Реферат на тему
Особливості реанімації при утопленні і пораженні електричним струмом
Пошкодження організму спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою, називаються електричною травмою.
Електричні травми умовно поділяються на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму і загальні електротравми, так звані електричні удари, уражається центральна нервова система або існує загроза ураження всього організму. Через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем, таких як головних мозок, серце, легені.
Місцеві електротравми- чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше – це поверхневі пошкодження тобто пошкодження шкіри, іноді інших м’яких тканин, а так зв’язок і кісток.
До місцевих електротравм відносять – електричні опіки, електричні знаки, металізацією шкіри, механіні пошкодження, електрофтальмію.
Загальні електричні травми залежно від наслідків ураження організму поділяють на 4 ступені.
І- судомне скорочення м’язів, що супроводжується болями без втрати свідомості;
ІІ – судомне скорочення м’язів з втратою свідомості та/або зупинкою дихання;
ІІІ – втрата свідомості і порушення серцевої діяльності.
ІУ – клінічна смерть.
Електриний удар, якщо він не закінчився смертю, може призвести до значного розладу організму, який виявляється одразу ж після удару або через декілька годин, днів, місяців.
Внаслідок електротравми можуть виникнути або загостритися серцево-судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, підвищення або пониження артеріального тиску), нервові захворювання (невроз), ендокринні порушення.
Можливі послаблення пам’яті та уваг, електричні удар послаблюють стійкість організму до захворювань.
Для того, щоб звільнити потерпілого від дії електричного струму, необхідно швидко вимкнути ділянку електричної мережі або електрообладнання, до якого дотикається людина. Якщо вимкнення здійснити неможливо, звільнити людину від дії електроструму можна відтягнувши її від джерела струму. У разі напруги до 1000 В дріт від людини можна відкинути сухою палкою або дошкою. Відтягти потерпілого від джерела струму можна руками, на якій одягти гумові рукавиці.
Звільнивши потерпілого від дії електричного струму, необхідно якнайшвидше визначити вид і ступінь електротравми і залежно від цього надавати першу долі карську допомогу.
Долікарська допомога.
1. Якщо свідомість збережена, то ввести седативні середники, надати лежаче положення.
2. Якщо свідомість відсутня, надати лежаче положення, вдихання парів нашатирного спирту, седативні, серцеві глікозиди.
3. Якщо діагностовано клінічну смерть.
3.1. Почати серцево-легеневу реанімацію.
3.2. ввести оксибутират 20% - 1,0в/м
сібазон 0,5% 2,0 в/м
3.3. ввести адреналін -,!% - 1,0 в/м серцеві глікозиди
3.4. стерильні пов’язки на електроопікові рани
4. Транспортування в реанімаційне відділення в лежачому положенні.
Необхідно пам’ятати, що людину, яка отримала електротравму не можна залишати без догляду, оскільки у неї не виключається розвиток негативних процесів, які можуть привести до зупи
Залежно від того чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють два види утоплення – мокре і сухе.
При мокрому рідина обов’язково потрапляє в легені (75-95% усіх утоплень). При рефлексному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-20% усіх утоплень). Трапляються утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку.
У випадку мокрого утоплення у потерпілого спостерігається загальмований або збуджений стан, шкіра і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений – морозить, блювання. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігаються кілька днів.
Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна шкірні покриви синюваті, з рота і з носа піна рожевого кольору, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабкий, неритмічний. Стан організму характеризується як агональний. У випадку мокрого утоплення клінічна смерть триває 2-3 хвилини.
При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше ніж при мокрому, відсутнє виділення піни з рота і носа.
Клінічна смерть триває 4-6 хвилин.
Утоплення, що характеризується первинною зупинкою серця і дихання клінічна смерть може тривати до 10-12 хвилин.
Надання долікарської допомоги ділиться на два етапи
- етап первинних лікарських міроприємств
- етап підтримуючої терапії, який забезпечує можливість транспортування потерпілого в стаціонар.
По клінічних проявах і степенях декомпенсації життєвих функцій при утопленні виявляють п’ять варіантів постреанімаційного періоду:
Варіант
1 Дитина в свідомості, адекватно орієнтується в просторі. Психоемоційне збудження або заторможення, обумовлене прийомом седативних препаратів. Дихання гемодинаміка не порушені, тахікардія, артеріальна гіпертензія. Госпіталізація в педіатричне відділення загального профілю.
Варіант
2 Під впливом проведеної терапії у дитини не порушено кровообіг і дихання, але є задишка, ціаноз шкіри і слизових оболононок, тахікардія або брадикардія, артеріальна гіпертензія. Свідомість порушена, судоми, блювання. Терапія другого етапу включає інгаляції, постійне зондування шлунку, протисудомне лікування (натрію оксибутират), повторне введення атропіну при брадикардії.
Варіант
3 Один з найбільших частих варіантів виходу після успішної первинної реанімації при утопленні.
Може розвинутися набряк легень, яке проявляється виділенням розової пінистої мокроти, високими різнокаліберними хрипами, що вислуховуються над двома легеневими полями і ознаками гіпоксії. На цьму етапі проводять ШВЛ
Варіант
4 - типовий для істинного утоплення в морській воді, коли в післяреаніма ційному періоді на перший план виступає артеріальна гіпотензія. Проводять ШВЛ, в/в крапельно 5 % р-н альбуміну (20 мл/кг) або поліглюкін (10-15 мл/кг).
Варіант
5 Якщо самостійне дихання і серцева діяльність не відновлюються, то реанімацію продовжують 30 – 40хв, протягом максимального терміну.
Література:
Желібо Є.П. “Безпека життєдіяльності”
Зубицький А.Є. “Медицина катастроф”.