Коломийський економіко-правовий коледж
Курсова робота
з предмету “Основи економічної теорії”
на тему:
“РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
ТА ЩО ВОНА ВИВЧАЄ”
Зміст
1. Що таке економіка і економічна теорія
2. Який понятійний апарат має ця наука
3. Якими методами дослідження користуються в економічній науці
4. Які функції виконує економічна теорія
1. ЕКОНОМІКА І ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ:
СПІВВІДНОШЕННЯ І ВЗАЄМОДІЯ
Життя людей у суспільстві надзвичайно багатоманітне. Воно охоплює всі його сфери: навчання, відпочинок, заняття спортом, оздоровлення, медичне обслуговування, науку, культуру, туризм, виробництво. Взаємодіючи і доповнюючи одна одну, ці сфери утворюють єдину суспільну систему.
У найзагальнішому вигляді суспільну систему поділяють на соціально-культурну, політико-адміністративну і економічну, або господарську, підсистеми. Водночас кожна з них є відносно самостійною і функціонує за своїми специфічними законами.
Соціально-культурна підсистема
спрямована на задоволення художніх, наукових, релігійних, моральних та інших потреб громадян.
Політико-адміністративна підсистема
захищає права громадян, створює сприятливі умови для суспільного життя, забезпечує міжнародну безпеку країни.
Економічна (господарська) підсистема
слугує задоволенню потреб, що пов'язані з виробництвом і споживанням різноманітних товарів та послуг. Вона регулює відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання у суспільстві.
Перелічені підсистеми доповнюють одна одну і водночас соціально-культурна і політико-адміністративна підсистеми спираються на економічну підсистему. Зумовлено це тим, що без останньої неможливі всі інші види життєдіяльності. Адже перш ніж займатися спортом, військовою справою тощо, слід подбати про те, щоб мати їжу, одяг, житло. І всі ці потреби створюються економікою, зупинка якої хоч на незначний час призвела б людство до катастрофи. То що ж таке економіка?
Відповісти на це запитання можна лише тоді, коли ми усвідомимо, що потреби, що виникають у господарському житті, є результатом взаємодії людини з природою. Припустімо, група людей через якісь причини (екологічну катастрофу чи спустошливу війну) змушена переїхати на нові незаселені землі, які відмежовані від людського оточення. Зрозуміло, що першими кроками їхньої діяльності мають бути: задоволення своїх повсякденних потреб, без яких життя неможливе. До них передусім належать їжа, одяг, житло. Для того щоб їх мати, треба обробляти землю, рубати ліс, розводити домашню худобу, займатися певними ремеслами.
Проте ми знаємо, що ці люди раніше жили в умовах певної цивілізації. Отже, у них є потреби в освіті, релігії, розвагах тощо. Для задоволення їх слід будувати школи, заклади культури, охорони здоров'я, культові та спортивні споруди тощо. Інакше кажучи, для задоволення первинних потреб спільності людей, що осіла на новому місці, потрібна певна господарська діяльність, яка і відображує сутність економіки.
Господарська діяльність за своїм змістом складна і багатоманітна. Землероб оре землю, сіє зерно, збирає врожай; скотар вирощує худобу, пасе її, отримує певні продукти скотарства; кравець міряє і ріже сукно, шиє одяг; будівельник зводить стіни, ставить вікна і двері, фарбує, робить опалення. Проте цими технічними операціями економічна діяльність не вичерпується. У ній є і соціальні явища, а саме: землеробу, скотарю, кравцю, будівельнику необхідні різноманітні інструменти, сировина, паливо тощо, за допомогою яких вони, з одного боку, здійснюють свою діяльність, а з іншого — всім їм як живим істотам потрібні одяг, житло, їжа. Для цього вони обмінюються результатами своєї діяльності між собою, розподіляючи тим самим створені блага, і тільки після цього споживають їх. Такі відносини називаються економічними і становлять важливу складову економіки.
Економіка є сферою життя суспільства, яка охоплює виробництво благ, обмін ними, розподіл і споживання їх. При цьому обов'язково треба враховувати, по-перше, що економіка не може бути реальністю без людей. По-друге, це не тільки і не просто люди, а й продукти їхніх думок (наука, технологія). Невід 'ємною складовою економіки є природне середовище, на яке впливають і пристосовують для своїх потреб люди
Розвиток кожної країни залежить від наявності корисних копалин, родючості земель, географічного положення, чисельності населення та його професійної підготовки, культурного рівня, історичної спадщини, економіко-культурних зв'язків з іншими країнами. Через ці обставини економіка країни складається з окремих галузей (промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля, транспорт, зв'язок тощо).
Потенційні можливості економіки України у порівнянні з іншими країнами світу (табл. 1) є значними, що дає підстави для оптимістичних прогнозів щодо економічного розвитку нашої країни.
Таблиця 1
Запаси основних корисних копалин
(у розрахунку на душу населення на середину 90-х років)
| Країна |
Газ, тис. м3
|
Нафта і газовий конденсат, т |
Залізна руда, т |
Марганцева руда, т |
Кам'яне вугілля, т |
Буре вугілля, Т |
| Україна |
21,7 |
4,5 |
545,7 |
41,5 |
851,8 |
60,2 |
| Австрія |
1,4 |
2,2 |
23,7 |
0,4 |
— |
17,9 |
| Велика Британія |
12,8 |
15,4 |
33,9 |
— |
795,0 |
— |
| Греція |
0,1 |
0,5 |
6,3 |
0,1 |
— |
346,2 |
| Іспанія |
0,7 |
0,3 |
13,3 |
0,02 |
27,7 |
23,4 |
| Італія |
3,2 |
1,1 |
0,7 |
0,01 |
0,2 |
0,4 |
| Німеччина |
3,2 |
0,7 |
5,3 |
— |
733,3 |
916,7 |
| Фінляндія |
— |
— |
36,7 |
— |
— |
— |
| Франція |
0,8 |
0,6 |
39,0 |
— |
25,1 |
1,3 |
| Швеція |
— |
0,01 |
350,6 |
— |
0,5 |
— |
Україна розташована майже у центрі Європи і є другою за розміром території (603,7 тис. км2
) європейською державою.
її територія розташована у трьох природних зонах: змішаних лісів, лісостепу, степу. Більша частина країни лежить у басейні ріки Дніпро, рельєф рівнинний (95 відсотків загальної площі країни). Клімат на більшій частині території помірний, на крайньому півдні — субтропічний.
За чисельністю населення Україна посідає шосте місце у Європі. На кінець 1997 р. в ній проживало 50,7 млн чол., з них 28,4 млн становили трудові ресурси.
Отже, Україна має всі передумови для того, щоб її економіка стала могутньою і динамічною, а країна перетворилася на одну з розвинених країн світу.
Важливе значення в реалізації наявного могутнього природного потенціалу України належить економічній теорії.
ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ
Економіка і економічна теорія знаходяться у взаємодії та впливають одна на одну. Економіка є об'єктом економічного вчення. Вона існує об'єктивно, тобто незалежно від волі та свідомості людей. Економічна теорія є явищем свідомості людей, яке відображує дію об'єктивних законів економічного життя. Для того щоб виявити ці закони, недостатньо просто спостерігати та описувати явища. Потрібна наука, що здатна проникнути у сутність економічного життя, з'ясувати його причинно-наслідкові зв'язки і рушійні сили. Цим і займається економічна теорія.
Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Вона не лише пояснює, як відтворюється суспільство, а й сприяє запобіганню повторення деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток
2. ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ І КАТЕГОРІЇ
ЗАГАЛЬНІ І СПЕЦИФІЧНІ ПОНЯТТЯ
Кожна наука має свій понятійний апарат. Успішне вивчення теорії значною мірою залежить від з'ясування сутності понять і категорій. Як людина розуміє сутність речення, думки зі слів, з яких вони складаються, так і сутність теорії можна зрозуміти виходячи з понять, з допомогою яких викладений її зміст.
Усі поняття, що вивчаються в економічній теорії, можна поділити на загальні та специфічні. Як й інші науки, економічна теорія не може послуговуватися лише специфічними поняттями. Вона активно використовує так звані наскрізні поняття, які вивчаються в багатьох науках, наприклад у курсах філософії, політології, соціології.
Проте ми зосередимося на специфічних поняттях економічної теорії, до яких належать економічні закони і категорії.
ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ
Економічні закони відбивають постійні суттєві причинно-наслідкові зв'язки. В економічному законі перехід від процесу-при-чини до процесу-наслідку являє собою особливу форму руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом є об'єктивна економічна суперечність.
У кожній такій суперечності є дві сторони (або протилежності). Однією з них є процес-причина, другою — економічний процес, який виступає як чинник, що протидіє процесу-причині. Він виникає як наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі виробництва.
Суперечності економічного закону вирішуються не автоматично, а через суспільні дії людей. Подолання суперечності за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах.
Отже, форми вияву економічного закону — це результат дії його причинно-наслідкового зв'язку. Це те, що можна спостерігати на поверхні розвитку економічних явищ.
Форми вияву економічного закону впливають на економічні процеси, на розвиток економіки. Це неминуче породжує різні соціально-економічні наслідки, що залежать від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування зумовлюють раціональні форми вияву економічного закону. Проте економічний закон може реалізуватись в умовах, що відхиляються від нормальних. Тоді форми вияву закону відхиляються від нормальних і призводять до негативних соціально-економічних наслідків.
Зміст економічного закону містить його кількісне вираженая, або, інакше кажучи, математичну модель закону.
Економічні закони математично виявляються у різних формулах функціональної залежності. Визначення кількісного вираження економічного закону має дуже важливе значення. Воно дає можливість наочно побачити, як розвиваються економічні процеси, своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо усунення їх.
ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ
Процес пізнання економічних законів — це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії.
Є два шляхи пізнання економічних законів: через виявлення нових законів і 4ерез поглиблення розкриття змісту, механізму дії та взаємодії законів.
Науковий шлях пізнання економічних законів містить кілька ступенів.
На першому ступені пізнання економічні закони слід розглядати як закони об'єктивно існуючого реального життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч економічних зв'язків виявляють істотні, що мають стійкий характер.
Другий ступінь пізнання економічних законів спирається на перший і реалізується у процесі наукової діяльності людей. Пізнання відбувається як теоретичне відображення реально існуючих об'єктивних законів. Це відображення може бути більш або менш повним і дістає вираження в законах науки (законах економічної теорії).
Отже, економічний закон – це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії.
Є два шляхи пізнання економічних законів: через виявлення нових законів і через поглиблення розкриття змісту, треба відрізняти від закону науки.
Останній є економічною категорією (складнішою порівняно зі звичайними категоріями). Ця відмінність нагадує відмінність між людиною та відображенням її у дзеркалі. Як це відображення залежить від якості дзеркала, так і закон науки залежить від якості наукових досліджень.
Третій ступінь
пізнання економічних законів полягає в апробації законів науки в дії. Вивчаючи практику господарювання, роблять певні висновки і узагальнення, потім вносять доповнення і зміни до наукових визначень і описів економічних законів. Водночас удосконалюється і механізм використання їх.
ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ
Механізм використання економічних законів містить комплекс заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розробку форм, принципів і методів використання економічних законів з метою ефективного ведення господарства. Цей механізм охоплює дії державних органів, які розробляють на основі економічних законів правила господарювання, діяльності різних ринкових структур (бірж тощо), підприємців, фірм як основних ланок господарства.
Розрізняють три рівні використання економічних законів: економіко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний. Усі вони у широкому розумінні належать до системи управління господарством.
Економічна теорія покликана давати наукове пояснення вимог економічних законів, тобто доводити їх до підприємців, управлінських і господарських структур у вигляді законів. За результатами наукового аналізу взаємодії останніх і з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обгрунтована концепція розвитку економіки. Це і становить зміст економіко-теоретичного рівня
використання економічних законів. На сучасному етапі для України провідною концепцією є перехід до ринкових відносин.
Безпосередньо управлінський рівень
використання економічних законів є компетенцією органів державної влади. Спираючись на закони економічної теорії, провідної теоретичної концепції, вони визначають методи, форми і засоби господарювання, розробляють державні закони (передусім закони Верховної Ради України), правові положення та інші економічні документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.
І, нарешті, третій рівень — використання економічних законів практиці господарювання фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язаних з виробництвом. Розпочинається по суті суспільна діяльність людей, що ґрунтується на економічних рішеннях і використанні економічних важелів.
Безумовно, підприємці не можуть будувати свою діяльність тільки на рішеннях державних органів. Останні розробляють лише правові засади господарської діяльності, так звані єдині правила. Підприємці мають певну самостійність і свободу вибору, що заснована на знанні та використанні економічних законів. Розширюється самостійність не тільки приватних, колективних, а й державних підприємств. З багатьох питань господарювання підприємства не повинні чекати команди згори, а мають діяти згідно з вимогами економічних законів.
Механізм використання економічних законів пов'язаний тільки з пізнаними економічними процесами. І оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображує об'єктивну дійсність, а форми і методи використання законів є продуктом вольової діяльності людей, механізм використання законів може містити елементи, що не відповідають об'єктивній дійсності.
У реальному житті дія економічних законів більшою чи меншою мірою збігається з свідомим використанням їх, адже закони не можуть діяти без участі людини. Однак сам процес використання економічних законів може набувати різних форм. В одному випадку люди заздалегідь передбачають, прогнозують певні процеси і свідомо здійснюють певні дії. Це, як правило, свідоме, наукове використання економічних законів. Проте іноді суперечності, що виникають у реальному економічному житті, своєчасно не помічаються, і лише тоді, коли виявляються негативні явища, починають вживатися заходи щодо усунення їх. Це також використання економічного закону, але з елементами стихійності у розвитку економіки.
СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ
Будь-яка економічна категорія є поняттям, але не завжди будь-яке поняття стає економічною категорією.
Економічні категорії відбивають виробничі (економічні) відносини. Проте в практиці господарювання існують поняття, пов'язані з економічною політикою, з надбудовними явищами. Вони також використовуються в економічній науці, але не є економічними категоріями за своєю сутністю.
Сутність економічної категорії визначають за такими критеріями: в економічні категорії мають відображувати не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як головний предмет економічної категорії;
• категорії економічної теорії мають об'єктивний характер, через те що вони відбивають об'єктивну дійсність, відносини, що існують поза нашою свідомістю;
• значна частина категорій економічної теорії має історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним історичним умовам і відображують різні ступені економічного життя людства.
Економічна категорія як теоретична абстракція повинна мати певну структуру наукового опису: головна функція виробничих (економічних) відносин, що відокремлюються в певну якісно визначену категорію; основні специфічні ознаки категорії; форми і зміст категорії, місце категорії в системі суспільного відтворення.
3. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ПІЗНАННЯ
І ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Тепер ми можемо конкретніше показати, що вивчає економічна теорія, які для цього застосовуються методи пізнання та які функції вона виконує.
ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ
Те, на що спрямоване пізнання економічної науки, є її об'єктом. Вона намагається пояснити, який устрій має матеріальний світ товарів та послуг. Проте відразу ж наголосимо, що йдеться не про технологію виготовлення певних благ, послуг. Цим займаються інші науки та спеціалісти відповідних сфер діяльності — інженери, техніки, технологи.
Економісти вивчають:
• чому ціни на товари піднімаються та падають; чому одних товарів на ринку більше, ніж є на них потреба, а інших — недостатньо; чому певні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а окремі з них деградують; чому кризи в економіці змінюються її піднесенням; чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв'язок;
• динаміку змін у цінах, вартостях, обсягах виробництва. Вони намагаються встановити причини цих явищ, визначити чинники, що впливають на зростання або падіння цін, вартості, обсягів виробництва. На відміну від пересічних громадян, які, наприклад, лише констатують, що заробітна плата у шахтарів більша, ніж у працівників харчової промисловості або у інженера нашої країни менша, ніж у інженера США, економісти визначають закони, які відображують
• як розміщуються та використовуються ресурси (корисні копалини, земля, праця людей та їхні знання, обладнання та устаткування), що обмежені на нашій планеті та в кожній країні зокрема. Якби не було такого обмеження, то, мабуть, не було б потреби і в економічній науці. Адже в такому разі можна було б задовольнити необмежені потреби людей. Оскільки ж бажання людей зводяться до того, щоб якомога повніше і якісніше задовольнити всі свої потреби, вони наштовхуються на межу виробництва, зумовлену в кожний конкретний історичний період межею наявних ресурсів.
Економічна наука якраз і займається вивченням економічної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів.
Вивчивши можливості ресурсного забезпечення країни, певного регіону, міста, галузі (детальніше про це йтиметься далі), економісти пропонують різні варіанти розміщення ресурсів для їхнього найкращого використання.
Отже, економічна наука сприяє оптимальному використанню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг і, в кінцевому підсумку, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена;
• господарські зв'язки між країнами і народами: чому країни імпортують одні товари, а експортують інші; які чинники сприяють зовнішньоекономічним зв'язкам, а які стримують їхній розвиток;
• природу і причини багатства; як на різних етапах розвитку людського суспільства змінювалось ставлення до самого поняття «багатство», джерел його зростання.
Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює економічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів
Рис1. Система економічних наук
Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство). Через це структурно економічна теорія включає в себе макроекономіку і мікроекономіку.
Макроекоміка
вивчає функціонування економіки в цілому. В центрі її аналізу — національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, безробіття. Вона з'ясовує, скільки має бути грошей у каналах обігу країни, чому окремі країни знаходяться у кризовому стані, а інші — динамічно розвиваються.
Мікроекономіка
досліджує поведінку окремих суб'єктів економіки. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на виготовлення певного товару, з'ясовує, як діють фірма та механізм мотивації праці.
На основі економічної теорії формуються і діють відносно самостійні економічні науки, що утворюють систему економічних наук (рис. 1).
Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас ураховує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, історія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному способу організації економічного життя суспільства.
МЕТОДИ ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІКИ
Під методом пізнання звичайно розуміють спосіб досягнення мети. Він є робочим інструментом, засобом пізнання предмета, що вивчається.
Основними методами пізнання економічної теорії є такі.
Метод наукової абстракції
як метод поглибленого пізнання дійсності заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового, неістотного і виокремлення в ньому стійкого, типового. Результатами застосування методу наукової абстракції, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони.
Метод системного аналізу, або системний підхід
. Ринкова економіка — це певна цілісність, у якій реалізується взаємозв'язок елементів, компонентів, що входять до її складу. При цьому цілісність визначається не тільки складом властивих їй елементів, а й зв'язками між ними.
Системний підхід у економічній теорії означає вивчення внутрішніх структурно-функціональних, причинно-наслідкових, ієрархічних, прямих і зворотних зв'язків. Пізнання цих зв'язків дає змогу виявити складні процеси розвитку виробничих відносин, з'ясувати природу багатьох економічних процесів і явищ.
Метод аналізу і синтезу.
Аналіз — це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез — поєднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле.
Аналіз дає можливість вивчати окремі сторони об'єкта, зробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх призводить до вивчення більш глибокої сутності цілого.
Системний підхід неможливий без організації єдності аналізу і синтезу.
Поєднання кількісного і якісного аналізу
дає теоретичне підґрунтя для визначення нового підходу до темпів і пропорцій розвитку господарства, постановки конкретних практичних завдань розвитку економіки. Він передбачає чітке виявлення якісної визначеності процесу і виділення тих сторін, елементів, що можуть бути виміряні кількісно; вивчення динаміки процесу; виявлення чинників, які впливають на зв'язки елементів у цій системі.
Математичні і статистичні методи
забезпечують поєднання кількісного і якісного аналізу.
Розвиток економічної теорії пов'язаний зі сходженням від абстрактного до конкретного.
Цей процес є рухом від простіших форм безпосереднього буття системи до її сутності, діалектичне розгортання сутності в багатоманітність форм її руху і зовнішнього вияву, генетичний процес формування економічної системи.
Метод логічного та історичного підходу.
Логічний метод тісно пов'язаний з історичним методом, оскільки звільняє оцінку історичного розвитку від випадковостей, зигзагів, що не є властивими цьому процесові. Як правило, логічний метод дослідження прийнятний для розгляду більш зрілих економічних відносин. При цьому логічний аналіз не обмежується суто абстрактним викладом. Отримані висновки зіставляють з фактами, конкретною економічною дійсністю.
Метод порівнянь
використовують для визначення схожості та відмінності господарських явищ. Необхідність порівняння як загаль-нонаукового методу зумовлюється тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено само по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні. Для того щоб пізнати невідоме, оцінити його, потрібен критерій, яким, як правило, є вже відоме, раніше пізнане.
Способи порівнянь найрізноманітніші: порівняння ознак, властивостей, статистичних величин, економічних категорій, дії економічних законів у різних умовах тощо.
Індукція і дедукція.
Індукція — це рух думки від одиничного до всезагального, від знання нижчого ступеня спільності до знання вищого її ступеня. Дедукція — рух думки від всезагального до одиничного. З цих визначень бачимо, що теоретичним ґрунтом для виникнення й існування індукції та дедукції є діалектичний зв'язок одиничного, особливого і всезагального.
Метод аналогії означає перенесення властивості (сукупності властивостей) одного явища на інше. Зрозуміло, заздалегідь мають бути визначені ще й інші схожі ознаки, які дають можливість застосовувати аналогію, встановлювати необхідні зв'язки і відхилення між ознаками явищ, що існують у реальній дійсності. У певному значенні аналогія є різновидом порівняння, оскільки вона спрямована на вивчення схожості та відмінності явищ.
У багатьох випадках висновки за аналогією не можуть бути доказом, але вони мають силу припущення і дають підстави для висунення гіпотез.
Гіпотеза — це науково обгрунтоване припущення про можливі зв'язки, відносини, причини явищ.
Економічні дослідження, як правило, здійснюються не наздогад, а цілеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики. Якщо зміст явища, яке вивчається, невідомий, а фактів для його з'ясування немає або недостатньо, дослідник змушений обмежитися припущеннями. Однак це ще не наукова гіпотеза, а лише певний студінь на шляху до неї.
Для постановки гіпотези мають бути достовірні факти. Проте обсяг і рівень цих фактів ще не дають можливості перетворити теоретичне припущення на повноцінну теорію. Тому висновок про можливі гіпотетичні зв'язки, причини ще не набуває повної достовірності. Вона потребує достатніх доказів, практичних підтверджень.
Важливість гіпотези полягає в тому, що вона є засобом розв'язання суперечностей між новими фактами і теоретичними поглядами, які вже застаріли.
Використання гіпотези має важливе значення для розвитку економічної теорії. Гіпотеза ставить проблеми, які сприяють більш ефективному веденню наукових пошуків. Вона дає змогу перевірити всі можливі шляхи дослідження і обрати найбільш правильні та науково обгрунтовані.
Важлива роль належить експерименту, в якому особливе місце відводиться економічним реформам, що здійснюються на переломних етапах економічного розвитку, в періоди криз і стабілізації економіки. Він потребує ретельної підготовки, розрахунку, обгрунтування.
Економічна теорія може здійснювати аналіз на двох рівнях: макро- і мікроекономічному. Рівень макроекономічного аналізу стосується в основному показників економіки країни в цілому, а також агрегованих показників, таких як державний сектор, приватний сектор або сектор домогосподарств. Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними показниками окремих підприємств. Образно кажучи, в мікроекономіці вивчають уже не ліс, а окремі дерева.
ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Слово «функція» в дослівному перекладі з латинської означає «виконання, звершення». Якщо ми говоримо про функції економічної теорії, то хочемо показати, які завдання виконує ця наука, яке коло її обов'язків перед людством, які її роль і призначення.
Економічній теорії властиві такі функції: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, методологічна.
Теоретико-пізнавальна функція
полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, суттєві причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний економічний рух суспільства.
Процес пізнання розпочинається з розгляду фактів, масових економічних спостережень, вивчення поведінки господарських суб'єктів. На основі вивчення цього величезного матеріалу відбирають сталі, типові явища. Це дає змогу перейти до пізнання економічних законів і категорій.
Тільки грунтуючись на всебічному пізнанні теоретико-пізнавальної функції, можна успішно реалізувати практичну функцію економічної теорії.
Теоретико-пізнавальна функція економічної теорії є методологічним фундаментом для інших економічних дисциплін.
Практична функція
полягає в тому, щоб всебічно обгрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів, перекласти їхні вимоги на мову практичних заходів щодо вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б найповніше відповідала інтересам людини, колективів, суспільства; обгрунтування раціональних форм управління господарством, здійснення практичних заходів щодо розв'язання економічних суперечностей, досягнення ефективних результатів розвитку виробництва і зростання життєвого рівня населення.
Прогностична функція
економічної теорії має забезпечувати суспільству можливість в економічних діях здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів. Тут доречна аналогія: як завдяки метеорології людина має можливість прогнозувати погоду і вживати відповідних заходів проти природних катаклізмів, так і прогностична функція економічної теорії допомагає людям запобігати економічним втратам, пом'якшувати перебіг деяких негативних процесів.
Саме завдяки вивченню економічної теорії людина може знати, які дії можуть сприяти подоланню економічних криз, зменшенню інфляції, скороченню безробіття, зростанню реальних доходів населення тощо.
Отже, прогностична функція економічної теорії — це по суті складання наукових прогнозів розвитку виробництва, становлення в сучасних умовах ринкової економіки з урахуванням суттєвих економічних закономірностей, явищ, теоретичних висновків.
Прогностичну функцію економічної теорії можна розглядати на рівні макро- і мікроекономіки.
Макроекономічне передбачення набуває форми розробки економічних програм уряду, прийняття відповідних загальногосподарських заходів щодо розвитку економіки всієї країни.
Однак прогностична функція економічної теорії може стосуватися і приватних підприємців, які мають бути здатними приймати раціональні або цілеспрямовані рішення, засновані на врахуванні вигод і продуктивних витрат, що прогностично можуть бути наслідком їхніх дій.
Методологічна функція економічної теорії дає можливість використовувати економічні знання для здійснення ряду досліджень у галузі не тільки економіки, а й соціології. Вона спрямована на формування сучасного економічного мислення людей, вчить якомога раціональніше здійснювати життєві спостереження в економічних процесах, дає змогу об'єктивно і всебічно оцінювати економічну політику держави, а також економічні програми різних політичних партій і рухів.
4. СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА ІНФОРМАЦІЯ
Оволодіння економічними знаннями обов'язково передбачає необхідність аналізу кількісних величин, змін їх за певний період, прогнозних розрахунків зростання чи падіння виробництва певного товару чи ціни на нього тощо. Дані, які відображують обсяги виробництва створеного продукту в країні за певний рік або окремої галузі, масштаби зовнішньої та внутрішньої торгівлі, темпи зростання цін, інфляції, безробіття публікуються у різних статистичних довідниках. Підприємства, фірми, інститути, різні організації та установи ведуть облік результатів своєї господарської діяльності в бухгалтерських звітах за квартал, рік, а також здійснюють соціально-економічний аналіз даних звітності. Міністерства, відомства, інші державні установи також ведуть облік економічної діяльності підприємств, що знаходяться у їхньому підпорядкуванні. Багато економічної інформації, у тому числі у вигляді таблиць, схем, графіків, діаграм, містить-у наукових працях, різноманітних фахових виданнях. Як же ними користуватися?
Розглянемо це на конкретних прикладах.
На швейній фабриці, що виробляє шкільну форму і є об'єктом нашого дослідження, за січень, лютий та березень 1998 р. було пошито 10, 12 та 14 тис. форм. Про що свідчать ці статистичні дані? Яку економічну тенденцію вони характеризують?
Одним з можливих шляхів оцінки цих величин є зіставлення їх. Воно дає змогу зробити такі висновки:
1. У лютому виробництво зросло на 2 тис. форм (12-10), або на 2 : 10- 100 = 20 відсотків.
2. У березні виробництво зросло на 2 тис. форм більше, ніж у лютому, і на 4 тис. більше, ніж у січні, що становило відповідно 2 : 12 • 100 = 16,7 відсотка і 4 : 10 • 100 = 40 відсотків.
Економісти для оцінки кількісних величин широко застосовують середні величини. Вони допомагають відокремити незвичайне від загальновизнаного, показати, наскільки значними є відхилення між середньою та окремою цифрою. У нашому прикладі середньою буде величина (10 + 12 + 14): 3 = 12 тис. форм.
Використання середніх величин має важливе значення при зіставленні даних, що відбивають економічну діяльність певних підприємств, економічних категорій (зіставлення заробітної плати, наприклад, за галузями народного господарства), темпів економічного розвитку різних галузей тощо. Розглянемо дані, що характеризують процес природного скорочення чисельності населення в Україні:
| Рік |
1991
|
1992
|
1993
|
1994
|
1995
|
1996
|
1997
|
| Зменшення чисельності |
|||||||
| населення в країні, |
на 39 |
на 100 |
на 184 |
на 243 |
на 300 |
на 310 |
на312 |
| тис. чол. |
У середньому щороку за 1991-1997 pp. скорочення чисельності населення в нашій країні становило:
Це означає, що починаючи з 1994 р. зменшення чисельності населення в країні значно перевищує середнє значення цієї величини за останні 7 років. У 1995 і 1997 pp. спостерігалось значне прискорення зменшення чисельності населення порівняно з середньою величиною
.
Рис. 2. Приклад графічного відображення економічних процесів
Економічні процеси можуть відображуватися також у рисунках та графіках. Наприклад, процес природного скорочення чисельності населення графічно можна подати так, як показано на рис. 2.
Графіки — це наочне відображення залежності між двома змінними. Гіпотетичне уявлення про залежність між доходом і споживанням дає табл. 2.
Таблиця 2
Дані для побудови графіка
залежності між доходом і споживанням
(в умовних грошових одиницях)
| Дохід за місяць |
Споживання за місяць |
Точки |
| 10 |
10 |
А |
| 30 |
30 |
Б |
| 40 |
30 |
В |
| 50 |
40 |
Г |
| 60 |
45 |
Д |
Рис. 3. Графік залежності доходу і споживання
Оскільки визначальною величиною у цьому разі є доход, то, як прийнято, його відображують на горизонтальній осі графіка. Споживання ж — це величина змінна, адже залежить від доходу, тому його показують на вертикальній осі графіка.
Вибравши масштаби, на вертикальній і горизонтальній осі графіка (рис. 3) позначають точки, що відбивають залежність між доходами і споживанням. Роблять це так: 10 грошових од. дорівнюють 2 см. Отже, точка А знаходитиметься на перетині перпендикулярних ліній від горизонтальної та вертикальної осі на зазначеній позначці, точка Б—на лінії перетину перпендикулярних на відстані 6 см і т. д.
Висхідна лінія на графіку свідчить про прямий зв'язок між доходом і споживанням. Це означає, що споживання безпосередньо залежить від доходів: чим вищі доходи, тим більше можливостей для споживання, і навпаки.
Економістів цікавлять також зміни у рівні цін, заробітної плати, рівень зайнятості та безробіття тощо. Для дослідження цих показників застосовують відсоткове відношення. Наприклад, для того щоб охарактеризувати темп зменшення обсягів житлового будівництва в Україні за період 1990—1996 pp., треба визначити величину зменшення виробництва, поділити її на кількість збудованого житла у 1990 p., який називається базовим, і помножити результат на 100. Так ми отримаємо відсоткове відношення. За даними Міністерства статистики України, у 1990 і 1996 pp. в нашій країні було введено в експлуатацію житлових будинків загальною площею відповідно 14,5 і 6,8 млн м2.
Для визначення відсоткового зменшення будівництва житла слід здійснити такий розрахунок:
(7,7: 14,5)- 100 = 53,1%.
Отримана величина є свідченням того, що житлове будівництво у 1996 р. становило 53,1 відсотка порівняно з 1990 р. Однак ця цифра не розкриває причин, що вплинули на зменшення житлового будівництва в країні.
Використана література:
1. Мочерний С.В. Економічна теорія. – К.: “Академія”, 1999.
2. Смольський. Основи економічної теорії. – Житомир, 2000.
3. Мазаракі А.А., Воронова Н.П. Економічна теорія. – К., 2000.
Волинські Реферати
Всі права збережено
Referats@360.com.ua
www.referaty.com.ua