Механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України

Вступ

Останнім часом в Україні багато уваги приділяється інвестиційним процесам, без яких не можливо досягти помітних успіхів в економічних питаннях.

Розпочата в Україні економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів. Особливо складною є проблема відродження фінансового ринку як само регульованої системи переливання капіталів, системи довгострокових інвестицій.

У сучасних умовах в Україні почав розвиватися первинний ринок цінних паперів. Емітентами цінних паперів є біржа, інвестиційні компанії і фонди, підприємства виробничого сектору. Розробка пакета відповідних нормативних документів прискорить акціонування підприємств, сприятиме ризькому збільшенню пропозиції цінний паперів, що може зумовлюватись, наприклад, прагненням населення застрахувати власні заощадження від знецінювання у зв’язку з інфляцією.

Процеси на фінансовому ринку як погляду розвитку його окремих секторів і сегментів, так і з позицій розвитку діяльності інвестиційних інститутів є дуже динамічними. У цьому зв’язку велику роль відіграє держава як гарант стабільності фінансового ринку. На основі використання закономірностей руху фінансового капіталу держава й учасники ринку цінних паперів підтримують приватний та організований ринок, сприяють підвищенню ефективності економіки й економічному зростанню загалом.

Ефективність інвестиційної діяльності визначається рівнем розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, залежить від виробничого потенціалу їх матеріально – технічного потенціалу, кваліфікації виконавців, науково – технічного рівня проектних рішень, стану організації та планування інвестиційного процесу, забезпечення його фінансовими ресурсами.

В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово – кредитного та інвестиційного ринків.

1. Характеристика та обсяги іноземних інвестицій в Україні в 90– х роках

Аналіз соціально – економічних досягнень окремих зарубіжних країн дав змогу обгранкувати переваги та недоліки залучення і функціонування іноземного капіталу (рис. 1).

Переваги та недоліки іноземного капіталу.

Збільшення обсягів капітальних вкладень та скорочення обсягів їх нагромадження

Поліпшення платіжного балансу

Упровадження сучасних технологій, ноу – хау

Збільшення рівня комплексного використання сировинних ресурсів

Створення стратегічних альянсів між українськими та іноземними підприємствами

Прискорення темпів структурної перебудови економіки та впровадження ринкових форм

Стимулювання розвитку експортного потенціалу

Зниження рівня імпортозалежності

Привнесення в економіку країни елементів приватної власності

Забезпечення зарубіжного організаційного та управлінського досвіду

Підвищення ступеня адаптації суб’єктів господарювання до умов конкурентного середовища

Підвищення рівня зайнятості та кваліфікації робочої сили

Переваги

Трансферт частини прибутків за кордон

Витиснення з ринку внутрішніх виробників і постачальників

Збільшення залежності країни від іноземного капіталу

Підвищення рівня конкуренції на ринку

Жорстка експлуатація місцевих сировинних ресурсів

Недоліки

За розрахунками, загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України має перевищувати 40 млрд. дол.. США, у тому числі для металургії – 7, машинобудування – 5,1, транспорту -3,7, хімії та нафтохімії – 3,3. Сьогодні інвестовано в 30 разів меншу суму. Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння інвестицій на суму 2 – 2,5 млрд. дол.. США. Залучення таких коштів уможливить реконструювання пріоритетних галузей промисловості за 5 років. Але щорічні обсяги іноземних інвестицій у 3 – 7 разів менші. При цьому слід ураховувати, що залучення іноземних інвестицій також потребує певних витрат. За розрахунками, за залучення 1 млрд. дол.. США необхідно сплачувати близько 30 тис. дол.. США.

Згідно з оцінкою спеціалістів Європейського Центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україні становить 80%. Саме він зумовлює незначний потік інвестицій. За розрахунками, у світовому потоці прямих інвестицій на економіку України припадає близько 1%, або приблизно 5 дол. США на душу населення.

Несприятливий інвестиційний клімат у 1992 – 1995 рр. зумовив зниження активності іноземних інвесторів У 1992 р. обсяг зареєстрованих іноземних інвестицій становив 3,8% обсягу ВВП, у 1993 р. – 4,0, у 1994р.- 2,3. У 1995 р. обсяг зареєстрованих іноземних інвестицій збільшився порівняно з 1994 р. у 1,4 рази.

У 1995 р. приоритетними для іноземних інвесторів були такі галузі: внутрішня торгівля – 22,4% загального обсяг інвестицій, харчова промисловість – 14,5, машинобудування та металообробка -12,8, чорна та кольорова металургія – 5,0, зовнішня торгівля – 4,4, транспорт і зв’язок – 4,1, легка промисловість – 4,0, хімічна промисловість – 3,9, промисловість будівельних матеріалів і будівництво 3,7. Основною формою залучення інвестицій були вклади у формі рухомого та нерухомого майна (60,5%), а також грошові вклади (18,8%, з них у формі цінних паперів – 12,9, купівлі акцій – 1,8%). Дуже незначну частку внесків (0,4) було реалізовано у формі матеріальних активів та реінвестування доходів, як – от: придбання юридичних прав, ноу – хау. За структурою загальні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україні в 1995р. становили: з країн колишнього СРСР – 8%, з інших країн – 92%.

Зазначимо, що з огляду на економічну кризу вкрай незначні обсяги прямих інвестицій з галузей України в економіку інших країн. Наприклад, станом на 1 січня 1995 р. вони дорівнювали 20,3 млн. дол.. США, що становить 4,8% обсяг іноземних інвестицій в економіку України, а на 1 січня 1996 о. – 29,5 млн. дол.. США, або відповідно 3,9%.

Крім того, залучаючи іноземний капітал, треба враховувати, що у світі змінились інвестиційні параметри. У 70 – х роках спостерігалася тенденція перевищення припливу капіталу з індустріально розвинутих країн до країн, що розвиваються. У 80 – х роках характерною виявилась зворотна тенденція що зумовлено насамперед падінням рівня заощаджень юридичних і фізичних осіб у розвинених країнах. За цей період у США обсяг заощаджень зменшився маже втричі, у Великобританії – удвічі, у Німеччині – у 1,8 рази, в Японії – на 25%. Зниження частки заощаджень у валовому національному продукті розвинених країн призвело до негативного сальдо між обсягом заощаджень та інвестиціями, до падіння в цілому обсягу інвестицій порівняно зі світовим національним продуктом, до збільшення реальних відсоткових ставок банківського кредиту. Існує зв'язок між велично заощаджень, кредитними відсотковими ставками й темпами соціально – економічного розвитку країн, що розвиваються. Згідно з оцінками Світового банку, збільшення реальних процентних ставок на 1% уповільнює темпи соціально – економічного зростання країн, що розвиваються, на 0,2%.

Сфери використання іноземних інвестицій в Україні та країни – донори наведено у таблицях 2 і 3. У 1995 р. Україні зареєстровано 2828 іноземних інвестицій н а суму 1068,7 млн. дол.. США, а в 1994 р. – 3042 інвестиції на суму 744 млн. дол.. США. За даними Комісії ООН с транснаціональних корпорацій, найбільша частка прямих інвестицій у сфері послуг припадає на фінансову діяльність, страхування та торгівлю.

Україна може вийти з кризового стану насамперед за рахунок власних сил і коштів. Проте інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки спричиняє потребу співробітництва зі світовою системою господарювання, в якій іноземні інвестиції є важливим економічним важелем.

Тому створення відкритої, орієнтованої на експорт моделі економіки значною мірою залежить від рівня активності іноземних інвесторів на території України, інтенсивності міжнародного руху капіталів та поділу праці. Згідно з розрахунками вітчизняних економістів, орієнтація тільки на внутрішні резерви може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме понад 20 років. Потреба у кредитних ресурсах тільки для підтримки датованих галузей більш як утричі перевищує кредитні можливості України.

Таблиця 1.

Сфера використання прямих іноземних інвестицій в Україні за 1992 – 1997 рр.

Сфера	Обсяг інвестицій
млн. дол. США	%
Внутрішня та зовнішня торгівля	232	31
Машинобудування та металообробка	112,5	14,9
Харчова промисловість	106,7	14,5
Чорна та кольорова промисловість	37,8	5
Легка промисловість	29,8	4
Хімічна промисловість	29	3,9
Промисловість будівельних матеріалів	28	3,7
Інші	172,3	23
Всього	750,1	100

Обсяг інвестицій зарубіжних країн в економіку України за 19992 – 1997 рр.

Країна - донор	Обсяг інвестицій
млн. дол. США	%
Всього	750,1	100
США	202,8	27
Німеччина	129,6	17,3
Великобританія	47,5	6,3
Кіпр	38,6	5,1
Швейцарія	35,2	4,7
Російська Федерація	37,8	5
Інші	258,6	34,6

Розраховуючи на фінансову допомогу збоку, слід всебічно проаналізувати ситуацію, що склалася на світовому фінансово – кредитному ринку. Обговорення цієї проблеми на міжнародній конференції, проведеній Міжнародним банком реконструкції та розвитку, показало, що вільні кредитні ресурси на світовому ринку капіталів практично відсутні. За даними японських експертів, усі кредитні ресурси з урахуванням коштів міжнародних організацій оцінюються на суму приблизно 140млрд. дол.. США. Водночас світова потреба в них (включаючи розвинені західні країни) становить близько 270 млрд. дол.., у тому числі потреба розвинених країн Заходу – 190 млрд. дол.., країн, що розвиваються, - 60 млрд. дол.. США.

Для того щоб створити ефективну систему залучення іноземних інвестицій в Україну, необхідно вивчити особливості функціонування найраціональніших систем у ряді країн. Досвід свідчить, що зовнішньоекономічні умови істотно впливають на процес реформування структури національної економіки.

2.
Методи залучення іноземного капіталу

Держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземного капіталу. Найважливіші з них подано на рисунку 1.

Надання податкових пільг Створення спеціальних економічних зон Використання фінансового механізму

Створення центрів допомоги іноземним інвесторам

До системи податкових і митних пільг входять «податкові канікули», зниження ставок оподаткування в разі реінвестування отриманого прибутку чи інвестування у певні галузі, захист від подвійного оподаткування, а також звільнення від митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій та ноу – хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат або зменшення цих зборів. Спеціальні економічні зони передбачають ще розвиненішу систему податкових та митних пільг, спрощення адміністративних пільг :рисунок 2.

Правовий режим

· Встановлення додаткових пільг для заохочення іноземних інвестицій у приоритетні галузі економіки

· Визначення територій, на яких діяльність іноземних інвесторів забороняється або обмежується

· Надання гарантій від зміни законодавства

· Надання гарантії використання доходів та інших коштів, отриманих від інвестиційної діяльності

· Надання гарантій від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та урядових осіб

· Використання компенсацій та відшкодування збитків іноземним інвесторам, включаючи втрачений прибуток і моральну шкоду

· Надання гарантій на випадок припинення інвестиційної діяльності

·

Система гарантій

Надання гарантій трансферту та інших прибутків у зв’язку з інвестуванням

Підприємці США вважають, що інвестиції у країни з високим рівнем політичних, географічних, валютних, фінансових, інвестиційних та інфляційних ризиків повинні мати мінімальну норму прибутку – щонайменше 25%. В Україні ця норма, за нашими розрахунками, майже вдвічі нижча, до того ж мас великий термін окупності капіталу. Згідно з оцінками західних досліджувачів, норма прибутку на капітал, вкладений, наприклад, у будівництво заводу, у Західній Європі становить 38,6 %, строк окупності – 6 років, а в Україні ці показники дорівнюють відповідно 21 % і 11 років.

Крім того, існують й інші негативні моменти: насамперед це бюрократичні перешкоди та легітимна невизначеність у процесі приватизації; відсутність реальної приватизації та закону про приватизацію землі; обіг на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмеженість каналів репатріації прибутку (здебільшого через вивезення продукції видобувних та сировинних галузей, що має попит на світових ринках).

В Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних правових і нормативних документів (законів, постанов, указів, положень, інструкцій та ін). До них належить також прийнятий у квітні 1996 р. Закон України «Про режим іноземного інвестування». У ньому є позитивні моменти, пов’язані з особливостями режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої діяльності. Зазначається, що інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Висновок

Законодавча база має примітні два основних недоліки: по – перше, ненадійність; по – друге, відсутність комплектності та наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо – господарську та фінансову діяльність об’єктів інвестування. Забезпечення стабільності нормативної бази для іноземного інвестора важливіше, ніж пільги.

Як свідчить досвід інших країн, до формування системи регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності на національному рівні застосовується два підходи: перший – прийняття єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країни; другий – регулювання різних аспектів іноземної інвестиційної та підприємницької діяльності сукупністю правових актів.

Вибір одного з цих підходів зумовлюється позицією, яку та чи інша країна займає на світовому ринку капіталів. Якщо країна є активним експортером капіталу, то, як правило, використовується другий підхід до формування законодавчої влади щодо участі іноземних інвесторів у національному господарстві. Країни, які переважно імпортують капітал, прагнуть прийняти єдиний законодавчий акт щодо міжнародної підприємницької діяльності.

Список використаної літератури:

1. Федоренко В.Г.
Інвестознавство: Підручник. – 2 – Ге вид., переробл. – К.: МАУП, 2002.

2. Стеченко Д.М.
Державне регулювання економіки. - К.: МАУП, 2002.

3.
Дідівська Л.І. , Головко Л.С.
Державне регулювання економіки. – К., 2002.

Міністерство освіти і науки України

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом

Контрольна робота

З дисципліни
«Державне регулювання економіки»

На тему:
«Механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України»

Виконавець роботи:

Кучмій В. В.

Студентки 4 – го курсу

Групи Т5 – 04 – 03 СзОАІІ(З,Оз)

Киев 2004