Київський університет економіки і технологій транспорту
Кафедра : “Економікапідприємств транспорту”
КУРСОВА
РОБОТА
з дисципліни : “Економічний аналіз”
Перевірила :
доцент кафедри
Гудкова В. П.
Виконала :
студентка 4-го курсу
заочної форми навчання
групи ОА-2
Панченко Ю.М.
2000-ОА-405
Київ 2004
ЗМІСТ
Вступ ...................................................................................................... 3
Теоретична частина
Форми та методи організації проведення аналітичної роботи на підприємстві .............................................................................................3
Практична частина
Задача №1 .............................................................................................14
Задача №2 .............................................................................................16
Список використаної літератури ........................................................21
ВСТУП
В умовах переходу до ринкової економіки роль аналізу господарської діяльності підприємств значно підвищилась. З метою виявлення резервів підвищення ефективності господарювання необхідно проводити аналіз з урахуванням навколишнього економічного і соціального середовища.
Важливим завданням фахівців економічного профілю є оволодіння прийомами та методами економічного аналізу, за допомогою яких здійснюється управління фінансовою діяльністю підприємства.
Метою виконання контрольної роботи є закріплення теоретичних основ економічного аналізу, оволодіння його методикою та окремими видами для економічного обґрунтування діяльності підприємств у системі ринкових відносин, прийомами виявлення впливу певних чинників на відхилення результативних показників.
ТЕОРЕТИЧНА
ЧАСТИНА
Форми та методи ОРганізації проведення аналітичної роботи на підприємстві
Вивчення явища природи та загального життя неможливе без аналізу. Під аналізом розуміють спосіб пізнання предметів та явищ навколишнього середовища, який базується на розподілі цілого на складові частини та вивченні їх у всій різноманітності зв’язку та залежності.
Аналітичні можливості людини виникли й удосконалювались у зв’язку з об’єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища.
Економічний аналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей, і об’єктивною оцінкою їх виконання.
Із збільшенням чисельності населення, вдосконаленням засобів виробництва, зростання матеріальних і духовних потреб людини аналіз поступово стало щонайпершою життєвою необхідністю цивілізованого суспільства. Без аналізу сьогодні взагалі неможливо свідома діяльність людей.
Під методом науки розуміють спосіб дослідження свого предмету. Специфічні для різних наук способи підходу до вивчення свого предмету ( в тому числі і АГД) базуються на все суспільному діалектичному методі пізнання.
Матеріалістична діалектика виходить з того, що всі явища та процеси необхідно розглядати у постійному русі, зміні, розвитку. Звідси джерело однієї з характерних рис метода АГД – необхідність постійних порівнянь. Порівняння часто використовуються в АГД. Фактичні результати діяльності порівнюються з результатами минулих років, досягненнями інших підприємств, плановими показниками, середньо промисловими та ін.
Матеріалістична діалектика навчає необхідність вивчення внутрішніх протиріч, хороший та поганий бік кожного явища, кожного процесу. Це також одна з характерних рис АГД.
Використання діалектичного методу в аналізі означає, що вивчення господарської діяльності підприємств повинно проводитись з урахуванням всі зв’язків. Ніяке явище не може бути правильно зрозуміле, якщо воно розглядається окремо, без зв’язку з іншими. Наприклад, вивчаючи вплив упровадження нової техніки на рівень собівартості продукції, треба враховувати не тільки безпосередній, але і непрямий зв'язок. Відомо, що з упровадженням нової техніки збільшуються витрати виробництва, а значить і собівартість продукції. Але при цьому розрахунок продуктивності праці, що у свою чергу сприяє економії заробітної платні і зниженню собівартості продукції. Звідси витікає, що якщо темпи зростання продуктивності праці будуть більшими, ніж темпи зростання витрат на зміст і експлуатацію нової техніки, тоді собівартість продукції знижуватиметься, і навпаки. Значить, щоб зрозуміти і правильно оцінити те або інше економічне явище, необхідно вивчити всі взаємозв'язки і взаємозалежності з іншими явищами. Це одна з методологічних рис методу АХД.
Важливою методологічною межею аналізу є і те, що він здатний не тільки встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, але і давати їм кількісну характеристику, тобто забезпечувати вимірювання вплив чинників на результати діяльності. Це робить аналіз точним, а висновки обгрунтованими.
Вивчення і вимірювання причинних зв'язків в аналізі можна здійснити методом індукції
і дедукції.
Спосіб дослідження причинних зв'язків за допомогою логічної індукції полягає в тому, що дослідження ведеться від приватного до загального, від вивчення приватних фактів до узагальнень, від причин до результатів. Дедукція - це такий спосіб, коли дослідження здійснюється від загальних чинників до частих, від результатів до причин. Індуктивний метод в аналізі використовується в поєднанні і єдності з дедуктивним.
Використовування діалектичного методу в АХД означає, що кожний процес, кожне економічне явище треба розглядати як систему, як сукупність багатьох елементів, зв'язаних між собою. З цього витікає необхідність системного підходу до вивчення об'єктів аналізу, що є ще однією його характерною межею.
Системний підхід передбачає максимальну деталізацію явищ і процесів, що вивчаються, на елементи (власне аналіз), їх систематизацію і синтез. Деталізація
(виділення складової частини) тих або інших явищ проводиться в тому ступені, який практично необхідний для з'ясування найістотнішого і головного в об'єкті, що вивчається. Вона залежить від об'єкту і мети аналізу. Це складна задача а АХД, яка вимагає від аналітика конкретних завдань єства економічних показників, а також чинників і причин, що визначають їх розвиток.
Систематизація
елементів проводиться на основі вивчення їх взаємозв'язку, взаємодії, взаємозалежності і підлегливості. Це дозволяє побудувати приблизну модель об'єкту (системи), що вивчається, визначити його головні компоненти, функції, підлеглість елементів системи, розкрити логико-методологічну схему аналізу, яка відповідає внутрішнім зв'язкам показників, що вивчаються.
Після вивчення окремих сторін економіки підприємства, їх взаємозв'язків, підлеглості і залежності треба узагальнити весь матеріал дослідження. Узагальнення (синтез) є дуже відповідальним моментом в аналізі. При узагальненні результатів аналізу необхідно зі всієї безлічі чинників, що вивчаються, відділити типові від випадкових, виділити головні і вирішальні, від яких залежать результати діяльності.
Важливою методологічною межею АХД, яка витікає безпосередньо з попередньої, є розробка і використовування системи показників, необхідної для комплексного, системного дослідження причинно-наслідкових зв'язків економічних явищ і процесів господарської діяльності підприємства.
Таким чином, метод АХД представляє системне, комплексне вивчення, вимірювання і узагальнення впливу чинників на результати діяльності підприємства шляхом обробки спеціальними прийомами системи показників плану, обліку, звітності і інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва.
Класифікація АХД має важливе значення для правильного вживання його змісту і задач.
У економічній літературі АХД класифікується по різних ознаках .
По галузевій ознаці,
яка грунтується на суспільному розподілі праці, аналіз ділиться на галузевій,
методика якого враховує специфіку окремих галузей економіки, і міжгалузевий,
який є теоретичною і методологічною основою АХД у всіх галузях національної економіки, або, іншими словами, теорії аналізу господарської діяльності.
Об'єктивна необхідність галузевого АХД обумовлена специфікою різних галузей виробництва. Кожна галузь суспільного виробництва через різний характер праці має свої особливості, свою специфіку і, як наслідок, характерні економічні відносини. Необхідність дослідження специфіки різних галузей зумовило потреба розробки методики АХД з урахуванням особливостей і умов кожної відростили економіки.
По ознаці часу
АХД підрозділяється на попередній (перспективний) і подальший (ретроспективний, історичний ).
Попередній
(прогнозний) аналіз
проводитися до здійснення господарських операцій. Він необхідний для обгрунтовування управлінських рішень і планових завдань, а також для прогнозування майбутнього і оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів.
Подальший (
ретроспективний) аналіз
проводиться після здійснення господарських актів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємств .
Перспективний і ретроспективний аналізи тісно зв'язані між собою.
Ретроспективний аналіз у свою чергу ділиться на оперативний і підсумковий ( результативний). Оперативний
(ситуативний) аналіз проводиться відразу після здійснення господарських операцій або зміни ситуації за короткі відрізки часу (зміну, доба, декаду і т.д.). Мета його – оперативно виявляти недоліки і впливати на господарські процеси.
Підсумковий
(завершальний) аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно і всесторонньо за звітними даними за відповідний період.
Підсумковий оперативний аналізи взаємозв'язані і доповнюють один одного.
По просторовій ознаці
можна виділити аналіз внутрішньогосподарчий і міжгосподарський. Внутрішньогосподарчий аналіз
вивчає діяльність тільки досліджуваного підприємства і його структурних підрозділів. При міжгосподарському аналізі
порівнюються результати діяльності двох або більш підприємств. Це дозволяє виявити передовий досвід, резерви, недоліки і на основі цього дати більш об'єктивну оцінку ефективності діяльності підприємства.
Важливе значення має класифікація АХД по об'єктах управління. У зв'язку з цим виділяють :
· Техніко-економічний аналіз,
яким займаються технічні служби підприємства. Його змістом є вивчення взаємодії технічних і економічних процесів і встановлення їх впливу на економічні результати діяльності підприємства;
· Фінансово-економічний аналіз
(фінансова служба підприємства, фінансові і кредитні органи),
засновану увагу надають фінансовим результатам діяльності підприємства: виконанню фінансового плану, ефективності використовування власного і позикового капіталу, виявленню резерву збільшення суми прибутку, зростання рентабельності, поліпшення фінансового полягання і платежі здатності підприємства;
· Управлінський аналіз
проводять всі служби підприємства з метою надання керівництву інформації, необхідної для планування, контролю, і ухвалення рішень, вироблення стратегії і тактики з питань фінансової політики, маркетингової діяльності, удосконалення техніки, технології і організації виробництва, носить оперативний характер, результати його є комерційною таємницею;
· Соціально-економічний аналіз
(економічні служби управління, соціологічні лабораторії, статистичні органи) вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів, їх вплив один на одного і на економічні результати господарської діяльності;
· Економіко-статістічеській аналіз
(статистичні органи) застосовується для вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління: підприємства, відростили, регіони;
· Економіко-екологичеській аналіз досліджує взаємодію екологічних і економічних процесів, пов'язаних із збереженням і поліпшенням навколишнього середовища і витрат на екологію;
· Маркетинговий аналіз
застосовується для вивчення зовнішнього середовища функціонування підприємства, ринків сировини і збуту готової продукції, її конкурентоспроможності, попиту і пропозиції, комерційного ризику, формування цінової політики, розробки тактики і стратегії маркетингової діяльності.
ПРАКТИЧНА
ЧАСТИНА
В умовах переходу до ринкової економіки роль аналізу господарської діяльності підприємств значно підвищилась. З метою виявлення резервів підвищення ефективності господарювання необхідно проводити аналіз з урахуванням навколишнього економічного і соціального середовища.
Важливим завданням фахівців економічного профілю є оволодіння прийомами та методами економічного аналізу, за допомогою яких здійснюється управління фінансовою діяльністю підприємства.
Метою виконання контрольної роботи є закріплення теоретичних основ економічного аналізу, оволодіння його методикою та окремими видами для економічного обґрунтування діяльності підприємств у системі ринкових відносин, прийомами виявлення впливу певних чинників на відхилення результативних показників.
Практична частина присвячена вивченню основних способів факторного аналізу і методам комплексної порівняльної оцінки декількох економічних об’єктів.
Метою практичної роботи є набуття навичок з виконання розрахунків по визначенню :
— побудови факторних систем;
— визначення відхилень результативних показників під впливом факторів;
— вибору найкращого економічного об’єкту з наведеної сукупності;
— формулювання висновків за отриманими результатами, які б дозволяли не тільки виявити напрямки зміни економічних процесів або явищ, але й обґрунтувати причини цих змін.
Отже, контрольна робота дозволяє отримати уявлення про економічний аналіз як науку і як інструмент підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств.
загальні
теоретичні
відомості
Практичні завдання контрольної роботи побудовані на основі використання методів економічного аналізу. Метод економічного аналізу - це система прийомів і способів комплексного взаємопов'язаною та безперервного дослідження динамічного розвитку виробничих відносин у нерозривній єдності з продуктивними силами, розкриття факторів, тенденцій і закономірностей цього розвитку, обгрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських, резервів.
Метод економічного аналізу направлений на розчленування предметів і явищ на частини; вивчення і виявлення внутрішніх зв'язків предметів і явиш; узагальнення і підведення підсумків господарської діяльності.
У контрольній роботі використовуються дві базові групи методів економічного аналізу: методи елімінування та методи комплексної порівняльної оцінки.
Елімінування - найбільш простий і доступний спосіб визначення впливу окремих факторів на відхилення фактичних результативних показників від базових. Ця група включає прийоми ланцюгових (послідовних) підстановок, абсолютних різниць, відносних різниць, інтегральний тощо.
Прийом ланцюгових підстановок
- полягає в послідовній заміні базової (планової) величини одних і тих же факторів фактичною (звітною), з подальшим відніманням від результату кожної наступної підстановки попереднього результату. Різниця результатів показує величину впливу окремого фактора на результативний показник. Використовується для всіх типів детермінованих факторних моделей: адитивних, мультиплікативних, кращих та змішаних.
Якщо припустити, що V
- результативний показник, а а; <
b
;
c
;
d
…
- фактори, то в загальному вигляді система розрахунків методом ланцюгових підстановок матиме вигляд:
Y=f(а; b; c; d;... ) - базисне значення результативного показника;
Y=f(а; b; c; d;... ) - проміжне значення,
Y=f(а; b; c; d;... ) - проміжне значення;
Y=f(а; b; c; d;... ) - проміжне значення;
……………………………………………….
Y=f(а; b; c; d;... ) -фактичне значення.
Загальне абсолютне відмічення результативного показника визначається за формулою
Y=Y-Y=f(а; b; c; d;... ) - f(а; b; c; d;... ). (1)
Загальне відхилення результативного показника розкладається на фактори:
за рахунок зміни фактораа
Y= Y-Y= f(а; b; c; d;... )-f(а; b; c; d;... ). (2)
за рахунок зміни фактора b
Y= Y- Y= f(а; b; c; d;... )- f(а; b; c; d;... )тощо. (3)
Правильність, розрахунків підтверджує перевірка за формулою
Y= Y+ Y+ Y+ Y+...... (4)
Прийом абсолютних різниць
- полягає в тому, що величина впливу факторів розраховується множенням абсолютною приросту фактора. вплив якого визначається, на базову (планову) величину факторів, що знаходяться справа від нього, та на фактичну величину факторів, розташованих зліва від нього в моделі. Використовується в мультиплікативних та змішаних моделях типу: У = (а - b)*с та У =а* (
b
- с).
Розглянемо алгоритм розрахунку для мультиплікативної факторної моделі типу У = а*b*с*d.
З вихідних даних знаходяться абсолютні відхилення кожного фактору : ∆а = а1
- а0
; ∆b = b1
- b0
тощо.
Вплив окремих факторів на зміну результативного показника визначається за формулами :
∆Уа
=∆а • b0
• с0
•d0
; (5)
∆Уb
= a1
• ∆b • с0
• d0
; (6)
∆Ус
= a1
• b1
• ∆с • d0
; (7)
∆Уd
= a1
• b1
• с1
• ∆d. (8)
Тобто розрахунок полягає в послідовній заміні планових значень факторних показників на їх відхилення, а потім на фактичний рівень них показників.
Прийом відносних різниць
- застосовується в мультиплікативних моделях та змішаних типу У = (а -b)*с для знаходження впливу окремих факторів на приріст результативного показника.
Розглянемо методику розрахунку впливу факторів для мультиплікативної моделі типу У = a• b• с • d.
Спочатку розраховується відносне відхилення факторних показників:
(9)
(10)
(11)
(12)
Відхилення результативного показника за рахунок кожного фактору розраховується таким чином:
(13)
(14)
(15)
(16)
Тобто, для розрахунку впливу першого фактору необхідно базисну (планову) величину результативного показника помножити на відносний приріст першого фактора, що виражений у процентах, і поділити результат на 100.
Для розрахунку впливу другого фактору, необхідно до планової величини результативного показника додати зміну його за рахунок першого фактору і отриману суму помножити на відносний приріст другого фактора в процентах і результат поділити на 100 тощо.
Комплексна порівняльна оцінка
- полягає в порівнянні ефективності виробничо-господарської діяльності одного підприємства з ефективністю діяльності інших підприємств за рядом показників.
У контрольній роботі використовуються два методи комплексної порівняльної оцінки суми місць та відстані до еталону.
Метод
суми місць
- передбачає попереднє ранжування (присвоєння місць) по кожному показнику. При цьому враховується спрямованість показника.
Комплексний ранговий показник визначається за формулою :
(17)
де j - номер підприємства;
i = 1 …. n— номер показника, за якими оцінюються підприємства;
аij
— ранг (місце) j - того підприємства по і - тому показнику.
Найбільш ефективним визнається підприємство, комплексний ранговий показник якого найменший.
Метод відстані до еталону
- полягає в порівнянні показників аналізованих підприємств з показниками еталонного об'єкту. Еталонному підприємству приписуються найкращі значення по кожному показнику.
Вихідні дані аij
стандартизуються у відношенні відповідною показника еталонного підприємства за формулою
(18)
де — значення показника еталонного підприємства.
Комплексний ранговий показник визначається за формулою :
(19)
Найбільш ефективним визнається підприємство, комплексний ранговий показник якого найменший.
ЗАДАЧА 1
Варіант 28
Використовуючи наведені дані, метод ланцюгових підстановок та абсолютних різниць, проаналізувати вплив на зміну фонду оплати праці, у звітному періоді порівняно з попереднім, змін середньорічної чисельності персоналу та середньої заробітної плати.
Таблиця 1
| Показники | Роки | Відхилення | |
| попередній | звітній | ||
| Середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб | 627 | 616 | -11 |
| Середньорічна заробітна плата одного працівника, тис. грн. | 7,28 | 8,02 | +0,74 |
| Фонд оплати праці, тис. грн. | 4564,56 | 4940,32 | +375,76 |
Прийом ланцюгових підстановок
За даними таблиці 1 фонд оплати праці характеризують наступні розрахунки:
Y=а* b=627 * 7,28 =4564,56 (тис. грн.) – плановий фонд оплати праці;
Y=а* b=616 * 7,28 = 4484,48 (тис. грн..)- проміжне значення;
Y=а* b= 616 * 8,02 =4940,32 (тис. грн..) – фактичне значення.
Вплив чисельності промислово-виробничого персоналу на фонд оплати праці складає:
Y= Y- Y= 4484,48 - 4564,56 = -80,08 (тис. Грн.)
Вплив заробітної плати одного працівника на фонд оплати праці складає :
Y= Y- Y= 4940,32 – 4484,48 = 455,84 (тис. грн..)
Перевірка:
Загальний вплив факторів
Y = Y+Y = (-80,08) + 455,84 = 375,76 (тис. грн..)
Прийом абсолютних різниць.
Факторна модель витрат матеріальних ресурсів товарної продукції матиме вигляд :
У = a*b.
Розрахуємофонд оплати праці:
Фпл
= 627 * 7,28 = 4564,56 (тис. грн.)
Фф
= 616 * 8,02 = 4940,32 (тис. грн.)
Вплив чисельності промислово-виробничого персоналу:
∆Уа
=∆а • b0
= (616 - 627) * 7,28 = -80,08 (тис. грн.)
Вплив заробітної плати одного працівника :
∆Уb
= a1
• ∆b= 616 * (8,02 – 7,28) = 455,84 (тис. грн.)
Загальний вплив факторів :
∆УА
= ∆Уa
+ ∆Уb
= (-80,08) + 455,84 = 375,76 (тис. грн.)
Висновок:
Використовуючи метод ланцюгових підстановок, та абсолютних різниць визначилась зміна фонду оплати праці у звітному періоді порівняно з попереднім , яка збільшилась на 375,76 тис.грн.. Середньорічна заробітна плата одного працівника звітного періоду в порівнянні з попереднім збільшилась на 0,74 тис. грн.., тоді як середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу в звітному періоді зменшилась на 11 осіб в порівнянні з попереднім. Зменшення середньорічної чисельністі промислово-виробничого персоналу та збільшення середньорічної заробітної плати одного працівника в звітному періоді позитивно вплинули на фонд оплати праці в порівнянні з попереднім періодом.
ЗАДАЧА 2
Варіант 28
Наведена інформація про динаміку показників, які характеризують господарську діяльність підприємств. Розрахувати показник комплексної оцінки діяльності підприємства, проранжувати підприємства та вибрати найкраще (методами суми місць та відстані до еталону).
Таблиця 2
| Підрозділи
|
Показники
|
||||
| Виконання плану випуску продукції
|
Виконання плану продуктивності праці
|
Виконання плану прибутку
|
Ритмічність виробництва
|
Виконання плану фондовіддачі
|
|
| Цех № 1 | 101,5 | 102,7 | 101,8 | 92,9 | 100 |
| Цех № 2 | 101,6 | 101,6 | 110,6 | 95,6 | 103,5 |
| Цех № 3 | 102,4 | 108,7 | 98,4 | 95,5 | 101,7 |
| Цех № 4 | 105,4 | 102,6 | 81,8 | 86,9 | 99,2 |
1.
Метод суми місць :
По кожному показнику присвоюються підприємствам місця. Найкраще значення – 1 місце (ранг). Так як у декількох підприємств однакові значення показників, то для кожного підприємства за формулою (17) знаходимо комплексний ранговий показник. Результати зводимо в таблицю 3.
| Підрозді-ли
|
Показники
|
|||||||||||
| Виконання плану випуску продукції
|
Виконання плану продуктивно-сті праці
|
Виконання плану прибутку
|
Ритміч-ність виробни-цтва
|
Виконання плану фондо-віддачі
|
Rj
|
Місце
|
||||||
| %
|
Ранг
|
%
|
Ранг
|
%
|
Ранг
|
%
|
Ранг
|
%
|
Ранг
|
|||
| Цех № 1 | 101,5 | 4 | 102,7 | 3 | 101,8 | 2 | 92,9 | 3 | 100 | 3 | 6,86 | 3 |
| Цех № 2 | 101,6 | 3 | 101,6 | 1 | 110,6 | 1 | 95,6 | 1 | 103,5 | 1 | 3,61 | 1 |
| Цех № 3 | 102,4 | 2 | 108,7 | 4 | 98,4 | 3 | 95,5 | 2 | 101,7 | 2 | 6,08 | 2 |
| Цех № 4 | 105,4 | 1 | 102,6 | 2 | 81,8 | 4 | 86,9 | 4 | 99,2 | 4 | 7,28 | 4 |
| Таблиця 3 |
Висновок
: За результатами комплексної рангової оцінки найкращим можна вважати цех № 2, який зайняв перше місце, що має найменший комплексний ранговий показник. Найменш ефективним є цех № 4, який зайняв останнє місце, який має найбільший комплексний ранговий показник.
2.
Метод відстані до еталону :
Таблиця 4
| Підроз-діли
|
Показники
|
|||||||||||
| Виконан-ня плану випуску продукції,
R 1 |
Виконання плану продуктивності праці,
R 2 |
Виконання плану прибутку,
R 3 |
Ритмічність виробництва,
R 4 |
Виконання плану фондовіддачі,
R 5 |
Rj
|
Міс-це
|
||||||
| %
|
Х1
|
%
|
Х1
|
%
|
Х1
|
%
|
Х1
|
%
|
Х1
|
|||
| Цех № 1 | 101,5 | 0,963 | 102,7 | 1,011 | 101,8 | 0,92 | 92,9 | 0,97 | 100 | 0,97 | 0,098 | 2 |
| Цех № 2 | 101,6 | 0,964 | 101,6 | 1 | 110,6 | 1 | 95,6 | 1 | 103,5 | 1 | 0,036 | 1 |
| Цех № 3 | 102,4 | 0,97 | 108,7 | 1,07 | 98,4 | 0,89 | 95,5 | 0,999 | 101,7 | 0,98 | 0,135 | 3 |
| Цех № 4 | 105,4 | 1 | 102,6 | 1,01 | 81,8 | 0,74 | 86,9 | 0,91 | 99,2 | 0,96 | 0,278 | 4 |
Вихідні дані доповнюємо строчкою, що характеризує еталонний цех : всі показники мають найкраще серед наведених значення. Використовуючи формулу 18, вихідні показники стандартизуємо у відношенні відповідного показника еталонного цеху. Всі розрахунки зводимо до таблиці 4.
За формулою 19 знаходимо комплексну рейтингову оцінку кожного цеху. Найбільш ефективним вважається цех, комплексна рейтингова оцінка якого найменша.
Висновок:
Цех № 2 має найменшу комплексну рейтингову оцінку, тому його можна вважати найкращим.
Результати розрахунків показників за методом суми місць і за методом відстані до еталону відрізняються. Але дані отримані за методом відстані до еталону слід вважати більш достовірними, так як він враховує не тільки розташування підрозділів за кожним з показників, але й ступінь відхилення значень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.
Анализ хозяйственной деятельности в промышленности/под. ред. В.И. Стражева – Минск: 1997.-478с.
2.
Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 1996.-416с.
3.
Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – К.: Вища шк., 1992. – 191с.
4.
Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Знання – прес, 2000. – 208с.
5.
Калина А.В. Современный экономический анализ и прогнозирование: Учеб. – метод пособие. – К.: МАУП, 1998. – 268с.
6.
Экономический анализ: ситуации, тесты, примеры, задачи, выбор оптимальных решений, финансовое прогнозирование: Учеб. пособие для студ., обуч. по экон. спец./М.И. Баканов, А.Д. Шеремет, Н.М. Заварихин и др. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 655с.
7.
Экономический анализ хозяйственной деятельности предприятий и объединений/ Под. ред. С.Б. Барнгольц. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 246с.
8.
Яцків М.І. Теорія економічного аналізу. – Львів : Світ, 1993. – 215с.