Аудит розрахунків з оплати праці

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

На тему: Організація і методика аудитурозрахунків з оплати праці на підприємствах

Виконала: Студентка групи 4Б1

Пісанова І.С.

Перевірив: Ст.викл. Шрам Т.В.

Херсон 2010

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

2. ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

4. АУДИТ В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

5. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

6. ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

РЕФЕРАТ

В роботі розглянуто теоретичні засади, організацію проведення, методологічні засади аудиту розрахунків з оплати праці, досліджено проблеми розвитку аудиту в Україні.

Обсяг роботи:

ВСТУП

Розвиток України па сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних відносин, виникнення акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залуча­ються зовнішні й внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, іде роздержавлення власності та приватизація майна. Учасники цих процесів по­гребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку й фінансову стабільність суб'єктів господарювання, нара­хування дивідендів. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавле­ним особам забезпечується через аудиторський висновок, виданий суб'єктом ауди­торської діяльності.

Поява перших аудиторських фірм пов'язана зі створенням в Україні спільних підприємств із часткою в статутному фонді іноземного капіталу, з виникненням необхідності у підтвердженні результатів фінансово-господарської діяльності таких суб'єктів господарювання. З прийняттям Закону України "Про аудиторську діяль­ність" аудиторська діяльність набуває офіційного визнання як самостійна підприєм­ницька діяльність. Аудиторська діяльність — це безпосередня самостійна, система­тична, на власний ризик підприємницька діяльність із надання аудиторських послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

При вирішенні питання на користь власної справи у аудитора виникає ціла низ­ка проблем. Як організувати свою підприємницьку діяльність? Як працювати з пер­соналом? Як спланувати свою роботу та роботу з персоналом, щоб досягти позитив­них результатів? Як налагодити договірні відносини з партнерами та клієнтами? Як організувати перевірку так, щоб при мінімальних трудових і матеріальних витратах досягти бажаних фінансових результатів?

Організація аудиту розрахунків з оплати праці займає важливе місце серед організації аудиту діяльності підприємства, що зумовлює актуальність вибраної теми дослідження.

Метою даної роботи є дослідити основні теоретичні і методологічні основи, організацію, методику проведення аудиту розрахунків з оплати праці. А також розглянути аудит в умовах функціонування інформаційних технологій, міжнародний досвід проведення аудиту, проблеми проведення аудиту.

1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

Аудиторськадіяльність у сфері фінансовогоконтролю регулюється Господарськимкодексом України,цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором,згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить ЗУ «Про аудиторську діяльність», то застосовуються правила міжнародного договору.

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюєтьсянезалежними особами (аудиторами),аудиторськими фірмами,які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит). Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно дозаконодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми,включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.

Основними завданнями аудиту розрахунків з оплати праці є:

1. порядок та правильність нарахування зарплати;

2. перевірка правильності нарахувань"та утримань із зарплати;

3. перевірка порядку і своєчасності виплати зарплати;

4. перевірка стану бухгалтерського обліку з обліку розрахунків з оплати праці.

Джерелами інформації для аудиту є:

• Колективний договір, Положення про оплату праці та інші документи, що регулюють оплату праці на даному підприємстві;

• розпорядчі документи (накази про прийом, звільнення, преміювання штатний розклад, трудові угоди, контракти тощо);

• розрахунково-платіжні, платіжні відомості;

• первинні документи з обліку виконання роботи (табелі обліку робо­чого часу, наряди на виконані роботи тощо);

• документи, що засвідчують право працівника на певні пільги, що сто­суються оприбуткування його зарплати, нарахування лікарняних та відпуск­них (посвідчення, довідки тощо);

• розрахунки внесків на пенсійне та соціальне страхування, довідка №1 ДФ, розрахунок комунального податку тощо;

• при виплаті зарплати через банкомати - договір з банком та угоди без­посередньо з кожним працівником.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

Аудиторська перевірка нарахування оплати праці здійснюється за такими напрямками:

1) формування та використання фонду оплати праці;

2) розрахунки з оплати праці.

Аудит обґрунтованості визначення, формування та використання фонду оплати праці включає:

• дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праці;

• вибір раціональних форм оплати праці;

• своєчасне впровадження прогресивних розцінок;

• обґрунтованість розміру фонду оплати праці в допо­міжних виробництвах;

• доцільність впровадження контрактної форми оплати праці;

• структуру джерел формування фонду оплати праці;

• ефективність використання фонду оплати праці та правильність відображення його у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

• наявність та правильність оформлення документів та регістрів обліку, на підставі яких нараховувалась заробітна плата;

• правильність нарахування оплати праці готівкою та в натуральній формі.

Одним із основних завдань аудиторської перевірки є аудит розрахунків з працівниками по оплаті праці.

Аудиторська перевірка обліку розрахунків з оплати праці здійснюється аудитором згідно типових форм, за­тверджених наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі" № 144 від 22.05.1996 р. на виконання заходів що­до реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики (див. ч. І, роз­діл 4, п. 4.1).

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор ке­рується "Кодексом Законів України", Законом України "Про оплату праці", затвердженим Постановою Верхов­ної Ради України від 20 квітня 1995 р. № 144 / 95 - ВР (зі змінами і доповненнями до нього відповідно до По­станови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. № 50 / 97 - ВР), а також Інструкцією зі статистики заро­бітної плати, затвердженою наказом Міністерства стати­стики України від 11.12.1995 № 323 та Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народ­ному господарстві України, затвердженою наказом Мін­стату № 171 від 07.07.1995 р.

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають перевірці, є:

• чисельність працівників, їхні професії та кваліфікація;

• витрати робочого часу у людино — годинах, люди­но - днях;

• кількість виготовленої продукції;

• розмір фонду оплати праці за категоріями працю­ючих, видами нарахувань;

• нарахування премій, відпускних;

• розмір відрахувань за їх видами та інші.

Виходячи з цих показників праці та заробітної пла­ти, аудитор повинен перевірити:

• дотримання законодавства щодо організації ведення бухгалтерського обліку;

• реальність відображення у первинних документах та формах звітності чисельності працівників та середньо спискової чисельності працюючих на підприємстві;

• правильність визначення обсягів виконання робіт;

• наявність у документах обліку осіб, що не брали участі у виконанні робіт;

• достовірність відображення у документах обліку виконання робіт;

• ідентичність даних аналітичного обліку з оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" у Головній книзі й ба­лансі на однакову дату та підписів у відомості й особовій справі;

• законність доплат і надбавок до основної заробітної плати;

• правильність підрахунків підсумків у первинних до­кументах, регістрах бухгалтерського обліку та фі­нансовій звітності;

• реальність віднесення витрат з оплати праці на собі­вартість продукції;

• відповідність даних відомостей на виплату заробіт­ної плати тарифікаційним спискам працівників і від­сутність у відомостях підчисток, необумовлених виправлень та підписів керівника та бухгалтера.

Аудиторська перевірка обліку розрахунків з оплати праці здійснюється аудитором згідно типових форм, за­тверджених наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі" № 144 від 22.05.1996 р. на виконання заходів що­до реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики (див. ч. І, роз­діл 4, п. 4.1).

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор ке­рується "Кодексом Законів України", Законом України "Про оплату праці", затвердженим Постановою Верхов­ної Ради України від 20 квітня 1995 р. № 144 / 95 - ВР (зі змінами і доповненнями до нього відповідно до По­станови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. № 50 / 97 - ВР), а також Інструкцією зі статистики заро­бітної плати, затвердженою наказом Міністерства стати­стики України від 11.12.1995 № 323 та Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народ­ному господарстві України, затвердженою наказом Мін­стату № 171 від 07.07.1995 р.

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають перевірці, є:

• чисельність працівників, їхні професії та кваліфікація;

• витрати робочого часу у людино — годинах, люди­но - днях;

• кількість виготовленої продукції;

• розмір фонду оплати праці за категоріями працю­ючих, видами нарахувань;

• нарахування премій, відпускних;

• розмір відрахувань за їх видами та інші.

Виходячи з цих показників праці та заробітної пла­ти, аудитор повинен перевірити:

• дотримання законодавства щодо організації ведення бухгалтерського обліку;

• реальність відображення у первинних документах та формах звітності чисельності працівників та середньоспискової чисельності працюючих на підприємстві;

• правильність визначення обсягів виконання робіт;

• наявність у документах обліку осіб, що не брали участі у виконанні робіт;

• достовірність відображення у документах обліку виконання робіт;

• ідентичність даних аналітичного обліку з оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" у Головній книзі й ба­лансі на однакову дату та підписів у відомості й особовій справі;

• законність доплат і надбавок до основної заробітної плати;

• правильність підрахунків підсумків у первинних до­кументах, регістрах бухгалтерського обліку та фі­нансовій звітності;

• реальність віднесення витрат з оплати праці на собі­вартість продукції;

• відповідність даних відомостей на виплату заробіт­ної плати тарифікаційним спискам працівників і від­сутність у відомостях підчисток, необумовлених виправлень та підписів керівника та бухгалтера.

При аудиті, перш за все, аудитор проводить оцінку стану організації бухгалтерського обліку та ефективнос­ті внутрішньогосподарського контролю на підприємстві, яка впливає на обсяг аудиторської перевірки.

Перевірка здійснюється вибірковим методом. Ре­зультат перевірки — визначення зон найвищого ризику, що обумовлено: існуванням підприємства (наявний ри­зик), постановкою внутрішньогосподарського контролю (ризик контролю) і ризиком з вини аудитора (ризик не виявлення помилок).

При аудиті виплат заробітної плати за трудовими угодами аудитору потрібно перевірити:

-обсяг виконаних робіт;

-правильність розцінок та сум, що сплачені після закінчення робіт;

-дотримання строків виконання робіт та відповідність їх обсягам робіт, що вказані в трудовій угоді;

-правильність і повноту проведення розрахунків за виконані роботи.

3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

Аудит розрахунків з оплати праці розпочинається із вивчення документів, що регламентують форми та порядок нарахування і виплати зарплати на підприємстві. Після цього встановлюють правильність та відповідність нара­хованої зарплати на підприємстві, порядок використання тарифних ставок, норм та розцінок, правильність оформлення трудових угод, оплата певних видів робіт, що не є основними, доплати за сумісництво тощо. Аудитор має перевірити всі доплати, премії та інші виплати, що включаються до фонду оплати праці на повноту (відображення повного часу чи виробітку, часу пере­бування у відпустці тощо), законність (кількість днів відпустки, відсоток, що визначає суму лікарняних, тощо). Необхідно перевірити доцільність надання матеріальної допомоги та правильність оцінки ТМЦ, що надаються праців­никам у формі натуроплати.

При встановленні фактичної суми нарахованої зарплати за всіма видами виплат необхідно обчислити та звірити з обліковими даними суми утримань із зарплати та нарахувань на фонд оплати праці. При перевірці правильності утримань необхідно звернути увагу на пільги та суми, на які зменшується опо­датковуваний дохід працівника. Зокрема, по податку із доходів необхідно точно встановити, на які пільги має право працівник (кількість дітей, учас­ник ліквідації аварії на ЧАЕС тощо), врахувати, що одноразова матеріальна допомога в розмірах, що визначені законодавчо, не оподатковується, та інше. Необхідно звірити суми нарахованого податку із сумами, що відображаються у формі №1 ДФ. Важливою є перевірка того, чи здійснювався перерахунок податку за підсумками року, і як були врегульовані та відображені в обліку й звітності розбіжності.

По платежах до Пенсійного фонду необхідно звернути увагу на пра­вильність утримань та визначення бази оподаткування відповідно до чинно­го законодавства.

При вивченні нарахування та оплати зборів до фонду соціального страху­вання у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності необхідно особливу увагу звернути на правильність обчислення суми середнього заробітку, з якого обчислюються суми лікарняних, а також правильність віднесення цих вит­рат на витрати підприємства або до фонду соціального страхування.

При аудиті зборів до фондів соціального страхування необхідно встановити тотожність даних розрахунково-платіжних відомостей, де відображені суми утри­мань та нарахувань, із даними розрахунків, які подаються відповідним фондам.

При перевірці правильності утримань профспілкових внесків необхідно визначити наявність заяви працівника про вступ у профспілку, в якій визна­чено відсоток утримань із зарплати, а також перевірити правильність їх об­числення. Аудиту підлягають і напрями використання профспілкових внесків та їх відповідність встановленим цілям.

При перевірці інших видів утримань із зарплати (за виконавчими листа­ми, за відшкодуванням заподіяної шкоди тощо) необхідно встановити ре­альність підстави для утримання даного стягнення та відслідкувати гранич­ний рівень утримань із зарплати.

По всіх видах утримань та нарахувань необхідно перевірити правильність складання бухгалтерських проведень та відображення в облікових реєстрах.

Окремим питанням необхідно розглянути обгрунтованість розрахунків за документами шляхом перевірки платіжних відомостей, дати виконання і суми депонентської заборгованості. Також необхідно перевірити обгрунтованість і правильність надання премій та надбавок.

Наступним кроком аудиту є перевірка правильності виплати зарплати , премій, стипендій, пенсій. Тут необхідно встановити відповідність даних пла­тіжних відомостей розрахунковим відомостям, визначити правильність підсумків, перевірити наявність підписів керівника, головного бухгалтера та одержувачів грошей у платіжній відомості, визначити суму депонентів.

Перевірка виплат грошей за трудовими угодами здійснюється за актами приймання виконаних робіт, відомостями на оплату праці найманих осіб, видатковими касовими ордерами тощо.

Окремим об'єктом перевірки є встановлення достовірності даних про ви­конану роботу сумісниками. Також особливу увагу необхідно звернути на дот­римання термінів виплати зарплати.

Згідно з умовами колективного договору необхідно перевірити також:

• дотримання встановлених гарантій і пільг;

• дотримання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; забезпечення умов охорони праці;

• забезпечення житлово-побутових, культурних та медичних умов, оз­доровлення та відпочинку тощо.

До типових порушень можна віднести:

• порушення при укладанні трудових угод, контрактів;

• неправильне відображення фактично виконаної роботи; використання підставних осіб при виконанні тимчасових, сезонних робіт;

• неправильне відображення нарахованих сум заробітної плати на рахун­ках бухгалтерського обліку;

• неправильне обчислення утримань та нарахувань на фонд оплати праці;

• застосування пільг при оподаткуванні податком із доходів фізичних осіб без наявності документів, що підтверджують пільги;

• несвоєчасність сплати нарахувань на фактичні витрати на оплату праці відповідним органам;

• заниження фактичних витрат на оплату праці з метою зменшення відпо­відних нарахувань та утримань із заробітної плати;

• неправильне нарахування та виплата відпускних і лікарняних;

• неправильне оподаткування матеріальної допомоги;

• несвоєчасність розрахунків з працівниками з оплати праці тощо.

4. АУДИТ В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Аудиторська діяльність в Україні за порівняно короткий строк пройшла етап становлення і продов­жує розвиватися. Проте застосування клієнтами аудиторів автоматизованих інформаційних систем передбачає проведення аудиту за допомогою ком­п'ютерної техніки. При цьому комп'ютерні техноло­гії сьогодні можна використовувати на всіх стадіях аудиту: під час планування, здійснення, документу­вання аудиторської роботи, оформлення аудиторсь­кого висновку. Застосування комп'ютерної техніки не змінює мети проведення аудиторських процедур на кожній із цих стадій, але суттєво впливає на спо­соби і порядок проведення таких процедур.

Питання автомат

изації аудиту охоплюють увесь комплекс складних прикладних проблем, пов'язаних із застосуванням інформаційних комп'ютерних тех­нологій у контролі, аудиті та аналізі фінансової звіт­ності підприємств, оцінці ефективності й надійності інформаційних систем підприємств, а також органі­зації роботи аудиторських фірм у сучасних умовах.

Хоча ці проблемні питання на перший погляд на­лежать до різних галузей наукової та практичної ді­яльності, як-от: інформаційні технології, бухгалтер­ський облік, менеджмент, економіка підприємств, контроль тощо, ведення сучасного бізнесу неможли­ве без інтегрованого погляду на ці види діяльності, особливо якщо цей бізнес пов'язаний із наданням аудиторських та консультаційних послуг. І тут є ве­лика проблема, про яку пише американський учений Р. Вебер, автор ґрунтовного посібника з аудиту ін­формаційних систем. Звертаючись до аудиторів, він зазначає: «Для того щоб бути хорошим аудитором, потрібно бути кращим у бізнесі, ніж ваші клієнти. Напевне, ніколи ще аудитори гак гостро не відчува­ли виклики своєму професіоналізму, ніж коли вони вступили в сферу контролю та аудиту інформацій­них систем».

Дані дослідження «Потенційний попит на послу­ги автоматизації бізнес-процесів з боку аудитор­ських фірм», проведеного російською агенцією «Експерт», свідчать про те, що понад 50 % аудитор­ських компаній із тих, що брали участь у досліджен­ні, не мають ніякої інформації про системи автома­тизації, призначені для аудиторської діяльності . Брак інформації фахівці називають основним чинни­ком, що стримує автоматизацію аудиту, разом з ін­шим чинником - низькою якістю наявних пропози­цій. Проте здебільшого аудиторські компанії вважа­ють, що впровадження автоматизованих систем в їх діяльність необхідне, і очікують, що це сприятиме підвищенню ефективності й якості роботи.

В Україні стан справ з упровадженням сучасних технологій в аудит значно гірший. Це підтверджує гой факт, що в Росії вже з'явилося до десятка спеціа­лізованих аудиторських програмних продуктів міс­цевої розробки, а в Україні досі не було жодного.

Принциповою відмінністю автоматизованого аудиту є те, що сучасний аудитор має можливість сьогодні перевірити всю генеральну сукупність, яка формує певний тип операцій або залишок на рахунку, весь набір документів або рахунків аналітичного обліку, а не покладатися лише на вибірки. Комп’ютерні програми, які дадуть змогу провадити подібний аналіз, мають назву аудиторського програмного забезпечення загального призначення (GAS). Як правило в країнах, де дослідження файлів баз даних у комп’ютерному аудиті є поширеним явищем, аудитори для аналізу файлів даних використовують такі програмні пакети, як ACLабо IDEA.

Стандартні варіанти постачання подібного програмного забезпечення є достатньо універсальними, здатними аналізувати облікові дані різного характеру (у вигляді не тільки бухгалтерських записів, а й хронологічних записів систем оперативного обліку та будь-яких таблиць, які містять економічні дані).

Слабкі місця застосування програм­них продуктів з погляду практикуючого вітчизняно­го аудитора:

•необхідність знати мову інтерфейсу аудиторсь­кої програми (в даному разі - англійську. Наприклад, АСІ, має німецький, французький тощо інтерфейси, навіть польський, однак не має українського або ро­сійського);

•необхідність бути впевненим у коректному пе­ренесенні даних з облікової системи;

•потреба вивчати мову запитів конкретної ауди­торської програм;

•потреба наявності відпрацьованої методології перевірки за допомогою такої аудиторської програ­ми, яка б виключала такі прикрі речі, як у наведено­му прикладі («несподіваних» результатів бути не по­винно).

Як правило, великі аудиторські фірми, купуючи подібні програмні продукти, згодом створюють спе­ціальні надбудови до них. які дають змогу послідов­но запускати на масиві даних клієнтів відпрацьовані досвідом фахівців запити та тести. Такі додатки до програми є комерційною таємницею аудиторської фірми.

Як уже було зазначено, досі в Україні не було програмного забезпечення власної розробки. Втім, наскільки нам відомо, одна із харківських аудитор­ських фірм пропонує в Україні російський програм­ний продукт «ІТ Аudit: Аудитор». Можна оцінити цей факт дуже позитивно. Ми також встановили де­монстраційну версію програмного продукту і спро­бували вивчити його можливості, переваги та недо­ліки.

У цілому можливості програмного продукту від­повідають заявленим на сайті розробника парамет­рам. Програма являє собою спробу створити інтегрований аудиторський продукт, який би поєднував як інструмент для аналізу даних, так і засіб для роз­рахунку аудиторського ризику та фіксації аудитор­ських доказів у робочих документах аудитора (до речі, подібні інтегровані програмні продукти у сві­товій практиці невідомі натомість використовують різне програмне забезпечення для різних аудиторсь­ких завдань).

Серед недоліків цього програмного продукту, на наш погляд, можна назвати таке:

- намагання всі дії аудитора підпорядкувати до­статньо жорсткій схемі - починаючи від форми про­грами перевірки та проведення тестів до формування встановлених форм робочих документів;

- недостатньо відпрацьований механізм імпорту даних із бухгалтерського програмного забезпечення.

Заради справедливості зазначимо, що перший із зазначених недоліків може інколи розглядатися і як перевага програми, яка усуває помилки, пов'язані із можливою недостатньою кваліфікацією аудиторів. У принципі такий підхід відображує національні особ­ливості аудиту в Росії. Гам, не відкидаючи Міжна­родних стандартів аудиту, відбувається процес роз­робки власних стандартів аудиту, які за формою та змістом більше нагадують інструкції та нормативи, ніж стандарти у класичному значенні. Як зазначила британська дослідниця Андреа Меннікен, яка. трива­лий час стажувалася в одній із російських аудитор­ських фірм, «багато аудиторів в Росії тяжіють біль­ше до механістичного, чи то б пак «алгоритмічного» підходу до аудиту, на противагу світовому досвіду, де велику увагу приділяють аудиторському суджен­ню».

Друге зауваження може бути застосоване до всіх відомих нині подібних програмних продуктів. Вва­жаємо, що в нашому програмному продукті ми змог­ли розробити механізм, який дає змогу уникнути прикрих помилок на етапі перенесення даних.

Програмний комплекс містить насамперед запити щодо облікової бази даних, які дають змогу швидко провести «експрес-аудит» - попередній огляд інфор­мації в автоматичному режимі, який зможе виявити багато проблемних місць та значно прискорити про­цес ознайомлення аудитора з особливостями обліку та внутрішнього контролю клієнта, наприклад, якщо мати на увазі тести, які є універсальними для бухгал­терії будь-якого підприємства. Назвемо такі з них:

1,Перевірка технічної цілісності облікової бази даних комп'ютерної програми бухгалтерського облі­ку підприємства-клієнта та знаходження і виправ­лення помилок (наприклад, пошкоджень внаслідок неумисних дій користувачів, перепадів живлення тощо), знайдених на цьому етапі.

2.Формування підсумкової статистики з обліко­вих параметрів бази електронних обліково-фінансових даних клієнта (оцінка унікальності та ступеня використання довідників аналітичного обліку та їх­ніх елементів).

З. Перевірка рахунків з робочого тану рахунків на відповідність Плану рахунків згідно з наказом Мініс­терства фінансів України від 30.11.99 р. №291, а та­кож перевірка логічної структури рахунків і субрахун­ків, їх ознак належності до активу та пасиву балансу (активні, пасивні, активно-пасивні), позабалансові; перевірка коректності залишків по рахунках.

4.Перевірка коректності бухгалтерських записів згідно з Інструкцією про застосування Плану рахун­ків (наказ №291); аналіз масиву бухгалтерських за­писів на цілісність, повтори, пропуски.

5. Запит щодо статистики та повторюванос­ті бухгалтерських операцій за їх параметрами та реквізитам», що дає змогу отримувати статистич­ну інформацію по всьому масиву облікових запи­сів, а також здійснювати пошук облікових записів з однаковими реквізитами,

6. Запити у вигляді загальноприйнятих бухгал­терських облікових звітів (оборотна відомість, ана­ліз рахунку, картки рахунків, аналіз рахунків у розрі­зі аналітичних рахунків).

Для проведення такого швидкого огляду аудито­ру не обов'язково придбавати програму – перевірка облікової бази даних клієнта може бути здійснена й віддалено - розробниками програми, для чого розроб­лені відповідні технічні та юридичні механізми (на­самперед шифрування для забезпечення конфіден­ційності інформації, що передається). Втім наявні низка детальних запитів по ділянках обліку, а також механізм розрахунку та відбору записів для статис­тичної вибірки.

Загалом завдання повністю охопити всі стадії процесу аудиту від складання програми перевірки до формування висновку не ставилося. Натомість було розроблено інструмент, який дає змогу заощадити час аудитора при виявленні потенційних проблем клієнта з організацією бухгалтерського обліку. При цьому кожен запит містить пов'язані з ним форми робочих документів, які відразу можуть бути роздруковані та підшиті у файл перевірки.

5.МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

Країни розвинутого ринку Євро­пи та Америки мають багатовіковий досвід проведення аудиту. Як інсти­тут правової економіки і сучасного цивільного суспільства, аудит сфор­мувався саме на Заході. Тому, у період радикальних перетво­рень, спрямованих на вдосконалення системи фінансового контролю в Ук­раїні, доцільним є вивчення ор­ганізації та правового забезпечення фінансового контролю й місця в ньо­му аудиту в зарубіжних країнах.

Бухгалтерські звіти компаній підтверджують аудиторські звіти, виконані незалежними професійними аудиторами.

У більшості країн встановлюється стандартна форма аудиторсь­кого звіту, де вказують його обов'язкові основні положення.

В окремих країнах на основі вимог закону необхідно пода­вати не один аудиторський звіт. Наприклад, іспанські бухгал­терські звіти можуть включати як незалежні аудиторські звіти, так і звіти аудиторів-акціонерів.

Національні закони по-різному визначають тих, кому адре­совані аудиторські звіти — це або акціонери, або рада дирек­торів. Також мають бути визначені частини щорічної звітності, яка підлягає аудиту.

В аудиторських нормах рекомендовано вказувати стандар­ти, на які орієнтується аудитор при складанні звітів. Якщо це не робиться, то вважають, що аудитор застосовує національні стандарти. При аналізі аудиторських звітів стандарти засто­совувалися менше, ніж у 60 % аудиторських звітів, і не засто­совувалися жодною компанією Австрії та Німеччини.

У різних країнах по-різному підходять до того, вказувати у звіті прізвище аудитора чи назву аудиторської фірми. Назва фірми може бути корисною на міжнародному рівні, а прізви­ще — на національному, де знайомі з
репутацією цього спе­ціаліста.

При проведенні аудиторських перевірок слід дотримувати­ся збалансованого складу між спеціалістами, що працюють "на виїзді" в різних країнах, і місцевими аудиторами. В будь-яко­му випадку дисбаланс зумовлює додаткові витрати.

При орієнтації на національних аудиторів:

—необхідні витрати на їх додаткову підготовку за стандар­тами;

—знизиться можливість порівняння роботи аудиторів різних країн;

—місцеві аудитори можуть виявити поблажливість до ке­рівництва місцевої філії на шкоду загальним інтересам;

—місцеві аудитори можуть бути не ознайомлені в повному обсязі зі стратегією діяльності міжнародних бухгалтерських організацій.

Залучення тільки аудиторів, що працюють на міжнародно­му рівні, створює проблеми:

—високі транспортні видатки та високі ставки цих спе­ціалістів;

—аудитори часто досконало не знають особливостей бізне­су, культури та менталітету, які добре відомі місцевим спеціа­лістам, а це, у свою чергу, потребує додаткової спеціальної підготовки;

—витрати часу на переїзди спеціалістів.

У зв'язку з цими проблемами використовують комбінова­ний підхід: основну частку роботи покладають на місцевих спеціалістів, а окремі завдання вирішують аудитори з центру. Під час аудиторської діяльності можуть виникнути прак­тичні труднощі. Так, в окремих країнах деякі типи аудиторсь­ких перевірок не проводяться, що створює проблеми в спілку­ванні з третіми країнами.

Національні особливості можуть сприяти небажанню тре­тьої сторони підтверджувати баланси. Наприклад, Лондонсь­ка брокерська фірма, яка має клієнтів із країн із суворими законами в біржових операціях, може зіткнутися з тим, що клієнти негативно поставляться до деталізації своїх бухгалтерських звітів, передусім надісланих поштою. З іншого боку, в Японії вважається неможливим просити підтвердження звіту:
оскільки аудиторська процедура призначена для підтвер­дження, то аудит у цій країні вважають образою.

6. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ АУДИТУ В УКРАЇНІ

У 1631р. з Голландії в Плімут (Массачусетс) було скеровано бухгалтера для здійснення аналізу надходжень податків із колонії. Це була перша контрольна перевірка в Америці.

У найрозвиненішій державі того часу - Великобританії - група знаних бухгалтерів (в основному шотландців за походженням) створила професійне об'єд­нання, метою якого була перевірка фінансових звітів. Ця подія і стала початком розвитку незалежного аудиту. На державному рівні створювалися спеціальні органи, які контролювали державні видатки та збір податків. Однак у подальшому значно зросла кількість великих підприємств і одночасно збільшилось число управлінців, яких наймали власники підприємств. Тобто відбулося розмежування функцій між власниками та підприємцями. А тому для попередження зловживань з боку підприємців власник був змушений звернутися до перевірки фінансової звітності незалежними аудиторами.

Таким чином, виникла потреба обов'язкового аудиту, закон про який був прийнятий у Великобританії у 1862 р., у Франції - 1867 р., у США - 1887 р., Німеччині - 1931 р.

Зарубіжний досвід свідчить про те, що аудит - це обов'язковий атрибут ринкової економіки будь-якої країни. Обов'язковий аудит в Україні було проведено тільки за 1994, 1995 рр. всіма без винятку суб'єктами підприємницької діяльності, що позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак починаючи з 1996 р. обов'язкового аудиту позбулася превалююча частина господарюючих суб'єктів. Причинами цього стали: брак коштів у окремих підприємств на проведення обов'язкового аудиту; здійснення на деяких підприємствах внутрішньовідомчого контролю; недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси -і неосвоєний ринок аудиторських послуг тощо.

Поява перших аудиторських фірм в Україні пов'язана зі створенням спільних підприємств із часткою в статутному фонді іноземного капіталу, тому виникала необхідність підтвердження незалежними експертами (аудиторами чи аудиторськими фірмами) результатів фінансово-господарської діяльності таких суб'єктів господарювання. Основними видами послуг перших аудиторських фірм в Україні були консультації з питань бухгалтерського обліку, правил оподаткування, здійснення бухгалтерського облі­ку та складання звітності.

Особливого розвитку незалежний аудит набуває в умовах формування ринкової економіки. Аудит почав активізуватися після ухвалення Закону України « Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» у 2006 р.

Таким чином, система незалежного аудиту сприяє стабілізації економіки, інтеграції України у світове співтовариство. У практику аудиту насамперед було впроваджено Національні нормативи аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України (1998 р.), у 2004 р. в дію запроваджені Міжнародні стандарти аудиту.

Достовірність фінансової звітності впливає на довіру до підприємства його засновників, акціонерів, інвесторів, інспекторів.

Внаслідок входження України у систему світогосподарських зв'язків посилюється завдання виходу національного аудиту на міжнародний рівень. Переклад Міжнародних стандартів аудиту (МСА) державною мовою здійснено Аудиторською палатою України (АПУ) згідно із Меморандумом про порозуміння з Міжнародною федерацією бухгалтерів (МФБ) у 2004 р. Стандарти аудиту видання 2004 р. призначені для використання в Україні як посібник для аудиторів, бухгалтерів, керівників фінансових установ та підрозділів, а також для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. Однак Міжнародні стандарти аудиту дослівно переведені з англійської мови на українську без урахування нашого національного досвіду та специфіки ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Основними проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що включає в себе великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг тощо. На сьогоднішній день відсутні достатній законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторів (аудиторських фірм), немає методики оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, суди не завжди оперативно вирішують справи і впроваджують їх у життя, страхові фірми не здатні і не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності. У відповідності з цим основним аспектом підвищення якості аудиту залишається професійний контроль за якістю аудиторських перевірок. При недотриманні затверджених нормативів до аудиторських фірм (аудиторів) можуть бути застосовані адміністративні санкції аж до позбавлення сертифіката і свідоцтва на право аудиторської діяльності. Але конкретні процедури застосування санкцій ще необхідно розробити. Крім того, слід також розробити порядок оскарження у суді рішення про позбавлення свідоцтва, захист аудитора від необгрунтованого переслідування тощо. Якщо користувач аудиту пред'явить позов аудиторській фірмі щодо відшкодування завданого збитку, то розміри відшкодування повинні суттєво залежати від того, чи дотримувався аудитор аудиторських стандартів.

Одним з недоліків діючої нормативної бази в Україні є відсутність прямої відповідальності аудиторських фірм за якість аудиту перед третіми особами. Оскільки треті особи приймають певні управлінські рішення на підставі підтвердженої аудиторами фінансової звітності суб'єкта господарювання, тому аудитори повинні нести відповідальність саме перед ними.

Практика показує, що відповідальність аудитора за договором не знаходить застосування у сучасній вітчизняній практиці через наступні обставини: а) підприємство-замовник, як правило, не передбачає відповідальності аудитора в договорі, оскільки воно є зацікавленою стороною у здійсненні аудиту та отриманні позитивного висновку про фінансову звітність; б) аудитори не несуть відповідальності перед третіми особами — дійсними користувачами фінансової звітності, оскільки між ними та аудиторською фірмою не укладається договір, що є неврегульованим на законодавчому рівні питанням; в) збитки через недостовірну, фальсифіковану звітність, яка підтверджена аудитором несе не підприємство-замовник аудиту, а користувач фінансової звітності.

Для того, щоб підвищити якість аудиту і довіру до нього з боку користувачів фінансової звітності, розроблено пропозиції змін законодавства з метою підвищення відповідальності аудиторів:

1)змінити поняття «матеріальна відповідальність» на «цивільну відповідальність» чи «кримінальну відповідальність», оскільки їх тлумачення передбачено в Цивільному та Кримінальному кодексах України відповідно;

2)зафіксувати право користувачів аудиторського висновку, які понесли збитки через неякісний аудит, висувати судовий позов до аудитора і аудиторської фірми та отримати компенсацію завданих збитків.

Запропоновані вище шляхи удосконалення відповідальності аудиторів та аудиторських фірм за наданий недостовірний аудиторський висновок і неякісну аудиторську перевірку приведуть до зростання рівня довіри до аудиту з боку користувачів фінансової звітності та захисту їх інтересів.

Аудитору слід знати про ризик, який виникає під час здійснення операцій із пов'язаними сторонами. Отже, виникає необхідність розробки на основі МСА національних стандартів аудиту із широким використанням передового зарубіжного досвіду, з урахуванням діючої практики аудиту в Україні.

З прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська діяльність набуває офіційного визнання як самостійна підприємницька діяльність. Аудиторська діяльність — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність із надання аудиторських послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, необхідність проведення аудиту обумовлена потребою користувачів у достовірній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарської діяльності.