ТЕМА 1. СТРАХОВИЙ ПРОЦЕС
Страховий процес як гарант безпеки діяльності суб'єктів господарювання.
Учасники страхового процесу.
Класифікація та об'єкти страхування.
Розрахунки страхових тарифів.
Прикладні зразки розрахунків основних показників страхування.
Завдання для практичних (семінарських) занять.
1 Страховий процес як гарант безпеки діяльності суб'єктівгосподарювання.
Використані терміни: система страхового забезпечення, чинникидіяльності страховика, доходи від страхової діяльності, витратистраховика, собівартість страхових послуг.
Ринок являє собою певний спосіб (систему) погодження діяльностіучасників суспільного виробництва через механізм поєднання інтересіввиробника і споживача. При цьому така система повинна саморегулюватися іналаштовуватися на попит.
На жаль, в силу історичних розбіжностей Україна не може запозичитиодразу якусь сучасну економічну модель високорозвиненої держави світу,тому в ній формується власна модель ринкової економіки. Звідси іособливості розбудови окремих сегментів ринкової інфраструктури.
Страхування в нашій країні зразу ж стало налаштовуватися на потребизахисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем. І цепритаманне діяльності всіх без винятку страхових компаній, що виникли натеренах незалежної України, і монопольного в минулому страховика -Держстраху УРСР - в тому числі.
Як же позитивно впливає страхування на життєдіяльність суспільствабудь-якої країни світу? Сформувати відповіді:
• Збільшує впевненість у розвитку бізнесу. В умовах приватноївласності керування та розміщення фінансових ресурсів - справа окремоговласника. Інтереси власника постійно коригуються ситуацією на ринкахтоварів, цінних паперів, кредитів, послуг. Але не завжди можна врахуватиризик втрати авансових ресурсів. Тому, за порівняно невелику плату,інвестор передає такі ризики в управління страховим товариствам і отримуєнатомість упевненість, що в разі стихійного лиха або іншого страховоговипадку збитки будуть відшкодовані, і дістає можливість упевненішекористуватися кредитом, сприяти появі й упровадженню нової техніки,технологій, наукових розробок, розвивати міжнародний бізнес дестрахування вантажів, транспортних ризиків, туристичної галузі,інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальнихміжнародних стосунків. Цивілізований бізнес також не можна уявити безстрахування відповідальності партнерів за виконання контрактів,відповідальності товаровиробника за якість продукції та послуг,
відповідальності роботодавця перед своїми працівниками, професійноївідповідальності працівників за шкоду, завдану споживачам товарів тапослуг.
Дозволяє отримувати максимально можливий прибуток та досягтибезпеки бізнесу. Страхування, маючи великі можливості маневруваннярезервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічноїбезпеки суспільства, що дає змогу кожному суб'єкту господарюваннядосягати раціональної структури довірених їм коштів, більшу частину котрихспрямовувати на отримання більшого прибутку, а не зарезервовуватисамостійно якусь їх частину на запобігання чи усунення наслідків стихії чиінших чинників, які перешкоджають його діяльності.
Можливості страхування зростають із розширенням коластрахувальників, а це, в свою чергу, підвищує фінансовий потенціалстраховиків та знижує вартість страхових послуг для страхування.
Забезпечує раціональне формування й використання коштів дляздійснення соціальних програм та інвестицій в економіку. Сформованіметодом страхування ресурси застосовуються як доповнення до державнихресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійнезабезпечення та інші соціальні заходи. Світовий досвід довів доцільність таефективність такого доповнення в життєдіяльності суспільства, оскількиусувається знеособлення таких коштів, а отже, й зрівнялівка в їх розподілі.Отже кожний громадянин, залежно від своїх можливостей, можезадовольняти свої потреби. Таким чином зменшується соціальна напруга всуспільстві та навантаження на державний бюджет, а контроль зараціональним використанням коштів переноситься безпосередньо наспоживача соціальних послуг і виплат.
Це вигідно всім складовим держави: підприємницьким структурам,банкам, страховим компаніям, страхувальникам тощо. При цьому настраховика перекладається.
Слідуюча черга робіт при здійсненні обов'язкового і добровільногострахування в країні:
оцінювання майна та інших об'єктів;
обчислення страхових платежів (актуарні розрахунки);
укладення договорів страхування;
інкасація внесків клієнтів і виконання безготівкових розрахунків;
ведення рахунків страхувальників;
управління та розміщення страхових резервів;
здійснення превентивних заходів щодо зменшення страхового ризику;
здійснення операцій по перестрахуванню;
складання страхових актів, проведення розрахунків на відшкодуваннязбитків;
проведення виплат страхових сум чи сум страхового відшкодування;
проведення регресивних дій (суброгація, контрибуція);
контроль за діями та проявами страхового ризику протягом діїстрахового договору, ведення справи;
проведення статистичного та маркетингового досліджень страховихризиків;
диверсифікація діяльності;
розвиток агентської мережі (навчання агентів, проведення семінарів);
проведення облікових та звітних робіт відповідно до чинногозаконодавства.
2 Учасники страхового процесу
Використані терміни: страховик, страхова компанія, акціонерне страховетовариство, командитне товариство, кептивні страхові компанії,представництва, агентства, філії страхових компаній, страхові об 'єднання,страхові агенти, страхові брокери, страхувальники, застраховані,користонабувачі, орган нагляду за страховою діяльністю, фіскальні органи.
Специфічність страхування як перерозподільного механізму доходівсуспільства визначається наявністю страхових ризиків, здатних зумовитиматеріальні чи інші витрати суспільства на усунення. З метою організаціїзамкнутої розкладки збитку на всіх учасників страхування утворюєтьсяцільовий страховий грошовий резерв, джерелом якого є встановлені внескивсіх застрахованих юридичних чи фізичних осіб. Саме це і є відмітноюознакою категорії страхування, її особливістю. А оскільки перерозподілзбитку від настання страхових подій при страхуванні передбачає розміщенняйого (проведення) на значних територіях країни та ще й у тривалому часі, тоце зумовлює необхідність резервування страхових платежів та їх управління.І головне, щоб зменшити суму страхового платежу від кожного, требапроводити залучення більшої кількості страхувальників на великій території.Саме ці суттєві ознаки є найважливішими принципами організації страховихоперацій та формування учасників страхового процесу - основних ідопоміжних (див. рис. 1.10 у першому розділі - суб'єкти страхового ринку).
Отже, головними учасниками страхового процесу є страхувальники(юридичні і фізичні особи), страховики (юридичні особи) та посередники—агенти (юридичні і фізичні особи) і брокери (юридичні особи).
Страхувальники, тобто клієнти, це особи, які на законодавчому рівнідобровільно чи на вимогу чинних нормативних актів країни отрималистрахове покриття своєї життєдіяльності у певному просторі і у певному часі,за що сплатили певну страхову премію (платіж) і які, в разі настаннястрахової події, мають право отримувати компенсацію за збитки, завданітакою подією.
У посібнику не має можливості повно, як би слід, охарактеризувативсіх учасників страхового процесу, а ось про деяких головних учасниківстрахового процесу - страховиків (страхових організацій) та різнихпосередників, надамо докладніше.
Почнемо зі страховиків. "Страховик (insurer) - організація, що за певнуплату приймає на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові або
особам, яких він зазначив у договорі страхування чи по закону, шкоду,завдану страховою подією".
Страховики (в сучасному розумінні) почали свою діяльність в Україніпісля законодавчого введення деяких елементів ринкової економіки ще вСРСР (закон 1988 р. "Про кооперацію"), коли держава втратила монополіюна страхування. Тоді ж і виникли перші страхові кооперативи. Хоча частка їхбула незначною в загальних обсягах страхової діяльності у країні, деголовними виконавцями все ж були Держстрах СРСР та Індержстрах СРСР,існування кооперативів протягом 1988 - 1989 р. мало велике значення длянабуття першого досвіду роботи в ринкових умовах, підвищення кваліфікаціїкадрів, взяття під страховий захист "нетрадиційних" для Держстраху ризиків(страхування вантажів, відповідальності за невиконання угод та інше). Зсамого початку зародження страхового ризику альтернативні страховикибільшою мірою звернули увагу на зміст страхових продуктів (послуг), щопропонуються в західних країнах. Хоча це теж прийшло в страховий ринокчерез жадобу збагачення більшості створених на цій хвилі страховиків тавідсутність державного регулювання і не одразу. Ані все ж, поступово,асортимент страхових послуг почав зростати почали впроваджувати встрахування цивілізовані норми, виник інститут перестрахування. Так почалаформуватись і в Україні одна із головних ланок учасників страхового ринку.
Коли у 1990 р. і пізніше в незалежній Україні рамки законодавстващодо розвитку ринкових відносин почали структуруватися, дістали змогустворюватись і перші комерційні страхові компанії, з'явилися на ринкуповноцінні суб'єкти страхування, виникненню яких сприяли такі чинники.
Перший чинник - створення великих страхових організацій союзногозначення з широкою мережею периферійних філій, які після прийняття актанезалежності й перетворились на самостійні юридичні особи. Приклад -акціонерна страхова компанія "АСКО", згодом в Україні з логотипом"АСКА".
Другий чинник - створення комерційних страхових організацій на базіколишніх установ Держстраху та Індержстраху СРСР. Особливо на основіспівробітників цих установ, їхніх інтелектуальних знань, які створили своїмпрофесіоналізмом певний ряд страховиків-супутників цих установ, якимгіперінфляція на той час та "звання" практично до кінця 1993 р., державнихорганізацій завдали великої шкоди їх іміджу. З цієї ж причини, на моюдумку, ці установи зробились неспроможними до виплат громадянамналежне їм за договорами страхування, укладеними ще за радянських часів. З1993 року Держстрах в Україні не існує. Натомість з'явилась Національнастрахова компанія "Оранта".
Що ж до Індержстраху, то він ще до розпаду СРСР був перетворенийна холдинг з великими правами філій. І це дало змогу, без великої роботи,створити в Україні протягом 1991-1992 рр. самостійних страховиків,укомплектованих професіоналами.
Третій чинник - створення страхових компаній різними структурами,які вже в нових умовах ринкових відносин заробили первинний капітал -
торгівля, банки та інші комерційні компанії. Головний висновок їх діяльностібув правильний - розвитку свого бізнесу потребує страхування. А оскількина страховому ринку ще не було великих надійних компаній, то такіструктури і почали засновувати своїх страховиків з метою власногообслуговування. Проте страхування це самостійна галузь, що зобов'язувалотакі страхові компанії працювати універсальніше, а не тільки в межах потребсвоїх засновників.
Четвертий чинник - створення "кептивних" страховиків при різнихгалузях виробництва, які спочатку брали в управління тількивнутрішньогалузеві ризики. При цьому на роботу таких компаній буввеликий тиск міністерств, відомств, державних корпорацій і т. ін. Проте і цістрахові компанії тепер діють за законами ринкової економіки. Яскравимприкладом цього є страхова компанія "ГАРАН-АВТО", створена якстраховик по обслуговуванню потреб Міністерства транспорту України, а насьогоднішній час працює як одна з провідних компаній міжнародного рівняна страховому ринку. І це заслуга професіоналів-співробітників компанії.
Коли говорити про чинники сприяння розвитку страховиків тастрахового ринку в Україні слід назвати й такі, як:
ініціативу науковців та різних фахівців, що запозичили досвід роботистрахових ринків розвинутих країн і змусили вітчизняних страховиківпрацювати по таким же правилам;
засновницьку роботу профспілок, громадських організацій;
залучення до участі зарубіжних інвесторів.
Велику роль в оволодінні досвідом страхування відіграє підготовкакадрів у вузах, коледжах, різних факультетах країни, що готують бакалаврів,спеціалістів та магістрів з економіки та гуманітарно -правових направлень.Провідне місце в підготовці кадрів займає Київський національнийекономічний університет (КНЕУ) та Європейський університет (ЄУ), які з1994 р. проводять навчання з дисциплін страхування, страхові послуги,страховий менеджмент, страховий маркетинг та ін. Велику роль в оволодіннідосвідом страхування і підготовки кадрів відіграла технічна допомога,надана Україні в рамках Програми ТАСК. За три перші роки незалежностіУкраїни провідні фахівці в рамках цієї послуги з Австрії, Великої Британії,Нідерландів, Німеччини, Франції, Швеції провели біля сотні семінарів збільшості ключових проблем організації страхування в умовах ринковоїекономіки. Зараз подібні семінари організовують вже КНЕУ, ЄУ, ЛСОУ(Ліга страхових організацій України), провідними страховими компаніямиУкраїни, зокрема УАСК "АСКА".
Особливо слід відзначити, що численні заходи влади та засновниківстрахових компаній як на законодавчому рівні, так і на рівні застосуваннячинників управління й організації страхового ринку, зумовили постійнезростання розмірів страхових резервів, що посилює фінансову надійністьстраховиків як головну складову учасників страхового ринку.
З умов визначеного надамо визначення головному учаснику страховогопроцесу в Україні (див. рис. 2.1):
Рис. 2.1 Суспільно-правове та економічне визначення форми організації
страховика - страхової компанії.
Класифікуються страхові організації за такими ознаками: заприналежністю, за зоною обслуговування та за характером роботи (див.рис. 2.2).
Рис. 2.2. Схема класифікації страхових організацій.
На сьогодні, в Україні, широко застосовується акціонерна формаорганізації страхових компаній та товариств взаємного страхування (див.рис. 2.5).
Рис. 2.5 Типи страховиків, які діють на теренах України.
Слід ще наголосити на тому, що акціонерні страхові компанії буваютьзакритої та відкритої форм і згідно з Законом України "Про страхування",стаття 2, учасників товариства повинно бути не менше трьох осіб. І ще:"Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України". Інші суттєві основні принципи діяльності страховиківнадані в табл. 2.1
|
Таблиця 2.1 Основні принципи діяльності страховиків Товариства взаємного | Страхові компанії |
| страхування | |
| 1. Страховики, страхувальники та засновники | |
| В одній особі | Різні особи |
| 2. Джерела засобів для господарської діяльності | |
| статутний фонд | статутний фонд |
| надходження від | надходження у формі платежів |
| розміщення засобів | надходження від розміщення засобів страхових резервів |
| страхових резервів | |
| 3. Інвестиційна діяльність здійснюється: | |
| на потреби учасників | в інтересах страхової компанії |
| товариства | |
| 4. Регламентація з боку держави: | |
| тільки на стадіївилучення прибутку | протягом усього процесу страхування |
| 5. Сформовані страхові резерви | |
| є власністю товариства | можуть стати власністю засновників або акціонерів тільки |
| та відповідно власністю | після виконання їх обов'язків перед страхувальниками та |
| його учасників | бюджетом |
Як правило зв'язки, що існують між різними частинами організацій,формують структуру компанії. Форми організаційної структури страховоїкомпанії диктуються поділом праці в середині компанії, вимогами створенняспеціалізованих підрозділів, ієрархією посад, внутрішньо організаційнимипроцедурами. Ресурси страхової компанії складаються з матеріальних,фінансових, інформаційних та трудових складових.
Страхові організації створюють свої страхові об'єднання - спілки,асоціації, страхові групи (холдінги), концерни, синдикати, консорціуми,страхові пули. Створення таких об'єднань проводиться на базі положеньстатті 12, "Об'єднання страховиків", закону України "Про страхування".
Страхові об'єднання створюються для координації діяльностістраховиків, захисту їх інтересів та здійсненню спільних програм, що вкінцевому результаті позитивно впливає і на обслуговуваннястрахувальників.
На сьогодні в Україні створені такі об'єднання страховиків (рис.2.6),які діють згідно з чинним законодавством.
|
Рис. 2.6. Об'єднання вітчизняних страховиків. Страховий посередник - один із трьох головних дійових осіб настраховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Страховий бізнес використовує різні типи посередників та їхкомбінації. Закон України "Про страхування", стаття 14, дає визначеннямісця діяльності посередників: "Страховики можуть здійснювати страховудіяльність через страхових посередників, страхових агентів і страховихброкерів". Основна функція посередників (страхових агентів і страхових брокерів)- сприяння продажу страхових послуг. Принципи діяльності страхових посередників наведені в табл. 2.2. Таблиця 2.2 Принципи діяльності страхових посередників Страхові агенти | Страхові брокери |
| Уповноважена особастраховика. | Уповноважена особа страхувальника або страховоїкомпанії, яка передає ризики у перестрахування. |
| Діє згідно з агентською угодоюна визначеній території. | Діє на підставі доручень страховика абострахувальника. |
| Розмір комісійної винагородиабо комісії обумовлюєтьсяагентською угодою. | Отримує комісійну винагороду (брокераж), якавираховується з премії, що належить страховійкомпанії, у якій брокер розмістив ризик клієнта. |
Склад таких посередників та їх зв'язок з іншими головнимиучасниками страхового процесу унаочнюється схемою на рис. 2.7.
Рис. 2.7. Схеми зв'язку головних учасників страхового процесу.
Діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато в чому маєспільні риси, але юридичний статус таких осіб різний.
Страховий агент є уповноваженим страховика і діє згідно з агентськоюугодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, єуповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажаєперестрахувати ризики за взятими на себе зобов'язаннями (див. табл.. 2.2 та
рис. 2.7). Незалежність брокера від страховика - ключова відмінність брокеравід агента. Саме незалежність брокера є гарантом того, що він, обираючистрахову компанію для свого клієнта, керується виключно інтересамиостаннього. А для того, щоб клієнт йому довіряв, брокер повинен мати наринку "ім'я", що приходить з досвідом, професіоналізмом тавідповідальністю.
У міжнародній практиці діяльність брокерів визначена як професійнадіяльність осіб, які, діючи з повною свободою вибору, зводять разом осіб, щомають потребу задовольнити свій попит та пропозиції, в нашому випадку -страхування та перестрахування. Діяльність страхових агентів теж визнана якпрофесійна діяльність осіб, що мають інструкцію або уповноважені діяти відімені та за дорученням одного чи більше страховиків з надання,пропонування і виконання підготовчої роботи для укладення або з укладеннядоговорів страхування чи надання допомоги в застосуванні та виконаннітаких договорів, зокрема під час виникнення вимог страховоговідшкодування.
У різних країнах світу співвідношення між кількістю агентів таброкерів, що діють на страховому ринку, помітно різні. На одних ринкахпереважають агенти (Франція, Німеччина), на інших - брокери (Нідерланди,Великобританія, США). Має значення те, як історично розвивався страховийринок в тій чи іншій країні, особливості законодавчої системи, національнітрадиції та деякі інші фактори. На жаль, в нашій країні ні інститутиброкерства, ні інститути агентства поки що не мають помітного розвитку наринку в цілому, страхуванні особливо. Причина відставання у розвиткутакого ринку. Проте все ж помітна перевага розвитку агентської діяльностіна страховому ринку над брокерською.
3. Класифікація та об'єкти страхування.
Використані терміни: класифікація страхування, класифікація заісторичною ознакою, класифікація за економічними ознаками, класифікаціяза юридичними ознаками, класифікація за об'єктами, обов'язкове ідобровільне страхування, особисте страхування, майнове страхування,страхування відповідальності, фінансова надійність, страховий портфель,тарифна ставка.
Страхування, як і кожна сфера діяльності чи система знань, потребуєвнутрішньої впорядкованості. Без цього неможливо організувати будь-якусправу, виробити методологію наукових досліджень, побудувативпровадження результатів дослідження. І чим складніше справа, тим більшевідчувається потреба в класифікації - поділі предметів певної сукупності заспеціальними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності.
Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесухарактеризується багатьма специфічними поняттями (ознаками). Безкласифікації цих понять не можна виконувати ні теоретичні дослідження, ніпрактичну роботу. В основу класифікації у страхуванні покладено
розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодозабезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичнихосіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, уформах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити такінайістотніші класифікаційні ознаки страхування:
історичні;
юридичні;
економічні;
форми проведення страхування.
Класифікація за історичною ознакою пов'язана з виокремленням етапіврозвитку страхової справи з точки зору часу виникнення тих чи інших видівстрахування. Така класифікація має швидше теоретичне, аніж практичнезначення. Проте слід зауважити, що теоретичні знання історії страховоїсправи, її витоків, генезису допомагають практикам орієнтуватися упроцесах, що відбуваються на страховому ринку, прогнозувати тенденціїйого розвитку, будувати відносити між собою з урахуванням досвіду,нагромадженого за багаторічну історію зарубіжного і вітчизняногострахування.
Класифікація за юридичними ознаками - це виокремлення певнихкласів страхування згідно з міжнародними нормами (директивиЄвропейського Союзу - 7 класів довгострокового страхування життя і пенсійта 18 класів загального страхування) та ліцензування страхової діяльності.Тобто йдеться про класифікацію страхування з офіційного погляду згідно звимогами внутрішнього законодавства. В Україні перелік видів страхування,на які видаються ліцензії, подано в інструкції "Про порядок видачі суб'єктампідприємницької діяльності ліцензії на здійснення страхової діяльності натериторії України. Умови і правила її здійснення та контроль за їхдотриманням", яка затверджена наказом від 15 липня 1996 року за № ЛП -18/78 Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітетом усправах нагляду за страховою діяльністю і зареєстрована в Міністерствіюстиції. Така класифікація передбачає 20 видів страхування (життя іздоров'я, майнового страхування та страхування відповідальності).
Саме цю класифікацію Укрстрахнагляд використовує для цілейліцензування. Порівняно з класифікацією, прийнятою ЄС, вона здається дещоспрощеною і недостатньо послідовною. Проте безперечна її перевага полягаєв тому, що вона значною мірою наближена до загальноєвропейськихстандартів. Це сприяє взаєморозумінню між вітчизняними та іноземнимистраховими компаніями, що з огляду на інтернаціональний характерстрахового бізнесу є дуже позитивним.
Класифікація за юридичними ознаками передбачає можливістьзастосування форм проведення страхування - обов'язкового і добровільного,водорозділом між якими є відповідні права та обов'язки сторін страхування.
Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька варіантів,які залежать від цілей страхування.
Найважливішим і загальноприйнятим у світовій практиці є поділстрахування залежно від спеціалізації страховика на дві великі сферидіяльності: страхування життя і загальні види страхування. Така класифікаціямає дуже велике значення з точки зору адекватної організації фінансівстраховика, особливо формування і розміщення страхових резервів іоподаткування страхової діяльності.
В основі віднесення того чи іншого виду страхування до "життя" чи"видів страхування інших, ніж життя" полягає сукупність двохкласифікаційних ознак:
наявність нагромаджувального (накопичувального) характеру договорустрахування, де страхові внески страхувальників є своєрідними інвестиціями,котрі їм повертаються з нарахованими відсотками після закінчення строку діїдоговору страхування;
строк дії договору страхування.
Класифікація з виокремленням двох зазначених сфер страхової діяльності,незважаючи на зовнішню простоту, має дуже велике значення дляфінансового управління в страховій компанії. Річ у тім, що таке управління укомпанії, яка здійснює страхування життя, відрізняється від управління вкомпанії, що проводить загальні види страхування. Тому що до першоївисунуто особливу вимогу - необхідність довгострокового збереженнязаощаджень страхувальників, що позначається і на характері її інвестиційноїполітики (довгострокових вкладень). А компанії, що проводять загальні видистрахування, здебільшого орієнтовані на короткострокові високоліквідніінвестиції.
Інвестиційні можливості компаній зі страхування життя роблятьунікальним їх становище на ринку капіталу - вони чи не єдині фінансовіустанови (за винятком пенсійних фондів), які задовольняють потребиекономіки в дефіцитному капіталі для довгострокових інвестицій.
Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об'єктамистрахування. Така класифікація передбачає виокремлення трьох галузейстрахування, а саме:
особистого страхування (об'єкти - життя, здоров'я і працездатністьстрахувальників або застрахованих);
майнового страхування (об'єкти - майно в різних його видах: рухомі інерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, прибутки);
страхування відповідальності (об'єкт - відповідальність за шкоду,нанесену страхувальником життю, здоров'ю чи майну третьої особи своєюдіяльністю чи бездіяльністю).
Цю класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страховихпослуг, що пропонуються на страховому ринку. Об'єкт страхування євирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування ійого основних умов: страхової суми, переліку страхових випадків (обсягустрахової відповідальності страховика), страхової премії, франшизи, термінудії договору, винятків, обмежень і т. ін.
майно підприємств,
вантажі,
засоби транспорту тощо.
Страхування майна фізичних
осіб (особистого майна).
будівлі та квартири громадян,
домашні тварини,
транспорт тощо.
Така класифікація (за об'єктами з виокремленням галузей, підгалузей івидів страхування) вважається класичним підходом у теорії і практицістрахування.
Внесення до конкретної підгалузі визначається переліком подій(страхових ризиків), що включені до обсягу відповідальності страховика і єпідставою для страхових виплат, та строком дії договору, коли від цьогозалежать принципи підходу до розрахунку тарифних ставок - економічноїоснови проведення будь-якого виду страхування.
Визначення і деякі характеристики об'єктів страхування надано увигляді схем (рис. 2.8, 2.9, 2.10, 2.11, 2.12, 2.13):
Рис. 2.8. Схема характеристики особистого страхування.
Галузь страхової діяльності, у якій об'єктом страхуваннявиступає майно в різноманітних його видах.
Класифікація майнового страхування залежитьвід того, хто виступає як страхувальник:
Страхування майна юридичнихосіб (виробничого майна).
о
б'є
т
Рис. 2.9. Схема характеристик майнового страхування.
Класифікація майнового страхування залежить також від видустрахових подій, що враховується при розробці методів визначення збитку істрахового відшкодування по кожному об'єкту.
Рис. 2.10. Схема характеристик страхування відповідальності.
Рис. 2.11. Схема підгалузей страхування відповідальності.
Рис. 2.13. Основні характеристики страхування відповідальності.
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні - формапроведення. За цією ознакою страхування поділяють на обов'язкове ідобровільне.
При добровільній формі страхування здебільшого взаємовідносини міжстрахувальником і страховиком будуються на добровільних засадах.Страхувальник має право, але не зобов'язаний, укласти договір страхування.Водночас і страховик має право відмовитися від прийняття на себе тихризиків, які він вважає небажаними.
В обов'язковому страхуванні - інша справа. Тут страхові відносинивиникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставівідповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, щопідлягають страхуванню; перелік страхових подій (ризиків), винятки з них;максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми; рівень страховогозабезпечення та інші суттєві моменти. При цьому замість права укластистраховий договір у страхувальника з'являється обов'язок це зробити, астраховик втрачає право відмовити страхувальникові і набуває обов'язкувзяти ризик на страхування. В Україні існує 32 вида обов'язковогострахування, перелік яких визначений законом України "Про страхування".Цим законом Кабінет Міністрів України зобов'язується визначити порядокпроведення обов'язкового страхування і подати форми типових договорівстрахування в цьому.
Іноді практика страхування потребує комплексного захисту майновихінтересів страхувальника. В такому разі доцільніше дотримуватися,класифікації за родом небезпеки (набору специфічних страхових подій(страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльністьстрахувальника (автотранспортне, морське, авіаційне страхування,страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо).Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Тому взагальному страхуванні застосовуються ще класифікації: класифікація застатусом страхувальника та класифікація за статусом страховика. У цьомуплані можна виокремити страхування комерційне (його здійснюють страховікомпанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритоготипу, повних, командитних товариств, товариств і з додатковоювідповідальністю (приватні страхові компанії), взаємне (страхування таперестрахування ризиків корпоративних інтересів), державне (здійснюютьспеціалізовані державні страхові організації).
Отже, розглянувши ймовірні підходи до класифікації страхування наоснові найважливіших класифікаційних ознак, можна зробити висновок, щокласифікація страхування - це система поділу страхування за історичними,економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі,підгалузі, класи і види залежно від цілей використання результатівкласифікації.
Важливого значення набуває також з'ясування надійності страхування,оскільки особливістю діяльності страховика є своєрідність страховогопроцесу - на вході і на виході цього процесу перебувають гроші, які лишетимчасово затримуються у страховика. Тобто страховик це тількифінансовий менеджер учасників страхового процесу, які надали свої власнікошти у його розпорядження (страхові резерви). Страховик, як уже
|
зазначалось, приймає від страхувальника гроші не в обмін на сутоматеріальний товар чи послугу, а для того, щоб використати їх напревентивні роботи (для знешкодження, локалізації чи зменшення діїстрахового ризику, взятого на управління від страхувальника), інвестування внові робочі місця і на страхові виплати тим страхувальникам, які потребуютьдопомоги. Зазначена особливість (тобто "плата наперед") потребує певнихгарантій щодо здатності страховика відповідати за своїми зобов'язаннямиперед страхувальниками. Однією із гарантій цього є фінансова надійністьстраховика, яка пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною іперестрахувальною політикою страховика. Надійність же страховиказалежить від правильного розрахунку тарифних ставок у страхуванні, які і єцінами за страхові послуги. При визначені ціни за страхову послугу, насамперед ураховуютьреальну ціну ризику. Відхилення страхової ставки (тарифу) від об'єктивнихобґрунтувань ризику може призвести до зниження фінансової надійностістраховика та до невиконання страховиком своїх зобов'язань передстрахувальниками. Тобто фінансова надійність страховика - це здатністьвиконувати прийняті на себе страхові зобов'язання за договорамистрахування і перестрахування (див. табл. 2.3). Таблиця 2.3 Фінансова надійність страховика Фінансова надійність страховки забезпечується | ||
| Розміром власних коштів | Правильно розрахованимитарифними ставками | Збалансованимстраховимпортфелем |
| Величиною страхових резервів,адекватних сумі взятих на себезобов'язань | Розміщенням страховихрезервів | Перестрахуванням |
При цьому страхова компанія повинна прагнути до створеннястабільного страхового портфеля шляхом укладання якомога більшоїкількості договорів з найбільшою відповідальністю по кожному ризику.Характеристику страхового портфеля див. рис. 2.14.
Рис. 2.14. Схема характеристики страхового портфеля страховика.
При аналізі страхового портфеля треба звертати увагу на його:
динамічність (характеризується співвідношенням між договорами, яківже закінчуються, і новими договорами, що укладаються);
однорідність (за обсягом страхової суми об'єктів по відповідній їмсукупності ризиків).
Але, як вже зазначалось, це елементи менеджменту страховоїдіяльності.
Формуючи тарифну політику страховик прагне вирішити подвійнезавдання: за мінімальних тарифів, доступних для широкого коластрахувальників, забезпечити достатній обсяг страхової відповідальності.
Якщо тарифна ставка розрахована правильно, то створенийстраховиком фонд є достатнім для виконання страхових зобов'язань і тимвище фінансова надійність страховика. Розглянемо прийоми та методикирозрахунків страхових тарифів за об'єктами страхування.
4. Розрахунки страхових тарифів
Використані терміни: страховий платіж, страховий тариф, страхова сума,страхова оцінка, страхова статистика, ступінь ризику, нетто-ставка,брутто-ставка, надбавка, навантаження, актуарні розрахунки.
Страховик розраховує страхові тарифи, виходячи з того, що сумастрахових премій, обчислених на основі тарифів, має бути такою, щоб по -перше, він міг виконувати свої зобов'язання перед страхувальниками зконкретних видів страхування (тобто зробити виплати), а по-друге - покритивитрати на утримання страхової компанії і дістати прибуток. Тому повнийстраховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві невіддільні частини:нетто-тариф і навантаження. Структуру страхового тарифу унаочнюєрис. 2.15.
Страхові резерви
Рис. 2.15 Структура страхового тарифу.
В загальному розумінні тарифна ставка (рис. 2.16):
Рис. 2.16. Визначення страхового тарифу.
Таким чином, з огляду на вищевказане схематично можна побудуватизалежність (рис. 2.17):
Страховий тариф - основа розрахункустрахового платежу.
Страхові платежі - основа формування страхових резервів.
Страхові резерви - основа фінансовоїнадійності страховика.
Рис. 2.17. Схема наповнення страхових резервів страховика.
Тарифна політика у галузі страхування повинна базуватися на такихпринципах:
еквівалентності страхових відносин сторін;
доступності страхових тарифів для широкого кола страхувальників;
сталості розмірів тарифної ставки протягом тривалого часу;
забезпечення самоокупності та рентабельності страхових операцій.При розрахунку тарифів спочатку обчислюється нетто-тариф. Саме він
забезпечує формування страхових резервів для виконання страховиком своїхфункцій. Тому рівень нетто-тарифу має бути визначений якомога точніше. Урозрахунках страхових тарифів застосовуються такі методи:
на основі теорії ймовірності та методів математичної статистики звикористанням часових рядів;
на базі експертних оцінок;
за аналогією до інших об'єктів або компаній;
з використанням математичної статистики і розрахунку доходності.Після визначення нетто-тарифу обчислюється навантаження.
Структура страхового тарифу з погляду співвідношення між нетто -тарифом і навантаженням не однакова для різних видів страхування. Існують"дорожчі"і "дешевші" види страхування залежно від того, скільки коштіввитрачає страховик на укладення договорів страхування і їх обслуговування.
Якщо нетто-тариф обчислюється спеціалістами (актуаріями) звикористанням математичних методів на базі теорії ймовірності (цехарактерно у особистому страхуванні), то навантаження визначаєтьсяемпіричним шляхом, з урахуванням фактичних розмірів витрат на веденнясправ, що склалися за попередній період.
З добровільних видів страхування структуру тарифної ставки визначає самстраховик і характерним, особливо для українських страхових компаній, єзавищення страхових тарифів. Причому це робиться з метою отриманнябільшого прибутку та неорганізованості витрат на ведення справи. Тарифи,як правило, формуються вищі за середні, що склалися у конкретному видістрахування. Це порушує принцип еквівалентності у взаємовідносинахстраховика і страхувальника, де страхувальник переплачує за страхування,що призводить до того, що страховики втрачають клієнтів, оскількипотенційні страхувальники не хочуть платити занадто високу ціну за той видстрахування, який в іншій країні коштує дешевше (наприклад: страхуваннявантажу). Таке становище склалось і тому, що українському страховику,згідно з законом України "Про страхування": заборонено використовуватидві його головні функції розпорядження грошовими засобами: напревентивні роботи (по зменшенню, локалізації чи виключення діїстрахового ризику) та інвестиційні вкладення в довгострокові прибутковіпроекти. А таке приводило б до покриття витрат на ведення справи таотримання прибутку за рахунок надходжень від такої діяльності - відінвестиційних вкладень та зменшень сум по відшкодуванню збитків відпрояву страхових ризиків, як це робиться у страховиків на Заході. Отже,страхові тарифи, як і ціни на будь-які інші товари, послуги, регулюютьсяпопитом і пропозицією. Але слід відзначити, що використання демпінговихтарифів, особливо нижчих, ніж ставка нетто-тарифу, вкрай небезпечно зогляду позбавлення страховій компанії можливостей сформувати адекватністрахові резерви. Тобто нагромадити об'єктивно необхідні кошти длявиконання своїх зобов'язань перед страхувальниками. Через те (в томучислі), органи нагляду за страховою діяльністю ретельно контролюютьрівень страхових тарифів з метою недопущення краху фінансового станустрахової компанії, її платоспроможності.
Під час проведення обов'язкових видів страхування державоювстановлюються граничні нормативи нетто-ставок та ставок навантаження повидах страхування. Наприклад, норматив витрат на ведення страхової справине повинен перевищувати:
з обов'язкового державного страхування - 6% розміру брутто-тарифу;
з обов'язкового особистого страхування - 15% розміру брутто-тарифу;
з обов'язкового страхування майна та відповідальності - 20% розмірубрутто-тарифу.
І, як вже говорилось вище, такими ж нормативами визначаютьсядопустимі розміри страхових сум, страхових тарифів (брутто-тарифів),страхових платежів, а також перелік об'єктів, які підлягають страхуванню,порядок сплачення страхової премії, строку дії договору страхування і т. ін.
Ці обмеження покликані стримати підвищення цін на страхові послугихоча б у сфері обов'язкового страхування.
В актуарній практиці використовуються найрізноманітніші методиобчислення тарифних ставок. Але всі вони, як вже наголошувалось, повиннібазуються на принципі еквівалентності фінансових зобов'язаньстрахувальника і страховика.
Надамо деякі, найпоширеніші, підходи до трактування принципуеквівалентності та їх математичні вирази:
еквівалентність фінансових зобов'язань як еквівалентність очікуванихзначень. При цьому підході зобов'язання страхувальників полягають усплаті страхових премій, а зобов'язання страховика - в оплаті позовівстрахувальника (виплати страхових сум чи сум страховихвідшкодувань). Справедливою платою за ризик тут є очікуванезначення випадкової величини М, тобто:
р = М [Y], (4)
де: р - величина зібраних страхових премій;
Y - величина сумарних виплат страховика.
еквівалентність зобов'язань з погляду теорії розорення. При цьомупідході, зобов'язання страхувальників мають безперечний характер(отримуючи поліс, страхувальник більшою мірою звільняє себе відризику несподіваних витрат). Зобов'язання страховика, навпаки,стають непередбачувані. Тобто тепер його ризик (його виплати) будутьзначно більшими за М [Y]. Тому страховик вимагає додаткову плату заможливість збитку - ризикову надбавку L. У зв'язку з цим залежність(4) буде такою:
р = М [Y] + L. (5)
Зразу ж постає питання: якими мають бути величини ризиковоїнадбавки L та страхової премії?
Звернемось до теорії розорення. Факт розорення будь -якої організації, втому числі і страховика, описується співвідношенням:
U + p < Y, (6)
де: U - величина власних коштів страховика.
Імовірність розорення із цього буде дорівнювати Р (U + р < Y).Досягнення ймовірності розорення настане, коли буде отримано величинустраховими преміями Р, які задовольняли б співвідношення:
P(U + p<Y) = a . (7)
еквівалентність зобов'язань з погляду теорії корисності. Основнимкритерієм цієї теорії є функція корисності U(x), що має таківластивості:
функція U зростаюча - ІІ(х) > U(y) при х> у;
функція U задовольняє нерівність ЄнсонаМ[[/(х)] < U (М[х]);
■ функція U задовольняє умову нульової корисності U (0) = 0Взагалі сутність такої функції у мірі важливості для страховика певнихгрошових сум. І тому принцип еквівалентності за допомогою такої функціїкорисності можна записати таким чином:
М [U (U + p - Y)] = U (U). (8)
Тобто, очікувана корисність капіталу страховика після прийняттяризиків не повинна зменшитися порівняно з корисністю початковогокапіталу.
На практиці часто застосовують експоненціальну та квадратичнуфункції корисно ті, вирази яких відповідно такі:
U(x) = 1 - , (9)
U(x) = ax - x2. (10)
У цьому (в разі практичного застосування принципу еквівалентності втермінах теорії корисності) головна проблема - відшукання адекватноїфункції корисності.
Але, як вже відзначалось, страхування виникає там, де існують явища іпроцеси випадкової природи ("чисті" ризики, які передбачають збиток). Зматематичного погляду випадкова величина - це змінна, яка може набуватипевних значень із певною ймовірністю. У математиці таке описуєтьсяфункцією випадкової величини f((x) :
F((x)=P(t<x), (11)
де: F^(x) - інтегральна функція випадкової величини;
- значення випадкової величини;х - максимальне значення випадкової величини.
Функція І' (х) визначається при всіх значеннях аргументу х і має такі
властивості:
о<^(х)<і; (12)
Якщо х < у, то /-лх)<д </-(v) , де >' - деяке значення, відмінне відзначення х.
F^ (+оо) = 1;
f (-00) = 0,
тоді:
P(a<^<b)=F^(b)-F^(a), (14)
де: а і в - теж деякі значення випадкової величини, відмінні від величини Ј.
Серед випадкових величин при цьому можна виокремити два основнітипи - дискретні та абсолютно неперервні (монотонні).
Дискретні - набувають скінченої (або зліченної) множини значень(наприклад, кількість позовів, страхових випадків, страхових договорів ітому подібне за визначений строк).
Абсолютно неперервні - якщо функцію розподілу FЈ(x) випадковоївеличини Е, можна подати у вигляді:
Fs(x)=ps(t)dt, (15)
де: р((х) - деяка невід'ємна функція яка показує щільність розподілувипадкової величини р.
Абсолютно неперервними (монотонними) можна вважати, наприклад,величину майбутніх прибутків страховика або тривалість очікування міждвома послідовними страховими випадками і подіями.
У страховій практиці, як правило, цікавлять не самі випадковівеличини, а деякі їх числові макрохарактеристики, найважливішими з них єматематичне сподівання, дисперсія та їх незалежність.
Математичне сподівання (середнє, очікуване) - це середньозважене займовірністю значення випадкової величини.
Дисперсія характеризує відхилення випадкової величини від їїсереднього значення.
Незалежність випадкових величин є добутком різних імовірностейрозкриття цих подій. Наприклад, якщо при будь-яких значеннях а та b увипадках величин ^ та ^ ймовірність подій Р (Ј< а, буде добутком цих
подій (Р(<^ < а)та Р(Ј < Ь), — тобто:
<а,Ј<Ь) = Р(%< а)Р(С < Ь), (16)
Якщо випадкові величини не задовольняють наведену умову, то вониназиваються залежними. Прикладом залежних випадкових величин єкількість позовів та сумарна величина виплат. Незалежними випадковимивеличинами можуть вважатись кількість позовів з різних видів страхування.
Для дискретних випадкових величин математичне сподіванняобчислюється за формулою:
і
де: x - значення, яких набуває випадкова величина;P - імовірність реалізації випадкових величин.
Для абсолютно неперервних випадкових величин математичнесподівання (очікування) має вигляд:
МШ=)фд{ t)dt, (18)
де: РЈ - щільність випадкової величини ^.
Коли випадкова величина невід'ємна, тобто: с > 0, математичнесподівання можна обчислити за формулою:
о
Для будь-яких сталих а, b та випадкових величин с, lT виконуютьсятакі властивості математичного сподівання:
М [а] = а; (20)
Мт = ЪМ[Ј}- (21)
ЩЈ + С = МЈ + ЩРЈ-, (22)
| А дисперсія випадкової величини, як відхилення від її середнього | |
| значення обчислюється як математичне сподівання квадрата відхилення цієї | |
| величини від її математичного сподівання: | |
| (23) | |
| Дисперсія задовольняє такі співвідношення: | |
| (24) | |
| Да] = 0; | (25) |
| Д[Ь{] = Ь2Д[Ї]- | (26) |
| Д[ <? + *] = ДІЯ; | (27) |
| де: а, b - довільні сталі; | |
| ^ ~ випадкові величини. | |
| Якщо випадкова величина невід'ємна, то дисперсію можна обчислити | |
| за формулою: | |
| M№ = 2t(-Fs(t)W.. 0 | (28) |
| Поряд з дисперсією часто використовують | похідні поняття - |
| стандартне відхилення та коефіцієнт варіації. | |
| Стандартне (середньоквадратичне) відхилення це корінь із дисперсії: | |
| (29) | |
| Коефіцієнт варіації - відношення стандартного відхилення випадкової | |
| величини до модуля математичного сподівання: | |
| (30) | |
Часто ми не маємо інформації про реальний розподіл випадковоївеличини але маємо деяку сукупність спостережень (статистичні дані), уяких вона набуває значень XX,x3,...,x. Ця сукупність значень називається
вибірковою (середньою чи незсуненою) дисперсією.
Вибіркове середнє використовують для оцінювання математичногосподівання:
x=M[Z;l . (31)
Незсунена вибіркова дисперсія є оцінкою дисперсії випадкової величини:
s2*M[a- (32)
Відповідно величини вибіркової (емпіричної середньої та незсуненоївибіркової) емпіричної дисперсії розраховують такими залежностями:
(33)
- Iйп ,=1
1 "
s2 =—~х)2-
п-1 ,=1
(34)
Класичний підхід визначення тарифів можна розглянути наприкладах договорів загального страхування, які не є договорамистрахування життя.
Договори загального страхування характеризуються відносно короткимстроком дії договору - від кількох днів до одного року (вантажоперевезення,
і-/
Для визначення нетто-тарифу за договором загального страхуваннярозглянемо гіпотетичний випадок, коли відома вся необхідна для розрахунківінформація. Припустимо, що під час проведення страхування визначеногоризику (наприклад, майнове страхування будівель від стихійного лиха)протягом фіксованого проміжку часу At (наприклад, одного року)страховиком заплановано:
• проведення страхування за п in = 1,2,...) договорами із страховимисумами S, S, S vS відповідно;
настання за цими договорами страхових випадків із страховимивиплатами Sel,Se2Se3...Sm.
Визначимо розмір нетто-тарифу під час страхування ризику, якийвідповідав би взятим зобов'язанням страховика з названих видів страхування.
У розглянутому випадку нетто-тариф можна визначити на підставізагального принципу еквівалентності зобов'язань страховика тастрахувальників. Зобов'язання страховика дорівнюють сумі страховихвідшкодувань:
sm+sB2+sB3+...+sBm, (38)
а зобов'язання страхувальників - сумі внесених нетто-премій:
транспортне страхування, страхування споруд, будівель тощо). Цяособливість визначає характери-особливості розрахунку страхових тарифів затакими договорами:
• вираховується величина лише разової страхової премії;
не враховується можливий інвестиційний прибуток від розміщеннятимчасово вільних коштів страхових резервів із цих видів страхування.
Наприклад, тарифи будівельних ризиків, наведені в додатках №1 та№2, можуть бути розраховані за схемою договорів загального страхування.
При розрахунку нетто-премії вважають, що величина N разової нетто-премії виражає еквівалентність зобов'язань страховика та страхувальників іпропорційна величині S страхової суми:
N = Т S, (35)
де: коефіцієнт Т називають нетто-тарифом чи нетто-ставкою.
Брутто-премія В, або просто страхова премія, пропорційна нетто-премії N:
В =aN, (36)
де: а коефіцієнт пропорційності (аг>1), містить в собі долю /навантаження (адміністративні витрати, комісійні, плановий прибутокстраховика) і визначається співвідношенням:
а = -
(37)
і
Ni +n2 +N3 +...+Nn =ГД +T0s2 +T0S3 +...+T0SN=T0(Sl+S2+S3+...+SN),
(44)
w да
звідки знаходимо шукане значення нетто-тарифу:
т=ЇВ m. (45)
п
Останню рівність записують, як правило, у вигляді:
т=кЗБи,, (46)
тобто виражають нетто-тариф під час страхування визначеного ризику черездва основні параметри:
коефіцієнт збитковості за цим страховим ризиком Кзб:
Кб= f, (47)
відносну частоту настання страхової події за цим страховим ризиком v:
(48)
Наведені співвідношення вирішують поставлене завдання і дозволяютьрозрахувати нетто-тариф під час страхування визначеного ризику лише уапостеріорному (післядослідному) випадку, коли відома вся необхіднаінформація, а саме відомі значення параметрів n,m,se,s або Кр ,и. На практиці
при апріорному (до початку досліду) визначенні тарифів жодний із цихпараметрів невідомий, і всі вони є випадковими додатніми величинами. Аленаведений приклад та отримані співвідношення мають важливе значення дляперевірки і коригування значень тарифів за результатами страховоїдіяльності, правильності апріорного визначення тарифів. Саме ціспіввідношення вказують на необхідність у діяльності кожної страховоїкомпанії постійного спостереження та аналізу значень параметрів Кзб, и заприйнятим на страхування ризиком і дозволяють періодично коригуватинаперед визначені для такого ризику тарифні ставки.
де: T0 - нетто-тариф, який потрібно визначити. Значення T0 в даномуприкладі можемо знайти з рівняння балансу зобов'язань страховика тастрахувальників:
sB1 +sB2 +sB з +...+sB_m +s2 +s3 +...+sN), (40)
або:
м N
(41)
7=1
У цьому балансовому співвідношенні зручно виконати усереднення задоговорами страхування, поділивши обидві частини на mn:
—5>..=г„—XV (42)
mn і mn j=і
А далі, ввівши значення - середньої страхової виплати та значення s-- середньої страхової суми на один договір:
1 m 1 m . . _ ч
sB=±bsA, s.^Sj, (43)
m ,=і да ,=i
перейти до співвідношення:
mп
s = t„
Практично на страхування беруть ризики, ймовірність настання яких невища за 0.25, тобто прир < 0.25 і для 3 застосовують оцінку:
np у np
Отже, нетто-тариф під час страхування виділеного ризикурозраховується із заданою довірчою ймовірністю у за формулою:
При апріорному визначенні нетто-тарифу у загальному випадкурозглянутої моделі страхових відшкодувань у співвідношенні Т0 = Кзбипотрібно розв'язати суперечність, яка полягає в тому, що ліва частина (нетто -тариф) має бути наперед визначеною фіксованою величиною, а права частинає випадкова величина, значення якої можуть істотно змінюватися в різніперіоди діяльності страховика.
Для розв'язання цієї суперечності широкого застосування набув метод,який ґрунтується на тому, що замість випадкової величини достатньо взяти їїнайбільше можливе із заданою довірчою ймовірністю значення. Такий підхідвизначає структуру нетто-тарифу за договором загального страхування:
т =т0 +тр, (49)
де: і=мКл> - основна частина нетто-тарифу (математичне сподіваннязбитків з одиниці страхової суми в разі великої кількості страхування завизначеним ризиком);
тр =T0v — ризикова (страхова) надбавка до основної частини нетто-тарифу,яка із заданою довірчою ймовірністю враховує можливі небажані відхиленнявідносної величини виплат і обчислюється за формулою:
s = tJDK^=t р[у]М[Кзб І2 + D[K36]M|;/| (50)
' М[Кз6и MK JMv ' 1
де: tr - квантиль рівня у нормального розподілу.
За законом великих чисел при великих значеннях п випадкова величинапрямує з ймовірністю одиниці до значення р теоретичної ймовірностінастання страхової події за визначеним ризиком та розподілена занормальним законом з параметрами:
М[у] = р, D[y] = Pl~P . (51)
п
Величини страхових виплат Sel будемо вважати розподіленими зарівномірним законом. Таким чином, для коефіцієнта збитковості Кзб маємо:
(52)
ІП
Останні співвідношення дозволяють спростити формулу обчисленнявеличини 3:
p[QM[K3612+ D[K36 ]M _ h-p +1/3 ,53ч
М[Кзб]М[и] І np '
3 =
1-/7 + 1/3 ^ „ 1 -р
(54)
fl + 2ty)l-pnp
де: ty- квантиль рівня анормального розподілу (значення tr це рішеннярівняння F(x)=y де: Fix) - функція розподілу, ;/ - довірча ймовірність);п - кількість договорів страхування за визначеним ризиком, що планується;р - ймовірність настання страхової події за визначеним ризиком;М[Кзб] - математичне сподівання величини Кзб для визначеного ризикупрактично не змінюється і має слідуючи значення:
0.3 - при страхуванні від нещасних випадків та хвороби;
0.4 - при страхуванні засобів наземного транспорту;
0.5 - при страхуванні вантажів та майна (крім засобів транспорту);
0.6 - при страхуванні засобів повітряного та водного транспорту;
0.7 - при страхуванні відповідальності власників автотранспортних засобівта інших видів відповідальності, а також при страхуванні фінансовихризиків.
Для обчислення нетто-премії N за договором страхування визначеногоризику слід нетто-тариф Т помножити на величину S страхової суми(залежність 35):
N = S • T. (56)
T =M[KJp
(55)
Зауважимо, що величина нетто-тарифу істотно залежить :
від запланованої кількості договорів страхування за визначенимризиком і зменшується з їх зростанням до математичного сподіваннявеличини збитків страхової суми;
від значення довірчої ймовірності шуканого тарифу і зростає знаближенням цього значення до одиниці;
від точності вибору значення коефіцієнта збитковості.
Розрахунки страхових тарифів в індивідуальній моделі ризику.
Наведені формули виражають класичний підхід розрахунку нетто-тарифу длястрахового ризику за наявності мінімальної інформації про можливі майбутністрахові виплати. Якщо відомі додаткові статистичні дані про процеснастання страхової події, можливе застосування більш точних методівобчислення страхових тарифів.
Для розв'язання відповідних задач вводять різні статистичні моделістрахових ризиків і розглядають відповідні моделі розподілу сумарногорозміру страхового відшкодування. Найпростішою з них є модельіндивідуальних ризиків, яка щодо договору страхування передбачає таке:• для кожного договору страхування відомі статистичні властивостіпов'язаного з ним можливого відшкодування Хк, де: к - порядковий номердоговору.
Зауважимо, що далеко не за кожним договором виплачується страховевідшкодування, тому деякі випадкові величини Х (страхові відшкодуванняза ітим договором) можуть дорівнювати нулю. Загальний розмір страхового
відшкодування за страховою подією, тобто розмір зобов'язань страховика,визначає між собою сума випадкових величин:
sn=x,+x2+...+xn. (57)
У загальному випадку при використанні моделі індивідуального ризикувеличина Вк страхової премії за k-м договором страхування розраховується зумови достатності із заданою довірчою ймовірністю отриманих страховихпремій для виконання зобов'язань страховика за формулою:
вк=щхк](і+&), (58)
де: M[Хк] - математичне сподівання відшкодувань за k-м договоромстрахування;
З - відносна страхова надбавка.
Основний внесок до величини В у загальному випадку вноситьзначення суми М[ Х^ ], яку називають основною частиною нетто-премії.Додаткова сума (1 + l>), (тобто ризикова, або страхова надбавка до основноїчастини) - враховує можливі небажані відхилення відносної частоти настаннястрахової події.
На практиці використовують кілька способів розрахунку відносноїстрахової надбавки під час страхування визначеного ризику:
з фіксованим значенням для всіх договорів страхування:
(59)
7 M[SJ ' v уде: tr - квантиль рівня у нормального розподілу;
M[Sn ] - математичне сподівання сумарного розміру страхових відшкодувань;D[S„ ] - дисперсія сумарного розміру страхових відшкодувань;
зі змінним значенням, пропорційним дисперсії або середньоквадратичномувідхиленню величини страхового відшкодування Х^ за k-м договоромстрахування, тобто у вигляді:
»=tr /)|Л;' , (60)або:
rnijmLMia_n. (61)
їда
Числові характеристики випадкових величин М[ Хк ] страховоговідшкодування за k-м договором страхування визначаються залежно віднаявної статистичної інформації про процес настання страхової події.
У разі, коли відомі числові характеристики сумарного розподілу Sстрахових відшкодувань за страховим ризиком на підставі центральної
граничної теореми можна обчислити ймовірність достатності наявнихстрахових резервів розміру у для виконання зобов'язань страховика за цимризиком:
PVK>r}=F0(!^^jm (62)
або ймовірності розорення (недостатності наявних страхових резервів):
P{Sn<r} = -P{Sn>r}, (63)
де: F0(x)=^=]e— інтегральна функція нормованого нормального
V ІП -ос
розподілу.
Розрахунок страхових тарифів у колективній моделі ризику.
Складнішу модель розподілу сумарного розміру страхового відшкодуванняза визначеним ризиком виражає колективна модель ризику, яка розглядає неокремі договори страхування, а весь портфель договорів за даним страховимризиком і передбачає таке:
кількість вимог про страхове відшкодування за даним ризиком нафіксованому проміжку часу є випадкова величина (як правило, зПуассонівським розподілом);
значення послідовних страхових відшкодувань Г17 7„ за портфелем
страхового ризику за цей проміжок часу утворюють послідовністьвипадкових величин, які однаково розподілені;
випадкові величини u,Yx,Y2 ...Yn незалежні в сукупності.
Колективна модель враховує можливість неодноразового настаннястрахової події за одним договором страхування (що дуже важливо вдоговорах загального страхування), не обмежена умовою визначеностікількості майбутніх договорів страхування та розглядає завжди додатнізначення відшкодувань Yk,k = ,2,...,п (на відміну від індивідуальної моделі, дезначення відшкодувань Xk могли бути нульовими). Сумарний розмір Sстрахових відшкодувань за страховим ризиком у колективній моделі визначаєвипадкова сума незалежних між собою випадкових величин:
S=Y1+Y2+...+YV. (64)
За заданими числовими характеристиками кількості и вимог прострахове відшкодування та величиною Y одного відшкодування залежно відзагального випадку можемо знайти числові характеристики сумарногорозміру S страхових відшкодувань за страховим ризиком у колективніймоделі:
(65)
M[S]=M[y]M[Y]; _
D[S] = DY ]M[u] + D[u](M[7])2.
Найпростішу та найпоширенішу модель розподілу кількості страховихвимог и визначає розподіл Пуассона з параметром Л, коли:
Р{и = к} = —е~л,к =0,1,2,(67)
за умови, що ряд ZA - збіжний.
к
причому: м[и]== л.. (68)
У цьому випадку розподіл випадкової величини S називаютьскладним розподілом Пуассона, а її числові характеристики визначають заформулами:
(69)
M[S] = AM[Y];
(70)
D[S] = X D[Y]+(M[Y] = XMY ]. v 7
Параметри Я та функцію F(t)=pqr <t. розподілу величини значень vназивають параметрами складного розподілу Пуассона. Крім того, параметрЯ визначає середню за портфелем кількість страхових вимог, тобто вимог навиплату страхового відшкодування за одиницю часу (наприклад, за рік).
У страховій практиці важливим є той факт, що сума незалежнихвипадкових величин, кожна з яких має складний розподіл Пуассона зпараметрами Лк р також має складний розподіл Пуассона з параметрами:
* = = (71)
к к Л
Наведене твердження на практиці використовують у таких випадках:
при об'єднанні т страхових портфелів, таких що сумарний розмірстрахових відшкодувань , к = 1,2,...,m по кожному з них має складнийрозподіл Пуассона з параметрами Як, 1<]:, внаслідок отримують об'єднанийпортфель, сумарний розмір страхових відшкодувань S якого будевизначати складний розподіл Пуассона з параметрами:
^ = = (72)
к к A
при дослідженні сумарного за m років страхового відшкодування S заодним і тим самим страховим ризиком з незалежними річними сумарнимистраховими відшкодуваннями S, к = 1,2,...,m, кожне з яких має складнийрозподіл Пуассона, можемо вважати, що злежність (72) має такожскладний розподіл Пуассона.
При використанні моделі колективного ризику величина В страховоїпремії для всіх договорів страхування однакова і визначається з умовидостатності із заданою довірчою ймовірністю отриманих страхових премійдля виконання зобов'язань страховика за формулою:
B = MY~( + 9), (73)
де: М^ - математичне сподівання виплати одного страховоговідшкодування;
Л - середня на один договір кількість страхових вимог за одиницю часу;З - відносна страхова надбавка.
Основний внесок до величини В у загальному випадку M[Y~називають основною частиною нетто-премії, a M[Y~3 називаютьризиковою (страховою) надбавкою до основної частини, яка із заданою
довірчою ймовірністю враховує можливі небажані відхилення відносноїчастоти настання страхової події.
Відносна страхова надбавка при страхуванні визначеного ризику маєфіксоване для всіх договорів значення і розраховується за формулою (59):
, (74)
де: tr - квантиль рівня у нормального розподілу;
M[S] - математичне сподівання сумарного розподілу страховихвідшкодувань;
D[S] - дисперсія сумарного розподілу страхових відшкодувань.
Математичне сподівання М[У] одного страхового відшкодуваннявизначається залежно від наявної статистичної інформації про процеснастання страхової події.
Середня на один договір кількість Я1 страхових вимог на одиницю часу (узагальному випадку - за один рік) розраховується на підставі середньої запортфелем кількості Я, страхових вимог за одиницю часу (також - один рік):
4=-, (75)
п
де: « - визначає кількість договорів страхового портфеля, для якого булаотримана оцінка параметра Я.
Наведені вище методики визначення страхових тарифів є базовими.Кожна страхова компанія, застосовуючи такі методи, визначає свої тарифистрахування по кожному виду страхування. А кількісний вираз тарифу - цеголовний фактор при розрахунку страхової премії Р (страхового платежуклієнта), а також показник рейтингу страхової компанії:
Р = S T. (76)
Наприклад, підрядчик вирішив застрахувати ремонтні роботи відпожежі, браку в результаті недбалості, незграбності працівника та віднеправомірних дій третіх осіб, включаючи крадіжку зі зломом.Підрядчик звернувся до страховика А та до страховика О.Згідно з тарифами загальний тариф страховика А (для розрахункуберемо якісь довільні кількісні вирази) склав:
Т = 0,4% + 0,06% + 2,0% = 2,46%.Відповідно кошторису витрат на ремонт приміщення страхова сумадорівнює 27522 грн. У випадку коли коефіцієнт Кзб буде дорівнювати 1,страховий платіж до страховика А буде:
Р = 27522 • 2,46% : 100% = 660,53 грн.Згідно з тарифами загальний тариф страховика О складає:
Т = 0,4% + 1,2% + 1,0% = 2,6%.Страхова сума таж - 27522 грн. Страховий платіж складе:
Р = 27522,00 • 2,6% = 715,57 грн.Отже, якщо компанія О не застосовує знижуючі коефіцієнти, підрядчикзастрахується у компанії А.
Нетто-тариф, а разом з ним і брутто-тариф (нетто + навантаження) задоговорами особистого страхування визначаються з урахуванням
статистичних закономірностей страхових ризиків протягом дії договорівстрахування та величини інвестиційних доходів від розміщення страховихрезервів. В цьому основним є математичне моделювання процесу "дожиття"та досягнень декотрих величин інвестиційних доходів від розміщеннястрахових резервів.
Математичною моделлю випадкових процесів дожиття та смертності,непрацездатності, хвороби у разі переходу застрахованих осіб з однієї віковоїкатегорії в іншу є регіональні таблиці дожиття та смертності і відповіднірегіональні чи селективні статистичні таблиці страхових ризиків, якіформуються страховиками за статтю, станом здоров'я, тривалістюнепрацездатності або хвороби, професією, регіоном проживання і т.п.
При визначенні нетто-тарифу в галузі особистого страхуваннявикористовують (як статистичні дані):
регіональну або селективну таблицю дожиття та смертності;
регіональну або селективні таблиці додаткових страхових ризиків;
річну (середню) ставку інвестиційного доходу;
таблиці комутаційних чисел для встановленої у договорі страхуваннярічної ставки інвестиційного доходу та ймовірностей відповіднихстрахових ризиків.
В цьому основні параметри таблиць:
дожиття та смертності:
іх - кількість осіб, що дожили до віку х років;
d0 - кількість осіб у віці х років, які не доживуть до віку х + 1 рік,розраховується:
d*=ix-ix+l-,; (77)
g0 - коефіцієнт смертності для особи у віці х років, розраховується:
^ x
р° - ймовірність дожити до віку х + 1 для особи у віці х років;
,gl - ймовірність смерті протягом t років для особи у віці х років;
р0 - ймовірність прожити не менш ніж t років для особи у віці х років,
розраховується:
(79)
1 X
додаткових ризиків:
dj - кількість осіб у віці х років, для яких j-та страхова подія настанепротягом року (до настання віку х + 1 рік);
tdj - кількість осіб у віці х років, для яких j-та страхова подія настанепротягом t років (на проміжку часу від х років до х + t років);
gj - ймовірність настання протягом року j-тої страхової події для особи увіці х років;
tgj - ймовірність настання протягом t років j-тої страхової події для особи увіці х років, розраховується:
(80)
^ x
pj - ймовірність того, що j-та страхова подія не настане протягом t роківдля особи у віці х років, тобто:
:>>: 1 ^ (81)для кожного страхового ризику розраховують такі комутаційні числа:
(82)
; (83)
; (84)
; (85)
(86)
Dx =ЈXVX;Сх =dJxVx+1;
NX = 1D-
t=a
Мх = ^с,; , (8V)
t=x
SX=±N-
t=a
ка = 1ма,
e=x
де: со - граничний згідно з таблицею смертності вік;
t - змінний індекс, що дорівнює повному числу років з часу початку діїдоговору (наприклад, страхування життя);
V - дисконтуючий множник який, для встановленої величини річної ставкиінвестиційного доходу, визначається співвідношенням:
f = (88)
і+/ v 7
Таблиця комутаційних чисел складається для всіх значень віку х тавеличини і ставки річного інвестиційного доходу, які використовуються врозрахунках нетто-тарифу, - основи розрахунку страхових платежів уособистому страхуванні.
Розрахунки інших показників страхування надамо разом з рішеннямиприкладів. Загальні значення тарифів страхування по об'єктах страхування,розрахованих наданими методами наведені в тамі 7 даного посібника вдовідкових матеріалах 1; 2; 4 та 8.
5. Прикладні розрахунки основних показників страхування
Використані терміни: програми надання страхових послуг, страхові резерви,індекс інфляції, перестрахувальні операції, страхова сума, страховийтариф, страхова премія, термін страхування, методики визначенняхарактеристик об'єктів страхування.
У багатьох країнах світу страхова справа розглядається як окремагалузь економічної діяльності. До неї входять різноманітні за формамивласності, видами страхування організації-страховики, посередницькі таінформаційно-консультативні структури. Але головне місце у страховій
галузі все ж належить страховикам, які за характером роботи поділяються натри групи: такі, що страхують життя; такі, що здійснюють інші видистрахування; і такі, що надають виключно перестрахувальні послуги.
Всі ці групи оперують категоріями: страхова сума, страховий тариф тастрахова премія, котрі є основними показниками страхування, йогоекономічної сутності. Кожна група (окремі страховики за напрямомдіяльності) розробляють свої програми надання послуг, що оформляються утак звані "Правила страхування" на кожний вид страхування, які обов'язковопогоджуються з Укрстрахнаглядом. Взагалі такі правила містять перелікоб'єктів страхування, порядок визначення страхових сум, перелік страховихризиків, термін і місце дії договору страхування, порядок його укладення,права й обов'язки сторін, дії страхувальника в разі настання страховоговипадку, перелік документів, що підтверджують ці випадки, порядок і умовисплати страхових сум чи виплати по відшкодуванню, термінів прийманнярішення про виплату або відмову щодо виплати страхових сум чивідшкодування, умови припинення дії договору і порядок вирішеннясуперечок.
Оскільки особисте страхування базується на страхових резервах якірозраховуються на математичній (апріорній) основі, то, як правило, страховакомпанія, що займається такими видами страхування, на основі Правилстрахування розробляє ще різні Програми для окремих видів особистогострахування.
Програми страхування призначені для того, щоб надати допомогузастрахованому, чи його родичам, а також особам, на користь котрихукладено договір страхування (при особистому страхуванні - бенефіціарам),у випадках смерті, інвалідності, виходу на пенсію і в інших, які обумовлені впрограмі страхування.
Як правило, всі програми страхування в компаніях прикріплені доіндексу інфляції і тому є реальним захистом застрахованому.
Такі програми розглядаються як основні (основне страхування) тадодаткові (додатки до основного страхування) і програми так званогорозширеного страхування (які плюсуються до основних та додатковихпрограм, чим збільшують кількість випадків за яких будуть проведенівиплати страхових сум чи виплати по страховому відшкодуванню).
І ще, в особистому страхуванні до основних програм належатьпрограми (Правила страхування), які забезпечують виплату страхових сум увипадку смерті застрахованого з будь-якої причини після закінчення строкустрахування ("дожиттю"), а також надання виплат одноразово чи помісячно.
На об'єкти страхування майна (як юридичних так і фізичних осіб)впливають такі явища, як стихійні лиха, пожежа та вибухи, протиправні діїтретіх осіб (угон, крадіжка, пограбування і т. ін.), фінансові збитки відгосподарювання і т.п. Найхарактернішим прикладом цього, з нашогопогляду, є страхування в будівельній галузі та страхуваннявантажоперевезення.
Така діяльність страховиків, як проведення перестрахувальнихоперацій, забезпечує їм диверсифікацію (розширення) меж розподілу ризикувід першого (оригінального) страховика, який він взяв від клієнта(страхувальника) в управління, на своїх партнерів (страховиків-перестраховиків). В цьому вони керуються тими ж принципами та методами,що й при прямому страхуванні: особистому та майновому. Це ж притаманней при страхуванні об'єкта "відповідальність". Тому приклади надаютьсятільки з особистого та майнового страхування.
Як вже акцентувалось: основні показники в страхуванні є - страховасума, страховий тариф та страхова премія. Тому на прикладах в особистомустрахуванні, страхуванні в будівельній галузі і при вантажоперевезенні(майнове страхування), спробуємо унаочнити методи розрахунків цихпоказників.
При цьому слід враховувати (як вже говорилося вище), що врозрахунках показників в особистому страхуванні оперують данимиматематичних залежностей цих показників і які різні для кожної конкретноїстрахової компанії як у часі її діяльності, так і у її можливості в просторі. Якправило, беруться абстрактні значення так званої уявної таблиці значень длярозрахунку шуканих показників, що розраховуються на 100 (сто) одиницьгрошових коштів (розшифровка відношення цих 100 одиниць коштів докожного показника надається в кожному конкретному прикладі). За цієюметодикою проведемо розрахунки шуканих показників у конкретнихприкладах.
♦ Розрахунок страхової премії, страхової суми, страхового тарифу в
особистому страхуванні
При визначенні фінансових взаємин між страховою компанією іклієнтом використовують два варіанти розрахунку тарифу:
При обговорені з клієнтом величини страхової суми і періодичностісплати страхового внеску для визначення розміру страхової премії;
При обговорені з клієнтом розміру і періодичності сплати страховоговнеску для визначення розміру страхової суми.
У будь-якому випадку перебування невідомої величини ведеться заправилом розрахунку пропорційних величин (правило "хреста"):
На Y од. річної премії N од. (за таблицею) страхової сумиНа Х од. (шукана величина) М од. (за бажанням клієнта)
страхової суми,
звідки: Х = (Y M) / N, (89)
або:
На Y од. річної премії х N од. (за таблицею) страхової суми
На М од. (за бажанням клієнта) Х од. (шукана величина) страхової
суми, річної преміїзвідки: Х = (N M) / Y. (90)
Страхова сума і страхова премія в таблицях тарифів, як правило,практично у кожного страховика України подається в умовних одиницях. Намомент заключення договору страхування по цих таблицях можна
розраховувати ці величини як у гривнях, так і в доларах США. Якщо жстрахова премія обумовлюється в доларах США, то й страхова сума,визначена по таблиці тарифів, також буде виражена в доларах США.
Але усі взаєморозрахунки з клієнтами - громадянами України -страхова компанія веде в національній валюті України (гривнях), згідно ззаконодавством України.
Перерахування між гривнею і доларом США проводиться за курсомНаціонального банку України з урахуванням так званого індексу компанії,що вираховується кожною страховою компанією самостійно залежно відсвоїх фінансових можливостей.
Приклад 1:
Клієнт виразив бажання застрахуватися за програмою "РИЗИК" на2500 дол. США страхової суми з щорічним внесенням страхової премії.Розмір річної премії, що клієнт повинен заплатити, щоб одержати 1000 од. (уприведеному прикладі - це долари США) страхової суми, за таблицеютарифів (довідковий матеріал 1) склав 4,5 од. (долара США). Індекс компаніїна момент розрахунку склав 4,4.Потрібно розрахувати:
Розмір річної премії в доларах США, яку клієнт мусить заплатити, щобпри настанні страхового випадку компанія виплатила йому обговоренустрахову суму (2500 доларів США);
Розмір річної премії, для розрахунку на тих же умовах, але в гривнях.Розрахунок:
Х = (4,5 • 2 500) / 1 000 = 11,25 дол. США.
Річна премія в гривнях з урахуванням індексу компанії:
11,25 • 4,4 = 49,5 грн.
Приклад 2:
Клієнт виразив бажання застрахуватися за програмою "РИЗИК-2" ізщорічним внесенням страхової премії в розмірі 150 грн.
Розмір річної премії, яку клієнт повинен заплатити, щоб одержати1000 од. (у приведеному прикладі - це гривні) страхової суми, за таблицеютарифів склав 6,06 од. (гривні)
Індекс компанії на момент розрахунку склав 4,45.Потрібно розрахувати:
Розмір страхової суми в гривнях, яку клієнт зможе одержати принастанні страхового випадку;
Розмір страхової суми в доларах США.Розрахунок:
Розмір страхової суми в гривнях (правило "хреста", п.2)X = (1000 • 150) / 6,06 = 24752 грн.
Розмір страхової суми в доларах США (індекс)24752 : 4,45 = 5562,3 дол. США.
Індекс компанії. Для обліку зміни рівня інфляції (купівельноїспроможності національної валюти) від моменту сплати клієнтом страховихпремій і до моменту виплати компанією страхової суми страхова компаніявводить індекс компанії
Індекс, що в компанії на момент укладення договору страхування(розрахунку компанією розмірів страхової премії і страхової суми), є базовимдля даного договору.
Надалі, розмір наступних платежів страхової премії (крім випадкуодноразової сплати страхової премії), а також розмір страхової суми принастанні страхового випадку визначається з урахуванням зміни індексукомпанії на момент розрахунку щодо базового індексу за договором.При базовому індексі N ^^ страхова сума складе М од.При індексі К страхова сума складе Х од.
(шукана величина)
звідки: Х=(К • М) / N (91)
Приклад 3:
На момент заключення договору страхування за програмою змішаногострахування життя страхова сума, яку компанія повинна буде виплатити увипадку смерті застрахованого, або у випадку дожиття його до закінченнятерміну страхування, склала 2500 дол. США.
Страхова премія, яку клієнт повинен сплачувати щорічно протягомусього терміну страхування, склала, виходячи з таблиці тарифів, 125 дол.США.
Індекс компанії на момент розрахунку складав 4,4. Він був прийнятий уякості базового за даним договором. Застрахований дожив до закінченняпрограми.
Потрібно розрахувати:
Розмір першої премії в гривнях, яку клієнт повинен сплатити компанії,зазначеної в договорі страхування (базовий індекс - 4,4).
Розмір страхової суми в гривнях, розрахований при заключені договорустрахування (базовий індекс 4,4).
Розмір річної премії наступного року (індекс компанії на моментсплати 5,0).
Розмір страхової суми, фактично виплаченої клієнту по закінченнідоговору страхування (індекс компанії на момент сплати - 8,2).
Розрахунок:
Розмір першої премії: 125 • 4,4 = 550 грн.
Розмір страхової суми: 2500 • 4,4 = 110 000 грн.
Розмір премії наступного року: 550 / 4,4 • 5,0 = 625 грн.
Розмір виплаченої страхової суми: 110 000 / 4,4 • 8,2 = 20500 грн.
Розстрочка оплати страхової премії. При сплаті страховоїпремії раз на місяць (у квартал, півроку) компанія представляє клієнтурозстрочку. За надання розстрочки компанією нараховується пеня, що
додається до розміру страхової премії. При цьому розрахунок страхової сумиведеться щодо річної премії.
Приклад 4.
Укладається договір страхування за програмою змішаного страхуванняжиття.
Страхова премія, яку клієнт повинен сплачувати щорічно протягомусього терміну страхування склала, виходячи з таблиці тарифів, 125 дол.США.
Клієнт обумовив щоквартальне внесення страхової премії. Пеня прищоквартальній оплаті складає 6% від розміру річної премії.Потрібно розрахувати:
Розмір щоквартальної премії, за умови, що пеня доплачується довеличини річної премії;
Розмір щоквартальної премії, за умови, що пеня, входить у розміррічної премії;
Розмір річної премії, що йде в розрахунок при визначенні величинистрахової суми за таблицею тарифів, якщо пеня входить у розмір річноїпремії, сплачуваної клієнтом.
Розрахунок:
Пеня доплачується. Щоквартальна премія складе:
125 - (1 + 0,06) / 12 = 11,041(6) = 11,5 дол. США (округлення у більший
бік).
Пеня включається. Щоквартальна премія складе:125/12 = 10,418 = 10,42 дол. США
Пеня включається. Річна премія для розрахунку страхової суми складе:125 - (0,06 • 125) = 125 • (1-0,06) = 117,5 дол. СІЛА.
• Фактор поліса. При розрахунку страхової премії виділяєтьсячастина витрат, що не залежать ні від терміну, ні від розмірів страховоїпремії і страхової суми, а є постійною величиною для будь-якого договорустрахування. Назвемо цю величину "фактор поліса". Фактор поліса невраховується при розрахунку тарифів за таблицями тарифів компанії.
При розстрочці платежів у плині року пеня нараховується на страховупремію, включаючи фактор поліса.
Приклад 5.
Клієнт обумовив за програмою страхування "РИЗИК" страхову суму врозмірі 1500 дол. США.
Страхова премія для одержання клієнтом такої страхової суми затаблицею тарифів склала 12 дол. США.Фактор поліса - 5 дол. США. Індекс компанії - 4,8.Потрібно визначити:1. Розмір щорічної премії, яку клієнт зобов'язаний сплатити страховику, удоларах США чи у гривнях.
Розрахунок:
Щорічна премія в доларах США:
12 + 5 = 17 дол. США
Щорічна премія в гривнях:
17 • 4,8 = 81,6 грн.
Приклад 6.
Клієнт обумовив можливість щомісячної оплати страхової премії.Страхова премія обговорена у розмірі 40 дол. США. Пеня при щомісячнійоплаті складає 8 % від розміру внеску. Індекс компанії - 4,6. Фактор полісаскладає 5 дол. США.Потрібно розрахувати:
Розмір річної премії в доларах США і у гривнях, що йде в розрахунок
при визначенні страхової суми за таблицею тарифів.
Розмір щомісячної страхової премії гривнях і в доларах США, яку
повинен сплачувати клієнт.
Розрахунок:
Розмір річної премії для розрахунку страхової суми за таблицею
тарифів:
40 - (40 • 0,08 + 5) = 31,8 дол. США31,8 • 4,6 = 146,28 грн.
Розмір щомісячної премії:
40/12 = 3,33 = 3,34 дол. США,3,34 • 4,6 = 15,36 грн. = 15,4 грн.
• Розрахунки за програмами страхування. При розрахункуіндивідуального тарифу за таблицями тарифів компанії необхідно пам'ятатитакі умови:
страхова премія і страхова сума - взаємозалежні величини, при змініоднієї з них пропорційно змінюється інша величина;
як правило, індивідуальне значення тарифу визначається на підставівіку застрахованого при заключені договору страхування (вік вступу, вікпочатку страхування, вік закінчення договору).
У випадках, коли клієнта цікавить укладення договору страхування поодній чи декількох програмах страхування на умовах, що відрізняються відтих, за яких були розраховані дані, приведені в таблицях, що наявні вкомпанії, розрахунок може бути проведений у компанії відділом актуарнихрозрахунків. Але завжди слід пам'ятати, що страхова премія йде на витратидвох складових:
на створення резерву премій для виплати страхової суми з нагодисмерті застрахованого;
на нагромадження для виплати страхової суми по дожиттюзастрахованого по закінченню терміна страхування.
Відповідно і страхова сума (у випадку смерті застрахованого)складається з чисто ризикової частини і суми нагромаджень, що утворилися узастрахованого до моменту настання страхового випадку.
• При дожитті застрахованим до закінчення терміну страхуванняйому виплачується тільки накопичувальну частину страхової суми, томущо ймовірність смерті з віком зростає, а розмір внеску залишаєтьсянезмінним, отже, розмір ризикової частини страхової суми з вікомзменшується. Одночасно з цим росте накопичувальна частина страхової сумипри терміні страхування більше 15 років. Тоді сума, яка буде сплачена тількизастрахованому при дожитті по закінченню терміна договору страхуваннябуде істотно вища, ніж, наприклад, сума, що фіксується у договорі"змішаного" страхування. А тому таке обумовлюється ще під час укладеннядоговору страхування, де визначаються:
розмір страхової суми, яку клієнт одержить у випадку смерті в першийрік страхування;
розмір суми нагромаджень, яку клієнт одержить при дожитті позакінченню терміна страхування;
розмір пенсії по одному з обраних варіантів пенсії, пропонованих у ційпрограмі;
розмір щорічної страхової премії по обговореному з клієнтом значеннюоднієї з перерахованих вище величин;
розмір страхової суми, яку клієнт одержить у випадку смерті на будь-якому році страхування (якщо клієнт виразить зацікавленість по цьомупитанню), наприклад, при страхуванні пенсійного забезпечення.
Приклад 7.
Клієнту 28 років, він обумовив можливість щомісячної оплатистрахової премії в розмірі 20 грн. Після 60 років йому потрібна довічнапенсія гарантованими виплатами пенсії.
Пеня при помісячній оплаті складає 8% від розміру внеску. Індекскомпанії - 4,6, вік застрахованого - 28 років; стать - чоловіча; термінстрахування - до 60 років, (32 року), фактор поліса - 5 дол. США у рік.Потрібно визначити в гривнях і в доларах США:
Розмір страхової суми у випадку смерті в перший рік страхування. Прицьому застрахований знаходився на страхуванні менш одного року (заіндексом на момент укладення договору страхування).
Розмір страхової суми, що накопичується у застрахованого дозакінчення терміну страхування і визначається на виплату пенсії (заіндексом на момент укладення договору страхування).
Розмір щомісячної пенсії, яку застрахований буде одержувати пообраному варіанту пенсії (за індексом на момент укладення договорустрахування).
Розмір страхової суми у випадку смерті на 25 році страхування. Прицьому пройшло повних 24 роки (індекс компанії ймовірно складе у цейтермін 8,0).
Розрахунок:
1. Страхова сума на першому році страхування (індекс 4,6)1.1. Визначимо розмір страхової премії в рік:
|
20 • 12 = 240 грн. Визначимо розмір страхової премії у рік за винятком пені защомісячну розстрочку: 240 • (1 - 0,08) = 220,8 грн. Визначимо величину фактора поліса в грн.: 5 • 4,6 = 23,0 грн. Визначимо розмір річної премії, що йде в розрахунок привизначенні страхової суми за таблицями тарифів: 220,8 - 23 = 197,8 грн.,чи в доларах США: 197,8 / 4,6 = 43 дол. США. Визначимо страхову суму на першому році страхування (початковасума страхування). Складемо таблицю (2.4) початкових сум страхування на100 од. страхової премії на рік при початку страхування по даному ризику з18 (вісімнадцяти) років та щомісячної оплати в розмірі 20 од. Таблиця 2.4. Страхова сума при щомісячній оплаті 20 од. страхової премії. Вік | Страхова сума, од. |
| 18 | 698,5 |
| 19 | 672,9 |
| 20 | 565,3 |
| 21 | 494,4 |
| 22 | 468,3 |
| 23 | 470,2 |
| 24 | 457,4 |
| 25 | 461,4 |
| 26 | 457,7 |
| 27 | 445,4 |
| 28 | 463,3 |
| 29 | 425,7 |
| 30 | 404,8 |
На 100 од. страхової премії в рік страхова сума в перший рікстрахування склала для цього клієнта 463,3 од. Тому що пройшло меншеодного року страхування, і накопичувальної частини страхової суми, ще неіснує. Використовуємо правило "хреста":100 :4633197,8 : х,
звідки:
х = 197,8 • 463,3/100 = 916,4 грн.,що складає:
916,40 / 4,6 = 199,22 дол. США.
2. Страхова сума по закінченні терміну страхування (індекс 4,6).
Розмір річної премії, що йде в розрахунок за таблицею тарифів,визначений у пп.1.1, 1.4 цього прикладу і складає 197,8 грн. (43 дол. США).
Визначимо страхову суму по закінченні терміну страхування. Длярозрахунку беруться дані з таблиці 2.5 - нагромадження за періодстрахування, яку теж складемо з розрахунку для повних років страхуванняпри сплаті 100 од. премії (одноразової, річної).
|
Таблиця 2.5 Суми нагромадження за період страхування Повні рокистрахування | На 100 од.одноразової премії | На 100 од. річної премії | |
| 1 | 31 | 32 | |
| 2 | 34 | 67 | |
| 3 | 37 | 105 | |
| 25 | 304 | 5 | 378 |
| 26 | 335 | 5 | 979 |
| 27 | 368 | 6 | 640 |
| 28 | 405 | 7 | 367 |
| 29 | 445 | 8 | 168 |
| 30 | 490 | 9 | 048 |
| 31 | 539 | 10 | 016 |
| 593 | |||
| 33 | 652 | 12252 | |
| 53193 | |||
| 48 | 2724 | ||
На 100 од. страхової премії в рік страхова сума по закінченні період7устрахування склала 11081 од. Тому що термін страхування закінчи8вся іризикової частини страхової суми не існує, використовуємо правило9"хреста":
10 100 - 11081197,8 - х,
звідси:
х = (197,8 • 11081) / 100 = 21918,2 грн.,
що складає:
21918,2 / 4,6 = 4 764,83 дол. США
3. Розмір довічної щомісячної пенсії (індекс 4,6).
Сума, що витрачається на виплату пенсії (накопичена сумастрахування), визначена в п. 2.2. цього прикладу і складає 21918,2 грн.(4764,83 дол. США).
Визначимо розмір довічної щомісячної пенсії:
Складемо таблицю (2.6) розміру щомісячної пенсії на 1000 од.накопиченої страхової суми при різних видах програм (довічна виплата,виплата гарантованих п'ять років після 60 років життя, виплат гарантованих10 років після 60 років життя).
Таблиця 2.6
|
Розмір щомісячної премії Почато | Вид програми | ||
| к | довічна | Гарантованих | Гарантованих |
| виплати | 5 років виплат | 10 років виплат | |
| пенсії | |||
| 40 | 6.2553 | 6.2284 | 6.1550 |
| 41 | 6.3067 | 6.2784 | 6.2005 |
| 42 | 6.3607 | 6.3313 | 6.2480 |
| 58 | 7.8834 | 7.7720 | 7.4459 |
| 59 | 8.0508 | 7.9219 | 7.5568 |
| 60 | 8.2373 | 8.0838 | 7.6733 |
| 61 | 8.4069 | 8.2378 | 7.7858 |
| 62 | 8.5899 | 8.4021 | 7.9025 |
| 75 | 12.9934 | 12.0761 | 9.9346 |
|
На 1000 од. накопиченої страхової суми цьому клієнту за таблицеюпокладається виплата в розмірі 8.0838 од. Довічна щомісячна пенсія згарантованими виплатами складе (використовуємо правило "хреста"):1 000 - 8.08384764.83 - хх = (4 764,83 • 8,0838) / 1 000 = 38,51 дол. США,чи в гривнях: 38,51 • 4,6 = 177,1 грн. 4. Страховий випадок на 28 році страхування. У цьому випадку страхова сума являє собою суму двох складових(ризикова та накопичувальна). 4.1. Визначимо ризикову складову. Для цього складемо таблицю (2.7)страхової суми з нагоди смерті на 100 одиниць річної премії. Таблиця 2.7 Страхова сума з нагоди смерті Вік | Рік наступу страхового випадку | ||||||
| вип- | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | ||
| лати | |||||||
| 18 | |||||||
| 50 | 3294 | 3145 | 2998 | 2851 | 2700 | ||
| 51 | 3234 | 3091 | 2951 | 2811 | 2665 | ||
| 52 | 3178 | 3042 | 2907 | 2773 | 2634 | ||
| 53 | 3124 | 2993 | 2863 | 2735 | 2602 | ||
| 54 | 3071 | 2944 | 2819 | 2696 | 2568 | ||
| 65 | 2455 | 2365 | 2276 | 2190 | 2103 | ||
На 100 од. страхової премії в рік страхова сума склала для цьогоклієнта у віці 53 роки (на 28 році страхування) 2 735 од. Використовуємоправило "хреста":
100 - 2 735
43 - х,
|
звідси: х = 43 • 2 735 / 100 = 1 176,05 дол. США що складає: 1 176,05 • 8,0 = 9408,4 грн.4.2. Визначимо накопичувальну складову (складемо таблицю 2.8.нагромадження для 100 од. одноразової та річної премій). Таблиця 2.8 Суми нагромадження від одноразової та річної премії. Повні роки | На 100 од. | На 100 од. річної |
| страхування | одноразової премії | премії |
| 1 | 31 | 32 |
| 2 | 34 | 67 |
| 3 | 37 | 105 |
| 24 | 277 | 4812 |
| 25 | 304 | 5378 |
| 26 | 335 | 5979 |
| 27 | 368 | 6640 |
| 28 | 405 | 7367 |
| 29 | 445 | 8168 |
| 48 | 2724 | 53193 |
На 100 од. страхової премії в рік страхова сума склала для цьогоклієнта на 28 році страхування (повних 24 роки) 4 812 од.Використовуємо правило "хреста":100 - 4812
43 - х,
звідси:
х = 43 • 4 812 / 100 = 2069,16 дол. США,
що складає:
2 069,16 • 8,0 = 16553,2 грн.4.3. У такий спосіб повна страхова сума в цьому випадку складе:1 176,05 + 2 069,16 = 3 245,21 дол. США,чи в гривнях (по передбачуваному на момент виплати курсу):3 245,21 • 8,0 = 25961,6 грн.
• У програмі "ПЕНСІЯ", за таблицями тарифів, можна розрахуватитарифи по варіантах щомісячної пенсії для:
простої довічної пенсії;
довічної пенсії з гарантованими п'ятирічними виплатами пенсії;
довічної пенсії з гарантованими десятирічними виплатами пенсії.Гарантія має на увазі зобов'язання компанії виплатити гарантовану
кількість пенсій застрахованому чи його бенефіціару навіть у випадку смертізастрахованого. У випадку, якщо клієнт обумовлює розмір необхідної пенсії,робиться розрахунок необхідної страхової премії за таблицею. У випадку,якщо клієнт обумовлює розмір можливої страхової премії робитьсярозрахунок величини щомісячної пенсії як за обраним клієнтом варіантом,такі за складеною умовною таблицею. Якщо застрахований вмре до настанняобговореного пенсійного віку, він одержить суму нагромаджень за період
|
страхування на підставі даних такого розрахунку. Розрахунок проводитьсяаналогічно розрахунку нагромаджень за період страхування. Приклад 8: Клієнт (чоловік у віці 28 років) обумовив можливість щомісячноговнесення страхової премії в сумі, еквівалентної 30 дол. США у рік. Обрано варіант програми з виплатою довічної пенсії, починаючи з вікуу 60 років з гарантованими п'ятьма роками виплат пенсії (навіть у випадкусмерті застрахованого). Індекс компанії на момент заключення договорустрахування (базовий індекс) склав 5,2. Пеня при помісячній розстрочці платежів = 6% від розміру річноїпремії. Фактор поліса = 5 дол. США.Потрібно визначити: Розмір страхової премії у місяць. Розмір пенсії, що відповідає такій оплаті.Розрахунок: Розмір страхової премії за місяць: 30/12 = 2,5 дол. США,чи в гривнях: 2,5 • 5,2 = 13,0 грн. Розмір пенсії (при індексі 5,2). Визначимо розмір страхової премії в рік за винятком пені за помісячнурозстрочку: 30 • (1-0,06) = 28,2 дол. США.Визначимо розмір річної премії, що йде в розрахунок при визначенністрахової суми по таблицях тарифів: 28,2 - 5 = 23,2 дол. США чи в гривнях: 23,2 • 5,2 = 120,6 грн.Визначимо розмір пенсії на 100 дол. США річних премій (запишемо утаблицю 2.9. дані). Таблиця 2.9 Розмір пенсійних виплат залежно від умов договору Вік вступу вдоговірні страховівідносини | Початок виплат (60 | років) | |
| До кінцяжиття | 5 років | 10 років | |
| 18 | ...200.25 | 171.16 | 150.33 |
| 25 | ...128.45 | 110.48 | 97.34 |
| 26 | ...118.81 | 102.31 | 90.20 |
| 27 | ...109.82 | 94.69 | 83.53 |
| 28 | ...101.44 | 87.58 | 77.32 |
| ...93.63 | 80.94 | 71.50 | |
|
На 100 од. страхової премії в рік клієнту надається пенсія в розмірі87,58 од. на місяць. Звідси фактичний розмір пенсії для даного клієнта буде: (23,2 • 87,57) / 100 = 20,31 дол. США, чи в гривнях при базовомуіндексі: 20,31 • 5,2 = 105,6 грн. • У програмах змішаного страхування застрахований одержить тусаму обговорену страхову суму як у випадку смерті застрахованого на будь-якому році страхування, так і при дожитті його до закінчення термінустрахування.Приклад 9: Клієнт обумовив необхідність виплати страхової суми по змішанійпрограмі в розмірі 8000 дол. США. Вік застрахованого при укладені договорустрахування - 30 років. Періодичність внесення страхових премії - раз у рікза розстрочку - 4% від річної премії. Фактор поліса - 5 дол. США.Потрібно визначити: Розмір страхової премії внесеної раз у півроку.Розрахунок: 1. Визначимо розмір щорічної страхової премії, що йде у розрахунок привизначенні необхідної страхової суми. Використовуємо таблицю 2.10 розміру річної премії на 1 000 од. страховоїсуми. Таблиця 2.10 Розмір щорічної страхової премії. Вік початкустрахування | Термін страхування, років | ||||
| 20 | 25 | 30 | 35 | ||
| 18 | 34.51 | 22.79 | 16.08 | 12.03 | |
| 30 | 36.96 | 25.49 | 19,08 | 15.37 | |
| 31 | 37.28 | 25.84 | 19,50 | ||
| 32 | 37.63 | 26.23 | 19,92 | ||
| 33 | 37.99 | 26.63 | 20.36 | ||
Для того, щоб одержати страхову суму в розмірі 1000 од., клієнтповинний заплатити 25,49 од. у рік.
Звідси розмір страхової премії в нашому випадку:(8000 • 25,49) / 1000 = 203,92 дол. США.
Додамо фактор поліса і пеню за розстрочку:
(203,92 + 5) • (1 + 0,04) = 217,28 дол. США
Звідси страхова премія за півроку:
217,28 / 2 = 108,64 дол. США,що в гривнях буде становити:
108,64 • 5,2 = 565,0 грн.
• Програми зі страховими внесками, що змінюються (не плутати зізміною розміру чергового внеску страхової премії в гривнях у зв'язку зінфляцією), це страхування на 5, 10, 15 років з наступним поновленнямстраховки без нового договору страхування й оформлення. При цьому, якпри укладенні договору страхування, так і при його поновленні тариф
залежить від віку застрахованого на момент зміни індексу.
Приклад 10.
Клієнт виразив бажання застрахуватися за такою програмою на 25років. Вік - 18 років. Інтервал поновлення тарифу - 10 років. Розмірстрахової суми - 4000 дол. США. Фактор поліса - 5 дол. США.Періодичність сплати внесків - щорічно. Базовий індекс - 5,2.Потрібно визначити в доларах США і в гривнях:
Величину страхової премії під час поновлення договору страхування(тариф введення).
Розміри страхових премій під час поновлення договору страхування(тарифи поновлення).
Розрахунок:
Тариф введення:
Страхова премія за таблицею (довідковий матеріал 1, тема 7) буде(на 1000 од. страхової суми клієнт повинен заплатити при віцізастрахованого 18 років 3,976 від страхової премії на рік) 4000 дол.США:
(4000 • 3,976) / 1000 = 15,91 дол. США.
З урахуванням фактора поліса:
15,91 + 5 = 20,91 дол. США, чи в гривнях:20,91 • 5,2 = 108,8 грн.
Тариф поновлення:
Тариф поновлюється кожні 10 років, тобто у віці 28 років (на 10 років) і38 років (до закінчення терміну страхування).Використовуємо дані таблиці:
У 28 років:
(4000 • 4,915) / 1000 = 19,68 дол. США
У 38 років:
(4000 • 9,807) / 1000 = 39,23 дол. СШАРозмір тарифів поновлення в гривнях визначається на підставі індексукомпанії на термін їхньої сплати (допустимо по екстраполяції інфляційногопроцесу у часі: для 28 років - 6,8, для 38 років - 7,8),тобто:
У 28 років:
19,68 • 6,8 = 133,83 грн.
У 38 років:
39,23 • 7,8 = 306,00 грн.Треба ще додати, що є різниця в розрахунках тарифів для чоловіків іжінок та категорій працюючих, оскільки різниця в настанні пенсійного вікузастрахованих, а також в умовах їх праці. Додаткові програми страхування,наприклад для сімейного подружжя, у випадку смерті чи інвалідності віднещасного випадку, звільнення від платежів при втраті працездатностізастрахованого, виплат пенсій у випадку втрати годувальника, виплаткомпенсацій у випадках особливо небезпечних хвороб, участі у прибутках
від портфеля інвестицій компанії і т.п., є додаток до основних страховок.Вони приймаються на страхування зразу ж з основними програмами чипізніше у час дії основних програм страхування. Як правило, всі додатковіпрограми страхування чинні лише до 65 років або до закінчення строкустрахування по першому випадку, обумовленому в основній програмі.
Основна мета таких додаткових програм у особистому страхуванні - ценадати застрахованому, членам його родини чи особам, накористь якихукладено договір страхування, додатковий захист від супутніх негативнихподій за відносно невеликі додаткові платежі.
У майновому страхуванні, у час формування нової структурибагатоукладної економіки, де важливою проблемою стає мінімізаціяпідприємницького ризику, головною характеристикою страхування виступаєстраховий тариф - ціна страхової послуги.
Як відомо, переважну частину національного багатства країнистановить майно підприємств різних форм власності і нерідко на їхдіяльність впливають непередбачені обставини. Своїх коштів у підприємстввистачає, як правило, лише на покриття незначних збитків. Що ж до великихзбитків, то для їх відшкодування практично жодне підприємство не маєкоштів. Постає потреба у страхуванні.
У майновому страхуванні страхову суму визначають як рівну чи меншусуми ринкової вартості майна, страхові тарифи і їх похідні - страхові премії -розраховуються кожним страховиком окремо по кожному ризику.Характерним прикладом цього є підходи в страхуванні ризиків у будівництві,на прикладах чого й розглянемо принципи методів розрахунків основниххарактеристик в майновому страхуванні.
Вищенаведені в цьому розділі методи розрахунків тарифів притаманнірозрахункам для загальних випадків, і вони не враховують специфікикожного випадку, особливо, для будівельних майданчиків.
Нижче подаємо побудову такого нетто-тарифу з урахуванням важливихособливостей об'єкта страхування (будмайданчика).
Під ризиком аварії в будівельній галузі розуміємо небезпеку настанняодного з граничних станів, обумовлених помилками під час виконаннябудівельно-монтажних робіт чи застосування неякісних матеріалів і виробів,що призводить до повного зруйнування конструкцій або виникнення такихзначних деформацій, що необхідна їх заміна. Досягнення таких станів можепризвести до повної фізичної непридатності будівлі, значних матеріальнихзбитків та стати причиною важких травм, поранень та смерті будівельниківчи третіх осіб.
До подій, що трактуються як аварії, відносяться такі обговоренінаслідки (позначимо їх як подія А):
втрата рівноваги будівлі та /або його окремих частин і елементів, якжорсткого тіла;
місцевого крихкого руйнування в обмеженому об'ємі або перетинунесучої конструкції;
загальної та місцевої втрати рівноваги або критичної деформації
несучої конструкції;
загальної або часткової втрати стійкості несучої конструкції.Застосуємо принципи "змішаного страхування" для визначення
параметрів договору страхування ( страхова сума, страховий тариф, страховапремія, страхове відшкодування і т. ін.) в будівельній галузі.
Змішане страхування ризику будівельних об'єктів - це вид майновогострахування, що об'єднує в одному договорі два і більше простих видівстрахування.
Страхова відповідальність за змішаним страхуванням ризику аваріїпередбачає виплату страхової суми виходячи з таких умов:
при досягненні строку, обумовленого в договорі страхування як строкубезаварійної експлуатації (в розумінні ненастання за вказаний періодчасу обумовлених договором подій - події А);
при виникненні обумовлених в договорі страхування наслідків події А.Страховик укладаючи договір, обумовлює власну участь у
відшкодуванні збитків (відшкодування) і страхувальника (франшиза).Залежно від розміру франшизи та загальної страхової суми визначаєтьсязнижка зі страхових виплат страховиком дій, пов'язаних з прямим абоопосередкованим заподіянням шкоди застрахованому об'єкту будівництва.
Побудова нетто-тарифу за змішаним страхуванням ризику аварії (длябудинків житлово-громадського призначення) має такі особливості:
розрахунки базових тарифних ставок виконуються з використаннямнормативної бази конструктивної безпеки для будинків житлово-громадського призначення;
диференціація нетто-тарифів (розрахунок ризикових надбавок) тазастосування інших пільг та санкцій для страхувальників базується навикористанні різниці між фактичними показниками конструктивноїбезпеки для конкретного об'єкта страхування та їх граничниминормативними значеннями;
при розрахунках застосовуються методи кількісного аналізуфінансових рент;
нетто-ставка в даному випадку складається з двох частин, кожна з якихбере участь у формуванні страхового фонду по одному з видівстрахової відповідальності, що включені в базові умови страхування.Загальний нетто-тариф визначається за формулою:
т =т +т, (92)
sum а б /
де: Ta - нетто-тариф, що бере участь у формуванні страхового фонду длявиплат у зв'язку з виникненням обумовлених в договорі страхуваннянаслідків події А;
T - нетто-тариф, що бере участь у формуванні страхового фонду длявиплат у зв'язку з досягненням обумовленого в договорі страхуваннятерміну безаварійної експлуатації будівельного об'єкта.
Зазначимо, що фактичний ризик розраховується за формулою:
(93)
|
де: Rn - прийнятний ризик. Визначається з принципу гарантії безпекибудинку відносно життя та здоров'я людей. Для будинків житлово -громадського призначення прийнятний ризик не може буде вище рівнівдобровільно прийнятних ризиків у звичайних умовах, на які в людейспокійна реакція (ризик автомобіліста, курця та ін.). Числові значеннязвичайних ризиків коливаються в межах від 10"5 до 10~б; R - додатковий ризик аварії, внесений в об'єкт за рахунок дефектівбудівництва та залежний від цих дефектів. Для визначення Rприпускається, що ймовірність виникнення аварійної ситуації напобудованому об'єкті майже повністю залежить від допущених набудівництві дефектів. Формули для розрахунків нетто-тарифів з урахуванням їхдиференціації залежно від фактичного рівня ризику будівельного об'єктамають вигляд: Та = Та^ +{TastMl№ + a{l-e-omKy=Tastkl + k2, (94) де: Tast - позначення базового нетто-тарифу (без урахування диференціації). Таа=ки9 (95) де: кн - коефіцієнт, що показує, у скільки разів нормативний ризик (R) аваріїбільший прийнятного (R); а - масштабний множник (усереднений тариф), що назначаєтьсястраховиком, виходячи з кон'юнктури страхового ринку та інших факторів; Ј1 = 1 + А/100, (96) та: к2 = а(-е~отА), (97) - коефіцієнти, що відображають диференціацію нетто-тарифів залежно відфактичного ризику аварії будівельного об'єкта: при А < 0 значення к2 = 0. Нетто-тариф, що бере участь у формуванні страхового фонду,розраховується як: Тб - A-Tastk, (98) де: А = (кф-ки)ШІки, (99) де: кф - коефіцієнт, що показує, у скільки разів фактичний ризик () аваріїбільш прийнятого (R). Значення кі, к2 та Та, розраховані для діапазону значень А від 0 до 150%наведені в таблиці 2.11. Таблиця 2.11. Значення коефіцієнтів кі, к2 та Та, для діапазону значень А. А, % | к1 | к2 • 104 | Та • 104 |
| 0 | 1.0 | 0 | 2.1 |
| 5 | 1.05 | 1.463117 | 3.668117 |
| 10 | 1.1 | 2.854877 | 5.164877 |
| 20 | 1.2 | 5.438077 | 7.958077 |
| 30 | 1.3 | 7.775453 | 10.505453 |
| 40 | 1.4 | 9.890398 | 12.830398 |
| 50 | 1.5 | 11.804080 | 14.954080 |
| 70 | 1.7 | 15.102440 | 18.672440 |
| 100 | 2.0 | 18.963610 | 23.16361 |
| 150 | 1.7 | 23.306090 | 28.556090 |
|
Щоб виконати розрахунки ризиків для будинків з m поверхамивізьмемо: R =10"5, кя= 21, а = 0.03. п ' ? Значення кн беремо з таблиці 2.12 наданих в нормативних актах(СНіП). Значення коефіцієнтів кн для будинків з m поверхами Таблиця 2.12 Кількістьповерхівбудинку (m) | Значення коефіцієнтів кн для будинків | ||
| 0(нульовий | кам'яних | Моноліт- | Крупнопа- |
| цикл) | них | нельних | |
| 1 | 1.37 | 1.47 | 1.33 |
| 2 | 3.25 | 3.36 | 3.26 |
| 3 | 5.14 | 5.25 | 5,22 |
| 4 | 8.90 | 7.15 | 7.13 |
| 5 | 10.78 | 9.05 | 9.06 |
| 6 | 12.66 | 10.94 | 11.00 |
| 7 | 14.54 | 14.73 | 14.87 |
| 8 | 16.43 | 16.63 | 16.81 |
| 9 | 18.31 | 18.52 | 18.74 |
| 10 | 20.19 | 20.42 | 20.68 |
До того ж треба ще уточнити, що після здачі об'єкта в експлуатацію тафіксації значення кф, коли вже не проводяться ніякі відповідальні видибудівельно-монтажних робіт, кф "заморожується" та без змін існує додовільного наперед визначеного терміну. На прикладі розрахуємо такийнетто-тариф:
Приклад 11.
Замовник Х підписує контракт з підрядною організацією набудівництво 10-поверхового крупнопанельного житлового будинку. Середумов угоди - страхування об'єкта в страховій компанії Z за правиламизмішаного страхування будівельних об'єктів. Таким чином, в якостістрахувальника виступає замовник Х, що вступає у страхові стосунки зістраховиком Z.
Серед договірних умов: необхідність здійснення процедури зівстановлення фактичного рівня конструктивної безпеки об'єкта з метоюпорівняння його з нормативним значенням для цього типу будинку тавстановлення конкретних фінансових зобов'язань страхувальника по сплатівнесків.
Для проведення вказаної процедури замовник Х відповідно до угоди Х-Y заключає додаткову угоду або зі спеціалізованою організацією (іспити зметою сертифікації), або з тим же страхувальником Z, якщо останній має дляцього відповідний дозвіл. Розпочинається будівництво. До моменту йогозакінчення виявляється, що кф = 28 > кн = 21. Будівля не отримує сертифікат
відповідності, і вступають в силу санкції страхувальнику, що стосуються (вданому прикладі) ризикових надбавок до страхових нетто-ставок.Вихідні дані:
Rn = 10-5, кн = 21, а = 0.03.
Розрахунок:
д=(28-2і)іоо/2і=33,3(3)% (див. залежність, формула 99);Підставивши значення у формулу 94 після незначних арифметичнихдій отримаємо:
Та = 2.1-10"4 • (1 + 33,3(3)/100) + 0,03 • (і_е-°Шх33-3(3))= 0.00878406 = 0.88%Таким чином, сумарний нетто-тариф складає:
Тит = Та + Тб = 0,88% + 99,972% = 100,852%.Отже, в значенні економічного механізму підвищення якості та безпекибудівництва в страхуванні застосовують метод диференціації нетто -тарифівпри підрахунку страхових премій. Хто будує гірше, той платить більше.Розглянемо інші характеристики страхування, які застосовує страховик підчас страхування будівельно-монтажних ризиків, а саме, розрахунок премій зізміною процентних ставок та термінів страхування, а також введенняфункціонального зв'язку між об'ємом страхового забезпечення та значеннямА.
Для наочності використаємо метод побудови діаграм потоків платежівпо таких принципах:
. Виплата грошей - операція зі знаком "мінус".
. Отримання грошей - операція зі знаком "плюс".
. Час відображається горизонтальною віссю зліва направо.
. Отримання грошей відображається вертикальною стрілкою. Направленоюу додатню напівплощину.
. Виплата грошей відображається вертикальною стрілкою, направленою увід'ємну напівплощину.
Умовні позначки:
FV- задана величина премії.
Scmp - страхова сума.
п - кількість періодів капіталізації процентів.
РМТ- регулярні платежі за період п (розстрочена премія).
PV- сучасна величина FV(одноразова сума премії).
і(і) - номінальна (в дужках - ефективна) ставка складних процентів.Розрахунки проводяться з використанням базової формули розрахунків
за складними процентами:
PV + {l + iQ)PMT{l-{l + i) nyi + FV{l + i) п =0, (100)
|
де: множник Q = 0 - якщо виплати відбуваються в кінці періоду та Q=1- якщо напочатку. Т~~Г Т~~Г + FV Scmp n i(i) РМТ PV час Рис. 2.19. Ілюстрація базової формули розрахунків за складними процентами. а) FV Q = 1 б) Q = о | ▲ |
| FV | |
| Г 1 |
РТМ
РТМ
Рис. 2.20. Ілюстрація потоку платежів.
Приклад 12.Розрахунок суми страхової премії. Було встановлено, щомінімальна сума страхового забезпечення(Scmp) повинна бути в розмірі 25%від балансової вартості об'єкта на дату завершення будівництва, щостановить S-(fгрн-25% = 2-(fгрн. Термін страхування Т = 5 років. Нормаприбутковості страховика і = 70% річних зі щомісячною капіталізацією((і)=97,46% - ефективна ставка відсотка). Тимчасово вільні кошти, щоакумулюються страховою організацією, використовуються як кредитніресурси, що беруть участь в інвестиційних проектах, операціях на фондовомута фінансовому ринках - приносять прибуток. Однак, в накопичувальнійоперації прибуток від % приєднується до вкладу, а в страхуванні на сумуцього прибутку наперед зменшуються (дисконтуються) внескистрахувальника. При перерахованих вихідних даних сума страхової преміїбез урахування дисконтування складає:
FV = Scm ■Tsum = 2 • 109 • 100,852% = 2,01704 • 1(? грн.
Одночасна ж страхова нетто-премія з урахуванням дисконтування заперіод 5 років складе:
PV=FV{l + i) "=67 199 496,00грн.
Що ж загубив страхувальник від того, що є власником потенційнонебезпечного будинку? За дотримування стандарту нетто-тариф склав би:
Tsum =Та+Тб={2,1 х 1(Г4 х 1,0 + 0,0) + (1 -2,1 х 10 1 х 1,0) = 100%,PV = 66 631 793,00грн.,
а:
тобто різниця в одночасному платежі складає:
67 199 469,00 - 66 631 793,00 = 567 676 грн.
Страхувальник платить більше за ризик аварії (результат порівняння поТа) та губить потенційний прибуток у розмірі 17 040 003,70 грн., якби сума567 676 грн. Була б укладена (інвестована) під такі ж проценти.
Отримані дані доводять, що для використання страхування якекономічного механізму підвищення якості та безпеки будівництвадиференціації нетто-тарифів є зовсім недостатнім при виплаті премій.Необхідно повною мірою використовувати інші дуже важливі фактори -розстрочку премій зі зміною процентних ставок та термінів страхування, атакож введення функціонального зв'язку між об'ємом страховогозабезпечення та значенням А.
Низька процентна ставка при розстрочці PV в поєднанні з більшимстроком страхування дають страхувальнику суттєву вигоду, що в рядівипадків можна розглядати як субсидію. З іншого боку, висока процентаставка при розрахунку РТМ може бути введена як санкція за факт порушеннястандарту безпеки.
Приклад 13.Розрахунок величини страхових платежів. Необхіднізауваження. Збалансованість та непередбачуваність вітчизняного кредитно -фінансового ризику роблять отримані в прикладі 12 (розрахунків у гривняхта відповідних процентних ставок) дані малоефективними та незручними зточки зору методології страхування, особливо з урахуванням терміну діїстрахового полісу. У даному прикладі розрахунки візьмемо тільки удоларовому еквіваленті та відповідних відсоткових ставках для подальшогорозгляду змішаного страхування будівельних об'єктів.
Вихідні дані - ті ж, що й у прикладі 11.Тобто:
Rn= 10-5, кн = 21, кф = 28, а = 0,03, Tsum = 100,852%
Нехай вартість об'єкта = $1,6 млн.,
тоді:
Scmp = 0,25 • $1,6 млн. = $400 тис.
Графічною ілюстрацією прикладу 13 є рис. 2.21.
|
PV=??? Рис. 2.21. Графічне зображення величини страхових платежівРозраховані значення PV (сучасної величини заданої (FV) величинипремії) залежно від терміну страхування наведені в таблиці 2.13. Таблиця 2.13 Значення PV за різних термінів страхування Scmp=$400,0FV=$403,408 тис. Процентна | Значення PV ($ тис.) при терміні | |||
| ставка | страхування: | |||
| 5 років(n=60) | 6 років(n=72) | 7 років(n=84) | 8 років(n=96) | |
| 4.0 (4.07) | 330.392 | 317.459 | 305.031 | 293.090 |
| 4.5 (4.59) | 322.263 | 309.109 | 294.576 | 281.638 |
| 5.0 (5.12) | 314.338 | 299.038 | 284.484 | 270.637 |
| 5.5 (5.64) | 306.610 | 290.238 | 274.741 | 260.071 |
| 6.0 (6.17) | 299.075 | 281.701 | 265.335 | 249.241 |
| 6.5 (6.7) | 291.729 | 273.418 | 256.256 | 240.171 |
| 10.0 (10.47) | 245.187 | 221.946 | 200.908 | 181.865 |
Сплачуючи страховий внесок одразу, страхувальник витрачає меншегрошей, ніж при сплаті внесків (РМТ) протягом кількох років. Розгляд такоїсплати відбувається таким чином: фактично страхова компанія надаєстрахувальнику позику. І відбувається це, звичайно на основі повернення.Страхувальник у будь-який момент може погасити свою заборгованістьперед страховиком. Крім того баланс боргу обов'язково фігурує в договорахкупівлі-продажу будівельного об'єкта.
Розрахунок залишку заборгованості виконується розповсюдженим уфінансових розрахунках методом, сутність якого пояснює рис. 2.22, де:
а- розмір на п-му платежі (int„);
b - розмір основного боргу на п-му платежі (ргп„);
с - залишок боргу після сплати n-го платежу (baln).
| а | ||||||
| b | ||||||
1 2 3 ... n ... (кількість платежів)
Рис. 2.22 Ілюстрація методу розрахунку залишку заборгованості по
страхових внесках.
Формули розрахунків:для а: intn = abs(baln. • i) • sign(pmt) (101)
для b: prnn = РМТ +baln. • і (102)
для с: baln = baln1 + prn, (103)
де: РМТ - регулярні платежі за період n (розстрочена премія).
Таким чином, в розпорядженні страховика знаходяться ще як мінімумтри регулятори безпеки будівельних об'єктів: об'єм страхового забезпечення,процентна ставка та термін дії страхування. Доцільно встановлювати пільгидля страхувальників, якщо під час будівництва об'єкта досягнута більшабезпека ніж це обумовлено стандартом: використання підвищенихпроцентних ставок при розрахунку PV, занижених - при розрахунку РМТ,продовження терміну дії страхування.
При транспортному страхуванні вантажів у визначенні ставокстрахового тарифу враховуються такі обов'язкові вимоги:
Страхування вантажів і призначення тарифів страхових премійздійснюється страховиком на підставі "Правил транспортного страхуваннявантажів".
Базові тарифи (див. тему 7, додаткові матеріали 2) розраховуютьсядля нормальних умов перевезень, тобто, транспортних засобів і шляхівсполучення, геополітичних і соціальних умов.
За основу при розрахунку базових ставок тарифів беруть умовнийвантаж із мінімальною схильністю до втрат та ушкоджень.
У базових ставках тарифів також враховані ризики втрат абоушкоджень під час проведення навантажувальних робіт.
Розраховуючи конкретний тариф, необхідно враховувати як можнабільше показників діючих при транспортуванні ризиків.
Чинні тарифи не застосовуються до страхування перевезень:
музичних інструментів;
предметів мистецтва;
грошей і цінних паперів;
дорогоцінних металів і каменів, виробів із них;
тварин і птахів та їхнього свіжого м'яса;
речей домашнього побуту й особистих речей;
поштових відправлень.
7. Як правило страхування вантажоперевезення проводиться за такимиризиками (для зручності в подальшому використані приймаємо умовніскорочення цих назв).
А - з відповідальністю за усі ризики;
Б - з відповідальністю за загальну аварію;
С - без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи.Розрахунок загального тарифу страхової премії для будь-якого
перевезення і будь-яких умов страхування провадиться за такою формулою:
То = {Тб +Тт +Тд +Тс +Тв +Тз ±Тп) х У, (104)
де: Тб - базовий тариф премії з поправками на особливості вантажу,транспортних засобів і доріг сполучення;
Тт - тариф покриття страхуванням ризиків: "крадіжки, пропажі, недоставкиусього або частини вантажу" і "протиправних дій третіх осіб";Тд - тариф за покриття страхуванням ризиків, не врахованих базовимитарифами;
Тс - тарифи за покриття страхуванням ризиків збереження при перевезенняхіз проміжним збереженням, а також ризиків збереження в пунктах/портахвідправлення і призначення;
Тв - додатковий тариф за покриття страхуванням військових ризиків(визначається окремо страховиком);
Тз - додатковий тариф за покриття страхуванням страйкових ризиків(визначається окремо страховиком);
Тп - тариф за покриття страхуванням страйкових ризиків ушкодження абовтрати усього або частини вантажу при вантажо-розвантажувальних роботах.Тп = 0,10 (віднімається, якщо страхуванням не покривається періоднавантаження; додається, якщо страхуванням покривається періодрозвантаження);
У - коефіцієнт, що знижує, за рахунок більшого розміру франшизи(визначається окремо страховиком).
Базовий тариф премії Тб з поправками на особливості вантажу,транспортних засобів і шляхів сполучення, розраховується за формулою:
Тб = Б • К1 • К2, (105)
де: Б - базовий тариф;
К1 - коефіцієнт, що враховує рід вантажу і його упакування;
К2 - коефіцієнт, що враховує особливості тих чи інших транспортних
засобів, засобів транспортування і шляхів сполучення.
Тариф за покриття страхуванням ризиків: крадіжки, пропажі,недоставляння усього або частини вантажу розраховується за формулою:
Тт = (П1 + П2) • К3, (106)
де: П1 - тариф за страхуванням ризиків крадіжки, пропажі, недоставлянняусього або частини вантажу;
П2 - тариф за страхування ризиків протиправних дій третіх осіб;К3 - коефіцієнт, що враховує маршрут перевезення.
Тариф за покриття страхуванням ризиків, які підлягають страхуваннюза додаткову премію розраховується за формулою:
Тд = Д1 + Д2 + Ді + ... + Дн, (107)
де: Д1,2,і,н - додаткові тарифи за страхування ризиків, не врахованихбазовими тарифами.
Тариф за покриття страхування ризиків збереження при перевезеннях ізпроміжним збереженням, а також ризиків збереження в пунктах/портахвідправлення і призначення розраховується за формулою:
Тс = С1 + С2 + С3, (108)
де: С1 - тариф за страхування ризиків збереження при перевантаженнях, підчас перевезення з проміжним збереженням, у період, зазначений устраховому сертифікаті (полісі);
С2 - тариф за страхування ризиків збереження на складі в пунктівідправлення;
С3 - тариф за страхування ризиків збереження на складі в пунктіпризначення.
Примітка: У випадку, якщо термін збереження на складі, під часперевезення з проміжним збереженням, перевищує зазначений у страховомусертифікаті (полісі), додатковий тариф визначається страховиком окремо.
За ламані рейси додаткова премія не стягується, проте привстановленні ставки загального тарифу варто виходити зі ставки для більшвіддаленого пункту.
У випадку комбінованого перевезення розрахунок провадиться заформулою:
То = То 1, або То2 (більше значення) + Тс, (109)
де: То1 - загальний тариф за страхування перевезення першим видомтранспорту;
То2 - загальний тариф за страхування перевезення другим видом транспорту;Тс - тариф за покриття страхуванням ризиків збереження при перевезеннях ізпроміжним зберіганням, а також ризиків збереження в пунктах/портахвідправлення і призначення.
Конкретні значення тарифів вантажоперевезень для різних випадківперевезень: географії (маршрутів) перевезень; різним транспортом - дляконкретних розрахунків можливо використовувати наданими опосеред-кованими значеннями таких тарифів у довідковому матеріалі 2 цьогопосібника. Додаток 2 подає форму заповнення даними при розрахуваннітаких тарифів та узгодження їх значень з клієнтом (страхувальником).
Отже, можна зробити такий висновок: головною особливістюдіяльності у страховому процесі є те, що на відміну від сфери виробництва,де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потімуже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, у страховому процесіспочатку акумулюються кошти, що надходять від страхувальників чимстворюється страховий фонд (страхові резерви), а лише тільки після цьогопроводяться витрати, пов'язані з фінансуванням превентивних робіт чикомпенсацією збитків за укладеними страховими угодами за об'єктами
страхування. Головними характеристиками такого процесу є страхова премія,страхова сума та страховий тариф які взаємозалежні один від одного:
Страхова премія = страхова сума х страховий тариф
(110)
Тобто: страхова премія (платіж клієнта) визначається залежно від суми, наяку укладається договір страхування (страхові суми), і страхового тарифу.Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страховихтарифів - це найважливіші елементи договору страхування, адже вони єфінансовою основою взаємовідносин між всіма учасниками страховогопроцесу: страховиком і страхувальником; страховиком і агентом (брокером);страховиком і державними (фіскальними) органами, оскільки безпосередньовпливають на ціну страхової послуги.
Самі ж страхові послуги, їх надання, класифікують залежно від об'єктівстрахування (галузей життєдіяльності суспільства), які в свою чергукласифікуються за різними ознакам. Але у всіх країнах світу також, і вУкраїні, для загального поняття найбільш поширеного і більш близького длясприйняття людиною набули підходи до об'єктів з економічного погляду(відзнакою), що класифікує їх на три великі сфери взаємовідносин міжучасниками страхового процесу: у особистому страхуванні, майновомустрахуванні та страхуванні відповідальності. Ці об'єкти страхування засферами взаємовідносин сторін конкретніше розглянемо у наступних темахцього посібника.
ТЕМА 2. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ
Еволюція особистого страхування.Страхування життя та пенсій.Медичне страхування.Страхування від нещасних випадків.
Проблеми та напрями державної політики в галузі особистого страхуванняв Україні.
Прикладні задачі в особистому страхуванні.Завдання для практичних (семінарських) занять.
1. Еволюція особистого страхування
Використані терміни: особисте страхування, страхування життя, пенсійнестрахування, нещасний випадок, вигодонабувач, застрахований,індивідуальне страхування, колективне страхування, медичне страхування,асистанс.
Особисте страхування здійснюється з метою надання певнихпослуг фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), особам.
Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників(застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхньогожиття і здоров'я. Підгалузі особистого страхування див. у таблиці3.1.
Таблиця 3.1
Підгалузі особистого страхування
Страхування життя
Пенсійне страхування
Медичне страхування
Страхування від нещасних випадків
Здійснення особистого страхування має певні особливості у зв'язку зтим, що дуже важко правильно оцінити ризик, який береться на страхування.Тому це страхування пов'язане, як правило, з установленням умовноїстрахової суми (як вже наголошувалось в попередній темі - математичнимобчисленням на базі показників економічного розвитку конкретної країни),яка наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.
Поділ особистого страхування на окремі підгалузі зумовлюєтьсясукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорівстрахування, а також накопичуванням страхових сум.
Класифікація страхування передбачає поділ його на види, що дає змогустраховикам розробляти єдині правила страхування певних об'єктів відхарактерних для них ризиків, застосовувати методи розрахунку тарифів, якірозробляються для різних видів страхування, визначати особливостіформування резервів страхової компанії.
Практика радянського страхування передбачала такі види в особистомустрахуванні: змішане страхування, страхування дітей, страхування до вступув шлюб (весільне), довічне страхування і страхування додаткової пенсії.
Оцінюючи в цілому зацікавленість страхувальників у цих видахстрахування, можна сказати, що вони були популярними (за виняткомдовічного страхування), давали змогу страхувальникові захистити себе абосвоїх дітей від різних несприятливих подій (травма, інвалідність, смерть),накопичити певну суму до закінчення строку договору страхування абопевної події (вступ у зареєстрований шлюб, вихід на пенсію).
Взагалі особисте страхування, як соціальний інститут захисту людинибуло притаманне людству з моменту пізнання себе і свого місця в природі ісуспільстві. Розвиток такого інституту - це закономірний наслідокудосконалення превентивних форм багатовікової боротьби людства знебезпеками які його оточували.
Багато свідчень дійшло до нас про взаємне страхування ритуальнихвитрат у Римській імперії. Єгипетські каменярі, що брали участь у возведенніпірамід вже 2500 років до н.е. укладали спілки підтримки сімей, члени
котрих гинули від нещасних випадків на будівництві цих пірамід. ВладаІонітського міста Мілпет (Греція) ще у 205 р. до н.е. надала можливість своїмгромадянам накопичувати гроші на ритуальні заходи шляхом кожномісячнихвнесків до спеціальних фондів. Рим застосовував такі правила самозахистувід розповсюдження різних хвороб. Цільове використання коштівзабезпечувалось правовими гарантіями влади.
18 червня 1583 р. у Лондоні складено перший договір про страхуванняжиття. Практично через сто років (1693) Е.Галлей друкує науково -обгрунтовані розрахунки визначення тенденцій підвищення чи зниженнярівня смертності - так звані "таблиці смертності", які стали підвалинамитеорії страхування життя. У 1774 р. в Англії прийнято закон про страхуванняжиття, що лишається в складі чинного законодавства у цій країні й досі. А в1778 р., 1 серпня, в Німеччині створено "Гамбурзьке товариство домів дляосіб похилого віку", яке базувалось на принципах розповсюдженого заразпенсійного страхування. До набуття Україною статусу незалежної державистрахування на її території здійснювалось згідно з економічними,соціальними та правовими умовами, чинними у відповідні періоди існуванняКиївської Русі, Галицько-Волинського князівства, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Турецько-татарського іга, Царської Росії, колишньогоСРСР. Центри страхування, зокрема й особистого страхування, традиційнобазувались в Україні у містах, які мали політично-економічну вагу у тіперіоди (Київ, Полтава, Львів, Одеса, Харків).
Загалом у світі особисте страхування як галузь страхуваннясформувалась у 30-х роках ХІХ ст. Протягом тривалого часу страхуванняжиття практично у всіх країнах світу було монополією держави. Державністрахові товариства проводили, як правило, страхування за чотирма видами(розрядами) у особистому страхуванні: А - страхування капіталу; В -страхування пенсій на користь спадкоємців і в разі дожиття застрахованогодо певного строку; С - страхування пенсій на користь самогострахувальника; Д - страхування капіталів і пенсій на користь дітей придосягненні ними певного віку. Досвід показує, що понад 97% всіх страховихугод припадало на розряд А.
Отже, через захист себе від розповсюджуваних хвороб догуманних дій допомоги живим - людство здійснило крок у свійцивілізований розвиток взаємодій та взаємного порозумінняокремих членів свого суспільства через грошові відносини.Яскравим виразом чого є страхування життя та пенсійнестрахування.
2. Страхування життя та пенсій
Використані терміни: життя і здоров'я, страхування капіталу,страхування ренти, ануїтет, ануїтет промерандо, ануїтет постмерандо,накопичування, змішане страхування життя.
Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії вразі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхуванняабо дожиття до певного обумовленого в договорі строку.
Ризики, які існують при страхуванні життя, пов'язані зневизначеністю тривалості останнього для кожного окремогострахувальника. Так, коротке життя людини, наприклад,годувальника сім'ї, породжує значні проблеми для його дружини йдітей. Тривале життя, навпаки, створює проблему фінансовогозабезпечення його самого в похилому віці.
Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося істрахувальником, і страховиком, як вигідне вкладання грошей з позиції їхнакопичення та довгостроковості користування (інвестування), тобтовзаємної вигідності угоди.
Страхування життя є одним з інструментів захисту спадщинистрахувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смертідля близьких і визначити частку їх спадщини, що призначається кожному зних. Самому ж страхувальнику (застрахованій особі) крім того, що вінотримає страхову суму чи пенсійне забезпечення (у разі дожиття дозакінчення строку договору), надається і можливість розраховувати (у терміндії договору страхування життя) і на отримання чи погашення кредитів, якійому під страховий поліс надаються, що значно сприяє страхувальнику увирішуванні своїх проблем.
Отже, страхування життя - це особливий вид страхування, якиймістить у собі функції захисту і накопичення та передбачає відповідальністьстраховика щодо здійснення страхових виплат у разі:
досягнення застрахованою особою пенсійного віку, який визначений удоговорі страхування;
дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору;
смерті застрахованої особи;
настання події у житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорістрахування.
Як бачимо, цей вид страхування включає в свою дію і механізмпенсійного забезпечення застрахованого (клієнта). Але на відміну від такогож забезпечення різними пенсійними фондами - пенсійне страхування(страхування життя), базуючись на принципах діяльності таких фондів,основується ще й на принципах страхування в термін дії договору пропенсійне страхування. Тобто клієнт, щоб не трапилось, отримає своюграничну суму по виплатах з фонду, сформованого методом страхування, щов кількісному виразі буде значнішою, ніж сума його внесків до пенсійногофонду. І такий принцип пенсійного страхування, робить його привабливішимдля клієнта, ніж принципи діяльності пенсійних фондів з точки зорувкладання своїх грошей. Клієнт розуміє, що на випадок його смерті чикаліцтва він (чи його спадкоємці) отримає не тільки свої вкладені гроші, а ще
й гроші за страховим покриттям, що в кількісному виразі загальна сумавиплат буде більшою.
Привабливість такого виду страхування обумовлюється ще й тим, щодоговір страхування на весь термін його дії може додатково передбачатиобов'язок страховика здійснити страхові виплати і у разі:
хвороби застрахованої особи;
тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасноговипадку;
стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідокнещасного випадку.
Під час проведення страхування життя таким чином основнимивипадками є дожиття до закінчення строку страхування або смертьстрахувальника (застрахованого) протягом дії договору. Саме тому страховійкомпанії необхідно визначити ймовірність таких подій і важливе місцезаймає, зокрема, вимірювання норм смертності. З цією метою складаютьсятаблиці смертності на основі показників статистичного обліку населення абоматеріалів самої страхової компанії. Страховикові, який здійснюєстрахування життя, оперують факторами, які впливають на смертністьнаселення. До таких факторів можна віднести вік застрахованого, професію,місце проживання, стать. Необхідно враховувати, що найбільше людейпомирає у дитячому віці, у віці до 25 років смертність зменшується, а потімзнову поступово зростає. Залежно від професії громадянин може підлягатибільшому або меншому ризику втрати здоров'я і життя. Страховикунеобхідно враховувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчитьстатистика, чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживаннялюдини також має неабиякий вплив на тривалість життя. Різні умовипроживання складаються в сільській і міській місцевостях, у відносно чистихі забруднених зонах. Отже, розробляючи умови страхування і визначаючирозмір страхової суми та плати за страхову послугу, страховик бере до увагияк загальну економічну ситуацію в країні (можливості суспільства), так інадані щойно фактори.
Сумлінно побудовані таблиці смертності мають дуже важливе значеннядля кожної страхової компанії, оскільки саме від них залежать розміристрахових премій та резерви премій. Високим показникам смертності маютьвідповідати й вищі за розміром премії (внески). Внески слугують страховійкомпанії для формування певного розміру фондів, які забезпечують їйвиконання своїх обов'язків перед страхувальниками.
У додаткових матеріалах 1 цього посібника надані справ очні таблицістрахових сум та страхових премій, розрахованих на базі економічнихможливостей суспільства на сьогодення на 100 одиниць страхової премії та1000 одиниць страхової суми і тривалості життя у Київському регіонігромадян різного віку та статі.
Все перелічене накладає на умови договорів страхування певніособливості. Як правило, це договори доброї волі, в основу якого покладенодовіру між страховиком і страхувальником на тривалий час. Вагомий фактор
в цілому - стабільність суспільства. Передчасне припинення договору тягнеза собою недоотримання певної суми премій, що планувалисявикористовуватися згодом на здійснення виплат. До того ж і витратистраховика, пов'язані з обслуговуванням договорів страхування(навантаження на нетто-тариф), передбачалося поділити на цілий ряд років, апереривання договору робить це неможливим, бо розмір страхової сумизменшується, тобто редуціюнюється. В загалі можливо нагадати, щострахування життя - це вид особистого страхування, який передбачаєобов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику,застрахованій особі, вигодонабувачу або іншим третім особам, які маютьправо на отримання страхової виплати за чинним законодавством принастанні подій, що визначені умовами договору страхування.
Світова практика поділяє страхування життя на страхування капіталівта страхування рент. Страхування капіталів передбачає створення новихкапіталів. Якщо йдеться про рентне страхування, то певна, обумовленадоговором, частка виплачується страхувальникові (застрахованому) у виглядірегулярних періодичних виплат, а загальна сума останніх залежить відтривалості життя страхувальника (застрахованого).
Великим попитом користується змішане страхування життя, заумовами якого передбачаються виплати: якщо страхувальник доживе дозазначеного строку (віку), або помре протягом дії договору страхування.Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і наодну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Отже, такийвид страхування поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: зодного боку - дожиття до певної дати або події, а з іншого - смерть. Протефактично присутній лише один ризик: людина або доживає до кінця діїдоговору, або ні. Договори змішаного страхування життя довгострокові іможуть укладатися на різні за тривалістю строки (як показує практика - настрок 3, 5, 10, 15 і 20 років).
Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, якийсплачує внески, і застрахований є однією особою. В умовах договорузмішаного страхування життя може передбачатися і відповідальністьстраховика при настанні нещасного випадку із застрахованою особою. Алейдеться не про факт нещасного випадку, а про його наслідки, що призвели допостійної втрати загальної працездатності. Постійна втрата працездатностівиявляється, як правило, після трьох місяців від дня нещасного випадку, якийїї спричинив. Таке включення в умови договору змішаного страхуванняжиття веде, як правило, до збільшення тарифних ставок. Страхова сумавстановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, алестрахова компанія може обмежити його можливості встановленняммінімальної страхової суми.
Страховий внесок (страхова премія), який має бути сплаченийстрахувальником страховій компанії, як вже надавалось, залежить відрозміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить відстроку страхування і його варіанту, віку страхувальника і системи сплати
страхової премії (за один раз, щорічно, щоквартально, щомісячно - готівкоюабо безготівково).
Дія договору страхування починається з того моменту, колистрахувальник сплатив страховику перший внесок (якщо це сплата готівкою,а якщо безготівково - з нуля годин на наступний день). У разі, якщо достроку, установленого в договорі страхування, страховий внесок (повністюабо у визначеній частці) не буде сплачений, договір страхування вважаєтьсянедійсним і страхові внески, які надійшли, як правило, повертаютьсястрахувальникові за мінусом суми витрат страховика на ведення справи поцьому договору (з практики - повертається десь біля 80%).
При дожитті до закінчення строку страхування або при втраті здоров'яодержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням,оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.
У випадках, коли застрахований помер до одержання страхової суми задожиттям, страхова сума виплачується призначеній ним особі чиспадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.
Умовами договору змішаного страхування життя може бутипередбачено і право страхувальника на одержання позики в розмірі, що неперевищує викупної суми, яка обчислюється на підставі резерву,сформованого для виконання страховиком зобов'язань з виплати у зв'язку ізстраховим випадком дожиття застрахованого до закінчення строкустрахування, на момент видачі позики. В цьому разі визначається період, зякого така позика може бути видана (наприклад: після одного року відпочатку дії договору страхування).
Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страховоїкомпанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску(чи відомість про це в іншому документі). До конкретного страховоговипадку (наприклад, призначення інвалідності) подаються додатково ще йпро це необхідні, належно оформлені, документи. А у разі настання смертістрахувальника - користонабувач або спадкоємець подає до страховоїкомпанії ще й копію свідоцтва про смерть страхувальника, теж нотаріальнозасвідчену, посвідчення своєї особи або належно оформлене свідоцтво проспадщину. Виплати страхових сум здійснюються на основі цих документів тазаяви (страхувальника чи користонабувача, чи спадкоємця) і страхового акта,належно оформленого, погодженого і підписаного всіма заінтересованимиособами, у строки, визначені згідно з укладеним договором страхування наоснові законодавчих нормативів, готівкою, поштовим переказом, чеком наодержання суми в банку, перерахуванням у вклад чи банківську картку наім'я одержувача. При чому - усі витрати по таких переводах несе страховакомпанія з власних резервів, а не з страхової суми одержувача. В цьому тежміститься зверхність страхового процесу над іншими кредитно-фінансовимиустановами країни.
При страхуванні рент (ануїтетів) страхова компанія пов'язує, якправило, виконання своїх обов'язків із дожиттям страхувальника
(застрахованого) до певного віку або строку, визначеного в договорістрахування.
Страхування рент має на меті забезпечення страхувальниковізвичайного для нього матеріального стану незалежно від змін, які пов'язані зістаном здоров'я, зменшенням або втратою працездатності, старістю.
Договори страхування ренти відрізняються від інших договорівстрахування тим, що страхова сума представляє собою ту суму, якувиплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками іперіодично після настання певного віку (часу).
Договір страхування ренти може бути укладений як з фізичною(дієздатною), так і юридичною особою (стосовно своїх працівників).Укладаючи договори страхування, сторони узгоджують головне - питанняпро періодичність сплати страхових внесків. Самі ж розміри страховихвнесків залежать від багатьох факторів, і це ускладнює роботу страховоїкомпанії з їх визначенням. До факторів, які при цьому необхідновраховувати, належить вік страхувальника (застрахованого), стать,періодичність внесків тощо.
Як свідчить зарубіжна практика, існують різні види ануїтетів. Так, уВеликій Британії ануїтети поділяються на строкові, з відстрочкою виплат,тимчасові, гарантовані, ануїтети страхування спільного життя, індексованіануїтети, ануїтети захисту капіталу.
До основних видів страхування рент відноситься пенсійне страхування.Необхідно зазначити, що пенсійне забезпечення в більшості країн світуздійснюється за рахунок державних систем (в межах соціальногострахування на принципі персонізації рахунків), пенсійних фондів істраховими компаніями та іншими фінансовими організаціями (на тих жеумовах). Пенсійне забезпечення громадян таких країн здійснюється іприватними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств, щопояснюється зацікавленістю підприємства у зменшенні плинностікваліфікованих кадрів та різними пільгами в сплаті податків).
Пенсійні фонди мають значні кошти, які вони інвестують в акції,облігації, нерухомість. Пенсійне забезпечення може бути здійснене і шляхомкупівлі індивідуальних страхових полісів у страхових компаній, що має певніпереваги, оскільки страхова компанія здійснює всі роботи, які притаманніпенсійним фондам, ще й забезпечує в період дії договору фундаментальнийзахист страхувальника. На Заході послугами приватних страхових компанійкористується значна частина населення, незважаючи на те що страхуванняпенсій є одним із найдорожчих видів довгострокового особистогострахування.
Договори страхування укладаються як індивідуально, так і з групоюосіб. Відповідальність страхової компанії за договорами страхуваннядодаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін, наприклад,здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смертістрахувальника (застрахованого). Надається можливість укладання договорустрахування додаткової пенсії на користь іншої особи.
Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються здієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стануздоров'я. Страхова сума обумовлюється під час укладання договорустрахування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їхмає здійснити страхова компанія, а також вплив додаткових виплат, якіявляють собою наслідок участі страхувальника у прибутку страховоїкомпанії (отримання дивідендів з інвестицій). Страхові платежі сплачуютьсяза один раз або періодичними внесками за домовленістю сторін. Розмірстрахових внесків залежить від страхової суми, віку і статі застрахованоїособи, а також умов накопичування, збереження і інвестиційної політикистраховика.
Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бутивиплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовжвизначеного періоду згідно з обумовленим у договорі страхування порядкувиплати пенсій (щомісячно, за кожен рік та інше).
Страхові компанії, які пропонують пенсійне страхування, як свідчитьдосвід цього страхування в розвинутих країнах, мають дуже великі страховірезерви - потенціал інвестового капіталу для створення значної кількостіробочих місць в суспільстві, а виплати з пенсійних фондів, в тому числі і зстрахових пенсійних фондів, значно перевершують розміри державнихпенсій.
Наведемо основні умови добровільного особистого страхування життя,які мають чинність в економічно розвинутих країнах:
Загальні положення.
Чинні Основні умови (далі - умови страхування) визначають основніпринципи проведення змішаного страхування життя (надання страховихпослуг з особистого страхування) страховою компанією "ООО".
В умовах страхування, як і у всіх інших локальних нормативних актах, щорегулюють страхову діяльність, вживаються терміни, викладені вспеціальних словниках-довідниках по страхуванню (деякі - у темах цьогопосібника).
При наведенні Компанією локальних нормативних актів, що регулюютьокремі види страхування, ними можуть визначатися й інші (специфічні)терміни, що стосуються окремих видів страхування.
Об'єкти страхування.
Об'єктом страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечатьзаконодавству країни, зв'язані з життям, здоров'ям, працездатністю тапенсійним забезпеченням Застрахованого.
Порядок укладення договору страхування. Видача поліса.
Для укладення Договору страхування Страхувальник подає Компаніїписьмову заяву у формі, визначеній Компанією.
Для оформлення Договору страхування Компанія має право зажадати, аСтрахувальник зобов'язаний надати всі необхідні документи, обумовленіКомпанією, що характеризують страховий ризик (декларацію про станздоров'я та ін.).
Факт укладення Договору страхування підтверджується Полісом.
Поліс повинен містити в собі такі свідоцтва: назву документа, назву йадресу Компанії, прізвище, ім'я та по-батькові (чи найменування)Страхувальника, його адресу, паспортні дані чи дані документа, що йогозамінює (реквізити), прізвище, ім'я та по батькові чи найменуванняЗастрахованого(их), його адреса, дані паспорта чи документа, що йогозамінює, об'єкт страхування, страховий ризик, термін дії Договорустрахування, прізвище, ім'я та по батькові й ідентифікаційний код агента ,інші умови за згодою сторін, підписи сторін.
Договір страхування набирає сили від дати початку страхування,зазначеної в Полісі, при умові, що внесено перший внесок чи внески згідно зумовою Договору страхування, Застрахований живий у день платежу, з днямедичної чи іншої перевірки, коли був поставлений підпис Застрахованимпід декларацією про стан здоров'я і до дня видачі Поліса Компанією невідбулися зміни здоров'я Застрахованого, його спеціальності і роду занять,здатні вплинути на умови прийому його ризику на страхування.
Договір страхування і документи, що є його невід'ємною частиною, дійсніі за межами території України, якщо інше не встановлено Компанією.
4. Страхові премії
Страхові премії сплачуються після укладення Договору страхуванняпротягом обумовленого терміну, а якщо платежі розділені на рівні періодичасу, то проплати - на початку кожного періоду.
Розмір страхової премії визначається Компанією самостійно на підставізатверджених Компанією тарифів.
Розмір страхової премії може бути змінений у випадках:
заяви Страхувальника;
зміни стану здоров'я Застрахованого, що веде до зміни умов Договорустрахування;
зміни спеціальності і (чи) роду занять, і (чи) хобі Застрахованого, атакож зміни інших індексів.
Страхова премія вноситься в терміни, обумовлені Договором настрахування, що зазначено в Листі страхових даних. Обов'язок внесеннястрахових премій припиняється з внесенням всієї страхової премії, на чассмерті Застрахованого, після закінчення терміну сплати премій законкретним Договором страхування.
Страхова премія вноситься шляхом переводу коштів на банківськийрахунок Компанії, у касу Компанії готівкою, чи посереднику Компанії , щозаймається посередницькою діяльністю на території України від іменіКомпанії відповідно до угоди.
Якщо страхові премії чи їхня частина не сплачені в терміни протягом15 днів після того, як Компанія письмово зажадала їхньої сплати, вонивносяться з відсотками, затвердженими Компанією для таких випадків.
Страхувальник має право зробити виплату заборгованості протягом21-го дня після закінчення цього терміну.
Якщо неможливе внесення страхової премії в зазначений термін,Страхувальник має право одержати в Компанії займ для внесення страховоїпремії.
При невнесенні страхових премій у зазначений термін і відсутностісуми викупу Компанія має право негайно розірвати Договір страхування воднобічному порядку.
Якщо сума викупу поліса існує, Компанія здійснює автоматичнийзайм для внесення страхової премії і робить оплату заборгованості по сплатіпремії і наступних платежів з існуючої суми викупу до її повноговичерпання, але не більше ніж протягом одного року після припиненнясплати премії.
Після закінчення цього терміну Договір страхування переводиться вперерване страхування по сумі викупу, що залишилася.
Положення пп.4.8, 4.10 не поширюються на Договори страхування,термін дії яких менший двох років.
Якщо призначений Бенефіціар, що не є Страхувальником, і цепризначення було остаточним, після письмового повідомлення Компанієюпро затримку платежу протягом 21 дня з дня передачі повідомлення погасивзаборгованість на суму, сплата якої затримана, Компанія не має праварозірвати Договір страхування.
5. Страхові випадки.
Страховим випадком є смерть Застрахованого чи інші випадки,обумовлені заявою на страхування і зазначені в листі страхових даних і якіздійснилися в період дії Договору страхування. Страхові випадки, визначеніСтрахувальником і зазначені в Листі страхових даних, є визначальними дляКомпанії.
Події, передбачені п.5.1, визнаються страховими випадками, якщовони відбулися в період дії Договору страхування і підтвердженідокументами, виданими компетентними органами у встановленому закономпорядку (медичними установами, судом і т.п.).
Вище згадані події не є страховими випадками, якщо вони відбулися врезультаті навмисних дій Застрахованого, а саме:
здійснення Застрахованим навмисного злочину, що зумовив настаннястрахового випадку;
здійснення Бенефіціаром і(чи) Страхувальником навмисного злочину,спрямованого на спричинення настання страхового випадку,передбаченого п.5.1;
керування Застрахованим транспортним засобом у стані алкогольного,наркотичного чи токсичного сп'яніння, добровільної передачікерування особі, що знаходиться в стані алкогольного, наркотичного,токсичного сп'яніння, чи особі, яка не має права на водіння даноготранспортного засобу;
подія страхового випадку під впливом алкогольного, наркотичного,токсичного сп'яніння Застрахованого;
самогубства (замаху Застрахованим на самогубство), за винятком тихвипадків, коли Застрахований був доведений до такого станупротиправними діями третіх осіб;
навмисного заподіяння Застрахованим собі тілесних ушкоджень;
польотів на повітряних судах (літальних апаратах), що офіційно незареєстровані для перевезення пасажирів.
Події, зазначені в п.5.1 не є страховими випадками, якщо вони
відбулися:
під час воєнних дій;
під час масових безладь;
у результаті радіоактивного впливу;
у місцях позбавлення волі.
Перераховані в п.5.3 діяння визнаються такими на підставі рішеннясуду, постанов інших правоохоронних органів і(чи) інших документів, щодоводять факт сподіяного, у встановленому законодавством порядку.
У кожнім із випадків, перерахованих у пп. 5.3, 5.4, Компаніявиплатить суму викупу полісу. З цією виплатою дія Договору страхуванняприпиняється.
Пакет інвестицій. Ведення рахунків і звітність.
Внески компанії в інвестиційні програми виконуються на розсудКомпанії відповідно до її інвестиційної політики. При цьому Компаніякерується такими засадами:
забезпечення максимального прибутку при мінімальному ризику;
визнання інтересів клієнтів понад усе.
Компанія зобов'язується надавати щорічно Страхувальникуповідомлення, у якому відзначаються на день звіту такі показники: страховісуми на різні страхові випадки, відповідно до останнього за звітний періодіндексом, суми часткових страхових виплат, суми страхових премій,виплачених за звітний рік, розмір бонусу, індекс за звітний період.
Індекс (докладніше йдеться про це у темі 2 цього посібника).
Страхові премії змінюються відповідно до індексу.
Індекс встановлюється Компанією.
При встановленні індексу Компанія керується такими показниками:
зміна індексу споживчих цін, встановленого державними органамистатистики;
зміна курсу іноземної валюти, встановленого Національним банкомУкраїни, Міжбанківською валютною біржею, комерційними банками;
динаміка купівельної спроможності національної валюти України насвітовому ринку;
результати інвестиційної діяльності Компанії.
Платежі, які Компанія повинна виплачувати за своїми обов'язками, будутьвиплачені з урахуванням змін індексу щодо базового індексу. Це положенняне поширюється на додатки, у яких зазначене інше.
Страхові премії, внесені Страхувальником, обчислюються із включеннямсум, що є різницями між базовим індексом і індексами, які діють на моментплатежу.
Бонус.
Щомісяця, в останній робочий день, Компанія розраховує бонус чи малус,що виходить із сум внесених страхових премій. Для нарахування доходу відпакета інвестицій не приймається в розрахунок та частина пакета інвестицій,що відноситься до забезпечення виплат страхових сум по страхуванню увипадку втрати працездатності (місячний рахунок).
Місячний рахунок складається Компанією. При цьому Компанія бере доуваги щомісячну плату за управління пакетом інвестицій, передбачуванувартість пакета інвестицій та місячний прибуток від пакета інвестицій.
Додаткові страхові премії.
У момент, коли буде встановлений малус, Страхувальник зобов'язанийвиплачувати додаткові страхові премії, згідно з сьогоденними умовамистрахування. Розмір додаткової страхової премії встановлюється Компанієювідповідно до розміру малуса.
У випадку, якщо після внесення додаткової страхової премії, згідно п.9.1залишається малус, але, згідно з розрахунками забезпечується виплатастрахової суми, Компанія скасовує внесення додаткових страхових премій.
Страхувальник зобов'язаний вносити додаткові страхові премії увстановлений термін їхньої уплати або до дня смерті Застрахованого.
Невнесення Страхувальником додаткової страхової премії дає Компаніїправо на одностороннє припинення Договору страхування або наперерахунок страхової суми.
Страхова сума. Часткова виплата страхової суми.
Страхова сума:
у випадку смерті Застрахованого Компанія виплатить Бенефіціарустрахову суму, що належить йому при настанні такого страховоговипадку, з додаванням бонусу, що накопичується, і за винятком боргупо платежах премій;
у випадку, коли Страхувальник перестав вносити страхові премії,виплата страхових сум проводиться з урахуванням перерахунку, згіднопп.4.6 - 4.8 чинних умов страхування;
розрахунок страхової суми проводиться на день настання страховоговипадку;
виплата страхової суми відбувається протягом 30 днів з моментувизначення Компанією своїх зобов'язань;
по закінченні дії терміну страхування Компанія виплатитьЗастрахованому (Бенефіціару) страхову суму, якщо це передбаченообраною програмою страхування.
Сума викупу:
Страхувальник має право припинити вносити страхові премії ізажадати часткової виплати страхової суми (суми викупу), якщо вонаіснує;
вимога повинна бути заявлена в письмовій формі, як додаток доДоговору страхування чи Полісу. З одержанням такої заяви Компаніяскасовує Договір страхування і виплачує суму викупу у межахДоговору страхування не пізніше 90 днів з моменту одержання такоївимоги;
при розрахунку суми викупу буде доданий залишок бонусу, щонакопичується, а також віднята заборгованість по преміях і надбавкахдо премій, якщо така наявна.
Перехід на перерване страхування:
Страхувальник має право припинити вносити страхові премії ізажадати переведення Договору страхування в перерване страхування,якщо існує така можливість;
вимога повинна бути заявлена в письмовій формі. З одержанням такоївимоги Компанія переводить Договір у перерване страхування;
при припиненні Договору страхування за пп. 4.7, 4.10 і відсутностівимоги страхувальника про одержання суми викупу Договірстрахування переводиться в перерване страхування;
у випадку смерті Застрахованого чи закінчення терміну страхуванняпісля переходу в перерване страхування страхова сума буде виплаченав перерахунку на суму перерваного страхування відповідно до умовДоговору страхування.
Сума викупу і (чи) перерваного страхування дійсна тільки для програмстрахування, що мають накопичувальну частину, якщо інше не встановленододатковими умовами страхування.
Призначення Бенефіціара і зміни Бенефіціара.
Компанія зобов'язана виплатити страхову суму Бенефіціару згідно зумовами Договору страхування і відповідно до заяви на страхування.
Застрахований може змінити Бенефіціара, зазначеного в Договорістрахування до настання страхового випадку. Зміна Бенефіціара може бутиздійснена на підставі письмової заяви Страхувальника (Застрахованого).
Страхувальник не має права призначити незмінного одержувача чизмінити незмінного одержувача, якщо не одержав письмової попередньоїзгоди Компанії.
Якщо призначено трьох Бенефіціаріїв і не встановлена частка кожного,сума страхової виплати поділяється між ними порівну.
Після здійснення виплати страхової суми Бенефіціару, зазначеному вДоговорі страхування, Компанія не несе відповідальності перед іншимиособами.
Якщо Бенефіціара немає чи він невідомий, то Компанія проводитьвиплату страхового відшкодування відповідно до чинного законодавства намомент виплати.
Зміна страхової суми при зміні умов страхування.
При зміні страхової суми відповідно до заяви Страхувальника Компаніямає право пропорційно змінити кожну із страхових сум згідно з додатковимиумовами страхування.
Вимоги.
У випадку смерті Застрахованого Страхувальник чи Бенефіціар повиненповідомити про те, що трапилося, Компанію, вказавши причину смерті. Длявиплати страхової суми після смерті Застрахованого, Компанії повинні бутипредставлені такі документи: поліс чи Договір страхування, свідчення просмерть Застрахованого чи документ, що його заміняє, інші документи навимогу Компанії.
Після закінчення терміну дії Договору страхування, при життіЗастрахованого, повинні бути представлені Компанії Договір страхування чиполіс і докази, що Застрахований живий на момент закінчення термінустрахування.
Із усіх платежів, що підлягають виплаті за Договором страхування,Компанія вирахує всі борги Страхувальника, Застрахованого чи Бенефіціараперед Компанією, а також усі витрати, зв'язані з забезпеченням виплатистрахової суми.
Повідомлення і декларації.
Усі повідомлення і декларації, які передаються КомпаніїСтрахувальником, Застрахованим, Бенефіціаром чи якою-небудь іншоюособою, повинні бути у письмовій формі і тільки у центральне відділенняКомпанії чи особі, яка належним чином уповноважена Компанією. Усі змінив Договорі страхування чи полісі набирають сили тільки з письмової згодиКомпанії.
Усі повідомлення, вислані Компанією поштою Страхувальнику,Застрахованому чи Бенефіціару на їхню останню адресу, відому Компанії,будуть вважатися отриманими адресатом у терміни, установлені чиннимзаконодавством.
Зміни адреси.
Про будь-яку зміну адреси Страхувальник, Застрахований чи Бенефіціарповинні негайно письмово повідомити Компанію. Компанія буде виконуватисвої зобов'язання щодо відправлення повідомлень на останню відому їйадресу.
Вирішення спорів.
Позови сторін Договору страхування один до одного розглядаютьсясудами відповідно до чинного законодавства країни. При виникненні спорівсторони мають право призначити третейський суд, рішення якогообов'язкове для виконання сторонами.
3. Медичне страхування
Використані терміни: суб'єкти медичного страхування,лікувально-профілактичні установи, спеціалізовані поліси,універсальні поліси, страхова медицина, медичне страхування.
У статті 49 Конституції України записано: "Кожен має право наохорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування".
Відносно поліпшення соціальної захищеності громадян у системізаходів посідає і забезпечення їхньої можливості одержати необхідну,своєчасну та якісну медичну допомогу. Напрями вирішення цієї проблемиможуть бути різні, відрізняються вони тільки структурою джерелфінансування охорони здоров'я і організацією надання медичних послуг.Фінансування охорони здоров'я може бути бюджетним, соціальним іприватним.
Організація охорони здоров'я може бути забезпечена ісистемою страхової медицини.
Існує декілька концепцій медичного страхування, найбільш придатна вУкраїні для її розгортання і використування - регіональна система медичногострахування, що базується на вже збудованій інфраструктурі територіальногоподілу (області).
Як правило така система включає в себе основні і додатковікомпоненти для свого функціонування. Декотрі на Україні вжестворені (тільки потрібно їх переорієнтувати чи реорганізувати йзгуртувати), інші ще потрібно створити. Компоненти такої системидив. на рис.3.1.
Медичне страхування
Основні компоненти:
— . і V
Спеціалізована страхова компанія - ССК.Банк медичного страхування - БМС.Блок лікувальних закладів регіону.
Додаткові компоненти: +
Орган контролю за діяльністюсистеми медичного страхування.
Орган ліцензування персоналу лікарів.
Рис.3.1. Компоненти регіональної системи медичного страхування.
Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян.
Мета проведення медичного страхування - забезпечення громадянамодержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів іфінансування профілактичних заходів. Тобто, медичне страхування цестрахування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини, в тому числі узв'язку із хворобою та нещасним випадком. Сутність такого страхування єтакою:
Сплативши одноразово страховий внесок, значно менший ніжвартість усіх медичних послуг, громадяни отримують змогупротягом визначеного в договорі страхування строку безкоштовно
користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованихспеціалістів у клініках з платним обслуговуванням.
Надамо основні функції головних компонентів регіональної системистрахування. Про це див. рис.3.2.; рис. 3.3.; рис. 3.4.
Основна функція ССК
Здійсненнястрахуванняризику у галузімедичногообслуговуваннягромадян регіонуу його лікувальнихзакладах (за виняткоммедичногозабезпечення дітей,інвалідів таінших категорійгромадян)
Основні функції БМС
Здійснення
фінансування
медичного
обслуговування
регіону
Кредитуваннядіяльності йоголікувальнихзакладів
Рис.3.2. Функції головних компонентів системи медичного страхування.
Лікувальні заклади регіону (області) можливо подати увигляді такого блоку (рис.3.3).
Рис.3.3. Блок лікувальних закладів регіону.
Джерела фінансування такої регіональної (обласної) системимедичного страхування див. на рис.3.4.
^Відрахування з діяльності СК
та госпрозрахункових
лікувальних закладів регіону
Державний бюджет длямуніципальнихлікувальних закладів
Засоби від добровільногомедичного страхуваннягромадян
Кошти від добровільногомедичногострахування громадян регіону
Рис.3.4. Джерела фінансування регіональної системи медичного страхування.
Медичні послуги можуть надаватися у двох формах: обов'язковій ідобровільній.
Принцип обов'язкового медичного страхування діє у Франції, Канаді,ФРН, Нідерландах, Швеції, Бельгії та інших країнах.
В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров'я, аобов'язкове державне страхування існує лише для військовослужбовців іполіцейських.
Обов'язкова форма використовується, як правило, у тих країнах, депереважне значення має суспільна охорона здоров'я, а добровільна - у тихкраїнах, де благополуччя населення досягло незаперечного ґатунку, що далозмогу поширити приватні страхові програми. Україна ні в першу, ні в другукатегорії поки що не вписується. Проте в Україні вже конче треба вводититакий вид страхування і, на нашу думку, на десятиріччя у обов'язковій формі,оскільки такий порядок проведення скоріше адаптується до українськоїчинної законодавчої бази. Далі така обов'язкова форма страхування повиннакоординуватися державними структурами, а страхові платежі, сплачуваніфізичними та юридичними особами, мусять мати форму податку. При цьомупотрібно впровадити обов'язковий жорсткий контроль з боку держави,безприбутковість такого страхування, що дасть змогу планування медичноїдопомоги завдяки стабільності надходження коштів.
Такий підхід до впровадження медичного страхування в Україніповинен основуватися на таких принципах: загальності, державності,некомерційності.
Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно відстаті, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого прибуткумають право на одержання медичних послуг.
Принцип державності означає, що кошти обов'язкового медичногострахування - це державна власність. При цьому держава забезпечує сталістьсистеми обов'язкового медичного страхування і є безпосереднім
страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад,безробітних, пенсіонерів, дітей, інвалідів).
Принцип некомерційності такого страхування виходить із йогопризначення - соціального захисту населення. Тобто, його здійснення іприбуток - це несумісні речі. Прибуток, якщо він буде, має бути ще однимджерелом фінансових резервів системи такого страхування, а не джереломзабезпечення.
Коли такі принципи будуть покладені у підвалини медичногострахування, то працездатність такої системи базуватиметься на чіткорозрахованих розмірах внесків страхувальників у встановлений час та употрібному об'ємі, щоб рівень медичного забезпечення був однаковий длявсіх застрахованих.
Сплата страхових внесків має бути покладена взагалі на підприємців(роботодавців) та частково (залежно від економічних умов в країні) - напрацівників. За умови обов'язкового медичного страхування роботодавцімають відраховувати від своїх доходів страхові внески. Тим більше, що вонице робили й роблять, відраховуючи начислення на заробітну плату своїхпрацівників у фонд соцстраху. Тільки ці відрахування потрібноперерозподілити на відрахування у персофіковані фонди пенсійногозабезпечення населення і фонди медичного страхування, які треба створити. Ітакими фондами повинна керувати держава.
Частки таких фондів можуть створюватись і за рахунок внесків, якіутримуються із заробітної плати працюючих, але це повинно бути як вженаголошувалось, при персоналії рахунків в таких фондах. Тоді працюючі щез таких коштів, в обов'язковій черзі, отримуватимуть й начислення на своївклади (дивіденди).
Із коштів, створених таким чином фондів, відбувається виплатадодаткової пенсії та відшкодування необхідного мінімального рівня витратна лікування застрахованих працівників у разі втрати ними здоров'я інепрацездатного населення. В основу такого обслуговування закладаєтьсяспеціальна програма, яка враховує обсяги й умови надання медичної талікувальної допомоги населенню. Програма повинна охоплювати мінімальнонеобхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину ітака система має охоплювати все населення і задовольняти основніпершочергові потреби в мінімальному забезпеченні медико-санітарноїдопомоги: швидкій медичній допомозі, діагностуванні й лікуванні вамбулаторних умовах разом з невідкладною долікарською допомогоюпоширених захворювань та стаціонарної допомоги тим, хто має потребу.Така система не може охопити весь обсяг ризиків у медичній галузі. Томунезадовільнений страховий інтерес в цьому реалізується організацією ще йдобровільного медичного страхування.
Вибір форми медичного страхування, як це вже зазначалось, у кожнійкраїні залежить від конкретних економічних і культурно-історичних умов,від особливостей демографічних і соціальних показників, рівня
захворюваності та інших факторів, які характеризують загальний станздоров'я і рівень медичного обслуговування.
Добровільне медичне страхування, як правило, є доповненням дообов'язкового. У рамках добровільного медичного страхуванняпередбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язковогомедичного страхування.
Добровільне медичне страхування має на меті забезпечитизастрахованому гарантії повної або часткової компенсації страховикомдодаткових витрат, пов'язаних із зверненням до лікувально -профілактичноїустанови за послугою, яка не входить в програму обов'язкового медичногострахування. Кожна страхова компанія, яка займається таким видомстрахування і має на це ліцензію, розробляє свої програми добровільногомедичного страхування, які розрізняються між собою залежно від перелікумедичних послуг; контингенту застрахованих; переліку лікувальних закладів,що їх пропонує страхова компанія для виконання програми добровільногомедичного страхування; від вартості надаваних послуг.
Добровільна форма медичного страхування передбачає застосуваннятаких видів страхування, за яких відповідальність страховика виникає зафактом захворювання або лікування. Виплату за цими видами страховакомпанія здійснює у вигляді фіксованої страхової суми, добових або вартостінеобхідного лікування в межах страхової суми.
Медичне страхування як основу спеціалізації страхової компанії важкопоєднати з іншими галузями страхової діяльності, оскільки страхуванняздоров'я громадян - дуже специфічний предмет діяльності. При проведеннімедичного страхування страховикові необхідно мати справу з багатьмалюдьми, які страхуються, повсякденно вирішувати з клієнтами питання зприводу настання страхових випадків і виплати значних за обсягомстрахових забезпечень.
Головне призначення страхової організації у медичному страхуванніполягає в контролі якості надання медичних послуг медичними закладами іїх відповідність медико-економічним стандартам. Тобто, виконаннямедичним персоналом професійних функцій, ефективне використанняресурсів, ступінь ризику внаслідок медичного втручання (небезпеку травмиабо побічне захворювання, тощо), задоволеність пацієнта медичнимобслуговуванням. Для контролю за цими параметрами у спеціалізованихстрахових компаніях створюється, як правило, спеціальні експертні комісії,які перевіряють працю лікувально-профілактичних установ (персоналу) напредмет правильності установлення діагнозу, лікування, реабілітації тощо.Якщо в результаті перевірки виявляється порушення з боку медичнихустанов, то до них застосовуються певні санкції. Отже, страхові компанії, якіспеціалізуються на медичному страхуванні, в основу своєї діяльностіпокладають захист прав та інтересів громадян при одержанні ними медичноїдопомоги згідно з програмами обов'язкового чи добровільного медичногострахування. При цьому, страхова компанія в цивілізованих країнах маєважелі замінити органи нагляду міністерств за медичними установами, в якій
обслуговується застрахований. Таке обов'язково вписується в договірстрахування. У договорі також встановлюється обсяг лікувальнодіагностичної допомоги і нормативи відшкодування витрат. У свою чергу,страхувальник зобов'язується сплачувати внески страховій організації вобумовлених розмірах, строках і порядку внесення. Також в договорі такогострахування прописується строк дії договору, відповідальність сторін у разіневиконання умов договору, а також порядок вирішення спорів. Фактукладення договору медичного страхування засвідчується страховим полісом- юридично-економічним документом.
Обов'язком страхової медичної організації є додання до полісу ще йправил страхування чи витяг із правил страхування тих положень, які маютьдля застрахованого важливе значення, але до страхового полісу які неввійшли в зв'язку з обмеженою площею документа.
Як показує зарубіжний досвід, страхові компанії успішно пропонуютьстрахувальникам спеціалізовані та універсальні страхові поліси медичногострахування.
Універсальний поліс медичного страхування застосовується у тихвипадках (стан здоров'я), медична допомога при яких не потребуєспеціального лікування або консультацій лікарів вузьких спеціальностей.Перелік страхових випадків може бути уніфікований, а також визначатися зазгодою між страховиком і страхувальником з можливою участю клінічноїобслуговуючої бази.
Спеціалізовані страхові поліси дають змогу скористатися медичнимипослугами лікарів із вузьких спеціалізацій або брати під страховий захистлише певний стан здоров'я (вагітність, пологи, інфекційні захворювання іт.ін.). Спеціалізовані медичні поліси найбільш корисні для осіб, які вжезахворіли, або тим, які мають схильність чи ризик до таких захворювань.
Такі види страхування з наданням універсального чи спеціальногострахового полісу притаманне, як правило, добровільній формі медичногострахування. Яскравим прикладом у цьому є надання страхового захисту навипадок раптового захворювання, тілесних пошкоджень внаслідок нещасноговипадку чи смерті застрахованого під час перебування громадянина закордоном. Такий страховий продукт ( страхова послуга) у всьому світі маєназву "асистанс". Головна мета асистансу - негайне реагування внадзвичайних обставинах, надання клієнтові моральної, медичної, а такожтехнічної допомоги (транспортування хворого до найближчої спеціалізованоїлікарні; транспортування у країну проживання з медичним супроводом;репатріацію тіла застрахованого; дострокове повернення; екстренустоматологічну допомогу; юридичну допомогу і т.ін.).
Тарифи на медичні та інші послуги медичного страхуванняустановлюються у обов'язковому медичному страхуванні законодавчимиактами (страхові суми теж), у добровільному медичному страхуванні - зазгодою сторін, учасників такого процесу: - страхувальник - страховакомпанія - медична установа.
Тарифна ставка розраховується на основі статистичних даних прозвернення по медичну допомогу, тривалість лікування та показниківекономічної ситуації країни і диференціюються залежно від статі, віку і стануздоров'я застрахованої особи.
4. Страхування від нещасних випадків
Використані терміни: ризикове страхування, державне обов 'язковестрахування, обов'язкове страхування, страхова подія, індивідуальне таколективне страхування, групи ризику, страхові виплати, доповнення доПравил.
Страхування від нещасних випадків - це ризикове страхування. Такезрівняння цієї підгалузі особистого страхування з майновим страхуваннямобумовлюється тим, що страхування надається у визначений термін (на одинрік, квартал, місяць, декілька днів, термін відпустки чи відрядження, читурпоїздки і т.ін.). Виплата страхової суми передбачається лише при настанністрахового випадку. По закінченні терміну дії повернення сплаченихстрахових внесків (премій) не передбачається. Всі ці дії розглядаються настадії укладання договору страхування та стадії прояву небезпечних подій назастраховану особистість. Страховим випадком по цій підгалузі особистогострахування визнається тільки нещасний випадок.
Нещасний випадок - це раптова, короткочасна, непередбачена танезалежна від волі застрахованої особи подія, що може призвести дотравматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'язастрахованої особи.
Система страхування від нещасних випадків в Україні у своємурозвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її законодавча,нормативна, методична, організаційна та економічна бази. На сьогодністрахування здійснюється як в індивідуальному (сплата страхових платежівздійснюється за рахунок застрахованого), так і у колективному (сплатастрахових платежів - за рахунок організацій) видах. Страхування проводятьв добровільній та обов'язковій формах. Слід відзначити, що закон України"Про страхування" чітко визначив не лише поняття добровільного йобов'язкового страхування, про що йшлося вище, а й види обов'язковогоособистого страхування від нещасного випадку, а також види "державногообов'язкового особистого страхування". Різниця між цими поняттямиполягає в тому, хто виступає страхувальником, тобто хто сплачує страховупремію. Якщо конкретна юридична чи фізична особа або відомство, то цеобов'язкове страхування, а якщо - держава (з державного бюджету), то цедержавне обов'язкове страхування. Метою першого й другого видуобов'язкового страхування є захист інтересів не лише окремихстрахувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових чинниківзокрема. І такі умови страхування встановлює держава.
Законодавчими актами визначаються перелік об'єктів страхування,обсяги страхової відповідальності страховиків, які отримали на це дозвіл(ліцензію), норми страхового забезпечення, порядок сплати страховихплатежів, права та обов'язки учасників страхового процесу, а також колострахових організацій, яким доручається здійснення обов'язковогострахування.
Слід ще зауважити, що при державному обов'язковому страхуванні вразі неплатоспроможності страховика держава гарантує виконаннязобов'язань перед страхувальниками, щодо інших видів обов'язковогострахування, то держава не відповідає за зобов'язання страховика, а лише уформі закону зобов'язує юридичних і фізичних осіб вносити кошти длязабезпечення суспільних інтересів.
На сьогодні здійснення державного обов'язкового особистогострахування службових осіб, які стоять на захисті інтересів держави і їхдіяльність постійно пов'язана з високою мірою ризику, а платникамистрахових платежів є відповідні бюджетні міністерства і відомства,покладено на національну акціонерну страхову компанію (НАСК) "Оранта".
Перелік обов'язкових видів страхування, в тому числі і видівдержавного обов'язкового особистого страхування, подаються в законіУкраїни "Про страхування", ст. 17., порядок їх використання та нормативидії - в різноманітних законодавчих актах, указах Президента та постановахКабінету Міністрів України відповідно до вимог цього закону.
Добровільне особисте страхування від нещасних випадків здійснюєтьсяна підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови і порядокпроведення страхування визначаються правилами страхування, якірозробляються страховиком самостійно, але з урахуванням вимог чинногозаконодавства. Такі правила узгоджуються зі службами Укрстрахнагляду,ними завіряються та один екземпляр береться для контролю.
Зниження рівня інфляції, стабілізація економіки, прийняття низкизаконодавчих актів зумовило зміни в проведенні страхування від нещаснихвипадків. Тепер єдині правила добровільного страхування громадян віднещасних випадків доповнюються особливими умовами страхування дітей,спортсменів, туристів, пасажирів, здоров'я і т.ін., які відбивають особливостіризику цих категорій застрахованих і страхування проводиться в комплексі.Страхувальниками можуть бути як юридичні особи, так і дієздатнігромадяни, котрі уклали зі страховиками такі договори страхування.Можливо укладати договори страхування від нещасних випадків третіх осіб(застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов'язків страхувальниказгідно з договором страхування. Одночасно страхувальники мають право(якщо це юридичні особи) при укладанні договорів страхування призначатигромадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а такожзамінювати їх до настання страхового випадку.
За правилами страхування, до страхових випадків належать: смертьзастрахованого внаслідок нещасного випадку, встановлення застрахованому
групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, тимчасова втратапрацездатності застрахованим внаслідок нещасного випадку.
У цьому виді страхування страховими подіями визначаються такі події:травма, опіки, ураження блискавкою або електричним струмом,обмороження, переохолодження, випадкове гостре отруєння хімічнимиречовинами (промисловими або побутовими), ліками, укуси тварин,отруйних комах, змій.
Правилами страхування обумовлюються випадки, що не належать дострахових. Це стосується травмування застрахованого у зв'язку із вчиненнямним дій, у яких слідчими органами або судом установлені ознаки умисногозлочину, або травмування застрахованого у стані алкогольного, наркотичногоабо токсичного сп'яніння; травмування або смерть, пов'язані з умиснимзаподіянням собі тілесних пошкоджень та інші. Також не можуть бутизастрахованими особами недієздатні громадяни, що визнані такими вустановленому порядку, непрацюючі інваліди І та ІІ груп, а також хворі натяжкі нервові та психічні захворювання.
Залежно від ступеня ризику за тією чи іншою професією застрахованіподіляються на три групи для встановлення тарифних ставок страхування.
Перша група - службовці, інженерно-технічні працівники та іншікатегорії громадян, що безпосередньо не зайняті у процесі виробництва,умови праці яких не пов'язані з підвищеним ризиком щодо одержаннятравми; артисти драматичних та музичних театрів, артисти естради, балету татанцювальних ансамблів; працівники банків (крім осіб, які зайнятіінкасуванням та перевезенням грошей); працівники побутового такомунального господарства; педагогічний персонал позашкільних дитячихзакладів, викладачі та студенти вузів; домогосподарки; медичні працівники;працівники торговельної мережі та харчування; працівники пошти тателеграфу; службовці бібліотек; персонал готелів; двірники; кіоскери;працівники преси (крім журналістів).
Друга група - решта групи працюючих (робітники, службовці,працівники сільського господарства та інші), безпосередньо зайнятих упроцесі виробництва; особовий склад аеродромного обслуговування;інкасатори та касири; працівники ветеринарних лікарень;газоелектрозварники; слюсарі; робітники обробної промисловості; кустарі;робітники харчової промисловості, поліграфічних підприємств; журналісти;пожежна охорона; військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ(крім працівників карного розшуку, ДАІ, водіїв); робітники будівельної,машинобудівної, скляної промисловості; робітники транспорту (крімповітряного); робітники електростанцій та експедицій.
Третя група - особи, праця яких пов'язана з особливим ризиком, щодонастання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАІ, цивільноїавіації; випробувачі автомашин і літаків; артисти цирку, які виконуютьтрюки на канатах, трапеціях; акробати, гімнасти, автомотогонщики,дресирувальники диких звірів, наїзники коней, каскадери; водії транспортнихзасобів; працівники гірничодобувної промисловості, тільки ті особи, які
виконують роботи в підземних умовах; бурильники нафтових і газовихсвердловин, ті, чиїм місцем роботи є гірнича і газорятувальна служба;працівники, пов'язані з виробництвом, зберіганням, випробуваннямвибухових, отруйних речовин; водолази; особи, чия робота пов'язана змисливством у морях і океанах; верхолази, працівники, які зв'язані зпокрівельними роботами; монтажники металевих, бетонних тазалізобетонних конструкцій; кранівники; рятувальники гірничих іводнорятувальних станцій.
Тарифи встановлюються на підставі актуарних розрахунків длякожного окремого місця страхового покриття. При цьому відносні значеннятарифів значно менші під час укладання договорів страхування на один рікпорівняно з договорами страхування на коротший термін.
Факт укладення договору посвідчується страховим свідоцтвом(договором страхування чи полісом установленої форми), яке видається післясплати страхувальником страхового платежу. Договір страхування по цьомувиду страхування набуває чинності з 0.00 годин дня, зазначеного як початокдії договору страхування, але не раніше надходження страхового платежу нарозрахунковий рахунок страховика або не раніше наступного дня післясплати платежу готівкою страховому агенту, і закінчується о 24.00 годинідня, зазначеного в договорі страхування (страховому полісі) - як закінченнядії договору страхування.
Такий підхід, обов'язковий у всіх без винятку страховиків світу, надаєможливість уникнути різних непорозумінь, а також злочинних намірів.
Крім закінчення терміну дії договору, його дія припиняється також уразі: виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повномуобсязі; смерті застрахованого; ліквідації страховика в порядку,установленому законодавством країни; прийняття судового рішення провизнання договору страхування недійсним.
Для одержання страхової виплати у зв'язку зі страховим випадкомподаються такі документи: заява встановленої форми; страхове свідоцтво(договір чи поліс); свідоцтво (або копію) про смерть застрахованого (у разісмерті застрахованого); довідку медико-соціальної експертної комісії провстановлення групи інвалідності або листок непрацездатності (його копію),виданий лікувальним закладом; акт про нещасний випадок або документ відкомпетентних на те уповноважених державних органів, що підтверджує фактнещасного випадку (ДАІ, пожежна служба, Гідрометцентр та подібні);паспорт отримувача (або документ, що посвідчує особу). Для спадкоємців -ще й свідоцтво на право спадщини, видане нотаріальною конторою.
Страхова виплата в разі смерті застрахованого внаслідок нещасноговипадку здійснюється в розмірі 100% страхової суми.
Якщо встановлена інвалідність, виплата проводиться у відсотковомувідношенні залежно від групи інвалідності, умов договору страхування чичинного законодавства.
Якщо втрата працездатності внаслідок нещасного випадку тимчасова,виплати проводяться залежно від умов лікування (стаціонарно чи
амбулаторно), терміну перебування на лікуванні та умов договорустрахування. У українських страховиків такі виплати проводять з розрахункувід 0,5% до 1,0% страхової суми за кожний день непрацездатності, але небільше 40-60 діб непрацездатності. Взагалі останнє - предмет торгу міжстрахувальником і страховиком на стадії обговорення умов договорудобровільного страхування від нещасного випадку.
Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадкахнавмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настаннястрахового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивихвідомостей, необхідних для визначення умов страхування, місця страховогопокриття і страхового тарифу; повідомлення страхувальником про настаннястрахового випадку після визначеного законом терміну для подібнихповідомлень (як правило, таке подається протягом року) без поважних на тепричин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин тахарактеру нещасного випадку і винних у ньому.
На таких самих умовах здійснюються страхування від нещаснихвипадків дітей, спортсменів, туристів, пасажирів, здоров'я громадян, але зурахуванням певних особливостей, які присутні для кожної категорії. Такевизначається в Доповненнях до Правил, що також узгоджується зУкрстрахнаглядом в чинному порядку і розробляються на цих підставах новіпродукти страхових послуг, наприклад: "Діти", "Спорт"; "Туризм";"Здоров'я"; "Автостоянка" і т.ін.
Характерним страховим продуктом в цьому є добровільне страхуваннягромадян, що виїжджають за кордон, від нещасних випадків або на випадокраптового захворювання ("асистанс").
Взагалі у часи існування державної страхової компанії - Держстраху -особисте страхування було найбільш розвиненою галуззю. Вонозабезпечувало понад 90% загального щорічного обсягу надходженьстрахових платежів на користь держави (особливо за рахунокдовгострокових видів страхування). По суті, це було впровадженням щеодного з поборів населення. Вважалося, що в особистому страхуванні невідбувається компенсації матеріальної шкоди, тому що об'єкти особистогострахування не мали вартісної оцінки ( все було привласнено державою,навіть життя людини), а тому виплати страхувальнику (застрахованому) абойого родині мали характер фінансової допомоги держави.
Життя людини й зараз в Україні й в усьому світі не мають вартісноїоцінки, проте фінансові розрахунки на математичній основі при використаннітаблиць смертності залежно від економічної ситуації в країні та можливостейсуспільства, через страховика, надають можливість більш відчутно таповніше компенсувати моральні та матеріальні втрати населення.
Різноманітність видів страхування в межах особистого страхуванняпов'язана з конкретним страховим інтересом страхувальника щодозабезпечення рівня доходів при виході на пенсію, забезпечення майновихінтересів членів власної родини на випадок своєї смерті, лікування,інвалідності чи тимчасової непрацездатності, а також створити собі моральну
безпеку на випадки прояву нещасних випадків. Останнє також робить спробузалучити до страхування третіх осіб: своїх робітників, службовців, своїхдітей та онуків. І в цьому роль держави безмежна та безперечна.
5. Проблеми та напрямки державної політики в галузі особистого
страхування в Україні
Використані терміни: дожиття, пенсії, рента, татьєма, нещасний випадок,накопичення, вік застрахованого, оподаткування.
У більшості країн світу за обсягом надходжень до страховиківстрахових премій є особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо).При цьому виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідокнещасного випадку, становлять менш як 10%. Решта являє собоюзаощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного прибутку вразі дожиття застрахованого до певного віку або події.
Як бачимо, при мінімальній сумі внеску у страхову компанію клієнт(страхувальник) зразу ж отримує страховий захист, як правило, значнобільший, ніж ця сума, чи сума, яку він можливо має у своєму розпорядженні івкладає її до банку на депозит. Це дає йому змогу, по-перше, самомурозпоряджатися значною кількістю своїх коштів у часі, а не передавати їх вуправління банку, що розвиває його індивідуальність та розумові якості вцілому, а, по-друге, дає можливість бути "захищеним" страховоювідповідальністю (страховою сумою по договору) страховиком у термін діїдоговору страхування. А в разі розкриття негативних сторін ризику (смертьзастрахованої особи, точка tx на схемі), страхувальник (вигодонабувач)отримує ще й компенсацію від суспільства через страховика (хорда ІІІ насхемі). І ця компенсація, як правило, значна. Вона дозволяє вигодонабувачупокрити практично всі витрати, оскільки такі витрати (тобто - страхова сума)наперед вже розраховані завчасно з урахуванням наслідків розкриттязастрахованих ризиків та економічної ситуації (цін) в країні. І в цьому великуроль відіграє держава, як гарант таких вкладів.
Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, державаотримує більшу змогу активно впливати на вирішення соціальних проблемсуспільства, поліпшувати стан грошового обігу, підвищувати купівельнуспроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливостікраїни. Уряди та парламенти багатьох країн світу застосовують режиминайбільшого сприяння щодо підтримання зоощаджувальної функціїстрахування. З цією метою створюються пільгові умови оподаткуваннястрахових внесків та страхових виплат, спадщини, доходів страховоїкомпанії, а також інші ефективні заходи.
В нашій країні такого розуміння поки що не відчувається. Цевідноситься здебільшого до питань управління страховимирезервами і, головним чином, у використанні їх насамперед у
фінансуванні превентивних робіт по ліквідації, локалізації чизменшенні проявів несприятливих (страхових) подій. А у цьомузацікавлені всі учасники страхового ринку, і насамперед держава. І
тут держава повинна не тільки декларувати свою роль у захисті інтересівстрахувальників, а й при цьому надавати можливість страховику проводитипопереджувальні (превентивні) роботи, і впроваджувати такі роботи вобов'язки страховику, а не навпаки.
Добре зарекомендувала себе практика 70-80-х років, що передбачалазабезпечення за рахунок страхових ресурсів спорудження і обладнаннятехнікою пожежних депо, придбання медикаментів і утримання персоналуслужб, що мають своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннямисільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобіганнядорожньо-транспортним пригодам і т.ін.
Сьогодні через відсутність у законі України "Про страхування"передбачення обов'язкового створення фонду запобіжних заходів чивикористання страхових резервів на фінансування превентивних робіт,значно ускладнюються та звужуються можливості страхування, щотерміново потребує правового забезпечення та нормативів їх впровадження івикористання.
Тема 4. Майнове страхування
Еволюція майнового страхування.
Значення, види та принципи майнового страхування.
Страхування технічних ризиків.
Страхування майна сільськогосподарських підприємств.Страхування транспортних засобів і вантажів.Страхування майна громадян.
Страхування фінансових ризиків і принципи організації депозитногострахування.
Проблеми та напрями державної політики в галузі майнового страхуванняв Україні.
Прикладні задачі в майновому страхуванні.Завдання для практичних (семінарських) занять.
Рекомендована література.
Основна: 2; 3; 4; 5; 12; 28; 29; 33; 34-38; 75; 86; 88; 90.Додаткова: 6-11; 13-27; 50; 57; 61; 101-105; 111.
У темі розкриваються конкретні напрями страхування майна якюридичних, так і фізичних осіб. Надаються принципи та правила укладанняугод у страхуванні майна, перелік майна та страхових ризиків, що берутьсяна страхування і що не беруться. Обгрунтування цього та пояснення. Також
надаються принципи та правила оцінки і отримання відшкодування принаступі страхового випадку.
4.1. Еволюція майнового страхування.
Використані терміни: майнове страхування, оцінка страхова, генеральнийполіс, збиток прямий, збиток страховий, рівень страхового відшкодування.
Майнове страхування - це галузь страхової діяльності, у якій об'єктомстрахування виступає майно в різноманітних його видах.
Як відомо, переважну частину національного багатства всіх країн світустановить майно підприємств різних форм власності. Зі зміною формвласності на основі приватизації державного майна, в зв'язку з економічноюреформою в Україні, важливою проблемою стала мінімізаціяпідприємницького ризику, забезпечення безпечного бізнесу.
Нерідко на бізнес впливають непередбачені обставини і такі явища, якстихійні лиха, пожежі і крадіжки, що негативно впливає на відтворювальнийпроцес, оскільки матеріальні носії основних і оборотних засобів істотнопошкоджуються. Щоб забезпечити відшкодування збитків, потрібні грошовірезерви. Світовий досвід довів, що найекономнішою формою страховогозахисту є страхування майна.
Існують різні версії з приводу того, який вид майна і від якого ризикувперше було взято страховиком під свій захист і в якій формі. В однихджерелах є посилання на те, що це сталося в ХІІІ ст. в Ісландії, де заможніселяни острова об'єдналися у спілку для взаємного захисту від втрат навипадок вогню або загибелі худоби. У разі нещастя частину збитківпотерпілим відшкодовували грішми, частину - матеріалами або працею.Більш переконливими є свідоцтва про те, що страхування майна зародилосяна морському транспорті та в торгівлі.
Механізм морського страхування будувався на договорі бодмереї(кредитор спочатку надавав страхувальнику страхову суму, а потім, у разіблагополучного закінчення плавання, тобто за відсутність страховоговипадку, йому ця сума поверталася плюс премія за бодмерею). Збільшенняпопиту на страховий захист зумовило перехід до продажу страхових полісів,а не надання "живих" грошей, що відволікало значний капітал з обороту накілька місяців, а іноді й років. Є дані про те, що перший морський поліс буввиданий судовласнику в 1347 р. в Генуї. Сам документ отримав назву"POL^A", а сплачений судовласником платіж - "PRAMrE". Ці терміни устраховій справі використовуються у всіх країнах всього світу й до нині. Слідще вказати, що на той же час в Венеції, як на той час розвинутої морськоїдержави, був розроблений і вступив в дію "Кодекс морського страхування"(1468 р.), основні положення якого теж ввійшли в подібні Кодекси чи іншіАкти, що нормують умови пароплавства практично всіх країн світу.
Також відомо, що страхування від вогню (пожежі) будівель і споруд,теж зародилось дуже давно (Німеччина - 900 р. н.е. виникають перші гільдіїпожежників, які створили систему та сформулювали принципи страхування
від вогню). Біля 1500 р. н.е. з'являються перші "пожежні" контракти, якімали умови відповідальності громади поселень перед мешканцями увипадках, коли втрати від пожежі будуть більшими ніж можливостіпогорільця. Майже одночасно виникає страхування посівів від знищення абопошкодження стихією (градом, посухою, зливою і т.п.).
В Україні чумаки, що просувалися по "чумацькому шляху" створюваликаси взаємодопомоги для відновлення транспортних засобів (волів чи візків)при їх загибелі чи пошкодженні в період перевезення вантажів. У поселенняхгуртом проводили так звану "толоку" на користь однієї родини, якщотрапилась біда - пошкодження зазнала будівля, котру треба було відбудуватичи повністю збудувати. Класичне страхування до України (як і в Росію)прийшло із Західної Європи ще на початку XVIII ст.
У Полтаві було створено товариство взаємного страхування від вогню.Згодом порівняно великі товариства цього спрямування з'явилися також уКиєві, Одесі та Харкові. Такі товариства здебільшого обслуговували великихдомовласників, купців і фабрикантів. У більшовицькій Росії всі видипроведення страхування були монополією держави, усі приватні та іноземністрахові компанії і товариства були ліквідовані (Декрет Совнаркому "Проорганізацію страхової справи у Російській федерації", 21.11.1918 р.). З 1921 р.страхування майна державних підприємств і організацій здійснювалось надобровільних засадах, з 4.09.1929 р. Постановою ЦВК і РНК СРСРзапроваджено обов'язкове страхування у державній промисловості, яке натой час вже охоплювало практично все майно країни. Страхові платежі(страхові премії) були включені до складу податку з обороту, що зумовило ізміну в порядку відшкодування збитків. Тоді ж (1931 р.) страхування майнакооперативних і громадських підприємств, куди ввійшли і колгоспи, булитеж переведені на державну основу, і всі роботи щодо страхування булидоручені створеному на той час Держстраху СРСР, який один в своїй особівиконував роботи як з обов'язкових видів страхування майна, так і здобровільних видів. Всі страхові платежі фізичних та юридичних осібзараховувалися до бюджету. Слід сказати ще, що Держстрах СРСР ніколи небув юридичною особою, завжди він входив як підрозділ до складуМінекономіки, а згодом Мінфіну СРСР і працював на основі Положення пропідрозділ. Це був прямий інструмент держави. До відома: таким жеінструментом був і Інгострах СРСР, але вже зі статусом самостійності.
У 1968 р. запроваджені нові умови обов'язкового страхування в СРСРмайна колгоспів, яке базувалося на принципі еквівалентності взаємовідносинстраховика і страхувальника, що зробило крок уперед у методологіїформування страхових резервів, збільшенню норми страхового покриття ірозширення переліку страхових подій (зокрема включено посуху).Ефективність цих заходів визначила доцільність переведення на такі умовистрахування і державні сільськогосподарські підприємства (радгоспи).
Протягом 60-70-х років були запроваджені нові види страхуваннямайна. З 1988 р. державні підприємства дістали право на здійсненнядобровільного страхування майна і відповідальності. Але незважаючи на це,
розвиток страхування в СРСР дуже відставав від рівня країн з ринковоюекономікою, оскільки у плановій централізованій економіці переважаладержавна форма власності, то й специфічні форми та методи її захистувідсували страхування на другий план. Теза "держава не може сама себестрахувати" так і не була спростована.
Зауважимо, що склад і структура фондів, призначених для страховогозахисту підприємств в країні, зараз принципово змінилися в зв'язку зроздержавленням власності. Чинне законодавство надає можливостідоводити такі фонди підприємствами до 25% від суми статутного фонду, але,важливо, щоб кошти такого фонду постійно перебували в ліквідній формі, щопри постійній інфляції таке проблематично.
Для цілей захисту майна підприємств значно меншою мірою, ніж уминулі часи, використовуються централізовані грошові резерви держави длявідновлення майна, знищеного або пошкодженого стихією чи іншим лихом.Тут позначаються і тимчасові фінансові труднощі держави, і значний дефіцитбюджету, що не надають можливостей передбачити в ньому серйознихрезервів для такої мети. І це ослабило роль коштів держави у страховомузахисті майна підприємств і громадян. Перебудова банківської справи накомерційних засадах зумовила появу сотень відносно автономнихакумулятивних грошових ресурсів, але, як показує життя, банки не маютьекономічного інтересу надавати тривалі позики та ще й на безвідсотковихзасадах фінансувати збитки від страхових випадків.
Не можуть вже підприємства й громадяни розраховувати на фінансовупідтримку галузевих міністерств і відомств. Резервні фонди при цих органахліквідовано.
На самострахуванні негативно позначилась жорстка податковаполітика держави. Переважна частина підприємств позбавлена через цеможливості мати у своєму розпорядженні необхідні грошові резерви.
Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунокперелічених джерел дуже обмежені. Це означає, що більше навантаження маєнадалі лягати на фонди, створювані методом страхування.
Отже, важливим стає з'ясування значення майнового страхування устворенні безпечних умов життєдіяльності суб'єктів господарювання в країніта її громадян, а також розгляд характеристик видів страхових послуг тапринципів їх надання.
4.2. Значення, види та принципи надання майнового страхування
Використані терміни: пропорційна система, система першого ризику,система граничного відшкодування, дійсна вартість майна, страхова сума,страхове покриття, термін страхування, договір страхування, опис майна,оцінка майна, визначення збитків, технічні ризики, сільськогосподарськемайно, транспортні засоби, вантаж, майно громадян, стихійне лихо,протиправні дії третіх осіб (ПДТО), фінансовий ризик.
Традиційно розвинутою галуззю страхування є майнове страхування.Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми задоговорами майнового страхування покладено дійсну вартість страховихоб'єктів, а в разі страхування не на повну вартість майна - відшкодуванняпроводиться не в повному обсязі отриманих збитків.
У майновому страхуванні використовують три системи страховогозабезпечення (страхової відповідальності страховика): пропорційну, системупершого ризику і граничну (граничного відшкодування). В них обсягвідповідальності страховика включає виплату страхового відшкодуваннястрахувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей,а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотриманняним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків,обумовлених договором страхування.
Пропорційна система - виплата відшкодування в тій самій пропорціїщодо реального збитку, в якій страхова сума за договором страхуванняперебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.
Система першого ризику - повне відшкодування збитків, завданихзастрахованому майну, але в межах страхової суми за договором
страхування.
Система граничного відшкодування - використовується в тих видахмайнового страхування, в яких страховик має компенсувати збиткистрахувальника, які обчислені як різниця між заздалегідь обумовленоюграницею і фактичним рівнем доходів. Ця система застосовується пристрахування фінансових ризиків (результати діяльності суб'єктів: наприклад,при страхуванні врожаю, втрат від простоїв у виробництві, неповерненнякредитів чи несплаті відсотків по кредиту, орендної плати тощо і т.п.).
Слід ще сказати, що при використанні пропорційної системи страховикбере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його на пропорційнійоснові тільки в рамках своєї відповідальності, а в разі використання системипершого ризику обсягом збитків, який перевершує страхову суму, страховикпросто нехтує. Зазначений обсяг вважається "другим" ризиком.
Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохоченнястрахувальників укладати договори страхування майна на повну вартістьмайна.
У майновому страхуванні діє головне правило:
Страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна, якестрахувальник бажає застрахувати на момент укладання договорустрахування.
Страхове відшкодування визначається з такої залежності:
. . Збиток Страхова сума /111
Страхові відшкодування= . (111)
Вартість майна
Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування,що складають дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майнаюридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними
розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних іфізичних осіб.
Юридичними особами може бути застраховане майно: державне,власне, орендне, заставне, лізингове. Тобто, об'єктами страхування майнаможуть бути інтереси, пов'язані з: володінням, використанням ірозпорядженням майном.
Залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують
на такі групи:
страхування майна від пожежі та стихійного лиха (вогневестрахування);
страхування сільськогосподарських культур від стихійних явищ;
страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби інещасних випадків;
страхування засобів транспорту від аварій та ін. небезпек.
Практикують такі вартісні показники майна, які беруться до уваги при
укладенні договорів на страхування (див. рис.4.1).
Рис.4.1. Вартісні показники майна для визначення страхової суми.
Залежно від ризику, який страхується , розглядають такі типи договорівстрахування:
Страхування від вогню, удару блискавки, вибуху.
Комплексне або розширене страхування "від вогню та інших випадків",яке включає, крім ризиків пожежі та вибуху, додатково такі страховіподії: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град; злива;осідання грунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодженнямайна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем;крадіжки зі зломом (пограбування).
Від ризиків, що виникають під час ведення експериментальних тадослідницьких робіт.
А також види договорів, див. рис. 4.2.
Рис. 4.2. Договори майнового страхування.
Страхова оцінка вартості при майновому страхуванні проводиться, якправило, для таких категорій майна:
Основні фонди.
Товарно-матеріальні цінності.
Продукція у процесі виробництва або обробки.
Об'єкти у стадії незакінченого будівництва.
Майно, одержане підприємством за договором майнового найму абоприйнятого ним від інших організацій та населення для переробки,ремонту тощо.
Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи,антикваріат.
Не приймаються на страхування:
Гроші готівкою.
Акції, облігації та інші цінні папери.
Рукописи, креслярські та ін. документи, бухгалтерські та ділові книги.
Дорогоцінні метали.
Технічні носії інформації (магнітні плівки, касети, магнітні диски).
Майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належитьстрахувальнику.
Будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться узоні, якій загрожують обвали, зсуви, повні та ін. стихійні явища.Послідовність визначення розміру збитку та страхового відшкодуваннятака:
Установлення факту страхового випадку.
Визначення розміру збитку і страхового відшкодування та складаннястрахового акта про страховий випадок.
Здійснення страхової виплати.
Методика визначення збитку та страхового відшкодування залежить відряду факторів (див. рис. 4.3).
Рис. 4.3. Фактори, від яких залежить визначення збитку та відшкодування.
Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані внаслідок:
Перебігу процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, щоприродно випливають з них.
Того, що страхувальник не вжив належних заходів для рятуваннямайна, забезпечення його зберігання і запобігання подальшомупошкодженню чи знищенню.
Викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтвердженоправоохоронними органами.
Розмір страхової премії залежить від:
Ступеня страхового ризику.
Страхового тарифу.
Виду майна та умов зберігання майна.
Технічного стану підприємства.
Виду виробництва.
Обсягу застрахованого майна.
Страхової суми.
Строку використання.
Форми внесення страхових платежів.
Складність ризиків юридичних осіб та їх різноманіття часто спонукаєстраховика скористатися послугами кваліфікованих посередників з досвідомі знаннями в конкретній сфері виробництва чи знаннями конкретнихвластивостей майна, а також використовувати послуги банків, пошти, різнихвідомств та організацій, підприємницьких структур (наприклад, автостоянок,бензоколонок, кас, дільничних угруповань і ін.).
Процес прийняття на страхування ризиків фізичних осіб - здебільшогоріч відносно нескладна. Ризики у них в своїй масі достатньо прості йоднорідні. Часто страховик видає на них стандартний страховий поліс навітьмайже без попереднього огляду такого майна.
Об'єктами страхування у громадян звичайно виступають власніжитлові і дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно,домашні і сільськогосподарські тварини.
Договори страхування укладаються на підставі письмової заявистрахувальника, який подає окремо заяву на страхування майна (див.довідкові матеріали 3 теми 7 цього посібника), що належить підприємству,чи заяву на страхування майна, отриманого ним за договором майновогонайму. Якщо договір страхування укладається щодо частини майна(вибіркове страхування), то до заяви додається опис відповідного майна (див.довідкові матеріали 3 теми 7 цього посібника).
Заява - це найпоширеніша форма отримання страховиком інформаціїпро ризики, які необхідно застрахувати. У заяві страхувальник має дативірогідний опис майна, охарактеризувати його, зазначити місцезнаходження іпризначення, вказати на збитки, які сталися раніше, та їх причини. Таківідомості необхідні для правильного визначення міри ризику, розмірустрахової премії, урегулювання спірних питань щодо розміру відшкодуваннязбитку.
У разі навмисного спотворення відомостей страхувальником страховикможе визнати договір недійсним або зменшити розмір відшкодування збиткуі навіть відмовитись від його виплати.
Якщо після укладення договору страхування зі страховим майномвідбулися зміни, про них необхідно повідомити страхову компанію(наприклад, перепрофілювання виробництва, реконструкція, замінаобладнання і т.ін.).
Якщо страхувальник страхує майно, яке вже застраховане в іншихстрахових компаніях, він повинен повідомити про це нову страховукомпанію, оскільки страхова сума не повинна перевищувати вартості майна іякщо потрібно буде виплачувати відшкодування то страховики таке зроблятьпо контрибуції - одного з головних принципів страхування.
Договір страхування оформляється видачею страхувальниковістрахового полісу (див. довідкові матеріали 3 теми 7 цього посібника) іпочинає діяти наступного дня після сплати нарахованих платежів.
Договори страхування майна можуть укладатися на один рік або наневизначений термін зі щорічним перерахунком вартості майна і суми річнихплатежів.
У разі укладання договору страхування на строк до одного року,платежі обчислюють, виходячи з 1/12 частини за кожний місяць дії договору.
Якщо припиняється діяльність підприємства через його ліквідацію,договір втрачає силу в день, установлений для ліквідації, а в разіреорганізації (злиття, поділ, відокремлення) - за 15 днів від дня реорганізації(але в усіх випадках - не пізніше від строку закінчення дії договору).
Платежі, що залишилися після припинення дії договору до кінцевихстроків страхування, повертаються лише за певні місяці, які залишилися докінця строку страхування.
У разі загибелі або пошкодження застрахованого майна в період роботикомісії з реорганізації діяльності або ліквідації підприємства страховевідшкодування виплачується підприємству чи організації-правонаступниці.
Для страхувальників, які безперервно страхували майно на повнувартість протягом одного і більше років і не одержували страховевідшкодування - надаються пільги в подальшому страхуванні: річна сумастрахових платежів зменшується, як правило, на 10 відсотків за кожний рікпопереднього страхування, на підприємство направляються кошти дляфінансування різних превентивних робіт, якщо це потрібно, надаєтьсямісячний пільговий строк для укладення нового договору.
У світовій практиці існує кілька сотень видів майнового страхування.Значна їх кількість є в Україні. Зрозуміло, що подати всі їх особливості водному навчальному посібнику неможливо. Проте на найпоширеніших інайперспективніших видах майнового страхування, які, з нашого погляду,більш-менш характеризують сутність та прийоми такого страхування,зупинимось докладніше.
4.3. Страхування технічних ризиків
Використані терміни: будівельне підприємство, будівельно-монтажнепідприємство, монтажні ризики, будівельні машини, будівельнеустаткування, електронні пристрої, технічні та технологічні новинки,об 'єкти страхування, страхова сума.
У світовій практиці страхування технічних ризиків включає в себе:
Страхування будівельного підприємства від усіх ризиків (CAR).
Страхування усіх монтажних ризиків (EAR).
Страхування машин.
Страхування електронних пристроїв.
Страхування технічних ризиків здійснюється як страхування майновихінтересів при виконанні будівельно-монтажних робіт (див. рис. 4.4).
Страхування самої техніки,
устаткування,технологічних ліній та ін.на випадок виводу їх з ладу,
порушення роботи.
Страхування від непередбаченихнесприятливих наслідків,
викликаних впровадженнямтехнічних та технологічних
Напрями страхування технічних ризиків
Передбачається захист від:
прямих збитків застрахованихоб'єктів.
опосередкованих (побічних)
збитків у вигляді додаткових
1 г
Рис.4.4. Схема надання страхового захисту при страхуванні технічнихризиків.
Страхування будівельного підприємства від усіх ризиків - цестрахування усіх видів будівельних об'єктів, у рамках якого надаєтьсястраховий захист як від збитків, завданих будівельному об'єкту, спорудам набудівельному майданчику і/або будівельним машинам, так і від претензій
третіх осіб внаслідок матеріального збитку або тілесного ушкодження,пов'язаного з будівництвом. Основні учасники страхових взаємовідносин
(див. рис. 4.5).
Рис.4.5. Головні учасники страхового процесу.Об'єкти страхування (див. рис. 4.6.):
Рис.4.6. Перелік об'єктів під час страхування будівельного підприємства.
Страхова сума за такого виду страхування визначається, як вартістьоб'єкта та плюс наданих забудовником будівельних матеріалів і/абовиконаних ним робіт, а оцінка ризику залежить від:
характеру будівельного майданчика;
конструктивних особливостей об'єкта та властивостей будівельнихматеріалів;
методів будівництва та заходів, що забезпечують виконання робіт;
ризиків, які впливають на виконання графіка робіт.
Як правило, в цьому передбачають такі страхові ризики:
пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збитки, дояких призвела дія води або інших засобів, що використовувались длягасіння пожежі;
повінь, дощ, сніг, лавина, підводний землетрус;
бурі усіх видів;
землетрус, осідання грунту, зсув, обвал;
злом, крадіжка;
будь-який брак внаслідок халатності, необачності, необережності,злого наміру.
Страхування всіх монтажних ризиків забезпечує страхувальниковінеобхідне страхове покриття збитків. Це теж страхування підприємця відусіх ризиків, які виникають під час монтажу машин та механізмів, а такожпри зведенні сталевих конструкцій.
Страхувальниками такого процесу виступають:
виробник чи постачальник монтажного об'єкта;
фірми, яким доручено виконати монтаж;
покупець монтажного об'єкта;
кредитор.
встановлюються на основі посібників з тарифікації. При
проведенні масових страхових операцій передбачають звичайніризики, ступінь яких не збільшений
Об'єкти страхування, страхова сума та страхові тарифи, їх визначення,приведено на схемі (рис.4.7), як послідовність витоку цих категорій один зодного.
Об'єктистрахування
Монтаж та пробний пуск усіх видів машин,механізмів та конструкцій (турбін, генераторів,верстатів, повітряних ліній, трубопроводів)
■ машини, пристрої та обладнання дляпроведення монтажу;
додаткові витрати з оплати надпланових робіт;відповідальність перед третіми особами
Страховасума
Страховітарифи
вартість установок згідно з договором постачання,-включаючи витрати на перевезення, митний збір, інші збори
Рис.4.7. Сума взаємозв'язку факторів та показників страхування всіхмонтажних ризиків.
Схема (рис. 4.8), унаочнює чинники та їх взаємозв'язок пристрахуванні машин в підгалузі майнового страхування - страхування
технічних ризиків.
Рис.4.8. Головні чинники та їх взаємозв'язок при страхуванні машин впідгалузі майнового страхування - технічні ризики.
Страхування електронних пристроїв. Цей вид страхування є молодим ідинамічним напрямом страхування. Започаткували його в 20-х роках уНімеччині зі страхування слабкострумових установок (телефон, телетайп).Розвиток цього виду страхування пов'язаний з розвитком технологій (у 50 -тіроки - промислова електроніка, електромедицина та техніка зв'язку, у 80-тіроки і та сьогодні - розвиток електронних систем), що й дало напрям танайменування такого виду страхування технічних ризиків.
Чинники та показники такого виду страхування а також їх визначеннята взаємозв'язок схематично зображено на рис.4.9.
Рис.4.9. Чинники та показники у страхуванні електронних системи.
Базові тарифні ставки на страхування технічних ризиків, які діють вУкраїні, подаються в таблицях у додаткових матеріалах теми 7 цьогопосібника.
Страхування майна сільськогосподарських підприємств
Використані терміни: об'єкти страхування майна сільськогосподарськихпідприємств, страхувальники, страховики, страхові випадки, інфекційніхвороби, карантин.
Сільське господарство - найбільш ризикова галузь економіки.Господарювання та залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарськоговиробництва перебуває у прямій залежності від вирішення проблемзменшення та розподілу ризиків суб'єктів господарювання на землі.У роки централізованої, планової економіки в Україні захист радгоспіві колгоспів від негативного впливу стихійних явищ забезпечувавсяфінансуванням витрат із державного бюджету, пролонгацією на тривалістроки сплати заборгованості за кредитами Державного банку СРСР,перерозподілом коштів підприємств через фонди міністерств, відомств таоб'єднань. Крім того, діяла система обов'язкового страхування всіхсільськогосподарських підприємств.
Від початку 90-х років такий страховий захист сільськогосподарськихтоваровиробників значно послабився. Різко скоротилася реальна бюджетна
допомога. Негативну роль відіграла також високий рівень інфляції.Комерційним банкам не вигідно покривати збитки, спричинені природнимикатаклізмами. За цих умов годі було й сподіватись на страхову активність.Але здійснення аграрної реформи, прискорення процесу приватизаціївласності, зокрема й на землю, дедалі інтенсивніше її використання, змінастосунків з банками, перехід до сплати єдиного податку та інші чинникизмінюють ситуацію, зумовлюють необхідність організації страхового захистусільських товаровиробників на нових для України засадах. Такий захист маєнасамперед спиратися на систему комерційного та взаємного страхування.
Страхування сільськогосподарських підприємств характеризуєтьсякомплексністю. Об'єкти страхування подані на схемі (рис. 4.10).
Рис. 4.10. Об'єкти страхування у страхуванні майнасільськогосподарських підприємств.
Як бачимо об'єкти страхування розбито на чотири групи. Перелікстрахових подій та методи страхування першої групи такі ж як і пристрахуванні технічних ризиків, тому на них зупинятися не будемо. Іншігрупи роздивимось більш детально. Насамперед визначимо, хто такістрахувальники і страховики.
Страхувальники - це юридичні та фізичні особи, що займаютьсясільським господарством та використовують земельні угіддя.
Страховики - страхові компанії, які мають ліцензію на проведенняцього виду страхування, достатні страхові резерви, розгалужену мережуфілій та представництв, а також фахівців, добре знаючих особливостіаграрного виробництва.
Тривалий час перелік страхових подій у сільському господарстві бувнадто великий. Він містив практично всі можливі випадки загибелі абопошкодження врожаю сільськогосподарських культур та іншого майнарадгоспів, колективних і фермерських господарств. Страховикові важковизначити справжні причини та розміри конкретних ризиків. Тому, як
правило, зараз у Правилах страхування страховики вписують більшконкретні категорії страхових випадків на предмет чого й проводитьсястрахування конкретної групи об'єктів сільськогосподарського виробництва.
При такому підході конкретніше визначається й страхова сума (страховезобов'язання страховика), що дає йому змогу (й страхувальникам, й різним
контролюючим органам) точніше визначитись у своїй платоспроможності навипадок, коли треба виконувати свої зобов'язання.Страхові платежі визначаються в цілому за кожним видом майна, щопередається на страхування.
Обов'язково призначається франшиза.
Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічнихнасаджень.
Страхові випадки:
посуха, вимерзання, заморозок, град, злива, буря, повінь, сель, пожежа;
вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом;
зниження якості продукції окремих сільськогосподарських культур.Страхова сума:
Як правило, не вище за 70% вартості врожаю, яку можна визначитимноженням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічнуурожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погодженузі страховиком ціну на одиницю продукції.Розмір страхового забезпечення залежить від:
величини збитку;
величини врожайності;
універсальності страхування.
Виняток становить урожай природних сінокосів і пасовищ, культур,посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривнихбагаторічних трав, а також культур, які господарство висівало протягомтрьох - п'яти років, але жодного разу не отримувало врожаю.
Страхове відшкодування виплачується за наявності факторів:
стихійного лиха;
недобору врожаю.
Страхування багаторічних насаджень.
Об'єкти страхування: багаторічні насадження; врожай цих насаджень.Страхові випадки:
Повна загибель внаслідок морозів, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи,граду, землетрусу, пожежі, посухи, а також їх повне знищення карантиннимикомахами.
Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос абозрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з
балансу.
• Страхування сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутровихзвірів, сім'ї бджіл (тільки у вуликах) направлено на:
відшкодування збитку від:
падежу, загибелі або вимушеного забою тварин;
крадіжки;
неправомірних дій третіх осіб.
зменшення та компенсацію збитків тваринницької продукції від:
стихійних лих;
пожеж;
■ інших несприятливих подій.
Об'єкти страхування - поголів'я кожного виду сільськогосподарськихтварин (продуктивної худоби, молодняку, племінних та особо цінних тварині ін.).
Не приймаються на страхування тварини господарств, де встановленийкарантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями.
Страхування транспортних засобів і вантажів
Використані терміни: транспорт, наземний транспорт, морськийтранспорт, повітряний транспорт, річний транспорт, газо і нафтопровід,КАСКО, КАРГО, фракт, обсяг страхового покриття, обумовлення прозапасні частини, повна гибель об 'єкта, витрати на спасіння, пошкодження,ДТП, "Інкотермс".
Страхування транспортних засобів і вантажів у світовій практиціоб'єднується одним поняттям - транспортне страхування. Сукупністьрізноманітних ризиків, які діють на транспортний засіб та його вантаж,залежить від їх призначення, конструктивних особливостей та шляхівтранспортування. Див. схему (рис.4.11).
Рис.4.11. Схема взаємозв'язку транспортних засобів та шляхівтранспортування вантажів і їх визначення.
З огляду на різноманітність ризиків, що діють на транспортний засіб івантаж при транспортуванні - транспортні засоби та ризики доцільновизначати окремо. Це дає змогу надати договору страхуваннянайоптимальнішої форми, поєднавши набір ризиків з фінансовимиможливостями як страхувальника, так і страховика.
Що ж таке транспортний засіб, з точки зору страхування?
Транспортний засіб це механічний устрій з автономним приводом руху,що використовує хімічну реакцію, призначений для переміщення як себе, такі вантажу і людей у просторі і часі.
Отже, під це визначення (категорію об'єкта страхування в цій галузі) непідходять газорідкі та інші трубні транспортні засоби (тому що в цьомувипадку засіб завжди залишається нерухомий), механічні устрої, щовикористовують мускульну силу (велосипеди, гужовий транспорт). Ціоб'єкти підлягають страхуванню по інших номінаціях (страхуваннятехнічних ризиків, страхування пристроїв, страхування тварин).
У страхуванні транспортних засобів об'єктами виступають воднийтранспорт (морський, річний, озерний); наземний транспорт (автомобільний,гусеничний, колійний); повітряний транспорт (авіаційне страхування).
Страхування вантажів найбільш розроблений і традиційний видстрахування. Він постійно розвивається та вдосконалюється, вишукуютьсявсе нові модифікації страхування цього об'єкта, що має на меті як повнішезадовольнити потреби всіх зацікавлених сторін ринкового процесугосподарювання. В Україні витрати на купівлю страхового захисту притранспортуванні вантажів (страховий платіж, страхова премія) відносяться дособівартості продукції (послуг) згідно з законом України "Про оподаткуванняприбутку підприємства". Таке ставлення законодавчої влади до цього виду
|
страхування говорить про значимість такого виду діяльності господарюючихсуб'єктів для економіки України. І це сприяє подальшому розвиткустрахових послуг в Україні. Слід пам'ятати, що ступінь ризику у наданні послуги з страхуваннявантажів визначається за конкретних обставин транспортування тазберігання вантажу і права власності на нього страхувальника. На прийняттярішення щодо взяття зобов'язань по вантажу страховиком ще істотновпливає і можливість передати такий ризик на перестрахування. У зовнішніх перевезеннях відповідальність підпорядковується умовами"Інкотермс - 2000", у внутрішніх перевезеннях - рамками сум, щозазначаються у супровідних документах (накладних). Страхування водного транспорту розглядає такі об'єкти (рис.4.12). | Судно (як транспортний засіб) —каско | ||
| О | Вантаж, який перевозиться цим судном, | ||
| Б' | — карго | ||
| Є | —► | ||
| К | Фрахт (доходи від фрахту, які отримуєсудновласник) | ||
| Т | |||
| Ґ N Правова (цивільна) відповідальність | |||
| судновласника або вантажоперевізника ^ J | |||
Рис.4.12.Визначення об'єктів страхування у наданні страхових послуг устрахуванні водного транспорту.
Вивчаючи умови страхування суден, слід мати на увазі дві особливості:
по-перше, незважаючи на заборону втручання з боку держави вдобровільні види страхування (стаття 41 закону України "Прострахування"), окремі питання, пов'язані з укладанням договорівстрахування морських ризиків, повною мірою законодавчо врегульовані;
по-друге, оскільки майновому страхуванню корпусів суден належитьпевна частка серед інших видів страхування, об'єднаних поняттям"страхування водного транспорту", але торкатимемось іноді будемо іінших видів в цьому страхуванні.
Головним законодавчим актом, що регулює умови морськогострахування, є прийнятий у грудні 1994 р. "Кодекс торговельногомореплавства України" (далі - Кодекс), який містить розділ "Морськестрахування". Розглянемо положення зазначеного Кодексу, що стосуються
страхування морських суден та договорів морського страхування в контекстіз міжнародною практикою страхування суден.
Стаття 242 Кодексу до об'єктів морського страхування відносить будь -який інтерес, пов'язаний із мореплавством, а саме: судно, зокрема й таке, щобудується, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, очікуваний відвантажу прибуток і вимоги, що забезпечується судном, вантажем і фрахтом,заробітна плата, інші винагороди капітана, інших осіб судового екіпажу,цивільна відповідальність судновласника і перевізника, а також ризик, узятийна себе страховиком (перестраховиком).
Основні засади здійснення морського страхування були закладені взаконі Великобританії про морське страхування 1906 р. В цьому законізакладені принципи (норми) взаємовідносин сторін, які можна й потрібнозастосовувати для договорів з будь-яких видів страхування.
Розглядаючи ці норми, можна зіставити з ними положення статейзазначеного Кодексу. Скажімо, обов'язковість наявності страхового інтересупередбачена згаданою щойно статтею 242.
Найвищий ступінь довіри сторін передбачає, що вони, укладаючидоговір страхування, з'ясовують усі суттєві обставини, що стосуютьсяоб'єкта страхування та можливого ризику. Аналогічні норми передбачаютьсястаттею 243, "Інформація про стан ризику". У ній, зокрема, зазначено, що вразі укладання договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховикапро обставини, які мають істотне значення для визначення міри ризику, івідомі або повинні бути відомі страхувальнику, а також відомості, запитаністраховиком.
Страхувальник звільняється від цього обов'язку щодо загальновідомихфактів, а також фактів, що відомі або повинні бути відомі страховику.
У разі приховування страхувальником істотних відомостей або наданняним неправильних відомостей страховик має право відмовитись від договору.
Ідеологічно до цієї норми можна віднести також статті 254 "Обов'язкистрахувальника за генеральним полісом" (ця стаття стосується здебільшогострахування вантажів) та статті 262 "Повідомлення страхувальника про змінустрахового інтересу". Так, страхувальник зобов'язаний негайно, як тількийому стане відомо, повідомити страховика про будь-яку істотну зміну, щосталася з об'єктом або стосовно об'єкта страхування (перевантаження, змінаспособу перевезення, порту розвантаження, відхилення від обумовленого абозвичайного шляху, залишення на зимівлю тощо). Зміна, що збільшуєнебезпеку, дає страховику право переглянути умови договору або зажадатисплати додаткової премії. Якщо страхувальник не погодиться з цим, тодоговір морського страхування припиняється з моменту настання змін.
Третій принцип, закладений законом Великобританії щодо наявностіпричинно-наслідкового зв'язку збитку і випадку, який до нього призвів,становить основу договору страхування. Ушкодження або знищення об'єктастрахування не завжди може розглядатись як страховий випадок. Дужеважливо, через що такі збитки сталися, оскільки одні причини передбачаютьвиплату страхового відшкодування, інші - ні.
Це пояснюється насамперед тим, що страховики беруть на себевідповідальність лише за відомі ризики, які можна спрогнозувати ірозрахувати. Саме тому договори страхування мають досить великий переліквинятків із страхових випадків. Відмова надати страховий захист від явищ,що мають масовий характер (війна, ядерне забруднення), пояснюєтьсяіншими причинами. Відповідні ризики беруться на страхування задодаткових умов і за додаткову страхову премію.
Тому в полісах поряд із заявою про те, що "застраховано від усіхризиків", передбачається список застережень і винятків. Коли йдеться продоговори морського страхування, до таких винятків належать збитки, щосталися внаслідок навмисних дій страхувальника, збитки внаслідокнеморехідого стану судна, збитки від природних властивостей вантажу,ядерна шкода, воєнні ризики, піратські дії, арешт. Ці самі застереженняпередбачені відповідними статтями 255-261 Кодексу.
Четвертий принцип - здійснення відшкодування в межах фактичнихзбитків. Стаття 250 "Страхова сума" передбачає, що страхувальникзобов'язаний оголосити суму, на яку він страхує відповідний інтерес. Якщоця сума нижча за вартість застрахованого інтересу (страхову вартість),страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми дострахової вартості. Якщо страхова сума, що вказана в договорі морськогострахування, перевищує страхову вартість, договір є недійсним щодо тієїчастки страхової суми, яка перевищує страхову вартість.
Стаття 251 "Перевищення страхової суми над страховою вартістю"також унеможливлює здійснити страхове відшкодування понад розмірзбитку, якщо інтерес застрахований у кількох страховиків, на суму, щоперевищує його страхову вартість.
До витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком, стаття 267відносить і витрати страхувальника, зроблені ним з метою зменшити збитки,за які відповідає страховик чи запобігти їм, а також витрати, зроблені зметою виконати вказівки страховика (стаття 263 "Запобігання або зменшеннязбитків"), з'ясувати й установити розмір збитків, що їх має відшкодуватистраховик, і для складання диспаші із загальної аварії.
Стаття 276 "Отримання відшкодування від третіх осіб" також доповнюєзазначені нормоположення, передбачаючи, що страховик сплачує лишерізницю між сумою, належною до сплати за умовами договору морськогострахування, і сумою, отриманою від третіх осіб, якщо страхувальникотримав відшкодування збитків від третіх осіб.
Стаття 269 "Суброгація" передбачає, що в разі сплати страхової суми,за винятком звільнення страховика від зобов'язань за договором, достраховика за його згодою переходять: 1) усі права на застраховане майно - уразі страхування на повну вартість; 2) право на частку застрахованого майна,яка пропорційна відношенню страхової суми до страхової вартості - у разістрахування на неповну вартість.
Аналогічна норма передбачена статтею 274 "Право страховика щодотретіх осіб". До страховика, який сплатив страхове відшкодування,
переходить у межах сплаченої суми право вимоги, що його страхувальник(або інша особа, яка отримала відшкодування) має до особи, відповідальноїза заподіяну шкоду. Це право здійснюється страховиком з дотриманнямпорядку, встановленого для особи, яка отримала відшкодування.
Якщо страхувальник відмовиться від свого права щодо особи,відповідальної за заподіяну шкоду, або здійснення цього права станенеможливим з його вини, страховик звільняється від сплати страховоговідшкодування повністю або у відповідній частині.
Інша, дуже схожа за суттю норма має назву "Абандон", але тутініціатором відмови від своїх прав на застраховане майно виступаєстрахувальник. Стаття 271 Кодексу передбачає, що страхувальник можезаявити страховикові про відмову від своїх прав на застраховане майно(абандон) і отримати повну страхову суму у випадках:
пропажі судна безвісті;
економічної недоцільності відбудування або ремонту застрахованогосудна;
економічної недоцільності ліквідації пошкоджень або доставкизастрахованого вантажу в місце призначення;
захоплення судна або вантажу, застрахованого від такої небезпеки, якщозахоплення триває більше двох місяців.
Угода сторін, що суперечить правилам цієї статі, недійсна.
Заява про абандон повинна бути зроблена страхувальником протягомшести місяців з моменту закінчення термінів (настання обставин).
Із закінченням шестимісячного терміну страхувальник втрачає право наабандон, але може вимагати відшкодування збитків на загальних підставах.
Страхування каско суден. На страхування приймають: корпус судна,зокрема й такий, що будується, з його машинами, обладнанням,устаткуванням і такелажем. Обсяг страхового покриття визначаєтьсявідповідними умовами страхування. Незважаючи на те, що єдиних для всьогосвіту умов не існує, усі вони мають багато спільного, головним чиномпередбачаючи захист від знищення, пошкодження корпусу, машин,обладнання суден (каско); видатків у разі настання відповідальності передтретіми особами (відповідальність); видатків судовласників на зменшеннязбитків (витрати).
Найпоширенішими є англійські умови, що мають назву "ЗастереженняІнституту лондонських страховиків". Існують також німецькі, норвезькі,американські умови.
Український морський страховий ринок також застосовує різні умовистрахування. Попри те, що всі страховики конкурують між собою, існуютьтенденції щодо зближення застосовуваних ними умов страхування.
Подальшу інтеграцію у зближенні умов страхування має здійснюватиМорське страхове бюро України, що створене згідно зі статтею 12 законуУкраїни "Про страхування" та статтею 242 Кодексу торговельногомореплавства (див. рис. 4.13).
З відповідальністю заповну загибель і
пошкодження / Умови, на
( встановлюєтьсяЗ відповідальністю за обсяг страхового J З відповідаль-
З відповідальністю за
пошкодження
Рис.4.13. Схема надання страхових послуг у страхуванні КАСКО суден
водного транспорту.
За угодами страхування, укладеними згідно з цими умовами,відшкодовуються збитки, які сталися внаслідок випадковостей і небезпекплавання, а також із інших причин раптового і непередбаченого характеру.
Обсяг страхового покриття встановлюється на основі однієї з таких
умов.
"З відповідальністю за повну загибель і пошкодження ". За угодоюстрахування, укладеною на цій умові, відшкодовуються:
а) збитки внаслідок повної загибелі судна (фактичної або конструктивної) чи
видатки з усунення пошкоджень його корпусу, механізмів, машин,обладнання з будь-яких причин, окрім тих, що зазначені в цих умовах;
б) збитки внаслідок пропажі судна безвісті;
в) збитки, видатки та внески, пов'язані із загальною аварією у частині судна;
г) необхідні і доцільно здійснені видатки щодо рятування судна;
д) необхідні і доцільно здійснені видатки із запобігання, зменшення йустановлення розміру збитку, якщо збиток відшкодовується за умовамистрахування.
"З відповідальністю за пошкодження". За угодою страхування,укладеною на цій умові, відшкодовуються:
а) видатки з усунення пошкоджень судна, його механізмів, машин абообладнання з будь-яких причин, окрім тих, що зазначені в цих умовах;
б) необхідні і доцільно здійснені видатки із запобігання, зменшення івстановлення розміру збитку, якщо збиток відшкодовується за умовамистрахування.
"З відповідальністю за повну загибель". За угодою страхування,укладеною на цій умові, відшкодовуються:
а) збитки внаслідок повної загибелі судна (фактичної або конструктивної), збудь-яких причин, окрім тих, що зазначені в цих умовах;
б) збитки внаслідок зникнення судна безвісті;
в) збитки, видатки та внески, пов'язані із загальною аварією у частині судна;
г) необхідні і доцільно здійснені видатки з метою запобігти збитку, зменшитийого і встановити розмір, якщо збиток відшкодовується за умовамистрахування.
Винятки з страхових випадків і обмеження страхування. Невідшкодовуються збитки з таких причин:
а) навмисні дії (намір) і груба необережність страхувальника, вигодонабувачаабо їх представників (не стосується капітана і членів екіпажу застрахованого
судна);
б) відомого немореплавного стану судна страхувальникові, вигодонабувачевіабо їхнім представникам до виходу судна у рейс;
в) зносу, корозії судна, його частин, машин та обладнання;
г) експлуатації судна в умовах, не передбачених його льодовим класом;
д) прямого або непрямого впливу радіації чи радіоактивного зараження узв'язку з будь-яким застосуванням атомної енергії і використаннямматеріалів, що піддаються радіоактивному розпаду;
е) видатків з утримання судна та екіпажу;
є) збитків й видатків, пов'язаних з віддаленням застрахованого судна,заподіянням шкоди довкіллю, здоров'ю людей і майну третіх осіб, а такожнепрямі збитки страхувальника;
ж) видатків з усунення будь-якого дефекту, якщо дефект не викликав позовівінших суден, з котрими зіткнулося застраховане судно, і майна на такихсуднах;
з) будь-яких договірних зобов'язань судна;
і) повної або тимчасової втрати можливості і використовувати судно абобудь-який інший об'єкт, неушкоджений у результаті зіткнення.
Якщо у разі зіткнення застрахованого судна з будь-яким іншим судномвідповідальність лежить на обох суднах і хоча б для одного судна необмежується за законом, відшкодування обчислюється за принципом"роздільної" відповідальності, тобто збитки, завдані іншому судну,відшкодовуються страховиком з огляду на ступінь вини застрахованогосудна незалежно від того, в якій сумі і на чию користь має бути здійсненийплатіж у результаті заліку сум взаємних вимог.
У решті випадків страхове відшкодування здійснюється за принципом"єдиної" відповідальності на підставі фактичних видатків страхувальника, щопідлягають відшкодуванню за умовами договору страхування.
У разі включення до договору страхування відповідальності за збитки,вказані у пункті "і" цього розділу, відшкодуванню підлягають збитки відвтрати фрахту в період аварійного простою, з причин, визначених цимиумовами.
Розмір відшкодування визначається множенням узгодженої добовоїсуми фрахту на кількість днів аварійного простою, зменшену на 3 неповнідоби. При цьому відшкодування виплачується не більш як за 180 дніваварійного простою (коли не узгоджено інше).
Період аварійного простою обчислюється з моменту настаннястрахового випадку і містить у собі час рятувальних операцій та ремонту з
усунення пошкоджень, що виникли внаслідок страхового випадку, загибелісудна або пошкодження його корпусу, механізмів, машин і обладнання.
Якщо в договорі страхування не передбачено іншого, невідшкодовуються:
а) збитки, котрі страхувальник зобов'язаний оплатити власникові іншогосудна і до яких призвело зіткнення суден;
б) збитки, котрі страхувальник зобов'язаний оплатити третім особам і дояких призвело пошкодження застрахованим судном будь-якого плаваючого,нерухомого або іншого об'єкта;
в) збитки від втрати фрахту;
г) збитки, завдані військовими діями або військовими заходами та їхнаслідками, громадянськими війнами, народними заворушеннями, трудовимиконфліктами;
д) збитки, завдані діями урядових органів щодо застрахованого судна, завинятком збитків від загибелі або пошкоджень застрахованого суднавнаслідок заходів, ужитих для запобігання або зменшення небезпекизабруднення із судна, яке зазнало пошкоджень, що за них страховик несевідповідальність на підставі угоди страхування.
У разі включення до договору страхування відповідальності за збитки,зазначені в пункті "б", не відшкодовуються також видатки страхувальника,що виникли внаслідок:
пошкодження або загибелі вантажу та іншого майна на застрахованомусудні;
смерті, каліцтва або пошкодження здоров'я будь-яких осіб;
усунення уламків, залишків суден, вантажу або інших предметів;
забруднення або зараження моря, будь-якого майна або об'єкта (включаючивидатки із запобігання такому забрудненню або зараженню).
Час, витрачений на переправлення судна до місця ремонту,включається до періоду аварійного простою за умови, що внаслідокстрахового випадку судно було змушене перервати рейс і негайно вирушитина ремонт.
Збитки від утрати фрахту внаслідок простою судна під час ремонту зусунення пошкоджень, яких йому було завдано в результаті страховоговипадку, відшкодовуються за умови, що такий ремонт був здійсненийпротягом 24 місяців з моменту закінчення строку страхування. Невідшкодовуються збитки від втрати фрахту в разі повної загибелі (фактичноїабо конструктивної) судна.
У разі включення у договір страхування відповідальності за збитки,зазначені у пп. "г", "д", при укладанні договору страхування страхувальникна вимогу страховика зобов'язаний надати будь -яку інформацію, необхіднудля визначення ступеня ризику.
Якщо в договорі страхування не передбачено іншого, не підлягаютьвідшкодуванню:
а) 10 % видатків з усунення пошкоджень машин, котлів і обладнаннясудна;
б) 25 % видатків з усунення пошкоджень, яких було завдано урезультаті контакту з льодом і за які страховик несе відповідальність заугодою страхування.
Зауважимо, що тут ми зупинилися лише на визначенні ризиків,страхових випадків, винятків із страхування та обмежень страхування. Нацьому типові умови страхування, звичайно, не закінчуються. Класичні умовистрахування містять також інші норми правовідносин, що розглядалисьвище.
І так, страхування водного транспорту надано на прикладі страхуванняморських суден. Страхування річкових та озерних суден розглядають з цихже позицій. Але з огляду на менші ризики (відсутність штормів на ріках,полегшений пошук, невеликі глибини тощо), а також те, що на ріках більшезастосовується маломірні судна, таке страхування має і свої особливості. Так,наприклад, за часів СРСР страхування моторних човнів здійснювалосьДержстрахом на умовах страхування власного наземного транспорту. На цейчас на Україні такий підхід поки, що залишився.
Тарифні ставки визначаються залежно від:
типу судна;
його вартості;
давності побудови;
основних технічних даних;
характеру експлуатації;
районів та маршрутів плавання;
страхової суми та страхової вартості;
кількості суден, заявлених на страхування;
пори року та ін.
Тарифні ставки страхування поливаються від 1 до 3% для морськихсуден та від 0,5 до 2% для річкових суден.Страхування наземного транспорту.
Наземний транспорт найбільш наближений до людей, найдоступнішийі найзручніший для них вид транспорту. Це автомобільні, колійні тагусеничні машини. Якщо спричинення шкоди громадянам через зіткнення зводним транспортом чи з повітряним транспортом за звичайних умов малоймовірне, то з наземним транспортом людина стикається постійно, причомувіч-на-віч. Наземний транспорт, як об'єкт підвищеної небезпеки, також несеризик довкіллю, і особливо життю та здоров'ю людей, і водночас сам доситьчасто і легко стає об'єктом ушкодження.
Питання підвищення надійності, міцності, захищеності тощо постійноспонукають конкурентів, інженерів та технологів до створення дедалінадійніших транспортних наземних засобів, адже природні сили, стихійнілиха, дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) та протиправні дії третіх осіб(ПДТО) завдають чималої шкоди власникам таких транспортних засобів,тому страхування цих засобів користується найбільшим попитом порівнянозі страхуванням інших видів транспорту.
Зупинимось на страхуванні автомобільного транспорту, як самогомасового представника наземного транспорту.
В Україні страхування автомобільного транспорту взагалі перевищуєпоказники всіх разом взятих видів страхування. Популярність і попит на цейвид страхування настільки великі, що деякі страхові компанії пропонуютьукладати договори страхування по телефону.
Головним ризиком знищення або пошкодження транспортного засобу є
ДТП.
Сама дорожньо-транспортна пригода має ряд характернихстатистичних показників щодо місця і часу виникнення ДТП, стажу та вікуводія. А взагалі, в такому виді страхування, у посиленні ймовірностівиникнення страхового випадку відіграють роль ще й такі чинники:
марка автомобіля;
колір автомобіля;
рік випуску;
наявність охоронної сигналізації і пристрою проти викраденняавтомобіля;
місце паркування;
місце дії страхового покриття.
Беручи до уваги сутність та визначення франшизи, можна ще до цьогододати і її розмір, а також її дійсне використання умовно чи безумовно.
Усі названі фактори слід ураховувати при визначенні тарифу вразі укладення договору страхування. Див. схему (рис.4.14). Базові річнітарифи страхування автотранспорту подано у темі 7 довідкових матеріалів(таблиці 7.43, 7.44, 7.45, 7.46).
Рис.4.14. Схема обліку страхових ризиків у страхуванні каскоавтотранспортних засобів (у дужках надаються усереднені значення
страхових тарифів, чинних у світовій практиці при страхуванні такихризиків).
Страхова сума визначається на підставі заяви на страхування ідокументів:
рахунок-фактура заводу-виробника;
каталог офіційного ділера;
митна декларація, якщо автомобіль перетнув кордон України;
технічна документація;
експертна оцінка страховика.
Слід сказати, що підлягають страхуванню тільки ті транспортні засоби,які зареєстровані відповідними державними органами згідно з дією чиннихнормативів та умов такої реєстрації.
У цьому виді страхування, за окремими умовами, можливо проводитище страхування і додаткового обладнання до транспортного засобу.
Додаткове обладнання до транспортного засобу - це устрої та агрегати,які вмонтовані в транспортний засіб, але не передбачені заводом-виробником(паспортом виготовлення засобу).
При цьому, під час страхування автомобільних транспортних засобів,потрібно ще чітко визначати їх параметри (див. довідкові матеріали 4 теми 7цього посібника - системи відзначення автомобільних транспортних засобі).Увесь автомобільний рухомий склад поділяють на вантажний, пасажирськийта спеціальний.
До вантажного відносять: вантажівки, автомобілі-тягачі, причепи танапівпричепи.
До пасажирського - автобуси, легкові автомобілі, пасажирські причепита напівпричепи.
До спеціального - автомобілі, причепи та напівпричепи, призначеннякотрих виконання різних, переважно нетранспортних робіт.
Вантажні автомобілі, причепи та напівпричепи відрізняються завантажопідйомністю, а залежно від устрою кузова чи інших конструктивнихособливостей, що визначають характер їх використання, поділяються нарухомий состав загального призначення чи спеціалізований. Автомобілі,причепи та напівпричепи загального призначення мають неперекиднийбортовий кузов та використовується для транспортування вантажів усіхвидів, за винятком рідин без тари. До спеціалізованого вантажного рухомогоскладу відносять автомобілі, причепи й напівпричепи, призначення котрихдля транспортування вантажів спеціальних видів.
Автомобілі-тягачі призначені для постійної праці з причепами йнапівпричепами і діляться на сідельні автомобілі-тягачі для роботи в парі знапівпричепами і автомобілі-тягачі для роботи тільки з причепами.
Автомобіль-тягач з причепом чи напівпричепом називаєтьсяавтопотягом.
Пасажирські автомобілі ємкістю до восьми чоловік, разом з водієм,належать до легкових автомобілів, більше восьми чоловік - до автобусів.
|
Легкові автомобілі за робочим об'ємом циліндрів двигуна у літрахподіляються на такі класи (див. табл. 4.1.): Таблиця 4.1. Класи легкових автомобілів в залежності від робочих об'ємів циліндрів двигуна, у літрах. № п/п | Клас | Об'єм |
| 1 | Особливо малий | до 1,2 |
| 2 | Малий | від 1,2 до 1,8 |
| 3 | Середній | від 1,8 до 3,5 |
| 4 | Великий | більше 3,5 |
| 5 | Найвищий | не регламентується |
До спеціального рухомого складу відносять пожежні автомобілі,автолавки, автомобілі з компресорними установками, автокрани, прибиральніавтомобілі і т.ін.
Автомобілі рухомого складу поділяють на шляхові, призначених дляпраці на шляхах загального користування, і на позашляхові - длявикористання поза шляхами загального користування. За ступенемпристосованості до роботи в різних дорожних умовах вирізняють шляховийавтомобільний рухомий склад звичайного просування і збільшеного - длясистематичної роботи на неупорядкованих шляхах, а в інших випадках - набездоріжжі.
Усі автомобілі за загальною кількістю коліс і числом ведучих колісумовно визначаються формулою, де перша цифра характеризує число колісавтомобіля, а друга - число ведучих коліс цього автомобіля. При цьомукожне з спарених ведучих коліс рахується як одне колесо. Наприклад, 4 х 2 -двовісний автомобіль з одною ведучою віссю (ГАЗ-53А, ЗІЛ-130), 6 х 6 -тривісний автомобіль з двома ведучими вісями (КаМАЗ-5320).
За видом використання пального та видом двигуна автомобіліподіляються на карбюраторні, дизельні, газогенераторні, газобалонні,електричні (електроавтомобілі), парові газотурбінні.
Прийнята така система визначення (індексація) рухомого складу(нормаль ОН 025270-66): кожній новій моделі автомобіля (причіпногоскладу) присвоюється свій індекс, який складається з чотирьох цифр, деперші дві цифри визначають клас автомобіля (причепа, напівпричепа) заробочим об'ємом двигуна для легкових автомобілів, за довжиною автобусів іза повною масою для вантажних машин (причепів і напівпричепів). Другі двіцифри - модель. Модифікації моделей мають ще одну додаткову п'ятуцифру, яка визначає порядковий номер модифікації. Перед цифровиміндексом ставиться літерне визначення заводу-виробника. Дві перші цифриіндексів, які присвоєні автомобілям, надані в таблиці 7.47 довідковихматеріалів 4 теми 7 цього посібника. Наприклад, легковий автомобіль зробочим об'ємом двигуна 1,5 л., який виробляє Волзький автозавод,визначається ВАЗ-2103; автобус з габаритною довжиною 7,15 м, якийвиробляє Павловський автомобільний завод - ПАЗ-3201; вантажнийбортовий автомобіль повною масою 15,2 т. Камського автозаводу КаМАЗ -5320 і т.п.
|
Для причіпного складу виділені такі індекси (див. табл. 4.2). Надаютьсятільки дві перші цифри з чотирьох, котрими визначається причіпний склад. Таблиця 4.2. Визначення причепів за першими двома цифрами прийнятої чотиризначної індексації такого рухомого складу. № п/п | Рухомий склад | Причіпи | Напівпричіпи(розпуски) |
| 1 | Легкові | 81 | 91 |
| 2 | Автобусні | 82 | 92 |
| 3 | Вантажні (бортові) | 83 | 93 |
| 4 | Самоскиди | 85 | 95 |
| 5 | Цистерни | 86 | 96 |
| 6 | Фургони | 87 | 97 |
| 7 | Спеціальні | 89 | 99 |
Залежно від повної маси причіпного складу для нього є групи індексівмоделей (третя, четверта цифри), які надаються в таблиці 7.44 довідковихматеріалів 4 цього посібника. Наприклад, напівпричіп-фургон Одеськогоавтоскладального заводу для транспортування телят, який має повну масу 9т,
визначається ОдАЗ-9925.
Там же надаються свідоцтва стосовно автомобілів до тієї чи іншоїгрупи залежно від величини робочих об'ємів двигунів (таблиця 7.45),проходимості, місткості та вантажопідйомності, спеціальні автомобілі.
Приведені дані не є вичерпними, тим паче, що вони рік від рокудоповнюються. Однак для поняття принципів визначення (індексації)рухомого складу - достатньо, а з цим - і більш чітче визначення ризиків таврахування параметрів страхування (страхову суму, страховий тариф тастраховий платіж).
Страхова премія обчислюється страховиком залежно від страховоїсуми, обраних страхувальником страхових випадків та чинних страховихтарифів.
При розрахунку розміру відшкодування беруться до уваги необхідні тадоцільно зроблені страхувальником видатки, що мали на меті врятуватизастрахований транспорт, запобігти і (або) зменшити збитки.
Це основні умови, які враховуються при укладенні договорустрахування наземного транспорту. Інші умови мають загальний характер, івони, як правило, визначені чинним законодавством.
Авіаційне страхування - це страхування ризиків, пов'язаних ізвикористанням авіаційної та космічної техніки.
Міжнародна практика до галузі авіаційного страхування відносить такі
види страхування, рис. 4.15:
Авіаційне страхування
Рис.4.15. Страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та
космічної техніки.
Страхування відповідальності в цій галузі страхування розглянемо внаступній темі цього посібника. Під іншими ризиками розуміємострахування таких видів об'єктів як окреме страхування автозапчастин тадвигунів, а також пасажирів від нещасних випадків, членів екіпажів,авіадиспетчерів та інших спеціалістів і страхування відповідальностіаеропортів та власників (операторів) ангарів, відповідальність виробниківповітряних та космічних суден та іншої продукції авіаційно -промисловогокомплексу, пов'язаних з авіаційною галуззю.
Але головним носієм ризику в цих видах страхування є повітряне(космічне) судно, особливо під час злету та посадки, тому що саме в цей часконструктивні елементи отримують найбільші динамічні та статичнінавантаження.
Основні чинники процесу авіаційного страхування такі (рис.4.16):
Рис.4.16. Чинники процесу авіаційного страхування.
Страховий тариф коливається від 1 до 12% вартості судна.
Ідеологічно страхування каско повітряних і космічних суден та іншихвидів авіаційних ризиків базується на основі морського страхування. Разом зтим світова практика показує, що специфіка авіаційного страхування виявилайого катастрофічну природу, на відміну від морських ризиків. Авіаційномустрахуванню найбільше притаманна катастрофічність та кумуляція ризику.
Ще можна додати, що історія розвитку авіаційного страхування йрозвитку повітряних перевезень має яскравий приклад розвитку ринкустрахових послуг, який відстежував зростання авіаційної індустрії йоперативно реагував на її потреби, що постійно зростали з розвиткомтехнічного прогресу. Якщо перші ознаки загальних страхових відносин
можна спостерігати ще за часів Шумерського царства, а класичнестрахування в сьогоднішньому розумінні налічує тільки 250 років, то вікавіаційного страхування не більше за вік сьогоднішньої людини. Так, усьогоза 70 років, авіація подолала шлях від невеличких фірм з мізерним капіталом,якими керували пілоти-ентузіасти, до велетнів з мільярдами доларів вактивах. Перший поліс зі страхування повітряних суден на випадокавіакатастрофи був виданий ще перед першою світовою війною в Лондоні.Початком розвитку комерційного використання авіаційної техніки, а разом зтим і розвиток авіаційного страхування, вважають Другу світову війну, яка
дала поштовх до розвитку транспортної авіації та створення всесвітньоїмережі, що обслуговувалась літаками. Поряд з розвитком авіаційної техніки
можна спостерігати вдосконалення й аерокосмічної, а також розвитокнавігаційних систем та служб, розвиток різних допоміжних операцій і т.ін.На сьогоднішній день зусилля усіх країн світу зосереджені назабезпеченні безпеки польотів та відшкодуванні збитків потерпілим, щозапочатковано ще до Другої світової війни прийняттям відповіднихконвенцій у галузі авіації, де страхування, як один з механізмів такогозабезпечення ризиків, діючих при експлуатації повітряної та космічноїтехніки, є обов'язковим атрибутом при отриманні ліцензій на польотипрактично у всіх країнах світу (Варшавська конвенція 1929 р.; Гаазькаконференція 1955 р. (Протокол Хейга); Конференція 1995 р. Міжнародноїасоціації авіаперевезень (ІАТА); Міжнародна поштова конвенція).
Зауважмо, що в Україні протягом 1993-1995 рр. ліцензії на авіаційнестрахування видавалися без їх конкретизації в межах майновоївідповідальності та особистого страхування від нещасних випадків.Незважаючи на обов'язкову форму цих видів страхування, договористрахування укладалися на підставі "Правил страхування", що розроблялисьстраховиками самостійно і використовувались під час укладання договорівна добровільній основі.
З прийняттям закону України "Про страхування" ситуація щодокласифікації видів дещо змінилася і Укрстрахнагляд припинив видачуліцензій на узагальнений вид страхування "авіаційне страхування". Натомістьз'явилася низка конкретизованих видів страхування в цій галузі зрозмежовуванням добровільних та обов'язкових видів страхування, що вжезбігалося з вимогами "Повітряного кодексу України", прийнятого ВерховноюРадою як необхідність інтеграції авіаційної галузі у світовий простір.
Страхування вантажів - один з найпоширеніших видів страхування.Той факт, що цей вид страхування виник дуже давно, пояснює причинуретельної та детальної його розробки. Протягом тисячоліть відбувався добірпідходів та умов страхування, і сьогодні існують та розвиваються лише ті, щонайповніше враховують інтереси учасників страхових взаємовідносин інайбільше відповідають сучасним вимогам господарювання. Ці умови вусьому світі характеризуються здебільшого своєю уніфікованістю, що єпозитивним фактором, оскільки полегшує проблему вибору страхувальникамумов страхування та роботу страховика. Загальноприйняті умови широкозастосовуються і на українському страховому ринку. Схема (рис.4.17)унаочнює чинники та характеристики страхового процесу при страхуваннівантажів, що перевозяться.
Рис.4.17. Схема чинників та їх характеристики у страхуванні вантажів, що
перевозяться.
Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, щоодержала ліцензію Укрстрахнагляду та має право здійснювати цей видстрахування згідно з її установчими документами.
Страхова сума має відповідати дійсній страховій вартості вантажу, зурахуванням умов та особливостей його перевезення та зберігання, митнихзборів, фрахту, комісійних та інших можливих витрат.
Страхова вартість, за статтею 16 Кодексу торгового мореплавства,визначається як первісна вартість вантажу за ціною, яку заплативстрахувальник на момент навантаження, плюс вартість навантаження, плюсвласна страхова премія. Також можливо приплюсовувати й транспортнівитрати та очікуваний прибуток від реалізації вантажу (наприклад, як церобиться у Франції та Німеччині, де страховики визначають ці величини всумі до 10%).
Тарифи страхування вантажів, як правило, розраховуютьсястраховиками самостійно.
Розмір ставок страхових премій залежить від інформації про вантаж,а саме: виду вантажу (його характеристики та типу пакування); видутранспортного засобу для переміщення (також його характеристики тамаршруту транспортування); способу відправлення вантажу (у трюмі, напалубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах і т.п.); вартості вантажу;умов страхування (обсягу страхової відповідальності).
Одним із факторів, що істотно впливають на розмір тарифу, а разом зним і на ставку страхової премії, є наявність чи відсутність охорони під часперевезення вантажу. Слід також пам'ятати, що страхові компанії невідшкодовують збитків від пошкодження вантажу за відсутності зовнішніхпошкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявностіцілої пломби. Причиною таких збитків може бути неправильне розміщеннявантажу, відповідальність за що, згідно з нормативними актами, несеперевізник, чи крадіжка. Хоча й за останнім і проводиться страхування, але,як правило, з великими застереженнями. При морських та авіаперевезенняхризик крадіжки, пошкодження чи втрати вантажу є найчастішим під часнавантажувально-розвантажувальних робіт та перебування ван
Слідом за ризиком крадіжки при транспортуванні вантажу йдуть аваріїтранспортних засобів під час переміщення вантажів. Статистика показує, щонайбільша кількість аварій відбувається з морськими суднами віком понад 5років, причому перше місце за частотою аварійності посідають танкери,газовози, ролкерні судна та рудовози. Особливим ризиком загибелі абопошкодження судна чи вантажу є несприятливі погодні умови та рівенькваліфікації екіпажу судна. Також присутні і пожежі, вибухи, піратство йтероризм.
Розмір збитку, що стався внаслідок страхової події, визначаєтьсястраховиком (аварійним комісаром) за участю страхувальника.
Середні значення тарифних ставок, що застосовуються, становлять від0,1-0,2 вартості вантажу при перевезені в контейнерах, під охороною, пораніше визначеному маршруту і т.ін., до 5% для небезпечних вантажів(тютюнові та горілчані вироби, відео-, теле- та аудіоапаратура, комп'ютернатехніка, діаманти, хутро, золото і т.ін.) за небажаним для страховикамаршрутом. Базові тарифи страхування вантажоперевезень див. довідковіматеріали 2 теми 7 посібника. При цьому розмір франшизи може бути значнопідвищений (до 20% розміру страхового відшкодування). Значеннябезумовних франшиз, які призначаються страховиками як умова договорустрахування при перевезенні різних вантажів різним транспортом див.довідкові матеріали 5 теми 7 посібника.
Завдяки усуненню митних бар'єрів у рамках ЄС значно зросли митнівимоги щодо вантажоперевезень поза його кордоном.
При здійсненні зовнішньоторговельних операцій невіддільноючастиною міжнародного торговельного контракту є положення прострахування вантажу. Серед умов торговельних угод, що були видані вПарижі Міжнародною торговельною палатою в 1936 р. під назвою"Міжнародні комерційні терміни" (INCOTERMS), з останнімиперевиданнями у 2000 р., надається й визначення розподілу відповідальності,витрат та ризиків між продавцями і покупцями по укладених контрактах(договорах) поставки вантажів. Згідно з цим всі умови, які входять вІнкотермс, можна розділити на чотири групи, починаючи з умов, за якимипрактично вся відповідальність покладається на покупця, й закінчуючи тими,за якими продавець несе всі витрати та ризики.
До першої групи входять Е-умови (EXW) - "Франко-завод". Ці умовипередбачають мінімальний ризик для продавця. Згідно з цим продавецьвідвантажує товар тільки на своєму складі і несе відповідальність тільки зайого транспортування, а всі витрати за ризики, які пов'язані з доставкою домісця призначення, несе покупець.
До другої групи входять F-умови: FCA ("Франко-перевізник"), FAS("Франко вздовж борту судна"), FOB ("Франко-борт"). Обов'язки продавцяза цих умов - постачання товару перевізнику, вказаного покупцем.
До третьої групи, так званих С-умов, входять умови CFR ("Вартість тафракт"), CIF ("Вартість, страхування та фракт"), CPT ("Перевезеннясплачене до") та СІР ("Перевезення та страхування сплачені до"). Ці умовипотребують, або продавець уклав договір на перевезення товару (вантажу),але без ризику для нього втрати чи пошкодження товару (вантажу).
Четверту групу складають умови DAF ("Поставлено на кордон"),DES ("Поставлено франко-судно"), DEQ ("Поставлено франко-причал"),DDU ("Поставлено, мито не сплачено") та DDP ("Поставлено, митосплачено"). За цими умовами продавець несе всі витрати за ризики, якіпов'язані з постачанням товару у країну покупця.
Класифікації умов Інкотермс-2000 з точки зору обов'язків продавця тавідносно видів транспорту, який використовується для транспортування
|
товарів (вантажів), надані в таблицях відповідно 4.3. та 4.4., а тлумаченнятермінів Інкотермс (див. довідкові матеріали 6 теми 7 посібника). Таблиця 4.3. Класифікація умов Інкотермс-2000 з точки зору обов'язків продавця. Обов'язкипродавця | Умови Інкотермс | Гру-па | |
| Найменування | Український еквівалент | ||
| Відправкатовару | EXWExWorcs | Франко-завод | Е |
| Основнівитрати поперевезеннюне сплачені | FCA Free Carrier | Франко-перевізник | F |
| FAS Free Along side Ship | ФАС Франко вздовж борту судна | ||
| FOB Free On Board | ФОБ Франко-борт | ||
| Основнівитрати поперевезеннюсплачено | CFR Cost and Freight | Вартість та фракт | С |
| OF Cost, Insurance andFreight | СІФ Вартість, страхування тафракт | ||
| СРТ Carriage Paid To | Перевезення сплачене до | ||
| CIP Carriage andInsurance Paid To | Перевезення тастрахування сплачені до | ||
| Поставкатовару | DAF Delivered At Frontier | Поставлено на кордон | D |
| DES Delivered Ex Ship | Поставлено франко-судно | ||
| DEQ Delivered Ex Quay | Поставлено франко-причал | ||
| DDU Delivered DutyUnpaid | Поставлено, мито несплачене | ||
| DDP Delivered Duty Paid | Поставлено, митосплачене | ||
|
Таблиця 4.4. Класифікація умов Інкотермс-2000стосовно використовуваних видів транспорту. Видтранспорту | Умови Інкотермс | |
| Найменування | Український еквівалент | |
| 1 | 2 | 3 |
| Повітряний | FCA Free Carrier (.. .namedplace) | Франко-перевізник(... місце вказано) |
| Залізничний | FCA Free Carrier (.namedplace) | Франко-перевізник(... місце вказано) |
| Морський тарічний | FAS Free Alongside ship(. named post ofshipment) | ФАС Франко вздовж борту судна(... порт відвантаженнявказаний) |
| FOB Free On Board(. named post ofshipment) | ФОБ Франко-борт (...портвідвантаження вказаний) | |
| CFR Cost and Freight(. named post ofdestination) | Вартість та фракт (... порт відвантаження вказаний) | |
| CIF Cost, Insurance andFreight (... named post ofdestination) | СІФ Вартість, страхування тафракт (...порт призначеннявказаний) | |
| DES Delivered Ex Ship(. named post ofdestination) | Поставлено франко-судно(...порт призначеннявказаний) | |
| DEQ Delivered Ex Quay(. named post ofdestination) | Поставлено франко-причал(...порт призначеннявказаний) | |
| Будь-який вид | EXW Ex Works (.namedplace) | Франко-завод(...місце вказано) |
| Видтранспорту | Умови Інкотермс | |
| Найменування | Український еквівалент | |
| 1 | 2 | 3 |
| FCA Free Carrier (.namedplace) | Франко-перевізник(...місце вказано) | |
| CPT Carriage Paid To(.named place ofdestination) | Перевезення сплачене до(... місце призначеннявказано) | |
| CIP Carriage and InsurancePaid To (.named place ofdestination) | Перевезення та страхуваннясплачені до(... місце призначеннявказане) | |
| DAF Delivered At Frontier(.named place) | Поставлено на кордон(...місце вказане) | |
| DDU Delivered Duty Unpaid(.named place ofdestination) | Поставлено, мито несплачене (...місцепризначення вказане) | |
| DDP Delivered Duty Unpaid(.named place ofdestination) | поставлено, мито сплачене(... місце призначеннявказане) | |
У світовій практиці переміщення товарів захищається від втрат іушкоджень, розкрадань і багатьох інших ризиків страховими полісами. Цевигідно відправникам вантажу, вантажоперевізникам і вантажоодержувачам.
Кожний з учасників перевезення несе ризики, пов'язані з перевезенимвантажем. При цьому перехід ризику загибелі чи ушкодження вантажу відпродавця до покупця відрізняється при здійсненні перевезення з різнимибазисами постачання згідно з Інкотермс-2000. Тому і питання страхуваннявантажу випливають з розподілу ризиків загибелі чи ушкодження товару між
продавцем і покупцем.
У переважній більшості, сформульовані в Інкотермс-2000, базисніумови постачання, точки переходу ризиків і витрат продавця і покупця
збігаються, тобто сторона, що організує транспортування й оплачує її задоговором перевезення, одночасно несе всі ризики за товар. У цих випадкахстрахування товару не є зобов'язанням за договором купівлі-продажу, тобто,продавець чи покупець, на яких лежать ризики, самі вирішують, чи вартострахувати товар і на яких умовах. Так, при базисах "Франко-завод" і"Франко-перевізник", незалежно від виду транспорту і способу доставки,страхувальником вантажу може бути тільки покупець на всьому шляхупроходження. За умови "Доставлено, мито оплачене" питання страхуваннявід пункту відправлення до місця здачі товару покупцю вирішує продавець.
Більшість зовнішньоекономічних договорів передбачають перехідризиків від продавця до покупця в різні моменти часу вже притранспортуванні товару. Саме тому кожний з учасників повинен самостійноподбати про страхування власних ризиків. У зв'язку з цим питаннястрахування між продавцем і покупцем не обговорюються й до умовиконтракту купівлі-продажу не включаються.
Винятки складають ситуації, при яких за взаємною згодою продавець іпокупець здійснюють наскрізне страхування вантажів, що охоплює весьшлях доставки "від дверей до дверей", тобто ризики обох сторінпокриваються одним договором страхування.
У цьому випадку в контракті обумовлюються такі моменти:
яка зі сторін здійснює страхування;
умови страхування на всьому шляху проходження;
розподіл оплати страхової премії страховику між продавцем і покупцем;
найменування страхової компанії, з якою буде укладений договір;
форма страхового договору;
період страхового покриття;
на чиє ім'я виписується страховий поліс;
хто буде одержувачем страхового відшкодування при настанні страховоїподії на різних етапах перевезення.
Необхідно враховувати, що одна наскрізна страховка коштує всередньому на 30% дешевше, ніж страхування двох складових одногоперевезення. Крім того, страхові компанії вкрай неохоче йдуть настрахування другої частини перевезення і можуть зажадати додатковогоогляду стану вантажу в місці переходу ризиків, а це, у свою чергу,принесе додаткові витрати.Відповідно до Інкотермс за умови СФР і СПТ покупець має правовирішувати питання страхування своїх ризиків самостійно. У контрактах,укладених на цих умовах, питання страхування відсутні, якщо не виникаєситуація наскрізного страхування.
Особливістю же базисів СІФ і СІП є те, що вони вбачають обов'язокпродавця застрахувати товар на користь покупця чи іншої особи, що володієстраховим інтересом.
У контрактну ціну товару при цих базисах заздалегідь включаютьсявитрати на страхування, що фактично будуть пізніше оплачені продавцембезпосередньо страховій компанії вже за домовленістю між продавцем і
страховиком і можуть відрізнятися від тих, котрі були закладені приформуванні ціни за контрактом. Але в той же час продавець не є стороною,зацікавленою в кінцевому результаті страхування, тому що він не тільки немає права на відшкодування збитку по вантажу, але й оплата за товар (увипадку відкриття акредитива) проводиться покупцем проти передбаченихакредитивом документів, у перелік яких обов'язково включаються страховийполіс та коносамент за умови СІФ чи інший транспортний документміжнародного зразка при базисі СІП, виписаний у порту/пункті відправлення.
"Перевезення і страхування оплачені до" СІП (Carriage and insurance paidto) накладає обов'язки на продавця, що і відповідно до терміна СПТ"Перевезення оплачене до", але з тим доповненням, що продавець повиненще забезпечити транспортне страхування від ризиків втрати чи ушкодженнятовару під час перевезення. Таке продавець забезпечує за свій рахунок, як цепередбачено в договорі закупівлі-продажу і страхування вантажупроводиться на користь покупця, йому ж передається страховий поліс чиінший доказ укладення договору страхування.
Страхування має бути укладене з страховою компанією, щокористується гарною репутацією, на умовах мінімального покриттязастережень інституту лондонських страховиків (Institute Cargo Clauses) чина інших подібних умовах. На вимогу покупця і за його рахунок продавецьможе зробити страхування від військових ризиків, страйків, заколотів таінших цивільних хвилювань, якщо страхування від таких ризиків можливе.
Українське законодавство дозволяє суб'єктам зовнішньоекономічноїдіяльності в їхніх зовнішньоекономічних договорах, що укладаються як наекспорт, так і на імпорт товарів, використовувати умови базису СІП уповному обсязі, без особливих застережень. Географічне положення України,наявність відповідної транспортної інфраструктури дає можливістьвикористовувати термін СІП для усіх видів перевезень - автомобільним,залізничним, повітряним, морським, річковим видами транспорту,включаючи змішані перевезення (декількома видами транспорту одночасно) іперевезення непойменованим видом транспорту (без визначення видутранспорту). Умова СІП може застосовуватися при морських (річкових)перевезеннях замість терміна СІФ (вартість, страхування і фрахт), колипостачання товару здійснюється не шляхом його розміщення на борту судна,а відбувається до цього моменту, наприклад, при контейнернихперевезеннях, перевезеннях ролл-он чи ролл-офф, а також при перевезенняхна паромах, коли товар розміщений у залізничних вагонах, чи трейлерах, чинапівпричіпах.
Єдине розходження між термінами СІП і СПТ полягає в тім, що заумовами терміна СІП від продавця вимагається забезпечення страхуваннявантажу, що робить термін СІП більш вигідним у використанні для покупця впорівнянні з терміном СПТ, де підрозуміється те, що з моменту постачанняпродавцем товару, тобто з моменту передачі товару в розпорядженняпершого перевізника, усі ризики за товар переходять до покупця, тим часомяк покупець (особливо український) не має достатніх можливостей на
здійснення контролю над товаром під час його перевезення, тому щоперевезення організовує продавець, вступаючи в договірні відносини зперевізником і оплачуючи перевезення. Тому страхування товару продавцемна час його перевезення ставить покупця за умовами СІП у більш вигіднеположення порівняно з покупцем за умовами СПТ, даючи першому більшегарантій за договором купівлі-продажу щодо доставки товару. Перекладаючизобов'язання по перевезенню і страхуванню товару на продавця, покупець убудь-якому випадку мусить одержати товар чи компенсацію за нього заумови, що страхування товару здійснене від усіх ймовірних ризиків загибелічи ушкодження даного товару під час визначених умов перевезення.Необхідно відзначити, що під час перевезення товару на умовах СПТпокупець може компенсувати відсутність зобов'язання продавця пострахуванню товару самостійно здійснивши страхування товару на час йогоперевезення, хоча, як правило, таке страхування все-таки зручнішездійснювати продавцю товару.
Продавець самостійно вибирає страхову компанію, сплачує страховикустрахову премію. Однак він зобов'язаний укласти договір страхування натаких умовах, за яких покупець при настанні страхового випадку міг бибезпосередньо звертатися до страховика за страховим відшкодуванням іодержувати таке відшкодування від страховика. Якщо в перевезенні задіянодекілька перевізників і кілька видів транспорту, то продавець зобов'язанийстрахувати товар на час усього такого перевезення, укладаючи один чикілька договорів транспортного страхування вантажу (наприклад, договірморського страхування вантажу і договір страхування вантажу, перевезеногоавтомобільним транспортом). Як бачимо, при імпортних поставках,український страховик ще довго не буде задіяним, а це дуже великі гроші.Але надамо далі про вантажострахування. Таким чином відповідно доумов Інкотермс-2000, в обов'язки продавця входить лише забезпеченнямінімального страхування (по застереженню "С"), але на практицінайчастіше перевага віддається страхуванню на умовах "від усіх ризиків"(по застереженню А). Необхідно звернути увагу на стандартнівиключення, що не входять навіть у страхування по застереженню А:втрата вантажу в результаті недбалості чи обману при виникненніфінансових утруднень, внаслідок запізнення доставки й т.ін. Умовимінімального страхування не завжди задовольняють покупця. Цепідходить для масових вантажів (нафта і нафтопродукти, зерно, руда,вугілля, ліс і т.ін.), що звичайно не зазнають під час перевезення втрати чиушкодження, якщо тільки що-небудь не трапиться із самим перевізником(посадка на мілину, зіткнення, пожежу і т.п.). Але при перевезеннях"генеральних" вантажів (готових упакованих виробів і особливо товаріввисокої вартості), мінімальне страхування є недостатнім унаслідокнаявності, наприклад, ризику крадіжки, неправильним обходженням звантажем і іншими ризиками, що не покриваються умовами мінімальногострахування. Тому покупцю і продавцю необхідно передбачити в договорізакупівлі-продажу розширене страхування. Сторони договору закупівлі-
продажу можуть обумовлювати в ньому власні умови стосовнострахування вантажу чи робити посилання на інший збірник умов(правил) страхування.
Ще на стадії підготовки договору закупівлі-продажу необхідноврахувати, що вартість страхування вантажу може значно розрізнятисязалежно від використовуваного виду транспорту для перевезення цьоговантажу. До того ж існують спеціальні ризики, властиві торгівлі окремимивидами товарів (крадіжка, поломка, витік і т.ін.), про страхування якихпокупець і продавець повинні чітко домовлятися, якщо їхнє страховепокриття не передбачене обраними сторонами умовами страхування.
Якщо сторони в договорі закупівлі-продажу не встановили обов'язкипродавця по розширеному страхуванню, і він здійснив страхування змінімальним покриттям, то покупець може самостійно забезпечити йоплатити будь-яке додаткове страхування, у якому він зацікавлений. Але цебуде коштувати дорожче, ніж якби продавець здійснив усе необхіднепокупцю страхування в одній страховій компанії.
Мінімальна сума страхування має відповідати передбаченій в договорізакупівлі-продажу ціні товару плюс 10% (для покриття прибутку,очікуваного покупцем від продажу, використання товару). Страхуваннявідбувається у валюті, у якій визначена ціна в договорі закупівлі -продажу.Але згідно з ст.18. закону України "Про страхування", пункту 1 - Порядкузастосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 23.09.96 р., №245,український експортер може вносити страхові платежі тільки у валютіУкраїни. Тому в договорі страхування необхідно указати валюту, в якійстраховик мусить виплатити страхове відшкодування на користь покупця-нерезидента.
Слід зазначити, що правилами Інкотермс-2000 передбачений тількиобов'язок продавця по страхуванню товару на час основного перевезення.Але продавець може також застрахувати товар на час його перевезення зісвого складу до пункту відвантаження, а покупець - на час перевезення відпункту призначення до свого складу усередині території країни призначення.Такі дії не охоплюються взаємними правовідносинами між продавцем іпокупцем, а отже, продавець і покупець здійснюють їх на власний розсуд і немають ніяких зобов'язань по здійсненню цих дій друг перед другом.
Термін СІФ також найбільш типовою експортною умовою, розробленоюторговою практикою.
В обов'язки продавця на умовах СІФ входить укладення на користьпокупця договору страхування. Поліс морського страхування, що продавецьзобов'язаний передати покупцю, повинний включати ризики, які звичайнідля торгівлі даними товарами, з урахуванням виду судна і напрямкуперевезення. У договорі закупівлі-продажу доцільно погодити видстрахового полісу, тобто уточнити, чи буде він за формою й обсягом ризиків,які страхуються, відповідати стандартним умовам страхування вантажів,розроблених Інститутом лондонських страховиків з відомим застереженням
Institute Cargo Clause A ("від усіх ризиків"), чи будуть включені в полісвійськові і страйкові ризики.
Друге питання, яке сторони повинні погодити при укладенні договору наумовах СІФ, - розмір страхового відшкодування, що зобов'язанийзабезпечити продавець. Звичайно в договорі передбачається, що страховавартість включає: фактурну вартість товару, а також супроводжувальніперевезенню і страхуванню витрат плюс 10% вартості товарів, що складаєочікуваний прибуток покупця.
Вимога про те, щоб діючий страховий поліс покривав всю вартістьперевезення, є істотною умовою договору, тому покупець за договором наумовах СІФ вправі відмовитися від прийняття незастрахованого товару,навіть якщо цей товар благополучно прибув у порт призначення. Або можевиникнути ситуація, коли покупець вантаж одержав, а продавець не можеодержати гроші по акредитиву через відсутність страхового поліса.
Вартість страхових послуг залежить від умов перевезення, упакування,віку судна, репутації перевізника (експедитора). Можна привести приклад здосвіду роботи АСК "Надра": Київська фірма уклала контракт із китайськоюфірмою Тянь-Цзинь відповідно до застереження А Інституту лондонськихстраховиків ("від усіх ризиків"). Транспортували технологічне устаткуванняв контейнері (страхова сума склала більш 600000 доларів США). Спочаткувантаж транспортувався автомобільним транспортом з Києва в Іллічівськ,потім морським - по маршруту Іллічівськ-Хайфа-Тянь-Цзинь. Під часперевантаження і збереження на складі в м. Іллічевськ вантаж такожзнаходився під страховим захистом. Тривалість перевезення склала 50 діб.Страховий тариф при подібному перевезенні складає від 0,6 до 1% відстрахової суми.
Нагадаємо, що Інкотермс має факультативний характер, якщо немаєпосилання на цей документ у контракті купівлі-продажу, що не було взгаданій справі і тому страхування було проведено тільки по Іллічівську. Ажаль які гроші "покинули" України. До того ж у зовнішньоекономічнихдоговорах, як правило, не передбачається відповідальність продавця заневиконання їм обов'язку по страхуванню товару і тому, скільки "страху"натерпілися постачальники поки товар прийшов до Тянь-Цзинь. У зв'язку зцим у договорах на умовах СІФ і СІП треба обумовити такі моменти:
здійснення покупцем платежів за товар тільки при наданні продавцемпоряд з іншими документами письмового доказу наявності договорустрахування, вид якого вказується у контракті;
- період перебування товару під страховим захистом, при цьому термінипочатку і закінчення відповідальності страховика повинні збігатися змоменту розподілу ризику між продавцем і покупцем;
конкретне найменування чи визначені параметри і вимоги до страховоїкомпанії, з яким продавцем надалі буде укладений договір страхування, асаме: обов'язкова наявність ліцензії на цей вид страхування, досвід роботи наринку не менше 3-4 років і т.п.;
розмір страхової суми, тобто страхова вартість товару, витрати нафрахт і страховку плюс відсоток очікуваного прибутку;
умови страхування і вказівка додаткових ризиків.
Якщо покупець хоче, щоб товар був застрахований на умовах, щопередбачають велику відповідальність страховика, що передбачене вІнкотермс, це обов'язково повинно бути зафіксовано в договорі.Найбільше часте уживання таких умов в практиці зовнішньоекономічноїдіяльності під час морського перевезення різних видів вантажів є такі:
для упакованих трюмних вантажів: "З відповідальністю за всіризики", "З відповідальністю за приватну аварію", включаючи ушкодженнявантажів гаками, мастилом, прісною водою та іншими, а також крадіжку,пропажу і недоставлення, незалежно від відсотка ушкодження;
для неупакованих трюмних вантажів: "Без відповідальності заушкодження, крім випадків катастрофи". Ці умови можуть бути розширенідодаванням відповідальності за крадіжку, недоставляння цілих місць;
для палубних вантажів (незалежно від роду упакування): "Безвідповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи", включаючивідповідальність за змиття хвилею і викидання за борт палубного вантажу.Сюди може бути включений ризик крадіжки і нестачі цілих місць;
для наливних вантажів, що відправляються в танкерах: "Безвідповідальності за ушкодження, крім випадів катастрофи", включаючи витікі/чи нестачу понад першого 1%. У тих випадках, коли в танкер залиті двасорти нафти чи нафтопродуктів, мастил - страхування проводиться наумовах "З відповідальністю за приватну аварію", включаючи забруднення чизмішання, чи витік або нестачу понад першого 1%.
При акредитивній формі розрахунків всі умови страхування, погоджені вдоговорі закупівлі-продажу, повинні бути відбиті в умовах акредитива, щовідкривається покупцем. "Уніфіковані правила і звичаї для документарнихакредитивів" (редакція 1993 р., публ. МТП № 500) чітко регламентуютьзміст страхових документів, наданих банку (стаття 34). В акредитивномудорученні дається перелік необхідних для оплати документів і, якщо вбанку маються зауваження, платіж не проводиться без попередньої згодиособою, що виставила акредитив. Якщо за умовами акредитива потрібнонадання страхового поліса, то повинно бути обговорене, ким такідокументи виставляються і їхній зміст. Якщо інше не визначене вакредитиві чи якщо зі страхових документів не виходить, що страхуваннянабирає сили не пізніше дати навантаження на борт чи відправлення, чидати прийняття до перевезення товарів, банк буде відмовляти в прийомінаданих страхових документів, що датовані пізніше перерахованих вищетермінів, які підтверджуються транспортними документами. Вакредитивах повинні фіксуватися необхідний вид страхування і, якщомаються, додаткові ризики. Неточні терміни, як, наприклад, "звичайніризики", банк приймати не повинен. Таким чином, продавцю необхідноприділяти увагу тому, щоб документи, пропоновані банку для одержанняоплати, відповідали перерахованим вище вимогам.
Будівлі, житлові будинки, садовібудиночки, дачі, гаражі, погреби, сараї;
зовнішні будівлі - тротуари, огорожа, ворота,збудовані на постійному місці
Цивільну відповідальністьстрахувальника
Рис.4.18. Страхування будівель і с
Взагалі, як резюме наданого, умови страхування вантажів визначаютьсяПравилами страхування, що розробляються індивідуально кожноюстраховою компанією. Різниця між Правилами страхування різнихстрахових компаній полягає тільки у визначенні обсягу відповідальності.
Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видамитранспорту, практично всі базуються на правилах морського страхування(CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає, як вжевідзначалось, у визначенні специфічності ризиків, що виникають під часексплуатації цих засобів перевезення.
Обсяг відповідальності за договором страхування може бути збільшенийза рахунок додатково внесених на бажання страхувальника перелічених устандартному договорі ризиків, що вплине на зростання розміру тарифу тастрахової премії.
Страховий поліс видається страховиком лише від його імені і вступає вдію з моменту сплати страхувальником страхових премій.
4.6. Страхування майна громадян
Використані терміни: майно громадян, додаткове обладнання, садибастрахувльника, групи ризиків, залишки, оцінка майна громадян.
У страхуванні майна громадян, як правило, розглядаються такі видимайна: будівлі, тварини та домашнє майно.
У страховій практиці застосовуються комплексні види страхування -це страхування будівель та тварин, що належать громадянам; тварин тадомашнього майна. Сутністю цього є те, що за одним договором страхуваннявважається застрахованим не один, а кілька видів майна. Основні умовикомплексного страхування містять умови конкретних видів страхування, щовходять у дану комбінацію (рис.4.18; 4.19 та 4.20).
Об'єктистрахування
Одночасно, зокремимвизначеннямстраховоїсуми, можна
Додаткове обладнання до будівель(газопровід, водозлив, водяні та газовілічильники тощо), яке знаходиться умежах садиби страхувальника
поруд.
Страхування на випадокзагибелі або падежутварин від хвороб абостихійного лиха,
нещасних випадків
Об'єкти страхування
І
/ велика рогата худоба віком від одного місяця
/ коні - віком від одного місяця / свині - віком від шести місяців/ вівці, кози, віслюки, мули - віком від одного року/ собаки - віком від шести місяців до 10 років
/ бджолосім'ї у вуликах / хутрові звірі (кролі, нутрії)
/ декоративні та екзотичні птахи і тварини
Групи
Страхування на ви-падок рлікування тварин відхвороби чи травми,одержаної внаслідокнещасного випадку
Страхування навипадок викраденняабо навмиснихнеправомірних дій
Страхування навипадок вимушеногозабою тварини, якщовона травмована черезнещасний випадок
Рис.4.19. Страхування тварин, що належать громадянам.
Рис.4.20. Страхування домашнього майна, що належить громадянам.
У страхуванні будівель, споруд та тварин страхова сумавстановлюється за бажанням страхувальника, але вона не повиннаперевищувати вартості будівель та видів тварин за ринковими цінами даногорегіону.
Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, терміномстрахування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних
розмірів тарифних ставок:
на будівлі у сільській місцевості - від 0,2 до 0,45 % страхової суми;
на будівлі у міській місцевості - від 0,18 до 0,4 % страхової суми;
на тварини - від 1 до 10% від страхової суми залежно від виду тварини(домашні - ближче до 1%, екзотичні - біля 10%).
Укладені договори страхування свідчать про те, що в разі настаннястрахового випадку (ризику) страхувальникові буде відшкодовано збиток.Розмір суми збитку є вихідним показником для розрахунку сумистрахового відшкодування. Оскільки дані об'єкти страхування, як правилострахуються за системою пропорційної відповідальності, обсяги страховоговідшкодування залежать не лише від нарахованої суми збитку, а й відрозміру страхової суми (кількісного виразу відповідальності страховика). Вцьому сума страхового відшкодування розраховується із залежності 112:
О
де: З - сума збитку;
С - страхова сума за договором;
О - страхова оцінка (вартість майна).
Сума збитку З вираховується із такого виразу:З = О -1 + Р - Б, (113)
де: І - сума зносу на день укладення договору страхування (для матеріальнихоб'єктів страхування);
Р - витрати з рятування;
Б - вартість залишків, придатних до повторних споживань.
У страхуванні домашнього майна давно стали звичайними страхуваннятаких складних та цінних побутових предметів, як телевізори, холодильники,комп'ютери та інші предмети довгострокового користування. Як правило,страхування проводиться у добровільній формі, де страхувальникамивиступають фізичні особи - власники домашнього майна.Практика такого страхування надає свідоцтва щодо визначеноїсередньої суми страхової відповідальності, яка фіксується економічнимиможливостями пересічного громадянина країни. Страхування домашньогомайна проводиться по письмовій чи усній заяві страхувальника без оглядумайна. Більш цінне майно, по вимозі страхувальника, страхування проводятьз обов'язковим оглядом представником страховика у присутностістрахувальника, аби впевнитися, що заявлена страхова сума відповідаєнаявності та вартості майна, яке приймається на страхування.
Строк страхування становить здебільшого один рік з подальшоюможливою його пролонгацією, але можуть бути установлені інші строкистрахування згідно з конкретними запитами страхувальника.
Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової сумиза рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, виду домашньогомайна, умов додержання безпеки житла та інших факторів.
Страхування домашнього майна може здійснюватися, і за принципомпершого ризику. Це означає, що страхове відшкодування виплачується зазнищення (викрадення або пошкодження) майна в розмірі суми збитку, алене вищої за страхову суму. Тобто, якщо майно має вартість 10000 грн., алебуло застраховане тільки на суму у 5000 грн., то при знищенні цього майна,наприклад пожежею, на 7000 грн., страхувальник одержить тільки 5000 грн.,а не за все майно, що згоріло. Це говорить про те, що чим ближче страховасума за договором страхування до справжної вартості домашнього майна,тим більше гарантій щодо повного відшкодування збитку. Тому власниковімайна доцільно страхувати його не в частковій, а в повній вартості.А от коли страхування буде проведено за пропорційною системоювідповідальності, як надавалось вище, то з даних цього прикладу, страховиквідшкодовує тільки свою частку відповідальності в такому збитку. Тобтотільки половину (2500 грн.). Тому що його частка відповідальності по всьомумайну дорівнює 50% [5000 : 10000 • 100%]. Про це теж треба пам'ятати приукладенні договору страхування. Правда різниці буде складатись в умовахстрахування і в розмірах тарифів. При системі першого ризику - значеннятарифу на страхування більше.
Міжнародний досвід страхування домашнього майна має давнюісторію. Цей вид страхування доволі поширений у США, Великобританії,Німеччині, Швейцарії та інших розвинутих країнах. Проте для кожної країнихарактерні певні особливості: обмеження чи необмеження місця страхування;включення в поліс всіх ризиків чи їх переліку; включення, чи невключення
готівки та цінних паперів і на яку суму; установлення франшизи уготівковому виразі чи у відсотках; включення чи невключення предметів,якими страхувальник користується на правах оренди або прокату і т.ін.Розмір страхової суми визначається на підставі торговельного чека абоакта оцінки предмета домашнього майна, проведеного уповноваженоюособою, яка має відповідну ліцензію. Предмети довгострокового страхування(як правило - побутова техніка) оцінюється з обов'язковим урахуваннямстроку експлуатації (коефіцієнта чи суми зносу).
Ці та інші вимоги, умови страхування та умови проведеннявідшкодування і в якому об'ємі - подаються у Правилах страхування
кожного страховика.
4.7. Страхування фінансових ризиківПринципи організації депозитного страхування
Використані терміни: кредитний ризик, делькадерне страхування, ризикнеплатежу, граничне страхування, факторинг, інвестиції, споживчийкредит, кредит до віри, застава, лізинг, депозит, депонування, страхуваннявід втрат прибутку.
Страховий та економічний зміст поняття фінансового ризику не є однозначним. Здебільшого страхування фінансових ризиківрозглядається як у вузькому, так і в широкому розумінні. У вузькому
розумінні це страхування тлумачиться як страхування лише кредитнихризиків, а широке його розуміння охоплює також усі види страховогозахисту від тих ризиків, які виявляються в будь -якій сфері визначенихфінансових відносин або безпосередньо спричиняють фінансові втрати.
Звичайне страхування майна покриває лише незначну частину втрат,яких господарський суб'єкт зазнав внаслідок настання ризику. Набагатобільшими можуть бути його втрати, завдані неотриманням сподіваногоприбутку. І тут страхування так званих втрачених можливостей (реальнихмайнових втрат у їх залишковій вартості плюс втрат очікуваної користі), даєзмогу вчасно відновити виробничий процес перерваний через настаннявипадкової події, підтримує регулярне надходження грошових коштів,необхідних для фінансування господарського процесу, а не тільки длявідновлення втрачених через подію основних фондів.
Згідно з класифікацією ризиків до групи фінансових віднесені ризики,що виявляються у зв'язку із наданням кредитів (товарних кредитів; кредитівпід інвестиції; споживчих кредитів; кредитів, виданих під заставу; кредитівдовіри і т.ін.) та у зв'язку з втратою прибутку - найбільш репрезентативнимвидом страхування фінансових ризиків, а також різноманітних біржових
ризиків (див. схему, рис.4.21).
Страхування кредитів:
ризику неповернення кредиту
відповідальності позичальника за неповернення кредиту
несвоєчасної сплати страхувальником процентів за кредит
Страхування біржових ризиків:
ризику неплатежу за комерційними угодами
комісійної винагороди брокерської (маклерської)
фірми
операції з цінними паперами
Страхування непрямих ризиків:• на випадок втрати доходу
додаткових витрат
тимчасового
Страхування ризику
неправомірного застосування фінансових
санкцій державними податковими
Страхування прибутку: службами
майнові інтереси страхувальника або третіх осіб, пов'язані зінвестуванням грошових чи інших ресурсів у певний видвиробництва, робіт чи послуг з метою одержання через деякий
час прибутку
векселівдепозитів
прибуткуорендної плати
Рис.4.21. Класифікація видів страхування фінансових ризиків.
Види збитків у страхуванні фінансових ризиків див. рис. 4.22.
Рис.4.22. Види збитків у страхуванні фінансових ризиків.
Страхова сума обчислюється на базі передбачуваного обсягу прибуткута обсягу постійних витрат, які можуть скластися у господарському році.
При розрахунку страхового тарифу враховується:
сезонність виробництва;
тривалість терміну відшкодування;
характер конкуренції в даній галузі;
франшиза.
Правове забезпечення у страхуванні фінансових ризиків може набиратибагатьох форм. При цьому воно передбачає, що втрати (кредиторськазаборгованість, відсотки по ній, неплатоспроможність позичальників таспоживачів і т.ін.) можуть бути повернені третіми особами, тобтостраховиком. Отже, страхування фінансових ризиків можна визначити якгосподарський механізм, мета якого - задовольнити випадкові оцінюванімайнові потреби, які виникають з ризиків неповернення кредитів чинеотримання прибутку в достойній кількості або зовсім, перерозподілившивтрати між суб'єктами фінансово-страхових відносин.
В Україні ці проблеми поки що не знаходять свого місця в гіднихмежах, тому що відсутнє головне - інвестиційна діяльність громадян, тобтодепонування грошових коштів у комерційних банках. Масове неповерненнябанками депонентних коштів підносить звичайну негативну фінансово -банківську ситуацію до рангу вагомої соціально-економічної і навіть
політичної проблеми. Адже вклади клієнтів, фізичних та юридичних осіб,банки активно використовують у своїй комерційній діяльності. А цядіяльність, як відомо, пов'язана як з розвитком економіки країни в цілому,так і з ризиками неповернення коштів, що автоматично лягає на плечіклієнтів банків - власникам депозитів. Саме тому постає гостра потребастворювати ефективні системи захисту інтересів вкладників від наслідківризику неплатоспроможності їхніх банків. З огляду на це страхуваннядепозитів стає актуальнішою проблемою економічної системи будь-якоїкраїни.
Система страхового захисту депозитів була уперше застосована в СШАу 1933 р. згідно з вимогами прийнятого Банківського закону про страхуваннядепозитів. Було створено державну організацію - "Федеральну корпораціюстрахування депозитів", яка протягом вже багатьох десятиліть страхує всівиди банківських депозитів за рахунок спеціального фонду, створеногощорічними внесками комерційних банків.
Сутність системи депозитного страхування (СДС) - створення системивзаємної відповідальності комерційних банків перед вкладниками, якапередбачає використання страхових принципів при організації цільовогофонду, що може витрачатись для повної або часткової компенсації збитку,спричиненого вкладниками банку, який збанкрутував.
Принципи побудови систем депозитного страхування:
Інституційний характер організації;
Страхова основа формування;
Обов'язкова участь усіх фінансових закладів, які приймають депозити;
Імперативність регуляційних норм діяльності;
Змішаний характер (участь державних та недержавних структур);
Обмеженість страхової відповідальності банків, установленою квотоювідшкодування депозитів;
Власна участь застрахованих у покритті ризиків неповерненнядепозитів;
Диференціація страхових тарифів;
Надання страхового відшкодування на одного вкладника.
Типи СДС
обов'язкова
добровільна
змішана
за характером вимог
до
учасників
повна
за ступенемохоплення об'єктастрахування
• обмеженадискредеційна
за принципомвизначеннястрахових платежів
власності
диференційована
фіксована
Рис. 4.23. Характеристики типів систем депозитного страхування.
Попри цілий ряд недоліків, які виявляються протягом часу їхфункціонування, ці системи стали моделями, які наслідують у багатьох
країнах світу.
Беручи до уваги актуальність розглянутих щойно питань для всіхбанківських систем, 30 травня 1994 р. Європейський Союз ухваливспеціальну Директиву 94/19/ЄС щодо впровадження програм страхуваннядепозитів країнами-членами ЄС, а також країнами, які мають намірприєднатися в майбутньому до ЄС.
Керуючись статтею 24 закону України "Про банки і банківськудіяльність", Національний банк України розробив та з 01.07.96 р. ввів у дію"Тимчасовий порядок формування комерційними банками фондустрахування вкладів фізичних осіб". Фонд створюється за рахунок придбаннябанками державних цінних паперів (на суму, достатню для покриттязобов'язань перед фізичними особами) та передачі їх на зберіганняНаціональному банку України. У разі ліквідації комерційного банкуНаціональний банк України розблоковує державні цінні папери такого банку,реалізує їх, а отримані кошти використовує на відшкодування фізичнимвкладникам депозитивів. Як бачимо, юридичні особи (їх вклади), поки щознаходяться поза увагою такого страхування, хоча їхні вклади насьогоднішній день у банках домінуючі. Все це призводить до нервозностіпідприємницьких структур різного порядку бізнесу й виходом їх у "тінь".Пересічний же громадянин України ще недостатньо довіряє банківськимструктурам та не поспішає вкладати свої кошти на депозит до банку,особливо в національній валюті.
Вирішення цієї проблеми можливе з допомогою третьої сторони, тобтообов'язковим залученням для страхування депозитів вкладників страховоїкомпанії, а не тією ж структурою (банком), що одержує гроші по вкладах,тим паче державою, яка й так багато винна своїм громадянам.
Необхідність широкого впровадження такої системи - страхуваннябанківських депозитів страховиками, зумовлюється, окрім вже зазначеного,ще ось чим:
загальним спадом довіри до банків;
потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутнуфінансову ситуацію;
потребою стабілізації фінансових ресурсів банків - усунення причин допередчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їхнадійності;
за формою
державна
приватназмішана
• обов'язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володієдостатньою інформацією про фінансову кондицію банку, якому довіряєсвої заощадження.
Про можливості такої системи - страхування депозитів страховикомдив. рис. 4.24.
Можливості СДС під час розв'язання проблембанківських банкрутств
Ліквідація банку
Злиття зі стабільним банком
І>
Надання безпосередньої допомоги
Пільги щодо капіталу банку
Рис.4.24. Можливості страхування депозитів страховиком під час розв'язанняпроблем банківських банкрутств.
4.8. Проблеми та напрями державної політики в галузі майнового
страхування в Україні
Використанні терміни:модель суспільного життя, законодавче регулювання,міжнародний бізнес, інвестиційні проекти, міжнародне право.
Необхідною умовою ставлення до країни як до правової держави єнаявність добре розгалуженого та розвинутого законодавства, дотриманняякого вимагається від кожного її громадянина, кожного органу державної
влади. Безперечно, наша країна не може запозичити зараз сучаснуамериканську чи шведську модель суспільного устрою, або модель якоїсь
іншої високорозвиненої держави.В Україні формується власна модель суспільного життя та ринковоїекономіки, в тому числі й страхування. І хоча страхування більш-меншналаштовується вже на потреби захисту підприємницької діяльності, аленаблизитись до ролі, яку виконує страхування у країнах ринкової орієнтації,особливо в вирішенні соціальних проблем суспільства воно поки що не взмозі.
Як показує життя, страхування дуже важливе як для підприємств, щовже функціонують, так і для новостворених, які ще не набули достатнього
виробничого потенціалу і не нагромадили власних резервних фондів, анаявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватисякредитами, щоб споруджувати чи придбавати необхідні засоби виробництва.
Необхідне законодавче регулювання й у страхуванні нової техніки татехнологій, наукових розробок. Велику роль таке регулювання відіграє устрахуванні в аграрному секторі (здійснення аграрної реформи обов'язковозумовить посилення страхування на селі).
Ненормальним є становище у страхуванні ризиків під час побудовипромислових, комунальних, транспортних будівель і споруд. Перспективною
вже стає вимога застосування страхування втрат від перериваннявиробництва на час, потрібний для відновлення зруйнованих абопошкоджених страховими випадками об'єктів.
Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Україна- держава в центрі Європи. Тут перетинаються транспортні артерії, щосполучають Схід і Захід. Зростає товарообмін інших країн з нашоюдержавою, збільшуються транспортні вантажопотоки. Страхування вантажів,
туристських груп, автотранспортних ризиків, інвестиційних проектів єнеобхідним компонентом формування нормальних міжнародних стосунків.Отже, страхування різноманітних ризиків сприяє розвитку комерційноїдіяльності в країні і від стану законодавчої бази в цій галузі напрямкузалежить і задоволення потреб споживачів всіляких матеріальних благ, щонадає бізнес.
Ефективність державного регулювання у сфері майнового страхуваннябагато в чому залежить від створення оптимальної системи страховогозахисту на базі раціонального використання можливостей і переваг якобов'язкового, так і добровільного страхування. Хоча міжнародне право ізаконодавчі акти більшості держав світу тлумачить обов'язкове страхуванняяк необхідність захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди, ітому, як правило, обов'язкова форма страхування в західних країнахнайбільш поширена як страхування відповідальності (ця тема надається унаступному розділі цього посібника). Особисте і майнове страхування в цихкраїнах проводяться виключно в добровільній формі але суми страховихплатежів відносяться до розряду обов'язкових витрат і виключаються здоходу громадян та підприємств. З огляду на результати перебудовиекономіки України за час незалежності, ментальності нації, з нашої точкизору, таке потрібно впроваджувати і в нашій державі, а також обов'язковістьстрахування і майна у всіх галузях виробництва ще на років десять-двадцять.І це треба вирішувати на державному рівні. Крім цього треба пам'ятати, щопринцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальників, і настраховиків. Де перший має обов'язково застрахувати передбаченийзаконодавством об'єкт, а другий не вправі відмовити йому в цьому. І таке йбуде тим важелем виховання нації й засвоєння навиків страхування, а з цим істворення нових резервів коштів для використання їх на користь суспільствай кожного громадянина при реалізації страховиками своїх функцій тапринципів страхування.
Тема 5. Страхування відповідальності
Еволюція та розвиток страхування відповідальності.Сутність, види та принципи страхування відповідальності.Страхування відповідальності на транспорті.
Страхування відповідальності роботодавця, професійної відповідальності,відповідальності виробника за якість продукції.
Екологічне страхування.
Проблеми та напрями державної політики в галузі страхуваннявідповідальності в Україні.
Прикладні задачі у страхуванні відповідальності.
Завдання для практичних (семінарських) занять.
Рекомендована література:Основна: 1; 2; 3; 4; 5; 29; 33; 37; 86; 88; 90.Додаткова: 10; 11; 12; 22; 30; 31; 58; 64; 78; 102; 104; 110; 111; 115
У темі розкривається поняття процесу страхування відповідальності,суть та необхідність для України виокремлення такої галузі страхування,розглядаються основні напрями (підгалузі) такого страхування та деякіконкретні види страхування відповідальності. Обґрунтовується віднесення доцієї підгалузі екологічного страхування, дається головне поняття такогострахування. Визначається, що страхуються майнові інтереси страхувальника(клієнта), коли він своєю діяльністю чи бездіяльністю може нанести збиткитретім особам, а також умови та користь від такого страхування третімособам, яким спричинили збитки, а також суспільству при цьому в цілому -створенням для всіх "безтурботності" ("убезпеченості").
5.1. Еволюція та розвиток страхування
Використані терміни: страхування відповідальності, адміністративнавідповідальність, матеріальна відповідальність, цивільна (цивільно-правова)відповідальність, "Зелена картка", об'єднання страховиків, екологічнестрахування.
Як уже зазначалось у попередніх темах, страхуванняособистих та майнових ризиків спрямоване на підтримку розвиткукомерційної діяльності суб'єктів господарювання та безпекигромадян країни. І від стану цих галузей страхування, залежитьзадоволення потреб споживачів матеріальних благ. Те ж можнаказати і про страхування відповідальності. Це третя, відносно новадля страхування, галузь надання страхових послуг.
Економічно-правове призначення такого страхування полягає у захистімайнових інтересів страхувальників (клієнтів страхової компанії), якщо вони,клієнти, завдадуть шкоди життю, здоров'ю чи майну третім особам, своєюдією чи бездіяльністю, а також майнові інтереси таких третіх осіб -потерпілих від діяльності чи бездіяльності цих страхувальників.
На відміну від майнового та особистого страхуванняособливістю страхування відповідальності є те, що крім страховика
і страхувальника тут завжди присутня третя особа, на користь якоїукладається договір. І найчастіше вона невідома (крімвідповідальності за невиконання договірних зобов'язань). Також щеоднією відмінністю є те, що в страхуванні майна страхова сумавизначається в межах дійсної вартості об'єкта страхування, уособистому страхуванні така сума має математичне визначення, іяка залежить від економічної ситуації в країні, страхова сума устрахуванні відповідальності - це гранична сума відшкодування(ліміт відповідальності), що бере на себе страховик при скоєнністрахувальником (клієнтом страхової компанії) шкоди третімособам (їхньому життю, здоров'ю, майну).
Види страхування, які належать до цієї галузі, мають комплекснийхарактер. Поліс страхування відповідальності, як правило, забезпечуєодночасний страховий захист як життя і здоров'я третьої особи, так і об'єктівйого майна.
Законодавство більшості розвинутих країн передбачає проведеннястрахування відповідальності в обов'язковій формі, особливо об'єктів та дійпідвищеної небезпеки.
У законі України "Про страхування" наведений переліктридцяти двох видів обов'язкового страхування, які здійснюються(або мають здійснюватися) в нашій країні. Здебільшого - цестрахування відповідальності, що проводиться в обов'язковійформі. Цим створюється оптимальність та ефективність страховогозахисту громадян країни та їх майна, починаючи з захисту третіхосіб - осіб, які не причетні до діяльності (або бездіяльності) різнихструктур та підприємців країни, але вони мимоволі втягнуті в різніпроцеси життєдіяльності суспільства.
З професійної точки зору такі види страхування дозволяютьзараз і в майбутньому більш ефективно розвивати йвикористовувати потенціал членів суспільства, коли кожномугромадянину надається можливість розкривати свої здібність.Суспільство в такому разі вже не буде накладати "табу", щоробилось віками на все "нове" та "незвичне". І ця галузьстрахування разом з механізмом перестрахування вводить в ціломувсю діяльність підприємців на сьогоднішній день на більшбезпечний та якісний виток взаємодій членів суспільства країни такраїн світу.
Страхування відповідальності, як процес, як захист, як підхід довирішення загострених проблем в суспільстві, надто молодий. Але з точкизору суті страхування відповідальності можна сказати: через таке пройшов
кожен народ світу. І вже в середині XIX ст. постала гостра потреба взаконодавчих актах, які регулювали б взаємини товаровиробника іспоживача, роботодавця і працівника, упущення під час виконанняпрофесійних обов'язків і т. ін. Проте перші законодавчі норми в цьомузабезпечували відносно слабкий правовий захист таких взаємин. Подальшийрозвиток законодавства європейських та інших економічно розвинутих країнЗаходу і Сходу привів до встановлення строгої відповідальності щодо цихпитань. Тоді ж було закладено підвалини страхування відповідальності врізних сферах життєдіяльності людини. Так, при збільшенні одиницьтранспортних засобів, що однозначно визнане як джерело підвищеноїнебезпеки, практично у всіх країнах світу діють норми страхування цивільноївідповідальності власників транспортних засобів. Відчутне збільшення рік урік забруднення навколишнього середовища привернуло увагу людства тазагострило розуміння небезпеки для життя, здоров'я, господарськоїдіяльності людини у неможливості вже використовувати певні водні таземельні ресурси, примусило уряди багатьох країн ухвалити закони, якірегулюють питання відповідальності та компенсації за забруднення.
Гостро постала проблема охорони навколишнього середовищаі в країнах колишнього СРСР. Політика вирішення господарськихзавдань "за будь-яку ціну", відсутність або порушення нормативів,екстенсивне природокористування негативно відбилися і наекології України. Збитки за рахунок централізованих резервівдержава не може вже відшкодувати. З переходом до ринковоїмоделі економіки ця функція лягла на місцеві органи влади, які тежне мають достатніх коштів. Вихід бачиться (і він має позитивнуоцінку в країнах світу) у страхуванні ризиків на користьпотерпілих, тобто - страхування відповідальності кожного за йогодії (або бездіяльність).
5.2.Сутність, види та принципи страхування відповідальності
Використані терміни: презумпція вини, принцип генерального делікту,правомірні дії, неправомірні дії, вина винуватця, відповідальність безумовна,відповідальність сувора, непереробна сила, умисел потерпілого, заявленіпозови, позови "з довгим хвостом ", потрібні умови.
У підрозділі 2.3 другої теми цього посібника подані короткіхарактеристики об'єктів страхування за економічною ознакоюкласифікування, в тому числі і страхування відповідальності. На рис. 2.9;2.10; 2.11 перелічені підгалузі такого страхування, учасники страхування,особливості збитків та функції такого страхування, а також загальні видивідповідальностей, в яких страховик, маючи вже розроблену нормативно -правову базу, створює і пропонує свої послуги по відшкодуванню
матеріальних втрат страхувальнику і третім особам, яким страхувальникможе завдати (чи завдав) збитки.
В таких діях страховика і закладена функція страхуваннявідповідальності - захисті інтересів як клієнта (страхувальника), так іінтересів пересічного громадянина країни. Відповідно обсяг відповідальностістраховика включає виплату відшкодування страхувальникові чи третій особів разі настання передбаченої договором страхування страхової події, яка(при даному страхуванні) вважається як факт настання відповідальностістрахувальника, що встановлюється судовими органами абодобровільно визнається самим страхувальником.
Як правило у більшості держав світу захист інтересів третіхосіб, коли їм завдається шкода, проводиться у формі обов'язковогострахування.
В основу всіх видів страхування, а також всіх видівстрахування відповідальності, покладено норми вітчизняного таміжнародного права. Рівень розвитку страхування відповідальностіпрямо залежить від досконалості національних правових інститутів.Так, як суми компенсацій можуть бути дуже значними (збиткичасто мають катастрофічний характер, наприклад, в екологічномустрахуванні), а сам процес урегулювання позовів за такимизбитками, досить тривалий.
Розглянемо види страхування відповідальність докладніше. Цецивільна , матеріальна та адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність - одна з форм юридичноївідповідальності громадян і правових осіб за здійснення нимиадміністративного правопорушення.
Матеріальна відповідальність - це обов'язок працівника відшкодуватизбитки, завдані підприємству, згідно з порядком, установленим трудовимзаконодавством. Матеріальна відповідальність настає тільки за збитки, яківиникли внаслідок явно протиправної поведінки працівника, такої, що їїможна поставити йому у винну. (Це витікає з посадової інструкції,наприклад, у комірника).
Цивільна (цивільно-правова) відповідальність виникає як юридичнийнаслідок невиконання або неналежного виконання особою передбаченихцивільним правом обов'язків, що пов'язане з порушенням суб'єктивнихцивільних прав іншої особи. Цивільна відповідальність полягає узастосуванні до правопорушника в інтересах потерпілого встановленихзаконом або договором заходів впливу (санкцій) майнового характеру.Це й відшкодування збитків, сплата неустойки (штрафу, пені), компенсаціяшкоди.
У цивільній відповідальності розглядаються такі випадки:• наявність вини у заподіювача шкоди;
відсутність вини, але відповідальність настає, згідно зюридичними канонами;
не звільняється заподіювач шкоди від відповідальності принастанні випадку чи дії непереборної сили;
ураховується специфіка діяльності, під час здійснення якої
заподіюється шкода.
І
* •••
ще: цивільне право засновується на презумції вини,
згідно з якою, відсутність вини має доводитися самимправопорушником. Правопорушник вважається винним доти,доки він не доведе свою невинність.
У цьому потерпілий зобов'язаний довести факт здійсненняпроти нього правопорушення, наявність у нього збитків танаявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою тазбитками.
У цивільному праві діє так званий принцип генерального делікту, згідноз яким сам факт заподіяння шкоди вважається протиправним, якщозаподіювач шкоди не доведе, що мав права на дії, що спричинили шкоду.Протиправна заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в усіх випадках.Шкода, спричинена правомірними діями, підлягає відшкодуванню тільки увипадках, передбачених законом.
Прикладом відповідальності за шкоду, спричиненуправомірними діями, служать передбачені "Кодексомторговельного мореплавства" зобов'язання щодо розподілу збитків,що звуться загальною аварією. Згідно з правилами про загальнуаварію, збитки, що виникли під час морського перевезення врезультаті цілеспрямованих пошкоджень, здійснених з метоюрятування судна, фракту та вантажу, що перевозиться на судні, відзагальної для них небезпеки, розподіляються між судном, фрактомта вантажем співрозмірно до їх вартості.
Також на спеціальних умовах будується і відповідальність власникаджерела підвищеної небезпеки, відповідальність професійного охоронця та удеяких інших випадках. Для виникнення таких видів відповідальності невимагається наявності вини винуватця шкоди. В цьому, особи, діяльністьяких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих (вище наданіприклади, а також ще наприклад: транспортні організації; промисловіпідприємства; будівництво; власники автотранспортних засобів і т.п.),зобов'язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеноїнебезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборноїсили або умислу потерпілого. Виняток становлять застереження уПовітряному кодексі країн, в тому числі й у "Повітряному кодексі України",
які покладають відповідальність на особисту шкоду, спричинену пасажировіпри старті, польоті або посадці літака навіть у разі дії непереборної сили.
Оскільки позови за конкретним договором страхування потенційноможуть бути пред'явлені протягом кількох років виникають труднощі звизначенням терміну страхування з позиції визначення "відповідального".Тому важливо, які саме принципи покладені в основу таких договорівстрахування. Як правило вибір залежить від діяльності страхувальника тавиду страхування відповідальності.
Якщо період між можливою необережністю страхувальника тафактом шкоди незначний, то договір укладається на основі"прояву". А, якщо такий період може бути надто тривалим(наприклад, при страхуванні фармацевтичних препаратів), тодоцільніше укласти договір із "заявленими позовами", іноді їхназивають ще договорами за умовою "поданих вимог".
У першому випадку зазначається, що страхувальник несевідповідальність за шкоду, яка виявилася протягом дії договору (хочапричиною виникнення такої шкоди можуть бути дії, яких припустивсястрахувальник до початку дії цього договору). Проте страховик не відповідаєза шкоду, що виявилася після закінчення терміну дії договору. Але, якщозбитки стали очевидні після закінчення такого терміну страхування, а діяшкоди виявилася ще в момент страхування, то такі збитки покриваютьсястраховиком.
У другому випадку договір покриває позови, які впершевисуваються страхувальникові під час чинності договору. Щобуникнути позовів "з довгим хвостом" (коли шкода виявилася черезтривалий час), страховики вводять ретроспективну дату. Усівитрати, що виявилися до цієї дати, покриттю не підлягають. Отже,страховик точно знає, скільки вимог йому треба покрити, щопом'якшує проблеми створення достатніх резервів, оцінки ризиківта розрахунки тарифів (див. рис. 5.1 та 5.2).
Рис. 5.1. Відповідальність за договорами страхування на основі "прояву"
збитків.
97/98 - період страхування;
А - Е - час спричинення шкоди;
І - час виявлення шкоди;
—► - час подання позову.
Пояснення: 1. Страховик у 97/98 році не відшкодовує ніяких збитків;2. Страховик 98/99 році відшкодовує позови щодо збитків В, С;
3. Страховик 99/2000 році відшкодовує позови щодо збитків В, Е; 4. Страховик 2000/2001 році відшкодовує позови щодо збитків А, D.
97/98 D +С і е
98/99
J _ _ *г ► і 99/2000
Т1
F
t2
2000/2001
---4-
Рис. 5.2. Відповідальність за договорами на основі "заявлених позовів".
97/98 - період страхування;
А - F - час спричинення шкоди;
І - час виявлення шкоди;
- час подання позову;
ti - ретроспективна дата;
t2 - дата закінчення продовженого періоду.
|
Пояснення: 1. Страховик у 97/98 році не відшкодовує ніяких збитків; Страховик у 98/99 році відшкодовує позови щодо збитку С; Страховик 99/2000 році відшкодовує позови щодо збитків А і Е; Страховик 2000/2001 році відшкодовує позови щодо збитків В(попередній страховик не був повідомлений про збитки під час діїдоговору, умова продовженого періоду не діє); Збиток D буде відшкодовано за договором 2000/2001 року, якщовін виявиться після ретроспективної дати цього договору (інакшестрахувальник може залишитися без захисту за цим позовом). Щодо збитку F, то в обох випадках його буде відшкодованостраховиками майбутніх років, залежно від часу подання позову. Проте існуєпроблема для страхувальника. Якщо на момент закінчення дії договорувиникнуть обставини, які, можливо, приведуть до висування вимог протиостаннього, то страховик може відмовитися переоформити поліс, а іншістраховики не візьмуть ризик на страхування. У такій ситуації страхувальникопиниться без страхового захисту саме в той час, коли потенційно йому можебути пред'явлено позов. З цього приводу договори із "заявленими позовами"часто містять умову про продовжений період пред'явлення позовів - "умовуостаннього періоду". Навіть якщо страховик виконав свої зобов'язання щодопозовів, заявлених від ретроспективної дати і до закінчення строку діїдоговору, страхувальник має захист ще деякий обумовлений період(наприклад, кілька років). Цей захист діє лише стосовно позовів,спричинених обставинами, повідомленими страхувальником страховику додати закінчення договору страхування. Розглянемо докладніше найперспективніші для України видистрахування відповідальності, які відносяться до таких підгалузейстрахування відповідальності, рис. 5.3: Відповідальність ґСтрахування відповідальностівласників транспортних засобів | Страхування професійноївідповідальності | |||
| ; ; Страхування інших видів відповідальності | Страхування відповідальностіза невиконання обов'язків | |||
| Страхування відповідальності роботодавців зазбиток, спричинений здоров'ю їх робітників привиконанні ними своїх трудових обов'язків | ||||
Рис. 5.3. Підгалузі страхування відповідальності.
5.3. Страхування відповідальності на транспорті
Використані терміни:джерело підвищеної небезпеки, ДТП, вина водія, винапішохода, моторне (транспортне) страхове бюро (МТСБ), страховий акт,аварійний сертифікат, "зелена картка ".
Як і в попередній темі про майнове страхування, страхуваннявідповідальності на транспорті розглядаємо як сукупність відповідальностівласників транспортних засобів і відповідальності перевізника вантажу.
Під власником транспортного засобу розуміється юридична чи фізичнаособа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності,повного господарського відання, оперативного управління або іншихпідставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди,доручення тощо).
Обов'язковість такого страхування поширюється на резидентів танерезидентів - власників транспортних засобів. Це власники морських,річкових та озерних суден, повітряних суден, колійних та гусеничних машин,автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасіавтомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причіпів, напівпричіпівта мотоколясок. Ці засоби повинні бути відповідно зареєстровані ууповноваженого на те державного органу і поставлені на облік у відповіднихорганах Міністерства внутрішніх справ України.
До процесу перевезення вантажів залучаються автотранспортніпідприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори фракту,експедиторські агентства, залізниця, будівельно-монтажні організації, якімають рухомий склад своїх засобів і т.п. Всі вони повинні здійснюватистрахування своєї відповідальності під час отримання для перевезеннявантажів різних власників за втрату, нестачу, псування і пошкодженняприйнятого для перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, а в окремихвипадках додатково ще і у розмірі "втраченої користі".
Найбільш поширеним у світі є автомобільний транспорт також і якперевізник. Як правило, окрім страхування його як об'єкта застосовується істрахування цивільної відповідальності. У більшості країн світу такестрахування за формою є обов'язковим видом страхування. Здійсненнятакого страхування в обов'язковій формі зумовлюється кількомаобставинами:
по-перше, автомобільний транспортний засіб є джерелом підвищеноїнебезпеки;
по-друге, такі цивільно-правові відносини стосуються всьогосуспільства, оскільки мають масовий характер; оскільки учасникомдорожньо-транспортної пригоди (ДТП) потенційно може бути кожнийгромадянин;
по-третє, навіть установлення цивільної відповідальності власникаавтотранспортного засобу не забезпечує своєчасного та повноговідшкодування шкоди потерпілому, насамперед через відсутністьдостатніх коштів у власника (водія) транспортного засобу.
Таким чином, саме механізм страхування дозволяє створити надійнусистему соціального захисту як третіх осіб - потерпілих, так і власниківтранспортних засобів.
Обов'язковість такого страхування, попри його очевидну соціальнуспрямованість, у більшості країн світу запроваджувалось "адміністративно -примусовим" шляхом, оскільки стикалося з певним опором громадян -власників, які сприймають обов'язкове страхування як вид додатковогоподатку у вигляді страхових платежів. Таке сприйняття обов'язковостістрахування притаманне і українській нації. Пересічному автовласникові незрозумілий сам об'єкт страхування - цивільної відповідальності власниківавтотранспортних засобів як джерела підвищеної небезпеки. Кожний водійвважає себе на дорозі "найкращим та найбезпечнішим". І таке до моментускоєння ним ДТП і настання цивільної відповідальності.
Про велику небезпеку автотранспорту, що рухається дорогами України,свідчить статистика. Щороку в ДТП з вини водіїв автотранспорту гине абоодержує травми значна кількість людей. Показник тяжкості наслідків такихаварій (кількість загиблих на 100 потерпілих) в Україні становить 13, що в 7-10 разів вище, ніж в країнах Європи. Крім цього, щорічно скоюється понад200 тисяч автоаварій з матеріальними пошкодженнями транспортних засобів,дорожніх споруд, будівель тощо. У результаті завдаються величезніматеріальні та моральні збитки. Через суди проходять цивільні такримінальні справи десятків тисяч громадян. На роки розтягуються виплатикомпенсації потерпілим винуватцями автоаварій. Значно погіршується стансімей обох сторін. Більш як дві тисячі ДТП відбувається з вини водіївневстановленого транспорту, а потерпілим нанесені збитки. Це такожпотребує створення особливої системи соціального захисту постраждалих.
Законом України "Про страхування" - страхування цивільноївідповідальності власників транспортних засобів, включено до перелікуобов'язкових видів страхування, яке має на меті забезпечити відшкодуваннязбитків, завданих під час ДТП.
Об'єктом страхування в цьому виді страхування виступає цивільнавідповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третімособам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (життю, здоров'ю,їхньому майну).
Суб'єктами страхування цивільної відповідальності є страхувальники,страховики, моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) та третіособи - юридичні й фізичні особи, яким заподіяно шкоду транспортнимзасобом внаслідок ДТП.
Взаємозв'язок всіх суб'єктів страхових відносин та механізмфінансового забезпечення при організації обов'язкового страхуванняцивільної відповідальності власників транспортних засобів на територіїУкраїни унаочнюєься схемою, рис. 5.4.
Звичаїукладається з
власником транспортного засобу:
/ зареєстрованого
в Україні/ тимчасово ввезеногона територію України
Додатковий:
діє на території
держав, зазначений у
страховому полісі, і наумовах, встановлених цимидержавами, згідно зугодами, укладеними зМТСБУ
- неплатоспроможності страховика
Рис. 5.4. Суб'єкти страхових відносин та механізмів фінансовогозабезпечення при організації обов'язкового страхування цивільноївідповідальності власників транспортних засобів на території України.
Страхове забезпечення стосується прямої шкоди, заподіяноїтретій особі під час руху транспортного засобу, коли існуєпричинний зв'язок між рухом транспортного засобу і заподіяноюним шкодою. Як страховий випадок розглядається тільки ДТП, щосталася за участю транспортного засобу страхувальника і через якупостає його цивільна відповідальність за заподіяну цимтранспортом шкоду майну, життю і здоров'ю третіх осіб.
Договори обов'язкового страхування цивільної відповідальності і їххарактеристики див. рис. 5.5.
Рис. 5.5. Характеристики договорів страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів.
Страхова сума та страхові платежі за обов'язковим страхуваннямцивільної відповідальності визначається Кабінетом Міністрів України.
На підставі Закону України "Про страхування", в частиніпереліку обов'язкових видів страхування, Кабінет МіністрівУкраїни прийняв постанову про запровадження з 1 січня 1997 р. натериторії України обов'язкового страхування цивільноївідповідальності власників транспортних засобів. Страховоюсумою за договором обов'язкового страхування цивільної
|
відповідальності визначено грошову суму в межах якої страховик(страхова організація) згідно з умовами страхування зобов'язанийздійснити виплату третій особі (також і у разі, коли потерпілих уДТП кілька) після настання страхового випадку. В такому ж ракурсі Кабінет Міністрів України ще раніше, 14серпня 1996 р., за №959, затвердив "Положення про обов'язковеособисте страхування від нещасних випадків на транспорті", девизначалися об'єктами страхування водії (льотчики, працівникисуден, машиніст і т.п.) та пасажири транспорту. В добровільній формі таке страхування, страхування цивільноївідповідальності, проводиться на основі "Правил страхування" кожногостраховика, які він їх в чинному порядку надає на реєстрацію вУкрстрахнагляд і після отримання позитивного результату проводить такийвид страхування, який зазначається в його ліцензії. Правила страхування обов'язково повинні мати відповідніактуарні розрахунки такого виду страхування. Актуарні розрахункибазуються на статистичних даних частоти та наслідків ДТП вконкретному регіоні, економічних умов суспільства та фінансовихможливостей страховика. Для отримання ліцензії ще потрібно стажроботи страховика на ринку страхових послуг і йогопрофесіоналізм. Актуарні розрахунки тарифів страхування цивільної відповідальностівласників транспортних засобів проводять за умов платоспроможностістраховика при заподіянні збитків життю, здоров'ю і майну третім особамвнаслідок ДТП з участю транспортного засобу. Страхові виплати по першійскладовій такого страхування (особисте страхування і тільки третіх осіб)страховик повинен здійснювати у наступних розмірах (% від страхової суми),див. таблицю 5.1. Таблиця 5.1. Страхові виплати страховика при здійснюванні ним страхування цивільноївідповідальності власників транспортних засобів в частині страхування життя і здоров'я третіх осіб. № | Страховий випадок | Страхові виплати |
| 1 | Тимчасова втрата | |
| працездатності: | 5% | |
| 3-15 днів | 10% | |
| 15 днів - 1 місяць | 30% | |
| від 1 до 2 місяців | 50% | |
| від 2 до 4 місяців | ||
| 2 | Стійка втрата | 1 група інвалідності - 100% |
| працездатності | 2 група інвалідності - 75% | |
| (встановлення групи | 3 група інвалідності - 50% | |
| інвалідності) | ||
| 3 | Смерть | 100% |
ґс ^S
Для розрахунку страхового тарифу необхідні наступні величини:S - середня страхова сума за одним договором страхування;Бві - середня виплата за одним договором страхування при настанні і-тогострахового випадку (і = 1-3);
Q - ймовірність настання і-того страхового випадку за одним договором;N - загальна кількість договорів страхування від нещасних випадків;Mi - кількість і-тих страхових випадків за N договорами.
Вищезазначені величини оцінюються на підставі фактичних даних затарифний період (1 рік) в минулому.
п - кількість договорів страхування, які страхова компанія в змозі укласти (зоднаковими умовами) за тарифний період у майбутньому.
Загальна нетто-ставка Тп обчислюється як сума нетто-ставок Тпі поокремих страхових випадках.
Tni - нетто-ставка по окремому страховому випадку - складається з двохчастин
T ■ = T ■ + T
-*- Пі -L Оі -L 1
рь
(114)
де: Тоі - основна частина, Трі - ризикова надбавка.
Основна частина нетто-ставки відповідає середнім виплатамстраховика, які залежать від ймовірності настання страхового випадку,середньої страхової суми та середньої виплати по відповідному страховомувипадку, тобто:
Т =
1о|
V ■Q- (115) у Ризикова надбавка запроваджується для урахування ймовірногоперевищення кількості страхових випадків відносно середнього значення.Крім Qi , S^ та S ризикова надбавка залежить ще від трьох параметрів: п -кількість договорів, які відносяться до терміну, на який здійснюєтьсястрахування, середнього розкладу виплат Rei та гарантії у - примусовоїймовірності, з якою зібраних внесків повинно бути достатньо для виплат застраховими випадками. Таблиця 5.2 Значення гарантій безпеки та коефіцієнтів при них для розрахунку ризикової у | 0.84 | 0.90 | 0.95 | 0.98 | 0.9986 |
| а{у) | 1.0 | 1.3 | 1.645 | 2.0 | 3.0 |
Де: а(у) - коефіцієнт для розрахунку ризикової надбавки, який залежить відвибраної гарантії безпеки; у - квантіль нормального розподілу N(0/1).
Використовуючи оцінку дисперсії за схемою Бернуллі, визначиморизикову надбавку таким чином:
(116)
т2./(300хіЬ^Р
V (300-0,012)
( І 1-0,009 ^1 + 1,2-.
300-0,009
у
ґ І 1-0,001 ^1 + 1,2-
Для прикладу наведемо розрахунок страхового тарифу для договорівстрахування цивільної відповідальності власників наземного транспортустроком дії 1 рік для легкових автомобілів пасажиромісткістю до 8 чоловіквключно з робочим об'єктом двигуна від 1200 до 1800 куб. см.
Припустимо, що буде укладено n = 300 договорів страхування. Застатистичними даними на N = 10000 договорів страхування кількістьстрахових випадків М1 = 120, М2 = 18, М3 = 19. Тоді: Qi = 0,012, Q2 = 0,0009,
Q3 = 0,001.
1. Середня виплата по тимчасовій втраті працездатності внаслідокнещасного випадку протягом 20 днів становить близько 0.33% закожний день непрацездатності.
Тт =20-0,0033 • 0,012 = 0,00079,
Ти1 =0,0007-
= 0,00129.
2. Середня виплата по стійкій втраті працездатності внаслідок нещасноговипадку становить 75% від розміру страхової суми:
Т02 = 0,75 • 0,0009 = 0,000675,
Ти2 =0,000675
= 0,00117.
3. Середня виплата по смерті від нещасного випадку дорівнює розмірустрахової суми.
71)3 = 1 • 0,001,
Т„3= 0,001
300-0,001
= 0,00319.
Загальний страховий нетто-тариф дорівнює:
0,00129 + 0,00117 + 0,00319 = 0,00565,тобто становить 0,565% страхової суми. Брутто-ставка з одиниці страховоїсуми розраховується таким чином:
тв =Тп-100/(100-/),
де: f - навантаження у відсотках від розміру страхового тарифу.Припустимо, що/= 20%. Тоді загальний страховий тариф становить
Тв = 0,565 • 100 / (100 - 20) = 0,71%від страхової суми.
Страхові тарифи для інших транспортних засобів розраховуються напідставі відповідних статистичних даних аналогічно. Значення таких тарифівдля декотрих видів транспорту надаються у довідковому матеріалі теми 7цього посібника.
Майнова складова такого страхування (тарифу) розраховується як і умайновому страхуванні взагалі. А страхова сума визначається як лімітвідповідальності страховика залежно від його фінансових можливостей.Сума ж страхового відшкодування, як і в майновому страхуванні, завждибуде виплачуватися в рамках ринкової ціни матеріального об'єкта, якомубуло нанесено збиток транспортним засобом.
|
Комплексний підхід до визначення ліміту відповідальності та тарифівстрахування можна проілюструвати розрахунками таких характеристикстрахування у визначенні параметрів відповідальності власників повітряноготранспорту (включаючи відповідальність перевізника). Страховими випадками такого є травма, смерть фізичної особи а такожпошкодження, знищення або втрата майна внаслідок авіакатастрофи,безпосереднього зіткнення з будь-якою частиною повітряного судна, в томучислі і з частинами, що відділилися від даного повітряного судна,безпосередньої дії струменя газів реактивного двигуна, а також ліквідаціїнаслідків авіаційної пригоди. Страховий тариф при страхуванні відповідальності власниківповітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) залежитьв першу чергу від віку транспортного судна, його моторесурсу, а такожінших суттєвих в кожному окремому випадку факторів, що впливають наймовірність настання страхового випадку. Договором страхування може також передбачатися франшиза (умовначи безумовна). Розглянемо розрахунок страхового тарифу при страхуваннівідповідальності за пошкодження, знищення та втрату багажу та вантажу. Припустимо, S - страхова сума, L -умовна франшиза, яка визначаєтьсяза такою формою: L = 0,02 • S. (117) Наявні такі статистичні дані: на кожні 500 договорів - 1 страховий випадок; кількість договорів: N = 20; при настанні страхового випадку виплати страхової компаніїрозподіляються таким чином (на 5 проведених виплат): перша - 0,6 • S; друга - 0,6 • S; третя - S; четверта - S; п'ята - S. Далі вважаємо, що S = 1; Знаходимо належну функцію розподілу для розміру страхових виплатF(t) = Р(Х < 1), де: X- розмір однієї виплати. Відповідно до наведених вище даних: 0, | 0,4 > t> 0 |
| 1/5, | 0,6 > t> 0,4 |
| 2/5, | 1> t> 0,6 |
| 1 | t1 |
Оскільки, як показує практика, в реальній ситуації стрибковихпереходів ймовірності немає, можемо зробити припущення, що F(t) - лінійнафункція на інтервалах:
|
a't, a 't+b, a - t+b, E(X)= j(t-L)■ f(t)dt = - • J(t-0,02)-dt + 1x L 2J 0,02 x J(t- 0,02)-dt+[ -]• J(t- 0,02)-dt* 0,59 0,4 2J 0,6 ( 1 Л 0,4 E(X2)=(t-L)2 • f(t)dt = - • J (t-0,02)2 x L 2J 0,02 0,6 fr, 1 xdt + l- j(t-0,02)-dt+ - • J(Y-0,02)2-dt~ 0,4 ) 0,6 « 0,008 + 0,046 + 0,426. Нехай річні виплати по кожному договору мають складний розмірПуассона з параметрами Л = 1/500 та функцією розподілу F(t). Тоді розмір річних виплат по усіх договорах страхування має складнийрозподіл Пуассона з параметрами X = NxA = 20хЯ та F(t): ; (123) E (R) = Я 'xE (X) = NxAxE (X);E (R 2) = X 'xE (X 2)= NxXxE (X2). Таким чином, нетто-тариф дорівнює: TH=E (X) ( V (R)E (R) 1 + 1,645 /^/200.^ V0,5M 500 F (t ) = 0,4 > t> о 0,6 > t> 0,41> t> 0,6 't> 1 (119) Знаходимо коефіцієнти: а1 = 1/2, а2 = 1, а3 = 3/2, а4 = 0. Зауважимо, що в подальших розрахунках ми не будемо брати до увагизначення чисел b2 та b3 оскільки розглядатиметься функція щільності f (t),яка є похідною функції F(t). f (t)= F '(t) = 1/2, | 0,4 >t>0 |
| 1, | 0,6 > t> 0,4 |
| 3/2, | 1> t> 0,6 |
| 0 | t1 |
(120)
Знаходимо розмір середньої виплати, яка дорівнює математичномусподіванню величини Х:
(124)
1+ X„ ■
■X = E (X) x
1
500
E (X2)E (X)
• VN -X
■X =
(125)
(
•0,59-
V
-Л
0, 0064
Тобто: 0,64% від страхової суми.
Припускаємо, що навантаження складає 20% від страхового тарифу.Таким чином брутто-ставка з одиниці страхової суми складає:Тб = Тн / (1-0,2) = 0,0064 / 0,8 = 0,008, тобто 0,8% від страхової суми.
а
0.4
1
|
/ держава визнає законність системи національне законодавство повинномістити положення про обов'язковестрахування власників транспортнихзасобів / поліс "Зелена картка" надає страхове покриття натериторії іноземної держави - члена системи в обсязізаконодавства іноземної держави про обов'язковестрахування Таблиця 5.3 Рекомендовані базові страхові тарифи при навантаженні на нетто- ставку 20% № | Вид відповідальності | Страховий тариф, % відстрахової суми |
| 1 | Відповідальність перед третіми особами(крім пасажирів). | 0,1-0,5 |
| 2 | Відповідальність за заподіяння шкодижиттю і здоров'ю пасажирів. | 0,5-2,0 |
| 3 | Відповідальність за пошкодження,знищення та втрату багажу та вантажу. | 0,5-0,8 |
Після сплати страхового платежу згідно з визначенимтарифом, страхувальник одержує від страховика страховий поліс,який є договором (письмовою угодою) страхування цивільноївідповідальності.
Страховий поліс повинен містити: назву та адресу страховика, тип,марку транспортного засобу та державний номерний знак, номери двигуна,шасі (кузова), початок та закінчення дії договору страхування цивільноївідповідальності, розміри страхового платежу та страхової суми, длястрахувальника - юридичної особи - її найменування та адреса, реквізити,для страхувальника - фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові власникатранспортного засобу (чи особи, що за кермом, з посиланням на відповіднийдокумент), домашню адресу, підписи сторін, витяги з "Правил страхування"в частині прав та обов'язків страхувальника.
Контроль за наявністю страхового полісу страхування цивільноївідповідальності у власника (водія) автомототранспортного засобуздійснюється під час його експлуатації органами внутрішніх справ згідно зчинним законодавством.
Завдяки запровадженню обов'язкового страхування власниківтранспортних засобів Україна приєдналася до міжнародної системистрахування відповідальності автовласників, так званої системи "Зеленакартка".
Міжнародна система "Зелена картка" - (система страхуваннявідповідальності автовласників) уніфікований міжнародний страховийпродукт, який функціонує з 1 січня 1953 р.
Основне завдання - створення ефективного захисту потерпілих у ДТПза участю автовласників - нерезидентів країни, у якій трапилась такапригода.
Така система має насамперед запровадження механізму гарантованихвиплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших країн. Цезабезпечується виконанням таких умов країнами, рис. 5.6.
Умовифункціонування
системи "Зеленакартка"
Рис. 5.6. Умови функціонування системи "Зелена картка" в країні.
Збитки у країнах-учасницях системи "Зелена картка" врегульовується, якправило, через уповноважену національну організацію МСТ (Моторнестрахове бюро), яка переадресовує матеріальні претензії, висунуті доавтовласника-резидента іншої країни, на відповідне Моторне страхове бюроцієї країни. У цьому разі перше МСТ розглядається як бюро - регулювальник
збитків, а друге - як бюро-платник.
Взаємовідносини між МСТ країни-учасниці системи "Зелена картка"регулюється двосторонніми угодами, що укладаються за уніфікованоюформою.
Функціонування цієї міжнародної системи вже понад півсторіччядовело її ефективність, насамперед, як механізму захисту потерпілих відтранспортних засобів, що задіяні в міжнародних сполученнях. І відтепервласник авіатранспорту - резидент країни, член системи "Зелена картка",може безперешкодно проїжджати територіями всіх країн-учасниць цієїсистеми без обов'язкового страхування на умовах країни відвідування. Всіпретензії врегульовуються через "Національні моторні страхові бюро".
Географічне положення України, рівень її економічного розвитку тавсеохоплююче включення у світову економіку, забезпечують безперервнівантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видамитранспорту. Регулювання дій перевізників вантажу та врегулювання питаньтранспортування вантажів на території України та за її межами покладені наМіністерство транспорту України в тому числі і питань пов'язаних звідповідальністю перевізників вантажу, згідно зі статтею 14 закону України"Про транспорт". При цьому до уваги беруться кодекси (статути) по окремихвидах транспорту чи об'єднань (наприклад, положення "Статуту асоціаціїміжнародних автомобільних перевізників України") та інші законодавчі актиУкраїни, в яких прописані вирішення питань, пов'язаних із втратою,нестачею, псуванням чи пошкодженням прийнятого для перевезення вантажуавіакомпаніями, судновласниками, автотранспортними підприємствами,залізницею, експедиторськими агентствами, експедиторами з фракту, що єформальними або фактичними перевізниками.
Існуюча практика визначення відповідальності перевізника вантажівтісно пов'язані зі страхуванням відповідальності за товари, що приймаютьсядо перевезення (про що вже надавалося в темі 4 цього посібника).Зауважимо, що страхування відповідальності перевізника не залежить відтого, застрахований вантаж чи ні. Такі поліси можуть видаватися різнимисегментами ринку страхування. Наприклад, відповідальність за вантаж
авіаперевізника страхується на ринку авіастрахування, а сам вантаж, щоперевозиться авіатранспортом, за умовами морського полісу на ринкустрахування вантажів. Головна різниця цих полісів - у страховому покритті, атакож у тому - чиї інтереси захищає страхування. Співвідношення страховихпокриттів можна унаочнити схемою (див. рис. 5.7):
| Обсяг усіх можливих збитків щодо вантажу | ||
| Максимальний обсяг відповідальності страхо-вика вантажу (до ринкової вартості) | ||
| Втраченакористь | ||
Обсяг відповідальності перевізника (вартістьвантажу згідно з коносаментом)
Відповідальність страховика-перевіз-ника (максимальна сума за 1 кг вантажузгідно з положеннями Варшавськоїконвенції)
Рис. 5.7. Розмір компенсації збитків, завданих вантажу при транспортуванні.
Схема (рис. 5.7.) унаочнює розміри компенсації шкоди вантажу тавзаєморозрахунки сторін, що беруть участь у вантажоперевезенні та устрахуванні: власник вантажу - страхова компанія по вантажу -вантажоперевізник - страхова компанія по відповідальності.
Страхування відповідальності перевізників за вантаж (крімавіаперевізників), як правило, здійснюється в добровільній формі.Страхувальником є транспортне підприємство, яке бере участь увантажоперевезенні.
Договір страхування укладається на рік щодо усіх перевезеньтранспортом страхувальника або його субпідрядників, якщо це обумовлено,та може бути подовжений на будь-який подальший період зі сплатоющорічної премії.
Об'єкти страхування, страхова сума та учасники страхуваннявідповідальності перевезення вантажу див. схеми, відповідно: рис. 5.8; рис.5.9 та рис. 5.10.
| Об'єкти страхування | |||
| 1 | г | ||
|
Відповідальність перевізника ван-тажів за втрату, загибель абопошкодження вантажу, прийнятогоним до перевезення Відповідальність перевізника зашкоду, заподіяну вантажу врезультаті затримки у доставці задодаткову страхову премію Відповідальність вантажоперевізникаперед третіми особами за шкоду,завдану їхньому життю, здоров'ю абомайну під час транспортуваннявантажу Рис. 5.8. Об'єкти та обсяги страхування відповідальності перевізників вантажу. | Визначається за обсягами перевезень тацінністю вантажів | ||
| Страховасума | |||
| Залежить від максимально можливих сумпретензій, що їх перевізник повинен будевиплатити за нормами права та чинноюсудовою практикою у країнах, де здійс-нюється бізнес перевізника | |||
Рис. 5.9. Границі визначення страхової суми при страхуваннівідповідальності перевізників вантажу.
Рис. 5.10. Схема галузевих перевізників вантажу, як суб'єктів страхування
відповідальності.
І головне: ліміт відповідальності страхової компанії стосовноконкретного вантажоперевезення починається з моменту прийняттяперевізником вантажу для транспортування та закінчується одночасно звідповідальністю перевізника після видачі вантажу отримувачеві.
Сам ліміт відповідальності страхової компанії може визначатися:
за обсягами перевезень;
цінністю вантажів;
максимально можливих сум претензій.
Останнє визначається за нормами права та чинною судовою практикоюу країнах де здійснюється бізнес перевізника. І таке, коли розуміти, і є тимнегативним фактором, що на сьогодні значно стримує повне використаннятранспортних засобів вітчизняних перевізників вантажу в міжнароднихперевезеннях.
Страхові премії визначаються з обсягу перевезень та:
виду вантажів;
географічних координат дії страхового забезпечення;
лімітів відповідальності страхової компанії за одним перевезенням абоодним транспортним засобом, чи цілої програми перевезень на значнийперіод;
вимог із забезпечення безпеки, а також щодо сигнальних та охороннихпристроїв, використовуваних на момент навантаження, розвантажування,транспортування та тимчасового зберігання;
умови прийняття претензій перевізником, строки та процедураповідомлення страхової компанії страхувальником.
Зауважимо, що і в цьому виді страхування, як і в інших видахстрахування, в тому числі і страхування відповідальності, груба недбалістьабо навмисні дії страхувальника не покриваються договором.
Ризики та винятки в договорі страхування визначаються згідно знормами права та традиціями, що склалися стосовно відповідальностіперевізника вантажів, котрий здійснює транспортування таким видомтранспорту.
Згідно з Цивільним кодексом України і статутами транспортнихпідприємств України підприємство несе відповідальність за прийнятий доперевезення вантаж - його втрату, нестачу, псування або пошкодження.Страховик, при розробці умов страхування, обсяг відповідальностіперевізника вантажів визначає завжди в розмірі реальної шкоди, а в разівтрати або загибелі вантажу - у розмірі справжньої вартості (поконосаменту).
При міжнародних перевезеннях страховий захист автоперевізникабазується на положеннях Конвенції СМR (Конвенція про договірміжнародного дорожного проведення вантажів), які уніфікують умови такихперевезень та відповідальності автоперевізника.
Правова база, що регулює стосунки залізничного перевізника з іншимисторонами така:
Закон України "Про транспорт";
Закон України "Про залізницю";
Статути залізниць України, які в чинному порядку затверджуютьсяКабінетом Міністрів України;
Інші законодавчі акти України, що регламентують (стосуються)перевезень залізницею.
Згідно зі статтею 23 закону "Про залізницю" за незбереження (втрату,нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажуперевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.Велике значення для розгляду претензій має правильне оформлення товарно -транспортних документів та виконання вимог до перевезення кожноговантажу.
У країнах ЄС відповідальність перевізника визначається на підставі"Міжнародної конвенції про перевезення товарів по залізниці" (СОТІ F).
Принципи страхування відповідальності залізничного перевізника завантаж такі самі, як і для автомобільних перевезень, хоч і ґрунтуються наіншій правовій базі.
В Україні цей вид страхування практично не застосовується черезмонопольний статус залізниць.
Страхування відповідальності за вантаж морського та авіаційногоперевізника проводиться на таких самих умовах, що надані дляавтомобільного й залізничного транспортів, базується на тих же нормахправа прописаних в законі України "Про транспорт", а також у "Повітряномукодексі України" та "Кодексі торговельного мореплавства України"
Для міжнародних перевезень авіатранспортом відповідальність завантаж установлюється "Варшавською конвенцією" та "Гвадалахарськоюконвенцією 1961 року". При морських перевезеннях на підставі "ПравилГаачи-Вісбі".
Страхування відповідальності за вантаж судновласники купують успеціальних товариствах взаємного страхування судновласників - "Р and IClub". Поліс покриває широкий перелік потенційних ризиків завдання шкодивантажу.
Страхування відповідальності українських вантажоперевізників маєвеликий потенціал і є перспективним напрямом вітчизняного страхування.
Для себе, спробуємо все ж таки відповісти на запитання: для чогоперевізнику необхідно страхування своєї відповідальності за вантаж, якийвони перевозять? Відповідь однозначна - тому що у випадку повної чичасткової загибелі вантажу, його пошкодженні, невчасної доставки чидоставки його за неправильною адресою, чи в інших яких-небудь випадках,що сталися з вини перевізника, йому буде пред'явлено позикові вимоги, якіпотрібно покривати за свій рахунок. А при цьому можуть виникнутивтрати, що призведуть перевізника до значних збитків, що надовго "виб'є"його з нормальної роботи чи зовсім примусить припинити роботу. З досвідурозвитку такої діяльності в Україні такі випадки мають значне місце,особливо для невеликих приватних перевізників.
|
Більшість вважає, що коли власник застрахував свій вантаж, то й уперевізника відпадають питання. Але це неправильно. В такому разі в діювступає положення закону України "Про страхування" в частині наданнястраховику прав пред'являти регресивні позови до винуватця події. Тобто,сплативши збитки вантажовласнику за вантаж, страховик подає позоввантажоперевізнику. І коли перевізник застрахував свою відповідальність,цей позов зменшується (див. схему рис. 5.7). Як бачимо, така страховкадопомагає перевізнику стати більш конкурентноздатним, вантажовласникбуде більше довіряти такому перевізнику. З досвіду зарубіжних країн:вантажовласник не працює з перевізником, у якого немає страховкивідповідальності за транспортований вантаж (так званої "це-ме-ерки" -СМЯ). Вартість такої страховки, як вже говорилося, залежить від кількості уперевізника транспортних засобів (від цього залежить "Програмастрахування": більше транспортних засобів - менше тариф), характеру йкількості транспортуючих вантажів (залежать розмір страхової суми, порядоквідповідальності, ступінь небезпеки, які в свою чергу впливають на розмірстрахової премії), лімітів відповідальності (фінансових можливостейстраховика - при добровільній формі страхування, чи припису законодавчихактів у обов'язковому страхуванні). Для ілюстрації цього в таблиці 5.4 наданібазові річні тарифні ставки страхування відповідальності перевізниказалежно від кількості транспортних засобів у перевізника та лімітувідповідальності страховика. Таблиця 5.4 Базові річні страхові ставки при страхуванні відповідальностівантажоперевізника по території України в гривнях на один транспортний засіб Кількість | Ліміти відповідальності (на | ||
| транспортних | одну транспортировку/загальний | ||
| засобів | ліміт на один рік) | ||
| 150000 | 230000 | 300000 | |
| 500000 | 750000 | 1000000 | |
| 1-5 | 410 | 540 | 695 |
| 6-10 | 385 | 495 | 640 |
| 11-15 | 375 | 470 | 595 |
| 16-20 | 355 | 455 | 550 |
| 21-30 | 325 | 395 | 485 |
| 30-40 | 295 | 355 | 425 |
| 40-50 | 270 | 325 | 390 |
| Кроком | |||
| через 10 | |||
| згідно | до мін. 85 | до мін. | до мін. |
| закону | 119 | 170 | |
| пропорцій | |||
| ності |
Базові річні страхові премії у страхуванні відповідальностівантажоперевізника відповідають таким базовим покриттям:
відповідальності за вантаж;
позадоговірна відповідальність.
При страхуванні додаткових ризиків проводиться надбавка до базовоїставки страхової премії у розмірі 35 гривень - "Відповідальність заневиконання договірних зобов'язань" чи 25 гривень - "Витрати на кожнийтранспортний засіб".
Базові річні тарифні ставки при страхуванні відповідальностіперевізника у міжнародних перевезеннях та діючих для всіх перевізників, втому числі і для українських, практично за значеннями такі ж, що й наведенізначення в таблиці 5.4, тільки у доларах США.
Ця страховка покриває такі ризики:
При перевезеннях по Україні:
відповідальність страхувальника перед власником чи його довіреноїособою за договором за вантаж у випадку фізичної загибелі чипошкодження вантажу під час транспортування з заявленою вартістю;
відповідальності за невиконання договірних зобов'язань за прострочку удоставці вантажу, коли така відповідальність обумовлена у договоріперевезення та за витрати на переадресування вантажу, яке виникнуло узв'язку з помилковою чи неправильною доставкою вантажу;
позадоговірна відповідальність - чи відповідальність страхувальникаперед третіми особами у випадку спричинення шкоди їм самимтранспортуючим вантажем - вибухом вантажу, забрудненням довкілляпри аварії і т.п. Витрати потрібні на компенсації при пошкодженні чизагибелі майна третіх осіб, їх фізичної гибелі чи каліцтва, травми,захворювання, що включають в себе витрати на медичну допомогу чипоховання;
витрати страхувальника на попередження чи зменшання розмірів втрат (утому числі витрати на збереження вантажу після аварії транспортногозасобу - сортування, перепакування, реалізації пошкодженого вантажу, тавитрати страхувальника по розслідуванню причин страхового випадку, атакож по захисту своїх інтересів у судових та арбітражних органах).
При міжнародних перевезеннях:
відповідальність страхувальника перед клієнтом за загибель, втрату чипошкодження вантажу згідно з: "Положеннями міжнароднихтранспортних конвенцій - КДПГ/СМR", "Положеннями державноготранспортного законодавства відповідної країни", "Стандартнимиумовами надання послуг" згідно з конвенцією про міжнародні дорожніперевезення - конвенцією МДП, узгодженою Асоціацією міжнароднихавтомобільних перевізників (АСМАП), чи Асоціацією експедиторів та
дорожніх перевізників країн страхувальника, Положеннями іншихдоговорів, узгоджених страховиком і вказаних у страховому полісі.Правда, страхування по останньому пункту не покриває відповідальність,яка виникла у зв'язку з форс-мажорними обставинами;
в останніх як правило містяться умови з слідуючих нормативних актів:"Відповідальність страхувальника по відшкодуванню фінансових втратклієнта"; "Відповідальність по відшкодуванню фінансових втрат яківиникли у зв'язку з невиконанням страхувальником частково чи повністюйого домовлених обов'язків перед клієнтом", що зв'язано з наслідкамипомилок чи упущень співробітників страхувальника, включаючи йнесвоєчасну доставку вантажу; "Умовами виникнення відповідальностіавтоперевізника (експедитора) за несвоєчасну доставку вантажу", що єпорушенням терміну доставки, встановленого конвенцією КОПГ/СМЯ;"Статутом автомобільного транспорту України" чи іншими джерелами,виданими згідно з підзаконними актамив чи в цьому напрямку різнимиправилами, а також видачі вантажу з порушенням вказівок клієнта прозатримку такої видачі правомочному отримувачеві чи неправильну взагалізасилці вантажу; "Відповідальність про відшкодування оплати заперевезення, митні збори та мито", а також інших платежів аналогічногохарактеру, які накладаються на страхувальника при порушенні митногозаконодавства; "Відповідальності страхувальника перед третіми особами увипадку спричинення їм шкоди транспортуємим вантажем";"Відповідальності у випадку загибелі чи пошкодження майна майбутніхтретіх осіб"; "Відповідальності перед третіми особами у випадкуспричинення їм шкоди самим вантажем"; "Відповідальність у випадкузагибелі (каліцтва, травми, захворювання) третіх осіб".
Слід ще сказати, що страхування по цьому пункту не покриває:відповідальності страхувальника перед своїми співробітниками у випадкахвиникнення ушкоджень вантажем; відповідальності страхувальника передтретіми особами, яка виникла у зв'язку з форс -мажорними обставинами;відповідальність страхувальника за моральну шкоду, що причинена третімособам;
витрати страхувальника - витрати на переадресування вантажу черезнеправильну адресу, що виникло у зв'язку з помилковою неправильноюзасилкою вантажу. По цьому пункту страхування не покриваєвідповідальність страхувальника, що настала після видачі вантажу з винистрахувальника чи його співробітників неправомочному отримувачу; витратипо попередженню чи зменшенню розмірів втрат (у тому числі й витрати позбереженню вантажу після аварій транспортного засобу, сортуванню,переупаковці, реалізації пошкодженого вантажу і т.п.); витрати порозслідуванню обставин страхового випадку й захисту інтересівстрахувальника у судових та арбітражних органах.
5.4. Страхування відповідальності роботодавця, професійноївідповідальності, відповідальності виробника за якість продукції
Необережності одного із службовців, щопризвела до травми іншого службовця
J Рис. 5.11. Перелік відповідальностей роботодавця.За такими договорами страхування відповідальностей страховикивідшкодовують збитки страхувальникам у разі притягнення їх довідповідальності за шкоду, яка заподіяна життю та здоров'ю їх службовцю істалася це в період дії договору страхування, коли службовець працював настрахувальника, виконуючи службові обов'язки.
Компенсація за рішенням суду виплачується страхувальникові або задорученням останнього - потерпілому працівникові, коли роботодавець самвідшкодовує постраждалому збитки, не доводячи до суду. Страховимвипадком може визнаватися й претензія службовця.
Поліси страхування відповідальності роботодавця включають тількиризики шкоди, які можуть бути нанесені службовцю лише при виконанні нимсвоїх службових обов'язків, прописаних в його посадовій інструкції і тількистосовно за тілесні пошкодження, смерть та професійні захворювання.
Якщо службовець дістав травму при виконанні робіт не пов'язаних ізйого безпосередніми обов'язками, то компенсація не відшкодовується поданому виду страхування.
Здебільшого в полісі обумовлюється територія страхування -конкретна країна, конкретне географічне місце, місцевість або чітковизначені ділянки праці найнятих робітників, також обумовлюється й захистслужбовців у відрядженнях.
Страхування професійної відповідальності - це страхуваннявідповідальності за помилки або упущення, що їх припустилася особа під часвиконання професійних обов'язків, базується на законодавчих танормативних актах, які регламентують зобов'язання сторін в тій чи іншійсфері діяльності. Схема джерел претензій до професіоналів надається на рис.5.12.:
Використані терміни: претензії, позови, особливості відповідальності,ризик "розвитку", позовна давність, територіальні межи, страхування,андиррайтинг, ліміт відповідальності.
Страхування відповідальності роботодавців за збиток, спричиненийздоров'ю їх робітників, гарантує страхувальнику відшкодування витрат, якихвін може зазнати у випадку тілесного ушкодження або подовженогозахворювання осіб, з якими він уклав договір щодо найму, при виконанніними своїх службових обов'язків. Особливості відповідальності див.
Своєї особистої необережності
І
Надання небезпечного робочого місця
Порушення законодавчих актів, які можутьпризвести до його відповідальності
рис. 5.11.
Роботодавецьнесе
відповідаль-ність передслужбов-цями у разі:
Рис. 5.12. С які призвелидо фінансових збитків або погіршення рфесюналів.
стану здоров'я клієнтів чи третіх осіб
Страхувальну г у ^ ^ послуг, де надається
страхове покриття по ризику професійної відповідальності (див. рис. 5.13).
Страхувальники
Юридичні та фізичні особи, у тому числі іноземні, якімають кваліфікаційний сертифікат (свідоцтво) таліцензію (дозвіл) на здійснення діяльності по наданню
професійних послуг:
медичних аудиторських експертних юридичнихжурналістських нотаріальних та інших
Головні джерела претензій до професіонала:
Рис. 5.13. Страхувальники та перелік галузей професійних послуг, денадається страхове покриття по ризику професійної відповідальності.
В цьому Страховий ризик визначається як імовірність спричиненнястрахувальником прямих матеріальних збитків третім особам (юридичним чифізичним) внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків абопорушення положень законодавчих актів під час надання професійнихпослуг; об'єктом страхування буде відповідальність за матеріальні витрати,яких зазнала третя особа внаслідок ненавмисно завданих їй страхувальникомфактичних прямих матеріальних збитків під час надання послуг.
Зауважимо, що в європейській практиці така відповідальністьпоширювалася спочатку лише на осіб, котрі перебували з професіоналом удоговірних стосунках. У сучасній світовій практиці утвердилася йвідповідальність професіонала за шкоду заподіяну третій особі.
Оцінювання ризиків та розроблення умов страхування залежить відвиду професійної діяльності страхувальника. Страховик зобов'язуєтьсязгідно з умовами договору страхування виплатити страхувальниковікомпенсацію за будь-яким позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їйстрахувальником через свою недбалість, непрофесіоналізм або помилку.Здебільшого у договорі встановлюється ліміт відповідальності за весь періодстрахування, а самі умови договору страхування:
ґрунтуються на судовій відповідальності страхувальника;
покривають усі позови, подані в період його дії;
|
страховик зазначає ретроспективну дату (позови, шкоди за якими булозавдано, до такої дати страховик не приймає); передбачають ліміти відповідальності за весь період страхування; виключають і відповідальність, що виникає з слідуючих причин: черездискредитацію та наклеп; через нечесність, шахрайство, кримінальні діїстрахувальника то позови, які підлягають під дію інших договорівстрахування. На практиці останні ризики, які віднесені до полісу страхуванняпрофесійної відповідальності, професійної як правило вписуються заособливих умов та страхуються за додаткову премію. Метою страхування відповідальності виробника за якість продукції єзахист страхувальника від претензій, що можуть бути висунуті споживачамийого продукції (послуг), за які він несе відповідальність згідно з цивільнимзаконодавством. Страхове покриття надається за збитки, спричинені неякіснимидефектними товарами. Перелік страхувальників подано на схемі рис. 5.14. Безпосередні | Імпортери | |
| Страхувальники | ||
| Постачальники | Продавці | |
Рис. 5.14. Перелік страхувальників - суб'єктів страхування відповідальності
виробника за якість продукції.
Умови договору страхування відповідальності виробника за якістьпродукції в частині відшкодування містить такі характеристики, рис. 5.15:
Рис. 5.15. Перелік ризиків, після настання
по відшкодуванню при страхуванні відповп
продукції
Випадкові знищення та (або)пошкодження майна, що тра-пились в період терміну стра-хування у визначених за до-говором географічних межах тапричиною яких була продукціястрахувальника (продана, надана,доставлена, встановлена, від-
Страховик відшкодовує усі суми за:
Випадковіпошкодження,
спричиненіздоров'ю особи,включаючи смерть
риемхо нстотвранаах, опвериекро бплреноа ваобдо иперевірена ним).
ь виплатиа якість
За додаткову плату страховики можуть включити в договірстрахування й ризики проектування, надання інструкцій, відповідальність законтрактом, страхування гарантій продукції і т.п.
Нині в Україні страхування відповідальності за якість продукціїпочинає стрімко розвиватися. Цьому сприяє обов'язковість отриманняліцензій на право виробляти чи ввозити продукцію прямого вживаннялюдиною (продукти) чи вживання для особистої гігієни та лікування(фармацевтичні, косметичні та інші препарати та засоби). В цьому гарантієювиступає й страховий поліс відповідальності за якість продукції. Виробники,що просувають свою продукцію на зовнішній ринок, також мають інтерес дотакого виду страхування. Це перспективний напрям розвитку страховогоринку.
5.5. Екологічне страхування
Використані терміни: екологія, забруднення, особливості відповідальності,очищення наслідків забруднення, директиви ЄС, захисні зони, екологічнімоделі.
Екологічне страхування - це система відносин, які виникають у процесіантропогенної діяльності між страховиком і страхувальником з метоюпопередження збитку та його відшкодуванню у випадку аварійногозабруднення навколишнього середовища.Мета:
створення страхових фондів для попередження екологічних аварій ікатастроф;
відшкодування збитків, спричинених юридичним і фізичним особамвнаслідок забруднення навколишнього середовища;
забезпечення умов проживання населення та функціонуванняпідприємств усіх форм власності в зонах надзвичайних екологічнихситуацій.
Об'єкт страхування:
Рис. 5.16
Термін "З
вузько, як: викид
від об'єкта.можна тлумачити
у обсязі, який не
може більше поглинатися навколишнім середовищем, і ширше, як: будь-якийвихід шкідливих речовин, незалежно від їх природи та характеру, а такожшкідливі сполуки, що забруднюють атмосферу, водні та земельні ресурси.
Забруднення класифікуються як випадкові, що настали в результатінепередбачених подій, та як навмисні. Страховими визначаються випадковізабруднення.
Згідно з вітчизняним законодавством забруднювач несевідповідальність за забруднення навколишнього природного середовища тазниження якості природних ресурсів, а також за порушення законодавствапро охорону навколишнього природного середовища. Але на практицівизначення забруднювача викликає ускладнення, особливо при постійнихабо повторних викидах у межах норм, визначених безпечними. У якийсь часці викиди перестають бути безпечними, шкода може виявитися через багатороків. В таких випадках важко встановити зв'язок між результатомзабруднення (наприклад, захворюванням) та викидами. Також
Будь-який екологічний ризик забруднення навколишнього середовища
та потенційного економічного збитку, спричиненого забрудненням
виробничими, побутовими та іншими відходами, транспортними засобами. А
також забрудненням при:
розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в дію таексплуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів;
використанні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичниххімічних речових тощо;
використанні та створенні нових біологічно активних речовин та засобівбіотехнології;
дії акустичних, електромагнітних, іонізуючих та інших шкідливихфізичних факторів;
викидах радіоактивних речовин;
транзитному транспортуванні та розміщенні на території Україниекологічно небезпечних матеріалів як вітчизняного, так і іноземноговиробництва;
проведенні фундаментальних та прикладних наукових розробок;
впровадженні обладнання з підвищеною екологічною небезпекою.
Види екологічного страхування див. рис. 5.16:
Страхуваннявідповідальності навипадок аварійногозабрудненнянавколишньогосередовища
Майнове страхуванняфінансових збитків,обумовлених аварійнимзабрудненнямнавколишньогосередовища
Особисте страхування життя, здоров'я, працездатності тапенсійного забезпечення громадян на випадок настанняаварійного забруднення навкодирнього середовища.
ин
забруднювальні викиди можуть здійснюватись кількома забруднювачаминавіть нешкідливими речовинами, але вступаючи в реакції вони можутьутворювати шкідливі сполуки, що ще більше загострює проблему.
Ряд директив ЄС, що стосуються забруднення, примушуютьздійснювати страхування підприємств - джерел небезпеки, в обов'язковійформі.
Початково ризик забруднення вводився багатьма страховиками у полісстрахування цивільної відповідальності. Страхове покриття поширювалосятільки на випадкове забруднення. Але у подальшому, у зв'язку з практикою,через великі суми позовів, складності у виявленні характеру та винуватцязабруднення, про що вже казалось, призвело до виділення такого страхуванняу окремий вид страхування відповідальності.
Екологічне страхування являє собою страхування від порушень уприродних екосистемах, що, виникнувши в результаті впливів абоприродного, або техногенного походження, можуть завдати шкоди здоров'юнаселенню і господарським об'єктам. У зв'язку з цим виникає проблемавиявлення цих порушень, особливо при техногенному впливі, до того, якзбиток від них стане очевидним, щоб знизити такий вплив. Очевидно, щомова повинна йти про усталеність екосистем від того або іншого видувпливу. Тобто про межу усталеності екосистем і гранично припустимихнавантаженнях на них.
Таким чином, екологічний ризик можна визначити як втратуусталеності екосистеми. Усталеність природних екосистем забезпечуєтьсязамкнутістю біогеохімічних циклів усередині екосистеми. Техногеннийвплив на природне середовище приводить до розриву біогеохімічних цикліві, як слідство, до порушення екологічної рівноваги і зниженню усталеностіприродних екосистем. Класичним прикладом техногенно зміненогоприродного середовища з розривом практично всіх біохімічних циклів можеслужити урбанізована територія. І тому урбанізація, з погляду природи, можерозглядатися як стихійне лихо аналогічне будь -якій іншій природній аботехногенній катастрофі. Слідства будь-якої катастрофи в природі, як правилоуспішно ліквідуються самою природою в силу її спроможності досамоочищення та самовідновлення. Однак для міст та інших поселень ціпроцеси самоочищення і самовідновлення є деструктивними, спрямованимина їх знищення. До таких процесів відносяться корозія різних споруджень,руйнація стін і фундаментів будинків у результаті вивітрювання, утворенязрушень і пливунів, карстові явища і т. ін. Для відновлення міст та поселеньвитрачаються додаткові ресурси з природних екосистем, що призводить доще більш глибокого розриву біогеохімічних циклів, зблідненню і зниженнюусталеності природних екосистем. Для аналізу екологічних слідств впливувикористовують деякі загальні принципи оцінки еволюції екосистем вумовах того або іншого впливу.
Одним із таких принципів є принцип Ле Шателье, відповідно до якогосистема у відповідь на вплив, що виводить її з рівноваги, включаєкомпенсаційні процеси, або процеси протидії, що намагаються ліквідувати
або послабити слідства цього впливу й тим самим зберегти усталеністьсистеми. Цей принцип в останні роки ефективно використовується дляпрогнозування реакції біосферних систем на впливи. Встановлено, щоекосистема залишається стійкою доти, поки вона зберігає спроможністьпротидіяти впливу. Як тільки процеси протидії загасають, система стаєхитливою. Так можна виявити гранично припустиме навантаження наекосистему, перевищення якої приводить до неповоротних наслідків. Прицьому важливо відзначити, що відшкодування подібного роду критичнихточок на траєкторії еволюції екосистеми в умовах впливу не надає навітьдокладне знання механізмів функціонування системи. Досить узяти ситуації зрізним рівнем порушень системи і зіставити в кожному випадку рівеньвпливу зі змінами параметрів системи, що відображають наявністькомпенсаційних процесів. У основі оцінки екологічного ризику, що виникаєпри господарському освоєнні території, лежить визначення критичних рівніввпливу на середовище і критичні значення параметрів середовища при цихвпливах. Використання принципу Ле Шателье дозволяє виявити ці критичніточки переходу екосистеми зі стійкого стану в хитливе, тобто в галузьекологічного ризику. Крім того, компенсаційний підхід дозволяє визначитивагу параметрів середовища, що будуть використовуватися для оцінкиусталеності екосистем і враховуватися при проведенні екологічногострахування. Очевидно, що важливі ті параметри середовища, зміна якихвідбиває появу в ній компенсаційних процесів. Ситуація екологічного ризикувиникає тоді, коли компенсаційні процеси в екосистемі, у відповідь назростаючий вплив, починають знижуватися.
Таким чином, використання принципу Ле Шателье для оцінкиусталеності екосистеми через визначення компенсаційних процесів у нійможе служити теоретичною основою оцінки екологічного ризику істрахування від нього. Використання концепції усталеності екосистем припроведенні екологічного страхування дозволяє відповісти на питання: у чомунебезпека сучасного способу життя? А використання принципу Ле Шательедопоможе вибрати оптимальну стратегію господарської діяльності,раціонально використовувати природні ресурси і, тим самим, знизитиекологічний ризик освоєння територій.
Розглянемо таке. Процедура екологічного страхування, якпередбачається взагалі страхуванням, повинна охоплювати як можна більшевиробничих об'єктів, які є витоками аварійного забруднення довкілля. Узв'язку з цим виникає ряд першочергових завдань:
виокремлення із загального множества виробничих об'єктів(дислокованих на території деякого граничного району) підмножестватаких об'єктів, які потрібно страхувати;
ранжирувати об'єкти, які підлягають екологічному страхуванню, за рівнемїх аварійної небезпеки;
розбивати об'єкти страхування на класи залежно від рівня їх небезпеки,щоб визначити пріоритетність у страхуванні.
При рішенні перших з перелічених завдань повинно враховуватися якпотенціальні можливості забруднення довкілля внаслідок функціонуванняданого об'єкта, так і його економічні показники, що визначають йогофінансову сталість та можливість регулярно сплачувати необхідні страховівнески. Для виокремлення з більшості виробничих об'єктів тих, які можутьзабруднювати довкілля й тому є кандидатами у страхувальники, доцільно, впершу чергу, керуватися "Переліком Держнагляду за санітарними нормамипроектування, технологічними картками виробництва продукції". Приформуванні стогового списку, що містить конкретні підприємства -кандидатів у страхувальники в межах розглядаємого регіону, повинновраховуватися і їх фінансовий стан.
Задачі ранжирування й класифікації підприємств -потенційнихстрахувальників доцільно вирішувати, використовуючи системний підхід дооб'єкта страхування як до можливого джерела аварійного забрудненнядовкілля. Об'єкт страхування можна розглядати як систему, див. рис. 5.17:
W Додаткові вхідні перемінні:
Основнівхідні
параметри-
X
Рис. 5.17. Страхуваль
Вихідніперемінні
+ V
Підприємство - небезпечний забруднювач довкілля як системуможливо охарактеризувати вхідними та вихідними незмінними показниками.У ролі останніх, показаних на схемі, рис. 5.17, вектором V, виступають:
частота можливих аварій, що забруднюють довкілля;
наслідки для людей та для елементів довкілля від аварійних забруднень.
В останньому мається на увазі таке:
шкода здоров'ю та благополуччю людей;
збиток для складових навколишнього природного середовища, якбіотичних так і абіотичних;
збиток для матеріальних об'єктів антропогенного походження.
У якості основних вхідних перемінних даної системи поданої на схемівектором Х варто зазначити, як це прийнято в системному аналізі, що цеперемінні, що характеризують склад, структуру системи і властивостіелементів, що її утворюють. Щодо специфіки підприємства-забруднювачаможна виділити три блоки таких перемінних:
різні показники властивостей речовин (сировини, допоміжні і проміжніречовини, кінцеві продукти), що використовуються в об'єкті та істотновпливають на небезпеку названого об'єкта, як можливого джерелааварійного забруднення довкілля;
різноманітні характеристики технології, реалізованої на об'єкті, що такожвпливають на частоту і масштаби аварій, що супроводжуютьсязабрудненням довкілля;
Страхувальник,не безпечний
забруднювач
довкілля
довкілля як система.
різні характеристики елементів системи безпеки, що існує на об'єкті, відяких залежать як частота можливих аварій, так і розміри збитку відзабруднення довкілля.
Крім основних вхідних перемінних на рис. 5.17 виділені такождодаткові вхідні перемінні, наданні вектором W. До них ми відносимо ті абоінші характеристики оточення підприємства-забруднювача, від якихзалежить уразливість та, (також) масштаби збитку для складових довкілляпри аварійному забрудненні.
З приведеного опису ясно, що підприємство-забруднювач може бутиохарактеризоване множиною найрізноманітніших показників. Причомупоказники можуть бути кількісними і якісними (лінгвістичними). Кількіснірозміри можуть бути безупинними і дискретними. Вони можутьвимірюватися в різних шкалах. Все це повинно враховуватися принеобхідних операціях із такими розмірами.
Визначити частоту можливих аварій і особливо масштаби можливихвтрат від впливу аварійного забруднення довкілля на здоров'я людей і стандовкілля за ретроспективними даними для визначеного підприємства-забруднювача практично неможливо. Подібні оцінки можуть бути отриманілише на основні прогнозу, і вони дуже неточні, або на основі прогнозу іматематичного моделювання можливих сценаріїв розвитку аварій. Однак дляцього необхідно мати великий об'єм вихідної інформації і необхідневиконання складних обчислень із використанням комп'ютерної техніки. Ітому на етапі попереднього вибору пріоритетних об'єктів екологічногострахування навряд чи доцільно орієнтуватися на прогнозі значення вихіднихпоказників.
З сказаного вище випливає, що ранжування і класифікацію об'єктівекологічного страхування доцільно проводити, спираючись на вхідніперемінні (показники) об'єкта. Для цього необхідно провести ретельнийдобір найбільше важливих вхідних показників, що значно впливають навихідні показники. При цьому можливо групувати такі показникипромислових об'єктів по блоках, які включають досить прості розміри талегко піддаються визначенню, а також є загальновизнаними.
Так, до першого блоку основних вхідних показників можливовключити:
показники токсичної небезпеки речовин для людини:
летального впливу (інгаляційні, кожно-резобивні, оральні);
відстроченого впливу (канцерогенність, мутагенність, алергія);
хронічного впливу;
показники токсичного впливу на біоту (наземних тварин, гідробіонтів,рослин і мікроорганізмів);
показники рухливості, що характеризують процес переміщення(транспортування) токсичних речовин:
летучість;
розчинність (у воді й органічних середовищах);
адсорбція;
коефіцієнт розподілу;
■ показники усталеності речовин - константи:
гідролізму;
фотохімічних процесів;
мікробіологічної деградації;
персисгентності в грунті;
показники біоакуміляції:
чинник біоконцентрації й ін.
Другий блок основних вхідних перемінних складуть показники, щохарактеризують небезпеку технології, що використовується на об'єкті, такіяк:
кількість (маса) токсичних речовин, що беруть участь у технологічномупроцесі;
види (різновиди) процесів і умови їхнього проведення (температура,тиск);
стан технологічного устаткування;
корозійність технологічних середовищ (потоків) і схильністьконструкційних матеріалів до корозійних процесів.
Основні вхідні перемінні третього блока повинні включати показники,що відбивають недосконалості системи забезпечення безпеки. До нихналежать:
ступінь ненадійності і незахищеності технологічного устаткування;
ступінь (рівень) недосконалості технічних елементів системизабезпечення безпеки;
частина немеханізованих та неавтоматизованих операцій утехнологічному процесі;
ступінь (рівень) непідготовленості виробничого персоналу до роботи впередаварійній і аварійній стуаціях.
І врешті-решт - блок додаткових вхідних перемінних повиненвключати такі показники, що відбивають уразливість реципієнтів аварій, щознаходяться в оточенні об'єкта, як то:
чисельність і щільність населення в зоні уразливості (можливої шкоди);
наявність у зоні уразливості дитячих установ, лікарень, шкіл і т.п.;
наявність у зоні уразливості сільськогосподарських угідь, джерелаводопостачання, охоронних (захисних) зон і рекреаційних об'єктів,об'єктів господарської діяльності, транспортних магістралей;
показники несприятливої метеорологічної обстановки.
У принципі можливі процедура ранжирування і класифікації об'єктівекологічного страхування на "мові" конфігурантів, тобто на основісукупності усіх відібраних показників, що характеризують аварійнунебезпеку. Однак на цьому шляху зустрічається цілий ряд серйознихускладнень: багатомірність простору показників; розбіжність у розмірностяхокремих показників; різнотипність вимірювальних шкал показників і ін.
|
Х111 Х112 Х11кХ31 Х32 Х3д Рис. 5.18. Ієрархічне дерево показників підприємства-забруднювача якджерела аварійного забруднення довкілля. Щоб елімітувати ці трудності, має сенс удаватися до агрегируванняокремих показників небезпеки в один інтегральний показник. Взагалі, мовайде про побудову функціональної залежності, що зв'язує деякийінтегральний показник системи (об'єкта) з індивідуальними (приватними)показниками. Подібного роду моделі широко використовуються в кваліметрії(при вимірі технічного рівня і якості промислової продукції), і методологіяїхньої побудови досить детально описана в літературі. Тому ми зупинимосятут лише на основних аспектах цієї методології. Перед тим, як формувати шукану функціональну залежність, звичайнобудують дерево показників. Див. рис. 5.18. Ієрархічні рівні 4 Х11 Хш | ХШ | X12j Х141 | х142 Х14гі^ |
| Х141 Х | 142 Х4у | ||
4 2
Х131 Х132 Х13т
Х21
Х151 Х152 Х15о
3
Індивідуальні показники розташовуються на першому ієрархічномурівні, створюючи "листя дерева". Деякі з них, близькі за змістом ізначимістю, об'єднуються в групи, яким надається за відповідальністьгрупові показники, що розташовуються на другому ієрархічному рівні. Вониутворять розвилки розгалуження дерева. Індивідуальні показники, щозалишилися, не об'єднані в групи, "переходять" на другий ієрархічний рівеньбез змін. Формально їх також можна іменувати груповими показникамидругого ієрархічного рівня, котрі відповідають групам одного показника. Урезультаті на другому ієрархічному рівні буде менше групових показників,ніж індивідуальних на першому.
З групових показників другого ієрархічного рівня (по описаному вищеалгоритму) знову формуються групи родинних показників, яким тежнадаються за відповідність свої групові показники третього рівня.
Процедура продовжується доти, поки на останньому ієрархічному рівніне залишиться один груповий показник, іменований інтегральним.
Верхівкам такого деревоподібного графа відповідають показники тогоабо іншого ієрархічного рівня, а його ребра відображають зв'язок міжпоказниками різних ієрархічних рівнів. По зовнішньому вигляду такий графнагадує кущ, перевернутий коренем уверх.
На рис. 5.18. подане ієрархічне дерево показників, що характеризуютьнебезпеку підприємства-забрюднювача як потенційного джерела аварійногозабруднення довкілля. Дерево має 4 ієрархічні рівні показників. На першомуієрархічному рівні розташовані індивідуальні показники, що тотожні зосновними і додатковими вхідними перемінними. У якості показниківдругого рівня виступають:
груповий показник токсичності використовуваних на підприємствіхімікатів для людей (Х11);
груповий показник токсичності для біоти (Х12);
груповий показник рухливості (Х13);
груповий показник усталеності (Х14);
груповий показник біоакумуляції (Х15);
груповий показник небезпеки технології (Х2);
груповий показник недосконалості системи забезпечення безпекипідприємства (Х3);
груповий показник уразливості реципієнтів аварій із викидом токсичнихречовин у навколишній прострі (Х4).
На третьому ієрархічному рівні знаходяться груповий показниктоксичної небезпеки підприємства (Х), а також зазначені вище груповіпоказники Х2, Х3 і Х4. І на останньому рівні знаходиться інтегральнийпоказник небезпеки Х.
Індексація показників, зображених на цій схемі обрана для зручностіуявлення функціональних зв'язків між показниками різних ієрархічнихрівнів.
Використання структури дерева дозволяє здійснити декомпозиціюзадачі оцінювання інтегрального показника, зокрема, можна розглядати йоцінювати окремі групи показників незалежно один від одного.
Декомпозиція дозволяє розділити оцінювання індивідуальнихпоказників і агрегування цих оцінок у групові й інтегральні показники.
Ієрархічна структура показників зручна для призначенняіндивідуальним і груповим показникам різних рівнів ваг, що відбиваютьвнесок того або іншого показника в інтегральний показник небезпеки.
Агрегування оцінок показників проводиться послідовно при переході зпершого ієрархічного рівня на другий, із другого на третій і т.д. доостаннього рівня, де розташований інтегральний показник. Зрозуміло, щопри переході з одного рівня на інший деякі показники не об'єднуються вгрупи (як це має місце, наприклад, із показниками Х2; Х3д і Х4) при переходіїх із другого ієрархічного рівня на третій (див. рис. 5.18), ніякого агрегуванняїхніх оцінок не проводиться.
Без втрати спільності можна виразити функціональну залежністьгрупового показника Ха, що знаходиться на деякому ієрархічному рівні, відпоказників Ха1, Ха2,..., Ха; попереднього ієрархічного рівня, що входить уйого групу, тобто:
xa=fa(Va2,...,xa3). (126)
Такий запис узагальнює функціональний зв'язок між відповіднимипоказниками, які знаходяться на сусідніх рівнях. Так, якщо прийнято, що а"порожнє місце" і S = 4, то формула (126) виражає зв'язок ХзХ1, Х2, Х3 та Х4.Якщо а =11, S = R, то (126) відображає зв'язок показників Х11 з Х111, Х112,... Х11к і т.д.
Основне питання при агрегуванні показників, що характеризуютьоб'єкт, полягає в тому, які функції f(0) можна й доцільно використовувати.При цьому треба враховувати, що індивідуальні показники виражаютьсяцілком визначеними значеннями, а не довільними, а тому "погані"властивості функції, що агрегуються у тій галузі значень аргументів, щореально не використовуються, не повинні впливати на рішення вибору видуфункції, що агрегується. Слід мати на увазі, що значення аргументів -показників Ха1, Ха2, ... , Ха (при користуванні формулами типу (129; 130) уряді випадків будуть призначати експерти, і це може бути поєднане звизначеними помилками.
Сформулюємо деякі вимоги і побажання до методики агрегируванняоцінок показників підприємства-забруднювача відповідно (126), як додаткудо загальних вимог щодо статистичних методів аналізу даних:
Метод агрегування повинен бути погоджений із природним порядком умножині описів об'єктів.
Значення функції, що агрегується, повинні бути стійкі щодо малихваріацій вихідних даних - думок експертів. Це загальна вимога, якуможна конкретизувати як умову використання невеликого числаградацій (2-4) для значення функції, що агрегуєтся.
Іменовані значення індивідуальних показників за допомогоювідповідних перетворень повинні бути попередньо приведені вбезрозмірні значення.
Показники, що об'єднуються в групи, повинні вимірюватися в шкалаходного типу. При цьому доцільно було б, щоб інтервали можливоїзміни таких показників були однаковими.
Доцільно формулювати індивідуальні показники так, щоб вонидопускали виміри принаймні в порядковій шкалі, але не в номінальній.
Значення функції, що агрегуєтся, повинні бути інваріантні щододопустимості перетворення шкал. Щодо порядкових шкал припустимо,що є будь-яке монотонне строго зростаюче перетворення.
У загальному випадку, в якості агрегуємої функції, можуть бутивикористані різні середні функції. При маніпуляціях із розмірами(показниками), обмірюваними в порядкових шкалах, звичайновикористовують середні арифметичні або середні зважені арифметичнірозміри (функції). Однак, як правило, більше обґрунтовановикористовувати для усереднення не середні арифметичні, анепараметричні середні - медіани. Ця рекомендація спирається натеорему про медіану.
Вагові коефіцієнти (ваги), використовувані при обчисленнях середніхзважених арифметичних, доцільно підбирати експертно-статистичним
методом на основі найкращої відповідності розрахунковим значеннямагрегованого показника (за рівнянням для середнього з вагами) іекспертних оцінок цього показника. При використанні в якості функцій(126) середніх зважених арифметичних потрібно враховувати, щокінцеве вираження, яке зв'язує інтегральний показник зіндивідуальними, буде мати характер лінійної функції. Коефіцієнти прикожному індивідуальному показнику в такій функції будуть показуватисобою суму ваг. Число співмножників у таких сумах буде дорівнюватичислу розгалужень гілок дерева на шляху від даного індивідуальногопоказника до інтегрального збільшеного на одиницю.Отримані таким чином співвідношення дають можливість такожоцінити наслідок прийнятих для об'єкта рішень по використанню наявних унього ресурсів. Їх цілеспрямований, а в ряді випадків, стохастичний, перебірдозволяє визначати реально досяжний рівень ресурсозабезпеченості об'єктащо відповідає умові усталеності його існування або розвитку, а такожвизначити потреби і реальні можливості їх задоволення, контролюючибезпечність.
Описаний метод носить циклічний характер.
Розрахункові процедури, а також процедури ухвалення рішеннябагаторазово повторюються, забезпечуючи реалізацію адаптаційнихмеханізмів у процесі моделювання. Великий об'єм обчислень і аналізованоїінформації робить необхідним використання в такому способі моделюваннядосить потужну за функціональними можливостями комп'ютерну техніку.Сучасні методи комп'ютерної графіки дозволяють на ідеографічному рівнівідображати зміну ситуації в сфері природокористування як наслідокприйнятих рішень щодо оцінки: значимості ресурсів; гостроти конфліктів,що виникають при їхньому загальному використанні; вибираються напрямкиі механізми активного обертання учасників конфліктів. Важливоюособливістю під час створення методичного забезпечення в цій сферістрахування має бути відкритість характеру, підходів до вирішення проблемекологічного страхування, щоб не було принципових обмежень щодокількісного складу, рівня деталізації й агрегування елементів системи.
Формуючи такі моделі, насамперед потрібно враховувати вимогураціонального розподілу функцій між людиною і способами обчислювальноїтехніки. Тому, як звісно, більшість неформалізованих або важкоформалізованих процедур у рамках моделювання виконуються людиною, аінші операції, що носять рутинний або формальний характер - ЕОМ.
У деяких випадках при здійсненні прогнозно-аналітичної діяльності,орієнтованої на оцінку розміру економічного збитку, доцільно широкевикористання методів теорії імовірностей і математичної статистики.Прикладами використання такого методичного підходу для цілейстрахування, зокрема екологічного страхування, можуть служити аналого-математичні моделі. Такі моделі можливо використовувати і при проведенніподальших досліджень, спрямованих на удосконалення розглянутогометодичного і програмного забезпечення страхової діяльності. На сьогодні,
для цієї ж мети, можлива розробка користувальних інтерфейсів,ідеографічних екранних форм, що більш якісно дозволить забезпечитинеобхідний рівень наочності і простоти інтерпретації широкого спектраможливих ситуацій, що виникають у процесі моделювання.
Однією з основних цілей створення розглянутих програмних способів,що включають також експертні і довідково-інформаційні системи,розрахункові аналітичні модулі є спроба за допомогою їхнього рівнобіжноговикористання погодити позиції конфліктуючих сторін, обґрунтуватикількісний розмір витрат забруднення навколишнього природногосередовища для кожної із них. Загальна участь усіх зацікавлених сторін упроцесі моделювання, що включає також ігрові елементи, дозволяє кожній ізсторін переконатися в безперспективності як завищення вимог покомпенсації збитків від забруднення, такі зменшення їх значень. Цезабезпечує можливість швидкого формування взаємно погоджених рішень,що можуть служити базою при визначенні страхових сум, а також"безтурботності" і "убезпеченості" в подальшому.
Використання таких методів може також підвищити точністьпрогнозних оцінок збитків від забруднення навколишнього природногосередовища, особливо у випадках реалізації унікальних великомасштабнихпроектів, не забезпечених відповідними статистичними даними. Очевидно,що для практичного використання таких методів необхідно мати високийпрофесіоналізм в різних галузях діяльності суспільства. Завдання страховикав цьому об'єднати професіоналів різних галузей діяльності в загальнукогорту працівників - захисників довкілля. Для цього потрібні кошти, і вцьому, реалізуючи свою головну функцію, як організатора, страховикпроводить тарифну політику.
Для реалізації такої політики, з метою виконання своїх основнихфункцій страховики проводять диференціацію підприємств (чи регіонів)залежно від кожного виду виробництва за описаною више методикою, що всвою чергу надає можливість диференцінувати і страхові тарифи векологічному страхуванні, основні функції котрого слідуючі, таблиця 5.5.:
Таблиця 5.5
Основні функції екологічного страхування
№
Функції
1
2
4
Формування екологічної
відповідальності фізичних таюридичних осіб за результатамиантропогенної діяльності.Стимулювання протиаварійних заходівза рахунок диференціації страховихтарифів і грошових виплат за бе-заварійну роботу.
3
Забезпечення компенсаційних
гарантій постраждалим незалежно від
фінансового стану підприємства-
винуватця аварійного забруднення
навколишнього середовища.
Забезпечення стійкості фінансовогостану підприємств за необхідностівідшкодування збитку постраждалимвід аварійного забрудненнянавколишнього середовища та витратна відновлення власного виробництва.Забезпечення реалізації правовихгарантій економічного захистуфізичних та юридичних осіб за рахуноксформованих страхових фондів
5
Страхові тарифи диференціюються залежно від:
ступеня екологічного ризику;
особливостей господарчої діяльності конкретного страхувальника;
технічного стану виробничих фондів;
захисних та очисних споруд підприємства;
мінімального та максимального розміру відшкодування.Незалежно від благих намірів підприємства будь-якого типу, як відкрита
виробнича система воно має небезпечні екологічні ризики на вході та
виході стадій відтворення товарів (див. схему рис. 5.19).
|
Ризик при використанні тазберіганні Ризики: відходи ташкідливі викиди Ринок ТЛЛ П1ЛТ т Основні виробничіфонди Обігові фонди нS Робоча сила (праця) Технологічні процеси Виробничийтравматизм Товар(споживч а | ||
| Ризик зберігання | Накопичування | л |
Ризики
привикорис-танні
Проміжне споживання
Кінцеве споживання
Рис. 5.19. Виникнення екологічного ризику на стадіях відтворення товару.
Схема показує, що виникнення ризиків відповідає етапам відтвореннякапіталу. В ринкових умовах ризиковий збиток може стати однією з причинприпинення функціонування підприємства чи значного погіршення йогофінансово-економічних характеристик. А тому потрібний значний ресурснийрезерв для попередження ризиків чи відшкодування різних видів втрат.Одним з основних джерел створення таких ресурсів є страховий платіжпідприємств, сума яких і створює потрібний ресурс.
Особливості екологічного страхування витікають із специфікипредметної галузі і проявляються на етапі формування страхового тарифу.Довгострокове відтворення природної рівноваги, якщо воно базується напринципі одноразовості страхового платежу, не є ефективним. Для більшякісного та повного відшкодування наслідків проявів екологічних ризиків,щоб мати достатні фінансові резерви, страховик повинен розробляти своютарифну політику в цьому не на принципі одноразового страхового платежу,а на принципах достатності у визначені періоди страхування страховихрезервів, з яких проводиться фінансування превентивних заходів щодо
попередження розкриття екологічного ризику на конкретному підприємствічи виплату компенсацій по відшкодуванню збитків.
Такі розрахунки (роботи) потребують специфічних методик визначеннятарифної ставки по кожному об'єкту окремо, чи по групі об'єктів. І перше, ідруге повинно базуватися в першу чергу на принципі обов'язковостістрахування, щоб забезпечити екологічну безпеку своєї країни.
Для більш повного обліку факторів екологічного збитку приформуванні страхових тарифів, як правило, проводять їх диференціацію поокремих регіонах, галузях, підприємствах, виробничих учасниках і т.п. Такадиференціація проводиться у два етапи - первинна і вторинна диференціації.
За первинної диференціації визначають базову величину страховоговнеску, яке підприємство повинно сплатити у фонд екологічногострахування.
У такому разі використовують принципи типічної (районованої)виборки, наприклад, по регіонах.
Вторинна диференціація тарифних ставок корегує значення цих ставок.Це деякою мірою забезпечує економічне стимулювання екологічногострахування підприємством.
Під час первинної диференціації виокремлюють три незалежнихпослідовних процедури:
визначають індивідуальний коефіцієнт (індивідуальний клас небезпеки)підприємства (дивись методику агрегування оцінок показників підприємства -забруднювача);
групують підприємства за подібними класами безпеки та визначаютьзагальний коефіцієнт небезпеки групи, а потім відповідність кожногопідприємства цієї групи загальному коефіцієнту (встановлення груповогокласу небезпеки та коефіцієнтів відповідності);
визначають значення страхових тарифів та суми страхових внесків кожнимпідприємством на основі визначеного загального тарифу (загальногокоефіцієнта) та коефіцієнтів відповідності кожного підприємства загальномутарифу.
Тут треба ще раз наголосити, що в екологічному страхуванні визначитинебезпеку досить складно. Це не ризик від нещасних випадків навиробництві, які достатньою мірою, можливо рахувати незалежно один відодного. В екологічному страхуванні, у випадку нанесення збитків, цьогозробити неможливо, тому що на сьогоднішній день екосистеми настільки міжсобою взаємозв'язані, що незначна на перший погляд якась подія можепотянути за собою високі і, найчастіше, неочікувані зміни довкілля іззначними збитками як на місцевому, так і на міжрегіональному(транснаціональному) рівнях. Таким чином виникає самостійна задачавизначення міри впливу діяльності кожного регіону (підприємства) наекологічний стан.
Коли постає така задача, рішення її можна проводити таким чином:
|
1. Формалізувати постанову задачі. Позначимо кількісну величинуступеня впливу і-го регіону (підприємства) в t-й квант часу через ХТ. Зцього визначимо: 1 < / <jV при ґ > 0, при (127) де: N - кількість регіонів чи підприємств в регіоні, що підпадають підобробку. 2. Дати перелік несприятливих подій, які погіршують екологічні умови,при цьому у t-й квант часу і-а подія наносить збиток, який дорівнюється yt Між діяльністю регіонів (підприємств) та подіями, які мають вплив надовкілля, є функціональна залежність виду: Г = /(хЛ xmA-N, (128) r = LуЖ-м Забезпечення справедливості присвоєння регіонам (підприємствам)індивідуальних класів небезпечності потребує встановлення залежності Х відY для будь-якого моменту часу t, тобто вирахування функції f1, зворотної f У такій постановці задача набирає виду класичної задачі нагляданнявектора стану системи на основі визначеного вихідного вектора. Рольперемінних стану у цьому випадку грає вектор впливу діяльності регіонів чипідприємств (Х), а у якісності вихідних перемінних системи виступає векторзбитку, що трапився через несприятливі події (Y), (див. рис. 5.19). Проте, щобможна було визначити значення Х для будь-якого моменту часу t, система(128) повинна бути наглядаєма. Присутність цієї властивості переважнозалежить від функції f. Зокрема для класу лінійної функції проблема ця добревивчена, також виведені критерії наглядаємості - нелінійні функції, для якихнаглядаємість досягається при будь-яких початкових умовах: N ^ = (і argC^X*) е...ЛГ/5 (129) Y = А -аг g^a^x) el ...N X | а11а12'' | |
| А = | ^21^22' | a2 N |
| aN 1aN 2 | ''aNN |
де: А - оператор перетворювання вектора стану X:
XtM=AXt.
(130)
(131)
(126)
Впровадження у практику цієї моделі супроводжується деякимускладненням у зв'язку з отриманням надійної статистичної інформації умоніторингових системах, цей підхід також значно чутливий до точностівимірів (при помилках може давати значні розходження). Але з позиціїконкретного визначення небезпечності підприємства - цей метод єнайточнішим у визначенні платіжних взносів при екологічному страхуванні.
=і
Можна користуватися простішим методом визначення індивідуальнихкласів небезпечності, в якому визначається (відображається) тільки ступіньтехнологічного ризику підприємства. В цьому використовують тільки двайого основні параметри: економічний розмір його статутного фонду (Q) татехнологічний - ймовірність виникнення екологічної страхової події (Р). Тодіоцінкою небезпеки для формування класів небезпеки стає добуток: At Pt ,перелік котрих створює варіаційний ряд з відповідним видом розподілу.
Розрахунок індивідуального класу небезпеки для поточного часовогоперіоду потрібно проводити за даними балансу підприємства на поточниймомент та експертної оцінці ймовірності виникнення страхової події.
Далі проводять групування на основі так званої "щільності"розташування елементів, тобто елементи одного класу повинні бутирозташовані "достатньо щільно" - їх розосередження не повинно бутибільше якої величини V, і в цьому коефіцієнт "щільності" і-го класу Vвідповідає поняттю статистичного коефіцієнта варіації й залежить відсереднього (Ri) та середньоквадратичного відхилення (S) величиніндивідуальних класів небезпек:
V^SJR, (133)
Як бачимо, виходить, що при досліді функції (128) можливо адаптуватиметоди дисперсійного і кластерного аналізу. Величина V і кількість різнихгруп підприємств (N) є взаємозалежними (чим менше V, тим більше N інавпаки). При достатньо малому V кожне підприємство має вигляд якокремий клас небезпеки. При достатньо великому V всі підприємства можутьбути згуртовані у одному класі. Це дозволяє двояко підходити до рішеннявихідної задачі - чи залежно від завданої кількості груп підприємствваріювати V, чи визначати число груп, що мають задані ступені "щільності"елементів.
Наданий метод визначення коефіцієнтів небезпечності підприємствповністю вписується у визначення тарифних ставок в екологічномустрахуванні.
Брутто-величина тарифних ставок визначається у відсотках, і воназнаходиться у межах від 0 до 100. Щоб перевести в цей інтервал значеннякласів небезпеки, на них впливають так званою "звужувальною" функцією,яка трансформує інтервал (0 + 1) у обмежений інтервал. При цьому не будепорушено порядок черговості значень. У якості "звужувальної" функціїможливо використовувати дрібнораціональну функцію:
= (134)
R + Ь/ а
яка є достатньо простою порівняно з функціями логарифмічного чи іншоготипу й має таку властивість, що будь-яке, велике значення класу небезпеки Riвоно переводить у точку з інтервалом, що має межу (а, b). Необхідно тількизадати величини а і b - нижню й верхню межу відсоткової ставки страховихтарифів:
0<a<b, b<100%. (135)
За допомогою варіювання величин а і b можна забезпечити отриманнянеобхідної суми прибутку фондом екологічного страхування, при цьомузменшивши розсіяність величин тарифних ставок порівняно з кількіснимихарактеристиками групових класів небезпеки.
Але й така оцінка ризику забруднення довкілля, через визначення ідиференціацію страхового тарифу, не в змозі достатньо оцінити ризик.
На сьогодні страхування відповідальності за шкоду, що заподіюєтьсянавколишньому середовищу у вітчизняних страховиків базується на такихумовах, див. схему, рис. 5.20.
навколишньому середовищу у вітчизняних страховиківФормулювання договору екологічного страхування, а особливовинятків у договорі страхування, - варіюється у кожному конкретномувипадку. Договори страхування укладаються на рік, згідно з вимогами законуУкраїни "Про страхування", але розуміється його продовження так, якприсутні високі одноразові страхові премії (при пролонгації у одногостраховика вони значно зменшуються), а також великі витрати при розробціумов страхування та програм превентивних заходів, здійснення контролю іт.п. Страховикові і страхувальникові вигідним є партнерство на строк неменше як 5-10 років. У договорі страхування чітко обумовлюєтьсягеографічні кордони дії страхового покриття, особливо в разі використаннятранспортних засобів, наприклад, при перевезенні шкідливих речовин. Атакож ліміт відповідальності страховика як грошовою сумою, так і періодомчасу відповідальності. Страхові тарифи диференціюються залежно від цихумов.
5.6. Проблеми та напрями державної політики в галузі страхування
відповідальності в Україні
Використанні терміни: ліміти відповідальності, обов'язкові видистрахування відповідальності, компенсації третім особам, оподаткуваннявиплат по відшкодуванню, інвестиційна політика держави.
Внаслідок стрімкого розвитку промисловості, ускладненнятехнологічних процесів збільшилася кількість техногенних катастроф. Вже у
середині ХІХ столітті в світі постала гостра потреба в законодавчих актах,що регулюють взаємини суспільства у процесі виробництва.
Страхування відповідальності спрямоване на захист майнових інтересівстрахувальника та майнових прав осіб, які постраждали у разі дії абобездіяльності страхувальника. Завдяки економічній доцільності та соціальнійвагомості страхування відповідальності діє й на українському ринку. Рівеньрозвитку страхування відповідальності прямо залежить від досконалостінаціональних правових інститутів. Наприклад, у Німеччині полісстрахування відповідальності мають 60% громадян та практично всіюридичні особи. Це, як правило, страхування відповідальності власниківнерухомості та іншого майна, опікунської відповідальності, відповідальностіперед споживачем, відповідальності роботодавця та товаровиробника,відповідальність за забруднення навколишнього середовища,відповідальність власників транспортних засобів, відповідальностівантажоперевізників і т.п. Як правило, поліси страхування відповідальностімістять комбінації ризиків, що можуть від однієї дії чи бездіяльностістрахувальника нанести шкоду третім особам, їх життю, здоров'ю чи їхмайну. І в цьому державними органами вкрай необхідно чітко визначитинормативними актами межі дії таких ризиків і міру відповідальності закожним, щоб один і той же ризик не був застрахований більше ніж один раз.Така ситуація може статися з ризиком відповідальності перед споживачами.Наприклад, вантажники, що заносили в дім нові меблі ненавмисне розбилиантикварну вазу, що знаходилась в кімнаті. Або під час спорудженнябудинку випущена з рук робітника черепиця завдала травми людині, щопроходила поруч. Усі втрати повинні бути компенсовані за полісом, якиймістить ризик відповідальності перед споживачем. І тут вкрай необхідно назаконодавчому рівні визначити чи це відповідальність роботодавця, читоваровиробника, чи цивільна відповідальність і т.п. Все це треба зробити,щоб уникнути неоднозначної ситуації, тому, що різні визначеннявідповідальності тягнуть за собою різні суми компенсації за шкоду.
На сьогодні неоднозначним є принцип побудови страхового захисту заполісом страхування цивільної відповідальності (в тому числі й власниківтранспортних засобів). Вважається, що все не обумовлене як виняток (що, впринципі, в житті неможливо виявити і записати), покривається полісом. Аце веде до розорення страхових компаній, які надають таку послугу (чи до її"лукавства" з клієнтом).
Розвиток страхового ринку в галузі страхування відповідальностіпотребує вирішення багатьох актуальних питань і в об'єднанні страховиків,що спеціалізуються на страхуванні найважливіших напрямів діяльностісуспільства, встановити загальні "правила гри", розробити і затвердитинормативні регуляційні документи, координувати здійснення такогострахування, погоджувати умови страхування, страхові тарифи, розміркомісійних і т. ін., а також проводити єдину політику.
Подальша інтеграція України в міжнародні структури потребуєвирівняння державної політики щодо регулювання страхової діяльності в
цілому й зокрема (в першу чергу) - у страхуванні відповідальності, дополітика в цьому розвинутих країн світу.
Державна політика має також удосконалитися через регулюванняоптимального співвідношення між обов'язковим та добровільнимстрахуванням.
Таке положення цілком виправдане, оскільки введення того чи іншоговиду обов'язкового страхування підвищує міру відповідальності держави заситуацію на страховому ринку. А це, як правило, з погляду чиновників,зобов'язує державу (тобто чиновників) "конкретніше" працювати настраховому ринку. Тобто при розширенні поля обов'язкового страхуваннядержава повинна фактично змушувати громадян або юридичних осіб допримусового використання страхових послуг. А оскільки в умовахдемократичного суспільства та ринкової економіки примус з боку державимає бути мінімальним, відповідальність, при запровадженні обов'язковогострахування, набуває великої ваги.
Загалом, з огляду на закон України "Про страхування", сферарозширення поля обов'язкового страхування вже значною мірою вичерпана. Іголовне завдання полягає нині не у запровадженні нових видів, а вудосконаленні діючих. Що ж до введення нових видів обов'язковогострахування, то на черзі постають такі види, як обов'язкове страхування вкосмічній галузі та ядерній енергетиці і, в першу чергу, стосовновідповідальності перед третіми особами.
Ще одним з головних завдань державного регулювання має ниністворення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищеннякваліфікації кадрів у системі страхування. І в цьому вже маємо першу"ластівку" - Постанову Кабінету Міністрів України №98 від 20.03.2001 р. прозатвердження "Програми розвитку страхового ринку України на 2002 - 2004роки", де вже більш чітко визначена політика держави в галузі страхування іпитанням насичення ринку страхових послуг кваліфікованими працівникамиприділено достойну увагу.
І, нарешті, серйозного значення вже набуває посилення впливудержави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.
Таким чином, рішення цих та інших питань (валюта страхування;нормативно розпорядча база перестрахування; оподаткування діяльностістраховика; нормативи розподілу прибутку і т. ін ) в галузі страхуваннядозволить страховикам надійніше зберігати гроші населення(страхувальників), примножувати їх, та використовувати на благосуспільства, створюючи все нові й нові робочі місця. При цьому виконуватисвої зобов'язання перед страхувальниками в плані відшкодування збитківпри розкритті ризиків, які вони взяли на себе в управління відстрахувальника й потому залишатися платоспроможним у часі дії іншихдоговорів страхування, фінансово сталими та надійними партнерами нафінансово-кредитному ринку країни. Всі ці питання повинні бути об'єктамипильної уваги органом державного регулювання страхового ринку України.
Тема 6. Перестрахування та співстрахування, фінансовийрезультат діяльності страховика
Перестрахування і співстрахування.Методи перестрахуванняДоговори перестрахування.
Умови договорів перестрахування і Цивільний кодекс України.Законодавче регулювання перестрахування. Світовий досвід.Доходи, витрати і визначення фінансового результату діяльностістраховика.
Прикладне направлення застосування механізмів перестрахування іспівстрахування, визначення показників діяльності страховика.Завдання для практичних (семінарських) занять.
Рекомендована література:
Основна: 2; 4; 5; 17; 18; 20; 33; 38; 47; 48; 49; 52; 53; 55; 59; 72; 86; 88; 90;
96; 107.
Додаткова: 22-32; 34-37; 39-46; 50; 51; 54; 56-58; 60-71; 73-85; 87; 89; 91-95; 97; 98-106; 108-111.
У темі розкриваються механізми перестрахування і співстрахування якелементи менеджменту страхового бізнесу. Подаються шляхи визначеннярезультатів роботи страховика через його доходи, витрати, оподаткуваннята отримання прибутку.
6.1. Перестрахування і співстрахування
Використані терміни: перестрахування, співстрахування, перестраховик,цедент, цесія, цедування ризику, цесіонарій, перестраховочний сліп,пересраховочна комісія, ліміт відповідальності страховика, квота,ексцедент ризику, ексцедент збитку, ексцедент збитковості, договірперестрахування, тантьєма, непропорційне перестрахування,факультативне перестрахування, облігаторне перестрахування,факультативно-облігаторне перестрахування.
Працездатність страховика на ринку страхових послуг значною міроюзалежить від уміння використовувати механізми перестрахування іспівстрахування, що сприяє фінансовій стійкості й нормальній діяльностістраховика незалежно від розміру його капіталу. Це дуже важливо длястраховиків, особливо для тих, котрі тільки но отримали ліцензію на правопроведення страхових операцій і опираються тільки на власний капітал -статутний фонд, а страхові резерви ще не сформовані. Використовуючиінструмент перестрахування, страховик розширює свої можливості, бере настрахування більшу кількість ризиків, що дає змогу використовувати законвеликих чисел і основний важіль страхування: збитки кількох -покриваються багатьма.
Ще слід наголосити, що перестрахування не лише захищає страховиків,а й сприяє захисту страхувальника та працівників страхових компаній.Держава при цьому має гарантовані надходження у вигляді податків віддіяльності страховика і т. ін.
Досягається це завдяки ретельному виконанню вимог закону України"Про страхування" у частині дозволу розміщення об'єму ризику на власномуутримані (див. залежність (2) в темі 1 цього посібника). Разом з сумоювідповідальності, яку страховик дробить та передає своїм партнерам(перестраховує), він дробить і передає їм частки отриманої ним відстрахувальника страхової премії. Тобто ділиться не тільки ризиком, а йстраховою премією за страхове покриття, таким чином об'єднуючи всіхстраховиків на ринку страхових послуг, змушуючи їх відкривати своїнадбання та бути чинними один перед одним, а значить - і передсуспільством. Вони вчать та допомагають один одному, щоб довіра людей дострахування не впала. Конкурують страховики тільки у розробці все нових інових напрямів надання страхових послуг та зниження тарифів на страховепокриття.
Отже, перестрахування - це система економічних відносин, згідно зякою страховик, приймаючи на страхування ризики, частинувідповідальності за них (з урахуванням своїх можливостей) передає наузгоджених умовах іншим страховикам.
Мета перестрахування полягає у приведенні потенційноївідповідальності за сукупною страховою сумою у відповідність до власнихфінансових можливостей.
Перестрахуванням ризиків досягається:
Вихід на нові сфери бізнесу.
Розширення страхового ринку.
Зниження ціни страхового поліса.
Захист страхового портфеля від впливу наслідків великихстрахових випадків.
Колективна сплата сум страхового відшкодування всімаучасниками, що беруть участь у перестрахуванні відповідногооб'єкта.
Основна функція перестрахування - вторинний розподіл ризику,завдяки чому досягається кількісна та якісна збалансованість страховихпортфелів страховиків.
Об'єкт страхування при перестрахуванні - це майнова ситуаціястрахового товариства, яка передає ризики у перестрахування.
Основні риси перестрахування:
перестраховик не несе зобов'язання за укладеними цедентомдоговорами страхування;
страхувальник не має нічого спільного з договорамиперестрахування;
страховик незобов'язаний інформувати страхувальника про своїнаміри передати ризик у перестрахування повністю або частково.
Взагалі перестрахування вирішальним чином впливає на забезпеченняфінансової стійкості страховика.
По-перше, в кожному окремому виді страхування неминуче є великакількість значних ризиків, які одна страхова компанія не може взяти на себеповністю. У випадку особливо значимих ризиків вона може лише обмежитиїх прийняття з урахуванням своїх фінансових можливостей та піти шляхомспівстрахування з іншими страховими компаніями, які діють на тому жсамому ринку чи навіть на інших ринках, чи прийняти більшу частку ризикуз урахуванням подальшої передачі дрібніших часток іншим страховимкомпаніям чи компанії, яка займається перестрахуванням. Яким власнешляхом піде страхова компанія, залежить від обраного виду страхування. Іще, найголовніше, в цьому, що страхова компанія краще захистить себе навипадок наступу особливо значних ризиків, тим, що зменшить рівеньвідповідальності у порівнянні з узятими на себе зобов'язаннями. Інакшекажучи: "особливо значні ризики" у її портфелі зводяться до рівня, якийдозволяє страховій компанії безпечно для себе сприйняти їх.
По-друге, за допомогою перестрахування можна вирівняти коливання урезультатах діяльності страхової компанії впродовж ряду років. Протягомодного року на результати діяльності страхових компаній можутьнесприятливо вплинути істотні втрати чи від великого числа страховихсплат, що визвані наступом якогось одного страхового випадку, чи ще гіршірезультати. Перестрахування робить рівномірною діяльність компанії. Тимсамим досягається сталість результатів діяльності страхової компаніїпротягом кількох років і це дуже важливо для забезпечення фінансовоїстійкості страховика та його працездатності.
Приклад (рис. 6.1):
Об'єкт має вартість у 40000 грошових одиниць. Страхове покриття(страхова сума) теж дорівнює цьому значенню. Тариф на страхуванняконкретного ризику діє у 10% від страхової суми. Отже, страховик отримуєвід страхувальника страхову премію у кількості 4000 грошових одиниць[400000 х 10%/100%]. Згідно з розрахунком, за залежністю (2) страховик (уякого ще відсутні страхові резерви) може залишити на власному утриманіризик тільки у 10000 грошових одиниць [100000 х 10%/100%], де 100000
грошових одиниць - це сума його статутного капіталу (відповідно до вимогстатті 29 закону України "Про страхування"1996 р.). 30000 грошовиходиниць ризику страховик перестраховує (передає в управління своємупартнеру). Разом з цим (у тій же пропорції) передаються й "живі" грошістрахової премії - 3000 гр.од. У разі наступу обумовленого випадку (ризику)перший страховик зобов'язаний виплатити 10000 гр.од., а другий - 30000гр.од. Як бачимо у страхувальника з'являється більша надія, що він отримаєгрошову компенсацію при страхуванні. Два і більше відповідальних передним завжди надійніше ніж тільки один. Але й це ще не все з точки зорупереваг застосування перестрахування.
За "законом жанру", головною дією у страхуванні є пошукстрахувальника, його страхування й отримання від нього грошових коштів увигляді страхової премії. І цю роботу зробив перший страховик. За що віддругого страховика він отримує комісійну винагороду, як його агент пострахуванню. Допустимо, що ця винагорода дорівнює 10% від сумистрахової премії, переданої першим страховиком другому разом звідповідальністю по ризику. В нашому прикладі сума комісії буде становити300 гр.од. [300х10%/100%]. Тоді у першого страховика акумулюється вже1300гр.од.[1000+300], що відповідає тарифу у 13% від суми ризику по йогозобов'язанню (10000 гр. од.). А у другого страховика залишається2700 гр. од. страхової премії, а ризик він "несе" у 30000гр.од., тобто під 9%тарифної ставки [2700: 30000 х 100%].
Значить на ринку страхових послуг для цього об'єкта по даному ризикуз'явилася нова ціна - 9% - тарифна ставка. Тобто плату з клієнта вже можнабрати не в сумі 4000 гр. од., а у 3600 гр.од. Перший страховик розуміє це , вінвідмовляється від своїх комісійних (300гр.од.) від перестраховика (свогопартнера по бізнесу) і наступний ризик у 30000 гр.од. він розміщує вже безсвоєї оплати, а з клієнта бере тільки 3600гр.од. страховою премією (під 9%тарифної ставки). Клієнти (страхувальники) краще купуватимуть такустраховку у нього ніж у інших страховиків з більш високою ціною за тойсамий ризик. А наш страховик значно більше "відправить" у страхові резервигрошей (по 1000гр.од. за кожну страховку), коли у нього буде більшакількість клієнтів. Тобто- знижуючи ціну страхової послуги страховикінтенсивніше формує страхові резерви. Тим самим він стає більше фінансовосталим, більш надійним і досягає більш стабільну платоспроможність у часідії своїх зобов'язань (див. схему, рис. 6.1).
|
Комісійна "винагорода- Страхувальник 13% | АЛ | 10% |
| п/ |
4000 грод.
Страхова
1000 гр.одЧастка страховоїпремії
+
3000 гр.од.
Частка страховоїпремії
Акумуляціягрошей у
ЛТЧЛ €
10%
Акумуляція грошейу перестраховика2700 гр.од.
Рис. 6.1. Схема перерозподілу грошової премії та передумови зниженнятарифної ставки при перестрахуванні ризиків.
Таким чином, відмовившись від ласого шматочка одноразової угоди,розумний страховик, знижуючи на ринку страхових послуг тарифну ставку,може розраховувати на все більше число власних клієнтів. Така діявкладається у рамки суті категорії ДИВЕРСИФІКАЦІЇ в частинітериторіального чи галузевого розосередження взятих на страхуванняризиків. Чим воно інтенсивніше, тим імовірність одночасного настаннястрахових подій, що можуть мати критичні наслідки як для страховика, а якпоказує досвід, так і для страхового ринку країни в цілому, менша. Алезниження відсоткової тарифної ставки на страхування (ціни страховоїпослуги) не безмежне. Логіка підказує, що вона не повинна переходити межу
беззбитковості страхування, яка мінімальним своїм значенням наближаєтьсядо значень, отриманих за допомогою статистичних досліджень у кожнійгалузі(підгалузі, виді) страхування. Взаємозв'язок таких значень, їх впливодин на одного, а також на працездатність страховика й страхового ринку вцілому - тема окремого розповідання.
Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що будь-яка страховакомпанія, коли вона хоче мати безпечний бізнес, потребує проведенняперестрахування взятих на себе ризиків. Перестраховик надає фінансовупідтримку страховій компанії щоб вона мала можливість розширювати своюдіяльність. Це вкрай важливо для страховика коли він має інтерес допроникнення на інший ринок чи у розширенні можливостей своєї компанії.Такого він не в змозі зробити, якщо для своєї безпечності буде лишеприймати незначні частки великих ризиків і тільки в своєму регіоні.
Перестрахування дає страховій компанії можливість застосовуватизакон великих чисел і реалізувати основний принцип страхування, згідно зяким більшість покриває збитки одного. Чим більше договорів укладеностраховою компанією, тим збалансованішим буде її страховий портфель ітим менше буде хвилювань у позовах, які пред'являтимуться по страховихсплатах. Перестрахування дозволяє страховику розширити перелік ризиківякі приймаються на страхування, захистити активи компанії у випадкахнепередбачених несприятливих результатів у одному конкретному видістрахування.
Таким чином, перестрахування - необхідна умова забезпеченняфінансової стійкості й нормальної діяльності буть-якого страховика, працяякого напряму залежить від розміру його власного капіталу та сформованихстрахових резервів. Чим більша кількість об'єктів страхування з приблизнооднаковою вартістю й імовірністю наступу страхового випадку застрахованістраховою компанією, тим з меншим ризиком буде страховий портфель, ірезультати страхових операцій можуть бути вирахувані з достатньо високоюмірою точності.
На практиці страхові товариства не мають можливостей створюватиідеально збалансовані портфелі, оскільки кількість об'єктів страхування уоднієї компанії, як правило, невелика, чи в портфелі містяться значні танебезпечні ризики. Вирівнювання страхових сум, прийнятих на страхуванняоб'єктів, приведення потенційної відповідальності по сукупній страховійсумі у відповідність зі своїми фінансовими можливостями для забезпеченнясвоєї фінансової сталості-надає перестрахування.
Така ж мета досягається у практиці страхування деяких ризиків, призастосуванні співстрахування. Крупні ризики більше спів страхуються -промислові, транспортні, авіаційні. Але в масових видах страхування -страхування автомобілів, особистого майна, нещасних випадків і т. ін. -доречне тільки перестрахування. Підходи базуються на прийнятому у ЄЕСправилу до визначення "крупних" ризиків до яких відносять об'єкти яківідповідають як мінімум двом з трьох слідуючих умов:
- сума балансу - більша ніж 6,2 млн. євро;
товарообіг - більший ніж 12,8 млн. євро за рік ;
число задіяних - більш ніж 250 громадян.
При розгляді питання про перестрахування чи співстрахуваннястрахова компанія виходить з того, що перестрахування чи співстрахуванняповинні бути економічно ефективними з точки зору досягнення метистрахування та ураховувати вартість таких дій. Під вартістю перестрахуваннячи співстрахування прийнято розуміти не тільки частину страховогоплатежу, що передається перестраховику (співстраховику) разом з йогочасткою відповідальності по ризику, а й витрати по веденню справи, щозв'язані з оформленням перестрахування чи страхування.
Більшість страховиків, які не мають значних фінансових засобів і неможуть брати на себе крупні ризики, можуть зробити це черезспівстрахування.
Але при співстрахуванні страхувальнику великого ризику (клієнту)доводиться звертатися від одного страховика до іншого доти, доки непощастить покрити бажану страхову суму. А при настанні страховоговипадку він повинен одержати від кожного страховика окремо часткустрахового відшкодування. Такий розподіл ризику може бути здійсненотільки у великих страхових центрах і здійснюється звичайно за допомогоюспеціальних посередників - страхових брокерів (в Англії), маклерів (уНімеччині), куртьє(у Франції) і т.п.
У будь-якому випадку складна організація договору співстрахування(пробачлива при прийомі на страхування рідких об'єктів, де, як правило,контрагентом страховиків виступає юридична особа, що володіє достатньоюкомпетенцією) ставить гальма при проведенні масових видів страхування,якщо індивідуальна вартість великого числа прийнятих на страхуванняоб'єктів перевищує розмір власного утримання страховика. У цій ситуаціїрозподіл ризику може бути зроблено і іншим шляхом: страхова компаніяприймає на себе відповідальність у всій сумі і уже від свого імені звертаєтьсядо іншого страховика з пропозицією передати частину ризику навідповідальність останнього.
Отже, співстрахування це - страхування, при якому два та більшестраховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й тогосамого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму усвоїй частці. Договір співстрахування містить умови, що визначають права іобов'язки кожного страховика.
Особливості співстрахування такі:
один із співстраховиків може представляти усіх інших увзаємовідносинах із страхувальником, залишаючисьвідповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки;
кожен страховик несе відповідальність тільки за обсягом взятихна себе зобов'язань;
страхувальник може розглядатися як співстраховик, якщо об'єктзастраховано не в повній вартості;
має значні переваги при страхуванні великих розмірів танезручне при страхуванні середніх та незначних ризиків.
Але головне це визначення розміру "власного утримання ризику" втаких діях, що повинно бути економічно обґрунтоване. Встановлення сумивласного утримання ризику у оптимальному розмірі - дуже важка справа.Коли ліміт власного утримання встановлений на низькому рівні - страховакомпанія буде постійно передавати надлишкову частину премії разом зчасткою відповідальності при перестрахуванні, яку вона могла б зберегти заумови правильного визначення ліміту власного утримання. А коли лімітвласного утримання буде дуже високим - фінансова сталість страховика будепідірвана. Отже, власне утримання - це економічно обґрунтована частинастрахової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності івизначається: окремо за страховим полісом; за одним ризиком; за рядомризиків.
Є багато теорій і практичних рекомендацій по встановленню лімітіввласного утримання ризиків. Але вони носять загальний характер і не маютьможливостей враховувати специфічні умови діяльності конкретних компаній,які хоч керуються ними, але підходять до них критично.
6.2. Методи перестрахування.
Використані терміни: облігаторні (обов 'язкові) договори, факультативні(необов 'язкові) договори, факультативно-облігаторні (змішані) договори,передача ризику в перестрахування.
За методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленнямправових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на:облігаторні (обов'язкові); факультативні (необов'язкові); факультативно -облігаторні (змішані).
Договір факультативного перестрахування це - індивідуальна угода,що найчастіше стосується одного ризику.
Характерні риси факультативного методу перестрахування:
Повна свобода сторін договору перестрахування.
Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх навласній відповідальності.
Перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них.
Кожен ризик передається окремо.
Можливість індивідуальної оцінки ризику.
Тобто, можливість регулювання страховиком (цедентом) розмірувласного утримання.
Переваги і недоліки такого методу перестрахування див. схему рис. 6.2.
я /Можливість вибору для компанії — цедента якомога
g сприятливіших умов перестрахування (розміщення ризику вsi кількох перестраховочних компаніях, вибір найкращихВ пропозицій).
/ Використання цедентом перестрахування у таких
випадках, коли відповідальність може зашкодити фінансовійстійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність усфері несприятливих для нього видів страхування.
Рис. 6.2. Переваги і недоліки факультативного методу перестрахування.
Договір облігаторного перестрахування передбачає:
Обов'язкову передачу перестрахувальником раніше погодженоїчастини ризику за всіма покриттями.
Обов'язкове прийняття цих частин перестраховиком згідно з умовамидоговору перестрахування.
Визначення лімітів відповідальності, перестрахувальної премії,перестрахувальної комісії, обмежень щодо покриття. В цьому, договірпри облігаторному перестрахуванні - це угода, що охоплює увесьстраховий портфель страховика або його значу частину.
Переваги і недоліки такого методу див. схему, рис. 6.3.
|
Мпоежре есвитнриакнхуутивапнотнряеб а у додатковому договоріфакультативного перестрахування у тому випадку, коли:ризик, що підлягає перестрахуванню, не підпадаєпід умови облігаторного договору;страхова сума перевищує ліміт відповідальностіза договором. Укладається на невизначений термін з правом взаємногорозірвання шляхом завчасного повідомлення сторін щодоприйнятого рішення. | ||
| Переваги | Має універсальний характер, тобто використовується вусіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу./ Рівномірний розподіл ризиків. / Автоматичність приймання ризиків, що потребує значно | |
менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків для обох сторін.Можливість розвитку довгострокових відносин між
сторонами.
/ Гарантія підтримки перестраховика, яка надає більшоїсвободи цеденту щодо проведення страхових операцій.
/ Діє поштовх розвитку техніки перестрахування, що сприяєрозробці системи договорів у різних галузях і видах страхування.
ч
о
ч
Об
ПІ ГИТГ*1ЛІ4ІЛ ІЛ Л/Г^'ГГІТТ
Рис. 6.3. Переваги і недоліки облігаторного методу
перестрахування
Факультативно-облігаторний метод перестрахування характеризуєтьсядоговором факультативно-облігаторного вигляду (договір "відкритогопокриття"), який дає цеденту свободу прийняття рішень стосовно якихризиків і у якому розмірі слід їх передати перестраховику, а цесіонарійзобов'язаний прийняти цедовані частини ризиків на завчасно визначенихумовах.
Характерна риса такого методу: факультативність передбачається длястраховика (цедента), а облігаторність - для перестраховика (цесіонарія).
Переваги: надає змогу проводити страхування особливо великих,небезпечних ризиків. Недоліки: цедент, провівши "селекцію ризиків" устраховому портфелі, передає у перестрахування тільки найнебезпечнішіризики.
Послідовність передачі ризиків у перестрахування і механізм передачідив. схеми, рис. 6.4. та 6.5.
|
Страхувальник Посередник (страховий агент, брокер) Б езпосередній страховик Посередник (страховібро кери по перестрахуванню) Перестраховик Рис. 6.4. Схема послідовності передачі ризику у перестрахування. Страхувальник Страховик ЦедентПерестраху-вальник ПерестраховикЦесіонарійЦесіонерРетроцедент | ия п я Рч | 7 |
| Ретроцесіонер | ||
Первиннерозміщенняризику
Третиннерозміщенняризику
Страхування
Вториннерозміщенняризику
Цесія
Перестрахування
Ретроцесія
рис. 6.5. Механізм передачі страхового ризику.
Форми проведення
залежно від розподілу ризиків
між перестрахувальником
~ Г [жом
Пропорційна
6.3. Договори перестрахування
Використані терміни: пропорційна форма перестрахування, непропорційнаформа перестрахування, квота, договір змішаного перестрахування,ризиковий ексцедент збитку, катастрофічний ексцедент збитку, кумуляціязбитку.
Форми проведення перестрахувальних операцій див. рис. 6.6.:
перестрахування
Непропорційна
Договори
Рис. 6.6. Схема визначення форм перестрахувальних операцій.
(Зразки документів для заключення договорів перестрахування іпередачі частини ризику дивись у довідкових матеріалах 9 теми 7 цьогопосібника).
Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участьсторін у розподілі відповідальності за завчасно обумовленимиспіввідношеннями.
Принцип пропорційного перестрахування: перестраховик поділяєризик цедента.
Квотиа форма перестрахування використовується тоді, коли:
Компанія починає вести страхову діяльність у тому видістрахування, де не існує достатніх статистичних даних.
Компанії потрібна фінансова підтримка з огляду на збільшенняобсягів бізнесу (формуванні резервів, участь у витратах наведення справи тощо).
Необхідно спростити адміністративні витрати у тих випадкахстрахування, де існує великий обсяг відповідальності та відносностабільні страхові суми.
Умови договору квотного перестрахування відповідають головному:перестрахувальник зобов'язується передавати перестраховику частку в усіхризиках певного виду, а перестраховик зобов'язується її приймати. Частка
перестраховика може бути обумовлена конкретною сумою (квотою). Длярізних класів ризиків встановлені ліміти відповідальності перестраховика.Переваги та недоліки таких договірних форм див. рис. 6.7.:
Переваги
/ Простота обслуговування.
Відсутність необхідностівибору перестраховика./ Більш високий розміркомісії, що виплачується./ Зменшує ризик цедента завсіма договорам, щопередані у перестрахування./ На власному утриманністраховика лишається такачастина відповідальності,яка повністю відбиває йогофінансові можливості.
Результати квотнихдоговорів більшзбалансовані та стійкі.
Недоліки
За договором передаються усіризики.
Не тягне за собою достатньоговирівнювання частинистрахового портфеля, щозалишалась поза страхуванням.
Наявність лімітіввідповідальності перестраховикау деяких випадках змушуєздійснювати додатковеперестрахування нафакультативній основі./ Обсяг договору може бутиобмеженим.
/ Формування умов договоруможе бути недостатньо чітким./ Страховик не має захисту відефекту кумуляції ризиків,пов'язаного з одним і тим самимстраховим випадком.
Рис. 6.7. Переваги та недоліки квотного договору перестрахування.
Договір ексцедентного перестрахування передбачає передаванняцедентом обумовленої частини ризиків понад власне утримання. Цедент несевідповідальність за усі ризики у розмірі страхової суми, меншої або рівноївласному утриманню, а перестраховик - за усі ризики, де страхова сумаперевищує розмір власного утримання цедента.
Ексцедентна форма перестрахування застосовується тоді, колизастраховані ризики різні за страховими сумами.
Переваги й недоліки такого договору див. схему, рис. 6.8.
| Переваги і недоліки ексцедентного договору перестрахування. | ||
| 1 г | 1 г | |
| Переваги | Недоліки | |
| 1. Можливість компанії -цедента встановлюватиліміт власного утримання зурахуванням свогофінансового становища. | 1. Необхідність обробки кожногоризику - його вивчення,визначення відповідної частки вексцедентному договорі, гру-пування ризиків тощо. | |
| Цедент при визначеннісуми власного утриманнязалежно від характеристикзастрахованих об'єктів мо-же досягти якісної змінистрахового портфеля. Забезпечується макси-мальне вирівнюваннястрахового портфеля, щозалишається на власномуутриманні цедента. Страховий портфельцедента залишаєтьсяповним. Більш низька комісія, щовиплачується перестра-ховиком. Цедент може утримуватибільше страхових премій. | 2. Високі витрати з обслугову-вання договорів.3 . Потенційно існуюча можли-вість передавання цедентомбільш небезпечних ризиків придиференційованому власномуутриманні. Обсяг договору може бутиобмеженим. Складне управління справамицедента. Проходження справ прозбитки перестраховиків можебути неоднаковим. | |
Рис. 6.8. Переваги і недоліки ексцедентного договору перестрахування.
Договір змішаного перестрахування (квотно-ексцедентний) - цепоєднання квотного та ексцедентного договорів перестрахування. Портфельцього виду перестрахування перестраховується квотно, а перевищення сумстрахування ризиків понад встановлену норму (квоту) підлягаєперестрахуванню на принципах ексцедентного договору.
Квотно-ексцедентна форма перестрахування використовується у томуразі, коли компанія розширює свій бізнес у новому для неї виді страхування.
Характерна риса договорів пропорційного перестрахування - збитки тапремії за оригінальними полісами (договорами) розподіляються міжцедентом і перестраховиком у відповідній пропорції та прив'язані дострахової суми.
Непропорційна форма перестрахування передбачає, що відшкодування,яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і незалежить від страхової суми, а тому не має пропорційного розподілувідповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією.
Призначення такої форми перестрахування - гарантувативідповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великогосукупного збитку за визначений період.
Характерні риси непропорційного перестрахування:
Захист страховика від великих збитків, що впливають на йогофінансові результати.
Потреба у значній підготовчій роботі.
Тантьєма, як правило, не передбачається.
Інтереси цедента та перестраховика можуть не співпадати.
Передаються тільки обговорені ризики.
Перестрахувальна премія розраховується для усього страховогопортфеля по одному або декількох видах страхування.
Мобільність, простота в обробці та організації перестрахування.
Збитковість.
Розглядають такі типи непропорційного перестрахування:перестрахування перевищення збитків та перестрахування перевищеннязбитковості за ризиками певного виду.
Головні умови договору ексцедента збитку наведені на рис. 6.9.
Рис. 6.9. Умови договору ексцедента збитку.
Особливості договорів ексцедента збитків такі:
Застосовуються тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованимризиком перевищує обумовлену в договорі суму у разі настаннястрахового випадку.
Найчастіше укладаються в облігаторній формі.
Технічно нескладні та вигідні для цедента.
Охоплюють усі ризики певного виду, які застраховані цедентом.
Перестрахові платежі не дають ніяких переваг жодній зі сторін, щоукладають договір, та одночасно гарантують підтримкудовгострокових перестрахових відносин.
Договір ексцедента збитковості переслідує мету - захист цедента віддодаткових або великих витрат і має такі особливості:
Покриває не окремі збитки, а збитковість за всім портфелем договорів,що має цедент за даним видом страхування.
Перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише у тихвипадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовленийдоговором перестрахування відсоток.
6.4. Умови договорів перестрахування і Цивільний кодекс
України.
Використані терміни: прямі договори, Цивільний кодекс України, страховийінтерес, страхові відносини, правові відносини, текст договору, термінзакінчення договору, попередній договір.
Зробимо деякі узагальнення з позиції правовідносин суб'єктівперестрахування з погляду приписив Цивільного кодексу України.
• При укладанні прямих договорів:
1. Усе розглянуте в цьому підрозділі посібника стосуються до випадку,коли вже укладено прямий договір страхування і страховик перестраховуєсвій інтерес, зв'язаний з можливою виплатою за прямим договором. Однак уперестрахуванні широко поширені угоди, так звані облігаторні договориперестрахування, предмет яких звичайно формулюється як:"перестрахувальник зобов'язується передавати, а перестраховикзобов'язується приймати у перестрахування ризики...», і мова, як правило,вже йде про перестрахування тих прямих договорів, що ще тільки будутьукладені. Тут виникає питання у професіоналів про наявність страховогоінтересу, але вже в іншій площині.
На перший погляд, при укладанні облігаторного договору, коли мовайде про перестрахування майбутніх прямих договорів, страховий інтерес упершого страхувальника відсутній і облігаторний договір сам по собі нестворює страхових відносин, а є різновидом попереднього договору (стаття429 Цивільного кодексу України - далі по тексту ЦК).
І це одна із схем виникнення страхових відносин з облігаторногодоговору.
2. Однак договори ексцедента збитковості - досить розповсюдженийвид перестрахування - не вписуються в цю схему.
Дійсно, за договором ексцедента збитковості страхування проводятьсяна випадок того, що сума виплат по визначеній групі прямих договорівперевищить установлену договором величину. Можна, звичайно, зажадати,щоб при укладанні договору перестрахування всі прямі договори, що входятьдо групи, були вже укладені, однак це незручно і на практиці таке проходитьінакше. Група прямих договорів описується в сукупності ознак, наприклад:"... Усі договори страхування будинків від пожежі, укладені з фізичними
особами...", - у перестрахуванні беруть участь усі такі договори, незалежновід того, укладені вони до моменту заключення облігаторного договору чи ні.
Для договорів ексцедента збитковості більш прийнята інша схемавиникнення страхових відносин, побудована на тому, що страхування(укладення страхових договорів) - це основна діяльність страховика іможливість витрат (виплат відшкодувань), у зв'язку з цією діяльністю існуєсама по собі, без прив'язки до конкретного прямого договору страхування.Прямі страхові договори обов'язково будуть мати і витрати на такі виплатиза цими договорами.
Отже, страховий інтерес страховика виникає незалежно від того уклаввін страховий договір чи ні, а просто в силу самого характеру йогодіяльності. Таким чином, відносини по захисту майнового інтересустраховика можуть виникнути і виникають у момент заключенняоблігаторного договору до укладення всіх прямих договорів, що входять угрупу. Більш того, навіть якщо не укладений ще жоден прямий договір ізгрупи, а облігаторний договір укладений, страхові відносини все одновиникають.
Зауважимо, що хоча потреба в другій схемі виникає у зв'язку здоговорами ексцедента збитковості, вона може бути застосована і до будь -яких інших типів облігаторних договорів. Ця схема взагалі значно зручніше -нею і користуються страховики у практиці перестрахування. Правда,користуються із замовчуванням, ніяк не фіксуючи це у тексті договору. Утекстах же договорів записується формула: "...зобов'язується передавати...зобов'язується приймати...".
На жаль, у п.1 статті 967 ЦК прямо говориться про те, щоперестраховується: "ризик...прийнятий на себе страховиком за договоромстрахування". Тобто виникає друга схема перестрахувальних відносин уоблігаторних взаємовідносинах, що не відповідає схемі, застосованої ЦК. Засхемою ЦК перестраховуватися може тільки вже укладений прямий договірабо група договорів. Укладені облігаторні договори, якщо витлумачувати їх усвітлі п.1 статті 967 ЦК, не створюють перестрахувальних відносин, а єдосить своєрідним варіантом попереднього договору(договорів наміру).Однак, видно, що друга схема виникнення страхових відносин зоблігаторного договору, хоча і не підпадає під модель перестрахування п.1статті 967 ЦК, не суперечить законові, а отже, відповідно до п.2 статті 421ЦК такий договір цілком може бути укладений.
Облігаторний договір за цією схемою не буде, строго кажучи,породжувати відносини по перестрахуванню, передбачені п.1 статті 967 ЦК,але, при належному його оформленні, він може породжувати страховівідносини, пов'язані з можливими витратами прямого страховика урезультаті виплат відшкодувань, які виникли.
Із приведеного аналізу видно, що використовувана страховикамиформула облігаторних договорів ".зобов'язується передавати.зобов'язується приймати." створює принципову невизначеність у питанніпро те, який характер правовідносин породжує цей облігаторний договір -
страхові відносини або відносини типу попереднього договору, описані встатті 429 ЦК. Мабуть, що при такій невизначеності будь-яка суперечка міжсторонами договору не може бути задовольна на основі законодавства. Усуперечці ж між однією із сторін і податковим органом ця невизначеність даєнезаперечні переваги податковому органові, тому що у вітчизняномуподатковому праві діє, власне кажучи, презумпція несумлінності платникаподатків.
З аналізу також видно, що як та, так і інша схеми правовідносин, щовипливають із облігаторного договору, мають право на існування. І кожна ізсторін договору має право вибрати ту або іншу модель. Варто тількипам'ятати, що для усунення невизначеності цей вибір повинен бутинедвозначно відбитий у тексті договору, а іменно:Схема І:
Облігаторний договір перестрахування, побудований як страховийдоговір, тобто як друга з розглянутих вище схем, має нагадувати страхуваннярізних партій майна за одним договором (генеральним полісом), щопередбачене статтею 941 ЦК, але замість партій майна тут будуть виступатипрямі договори страхування. У ньому повинні бути записані усі істотніумови договору страхування, що для такого облігаторного договору багато вчому будуть повторювати умови договору перестрахування, розглянуті вище.Зокрема, предмет договору буде співпадати повністю, тобто:"Перестраховик зобов'язується за обумовлену договоромплату(перестрахувальну премію) відшкодувати перестрахувальниковіна умовах договору всі або частину витрат, які виникли в результатіздійснення перестрахувальником страхової виплати, що є страховимвипадком за цим договором."
Основні відмінності істотних умов облігаторного договору,побудованого за такою схемою від істотних умов звичайного договоруперестрахування подаються в описі страхових випадків. Саме в описстрахових випадків має включатися перелік ознак, що визначають ту групупрямих договорів, що перестраховуються за цим облігаторним договором.Цей перелік ознак краще записати в спеціальній статті договору, і потімпослатися на неї, наприклад так: "Страховим випадком за цим договором єбудь-яка страхова виплата, зроблена перестрахувальником за прямимдоговором, що відповідає умовам, описаним у статті... цього договору,якщо ця виплата зроблена в період дії перестрахувального захисту дляцього прямого договору". Цей текст відноситься, звичайно, допропорційних договорів, у непропорційних договорах у нього додатково маєбути включене застереження про перевищення збитку над величиноювласного утримання. Зрозуміло, що в цьому також зберігає силу всевикладене у першій темі цього посібника стосовно "превентивних"перестрахувальних виплат.
У приведеному формулюванні згадується період діїперестрахувального захисту. Справді, оскільки до моменту заключенняоблігаторного договору прямий договір може ще не бути укладений, варто
чітко описати в договорі моменти початку і закінчення діїперестрахувального захисту для конкретного прямого договору. Такиммоментом може бути або момент початку дії страхування за прямимдоговором, як встановлено у статті 957 ЦК, або момент надходженняперестраховику перестрахувальної премії згідно з цим прямим договором,або інший момент, погоджений обома сторонами. Ця умова повинна бутичітко визначена в облігаторному договорі, щоб уникнути невизначеності укваліфікації страхової виплати за прямим договором як страховим випадкомза облігаторним договором. При визначені терміну закінчення діїперестрахувального захисту варто враховувати зауваження, зробленні впершому розділі цього посібника щодо терміну закінчення дії договору.
Під час погодження терміну закінчення дії облігаторного договоруварто передбачати правило, яким сторони будуть керуватися у разі, колистраховий випадок і (або) виплата по відшкодуванню за прямим договором,укладеним у період дії облігаторного договору і під перестрахувальнимзахистом, відбувся після закінчення дії облігаторного договору. Якщо такеправило не передбачити, перестрахувальний захист у такій ситуації наданийне буде.
Інші істотні умови такого облігаторного договору - страхова сума івеличина перестрахувальної премії - погоджуються так само, як і длязвичайного договору перестрахування, описаного в другій темі цьогопосібника.
Інші умови облігаторного договору досить докладно описані влітературі. Слід тільки зазначити, що розглянуті вище застереження "провідповідність перестраховика діям і рішенням перестрахувальника і просумлінність перестраховика " повинна включатися в облігаторний договір.Але якщо в раніше поданій дефініції це застереження жадає відперестраховика сумлінності тільки при врегулюванні збитків за прямимдоговором, то в облігаторному договорі слід додати до сумлінності ще йвідповідальності при укладенні і прямих договорів, тобто: "При доборі іукладенні прямих договорів, що перестраховуються за цим договором іпри здійсненні виплат по цих договорах перестрахувальникзобов'язаний діяти з таким ступенем розумності й обачності, як діяв бибудь-який страховик на його місці за умовами, що він не мав биперестрахувального захисту і т.д."
Схема ІІ:
1) При побудові облігаторного договору за другою схемою, тобтотакого договору, що сам по собі не створює страхових відносин, предметдоговору можна залишити у вигляді звичному для страховиків, зробивши донього застереження: "Перестрахувальник зобов'язується передавати, аперестраховик зобов'язується приймати у перестрахування ризики, щозадовольняють умови статті... цього договору. При цьому під передачеюі прийняттям ризику сторони розуміють укладання договоруперестрахування на умовах, визначених цим договором". Опис групипрямих договорів, що перестраховуються, як і в облігаторному договорі,
побудованому за попередньою схемою, краще оформити у вигляді окремоїстатті договору.
Для того, щоб такий договір мав силу попереднього договорунеобхідно відповідно до п.3 статті 429 ЦК, витримувати "умови, щодозволяють установити предмет, а також інші умови основного договору."Таким чином, предмет і інші істотні умови договору перестрахування,розглянуті в першій темі посібника, повинні бути включені в облігаторнийдоговір.
2) Щоб для кожного договору можна було однозначно визначитиперіод дії перестрахувального захисту повинні бути витримані умови, щодозволяють установити, у який момент договір перестрахування, пов'язанийз конкретним прямим договором страхування, вважається діючим, а в який-припиненим.
У статті 429 ЦК зазначено, що основний договір, передбаченийпопереднім, буде відповідати звичайному порядку, тобто шляху напрямуоферти і її акцепту, проте договори перестрахування, передбаченіоблігаторним договором, мають дещо інший порядок, тому в облігаторнийдоговір варто включити таке положення:" Договори перестрахування, щосторони зобов'язалися укласти за цим договором, вважаютьсяукладеними сторонами в момент заключення перестрахувальникомпрямого договору страхування, що задовольняє умови статті... цьогодоговору. Для укладання договору перестрахування не потрібнододаткового волевиявлення сторін крім зумовленості у дійсномудоговорі". Можна установити інший момент, наприклад, момент одержанняперестраховиком перестрахувальної премії чи ще інший момент. Важливолише, щоб ця умова була ясно сформульована у договорі, інакше, відповіднодо статті 429 ЦК для укладання договору перестрахування, буде потрібно щей звичайна процедура погодження двостороннього волевиявлення.
Як вже надавалось, існує ще один вид угод перестрахування, щовідрізняється від розглянутих вище - факультативний договір, який зв'язанийне з одним прямим договором, а з групою де прямі договори не обов'язковомають бути укладені в момент укладання облігаторної угоди. Ці угодипрактично дуже схожі на облігаторні договори, крім одного - вони нестворюють страхових відносин і не містять зобов'язання надалі укладатидоговори перестрахування. У них лише погоджуються умови договорівперестрахування, що можуть бути укладені надалі. Залежно від того, чияволя повинна визначати, чи буде перестраховуватися конкретний прямийдоговір, ці угоди звуться факультативно-облігаторні, облігаторно-факультативні чи просто факультативні договори перестрахування. Уфакультативно-облігаторних договорах рішення про укладання договоруперестрахування приймає перестрахувальник, а від волі перестраховиканічого не залежить. У облігаторно-факультативних - ситуація прямопротилежна, а в просто факультативних договорах для заключенняконкретного договору перестрахування потрібне волевиявлення обох сторін.
Далі термін "факультативний договір" застосовуємо до всіх трьох типівтаких угод, щоб уникнути плутанини.
Предмет факультативних договорів формулюється у такий спосіб:"Предметом цього договору є погодження умов договорівперестрахування, які сторони допускають укладати надалі. Договірперестрахування вважається укладеним за умови цього договору, якщов договорі перестрахування мається посилання на цей договір."
Оскільки більшість умов договору перестрахування вже погоджені зфакультативним договором, то сам договір перестрахування може бутидосить лаконічним. Тут як договір перестрахування, цілком можезастосовуватися Сліп з посиланням на факультативний договір. Але форма, уякій договір перестрахування буде укладатись має бути визначена уфакультативному договорі. Крім того слід визначити і порядок заключенняперестрахувального договору. Для факультативно-облігаторного договору цеможна зробити у спеціальній статті, наприклад, так: "Договориперестрахування на умовах цього договору будуть укладатись черезнадання перестрахувальником перестраховику сліпа, форма якого єдодатком до цього договору. Якщо договір страхування задовольняєумови статті... цього договору, то договір перестрахування будевважатися укладеним у момент направлення сліпа перестраховику.Додаткового волевиявлення перестраховика, крім наявного у дійсномудоговорі у цьому випадку не потрібно." Для облігаторно-факультативногодоговору перша фраза цього тексту збережеться, а після неї може йти такийтекст:" Уклавши договір страхування, що задовольняє умови статті...цього договору, перестрахувальник зобов'язаний направити відповіднийсліп перестраховику. Договір перестрахування буде вважатисяукладеним у момент підписання сліпа перестраховиком. Додатковоговолевиявлення перестраховика, крім наявного у дійсному договорі вцьому випадку не потрібно." Таким же буде текст для простофакультативних договорів.
6.6. Законодавче регулювання перестрахування. Світовий
досвід
Використані терміни: регулювання відносин, вітчизняне цивільне право, сліп,єдиний стандарт, адекватність застосування, предмет договоруперестрахування.
Серед вітчизняних страховиків широко розповсюджена думка, щоперестрахувальні відношення регулюються в основі своїй не законамиринкової економіки, а загальним правом, тобто творцями перестрахувальнихнорм є самі учасники перестрахування. Така точка зору дуже зручна для тих,
хто не бажає ускладнювати своє життя вивченням та аналізом нормекономічних законів.
У високорозвинутих країнах світу такий етап розвитку страхування тежмав місце, але законодавство цих країн вже давно розставила все на своїмісця. В Україні ринок страхування лише розвивається і говорити проперестрахування ще рано. Проте паростки вже є, і вони потребуютьвпровадження.
Договори перестрахування повинні оформлятися з урахуванням вимог,які ставить до них вітчизняне цивільне право. Будь-який договір предметдоговору - значимі умови - інші умови. Аналізуючи документи, які зараззастосовуються в Україні у перестрахуванні, можна побачити, що в нихпрактично нічого немає про"... встановлені зміни чи припиненні... прав тазобов'язань" і тому навіть грамотному спеціалісту з цивільного права важкоурозуміти, що мова йде про якусь угоду. До таких документів можливовіднести, наприклад, так звані сліпи, в яких і фігурують тільки цифри йспеціальні страхові терміни, а про права та обов'язки мова відсутня.Вважається, що ті, хто обізнані у страхуванні й перестрахуванні, розуміють іцивільно-правовий зміст таких документів. Між тим, в англійськомустраховому праві, звідки прийшов до нас сліп, правове положення такогодокумента визначене законом. У статті 89 закону 1906 року " Про морськестрахування ", наприклад, читаємо: "Коли мається належно сплаченийчерговим збором поліс, то у випадку судового процесу можна... посилатисяна надану раніше попередню записку чи сліп". У статті 22 того ж законувказано: "...Договір... страхування не має чинності у якості судового доказу,коли він не одягнутий у форму... поліса, згідно з цим законом." Англійськийполіс - це договір страхування, який чинно опрацьований юридично. Тобтоанглійський законодавець не допускає заміну договору сліпом, а лишедозволяє робити посилання на такий документ за наявності належнооформленого договору. Вітчизняні же страховики, не вдаючись доподробиць, просто скалькували сліп і, скріпивши двома підписами,використовують його як договір.
Страховий ринок в Україні почав створюватися практично "з нуля" і ввітчизняній практиці, розуміється, ніяких звичаїв не могло бути. Спеціалістівз галузі перестрахування також не було. А тому стали сліпо, без правовогоаналізу, копіювати формулювання та способи оформлення взаємовідносинтих країн, у яких перестрахування має давню історію - Німеччини іВеликобританії. При цьому випускають із поля зору, що в п.2 статті 5 ЦК,яка регулює застосування загального права на території нашої країни,записано, що звичаї ділового обігу, які не відповідають положеннямзаконодавства... не застосовуються. Деякі юристи, на превеликий жаль,замість того, щоб вказати на протиправний характер такої діяльності,навпаки, аргументують її посиланнями на особливості перестрахувальнихвідношень та на норми Швейцарського чи Німецького законодавства прострахування.
|
Справді, перестрахувальні відношення мають особливості, через якішвейцарський союзний закон "Про страховий договір", №101 від 2.04.1908 р.німецький закон "Про страховий договір", №186 від 30.05.1908 р. виводятьрегулювання перестрахування за рамки страхового законодавства. У такійситуації та при відсутності спеціальних норм по перестрахуванню, звичай -це ледве не поодинокий спосіб урегулювання відносин. Проте, англійськезаконодавство, наприклад, яке діяло приблизно в той же час, поступилоінакше: у п.1 статті 9 вже згаданого вище закону 1906 р. записано визначенняперестрахування, що включає такі відношення у сферу, яка регулюєтьсястраховим правом. У Росії на сьогоднішній день законодавчо синтезовані цідві позиції - англійську і німецьку - і майже сторічний досвід їхзастосування. А саме: згідно з п.2 статті 967 ЦК Російської Федерації доперестрахування застосовуються правила, встановленні цим актом длястрахування підприємницького ризику з застереженням: "... коли договоромперестрахування не передбачене інше ", котре і дозволяє сторонамвраховувати в договорі всі особливості таких відношень, не звертаючись дозвичаю. Отже, на території Росії перестрахувальні відношення відрегульованізаконом. Там, з вступом до сили нового ЦК, страховики Росії почалирозуміти, що законодавче регулювання перестрахування у них є, але, якпоказує практика їх перестрахувальних відношень, насправді дії страховиківРосії поки що розмежовані з законом. Розум страховиків цієї країниспрямований не на те, щоб привести практику до відповідності з уже чиннимзаконом, а навпаки, на те, щоб привести закон до відповідності з існуючоюпрактикою. Така точка зору має місце у над відвертій формі і в Україні, тобто"... життя продовжується, договори перестрахування укладаються і не можназупинити ринок тільки із-за того, що законодавство зайняло неадекватнупозицію тій практиці, що склалася." Проте, перш ніж казати пронедосконалість закону, на нашу думку, слід його застосувати і тільки післяцього виказувати судження про його неадекватність. На жаль, більшістьстраховиків Росії й Україні діють так, ніби ЦК не існує, а вони живуть вНімеччинні чи в Швейцарії на початку ХХ ст. В Україні ж перестрахуванняпотрібно розглядати через призму цивільного законодавства, тобто требамати в договорах перестрахування чітке визначення предмета договору, іншіістотні умови і деякі важливі умови, що не належать до істотних, протеупорядковують договірні зобов'язання. Такі договори мають належнооформлятися за єдиним стандартом, що сприятиме адекватності застосуваннязаконодавства, нормативних актів та вимог, що ставить життя передучасниками перестрахувальних відношень. Головні проблеми перестрахування див. рис. 6.10. Оподаткуванняперестрахувальної діяльності | Обсяг внутрішнього страхового ринку | Законодавчерегулюваннявзаємовідносинстраховиків таперестраховиків | |||||
| І | ь | і | k | і | Ь | ||
Головні проблеми вітчизняного перестрахування
Рис.6.10. Перелік проблем перестрахування в Україні.
Для повного зрозуміння проблем перестрахування проаналізуємо щедеякі положення договору перестрахування. Розглянемо головні розділидоговору перестрахування:предмет договору перестрахування; іншіістотні умови договору; найважливіші застереження, що не відносятьсядо істотних умов договору.
• Предмет договору перестрахування
Страховики говорять, що під час перестрахування вони "передаютьризик" від страховика, що уклав договір страхування (його називають"прямий договір"), до іншого страховика. Від перестрахувальника доперестраховика. У тих договорах перестрахування, де предмет прямосформульований, це формулювання виглядає так:"Перестрахувальникпередає, а перестраховик приймає в перестрахування ризик..."
Для пояснення змісту перестрахування більшість авторів посилаєтьсяна п.1 статті 779 Німецького торговельного укладення (НТУ), де є такевизначення: "Перестрахування - це страхування ризику, відповідальність заякий узяв на себе страховик." Тобто, перестраховик повторно, або додатковострахує щось, що вже застраховане перестрахувальником, і можна сказати,що цей об'єкт передається від перестрахувальника до перестраховика. Отже,(далі в НТУ) - "... ризик, відповідальність по якому бере на себе прямийстраховик... є предметом договору перестрахування...", забуваючи, щопредметом будь-якої угоди є, як уже відзначалося, "...установлення, зміна абоприпинення цивільних прав і обов'язків."
Інші залучають для пояснення змісту перестрахування англійськеправо, де є таке тлумачення: "Класичне визначення перестрахування ванглійському законодавстві було зроблено в 1807р., яке говорить, щоперестрахування означає нове страхування, укладене по новому полісу потому самому раніше застрахованому ризику". Це практично збігається звизначенням, яке використовують більшість авторів, і вся логікаприхильників англійського права дуже близька до логіки цих авторів. Однак,англійське визначення дане майже на сто років раніше німецького, і за ці стороків англійські юристи змінили свою позицію. Наприклад, у п.1 статті 9англійського закону "Про морське страхування" 1906 р. записано:
"Страховик, за договором морського страхування, має підлягаючомустрахуванню інтерес у своєму ризику і може його перестрахувати". З цьоготексту видно, що мова не йде про повторне страхування того ж самогооб'єкта - і ризик у кожного свій, і страховий інтерес у кожного свій. Із усьогоцього виникає питання про юридичний зміст, що несуть у собі міркуванняпро те, чи страхують прямий страховик і перестрахувальник той самий ризикчи вони страхують різні ризики і взагалі про юридичний зміст поняття"ризик".
Поняття страхового ризику часто містить у собі неоднаковий зміст іможе вживатися в різних значеннях, які беруть з різних джерел пострахуванню. У більшості виділяється три значення цього поняття"... абоможливість настання події, або сама подія, або необхідність нести невигіднінаслідки цієї події... " (Дивись розділи про ризики у фаховій літературі).Німецький законодавиць у статті 16 згадуваного Закону " Про страховийдоговір " 1908 р. і в статті 779 НТУ додає термінові "страховий ризик" третєз перерахованих значень.
Англійський законодавець у статтях 2 і 5 закону 1906р. " Про морськестрахування " додає йому друге значення, а в статтях 18,43,44-третє.Швейцарський законодавець у статтях 6,9 і ін. " Закону про страховийдоговір " 1908 р.- третє, а в статті 33 того ж закону-друге.
Нарешті, сучасний російський законодавець у п.1 статті 9 закону "Прострахування" прямо визначає страховий ризик, як " непередбачену подію, навипадок настання якої проводиться страхування", тобто використовує другезначення. У п.1 статті 13 цього закону термін використовується у третьомузначенні, у підпункті "б" п.1 статті 17 того ж закону - у першому значенні, ав п.2 статті 929 ЦК Росії - взагалі в значенні інтересу.
Цікаво відзначити, що в 1904р. Російська Височайше заснованаРедакційна Комісія зі складання Цивільного зводу опублікувала проект главиХХ "Страхування". З п'ятого тому майбутнього зводу, термін "ризик" узагаліне використаний.
Таким чином, поняття "страховий ризик" не має юридичнооднозначного визначення, зокрема й у вітчизняному законодавстві.Невизначеними є терміни "передача ризику", "страхування ризику" і ін. Томувикористання їх у юридичних текстах створює двозначність. Краще вдоговорах ними не користуватися доти, доки законодавство не приведе досистеми використання терміна "страховий ризик". У цьому посібнику термін"ризик" використовується тільки як калька чужих текстів (що й є принципомпобудови будь-якого посібника, призначення котрого зробити реферативнівижимки з офіційних та фахових джерел з поясненнями укладача іадаптацією всього викладеного до умов конкретного ВУЗУ).
Однак, справа не тільки в невизначеності терміна "ризик". У пункті 3"Положення про взаємне перестрахування між Російськими акціонернимистраховими товариствами" є, наприклад, такий текст "Страхуванняполягають...і передаються в перестрахування...". Тут термін "ризик"відсутній, але зберігається представлення про те, що при перестрахуванні від
перестрахувальника до перестраховика передається щось, що в даномувипадку іменується "страхування". Природу цього представлення можназрозуміти, якщо звернутися до статті 15 англійського Закону 1906р., щоназивається "Передача інтересу". У ній записано "Коли страхувальникпередає свій інтерес або в інший спосіб його відчужує, він тим самим непередає цесіонарію своїх прав за договором страхування...". Звідси видно, щоанглійський законодавець вважає страховий інтерес обороноздатним, вінможе брати участь в обігу незалежно від майна, майнових прав і обов'язків іпаралельно з ними. При перестрахуванні інтерес, зв'язаний з подією, навипадок якого укладений прямий договір страхування, у прямого страховиказменшується, а в перестраховика виникає, як видно з приведеного вищетексту п.1 статті 9 того ж закону. Отже, під час перестрахування страховийінтерес, зв'язаний з тою ж самою подією, переходить від перестрахувальникадо перестраховика і стає іншим інтересом - інтересом перестрахувальника.Але оскільки інтерес для англійських юристів - це обороноздатність, топерестрахування для них - це дійсно цесія. Вони відчувають свою повнуправоту, називаючи сторони договору перестрахування "цедент" і"цесіонарій", тоді як для вітчизняних юристів ці назви лише створюютьневизначеність. За російським цивільним правом інтерес не обороноздатний,а цесія - це "...поступка вимоги в зобов'язанні іншій особі, передача кому-небудь своїх прав на що-небудь. Переуступаючий своє право-цедент, щоздобуває це право - цесіонарій" (Лист ЦБ РФ від 09.09.91.№14-330 "Пробанківські операції з векселями" - Вісник Вищого арбітражного суду РФ1993 І..№5, с.92). Оскільки при перестрахуванні права й обов'язки за прямимдоговором від однієї особи до іншої не переходить, то за російським правомніякої цесії не відбувається, а просто у результаті укладення прямогодоговору у страховика з'являється страховий інтерес, що він у свою чергустрахує.
Міркуючи про передачу ризику деякі автори з цього приводувідзначають: "З погляду юридичного... можна було б уживати вираз"прийняти на себе відповідальність" замість "прийняти на себе ризик". От щовони пишуть: "Договір перестрахування - це угода... за якою...перестрахувальник зобов'язується передати, а перестраховик прийняти...відповідальність по тих або інших ризиках..." і припускаються принциповоїпомилки. Наприклад, як вже зазначалося, в російському законодавствівідповідальність обороноздатна. Вона може передаватися в порядкупереведення боргу і така передача цілком може бути предметом договору.Але зміст перестрахування саме в тім, що відповідальність не передається, аповністю залишається за прямим страховиком. Приведена цитата - дужехарактерний приклад, що показує, у яку двозначну ситуацію попадаєвітчизняний юрист, намагаючись пояснити, що "передається" приперестрахуванні. Використовуючи в предметі договору перестрахуванняпоняття "передача ризику", вітчизняні страховики тільки створюютьневизначеність, насамперед у тому, чи виникли в результаті укладаннядоговору страхові відносини. Але, оскільки перестрахувальна премія
звільняється від ПДВ, то питання про наявність або відсутність страховихвідносин у момент її одержання має принципове значення. Як уже буловідзначено, предмет договору мусить насамперед відбивати: "установлення,зміну або припинення... прав і обов'язків". Відповідно до п.1 статті 967ЦК, перестрахування - це завжди майнове страхування, незалежно від того,чи є пряме страхування майновим або особистим. Предмет договорумайнового страхування в загальному виді визначений у п.1 статті 929 ЦК.Конкретизуючи це загальне формулювання, одержимо таку основу дляпредмета договору перестрахування:"Перестраховик зобов'язується заобумовлену договором плату (перестрахувальну премію) відшкодуватиперестрахувальникові на умовах договору повністю або частину витрат,що виникли в результаті здійснення перестрахувальником страховоївиплати по страховому випадку за цим договором." Далі буде видно, щоособливості перестрахувальних відносин вимагають корекції цієї формули.
У практиці перестрахування припустима перестрахувальна виплата безвиплати за прямим договором при, так названому "касовому збитку"перестрахувальника. Така ситуація виникає, тоді коли розмір суми, щопідлягає виплаті перестрахувальником, більша ніж мається у нього врозпорядженні коштів. У цьому випадку, якщо перестрахувальник неодержить перестрахувальну виплату для виплати за прямим договором, тодля виконання своїх зобов'язань за прямим договором він змушений будезвернутися до інших своїх активів. Тому перестраховик виплачуєперестрахувальникові свою частку у витратах заздалегідь, до страховоївиплати за прямим договором, але, звичайно, після того, як стався страховийвипадок за прямим договором. Це звичайна практика, природна і зручна всім.Але вона буде незаконною, якщо не скорегувати предмет договору.
Справді, виплата страхового відшкодування має проводитися тільки"при настанні передбаченої договором події (страхового випадку)" - такзаписано в п.1 статті 929 ЦК. Якщо вважати, що перестрахувальний договірукладається на випадок настання тієї ж події що і у прямому договорі, як проце пишуть автори праць про страхування, то страховим випадком договоруперестрахування є та ж сама подія, що і за прямим договором. Однак, п.1статті 967 ЦК гласить, що страховим випадком за договоромперестрахування є страхова виплата, зроблена перестрахувальником запрямим договором, тоді "превентивна" перестрахувальна виплатапроводиться до того, коли страховий випадок ще не відбувся - отже вонанезаконна. Очевидні наслідки такої незаконної страхової виплати -заниження оподатковуваного прибутку перестрахувальника з наступаючимиз цього санкціями.
Тут можна скористатися застереженням п.2 статті 967 ЦК, "...якщодоговором перестрахування не передбачене інше". І щоб "превентивна"перестрахувальна виплата стала законною, до приведеного вище текступредмета договору варто додати: "Якщо така можливість передбаченадоговором, відшкодуванню підлягають не тільки витрати, що виникли урезультаті страхової виплати, що зробив перестрахувальник, але і ті, що
неминуче виникнуть при виплаті, яку перестрахувальник хоча і незробив (зробив не в повному обсязі), але зобов'язаний зробити". Умовнаформа цього положення в предметі договору необхідна тому, що зовсім непри всіх страхових випадках потрібна "превентивна" перестрахувальнавиплата і конкретизація умов, про що слід домовлятися в інших положенняхдоговору. Тут ще необхідно підкреслити, що, коли покластися на звичайобороту і не записати у договорі зазначенні вище умови в явній формі, атакож явно не передбачити у договорі перестрахування відповідногострахового випадку (про що буде мова далі), то застосовуються загальніправила страхування підприємницького ризику установленні ЦК, а виплатабуде визнана незаконною і важко буде уникнути податкових санкцій.
Перестрахувальні виплати часто проводять минаючи рахункиперестрахувальника - безпосередньо страхувальникові за прямим договором.Останній стає в цьому випадку в договорі перестрахування вигодонабувачем.Але в статті 933 ЦК записано: "Договір страхування підприємницькогоризику на користь особи, що не є страхувальником, вважається укладеним накористь страхувальника". Тобто - перестрахувальні виплати минаючирахунки перестрахувальника також будуть незаконними, якщо не додати допредмета договору таке: "Виплата відшкодування або її частина можепроводитись не тільки перестрахувальникові, а й іншій особі, якщо такаможливість передбачена цим договором." Відповідно в інших положенняхдоговору повинні бути описані умови при яких страхувальник за прямимдоговором є вигодонабувачем договору перестрахування.
Природно, при укладанні договорів перестрахування сторониможуть застосувати будь-які інші формулювання. Головна умова, якаповинна при цьому витримуватися - усі правила звичаїв, що не відповідаютьзаконодавству про страхування, але потрібні сторонам договору івипливають в явній формі, включають у текст договору, щоб пустити в хідзастереження п.2 статті 967 ЦК. Іншими словами, ЦК дозволяє користуватисяпрактично будь-якими правилами, аби сторони могли довести, що погодилиїх при укладанні договору.
• Інші істотні умови договору:
У п.1 статті 942 ЦК названі такі істотні умови договору майновогострахування: об'єкт страхування; характер страхового випадку; розмірстрахової суми; термін дії договору. Крім того, із самого предмета договорувипливає, що до істотних умов належать також і розмір страхової премії.Усього , таким чином, мається п'ять істотних умов.
Об'єкт страхування - це "майно або інший майновий інтерес", яквизначено в п.1 статті 942 ЦК. І, спираючись на приведене вище визначенняперестрахування, дане англійськими юристами у 1807 р., деякі авториописують об'єкт страхування при перестрахуванні таким чином, "Об'єктамиперестрахування можуть вважатися: при факультативному перестрахуванні -об'єкт страхування по оригінальному полісу; по непропорційних договорахперестрахування - об'єктом є відповідальність передавальної компанії пооригінальному полісу; по пропорційних - об'єктом може бути кожний з
перерахованих вище." І тут ми бачимо той же набір ідей, який не відповідаєні сучасному англійському, ні вітчизняному законодавству. З приведеноговище тексту (п.1 статті 9 англійського закону 1906 р. "Про морськестрахування") зрозуміло, що англійський законодавець чітко відокремлюєстраховий інтерес, що страхується за прямим договором, від страховогоінтересу прямого страховика, що є об'єктом страхування приперестрахуванні. З п.3 статті 967 ЦК видно також, що об'єктомперестрахування є зовсім не відповідальність прямого страховика. У п.1статті 13 закону "Про страхування" об'єкт перестрахування визначений, як"... ризик виконання усіх або частини своїх зобов'язань..." страховиком запрямим договором. У п.1 статті 967 ЦК таке ж саме сказано по -іншому:"...ризик виплати страхового відшкодування або страхової суми...". Протевже відзначалося, що треба уникати заміни поняття "страховий ризик""страховим інтересом". Вітчизняний законодавець спочатку чіткорозмежував ці поняття, давши недвозначне визначення страхового ризику вп.1 статті 9 закону "Про страхування", як події, на випадок якої проводитьсястрахування. Однак потім він знехтував застереженням про підміну понять"страховий ризик" і "страховий інтерес" і записав у п.2 статті 929 ЦК:"...можуть бути... застраховані... такі страхові інтереси: 1) ризик утрати... 2)ризик збитків...". На нашу думку, значно послідовнішим і однозначним булоб таке формулювання п.2 статті 929 ЦК:"майнові інтереси, зв'язані з: 1)утратою.., 2) відповідальністю.., 3) збитками...".
Існує думка, що при перестрахуванні страховий інтерес узагалівідсутній, тому що страхові виплати не є збитками страховика і незаподіюють страховикові шкоди. Ця думка висловлена державним органомнагляду за страхованою діяльністю і була основою для виданих цим органомряду підзаконних актів. Справді відповідно до статті 15 ЦК збитки єрезультатом порушення якогось цивільного права, але при страховій виплатініхто не порушує ніяких прав страховика - він сам прийняв на себе цейобов'язок і сам його виконує. Про шкоду, заподіяну інтересам страховика врезультаті виплати, можна говорити не більше ніж про шкоду, заподіянуінтересам дарувальника внаслідок дарування. Таким чином, вважає органнагляду, відносно виплат у страховика відсутній страховий інтерес і томуперестрахування взагалі не може розглядатися, як вид страхування. Отже,відповідно до статті 2 закону "Про страхування", страхування - це"...відносини по захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб...".Немає інтересу чогось захищати - немає страхових відносин, немаєстрахових відносин - варто платити ПДВ із усіх засобів, що надходять, авиплату робити з чистого прибутку. Виходить, що питання про наявністьстрахового інтересу - ключове у страхуванні та перестрахуванні і зтеоретичної, і з чисто практичної точок зору. Тут ще можливий такийконтраргумент до міркування органу нагляду за страховою діяльністю -зменшення майна дарувальника у процесі дарування є наслідком тількиоднієї події - виконання прийнятого ним на себе зобов'язання. Алезменшення майна страховика під час виплати відбувається при настанні
одночасно двох подій - страхового випадку за договором страхування івиконання прийнятого на себе зобов'язання. Таким чином, страхова виплатає прямим наслідком випадкової події, тому що під час відсутності цієї подіївона не буде зроблена. Інакше кажучи, зменшення майна страховикавідбувається в результаті випадкової події, під час відсутності якої це майнобуло б збережене. Потенційна можливість зменшення власного майнавнаслідок випадкової події завжди створює страховий інтерес, незалежно відтого чи зіграла роль у цьому зменшенні майна ще яка-небудь подія. Цейінтерес специфічний, тому що тут насправді немає збитків, і не даремноанглійський законодавець у вже згаданому п.1 статті 9 Закону 1906 р.позитивно встановив наявність страхового інтересу у страховика стосовновиплат. Те ж саме повторив і вітчизняний законодавець у п.1 статті 967 ЦК.
Суть з усього вищесказаного: у договорі перестрахування об'єктомстрахування є інтерес страховика, пов'язаний з можливими витратамина виплати, що можуть виникнути внаслідок його підприємницькоїдіяльності. Тобто, він зрозуміло визначений законом і немає необхідностіспеціально погоджувати його у договорі.
Термін дії договору, або точніше - термін закінчення дії договору,тому що термін початку дії договору визначений статтею 957 ЦК. Звичайно удоговорах перестрахування встановлюють який-небудь термін закінчення,наприклад, 31 грудня того року, у якому укладений договір. Можутьвиникнути і виникають ситуації, коли страховий випадок за прямимдоговором відбувся у період дії договору перестрахування, але врегулюваннязбитків по ньому тривають досить довго і виплата за прямим договоромперестрахувальником була вже зроблена, коли договір перестрахування вжезакінчився. Якщо дотримуватися розглянутої вище концепції, щоперестрахування проводиться на той же випадок, що і пряме страхування, тостраховий випадок за договором перестрахування збігається зі страховимвипадком за прямим договором і перестрахувальна виплата повинна бутизроблена. Однак, як ми бачили, чинне законодавство встановлює, що нестраховий випадок за прямим договором, є предметом договору, а страховавиплата в зв'язку з ним є страховим випадком договору перестрахування.Тому у розглянутій ситуації перестрахувальна виплата буде незаконною, бо вперіод дії договору перестрахування страхових випадків по ньому невідбувалося. Для врегулювання цього питання досить включити в договіртаке: "Умови цього договору зберігають свою силу і після закінченнятерміну його дії стосовно тих витрат перестрахувальника, які зробленіним після закінчення терміну дії договору перестрахування, але узв'язку зі страховими випадками за прямим договором, що відбулися вперіод дії договору перестрахування".
Описаний у ЗМІ випадок із судової практики, коли перестраховиксаме в такій ситуації відмовився виплатити відшкодування і був підтриманийсудами всіх інстанцій. У результаті перестрахувальник поніс великінепередбачені витрати.
Страхова сума - обов'язковий елемент будь-якого договорустрахування.
Як випливає з ЦК, до перестрахування застосовуються правиластрахування підприємницького ризику і для нього діє правило статті 949 ЦК:"Якщо у договорі страхування... підприємницького ризику страхова сумавстановлена нижче страхової вартості, страховик... зобов'язанийвідшкодувати страхувальникові (вигодонабувачу) частину понесенихостаннім збитків пропорційно відношенню страхової суми до страховоївартості". Страхова вартість при страхуванні підприємницького ризикувизначається в п. 2 ст. 947 ЦК у такий спосіб: "...збитки від підприємницькоїдіяльності, що страхувальник поніс би при настанні страхового випадку".Таким чином, при перестрахуванні, страхова вартість дорівнює страховійсумі прямого договору. Оскільки звичайно страхова сума договоруперестрахування менше страхової суми прямого договору, приведене вищеправило статті 949 ЦК діє у розмірі перестрахувальної виплати, яке тежпрямо залежить від співвідношення страхової суми за договоромперестрахування і страхової суми за прямим договором. Розглянемо цеспіввідношення у різних видах перестрахувальних договорів.
У договорах ексцедента суми погоджують суму "власногоутримання" перестрахувальника і величину "ексцедента", кратну власномуутриманню. Величина ексцедента з одного боку, визначає лімітвідповідальності перестраховика, тобто є страховою сумою за договоромперестрахування, а з іншого - визначає розмір перестрахувальної виплати,кратний розмірові виплати, що припадає на власне утримання. Так, пристраховій сумі прямого договору 100 одиниць, власному утриманнюперестрахувальника 7 одиниць, ексцеденті у 6 власних утриманьперестрахувальника, страхова сума договору перестрахування складе 42одиниці, тобто 42% від страхової вартості. Отже, за статтею 949 ЦК іперестрахувальна виплата повинна складати 42% від виплати за прямимдоговором. Оскільки власне утримання складає тут 7%, то і розмір виплати,що приходиться на власне утримання складає 7% від збитків, щовідшкодовуються перестрахувальником за прямим договором, а розмірперестрахувальної виплати - необхідні 42% від виплати за прямимдоговором. Тобто у договорах ексцедента сум співвідношення статті 949 ЦКзавжди виконується.
У квотному договорі визначається частка від загального збиткуза прямим договором (квота), що повинна відшкодовуватись пере-страховиком. Наприклад, якщо страхова сума за прямим договором складає100 одиниць, а квота 80%, то відшкодовується 80% збитку. Якщо в договорінемає інших застережень, то страхова сума договору перестрахуванняскладає 80 одиниць і співвідношення статті 949 ЦК виконується. Однак уквотних договорах, крім самої квоти, як правило, установлюється лімітвідповідальності перестраховика, що менше ніж відповідна частка страховоїсуми прямого договору. Наприклад, у розглянутому випадку лімітвідповідальності може бути встановлений у 60 одиниць. Страховою сумою
договору перестрахування у такому випадку є 60 одиниць і за статтею 949ЦК виплата повинна складати 60% від збитку, тобто при виплаті у 80%необхідне співвідношення не виконується. Однак, у квотному договоріпідвищений розмір перестрахувальної виплати, як бачимо, передбачений. Уабзаці другому статті 949 ЦК є спеціальне застереження: "Договором можебути передбачено більш високий розмір страхового відшкодування... " і томувиплати підвищеного розміру за квотним договором будуть цілкомзаконними.
• У договорах ексцедента збитку і ексцедента збитковості
сторони погоджують власне утримання перестрахувальника - тумаксимальну величину збитку за прямим договором або максимальнувеличину суми збитків по сукупності прямих договорів, понад якіперестраховик компенсує витрати перестрахувальника. У договорівизначається також ліміт відповідальності перестраховика, тобто страховасума перестрахування. Але тут розмір виплати ніяк не зв'язаний зіспіввідношенням між страховими сумами договору перестрахуваня і прямогодоговору. У договорі, як правило, ніяких застережень щодо розміру виплатине буває. Тому виплата, яка не відповідає статті 949 ЦК, може бути визнананезаконною. Для того, щоб цього не сталося у договорах ексцедента збитку ізбитковості варто передбачити таке положення: "Відшкодуваннюпідлягають усі витрати перестрахувальника над виплатами понад йоговласного утримання у межах ліміту відповідальності перестраховика."Це, природно передбачається сторонами договору перестрахування, але безвнесення цього у текст договору не буде приведене в дію застереження забзацу другої статті 949 ЦК.
Страхові випадки. Уже неодноразово відзначалося, що страховимивипадками при перестрахуванні є страхові виплати за прямим договором. Цевстановлено у п.1 статті 967 ЦК і немає потреби роз'яснювати це у договорахперестрахування. Однак, не всі виплати і не завжди тільки виплати єстраховими випадками.
У так званих, "пропорційних" договорах (квотному і ексцедентасум) будь-яка виплата за прямим договором є страховим випадкомперестрахувального договору і, відповідно, при будь-якій виплаті за прямимдоговором виплачується перестрахувальне відшкодування. У договоріексцедента збитку страховими випадками є не всі виплати за прямимдоговором, а тільки ті, котрі перевищують погоджену у договорі величинувласного утримання перестрахувальника. У договорі ексцедента збитковостістраховими випадками є тільки ті виплати, у результаті яких витратиперестрахувальника при виплаті по групі прямих договорів перевищатьпогоджену величину - рівень збитковості по даній групі. Виходить не слідописувати у договорі перестрахування, які саме виплати є страховимивипадками договору. На це питання у автора немає однозначної відповіді. Зодного боку, характер страхового випадку - істотна умова будь-якогодоговору страхування, у тому числі і перестрахування ( стаття 942 ЦК), томуугода про характер події, на випадок якої проводиться перестрахування,
повинна бути досягнута сторонами, щоб договір перестрахування вважавсяукладеним (п.1 статті 432 ЦК). З іншого боку, погодивши вид договору(квотний, ексцедента сум, ексцедента збитків або збитковості) і розмірвласного утримання в ексцедентних договорах, сторони в неявному видіпогоджують і ті виплати, що вважаються страховими випадками. А це є самевиплати за прямим договором, установлені законом. Причому узгодження цедосить визначене і немає основ для розбіжностей щодо того, чи є данавиплата за прямим страховим договором чи за перестрахувальнимдоговором. Однак, завжди варто пам'ятати, що будь-які угоди, про якіговориться легше заперечити, ніж ті, котрі внесені в договір.
Під час обговорення предмета договору перестрахування вже буловідзначено, що в деяких випадках, а саме, при так званому "касовому збитку"перестрахувальника, перестрахувальне відшкодування може виплачуватисядо виплати за прямим договором. Тобто, якщо вважати страховимивипадками перестрахування тільки виплати за прямим договором, то"превентивні" перестрахувальні виплати проводяться до страхового випадку,тобто незаконно. Але застереження п.2 статті 967 ЦК дозволяють включити удоговір і інші страхові випадки, наприклад, у такий спосіб: "Крім страховихвиплат за прямим договором, страховим випадком є також відсутність уперестрахувальника достатньої кількості коштів для того, щоб цілкомзробити виплату за прямим договором, що він зобов'язаний зробити."Деякі фахівці вважають, що це або подібне положення можна не включати удоговір, якщо міркувати у такий спосіб. У п.2 статті 967 ЦК записано, що доперестрахування застосовуються правила страхування підприємницькогоризику. При підприємницькому ризику страхується інтерес, зв'язаний зможливими збитками (підпункт 3 п.2 статті 929 ЦК). Збитки визначені в п.2статті 15 ЦК, як "...витрати, що особа... зробила або повинна буде зробити...".Таким чином, під законним страховим випадком договору перестрахуванняможна розуміти не тільки факт виплати, але й обов'язок це зробити, тобтоможна обійтися і без включення у договір приведеного вище застереження.Однак, мається заперечення. У п.1 статті 967 ЦК сказано саме про можливувиплату, а не про можливі збитки, а виплати, як ми вже говорили - це незбитки. Тому загальне правило страхування підприємницького ризику зпідпункту 3 п.2 статті 929 ЦК тут варто застосувати тільки частково, а саме,під страховим випадком перестрахування варто розуміти страхуванняінтересу, зв'язаного не з усіма збитками, як вони визначені у статті 15 ЦК, атільки з тією частиною витрат, що вже зроблені. Тому краще все-такискористатися застереженням п.2 статті 967 ЦК включивши приведене вищеположення у договір.
Перестрахувальна премія. З цією умовою у договорахперестрахування звичайно не виникає складностей. Розмір премії завждипогоджений у договорі або у вигляді відсотка від премії за прямимдоговором, або у іншій формі. Тут також використовуються звичаї, але вонине вступають у протиріччя з ЦК і тому цілком застосовні.
• Найважливіше застереження, що не відноситься до істотнихумов договору:
Застереження, розглянуті далі, зв'язані з найважливішим, можнасказати, доктринальним правилом, яким повинні керуватися страховики приукладанні і виконанні договорів перестрахування: - "Перестраховикдодержується долі прямого страховика". Часто це правило саме у такомуформулюванні включають у договір. Термін "додержується долі" прийшов увітчизняну практику відтіля ж, відкіля прийшла концепція "передачі ризику",тобто з англо-германських звичаїв, де цей термін, видимо, тлумачиться всімаоднозначно і тому його застосування не викликає непорозумінь. Справді,якщо і прямий страховик, і перестрахувальник страхують той самий "ризик"або навіть той самий інтерес, то в обох страховиків може бути "та сама доля".Якщо ж прямий страховик страхує одне, а перестраховик інше, то їх "доля"не може бути однаковою, насамперед через різні об'єкти страхування. Тому,хоча згадування у договорі про "додержуватися долі" може і бути зрозумілимобом сторонам договору, але при вирішенні суперечки на основізаконодавства, виникає двозначність, що заплутує ситуацію.
Проте, це правило відіграє важливу роль у відносинах поперестрахуванню, якщо тільки "додержання долі" розуміти, як "додержаннярішень і дій". Зміст тут у тому, щоб прямий страховик урегулював своївзаємини зі страхувальником "без оглядки" на перестраховика. Якщоперестраховик не буде "додержуватися рішень і дій" прямого страховика, тоу нього фактично, з'являється можливість безпосередньо брати участь уврегулюванні питань відповідальності за прямим договором, що суперечитьосновному принципові перестрахування, викладеному у п.3 статті 967 ЦК:"При перестрахуванні відповідальним перед страхувальником заосновним договором страхування... залишається страховик за цимдоговором."
З іншого боку, вимагаючи від перестраховика "додержуватися рішеньі дій», прямий страховик має дати перестраховикові гарантії своєїсумлінності. Причому більшої сумлінності, ніж цього вимагають звичайніправила цивільного обороту. А саме, перестрахувальник повиненгарантувати, що він буде діяти так, ніби перестрахувального захисту неіснувало. Це правило можна сформулювати в такій формі: "Правоперестрахувальника вільно вести справи ніяким чином не обмежується.Перестрахувальник, зокрема, правомочний кваліфікувати подію якстраховий випадок, не визнавати її такою, врегульовувати збитки поньому. При цьому він повинен діяти кваліфіковано, з належнимступенем доцільності й обачності, як діяв би будь-який страховик найого місці за умови, що він не мав би перестрахувального захисту. Вінзобов'язаний дотримуватися інтересів перестраховика, ніби це були йоговласні інтереси, у такій же мірі цього положення повинен дотримуватисьі перестраховик, зв'язаний будь-якою дією або бездіяльністюперестрахувальника". Це або аналогічне положення, що визначає"додержування дій і рішень" і підвищену сумлінність перестрахувальника
|
Прибутки страховика . ^ . / > Від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів обов'язково варто включати у текст договору. Практика показує, щонайчастіше суперечки в сфері перестрахування і взаємних претензій сторінвиникають саме у зв'язку з цими правилами. Процедура вирішеннясуперечки ще більше спрощується, якщо додати до приведеного вищеположення таке «процесуальне»: «Сумлінні дії перестрахувальникапередбачаються доти, доки не доведене інше. Перестраховик має правовідмовити перестрахувальникові у виплаті, якщо доведе, щоперестрахувальник не виконав хоча б одне зі своїх обов'язків.» Коли дотримуватись такої "розумної достатності" та професіональновиконувати свої обов'язки - доходи страховика будуть стабільними, витрати- помірними та обґрунтованими, сплата податків достатня та закономірна, априбуток - результатом праці. Розглянемо ці показники діяльностістраховика. 6.6. Доходи, витрати і визначення фінансового результатудіяльності страховика Використані терміни: валовий доход страховика, витрати страховика,збитковість страхової суми, прибуток балансовий, прибуток від інвестицій,прибуток від страхової діяльності, прибуток у тарифах, собівартістьстрахових операцій, фінансовий результат страхових операцій. Як уже зазначалось, на відміну від сфери виробництва, детоваровиробник спочатку здійснює витрати, а потім вже їх компенсує,реалізовуючи свою продукцію, страховик спочатку акумулює кошти, а потімнесе витрати: на превентивні роботи - чи по зменшенню, чи по локалізації,чи по виключенню дії ризику, взятого в управління; на інвестиційніпрограми; на компенсацію збитків за укладеними страховими угодами. І це єголовна особливість діяльності страхової компанії. А двоїстий характердіяльності - проведення власне страхування та інвестування, - зумовлюєспецифіку прибутків та витрат страховика. На рис. 6.11. представленіджерела прибутків страховика. Від страховоїдіяльності Страховіпремії задоговорамистрахуван-ня Частки від страховихсум та страховихвідшкодувань, сплаченіперестраховиками Страховіпремії задоговорамиперестрахування Повернуті суми зцентралізованих страховихрезервних фондів ґ ' | Інші | N |
| V | ) |
Комісійнівинагородиза
перестрахування
Повернуті суми зтехнічних резервів, ніжрезерв незаробленихпремій
*- ►
Рис. 6.11. Доходи страховика від джерел діяльності.
Структуру коштів страховика і умови їх використання див. на схемі,рис. 6.12.
Прибутки від страхової діяльності є головними прибутки страховика,особливо в начальний період діяльності. Саме на отримання цих прибутківрозраховує страховик, з'являючись на страховому ринку і пропонуючистрахові послуги за певну плату. Але, як показує практика страхування врозвинутих країнах, страховик на сьогодні вже більшу частку своїх прибутківотримує від інвестиційної діяльності. Найперше - від розміщення своїхстрахових резервів.
Страхові резерви інвестують у диверсифіковані, прибуткові, надійніактиви, які характеризуються високим рівнем ліквідності, і отримуютьвідповідні відсотки по вкладах. Таке унаочнюється схемою на рис. 6.13.
Рис. 6.13. Джерела формування прибутків страховика від інвестиційної
діяльності.
Ці прибутки є похідними від первинних прибутків страховика (страховихпремій).
Свобода дії страховика у сфері інвестиційної діяльності безпосередньопов'язана з характером коштів, що використовуються для інвестування.Страховик має в розпорядженні дві групи коштів (рис. 6.12):
власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних ірезервних фондів, вільних резервів, та не перерозподіленого прибутку;
залучені кошти у вигляді страхових резервів.
Інвестування коштів, що належать до першої групи, законодавчо нерегламентуються і здійснюються страховиком на власний розсуд. Правда,винятком є вимоги закону України "Про страхування" до наповненнястатутного фонду страховика, що декілька обмежує варіанти інвестуваннякоштів статутного фонду.
Інвестування коштів другої групи жорстко регламентуються. Це пов'язаноз тим, що ці кошти не є власністю страховика, а становлять власністьстрахувальників, тому розпоряджатись ними страховик повинен під наглядомгромади і на її вигоду.
Третя група прибутків страховика - це інші прибутки. Такі прибутки непов'язані зі специфікою страхування. Вони такі ж, як аналогічні прибуткиінших суб'єктів підприємницької діяльності (див. рис. 6.14).
Рис. 6.14. Перелік прибутків страховика від діяльності не пов'язаної зстрахуванням та інвестуванням.
Перелічені на схемі (рис 6.14) прибутки, зрозуміло, не відіграють такоїзначної ролі, як прибутки від страхової та інвестиційної діяльності. Протенадходження, наприклад, по реалізованих правах регресної вимогистраховика до особи, відповідальної за заподіяний збиток, часом можутьбути досить вагомими і становити значні суми. Значими можуть бути такожприбутки від операцій лізингу (оренди), якщо в структурі активів страховоїкомпанії значне місце посідають активи, здатні приносити такі прибутки.
Витрати страховика (див. довідкові матеріали 10 теми 7), так само, як іприбутки, пов'язані із його двоїстим характером діяльності. Виокремлюють:витрати на проведення страхових операцій (формують собівартість страховоїпослуги); витрати на проведення інших операцій (супроводжують одержанняприбутків від інвестування й розміщення тимчасово вільних коштівстраховика та інших його прибутків). Це унаочнюється схемами, рис. 6.15;6.16; 6.17; 6.18.
Заробітна плата персоналу з
нарахуваннями
Витрати страховика
I
Виплатистрахових сум та
страховихвідшкодувань за
договорамистрахування таперестра-хування
і
Витрати наобслуговуванняпроцесустрахування іперестрахування
I
Витрати наутриманнястрахової компанії
Витрати на ведення справи
Рис. 6.15. Витрати страховика на проведення страхових операцій.
Рис. 6.16. Витрати на обслуговування страхової діяльності страховика(перший чинник витрат на ведення справи).
f3
Відрядження
Реклама
Амортизаційні
Послуги зв'язку
Рис. 6.17. Витрати на управління активами страхової компанії (другийчинник витрат на ведення справи).
Останні з перелічених видів витрат, що включаються до собівартостістрахових послуг, містять у собі ще такі складові:
- оплату стороннім установам, організаціям, підприємствам абофізичним особам за надані ними послуги, пов'язані з основною діяльністюстраховика, у тому числі:
виплатою комісійних винагород брокерам і агентам за укладаннята обслуговування договорів страхування;
оплатою послуг з метою оцінювання прийнятих на страхування(перестрахування) ризиків та збитків, завданих об'єктамстрахування;
оплатою за виготовлення бланків страхової документації;
оплатою банківських послуг, пов'язаних з інкасацією страховихплатежів та здійсненням виплат страхового відшкодування;
оплатою послуг, пов'язаних з розробкою умов, правилстрахування та проведенням актуарних розрахунків.відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки,пов'язані з виконанням їхніх службових обов'язків, включаючипридбання з цією метою проїзних квитків.
Окрім основних витрат, що укладаються у собівартість страховихпослуг, страхова компанія має витрати, пов'язані із забезпеченням процесу
|
інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, тобто витрати зуправління своїми активами. Характер цих витрат залежить від конкретнихвидів активів, якими представлені тимчасово вільні кошти. Здебільшого таківитрати складаються з оплати послуг фінансово-кредитних установ, які діютьна ринку цінних паперів. Порівняно з отриманими доходами від такоїдіяльності, ці витрати виглядають досить незначними, проте вони існуютьтак само як і витрати, пов'язані з одержанням доходів від інших (крімстрахових і інвестиційних) господарських операцій. При визначенні своїх фінансових результатів страхова компаніяперелічене вище бере до уваги і розраховує свій прибуток за певний звітнийперіод (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік). Він визначається як різницяміж прибутками і витратами. (Довідкові матеріали 10 у темі 7). Отже, прибуток страховика, так само як і всіх суб'єктів господарювання,це фінансовий результат усіх перелічених видів його діяльності за певнийзвітний період, чи вартісна оцінка підсумків господарювання страховика.Джерела прибутку страховика дивись табл.6.1. Джерела прибутку. Напрямки отримання прибутків і витрат страховика | |||
| Валовий збір | Прибуток від | Прибутки від | Непередбачені |
| премій (прибуток | основних фондів | неосновної | прибутки |
| від премій) | діяльності | ||
| і Витрати по від- | і Витрати по уп- | і Витрати на | і Непередбачені |
| шкодуванню пре- | равлінню фондом, | неосновну | витрати (витрати, |
| тензій | включаючи опера- | діяльність | пов'язані з |
| і Премії по | тивні, загально- | непередбаченими | |
| перестрахуванню | фірмові витрати | прибутками) | |
| і Оперативні, | і Витрати по виплаті | ||
| загально фірмові | відсотків, податків | ||
| витрати | |||
| (адміністративні + | |||
| збут, маркетинг) | Сальдо: прибуток | Сальдо: | |
| Сальдо:прибуток | (збиток) від | Сальдо: прибуток | непередбачений |
| або збиток від | управління фондом | (збиток) від | прибуток |
| страхової діяль- | неосновної | (збиток) | |
| ності | діяльності | ||
Найскладнішим є обчислення прибутку від страхової діяльності. Узаконі України "Про внесення змін в закон України "Про оподаткуванняприбутку підприємств" прибуток страховиків від страхової діяльності дляцілей оподаткування не визначається але обумовлюється база такогооподаткування, як дохід від страхової діяльності. Проте це не означає, що вінне повинен не визначатися взагалі. Адже страховик має точно знатифінансові результати від проведення страхових операцій, щоб контролюватиефективність ведення страхової справи, визначати основу формуванняспеціальних і резервних фондів, вільних резервів, виплачувати дивідендизасновникам і акціонерам, складати фінансову звітність, в якійпередбачається висвітлення цього показника, і т.ін.
Згідно з вимогами закону України " Про страхування", прибуток відстрахової діяльності можна обчислити за формулою:
|
ПСД = (ЗП + КП + ВП + ПЦР + ПТР) - (ВС + ВЦР + ВТР + ВВС), (136)де: ЗП - зароблені страхові премії за договорами страхування іперестрахування; КП - комісійна винагорода за перестрахування; ВП - частки страхових виплат, сплачені перестраховиками; ПЦР - повернуті суми із централізованих страхових резервів; ПТР - повернути суми з технічних резервів, інших ніж резервнезароблених премій; ВС - виплати страхових сум та страхових відшкодувань; ВЦР - відрахування в централізовані страхові резерви; ВТР - відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незаробленихпремій; ВВС - витрати на ведення справи. Сума в перших дужках виражає передбачені законом прибутки відстрахової діяльності, сума в других дужках - витрати страховика напроведення страхових операцій. Зміст кожного показника, щовикористовується в наведеній формулі, потрібно розглядати в контекстіменеджменту страхування виходячи з того, що страхові премії мають бутисплачені раніше, ніж виникають зобов'язання страховика зробити страховувиплату. І страхова компанія має право повністю розпоряджатись усімобсягом мобілізованих страхових премій, використовуючи ці кошти дляпоточного інвестування й отримання інвестиційного прибутку. Проте це вжеменеджмент страхового бізнесу, і в цьому посібнику не розглядається. Із усього вищесказаного можна виокремити головне - отриманняприбутку від страхової діяльності не самоціль для страховика. Дуже частоосновна діяльність йому приносить не прибутки, а збитки, щокомпенсуються результатами інвестування та розміщення тимчасово вільнихкоштів (інвестиційним прибутком),а також прибутком від інших операцій. Цівиди прибутку страховика визначаються теж як різниця між відповіднимиприбутками і витратами, і є складовими балансового прибутку страховика.Напрями використання балансового прибутку страховика надані на рис.6.19. Валовий прибуток до оподаткування | ||||
|
Нерозподілений прибуток Відрахуван | Відрахування у спе- |
| ня на | ціальні страхові |
| власний | фонди для управ- |
| капітал | ління позитивними і |
| резерви | негативними змінами |
| непере- | в ризиковому |
| дбачене | капіталі та інших |
| зарахування | коливаннях у зв'язку |
| минулих | зі специфічними |
| збитків | ризиками |
Виплата
Застрахованим,частини прибутку
Винагородауправляючим, з/плата
Дивіденди акціонерам
Податки на прибуток
|
Рис. 6.20. Напрями загальнодержавних і місцевих податків і зборівсистеми оподаткування страхових компаній. У таблиці подано об'єкти та ставки оподаткування валового прибуткустраховика. Об'єкти і ставки оподаткування валового прибутку страховика. Рис. 6.19. Напрями використання балансового прибутку страховика. Оподаткування страхових компаній є важливим фінансовим важелемрегулювання діяльності страховика. У своїй основі воно має загальніпринципи побудови і впливу на фінансово-господарську діяльністьстраховиків. Страхові компанії зобов'язані сплачувати загальнодержавніподатки і збори (обов'язкові платежі), а також місцеві податки і збори(обов'язкові платежі). Взагалі таку систему можна подати схематично,рис. 6.20. Податки і збори (обов'язкові платежі) Непрямі податки На доданувартість Мито Місцеві податки і №п/п | Об'єкт оподаткування | Ставкаподатку, % | ||||
| 1 | Валові прибутки від страхової діяльності(крім доходу від страхування іперестрахування життя) | 3 | ||||
| 2 | Валові прибутки від страхової діяльностізі страхування і перестрахування життя вразі, коли договір страхування достроковорозірваний | 6 | ||||
| 3 | Прибутки нерезидентів відперестрахування ризиків на територіїУкраїни | 15 | ||||
| 4 | Прибутки нерезидентів від страхуванняризиків на території України | 30 | ||||
| 5 | Прибуток, отриманий з інших джерел(крім доходів від страхової діяльності) | 30 | ||||
| Прямі податки | ||||||
| На прибутокпідприємств | На майно(нерухомість) | |||||
| З власниківтранспортних | Плата(податок) | |||||
| засобів | за землю | |||||
| І k | ||||||
збори (обов'язкові платежі)
Перехід до оподаткування валового прибутку страховика, як результатуйого основної діяльності, підвищує відповідальність страховиків за поточні ікінцеві результати їхньої діяльності (дивись Таблицю 7.6. довідковихматеріалів 10 теми 7 - "Оцінка рейтингу страховика").
Закінчимо виклад теоретичного матеріалу теми і взагалі - цьогопосібника, заключним резюме:
страхова організація може мати прибутки:
від страхової діяльності:
зароблені страхові платежі за договорами страхування таперестрахування;
комісійні винагороди за перестрахування;
частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплаченіперестраховиками;
повернуті суми із централізованих страхових резервів;
повернуті суми технічних резервів, відмінних від резервунезароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чиннимзаконодавством;
від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів;
від інших операцій;
зароблені страхові платежі визначаються за формулою:
ЗСП = СНСПзв .п. + СНЗСПпоч .зв.п. СНЗСПк .зв.п. > (137)
де: ЗСП - зароблені страхові платежі;
СНСПзвп. - сума надходжень страхових платежів за звітний період;
СНЗСПпочзвп. - сума незароблених страхових платежів на початокзвітного періоду;
СНЗСПкзвп. - сума незароблених страхових платежів на кінецьзвітного періоду.
До суми надходжень страхових платежів не включаються часткистрахових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді задоговорами перестрахування;
страхові платежі - первинний прибуток страхової організації таоснова подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвестиційноїдіяльності.
Оскільки від моменту надходження платежів страхувальників на рахункистраховиків до виплати їх у формі страхового покриття минає певний час, атривалість збереження засобів страхувальника визначається строкомдоговору, що може дорівнювати одному, трьом, п'яти, десяти, п'ятнадцяти ібільше років, то запасні і резервні фонди, які формує страховик, можутьдесятиріччями не використовуватись. Це створює об'єктивну основу дляформування позичкового фонду, прямого інвестування, участі в комерційнихопераціях іншого виду, даючи прибуток від інвестиційної діяльності тарозміщення тимчасово вільних засобів.
Крім того, страхова компанія може мати прибуток від надання послуг,пов'язаних з ризик-менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів і т.ін. (прибуток від інших операцій);
витрати страховика утворюють собівартість страхових послуг. Вонимають таку структуру:
витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;
відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незаробленихпремій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинногозаконодавства;
витрати на проведення страхування;
інші витрати;
собівартість у страховій справі - явище особливе. Страховик, беручина себе страхову відповідальність за таким видом договору, тільки приблизнознає, у яку суму йому обійдеться надання тієї чи іншої страхової послуги.Вона може коштувати страховику тільки суми витрат на ведення справи заданим договором, а може, окрім цього включати виплату річноговідшкодування. Саме тому в страховій практиці явище собівартостірозглядають у вузькому та широкому її розумінні.
У широкому розумінні собівартість - це сукупність усіх затрат страховиказ надання послуг як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат звідшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, такі опосередкованих, тобто витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансовоїстійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів).У вузькому розумінні собівартість - це витрати страховика на ведення
страхової справи;
Регулятором цього виступає перестрахування і співстрахування.
головна стаття витрат страховика - виплата страхових сум істрахового відшкодування.
Зіставляючи прибутки та витрати страхової організації, визначають
її фінансові результати. Найбільш загальним показником результативностідіяльності страховика є його валовий прибуток. Він визначається як сумаприбутку від страхової діяльності, прибутку від страхування життя,прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшенихна виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахувань уцентралізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші, ніжрезерв незароблених премій;
прибуток від страхових операцій є різницею між ціною наданихстрахових послуг та їх собівартістю. Головним джерелом формування
прибутку від страхових операцій є прибуток у тарифі, який під часкалькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійнийелемент ціни на страхову послугу. Частка прибутку в тарифі встановлюєтьсяу відсотках або в абсолютному розмірі. Як елемент тарифу прибуток відіграєважливу роль у регулюванні попиту та пропозиції з окремих видівстрахування, оскільки всі інші елементи тарифу мають суто об'єктивнуоснову.
Фактичний прибуток від страхових операцій може формуватись (підвпливом обставин) за рахунок будь-якого елемента тарифу, включно знетто-ставкою. З метою виключення цієї можливості і для забезпеченняформування запасних фондів у достатньому обсязі використовують такийпорядок розподілу фонду поточних платежів, згідно з яким за кожнимвидом страхування запасний фонд перераховується як різниця міжнормативним і фактичним обсягами виплат.
Таким чином, фактичний прибуток від страхових операцій включає:
прибуток у тарифах;
економію з витрат на ведення справи;
економію на управлінських витратах, яка є тоді, коли їхні темпизростання відстають від темпів зростання страхових платежів;
прибуток від діяльності із страхування життя визначаєтьсясумою надлишку резерву довгострокових зобов'язань (математичнихрезервів) понад обсяг страхових зобов'язань;
прибуток від інвестування та розміщення тимчасово вільнихкоштів не включає прибутків від інвестування та розміщення коштіврезервів із страхування життя і медичного страхування у разі використання їхна поповнення резервів із страхування життя відповідно до методикиформування резервів із страхування життя, зазначеної у ст. 29 законуУкраїни "Про страхування", або на поповнення резервів з медичногострахування у випадках, передбачених чинним законодавством.
Показник рівня прибутковості за операціями або за будь-яким видом
страхування називають рентабельністю.
Рівень рентабельності визначають за формулою:
Р= річна сума прибуткурічна/сума платежів за будь-яким видом страхування
або за страховими операціями в цілому помножене на 100%.
(138)
Рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страховик з кожноїгривні страхових платежів. Цей показник ув'язує розмір прибутку як
|
джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із формування страховогофонду. 6.7. Прикладне направлення застосування механізмів перестрахуванняі співстрахування, визначення показників діяльності страховика Використані терміни: однорідність страхового портфеля, лінії власногоутримання ризику, рівень суми, стратегія досягненняплатоспроможності, комісійна винагорода. Зупинимось ще на декількох теоретичних питаннях перестрахування іспівстрахування як досягнення ефективності від їх застосування встраховій діяльності. 1. Перестрахування може бути кількісним і якісним. Під кількіснимрозуміється розподіл того самого ризику на частини, рис.6.21. А И А И К А А А | ||||||||||||||
| Страховакомпанія | Страховакомпанія | Страховакомпанія | Страховакомпанія | Страховакомпанія | ||||||||||
Р
З
Рис. 6.21. Схема розподілу відповідальності по ризику страхувальника міжстраховиками.
Кількісним перестрахування буває тоді, коли перший страховик передаєперестраховику ризики, невідповідні для нього за своїм характером. Потребав якісному перестрахуванні виникає тому, що страховик змушенийрозширити свою діяльність в галузі невідповідних для нього страхувань(розширення на небажані види небезпек). Подібні побічні страхування вінприймає від страхувальника, але не в змозі залишити їх на своєму утриманні,і тому передає їх перестраховикам. Наприклад, при вогневому страхуванні, -
страхування від вибухів; при морському страхуванні, - військові ризики; пристрахування від градобою, - страхування виноградників і т. д. Першийстраховик бере на себе відповідальність за ці спеціальні види небезпек,знаходячи незручним чи невигідним відхилення всього страхування. Задопомогою перестрахування він передає спеціальний ризик іншомустраховику, що займається такими ризиками. Як вже зазначалося метоюперестрахування є насамперед встановлення однорідного страховогопортфеля у страховика, і він це робить за допомогою розподілу івирівнювання ризиків. Звичайно, ця мета може бути досягнута і іншимшляхом - відхиленням небажаних ризиків. Однак останнє є невигідним длястраховика з погляду конкуренції.
Ту ж мету, що й перестрахування, переслідує і співстрахування, що увизначених випадках буває більш виправданим. У практиці страхування одніризики, як правило, тільки перестраховуються, інші - тількиспівстрахуються.
Слід ще раз наголосити, що принциповим є те, що хоча уперестрахуванні чи співстрахуванні об'єкт страхування (відповідальність)поділяється двічі, тричі і більше разів, проте страхувальнику протистоїтьтільки один страховик, іменований "прямим", чи "оригінальним", чи"першим" страховиком, який і відповідає перед страхувальником уповному обсязі зобов'язань за договором страхування, згідно з вимогамичинного законодавства в країнах світу, в тому числі і України.
Тому, розглядаючи питання про перестрахування чи співстрахування,страхова компанія виходить з того, що такі дії повинні бути економічноефективними з погляду досягнення мети і враховувати вартістьперестрахування чи співстрахування.
Під вартістю в цих діях прийнято розуміти не тільки передануперестраховику відповідну його частку відповідальності і частинустрахового платежу, але й витрати оригінального страховика на веденнясправи у зв'язку з оформленням документації по перестрахуванню чиспівстрахуванню.
Важливим моментом в організації перестрахування є визначення такзваного "власного утримання" компанії - економічно обґрунтованогорівня суми, у межах якої страхова компанія залишає на своїй
відповідальності частку застрахованих ризиків, передаючи уперестрахування суми, що перевищують цей рівень.
Якщо ліміт власного утримання встановлений на заниженому рівні -страхова компанія буде змушена передати у перестрахування зайвучастину премії, яку вона могла б зберегти за умови правильноговизначення ліміту власного утримання. Якщо ліміт власного утриманнявиявиться занадто високим - фінансова стійкість страховика будепідірвана.
6. Сьогодні практично всі страхові компанії України мають потребу уперестрахуванні. Більшість страховиків не володіють значнимифінансовими засобами і не можуть брати на себе великі ризики. Апередаючи частину своєї відповідальності перестраховику, страховакомпанія може гарантувати виконання своїх зобов'язань перед клієнтаминавіть при настанні декількох великих страхових випадків.І це є важливим моментом у діяльності страховиків, особливо у вирішеннісвого високого завдання - цивілізованого розв'язання проблем і показусвого професіоналізму. (Про це докладніше див. у першій темі цьогопосібника, підрозділ 1.7).
У розрізі вище наданого, розглянемо більш докладніше, поетапно,прикладну задачу, яка була надана в першій темі: по визначенню сумивласного утримання та потреби у перестрахуванні, чи у співстрахуванніпри страхуванні п'яти об'єктів, які мають однакові і різні вартості.Вихідні дані і умови страхування ті ж самі. Поетапність рішення подамо увигляді низки прикладів.
Приклад 1. Страховик приймає на страхування п'ять однорідних об'єктів зоднаковою вартістю. Щорічно один з об'єктів гине, тобто імовірністьнастання збитку складає 20 відсотків. Графічно це можна зобразити втакий спосіб (рис. 6.22.).
30 тис.грн.
30 тис.грн.
30 тис.грн.
30 тис.грн.
30 тис.грн.
A B C D E
Рис. 6.22. Графічне зображення приклада 1.
Розв'язок і пояснення:
Вартість кожного об'єкта - 30 тис. грн. Отже, щоб покрити щорічнийзбиток, страховик повинен за рік, у виді нетто -премії, зібрати зістрахувальників 30 тис. грн. Оскільки ці 30 тис. грн. розподіляються між 5страхувальниками, причому кожний з них в однаковій мірі піддаєтьсяризику (вартість застрахованих ними об'єктів також однакова), усістрахувальники повинні сплатити страховий внесок у розмірі 6 тис. грн.кожен, тобто 20 відсотків від вартості застрахованого об'єкта. Сумарнанетто-премія, отримана страховиком, складе: 6 тис. грн. х 5 = 30 тис. грн.Таким чином, при дотриманні всіх страхових умов, незалежно від того,який об'єкт А, У чи С, Д, Е загине, страховик залишаєтьсяплатоспроможним, оскільки максимально можливий збиток, що він можепонести (30 тис. грн. ) не перевищить суму отриманої ним відстрахувальників нетто-премії.
Таким чином, можна зробити висновок, що потреби у перестрахуванні внаведеному прикладі у страховика не буде, тому що його портфельсформований з рівних часток ризиків з однаковою ймовірністю настаннястрахового випадку.
Приклад 2. По-іншому складається ситуація, коли один з об'єктів значновідрізняється за своєю вартістю від інших, прийнятих на страхування (див.рис. 6.23.).
Припустимо, що імовірність настання збитку в даному випадкузалишається колишньою, тобто 20 відсотків, і як і раніше протягом рокуможе загинути тільки один із застрахованих об'єктів. Однак принциповезначення має те, який з об'єктів постраждає у цьому році. Оскільки ризик длякожного із страхувальників однаковий і складає 20 відсотків, кожний з них увиді страхового внеску сплачує 20 відсотків вартості належного йомуоб'єкта. Нетто-премія, отримана страховиком, складе:
об'єкт А: 30 тис. грн. х 0,2 = 6 тис. грн.;
об'єкт B: 30 тис. грн. х 0,2 = 6 тис. грн.;
об'єкт C: 30 тис. грн. х 0,2 = 6 тис. грн.;
об'єкт D: 100 тис. грн. х 0,2 = 20 тис. грн.;
об'єкт E: 30 тис. грн. х 0,2 = 6 тис. грн.Разом нетто-премія = 44 тис. грн.
30 тис.
A
E
30 тис.
30 тис.
B
100 тис.
30
тис.
C
D
Рис. 6.23. Графічне зображення приклада 2.
Якщо в поточному році загине будь-який з об'єктів, крім об'єкта D, длястраховика не виникає ніяких проблем з компенсації понесеногострахувальником збитку, оскільки в будь-якому випадку сума страховоговідшкодування не перевищить отриману страховиком сумарну нетто -премію.Але при повній загибелі об'єкта D, а ми вже зазначили, що ймовірність цієїподії така ж, як і для будь-якого іншого об'єкта, страховику не вистачитьзібраної ним за рік нетто-премії. Він змушений буде або шукати інші джереладля покриття даного збитку, або оголосити себе банкрутом. Що стосуєтьсядодаткових джерел фінансування страховика, то до них, припустимо,звертаються тільки в крайньому випадку і використання їх не можна вважатинормою.
У нашому випадку очевидно, що страховик, щоб не стати банкрутом,повинен обмежити свою відповідальність щодо об'єкта D сумою у 30 тис.грн., що і буде власним утриманням страховика, а іншу суму, у розмірі 70тис. грн., страховику треба або залишити на ризику страхувальника, абопередати у перестрахування.
У випадку перестрахування, страховик як вже наголошувалось, повністюзалишається відповідальним за відшкодування збитку у межах повноїстрахової суми по застрахованому об'єкту. Однак ексцедент, тобтоперевищення страхової суми над "власним утриманням" страховика ( унашому прикладі - 70 тис. грн.) при цьому покриється перестраховиком. Уякості останнього може виступати або інше страхове товариство, абоспеціалізована перестраховочна компанія. При перестрахуванні страховикпередає і частину нетто-премії, що відповідає ризику, прийнятомуперестраховиком. Згода страхувальника на таку передачу відповідальності непотрібна, тому що ніяких правових взаємин між страхувальником іперестраховиком не виникає. Відповідальність перед страхувальником повідшкодуванню можливого збитку, повністю як вже наголошувалось, несестраховик, з яким страхувальник уклав договір страхування. У цьомувипадку стосовно страхувальника страховик, який уклав договірстрахування, виступає у ролі "першого" або "прямого" страховика, аперестраховик - у ролі цесіонарія.
У розглянутому прикладі, коли цедент по окремих застрахованих об'єктахпередає перестраховику відповідальність у розмірах, що перевищують власне
утримання, між ним і перестраховиком має місце ексцедентний договір чи"перестрахування договору ексцедента суми". Оскільки збитки, що прицьому будуть сплачувати цедент і перестраховик (цесіонарій) розподілятьсяміж ними у тій же пропорції, у якій між ними були розподілені страхова сумаі нетто-премія. Ексцедентний договір є різновидом найбільшрозповсюдженого виду так званих "пропорційних договорівперестрахування".
Приклад 3. Розгляньмо ще одну ситуацію. Портфель страховика трохивідрізняється від попереднього (див. рис. 6.24.) тим, що два об'єкти маютьбільшу вартість.
100 тис.
30 тис.
30 тис.
100 тис.
30 тис.
A
B
C
D
E
Рис. 6.24. Графічне зображення приклада 3.
Здавалося б, після розв'язання приклада 2, у цьому прикладі страховикповинен передати в перестрахування ексцедент у сумі 70 тис. грн. пооб'єктах A і D. Однак, як вже було зазначено, що протягом року гине тількиодин об'єкт, тобто передавати у перестрахування обидва об'єкти на умовахдоговору ексцедента суми для страховика не має рації - при цьому вінперечислить перестраховику зайву суму страхових внесків. Тому розумнобуло б укласти договір "ексцедента збитку", по якому перестраховик будебрати участь у відшкодуванні збитку першого страховика тільки тоді, колийого збиток у результаті одного страхового випадку перевищить обумовленусуму, що складає у нашому прикладі 30 тис. грн. Даний договір звичайнопоширюється між цедентом і перестраховиком прямо пропорціонально дообсягу відповідальності по якому-небудь застрахованому об'єкту. Томудоговір ексцедента збитку відноситься до так званих "непропорційнихдоговорів перестрахування".
Розглядаючи цю форму перестрахувального захисту, необхідно зробитизауваження, що у майновому страхуванні, особливо при страхуваннібудинків, споруджень, устаткування і т.п., випадки повної загибелізастрахованих об'єктів бувають досить рідкими. Отже, величинамаксимального збитку, що може бути заподіяний застрахованому об'єктунаслідками одного страхового випадку, звичайно менше страхової сумиоб'єкта. Допустимо, що розглянуті нами об'єкти є будівлями і застрахованіна випадок пожежі. Причому об'єкти B, C і E побудовані зпожежонебезпечних матеріалів. При виникненні пожежі вони згораютьшвидко і повністю, а об'єкти A і D, по-перше, набагато більші за розміром,по-друге, побудовані з вогнестійких матеріалів, по-третє, їхня велика вартістьдо деякої міри зумовлена витратами, що страхувальники зробили з метоюмінімізації можливого збитку при виникненні пожежі. Очевидно, що за таких
|
умов перший страховик при будь-якому розмірі збитку буде змушенийзробити страхову виплату, тоді як перестраховик може бути звільнений відкомпенсації збитку зовсім (тобто якщо фактичний збиток по об'єкту A або Dне перевищить 30 тис. грн.), навіть у випадку, якщо протягом рокупостраждає більше ніж один об'єкт. Тому, зрозуміло це, у перестраховиків утаких випадках не виникають відмови від участі в страхуванні цих об'єктівна основі умов договорів ексцедента збитку. Приклад 4. У розглянутих вище прикладах виходили з того, що щорічно урезультаті страхового випадку в обов'язковому порядку одному ззастрахованих об'єктів наноситься збиток, причому два або більше об'єктівпротягом одного року постраждати не можуть. Однак на практиці усякеможливе. Техніка страхування базується на тому, що страховик у своїйдіяльності виходить з деяких середніх за кількість років числа страховихвипадків і середнього розміру збитку по одному об'єкту. При цьому кількістьстрахових випадків рік від року міняється. У деякі роки їх буває багато, вінші - значно менше. Тобто, якщо у середньому за який-небудь аналізованийперіод щорічно з 5 застрахованих об'єктів страждає у результаті страховоговипадку один, то цілком можливо, що у даному конкретному році всі об'єктиможуть залишитися непошкодженими. І, навпаки, потерпілими можутьвиявитися два, три і навіть усі п'ять застрахованих об'єктів, що не можнацілком виключати (особливо при невеликому портфелі договорів). Ясно, щоу останньому випадку доля прямого страховика і його страхувальників будежалюгідною навіть при наявності у нього договорів перестрахуванняексцедента суми і ексцедента збитку. У зв'язку з цим страховик можеукласти договір ексцедента збитковості (англ. stop loss), за якимиперестраховик покриває не окремі збитки, а збитковість по всьому портфелюдоговорів, що мається у цедента по даному виду страхування. Договірексцедента збитковості може доповнювати вже наявні формиперестрахувального захисту. Відмінна його риса полягає у тому, щоперестраховик бере участь у відшкодуванні збитків, коли збитковістьперевищить обумовлений договором перестрахування відсоток. Договірексцедента збитковості, як і договір ексцедента збитку, є видомнепропорційного перестрахування. Приклад 5. Повернемося до умов прикладу 1, доповнивши їх тоюобставиною, що 5 розглянутих нами об'єктів були застраховані не одним, атрьома страховиками, умовно іменованими X, Y, Z (див. рис. 6.25). | ||
| 30 тис.грн. | 30 тис.грн. | |
| A | B | |
30 тис.грн.
C
30 тис.грн.
30 тис.грн.
D
X
Z
Y
Рис. 6.25. Графічне зображення приклада 5.
Оскільки кожний з об'єктів однаковою мірою підданий впливунесприятливих обставин, кожний зі страховиків повинен бути готовий дотого, що йому доведеться у поточному році виплатити страховевідшкодування у сумі 30 тис. грн. Якби кожний зі страховиків діяв візольованому просторі і був 100-відсотковим монополістом у наданністрахових послуг на деякій території, то, щоб виконати зобов'язання повідшкодуванню збитку, страховики X і Z повинні були б одержати від своїхстрахувальників по 15 тис. грн. як нетто-премії, а страховик Y - 30 тис. грн.,тобто суму, рівну вартості застрахованого об'єкта. Однак, якби величинастрахових тарифів визначалася числом договорів, що зміг укласти окремийстраховик, страхування стало б повним абсурдом.
Насправді ми маємо ситуацію іншу. У нашому прикладі на ринку діютьтри страховики, що займаються страхуванням об'єктів. При чому об'єктивноімовірність знищення кожного з цих об'єктів складає 20 відсотків. Стягуватизі страхувальників нетто-премію, що перевищує 20 відсотків вартостіналежного їм майна, за цих умов було б неправильним, оскільки порушився бодин з основних принципів страхування - принцип еквівалентностівзаємовідносин сторін. Відповідно до цього принципу нетто-премія, щосплачується страхувальником, повинна цілком відповідати ризику настаннястрахового випадку.
Таким чином, незважаючи на те що розглянуті нами об'єкти застрахованіне в одного, а в трьох страховиків, імовірність загибелі кожного з нихзалишилася незмінною. Іншими словами, кожний зі страхувальників повиненсплатити нетто-премію як і раніше у розмірі 20 відсотків вартості об'єкта.
З урахуванням викладеного, страховики X і Z одержують, як прямістраховики, нетто-премію по укладених ними договорах зі страхувальників усумі 12 тис. грн. кожний, страховик Y - 6 тис. грн. Ясно, що який би зоб'єктів у поточному році не постраждав, жоден зі страховиків не зможевиконати свої зобов'язання за договором страхування, відповідно доприйнятої нами умови у прикладі 1, де мінімальний щорічний збиток складає30 тис. грн. Банкрутом, таким чином, повинен виявитися один зі страховиків,тим часом як два інших матимуть прибуток. Загине об'єкт А або В, тобанкрутом буде страховик Х (збиток: 12 тис. грн. - 30 тис. грн. =-18 тис. грн.); постраждає об'єкт С - банкрут страховик Y (збиток: 6 тис. грн.- 30 тис грн. = - 24 тис. грн.); якщо об'єкт D чи Е - неплатоспроможнимвиявиться страховик Z (збиток: - 18 тис. грн.).
Щоб уникнути таких неприємностей страховики, коли фінансовіможливості кожного окремо не дозволяють їм виконати зобов'язання задоговором страхування, повинні розподілити збиток, який їм буде нанесено,між собою.
Рішення у нашому прикладі таке: якщо кожний зі страховиків залишить насвоєму власному утриманню ризик тільки 1/3 вартості застрахованого нимоб'єкта, а 2/3 віддасть у перестрахування і відповідно прийме уперестрахування по 1/3 вартості об'єктів, застрахованих іншими
страховиками, то при будь-якому збігу обставин кожний з них залишитьсяплатоспроможним і претензії будь-якого страхувальника будуть задоволені уповному обсязі. Підтвердимо це розрахунками:
Страховик Х передає страховиками Y і Z по 1/3 відповідальності пооб'єктах А і В, а 1/3 відповідальності по кожному з цих об'єктів залишає насвій відповідальності. Одночасно він бере у перестрахування від страховикаZ по 1/3 відповідальності по ризиках D і Е, а у страховика Y - 1/3відповідальності по ризику С. Пропорційно обсягу відповідальностірозподіляється і нетто-премії, отримані від страхувальників.
Загальна сума нетто-премії, у страховика Х складе:
Отримано від страхувальників (по 6 тис. грн. від страхувальників А іВ), разом: 6 тис. грн. х 2 тис. грн. = 12 тис. грн.
Передано перестраховикам (по 2/3 відповідальності по об'єктах А і В),разом: 6 тис. грн. х 2/3 х 2 = 8 тис грн.
Отримано від перестрахувальників (по 1/3 відповідальності по об'єктахС, D і Е), разом: 6 тис. грн. х 1/3 х 3 = 6 тис. грн.
Тепер нетто-премія разом буде становити:
12 тис. грн. - 8 тис. грн. х 6 тис. грн. = 10 тис. грн.
Максимальна сума, яка має бути виплачена страховиком Х при загибелібудь-якого з об'єктів, складає також 10 тис. грн., оскільки по кожному зприйнятих на страхування об'єктів його відповідальність не перевищить 1/3вартості об'єкта.
Операції страховика Y будуть виглядати у такий спосіб: він передаєстраховикам Х і Z по 1/3 відповідальності по об'єкту С, а 1/3відповідальності по цьому об'єкту залишає на власному утриманні.Одночасно він бере у перестрахування від страховика Z по 1/3відповідальності по ризиках D і Е, а від страховика Х - теж на 1/3відповідальності по ризиках А і В.
Із цього, загальна сума нетто-премії, яку отримає страховик Y , складе:
Отримано від страхувальника 6 тис.грн. по об'єкту С.
Передано перестраховикам (по 1/3 відповідальності по об'єкту С): 6тис. грн. х 1/3 х 2 = 4 тис грн.
Отримано від перестрахувальників (по 1/3 відповідальності пооб'єктах А, В, D і Е): 6 тис. грн. х 1/3 х 4 = 8 тис. грн.
Разом нетто-премія у страховика Y буде :
6 тис. грн. - 4 тис. грн. + 8 тис. грн. = 10 тис. грн.
Як бачимо, отримана страховиком Y нетто - премія по всіх об'єктахдозволяє йому також виконати свої зобов'язання по договорах страхування іперестрахування незалежно від того, який з об'єктів загине у поточному році.Він буде в змозі виплатити свою частку відповідальності кожному об'єкту врозмірі 10 тис.грн.
Що стосується операцій страховика Z, вони збігаються з операціямистраховика Х. Наочний розподіл ризиків по застрахованих об'єктах міжстраховиками можна зобразити у такий спосіб (див. рис. 6. 26.).
YZX
YZX
ZXY
XY
Z
XY
Z
А B C D E
Рис. 6.26. Розподіл ризиків по застрахованих об'єктах відповідно до
квотних договорів перестрахування.
У цьому разі страховики уклали між собою "квотні договориперестрахування", за умовами яких цедент (припустимо, страховик Х)передає перестраховикам (стосовно нього перестраховиками іперестрахувальниками тут виступають страховики Y, Z) відповідно поєдиному і заздалегідь установленому відсотковому співвідношенню (тобтоквоті) усі прийняті на страхування ризики по будь-якому виду (групі видів)страхування. Оскільки підпадаючі до сплати збитки розподіляються міжучасниками перестрахування у тій же пропорції, у якій між ними булирозподілені страхова сума та нетто-премії, квотний договір також можнавважати різновидом пропорційних договорів страхування.