Курсова робота
З дисципліни
“Фінанси підприємств”
На тему
“Аналіз використання обігових коштів на підприємстві”
Зміст
Вступ............................................................................................................... 3
1.
Розділ.Теоретичні основи організації оборотних коштів............... 4
1.2.
Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них................................................................................................ 10
1.3.
Показники стану і використання оборотних коштів............ 14
2.
Розділ. Аніліз стану оборотних коштів................................................. 18
2.2.
Характеристика ефективності використання оборотних коштів на підприємстві........................................................................... 18
2.3.
Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах........... 22
3. Розділ. Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів.......................................................................................... 24
Висновок................................................................................................. 27
Перелік літератури................................................................................ 29
Додатки................................................................................................... 31
Вступ
Тема дослідження використання обігових коштів на підприємстві представляється досить актуальною, бо правильна організація, збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб'єктів господарювання, нормального грошового звернення, реального накопичення національного багатства країни.
Наявність у підприємства оборотних коштів в достатній кількості ще не свідчить про їх раціональне використання. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів служить система показників, пристосування яких до конкретного підприємства дає можливість визначити шляхи поліпшення використання цих коштів.
Метою моєї курсової роботи є вивчення, дослідження та аналіз оборотних коштів на підприємстві.
Своєю задачею я ставлю досконально вивчити теоретичні основи організації оборотних коштів: їх сутьність, склад, структуру , нормування та визначення потреби в них, а також проаналізувати стан оборотних коштів: розрахувати ефективність використання та загальної потреби підприємства. Після чого запропонувати резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів. Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.
1. Теоретичні основи організації оборотних коштів
та принципи їх організації
Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів.
Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.
Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.
У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.
Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.
Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.
На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів. [3, 168-175].
Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою: Д - Т... П... Т' - Д', де Д - грошові кошти, авансовані суб'єктом, що хазяює; Т - засоби виробництва; П - виробництво Т' - готова продукція; Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.
Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.
Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.
У сфері інфраструктури кругообіг оборотних засобів відбувається у дещо інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва у сфері послуг, а саме:
1. Процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокремлені у просторі та часі.
2. Продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати та зберігати.
Розрізняють склад і структуру оборотних коштів. Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.
Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.[7, 60-69].
Границя зміни
натуральної
форми
Рис. 1.1. Кругообіг оборотних коштів
Оборотні виробничі фонди містять у собі:
· Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);
· Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкознос. предмети й інструменти);
· Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).
· Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).
До фондів обігу відносяться :
· Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;
· Кошти, в розрахунках;
· Грошові кошти в касі і на рахунках.
Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.
Рис.1.2. Структура оборотних коштів
Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.
Розглянемо джерелах формування оборотні кошти поділяються на власні і позикові.
Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.
Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.
Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.
Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
· залежно від участі їх у кругообігу коштів;
· за методами планування, принципами організації та регулювання;
· за джерелами формування.
Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.
Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.
Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.
До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.
Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:
· власні та прирівняні до власних;
· залучені;
· інші.
Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.
Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.
По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.
По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).
По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.
По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.[5, 48-60]
1.2. Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них
Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.
Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.
У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.
Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:
· умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;
· організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;
· умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.
За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.
У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.
Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.
Розглянемо значення нормування оборотних коштів.
По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.
По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.
По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.
По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.
Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:
1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.
Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.
2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва. Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.
3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.
4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.
5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.
Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.[8,163-165]
Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів:
Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.
Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.
Коефициєнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.
На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки частного і сукупного нормативів. До частного відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; готових виробах.
Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.
Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.
Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.
Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах:
До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні матеріали.
У другу групу включаються допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.
Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.
Розмір оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними причинами розходжень є особливості організацій, обсяг виробництва , структура продукції, що випускається.
Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного підрозділу окремо . Якщо асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси. [7, 60-90]
1.
3.
Показники стану і використання оборотних коштів
Оборотні кошти становлять значну частину матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання має неабияке значення.
Таблиця 1.
Ефективність використання оборотних коштів
| основні показники
|
способи підвищення ефективності
|
- коефіцієнт оборотності - коефіцієнт завантаження - тривалість одного обороту - рентабельність |
- оптимізація запасів, ресурсів незавершеного виробництва - скорочення тривалості виробничого циклу - поліпшення організації МТЗ - прискорення реалізації товарної продукції |
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:
(1.1)
де О — термін обертання оборотних коштів, днів;
С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;
Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;
Р — обсяг реалізованої продукції, грн.
Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.
Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме так:
(1.2)
Де С1
, С2
,...С12
— сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);
С13
— сума оборотних коштів на початок наступного
року.
Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за формулою:
(1.3)
Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою [1.3], статистика вважає точнішим.
Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.
Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:
К0
= Р/С (
1.4)
де К0
— коефіцієнт обертання оборотних коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:
К з
= С/Р
(1.5)
де Кз
— коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутк
(1.6)
де Ке
— коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;
П — прибуток від реалізації продукції, грн.;
Р — рентабельність оборотних коштів, %.
Якщо Ке
є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р — відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.
Для розрахунку загальної потреби в оборотних коштах мені потрібні наступні формули:
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів – характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період:
К= обьем реалізованої продукції/ середній остаток за попередній період (1.7)
На підставі вищеперелічених формул можна зробити аналіз стану оборотних коштів на підприємстві.
2.
Аніліз стану оборотних коштів
2.1. Характеристика ефективності використання оборотних коштів
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємстві я взяла данні про працю ТОВ “Світязь”(виробництво хутряних виробів)
Щоб обчисли потрібну мені ефективність розрахую спочатку середню вартість оборотних коштів.
Таблиця 2.1.
Вартість оборотних коштів, тис. грн
| Періоди | 2001р. | 2002р. | 2003р. |
| Січень | 830 | 870 | 780 |
| Лютий | 860 | 650 | 810 |
| Березень | 780 | 720 | 820 |
| Квітень | 820 | 900 | 800 |
| Травень | 770 | 880 | 750 |
| Червень | 840 | 750 | 920 |
| Липень | 810 | 840 | 850 |
| Серпень | 750 | 840 | 830 |
| Вересень | 790 | 770 | 790 |
| Жовтень | 800 | 900 | 890 |
| Листопад | 780 | 850 | 920 |
| Грудень | 810 | 800 | 860 |
Сума оборотних коштів, розрахованая за формулою середньої арифметичною (1.1) |
808,5 | 811,5 | 836,2 |
Сума оборотних коштів, розрахованая за формулою середньої хронологічною (1.2) |
805,0 | 810 | 838 |
Згідно показникам таблиці 1.1 та виходячи з формули середньої арифметичної (1.1), можна розрахувати суму оборотних коштів за 2001 рік
[830 + 860 + 780 + 820 + 770 + 840 + 810 + 750 + 790 + 800 + 780 + 810 + 870 / 13] вона становить 808,5 тис. грн.
Сума оборотних коштів за цей же рік, розрахована за середньою хронологічною (1.2), становитиме 805,0 тис. грн.
[½ 830 + 860 + 780 + 820 + 770 + 840 + 810 + 750 + 790+ 800+ 780 + 810 + ½ 870 / 12]
За 2002 та 2003 роки роблю такіж розрахунки,як і за попередній рік, результати наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.2
РОЗРАХУНОК ОБЕРТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
| 2001 | 2002 | 2003 | |
| Реалізація товарної продукції, Тис. грн. | |||
| За планом | 5580,0 | 6120,0 | 6235,0 |
| Фактично | 6120,0 | 6235,0 | 6523,0 |
| Відхилення від плану(+,-) | +540 | +115 | +288 |
| Середні залишки нормованих оборотних коштів Тис. грн. | |||
| За планом | 785,0 | 785,0 | 785,0 |
| Фактично | 805,0 | 810 | 838 |
| Відхилення від плану(+,-) | +20 | +25 | +53 |
| Одноденний обсяг реалізації продукції, Тис.грн. | |||
| За планом | 15,5 | 17,0 | 18,0 |
| Фактично | 17,0 | 18,0 | 21,0 |
| Відхилення від плану(+,-) | +1,5 | +1 | +3 |
| Час обертання оборотних коштів, Дні | |||
| За планом | 50,6 | 47,3 | 45,0 |
| Фактично | 47,3 | 45,2 | 42,0 |
| Відхилення від плану(+,-) | -3,3 | -2,1 | -3 |
Дані Таблиці 2.2. свідчать, що фактичний час обертання коштів за 2001рік скоротився проти плану на 3,3 дня (50,6-47,3)., за 2002 рік - скоротився на 2,1 дня , за 2003 – на 3 дні.
Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів.
У 2001 році за рахунок прискорення часу обертання оборотних коштів з обороту вивільняється 56,1 тис. грн. (17,0х3,3), у 2002 році – вивельнилося 37,8 тис.грн. (18,0* 2,1), а у 2003 – 63 тис. грн. (21*3)
Обчислемо ефективність використання оборотних коштів, що визначається за формулою (1.4):
У 2001 році кількість оборотів збільшилась за рік на 0,5 оборота:
[6120/805 – 5580 /785] = 0,5
У 2002 році - збільшилась за рік на 0,6 оборота:
(6235/780 – 6120/785) = 0,6
У 2003 році - збільшилась за рік на 0,1 оборота:
(6525/815 – 6235/785) = 0,1
Ці показники свідчять, що підприємство в цілому за три роки працю позитивно, але за 2003 рік кількість оборотів зназилась порівняно з попередніми роками.
Щоб прослідкувати ефективності витрат розрахую коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою (1.5)
У 2001 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 13 коп. [805,0 / 6120,0] , тоді як за планом передбачалось 14 коп. [785,0 / 5580,0]
У 2002 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 12,5 коп. [780,0 / 6235,0] , тоді як за планом передбачалось 12,8 коп. [785,0 / 6120,0]
У 2003 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 12,5 коп. [815,0 / 6523,0] , тоді як за планом передбачалось 12,6 коп. [785,0 / 6235,0]
Показник 2001 рока свідчить про значне підвищення ефективності витрат, а ось у 2002 та 2003 роках підприємство теж підвищило ефективність витрат, але не суттєво.
Щоб поліпшити використання оборотних коштів цього підприємства і підвищити ефективность виробництва можна запропонувати наступні дії:
1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;
2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.
Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).
Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.
За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.
Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.
Показники стану й ефективності використання оборотних коштів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст наведено в Додаток А.
2.2. Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах
Розрахунок виробляється на основі прогнозу обсягу виробництва і продажів з використанням даних про плановану оборотність поточних активів
Для приклада приведемо розрахунок потреби в оборотних коштах на 1 квартал 2004 року, необхідних підприємству ТОВ “Світязь” для виробництва хутряних виробів
Таблиця 2.3.
Розрахунок потреби в оборотних коштах
| Прогноз обсягу продажів на 1 квартал 2004 року | 2350 тис. грн. |
| Період обороту в попередньому кварталі | 42 днів |
| Коефіцієнт оборотності | 2,14 рази в квартал |
Коефіцієнт оборотності вираховую по формулі (1.7)
2350 / 838 = 2,14 рази в квартал
Розрахункова величина необхідних оборотних коштів дорівнює
2350/2,14 = 1098,13 тис. грн.
Таблиця 2.4
Облік оборотних коштів, що маються на підприємстві на 4 квартал 2003 року
| Планові дані | Липень | Серпень | Вересень | Разом за III квартал |
| Реалізація, шт. | 178 | 184 | 172 | 534 |
| Ціна, грн./ шт. | 5000 | 5000 | 5000 | |
| Реалізація, тис. грн. | 890 | 920 | 860 | 2670 |
| Витрати, тис. грн | 630 | 650 | 620 | 1900 |
| Рентабельність продажів, % | 29 | 29,3 | 27,9 | 28,8 |
Обчислю рентабельність ціого підприємства на основі данних наведених у таблиці 2.4 за формулою (1.6)
Липень: (890-630) / 890 * 100 = 29%
Серпень : (920 – 650) /920 * 100 = 29,3%
Вересень: (860 – 620) /860 * 100= 27.9%
Средній рівень рентабельності за 3 квартал 2003 року складає 28.8% .
Це підприємство повністю себе забезпечує оборотними коштами не користуючись залученими коштами.
При такому уровні рентабельності має сенс розширювати виробництво, вкладаючи кошти в новітні технології, або що.
Вивільнення оборотних коштів дає цілий ряд позитивних ефектів:
· Виробництво продукції відбувається при менших витратах оборотних коштів;
· Вивільняються матеріальні ресурси;
· Прискорюється надходження в бюджет відрахувань від прибутку;
· Поліпшується фінансове становище підприємства, тому що, вивільняються фінансові ресурси в результаті надпланового прискорення оборотності коштів вони залишаються до кінця року в розпорядженні підприємства і можуть бути удало використані (прибутково вкладені).[9,181-190]
3. Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів
Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами. На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:
· Впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;
· Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;
· Широке використання прямих тривалих зв'язків;
· Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;
· Комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.
На стадії незавершеного виробництва :
· Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);
· Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;
· Удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;
· Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;
· Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.
На стадії обігу:
· Наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;
· Удосконалювання системи розрахунків;
· Збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;
· Ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.
Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:
Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва. Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів. Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.
Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства. Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.
На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні. До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів. До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів. Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів. Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів. При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.[6, 200-215]
Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.
Висновки
На закінчення я хотіла би узагальнити усі факти і зробити деякі висновки.
Дослідженне підприємство повністю себе забезпечує оборотними коштами не користуючись залученими коштами.
При такому уровні рентабельності має сенс розширювати виробництво, вкладаючи кошти в новітні технології, або що.
Вивільнення оборотних коштів дає цілий ряд позитивних ефектів:
· Виробництво продукції відбувається при менших витратах оборотних коштів;
· Вивільняються матеріальні ресурси;
· Прискорюється надходження в бюджет відрахувань від прибутку;
Поліпшується фінансове становище підприємства, тому що, вивільняються фінансові ресурси в результаті надпланового прискорення оборотності коштів вони залишаються до кінця року в розпорядженні підприємства і можуть бути удало використані (прибутково вкладені) 1.Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу. 2.Оборотні фонди, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних фондів використовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт відразу і повністю. 3.Раціональне й ощадливе використання оборотних фондів - першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3/4 собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці. 4. Основна риса сучасного перехідного періоду - недостача у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.
Головною метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності підприємства. Причому, ці задачі у певній мірі протистоять один одному. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низкою, ніж гроші, ліквідністю. А для забезпечення стійкої платоспроможності в підприємства постійно повинна знаходитися на рахунку деяка сума коштів фактично вилучених з обігу для поточних платежів. Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1 Закон України Про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій"- internet www.rada.gov.ua
2 МІНФІН УКРАЇНИ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2"Баланс"- internet www.rada.gov.ua
3 В.П. Грузинов, В.Д.Грибов.М. «Экономика предприятия»- «ЮНИТИ», 1997г.- 310 с.
4 Економічний словник-довідник / За ред. док.екон.наук, проф. С.В.Мочерного. – К.: Феміна, 1995. - 368 с.
5 В.М. Семёнов. «Экономика предприятия» В.М. М. .: Филинъ, 1997. – 272 с.
6 Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 1997.-323с.
7 Золоторев А.И. Эфективное использование оборотных средств. - Экономика Украины, 1998.280 c.
8 Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.
9 Кондратьев О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. - Фінанси України, № 11, 1996.-245 с.
10 Экономика и статистика фирм. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д., Сиротина Т.П., Смирнов С.А.– М.: Финансы и статистика, 1996.415 c.
11 Проф. В.М.Попов. Финансовый бизнес-план: Учеб.пособие /– М.: Финансы и статистика, 2000. 250 с.
12 Под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М.Куприянова. Экономика предприятия /– М.: «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 1998.278 c.
13 Под ред. Проф. О.И.Волкова. Экономика предприятия / – М.: ИНФРА-М, 2000. 312 с.
14 Кубай Н.Є. Теорія життєвого циклу фірми: стиль і стратегія управління. // Анатомія малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог", 1996. - С. 300.
15 Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів. ЛБІ НБУ, 2000. – 485с.
16 Толковый словарь экономиста, коммерсанта, банкира, менеджера, маклера, страховщика, аудитора и бухгалтера // Сост.: Т.М. Мезенцева и др. – Мн.: Белорусская ассоциация бухгалтеров. 1997. – 476с.
17 Экономика предприятия: Учебник для вузов// Л.Я. Аврашков. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 742с.
18 Организационная структура предприятия. Коноков Д.Г. Рожков К.А. (Серия «Бизнес-Тезаурус»), 1999, 120с
19 Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия // Грищенко О.В. : - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000, 520 с.
20 Иванов В.М. Финансовый рынок: Конспект лекций. – К.: МАУП, 1999. – 112с.
21 Финансы предприятия // Под ред. О.С. Галушко – Днепропетровск. 1999., с.341
22 Теория экономического анализа: Учебник – М.: Финансы и статистика, 1999 – 416с.
23 Фінансово-інвестиційний аналіз // Навч. Посібник. Під ред. Я. Комаринський. – К.: 1996 – 298с
24 Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. Посіб. – К.: Знання – Прес, 2000. – 207с.
25 Волков А.А. Фінанси підприємств. Підручник // К.:- 2000, с.156
26 Несторенко І.П. Фінансові інститути: Підручник // К.: 1999, с. 310
27 В.П. Завгородний Бухгалтерский учет в Украине с использованием национальных стандартов.К.: 2001, 330с.
ДОДАТОК А
ПОКАЗНИКИ СТАНУ Й ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
| № | Показник | Визначення | Економічна суть |
| 1. | Наявність оборотних коштів | [Вк
+ З]-[0з + Пк ] |
Характеризує величину власних оборотних коштів |
| а)брак | Фн
<Н |
Перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю | |
| б) надлишок | Фн
>Н |
Перевищення фактичної наявності оборотних коштів над нормативом | |
| 2. | Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства | Фн
/ М |
Відображає питому вагу вартості оборотних коштів у загальній вартості майна підприємства |
| 3. | Оборотність | СТ /Р | Характеризує час, за який оборотні кошти здійснюють один оборот |
| 4. | Коефіцієнти обертання | Р/С | Характеризує кількість оборотів за період, що аналізується |
| 5. | Коефіцієнт завантаження | С/Р | Показує, скільки оборотних коштів авансовано у 1 грн. реалізованої продукції |
| 6. | Прибутковість | П / С | Характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів |
| 7. | Рентабельність | П/С•
100% |
Визначає ступінь використання оборотних коштів |
Вк
— власні кошти;
З — забезпечення наступних витрат;
Оз
— основні засоби та інші позаоборотні активи;
Пк
—
позикові кошти;
Фн
— фактична наявність оборотних коштів;
Н — норматив оборотних коштів;
М — вартість майна підприємства;
С — середня вартість оборотних коштів;
Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання оборотних коштів;
Р — обсяг реалізації продукції;
П — прибуток від реалізації продукц