ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
УКРАЇНИ В 2006 РОЦІ
Анотація
Аналіз показників рівня життя населення у 2006 році показує, що у 2006 р. загалом збережено позитивні тенденції зростання рівнів середньої заробітної плати, реальних доходів населення, основних державних соціальних гарантій. Водночас відбулося зниження темпів приросту цих показників по зрівнянню з 2005 роком. Збереглися основні структурні диспропорції в оплаті праці за галузевою та регіональною ознаками. Зростання рівня соціальних гарантій залишається важливою умовою підвищення рівня життя досить значної частини населення України. Орієнтація України на європейську інтеграцію потребує досягнення європейського рівня соціальних стандартів. Ця задача набуває особливої актуальності після приєднання України в 2006 році до Європейської соціальної хартії. Враховуючи досягнуті позитивні результати у 2006 році, реалізація державної соціальної політики потребує подальшого підвищення рівня та якості життя населення, удосконалення політики доходів, реформування системи соціального захисту, подолання регіональної та галузевої диспропорцій, подальшого зростання соціальних гарантій та наближення їх до європейського рівня.
ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
УКРАЇНИ В 2006 РОЦІ
Завдання зростання економічного добробуту населення в державній політиці передбачає вирішення питань, пов’язаних, в першу чергу, із зростанням доходів населення, забезпеченням належного рівня оплати праці працівників у всіх сферах економіки, державних гарантій доходів соціально вразливих категорій населення у формі соціальних виплат на основі соціальних стандартів.
За офіційними даними Держкомстату, за 2006 рік населенням України отримано доходів у вигляді зарплат, пенсій та інших офіційних надходжень на суму понад 362 млрд грн., що на 28,2 % більше у порівнянні з попереднім роком. Наявний дохід, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 26,6 %, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактору, – на 16,1 %.
Водночас у 2006 році відбулося сповільнення темпів приросту цих показників, а приріст реального наявного доходу населення (з урахуванням цінового фактору) досяг найнижчого за останні 3 роки рівня (Рис. 1).
Рис.1. Динаміка темпів приросту прожиткового мінімуму та доходів населення України у 2003-2006 рр., %.
Аналіз помісячної зміни показника реального доходу в 2006 році порівняно з відповідним періодом 2005 року свідчить про зростання темпів приросту цього показника в першому кварталі 2006 року і його поступове зниження в наступні місяці (рис.2).
Рис. 2. Динаміка доходів (номінальних і реальних) та заробітної плати у 2006 році (наростаючим підсумком у відсотках до відповідного періоду 2005 року, %).
Зростання доходів населення у 2006 році корелювало із збільшенням базового соціального стандарту - прожиткового мінімуму, розмір якого зріс в порівнянні з 2005 роком на 11,6 %.
Залежно від величини прожиткового мінімуму встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком (який визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відтак зростання мінімальної пенсії в порівнянні з 2005 р. склало 10,2 %.), розміри державної соціальної допомоги незахищеним верствам населення (допомога інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, по догляду за дитиною, допомога одиноким матерям, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога на поховання тощо). Таким чином, підвищення величини прожиткового мінімуму, в першу чергу, вплинуло на доходи частки населення, яке проживає за межею бідності.
Продовжувалося зростання рівня мінімальної заробітної плати, який досяг на кінець року 79,2 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Від офіційно встановленого рівня мінімальної зарплати залежать посадові оклади та ставки працівників бюджетних установ та підприємств державної форми власності (серед загальної кількості найманих працівників ця категорія займає більше половини), доходи працівників приватної сфери (у відповідності з галузевими угодами та колективними договорами на більшості приватних підприємств оплата праці встановлюється в залежності від розміру офіційної мінімальної заробітної плати). Таким чином, зростання мінімальної зарплати вплинуло на рівень доходів та соціальну захищеність переважної більшості найманих працівників, загальна кількість яких складає 30 % населення України.
Попри зростання цих показників, їх співвідношення поки що далеке від стандартів Європейської соціальної хартії, згідно вимог якої мінімальна заробітна плата має становити не менше ніж 2,5 прожиткового мінімуму, а співвідношення мінімальної та середньої зарплат повинно складати не нижче, ніж 1:3. В Україні мінімальна заробітна плата все ще залишається меншою за прожитковий мінімум (рис.3).
Рис. 3. Співвідношення мінімальних соціальних стандартів у 2005 та 2006 рр. (грн на кінець року)
До позитивних результатів 2006 року слід віднести зростання на 2,8 % питомої ваги заробітної плати в структурі доходів населення, що свідчить про поступове відновлення мотиваційної функції заробітної плати (рис. 4).
Рис.4. Структура доходів населення у 2003-2006 рр.
Крім того, у 2006 році було відзначене найкраще співвідношення середньої заробітної плати та прожиткового мінімуму. Якщо у 2005 році середня заробітна плата містила 1,78 прожиткових мінімумів, то у 2006 році вона перевищила в 2 рази прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на кінець року (505 грн.). Між тим частка працівників, оплата праці яких в грудні 2006 року була нижча за прожитковий мінімум, все ще залишається досить великою і становить 28,5 %. Відтак понад 3 млн працівників в Україні своєю працею не можуть забезпечити мінімального рівня споживання та задоволення основних соціальних і культурних потреб особи.
Водночас в останні три роки спостерігається тенденція до зниження індексу реальної заробітної плати: якщо у 2004 році вона зросла на 23,8 %, в 2005 році – 20,3%, то в 2006 році – лише на 18,3 %. Це відбувається під впливом зростання споживчих цін на товари і послуги та рівня податків і обов’язкових платежів (рис.5), в той час як темп приросту середньомісячної номінальної заробітної плати на одного штатного працівника в 2006 році, хоча був нижчий від 2005 року (36,7 %), проте перевищив рівень 2004 року (27,5 %) і становив 29,2 % (до 1041 грн.).
Рис.5. Динаміка індексу реальної заробітної плати у 2003-2006 роках, % до попереднього року
У 2006 році зростання номінальної заробітної плати спостерігалося за всіма видами економічної діяльності, проте структура цього зростання дещо змінилася. Якщо у 2005 році найвищий рівень зростання заробітної плати був зафіксований в бюджетних сферах - державному управлінні, освіті, охороні здоров’я та секторі соціальної допомоги, а також на транспорті та в сфері послуг, то у 2006 р. відносно високий темп приросту оплати праці зберігся лише у сфері державного управління та сфері послуг. В таких соціально важливих сферах як освіта та охорона здоров’я приріст заробітної плати уповільнився до рівня 2004 р. (рис. 6). Рівень середньомісячної номінальної заробітної плати у цих життєво важливих галузях (806,32 грн. та 657,90 грн. відповідно) залишається значно нижчим за середній по
В установах освіти, де працівники мають високий кваліфікаційний та професійний рівень, забезпечений вищою освітою, у грудні 2006 р. лише 33,7 % працюючих була нарахована заробітна плата понад 1000 грн., в установах охорони здоров’я та соціальної допомоги ще менше – 21,8 %. Разом з тим, серед зайнятих у сферах фінансової діяльності та державного управління зазначена категорія складала більше половини – 67,4 % та 68,1 %. Це свідчить про наявність значної міжгалузевої диференціації та відсутність залежності зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників. Рівень заробітної плати практично визначається належністю до певної сфери економічної діяльності, а не формується під впливом загальновизнаних світовою практикою чинників, якими є кількість, якість та результати праці.
Рис. 6. Індекс середньомісячної номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності, %
Надмірна диференціація розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності є одним із чинників регіональної диференціації.
У регіональному розрізі в 2006 році не відбулося суттєвих змін щодо рівня заробітної плати: в західних, переважно сільськогосподарських областях середня зарплата залишалася значно нижчою, ніж у переважно промислових східних. Різниця між максимальною та мінімальною середньою заробітною платою по регіонах у 2006 році залишилася на рівні 2005 року і становила 2,38 разу. При цьому співвідношення середньомісячної та мінімальної заробітної плати коливається від 4,32 разу (м. Київ) до 1,82 разу (Тернопільська область) та є вищим за середнє по Україні (2,6 разу) тільки в п’яти регіонах: у Києві (4,32 разу), Донецькій (3 рази), Дніпропетровській (2,85 разу), Запорізькій (2,73 разу) та Київській (2,64 разу) областях (рис. 7, табл.1).
Рис.7. Середньомісячна номінальна заробітна плата на одного штатного робітника в регіонах України у 2006 році, грн.
Таблиця 1.
Співвідношення середньомісячної та мінімальної заробітної плати у 2006 році
Регіони України
Співвідношення середньої та мінімальної зарплати (рази)
Середня зарплата (грн.)
Україна
2,60
1041,44
Автономна Республіка Крим
2,38
951,63
Вінницька
1,98
792,78
Волинська
1,93
773,44
Дніпропетровська
2,85
1139,24
Донецька
3,00
1201,43
Житомирська
1,98
793,47
Закарпатська
2,17
867,77
Запорізька
2,73
1091,54
Івано-Франківська
2,31
922,57
Київська
2,64
1057,72
Кіровоградська
2,05
819,10
Луганська
2,55
1021,99
Львівська
2,31
923,28
Миколаївська
2,39
954,73
Одеська
2,41
965,62
Полтавська
2,40
960,80
Рівненська
2,22
887,73
Сумська
2,14
856,55
Тернопільська
1,82
727,27
Харківська
2,43
973,77
Херсонська
2,00
800,01
Хмельницька
1,98
792,42
Черкаська
2,11
845,63
Чернівецька
2,02
818,59
Чернігівська
1,97
789,60
м. Київ
4,32
1729,11
м.Севастополь
2,51
1004,53
Таким чином, аналіз вищенаведених статистичних показників дозволяє зробити висновок про те, що у 2006 р. загалом збережено позитивні тенденції динамічного зростання рівнів середньої заробітної плати та реальних доходів населення. Водночас відбулося зниження темпів приросту всіх видів доходів населення по зрівнянню з 2005 роком: номінальних доходів – на 10,2 в.п; наявних доходів – на 9,8 в.п.; реального наявного доходу – на 4 в.п. Збереглися основні структурні диспропорції в оплаті праці за галузевою та регіональною ознаками. Оплата праці значної частини працівників залишається нижчою за прожитковий мінімум. За даними офіційної статистики, в Україні частка населення із середньодушовими витратами, нижчими за рівень прожиткового мінімуму, які мають право на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, становить приблизно 7,8 %.
Протягом 2005 та 2006 років в Україні була збережена тенденція випереджаючого зростання мінімальної зарплати по відношенню до мінімальної пенсії. У 2006 році темп зростання мінімальної заробтної плати (20,4 %) удвічі перевищував темп зростання мінімальної пенсії (10,2 %). Проте, попри збереження досить високих темпів зростання мінімальної зарплати, вона все ще не сягає рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У 2005 році мінімальна зарплата становила лише 73,3 % від прожиткового мінімуму, у 2006 році – підвищилася до 79,2 %, що все ще не відповідає європейським стандартам.
При цьому у 2006 році дещо погіршилося співвідношення мінімальної та середньої зарплат. Якщо у 2004 році мінімальна зарплата становила 40,2 % середньої по країні, у 2005 році – 41,2 %, то в 2006 році цей показник знизився до 38 %. Це все ще перевищує мінімальну норму, встановлену хартією, але не відповідає стандартам, встановлених рекомендаціями МОП, згідно яких мінімальна зарплата має бути не нижчою 40-60 % середньої зарплати.
Вищенаведене доводить, що зростання рівня соціальних гарантій залишається важливою умовою підвищення рівня життя значної частини населення України. Ця задача набуває особливої актуальності після приєднання України в 2006 році до Європейської соціальної хартії.
Таким чином, враховуючи досягнуті позитивні результати у 2006 році, реалізація державної соціальної політики потребує подальшого підвищення рівня та якості життя населення, удосконалення політики доходів, реформування системи соціального захисту, подолання регіональної та галузевої диспропорцій, подальшого зростання соціальних гарантій та наближення їх до європейського рівня. Практичними заходами у цьому напрямку мають стати:
- поетапне приведення розміру мінімальної заробітної плати до розміру прожиткового мінімуму;
- впровадження нового соціального стандарту - регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати;
- врахування регіональної диференціації та розробка механізмів практичної реалізації регіонального прожиткового мінімуму.
Вирішення основних соціальних проблем в країні є ключовими для забезпечення стабільності і мінімізації соціального ризику, що в цілому дасть змогу знизити соціальну напруженість.
Відділ економічної та соціальної стратегії
http://www.niss.gov.ua/Monitor/Marrch/11.htm