Сучасні організації вільнодумців

.

Сучасні все­світні організації вільнодумців наслідували вікові тра­диції критики релігійного світогляду, клерикалізму а також різних форм містики і марновірства. Вони пред­ставлені Всесвітнім союзом вільнодумців, заснованим 1880 р. Згідно з уставом, союз полемізує з релігійною догматикою і мораллю, політичним клерикалізмом, обскурантизмом, виступає за раціоналістичний світо­гляд, свободу совісті, відділення церкви від держави. Союз друкує і розповсюджує свої періодичні видання.

Міжнародний гуманістичний і етичний союз (МГЕС) засновано 1952 р. першим президентом ЮНЕСКО Дж. Хаксі та Нобелівським лауреатом Дж. Бойд-Орром. Цей союз, штаб-квартира якого знаходиться у голландському містечку Утрехті, поста­вив собі за мету бути альтернативою догматичній тео­логії і релігії, що посилили свій вплив на людей у по­воєнні роки. За останні часи МГЕС перетворився на міжнародну організацію, що має філіали більш ніж у ЗО країнах світу, В його діяльності активну участь бе­руть багато відомих вчених, лауреатів Нобелівської премії, діячі культури, літератори і філософи. Серед них можна назвати Г. Гріна, У. Куайна (нар. 1908 р.), А. Айєрта (1910—1989 рр.) та ін.

Головний напрям діяльності МГЕС має два аспе­кти. Перший — розробка світської етики гуманізму на основі застосування наукової методології для кри­тичних досліджень і оцінки найновіших релігійних уявлень та боротьби проти клерикалізму. Особливу увагу МГЕС приділяє створенню глобальної етики як основи майбутньої світової спільності. Другий — ши­рока та інтенсивна просвітницька діяльність. МГЕС видає численні часописи, проводить конференції та круглі столи, організує теле- і радіопередачі, виступає з різними заявами і закликами.

Так, у СІЛА видається часопис "Вільне дослід­ження". Комітет наукових досліджень паранормаль-них явищ через часопис "Скептичний дослідник" ре­гулярно виступає з критикою астрології, парапси­хології, так званих нетрадиційних культів. Створено спеціальне видавництво "Прометей" для пропагу­вання ідей МГЕС. Загальновідомими стали такі його видання, як "Заборонений плід. Етика гуманізму", "Трансцендентна спокуса. Критика паранормальних явищ", "Життя без релігії", "Гуманістична альтер­натива", "Довідник скептика з парапсихології" тощо.

Діяльність обох союзів є повчальною і для ук­раїнської дійсності. З набуттям незалежності в Ук­раїні все більше нав'язується точка зору, що лише релігія (православна, католицька, протестантська — залежно від конфесійної приналежності популя­ризатора) може стати основою національного відрод­ження, а церква, в свою чергу, — основою станов­лення вітчизняної державності. Слова "вільнодум­ство" і "атеїзм" набувають в такому тлумаченні різко негативного значення. Такий підхід сприяв клери­кальному забарвленню деяких статей проекту нової Конституції України, в яких була відсутня правова га­рантія вільно ставитися до релігії або заперечувати її.

Зрозуміти подібний підхід не складно, бо він є своєрідною реакцією на варварське ставлення до української культури за радянських часів, викривлен­ня ролі релігійної спадщини, масові репресії духовенства і віруючих українських церков, на грубість і примітивізм так званого наукового атеїзму. Проте це не виправдовує появу нових крайнощів. Необхідно па­м'ятати, що критичне ставлення до релігії не є спад­щиною ленінсько-сталінського терору, а є давня і благородна течія в культурі, котра керувалася ідеа­лами вільнодумства, боротьби проти догматизму, не­вігластва і церковного деспотизму. Саме тому вона й має право на власних прихильників.

На XI Міжнародному конгресі МГЕС, який про­демонстрував розмах і життєвість вільнодумних, ан­тиклерикальних традицій на Заході, було про­голошено, що "зараз у Європі

відбувається глибока гуманістична революція, пов'язана з секуляризацією суспільства, з домінуванням наукового світогляду, який стає основою глобальної етики світової спіль­ноти". І тому теза про незаперечну роль релігії у фор­муванні духовності і моралі доповнюється ідеалами світського гуманізму і вільнодумства, які в постійнім і толерантнім діалозі повинні йти у майбутнє. Безпе­речно, набутий досвід необхідно використовувати для виходу з тяжкої релігійної ситуації в Україні, досяг­нення міжконфесійної злагоди, цивілізованих від­носин між віруючими і вільномислячими людьми.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Авиценна. Книга знання // Избр. филос. произведения. — М., 1990.

Анаксимандр // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.

Анаксимен // Там само,

Бейль П. І/ Исторический й критический словарь. — М., 1968. - Т. 1-2.

Бекон Ф. Новий Орган // Сочинения. — М., 1972. — Т. 2. Боккаччо Дж. Декамерон. — М., 1980. Бруно Дж. О бесконечности Вселенной й мира. — М., 1936. Ван Чун /І Антология мировой философии. — М., 1969. — Т. 1. Вольтер. Философские произведения. — М., 1988. Гельвеций К. Об уме // Сочинения. — М., 1974. — Т. 1. Гераклит // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.

Герцен А. Письма об изучении природні // Сочинения. — М., 1985. -1.1.

258

Гоббс Т. Основи философии // Сочинения. — М., 1989. — Т. 1.

Гольбах П. Система природи // Избр. филос. произ­ведения. — М., 1964.

Дарвин Ч. Происхождение человека й половой отбор // Со­чинения. — М., 1953. — Т. 5.

Демократ // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. І.

Дидро Д. Племянник Рамо // Сочинения. — М., 1991. — Т. 2.

Дрогобич Юрій // Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах. — К., 1997. — С. 83—84.

Знгельс Ф. Анти-Дюринг // Сочинения. — Т. 20.

Знгельс Ф. К истории первоначального христианства // Со­чинения. — Т. 22.

Зпикур І/ Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.

Історія і теорія релігій та вільнодумства. — К., 1996.

Коллинз А. Философское исследование человеческой свобо­ди // Английские материалисти XVIII в. — М., 1967. — Т. 2.

Коперник Н. Очерк нового механизма мира // Антология мировой литератури. — М., 1970. — Т. 2.

Ксенофан Ц Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.

Ламетри Ж. Опит о свободе вьісказьшания мнений. — М., 1983.

Ленин В. Об отношениях рабочей партии к религии // ПСС. - М., 1967. - Т. 15.

Лукиан. Избранное. — М., 1952.

Лукреций Кар. О природе вещей. — М.; Л., 1945.

Маркс К. К критике гегелевской философии права // Сочи­нения. — М., 1970. — Т. 1.

Мелье Ж. Завещание. — М., 1954. " Монтень М. Опити. — М., Л.; 1960.

Ницше Ф. Антихристиашга // Сумерки богов. — М., 1990.

Рассел Б. Почему я не христианин. — М., 1987.

Свободомьісяие й атеизм в древности, средние века й в зпоху Возрождения. — М., 1986.

Спиноза Б. Богословско-политический трактат. — М., 1968.

Стоун Й. Происховдение. — М., 1985.

Тейяр де Шарден. Феномен человека. — М., 1980.

Фалес // Фрагменти ранних греческих философов. — М.,

1989. - Ч. 1.

Фейербах Л. Сущность христианства // Избр. филос. произ­ведения. — М., 1955. — Т. 2.

Флоренский П. Столп й утверждение истини. — М., 1990.

Фрейд 3. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. — М.,

1990.

Черньаиевский Н. Суеверия й правила логики // Сочи­нения. - М., 1986. -Т. 1.

Штраус Д. Жизнь Иисуса. — М., 1992.