Зміст
стор.
Вступ……………………………………………………………………….3
1.Циклічний характер розвитку економіки…………………...................5
1.1Циклічні коливання та їх різновиди…………………………………...
1.2.Класичний та сучасний економічні цикли…………………………...
2.Фактори прояву макроекономічної нестабільності…………………10
2.1.
Економічна нестабільність і безробіття
2.2.Інфляція як соціально-економічне явище і фактор макроекономічної нестабільності………………………………………….
3.Проблеми макроекономічної нестабільності в Україні……………..11
Висновки…………………………………………………………………12
Список використаної літератури……………………………………….13
3
Вступ
Тема курсової роботи є досить актуальною в сучасних умовах.
Обґрунтували теоретичну и практичну актуальність теми: «Сутність і основні риси макроекономічної нестабільності» .
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку рекомендованої літератури.
У першому розділі розглядають періодичність (повторюваність) циклічних коливань К.Маркс пов’язував із матеріальною основою криз - періодичністю оновлення основного капіталу, яка на той час становила 8-10 років. К.Маркс вважав, що в межах капіталістичного суспільного устрою основна суперечність не може бути вирішена, і пов’язував ії з пролетарською революцією, яка покладе край циклічним коливанням економіки. Марксистська теорія – теорія пролетарська, саме тому проти неї була спрямована масова критика. ХХ ст.. відзначалось ще частішими циклічними коливаннями, про що свідчить кризи 1900-1903рр., 1907-1908, 1913-1914, 1920-1921, 1929-1933, 1937-1938, 1948-1949, 1957-1958, 1970-1971, 1974-1975, 1980-1982, 1990-1992 рр. Не уникла циклічних коливань і планова економіка. Глибоке падіння виробництва в період політики «воєнного комунізму», аграрна криза 1931-1932 рр., поступне скорочення частки товарів групи «Б» у промисловій продукції СРСР свідчать про неспроможність планомірно організованого господарства уникнути циклічних коливань.
У другому розділі характеризують фактори макроекономічної нестабільності. Ринковій економіці властива нестабільність. Ретроспективний аналіз економік капіталістичного світу, як і сьогодення, свідчить, що періоди процвітання економічних систем різних країн світу змінюються падінням обсягів виробництва і доходів, зростанням безробіття, інфляційними та дефляційними процесами. Явища періодичного порушення та відновлення рівноваги, як виявилося,
4
відбуваються у певній логічній послідовності. Так перша економічно криза капіталістичної економіки виникла в Англії у 1825-1826 рр. Потім кризи повторюються кожні 10-11 років. Перед кожною кризою спостерігається розширення виробництва і зростання товарних цін. Потім ціни падають, а сфері грошово-кредитного обігу починаються зміни, які завершуються повною руйнацією кредиту.
Третій розділ присвячений аналізу переходу до ринкових відносин в економіці України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.
Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання - це радикальні зміни в системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.
Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.
5
ВідносновисокийрівеньрозвиткуекономікиУкраїниможезабезпечитиїйекономічнунезалежність, алезаумовиконверсіїоборотногопотенціалуйнезалежноїекономічноїоцінкиматеріально-сировинноїбази.
Історично склалося так, що найважливіша функція уряду - забезпечувати повну зайнятість ресурсів і стабільний рівень цін. Жодна з відомих нині ринкових економічних систем не функціонує стихійно. При цьому напрямок й форми державного втручання змінюються відповідно до ситуації, що склалася у економічній системі. Вибір адекватної політики дозволяє запобігти інфляції та безробіттю.
6
Розділ І. Циклічний характер розвитку економіки
1.1. Циклічні коливання та їх різновиди
Повторюваність історичного перебігу подій була помічена ще в ІІ-І ст. до н. е. давньогрецьким істориком Полібієм та стародавньокитайським істориком Сима Цянем. Зокрема, Полібій у праці «Всезагальна історія» розглядав періодичну зміну трьох основних форм державного правління, властивих еллінам: царства, аристократії та демократії, які відрізняються одна від одної як кількісними, так і якісними ознаками.
Царство (за Полібієм)- єдиновладдя найдостойнішого, який одразу передає владу за власною волею, як тільки з’явиться мудріший за нього.
Аристократія – правління небагатьох найсправедливіших та найрозсудливіших, обраних народом.
Демократія – організована влада народу (переважної більшості).
Ці форми є благими (позитивними). Але кожна з них має властивість набувати спотвореної форми. Так, спотвореною формою царства є монархія, аристократії – олігархія, а демократії – охлократія.
Полібій стверджував, що спотворені форми влади пов’язані х благами законами природі. Кожна позитивна форма з часом переходить у свою протилежність(1.1).
7
Царство Монархія
Аристократія Олігархія
Демократія Охлократія
Рис.1.1. Кругообіг змін форм влади.
Тому історія вимагає переходу влади від одного принципу управління до іншого. Інтерес до вивчення циклічної динаміки непостійний. Останні два століття минулого тисячоліття та початок третього ознаменувалися посиленням і інтересу до цієї проблеми як збоку економічних , так і філософських, соціально-політичних та соціокультурних наук. Ідея економічних циклів належить французькому вченому Клементу Жугляру і датується серединою ХІХ ст. До нього вчені-економісти досліджували кризи, а не цикли. К. Жугляр пов’язував середньострокові цикли з оновленням активної частини основного капіталу, визначав тривалість циклу в 7-11 років, тобто в середньому в 9 років.
Пізніше, посилаючись на авторство К. Жугляра, К. Маркс ретельно дослідив і описав у «Капіталі» промисловий цикл, тривалість якого становила 8-10 років. Таким чином, у кінці ХІХ ст.. в економічній науці сформувалось уявлення про існування єдиного «ділового», «промислового» чи «економічного» циклу тривалістю 7-11 (8-10) років.
8
На межі ХІХ-ХХ ст. український вчений М. Туган-Барановський дослідив вплив циклічних коливань на життя народу та спробував критично проаналізувати всі існуючі теорії циклічних коливань економіки з тим, що виявити причину напрочуд точного періодичного повторення злетів і падінь основних макроекономічних показників. Ці дослідження також стосувались насамперед середніх циклічних коливань. У цей самий історичний період дослідники циклічних коливань дійшли висновку, що існують не тільки середнього, а і довгострокові коливання економічної світової кон’юнктури. Так, у 1913 р. голландський вчений Ян Ван Гальдерен вперше сформулював проблему існування довгострокових економічних циклів.
Американський вчений Джозеф Кітчин відкрив короткострокові економічні цикли тривалістю 3 роки і 4 місяці. Він пов’язував їх із коливаннями запасів золота.
Основоположник економетрики, американський учений В. Мітчелл вбачав причини малих циклічних коливань у сфері грошового обігу і визначив їхню тривалість – для США 40 місяців, тобто 3 роки 4 місяці.
Отже, кінець ХХ- початок ХХІ ст. ознаменувався пожвавленням наукового інтересу до дослідження циклічних парадигми розвитку природи і суспільства.
1.2. Класичний та сучасний економічні цикли.
Економічні коливання ділової активності суттєво відрізняються в межах однієї країни у різні проміжки часу та у різних країнах в межах одного історичного періоду за тривалістю, причинами, що їх породжують, та періодичністю. Саме тому існують різні теорії, що прагнуть пояснити причини, зміст та наслідки економічних коливань.
9
Економічних цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, що виявляються у невідповідності сукупного попиту та сукупної пропозиції. Свідченням циклічних коливань економіки є коливання таких показників ділової (економічної) активності:
· змін у темпах приросту ВВП
· змін у темпах зростання обсягів продажу;
· змін загального рівня цін;
· змін рівня безробіття та інфляції;
· змін у рівнях завантаження виробничих потужностей тощо.
Хоча, як ми уже зазначили, цикли часто не схожі між собою, вони мають спільні ознаки. Американські вчені-економетрики Артур Бернс та Веслі Мітчелл у праці «Аналіз бізнес-циклів» (1946 р.) запропонували класифікацію макроекономічних змінних залежно від того, як вони змінюються на різних фазах циклу:
· про циклічні змінні мають тенденцію до зростання у фазі піднесення та до зменшення у фазі падіння;
· анти циклічні змінні мають тенденцію до зростання у фазі падіння та до зменшення у фазі піднесення;
· ациклічні змінні-такі змінні, динаміка яких безпосередньо не пов’язана з фазами циклу ділової активності.
Залежно від щільності зв’язку між про циклічними змінними і циклічними коливаннями, їх (про циклічні змінні) поділяють на змінні, щільно пов’язані з циклом (сукупний випуск, прибуток від бізнесу, швидкість обороту грошей, рівень цін і т. ін..) та ті, якими властивий слабший зв'язок із циклом ділової активності (виробництво товарів повсякденного вжитку, виробництво сільськогосподарської продукції, добування природних ресурсів,
10
ціни на природні ресурси та сільськогосподарську продукцію і т. ін..).
Щоб ретельніше дослідити особливості циклу, його поділяю на фази. Класичний цикл ділової активності має чотири фази. Він починається із падіння ділової активності й закінчується фазою піднесення. Схематично класичний цикл ділової активності подано на рис.1.2.[1.346.]
11
Із рис.1.2. зрозуміло, що цикл
– це період між двома падіннями обсягів національного виробництва, або це період між двома кризами.
Цикл має 4 фази: криза, депресія, пожвавлення та промислове піднесення. Схарактеризуємо кожну фазу.
Ознаки економічної кризи:
· перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них;
· різке падіння цін, зумовлене перевищенням пропозиції над попитом;
· падіння обсягів виробництва і, як наслідок, падіння норми прибутковості;
· зростання запасів;
· збільшення кількості банкрутств;
· зростання рівня безробіття;
· падіння рівня доходів;
· потрясіння кредитної системи (різке зростання норми процента у зв’язку з тим, що попит на гроші зростає, а пропозиція зменшується внаслідок відпливу грошових капіталів із банків, різке скорочення комерційних і банківських кредитів, падіння курсу акцій і облігацій і т. ін..).
Характерні ознаки депресії:
· зменшення запасів;
· призупинення різкого падіння цін;
· призупинення падіння виробництва;
· зменшення пози кого процента;
Ознаки пожвавлення та піднесення:
· зростання виробництва;
12
· зростання загального рівня цін;
· зменшення рівня безробіття;
· зменшення запасів;
· зростання рівня доходів;
· розширення кредиту ( кредитна експансія) тощо.
Класична схема циклічного розвитку властива економіці ХІХ ст.. У ХХ ст. цикл модифікувався. Головними факторами, що зумовили модифікацію, вважають зміни, що відбулися в технологічному способі виробництва, та державне втручання в економіку.
Схематично сучасний діловий цикл можна зобразити таким чином, як на рис.1.3.[1.348.]
|
Як видно із рисунка, у сучасному циклі економіки відсутні чотири чітко визначені фази, а є лише дві: спад і піднесення.
|
Рис.1.3. Схема сучасного ділового циклу
13
Точки B,F,M- пікові точки;
Точки D,K, P- нижчі точки (дно)
Відрізки BD, FK, MP на рис.1.3. відображають рецесію, а відрізки AB, DE, KM- розширення виробництва.
Рецесія - це період зниження рівня сукупного випуску, доходу, зайнятості та торгівлі, який продовжується від 6 місяців до 1 року та характеризуються значним занепадом багатьох секторів економіки.
Особливості сучасного економічного циклу:
· зміна чотирифазної моделі циклу на двофазну;
· повні цикли (відстань між піком і дном) суттєво відрізняються між собою за тривалістю;
· починаючи з другою половини ХХ ст., відбувається скорочення фази економічного падіння, тоді як фаза розширення виробництва стала тривалішою;
· повторюваність криз стала частішою, але менш глибокою.
Бізнес-цикл (економічний цикл)- це тимчасове відхилення від довгострокової тенденції економічного зростання. Тобто діловий цикл - це коливання ділової активності навколо тренда.
У сучасній економічній теорії існує альтернативний підхід до теорії циклів. Так, Олівер Бланхард і Стенлі Фішер стверджують, що коливання ділової активності можуть бути спричинені я
14
|
|
|
Рис.1.4. Зміщення тренда та відхилення від тренда
Як зрозуміло із рис.1.4.[1.350.],в економіці є два типи коливань ділової активності: перший тип зумовлений тимчасовими шоками, які мають тенденцію до згасання; другий тип коливань зумовлений постійними шоками,які на певний період зміщують сам тренд уверх або вниз.
Отже, циклічні коливання економіки - проблема надзвичайно цікава і водночас складна. Вплив різноамплітудні відхилення від трендової тенденції економічного зростання зумовлюють різні чинники природного, економічного, інституційного, етико-соціального та іншого характеру. Реакція різних економічних систем на ці впливи теж сприймається своєрідно. Все це ускладнює усвідомлення причин та форм вияву циклічних коливань та можливість прогнозування тенденцій економічного розвитку.
15
Проте незважаючи на потужну руйнівну силу циклічних коливань, внаслідок чого порушається рівновага в економіці, відбувається падіння обсягів виробництва і доходів, зростають безробіття та банкрутства, посилюється невпевненість та неспокій, цикли виконують і позитивну функцію, очищаючи економіку від тих галузей та видів виробництва, що віджили своє, є неефективними, стимулюючи підприємців до впровадження досягнень НТП, а найманих працівників - до підвищення своєї кваліфікації, здатності до перекваліфікації та постійного зростання впродовж усього свого життя.
Розділ ІІ. Фактори прояву макроекономічної нестабільності.
2.1 Економічна нестабільність і безробіття
В умовах ринкової економіки циклічність розвитку характеризується економічною нестабільністю, яка виявляється у зростанні безробіття.
Безробіття як економічне явище виникає внаслідок саморегулювання ринкової економіки, охоплює певну частину працездатного населення, яке тимчасово не має можливості працювати/Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року визнає безробітними працездатних громадян у працездатному віці з причин, що не залежать від них самих, які не мають заробітку або трудового доходу, зареєстровані в державній службі зайнятості як особи, які шукають роботу. Вони здатні до праці та готові працювати, але ця служба не забезпечує їх належною роботою, тобто таким робочим місцем, якому відповідають професійна підготовка громадянина, його стаж і досвід, вік і транспортна доступність.
16
Статусу безробітного громадянин України дістає у разі, якщо з ним припинено трудовий договір у зв'язку з виробничими змінами і він протягом найближчих 10 днів зареєструвався у службі зайнятості. На перші три місяці за робітником зберігається середньомісячна заробітна плата, щоб він мав можливість займатися пошуком нового робочого місця. Якщо робітник не знайшов за цей строк належної роботи, а служба зайнятості також нічого йому не запропонувала, він дістає статус безробітного. В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку -- 18 місяців. Розмір допомоги гарантується не менш 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукають роботу вперше або після перерви більш як один рік, одержують допомогу в розмірі не нижче 75% мінімальної заробітної плати.
Причинами безробіття можуть бути такі явища:
1) темпи зростання народонаселення перевершують темпи зростання виробництва (Т. Мальтус, XVIII ст.);
2) відносне відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, зростання технічної та органічної побудови капіталу (К. Маркс, XIX ст.);
3) в умовах недосконалої конкуренції на ринку пращ відбувається підвищення ціни та скорочення попиту на працю (А. Пігу, 1923);
4) зі зростанням доходів люди схильні збільшувати своє споживання, але не тією мірою, якою зростає дохід; схильність населення до споживання знижується, а до заощадження зростає (Дж. Кейнс, 1936);
17
5) циклічний розвиток економіки на стадії економічної кризи, спаду виробництва призводить до зменшення сукупного попиту на товари і послуги, до зниження рівня зайнятості працездатного населення;
6) розвиток науково-технічного прогресу зумовлює структурні зрушення в економіці, виникнення нових галузей, які потребують кваліфікованіших робітників і більше часу на професійну підготовку та перепідготовку працівників старих галузей народного господарства;
7) сезонні зміни у рівнях виробництва знижують попит на працю у сільському господарстві, будівництві та ін.;
8) зростання кількості населення працездатного віку, молоді, що збільшує пропозицію праці;
9) економічна політика уряду щодо збільшення мінімального розміру заробітної плати призводить до зростання витрат виробництва і зниження попиту на працівників.
Спеціалісти класифікують безробіття за причинами його існування:
1. Фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом, пошуками або чеканням роботи населенням у результаті зміни місця проживання, професії, через народження дитини і догляд за нею. Таке безробіття має природний характер і не повинно бути надто тривалим.
2. Структурне безробіття виникає під впливом науково-технічного прогресу і охоплює тих працівників, чия праця не може бути використана на нових робочих місцях і які потребують певного часу для додаткового навчання і перепідготовки.
3. Циклічне безробіття зумовлене дефіцитом попиту в період економічної кризи, спаду виробництва і стагнації.
4. Сезонне безробіття стосується працівників, які зайняті тільки в певні пори року.
18
5. Інституційнебезробіттявиникаєякнаслідокнизькоїефективностіроботиорганізаційнихструктурринкупраці, державнихслужбзайнятості (відсутністьінформаціїпровільніробочімісця, умовипрацітощо).
6. Приховане безробіття існує за умов неповного використання ресурсів підприємства, при цьому працівники змушені працювати скорочений робочий день, переходити на тимчасову працю або йти в додаткову неоплачувану відпустку.
7. Добровільне безробіття створюють окремі люди, які не хочуть працювати і за тривалий чає втратили цю можливість і зв'язки з трудовим життям.
8. Природне безробіття постійно має місце в умовах економічної рівноваги між попитом на працю і пропозицією робочих місць. Воно дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Рівень природного безробіття не повинен перевищувати 4--5% зайнятого населення. Зміст і значення природного безробіття в сучасних умовах розвинутих країн визначили представники монетаристської моделі ринку праці -- американські економісти, лауреати Нобелівської премії М. Фрідмен (1976 р.), Ф.А. Хайєк (1974) та ін.
Безробіття як фактор економічної нестабільності спричинює певні негативні наслідки, які слід враховувати, щоб виробити ефективну систему заходів щодо регулювання розвитку цього явища. Держава має вживати заходів щодо зниження рівня негативних наслідків безробіття.
Безробіття породжує збитки у виробництві. А. Оукен відкрив математичну залежність між рівнем безробіття і обсягом ВНП: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, відставання обсягу ВНП становить 2-2,5%.
Безробіття знижує купівельний попит, заощадження населення, інвестиційний попит, кількість робочих місць і значно зменшує обсяг виробництва. Безробітні втрачають свої професійні навички до праці, що
19
негативно позначається на попиті. Безробіття знижує життєвий рівень населення, є чинником, що сприяє зростанню соціального напруження в суспільстві, збільшенню злочинів.
Держава і уряд регулюють рівень безробіття, розробляють програми забезпечення ефективної зайнятості працездатного населення, усувають причини існування цього явища.
Приміром, держава вживає таких заходів: обмежує народжуваність, рівень заробітної плати, витрати на соціальні потреби населення, дефіцит бюджету; зменшує тривалість робочого часу, тобто використовує політику неповної зайнятості; збільшує облікову процентну ставку; організує систему закладів, у яких проходять перепідготовку і підвищення кваліфікації робітники, які тимчасово не працюють; розробляє програми боротьби з маргіналізмом і злочинністю та ін.
Безробіття має взаємозв'язок з інфляцією. Англійський економіст О. Філіпс (50-ті роки XX ст.) виявив нелінійну залежність між динамікою номінальної заробітної плати і рівнем безробіття: збільшення рівня безробіття супроводжується зменшенням рівня інфляції і навпаки. Обізнаність щодо цієї залежності дає можливість державі вибрати певну економічну політику: або збільшувати заробітну плату і безробіття, або підтримувати стабільні ціни і заробітну плату за умов стабілізації рівня безробіття.
Динаміка рівня безробіття за сучасних умов розвитку економіки в Україні має специфічні особливості: по-перше, серед форм безробіття переважає приховане безробіття; по-друге, в економіці водночас зростає безробіття і рівень цін, відбувається спад виробництва, тобто має місце стагфляція; по-третє, спостерігаються зрушення в соціально-професійній та статевовіковій структурі безробітних (спеціалісти, управлінці, молодь).
20
Економічна нестабільність також супроводжується інфляційними процесами.
2.2 Інфляція як соціально-економічне явище і фактор макроекономічної нестабільності
Інфляція -- це багатопланове соціально-економічне явище, яке характеризує співвідношення між кількістю паперових грошей, обсягом вироблених товарів та послуг і темпами зростання рівня цін. Інфляційний процес означає знецінення грошей стосовно золота, товарів та іноземних валют.
Інфляція виникла ще у XVI ст., коли мала локальний (обмежений) характер, і у XX ст. набула постійного характеру як знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу і появи маси грошей, не забезпечених товарами. Інфляція -- це супутник паперових грошей, які мають властивість виконувати функцію засобу обігу, обслуговувати обмін товарів і послуг. Зростання цін потребує додаткового випуску паперових грошей, що порушує пропорційність і переповнює фінансові канали знеціненими грошима.
Інфляція завжди супроводжується зростанням загального рівня цін, зниженням платоспроможного попиту населення, його життєвого рівня, розвитком тіньової економіки, посиленням злочинності та ін.
Виникнення й існування інфляції зумовлено багатьма причинами:
-- помилкова грошова політика держави, що призводить до надлишків грошової маси в обігу;
-- монополізація ринків, яка обумовлює існування монопольних цін, знецінення грошей;
-- мілітаризація економіки, що негативно впливає на державний бюджет, призводить до його дефіциту і додаткової емісії грошей;
-- збільшення державного боргу;
21
-- зростання витрат держави на дотації нерентабельним підприємствам, списання їх боргів;
-- зростання внутрішніх цін порівняно зі світовими в умовах спаду вітчизняного виробництва;
-- помилкова податкова політика стримує інвестиції, розвиток бізнесу, перешкоджає збільшенню пропозиції щодо інфляційного попиту.
Інфляція буває двох типів -- відкрита і прихована.
Відкрита (цінова) інфляція передбачає тривале й нерівномірне зростання цін на товари і фактори виробництва більш як на 3,5% за рік. Відкриту інфляцію можна класифікувати за різними критеріями.
За темпами інфляційного процесу:
-- природна, або повзуча, за якої темпи зростання цін становлять 3--3,5% за рік;
-- галопуюча з річними темпами зростання цін у межах 20-200%;
-- гіперінфляція, коли ціни щоденно зростають на 1--20%, а за рік -- більш як на 1000%.
За ступенем розбіжності у зростанні цін за різними товарними групами:
-- збалансована інфляція, коли ціни різних товарних груп відносно одна одної не змінені;
-- незбалансована інфляція, коли співвідношення цін товарних груп змінюється різною мірою.
Відкрита інфляція мас свої механізми. По-перше, це механізм адаптивних інфляційних очікувань. Нарощування попиту та скорочення заощаджень зумовлюють дефіцит кредитних ресурсів, а це у свою чергу -- скорочення інвестицій та спад виробництва. По-друге, це механізм збільшення попиту при повній зайнятості і завантаженості виробничих потужностей. Ситуація, коли занадто багато грошей і дуже мала кількість товарів та послуг, називається
22
інфляцією попиті/. По-третє, інфляція пропозиції чи витрат виникає, коли зростання цін супроводжується збільшенням виробничих витрат і зменшенням сукупної пропозиції.
Прихована інфляція передбачає державний контроль за цінами, їх регулювання відносно рівня доходів і пропозиції товарів та послуг. Держава адміністративними заходами стримує виявлення інфляції і таким чином занижує її реальний рівень. Формами прихованої інфляції є:
-- інфляція якості, коли відбувається зниження якості товарів і послуг при постійному рівні цін чи їх збільшенні або зменшенні;
-- інфляція доходів, коли відбувається переважне зростання доходів підприємств і населення порівняно з виробництвом товарів та послуг;
-- дефляція, коли держава скорочує кількість грошей відносно їх необхідного обсягу для обслуговування обігу ВВП. Наприклад, в Україні відбувається криза неплатежів. Уряд зробив вибір між інфляцією і неплатежами на користь останніх, що стримує вияви інфляції при збереженні її причин. Штучно створений дефіцит грошей в обігу, демонетизація економіки, бартер, збільшення обсягу натурального господарства, заборгованість держави за виплатами заробітної плати, пенсій, неплатежі підприємств -- все це чинники спаду виробництва, зростання цін і знецінення грошей.
Прихована інфляція регулюється державою адміністративними методами, що негативно впливає на розвиток ринкових відносин, позбавляє виробників цінових стимулів, перешкоджає розгортанню інвестиційного процесу і посилює макроекономічну нестабільність.