Діагностика фінансово економічного стану підприємства

Міністерство освіти та науки України

Вінницький національний технічний університет

Кафедра ЕПОВ

Тема: „Діагностика фінансово-економічного стану підприємства”

Курсова робота

з дисципліни „Економіка і організація виробництва”

Вінниця 2007

1.Сутність та інформаційна база оцінки

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій. Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу. Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу. Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз показників рентабельності;

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

- аналіз ефективності використання залученого капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу. Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства; - аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них

впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками.

6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних оцінок і сценаріїв,

- психологічні,

- морфологічні,

- порівняльні,

- побудови системи показників,

- побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових підстановок,

- арифметичних різниць,

- виокремлення ізольованого впливу факторів,

- диференційний,

- логарифмічний,

- інтегральний,

- простих і складних відсотків,

- дисконтування.

Фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання. В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

1.Необоротні активи

• Нематеріальні активи

• Незавершене будівництво

• Основні засоби

• Довгострокові фінансові інвестиції

2.Оборотні активи

• Виробничі запаси

• Незвершене виробництво

• Готова продукція

• Дебіторська заборгованість

• Поточні фінансові інвестиції

• Грошові кошти та їхні еквіваленти

3.Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів

1.Власний капітал

• Статутний капітал

• Пайовий капітал

• Резервний капітал

• Нерозподілений прибуток

2.Забезпечення наступних витрат і платежів

• Забезпечення виплат персоналу

• Інші забезпечення

• Цільове фінансування

3.Довгостроковізобов'язання

• Довгострокові кредити банків

• Відстрочені податкові зобов'язання

• Інші довгострокові зобов'язання

4.Поточнізобов'язання

• Короткострокові кредити банків

• Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

• Векселі видані

• Кредиторська заборгованість

• Інші поточні зобов'язання

5.Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів-звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.

1.1 Оцінка прибутковості та активності

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності. Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках. Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу. Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Ра = Пз(ч) Ка •100 (1.1.1)

де Пз(ч) — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік; Ка — середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Рвк=ПчКв•100 (1.1.2)

де Пч — чистий прибуток підприємства;

Кв — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

Рак = Пч Кст 100 (1.1.3)

де Кст — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій). Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Рп = Прп С рп • 100 (1.1.4)

де Прп — прибуток від реалізації продукції за певний період; С рп— повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (Рі) розраховується за формулою:

Рі = (Ці–Сі) Сі (1.1.5)

Де Ці , Сі — відповідно ціна й повна собівартість і -го виробу.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості. Оборотність активів (nа) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:

nа = В / Кa (1.1.6)

де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;

Ка — середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме:

ta=Дкna, (1.1.7)

де Дк—кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (nтмз) виражається кількістю оборотів за певний період:

nтмз = СР / Мз (1.1.8)

де Ср — повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

Мз — середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості. Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою:

tодз = Зд •Дк Vпр (1.1.9)

де Зд — дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Дк— кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90);

Vпр—обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tодз ) визначається співвідношенням:

tодз = Зк•Дк Мз (1.1.10)

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів). Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні. Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру.

Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на під ставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

5 Вибір оптимального місця розташування підприємства

До стратегічних питань підприємства відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу – підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:

· вибір місця розташування офісу підприємство;

· вибір місця розташування самого підприємства.

Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства учиняє місце розташування самого підприємства.

Місцем розташування підприємства
є те місце, де знаходиться його виробничі, торгівельні та інші підрозділи, найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів.

Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмежений
вибір характеризується для підприємств, які „прив’язані” до джерел сировини або енергії. Всі інші підприємства мають вільний
вибір місця розташування, тобто можуть знайти собі таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.

На вибір місця розташування підприємства впливають такі основні фактори:

· витрати на транспортування товарів тощо;

· витрати на заробітну плату в місці знаходже

ння підприємства;

· витрати на оренду приміщень;

· відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;

· вплив інфраструктури тощо.

Аналізуючи зазначені фактори, потрібно враховувати, що всі вони мають різний вплив для підприємства різних видув діяльності. Так, для підприємств, які надають послуги, важливо, щоб клієнтура мала вільний та зручний доступ до них. Для промислових підприємств потрібно, щоб витрати на доставку матеріалів, сировини, робочої сили, комунальні послуги, витрати на транспортування готової продукції до споживачів були мінімальними. Для підприємств торгівлі потрібно, щоб до них могли потрапити якомога більше покупців, щоб ці покупці мали високу купівельну спроможність, щоб витрати на оренду приміщень, транспортування товарів до торгових точок, витрати на рекламу цих товарів тощо були найнижчі. Потрібно також враховувати наявність поблизу підприємства конкурентів, які можуть відтягувати на себе певну кількість потенційних покупців тощо.

Основна проблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що результати діяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можна визначити точно. Всі вони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місце розташування підприємства може виявитись неоптимальним. Із цього витікає, що вибір місця розташування підприємства – це проблема прийняття рішень в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативних розрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.

Найтяжче оцінити такий фактор, як вплив інфраструктури. Так, недостатній розвиток сітки вулиць, залізниць, портів, електропостачання тощо, з одного боку, збільшує витрати на доставку матеріалів, сировини тощо, а з іншого боку, зменшує витрати на заробітну плату, тому що все це характерно для країн, що розвиваються, де рівень зарплати низький. Окрім цього недостатньо розвинута транспортна система вимагає наявності більш змістовних складів, що потребує додаткових витрат на їх оренду, обслуговування тощо.

Вплив інфраструктури та інших чинників на місце знаходження підприємств можна охарактеризувати таким чином:

Фактор	Вплив на витрати
Розвинута інфраструктура	Збільшення витрат на заробітну плату
Розвинута система освіти та медичного обслуговування	Збільшення рівня податків на заробітну плату
Високий рівень наукових досліджень	Скорочення робочого часу
Високий рівень екологічної небезпеки	Збільшення рівня оподаткування
Висока продуктивність праці	Збільшення витрат на енергоносії

Загальне правило вибору оптимального місця розташування підприємства: „Підприємство повинно бути розташовано там, де результати його роботи, які залежать безпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій мірі перевищували б відповідні витрати”.

Завдання 5-1

В місці „Х”, карта якого наведена на рис. 5.1, є 6 точок, де можна розмістити підприємство, та джерело „В”, звідки до підприємства можуть доставлятися сировина та матеріали.

Масштаб схеми: 1 см = 1 км.

Підприємство буде виготовляти продукцію, яка буде продаватися в фірмовому магазині, розташованому біля підприємства.

Бізнесмену запропонували 6 точок, де він може розмістити своє підприємство, та одне джерело, звідки він зможе отримувати сировину та матеріали (див. таблицю 5.1 та рисунок 5.1).

Таблиця 5.1 – Розміщення підприємств та джерела постачання.

Джерела постачання	Точки, де можна розташувати підприємство
В	10, 13, 17, 8, 22, 3

- Підприємство 13
знаходиться в звичайному районі;

- Підприємства 8
, 17
, знаходяться в районі з розвинутою інфраструктурою;

- Підприємство 22
знаходиться в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою.

- Підприємства 10, 3,
знаходяться в вільній економічній зоні.

Рисунок 5.1 – Карта району, де можна розташовувати підприємство

Конкретні показники економічної діяльності підприємства наведені в таблиці 5.2

Таблиця 5.2 – Показники економічної діяльності підприємства.

aі

грн./т.км

Зі

грн./

міс.

км.грн.

тис.грн.

тис.чол.

грн.

кг.

1,11

104

0,42

3,8

1,0

1190

2,2

Користуючись даними таблиць 5.1 та 5.2, а також картою на рисунку 5.1, визначимо:

1.
Довжини маршрутів L
для кожного із варіантів розташування підприємства, відповідно до масштабу карти та схеми вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини.

2.
Маси матеріалів та сировини, які будуть перевозитися за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою:

(5.1)

де,

– кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;

– коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, тобто підприємство 13
то ;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, тобто підприємства 8
, 17
, то ;

- якщо підприємство знаходиться в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, тобто підприємство 22
, то .

- якщо підприємство знаходиться в вільній економічній зоні, тобто підприємства 10
, 3,
то .

– коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства:

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, тобто підприємство 13
, то ;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, або в вільній економічній зоні, тобто підприємства 8
, 17
, 10, 3
то ;

– маса одного виробу, кг.

3. Виручку підприємства Д
за рік для кожного із варіантів розташування підприємства, що розраховується за формулою:

(5.2)

де,

– середня ціна одиниці товару, грн.;

– кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні;

– коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, тобто підприємство 13
то ;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, тобто підприємства 8
, 17
, то ;

- якщо підприємство знаходиться в вільній економічній зоні, тобто підприємства 10
, 3,
то .

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, тобто підприємство 13
, то ;

якщо підприємство знаходиться в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, тобто підприємство 22
, то .

3.
Витрати, які залежать від місця розташування підприємства.

Витрати на транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції
від джерел постачання до місця розташування підприємства В1

можна розрахувати за формулою, за формулою:

(5.2)

де,

– вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

– відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км;

– маса матеріалів, сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерел постачання за рік, тонн;

– кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо;

– коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, або у вільній економічній зоні, тобто підприємства 13
, 10, 3
то ;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, тобто підприємства 8
, 17
, то ;

Витрати на заробітну плату персоналу підприємства В2
,
включаючи доставку до місця роботи, можна обрахувати за формулою:

, (5.3)

де,

– середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності, грн./міс.;

– коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов'язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;

– кількість працівників даної професії або спеціальності;

12 – число місяців в році;

– коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, тобто підприємство 13
, то ;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, тобто підприємства 8
, 17
, то ;

- якщо підприємство знаходиться в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, або у вільній економічній зоні тобто підприємства 22
, 10, 3
то .

– число професій або спеціальностей працівників.

Витрати на оренду приміщень В3

можна розрахувати за формулою:

, (5.4)

де,

– коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, або у вільній економічній зоні тобто підприємства 13
, 10
, 3
то ;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, тобто підприємства 8
, 17
, то ;

– розцінка, тобто плата за оренду 1кв.м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м.;

– площа приміщень, які орендуються, кв.м.;

12 – число місяців в році.

Величина податків на капітал В4

розраховується за формулою:

, (5.5)

де,

– вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі, грн.;

– загальна ставка податку на основний капітал, в %;

– коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні, і дорівнює 0,2...0,5, а для підприємств що знаходяться в інших районах ;

Величина податків з доходу (виторгу) В5
розраховується за формулою:

, (5.6)

де,

– виручка (виторг) підприємства за рік, грн..;

– загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках;

4.
Загальні витрати В,
які залежать від місця розташування підприємства, розраховуються за формулою:

, (5.7)

де, – витрати на транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства, грн./рік;

– витрати на заробітну плату персоналу, грн./рік;

– витрати на оренду приміщень, грн./рік;

– величина податків на капітал, грн./рік;

– величина податків з доходу (виторгу) від підприємницької діяльності, грн./рік.

5.
Брутто-прибуток, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця розташування підприємства та вибрати найбільший, що буде відповідати кращому розташуванню підприємства:

, (5.8)

де,

– дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;

– річні витрати, які залежать від місця розташування підприємства, грн.

Таблиця 5.3 – Результати розрахунків.

Варіанти	Д	В1	В2	В3	В4	В5	åВ	БП
10	696150	223,12	6072,19	4468,8	276	58476,6	69516,71	626633,29
13	242760	140,03	5211,96	4468,8	920	67972,8	78713,59	164046,48
17	642600	611,94	5566,17	5362,56	920	179928	192388,67	450211,33
8	642600	397,76	5566,17	5362,56	920	179928	192174,49	443425,51
22	1499400	1196,03	6072,19	6256,32	920	419832	434276,54	1065123,46
3	696150	55,73	6072,19	4468,8	276	58476,6	697999,32	626350,68

Отже, аналізуючи проведенні розрахунки брутто-прибутку, як і очікувалось, можна зробити висновок, що оптимальним місцем розташування підприємства є варіант 22-й, місце розташування якого в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою. Хоча відстань від джерела постачання до підприємства не найкоротша, але брутто-прибуток який залежить від місця розташування підприємства в 22-ому варіанті найбільший, і складає 1065123,43 грн.

Використані інформаційні джерела

1. Курс економічного аналізу: навч. метод. пос. для самостійного вивчення дисципліни – К: КНЕУ, 2000 – 263 с.

2. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М. Я., Орлов П.І., Петрова К. Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь,2003. – 384 с.

3. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 c.

4. Финансы предприятий. А.Д. Шеремят, Р.С. Сайфуллин, – М.: ИНФРА, 2002. – 545 c.

5. Финансы предприятий. Под редакцией проф. Колчиной Н.В. – М.: Изд-во ЮНИТИ, 2001. – 300 c.

6. Финансы (учебное пособие) под редакцией Ковалева А.М. – М.: Изд-во Финансы и статистика 1999. – 450 c.

7. Шеремят А., Сайфуллин Р. Методика финансового анализа предприятия. – М.: ЮНИ-ГЛОБ, 1992. – 372 с.

8. О.Л. Ольховська, управління прибутковістю і рентабельністю підприємства в ринкових умовах. – http://www.cityref.ru.

9. Экономика предприятия: Учебник для вузов/ Под ред. проф. Н.А.Сафронова.- М.: Юристъ, 1998. – 584 с.

10. Справочник финансиста предприятия.-2-е изд. доп. и перераб. – М.:ИНФРА – М, 1999. – 559 с.

Слов:	5239
Символов:	49017
Размер:	95.74 Кб.

Название реферата: Діагностика фінансово економічного стану підприємства