Міністерство освіти і науки України Київський національний економічних університет
імені Вадима Гетьмана
Реферат
Південний спільний ринок (МЕРКОСУР)
Виконала:
Студентка 4 курсу
Спек 6503, 2 група
Латипова Олена
План
Вступ
1. МЕРКОСУР: історія створення та розвиток.
2. Перспективи та проблеми МЕРКОСУР.
3. Співробітництово МЕРКОСУР з іншими організаціями.
Висновок
Література
Вступ
Інтеграційні процеси на сучасному етапі стають однією з найголовніших складових частин економічного та політичного розвитку, при цьому вони визначають й майбутнє тієї чи іншої країни. Консолідація багатьох держав світу охопила майже всі континенти. Преважна частина сучасних інтеграційних об’єднань має не лише економічний характер, а й несе у собі й політичну складову. Cвітове господарство – це не лише сукупність та взаємодія національних економік. Іншою його складовою стають інтеграційні комплекси, які включають в себе національні інфраструктури декількох держав, що відрізняються більш розвиненим взаємним розподілом праці, зближенням та взаємним прилаштуванням економічних механізмів, проведенням узгодженої економічної політики. Економічна співпраця вимагає проведення спільної політики. У свою чергу така економічна та політична інтеграція накладає відбиток на інші сфери життя, приводить до виникнення більш сприятливих умов в царині людських контактів, культури, узгодженої соціальної політики, тощо.
Саме інтеграція стає чи не найголовнішим фактором історичного розвитку усього сучасного світу. Сьогодні предметом дослідження фахівців у галузі всесвітньої історії стають не лише окремі події, а й світові інтеграційні процеси, які накладають відбиток на історію розвитку людства.
У запропонованій статті хотілося б розглянути історію створення та співробітництво на початку нового тисячоліття одних з найпотужніших міждержавних об’єднань: ЄС та МЕРКОСУР. Ці структури представляють два різні континенти, об’єднуючи значну кількість країн та роблячи заявку на лідерство в певній частині світу.
1.
МЕРКОСУР: історія створення
та
розвиток.
Спроби розвитку регіональної економічної інтеграції у Північній Америці, за зразком європейської, мають довгу та не зовсім вдалу історію. Ще у 1960-ті роки у цьому регіоні виникла ідея створення зони вільної торгівлі, а пізніше централь-ноамериканського спільного ринку. У 1960 році була створена Латиноамерика-нська асоціація вільної торгівлі – LAFTA (з 1980 – Латиноамериканська асоціація інтеграції, LAIA), до якої увійшли 10 країн (Аргентина, Бразилія, Мексика, Уругвай, Парагвай, Перу, Чилі, Колумбія, Еквадор, Венесуела та Болівія). Однак, економічні та політичні кризи кінця 1960-х не дозволили вийти цим країнами на значний рівень інтеграції. Завдяки значним відмінностям між латиноамериканськими державами подальші спроби розвитку регіональної економічної інтеграції були спрямовані на об’єднання лише окремих країн, економічно більш близьких одна до одної. Так, у 1969 році всередині LAFTA виникла так звана Андська група (Болівія, Колумбія, Еквадор, Чилі; пізніше сюди приєдналася Венесуела, але вийшла Чилі). Ці структури не спромоглися досягти успіхів у розвитку спільної торгівлі.
Нова хвиля інтересу до інтеграційних угод виникли наприкінці 1980-х років, коли розчарування латиноамериканських країн у допомозі США після Фолклендської війни Аргентини та Великої Британії, стимулювало до зближення на південноамериканській регіональній основі. У 1986 році Аргентина та Бразилія дві найпотужніші держави регіону, висунули спільний проект розвитку економічного співробітництва та інтеграції у майбутньому, проголосивши його при цьому відкритим для приєднання інших сусідніх країн. У березні 1991 року був підписаний договір про створення митного союзу та спільного ринку (МЕРКОСУР – ринок «південного конусу», Mercado Comu'n del Cono Sur – MERCOSUR). Першими членами цієї структури стали: Бразилія, Аргентина, Парагвай та Уругвай. Фактично МЕРКОСУР оформився лише у 1995 році. Саме тоді угода між вищезазначеними країнами набула чинності та на зовнішніх кордонах країн-учасників стали діяти спільні митні тарифи на імпорт товарів з третіх країн.
Стратегічним завданням для МЕРКОСУР – є створення спільноти, яка б змогла гарантувати економічне зростання її учасників на основі інтенсивної взаємної торгівлі та ефективного використання інвестицій, а також підвищення міжнародної конкурентоспроможності економік субрегіону.
МЕРКОСУР має доволі розвинену систему управління. Головним органом є Рад Спільного ринку, яка збирається на вищому рівні, до її складу входять голови держав та урядів, а також міністри закордонних справ країн-членів. Цей орган здійснює політичне планування та розвиток інтеграції. Група Спільного Ринку – головний виконавчій орган, функціонує постійно, до його складу входить адміністративний секретаріат зі штаб- квартирою в місті Монтевідео, 10 технічних комісій, які займаються питаннями торгівлі, митного регулювання, технічних норм, валютно-фінансової політики, макроекономічної політики, транспорту, промисловості, сільського господарства та енергетики.
Як вже було зазначено, МЕРКОСУР має шість асоційованих членів. Першими асоційованими членами угрупування в 1996 році стали Болівія та Чилі, а з 2003 року - Колумбія, Еквадор, Перу, Венесуела і Мексика. У липні 2006 р. був підписаний протокол про вступ останньої в МЕРКОСУР, однак, повноправним членом угруповання Венесуела стане тільки після ратифікації відповідної угоди парламентами всіх країн-учасників. У грудні 2009 р. вказаний договір був ратифікований Бразилією, третьою учасницею МЕРКОСУР (залишився Парагвай).
Асунсьонскій договір передбачав скасування всіх мит і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі країн-членів, а також введення єдиного зовнішнього тарифу. Митний союз МЕРКОСУР, що став практично першим таким союзом в Південній Америці, набув чинності з 1 січня 1995 р. (відповідно до підписаноним президентами чотирьох країн у грудні 1994 р. протоколом Ору-Прету). Була затверджена митна номенклатура, єдиний зовнішній тариф, списки винятків, правила походження товарів.
2.
Перспективи та проблеми
МЕРКОСУР.
«Ринок Південного конуса» виявився інтеграційним блоком Латинської Америки, що найбільш ефективно розвивається. Створення МЕРКОСУР призвело до збільшення взаємної торгівлі між його учасниками: за 1991-1997 вона зросла приблизно в 6 разів, хоча товарообіг країн Південного конуса з розвиненими країнами майже не змінюється. У зоні вільної торгівлі чотирьох країн ліквідовані мита та інші обмеження на 90% товарів, узгоджені спільні тарифи для торгівлі з третіми країна
Економісти відзначають, що створення блоку не раз допомагало стабілізувати економіку країн-членів. За час існування МЕРКОСУР відбулося розширення торговельно-економічного співробітництва з іншими регіональними торговими угрупованнями Латинської Америки. Стали виявляти інтерес до співпраці 15 англомовних країн Карибського регіону, об'єднаних з 1973 в Карибському співтоваристві (CARICOM).
Помітно зросла взаємна інвестиційна активність, а також інвестиційна привабливість регіону для іноземних компаній. У грудні 1995 між МЕРКОСУР і ЄС було укладено «Рамкова міжрегіональну угоду», що ставила на меті створення зони вільної торгівлі між блоками до 2001. Одним з головних ініціаторів договору з боку ЄС була Іспанія, яка зберігає традиційні зв'язки зі своїми колишніми колоніями. У ході тривалих переговорів про лібералізацію взаємної торгівлі стало очевидно, що створення такої зони, яка охопила б 10% населення земної кулі, вимагає більшого узгодження та підготовки, а тому відсувається на більш дальній термін - 2005 або навіть 2010.
МЕРКОСУР залишається найбільшим інтегрованим ринком Латинської Америки, де зосереджено 45% населення або більше 200 мільйонів чоловік, 50% сукупного ВВП (понад 1 трлн. дол), 40% прямих зарубіжних інвестицій, більше 60% сукупного обсягу товарообігу і 33% обсягу зовнішньої торгівліпівденноамериканського континенту.
До проблем можливо віднести таможений тариф, тому що об `єднання до цих пір не має митного кодексу і практикує подвійне митне проположення. Якщо товар імпортується з третьої країни в одну з країн-членів МЕРКОСУР, а потім продається в іншу країну об'єднання, то він обкладається митом двічі. Також не розроблено механізм розподілу доходів від митних зборів.
Щодо спорів та непорозумінь між країнами слід зазначити, що ситуація покращилась у 2008 році, коли Аргентина і Бразилія прийняли рішення про відмову від використання американського долара у міждержавних платежах, що безсумнівно позитивно позначилося на подальшому зближенні двох країн. Нова схема розрахунків, з використанням бразильських реалів і аргентинських песо, вступила в силу з кінця 2008 року.Експерти вбачають у те, що трапилося бажання лідерів країн Латинської Америки убезпечити національні економіки від американської фінансової системи.
3. Співробітництово
МЕРКОСУР
з іншими організаціями.
Найголовнішим стратегічним партнерством можна назвати Євросоюз — МЕРКОСУР. Ці структури представляють два різні континенти, об’єднуючи значну кількість країн та роблячи заявку на лідерство в певній частині світу. 15 грудня 1995р. у Мадриді піписано угоду про співробітництво між МЕРКОСУР та ЄС. ЄС займає перше місце в експорті й імпорті країн МЕРКОСУР. Про це свідчить обсяг товарообороту між двома сторонами, який постійно зростає. Дуже важливим для розвитку інтеграційних процесів у рамках МЕРКОСУР є створення спеціальних програм ЄС, які направлені на підтримку формування внутрішнього спільного ринку, інституційних органів, а також на соціальну підтримку населення (фінансування інституційних органів МЕРКОСУР, підтримка процесу гармонізації митних тарифів, фінансування макроекономічної гармонізації, підвищення технічних норм і стандартів).
Основними пріоритетами розвитку двосторонніх відносин на майбутнє для МЕРКОСУР є: використання досвіду ЄС у здійсенні інтеграційних процесів у рамках цієї організації; залучення європейського капіталу в економіку країн даного угруповання; створення зони вільної торгівлі між двома угрупованнями; скорочення зовнішнього боргу та вирішення різних економічних проблем за рахунок надання європейськими країнами кредитів.
Сьогодні проходять переговори щодо співробітництва. Переговори з приводу угоди про вільну торгівлю між ЄС і МЕРКОСУР були відновлені в травні, після того, як протягом шести років фактично була заморожена робота над цим масштабним міжрегіональним інтеграційним проектом, що стартував ще в середині дев'яностих років минулого століття. Примітно, що переговори були відновлені за ініціативою європейців. У принципі угода могла б стати основою найбільшої в світі зони вільної торгівлі, яка нараховує в цілому 750 млн споживачів.
Однак сільгоспвиробники Франції, Ірландії, Польщі та ще ряду країн Європи серйозно побоюються конкуренції з боку південно-американців. Ці побоювання не можна назвати безпідставними, адже країни МЕРКОСУР / в першу чергу Аргентина і Бразилія / по таких позиціях, як м'ясо, зернові і бобові, цукор, етанол займають верхні рядки у рейтингах найбільших світових виробників. Зі свого боку південноамериканці також не в захваті від перспективи зіткнутися на внутрішніх ринках з продукцією європейських фермерів, які користуються масштабними державними дотаціями.
У зв'язку з цим доречно згадати, що на початку липня Аргентина дефакто наклала обмеження на імпорт продовольства з Європи, і це ледь не призвело до зриву раунду торговельних переговорів, які велися в той момент в Буенос-Айресі у форматі МЕРКОСУР-ЄС. Причому обмеження на імпорт з Європи були введені якимось внутрішнім відомчим розпорядженням по митниці.
За даними Євростату / офіційної статистичної служби ЄС /, сьогодні Бразилія виступає в ролі самого великого партнера європейців в Південній Америці взагалі і в МЕРКОСУР, зокрема. Європейський експорт до Бразилії склав в минулому році 21,5 млрд євро. При цьому імпорт бразильських товарів країнами ЄС у цей період досяг 25600 млн євро. Так що Бразилія вельми впевнено утримує позитивний торговельний баланс з європейцями.
Висновок
На сьогодні МЕРКОСУР залишається одним з найбільших інтегрованих ринків Латинської Америки, який об’єднує країни з майже 200 мільйонним населенням, з сукупним ВВП більше ніж 1 трильйон доларів США. На долю цього об’єднання припадає 40% прямих іноземних інвестицій (від усього об’єму, що надходить до Південної Америки), 60% сукупного товарообігу та 33% зовнішньої торгівлі.
Не дивлячись на масу позитивних здобутків, МЕРКОСУР страждає від тих самих проблем, які гальмують розвиток майже усіх інтеграційних об’єднань «третього світу».
Головні з них – неоднорідність країн-учасників та відносно низький рівень їхнього економічного розвитку. В межах МЕРКОСУР крупні та відносно стабільні нові індустріальні країни Бразилія та Аргентина намагаються інтегруватися з більш слабкими Парагваєм та Уругваєм. Створення єдиних умов промислової конкуренції призводить до того, що більш слабкі Парагвай та Уругвай ризикують опинитися в ролі підпорядкованих більш розвиненим сусідам. Тому для них постійно зберігаються деякі винятки з правил лібералізації торгівлі. Однак, все одно в невеликих країнах Південного конусу зберігається ситуація, коли в ці країни збуваються товари, які складно експортувати в більш розвинені країни. Однак, в той самий час участь Парагваю таУругваю у цьому об’єднанні приносить свою користь.
Література
1. Шишков Ю. Интеграционные процессы на пороге XXI века. Почему не интегрируются страны СНГ. – М.: Деловая литература, 2001.
2. Вісник донецького університету, сер. Б: гуманітарні науки, вип.1, 2008, УДК 94 (4): 94 (728), А.В.Бредіхин, В.М.Завадський, «ЕС та МЕРКОСУР: історія створення та розвиток співробітництва.»
3. http://www.economy.gov.ru/minec/activity/sections/foreigneconomicactivity/economic_organization/merkosyr
4. http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/ekonomika_i_pravo/MERKOSUR.html
5. http://www.imperiya.by/economics2-8218.html