план
Вступ. 3
1.Значення і місце природних лісових ресурсів світу. 5
2.Сучасна територіальна структура ПРП, регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами. 13
3.Використання лісових ресурсів в господарствах світу. 24
4.Основні проблеми стану лісових ресурсів світу. 32
5.Програми ресурсозбереження та відтворення лісових ресурсів світу. 34
Висновки. 38
Список використаних джерел. 41
Вступ
Актуальність теми.
Світові лісові ресурси один з найважливіших видів природних ресурсів, що включає наявні на території континентів і країн запаси лісу й недеревні цінності лісу. Ліси дають деревину — універсальна сировина для багатьох галузей промисловості, харчові продукти, корм для диких і с/г тварин, слугують місцем відпочинку людей. Лісовий покрив важливий для всього комплексу екологічної систем Землі. Важливою особливістю лісових ресурсів є їх відтворення, що дозволяє не тільки регулювати площу й породний склад лісів, але й безупинно підвищувати їхню продуктивність у напрямку максимально можливого задоволення зростаючих потреб людства в асортиментах, що розширюється, продуктів і послуг лісу.
Загальна площа лісових земель світу становить більш 4 млрд. га, у т.ч. зімкнутих лісів біля 3 млрд. га, з них продуктивних 1,9 млрд. га. Величезні площі кустарних і деградованих лісових земель (на них ліси були вирубані, але збереглися або природно відновилися окремі групи дерев і кущів). На одного жителя доводиться 0,67 га зімкнутих лісів. Розподіл лісів по поверхні Землі вкрай нерівномірно. Більш половини зімкнутих лісів світу й біля 17% незімкнутих виростають у Європі, Північній Америці й РФ. Лісистість цієї частини світу в порівняні 34,3%. Лісистість Латинської Америки, Африки, Азії й Австралії з Океанією — у порівняні 16,9%, тобто в 2 рази нижче.
Значення лісів величезне. Ліси – це найбільші екосистеми, у яких акумулюється більша частина органічної речовини на планеті, завдяки фотосинтезу вони забезпечують кисневий баланс на Землі, найбільші сховища генофонду, що забезпечують чистоту вод, збереження родючості ґрунтів.
Світові лісові ресурси характеризуються двома важливими показниками: розмірами лісової площі й запасами деревини на корені. І хоча лісові ресурси це відновлюваний вид природних багатств, темпи знищення лісів (під будівництво доріг, під ріллю, як сировина для деревообробної промисловості) дуже великі й проблема скорочення лісових ресурсів дуже актуальна.
Ліси світу утворюють два практично рівні лісові пояси – північний (у зоні помірного й почасти субтропічного поясів) і південний (у зоні тропічного й екваторіального поясів). Основні «лісові» країни це – Росія, США, Канада, Фінляндія, Швеція – у північній півкулі, Конго, Бразилія, Венесуела – у південній.
Мета
курсової роботи полягає у розгляді основних проблем розміщення, забезпеченості і використання лісових ресурсів світу. Для досягнення необхідної мети потрібно вирішити наступні завдання
:
· описати соціально-економічну суть та структуру лісопромислового комплексу світу;
· розглянути передумови розвитку, розміщення та основні відмінності у виробництві лісопромислового комплексув територіальній структурі;
· проаналізувати сучасний стан розвитку лісопромислової галузі;
· розглянути продукцію лісопромислового комплексу в експорті та імпорті країн;
· зробити аналіз основних проблем та перспектив розвитку лісопромислового комплексу світу.
Предметом дослідження
відповідно до поставленої мети є особливості та закономірності розвитку та функціонування лісопромислового комплексу світу.
Об’єктом дослідження
є світовий лісопромисловий комплекс.
В роботі використана учбова література вітчизняних і зарубіжних учених, офіційні українські та зарубіжні матеріали, дані міжнародних організацій тощо.
1.
Значення і місце природних лісових ресурсів світу
Роль лісів у природному комплексі й господарської діяльне й важко переоцінити. Протягом останніх 20-25 років стан лісових ресурсів безупинно погіршувався, а обстановка з використанням лісу загострювалася. Виділяють кілька причин, що викликають деградацію лісових ресурсів. [6, c. 204].
Перша – практика лісокористування й відхилення від основних лісівницьких принципів. Ще на початку XX в. у багатьох країнах була розроблена система ведення лісового господарства, яка передбачала, з одного боку, можливість великомасштабних заготовок лісу, а з іншого – відновлення, захист лісів з обліком їх цінності для збереження земельних і водних ресурсів, забезпечення сприятливих життєвих умов для населення, регулювання екологічних процесів.
Другою важливою причиною скорочення лісових масивів є лісові пожежі. Лісові ресурси є надбанням усієї планети, тому що відіграють важливу роль в екологічній рівновазі біосфери.
Більше половини площі світових лісів (51%) розташовано на території чотирьох країн: Росія – 22%, Бразилія – 16%, Канада – 7%, США – 6%
Рис. 1 Лісові ресурси світу
Основні дані по лісовим ресурсам світу представлено в табл. 1. [3, c. 212].
Таблиця 1
Лісові ресурси світу
| Регіон | Площа, млн. га | Лісопокрита площа, млн. га | Лісистість, % | Запас деревини, млрд. м2 | Запас деревини на 1 га, м3 | Площа лісів на 1 особу, га |
| Росія | 1709 | 763,5 | 44,7 | 80,7 | 47,2 | 5,2 |
| Європа | 546 | 137,8 | 32 | 14,6 | 106 | 0,3 |
| Азія | 2800 | 422,5 | 20 | 42,0 | 99 | 1,3 |
| Північна Пмерика | 1841 | 604,0 | 33 | 43,5 | 90 | 2,1 |
| Центральна Америка | 274 | 61,7 | 27 | 6,0 | 81 | 1,0 |
| Південна Америка | 1748 | 666,6 | 38 | 106,6 | 140 | 3,3 |
| Африка | 3030 | 760,1 | 28 | 35,0 | 47 | 2,0 |
| Австралія та Океанія | 853 | 81,7 | 10 | 5,0 | 61 | 8,0 |
| Світ в цілому | 13236 | 4326,0 | 27 | 336,9 | 98 | 2,5 |
По характеру лісів Африку ділять на 4 великих райони: Північний - субтропічний, Західний - тропічний (найбільш лісистий), Східний - гірський тропічний і Південний - субтропічний. [6, c. 218].
Для Північного району, куди входять ліси Марокко, Алжиру, Тунісу, Лівії, характерні субтропічні ліси по схилах Атлаських гір, долинам, плоскогір'ям і південному узбережжю Середземного моря. У нижній частині схилів виростають жостколисні вічнозелені ліси й маквіс, у яких переважають дуби кам'яний (Quercus ilex) і корковий (Q. suber), фісташка атлантична (Pistacia atlantica), суничне дерево (Arbutus unedo), деревоподібний верес (Erica arborea), дика маслина (Olea europaea), ююба (Zizyphus lotus) і ін. Вище в горах ростуть лісу з алепської сосни (Pinus halepensis), найбільше широко розповсюджені в Алжирі й Тунісі, а ще вище ( від 1300 до 2300 м) - хвойні, досить продуктивні ліси з атласького кедра (Cedrus atlantica), приморської сосни (Pinus pinaster), ялівця (Juniperus thurifera) і сандаракового дерева (Tetraclinis articulata).
У Західному тропічному районі найцінніші вологі екваторіальні вічнозелені ліси. Вони зосереджені на двох великих ділянках уздовж берегів Гвінейської затоки й займають південно-західні й південні частини територій Сенегалу, Гамбії, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Берега Слонячої Кістки, Гани, Того, Беніну, Нігерії, Камеруну, Центрально-африканської Республіки, Екваторіальної Гвінеї, Габону, а також північні частини Конго, Заїра й Анголи. У лісах поширені понад 3 тис. видів деревинно-чагарникових порід (понад 1 тис. видів дерев). Більш 40 видів мають коштовну деревину, наприклад, ебенове дерево (Diospyros ebenum), санталове (Pterocarpus angolensis), червоне (P. erinaceus) дерево, лофіра висока (Lophira procera), хлорофора висока, або іроко (Chlorophora excelsa), і хлорофора царствена (Chl. regia), кайя (Khaya anthotheca, Kh. ivorensis); кілька видів ентандофрагми - сипо (Entandofragma utile), сапели (E. cylindricum), тьяма (E. angolensis), косіпо (E. candollei), гварея пахуча (Guarea cedrata), аводира (Turraeanthus africana), терміналії пишна, або лімбо (Terminalia superba), а також фрамире (Terminalia ivorensis), мимузопс Геккеля (Mimusops heckelii), уапака (Uapaca guineensis), окуме (Aucoumea kleineana) і багато інші.
Для Східного району найбільш характерні цінні вічнозелені тропічні ліси. Вони поширені в Кенії, Танзанії, Уганді, Руанді, Бурунді, Мозамбіку, Ефіопії, а також у східній частині Мадагаскару. Особливо славляться тут такі породи, як окотея, або африканское камфорне дерево (Ocotea usambarensis), чорне дерево (Dalbergia melanoxylon), брахилена (Brachylaena nutchinsii), занзибарськe копалове дерево (Trachylobium verrucosum), хлорофора висока. У горах (2100-2700 м) Ефіопії, Кенії, Руанди виростають хвойні ліси з ялівця стрункого (Juniperus procera). [4, c. 94].
У Південному районі Африки в гірських масивах і на узбережжя поширені субтропічні вічнозелені ліси, у яких збереглися ендеміки капської флори: ногоплодники, або подокаропуси, Тунберга (Podocarous thunbergii) та інші. Серед жостколисних вічнозелених чагарників зустрічаються срібне дерево (Leucadendron argenteum), протейні (Protea cynaroides і ін.), верескові (Erica coryfolia і ін.), носорожий кущ (Elytropappus rhinocerotis) і т.д. Загальна площа зімкнутих лісів у цьому районі невелика - усього близько 250 тис. га, зате саван і саваннових лісів - 23,7 млн. га.
Ліси Америки - ліси Північної й Південної Америки займають величезні території. Найбільш великі ліси Америки, це тайга (Північна Америка) і тропічні ліси Амазонії (Південна Америка).
Ліси Північної Америки займають близько 1/3 усієї території континенту (26 відсотків території Північної Америки, що становить понад 12 відсотки від їхньої загальної площі у світі). У Північній Америці розташовується більш однієї третини бореальних лісів планети, а також ліси інших типів. Близько 96 відсотків лісів мають природнє походження. Площа лісових земель Канади становить 244,6 млн. га, і по цьому показникові вона перебуває на третьому місці у світі після Російської Федерації та Бразилії. Сполучені Штати є четвертою країною у світі по ступеню лісистості території, володіючи 226 млн. га лісових земель. У той час як у Канаді за останні 10 років площа лісів не змінювалася, у Сполучених Штатах вона збільшилася майже на 3,9 млн. га, тобто приблизно на 1,7 відсотка.
Ліси Північної Америки представлені типовою тайгою в центральних районах Канади, високостовбурними хвойними лісами на Тихоокеанському узбережжі Аляски, Канади й США, змішаними й широколистяними лісами в басейні Великих озер, вічнозеленими хвойними й змішаними лісами на південно-сході материка й у південній частині Кордильєр.
Самі великі ліси в Південній Америки знаходяться у басейні ріки Амазонки (Амазонський Тропічний Ліс), у Нікарагуа, у південній частині півострова Юкатан (Гватемала, Беліз), а так само в більшій частині Центральної Америки (де вони називаються «сельва»). [4, c. 114].
Ліси Південної Америки розташовані в екваторіальному тропічному, субтропічному й помірному поясах. У них виділяється вісім лісових груп: тропічні вологі вічнозелені ліси, тропічні перемінно-вологі листопадні, субтропічні листопадні широколистяні, гірські вічнозелені, хвойні й широколистяні ліси помірного пояса, араукареві, низькорослі ксерофільні, мангрові ліси.
Для тропічних вологих вічнозелених (дощових) лісів характерно триярусна будова деревного пологу. Яруси погано розмежовані. Верхній ярус становлять гігантські дерева висотою 45 м і більш, діаметром 2-2,5 м. Середній ярус представлений деревами висотою близько 30 м при діаметрі стовбура до 90 см. У третьому ярусі ростуть більш дрібні, винятково тіньовитривалі дерева. У цих лісах багато пальм. Основний район їх виростання - басейн Амазонки. Тут вони займають величезні площі, що включають крім північної частини Бразилії Французьку Гвіану, Суринам, Гайану, південну частину Венесуели, захід і південь Колумбії, Еквадор і схід Перу. Крім того, цей тип лісів зустрічається в Бразилії вузькою смугою уздовж Атлантичного узбережжя. Аналогічні вічнозелені ліси виростають також на Тихоокеанському узбережжі від границі Панами до Гуаякіля в Еквадорі. Тут зосереджені каучуконоси роду гевея, бразильський горіх (Bertolletia excelsa) і багато інших коштовних порід.
Тропічні перемінно-вологі листопадні ліси поширені на південно-сході Бразилії й на півдні Парагваю. Деревні породи в них порівняно невеликої висоти, але часто з товстими стовбурами. У лісах широко представлені бобові. Субтропічні листопадні широколистяні ліси найпоширеніші на півдні Бразилії й Паргваю, на заході Уругваю й на півночі Аргентини уздовж рік Парани й Уругвай. Гірські вічнозелені ліси покривають схили Анд від Венесуели до центральної Болівії. Для цих лісів характерні тонкостовбурні невисокі дерева, що утворюють зімкнуті древостої.
Хвойні й широколистяні ліси помірного пояса зустрічаються на півдні Чилі й в Аргентині в Андах. У цих лісах хвойні - фитцройя кипарисовидная, араукарія, - і листяні породи утворюють змішані насадження із зімкнутими древостоями, що містять більші запаси ділової деревини. Серед листяних порід переважають види роду "південний бук".
Низькорослі ксерофильні ліси поширені на сході Бразилії, у північній частині Аргентини й у західній частині Парагваю. Найважливіша деревна порода цих лісів - червоний квербахо, з якого одержують танін. Мангрові ліси займають прибережну смугу приатлантичної частини Південної Америки. У цих лісах панує червоний мангр.
На Європу доводиться 1/4 частина лісів земної кулі. Їхня площа становить 1 млрд га. На одного жителя Європи доводиться 1,26 га лісу. Майже 80% лісів Європи розташовані в Російській Федерації. На більшій частині території Європи для заготовки деревини доступні від 80% до 90% лісів, а в Східній Європі – близько 40%. Близько 70% європейських лісів уважаються напівприродніми, приблизно 4% ставляться до плантацій, а інші 26%, розташовані в основному в країнах Південної й Північної Європи, значаться природніми лісами. Якщо виключити Російську Федерацію, то в Європі тільки 5% лісів є природніми, а 8% належать до плантацій.Ліси займають близько 45% площі РФ, по забезпеченості лісами Росія посідає перше місце у світі, володіючи приблизно 1/5 світових запасів деревини. Лісистість Російської Федерації становить 45,4%. Вона нерівномірно розподілена по території країни й залежить від кліматичних і антропогенних факторів. Лісу Росії переважно бореальні. Основні породи в лісовому фонді Російської Федерації: модрина, сосна, ялина, кедр, дуб, бук, береза, осика. Вони займають більш 90% земель, покритих лісовою рослинністю. Інші деревні породи (груша, каштан, горіх волоський, горіх маньчжурський і ін.) – менш 1% земель, інша площа – чагарники (кедровий стланик, береза чагарникова й ін.). [4, c. 122].
Ліси Австралії полягають переважно з різних видів евкаліптів ( понад 600 види). Евкаліпт (сімейство миртових) - сама характерна рослина Австралії. Тут є 350 його ендемічних видів і величезна кількість різновидів – від гігантів (висотою більш 100 м) до чагарників. Евкаліпт став по суті символом Австралії. Евкаліпти ростуть усюди – від тропічних рідколісь Північної Австралії до гірських вершин Австралійських Альп. Характерні в ландшафті Австралії й акації (сімейство бобових). В Австралії налічується 490 видів акацій. Акація пристосувалася до різноманітних умов, зустрічаючись як під пологом евкаліптових лісів, так і в пустелях, де вона здобуває форму колючих чагарників (мальга-скреб). Інший характерний рід чагарників - банксія (46 видів в Австралії). Із хвойних поширені агатис (каурі), калитрис, филокладус, араукарія. У лісах і лісових саванах зустрічаються "пляшкові" дерева, що мають стовбури, роздуті посередині, і своєрідні деревоподібні лілейні з пологів ксанторея, кингія й дазіпогон з пучками довгих листів у верхній частині невисоких стовбурів, так звані "трав'яні дерева".
Вологі субтропічні ліси поширені на більшій частині Північного острова Нової Зеландії. Найбільш різноманітні вони на території горбкуватого півострова Окленд. Раніше тут переважали хвойні ліси з агатіса новозеландського (Agathis australis), або по-місцевому, каурі, що досягає 30-50 м у висоту й 6 м у товщину. Найбільш великі дерева агатіса у всіх доступних місцях були вирубані. Тепер у змішаних субтропічних лісах разом з агатісом на жовтоземних ґрунтах Північного острова й по західних схилах Південних Альп до висоти 400-800 м зустрічаються інші хвойні - ногоплодник тотара (Podocarpus totara), ногоплодник дакридиевий (P. dacrydioides), риму (Dacrydium cupressinum) - і широколистяні вічнозелені види: тараіре (Beilschmiedia taraire), тава (B. tawa), камаха (Weinmannia racemosa і W. sylvicola), найтія висока (Knightia excelsa), лаурелія новозеландська (Laurelia novaezelandiae) - дерева з досковидними коріннями. Інший клас формацій Нової Зеландії представляють вічнозелені ліси, що полягають із південних буків (Nothofagus). Між ними й субтропічними хвойно-широколистяними лісами є ряд перехідних типів, обумовлених ґрунтовими й кліматичними умовами. Характерні п'ять видів південного бука й безліч його гібридних форм. Вічнозелені букові ліси поширені в горбкуватих й низькогорних районах (до висоти 1200 м) Північного острова й на північно-заході ( до висоти 1000 м) Південного острова.
2.
Сучасна територіальна структура ПРП, регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами
Африка.
Незважаючи на те, що на долю Африки доводиться всього 16 відсотків світової лісової площі, за період з 2000 по 2005 роки вона втрачала приблизно по 4 мільйони гектарів лісу в рік, що приблизно рівно однієї третини площі збезлісених територій у світі. Найбільш значна втрата лісів відзначається в країнах з порівняно великою площею лісів. Дотепер перехід на маломаштабне перманентне сільське господарство було основним фактором втрати лісів, однак інвестиції у великомасштабне сільське господарство в майбутньому можуть перетворитися в головну причину збезлісіння.[21].
Втрата лісів, швидше за все, продовжиться зі збереженням поточних темпів. Ріст попиту на продовольство й енергоносії й підвищення цін на них будуть збільшувати ситуацію, особливо в міру того як збільшення інвестицій в інфраструктуру буде стимулювати появу нових областей.
Природні ліси продовжують залишатися головним джерелом запасів деревини. За даними Міжнародної організації по тропічній деревині (ITTO, 2006), стійке керування відзначалося лише приблизно в 6 відсотках природних тропічних продуктивних лісів, що входять у постійні лісові володіння десяти африканських держав-членів організації. Кодексам правил вирубки й лісозаготівлі зі зниженим рівнем впливу ще має бути знайти широке застосування; на мінімальному рівні залишаються й інвестиції у відновлення вирубаних площ.
Глобальна заклопотаність заготовками деревини на територіях зі стійким керуванням стимулює введення в Африці сертифікації. При цьому масштаби сертифікації залишаються низькими через високі операційні витрати.
Рис. 2 Обсяг лісових ресурсівАфрики
З урахуванням імовірності здійснення сценарію «звичайного розвитку» очікується, що прогрес у реалізації стійкого управління лісами буде повільним, в основному через наступні фактори:
· у цілому несприятливий інвестиційний клімат;
· строгі інституціональні, фінансові й технічні обмеження, що перешкоджають здатності органів керування лісовим господарством регулювати концесії заготовки, які нерідко ростуть такими швидкими темпами, що органі державного керування не в змозі забезпечити дотримання правил і норм і повною мірою одержати потенційні доходи;
· незаконна діяльність і корупція;
· політика, а також інституціональні, технічні й економічні перешкоди, що обмежують більш широкий перехід до общинного керування лісами; тенденція передавати тільки деградовані ліси місцевим громадам, у яких немає інвестиційного потенціалу для їхнього відновлення.
Усе перераховане вище сприяє поширенню неконтрольованого використання лісів. Залежно від характеру розвитку потенціалу громади очікується певний прогрес у стійкім керуванні лісами в лісистій місцевості саван, особливо в Східній і Південній Африці, хоча цьому може перешкодити низький прибуток, одержувана від таких лісів. Площа лісонасаджень в Африці оцінюється в 14,8 мільйона гектарів — це становить усього лише приблизно 5 відсотків від сукупного світового показника. Приблизно 3 мільйони гектарів були посаджені для захисту, а інша частина — для виробництва деревини й недеревної лісової продукції. Більша частина деревини Африки проводиться із природних лісів; інвестиції в лісонасадження здійснювалися в основному в країнах з незначним лісовим покривом (Алжир, Марокко, Нігерія, Південно- Африканська Республіка й Судан). У період з 1990 по 2005 роки середньорічні посадки в Африці оцінювалися на рівні приблизно 70000 гектарів, що становить менш 2 відсотків від глобальних показників посадок. У декількох країнах в останні роки відзначалося скорочення площ лісопосадок.
Азіатсько – Тихоокеанський регіон.
В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), що складається з 47 країн і районів, проживає більш половини світового населення й розташовуються одні із самих густонаселених країн у світі. На регіон доводиться 18,6 відсотка від сукупних світових площ лісів; він характеризується широкою різноманітністю екосистем, включаючи ліси тропічного й помірного пояса, прибережні мангрові ліси, гори й пустелі. Швидкі соціально-економічнізміни в регіоні справляють найсильнішевплив на всі сектори, у тому числі на лісовегосподарство. Одночасно з ростом попиту налісоматеріали підвищується попит і на екологічніпослуги, забезпечувані лісами.[21].
Глобалізація зіграла важливу роль у швидкому економічному росту регіону й прийме ще більш виразні форми в наступні роки, продовжуючи впливати на лісовий сектор, у тому числі в силу збільшення кількості транснаціональних інвестицій. Відносна політична стабільність, великі ринки, великий обсяг інвестицій у людські ресурси, регіональна й субрегіональна торгівля, дія угод про економічне співробітництво, поліпшення транспортної інфраструктури й швидке розвиток інформаційних і комунікаційних технологій — усі ці фактори сприяли посиленню глобалізації.
Зі збільшенням виробництва деревини за рахунок лісових посадок відбулося скорочення площі природних лісів, використовуваних для забезпечення лісоматеріалами — почасти через складностей і більш високих витрат, зв'язаних с управлінням природними лісами. Деякі країни ввели повну заборону на лісозаготівлі, зберігаючи природні ліси винятково через них екологічної цінності. Однак там, де відзначається слабість інституціональних механізмів, велика імовірність продовження нераціональних, а найчастіше й незаконних лісозаготівель, що пригнічують економічну життєздатність стійкого ведення лісового господарства.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон має 136 мільйонами гектарів лісопосадок, що становить майже половину загальної площі у світі. При цьому їх продуктивність набагато нижче наявного потенціалу. Основна частина лісових посадок розташована в Австралії, В'єтнамі, Індії, Індонезії, Китаї, Нової Зеландії, Таїланді й на Філіппінах (рис. 3). За останні два десятиліття виріс обсяг інвестицій у посаджені ліси, особливо в приватному секторі.
У міру виключення природних лісів із системи виробництва все більше значення в якості основного джерела виробленої деревини у регіоні здобувають лісопосадки. Крім того, істотний обсяг інвестицій іде на лісопосадки, здійснювані в захисних цілях; майже третина всіх посаджених лісів у регіоні призначена для охорони навколишнього середовища, головним чином в Індії й Китаї.
Однак межі розширення площі лісових посадок для цілей виробництва досить обмежені, особливо при поточних цінах на деревину. Доступність води вже зараз є основним обмеженням і буде представляти ще більшу проблему в майбутньому.
Рис. 3 Обсяг лісових ресурсів Азіатсько – Тихоокеанський регіону
У результаті підвищення цін на сільськогосподарську продукцію і попиту на сировину для біопалива різко зросла вартість продуктивних земель. Незважаючи на повсюдну доступність маргінальних земель, їх розробка вимагає значних інвестицій. Таким образом, забезпечення лісоматеріалами в майбутньому буде залежати від підвищення продуктивності існуючих лісових посадок, а також від стимулювання агролісомеліорації в якості важливого джерела деревини, у тому числі й для великомасштабної промислової переробки.
Європа
. На долю Європи, що складається з 48 країн і районів, доводиться приблизно 17 відсотків світової суши, але при цьому чверть світових лісових ресурсів — приблизно 1 мільярд гектарів, з яких 81 відсоток знаходиться в Російській Федерації. Європа має давнютрадицію багатоцільового управління лісовимгосподарством, причому велика увага приділяєтьсянаданню соціальних і екологічних послуг. [21].
Ведення лісового господарства в більшості європейських країн є порівняно менш важливою економічною діяльністю; отже, вплив політики в інших секторах (сільське господарство, енергетика, промисловість, екологія й торгівля) на лісовий сектор або можливий внесок лісового сектору в інші сектори не завжди береться до уваги.
Регіональні ініціативи, такі як Міністерська конференція по захисту лісів Європи і Стратегія Європейської комісії в області лісокористування, забезпечують ефективну координацію в сфері управління лісовим господарством.
Європа займає передові позиції в області розвитку науки й технології, причому основні зусилля зосереджуються на найважливішім джерелі доходів в Європі — високотехнологічнім виробництві. Хоча доля сільського й лісового господарства у бюджеті НІОКР порівняно мала, дані області одержують вигоду від технологічних розробок в інших секторах; особливо це стосується удосконалювання промислової практики й підвищення продуктивності праці. Технологія дистанційного зондування, інформаційні і комунікаційні технології, а також удосконалені операційні технології принесли істотну користь лісовому сектору.
Майбутні технологічні зміни в лісовому секторі будуть обумовлені наступними факторами:
· зростаюча заклопотаність у зв'язку зі зміною клімату;
· необхідність підвищення ефективності використання енергії й скорочення капіталомісткості;
· прагнення до більш стійкого ведення лісового господарства й більш ефективному використанню лісових ресурсів, включаючи переробку, повторне використання й перетворення в біоенергію;
· орієнтація на задоволення потреб споживача
і високоякісні сегменти ринку.
Рис. 4 Обсяг лісових ресурсів Європи
Відносно більша частина території в Європі зайнята лісами (щодо цього вона уступає лише Латинській Америці й Карибському басейну), і в останні роки її площа неухильно збільшувалася. Запас древостою на гектар трохи нижче середньосвітового значення, але високий у деяких західноєвропейських країнах (наприклад, в Австрії й Швейцарії) і у Східній Європі, де донедавна лісозаготівлі велися в досить скромних масштабах, а лісогосподарські заходи сприяли великому нагромадженню древостою.
Латинська Америка й Карибський басейн
. На долю Латинської Америки й Карибського басейну районів, що складаються із 47 країн доводиться 22 відсотка сумарної площі лісів у світі, 14 відсотків світової суши й 7 відсотків світового населення. У регіоні знаходиться найбільшийу світі суцільний масив вологого тропічноголісу -басейн Амазонки. [21].
У країнах, які мають відносновеликими площами лісових масивів іперебувають на ранніх стадіях індустріалізації,ліси вкрай уразливі. У період з 1990 по 2005 рокирегіон втратив майже 64 мільйона гектарів, або7 відсотків, своїх лісових площ.З 2000 по 2005 роки на долю регіону доводилосябільш третини річних обсягів зникнення лісіву світі.
Практично у всіх південноамериканськихкраїнах у період з 2000 по 2005 роки булизареєстровані чисті втрати лісів;виключення становили Чилі й Уругвай, якідобилися позитивних тенденцій завдякивеликомасштабним промисловим програмамлісонасаджень. При зростаючому глобальнимпопиті на продовольство, паливо й волокно тібагаті лісом країни в Південній Америці, якібудуть продовжувати залишатися залежними відприродних ресурсів, будуть і надалі втрачатиліси внаслідок розвитку великомасштабногоагропромислового комплексу й скотарства —доти поки ці галузі не перестануть бутиконкурентоспроможними. Нові лісопосадкидля промислового використання, особливо вАргентині, Уругваї й, можливо, у Колумбії, можутьчастково заповнити втрату природних лісів, хочаі не з екологічної точки зору.
Латинська Америка й Карибський басейн мають приблизно 12,5 мільйонівгектарів лісонасаджень. Це становить лише 5 відсотків від площі всіх лісонасаджень в світі, однак регіон виходить у лідери за обсягом високопродуктивних лісопосадок. На долю Аргентини, Бразилії, Уругваю й Чилі доводиться близько 78 відсотків посаджених лісів у регіоні (рис. 5).
Рис. 5 Обсяг лісових ресурсів в Латинській Америці й Карибському басейні
Вони включають часткове відшкодування витрат, податкові пільги й низькопроцентні позички для дрібних власників. Ці фактори забезпечили Південній Америці роль одержувача інвестицій з боку як регіональних, так і міжнародних виробників целюлозно-паперової продукції, а в останній час — також з боку північноамериканських інвесторів, у тому числі організацій по управлінню інвестиціями у виробництво лісоматеріалів
Північна Америка
. На долю регіону Північної Америки, що включає 3 країни й 2 району, доводиться 7 відсотків світового населення, 16 відсотків площі світової суши й 17 відсотків світових лісових площ (677 мільйонів гектарів). Приблизно третина земель регіону зайнята лісами (рис. 6). [21].
Рис. 6 Обсяг лісових ресурсів в Північній Америці
Різні кліматичні умови визначають величезну різноманітність лісових екосистем — від вологих тропічних до арктичних. У цьому регіоні перебувають деякі з найбільш продуктивних світових лісів.
Площа лісового покриву в регіоні залишається стабільною. На долю Північної Америки з 2000 по 2005 роки доводилося приблизно 2 відсотка щорічного світового збезлісення, хоча темпи втрати лісів знижувалися. Більшість втрат відзначалося в Мексиці, що головним чином було пов'язане з розширенням сільського господарства й неконтрольованими заготовками, тоді як США за зазначений період повідомляли про невеликий чистий приросту лісових площ.
У США на початку двадцятого століття реєструвалася стабілізація лісових площ. На період з 1997 по 2020 роки прогнозується чиста втрата приблизно 2 мільйонів гектарів лісу; така оцінка включає перетворення лісових угідь для використання в інших цілях, у тому числі для міського й приміського будівництва, а також лісовідновлення й природнього залісення занедбаних сільськогосподарських і пасовищних земель.
У Канаді зміна лісових площ не є статистично значимою. Навіть по найвищим оцінкам, Канаді буде потрібно 40 років, щоб втратити 1 відсоток своїх лісових площ. При цьому зміна клімату може підсилити загрози здоров'ю лісів.
Становище в Мексиці більш невиразно й залежить від темпів переходу від аграрного суспільства до індустріального, а також від впливу, який цей процес може виявляти на бідність і залежність від землі. Більш високі доходи можуть розширити можливості суспільства для інвестицій у збереження лісів і управління ними. Останнім часом уряд значний збільшило асигнуванняу лісовий сектор, і це може позитивним образом вплинути на стійке керування лісами. Разом з тим скорочення темпів економічного росту здатне стати перешкодою на шляху до поліпшень.
Західна й Центральна Азія.
Західна й Центральна Азія, що включає 25 країн і районів, має найменшою площею покритих лісом земель: її лісовий покрив становить лише 4 відсотка (1,1 відсотка світових лісових площ) (мал. 7). Найбільша частина лісових площрозташована всього в декількох країнах;на 19 країндоводиться менш 10 відсотків лісового покрову. [21].
Приблизно 75 відсотків регіону складають посушливі землі з низькою продуктивністю біомаси. Рослинність варіюється від пустельних кустарників у Центральній Азії і на Аравійському півострові до скупчень мангрових лісів на узбережжі Перської затоки і альпійських лугів у Центральній Азії. Якщо взяти до уваги обмеженість лісового покриву, стає ясно, що дерева, що ростуть поза лісами, особливо на фермах і на інших лісистих територіях, виконують важливі продуктивні й захисні функції.
Рис. 7 Обсяг лісових ресурсів в Західній та Центральній Азії
У період з 1990 по 2005 роки відбулося збільшення лісових площ. Така тенденція, імовірно, збережеться у всьому регіоні, крім країн з низьким рівнем доходів, що залежать від сільського господарства.
Крім дерев, які виростають за межами лісів і в системах агролісоводства (кількість цих дерев із труднощами піддається оцінці, що, однак, не применшує їхньої важливості), в регіоні налічується приблизно 5 мільйонів гектарів посаджених лісів – менш 2 відсотків світових лісонасаджень. Половина таких лісонасаджень призначена для захисту навколишнього середовища. Річні темпи лісопосадок були помірними — приблизно 80 000 гектарів. Зменшення масштабів лісонасаджень в Центральної Азії в період з 2000 по 2005 роки відзначалося в основному в Казахстані й у значному ступені було наслідком лісових пожеж. Половина посаджених у регіоні лісів знаходиться в Туреччині, де 75 відсотків лісів призначають для виробництва, а інші — для захисту. Ісламська Республіка Іран і Туреччина є єдиними країнами, які повідомляють про лісопосадки для виробництва.
3.
Використання лісових ресурсів в господарств
ах світу
Африка
. В 2009 році Африка виробляла 19 відсотків світових круглих лісоматеріалів. Виробництво круглих лісоматеріалів незначно зросло в період з 1995 по 2006 роки — з 568 до 658 мільйонів кубічних метрів, що приблизно відповідає частці площ, зайнятих лісами. При цьому на частку деревного палива доводиться приблизно 90 відсотків виробництва круглих лісоматеріалів. Чим вище ступінь обробки, тем нижче внесок Африки. Таким чином, хоча на частку Африки доводиться більш чверті світового виробництва деревного палива, її частка у виробництві інших лісоматеріалів дуже невелика (таблиця 2).
Таблиця 2
Обсяг виробництва лісоматеріалів в Африці в 2009 р.
| Види продукції
|
Увесь світ
|
Африка
|
Частка
(в %)
|
||||||||||||||||||||||||
| Промислові круглі лісоматеріали (у млн м3) | 1635 | 69,0 | 4 | ||||||||||||||||||||||||
| Пиломатеріали (у млн м3) | 424 | 8,3 | 2 | ||||||||||||||||||||||||
| Деревні плити (у млн м3) | 262 | 2,5 | 1 | ||||||||||||||||||||||||
| Целюлоза для виробництва паперу (у млн тонн) | 195 | 3,9 | 2 | ||||||||||||||||||||||||
| Папір і картон (у млн тонн) | 364 | 2,9 | 1 | ||||||||||||||||||||||||
| Деревне паливо (у млн м3) | 1871 | 589,0 | 46 |
Джерело: [21]
Південно-Африканська Республіка в 2009 році виробляла приблизно 20 відсотків промислових круглих лісоматеріалів Африки, головним чином за рахунок лісових посадок. Ще 13 відсотків виробляла Нігерія. У зв'язку з обмеженою поширеністю лісів і їх низькою продуктивністю Північна Африка робить менш 6 відсотків промислових круглих лісоматеріалів Африки, а виходить, у значній мірі залежить від імпорту.
Азіатсько – Тихоокеанський регіон.
У міру виключення природних лісів із системи виробництва все більше значення як основне джерело виробленої деревини в регіоні здобувають лісопосадки. Крім того, істотний обсяг інвестицій іде на лісопосадки, здійснювані в захисних цілях; майже третина всіх посаджених лісів у регіоні призначена для охорони навколишнього середовища, головним чином в Індії й Китаї. Однак межі розширення площі лісових посадок для цілей виробництва досить обмежені, особливо при поточних цінах на
деревину. Доступність води вже зараз є основним обмеженням і буде представляти ще більшу проблему в майбутньому. У результаті підвищення цін на сільськогосподарську продукцію й попиту на сировину для біопалива різко зросла вартість продуктивних земель. Незважаючи на повсюдну доступність маргінальних земель, їх розробка вимагає значних інвестицій. Таким чином, забезпечення лісоматеріалами в майбутньому буде залежати від підвищення продуктивності існуючих лісових посадок, а також від стимулювання агролесомелиорации в якості
важливого джерела деревини, у тому числі й для великомасштабної промислової переробки.
Швидкий економічний ріст привів до збільшення частки регіону у світовій торгівлі лісоматеріалами, особливо за останні два десятиліття (табл. 3).
Таблиця 3
Обсяг виробництва лісоматеріалів в Азиатско – Тихоокеанському регіоні 2009 р.
| Промислові круглі лісоматеріали (у млн м3) | Пиломатеріали (у млн м3) | Деревні плити (у млн м3) | Папір і картон (у млн тонн) | ||||
| Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання |
| 356 | 407 | 77 | 91 | 81 | 120 | 174 | 181 |
Джерело: [21]
Ріст добробуту в цілому має на увазі збільшення чистих доходів, підвищення попиту на продукцію і як наслідок -розширення обсягів імпорту. На Китай доводиться основна частка росту торгівлі; загальний обсяг імпортованих їм лісоматеріалів зріс із 5, 4 мільярди доларів США в 1990 році до 20,6 мільярда доларів США в 2008 році. Обсяг імпорту лісоматеріалів в Індію також помітно збільшився: приблизно з 587 мільйонів доларів США в 1990 році до 2, 4 мільярди доларів США в 2008 році. Обсяг імпорту відновленого паперу в Китай (головним чином зі Сполучених Штатів Америки) виріс із 5 мільйонів тонн в 2000 році до 16,7 мільйонів тонн в 2008 році. Крім того, регіон стає важливим експортером лісоматеріалів, причому в їхньому числі збільшується частка коштовних продуктів. Найбільш значною подією можна вважати становлення Китаю в якості експортера меблів на світовому ринку, причому він обігнав деяких із традиційних виробників меблів у Європі. З 2005 року В'єтнам також заявляє про себе як про великого експортера дерев'яних меблів.
Європа
. Європа виробляє великі обсяги найрізноманітніших лісоматеріалів, є основним учасником міжнародної торгівлі й має відносно високий рівень споживання (таблиця 4).
Таблиця 4
Обсяг виробництва лісоматеріалів Європі 2009 р.
| Промислові круглі лісоматеріали (у млн м3) | Пиломатеріали (у млн м3) | Деревні плити (у млн м3) | Папір і картон (у млн тонн) | ||||
| Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання |
| 498 | 484 | 133 | 121 | 67 | 65 | 105 | 95 |
Джерело: [21]
В 2009 році на частку регіону доводилася майже третина світового виробництва й приблизно половина глобального експорту лісоматеріалів.
Основна конкурентна перевага Західної Європи полягає у виробництві високотехнологічної обробленої продукції, як, наприклад, відновлені плити й високоякісний папір. Заклопотаність цього субрегіону екологічними питаннями відбивається, крім іншого, у його статусі великого виробника й споживача сертифікованих лісоматеріалів, а також у високому відсотку використання відновленого волокна. Крім того, уряди й приватний сектор стимулюють застосування екологічно чистих лісоматеріалів і «зеленого будівництва».
На Російську Федерацію доводиться основна частка лісової промисловості в субрегіоні СНД. При наявності величезних лісових ресурсів, технічно кваліфікованих працівників і низької вартості робочої сили вона має гігантський потенціал для відновлення своєї колишньої позиції найбільшого у світі виробника лісоматеріалів.
Європа також є одним з найбільших інвесторів у лісовий сектор на ринках, що формуються, зокрема, у целюлозно-паперовий сектор Азії й Латинської Америки, де європейські компанії виграють завдяки своїм технологічним, маркетинговим і управлінським навичкам, а також низької вартості робочої сили лісонасадженням, що швидко розширюються, і зростанням попиту.
Із часом відмінності в розвитку лісового господарства між Східною й Західною Європою, швидше за все, скоротяться. Західна Європа буде як і раніше концентруватися на виробництві високоякісно обробленої продукції й високотехнологічному підході до керування лісами, тоді як у Східній Європі очікується збільшення обсягів виробництва деревини.
Латинська Америка й Карибський басейн
. Виробництво промислових круглих лісоматеріалів, що не одержало значного поширення в Центральній Америці або Карибському басейні, швидко розвивається в Південній Америці, особливо завдяки інвестиціям у лісопосадки в Південному конусі. Частка регіону у світовім виробництві промислових круглих лісоматеріалів виросла з 7 відсотків в 1990 році до 10 відсотків в 2009 році. З 1990 року спостерігається зростання виробництва основної продукції, зокрема, целюлозно-паперової, і ця тенденція, цілком ймовірно, збережеться й надалі з урахуванням високого рівня інвестицій у лісонасадження й переробку (таблиця 5).
Таблиця 5
Обсяг виробництва лісоматеріалів Латинській Америці й Карибському басейні 2009 р.
| Промислові круглі лісоматеріали (у млн м3) | Пиломатеріали (у млн м3) | Деревні плити (у млн м3) | Папір і картон (у млн тонн) | ||||
| Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання |
| 176 | 174 | 45 | 38 | 18 | 11 | 18 | 20 |
Джерело: [21]
Внутрішнє споживання лісоматеріалів у цілому відрізняється стабільністю. Зростання доходів може підвищити рівень споживання в деяких країнах, а житлові програми приведуть до збільшення обсягу внутрішнього споживання лісоматеріалів, незважаючи на конкуренцію з боку сурогатних матеріалів, використовуваних у будівництві. Однак очікується, що частка внутрішнього ринку для більшості видів продукції залишиться незначною у всіх країнах, за винятком Бразилії.
Більша частина продукції експортується. Вартість чистого експорту всієї продукції перевищила ще в 2005 році 7 мільярдів доларів США. Однак останнім часом вартість чистого експорту знизилася в результаті підвищення курсу південноамериканських валют по продукції і буде збільшуватися, особливо у світі триваючого скорочення інвестицій у Європі й Північній Америці й переміщення підприємство з виробництва лісоматеріалів у регіони, що володіють конкурентними перевагами. До переваг Південної Америки належать стабільний інвестиційний клімат, низька щільність населення, сприятливі умови для росту дерев і значний технічний потенціал. У результаті Південна Америка має один з найнижчих показників вартості деревного волокна у світі.
Північна Америка
. Північна Америка є найбільшим світовим виробником, споживачем і експортером лісоматеріалів. В 2009 році регіон виробляв 38 відсотків світових промислових круглих лісоматеріалів. Ця частка з 1990 року в цілому залишалася стабільною, причому виробництво лісоматеріалів досягало приблизно 600 мільйонів кубічних метрів у рік. У період з 1990 по 2006 роки виробництво пиломатеріалів у Північній Америці зросло з 128 до 154 мільйонів кубічних метрів, тоді як світовий обсяг виробництва скоротився. Регіональний ріст значною мірою відбиває попит будівельного сектору США. Разом з тим недавній різкий спад у цьому секторі привів до зменшення попиту, хоча воно може носити тимчасовий характер.
Виробництво деревних плит у період з 1990 по 2008 роки зросло з 44 до 62 мільйонів кубічних метрів (при цьому найбільша частина росту припадає на Канаду), але відносна частка регіону через подвоєння світового виробництва за той же період скоротилася.
Таблиця 6
Обсяг виробництва лісоматеріалів у Північній Америці 2009 р.
| Промислові круглі лісоматеріали (у млн м3) | Пиломатеріали (у млн м3) | Деревні плити (у млн м3) | Папір і картон (у млн тонн) | ||||
| Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання |
| 677 | 674 | 174 | 173 | 74 | 83 | 125 | 122 |
Джерело: [21]
Частка Північної Америки у світовому виробництві паперу й картону також поменшалася з 39 відсотків в 1990 році до 29 відсотків в 2009 році – головним чином через розширення потенціалу в Азії й Латинській Америці. Така тенденція чи навряд зміниться в майбутні роки. Повсюдне використання електронних носіїв скорочує попит на папір, особливо в Канаді й до деякої міри в США, a у Мексиці прогнозується зростання такого попиту.
Довгостроковий ріст чистого імпорту лісоматеріалів у США був наслідком підвищення попиту з боку будівельного сектору (донедавна) і зниження внутрішнього виробництва. З 1992 року США були чистим імпортером, причому торговельний дефіцит в 2008 році досягся 37 мільярдів доларів США. Разом з тим недавнє вповільнення темпів росту будівництва поліпшило торговельний баланс США відносно лісоматеріалів.
Канада залишається чистим експортером лісоматеріалів, причому торговельний профіцит в 2006 році становив приблизно 20 мільярдів доларів США. Разом з тим у порівнянні з 2005 роком експорт скорочувався в результаті різкого спаду в будівельному секторі США, а також у міру зміцнення канадського долара стосовно долара США, яке приводить до подорожчання канадського імпорту. Цей спад змушує скоротити масштаби виробництва в Канаді. Важливе питання полягає в тому, чи зможе лісова промисловість у Канаді диверсифікуватися й стать менш залежної від ринків у США, які в 2006 році поглинали 78 відсотків канадського експорту. У короткостроковій перспективі це може бути особливо важливою проблемою у зв'язку зі значним ростом поставок, який прогнозується в результаті санітарних вирубок у лісах Західної Канади, заражених лубоїдом сосни гірської.
Мексика залишається чистим імпортером лісоматеріалів (з торговельним дефіцитом в 6 мільярдів доларів США в 2008 році). Виключенням є вторинна продукція з деревини (особливо меблі), по якій експорт Мексики, головним чином у США, в останні роки досягся 1 мільярда доларів США. Разом з тим в 2008 році мексиканський експорт вторинної продукції з деревини знизився, а імпорт підвищився через економічну ситуацію в США й жорсткості конкуренції із країнами Східної Азії.
Західна й Центральна Азія.
Через несприятливі умови вирощування й особливого акценту на захисних функціях лісу виробництво лісоматеріалів перебуває на низькому рівні, тому регіон значною мірою залежить від імпорту, необхідного для задоволення попиту. Імпорт лісоматеріалів зріс - приблизно з 5,6 мільярда доларів США в 1995 році до 13, 5 мільярди доларів США в 2009 році; на його частку доводилося більш половини обсягів споживання.
Афганістан, Грузія, Ісламська Республіка Іран, Казахстан і Туреччина роблять найбільшу частину деревини в регіоні. У міру росту чисельності населення, підвищення рівня урбанізації й доходів прогнозується збільшення споживання лісоматеріалів у регіоні. У наступні 15 років щорічний ріст споживання пиломатеріалів, деревних плит, а також паперу й картону, за прогнозами, складе 2,5, 4,5 і 4,0 відсотка відповідно.
Таблиця 7
Обсяг виробництва лісоматеріалів у Західній і Центральній Азії 2009 р.
| Промислові круглі лісоматеріали (у млн м3) | Пиломатеріали (у млн м3) | Деревні плити (у млн м3) | Папір і картон (у млн тонн) | ||||
| Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | Споживання |
| 17 | 20 | 8 | 13 | 5 | 11 | 4 | 9 |
Джерело: [21]
Очікується, що ріст буде найбільш швидким у країнах Центральної Азії, які відновлюються після різкого економічного спаду 1990-х років. Через обмежені природні ресурси й зростаючого попиту регіон залишиться найбільшим імпортером лісоматеріалів.
Ісламська Республіка Іран і Туреччина,т внутрішні ринки, що мають великі, стабільний інвестиційний клімат і привабливі недорогою робочою силою, інвестували в розвиток лісової промисловості (меблі, картон і плити середньої щільності). В умовах зниження рентабельності лісової промисловості в Європі ці галузі могли б ще більш розширитися. У Саудівській Аравії й Об'єднаних Арабських Еміратах папір і картон (в основному серветки й гофрований картон) практично повністю виробляються з імпортованої целюлози паперових відходів, що й збираються на місцевому рівні. Разом з тим через великі виробничі витрати, зокрема, викликаних високою потребою у воді, конкурентоспроможність галузі викликає сумніви.
4.
Основні проблеми
стану лісових ресурсів світу
Стан лісів у світі не можна визнати благополучним. Ліси інтенсивновирубуються й далеко не завжди відновлюються. Щорічний обсяг рубокстановить більш 4,5 млрд. м3. Особливо тривожить світову громадськість проблема лісів тропічної й субтропічної зон, де вирубується більше половини світового обсягу річної лісосіки. Уже деградувало 160 млн. га тропічних лісів, а з тих, що вирубуються щорічно, тільки 11 млн. га відновлюється плантаціями лише на десяту частина.
Тропічні ліси покриваючі 7% земної поверхні в районах, близьких до екватора, нерідко іменуються легенями нашої планети. Їх роль у збагаченні атмосфери киснем і поглинанні вуглекислого газу винятково велика. Тропічні ліси – це місце проживання 3 – 4 млн. видів живих організмів. Тут живе 80% видів комах, виростає 2/3 відомих видів рослин. Ці ліси поставляють 1/4 запасів кисню. По даним ФАО, вони зводяться зі швидкістю 100 тис. км2 у рік. 33% площі тропічних лісів перебувають у Бразилії, по 10% - у Заїрі й Індонезії.[20].
Унікальні тропічні ліси Амазонки (7 млн. км2 ), які охоплюють 8 держав: Болівію, Бразилію, Венесуелу, Колумбію, Перу, Еквадор, Гайану і Сурінам. Якщо його нормальна робота порушиться, це приведе до серйозних наслідків. Особливе занепокоєння викликають пожежі в Амазонії. Адже при цьому виділяється вуглекислий газ. Космонавти свідчать: ліс в Амазонії на величезних площах затягнуть сизим серпанком. Його палять, щоб очистити ще одну ділянка землі під плантації. Середнє число дрібних пожарищ доходить в окремі місяці до 8 тис. У певний момент увесь ліс у Південній Америці може зрештою спалахнути одним гігантським багаттям через числені підпали. Право вирішувати долю тропічних лісів цілком належить амазонським країнам. В 1989 р. 8 південноамериканських держав – членів Амазонського пакту прийняли «Амазонську декларацію». Вона призиває до захисту екологічного й культурного надбання амазонських регіонів, раціональному підході до завдань їх соціально-економічного розвитку, повазі прав проживаючих там індійських племен і народностей.
Неблагополучне положення з лісами й на Європейському континенті. На перший план тут виходять проблеми забруднення атмосфери промисловими викидами, уже початківцями носити континентальний характер. Ними уражене 30% лісів Австрії, 50% лісів ФРН, а так само лісу Чехословаччини, Польщі, Германії. Поряд із чутливими до забруднення ялиною, сосною, ялицею, стали ушкоджуватися такі відносно стійкі породи, як бук і дуб. [20].
Ліси Скандинавських країн сильно постраждали від кислотних дощів, що утворюються при розчиненні двоокису сірки, що викидається в атмосферу промисловістю інших європейських країн. Аналогічні явища відзначені в Канадських лісах від забруднень, стерпних зі США. Випадки загибелі лісів навколо промислових об'єктів відзначаються й Росії, зокрема на Кольському півострові й у районі Братська.
Руйнуються практично всі типи місцеперебувань, однак гостріше всього ця проблема стоїть у вологих тропічних лісах. Щорічно тут вирубується або зазнають яким-небудь іншим впливам лісу на площі, рівної приблизно території всієї Великобританії. При збереженні існуючих темпів руйнування цих лісів через 20-30 років від них практично нічого не залишиться. Тим часом, по підрахунках фахівців, дві третини з 5-10 млн. видів живих організмів, що населяють нашу планету, виявлені в тропічних лісах.
Найчастіше в якості основної причини загибелі більшої частини тропічних лісів називають надмірний ріст чисельності населення. Це остання обставина в країнах, що розвиваються веде до збільшення заготовки дров для опалювання жител і розширенню площ для землеробства. Значно більша частина тропічних лісів знищується через широкомасштабний розвиток скотарства й будівництва військових доріг у Бразилії, а так само в результаті росту потреби в деревині тропічних дерев, що вивозиться з Бразилії, Африки й Південно-Східної Азії.
5.
програми
ресурсозбереження та відтворення лісових ресурсів
світу
Світовий попит на лісоматеріали. Прибуток, одержуваний власниками від використаннялісів для задоволення попиту на товари й послуги,є основним визначальним факторомінвестування в управління лісовим господарством.
Демографічні зміни, економічнийріст, регіональні економічні зрушення, атакож екологічна й енергетична політикабудуть визначати довгостроковий світовий попит налісоматеріали.Очікується, що виробництво й споживанняосновних видів лісоматеріалів і енергії,що витягається з деревини, до 2030 року збільшатьсястосовно поточних показників; в основномуце відповідаєісторичнимтенденціям, що спостерігалися раніше. Найбільш істотною зміною стане швидке розширення обсягів використання деревини як джерела енергії, особливо у Європі, у результаті проведення політики, спрямованої на стимулювання більш активного використання поновлюваних джерел енергії.
Найвищі темпи росту будуть зберігатися в Азії, яка стане основним виробником і споживачем деревних плит, паперу й картону (хоча споживання розраховуючи на душу населення залишиться більш високим у Європі й Північної Америці). Виробництво промислових круглих лісоматеріалів в Азії буде значно відставати від споживання, що збільшить залежність від імпорту. Можливість великомасштабного комерційного виробництва целюлозного біопалива буде мати безпрецедентні наслідки для лісового сектору. Ріст транспортних витрат також вплине на потребу в лісоматеріалах. Ці та інші фактори, включаючи зміни обмінних курсів валют, будуть впливати на конкурентоспроможність лісового сектору, а також на виробництво й споживання більшості видів лісової продукції.
У майбутньому зросте доля виробництва промислових круглих лісоматеріалів, яке забезпечується за рахунок лісонасаджень. Ця стійка тенденція створює цікаві можливості й ставить нові завдання у відношенні управління лісами. [21].
Задоволення попиту на екологічні послуги лісів.
Зростання доходів у комбінації з підвищенням поінформованості приведе до збільшення попиту на екологічні послуги, забезпечувані лісами, такими як підтримка чистоти повітря й води, зм'якшення наслідків зміни клімату й збереження ландшафту. Незважаючи на те, що збільшення доходів підвищує здатність суспільства покривати витрати на природоохоронні заходи, економічний ріст часто супроводжується посиленням впливу на навколишнє середовище. Зокрема, країни з інтенсивно зростаючою економікою нерідко переживають період надмірної експлуатації лісових ресурсів і відповідного скорочення обсягів
екологічних послуг. Для забезпечення можливості надання екологічних послуг лісовим господарством потрібно підтримувати баланс між виробництвом товарів і наданням послуг.
У число регулюючих підходів, які сприяють збереженню здатності лісів до задоволення попиту на екологічні послуги, входить створення охоронюваних територій, розробка інструментів для стійкого керування лісами і проведення «зеленої» політики державних закупівель. [21].
Ринкові підходи включають сертифікацію, створення ринків квот на емісію двоокису вуглецю і оплату екологічних послуг (ОЕП). Сертифікація лісів, проведена третьої стороною, буде поширюватися й надалі, однак одержання премії для покриття витрат на її реалізацію як і раніше залишається непростим завданням. Значна увага приділяється системам забезпечення відповідних платежів лесовласникам у якості засобу підтримки охорони лісів; такі системи вже давно існують для рекреаційних послуг і тепер створюються з метою охорони водних басейнів, збереження біорозмаїття й зв'язування вуглецю. Очікується, що кількість таких схем буде збільшуватися; передумовою до їхнього успіху є стійка інституціональна й правова основа.
Досить обнадіюють постійні дискусії щодо включення питань про скорочення викидів, що є результатом збезлісення й деградації лісів. Однак забезпечення стимулів до припинення знищення лісів сполучене зі складними політичними, інституціональними й етичними питаннями, які вимагають уважного розгляду.
Інституціональні зміни.
Зсув балансу між установами лісового сектору — державними органами, часткою сектором, організаціями громадянського суспільства, неформальним сектором і міжнародними організаціями — буде відігравати важливу роль в адаптації суспільства до соціальних, економічним
і екологічним змінам. З появою нових гравців інституціональний ландшафт здобуває усе більш складну структуру. У цілому (хоча й не у всіх країнах) ігрове поле стає більш рівним — частково внаслідок появи нових інформаційних і комунікаційних технологій. [21].
Украй необхідний плюралізм забезпечує нові можливості для малих і середніх підприємств і общинних організацій. Якщо урядові органі управління лісовим господарством, що історично домінували в даній галузі, не зуміють пристосуватися до змін, вони ризикують втратити зв'язок із сучасними реаліями.
З наростанням темпів глобалізації нові гравці, такі як організації по управлінню інвестиціями у виробництво лісоматеріалів, інвестиційні фонди нерухомості, суверенні фонди національного добробуту й установи, що торгують квотами на емісію двоокису вуглецю, можуть змінити інституціональну карту світу. Зіштовхнувшись з необхідністю балансувати між фрагментацією й консолідацією зусиль, установи почнуть випробовувати величезний тиск. [21].
Зміни в лісознавстві й технології лісівництва
. Майбутнє науки й технології лісівництва представити досить важко, якщо врахувати швидкість, з якою відбуваються зміни в даній галузі. Інновації завжди суттєво підвищували — і будуть підвищувати надалі — здатність лісового сектору до задоволенню мінливих потреб суспільства. Однак багато країн, що розвиваються не мають або практично не мають наукового потенціалу, що заслуговують уваги, і ця обставина перешкоджає їхньому довгостроковому розвитку. Навіть у багатьох розвинених країнах спостерігається зниження науково-технічного потенціалу лісівництва.
Проте, наукові дослідження продовжують відкривати нові шляхи у всіх сферах лісівництва від виробництва, ведення лісозаготівель і обробки до енергетики на основі деревної сировини й надання екологічних послуг.
Прогресу в цих областях сприяє розвиток порівняно нових галузей науки, таких як біотехнологія, нанотехнологія й інформаційно - комунікаційні технології. Усе більше значення набувають знання корінних народів. Низка питань виникає у зв'язку з ростом комерційних досліджень, проведених приватним сектором, і зниженням дослідницького потенціалу державного сектору. Широкі верстви населення, нездатні платити за застосування удосконалених технологій, нерідко втрачають можливості користуватися вигодами від досліджень, проведених приватним сектором.
Це збільшує нерівність у доступі до знань і приводить до негативних наслідків, що стосуються доходів і рівня життя. [21].
Для подолання дисбалансу й дефіциту в сфері науково-технічного потенціалу необхідні погоджені зусилля. У число основних завдань входить усунення перешкод доьпотоку технологій між країнами й усередині країн,ьпідвищення пріоритету соціальних і екологічних питань, а також подолання традиційних галузевих границь із метою витягу максимальної вигоди з науково-технічних інновацій поза лісового сектору.
Висновки
Роль лісів у природному комплексі й господарської діяльне й важко переоцінити. Протягом останніх 20-25 років стан лісових ресурсів безупинно погіршувався, а обстановка з використанням лісу загострювалася. Виділяють кілька причин, що викликають деградацію лісових ресурсів.
Перша – практика лісокористування й відхилення від основних лісівницьких принципів. Ще на початку XX в. у багатьох країнах була розроблена система ведення лісового господарства, яка передбачала, з одного боку, можливість великомасштабних заготовок лісу, а з іншого – відновлення, захист лісів з обліком їх цінності для збереження земельних і водних ресурсів, забезпечення сприятливих життєвих умов для населення, регулювання екологічних процесів.
Другою важливою причиною скорочення лісових масивів є лісові пожежі. Лісові ресурси є надбанням усієї планети, тому що відіграють важливу роль в екологічній рівновазі біосфери.
Лісовими зонами називають природні зони суши бореального, помірного, субтропічного, тропічного, субекваторіального й екваторіального пояса, у природніх ландшафтах яких переважає лісова деревна й чагарникова рослинність. Лісові зони поширені в умовах достатнього або надлишкового зволоження. Самим типовим для виростання лісів є вологий або гумидний клімат. Згідно геоморфологічної класифікації вологим уважається клімат областей з надлишковим зволоженням, коли опади перевищують суму вологи, що йде на випар і просочування в ґрунт, а надлишок вологи віддаляється річковим стоком, що сприяє розвитку ерозійних форм рельєфу.
Африка.
Незважаючи на те, що на долю Африки доводиться всього 16 відсотків світової лісової площі, за період з 2000 по 2005 роки вона втрачала приблизно по 4 мільйони гектарів лісу в рік, що приблизно рівно однієї третини площі збезлісених територій у світі. Найбільш значна втрата лісів відзначається в країнах з порівняно великою площею лісів. Дотепер перехід на маломаштабне перманентне сільське господарство було основним фактором втрати лісів, однак інвестиції у великомасштабне сільське господарство в майбутньому можуть перетворитися в головну причину збезлісіння.
В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), що складається з 47 країн ірайонів, проживає більш половинисвітового населення й розташовуються одні із самихгустонаселених країн у світі. На регіон доводиться 18,6 відсотка від сукупних світових площ лісів; він характеризується широкою різноманітністю екосистем, включаючи ліси тропічного й помірного пояса, прибережні мангрові ліси, гори й пустелі. Швидкі соціально-економічнізміни в регіоні справляють найсильнішевплив на всі сектори, у тому числі на лісовегосподарство. Одночасно з ростом попиту налісоматеріали підвищується попит і на екологічніпослуги, забезпечувані лісами.
Європа. На долю Європи, що складається з 48 країн і районів, доводиться приблизно 17 відсотків світової суши, але при цьому чверть світових лісових ресурсів — приблизно 1 мільярд гектарів, з яких 81 відсоток знаходиться в Російській Федерації. Європа має давнютрадицію багатоцільового управління лісовимгосподарством, причому велика увага приділяєтьсянаданню соціальних і екологічних послуг.
Латинська Америка й Карибський басейн. На долю Латинської Америки й Карибського басейну районів, що складаються із 47 країн доводиться 22 відсотка сумарної площі лісів у світі, 14 відсотків світової суши й 7 відсотків світового населення. У регіоні знаходиться найбільшийу світі суцільний масив вологого тропічноголісу -басейн Амазонки.
Північна Америка. На долю регіону Північної Америки, що включає 3 країни й 2 району, доводиться 7 відсотків світового населення, 16 відсотків площі світової суши й 17 відсотків світових лісових площ (677 мільйонів гектарів). Приблизно третина земель регіону зайнята лісами.
Західна й Центральна Азія.
Західна й Центральна Азія, що включає 25 країн і районів, має найменшою площею покритих лісом земель: її лісовий покрив становить лише 4 відсотка (1,1 відсотка світових лісових площ). Найбільша частина лісових площрозташована всього в декількох країнах;на 19 країндоводиться менш 10 відсотків лісового покрову.
На нашій планеті близько 4 млрд. гектар землі покрите лісами або 30.3% суши. Близько 20% усіх цих світових лісових ресурсів перебуває на території Росії.
П'ять країн разом: Росія, Бразилія, США, Канада й Китай мають майже 60% світовими лісовими запасами.
Стан лісів у світі не можна визнати благополучним. Ліси інтенсивновирубуються й далеко не завжди відновлюються. Щорічний обсяг рубокстановить більш 4,5 млрд. м3. Особливо тривожить світову громадськість проблема лісів тропічної й субтропічної зон, де вирубується більше половини світового обсягу річної лісосіки. Уже деградувало 160 млн. га тропічних лісів, а з тих, що вирубуються щорічно, тільки 11 млн. га відновлюється плантаціями лише на десяту частина.
Зростання доходів у комбінації з підвищенням поінформованості приведе до збільшення попиту на екологічні послуги, забезпечувані лісами, такими як підтримка чистоти повітря й води, зм'якшення наслідків зміни клімату й збереження ландшафту. Незважаючи на те, що збільшення доходів підвищує здатність суспільства покривати витрати на природоохоронні заходи, економічний ріст часто супроводжується посиленням впливу на навколишнє середовище. Зокрема, країни з інтенсивно зростаючою економікою нерідко переживають період надмірної експлуатації лісових ресурсів і відповідного скорочення обсягів
екологічних послуг. Для забезпечення можливості надання екологічних послуг лісовим господарством потрібно підтримувати баланс між виробництвом товарів і наданням послуг.
У число регулюючих підходів, які сприяють збереженню здатності лісів до задоволення попиту на екологічні послуги, входить створення охоронюваних територій, розробка інструментів для стійкого керування лісами і проведення «зеленої» політики державних закупівель.
Список використаних джерел
1. Диденко Н.И. Мировые товарные рынки: Учебно-методический комплекс дисциплины для студентов специальности 080102 "Мировая экономика". - СПб.: СПбГПУ, 2007. - 69 с.
2. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева та ін.. За ред. Б.П. Яценка. – К.: Форум, 2004. – 352 с.
3. Економічна і соціальна географія сіту. Начальний посібник / За ред. С.П. Кузика. – Львів: Світ, 2002. – 627 с.
4. Желтиков В., Кузнецов Н., Тяглов С. Экономическая география. Серия «Учебники и учебные пособия». Ростов н/Д: Феникс, 2001. — 384 с.
5. Кудров В.М. Мировая экономика: Учебник / В.М. Кудров. - Москва: Дело, 2004. - 515 с.
6. Ломакин В.К. Мировая экономика: учебник / В.К.Ломакин. - М.:ЮНИТИ, 2000.- 745с.
7. Максаковский В.П. - Географическая картина мира. Москва: Издательство Дрофа. 2008. – 495 с.
8. Мировая экономика и международные экономические отношения / Е.С.Окопова., О.М. Воронкова, Н.Н.Гаврилка. – Ростов-на-Дону.: Феникс, - 2000. – 416с.
9. Региональная экономика: Учеб. пособие / Под ред. М.В. Степанова. - М: ИНФРА-М, 2002.
10. Региональная экономика / С.Г. Тяглов, Е.А. Черныш, Н.П. Молчанова и др.; под ред. С.Г. Тяглова. Сер. Учебники и учебные пособия. — Ростов н/Д: Феникс, 2003.
11. Региональная экономика и управление: Учебник / Под общ. ред. А.Л. Гапоненко и Ю.С. Дульшикова. М.: Изд-во РАГС, 2006. 616с.
12. Розміщенняпродуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб/ МІ.Долішній, Ю.І. Стадницький, А.Г. Загородній, О.Е. Товкан. Л.: Інтелект, 2003.
13. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / СІ.Дорогунцов, Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та ін.; за заг. ред. чл.-кор. НАН України СІ. Дорогущова. - К: КНЕУ, 2005.
14. Розміщення продуктивних сил та регіональна економік Навч. посіб. / М.А. Хвесик, Л.М. Горбач, П.П. Пастушенко. - К Кондор, 2005. - 342 с
15. Світова економіка. Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2000 – 582 с.
16. Страхов В.В., Писаренко А.И., Борисов В.А. Леса мира и России // М., В сб.: Бюллетень Министерства природных ресурсов РФ «Использование и охрана природных ресурсов России», М., 2001, №9, с.49-63;
17. Экономическая география - В.П. Желтиков - Учебное пособие. М: «Феникс», 2001. – 384 с.
18. www.derevo.info – Інформаційний портал деревообробної галузі
19. http://timber.unece.org - Ежегодный обзор рынка лесных товаров, 2008-2009 годы
20. http://forest.geoman.ru
21. ftp://ftp.fao.org/docrep/fao/011/i0350r/i0350r00.pdf - Состояние лесов Мира. Отчет за 2009 год.