,7	15,3	8,3	54,2
В. Вартістні
1. Вироблено на 100 га с. - г. угідь:
- валової продукції (у співставлених цінах 1996 р)	тис. грн	29,1	24,5	22,2	90,6
- валового доходу	тис. грн	0,4	-4,2	6,2	-
- прибутку	тис. грн	-24,2	-1,7	9,7	-

2.4 Виробничі фонди і ефективність їх використання

Основні засоби - це засоби праці, які багаторазово, протягом тривалого часу (більш 365 днів), беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому натуральну форму і поступово переносять свою вартість на готовий продукт.

Таблиця 2.4 1

ПОКАЗНИКИ РОЗМІРУ, РУХУ І СТАНУ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Показники	Один. виміру	Роки			2002р в% до 2001р
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
Вихідні дані
1. Наявність на початок року	тис. грн	13115	13346	13254,6	99,3
2. Надійшло (ввод в дію нових засобів)	тис. грн	463	159,6	117,4	73,6
3. Вибуття (ліквідовано) основних засобів	тис. грн	232	251	277,2	110,4
4. Наявність на кінець року	тис. грн	13346	13254,6	13094,8	98,8
5. Сума зносу:
а) на початок року	тис. грн	4631,1	4774,8	4927,0	103,2
б) на кінець року	тис. грн	4774,8	4927,0	5075,7	103,0
Рішення
1. Коефіцієнт росту основних фондів (4/1)	1,02	0,99	0,98	98,9
2. Показники:
а) відновлення фондів(2/4*100)	%	3,5	1,2	0,89	-
б) вибуття (3/1*100)	%	1,8	1,9	2,09	-
в) зносу:
- на початок року (5а/1*100)	%	35,3	35,8	37,2	-
- на кінець року (5б/4*100)	%	35,8	37,2	38,8	-
г) придатності:
- на початок року ((1-5а) /1*100)	%	64,7	64,2	62,8	-
- на кінець року ((4-5б) /1*100)	%	65,4	62,4	60,5	-

Показники розміру, руху і стану основних фондів на підприємстві розглянемо в таблиці 2.4.1 З даних цієї таблиці ми бачимо, що починаючи з 2001 року вартість основних фондів на підприємстві знижується, це пов'язане з тим, що в останні роки показник вводу в дію основних фондів нижчий, ніж показник вибуття основних фондів. Також можна відмітити, що в 2002 році в зрівнянні з 2001 роком трохи знизились такі показники, як коефіцієнт росту основних фондів показники придатності на початок і на кінець року. Підвищились такі показники, як вибуття та зносу на початок року.

Однією з найважливіших характеристик економіки будь-якого підприємства є забезпеченість його основними фондами, а також ефективність їхнього використання.

До показників забезпеченості підприємства основними фондами відносяться фондозабезпеченість і фондоозброєність.

Фондозабезпеченість – це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільгоспугідь.

Фондовоозброєність – середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 1 середньорічного працівника.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників, основні з який фондовіддача і фондоємкість. Фондовіддача може бути визначена по валовій продукції, по валовому доходу і прибутку. У першому випадку вона обчислюється відношенням основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до вартості валової продукції, у другому - відношенням до неї валового доходу, у третьому – прибутку.

Фондоємкість продукції представляє середньорічну вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 1 грн валової продукції.

Показники забезпеченості і ефективності використання розглянемо в таблиці 2.4.2

Аналізуючи дані таблиці 2.4.2 ми бачимо, що середньорічна вартість основних виробничих фондів на підприємстві з кожним роком зменшується, так у 2000 році вона складала 9912,8 тис. грн, у 2001р. – 9821,4 тис. грн., у 2002р. – 9792 тис. грн. Розглядаючи інші показники, ми бачимо, що показник фондозабезпеченості зменшується, а ось показник фондоозброєності на протязі останніх трьох років постійно підвищується, це відбувається по причині постійного зменшення кількості робітників на підприємстві. Показник фондовіддачі на підприємстві у 2000р. становив 0,064, у 2001р – 0,054, в 2002 – 0,049. Що стосується показника фондомісткості, то в 2002 році він був на рівні 20,24, це на 9,6% більше ніж у 2001 році. Також необхідно відмітити, що у 2000 і в 2001 роках на 1 гривню припадало основних виробничих фондів 0,032 та 0,014 гривні доходу відповідно, а у 2002р. – 0,011 грн. збитку.

Таблиця 2.4 2

ПОКАЗНИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ І ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

Показники	Один. виміру	Роки			2002 р в% до 2001 р
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
Вихідні дані
1. Середньорічна вартість основних виробничих засобів	тис. грн	9912,8	9821,4	9792	99,7
2. Площа сільськогосподарських угідь	га	2174	2174	2174	100
3. Середньорічна чисельність робітників	чол.	224	209	192	91,8
4. Валова продукція сільського господарства (в співставних цінах 1996 р)	тис. грн	633,5	531,8	483,9	90,9
5. Валовий доход	тис. грн	317,2	135,1	-112,1	-
6. Балансовий прибуток	тис. грн	-117,6	-37,9	-77,6	-
Рішення
1. Фондозабезпеченість(1/2)	4,56	4,52	4,50	99,5
2. Фондоозброєність (1/3)	44,25	46,99	51,00	108,5
3. Фондовіддача (4/1)	0,064	0,054	0,049	90,7
4. Фондомісткість (1/4)	15,65	18,47	20,24	109,6
5. Припадає в розрахунку на 1 грн основних виробничих фондів:
- валового доходу	грн	0,032	0,014	-0,011	-
- прибутку	грн	-0,012	-0,004	-0,008	-

Оборотні засоби – це предмети праці, що цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють свою натуральну форму та повністю переносять свою вартість на вироблений продукт. Оборотні засоби здійснюють безперервний кругообіг. В ньому розрізняють такі стадії:

Оборотні засоби змінюють грошову форму і переходять у виробничі запаси.

В процесі виробництва матеріальні оборотні засоби набувають форми готової продукції.

Продукція реалізується і товарна форма знову набуває грошової.

Структура оборотних засобів – це питома вага окремих видів засобів у загальній вартості оборотних засобів.

В таблиці 2.4 3 наведено розмір та структуру оборотних засобів

підприємства ДГ „Комунар” за 2000-2002 роки.

Таблиця 2.4 3

РОЗМІР І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

Показники	Розмір, тис. грн			Структура, %			2002 р в% до 2000 р
	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7	8
1. ОБОРОТНІ ЗАСОБИ	768,58	719,5	828,4	90,85	91,81	91,86	115,1
в т. ч.:
- виробничі запаси	320,3	285,0	272,0	37,9	36,4	30,2	95,4
- малоцінні і швидко зношувані предмети	4,5	4,3	3,3	0,53	0,55	0,45	76,7
- незавершене виробництво	126,8	159,6	210,4	14,9	20,4	23,3	131,8
- тварини на вирощуванні та відгодівлі	315,8	270,5	342,6	37,3	34,5	37,9	126,7
- витрати майбутніх періодів	0,18	0,1	0,1	0,02	0,01	0,01	100
2. ФОНДИ ОБІГУ	77,4	64,1	73,4	9,1	8,2	8,13	114,5
в т. ч.:
- готова продукція	24,4	-	-	2,9	-	-	-
із них: купівельні товари	-	-	-	-	-	-	-
- товари відвантажені, не сплачені в строк	-	-	-	-	-	-	-
-дебіторська заборгованість	51,8	62,1	72,8	6,1	7,9	8,07	117,2
- грошові кошти	1,2	2,0	0,6	0,1	0,3	0,06	30
3. ВСЬОГО ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ (1+2)	845,98	783,6	901,8	100	100	100	115,08

Як видно з таблиці 2.4 3, оборотні засоби за вивчаємий період збільшилися на 15,1%. В структурі оборотних найбільшу питому вагу займають оборотні наступні засоби: в 2000р. – 90,85%, в 2001р. – 91,81%, а в 2002р. – 91,86%.

Показники забезпеченості підприємства тракторами розглянемо у таблиці 2.4.4

Аналізуючи дані таблиці 2.4.4 видно, що у підприємства до 2002 року в наявності було 23 автомобілі, а в2002 році їх кількість зменшилась до 18.

Головний критерій оцінки використання тракторів – своєчасність та якість виконання сільськогосподарських та транспортних робіт з мінімальними затратами на 1 умовний еталонний гектар або тонно-км.

Таблиця 2.4.4

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ

ТРАКТОРНОГО ПАРКУ

Показники	Один. виміру	Умовні позначення	Роки			2002 р в% до 2000 р
			2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7
Вихідні дані
1. Середньорічна кількість тракторів
- фізичних	шт	Чтф	23	23	18	78,3
- умовних еталонних	шт	Чту	24	23	20	83,3
2. Площа ріллі	га	Пр	1643	1643	1643	100
3. Загальний річний об`єм виконаних робіт	ум. ет. га	Оз	20008	17072	15390	76,9
4. Відроблено тракторами:
- машино - днів	Кмд	3808	3740	3740	98,2
- машино - змін	Кмз	3808	3740	3740	98,2
5. Загальні витрати по тракторному парку на виконання робіт	тис. грн	Зв	191,0	309,0	278,5	145,8
Рішення
1. Тракторозабезпеченість	шт/га	Тз	1,46	1,40	1,22	83,6
2. Виробка на 1 фізичний трактор:
- за зміну	ум. ет. га	Вз	5,25	4,56	4,11	78,3
- за день	ум. ет. га	Вд	5,25	4,56	4,11	78,3
- за рік	ум. ет. га	Вр	869,9	742,3	855	98,3
3. Коефіцієнт змінності	Кз	1,0	1,0	1,0	100
4. Кількість днів, які відроблені 1 фізичним трактором за рік	Кд	165,6	162,6	207,8	125,5
5. Коефіцієнт використання робочого часу	Квч	0,46	0,45	0,51	110,9
6. Собівартість 1 ум. ет. га	грн	С	9,55	15,50	18,10	189,5

Загальний об'єм виконаних робіт тракторами у 2002 році склав 15390 ум. ет. га., це на 1682 ум. ет. га менше ніж у 2001 році і на 4618 ет. га менше ніж у 2000 році. Кількість відроблених тракторами машино-днів і машино-змін у 2002 році не змінилась порівняно з 2001 роком і склала 3740 та зменшилась на 68 у порівнянні з 2000 роком, коли тракторами було відроблено 3808 машино-днів і машино-змін відповідно. Далі по даним таблиці 2.4.4 розрахуємо забезпеченість і ефективність використання тракторного парку.

Тракторозабезпеченість – це відношення середньорічної кількості умовних еталонних тракторів до площі ріллі в розрахунку на 100га. В 2000 році на 100 га ріллі припадало 1,46 ум. ет. тр., в 2001 році – 1,40 ум. ет. тр., а в 2002 році цей показник зменшився до 1,22 ум. ет. тр. .

Виробка на 1 фізичний трактор за зміну (за день, за рік) – це відношення загального річного об’єму виконаних робіт до кількості відроблених тракторами за рік машино-днів (машино-змін, середньорічне число фізичних тракторів). На протязі вивчаємого періоду виробка на 1 фізичний трактор за зміну і за день зменшились, а за рік – збільшилась.

Коефіцієнт змінності розраховується як відношення кількості відпрацьованих машино-змін до машино-днів. На протязі 2000-2002 років коефіцієнт змінності становив 1,0.

Коефіцієнт використання робочого часу визначається як відношення кількості днів, відроблених одним умовним трактором за рік до кількості днів у році (365) днів. У 2002 році цей показник збільшився на 13,3% відносно 2001 року і на 10,9% проти 2000 року.

Собівартість 1 ум. ет. га у 2002 році зросла порівняно з 2000 роком на 8,55 грн і склала 18,10 грн.

В таблиці 2.4.5 розраховано забезпеченість і ефективність використання комбайнів на підприємстві за 2000-2002 роки.

Таблиця 2.4.5

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ

КОМБАЙНІВ

Показники	Один. вимір.	Умовні позначення	Зерно- збиральні				Буряко- збиральні
			2000		2001	2002	2000	2001	2002
1	2	3	4		5	6	7	8	9
Вихідні дані
1. Кількість комбайнів	шт	Кк	5		3	3	1	1	1
2. Відроблено комбайнами машино-днів, всього	МДв	75		60	60	-	-	-
3. Зібрана площа, всього	га	Плз	485		385	445	-	-	-
4. Зібрано продукції, всього	т	Прз	971,0		1137,7	909,0	-	-	-
1	2	3		4	5	6	7	8	9
Рішення
1. Машинозабезпече-ність	ш/га	Мз		10,3	8,2	7,8	-	-	-
2. Зібрано площі 1 комбайном:
а) за день	га	Упд		6,5	6,1	6,4	-	-	-
1	2	3		4	5	6	7	8	9
б) за сезон	га	Упс		97	121,7	128,3	-	-	-
3. Відроблено 1 комбайном машино-днів	МДк		15	20	20	-	-	-
4. Зібрано продукції 1 комбайном:
а) за день	т	Пд		12,95	18,96	15,15	-	-	-
б) за сезон	т	Пс		194,2	379,2	303	-	-	-

Що стосується автомобілів, то їх кількість у господарстві з роками скорочується. Так за 2 роки їх стало менше на 2 шт., всього –21 шт. Автомобіле-дні перебування у господарстві за вивчаємий період зменшили свою кількість у2002 році на 14,4% у порівнянні з 2000 роком і на 6,4% проти 2001 року. Зменшилась у тому числі кількість перебування в роботі: у 2000 році становила 7.5 тис. автомобіле-днів, а у 2002 році цей показник склав 3,6 тис. автомобіле-днів. У 2002 р. значно знизився показник автомобіле-днів перебування в ремонті, у 2000 р. він складав 2,21 тис. автомобіле-днів, а у 2002р – 1,35. Також зменшився загальний пробіг автомобілів з вантажем, з 140,1 тис. км у 2000 р., до 97 тис. км у 2002 р. Вантажооборот у 2002 році склав 384,5 тис. ткм, це на 8,9% менше, ніж у 2000 р. і на 6,1% більше ніж у 2001 р. .

Щодо показників інтенсивності, то про коефіцієнт використання автопарку можна сказати, що він за 2000-2002 роки зменшився майже вдвічі (на 43,4%), хоча коефіцієнти технічної готовності і коефіцієнт використання робочого часу зросли у 2002 р. проти 2000 р. на 9,3% і 21,5% відповідно. Показники продуктивності теж знизились, окрім собівартості 1 т-км, яка у 2002 р. відносно до 2000 р. зросла на 20,5%, а також зросли витрати пального в розрахунку на 100 км пробігу 2,7% (таблиця 2.4 6).

Таблиця 2.4.6

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ АВТОПАРКУ

Показники	Один. вимір.	Умов. позн.	Роки			2002 р в% до 2000 р
			2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7
Вихідні дані
1. Середньорічна чисельність автомобілів	шт	Ч	23	22	21	91,3
2. Автомобіле-дні перебування у господарстві - всього в т. ч.:	тис.	АДг	9,0	8,2	7,7	85,6
3. в роботі	тис.	АДр	7,5	2,4	3,6	48,0
4. в ремонті і очікуванні його	тис.	АДрм	2,21	1,37	1,35	61,1
5. Автомобіле-тонно-дні-всього	тис.	АТДв	23,8	24,0	26,1	109,7
6. в т. ч. в роботі	тис.	АТДр	18,5	19,0	20,3	109,7
7. Загальний пробіг - всього	тис. км	Пз	382,3	288,0	273,2	71,5
8. в т. ч. з вантажем	тис. км	Пв	140,1	119,3	97,2	69,4
9. Час перебування у наряді	тис. год	Чн	68,0	56,0	43,0	63,2
10. в т. ч. в русі	тис. год	Чр	44,0	37,0	34,0	77,3
11. Перевезено вантажу - всього	тис. тон	П	28,1	18,6	16,5	58,7
12. Виконано робіт (вантажооборот) - всього	тис. ткм	Вов	422,0	362,5	384,5	91,1
13. теж, автопричепами	тис. ткм	Воп	132,5	113,9	98,8	74,6
14. Затрати по вантажо-перевезенням	тис. грн	З	184,2	220,2	205,6	111,6
15. Витрати пального по автопарку	тис. л	Вп	99,4	70,3	72,9	73,3
Рішення
Показники інтенсивності:
1. Коефіцієнт використання автопарку	Ка	0,83	0,29	0,47	56,6
2. Коефіцієнт технічної готовності	Кт	0,75	0,83	0,82	109,3
3. Коефіцієнт використання робочого часу	Кч	0,65	0,66	0,79	121,5
4. Коефіцієнт використання пробігу	Кп	0,37	0,41	0,36	97,3
5. Коефіцієнт використання вантажопідйомності	Кв	0,84	0,26	0,52	61,9
6. Середня технічна швидкість	км/год	Шт	8,7	7,8	8,0	92,0
7. Середня експлуатаційна швидкість	км/год	Ше	5,6	5,1	6,4	114,3
8. Середня відстань перевезень вантажу	км	Вп	15,0	19,5	23,3	155,3
Показники продуктивності:
1. Середній виробіток на 1 автотонну
- тонн	тис.	Вт	0,46	0,29	0,23	50,0
- тонно-кілометрів	тис	Втк	0,026	0,019	0,016	61,5
Показники економічності:
1. Собівартість 1т-км	грн	С	0,44	0,61	0,53	120,5
2. Витрати пального на 100 км пробігу	л	В	26,0	24,4	26,7	102,7

Основою комплексної механізації сільського господарства є енергетичні ресурси, які являють собою потужності механічних, електродвигуни, електрообладнання та чисельність робочої худоби в перерахунку на механічну силу. Енергетична ефективність виробництва продукції показує кінцевий корисний ефект від використання енергії. При розрахунку енергетичної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції визначають слідуючі види енергії, які використовуються у технологічних процесах:

енергію виробничих потужностей (енергетичні потужності), к. с.

енергію використовуємих ресурсів (енергетичні ресурси);

енергію сукупних затрат на виробництво продукції.

Розглядаючи дані таблиці 2.4.7., бачимо, що енергетичні потужності тракторних двигунів за 2000-2002 роки зменшились на 39,3%, а саме на 815 к. с.; двигунів комбайнів – на 15,9% (192 к. с); двигунів автомобілів – на 14,7% (539 к. с); електродвигунів і електроустаткування зменшились на 32,9% (327 к. с); інших механічних двигунів – 60,5% (130 к. с). Усього енергетичних потужностей в 2000 р. було 8148 к. с., а в 2002 р. стало на 24,6% менше – 6145 к. с. . Знизились такі показники як енергопотужнозабезпеченість (на 24,6%) і енергопотужноозброєність (на 12,1%), і лише завдяки зменшенню середньорічної кількості працівників збільшилась електроозброєність підприємства (на 6,4%).

Таблиця 2.4.7

РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

Показники	Один. вимір.	Роки			2002р в% до 2000 р
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
Вихідні дані
1. Тракторні двигуни	к. с.	2072	2072	1257	60,7
2. Двигуни комбайнів	к. с.	1209	1017	1017	84,1
3. Двигуни автомобілів	к. с.	3657	3274	3118	85,3
4. Електродвигуни і електроустаткування	к. с.	995	737	668	67,1
5. Інші механічні двигуни	215	173	85	39,5
6. Усього механічних двигунів (1+2+3+4+5)	к. с.	8148	7273	6145	75,4
7. Робоча худоба(у перерахунку на к. с)	к. с.	-	-	-	-
8. Усього енергетичних потужностей (6+7)	к. с.	8148	7273	6145	75,4
9. Площа с. - г. угідь	га	2174	2174	2174	100
10. Середньорічна чисельність робітників	люд.	224	209	192	85,7
11. Витрати електроенергії на основне виробництво	кВт. - год	221060	218354	201607	91,2
Рішення
1. Питома вага мех. двигунів	%	100	100	100	100
2. Енергопотужнозабезпеченість	к. с. /га	374,8	334,5	282,7	75,4
3. Енергопотужноозброєність	к. с. /люд.	36,4	34,8	32,0	87,9
4. Електроозброєність	кВт. - год/люд.	986,9	1044,8	1050,0	106,4

2.5 Трудові ресурси і ефективність їх використання

Трудові ресурси підприємства – це сукупність робітників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його спискового складу.

До трудових ресурсів належать чоловіки віком 16-59 років і жінки віком 16-54 років, за винятком інвалідів І і ІІ груп цього віку, трактористи-машиністи віком 55-59, доярки і свинарки віком 50-54 років, учасники аварії на Чорнобильській АЕС, що мають пільгові умови виходу на пенсію.

Трудові ресурси підприємства мають кількісну, якісну та структурну характеристики.

Кількісна характеристика вимірюється показниками списочної, явочної і середньосписочної чисельністю робітників.

Якісна характеристика визначається розподіленням робітників з статтю, віком, стажем роботи, освітою та кваліфікацією.

Структурна характеристика трудових ресурсів визначається співвідношенням окремих категорій робітників підприємства.

Показники кількісної і структурної характеристики трудових ресурсів підприємства розглянемо в таблиці 2.5 1.

Аналізуючи таблицю 2.5 1, ми бачимо, що кількість робітників, зайнятих в сільському господарстві з кожним роком зменшується, у 2000 р. цей показник складав 195 чоловік, а у 2002р. він склав 173 чоловік. Слід відмітити, що зменшення кількості робітників, зайнятих в сільському господарстві відбувалось, як за рахунок зменшення постійних, так і за рахунок зменшення сезонних робітників, лише в 2002 році цей показник змінився за рахунок зменшення постійних робітників. Також можна відмітити, що показники по іншим категоріям робітників на протязі останніх трьох років теж змінювались, та найбільш помітно зменшились категорії робітників, які зайняті у підсобному промисловому виробництві – на 47,9%, тобто на 8 чоловік та робітники торгівлі і громадського харчування – на 50,0%. Що стосується загальної кількості робітників на підприємстві, то вона з 224 чоловік у 2000 р. знизилась до 192 чоловік у 2002 р. .

Таблиця 2.5 1

ПОКАЗНИКИ КІЛЬКІСНОЇ І СТРУКТУРНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Категорії працівників	Середньорічна чисельність працівників			2002 р. в% до 2000 р.
	2000	2001	2002
1	2	3	4	5
1. Робітники, які зайняті в сільському господарствві - всього	195	182	173	88,7
в тому числі:
- постійні	98	98	85	86,7
- сезонні і тимчасові	38	32	38	100
- інженерно - технічні	22	19	18	81,8
- службовці	15	12	12	80,0
-молодший обслуговуючий персонал	10	9	9	90,0
-пожежно-сторожова охорона	12	12	12	100
2. Робітники, які зайняті у підсобному промисловому виробництві	17	16	9	52,9
3. Робітники ЖКГ	6	6	6	100
4. Робітники торгівлі та громадського харчування	6	5	3	50,0
5. Робітники, які зайняті капітальним ремонтом	-	-	-	-
6. Інші робітники	-	-	-	-
Всього робітників	224	209	192	85,7

В таблиці 2.5 2. розглянемо основні показники, які характеризують рівень використання трудових ресурсів. До них відносяться слідуючі:

коефіцієнт використання трудових ресурсів. У 2002р. порівняно з 2000р. цей показник знизився на 3,5%;

коефіцієнт сезонності. Цей коефіцієнт за вивчаємий період збільшився на 17,4%;

розмах сезонності, який у 2002р. знизився на 1,5% проти 2000р.;

текучість кадрів. В господарстві дуже велика текучість кадрів. Так у 2002р. цей показник зріс на 116,7% відносно 2000р.

продуктивність праці, яка на підприємстві за період 2000-2002рр. знизилась на 10,7%.

Таблиця 2.5 2.

ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ПІДПРИЄМСТВА

Показники	Один. вимір.	Роки			2002 р в% до 2000 р
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
Вихідні дані
1. Фактичний фонд робочого часу	т. люд. г.	459,0	428,3	410,5	89,4
2. Потенціальний фонд робочого часу	т. люд. г	536,5	500,6	491,6	91,6
3. Затрати праці у місяці максимальної зайнятості робітників	т. люд. г.	36,7	34,3	39,4	107,4
4. Затрати праці у місяці мінімальної зайнятості працівників	т. люд. г.	27,1	25,3	29,6	109,2
5. Середньомісячні затрати праці робітників	т. люд. г	33,5	32,0	30,7	91,6
6. Кількість робітників звільнених за рік	чол.	14	21	25	178,5
7. Валова продукція с/г (в співставних цінах 1996 р)	тис. грн	633,5	531,8	483,9	76,3
8. Середньорічна чисельність робітників	чол.	224	209	192	85,7
Рішення
1. Коефіцієнт використання трудових ресурсів (1/2)	0,86	0,85	0,83	96,5
2. Коефіцієнт сезонності (3/5)	1,09	1,07	1,28	117,4
3. Розмах сезонності(3/4)	1,35	1,36	1,33	98,5
4. Текучість кадрів(6/8)	0,06	0,1	0,13	216,7
5. Продуктивність праці(7/8)	т. грн/чол	2,8	2,5	2,5	89,3

Рівень оплати праці на підприємстві розглянемо у таблиці 2.5 3. Аналізуючи дані ми бачимо, що середньомісячна заробітна плата з кожним роком зростає і в 2002 р. становить 180,9 грн., що на 7,4% більше ніж у 2000р. Оплата однієї люд. - год. у рослинництві у 2002 р. склала 1,19 грн., у тваринництві – 0,89 грн. . Оплата однієї людино-години на виробництві молока у 2002 р. зросла у зрівнянні з 2000 р. на 77,1% і склала 1,24 грн., на виробництві зерна – на 64,4%, соняшника – теж на 64,4%, по приросту ВРХ оплата однієї людино-години збільшилась у зрівнянні з 2000 р. на 56,9%.

Таблиця 2.5 3.

РІВЕНЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Показники	Один. вимір.	Роки			2002 р в% до 2000 р
		2000 р	2001 р.	2002 р
1	2	3	4	5	6
1. Середньомісячна заробітна плата в с/г підприємства	грн	168,42	176,65	180,90	107,4
в т. ч.: у рослинництві	грн	192,85	202,30	209,60	108,7
- у тваринництві	грн	158,50	171,00	177,00	111,6
2. Оплата 1 люд. години в с/г підприємства	грн	0,80	0,83	1,04	130
в т. ч. у рослинництві	грн	0,88	0,92	1, 19	135,2
у тваринництві	грн	0,72	0,75	0,89	123,6
3. Оплата 1 люд. години на виробництві:
-зерна	грн	0,90	1,05	1,48	164,4
-соняшника	грн	0,90	1,05	1,48	164,4
-молока	грн	0,70	0,75	1,24	177,1
-приросту живої маси ВРХ	грн	0,65	0,65	1,02	156,9
-приросту живої маси свиней	грн	1,08	-	-	-

Для визначення можливого рівня підвищення оплати праці, її зв'язку з продуктивністю доцільно використовувати коефіцієнт співвідношення (КС) індексу продуктивності праці (Іп. п) до індексу його оплати (Іо. п):

КС = Іпп / Іоп

Якщо КС більше 1, то створюються умови для зниження собівартості і збільшення прибутку.

Якщо КС менше 1, то створюються умови для підвищення собівартості і зменшення прибутку.

Таблиця 2.5 4.

СПІВВІДНОШЕННЯ ТЕМПІВ РОСТУ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ І ЇЇ ОПЛАТИ

Показники	Один. вимір.	Роки			Іп. п. Іо. п.
		2000р.	2001 р.	2002 р
1	2	3	4	5	6=5/3
1. Вироблено валової продукції с/г (в співставних цінах 1996 р) на 1 люд. годину	грн	2,23	2,38	2,07	0,93
в т. ч.
а) рослинництві	грн	3,23	3,87	2,96	0,92
б) тваринництві	грн	1,69	1,99	1,53	0,91
2. Оплата 1 люд. - год. В с/г підприємства	грн	0,80	0,83	1,04	1,30
в т. ч.
а) рослинництві	грн	0,88	0,92	1, 19	1,35
б) тваринництві	грн	0,72	0,75	0,89	1,24
3. Коефіцієнт співвідношення індекса продуктивності праці і індексу його оплати (1гр.6/2гр.6)	Х	Х	Х	0,72
в т. ч.:
а) в рослинництві (1а гр6/2а гр.6)	Х	Х	Х	0,68
б) в тваринництві (1б гр.6/2б гр.6)	Х	Х	Х	0,73

Аналізуючи таблицю 2.5 4, ми бачимо, що коефіцієнт співвідношення індексу продуктивності праці і індексу її оплати становить 0,72 в т. ч. в рослинництві – 0,68, в тваринництві – 0,73. Це свідчить про те, що на підприємстві створюються умови для підвищення собівартості і зменшення прибутку.

2.6 Розвиток галузей рослинництва та тваринництва.

Рослинництво – одна з основних галузей сільського господарства, що пов'язана з обробкою землі і вирощуванням сільськогосподарських рослин. Воно забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво – кормами, легку, харчову і переробну промисловість – сировиною. Питома вага продукції рослинництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 45%. Рослинництво є комплексною галуззю, яка поділяється на рільництво, овочівництво, луківництво, плодівництво, тощо. Всередині кожної з цих галузей виділяють групи однорідних культур і окремі культури.

Склад і динаміку розвитку галузі рослинництва характеризують показники виробництва валової продукції рослинництва в співставних цінах, валових зборів сільськогосподарських культур в натуральному виразі, розмір посівної площі та урожайність.

Таблиця 2.6 1.

ОБ`ЄМ ВИРОБНИЦТВА ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Показники	Один. вимір.	Роки			2002 р в% до 2001 р
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
Валова продукція рослинництва (в співставних цінах 1996 р)	тис. грн	313,7	285,6	261,3	83,3

Об’єм виробництва валової продукції рослинництва в ДГ "Комунар" наведено в таблиці 2.6 1. З даних цієї таблиці ми бачимо, що валова продукція рослинництва в 2002р. склала 261,3 тис. грн., це на 24,3 тис. грн. менше ніж у 2000р і на 52,4 тис. грн., або на 16,7% менше, ніж у 2000р. .

Важливим показниками, які характеризують склад і динаміку розвитку галузі рослинництва є показники розмірів і структури посівних площ (табл.2.6 2).

Таблиця 2.6 2.

РОЗМІР І СТРУКТУРА ПОСІВНИХ ПЛОЩ

Показники	Площа, га			Структура,%			2002 р в% до 2001 р
	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Зернові - всього	485	385	445	33,5	27,7	29,7	107,2
в т. ч.: озимі зернові	325	250	275	22,4	18,0	18,3	101,7
ярові зернові	140	115	158	9,7	8,3	10,6	127,7
зернобобові	20	20	12	1,4	1,4	0,8	57,1
кукурудза на зерно	-	-	-	-	-	-	-
2. Технічні - всього	67	140	90	4,7	10,0	6,1	61,0
в т. ч: цукрові буряки	-	-	-	-	-	-	-
соняшник на зерно	67	140	90	4,7	10,0	6,1	61,0
3. Кормові - всього	703	702	718	48,3	50,2	47,8	95,2
в т. ч.: кормові корнеплоди	15	20	20	1,0	1,4	1,3	92,9
кукурудза на силос і з/к	268	165	250	18,4	11,8	16,5	139,8
багаторічні трави	295	325	288	20,3	23,3	19,2	82,4
однорічні трави	120	65	160	8,2	4,7	10,4	221,3
Овочі відкритого грунту	7	4	6	0,4	0,3	0,4	133,3
4. Всього посівів	1424	1445	1374	86,7	87,9	83,6	95,1
Пари	219	198	269	13,3	12,1	16,4	135,5
Всього ріллі	1643	1643	1643	100	100	100	100

Аналізуючи таблицю 2.6 2. ми бачимо, що за останні три роки загальна площа посівів постійно змінювалась. Найбільша площа була засіяна у 2001р. – 1445 га., а найменша у 2002р. – 1374 га. Найбільшу питому вагу в структурі посіву сільськогосподарських культур в господарстві на протязі трьох років займають зернові і кормові культури. Так у 2002р. в загальній структурі посіву зернові займали 29,7%, а кормові – 47,8%; інша площа була засіяна технічними (6,1%), овочевими культурами (0,4%). Згідно агротехнічних вимог на території Харківської області питома вага зернових в структурі повинна займати 50-60%, якщо ж менше, то це – негативне явище. Зернобобових повинно бути не менше 3%; соняшнику – не більше 10% площі посівів; під кормовими культурами повинно бути приблизно 30% всіх посівів; під кукурудзою на силос і зелений корм – від 7% до 12%; однорічні можуть займати 3-6% ріллі, а багаторічні – 45-50%. Отже, розмір і структура посівних площ у нашому господарстві не тільки не відповідають агротехнічним вимогам, а й суперечать системі сівозмін.

В 2002 р. в господарстві з 1643 га рілля було зайнято під культурами 1374 га, 269 га було зайнято парами. Отже площі під парами становили 16% рілля. Якшо урахувати те, що технічні культури складають майже 6% рілля, то в господарстві пари займають на 10% більше, ніж потрібно. Площа під парами не повинна перевищувати площі технічних культур в Харківській області. Площі під багаторічними травами в 2002 р. склали усього 17,5% в складі засіяних площ, а в кормовій групі на них припадало 40%. В той час по існуючим рекомендаціям багаторічні трави в складі кормової групи повинні займати 45-50%.

Урожайність сільськогосподарських культур є головним фактором, який визначає об'єм виробництва продукції рослинництва. Розглянемо в таблиці 2.6 3 показники урожайності і валового збору сільськогосподарських культур на підприємстві за останні п'ять років.

Аналізуючи таблицю 2.6 3., ми бачимо, що за 2000-2002 роки урожайність по різним видам сільськогосподарських культур постійно коливалась. Так по зерновим культурам найвищий показник урожайності спостерігався в 2001р – 31,2 ц/га. В інші роки показник урожайності зернових був низький: у 2000р – 20.9 ц/га, у 2002р. - 20,4 ц/га

Що стосується валового збору зернових, то тут найвищий показник був у 2001 році – 11377 ц. Цей показник був отриманий завдяки відносно високої урожайності у цьому році, так як площа посіву у порівнянні з іншими роками була невеликою. Найнижчий показник валового збору зернових був отриманий у 2002р. – 9090 ц. Це відбулося завдяки найменшій урожайності в цьому році.

Що стосується інших культур, то слід відмітити різке збільшення урожайності кормових коренеплодів за останні 2 роки, особливо в 2001р. – 158,5 ц/га. В 2001 р. також була найвища урожайність овочем – 49,8 ц/га та найбільший валовий збір соняшника завдяки збільшенню посівної площі. З негативних показників слід відмітити зменшення урожайності у 2002р. озимих зернових до 20,9 ц/га і ярових до 14,0 ц/га. Зменшенню урожайності сільськогосподарських культур в останній рік сприяли несприятливі погодні умови, зокрема недостаток вологи.

Таблиця 2.6 3.

УРОЖАЙНІСТЬ І ВАЛОВИЙ ЗБІР СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

КУЛЬТУР

Показники	Урожайність ц/га			Валовий збір, ц			2002р в% до 2001 р
	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Зернові - всього	20,9	31,2	20,4	9710	11377	9090	79,9
в т. ч.: озимі зернові	22,1	37,0	20,9	4753	8113	4177	51,5
ярові зернові	19,0	23,4	14,0	1674	1636	1540	94,1
зернобобові	15,5	19,4	10,3	361	388	124	32,0
кукурудза на зерно	-	-	-	-	-	-	-
2. Цукрові буряки	-	-	-	-	-	-	-
3. Соняшник	15,3	8,3	10,7	1025	1156	959	83,0
Овочі відкритого грунту	28,6	49,8	44,7	196	199	233	117,1
Плоди та ягідники	1,4	0,3	0,5	64	15	23	153,3
4. Кормові корнеплоди	100,3	158,5	150,0	2005	3169	2250	71,0
5. Кукурудза на силос і з/к	91,6	76,2	79,8	24538	12570	19950	156,5
6. Багаторічні трави:
- на сіно	35,1	30,2	34,7	3155	4987	4168	83,6
- на зелений корм	95,4	61,7	87,2	16700	9250	13306	143,8
7. Однорічні трави:
- на сіно	-	-	-	-	-	-	-
-на зелений корм	99,2	73,7	91,9	4963	4794	5978	124,7

У таблиці 2.6 4 розглянемо економічну ефективність вирощування с/г культур на підприємстві. Аналізуючи таблицю 2.6 4. ми бачимо, що за останні 3 роки рівень рентабельності виробництва зернових постійно підвищувався, так в 2000 р. він складав 63,6%, у 2001 р. – 140,9%, 2002 р. – 149,8%. Одним з головних факторів який вплинув на підвищення рівня рентабельності виробництва зерна є підвищення ціни його реалізації. Що стосується виробництва соняшника то рівень рентабельності його виробництва у 2001 р. склав 100,1%, це на 41,02% більше, ніж у 2000 р і на 2,3%, ніж у 2000р. Визначаючи рівень товарності ми бачимо, що у 2002 р. у порівнянні з попередніми він підвищився як по зерновим, так і по соняшнику.

Таблиця 2.6 4.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Показники	Зернові			Соняшник
	2000 р	2001 р	2002 р	2000 р	2001 р	2002р
1	2	3	4	5	6	7
1. Урожайність, ц/га	20,9	31,2	20,4	15,3	8,3	10,7
2. Трудоємкість, люд. - год/ц	2,0	1,7	2,1	5,1	7,2	4,9
3. Повна собівартість 1 ц, грн	21,87	17,90	22,35	30,72	37,28	43,48
4. Середня ціна реалізації 1ц, грн	35,78	43,12	55,84	48,87	74,60	66,23
5. Прибуток(+), збиток(-):
а) на 1 ц, грн(4-3)	+13,91	+25,22	+33,49	+18,15	+37,32	+32,75
б) на 1га, грн(5а*1)	+290,7	+786,86	+683, 20	+277,7	+309,8	+350,43
6. Рівень товарності,%	62,82	59,85	65,06	81,85	76,98	83,21
Рівень рентабельності,% ((5а/3) *100)	63,6	140,9	149,8	59,08	100,1	97,8

Таблиця 2.6 5.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ОСНОВНИХ КОРМОВИХ КУЛЬТУР

Показники	Кормові корнеплоди		Кукурудза на силос і зелений корм		Багаторічні трави				Однорічні трави
					на сіно		на зелений корм		на сіно		на зелений корм
	2000	2001	2000	2001	2000	2001	2000	2001	2000	2001	2000	2001
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1. Урожайність, ц/га	100,3	150	91,6	76,2	35,1	30,2	95,4	61,7	-	-	99,2	73,7
2. Собівартість 1ц, грн	7,58	10,08	4,7	4,07	4,98	9,00	1,48	2,7	-	-	2,44	3,84
3. Трудоємкість, люд. - год/ц	4,6	5,6	0,1	0,78	0,32	1,6	0,09	0,6	-	-	1,02	1,08
4. Міститься в 1ц корма, ц:
а) кормових одиниць	0,12	0,12	0,2	0,2	0,49	0,49	0,18	0,18	0,48	0,48	0,18	0,18
б) перетр. протеіну	0,009	0,009	0,014	0,014	0,098	0,098	0,028	0,028	0,065	0,065	0,022	0,022
в) Кормопротеінових одиниць ((4а+4б*10) /2)	0,105	0,105	0,17	0,17	0,73	0,73	0,23	0,23	0,565	0,56	0,35	0,35
5. Одержано з 1 га, ц:
а) кормових одиниць (1*4а)	12,04	18	18,32	15,24	17, 19	14,79	17,17	11,10	-	-	17,85	13,27
б) ператр. протеіна (1*4б)	0,90	1,35	1,28	1,07	3,44	2,95	2,67	1,73	-	-	2,18	1,62
в) кормо-протеїнових одиниць ((5а+5б*10) /2)	10,52	15,75	15,56	12,97	25,79	22,14	30,52	14,2	-	-	19,83	14,74
6. Собівартість 1 ц корм. одиниць, грн (2/4а)	63,17	84	23,5	20,35	10,16	18,36	8,22	15	-	-	13,56	21,33
7. Собівартість 1ц кормо-протеінових одиниць, грн (2/4в)	72, 19	96	27,65	23,94	6,82	12,33	6,43	11,74	-	-	6,97	10,97
8. Трудоємкість 1 ц корм. од., люд. - год. (3/4а)	38,3	46,7	0,5	3,9	0,65	3,26	0,5	3,3	-	-	4,6	1,66
9. Трудоємкість 1 ц кормо-протеінових одиниць, люд. - год. (3/4в)	43,80	53,33	0,59	4,59	0,44	2, 19	0,39	2,60	-	-	2,91	3,08

Економічну ефективність вирощування основних кормових культур за 2000-2001рр. розглянемо у таблиці 2.6 5. З таблиці бачимо, що в 1 ц кормових коренеплодів міститься 0,12 ц к. од., 0,009 ц перетравного протеїну. В 1 ц кукурудзи на силос і зелений корм міститься 0,2 ц к. од., 0,014 ц перетравного протеїну. В 1ц багаторічних трав на сіно міститься 0,49 ц к. од., 0,098 ц перетравного протеїну. В 1 ц багаторічних трав на зелений корм міститься 0,18 ц к. од., 0,028 ц перетравного протеїну. В 1 ц однорічних трав на зелений корм міститься 0,18 ц к. од., 0,022 ц перетравного протеїну. Найбільше міститься кормових одиниць і перетравного протеїну в багаторічних травах на сіно. Ця культура найбільш ефективна серед кормових.

Склад та динаміку розвитку галузі тваринництва характеризують показники об'ємів виробництва валової продукції тваринництва в співставних цінах, валового виходу в натуральному виразі по видам продукції, кількісний склад та продуктивність тварин.

Таблиця 2.6 6.

ОБ`ЄМ ВИРОБНИЦТВА ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Показники	Один вимір.	Роки			2002 р в% до 2001 р
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
Валова продукція тваринництва (в співставних цінах 1996р).	тис. грн	291,2	246,2	222,6	90,4

Аналізуючи таблицю 2.6 6., ми бачимо, що об'єм виробництва продукції тваринництва з кожним роком зменшується, так у 2000 році він склав 291,2 тис. грн., у 2001 р. – 246,2 тис. грн., у 2002 р. – 222,6 тис. грн. . у порівнянні з 2001 роком у 2002 році цей показник знизився на 9,6%.

Таблиця 2.6 7.

КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА

Види тварин	Середньорічне поголів`я			Коеф. переводу в ум. ВРХ	Поголів`я умовного ВРХ			2002 р в% до 2001р
	2000	2001	2002		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Велика рогата худоба:
-основне стадо	390	365	340	1,0	390	365	340	93,2
-тварини на вирощуванні і відгодівлі	466	327	263	0,6	279,6	186,2	157,8	84,7
2. Свинарство:
-основне стадо	12	-	-	0,47	5,64	-	-	-
-свині на вирощуванні і вілгодівлі	14	-	-	0,3	6,58	-	-	-
3. Інші галузі	-	-	-	-	-	-	-	-
Всього тварин в перерахунку на умовний ВРХ	Х	Х	Х	Х	681,82	551,2	516,2	93,0

Аналізуючи таблицю 2.6 7., ми бачимо, що на підприємстві з 2001 року вирощують лише велику рогату худобу, причому поголів'я її постійно зменшується, так у 2000 р. основне стадо ВРХ складало 390 голів, у 2001 р. - 365 голів, у 2002 р. - 340 голів. Що стосується тварин на вирощуванні і відгодівлі, то у 2000 р. їх кількість складала 466 голови, у 2001 р. - 327 голів, у 2002 р. - 263 голови. На підприємстві до 2001 р. також вирощувались свині, але в останні два роки підприємство відмовилось від їх вирощування, цьому сприяли показники нерентабельності та збитковості попередніх років, тоді свинарство було збитковим. Зміну поголів'я великої рогатої худоби на підприємстві зобразимо на рисунку 2.6 7.

Рис 2.6 7. Зміна поголів'я ВРХ на підприємстві за останні 3 роки.

Продуктивність валовий вихід продукції тваринництва на досліджуваному підприємстві розглянемо в таблиці 2.6 8.

Таблиця 2.6 8.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ТВАРИН І ВАЛОВИЙ ВИХІД ПРОДУКЦІЇ

Показники	Продуктивність, ц/гол			Валоий вихід, ц			2002р в% до 2001 р
	2000	2001	2002	2000< /td>	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Велика рогата худоба
Молочного напрямку:
-молоко основного молочного стада	14,7	14,4	14,6	6457	5660	5300	93,6
-приріст тварин на вирощуванні і відгодівлі	0,217	0,216	0,224	393	297	239	80,5
М`ясного напрямку:
-приріст по основному стаду	-	-	-	-	-	-	-
Продовження таблиці 2.6 81	2	3	4	5	6	7	8
-приріст тварин на вирощуванні і відгодівлі	-	-	-	-	-	-	-
2. Приріст живої маси свиней	0,023	-	-	15	-	-	-
3. Інші галузі	-	-	-	-	-	-	-

Аналізуючи таблицю 2.6 8. ми бачимо, що продуктивність тварин на підприємстві дуже низька, так у 2000 р. з однієї корови було отримано 1470 кг молока, у 2001 р. – 1440 кг, у 2002 р. – 1460 кг. На даний момент для України нормальним вважається показник близько 4000 кг молока з однієї корови на рік, а в західних країнах від 6 до 10 тисяч кілограм. Що стосується приросту тварин на вирощуванні і відгодівлі, то тут показники також низькі у 2000р середньодобовий приріст 1 голови молодняка складав 217 г, у 2001 р. – 216 г, у 2002 р. - 224 г. Рівень годівлі тварин на підприємстві розглянемо в таблиці 2.6 9.

Аналізуючи таблицю 2.6 9, ми бачимо, що витрати кормів на 1 голову молочного стада підвищилися. Так у 2000 р. на одну корову було згодовано 28,3 ц кормових одиниць, у 2001 р. – 23,7, у 2002 р. – 29,3. Витрати кормів тваринам на вирощуванні і відгодівлі за останні 3 роки були приблизно рівними, у 2000 р. – 20,0 ц к. од., у 2001 р. – 12,5 ц к. од., у 2002р. – 14,2 ц к. од. Також можна відмітити, що у 2002 р. в зрівнянні з 2001 р. знизилась питома вага концкормів.

Таблиця 2.6 9.

РІВЕНЬ ГОДІВЛІ ТВАРИН І ЗАТРАТИ КОРМІВ НА ОДИНИЦЮ ПРОДУКЦІЇ

Види тварин (вид продукції)	Витрати кормів на 1 голову, ц к. од.						Питома вага концентрат%			Витрати кормів на 1 ц продукції, ц к. од.
	усіх			концентратів
	2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1. Корови (молоко)	28,3	23,7	29,3	2,6	3,6	3,0	9,2	15,2	10,2	2, 20	2,62	2,49
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
2. ВРХ на вирощуванні і відгодівлі (приріст)	20,0	12,5	14,2	1,4	1,5	1,4	7,0	12	9,8	15,9	18,0	16
3. Свині(приріст)	8,2	-	-	5,4	-	-	65,9	-	-	31,2	-	-

Розглянемо структуру раціонів ВРХ на вирощуванні і відгодівлі по поживності і вартості на прикладі таблиці 2.6 10. . Аналізуючи її, бачимо, що на протязі трьох років найбільшу питому вагу в структурі кормів по поживності займають соковиті корми (силос, коренеплоди, жом, дробина, патока). А саме 49,67% в 2000р., 37,89% в 2001р., 37,94 в 2002р.

В структурі кормів по вартості найбільшу питому вагу у 2000р. займає вартість соковитих кормів – 15,4%, а у 2001 і 2002 рр. – вартість зелених кормів, тобто багаторічних і однорічних трав, 32,0% і 25,6% відповідно.

В 2002р. у порівнянні з 2001р. використано кормів менше на 353 ц к. од., або на 19,8%, а у порівнянні з 2000р. – на 466,5 ц к. од., або 24,6%.

Структуру раціонів молочних корів по поживності і вартості за період 2000-2002 рр. наведено в таблиці 2.6 11. Аналізуючи її, бачимо, що найбільшу питому вагу по поживності в 2000р. займають концентрати – 40,43%, в 2001р. зелені корми – 32,86%, а в 2002р. соковиті – 32,98%.

В структурі кормів по вартості найбільшу питому вагу у 2000р. займає вартість концентратів – 40,62%, у 2001р. і 2002 р вартість соковитих – 37,91%. і 37,72% відповідно.

В 2002р. у порівнянні з 2001р. використано кормів менше на 590 ц к. од., або на 19,8%, а у порівнянні з 2000р. – на 72 ц к. од., або 2,93%.

Показники економічної ефективності виробництва продукції тваринництва розглянемо в таблиці 2.6 12.

Аналізуючи дані таблиці 2.6 12, ми бачимо, що продукція тваринництва на підприємстві є збитковою. Так у 2000 р. збиток на 1 ц молока склав 16,62 грн,, у 2001 р. – 16,45 грн., у 2002 р. – 28,16 грн.

Таблиця 2.6 10.

СТРУКТУРА РАЦІОНІВ ВРХ НА ВИРОЩУВАННІ ТА ВІДГОДІВЛІ ПО ПОЖИВНОСТІ І ВАРТОСТІ

Види кормів	Поживність, к од	Використано кормів, ц.			Структура кормів по поживності						Структура кормів по вартості
					ц к. од.			в% до підсумку			тис, грн			в% до підсумку
		2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1. Концентрати, всього	296	201	161	347	233	186	18,34	13,10	13,04	8,6	5,09	4,08	17,42	6, 19	6,18
пшениця	1,2	273	142	113	328	170	135	17,33	9,56	9,47	8,4	3,7	2,9	17,02	4,50	4,40
ячмінь	1,1	-	14	11	-	15	12	-	0,84	0,84	-	0,2	0,2	-	0,24	0,30
кукурудза	1,3	-	23	19	-	30	25	-	1,69	1,75	-	0,6	0,5	-	0,73	0,76
овес	1	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
соняшник	1	2	-	-	2	-	-	0,11	-	-	0,15	-	-	0,30	-	-
горох з/отх	0,8	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
соняшник з/отх	0,8	21	-	-	17	-	-	0,90	-	-	0,05	-	-	0,10	-	-
пшениця з/отх	0,8	-	15	12	-	12	9	-	0,67	0,63	-	0,2	0,2	-	0,24	0,30
отрубя	0,8	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
комбікорм	0,9	-	7	6	-	6	5	-	0,34	0,35	-	0,3	0,3	-	0,36	0,45
2. Грубі корми, всього	761	854	684	245	261	209	12,9	14,67	14,66	8,3	10,8	8,7	16,82	13,13	13, 19
кормова суміш	0,2	-	33	26	-	6	5	-	0,34	0,35	-	0,2	0,2	-	0,24	0,30
сіно	0,44	387	379	303	170	167	133	8,98	9,39	9,33	3,9	0,5	0,4	7,90	0,61	0,61
солома	0,2	374	442	354	75	88	71	3,96	4,95	4,98	4,4	6,6	5,3	8,91	8,02	8,03
трава гранульована	0,72	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3. Сочні всього,	6011	3482	2789	940	674	541	49,67	37,89	37,94	15,4	18,6	14,9	31, 20	22,61	22,58
силос	0,2	3016	3038	2433	603	607	487	31,86	34,12	34,15	11,5	16,9	13,6	23,29	20,55	20,6
коренеплоди	0,12	29	-	-	3	-	-	0,16	-	-	0,06	-	-	0,12	-	-
жом	0,1	2910	327	262	291	33	26	15,38	1,85	1,82	2,4	1,12	0,9	4,86	1,36	1,36
дробина	0,2	-	98	78	-	20	16	-	1,12	1,12	-	0,08	0,06	-	-	0,09
патока	0,76	56	19	16	43	14	12	2,27	0,79	0,84	1,4	0,4	0,4	2,84	1,70	0,61
4. Зелені корми, всього	1634	2841	2276	266	499	400	14,05	28,05	28,05	5,2	32,0	25,6	10,53	38,9	38,80
багаторічні трави	0,2	543	307	245	109	61	49	5,76	3,43	3,44	1,2	0,8	0,6	2,43	0,97	0,91
однорічні трави	0,2	208	1561	1251	42	312	250	2,22	17,54	17,53	2,08	25,8	20,6	4,21	31,37	31,22
кукурудзи	0,13	883	973	780	115	126	101	6,08	7,08	7,08	2,2	5,3	4,2	4,46	6,44	6,37
5. Обрат	0,13	236	186	149	31	24	19	1,64	1,35	1,33	2,1	2,3	1,9	4,25	2,80	2,88
6. Молоко	0,30	205	294	236	61	88	71	3,22	4,95	4,98	9,4	13,3	10,7	19,04	16,17	16,22
7. Сухе молоко	1,25	2	-	-	2,5	-	-	0,13	-	-	0,1	-	-	0, 20	-	-
8. Сіль	-	33	18	15	-	-	-	-	-	-	0,26	0,16	0,1	0,53	0, 19	0,15
Всього витрачено кормів	-	9178	7876	6310	1892,5	1779	1426	100	100	100	49,36	82,25	65,98	100	100	100

Таблиця 2.6 11.

СТРУКТУРА РАЦІОНІВ ВРХ (ОСНОВНЕ СТАДО) ПО ПОЖИВНОСТІ І ВАРТОСТІ

Види кормів	Поживність, к од	Використано кормів, ц.			Структура кормів по поживності						Структура кормів по вартості
					ц к. од.			в% до підсумку			тис, грн			в% до підсумку
		2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1. Концентрати, всього	854	699	561	995	776	623	40,43	26,05	26,08	19,3	19,1	15,3	42,60	30,17	30,06
пшениця	1,2	553	222	178	664	266	214	26,98	8,93	8,96	15,0	5,9	4,7	33,11	9,32	9,23
ячмінь	1,1	47	102	82	52	112	90	2,11	3,76	3,77	1,1	2,0	1,6	2,43	3,16	3,14
кукурудза	1,3	-	64	51	-	83	66	-	2,79	2,76	-	1,8	1,4	-	2,84	2,75
овес	1	15	-	-	15	-	-	0,61	-	-	0,3	-	-	0,66	-	-
горох	1,1	-	7	6	-	8	7	-	0,27	0,29	-	0,1	0,08	-	0,16	0,16
ячмінь з/отх	0,8	77	-	-	62	-	-	2,52	-	-	0,4	-	-	0,88	-	-
жмих	1,08	112	207	166	121	224	179	4,92	7,52	7,49	1,37	6,1	4,9	3,02	9,64	9,63
соняшник з/отх	0,8	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
пшениця з/отх	0,8	61	-	-	49	-	-	1,99	-	-	0,2	-	-	0,44	-	-
отрубя	0,8	-	46	37	-	37	30	-	1,24	1,26	-	1,0	0,8	-	1,58	1,57
комбікорм	0,9	36	51	41	32	46	37	1,30	1,54	1,55	0,9	2,2	1,8	1,99	3,48	3,54
2. Грубі корми, всього	458	637	511	168	239	192	6,83	8,02	8,04	4,6	8,6	7,1	10,15	13,59	13,95
кормова суміш	0,2	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
сіно	0,44	321	464	372	141	204	164	5,73	6,95	6,86	3,2	5,3	4,2	7,06	8,37	8,25
солома	0,2	137	173	139	27	35	28	1,10	1,17	1,17	1,4	3,3	2,9	3,09	5,21	5,70
трава гранульована	0,72	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3. Сочні всього,	5063	4503	3612	807	985	788	32,79	33,06	32,98	14,5	24,0	19,2	32,01	37,91	37,72
силос	0,2	2575	3425	2747	515	685	549	20,93	22,99	22,98	7,9	18,8	15,1	17,44	29,70	29,67
коренеплоди	0,12	238	-	-	29	-	-	1,18	-	-	0,7	-	-	1,55	-	-
жом	0,1	2191	313	251	219	31	25	8,90	1,04	1,05	5,1	0,5	0,4	11,26	0,79	0,79
дробина	0,2	-	559	448	-	112	89	-	3,76	3,73	-	0,5	0,4	-	0,79	0,79
патока	0,76	58	206	165	44	157	125	1,79	5,27	5,23	0,8	4,2	3,3	1,77	6,64	6,48
4. Зелені корми, всього	3042	5891	4725	491	979	786	19,95	32,86	32,90	6,9	11,6	9,3	15,23	18,33	18,27
багаторічні трави	0,2	911	1911	1533	182	382	307	7,40	12,82	12,85	1,5	5,2	4,2	3,31	8,21	8,25
однорічні трави	0,2	450	1147	920	90	229	184	3,66	7,69	7,70	1,5	2,8	2,2	3,31	4,42	4,32
кукурудзи	0,13	1681	2832	2272	219	368	295	8,90	12,35	12,35	3,9	3,6	2,9	8,61	5,69	5,70
5. Обрат	0,13	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
6. Молоко	0,30	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
7. Сухе молоко	1,25	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
8. Сіль	-	43	27	22	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Всього витрачено кормів	-	9417	11757	9430	2461	2979	2389	100	100	100	45,3	63,3	50,9	100	100	100

Причиною збитковості виробництва молока є висока собівартість його виробництва і низька ціна реалізації. Розглядаючи показники трудоємкості виробництва молока ми бачимо, що вони збільшуються з кожним роком, це стосується і затрат кормів на 1 ц виробленої продукції. Що стосується рівня товарності молока, то він тримається близько 85%.

Таблиця 2.6 12

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

ТВАРИННИЦТВА

Показники	Молоко			Приріст ВРХ
	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7
1. Надії молока від 1 корови, кг	1470	1440	1460	х	х	х
2. Середньодобовий приріст живої маси, г	Х	Х	Х	217	216	224
3. Трудоємкість, люд. - год/ц	17,8	19,4	18,9	148,9	145,6	153,6
4. Затрати кормів, ц к. од. /ц	2, 20	2,62	2,49	15,9	18,0	16,0
5. Повна собівартість1ц, грн	68,39	82,82	97,00	772,00	904,04	1064,85
6. Ціна реалізації 1 ц, грн	51,77	66,37	68,85	234,28	211,34	290,11
7. Прибуток (+), збиток(-)
а) на 1 ц, грн (6-5)	-16,62	-16,45	-28,16	-537,72	-692,7	-774,54
б) на 1 гол, грн (1/100*7а)	-244,31	-236,88	-411,14	-1166,85	-1496,2	-1734,6
8. Рівень товарності,%	74,0	81,5	85,03	224,2	145,5	174,9
9. Рівень рентабельності,((7а/5) *100)	-24,30	-19,86	-29,03	-69,65	-76,62	-72,74

Розглянемо на прикладі таблиці 2.6 13. динаміку собівартості 1 ц основної сільськогосподарської продукції в ДГ “Комунар” за період 2000-2002 роки.

Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що собівартість основної сільгосппродукції за вивчаємий період мала тенденцію зростання, окрім

собівартості плодів, їх собівартість зменшилась на 2,4%, собівартість іншої ж продукції зазнала як мінімального зростання (ярові зернові – на 1,4%), так – і максимального (насіння – 283,9%).

Таблиця 2.6 13.

ДИНАМІКА СОБІВАРТОСТІ 1 Ц ОСНОВНОЇ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Види продукції	2000	2001	2002	2002 р. в% до 2000 р.
1	2	3	4	5
1. Зернові і бобові без кукурузи	21,87	17,90	22,35	102,2
в т. ч.: озимі зернові	19,69	17,59	20,12	103,5
ярові зернові	25,36	18,93	25,92	101,4
зернобобові	46,53	38,13	49,51	106,4
2. Кукурудза на зерно	-	-	-	-
3. Цукрові буряки	6,23	-	-	-
4. Соняшник на зерно	30,72	37,28	43,48	141,5
5. Картопля	-	-	-	-
6. Овочі	50,37	60,30	91,33	181,3
7. Плоди	79,69	46,66	77,76	97,6
8. Кормові коренеплоди	7,58	5,46	10,08	133,0
9. Багаторічні трави: - сіно	4,98	9,00	5,32	106,8
10. Зелена маса	1,48	2,70	2,37	160,1
11. Насіння	175,81	371,21	675,00	383,9
12. Однорічні трави	1,45	3,84	2,44	168,3
13. Кукурудза на силос і зелені корми	3,71	4,07	4,70	126,7
14. Молоко	65,00	78,68	92,15	141,8
15. Приріст живої маси: ВРХ	748,84	876,92	1032,90	137,9
свиней	1538,46	-	-	-

2.7 Економічна ефективність роботи підприємства

Ефективність – це складна економічна категорія, у якій виявляється найважливіша сторона діяльності підприємства - його результативність.

При визначенні фінансових результатів від реалізації продукції виділяють валовий доход, чистий доход і прибуток.

Валовий доход – це частина валової продукції, яка залишається після виключення усіх затрат на виробництво і реалізацію продукції, крім оплата праці і відрахувань на соціальні заходи.

Чистий доход – це частка валової продукції, яка залишається після виключення витрат на її виробництво.

Прибуток – це реалізована частина чистого доходу, яка розраховується як різниця між товарною продукцією і затратами на виробництво і реалізацію товарної продукції. Таким чином, прибуток в загалі заступає як перевищення доходів від продажу товарів (робіт, послуг) над витратами.

На рівні підприємства виділяють наступні види прибутку:

прибуток від реалізації продукції;

балансовий прибуток;

чистий прибуток.

Прибуток від реалізації визначається як різниця між виручкою (без акцизного збору і ПДВ) і повною собівартістю продукції.

Балансовий прибуток - це фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства (реалізація продукції, нематеріальних активів, цінних паперів, прибуток від роялті і інших внереалізаційних операцій).

Чистий прибуток утворюється після сплати із балансового прибутку податків і інших обов'язкових платежів.

Якщо підприємство одержує від реалізації прибуток, тоді воно рентабельне. Тому рентабельність означає доходність (прибутковість). Рівень рентабельності визначається із: відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках.

Рівень рентабельності показує величину прибутку на 1 грн. затрат і характеризує їх використання у поточному році. При цьому кожний відсоток рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на 1 грн. затрат.

Показники валового і чистого доходу підприємства за 2000-2002 роки. Розглянемо у таблиці 2.7 1.

Таблиця 2.7 1.

ВАЛОВИЙ І ЧИСТИЙ ДОХОД ПІДПРИЄМСТВА

Показники	Один вимір.	Роки			2002 р. в% до 2001 р.
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
1. Валова продукція (поточні ціни)	тис. грн	1210,6	1528,9	1285,4	84,1
2. Затрати на основне виробництво, крім оплати праці і відрахувань на соціальні заходи	тис. грн	1302,7	1393,8	1397,5	100,3
3. Оплата праці	тис. грн	318,5	340,8	380,4	111,6
4. Відрахування на соціальні заходи	тис. грн	36,6	4,8	33,5	69,8
5. Валовий доход (1-2)	тис. грн	317,2	135,1	-112,1	-
6. Чистий доход (5-3-4)	тис. грн	-37,9	-210,5	-526	-

Аналізуючи таблицю 2.7 1., ми бачимо, що у 2002 році валової продукції було вироблено на 1285,4 тис. грн., це на 74,8 тис. грн. більше, ніж у 2000 р. і на 243,5 тис. грн. менше ніж у 2001 р. Що стосується затрат на основне виробництво, крім оплати праці і відрахувань на соціальні заходи, то вони були найнижчі за останні три роки – 1302,7 тис. грн у 2000 році., у 2001 р. цей показник становив 1393,8 тис. грн., а у 2002 р. - 1397,5 тис. грн. . Оплата праці у 2002р. зросла на 39,6 тис. грн. у порівнянні з 2001р. і на 61,9 тис. грн. - з 2000р. . Відрахування на соціальні заходи у2002р. зросли відносно 2001р. на 28,7 тис. грн., відносно 2000р. на 3,1 тис. грн. зменшились. Валовий доход, отримуваний підприємством, з кожним роком зменшується. Так у 2000р. він становив 317,2 тис. грн., у 2001р. він зменшився на 182,4 тис. грн., а у 2002р. цей показник взагалі був від’ємним – підприємство отримало 112,1 тис. грн. збитку. Що стосується чистого доходу, то у 2000 році він склав 37,9 тис. грн. збитку, у 2001р. – 210,5 тис. грн., а у 2002р. – 526 тис. грн чистого збитку.

Результати від реалізації продукції, рівень рентабельності виробництва продукції, галузей та підприємства в цілому розглянемо у таблиці 2.7 2.

Таблиця 2.7 2.

РЕЗУЛЬТАТИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ, РІВЕНЬ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ, ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЄМСТВА В ЦІЛОМУ

Галузі і вид продукції	Виручка від реалізації продукції, тис. грн			Повна собівартість, тис. грн			Прибуток(+) Збиток (-) тис. грн			Рівень рентабельності,%
	2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002	2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1. Зернові і бобові всього	218,3	293,6	330,2	133,4	121,9	136,3	84,9	171,1	193,9	63,6	141,2	142,3
2. Цукрові буряки	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3. Соняшник на зерно	41,0	66,4	52,9	25,8	33,2	26,7	15,2	33,2	26,2	58,9	100	98,1
4. Інша продукція	4,8	1,8	1,5	12,6	2,1	1,75	-7,8	-0,3	-0,25	-0,6	-0,14	-0,1
Разом по рослинництву	318,1	386,3	344,6	195,0	173,6	198,9	123,1	213,0	145,7	63,1	122,5	73,3
1. Молоко	247,4	306,3	310,3	326,8	382,2	437,7	-79,4	-75,9	-127,4	-24,3	-19,8	-29,1
2. М`ясо:
-ВРХ	206,4	91,3	121,3	68,0	390,5	445,1	138,4	-299,2	-323,8	203,5	-76,6	-72,7
-свиней	12,28	-	-	17,85	-	-	-5,57	-	-	-0,31	-	-
3. Інша продукція	6,1	6,7	8,0	5,9	6,2	7,3	0,2	0,5	0,7	3,4	8,1	9,5
Разом по тваринництву	468,2	402,0	374,7	764,6	591,4	559,7	-296,4	-189,4	-185,0	-38,8	-32,0	-33,1
11. Промислова продукція	53,0	62,7	62,3	121	137,3	179,6	-68,0	-74,6	-117,3	-56,2	-54,3	-65,3
2. Інша продукція, роботи та послуги	163,7	115,7	91,7	153,2	92,4	79,7	10,5	23,3	12,0	6,9	25,2	15,1
Всього по підп-ву	894,1	898,5	915,0	1197,7	1016,1	992,6	-303,6	-117,6	-77,6	-25,3	-11,5	-7,8

Аналізуючи дані таблиці 2.7 2, ми бачимо, що у 2002 році виручка від реалізації зернових і бобових збільшилась на 11,2% в зрівнянні з 2001 роком і склала 330,2 тис. грн. Це сталося, як завдяки збільшенню об'єму реалізованої продукції, так і завдяки збільшенню реалізаційної ціни на зернові і бобові. Повна собівартість зернових у 2002 році склала 136,3 тис. грн., звідси маємо прибуток від реалізації 193,9 тис. грн., а відповідно рівень рентабельності 142,3% на відміну від 63,6% у 2000 році і 141,2% у 2001 році. Розглядаючи результати від реалізації соняшника, бачимо, що найкращі показники були у 2001році. Так виручка від його реалізації склала 66,4 тис. грн., а повна собівартість 33,2 тис. грн., а відповідно і рівень рентабельності теж вищій – 100% проти 58,9% у 2000р. і 98,1% у 2002р. . Підсумовуючи результати від реалізації продукції рослинництва, ми бачимо, що рентабельність по цій галузі найвища була у 2001 році – 122,5%, це на 94,1% більше, ніж у 2000р. і на 67,1% проти 2002р. .

Що стосується галузі тваринництва, то вона як в 2002 році, так і в попередні була не рентабельною. Так рівень рентабельності виробництва молока в 2002 році становив - 29,1%, в 2001р. – (-19,8%), а в 2000р. – (-24,3%); рентабельність м'яса ВРХ, починаючи з 2001р., теж стала від’ємною: у 2001р. – (-76,6%), у 2002р. – (-72,7%). Загальний рівень рентабельності виробництва по галузі у 2000 р. склав - 38,8%, у 2001р. – (-32,0%), у 2002р. – (-33,1%).

Загальний рівень рентабельності виробництва продукції по підприємству хоча й поступово підвищується, та все ж таки залишається від’ємним: у 2000 р. склав – 25,3%, у 2001 р. – (-11,5%) і у 2002 р. – (-7,8%).

Інтегральну ефективність роботи підприємства характеризують показники, що наведені в таблиці 2.7 3:

виробниче-технологічної ефективності, які відображають ступінь використання виробничих ресурсів. До цих показників відносяться виробництво валової продукції в співставних цінах на 100 га с. - г. угідь.

В 2002р. цей показник склав 22,2 тис. грн, що на 9,4% більше, ніж у 2001р. і на 23,7% менше, ніж у 2000р.; виробництво валової продукції на 100 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів. Цей показник у 2000 р. становив 4,8 тис. грн., у 2001 р. – 4,0 тис. грн., у 2002 р. – 4,9 тис. грн.; виробництво валової продукції на 1 середньорічного робітника. У 2002 р. цей показник зріс відносно 2001 р. на 1,7%, зменшився відносно 2000 р. на 23,7%;

виробниче-економічної ефективності, які відображають рівень економічної ефективності виробництва продукції у вартісному виразі.

Як видно з таблиці, рівень товарної с. - г. продукції на 100 га с. - г. угідь мав тенденцію зростання, а валовий доход на середньорічного робітника навпаки – спадання. Рівень рентабельності по фондам по всім рокам вивчаємого періоду був збитковим;

соціально-економічної ефективності, які відображають економічні інтереси суспільства, підприємства і робітника. З позиції суспільства підприємство ефективне, якщо воно виробляє продукцію при затратах, які не перевищують раціональний рівень, з позиції підприємства – якщо забезпечуються умови розширеного відтворення; з позиції робітника – якщо створюються умови для задоволення матеріальних і духовних потреб.

Таблиця 2.7.3.

ІНТЕГРАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА

Показники	Один. вимір	Роки			2002 р в% до 2001 р
		2000	2001	2002
1	2	3	4	5	6
А. Виробниче-технологічна
1. Валова продукція сільського господарства (вспівставних цінах 1996р):
- на 100 га с/г угідь	тис. грн	29,1	24,5	22,2	90,6
- на 100 грн основних виробничих фондів і оборотних засобів	грн	4,8	4,0	4,9	122,5
-на 1середньорічного робітника	тис. грн	3,25	2,92	2,97	101,7
Б. Виробниче-економічна
1. Товарна продукція сільського господарства на 100 га с/г угідь	тис. грн	31,2	33,1	34,9	105,4
2. Валовий доход на середньорічного робітника	тис. грн	1,42	0,65	-0,58	-
3. Рівень рентабельності по фондам	%	-9,8	-0,5	-14,15	-
В. Соціально-економічна
1. Рівень сукупної рентабельності	%	-11,5	-7,8	-25,3	-

Для характеристики фінансового стану підприємства використовуються показники балансу форми 1 річного звіту підприємства;

Фінансовий стан підприємства визначають за допомогою показників платоспроможності і фінансової стійкості.

Фінансова стійкість підприємства – це можливість підприємства своєчасно поповнювати запаси, вести розрахунки і платежі за рахунок власних коштів. Визначаються за допомогою коефіцієнтів:

фінансової незалежності;

фінансової стабільності;

маневреності власними коштами.

Коефіцієнт фінансової незалежності розраховують як відношення усієї суми власних коштів до валюти балансу підприємства Він показує ступінь незалежності від залучених коштів.

Оптимальне значення – 0,5 (Але чим вище, тим краще – зменшується залежність від зовнішніх джерел).

Коефіцієнт фінансової стабільності розраховують як відношення суми обов’язків підприємства по залученим коштам до суми власних коштів.

Оптимальне значення – < 1, тобто власні кошти перевищують залучені і підприємство має достатній рівень фінансової стабільності і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел

Коефіцієнт маневреності власними коштами розраховують як відношення власних оборотних коштів до суми джерел власних коштів. Він характеризує ступінь вкладення у найбільш маневрені активи (оборотні кошти).

Оптимальне значення – > 0,1, тобто більш 10 коп. власних оборотних коштів на 1 грн. джерел власних коштів.

Платоспроможність підприємства – це його можливість своєчасно гасити коштами, які є першочергові платіжні зобов'язання.

Визначаються за допомогою коефіцієнтів:

абсолютної ліквідності;

проміжного покриття;

загального покриття.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховують як відношення суми грошових коштів і цінних паперів до короткострокових зобов'язань підприємства. Оптимальне значення – 0,2-0,25

Коефіцієнт проміжного покриття розраховують як відношення суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт загального покриття розраховують як відношення суми усіх оборотних засобів підприємства, включаючи матеріали, до короткострокових зобов'язань підприємства. Оптимальне значення – 2,0-2,5

Таблиця 2.7 4

ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Показники	Роки			2002р. в% до 2001р.
	2000	2001	2002
1	2	3	4	5
1. Показники фінансової стійкості:
- Коефіцієнт фінансової незалежності	0,887	0,876	0,868	99,1
- Коефіцієнт маневреності власними коштами	-0,02	-0,04	-0,03	-
2. Показники платоспроможності:
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0013	0,002	0,00047	23,5
- Коефіцієнт проміжного покриття	0,17	0,16	0,14	87,5
- Коефіцієнт загального покриття	1,02	0,88	0,79	89,8

Аналізуючи таблицю 2.7 4. ми бачимо, що в 2002 р. були отримані такі показники: коефіцієнт фінансової незалежності 0,868 – це нижче ніж у 2001 р. на 0,9%, але не нижче від оптимального значення, цей показник показує, що підприємство фінансово незалежне від зовнішніх джерел. Ми бачимо, що коефіцієнт маневреності власними коштами на протязі вивчаємого періоду має від’ємне значення і відповідно набагато нижче від оптимального значення. Що стосується показників платоспроможності, то вони у 2002р. знизились, особливо коефіцієнт абсолютної ліквідності, який склав 0,00047 – це нижче, ніж у попередньому році на 76,5% і набагато нижче, ніж оптимальне значення; коефіцієнт проміжного покриття склав 0,14, загального - 0,79 – це теж набагато нижче оптимального значення. Підводячи підсумок можна сказати що фінансовий стан підприємства є незадовільний.

3. Економічна ефективність виробництва молока
3.1 Технологія виробництва молока

Для одержання молока в ДГ "Комунар" використовують різні породи корів молочного напряму. Найбільшу вагу, майже 85%, займає чорно-ряба порода, яка походить від голландської худоби. Ці тварини забезпечують високу молочну продуктивність і придатні для машинного доїння. Характерними їх особливостями є чорно-ряба масть, добре розвинуті вим'я правильної форми, відносно легка вузька шия і копита темного кольору. Близько 15% займають корови комбінованого напряму продуктивності. Це симентальська і лебединська породи. У цілому, технологія виробництва молока складається з 4-х технологічних блоків: 1 – утримання корів; 2 – годівля корів; 3 – організація машинного доїння; 4 – первинна обробка молока.

На підприємстві використовується безприв'язне утримання корів. Безприв'язне утримання худоби створює кращі умови для механізації основних технологічних процесів, значно скорочує витрати праці на догляд за тваринами. При безприв'язному утриманні грубі і соковиті корми згодовують тваринам по групах. Тільки концентровані корми коровам роздають індивідуально в годівниці під час доїння. Такий порядок годівлі підвищує на 5-10% витрати корму на 1ц молока. Корів доять у доїльному залі, відпочивають вони вільно, без фіксації: взимку – на глибокій підстильці, влітку - на вигульно-кормових майданчиках. Годують тварин, як правило, без фіксації біля годівниці, гній з приміщень видаляють за допомогою бульдозерних лопат, начеплених на колісні трактори, скреперною установкою. Сучасна технологія виробництва молока враховує особливості літнього утримання корів. З цією метою поблизу корівника розміщені вигульно-кормові майданчики з груповими годівницями і навісами над кормовою зоною та зоною відпочинку для тварин. Ці майданчики також використовуються для прогулянок худоби взимку. Норма площі майданчика з розрахунку на одну корову становить 8м2 твердого покриття і 12м2 без покриття. Неподалік від ферми знаходиться культурне зрошуване пасовище з розрахунку 0,2 га на корову [14].

Годують корів за раціонами, складеними на основі науково обґрунтованих норм. Як правило, їх балансують за кількістю енергії, перетравного протеїну, сухих речовин, клітковини, цукру, кальцію, фосфору, вітамінів А, Д, Е. Протягом доби коровам роздають корми 5 разів взимку і 3 рази влітку. Застосовується режимний спосіб годівлі, тобто коли доступ до кормів обмежений часом. Фіксація корів біля годівниці завжди сприяє спокійному поїданню корму, крім того режимна багаторазова годівля забезпечує краще засвоювання корму. Спочатку дають концентровані, потім соковиті, а в останню чергу грубі корми. Напування корів відбувається біля годівниць з індивідуальних напувалок ПА-1. Доять корів у стійлах за допомогою доїльного апарату „Волга”.

З вигульно-кормових майданчиків гній згрібають у купи колісним трактором з бульдозерною лопатою, а потім навантажувачем подають у транспортні засоби. Після закінчення прибирання доїльного залу, перед та після доїльних майданчиків гноївка через каналізацію потрапляє до гноївкозбірнику, звідси її насосом подають у цистерну і вивозять у гноєсховище.

Первинну обробку одержаного молока здійснюють на фермі. Його очищають, охолоджують і зберігають до відправлення на молокозавод. Якщо стадо не благополучне щодо інфекційних хвороб, молоко пастеризують. Доброякісне, придатне для реалізації молоко повинне мати нормальний колір, запах і смак, без механічних домішок та осадку.

Для забезпечення належної трудової і технологічної дисципліни, розпорядку дня на фермах, недопущення зривів у годівлі – у господарстві введені наступні заходи: графіки щоденного чергування з числа відповідальних працівників: регулярне (1 раз у тиждень) проводження виробничих зборів із працівниками ферм дирекцією господарства; збори за підсумками місяця, кварталу, року, перевірки стандартного стану ферм; проведення оглядів ферм до виходу на літне-пасовищне утримання худоби і на зимово-стійловий період; проведення конкурсів майстрів машинного доїння.

3.2 Організація, нормування і оплата праці при виробництві молока

В ДГ "Комунар" для оплати праці працівників основного виробництва застосовується відрядно-преміальна система оплати. Заздалегідь установлюються розцінки за одиницю продукції, по яких наприкінці року господарство робить із членами бригад, ферм остаточний розрахунок. Для розрахунку розцінок розробляється шкала врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин виходячи з їх мінімального і максимального рівня. Розглянемо динаміку розцінок за одиницю продукції і середню заробітну плату за останні 3 роки в табл.3.2.1

Таблиця 3.2.1

ДИНАМІКА РОЗЦІНОК ЗА ОДИНИЦЮ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Показники	Роки						2002р. в% до 2000р.
	2000		2001		2002
	літо	зима	літо	зима	літо	зима	літо	зима
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Розцінки за 1ц молока
- доярки	2,55	4,45	3,35	5,65	3,40	5,80	133,3	130,3
- скотарі	0,52	0,75	0,54	0,92	0,62	0,95	119,2	126,7
1	2	3	4	5	6	7	8	9
- механізатори	0,74	1,06	0,82	1,18	0,84	1,25	113,5	117,9
Середня заробітна плата:
- доярки	185		190		210		113,5
- скотарі	146		165		173		118,5
- механізатори	150		173		180		120,0

Аналізуючи дані табл.3.2.1., бачимо, що розцінки за 1 ц молока у доярок підвищилися. Також підвищилися розцінки у скотарів і механізаторів. Середня заробітна плата в 2002р. у порівнянні з 2000р. у доярок підвищилася на 13,5% і склала 210 грн, у скотарів підвищилася на 18,5% і склала 173 грн, у механізаторів зросла на 20,0% і склала 180 грн на місяць.

До залишкового розрахунку за кінцеві результати роботи членам трудових колективів видають аванс. Він незначно диференціюється між окремими працівниками. Доплата за продукцію розподіляється між працівниками колективу пропорційно нарахованому авансу з урахуванням коефіцієнта трудової участі Після завершення виробничого циклу з робітниками здійснюється остаточний розрахунок за фактично отриману продукцію.

3.3 Економічна ефективність виробництва молока

Економічна ефективність виробництва молока характеризується системою показників, основними з який є надій молока на одну корову, вихід телят на 100 корів, витрату кормів на 1ц молока, витрати праці на 1ц продукції (трудомісткість), собівартість одиниці продукції, прибуток від реалізації молока і рівень рентабельності виробництва.

Економічна ефективність виробництва молока, його якість залежать від породних і індивідуальних спадкоємних особливостей корів. Для їхнього визначення проводять бонитировку. Під бонитировкой розуміють визначення племінної цінності тварин шляхом оцінки їхній з комплексу ознак і призначення на подальше використання.

Визначення економічної ефективності виробництва молока здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні властивості цих галузей. Це визначення приведено у таблиці 3.3.1

Таблиця 3.3.1

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ДГ ”КОМУНАР”

Показники	Молоко			2002р. в% до 2001р.
	2000	2001	2002	2002
1	2	3	4	5
1. Надії молока від 1 корови, кг	1470	1440	1460	101,4
3. Трудоємкість, люд. - год/ц	17,8	19,4	18,9	97,4
4. Затрати кормів, ц к. од. /ц	2, 20	2,62	2,49	95,0
5. Повна собівартість1ц, грн	68,39	82,82	97,00	117,1
6. Ціна реалізації 1 ц, грн	51,77	66,37	68,85	103,7
7. Прибуток (+), збиток(-)
а) на 1 ц, грн (6-5)	-16,62	-16,45	-28,16	-
б) на 1 гол, грн (1/100*7а)	-244,31	-236,88	-411,14	-
8. Рівень товарності,%	74,0	81,5	85,03	104,3
9. Рівень рентабельності,((7а/5) *100)	-24,30	-19,86	-29,03	-

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити загальний висновок, що при досягнутому рівні продуктивності худоби, високій собівартості продукції і існуючому рівні цін в господарстві виробництво молока є нерентабельним, що завдає великих збитків підприємству і має суттєвий негативний вплив на його фінансовий стан.

Для підвищення економічної ефективності галузі необхідна інтенсифікація. Більшість економістів-аграрників розуміють під інтенсифікацією форму розширеного відтворення, при якій на основі додаткових вкладень відбувається збільшення виробництва сільськогосподарської продукції при одночасному підвищенні його економічної ефективності. У силу цього інтенсифікація тваринництва повинна характеризуватися додатковими вкладеннями. Одним з основних показників рівня інтенсивності в скотарстві є витрата кормів на одну корову. Як правило, господарства з більш інтенсивним рівнем годівлі вкладають більше засобів у розрахунку на одну корову й одержують більш високу їхню продуктивність. Інтенсифікацію галузі молочного скотарства варто починати зі зміцнення й удосконалювання кормової бази. Мається на увазі поліпшення якісного складу раціонів, забезпечення їх повноцінним перетравлюваним протеїном, мінеральними речовинами і мікроелементами. Однак ріст економічної ефективності спостерігається не при всякім підвищенні рівня годівлі, а тільки в тих випадках, коли ріст продуктивності худоби значно випереджає додаткова витрата кормів

Важливий показник ефективності використання кормів-оплата їхньою продукцією. Весь корм, згодований тварині понад підтримуючий, йде на підвищення продуктивності (продуктивний корм). Чим вище рівень годівлі, тим краще оплата корму продукцією, якщо інші фактори не лімітують цей процес. Таким чином, перерозподіл витрат між підтримуючим і продуктивним кормом убік збільшення останнього – найбільш ефективний вид економії у тваринництві, й навпаки, будь-яке скорочення раціону йде за рахунок його продуктивної частини. Крім того, абсолютні витрати корму в розрахунку на одиницю продукції в зв'язку з підвищенням рівня і якості годівлі, а також з ростом продуктивності знижуються.

Рівень інтенсивності скотарства характеризується також таким загальним економічним показником, як величина витрат у вартісній формі в розрахунку на одну корову. Збільшення витрат, як правило, дозволяє збільшити споживання ресурсів і інших факторів виробництва, що роблять найбільш істотним вплив на рівень молочної продуктивності. Однак приріст продукції в грошовому вираженні повинний випереджати величину витрат, що обумовили цей процес. Інакше кажучи, даний процес повинний забезпечувати зниження собівартості виробництва одиниці продукції. У цьому випадку процес інтенсифікації буде супроводжуватися ростом економічної ефективності.

Розмір і структуру затрат на виробництво 1 ц молока розглянемо у таблиці 3.3.2

Таблиця 3.3.2

РОЗМІР І СТРУКТУРА ЗАТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО 1 Ц МОЛОКА

Елементи і статті затрат	Розмір, тис. грн.		Структура,%		Відхилення в%2002р. до 2000р.
	2000р.	2002р.	2000р.	2002р.	розмір	структ.
1	2	3	4	5	6	7
1. Оплата праці з відрахуванням на соц. заходи	174,8	216,0	20,47	24,12	123,6	117,8
2. Матеріальні затрати	476,35	490,6	55,79	54,77	102,9	98,2
В т. ч.: - корма	359,25	351,2	42,08	39,21	97,8	93,2
- підстилка	0,5	0,5	0,06	0,06	100	100
- нафтопродукти	54,7	53,1	6,41	5,93	97,1	92,5
- електроенергія	33,5	59,5	3,92	6,64	177,6	169,4
- матеріали для ремонту	21,9	20,3	2,57	2,27	92,7	88,3
Оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями, та ін. матеріальні затрати	6,5	6,0	0,76	0,67	92,3	88,2
3. Амортизація	199,1	188,2	23,32	21,01	94,5	90,1
4. Інші затрати	3,55	0,9	0,42	0,1	25,4	23,8
Всього затрат	853,8	895,7	100	100	104,9	100

Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що елементи та статті затрат в 2002р. збільшили свої розміри, крім кормів. В структурі затрат на виробництво 1 ц молока найбільшу питому вагу займають оплата праці та відрахування на соціальні заходи (24,12%) та корми (39,21%).

Рівень інтенсивності молочного скотарства тісно зв'язаний із сезонністю виробництва молока. Чим менше виявляється сезонність, тим інтенсивніше працює галузь. Усунення різко вираженої сезонності надходження молока протягом року є одним з важливих резервів збільшення виробництва молока в країні. Сезонність у закупівлях молока породжує додаткові вкладення в збільшення потужностей молочних заводів у розрахунку на безперебійне приймання молока в період максимального надходження, знижує рівень використання основних фондів промисловості. Рівномірне одержання молока протягом року досягається гарною годівлею корів, змістом їх у сприятливих приміщеннях і правильній організації отелень по місяцях року. При екстенсивному молочному скотарстві різниця між виробництвом молока в літні і зимові місяці дуже значна. Основна кількість молока одержують у літній період. Узимку в таких господарствах відчувається недолік кормів і приходиться забезпечувати корів підтримуючим кормом до нового пасовищного сезону.

Сезонність виробництва молока в основному залежить від двох факторів: розподілу отелень і організації годівлі корів. Для рівномірного одержання продукції протягом року отелення рекомендується проводити в основному в осінньо-зимовий період. Корови, в цей час, мають більш високу продуктивність. збільшується середня жирність молока. Перші місяці їхньої лактації проходять узимку. Повноцінна годівля, гарний зміст забезпечують високу молочну продуктивність корів у ці місяці. В останні місяці лактації, коли в зв'язку з тільністю продуктивність звичайно значно знижується, корови переходять на пасовища і тому зберігають високі удої (стимулююча дія зелених

кормів). У корів, отелившихся у весняно-літній період, перші місяці лактації проходять під час пасовищного змісту, і в цей час вони дають найбільшу кількість молока. До кінця лактації, коли корова одержує стійлові корми, спостерігається різке падіння продуктивності. У результаті удої за лактацію в цьому випадку виявляються набагато нижче, ніж у корів, що отелилися в осінньо-зимовий період. Переклад корів на цілорічні отелення зі зрушенням на осінньо-зимовий період благотворно відбивається на розвитку молодняку. Телята, що народилися в осінньо-зимовий період, більш міцні. Вони при повноцінній годівлі добре розвиваються. Післямолочний період їхнього вигодовування збігається з пасовищним змістом, що забезпечує повноцінне харчування й одержання високих приростів живої маси. Скотарство - одна із самих трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва. Рівень продуктивності праці в цій галузі залежить головним чином від навантаження на працівника ферми і рівня продуктивності тварин. Норма закріплення тварин за працівниками молочних ферм встановлюється в залежності від рівня механізації основних технологічних процесів, прийнятої технології змісту худоби, організації праці і ряду інших факторів. Одне з важливих умов підвищення продуктивності праці в галузі – упровадження комплексної механізації з використанням новітньої техніки. Слід особливо зазначити, що на економічну ефективність галузі істотно впливає технологія виробництва. У молочному скотарстві прогресивною є поточно-цехова технологія. Вона базується на роздільно-груповому змісті корів з обліком їхнього фізіологічного стану і продуктивності. Череда по фізіологічному стані групують у чотири цехи, у які по черзі надходять корови на певний строк: цех сухостійних корів (підготовка корів до отелення) – 50-60 днів; цех отелення (корови надходять за 8-10 днів до очікуваного отелення) – 25 днів; цех роздою і запліднення – до 90 днів; цех виробництва молока (корови надходять після роздою і запліднення) – близько 200 днів. На невеликих і середніх фермах доцільно використаний, трьох цеховий варіант потокової системи виробництва молока. В цьому випадку цехи роздою і запліднення і виробничий поєднують, корів після отелення на весь період лактації закріплюють за оператором машинного доїння.

Підвищити ефективність відгодівлі худоби можна шляхом міжпородного схрещування. Так, фермери в західних країнах прагнуть вибраковуваних молочних корів осеменяти насінням биків м'ясних порід. У результаті ефекту гетерозису м'ясна продуктивність підвищується на 15-20%, повніше використовується біологічний потенціал маткової череди. Найважливіше значення в підвищенні економічної ефективності скотарства мають удосконалювання економічного механізму функціонування сільськогосподарських товаровиробників застосування прогресивних форм організації виробництва.

4. Маркетингова діяльність підприємства та аналіз виконання бізнес-планів
4.1 Маркетингова діяльність підприємства

Маркетинг відіграє важливу роль у господарській діяльності підприємства. Маркетинг – процес планування і керування реалізацією концепції, ціноутворення, просування і розподілу ідей товарів і послуг для обміну, що забезпечує досягнення цілей споживачів і організацій.

Маркетингової служби в ДГ „Комунар” не існує. Однак планово-економічний відділ частково виконує функції маркетингу в господарстві. Він займається розробкою маркетингової стратегії, вирішує питання дизайну, розширення асортименту, визначає цінову політику, розробляє заходи, щодо удосконалення товаропросування, аналізує ринок. До основних каналів реалізації продукції відносять: переробні підприємства, а зокрема, Роганський міськмолокозавод, Комаровський молокозавод, посередницька фірма: АТ "Утківка", міські ринки, робітники підприємства та населення.

Комерційна діяльність господарства націлена на обласний ринок, де воно пропонує такі сільськогосподарські продукти, як пшениця, жито, соняшник, молоко, м'ясо. Взагалі, підприємство використовує метод прямого продажу продукції споживачеві. Частина продукції продається по безготівковому розрахунку, частина реалізується за готівку. Гроші від продажу по безготівковому розрахунку, як правило надходять на розрахунковий рахунок господарства через три дні після поставки продукції. Для стимулювання збуту своєї продукції господарство деяким покупцям доставляє продукцію за власний рахунок.

У майбутньому, при виході підприємства з кризового стану буде розроблятися проект створення маркетингового підрозділу. До складу його планується включити 4 чоловіка. Річний фонд оплати відділу буде складати приблизно 25000 грн. Планується, що додатковий прибуток, отриманий підприємством завдяки маркетинговій службі становить 143500 грн. на рік.

4.2 Виконання бізнес-планів

У сучасній практиці планування на підприємстві чільне місце займає бізнес-план. Його поява пов'язана зі зміною економічних умов функціонування підприємств в Україні за останнє десятиріччя. Необхідність у підготовці такого документа обумовлена потребою в розкритті всіх сторін будь-якої започаткованої справи. Бізнес-план - це інструмент втілення підприємницької ідей за допомогою якого господар може якомога ефективніше спланувати діяльність свого підприємства на кілька років та, за необхідності, обґрунтувати доцільність використання залучених додаткових фінансових ресурсів.

В таблиці 4.2.1 розглянемо виконання плану по виробництву, продукції рослинництва.

Таблиця 4.2.1

Виконання плаву виробництва продукції рослинництва в ДГ „Комунар”за 2002 рік.

Культури	Площа посіву, га		Урожайність, ц/га		Валовий збір, ц		Валовий збір фактично в% до плану
	план	факт	план	факт	план	факт
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Зернові всього	513	445	29,2	20,4	12928	9090	70,3
В т. ч. озимі зернові	345	275	27,8	20,9	9591	4177	43,6
з них: пшениця	369	268	28	22,1	10332	5923	57,3
- ярові зернові	155	158	20,5	14,0	3178	1540	48,5
з них: ячмінь	55	67	22	19	1210	1273	105,2
гречка	22	22	14	14	308	308	100
овес	7	7	19,3	30,4	135	212,8	157,6
горох	12	12	13,2	10,3	158	124	78,5
2. Технічні всього	95	90	х	х	х	х	х
В т. ч. соняшник	90	90	9,5	10,7	855	959	112,2
цукровий буряк	-	-	-	-	-	-	-
3. Овочі відкритого грунту	8	6	63,4	44,7	507	233	45,9
5. Кормові всього	778	718	х	х	х	х	х
В т. ч. кукурудза на силос і з. к.	267	250	78,1	79,8	20853	19950	95,7
Кормові коренеплоди	29	20	156	150	4526	2250	49,7
- Однорічні трави всього	190	160	х	х	х	х	х
В т. ч. на сіно	-	-	-	-	-	-	-
на зелену масу	172	160	110	91,9	18920	14704	77,7
- багаторічні трави всього	318	288	х	х	х	х	х
В т. ч. на сіно	133	122	37	34,7	4921	4168	84,7
На зелену масу	185	166	92,6	87,2	17131	14475	84,5
Всього посівів	1548	1374	х	х	х	х	х
Чисті пари	95	269	х	х	х	х	х
Плота ріллі	1643	1643	х	х	х	х	х

Аналізуючи таблицю 4.2.1 ми бачимо, що на 2002 рік було заплановано засіяти під зерновими культурами 513 га, але фактично було засіяно лише 445 га. Причому озимими зерновими планувалось засіяти більшу частину, а саме 345 га. яровими планувалось засіяти 155 га. Фактично ж ми отримуємо такі показники, озимі зернові – 275 га, ярові – 158 га. Що стосується урожайності зернових культур, то вона як по озимим, так і по яровим культурам нижче від запланованої, так урожайність озимої пшениці планувалась на рівні 28 ц/га, а фактично отримано – 22,1 ц/га, урожайність ярових планувалась на рівні 20,5 ц/га, а фактично отримано – 14,0 ц/га.

В 2002 році, судячи з плану виробництва продукції, підприємство планувало вирощувати технічні культури, в тому числі й соняшник, на площі 95 га і при урожайності 9,5 ц/га, для того, щоби був отриманий валовий збір 855 ц. Але фактично було засіяно площу 90 га; урожайність 10,7 ц/га. Було отримано валовий збір, що перевищив запланований на 12,2% і склад 959 ц. Що стосується виконання плану виробництва інших культур, то можна відмітити, що в зрівнянні з планом площа посіву всіх інших культур зменшилась. Аналізуючи урожайність, ми бачимо, що урожайність овсу, соняшника, кукурудзи на силос та а з. к. збільшилась, по іншим культурам вона в зрівнянні з планом була менша. Те ж стосується й валового збору, крім кукурудзи на силос та з. к.: його валовий збір зменшився на 4,3% завдяки зменшенню площі посіву, але було отримано більше на 5,2% фактичного валового збору ячменю, ніж очікувалося. Підсумовуючи, можна сказати, що по галузі рослинництва у 2002 році підприємство план не виконало.

Виконання плану виробництва продукції тваринництва розглянемо у таблиці 4.2.2

Таблиця 4.2.2

Виробництво продукції тваринництва в ДГ „Комунар” за 2002 рік.

Показники	Один, виміру	2002 рік		2001р фактично в% до плану
		План	Факт
1	2	3	4	5
1. Поголів'я на кінець року:
ВРХ - всього	гол.	660	603	91,4
В т. ч. корів	гол.	348	340	97,7
2. Надій молока від 1 корови	кг	1475	1460	98,9
3. Виробництво молока	т	546,9	530,0	96,9
4. Реалізація молока	т	448,5	450,7	100,5
5.% товарності	%	82,0	85,03	103,7
6. Приріст живої маси худоби всього	т	28,2	23,9	84,8
7. Реалізація на м'ясо включ, племпродажу - всього	т	380	435	114,5
В т. ч. ВРХ	т	358	418	116,8

З даних цієї таблиці ми бачимо, що поголів’я великої рогатої худоби на кінець року було заплановано на рівні 660 голів, з них 420 голів повинно було складати молочне стадо. Фактично ж були отримані такі показники - поголів’я ВРХ 603 голови, з них корови – 340 голів.

Надій молока з однієї корови у 2002 році планувався на рівні 1475 кг, фактично він складав 1460 кг, це складає 98,9% від запланованого.

Що стосується приросту живої маси ВРХ, то тут показник нижчий від запланованого, планувалося отримати 29,2 тон приросту, а фактично отримано 23,9 тон. Зважаючи на стан підприємства, можна сказати, що план виробництва продукції тваринництва підприємством можна вважати виконаним.

Прогноз надходження та витрат коштів від реалізації продукції, робіт та послуг у 2002 р. розглянемо в таблиці 4.2.3

Таблиця 4.2.3

Прогноз надходження та витрат коштів від реалізації продукції, робіт та послуг в 2002 році

Продукція	Всього від реалізації				На поточні витрати
	кількість, ц		виручка, тис. грн.		кількість, ц		виручка, тис. грн.
	план	факт	план	факт	план	факт	план	факт
Продукція рослинництва
Зернові всього	1260	548,0	169,3	97,9	561,0	256,8	75,4	45,9
В т. ч. пшениця	2039	369,0	151,9	36,9	933,1	425	69,5	42,5
ячмінь	-	-	-	-	-	-	-	-
гречка	25,6	18,0	14,6	8,6	10,2	5,0	5,8	2,4
соняшник	85,0	77,3	144,3	69,9	24,9	39,1	41,6	35,3
цукровий буряк	-	-	-	-	-	-	-	-
інша продукція рослинництва	-	-	1,5	8,2	-	-	5	1,3
всього по рослин-ву	-	-	441,6	375,3	-	-	153,6	317,9
Продукція тваринництва
М’ясо ВРХ	380	418	180,9	121,3	458	507,3	218,1	184,6
Молоко	498,5	450,7	343,2	310,3	434,3	478,8	219,8	224,1
Інша прод. тварин.	-	-	5,2	2,1	-	-	2,9	3,6
Всього по тварин.	-	-	468,6	433,7	-	-	513,3	436,7
Роботи і послуги	-	-	86	19,5	-	-	4,5	5,2
Всього сума виручки	-	-	1083,9	809,0	-	-	766,9	754,6

З даних таблиці 4.2.3 ми бачимо, що в 2002 році було заплановано реалізувати 1260 ц зерна і при цьому отримати 169,3 тис. грн. виручки, при цьому 561,0 т планувалось реалізувати на поточні витрати. Але фактично було отримано зовсім інші результати - кількість реалізованого зерна склала 548,0 т., а виручка від реалізації – 97,9 тис. грн. В 2002 році була запланована реалізація соняшника 85,0 т на 144,3 тис. грн., але фактично його реалізовано було 77,3 т на 69,9 тис. грн. .

Отже ми бачимо, що по основним культурам план було не виконано, як і в цілому по галузі рослинництва, на 66,3 тис. грн. Що стосується продукції тваринництва, то тут також не був виконаний план на 274,9 тис. грн.

Підводячи підсумок по даному розділу слід сказати, що результати виробничої діяльності підприємства, в основному, фактично являються нижчими, ніж ті, які було заплановано. І можна стверджувати що відсоток виконання бізнес-плану на підприємстві дуже низький.

5. Шляхи підвищення ефективності роботи галузі
5.1 Удосконалення організації виробництва молока

Складною проблемою є підвищення надоїв молока. Встановлено, що витрати кормів на 1ц молока при надої 2000 кг складають 1,3 – 1,35ц кормових одиниць, при 3000 кг – 1,1-1,5ц, при 4000 кг – 1,00-1,05ц, при надої 5000 кг – 0,9-0,95ц кормових одиниць. Таким чином, з підвищенням надоїв з 2000 кг до 3000 кг витрати кормів на 1ц молока зменшуються на 18-20%, а продуктивність праці зростає приблизно в 1,5 рази. Собівартість 1ц молока при цьому зменшується на 15-20%. Слід відмітити, що світова практика ведення молочного скотарства також показує, що розвиток цій галузі в більшості країн йде по шляху інтенсифікації її за рахунок підвищення молочної продуктивності корів [3, 8].

Дослідженнями ряду авторів [4, 8] встановлено, що рентабельність виробництва молока може бути досягнута за умов, коли продуктивність молочного стада становить не менше 3400-3500 кг молока на рік. Тут поряд із створенням відповідної кормової бази, відновленням селекційно-племінної роботи в скотарстві, застосуванням організаційно-технологічних заходів на місцях необхідна державна підтримка розвитку галузі, насамперед надання товаровиробникам пільгових кредитів для нарощування поголів'я великої рогатої худоби, генетичного поліпшення породного складу молочного стада.

Одним із варіантів удосконалення взаємовідносин між виробниками молока і переробними підприємствами в нинішніх умовах може бути також створення асоціацій на акціонерній основі з організацією фірмової торгівлі. Це дає змогу дещо знизити роздрібні ціни на молочну продукцію, збільшити її оборот, уникнути залежність від банківських кредитів. Можлива також переробка молока на давальницьких засадах, коли виробник як власник кінцевої продукції може використовувати її за власним бажанням.

Цінова система в молочнопродуктовому підкомплексі потребує кардинального поліпшення. В перспективі ціни в усіх його структурних підрозділах повинні будуватись на базі ціни виробництва (нормативна собівартість плюс нормативний рівень прибутку до фондів). На першому етапі необхідно здійснити запровадження гарантованих мінімальних цін, які б відшкодовували нормативні витрати і забезпечували певний рівень рентабельності. Різницю між цінами реалізації молока і гарантованими покривають за рахунок спеціального бюджетного фонду. Цей порядок поширюється на господарства, що поставляють за договорами молоко на переробні підприємства.

Таким чином, стабілізація і дальше нарощування виробництва молока пов’язані із забезпеченням економічного стимулювання виробників усіх форм власності в розвитку молочного скотарства; посиленням державного регулювання економічними процесами розвитку галузі; підвищенням використання продуктивного використання землі, збільшенням виробництва високоякісних кормів; поліпшенням використання генетичного потенціалу продуктивності худоби: впровадженням комплексної механізації на фермах і енергозберігаючих технологій; поліпшенням умов праці і підвищенням платоспроможного попиту населення. Доцільно також створювати асоціації на акціонерній основі з організацією власної фірмової торгівлі. До складу таких асоціацій мають входити постачальники молочної сировини, переробні підприємства і підприємства інфраструктури. Для збільшення молокопродуктів, крім зростання виробництва молочної сировини, необхідно поліпшити якість молока; розширити виробництво продуктів із вторинної молочної сировини; розширити виробництво замінників цільного молока для молока тварин; підвищити роль приватного сектора у формуванні товарних ресурсів молока [5].

5.2 Резерви підвищення ефективності виробництва молока

Основними джерелами резервів підвищення виробництва продукції в тваринництві є зростання поголів’я та продуктивності тварин. Резерви росту поголів’я визначаються в процесі аналізу виконання плану по обороту стада. Це зменшення яловості маточного поголів’я, падіння тварин і реалізація їх на м’ясокомбінат високою масою. Основними джерелами росту продуктивності тварин є підвищення рівня їх годування і ефективності використання кормів, зменшення яловості корів, поліпшення вікового та породного складу стада, а також догляду за тваринами.

Резерв підвищення виробництва молока за рахунок поліпшення вікового складу стада корів можливо підрахувати наступним чином: з фактичної питомої ваги відняти планову або можливу по оптимальному варіанту, а одержану різницю помножити на фактичну продуктивність тварин і результати підсумувати (табл. .5.2.1)

Таблиця 5.2.1

РЕЗЕРВ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ЗА РАХУНОК ПОЛІПШЕННЯ ВІКОВОГО СКЛАДУ СТАДА КОРІВ

Лактація	Продуктивність 1 голови, ц	Структура поголів'я,%			Зміна середнього рівня продуктивності, кг
		фактична	можлива	+, -
1	2	3	4	5	6
1-а	16,3	17,55	20,58	+3,03	+49,39
2-а	16,9	13,78	14,08	+0,3	+5,07
3-а	17,4	14,08	14,45	+0,37	+6,44
4-а	17,7	9,37	10,15	+0,78	+13,81
5-а	17,8	8,77	9,01	+0,24	+4,27
6-а	17,9	8,09	8,52	+0,43	+7,70
7-а	17,6	7,31	7,34	+0,03	+0,53
8-а	16,6	7,23	7,3	+0,07	+1,16
9-а	16,4	5,42	5,0	-0,42	-6,89
10-а	15,2	3,9	3,57	-0,33	-5,02
11-а	11,3	2,90	-	-2,90	-32,77
12-а	10,2	1,6	-	-1,6	-16,32
Всього	Х	100	100	-	+27,37

Розглядаючи дані табл. .5.2.2 бачимо, що зміна структури стада по віковій ознаці веде до збільшення середньорічного надою молока від однієї корови на 27,37 кг. а від усього поголів'я – на 93,06 ц.

Великі втрати продукції мають сільськогосподарські підприємства в результаті яловості корів, продуктивність яких нижче приблизно на 50%. При визначенні резервів збільшення виробництва молока по даним зоотехнічного обліку необхідно встановити втрати молока в середньому на одну ялову корову і помножити на надпланову кількість або можливе зменшення ялових корів. В ДГ "Комунар" кількість яловок складає 23 голови. Середньорічна продуктивність їх нижче на 6,9 ц. Отже, виробництво молока по цій причині зменшилось на 158,7 ц (таблиця 5.2.2). Це значний резерв підвищення виробництва продукції.

Таблиця 5.2.2

РЕЗЕРВ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ЗА РАХУНОК ЛІКВІДАЦІЇ ЯЛОВОСТІ МАТОЧНОГО ПОГОЛІВ’Я КОРІВ

Поголів’я	Залишились яловими, гол.	Одиниці виміру	Втрата молока на одну корову, ц	Резерв молока, ц
1	2	3	4	5
Корови	23	ц	6,9	158,7

Росту продуктивності тварин і виходу продукції суттєво сприяють гарні умови утримання тварин, належний догляд, правильний режим годування, добросовісне ставлення робітників до свого діла. Ці резерви виявляємо на основі порівняльного аналізу роботи різних господарств, ферм, і вивчення передового досвіду.

Важливим резервом збільшення виробництва продукції тваринництва є зменшення її втрат. Значні втрати продукції пов'язані з хворобами тварин, порушенням технологічної дисципліни. Результат цього – падіння тварин, змушений убій, зниження приросту живої маси, виходу приплоду і молока. В досліджуваному господарстві по цій причині загинуло 19 телят, жива маса яких склала 13 ц. Це значні втрати продукції.

5.3 Економічна ефективність галузі на перспективу

Для збільшення виробництва молока і зменшення його собівартості потрібно здійснити комплекс заходів. Головною метою господарства повинно бути підвищення урожайності усіх культур. Високі врожаї кормових культур є значним резервом зниження собівартості молока і підвищення рівня годівлі корів. Одержання по 40-50 ц корм. од. з 1 га сіяних кормових культур дозволяє досягти високих показників при виробництві молока. В структурі засіяних площ, ураховуючи енергоємність вирощування культур, потрібно розширити питому вагу зернових не менш ніж на 50-60% при фактичних 35,3%, зменшити на 9% площу під чистими і чорними парами в загальній структурі посівних площ. Особливу увагу слід звернути на поголів'я худоби. Необхідно збільшити кількість поголів’я в 1,2-1,5 рази, надої – з 1460 кг на рік до 3000 кг на рік, при цьому зменшити собівартість з 97 грн. за 1ц до 60 грн. за 1ц. Збільшення продуктивності тварин потрібно за рахунок підвищення рівня годування тварин і підвищення в їх раціонах питомої ваги сіна однолітніх трав, повноцінних комбікормів, сінажу та коренеплодів. Правильна організація кормової бази, забезпечення тварин необхідними кормами не тільки головна умова збільшення виробництва молока, а й основний резерв зниження їхньої собівартості. Збалансованість поголів’я худоби і обсягів кормової бази – фактор, який не потребує додаткових ресурсів, це не капіталомісткий шлях підвищення продуктивності худоби.

Налагоджена робота по відтворенню стада є теж важливим резервом зниження собівартості молока. Затримка із заплідненням тварин приводить до значних перевитрат кормів. Запліднення в оптимальні строки добре розвинених тварин надасть можливість на 10-12% скоротити витрати на вирощування корів, а також одержати більшу кількість продукції за один рік життя тварин.

Необхідно в наступні роки відновити рівень механізації трудоємких процесів на фермах, тобто роздачу кормів, уборку навозу, доїння корів та інші. Поряд з цим слід запровадити фірмову торгівлю молоком та молокопродуктами; підвищувати рівень оплати праці тваринників; забезпечувати спецодягом та медикаментами тваринників; надавати кредити підприємствам по переробці молока і створювати мережі пунктів по закупівлі молока від населення; поліпшувати забезпечення виробників засобами механізації молочних ферм та обладнанням для переробки молока: підвищувати купівельну спроможність населення, передусім у великих містах, де внаслідок зростання роздрібних цін різко скоротився попит на молоко і продукти його переробки [6, 9].

В сучасних умовах при невідрегульованих ринкових відносинах зможуть вижити і динамічно розвиватися тільки ті господарства, які знаходять шляхи і засоби досягнення високої окупності ресурсів, одержання більшої кількості продукції за одиницю витрат. Господарства України мають можливість виробляти менш затратне молоко за рахунок приведення в дію вищеназваних резервів ощадливості, які не потребують додаткових вкладень капіталу, але вимагають чіткої організації і дотримання технологічної дисципліни, прояви професіоналізму з боку керівництва, спеціалістів і безпосередніх виконавців.

Основні показники виробництва молока в ДГ “Комунар” приведені в таблиці 5.3.1

Таблиця 5.3.1

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

Показники	Одиниці виміру	2002р.	На перпективу	Перспективний показник в% до 2002р.
Поголів’я тварин	голів	340	442	130,0
Удій на корову	кг	1460	3000	205,5
Витрати кормів на 1 ц молока	ц к. од.	2,49	1,6	64,3
Витрати праці на 1 ц молока	люд. - год.	18,9	14,3	75,7
Повна собівартість 1 ц молока	грн	97,00	65,10	67,1
Ціна 1 ц молока	грн	68,85	75,00	108,9
Прибуток (збиток) з 1 ц молока	грн	-28,15	9,9	-
Рентабельність	%	-29,03	15,2	-

Висновки та пропозиції

ДГ "Комунар" не є великим підприємством, так як його земельна площа нижча за середню по Україні. Розглядаючи його розміри бачимо, що на підприємстві присутні ознаки звернутого типу відтворення, В 2002р. обсяг валової продукції склав 483,9 тис. грн., це менш ніж в 2001 р. і нижчий від середнього за 3 роки. Загальна земельна площа склала 2478 га, цей показник за останні 3 роки не змінювався. Середньорічна вартість основних виробничих фондів склала в 2002р 9792 тис. грн., а оборотних засобів – 901,8 тис. грн., це на 0,3% менше, ніж у 2001 р. по основним виробничим фондом і на 15,1% більше по оборотним засобам. Показник кількості робітників на підприємстві найменший за останні 3 роки і складає 192 чоловік. Показники рівня інтенсифікації виробництва в 2002р. також зменшились у порівнянні з 2000р. Так на 100 га с/г угідь основних і оборотних виробничих фондів в 2002р. приходилося на 1,2% менше ніж у 2000р.; прямих витрат праці – на 17,71%, енергетичних потужностей – на 24,6%, електроенергії – на 8,8%. Що стосується показників ефективності інтенсифікації виробництва, то вони в 2002р. збільшились. Так, валової продукції с. - г. в поточних цінах приходиться на 100 грн. матеріальних витрат в 2001р. на 79,7% більше ніж у 7р., на 100 грн. основних і оборотних виробничих фондів – на 21,4% більше, ніж у 2000р. . Об'єм виробництва валової продукції тваринництва з кожним роком зменшується, так у 2000р. він склав 291,2 тис. грн., у 2001 р. – 246,2 тис. грн., у 2002 р. – 222,6 грн. . Швидкими темпами зменшується поголів'я. Так в 2000р. основне стадо ВРХ складало 390 гол., у 2001р. – 365 гол., у 2002р. – 340 голів. Продуктивність тварин на підприємстві дуже низька, так у 2000р. з однієї корови було отримано 1470 кг молока за рік, у 2001 р. – 1440 кг, у 2002р. – 1460 кг. На сьогодні для Україні нормальним вважається показник близько 4000 кг молока з однієї корови на рік, а в західних країнах від 6 до 10 тисяч кілограмів. Витрати кормів на одну голову молочного стада з рокоми підвищуються. Так в 2000р. на одну корову було згодовано 28,3 ц кормових одиниць, у 2001 р. – 23,7, у 2001р. – 29,3.

Продукція тваринництва на підприємстві є збитковою. Так у 2000 р. збиток на 1 ц молока склав 16,62 грн., у 2001 р. – 16,45 грн., у 2002р. – 28,16 грн. Причиною збитковості виробництва молока є висока собівартість його виробництва і низька ціна реалізації. Розглядаючи показники трудоємкості виробництва молока ми бачимо, що вони збільшуються з кожним роком, це стосується і затрат кормів на 1 ц виробленої продукції. Що стосується рівня товарності молока, то він тримається близько 80%.

В 2000 році було заплановано реалізувати 1260 т зерна і при цьому отримати 169,3 тис. гри. виручки, при цьому 364 т планувалось реалізувати на погашення боргів, а 896 т – на поточні витрати. Але фактично було отримано зовсім інші результати: кількість реалізованого зерна склала 548,0 т., а виручка від реалізації – 97,9 тис. грн. Така ж ситуація склалась і з іншою продукцією рослинництва: планувалось реалізувати і отримати виручки більше, ніж довелось фактично.

Що стосується продукції тваринництва, то тут також не був виконаний план реалізації У 2002 році було заплановано реалізувати 380 ц м'яса ВРХ і отримати 180,9 тис. грн. виручки, але реально було реалізовано 418 ц і отримано 121,3 тис. грн. виручки Те ж можна сказати і про реалізацію молока, планувалось реалізувати 498,5 т, а фактично було продано 450,7 т, отримано виручки менше, ніж заплановано на 32,9 тис. грн.

Господарство навіть в 2002р. отримало дуже низькі реалізаційні ціни за продукцію тваринництва. За 1ц молока воно отримало 68,85 грн, за 1ц живої маса ВРХ 290,11 грн. В той час при продажі молока не на молокозавод, а м’яса не на м'ясокомбінат, реалізуючи продукцію на ринку можна було б в 2002 р. отримати за молоко не менш 80 грн. за 1ц, а м’яса ВРХ не менш 500 грн за 1ц Звідси прибутки за продукцію тваринництва були б у 2 рази вищими, ніж вони фактично склалися в господарстві. Тобто господарству необхідно звернути увагу на питання маркетингу і, в першу чергу, знаходження вигідних каналів реалізації продукції. Ці заходи в поєднанні з підвищенням урожайності і продуктивністю дадуть змогу поступово перетворювати молочне скотарство в рентабельну галузь.

У майбутньому, при виході підприємства з кризового стану буде розроблятися проект створення маркетингового підрозділу. До складу його планується включити 4 чоловіка. Річний фонд оплати відділу буде складати приблизно 25000 грн. Планується, що додатковий прибуток, отриманий підприємством завдяки маркетинговій службі становить 143500 грн. на рік.

Виходу галузі з кризового стану має передувати впровадження у господарствах організаційно-економічних заходів, спрямованих на стабілізацію і дальше нарощування обсягів виробництва та реалізації молока, продуктів його переробки. Насамперед потрібно не допустити дальшого спаду виробництва молока і скорочення поголів'я, домогтись істотного підвищення їх продуктивності, поліпшення відтворення стада і збереження худоби. З цією метою необхідно вирішити ряд невідкладних питань забезпечення паритету цін на сільськогосподарську продукцію і промислові товари, а також на зерно і продукцію тваринництва; своєчасне проведення розрахунків з виробниками молока за реалізовану продукцію переробним підприємствам і торговельним організаціям; удосконалення системи заготівлі молока шляхом формування загальнодержавних та регіональних фондів молока і молокопродуктів в обсягах, які б повністю забезпечили потреби держави (включаючи експортні поставки) і міське населення в цих продуктах [10].

Таким чином, стабілізація і дальше нарощування виробництва молока пов'язані із забезпеченням економічного стимулювання виробників усіх форм власності в розвитку молочного скотарства; посиленням державного регулювання економічними процесами розвитку галузі; підвищенням використання продуктивного використання землі, збільшенням виробництва високоякісних кормів; поліпшенням використання генетичного потенціалу продуктивності худоби; впровадженням комплексної механізації на фермах і енергозберігаючих технологій; поліпшенням умов праці і підвищенням платоспроможного попиту населення [7].

Список використаної літератури

1. Олійник О.В. Проблеми виробництва молока: зміст та шляхи вирішення // Пропозиція, № 8-9, 2003, с. 20-23.

2. Окопний О.М. Відродження тваринництва в України та напрями його розвитку. // Економіка АПК - 2003. - № 5. - с.8-15

3. Чабан Г.В. Молочна промисловість: стан, проблеми та перспективи // Економіка АПК - 2003. - № 5. - с.51-56

4. Кудлай В.Г. Розвиток ринку молока і молочних продуктів в Україні // Економіка АПК - 2003. - № 9. - с.97-110

5. Ільчук М.Н. Зовнішня діяльність України на ринку молочної продукції // Агросвіт України - 2003. - № 9. - с.90-95

6. Голомша Н.Е. Молокопродуктовий підкомплекс в перехідний період до ринку // Економіка АПК - 2002. - № 7. - с.22-24

7. Шпак В.Ф. Тенденції розвитку виробництва молока і формування його ринку // Економіка АПК. - 2003. - № 3. - с.57-62

8. Котков В.П. Подолання кризової ситуації в молокопродуктовому комплексі // Економіка АПК. - 2003. № 8. - с.26-28

9. Савицька В.Г. Маркетинг у формуванні ринку молока і молочних продуктів // Тваринництво України. - 2003. - № 12. - с.75-78

10. Шапунов Д.Л. Молочна галузь і Україна // Економіка АПК. - 2003. - № 4. с.23-26

11. Самарін В.О. Стан та основні напрямки розвитку тваринництва Харківщини. Харків, КНУ, 2003р.

12. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища школа, 1994. - 363с.

13. Ринок молока на Україні: 42 наук. пр. - К.: Либідь, 2002. - 35с.

14. Мірошниченко О.О. Розвиток молочної промисловості в Україні. К.: - Наукова думка, 2000, 252с.

15. Арзуманян В.Д. Животноводство: Учебник. - М.: Агропромиздат, 1991. - 226с.

16. Зимовець В.Н. Ціноутворення в молокопродуктовому під комплексі АПК // Економіка АПК. - 2003. - № 1. - с.130-132

17. Котков В.П. Формування цінового механізму в інтегрованому молокопродуктовому виробництві // Економіка АПК. - 2003. - № 1. - с.69-73

18. Денисенко О.Г. Технологія виробництва молока // Настільна книга сільського господаря (фермера). - К.: Урожай, 1993. - с.305-322.

19. Горфинкель В.Я., Куприкова Е.М. Економіка предприятия. - Москва: Юнига 2000. - 250с.

20. Н. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК: Учебник. - К.: Высшая школа, 1991. - 40с.

21. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств: Підручник. - К.: Урожай, 1992. - 47с.

22. Лопатина О.Ф., Фраер Н.В., Карпова К.Н. Экономика сельского хозяйства - М: Колос, 1982. - 327с.

23. Волков О.Й. Экономика предприятия: Учебник. - М.: Инфра, 1998.315с.

24. Кованов С.И., Свободин В.А. Економические показатели деятельности сельскохозяйственних предприятий: Справочник. - М.: Агропромиздат, 1991. - 304с.

25. Бодди Д., Пегон Р. Основи менеджмента: Учебник. - Санкт-Петербург: Пигер, 1999. - 440с.

26. Попова В. М Бізнес-план для сільськогосподарських підприємств. К.: Століття, 2000. - 86с.

27. Ковальов В.І. Стан галузі рослинництва // Агро перспектива №10 - 2003р.

28. Бупцький О.А., Опря А.Т. та інші // Під редакцією Бугуцького О.А. Сільськогосподарська статистика з основами економічної статистики. - К.: Виша школа. Головне вид-во, 1984. - 294 с.

29. Андрєєв И.Ф. Проблеми в АПК. // Економіка сільського господарства України, 2002, №6

30. П.Т. Саблук Д.Я. Карич, Ю.С. Коваленко. Основи організації сільськогосподарського ринку. - К., 1997р.

31. С.В. Зінчук. Про хід виконання указу президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" // Агро перспектива №7. - 2000р.

32. П.П. Вавилов, В.В. Гриценко, В.С. Кузнецов / Растениеводство. - М: Колос, 1979. - 519с.

33. Земельний кодекс України

34. Андохин И.П. й др. Основи управлення производством. - ІС: Издательское объединение "Вища школа", 1975, - 320с

35. Методологічні та методичні питання створення концепції розвитку сільського господарства // Економіка України - 1994 - №1-1с

36. Клочко В. Організаційно-економічні заходи по приватизації в системі АПК // Економіка України - 1993 - №2 - с.33-41